голуб.
З дальнього дому вiдпочинку вдарили в дзвiн: мабуть, скликали до
другого снiданку. Бiла лапа пiвденного сонця полiзла вище й поширилась.
У кiмнатi стало ще душнiш.
- Ну, Дмитрiй, - сказала Аглая, - ти йшов би додому: я зараз думаю
надягати купальний костюм. Карамазов узяв капелюх i мовчки пiшов до
дверей.
- Я гадаю, що ми зустрiнемось увечерi? - сказала йому вслiд Аглая.
Дмитрiй повернувся. Вона стояла, заложивши руки за голову, й загадково
дивилась на нього.
- Обов'язково! - сказав вiн i вийшов iз кiмнати.
"Щось почалось", - раптом прийшло йому в голову. Не той роман, що до
нього вiн хотiв утекти од нудоти буднiв нудно© Ганни, - почалось щось
тривожне i - тепер вiн певний - трагiчне. Але не жах викликало воно в нiм,
а почуття яко©сь безумно© радостi, нiби вiн мусив на днях одкрити цiлком
нову й надзвичайно цiкаву сторiнку в сво му одноманiтному життi.
Карамазов пiшов до рiки. Йому хотiлось зараз кинутись у воду й попливти
проти течi© чорт зна куди - такими сильними й рiшучими рухами розсiкаючи
дзеркальну поверхню.
IX
Вiн так нiколи не чекав вечiрньо© години, як того душного дня. I цiлком
нормальна людина не може уявити, як вiн мучився, коли Аглая не вийшла з
дому.
Але вона не виходила й на другий та на третiй день - у п'ятницю. В
суботу товариш Вовчик, зустрiвшись iз тьотею Клавою бiля квартири
флоберiвських дам, поставив таке рiшуче запитання:
- Скажи менi от що: чому це не видно тво © племiнницi? Чи не
посварилась вона з Дмитрi м?
- Не думаю, - сказала тьотя Клава. - Моя племiнниця дуже розумна людина
i з пустячка не буде робити трагедi©.
- Ну так чому ж вона сидить дома?.. Чи, може, й вона захворiла?
Тьотя Клава посмiхнулась i нiчого не вiдповiла. Вона пiдiйшла до
акацi©, зiрвала плiд i, зробивши з нього дитячого пищика, взяла його в
сво© ярко-червонi губи. Товариш Вовчик пiдвiв бiлi брови й сказав з
обуренням:
- По-перше, я не розумiю, чого ти мовчиш, а по-друге - та мнiсть тут
зовсiм не до дiла. Чому не сказати прямо?
- По-перше, - обурилась, у свою чергу, тьотя Клава, - я не знаю, що
менi сказати прямо, а по-друге - я тобi не жiнка, i ти так не кричи на
мене! Чи, може, ти хочеш, щоб я покликала вгенiя Валентиновича?
Лiнгвiст раптом зблiд. Вiн зовсiм не чекав такого несподiваного
повороту в розмовi i, як i треба було припускати, перелякався.
- Я прошу пробачення, - сказав вiн. - Ти... ви не зрозумiли мене.
Але тьотя Клава вже заспоко©лась. Вона не може довго гнiватись на
"свого чудачка", ©© тiльки дивують цi мужчини: не встигне поцiлуватись два
чи то три рази з тою чи iншою жiнкою, як уже ту чи iншу жiнку почина
вважати за свою власнiсть i почина на не© страшенно кричати. Ну, добре,
вона дещо дозволила товаришу Вовчику... але хiба йому цього вже досить?
Тьотя Клава нiяк не чекала, щоб лiнгвiст мiг так скоро розчарувати ©©.
- Подякуй мо му характеровi! - сказала вона й подала свою руку для
поцiлунку.
Обличчя лiнгвiстовi взялося червоною фарбою. Вiн мiльйон разiв дяку i
запевня , що бiльш нiколи й не подума кричати на тьотю Клаву. Вiн
крикнув, ©й-богу, не навмисне, i його спровокував не хто iнший, як
Карамазов. За якiсь три днi цього чудака й пiзнати не можна. Вiн якось
змарнiв, i очi йому заблищали, безперечно, хоробливим блиском. Коли Вовчик
спитав приятеля, що з ним, той одверто заявив йому, що закохався в Аглаю i
закохався якось там надзвичайно. Словом, "щось почалось". Вовчик як мiг
заспокоював його, але хiба божевiльного заспоко©ш?..
Вiн приблизно так заспокоював:
"Ну як це легенький флiрт iз випадковою жiнкою та ще й за такий
короткий термiн може перетворитись несподiвано в серйозну драму? Звичайно,
Аглая - цiкава дiвчина, звичайно, Карамазов неврiвноважена натура, але
все-таки це ж занадто. Тiльки винятковий процес у безперечно хворiй
психiцi може так пiдкузьмити людиьу."
- Саме це ти й говорив йому? - спитала iьотя Клава.
- А що ж я мiг говорити йому? Я взагалi не маю здiбностей для тако©
невдячно© ролi.
- А коли не ма ш, - з обуренням промовила женщина, - то не треба й
брати ©© на себе. Хто тобi намолов, що це легенький флiрт? Чого ти
розпису шся за Дмитрiя?.. Чи, може, ти найнявся до Ганни за адвоката? Коли
так, то можеш iти од мене.
Ах, Боже мiй! Вовчику все-таки рiшуче не везе. Все вiн якось не до речi
говорить. Особливо йому не везе з женщинами. Лiнгвiст схоплю руку тьотi
Клави й, оглядаючись (щоб не побачив вгенiй Валентинович), цiлу цю руку
п'ять, десять, двадцять разiв. Тодi тьотя Клава викида з рота зелений
пищик i пропону пiти до Агла© i поговорити ще з нею. По сутi - це ж
справа не ©©, а ©© племiнницi, i, значить, розмовляти треба з племiнницею.
Тьотя Клава зараз пiде в кiмнату й покличе Аглаю, а товариш Вовчик мусить
прямувати до абрикосового саду й там полежати в гамаку. Коли вiн не хоче
зустрiчатись з ©© чоловiком, йому слiд перелiзти через паркан, бо вгенiй
Валентинович працю бiля вiкна i, значить, пройти непомiченим не можна.
- Тодi я краще перелiзу через паркан, - враз погодився лiнгвiст i,
покликавши свого ловерака, пiшов вiд хвiртки.
Стояв прекрасний пiвденний вечiр. I сьогоднi перегукувались тi ж самi,
що й кожного дня, занесенi з Росi© невгамовнi гармошки. По всiх кiнцях
городка дiвчата спiвали зовсiм не аранжированих i все-таки надзвичайних
народних пiсень.
У голубому небi прорiзались срiбнi зорi. i з рiки зайчиком плигав
тендiтний i легкий вiтерець. Коли товариш Вовчик, перекинувши через тин
свого сетера, пiшов до гамака, там уже сидiла Аглая.
- Ну, так що ти хотiв менi сказати? - зустрiла вона його запитанням.
- Я, власне, нiчого не думав говорити, - несмiливо почав лiнгвiст,
сiдаючи на траву. - Менi наказала тьотя Клава порадитись iз тобою з
приводу Дмитрiя.
- Я тебе слухаю.
Товариш Вовчик зам'явся. I справдi: що вiн скаже Агла©? Може, i ©й вiн
скаже не до речi - i тодi нова непри мнiсть. Але не можна й мовчати: коли
й далi Дмитрiй буде викидати таких коникiв, то полювання - пиши пропало! I
лiнгвiст, плутаючись, почина говорити. I кiнча вiн тим, що Аглая мусить
побачитись iз Карамазовим.
- Ти так гада ш? - спитала дiвчина й серйозним поглядом подивилась на
свого спiвбесiдника.
- Коли правду говорити, я нiчого не гадаю. Але менi зда ться, що
Дмитрiй захворiв i ти можеш допомогти йому... хоч би тим, що будеш
зустрiчатись iз ним.
- На твiй погляд, вiн не закохався в мене, а просто захворiв?
- Нiчого я в цих справах не розумiю, - занервувався товариш Вовчик. -
Але думаю - так.
- А я от думаю iнакше, - самовпевнено сказала Аглая. - Я думаю, що вiн
i захворiв, i закохався. Але захворiв саме тому, що закохався в мене. Коли
хочеш, я докажу це тобi хоч завтра. Завтра зустрiнусь - i нiяко© хвороби
не буде. Ти вiриш?
- Нiчого менi доказувати, - нервово кинув лiнгвiст, - бо я тобi все
одно не повiрю.
Аглая знаком запитання застигла в гамаку: вона йе чекала тако©
смiливостi вiд товариша Вовчика.
- Чому ж ти не повiриш? - спитала вона.
- А тому, що я не перший рiк знаю Карамазова. Ти можеш його заспоко©ти,
але це все-таки палiатив.
- Хiба з ним уже були такi приступи?
- Звичайно, були, i незалежно вiд того, чи закохався вiн у когось, чи
нi.
- Значить, це приступи божевiлля, i я для нього тiльки зачiпка?
- Не знаю, якi це приступи. Але я знаю, що ти зовсiм випадково попала в
поле його зору й саме в момент рецидиву його iдiотсько© хвороби.
Аглая замислилась. Декiлька секунд тiльки цвiркун порушував тишу
вечiрнього абрикосового саду.
Все-таки це не вияснення, - нарештi сказала вода. Треба спершу
дошукатись причин його хвороби, i тiльки тодi можна говорити, чим я можу
бути для нього: палiативом чи справжнiми лiками.
- Тут про причини не доводиться говорити, - незадоволено промовив
товариш Вовчик. - Причини яснi: психiчна спадщина батькiв.
- Звичайно, тут не без психiчно© спадщини батькiв, але мати тiльки ©©
на увазi - це значить нiчого не розумiти... А я от усе розумiю.
Лiнгвiст здвигнув плечима. Хоч вiн i чув вiд Карамазова, що Аглая
розумна дiвчина, але тепер вiн почина сумнiватись у цьому. Як це вона все
розумi ? Вiдкiля вона так зна Карамазова за якiсь маленькi тижнi? Чи,
може, ©й розповiли про нього провiнцiальнi кумушки? Чи, може, сам Дмитрiй
говорив про себе? Так це ж несерйозно.
- Що ж ти розумi ш? - iронiчно спитав вiн. - Я от, наприклад, далi
одмовляюсь переливати з пустого в порожн .
- По-перше, - спокiйно почала Аглая, - я беру вiд тебе слово, що про
нашу розмову Дмитрiй нiчого не буде знати. По-друге, я одразу ж заявляю
тобi, що я Карамазова краще тебе знаю. Знаю тому, що Карамазових сьогоднi
тисячi. Дмитрiй Карамазов, хай буде тобi вiдомо, - тип. Це я пiдмiтила вже
з першо© нашо© з ним зустрiчi, коли менi довелось розмовляти з ним. Що це
за тип, я вже говорила самому Дмитрiю, i тепер менi залиша ться тiльки
дещо додати. Ти мене хочеш слухати?
- Прошу! - поспiшно промовив товариш Вовчик: спокiйна Агла©на
самовпевненiсть уже примушувала його ставитись до не© з деякою повагою.
- Ну от. Будемо по черзi. Скiльки, скажемо, рокiв Карамазову? Мабуть,
тридцять три - тридцять п'ять? Так?.. Я це знала. Це саме та людина, що,
вискочивши з сiреньких гiмназiальних штанцiв, одразу ж ускочила в епоху
вiйни й революцi©. Отже, по-перше, Карамазов недоучка. Далi: вiн
опозицiонер? Так?.. Я й це знала. Карамазови не можуть бути не
опозицiонерами, бо подi© вони прийняли крiзь призму сво © романтично© уяви
про свiт. Вони не можуть заспоко©тись, бо ©м на роду написано тривожити
громадську думку.
- Ну, це вже ти чула вiд самого Дмитрiя, - сказав товариш Вовчик,
згадуючи характеристику новiтньо© карамазовщини як перманентного руху, що
©© дав сам Карамазов.
- Нiчого я вiд нього не чула, - сухо промовила Аглая i продовжувала: -
Отже, ма мо безперечно здiбного недоучку з романтичним складом натури.
Значить, ма мо те, що прийнято називати щирою людиною i що можна пiдкупити
щирiстю й використати на всi сто вiдсоткiв. Карамазова захопила соцiальна
революцiя сво©м розмахом, сво©ми соцiальними iдеалами, що ©х вона
поставила на сво му прапорi. В iм'я цих iдеалiв вiн iшов на смерть i пiшов
би, висловлюючись його стилем, ще на тисячу смертей. Але як мусив себе
почувати Дмитрiй Карамазов, коли вiн, попавши в так зване "соцiалiстичне"
оточення, побачив, що з розмаху нiчого не вийшло й що його Комунiстична
партiя потихесеньку та полегесеньку перетворю ться на звичайного собi
"собiрателя землi русько©" i спуска ться, так би мовити, на тормозах до
iнтересiв хитренького мiщанина-середнячка. Це вже занадто, бо, на погляд
Карамазова, цей середнячок завжди сто©ть i стояв грiзною примарою на путях
до свiтового .прогресу i, значить, на його погляд, до справжнього
соцiалiзму.
- Але це до нашо© справи, зда ться, не ма нiякого вiдношення? -
обережно вставив товариш Вовчик.
- Чи не бо©шся ти, що нас хтось пiдслуха ? - з'язвила Аглая. - Тодi я
буду мовчати.
- Будь ласка, - здвигнув плечима лiнгвiст. - Чого менi бояться, коли я
цiлком радянська людина i всi це добре знають. Що я не люблю полiтики, так
це зовсiм iнша справа.
- Ти, зда ться, не любиш i фiлософi©?
- Це все одно.
- Ну так тодi я продовжую, бо це якраз i йде до справи. Словом, Дмитрiй
Карамазов i Дмитрi© Карамазови прийшли до жахливо© для них думки: нема
виходу. Зi сво ю партi ю рвати не можна, бо це, мовляв, зрада не тiльки
партi©, але й тим соцiальним iдеалам, що за них вони так романтично йшли
на смерть, це буде, нарештi, зрада самим собi. Але й не рвати теж не
можна. Словом, вони зупинились на якомусь iдiотському роздорiжжi. I от
Карамазови почали фiлософствувати й шукати виходу з зачарованого кола. Але
й тут ©м не пощастило, бо вони шукали парикмахерськi перпетуум мобiле:
шукали такого становища, коли й вiвцi залишаються цiлi й вовки не
почувають голоду. Коротко кажучи нi недоучки остаточно заплутались i,
таким чином, прийшли до душевно© кризи. Цi Карамазови забули що вони
Карамазенки, що ©м браку доброго пастиря. Вони (часто розумнi й
талановитi) не здiбнi бути оформителями й творцями нових iдеологiй, бо ©м
браку широко© iндивiдуально© iнiцiативи й навiть вiдповiдних термiнiв,
щоб утворити програму свого нового свiтогляду. Це запальнi Дiцгени, що ©х
використовують Маркси та Енгельси але це не Маркси й Енгельси. Карамазов,
завдяки романтичному складу сво © натури й завдяки, мабуть, революцi©,
хоче таки розв'язувати проблеми унiверсального значення, але вiн ©х
розв'язу в хаосi сво © iдеологiчно© кризи, в хаосi сво©х недоношених
уявлень про картину свiту i тому послiдовно мусить прийти до розбитого
корита.
- I все-таки я не розумiю, до чого ти це говориш, - знову вставив
товариш Вовчик.
- Зараз буде ясно, - сказала Аглая й запалила нову папiроску.
- Отже, я говорила про Карамазова як про певний тип нашого часу.
Дмитрiй теж належить до цього типу. Але, як вiдомо, правил нема без
виняткiв, i не всi Карамазови прийдуть до жовтого дому. Дмитрiй випадково
найшов собi оддушину в другоряднiй, на його погляд, iде© вiдродження його
молодо© нацi©, i ця оддушина може спасти його. йому тiльки потрiбний
добрий пастир, i такого пастиря вiн уже вiдчув у менi. Я ще з ним мало
розмовляла на цю тему, але вже один той факт, що я з першо© зустрiчi
почала активно й цiлком щиро пiдтримувати його захоплення новими iдеями, -
один цей факт не мiг не положити глибокого вiдбитку на його вразливу душу,
i вiн закохався в мене. Закохався як у нового пастиря. Вiн так закохався,
як може закохатись тiльки нестриманий романтик. Я це вже провiрила на
трьох днях розлуки. Отже, старо© хвороби нема, нова хвороба, але це вже
хвороба остаточного видужання.
- Ти вже скiнчила? - зiтхнув iз полегшенням товариш Вовчик.
- Скiнчила.
- I все-таки я скажу, що й ти багато мудру ш i трохи подiбна до того ж
Дмитрiя.
- Вiдкiля ж це видно? - всмiхнулась Аглая.
- А хоч би вiдтiля, що ти надто вже просто говориш про кохання, нiби
справа йде про якусь купiвлю чи то продаж. Якось чи то надумано, чи то
навiть меркантильно все це...
- А ти ж думав, що ма ш справу з кисейною баришнею? Нi, друже, в наш
вiк можна кохати справжнiм коханням тiльки тодi, коли це кохання
пiдiгрiва ться полум'ям соцiально© iде©.
- Тодi менi буквально незрозумiле, як ти, московка, можеш зробитись
якимось там пастирем.
- А чому не припустити, що менi душно на сво©й вiтчизнi? - загадково
посмiхнулась Аглая. - В таких випадках можна зробитись навiть киргизом
тощо... коли в Киргизi© оддушина.
Товариш Вовчик раптом позiхнув i, розкинувши руки, лiг на траву.
- А все-таки, коли правду говорити, - сказав вiн, - нiчого я не
зрозумiв iз тво©х балачок. Якось дуже плутано, майже так, як у Дмитрiя.
Полiтика, полiтика й полiтика, i вiдсутнiсть усяко© ясностi... Ти часом не
комунiстка?
Аглая засмiялась. й все-таки Вовчик, ©й-богу, подоба ться: поруч iз
безпримiрною на©внiстю такий тонкий сарказм. Коли б вона належала до
компартi©, ©й би вiд тако© реплiки, безперечно, не поздоровилось. Тепер
вона розумi Карамазова й розумi , чому вiн не хоче покiнчити з сво ю
КП(б)У.
- Ти, будь ласка, не приписуй менi того, що я й не думав говорити, -
стривоженим голосом сказав лiнгвiст.
- Ти одмовля шся? - усмiхнулась Аглая. - Тодi я прошу пробачення: менi
здалося чомусь, що ти багато вiдважнiш самого себе.
Товариш Вовчик широко позiхнув. Вiн пiдсвиснув сво му ловераковi й
сказав:
- Ну, добре. Постановимо, що розмову скiнчено. Тепер запитання: ти
сьогоднi вийдеш до Дмитрiя?
- А ти дуже хочеш, щоб я вийшла?
- Звичайно.
- А чому тобi так хочеться, щоб я вийшла?
- Тому, що коли й далi Дмитрiй буде з таким же настро м, то з нашого
полювання нiчого не вийде... I потiм, менi дуже обридли цi фокуси.
- Словом, ти хочеш, щоб я обов'язково вийшла?
- Звичайно.
- Hv тодi я обов'язково не вийду.
- А я тодi з тобою й говорити не схочу, - обурився товариш Вовчик. - I
взагалi я страшенно шкодую, Що прогаяв стiльки часу.
Аглая зареготала. Ах, який вiн смiшний, цей Вовчик! Вiн "прогаяв
стiльки часу"! Хiба все його життя не е порожн мiсце в свiтовому руховi?
Вiдкiля це вiн узяв, що йому дано якось там "гаяти чи не гаяти час"?
- Проте ти на мене не гнiвайся, друже. Це я жартую, - сказала вона.
Але Вовчик i без пробачення не обража ться; вiн немало чув таких
комплiментiв хоч би вiд того ж Дмитрiя. Вони його зовсiм не обходять. Його
тiльки диву , чому це "пастир" (вiн таки зiронiзував) не хоче йти до сво ©
вiвцi... Словом, до побачення!
Вовчик пiдвiвся вже i йде до паркану. Тодi з-за повiтки вискаку тьотя
Клава й бере його пiд руку. Вона запевня лiнгвiста, що й не думала
пiдслухати його розмову, але вона ставить такi двi вимоги: перша - Вовчик
да чесне слово, що Дмитрiй нiчого не зна про те, як дума про нього
Аглая ("моя племiнниця, бачиш, з одного боку, висококультурна людина, а з
другого - якась дуже необережна i одверта до безумства").
- Таке слово я вже дав Агла©, - незадоволено сказав лiнгвiст.
- А друга, - продовжувала тьотя Клава, - я тебе прошу поцiлувати мене
по секрету в оце праве вушко й пiти зi мною до вгенiя Валентиновича.
Тепер тобi нiчого турбуватись: Женя вже зна , що ти сидиш з Агла ю, i хоче
зiграти з тобою в шахи.
Вовчик зараз не ма бажання грати в шахи: йому треба пiти до Дмитрiя.
Але вiн не може вiдмовитись, бо тьотя Клава все одно постановить на сво му
i все одно йому доведеться грати в шахи. Вiн поверта ться до гамака й
раптом бачить у ньому Аглаю. Вона зараз маячить там неясним силуетом. "Що
дума ця чудна дiвчина?" - приходить йому в голову. Але питання цього вiн
i не дума розв'язувати,.. та й прийшло воно зовсiм випадково.
Тьотя Клава, як i треба було чекати, спершу влаштувала з ним подорож у
глибину абрикосового саду й там, пiд пишною бузиною, притиснула його до
сво©х грудей. I тiльки коли все було зроблено, вона взяла його пiд руку й,
трохи похитуючись вiд задоволення, пiшла з дим до вгенiя Валентиновича.
- О баядерка!.. - наспiвувала вона, наближаючись до дверей.
На порозi ©х зустрiв мужчина в золотому пенсне i простягнув Вовчиковi
обидвi руки:
- А... я дуже радий! - сказав вiн i дав дорогу трохи збентеженому
лiнгвiстовi.
[1] Порода мисливських собак.
[2] Спирт амiачний каустичний для бiдних (латин; iронiчне).
[3] Давайте змiряю ваш пульс? (Фр.)
[4] Мiй друже (фр.).
[5] Як зле бути погано вихованим (фр.).
[6] Нiчого... Не завжди побачиш такого хворого, як ви (фр.).
[7] Тут у розумiннi "невiглас".
[8] О Боже! Що таке ви говорите (фр.).
[9] Ви такi люб'язнi, що сво©м вiзитом принесли при мний сюрприз.
[10] Сподiваюсь, ви повечеря те зi мною (фр.).
[11] Над цi ю проблемою варто помiзкувати (фр.).
[12] Трiшки наблизьтесь (фр.).
[13] Перепрошую... панове, дозвольте хоч присiсти (фр.).
[14] О Господи, я задихаюсь. Вiдчинiть, будь ласка, вiкно, хай трiшки
провiтриться (фр.).
[15] Данте був правий, що дорога до пекла вистелена благими намiрами.
(Фр.)
З дальнього дому вiдпочинку вдарили в дзвiн: мабуть, скликали до
другого снiданку. Бiла лапа пiвденного сонця полiзла вище й поширилась.
У кiмнатi стало ще душнiш.
- Ну, Дмитрiй, - сказала Аглая, - ти йшов би додому: я зараз думаю
надягати купальний костюм. Карамазов узяв капелюх i мовчки пiшов до
дверей.
- Я гадаю, що ми зустрiнемось увечерi? - сказала йому вслiд Аглая.
Дмитрiй повернувся. Вона стояла, заложивши руки за голову, й загадково
дивилась на нього.
- Обов'язково! - сказав вiн i вийшов iз кiмнати.
"Щось почалось", - раптом прийшло йому в голову. Не той роман, що до
нього вiн хотiв утекти од нудоти буднiв нудно© Ганни, - почалось щось
тривожне i - тепер вiн певний - трагiчне. Але не жах викликало воно в нiм,
а почуття яко©сь безумно© радостi, нiби вiн мусив на днях одкрити цiлком
нову й надзвичайно цiкаву сторiнку в сво му одноманiтному життi.
Карамазов пiшов до рiки. Йому хотiлось зараз кинутись у воду й попливти
проти течi© чорт зна куди - такими сильними й рiшучими рухами розсiкаючи
дзеркальну поверхню.
IX
Вiн так нiколи не чекав вечiрньо© години, як того душного дня. I цiлком
нормальна людина не може уявити, як вiн мучився, коли Аглая не вийшла з
дому.
Але вона не виходила й на другий та на третiй день - у п'ятницю. В
суботу товариш Вовчик, зустрiвшись iз тьотею Клавою бiля квартири
флоберiвських дам, поставив таке рiшуче запитання:
- Скажи менi от що: чому це не видно тво © племiнницi? Чи не
посварилась вона з Дмитрi м?
- Не думаю, - сказала тьотя Клава. - Моя племiнниця дуже розумна людина
i з пустячка не буде робити трагедi©.
- Ну так чому ж вона сидить дома?.. Чи, може, й вона захворiла?
Тьотя Клава посмiхнулась i нiчого не вiдповiла. Вона пiдiйшла до
акацi©, зiрвала плiд i, зробивши з нього дитячого пищика, взяла його в
сво© ярко-червонi губи. Товариш Вовчик пiдвiв бiлi брови й сказав з
обуренням:
- По-перше, я не розумiю, чого ти мовчиш, а по-друге - та мнiсть тут
зовсiм не до дiла. Чому не сказати прямо?
- По-перше, - обурилась, у свою чергу, тьотя Клава, - я не знаю, що
менi сказати прямо, а по-друге - я тобi не жiнка, i ти так не кричи на
мене! Чи, може, ти хочеш, щоб я покликала вгенiя Валентиновича?
Лiнгвiст раптом зблiд. Вiн зовсiм не чекав такого несподiваного
повороту в розмовi i, як i треба було припускати, перелякався.
- Я прошу пробачення, - сказав вiн. - Ти... ви не зрозумiли мене.
Але тьотя Клава вже заспоко©лась. Вона не може довго гнiватись на
"свого чудачка", ©© тiльки дивують цi мужчини: не встигне поцiлуватись два
чи то три рази з тою чи iншою жiнкою, як уже ту чи iншу жiнку почина
вважати за свою власнiсть i почина на не© страшенно кричати. Ну, добре,
вона дещо дозволила товаришу Вовчику... але хiба йому цього вже досить?
Тьотя Клава нiяк не чекала, щоб лiнгвiст мiг так скоро розчарувати ©©.
- Подякуй мо му характеровi! - сказала вона й подала свою руку для
поцiлунку.
Обличчя лiнгвiстовi взялося червоною фарбою. Вiн мiльйон разiв дяку i
запевня , що бiльш нiколи й не подума кричати на тьотю Клаву. Вiн
крикнув, ©й-богу, не навмисне, i його спровокував не хто iнший, як
Карамазов. За якiсь три днi цього чудака й пiзнати не можна. Вiн якось
змарнiв, i очi йому заблищали, безперечно, хоробливим блиском. Коли Вовчик
спитав приятеля, що з ним, той одверто заявив йому, що закохався в Аглаю i
закохався якось там надзвичайно. Словом, "щось почалось". Вовчик як мiг
заспокоював його, але хiба божевiльного заспоко©ш?..
Вiн приблизно так заспокоював:
"Ну як це легенький флiрт iз випадковою жiнкою та ще й за такий
короткий термiн може перетворитись несподiвано в серйозну драму? Звичайно,
Аглая - цiкава дiвчина, звичайно, Карамазов неврiвноважена натура, але
все-таки це ж занадто. Тiльки винятковий процес у безперечно хворiй
психiцi може так пiдкузьмити людиьу."
- Саме це ти й говорив йому? - спитала iьотя Клава.
- А що ж я мiг говорити йому? Я взагалi не маю здiбностей для тако©
невдячно© ролi.
- А коли не ма ш, - з обуренням промовила женщина, - то не треба й
брати ©© на себе. Хто тобi намолов, що це легенький флiрт? Чого ти
розпису шся за Дмитрiя?.. Чи, може, ти найнявся до Ганни за адвоката? Коли
так, то можеш iти од мене.
Ах, Боже мiй! Вовчику все-таки рiшуче не везе. Все вiн якось не до речi
говорить. Особливо йому не везе з женщинами. Лiнгвiст схоплю руку тьотi
Клави й, оглядаючись (щоб не побачив вгенiй Валентинович), цiлу цю руку
п'ять, десять, двадцять разiв. Тодi тьотя Клава викида з рота зелений
пищик i пропону пiти до Агла© i поговорити ще з нею. По сутi - це ж
справа не ©©, а ©© племiнницi, i, значить, розмовляти треба з племiнницею.
Тьотя Клава зараз пiде в кiмнату й покличе Аглаю, а товариш Вовчик мусить
прямувати до абрикосового саду й там полежати в гамаку. Коли вiн не хоче
зустрiчатись з ©© чоловiком, йому слiд перелiзти через паркан, бо вгенiй
Валентинович працю бiля вiкна i, значить, пройти непомiченим не можна.
- Тодi я краще перелiзу через паркан, - враз погодився лiнгвiст i,
покликавши свого ловерака, пiшов вiд хвiртки.
Стояв прекрасний пiвденний вечiр. I сьогоднi перегукувались тi ж самi,
що й кожного дня, занесенi з Росi© невгамовнi гармошки. По всiх кiнцях
городка дiвчата спiвали зовсiм не аранжированих i все-таки надзвичайних
народних пiсень.
У голубому небi прорiзались срiбнi зорi. i з рiки зайчиком плигав
тендiтний i легкий вiтерець. Коли товариш Вовчик, перекинувши через тин
свого сетера, пiшов до гамака, там уже сидiла Аглая.
- Ну, так що ти хотiв менi сказати? - зустрiла вона його запитанням.
- Я, власне, нiчого не думав говорити, - несмiливо почав лiнгвiст,
сiдаючи на траву. - Менi наказала тьотя Клава порадитись iз тобою з
приводу Дмитрiя.
- Я тебе слухаю.
Товариш Вовчик зам'явся. I справдi: що вiн скаже Агла©? Може, i ©й вiн
скаже не до речi - i тодi нова непри мнiсть. Але не можна й мовчати: коли
й далi Дмитрiй буде викидати таких коникiв, то полювання - пиши пропало! I
лiнгвiст, плутаючись, почина говорити. I кiнча вiн тим, що Аглая мусить
побачитись iз Карамазовим.
- Ти так гада ш? - спитала дiвчина й серйозним поглядом подивилась на
свого спiвбесiдника.
- Коли правду говорити, я нiчого не гадаю. Але менi зда ться, що
Дмитрiй захворiв i ти можеш допомогти йому... хоч би тим, що будеш
зустрiчатись iз ним.
- На твiй погляд, вiн не закохався в мене, а просто захворiв?
- Нiчого я в цих справах не розумiю, - занервувався товариш Вовчик. -
Але думаю - так.
- А я от думаю iнакше, - самовпевнено сказала Аглая. - Я думаю, що вiн
i захворiв, i закохався. Але захворiв саме тому, що закохався в мене. Коли
хочеш, я докажу це тобi хоч завтра. Завтра зустрiнусь - i нiяко© хвороби
не буде. Ти вiриш?
- Нiчого менi доказувати, - нервово кинув лiнгвiст, - бо я тобi все
одно не повiрю.
Аглая знаком запитання застигла в гамаку: вона йе чекала тако©
смiливостi вiд товариша Вовчика.
- Чому ж ти не повiриш? - спитала вона.
- А тому, що я не перший рiк знаю Карамазова. Ти можеш його заспоко©ти,
але це все-таки палiатив.
- Хiба з ним уже були такi приступи?
- Звичайно, були, i незалежно вiд того, чи закохався вiн у когось, чи
нi.
- Значить, це приступи божевiлля, i я для нього тiльки зачiпка?
- Не знаю, якi це приступи. Але я знаю, що ти зовсiм випадково попала в
поле його зору й саме в момент рецидиву його iдiотсько© хвороби.
Аглая замислилась. Декiлька секунд тiльки цвiркун порушував тишу
вечiрнього абрикосового саду.
Все-таки це не вияснення, - нарештi сказала вода. Треба спершу
дошукатись причин його хвороби, i тiльки тодi можна говорити, чим я можу
бути для нього: палiативом чи справжнiми лiками.
- Тут про причини не доводиться говорити, - незадоволено промовив
товариш Вовчик. - Причини яснi: психiчна спадщина батькiв.
- Звичайно, тут не без психiчно© спадщини батькiв, але мати тiльки ©©
на увазi - це значить нiчого не розумiти... А я от усе розумiю.
Лiнгвiст здвигнув плечима. Хоч вiн i чув вiд Карамазова, що Аглая
розумна дiвчина, але тепер вiн почина сумнiватись у цьому. Як це вона все
розумi ? Вiдкiля вона так зна Карамазова за якiсь маленькi тижнi? Чи,
може, ©й розповiли про нього провiнцiальнi кумушки? Чи, може, сам Дмитрiй
говорив про себе? Так це ж несерйозно.
- Що ж ти розумi ш? - iронiчно спитав вiн. - Я от, наприклад, далi
одмовляюсь переливати з пустого в порожн .
- По-перше, - спокiйно почала Аглая, - я беру вiд тебе слово, що про
нашу розмову Дмитрiй нiчого не буде знати. По-друге, я одразу ж заявляю
тобi, що я Карамазова краще тебе знаю. Знаю тому, що Карамазових сьогоднi
тисячi. Дмитрiй Карамазов, хай буде тобi вiдомо, - тип. Це я пiдмiтила вже
з першо© нашо© з ним зустрiчi, коли менi довелось розмовляти з ним. Що це
за тип, я вже говорила самому Дмитрiю, i тепер менi залиша ться тiльки
дещо додати. Ти мене хочеш слухати?
- Прошу! - поспiшно промовив товариш Вовчик: спокiйна Агла©на
самовпевненiсть уже примушувала його ставитись до не© з деякою повагою.
- Ну от. Будемо по черзi. Скiльки, скажемо, рокiв Карамазову? Мабуть,
тридцять три - тридцять п'ять? Так?.. Я це знала. Це саме та людина, що,
вискочивши з сiреньких гiмназiальних штанцiв, одразу ж ускочила в епоху
вiйни й революцi©. Отже, по-перше, Карамазов недоучка. Далi: вiн
опозицiонер? Так?.. Я й це знала. Карамазови не можуть бути не
опозицiонерами, бо подi© вони прийняли крiзь призму сво © романтично© уяви
про свiт. Вони не можуть заспоко©тись, бо ©м на роду написано тривожити
громадську думку.
- Ну, це вже ти чула вiд самого Дмитрiя, - сказав товариш Вовчик,
згадуючи характеристику новiтньо© карамазовщини як перманентного руху, що
©© дав сам Карамазов.
- Нiчого я вiд нього не чула, - сухо промовила Аглая i продовжувала: -
Отже, ма мо безперечно здiбного недоучку з романтичним складом натури.
Значить, ма мо те, що прийнято називати щирою людиною i що можна пiдкупити
щирiстю й використати на всi сто вiдсоткiв. Карамазова захопила соцiальна
революцiя сво©м розмахом, сво©ми соцiальними iдеалами, що ©х вона
поставила на сво му прапорi. В iм'я цих iдеалiв вiн iшов на смерть i пiшов
би, висловлюючись його стилем, ще на тисячу смертей. Але як мусив себе
почувати Дмитрiй Карамазов, коли вiн, попавши в так зване "соцiалiстичне"
оточення, побачив, що з розмаху нiчого не вийшло й що його Комунiстична
партiя потихесеньку та полегесеньку перетворю ться на звичайного собi
"собiрателя землi русько©" i спуска ться, так би мовити, на тормозах до
iнтересiв хитренького мiщанина-середнячка. Це вже занадто, бо, на погляд
Карамазова, цей середнячок завжди сто©ть i стояв грiзною примарою на путях
до свiтового .прогресу i, значить, на його погляд, до справжнього
соцiалiзму.
- Але це до нашо© справи, зда ться, не ма нiякого вiдношення? -
обережно вставив товариш Вовчик.
- Чи не бо©шся ти, що нас хтось пiдслуха ? - з'язвила Аглая. - Тодi я
буду мовчати.
- Будь ласка, - здвигнув плечима лiнгвiст. - Чого менi бояться, коли я
цiлком радянська людина i всi це добре знають. Що я не люблю полiтики, так
це зовсiм iнша справа.
- Ти, зда ться, не любиш i фiлософi©?
- Це все одно.
- Ну так тодi я продовжую, бо це якраз i йде до справи. Словом, Дмитрiй
Карамазов i Дмитрi© Карамазови прийшли до жахливо© для них думки: нема
виходу. Зi сво ю партi ю рвати не можна, бо це, мовляв, зрада не тiльки
партi©, але й тим соцiальним iдеалам, що за них вони так романтично йшли
на смерть, це буде, нарештi, зрада самим собi. Але й не рвати теж не
можна. Словом, вони зупинились на якомусь iдiотському роздорiжжi. I от
Карамазови почали фiлософствувати й шукати виходу з зачарованого кола. Але
й тут ©м не пощастило, бо вони шукали парикмахерськi перпетуум мобiле:
шукали такого становища, коли й вiвцi залишаються цiлi й вовки не
почувають голоду. Коротко кажучи нi недоучки остаточно заплутались i,
таким чином, прийшли до душевно© кризи. Цi Карамазови забули що вони
Карамазенки, що ©м браку доброго пастиря. Вони (часто розумнi й
талановитi) не здiбнi бути оформителями й творцями нових iдеологiй, бо ©м
браку широко© iндивiдуально© iнiцiативи й навiть вiдповiдних термiнiв,
щоб утворити програму свого нового свiтогляду. Це запальнi Дiцгени, що ©х
використовують Маркси та Енгельси але це не Маркси й Енгельси. Карамазов,
завдяки романтичному складу сво © натури й завдяки, мабуть, революцi©,
хоче таки розв'язувати проблеми унiверсального значення, але вiн ©х
розв'язу в хаосi сво © iдеологiчно© кризи, в хаосi сво©х недоношених
уявлень про картину свiту i тому послiдовно мусить прийти до розбитого
корита.
- I все-таки я не розумiю, до чого ти це говориш, - знову вставив
товариш Вовчик.
- Зараз буде ясно, - сказала Аглая й запалила нову папiроску.
- Отже, я говорила про Карамазова як про певний тип нашого часу.
Дмитрiй теж належить до цього типу. Але, як вiдомо, правил нема без
виняткiв, i не всi Карамазови прийдуть до жовтого дому. Дмитрiй випадково
найшов собi оддушину в другоряднiй, на його погляд, iде© вiдродження його
молодо© нацi©, i ця оддушина може спасти його. йому тiльки потрiбний
добрий пастир, i такого пастиря вiн уже вiдчув у менi. Я ще з ним мало
розмовляла на цю тему, але вже один той факт, що я з першо© зустрiчi
почала активно й цiлком щиро пiдтримувати його захоплення новими iдеями, -
один цей факт не мiг не положити глибокого вiдбитку на його вразливу душу,
i вiн закохався в мене. Закохався як у нового пастиря. Вiн так закохався,
як може закохатись тiльки нестриманий романтик. Я це вже провiрила на
трьох днях розлуки. Отже, старо© хвороби нема, нова хвороба, але це вже
хвороба остаточного видужання.
- Ти вже скiнчила? - зiтхнув iз полегшенням товариш Вовчик.
- Скiнчила.
- I все-таки я скажу, що й ти багато мудру ш i трохи подiбна до того ж
Дмитрiя.
- Вiдкiля ж це видно? - всмiхнулась Аглая.
- А хоч би вiдтiля, що ти надто вже просто говориш про кохання, нiби
справа йде про якусь купiвлю чи то продаж. Якось чи то надумано, чи то
навiть меркантильно все це...
- А ти ж думав, що ма ш справу з кисейною баришнею? Нi, друже, в наш
вiк можна кохати справжнiм коханням тiльки тодi, коли це кохання
пiдiгрiва ться полум'ям соцiально© iде©.
- Тодi менi буквально незрозумiле, як ти, московка, можеш зробитись
якимось там пастирем.
- А чому не припустити, що менi душно на сво©й вiтчизнi? - загадково
посмiхнулась Аглая. - В таких випадках можна зробитись навiть киргизом
тощо... коли в Киргизi© оддушина.
Товариш Вовчик раптом позiхнув i, розкинувши руки, лiг на траву.
- А все-таки, коли правду говорити, - сказав вiн, - нiчого я не
зрозумiв iз тво©х балачок. Якось дуже плутано, майже так, як у Дмитрiя.
Полiтика, полiтика й полiтика, i вiдсутнiсть усяко© ясностi... Ти часом не
комунiстка?
Аглая засмiялась. й все-таки Вовчик, ©й-богу, подоба ться: поруч iз
безпримiрною на©внiстю такий тонкий сарказм. Коли б вона належала до
компартi©, ©й би вiд тако© реплiки, безперечно, не поздоровилось. Тепер
вона розумi Карамазова й розумi , чому вiн не хоче покiнчити з сво ю
КП(б)У.
- Ти, будь ласка, не приписуй менi того, що я й не думав говорити, -
стривоженим голосом сказав лiнгвiст.
- Ти одмовля шся? - усмiхнулась Аглая. - Тодi я прошу пробачення: менi
здалося чомусь, що ти багато вiдважнiш самого себе.
Товариш Вовчик широко позiхнув. Вiн пiдсвиснув сво му ловераковi й
сказав:
- Ну, добре. Постановимо, що розмову скiнчено. Тепер запитання: ти
сьогоднi вийдеш до Дмитрiя?
- А ти дуже хочеш, щоб я вийшла?
- Звичайно.
- А чому тобi так хочеться, щоб я вийшла?
- Тому, що коли й далi Дмитрiй буде з таким же настро м, то з нашого
полювання нiчого не вийде... I потiм, менi дуже обридли цi фокуси.
- Словом, ти хочеш, щоб я обов'язково вийшла?
- Звичайно.
- Hv тодi я обов'язково не вийду.
- А я тодi з тобою й говорити не схочу, - обурився товариш Вовчик. - I
взагалi я страшенно шкодую, Що прогаяв стiльки часу.
Аглая зареготала. Ах, який вiн смiшний, цей Вовчик! Вiн "прогаяв
стiльки часу"! Хiба все його життя не е порожн мiсце в свiтовому руховi?
Вiдкiля це вiн узяв, що йому дано якось там "гаяти чи не гаяти час"?
- Проте ти на мене не гнiвайся, друже. Це я жартую, - сказала вона.
Але Вовчик i без пробачення не обража ться; вiн немало чув таких
комплiментiв хоч би вiд того ж Дмитрiя. Вони його зовсiм не обходять. Його
тiльки диву , чому це "пастир" (вiн таки зiронiзував) не хоче йти до сво ©
вiвцi... Словом, до побачення!
Вовчик пiдвiвся вже i йде до паркану. Тодi з-за повiтки вискаку тьотя
Клава й бере його пiд руку. Вона запевня лiнгвiста, що й не думала
пiдслухати його розмову, але вона ставить такi двi вимоги: перша - Вовчик
да чесне слово, що Дмитрiй нiчого не зна про те, як дума про нього
Аглая ("моя племiнниця, бачиш, з одного боку, висококультурна людина, а з
другого - якась дуже необережна i одверта до безумства").
- Таке слово я вже дав Агла©, - незадоволено сказав лiнгвiст.
- А друга, - продовжувала тьотя Клава, - я тебе прошу поцiлувати мене
по секрету в оце праве вушко й пiти зi мною до вгенiя Валентиновича.
Тепер тобi нiчого турбуватись: Женя вже зна , що ти сидиш з Агла ю, i хоче
зiграти з тобою в шахи.
Вовчик зараз не ма бажання грати в шахи: йому треба пiти до Дмитрiя.
Але вiн не може вiдмовитись, бо тьотя Клава все одно постановить на сво му
i все одно йому доведеться грати в шахи. Вiн поверта ться до гамака й
раптом бачить у ньому Аглаю. Вона зараз маячить там неясним силуетом. "Що
дума ця чудна дiвчина?" - приходить йому в голову. Але питання цього вiн
i не дума розв'язувати,.. та й прийшло воно зовсiм випадково.
Тьотя Клава, як i треба було чекати, спершу влаштувала з ним подорож у
глибину абрикосового саду й там, пiд пишною бузиною, притиснула його до
сво©х грудей. I тiльки коли все було зроблено, вона взяла його пiд руку й,
трохи похитуючись вiд задоволення, пiшла з дим до вгенiя Валентиновича.
- О баядерка!.. - наспiвувала вона, наближаючись до дверей.
На порозi ©х зустрiв мужчина в золотому пенсне i простягнув Вовчиковi
обидвi руки:
- А... я дуже радий! - сказав вiн i дав дорогу трохи збентеженому
лiнгвiстовi.
[1] Порода мисливських собак.
[2] Спирт амiачний каустичний для бiдних (латин; iронiчне).
[3] Давайте змiряю ваш пульс? (Фр.)
[4] Мiй друже (фр.).
[5] Як зле бути погано вихованим (фр.).
[6] Нiчого... Не завжди побачиш такого хворого, як ви (фр.).
[7] Тут у розумiннi "невiглас".
[8] О Боже! Що таке ви говорите (фр.).
[9] Ви такi люб'язнi, що сво©м вiзитом принесли при мний сюрприз.
[10] Сподiваюсь, ви повечеря те зi мною (фр.).
[11] Над цi ю проблемою варто помiзкувати (фр.).
[12] Трiшки наблизьтесь (фр.).
[13] Перепрошую... панове, дозвольте хоч присiсти (фр.).
[14] О Господи, я задихаюсь. Вiдчинiть, будь ласка, вiкно, хай трiшки
провiтриться (фр.).
[15] Данте був правий, що дорога до пекла вистелена благими намiрами.
(Фр.)