Страница:
Один старий майор, що прислухувався спокiйно розмовi сво©х товаришiв,
нараз зареготався.
- Тут i видно, - вiдозвався вiн, - хто верх веде дома! Бабське
панування! Ма вона хотiти? Чи вона, молода, в силi сама рiшати про сво
щастя, свою будучину? Встидайся, старий! У тво©й молодостi приспiвував ти
iнакше. Адже молодий К. - се пишна, се славна партiя! Doctor juris[13],
судовий ад'юнкт, се б тобi прецiнь з рук не випускати!
Радник потупив очi у шклянку i знов здвигнув плечима.
- Що я можу вдiяти, товаришу? Чу ш, не любить його!..
- Не любить його! Начеб люди не побирались i не жили й без любовi!
Дурниця! Химера! Колись вона сього гiрко пожалу , однак властивим
виновником будеш ти! Дiти виховуються iнакше, пане Ляуфлер! Як довго ти
живеш, доти ти й паном; але у тебе не знати, хто голова дому. Кождий сам
собi паном. Кождий iде, куди йому догiдно, хоч би i до чорта. З того тепер
показуються i наслiдки; от тепер i ма ш "любов"!
- Ваша правда, майор, слово честi, що ваша! - вмiшався наново
контролер.
- Абсолютизм у родинi - се рiч наймудрiша. Дума те, що в мене iнакше?
Моя воля - се воля всiх; а щодо точки любовi - покажу примiри. Чи женився
я з любовi? Женились ви, може? Менi нараджено "мою", i я пiшов раз у дiм,
далi другий, третiй, придивлявся всьому отвертими очима, прислухувався
настарченими вухами, розпитувався, розумi ться, делiкатно про те -то,
привик до не©, освiдчився - i кiнець. Менi вида ться, пане раднику, що
ваша Олена геть-геть переросла вас. Коли б се робили хлопцi, се б менi
було ще сяк-так до вподоби, але дiвчата - нiколи! Прислухався я ©й раз, як
вона вела якусь розмову, але кажу вам щиро, що наколи б була менше гарна,
то не прощено би ©й нiколи тих дурниць, котрi, немов цвiтами, повбирала
гарними словами. Начиталася нездорових творiв, i то конечнi наслiдки.
Вам було ©й поводи наложити, а й тепер ще не запiзно. Попробуйте лиш i
перекона тесь, що зiгнеться.
- Я се також завсiгди говорю, - обiзвався знов старий майор. -
Дисциплiна мусить доводитись до остатнiх консеквенцiй[14], особливо ж у
жiнок. Жiнка - то молодий кiнь. Почу сильну, залiзну руку, так i
подасться i влiво i вправо. Я не кажу поводи стягати, але й не надто
попускати. Якраз посерединi, тодi йде гарно кроком. Де-не-де цвяхнути
батiжком. Перед трапом трохи острогiв, перед бар' ром - удар i остроги,
поводи свобiдно, тодi летить! Надто замучувати не варто, особливо
спочатку; се ж моя теорiя. Ляуфлер був завсiгди лихим ©здцем, тому ж його
i кождий кiнь скида з сiдла. Так, так, - додав трохи згодом i
задумавшись, - дисциплiна мусить проводитись, мусить...
- Дай-но менi раз з Оленою розмовитись, Епамiнондасе! - говорив доктор,
коли оба верталися одною й тою самою дорогою додому.
- Говори. Скажи ©й i те, товаришу. Те, ти ж зна ш...що ©© батько
незабавки перестане тим бути, чим був досi, а то лiсовим радником...
- Вона добра, шляхетна, - вiдказав, потiшаючи, доктор. - Буде з усiх
сил старатись, щоб ©© родина не терпiла убожества; коли б лиш _того_ могла
забути...
- Кого, любчику?
- Стефана Лi вича...
- _Помершого?_
-_ _Егеж...
- Боженьку, а вона... що з ним?
- Не зна ш нiчого, старий? Адже нервовiсть... на! Опроче се трапля ться
часто-густо, що батьки суть остатнi, котрих у такi справи
вта мничу ться...
- Любила його?
- Авжеж! Обопiльне. Вiн вiд'©хав, як i то тобi вiдомо, на два роки з
дому, щоб студi© покiнчити, щоби вернутися зовсiм "готовим"; тодi й мали
сво© заручини оповiстити, а там i побратись, та, на нещастя, набрався десь
у шпиталi тифу й помер, бiдачисько, таки у В. Адже се, мабуть, зна ш?
Радник не знаходив слiв, щоб виразити сво зачудовання, аж по якiйсь
хвилинi сказав сумним, гiрким тоном:
- А я об тiм нiчого не знав! Правда, вiн бував часто в мо©м домi,
вештався чимало бiля не©, однак нiколи не приходило менi щось подiбного на
думку. А вона... i се ж подяка за мою любов? - кликнув огiрчений. - За мо©
батькiвськi старання? Ох, як се болить, болить!! Тобi, чужому, звiрилась,
а перед сво©м батьком, перед рiдним батьком, могла щось такого зата©ти!..
- Успокiйся лиш, чоловiче, - утихомирював доктор. - До мене теж не
приходила, щоб сво серце якраз передо мною вилити. Прийшла, щоб попросту
порадитися зi мною, як з лiкарем. Мучила ©© безсоннiсть, i гарячка до
крайностi пiдтинала ©© сили. Вона несказанно багато терпiла, i то тайком;
а се, старий, вимага чимало сили. "Не могли б ви, дитинко, менi сказати,
- питався я, - що бiльше-менше могла би сьому бути за причина? Ви ж бували
звичайно найздоровiшi з цiло© родини"!
"Чи се мусить бути, пане докторе?" - спитала вона.
"Авжеж, дитинко; се задля вас самих". Нате й розповiла дрожачими
устами, розповiла менi цiлу iсторiю. Я ледве зата©в сво зворушення. Яка
шкода, що доля обо©х так роздавила! Була б з них вийшла прегарна пара, а
©х потомки, старий... ©х потомки... ех! - тут i замовк нараз.
- I що ж далi, докторе? - питав радник пригнетеним голосом.
- Нiчо. Просила лиш, щоб я об тiм нiкому нiчого не згадував, а з нею
самою також про те бiльше не говорив. Коли я спитав, чому про те з сво©ми
не говорить, вiдповiла: "Нащо?"
"А так собi, Олено. Geteilter Schmerz ist halber Schmetz"[15].
Вона похитала головою.
"Нi, пане докторе; перше треба менi самiй перемогти горе; як довго воно
в грудi люту , нiхто менi не поможе".
- Вона, Епамiнондасе, одна з тих, котрi самi з собою справляються.
Радник лиш зiтхнув.
- Якби вона була хлопцем! - почав наново лiкар, - були б з не© i вийшли
люди. А так жiнка... що почне жiнка з надвишком розуму при горшках i
мисцi?
- Ох, доленько моя! - застогнав радник; - як же ти мене гiрко
навiстила, мене i мо©х безвинних дiтей! Тепер же я розумiю, чому вона за
К. вийти не може.
- Ну, що до сього питання, то спробу мо ще, - вiдповiв доктор. -
Супроти отрути вжива ться також отрута. Як вiддасться, так i затреться все
горе, вся гризота. Таких випадкiв ма мо доволi. Вона буде противитись,
буде обурюватись, буде слiзьми заливатись... може, навiть сильно
заливатись: любила його, бач, чимало, нема тут що й сумнiватись, однак чи
ж для того ма вже цiле життя горювати та за ним побиватись? Чи ж не
женяться вже в свiтi удруге нi вдiвцi, нi вдовицi?
- Ах, розумi ться, що женяться!
- Адже людина - лиш людиною! - доказував лiкар. - I чим властиво
бiльше? Нiчим бiльше, нi менше як... звiриною, i то товариською, розумною
звiриною. Спосiб вiдживлюватися, боротьба о iснування, спосiб
розмножуватися - все те вона ма таке саме, як звiрина. Сього годi
заперечити, наколи не хочеться йти якраз супроти всякого розуму. А що сть
по правдi, те й по розумi. Будемо отже доти апелювати до ©© розуму, доки
вона квiнтесенцi© не зрозумi . А коли зрозумi й вiддасться, то побiда по
нашiй сторонi. Тут i втихомириться усякий бiль, прибуде родина... одне,
друге... домашнi клопоти i т. i., i буде ще менi i тобi вдячна. А для вас,
старих, для вас було б се те саме, що Наupttreffer![16]
- Говори з нею! - умоляв радник. - Говори, одинокий мiй потiшителю! Я
не в силi. О, боже! За що кара ш ти мене так тяжко!
* * *
I доктор дiйсно говорив з нею. Умiв так приладити. що застав ©© саму
дома. Лежала в фотелi недбало одягнена й курила. Вiн довго ©© не бачив, i
вираз ©© лиця здивував його. Все здавалось у тiм лицi супокiйним. Нi слiду
нiякого горя. Сказав би-сь, все життя в нiй завмерло, лиш мiж бровами
спряталось щось... щось, чого вiн не розумiв, що однак здавалось йому
знакомим. "Божевiльнiсть" - мелькнуло йому через думку. I з пильною
цiкавiстю звернув назад на не© погляд та на ©© пречуднi, тепер супокiйнi
очi.
- Чого дивитесь на мене так чудно, пане докторе? - питала вона,
привiтавшись.
- Ви... ви... курите, Олено? - спитав змiшаний, не даючи нiяко©
вiдповiдi на ©© запитання.
- Адже бачите...
- Але ж бо досi ви не могли знести папiроски в жiночих устах!
- Так. Однак мож i полюбити се, що передше ненавидiлось. Наприклад,
папiроску в жiночих устах. - I знов замовкла.
Вiн почав був говорити про нервовiсть, i що вона мусить берегтись.
Говорив багато про обов'язки, котрi маються супроти себе й супроти других;
особливо проти родичiв. Замiтив, мiж iншим, що людина - звiрина привички i
що суть люди, в котрих чутливiсть - джерело всякого безталання...
Вона лиш десь-колись вiдповiдала, i то вiднехочу, байдужно. Нарештi вiн
почав говорити i про ©хнi домашнi обставини, порушив поведення брата,
видатки батька, його турботи, гризоту, його зламаний душевний настрiй...
- Не мож iнакше збирати, як сiялось... - закинула вона байдужно. -
Родичi[17] самi виннi, що вiн пропада . А пропада вiн без рятунку.
Опроче... я вiрю i в _дiдичнiсть блудiв[18]._
-_ _Критичний у вас розум, Олено, - говорив вiн з важкою мiною, -
аналiзуючий, розважуючий дух. Вам я можу щось важного вiдкрити. Правда,
се, що скажу, невiдрадне. Des Lebens undemischte Freude ward keinem
Irdischen zu teil[19], - цитував вiн патетично. - Однак ви. зумi те се
перенести, ба, i других навчити зносити такi пригоди...
Вона нiчого не вiдповiдала й не питала нiчого. Думала лиш, що сильним
духом суджено й багато перенести. А вiн почав говорити. Зразу манiвцями та
оборотами, а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень. Протягом
одно© години довiдалась, що всi вони знищенi, що ©© батька через якусь-то
суму, котру мав у себе в сховку й котро© недоставало, вiддалять зi служби.
Вона не ворухалась. Побiлiла лиш, немов стiна.
- На те була я давно приготована, пане докторе, - ледве прошепотiла. -
Давно; однак, що можна проти того вдiяти?
- Проти того... нiчого! Надiймось, що, може, йому, хоть з ласки, друга
або i третя частина пенсi© дiстанеться. Ви однак можете чимало вдiяти!
- Для кого?
- Для ваших родичiв, для вашо© сестри, а найбiльше для себе.
- Справдi не знаю...
- Зна те, Олено, приймiть К...го, Вiн незабавки проситиме вас о руку...
Стало тихо.
- Не можу.
- А чому?
- Бо, як ви й самi сказали, в мене аналiзуючий i розважуючий дух,
критичний розум...
- Не розумiю вас зовсiм; говорiть яснiше!
- Бачу, що не розумi те мене. Буду отже ясно говорити. Не люблю його, i
нашi погляди на життя розходяться далеко. Я не в силi його й себе
оббрiхувати.
- Ви сього й не робите. Вiн вас хоче, а ви годитесь на се.
- Не зношу його й сумнiваюсь, чи зможу ще кого-небудь у життю полюбити.
Се вам вiдомо, пане докторе. А подружжя без любовi се, по мо©й думцi,
бруднi вiдносини. А я не хочу в нiякi такi входити.
- Ще перед хвилиною казали ви, Олено, що мож i полюбити се, що
ненавидiлось.
- Так, але папiроска - се не людина.
-_ _О, Олено, Олено, - кликнув вiн, - у що ви вжилися? Куди загоню теся
ви у сво©й хоробливiй, пересадженiй уявi?
Вона наче гадина та звинулась, випростувалась, та й так чатувала на
його слова.
- Подумайте, ради бога, i про свою будучину. Згляньтеся на нещасних,
горем прибитих родичiв. Не залишайте задля яко©сь уяви стати для них
пiдпорою. I ви можете колись бути матiр'ю!
- Дальше, пане докторе, дальше...
- Я й хочу дальше говорити. Куди, питаюся вас, куди дiнуться вашi
родичi, наколи не прийдуть звичайнi мiсячнi грошi? До найстаршо© сестри?
Вона ма сама вже дiти; i, як нам обо©м звiсно, хоробливо скупа. До Iрини?
Доходи вчителя музики, хоч i спосiбного й дуже iнтелiгентного, худенькi.
Крiм того, вiн хоровитий, а що йому з часом може лучитись, звiсно менi аж
надто добре, а i вам не може се лишитись тайною. Що станеться з вами, з
наймолодшою сестрою? А батьковi й матерi аби не було де на старiсть i
голову склонити?!
- Чи ж я тому винна, пане докторе?
- Сього я не кажу; однак ви не смi те забувати, що вiн i ваш батько!
- Вiн мiй батько, а я його донька...
Старого чоловiка обгорнула сильна нетерпеливiсть.
- Ради бога! - скликнув. - Адже дiти мають якiсь обов'язки супроти
родичiв! Се би вам прецiнь знати!! А наколи всього iншого не хочете
узнавати, то мусите признати, що вiн вас живив!
© очi замиготiли.
- Тут i дiйшли ми до мети... - сказала вона з зимним усмiхом, пiдчас
коли з ©© лиця неначеб зникла й остатня крапелька кровi. - Живив мене.
Сього я не можу забути й нiколи не забуду, пане докторе, нiколи! - сказала
врочисто. - Вiдповiдно до мо©х сил, вiдповiдно до мо©х здiбностей, а
властиво _вiдповiдно до мого знання, котрим мене мiй батько i теперiшнiй
устрiй суспiльний вивiнували,_ хочу собi сама заробляти на кусник хлiба, а
заробленим щиро дiлитись з родичами... Однак задля обов'язку проти волi
сковуватись з мужчиною, з обов'язку його i себе оббрiхувати... В чiм менi
тут добачувати святiсть обов'язку, коли самий сей обов'язок стане брехнею?
Закиньте вашу думку, пане докторе! - сказала, глибоко вiддихуючи i слабо
усмiхаючись. Я не вернусь бiльше з раз обраного шляху. Бачите? - додала
вона. - Я дiйсно одна з тих "розважних критичних умiв", котрi анi себе,
анi других не щадять. Я все аналiзую й не маю милосердя нi над собою...
- Нi над вашим батьком?
- Так, пане докторе.
- З жалем переконуюсь, Олено, що з вас говорить нелюдський его©зм,
якась божевiльнiсть. Нi, - говорив вiн згiрдливо, - ви, справдi, не
спосiбнi до самопожертвовання!
- Називайте се в мене его©змом, однак не забувайте, що се, що силу
мене виходити замуж за К...го, зi сторони мо©х... також самолюбство...
- Ви софiстка!
- А ви лихий оборонець правди, пане докторе...
- Гiрко будете ви колись сього жалувати! - кликнув вiн. - Ви ще не
зна те життя, однак воно само буде вас батожити й здере полуду з ваших
заслiплених очей! Страшна буде для вас тота хвиля, в котрiй каяння i
сумлiння обiзвуться в вашiм серцi!
- Я супроти усього озбро на! - говорила вона з тим самим слабим
усмiхом, а ©© очi стали мимоволi вогкi.
- Не проти всього, Олено; проти безмилосердно© прози життя - нi.
Опроче, вже й сильнiшi характери, як ви, зламалися.
- Як ви се розумi те?
- Бiда ломить i залiзо, а ви лиш _людина... _Вона здригнулася i глянула
на нього несамовитим поглядом.
- Нiколи, пане докторе, - вiдповiла опiсля з супокiйною гордiстю. -
Власне для того, що я _людина._
По його лицi промайнув якийсь загадочний усмiх. Вiн пiднявся i схопив
капелюх.
- Зносiть iз гiднiстю наступаючий удар! - сказав i подав ©й руку на
прощання.
- Дякую вам за ваше спiвчуття, пане докторе! - вiдповiла холодно.
* * *
Щось у двi недiлi пiсля се© розмови вернув радник сильно пiдпитий
додому. Доктор оповiстив йому результат сво © розмови з Оленою, а
внаслiдок сього i внаслiдок випорожнених багатьох фляшок був вiн у лихiм
настрою.
Вiн змагався з жiнкою, котра робила йому гiркi докори з причини його
нещасного налогу й наслiдкiв, якi_ _вiн тепер на них спровадив. Вiн
вiдгукувався ©й грубими словами, заявляючи, що не ма зовсiм намiру так
поводитись, як се дурним бабам захочеться. Вiн був уже доволi довго
терпеливим: тепер однак не ста вже i йому то© сили...
- Як можеш такi дурницi плести, чоловiче! - боронилась радникова. - Хто
оставався завсiгди паном сво © волi й розпоряджував грiшми? Хiба ж я?
Слiпа я була й недосвiдчена, що не наложила тобi зараз з першого разу
поводiв; не найшлась би я нинi в такiм положенню, котре доводить мене до
розпуки. Тобi i маю завдячити, що нинi люди показують на мене пальцями; на
сво© старi лiта буду жебрати кусника хлiба в дiтей або в зарозумiлих
своякiв! Однак лучче умру, доки се справдиться!
- Ха-ха-ха! - розсмiявся чоловiк замiсть усяко© вiдповiдi.
Радникова стривожено повернула до нього сво лице, що в остатнiм часi
сильно вихудiло.
- Ще й смi шся! - питала вона гiрко-згiрдливо.
- Ти менi хотiла би поводи наложити? - реготався вiн злосливо. - Ти, що
не ма ш навiть настiльки сили, щоб супроти сво © доньки показати свiй
материнський авторитет? Зноси ж тепер наслiдки твого лiберального
виховання й любуйся думкою, що Олена зостанеться старою химерною панною.
Вона не хоче й чути про К...го.
Радникова так i здригнулась при його словах; було по нiй видно, що вона
угиналась пiд ©х тягарем.
- Чи се дiйсно правда, Епамiнондасе? - питала вона несмiливо й нервово
дрожачою рукою вiдсунула на столi лампу набiк, щоби лiпше заглянути йому у
лице. Се не могла бути правда. Адже се подружжя мусило статись рятунковим
средством супроти всяко© нужди для не© i для ©© бiдненько© наймолодшо©
дитини.
- I я хотiв би, щоби се не була правда... - вiдповiв радник насмiшливо.
- Тепер можеш iти до не© i ©й подякувати. А коли нi, то наложи ©й
поводи... Чому ж нi? Дрантя бабське! - пробурмотiв пiд нiс i зачав нервово
ходити по хатi.
Жiнка сiла та лиш закрила лице руками...
- З наймолодших лiт мала вона завсiгди свiй розум! - лютував вiн
дальше. - Робила мiй дiм посмiховиськом та метою всяких дотепiв. А тепер
ще хочеться ©й доповнити мiрку безталання? Те вже ©й не вдасться. Ще жию
я; а коли до сього часу з батькiвською волею ще не познакомилась, то
познакомиться з нею тепер. Вона мусить за нього вийти!
- Сього вона не вчинить, Епамiнондасе! - простогнала радникова. - О,
коли б я була тодi передчувала, що _той_ буде причиною ©© нинiшнього
поведення! Якою ненависною, якою незносною бувала для мене його
присутнiсть!
- За тво ю спиною пiддержувала вона любовнi зносини, кореспондувала, а
ти була слiпою й глухою! - говорив радник дальше. - Тепер збирай, що
посiяла! Що мене стосу ться, то кажу ще раз, що я покажу ©й, хто голова
родини. Не буду терпiти, щоби вона противилась мо©й волi задля якогось
божевiльного фарсу. Буду... - i вiн замовк нагло. В покоях почулися легкi
кроки, а трохи згодом стала Олена на порозi. Була одягнена в темний плащ,
голову завила в чорну хустку, а пiд пахою держала грубий звiй нот.
Здавалось, що ступа дуже неохотно, однак побачивши радника i зламану
матiр, в одну мить усе зрозумiла i приступила ближче.
- Iду до Маргарети, мамо, - сказала, вагаючись, - i не буду дома на
вечерi. Ключ вiд мого покою забираю з собою, бо, правдоподiбно, забавлюсь
довше, а, повернувшись, не хотiла б я нiкого будити.
Радникова кивнула лиш головою, однак радник станув визиваюче перед нею.
- Що за дiло ма ш тепер у вчительки музики? Надворi лл дощ немов iз
коновки, i я думаю, що в такий час не виходиться, як не муситься.
- Справдi так, тату; i я мушу.
- Чого?
- Маю там дiло, - вiдповiла неохотно.
- Що ти можеш увечерi у старо© вчительки за дiло мати? Може, знов яку
тайну? Яке rendez-vouz?[20] Бережись! Все ма сво© границi, i я перестав
бути зглядним i терпеливим!
Молода дiвчина приступила скоро до стола i поклала збиток нот. © бiле
змарнiле лице вiдбивало сильно вiд чорно© хустки, а в тiй хвилi схилила
його глибоко вдiл... було ©й, очевидно, тяжко виявити се, до чого
забиралася...
- Се ноти, котрi я вiдписала за грошi; мушу ©х вiднести, - говорила
поспiшно. - Бiльше в мене, тату, нема нiяко© тайни...
Радникова прокинулась на софi, а радник станув у першiй хвилинi мовчки,
наче вкопаний; однак лиш на хвилинку. В слiдуючiй уже хвилi приступив вiн
кiлькома кроками до не©, а його очi заiскрились.
- Що? За грошi намазала ти ту дрань отут? Отже ти вiдважу шся менi ще i
в тiм нечесть робити? Схаменись, божевiльна! - кричав вiн дрижачим iз
лютостi голосом. - Як довго ще в мене стане терпеливостi!
- Що хочете тим сказати, тату? - спитала вона спокiйно, звиваючи назад
розсипанi ноти.
- Хочу тим сказати, що не зможу порядним людям у лице подивитись, коли
згадаю, що моя донька сво©м дурним поступованням да причину до всяких
поговорiв; що вiдкида поважного чоловiка, й замiсть того, наче бiдолашний
писар, маже ноти за грошi; що безчестить мо iм'я, цiлу мою родину; що
хоче а tout prix[21] вiдогравати якусь роль. Я тебе встидаюсь, - кричав, -
встидаюсь, кажу тобi!!.
Вона лиш поблiдла, i очi ©© здавались бiльшими; опроче осталась, як i
перше, спокiйною.
- Годi менi вам помогти, тату, - вiдповiла вона. - А що предложення
поважного чоловiка не можу прийняти, а не хочу, щоб моя особа була тягарем
для вас, буду для того на себе сама заробляти. Як вам i другим ся справа
представля ться, не можу я, розумi ться, знати; однак iнакше поступати
також не можу.
- Ти однак мусиш, коли я кажу!! - кликнув голосно, грубо. - В остатнiй
хвилинi пiзна ш ти ще, що батько голова родини, що його воля - воля всiх!
- Чому якраз в тiм випадку? - питала Олена, i ©© великi очi зачали
миготiти.
- Бо - ти дурна, i я собi того бажаю!
Вона здвигнула плечима й легко усмiхнулася.
- Нiхто не управнений мати бажання, котрi в життю другого мали би
вiдогравати якусь рiшаючу роль; а ще менше на те наставати, щоб були
зреалiзованi. Я ©х не можу визнавати. Сама сьм, тату! Сама, як птиця, як
деревина в лiсi. Маю сама право йти за собою або проти себе. Для того кажу
раз на завсiгди, що не вийду за К...го, i що нiколи, нiколи не буду жити
брехнею...
- Позавтра вiн тобi освiдчиться, i ти приймеш його! - говорив вiн бiля
не© засапаним голосом.
- Позавтра довiда ться, що не стану його жiнкою...
- Олено, змилуйся над тво ю нещасною матiр'ю, набери розуму, -
побивалась радникова.
- Ма те ви, може, надi мною милосердя? - питала вона з несказанним
огiрченням. - Бере, може, хто мою думку i чуття на розвагу? Наче якусь
штучну механiчну пружину натягали б ви мене i пристосовували до обставин!
Я однак не дамся до сього ужити! Нiяка сила свiту не стопче в менi
мислячо© самостiйно© людини,. а коли б вам те прецiнь удалося, тодi
успокiйтесь... Тодi... я - не я...
- Яка подяка за мо© безсоннi ночi, за мою муку, мою любов материнську!
- стогнала радникова. - Що жи в тво©м безталаннiм серцi!
- Правда, мамо, й те, що виплекалось.
- Прокляття на тебе, невдячна гадюко! - засичав радник.
Вона збиралась до вiдходу, однак на тi його слова задержалася.
Звернувши легко голову, глянула на нього iз спiвчуттям.
- Вашi слова, тату, мене не болять... - говорила. - Вам i не слiд
iнакше говорити, лиш так, як дух, котрий вас дотепер провадив, вами
володiв, вам i велить говорити. На мене не ма вiн нi впливу нiякого, нi
сили. Вважаю його лише нездоровою, брудною силою, котра не ма змислу для
чистого шляхетного чувства; тiй силi в грязi гаразд, вона рада б усе ©й
противне загарбати у свiй круговорот i приглушити. Iду! - говорила вона
дальше. - Не ма мо собi бiльше нiчого сказати. А так як справи стоять, не
будемо мати i на будучину собi нiчого сказати, анi розумiтися не будемо.
- Я тобi маю лише стiльки сказати, - кричав радник, - що позавтра
приймаю освiдчення К...го. Ти ще неповнолiтня, а тепер - iди!
Вона знову станула, наче прикована, а ©© очi засвiтились чудно.
- Так? - сказала протяжно. Хотiла ще щось сказати, однак, надумавшись
трохи, замовчала. Те "щось", що доктор порiвнював iз помiшанням,
показалось нараз у не© мiж очима. Не пiдводила повiк бiльше. Не сказала нi
словечка. Забравши ноти з стола, вийшла.
Мiж старими урвалася розмова...
II
Es lebt in mir die Liebe zur Freiheit, der feste Entschluss, mich nicht
knechten lassen zu wollen, es sei von wem es sei, nimter mein Haupt zu
beugen, wo meine Seele es nicht kann; mein Leben zu leben, wie ich es
verstexe, den Weg zu geben, den ich mir vorgezeichnet, und mich durch
nichts von diesem Wege abbringen zu lassen; durch keine Drohung, mag er
denn fuhren, wohin er will...
("Allzeit voran" von Fr. Spielhagen)[22]
До то© само© незначно© хатини, отiнено© старинезними смереками, з
котро© Олена виходила з Лi вичем перед майже трьома роками, прямувала й
сього вечора. Темнiська нiч укладалась, а дощ лляв неустанно. Вiд часу до
часу пiднiмався сильний вiтер i бив ©© дощем так у лице, що волосся на
чолi перемокло, а рука, що пiднiмала довгу сукню, зацiпенiла iз студенi...
Се був один iз тих неприязних зимних вечорiв осiннiх, котрi заганяють
додому усе, що лиш ма яке-небудь пристановище...
Утомлена вступила Олена в хату. Тут мешкала ©© стара вчителька
Маргарета С. Учителькою, правда, перестала вона бути здавна, однак стала
для не© щирою порадницею й подругою.
Який лагiдний супокiй, який мир привiтали ©© в тiй тихiй кiмнатцi! Була
лиш напiвосвiтлена. В притикаючiм маленькiм салонi, котрого дверi стояли
широко створенi, сидiла старенька дама при фортеп'янi, цiлком затоплена в
Шопенi. Вiн був ©© любимцем, i вона виконувала його твори майстерно. Без
шелесту розгорнулась дiвчина з плаща та хустки, тяжкi коси так i
розпустила по плечах. За висками товклись у не© живчики, а голова сильно
розболiла iз зворушення.
Пiд вiкном стояв старомодний фотель старо© дами, а перед ним столик до
роботи. Тут i опустилась вона, щоби спочити, як се часто робила. Се не
першина, що ©© гонили та слiдили, наче яку небезпечну дику звiрюку...
Наче хвилi, припливали до не© м'якi звуки фортеп'яно. Раз любовнi
пристраснi, то знов западали вони глибоко в душу; нiби бавлячись ними,
перейшла Маргарета незамiтно на iншу тему. Начала Шопена "Impromptu
phantasie".
Тихесенько розпливались звуки, то зливались, виринали новi, пориваючi,
чародiйнi, наче опановуючи себе, немов тая скована пристрасть, коли
чоловiк з болю задрожить, застогне, а далi вмовля в себе: "спокою,
спокою, спокою!"...
Як часто i прислухувалась Олена тiй штуцi, все однак, що вiдчувала при
тiм i думала, було однакове. Та сама гарячозимна дрож обгортала ©©,
приковувала та загадочна сила музики, що нас порива , дода сил, дотика
нас до найглибшо© глибини душi... Нинi однак в тiй хвилi прокинулась вона
так бистро, наче б ©© доторкнувсь який лихий демон; прокинулась i сховала
розпучливим рухом лице в долонi. Се ж був _його_ улюблений твiр. З того
однак часу не хотiла його бiльше чути. Правда, стара вчителька не могла
знати, що вона тут сидiла немов на вигнанню, а так i мусила
прислухуватись; а хвилi звукiв не мали милосердя. З ©х глибини виринула
згадка i стала живою картиною. Одного разу, коли обидво зайшли до
Маргарети на музику, а вона вiдогравала "Impromptu" по-мистецьки, тодi i
виявив вiн ©й кiлькома словами свою любов. Смеркалось, наче нинi. Вiн
сидiв, уперед похилений, пiдперши голову на руки, i прислухався. Неподалiк
вiд нього сидiла вона. Посерединi гри встав нараз i приступив до не©. Яка
одинока незабутня хвилина! В якiм неописанiм зворушенню находився вiн тодi
- звичайно спокiйний, гордий! Признання його тодiшн було лиш вiдгомоном
то© музики - скована пристрасть. А вона? Найнiжнiшi нерви дрожали,
тремтiли в нiй. Адже обо носили в серцю любов, однак i обо були гордi,
вразливi, i одне не хотiло другому признатись, аж таки вiн перший почав...
Не було се якесь упо ння, що ©х обняло. Се була сила глибока, могуча,
пiднiмаюча сила, котра не зна нiяких перепон, нiчого не жаха ться, котра,
проломлюючи дорогу, порива усе з собою, часто руйну те, що закони i
звича©, i час з трудом збудували...
нараз зареготався.
- Тут i видно, - вiдозвався вiн, - хто верх веде дома! Бабське
панування! Ма вона хотiти? Чи вона, молода, в силi сама рiшати про сво
щастя, свою будучину? Встидайся, старий! У тво©й молодостi приспiвував ти
iнакше. Адже молодий К. - се пишна, се славна партiя! Doctor juris[13],
судовий ад'юнкт, се б тобi прецiнь з рук не випускати!
Радник потупив очi у шклянку i знов здвигнув плечима.
- Що я можу вдiяти, товаришу? Чу ш, не любить його!..
- Не любить його! Начеб люди не побирались i не жили й без любовi!
Дурниця! Химера! Колись вона сього гiрко пожалу , однак властивим
виновником будеш ти! Дiти виховуються iнакше, пане Ляуфлер! Як довго ти
живеш, доти ти й паном; але у тебе не знати, хто голова дому. Кождий сам
собi паном. Кождий iде, куди йому догiдно, хоч би i до чорта. З того тепер
показуються i наслiдки; от тепер i ма ш "любов"!
- Ваша правда, майор, слово честi, що ваша! - вмiшався наново
контролер.
- Абсолютизм у родинi - се рiч наймудрiша. Дума те, що в мене iнакше?
Моя воля - се воля всiх; а щодо точки любовi - покажу примiри. Чи женився
я з любовi? Женились ви, може? Менi нараджено "мою", i я пiшов раз у дiм,
далi другий, третiй, придивлявся всьому отвертими очима, прислухувався
настарченими вухами, розпитувався, розумi ться, делiкатно про те -то,
привик до не©, освiдчився - i кiнець. Менi вида ться, пане раднику, що
ваша Олена геть-геть переросла вас. Коли б се робили хлопцi, се б менi
було ще сяк-так до вподоби, але дiвчата - нiколи! Прислухався я ©й раз, як
вона вела якусь розмову, але кажу вам щиро, що наколи б була менше гарна,
то не прощено би ©й нiколи тих дурниць, котрi, немов цвiтами, повбирала
гарними словами. Начиталася нездорових творiв, i то конечнi наслiдки.
Вам було ©й поводи наложити, а й тепер ще не запiзно. Попробуйте лиш i
перекона тесь, що зiгнеться.
- Я се також завсiгди говорю, - обiзвався знов старий майор. -
Дисциплiна мусить доводитись до остатнiх консеквенцiй[14], особливо ж у
жiнок. Жiнка - то молодий кiнь. Почу сильну, залiзну руку, так i
подасться i влiво i вправо. Я не кажу поводи стягати, але й не надто
попускати. Якраз посерединi, тодi йде гарно кроком. Де-не-де цвяхнути
батiжком. Перед трапом трохи острогiв, перед бар' ром - удар i остроги,
поводи свобiдно, тодi летить! Надто замучувати не варто, особливо
спочатку; се ж моя теорiя. Ляуфлер був завсiгди лихим ©здцем, тому ж його
i кождий кiнь скида з сiдла. Так, так, - додав трохи згодом i
задумавшись, - дисциплiна мусить проводитись, мусить...
- Дай-но менi раз з Оленою розмовитись, Епамiнондасе! - говорив доктор,
коли оба верталися одною й тою самою дорогою додому.
- Говори. Скажи ©й i те, товаришу. Те, ти ж зна ш...що ©© батько
незабавки перестане тим бути, чим був досi, а то лiсовим радником...
- Вона добра, шляхетна, - вiдказав, потiшаючи, доктор. - Буде з усiх
сил старатись, щоб ©© родина не терпiла убожества; коли б лиш _того_ могла
забути...
- Кого, любчику?
- Стефана Лi вича...
- _Помершого?_
-_ _Егеж...
- Боженьку, а вона... що з ним?
- Не зна ш нiчого, старий? Адже нервовiсть... на! Опроче се трапля ться
часто-густо, що батьки суть остатнi, котрих у такi справи
вта мничу ться...
- Любила його?
- Авжеж! Обопiльне. Вiн вiд'©хав, як i то тобi вiдомо, на два роки з
дому, щоб студi© покiнчити, щоби вернутися зовсiм "готовим"; тодi й мали
сво© заручини оповiстити, а там i побратись, та, на нещастя, набрався десь
у шпиталi тифу й помер, бiдачисько, таки у В. Адже се, мабуть, зна ш?
Радник не знаходив слiв, щоб виразити сво зачудовання, аж по якiйсь
хвилинi сказав сумним, гiрким тоном:
- А я об тiм нiчого не знав! Правда, вiн бував часто в мо©м домi,
вештався чимало бiля не©, однак нiколи не приходило менi щось подiбного на
думку. А вона... i се ж подяка за мою любов? - кликнув огiрчений. - За мо©
батькiвськi старання? Ох, як се болить, болить!! Тобi, чужому, звiрилась,
а перед сво©м батьком, перед рiдним батьком, могла щось такого зата©ти!..
- Успокiйся лиш, чоловiче, - утихомирював доктор. - До мене теж не
приходила, щоб сво серце якраз передо мною вилити. Прийшла, щоб попросту
порадитися зi мною, як з лiкарем. Мучила ©© безсоннiсть, i гарячка до
крайностi пiдтинала ©© сили. Вона несказанно багато терпiла, i то тайком;
а се, старий, вимага чимало сили. "Не могли б ви, дитинко, менi сказати,
- питався я, - що бiльше-менше могла би сьому бути за причина? Ви ж бували
звичайно найздоровiшi з цiло© родини"!
"Чи се мусить бути, пане докторе?" - спитала вона.
"Авжеж, дитинко; се задля вас самих". Нате й розповiла дрожачими
устами, розповiла менi цiлу iсторiю. Я ледве зата©в сво зворушення. Яка
шкода, що доля обо©х так роздавила! Була б з них вийшла прегарна пара, а
©х потомки, старий... ©х потомки... ех! - тут i замовк нараз.
- I що ж далi, докторе? - питав радник пригнетеним голосом.
- Нiчо. Просила лиш, щоб я об тiм нiкому нiчого не згадував, а з нею
самою також про те бiльше не говорив. Коли я спитав, чому про те з сво©ми
не говорить, вiдповiла: "Нащо?"
"А так собi, Олено. Geteilter Schmerz ist halber Schmetz"[15].
Вона похитала головою.
"Нi, пане докторе; перше треба менi самiй перемогти горе; як довго воно
в грудi люту , нiхто менi не поможе".
- Вона, Епамiнондасе, одна з тих, котрi самi з собою справляються.
Радник лиш зiтхнув.
- Якби вона була хлопцем! - почав наново лiкар, - були б з не© i вийшли
люди. А так жiнка... що почне жiнка з надвишком розуму при горшках i
мисцi?
- Ох, доленько моя! - застогнав радник; - як же ти мене гiрко
навiстила, мене i мо©х безвинних дiтей! Тепер же я розумiю, чому вона за
К. вийти не може.
- Ну, що до сього питання, то спробу мо ще, - вiдповiв доктор. -
Супроти отрути вжива ться також отрута. Як вiддасться, так i затреться все
горе, вся гризота. Таких випадкiв ма мо доволi. Вона буде противитись,
буде обурюватись, буде слiзьми заливатись... може, навiть сильно
заливатись: любила його, бач, чимало, нема тут що й сумнiватись, однак чи
ж для того ма вже цiле життя горювати та за ним побиватись? Чи ж не
женяться вже в свiтi удруге нi вдiвцi, нi вдовицi?
- Ах, розумi ться, що женяться!
- Адже людина - лиш людиною! - доказував лiкар. - I чим властиво
бiльше? Нiчим бiльше, нi менше як... звiриною, i то товариською, розумною
звiриною. Спосiб вiдживлюватися, боротьба о iснування, спосiб
розмножуватися - все те вона ма таке саме, як звiрина. Сього годi
заперечити, наколи не хочеться йти якраз супроти всякого розуму. А що сть
по правдi, те й по розумi. Будемо отже доти апелювати до ©© розуму, доки
вона квiнтесенцi© не зрозумi . А коли зрозумi й вiддасться, то побiда по
нашiй сторонi. Тут i втихомириться усякий бiль, прибуде родина... одне,
друге... домашнi клопоти i т. i., i буде ще менi i тобi вдячна. А для вас,
старих, для вас було б се те саме, що Наupttreffer![16]
- Говори з нею! - умоляв радник. - Говори, одинокий мiй потiшителю! Я
не в силi. О, боже! За що кара ш ти мене так тяжко!
* * *
I доктор дiйсно говорив з нею. Умiв так приладити. що застав ©© саму
дома. Лежала в фотелi недбало одягнена й курила. Вiн довго ©© не бачив, i
вираз ©© лиця здивував його. Все здавалось у тiм лицi супокiйним. Нi слiду
нiякого горя. Сказав би-сь, все життя в нiй завмерло, лиш мiж бровами
спряталось щось... щось, чого вiн не розумiв, що однак здавалось йому
знакомим. "Божевiльнiсть" - мелькнуло йому через думку. I з пильною
цiкавiстю звернув назад на не© погляд та на ©© пречуднi, тепер супокiйнi
очi.
- Чого дивитесь на мене так чудно, пане докторе? - питала вона,
привiтавшись.
- Ви... ви... курите, Олено? - спитав змiшаний, не даючи нiяко©
вiдповiдi на ©© запитання.
- Адже бачите...
- Але ж бо досi ви не могли знести папiроски в жiночих устах!
- Так. Однак мож i полюбити се, що передше ненавидiлось. Наприклад,
папiроску в жiночих устах. - I знов замовкла.
Вiн почав був говорити про нервовiсть, i що вона мусить берегтись.
Говорив багато про обов'язки, котрi маються супроти себе й супроти других;
особливо проти родичiв. Замiтив, мiж iншим, що людина - звiрина привички i
що суть люди, в котрих чутливiсть - джерело всякого безталання...
Вона лиш десь-колись вiдповiдала, i то вiднехочу, байдужно. Нарештi вiн
почав говорити i про ©хнi домашнi обставини, порушив поведення брата,
видатки батька, його турботи, гризоту, його зламаний душевний настрiй...
- Не мож iнакше збирати, як сiялось... - закинула вона байдужно. -
Родичi[17] самi виннi, що вiн пропада . А пропада вiн без рятунку.
Опроче... я вiрю i в _дiдичнiсть блудiв[18]._
-_ _Критичний у вас розум, Олено, - говорив вiн з важкою мiною, -
аналiзуючий, розважуючий дух. Вам я можу щось важного вiдкрити. Правда,
се, що скажу, невiдрадне. Des Lebens undemischte Freude ward keinem
Irdischen zu teil[19], - цитував вiн патетично. - Однак ви. зумi те се
перенести, ба, i других навчити зносити такi пригоди...
Вона нiчого не вiдповiдала й не питала нiчого. Думала лиш, що сильним
духом суджено й багато перенести. А вiн почав говорити. Зразу манiвцями та
оборотами, а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень. Протягом
одно© години довiдалась, що всi вони знищенi, що ©© батька через якусь-то
суму, котру мав у себе в сховку й котро© недоставало, вiддалять зi служби.
Вона не ворухалась. Побiлiла лиш, немов стiна.
- На те була я давно приготована, пане докторе, - ледве прошепотiла. -
Давно; однак, що можна проти того вдiяти?
- Проти того... нiчого! Надiймось, що, може, йому, хоть з ласки, друга
або i третя частина пенсi© дiстанеться. Ви однак можете чимало вдiяти!
- Для кого?
- Для ваших родичiв, для вашо© сестри, а найбiльше для себе.
- Справдi не знаю...
- Зна те, Олено, приймiть К...го, Вiн незабавки проситиме вас о руку...
Стало тихо.
- Не можу.
- А чому?
- Бо, як ви й самi сказали, в мене аналiзуючий i розважуючий дух,
критичний розум...
- Не розумiю вас зовсiм; говорiть яснiше!
- Бачу, що не розумi те мене. Буду отже ясно говорити. Не люблю його, i
нашi погляди на життя розходяться далеко. Я не в силi його й себе
оббрiхувати.
- Ви сього й не робите. Вiн вас хоче, а ви годитесь на се.
- Не зношу його й сумнiваюсь, чи зможу ще кого-небудь у життю полюбити.
Се вам вiдомо, пане докторе. А подружжя без любовi се, по мо©й думцi,
бруднi вiдносини. А я не хочу в нiякi такi входити.
- Ще перед хвилиною казали ви, Олено, що мож i полюбити се, що
ненавидiлось.
- Так, але папiроска - се не людина.
-_ _О, Олено, Олено, - кликнув вiн, - у що ви вжилися? Куди загоню теся
ви у сво©й хоробливiй, пересадженiй уявi?
Вона наче гадина та звинулась, випростувалась, та й так чатувала на
його слова.
- Подумайте, ради бога, i про свою будучину. Згляньтеся на нещасних,
горем прибитих родичiв. Не залишайте задля яко©сь уяви стати для них
пiдпорою. I ви можете колись бути матiр'ю!
- Дальше, пане докторе, дальше...
- Я й хочу дальше говорити. Куди, питаюся вас, куди дiнуться вашi
родичi, наколи не прийдуть звичайнi мiсячнi грошi? До найстаршо© сестри?
Вона ма сама вже дiти; i, як нам обо©м звiсно, хоробливо скупа. До Iрини?
Доходи вчителя музики, хоч i спосiбного й дуже iнтелiгентного, худенькi.
Крiм того, вiн хоровитий, а що йому з часом може лучитись, звiсно менi аж
надто добре, а i вам не може се лишитись тайною. Що станеться з вами, з
наймолодшою сестрою? А батьковi й матерi аби не було де на старiсть i
голову склонити?!
- Чи ж я тому винна, пане докторе?
- Сього я не кажу; однак ви не смi те забувати, що вiн i ваш батько!
- Вiн мiй батько, а я його донька...
Старого чоловiка обгорнула сильна нетерпеливiсть.
- Ради бога! - скликнув. - Адже дiти мають якiсь обов'язки супроти
родичiв! Се би вам прецiнь знати!! А наколи всього iншого не хочете
узнавати, то мусите признати, що вiн вас живив!
© очi замиготiли.
- Тут i дiйшли ми до мети... - сказала вона з зимним усмiхом, пiдчас
коли з ©© лиця неначеб зникла й остатня крапелька кровi. - Живив мене.
Сього я не можу забути й нiколи не забуду, пане докторе, нiколи! - сказала
врочисто. - Вiдповiдно до мо©х сил, вiдповiдно до мо©х здiбностей, а
властиво _вiдповiдно до мого знання, котрим мене мiй батько i теперiшнiй
устрiй суспiльний вивiнували,_ хочу собi сама заробляти на кусник хлiба, а
заробленим щиро дiлитись з родичами... Однак задля обов'язку проти волi
сковуватись з мужчиною, з обов'язку його i себе оббрiхувати... В чiм менi
тут добачувати святiсть обов'язку, коли самий сей обов'язок стане брехнею?
Закиньте вашу думку, пане докторе! - сказала, глибоко вiддихуючи i слабо
усмiхаючись. Я не вернусь бiльше з раз обраного шляху. Бачите? - додала
вона. - Я дiйсно одна з тих "розважних критичних умiв", котрi анi себе,
анi других не щадять. Я все аналiзую й не маю милосердя нi над собою...
- Нi над вашим батьком?
- Так, пане докторе.
- З жалем переконуюсь, Олено, що з вас говорить нелюдський его©зм,
якась божевiльнiсть. Нi, - говорив вiн згiрдливо, - ви, справдi, не
спосiбнi до самопожертвовання!
- Називайте се в мене его©змом, однак не забувайте, що се, що силу
мене виходити замуж за К...го, зi сторони мо©х... також самолюбство...
- Ви софiстка!
- А ви лихий оборонець правди, пане докторе...
- Гiрко будете ви колись сього жалувати! - кликнув вiн. - Ви ще не
зна те життя, однак воно само буде вас батожити й здере полуду з ваших
заслiплених очей! Страшна буде для вас тота хвиля, в котрiй каяння i
сумлiння обiзвуться в вашiм серцi!
- Я супроти усього озбро на! - говорила вона з тим самим слабим
усмiхом, а ©© очi стали мимоволi вогкi.
- Не проти всього, Олено; проти безмилосердно© прози життя - нi.
Опроче, вже й сильнiшi характери, як ви, зламалися.
- Як ви се розумi те?
- Бiда ломить i залiзо, а ви лиш _людина... _Вона здригнулася i глянула
на нього несамовитим поглядом.
- Нiколи, пане докторе, - вiдповiла опiсля з супокiйною гордiстю. -
Власне для того, що я _людина._
По його лицi промайнув якийсь загадочний усмiх. Вiн пiднявся i схопив
капелюх.
- Зносiть iз гiднiстю наступаючий удар! - сказав i подав ©й руку на
прощання.
- Дякую вам за ваше спiвчуття, пане докторе! - вiдповiла холодно.
* * *
Щось у двi недiлi пiсля се© розмови вернув радник сильно пiдпитий
додому. Доктор оповiстив йому результат сво © розмови з Оленою, а
внаслiдок сього i внаслiдок випорожнених багатьох фляшок був вiн у лихiм
настрою.
Вiн змагався з жiнкою, котра робила йому гiркi докори з причини його
нещасного налогу й наслiдкiв, якi_ _вiн тепер на них спровадив. Вiн
вiдгукувався ©й грубими словами, заявляючи, що не ма зовсiм намiру так
поводитись, як се дурним бабам захочеться. Вiн був уже доволi довго
терпеливим: тепер однак не ста вже i йому то© сили...
- Як можеш такi дурницi плести, чоловiче! - боронилась радникова. - Хто
оставався завсiгди паном сво © волi й розпоряджував грiшми? Хiба ж я?
Слiпа я була й недосвiдчена, що не наложила тобi зараз з першого разу
поводiв; не найшлась би я нинi в такiм положенню, котре доводить мене до
розпуки. Тобi i маю завдячити, що нинi люди показують на мене пальцями; на
сво© старi лiта буду жебрати кусника хлiба в дiтей або в зарозумiлих
своякiв! Однак лучче умру, доки се справдиться!
- Ха-ха-ха! - розсмiявся чоловiк замiсть усяко© вiдповiдi.
Радникова стривожено повернула до нього сво лице, що в остатнiм часi
сильно вихудiло.
- Ще й смi шся! - питала вона гiрко-згiрдливо.
- Ти менi хотiла би поводи наложити? - реготався вiн злосливо. - Ти, що
не ма ш навiть настiльки сили, щоб супроти сво © доньки показати свiй
материнський авторитет? Зноси ж тепер наслiдки твого лiберального
виховання й любуйся думкою, що Олена зостанеться старою химерною панною.
Вона не хоче й чути про К...го.
Радникова так i здригнулась при його словах; було по нiй видно, що вона
угиналась пiд ©х тягарем.
- Чи се дiйсно правда, Епамiнондасе? - питала вона несмiливо й нервово
дрожачою рукою вiдсунула на столi лампу набiк, щоби лiпше заглянути йому у
лице. Се не могла бути правда. Адже се подружжя мусило статись рятунковим
средством супроти всяко© нужди для не© i для ©© бiдненько© наймолодшо©
дитини.
- I я хотiв би, щоби се не була правда... - вiдповiв радник насмiшливо.
- Тепер можеш iти до не© i ©й подякувати. А коли нi, то наложи ©й
поводи... Чому ж нi? Дрантя бабське! - пробурмотiв пiд нiс i зачав нервово
ходити по хатi.
Жiнка сiла та лиш закрила лице руками...
- З наймолодших лiт мала вона завсiгди свiй розум! - лютував вiн
дальше. - Робила мiй дiм посмiховиськом та метою всяких дотепiв. А тепер
ще хочеться ©й доповнити мiрку безталання? Те вже ©й не вдасться. Ще жию
я; а коли до сього часу з батькiвською волею ще не познакомилась, то
познакомиться з нею тепер. Вона мусить за нього вийти!
- Сього вона не вчинить, Епамiнондасе! - простогнала радникова. - О,
коли б я була тодi передчувала, що _той_ буде причиною ©© нинiшнього
поведення! Якою ненависною, якою незносною бувала для мене його
присутнiсть!
- За тво ю спиною пiддержувала вона любовнi зносини, кореспондувала, а
ти була слiпою й глухою! - говорив радник дальше. - Тепер збирай, що
посiяла! Що мене стосу ться, то кажу ще раз, що я покажу ©й, хто голова
родини. Не буду терпiти, щоби вона противилась мо©й волi задля якогось
божевiльного фарсу. Буду... - i вiн замовк нагло. В покоях почулися легкi
кроки, а трохи згодом стала Олена на порозi. Була одягнена в темний плащ,
голову завила в чорну хустку, а пiд пахою держала грубий звiй нот.
Здавалось, що ступа дуже неохотно, однак побачивши радника i зламану
матiр, в одну мить усе зрозумiла i приступила ближче.
- Iду до Маргарети, мамо, - сказала, вагаючись, - i не буду дома на
вечерi. Ключ вiд мого покою забираю з собою, бо, правдоподiбно, забавлюсь
довше, а, повернувшись, не хотiла б я нiкого будити.
Радникова кивнула лиш головою, однак радник станув визиваюче перед нею.
- Що за дiло ма ш тепер у вчительки музики? Надворi лл дощ немов iз
коновки, i я думаю, що в такий час не виходиться, як не муситься.
- Справдi так, тату; i я мушу.
- Чого?
- Маю там дiло, - вiдповiла неохотно.
- Що ти можеш увечерi у старо© вчительки за дiло мати? Може, знов яку
тайну? Яке rendez-vouz?[20] Бережись! Все ма сво© границi, i я перестав
бути зглядним i терпеливим!
Молода дiвчина приступила скоро до стола i поклала збиток нот. © бiле
змарнiле лице вiдбивало сильно вiд чорно© хустки, а в тiй хвилi схилила
його глибоко вдiл... було ©й, очевидно, тяжко виявити се, до чого
забиралася...
- Се ноти, котрi я вiдписала за грошi; мушу ©х вiднести, - говорила
поспiшно. - Бiльше в мене, тату, нема нiяко© тайни...
Радникова прокинулась на софi, а радник станув у першiй хвилинi мовчки,
наче вкопаний; однак лиш на хвилинку. В слiдуючiй уже хвилi приступив вiн
кiлькома кроками до не©, а його очi заiскрились.
- Що? За грошi намазала ти ту дрань отут? Отже ти вiдважу шся менi ще i
в тiм нечесть робити? Схаменись, божевiльна! - кричав вiн дрижачим iз
лютостi голосом. - Як довго ще в мене стане терпеливостi!
- Що хочете тим сказати, тату? - спитала вона спокiйно, звиваючи назад
розсипанi ноти.
- Хочу тим сказати, що не зможу порядним людям у лице подивитись, коли
згадаю, що моя донька сво©м дурним поступованням да причину до всяких
поговорiв; що вiдкида поважного чоловiка, й замiсть того, наче бiдолашний
писар, маже ноти за грошi; що безчестить мо iм'я, цiлу мою родину; що
хоче а tout prix[21] вiдогравати якусь роль. Я тебе встидаюсь, - кричав, -
встидаюсь, кажу тобi!!.
Вона лиш поблiдла, i очi ©© здавались бiльшими; опроче осталась, як i
перше, спокiйною.
- Годi менi вам помогти, тату, - вiдповiла вона. - А що предложення
поважного чоловiка не можу прийняти, а не хочу, щоб моя особа була тягарем
для вас, буду для того на себе сама заробляти. Як вам i другим ся справа
представля ться, не можу я, розумi ться, знати; однак iнакше поступати
також не можу.
- Ти однак мусиш, коли я кажу!! - кликнув голосно, грубо. - В остатнiй
хвилинi пiзна ш ти ще, що батько голова родини, що його воля - воля всiх!
- Чому якраз в тiм випадку? - питала Олена, i ©© великi очi зачали
миготiти.
- Бо - ти дурна, i я собi того бажаю!
Вона здвигнула плечима й легко усмiхнулася.
- Нiхто не управнений мати бажання, котрi в життю другого мали би
вiдогравати якусь рiшаючу роль; а ще менше на те наставати, щоб були
зреалiзованi. Я ©х не можу визнавати. Сама сьм, тату! Сама, як птиця, як
деревина в лiсi. Маю сама право йти за собою або проти себе. Для того кажу
раз на завсiгди, що не вийду за К...го, i що нiколи, нiколи не буду жити
брехнею...
- Позавтра вiн тобi освiдчиться, i ти приймеш його! - говорив вiн бiля
не© засапаним голосом.
- Позавтра довiда ться, що не стану його жiнкою...
- Олено, змилуйся над тво ю нещасною матiр'ю, набери розуму, -
побивалась радникова.
- Ма те ви, може, надi мною милосердя? - питала вона з несказанним
огiрченням. - Бере, може, хто мою думку i чуття на розвагу? Наче якусь
штучну механiчну пружину натягали б ви мене i пристосовували до обставин!
Я однак не дамся до сього ужити! Нiяка сила свiту не стопче в менi
мислячо© самостiйно© людини,. а коли б вам те прецiнь удалося, тодi
успокiйтесь... Тодi... я - не я...
- Яка подяка за мо© безсоннi ночi, за мою муку, мою любов материнську!
- стогнала радникова. - Що жи в тво©м безталаннiм серцi!
- Правда, мамо, й те, що виплекалось.
- Прокляття на тебе, невдячна гадюко! - засичав радник.
Вона збиралась до вiдходу, однак на тi його слова задержалася.
Звернувши легко голову, глянула на нього iз спiвчуттям.
- Вашi слова, тату, мене не болять... - говорила. - Вам i не слiд
iнакше говорити, лиш так, як дух, котрий вас дотепер провадив, вами
володiв, вам i велить говорити. На мене не ма вiн нi впливу нiякого, нi
сили. Вважаю його лише нездоровою, брудною силою, котра не ма змислу для
чистого шляхетного чувства; тiй силi в грязi гаразд, вона рада б усе ©й
противне загарбати у свiй круговорот i приглушити. Iду! - говорила вона
дальше. - Не ма мо собi бiльше нiчого сказати. А так як справи стоять, не
будемо мати i на будучину собi нiчого сказати, анi розумiтися не будемо.
- Я тобi маю лише стiльки сказати, - кричав радник, - що позавтра
приймаю освiдчення К...го. Ти ще неповнолiтня, а тепер - iди!
Вона знову станула, наче прикована, а ©© очi засвiтились чудно.
- Так? - сказала протяжно. Хотiла ще щось сказати, однак, надумавшись
трохи, замовчала. Те "щось", що доктор порiвнював iз помiшанням,
показалось нараз у не© мiж очима. Не пiдводила повiк бiльше. Не сказала нi
словечка. Забравши ноти з стола, вийшла.
Мiж старими урвалася розмова...
II
Es lebt in mir die Liebe zur Freiheit, der feste Entschluss, mich nicht
knechten lassen zu wollen, es sei von wem es sei, nimter mein Haupt zu
beugen, wo meine Seele es nicht kann; mein Leben zu leben, wie ich es
verstexe, den Weg zu geben, den ich mir vorgezeichnet, und mich durch
nichts von diesem Wege abbringen zu lassen; durch keine Drohung, mag er
denn fuhren, wohin er will...
("Allzeit voran" von Fr. Spielhagen)[22]
До то© само© незначно© хатини, отiнено© старинезними смереками, з
котро© Олена виходила з Лi вичем перед майже трьома роками, прямувала й
сього вечора. Темнiська нiч укладалась, а дощ лляв неустанно. Вiд часу до
часу пiднiмався сильний вiтер i бив ©© дощем так у лице, що волосся на
чолi перемокло, а рука, що пiднiмала довгу сукню, зацiпенiла iз студенi...
Се був один iз тих неприязних зимних вечорiв осiннiх, котрi заганяють
додому усе, що лиш ма яке-небудь пристановище...
Утомлена вступила Олена в хату. Тут мешкала ©© стара вчителька
Маргарета С. Учителькою, правда, перестала вона бути здавна, однак стала
для не© щирою порадницею й подругою.
Який лагiдний супокiй, який мир привiтали ©© в тiй тихiй кiмнатцi! Була
лиш напiвосвiтлена. В притикаючiм маленькiм салонi, котрого дверi стояли
широко створенi, сидiла старенька дама при фортеп'янi, цiлком затоплена в
Шопенi. Вiн був ©© любимцем, i вона виконувала його твори майстерно. Без
шелесту розгорнулась дiвчина з плаща та хустки, тяжкi коси так i
розпустила по плечах. За висками товклись у не© живчики, а голова сильно
розболiла iз зворушення.
Пiд вiкном стояв старомодний фотель старо© дами, а перед ним столик до
роботи. Тут i опустилась вона, щоби спочити, як се часто робила. Се не
першина, що ©© гонили та слiдили, наче яку небезпечну дику звiрюку...
Наче хвилi, припливали до не© м'якi звуки фортеп'яно. Раз любовнi
пристраснi, то знов западали вони глибоко в душу; нiби бавлячись ними,
перейшла Маргарета незамiтно на iншу тему. Начала Шопена "Impromptu
phantasie".
Тихесенько розпливались звуки, то зливались, виринали новi, пориваючi,
чародiйнi, наче опановуючи себе, немов тая скована пристрасть, коли
чоловiк з болю задрожить, застогне, а далi вмовля в себе: "спокою,
спокою, спокою!"...
Як часто i прислухувалась Олена тiй штуцi, все однак, що вiдчувала при
тiм i думала, було однакове. Та сама гарячозимна дрож обгортала ©©,
приковувала та загадочна сила музики, що нас порива , дода сил, дотика
нас до найглибшо© глибини душi... Нинi однак в тiй хвилi прокинулась вона
так бистро, наче б ©© доторкнувсь який лихий демон; прокинулась i сховала
розпучливим рухом лице в долонi. Се ж був _його_ улюблений твiр. З того
однак часу не хотiла його бiльше чути. Правда, стара вчителька не могла
знати, що вона тут сидiла немов на вигнанню, а так i мусила
прислухуватись; а хвилi звукiв не мали милосердя. З ©х глибини виринула
згадка i стала живою картиною. Одного разу, коли обидво зайшли до
Маргарети на музику, а вона вiдогравала "Impromptu" по-мистецьки, тодi i
виявив вiн ©й кiлькома словами свою любов. Смеркалось, наче нинi. Вiн
сидiв, уперед похилений, пiдперши голову на руки, i прислухався. Неподалiк
вiд нього сидiла вона. Посерединi гри встав нараз i приступив до не©. Яка
одинока незабутня хвилина! В якiм неописанiм зворушенню находився вiн тодi
- звичайно спокiйний, гордий! Признання його тодiшн було лиш вiдгомоном
то© музики - скована пристрасть. А вона? Найнiжнiшi нерви дрожали,
тремтiли в нiй. Адже обо носили в серцю любов, однак i обо були гордi,
вразливi, i одне не хотiло другому признатись, аж таки вiн перший почав...
Не було се якесь упо ння, що ©х обняло. Се була сила глибока, могуча,
пiднiмаюча сила, котра не зна нiяких перепон, нiчого не жаха ться, котра,
проломлюючи дорогу, порива усе з собою, часто руйну те, що закони i
звича©, i час з трудом збудували...