Кобилянська О.. Людина

сказала вона з прита ним зворушенням.
- Буде менi мило, дуже мило! - вiдповiв вiн радо.
Опiсля зробив ©й мiсце бiля себе по лiвому боцi, помiг усiсти, затяв
конi, що аж пiдскочили, i вiдтак помчався уперед...
Почали бесiдувати. Вiн тiшився, що стрiнулись, а вона вiдповiдала
ввiчливо i скоро. Вiн говорив багато. Мiж iншим, оповiдав (що вже вона й
знала), що вiн лиша ться у барона в сусiдньому селi i дальше у службi, а
може, i на завсiгди. Що казав йому, Фельсовi, нинi в мiстi, що закупив ще
одне село; далi, що i замiняв собi нинi коня, он того сивого гуцула...
Олена подивляла гарного коня. Вiн iшов дуже гордо i мав густу гриву,
котра майже зовсiм закривала голову. Вiд часу до часу пiдкидував бутно[29]
голiвкою вгору; був, очевидно, ще молодий i мало запряганий.
- Поводити кiньми становить особлившу при мнiсть, - сказала вона. -
Менi так i сверблять пальцi, коли бачу, що другi поганяють.
- Таж се можете й ви вчинити, - вiдповiв, усмiхаючись. А той усмiх був
широкий i без значення.
- Але ви мусили б мене сього навчити.
- Для чого ж нi? Така учениця зробить мене гордим! Можемо врештi зараз
зачинати.
Тут i передав ©й поводи i навчав, як ©х держати, коли i як стягати або
попускати. Вона прислухувалась послушно, а раз заглянула йому глибоко й
уважно в очi.
Вiн мав великi, голубi, потрохи безвиразнi очi й виглядав свiжо i дуже
молодо.
Вона поводила так, як вiн казав, а його погляд спинився на ©© тонких
руках.
- Але держати треба неабияк! - завважила, повернувши голову легко за
ним. - Чи ви не втомлю тесь нiколи?
- О, я? - вiн смiявся. - Сього в мене не бува !
- Цiле тiло неначе в напруженнi...
Його погляд так i промайнув по нiй i спинився на ©© м'якiм профiлю. ©
щоки зарум'янiлись потрохи, i вона виглядала дуже гарно.
- Панi дуже нiжнi, однак ми, мужчини, всi сьмо сильнi.
- Зате ми, жiнки, витривалiшi. Не повiрите, може, що я можу раз по раз
витягати п'ять до шiсть вiдер води...
Вiн широко створив очi.
- Дiйсно?
- Можете менi вiрити, я все кажу правду.

В його очах показалось щось нiби подив, а заразом i спiвчуття. Вона
була така гарна...
- О, панi, ви не повиннi щось подiбного робити!
- I чому нi? Як нiкого нема, а треба худобу напо©ти, то муситься
робити. А наколи з вас добрий господар, то призна те се самi.
А вiн справдi був добрий господар i знав, що воно не йшло iнакше.
Одначе, щоб вона щось подiбного робила, ще й говорила про се так свобiдно
- вона, що зовсiм не подобала на тих, що займаються такого працею.
- Панi, ви дуже господарнi.
- Я не перебираю в працi. Опроче зна те? Я завсiгди кажу: чим ти , тим
треба цiлком бути. Iнакше не дiйдетесь нiколи до мети!
-_ _О, певно, - вiдказав поважно. - Доньки нашого -священика також дуже
господарнi. Наприклад, старша, панна Омелiя, вона дуже образована
панночка. Гра на -фортеп'янi, вiд не© й дiстаю я завсiгди рiзнi часописи
до читання.
- Т-а-к? - завважила протяжно Олена, i в сiй хвилi потягнула вона
сильнiше поводи до себе. - Ви, певно, бува те там частiше?..
-_ _Не надто часто. Панна Омелiя дуже привiтна, просить частiше
заходити; однак моя служба не позволя на се, хоть i як би сього бажалося.
А ви, панi, зна те панну Омелiю?
- Знаю, - сказала вона байдужне. - Чим вона вам iмпону ? - спитала
трохи згодом i обернулась бистро до нього. Холодна, насмiшлива усмiшка
промайнула ледве слiдно по ©© обличчю. Вiн вiдчув ©©.
- О, менi! - кликнув, зарум'янiвшись, теж насмiшливо.
- Я так думала, - i знов усмiхнулась.
- Чому б мала менi iмпонувати?
- Знати те - се ваша рiч.
- Так я сього не знаю, - вiдповiв вiн свобiдно. I вiн дiйсно не знав
того. Не любив вiн узагалi думати, а був бiльше чоловiк чувства. Се
зрозумiла вона з першо© хвилини, коли з ним познакомилась.
- Чита те радо? - спитала його опiсля.
- Радо.
- Можу вам також книжок позичити, маю ©х дуже багато.
- А ви, панi, не чита те?
- Тепер нi. Не можу.
Вiн дивився на ню цiкавим поглядом; очевидно, не розумiв ©©.
- Так менi лучче, - вiдiзвалась стиха.
- То лиш час забира , - обiзвався, - а надто жiнкам при господарствi.
Вже мужчина, то примушений читати...
Вона вiдвернула голову вiд нього, i ©© погляд полинув десь далеко.
Сонце сховалось уже за темний лiс, i остро, виразно вирiзувались його
лiнi© на огняно-червонiм небi.
й стало холодно, i вона стиснула одною рукою кордикову[30] хустку пiд
бородою i пробувала ©© тiснiше зв'язати. Чи конi почули легку непевну
руку, що ними поводила, чи, може, лiвий побачив що-небудь край лiсу, бо
скочив убiк так, що легкий вiзок мало що не вивернувся, а Олена похилилась
уперед. Блискавкою обняла ©© його рука й узяла заразом поводи. Вона була
на хвилину неначе замкнена в його обiймах. Злякана освободилась, а вiн
став лютий i ударив конi, що рвались уперед, немов скаженi.
- Бестiя, - муркотiв крiзь зуби.
- Я тому винна, - промовила.
- Нi, - вiдповiв нетерпеливо. - Се луча ться нинi вже третiй раз.
Однак, я його вiд сього вiдзвичаю. Ви перелякались? - додав опiсля м'яким
голосом. - Я був би, прецiнь, не допустив, щоб ви впали!
Вона не вiдповiдала нiчого.
- Я стала боязлива, - говорила вона тихо з сумним усмiхом.
- Як? - i вiн нахилився трохи вперед.
- Боязлива стала. Але се, певно, тому, що ви©жджаю рiдко, а нашi конi
старi й супокiйнi.
- А чому рiдко ви©жджа те? - спитав вiн.
- Конi все в роботi, годi ©х вiдривати, а других просити не хочу!
- Сього вам i не треба чинити, - сказав iз вiдтiнком гордостi i
увiчливостi. - Тих драбiв ось тут мушу щодня про©жджати, щоб стали
слухнянi. Можете ©х кождим разом дiстати, наколи лише захочете.
- Дякую, одначе без вас я не по©ду, - сказала вона м'яким голосом.
Чудно-при мне чувство так i обгорнуло його. Вiн знову нахилився
крихiтку, i ©х погляди стрiнулись. В ©© очах затлiло щось наче огник, i
вiн глядiв через хвилину в ©© гарне лице з очевидною при мнiстю. Опiсля
пiдвiв гордо голову i сказав рiшуче:
- Я й не допустив би, щоб ви самi ©хали. А i не маю нiкого, на кого б
мiг конi супокiйне лишити. За чотири днi мушу знов ©хати до мiста. Наколи
б ви, панi, мали охоту, то ми могли б спiльно вiдбути малу подорож.
Вона не вiдповiдала скоро. Стала лише ледве замiтно блiдша; а трохи
згодом сказала:
- Хочу...
Дальша ©зда вiдбулася супокiйно i "лiвий" iшов послушно, неначе дитина.
Олена говорила багато, питала мало, а його очi спинялися з подивом на
гарних лiнiях ©© обличчя, на ©© устах. Такою вiн ©© ще не бачив i не чув,
щоб вона коли так бесiдувала. Правда, бував з пару разiв i в домi ©©
родичiв, хоть лише за орудками, однак тодi бувала вона завсiгди тиха,
занята. Деколи видавалась йому гордою, неприступною, а тепер ©хала з ним,
сидiла бiля нього. Вiн вiдчував ©© дотики. Нинi була вона зовсiм iншою. А
те, що говорила i як говорила, було рiшуче iнакше, як се бува у других
дiвчат. Неподалiк ©© помешкання просила його станути. Наколи наставав на
тiм, щоб ©© завезти аж перед дiм, вiдповiдала живо.
- Мушу ще на хвильку зайти до учительки, - i подала йому руку на
прощання, причiм уникала його погляду. - Далi хотiла б я вас о щось
просити, а властиво остерегти, - додала м'яким шепотом, - щоб ви не ©здили
так напрасно[31] кiньми, не довiряли дуже власнiй силi. Ви надто
вiдважнi...
Вiн схилився й поцiлував руку, що спочивала ще в його руцi.
- Добре! Смiю однак за чотири днi по вас вступити?
Вона потакнула мовчки головою, а опiсля того вiн завернув вiзок i
вiд'©хав. Ще раз оглянувся за нею i поздоровив ©©. Вона стояла,
випростувавшись, з холодним усмiхом на устах, немов на чатах, i дивилася
за ним. Опiсля з'явилось те неприязне "щось" у не© мiж очима, i здалось,
що ©© горда постать запада ться в себе... З похиленою головою i з
посоловiлим поглядом вертала вона додому. Ледве що замiчала поздоровлення
деяких знайомих газдiв...

* * *
Чотири днi пiзнiше, якраз о тiй самiй порi, затримався знов вiзок пана
лiсничого бiля помешкання Олени. Вiн вискочив скоро i зняв ©©. Вона не
супротивлялась сьому. Виглядала дуже втомлена, вiдповiдала одначе привiтно
й лагiдним голосом. При прощанню вiн поцiлував знов у руку, а вона просила
його приходити.
- Розумi ться! - кликнув вiн радiсно, - i то так часто, як часто
позволите...
З того часу стала Олена дома сумна, мовчалива. Вона була дражливiша, як
уперед, ба не раз аж рiзка. Часто траплялось, що, коли Iрина несподiвано
вимовляла його iм'я, Олена уникала ©© погляду. Молода жiнка бачила, що з
нею дi ться щось замiтне, одначе не питала. Знала доволi, що заговорить
вона лиш тодi, коли сама захоче...
Одного дня спитала ©© радникова, коли буде вже раз[32] писати до нового
властителя в справi оренди.
- Пождiмо ще, мамо, - вiдповiла знехотя i немов задивилась за чимось у
вiкно.
- Ще ждати? Таж ти говорила менi про се ще перед двома тижнями; я не
вiрю, щоби дожидання принесло нам який-небудь рятунок.
- Може, мамо. Може, й принесе. Я беру се на себе. Радникова
задоволилась. Вона знала, що ся дiвчина не говорила нiколи на вiтер.
Iрина, що якраз у тiй хвилi увiйшла до кiмнати, почула остатнi слова.
- Що ти знов береш на себе, Оленко? - спитала журливо. - Може, знов тi
утяжливi гафти? Лиши ©х; заплата за них надто вже мiзерна!
- Вас беру на себе! - вiдповiла в тонi, нiби жартовливiм.
Iрина приступила й собi до вiкна, i ©© погляд задержався на сестринiм
лицi. Виглядала змучена, а попiд очi виступили перстенi. Вона знала, що
сестра терпiла на безсоннiсть.
- Дуже сумний отакий осiннiй кра вид на рiвнинi! - вiдiзвалась Олена,
щоби повернути розмову на що iнше. I дiйсно. Надворi було дуже сумно. В
городi[33] видно було садовину, чорну, сумну, без листя, а вiтер так i
здiймав сухе листя вгору й уносив усе далi.
Дрiбонький дощик сiяв неустанно вже з самого ранку. На голих полях
виглядало пусто i глухо. I ворон не було видко, як звичайно: десь також
пощезали, може бути, полетiли в лiс...
- Маю тобi передати поздоровлення, Олено, - заговорила Iрина по якiйсь
хвилинi, пiд час котро© обi мовчки задивились на кра вид. Олена спаленiла
i перелякалась.
- Вiд Фельса. Я була в учителiв i подибала там його.
- Так? - обiзвалась Олена, одначе обернулась у сiй хвилi до столика i
чогось шукала. Рiвночасно вийшла з кiмнати радникова, котру викликала
наймолодша донька.
- Що ж вiн там робить?
- Не знаю. Останеться там, правдоподiбно, аж до вечора. Дожида
вчителя, що по©хав у мiсто на ярмарок i ма йому щось привезти. Менi
видиться, Олено, - додала по хвилi, - що вiн iнтересу ться тобою.
- Так? - сказала вона зворушеним тоном. - I що ж, Iринко?
Iринка здвигнула плечима.
- Вiн добрий чоловiк, але дуже ограничений...
- Ну, так, але все ж таки вiн ма доходи; а головна рiч: _вiн добрий
чоловiк!.._
Тривога i здивовання заграли нараз на лицi молодо© удовицi. Вона не
розумiла сестри, одначе не могла не зрозумiти тону, в котрому вона се
сказала.
- Зда ться менi, що вiн пересиджу охотно в жiночiм товариствi,
особливо в молодiм... - казала вона далi звiльна, не зводячи очей iз
сестриного обличчя.
- Був там ще хто? - спитала неспокiйно.
- Нi, але погляд, котрим мене змiряв, упав менi в очi. Опроче, що вiн
нас обходить?
Чудна змiна зайшла в Оленинiм лицi. © очi заiскрились, i вона сказала
швидким i рiзким голосом:
- I чому б не мав вiн нас обходити?
Молода жiнка замовкла та в наглiм перестраху спустила очi. В тiй самiй
хвилi приступила Олена до не©, вхопила ©© за руку i поцiлувала.
"Я ж його не люблю", - хотiли вимовити ©© побiлiлi уста, однак, не
вимовили. Грудь ©© пiдiймалась iз сильного зворушення.
- Не думай зле про мене! - простогнала вона тремтячими устами.
- Не знаю нiчого, - втихомиряла Iрина, глибоко зворушена.
- Менi дi ться так, немов тiй собацi, що покiрно зносить, як ©©
копають, - сказала Олена. Опiсля вiдтрутила сестрину руку вiд себе i скоро
вийшла з кiмнати.
Iрина осталася одна, i ©© очi звернулись, як i передше, на кра вид. Тим
разом уже не бачила нiчого. Так лише блукали ©© очi безцiльно,
несупокiйно, а несказанно важке, сумне чуття обгорнуло ©© душу...
Що сталося з дiвчиною? Чи любила Олена? Сьому не могла вона вiрити. Вже
ж будучи такою, якою вона була, не могла _того_ полюбити. А коли б уже так
сталось, то, боже милий, якого роду була ся любов?..
Вона так i затопилась у важку задуму, одначе небавом вiдвернулась назад
вiд вiкна. Висока, струнка стать мигнула попiд вiкна... Наче блискавка
блиснула одна думка в головi молодо© жiнки. Вона станула немов укопана на
мiсцi i слiдила тривожними очима за сестрою. Ах, вона вже зна , куди ся
пряму . Вона туди йде! I дiйсно. Олена йде туди, щоб побачитись iз
Фельсом...

Вона йшла звiльна, щоб успоко©тись. й справдi дiялось, немов собацi,
покаранiй за якусь провину. Вона паленiла, згадавши погляд сестри, то©
сестри, котра досi в ню вiрила. Вона вiдчувала, що з постановою статись
його жiнкою утратила те щось, що ©© оберiгало дотепер вiд усяко© брехнi,
вiд усяко© неправди. Вона знала, що опiсля заживе лиш фiзичним життям.
Однак вона не може собi iнакше порадити. Що про ню тепер дума Iрина? -
гадала вона далi. - "Чи я його люблю?" - i вона усмiхнулася слабо: "най
собi се дума ". Лише до правдиво© причини не смiла Iрина дiйти, нi за що в
свiтi не смiла... Люблячи Олену, вона могла б одним замахом усе розбити...
Потiм стала думати про нього. Вона уявила собi його постать. Вона
мусить у ньому вiднайти щось таке, що б ©© до нього притягало. Вона зна
докладно, що вiн буде говорити, як уперше заговорить. Зна той усмiх,
котрий зраджу , що вiн ограничений, i котрого ©й встидно... Лише чоло ма
вiн бiле, гарно сформоване, котре нада виказ[34] цiлiй статi, й сильно
збудовану постать рiдко© краси. "Се ж дiйсно щось гарного - така сильна i
здорова людина", - дума вона. Який вiн сильний!.. Тодi, наприклад, зняв
©© з вiзка так легесенько, наче б вона була легка, мов перо i (згадавши
се, паленi ще тепер), здiймаючи, притис ©© на хвильку до серця...
- Боже милий, що я дiю? - прошептала нараз i стала, немов укопана... -
Iти? Iти! - вiдповiла опiсля наче не сво©м голосом. I ©© уста усмiхнулись
у несказаннiм огiрченню. Так, вона все до чогось придатна...
I знов думала про нього. Думала й вiрила в те, що його любов не
зостанеться на ню без впливу. Любов ма те в собi, що наколи походить вiд
симпатичних осiб, виклика i в нас настрiй, подiбний до любовi...

Часто стрiчалась вона з ним i кождим разом умiла так зарядити[35], що з
©© родини не був нiхто присутнiй; а коли трафлялось, що Фельс появлявся
iнодi дома в ©© родичiв, то ставала мовчазною й шукала заняття в
пекарнi[36]. Здивований, споглядав тодi за нею. Його очi слiдили неустанно
кождий ©© рух, однак, тут була Iринка та iншi; була й "наймолодша", котру
радникова консеквентне придержувала в кiмнатi, i вiн бавився переважно з
ними. Лише при його вiдходi з'являлася точно i позволяла, щоб вiн цiлував
©© руки при всiх...
Коли впали снiги i настала санна, при©здив вiн кождо© недiлi i забирав
усiх на прогульку. Тодi сидiла Iринка з наймолодшою сестрою разом, а вона
бiля нього напередi. Або знов трафлялося, що вiн при©здив лише по ню саму
й вiдвозив ©© у сусiдн село до жiнки тамошнього надлiсничого. Тодi пiд
час ©зди питав ©© щохвилi, як сидить i чи ©й не зимно.
В остатнiм часi стратив багато зi сво © звичайно© смiливостi супроти
не©. Зате вона бувала розмовна, весела i опанувала його зовсiм. Коли вiн
бувало розговориться про яку рiч, не передчуваючи, що говорить якраз проти
©© поглядiв, тодi спинявся на ньому гордий, холодний погляд Оленин i вiн
мiшався.
- Чого говорите про речi, котрих добре не розумi те? Се ж вам не
личить! Будьте таким, яким ви , i не думайте йти другим пiд лад!
- Тиранка з вас, панно Олено!
- Чого мене слуха те? Не робiть сього, наколи вам непри мно.
- Чому ви до мене такi гострi? - питав з вимушеним усмiхом. - Завсiгди
ма те щось на менi критикувати, а мене се болить.
- Я не хочу, щоб над вами хто глумився, - вiдповiла вона м'яким,
перепрошуючим голосом. - Людям не слiд над собою насмiхатись, а лише себе
доповнювати. А тому, що я вас добре знаю, знаю, що ви лiпшi вiд других, то
й представляюсь такою, яка власне сьм.
Тодi вiн знов цiлував ©© руки.
- Ви мiй ангел-хоронитель! - говорив вiн рознiженим голосом i був би
стерпiв, хоть би вона йому й ногу на карк поставила. Вона се вiдчувала, i
©© обгортала якась злослива вiдраза, ©й було б при мнiше, наколи б вiн був
©й противився; а так пiддався охотно ©© сiтям...
Раз небагато вже бракувало, щоби ©й освiдчився, однак вона збила його з
пантелику такими рiзкими словами, що очi його зайшли слiзьми, i вiн,
ухопивши капелюх, забрався. В тiй хвилi, правда, вона не застановлялася
над тим, що сама привела його систематично до такого настрою. В тiй хвилi
бачила вона перед собою попросту мужчину, котрий не був ©й пiд нiяким
взглядом пiд пару, котрого не могла нi полюбити, нi поважати; котрого
ограниченiсть ©© дражнила. Була отже до нього немилосердна i поводилася
супроти нього в спосiб, котрого несправедливiсть помiчала лише опiсля.
При слiдуючiй стрiчi вiтала вона його зате привiтно i питала журливо,
чи вiн не гнiва ться на не©; просила сердечно не чинити сього: адже вона
вже така "фатальна", а властиво - дуже нещаслива. Говорячи таке,_ _вона_
_казала правду...

* * *
Настав Великдень.
Олена перша була на ногах. Заглянувши всюди по господарствi, де було
треба, повисипала парубкiв та дiвчат до церкви, а сама пiшла на город.
Сонце давно вийшло з-за лiсу, а ранн зарево поблiдло. Був се правдивий
весняний поранок, iз сво©м здоровим свiжим воздухом, з сво©ми тихими
чарами, що людську грудь наповняють новою надi ю. Поодинокi звуки дзвона
старо© церкви долiтали до не©, немов щось святе та зворушуюче залягло у
спокiйнiй, тихiй природi...
"Великдень!" При тiм словi затремтiло ©© серце, немов його хто краяв, а
брови стягнулись неначе в фiзичному болю.
Вона не могла бути весела. I чим ©й тiшитись? Тепер жила хiба на те,
щоби не вмерти. Навiть вiдживаюча природа не розiгнала ©© байдужностi. Все
здавалося для не© мертвим. Вона притисла затомленi руки, неначе в глухiй
розпуцi, до чола, згадала минувшiсть, подумала про будучнiсть i пiд
ваготою думок немов угиналась....

Попри сад йшла стара лепетуха Катря, мати сiльського двiрника[37] i, як
iнодi жартом ©© прозивали, "стара штафета".
- Христос воскрес! - кликнула.
- Воiстину! - вiдповiла Олена. Стара затрималася.
- Не йдете до церкви, паннунцю?
- Пiду трохи згодом.
- Iдiть, iдiть! От була я вчора в панi фештерки[38], там була й панi
професорка[39], та й завдала менi вам сказати, щоб ви прийшли нинi до
церкви. Мають вам щось дуже важне сказати. А напекли там знов!.. Боженьку,
на пiвмилi чути той запах! Але ж бо там знов i гостей!
- Хто ж прибув?
- Сестра якась помершо© фештерки, то© першо©, бачите, ©© мати; донька
фештерового брата жiнки; молодий пан фештер з гарними кiньми та сивим
капелюхом, що то минувшо© недiлi був у вас. Все забуваю, яке його iм'я.
Моя голова стара. Якесь дуже панство з мiста, що то ©© пан вiд людей
податки збира та й докупи кладе; якийсь цiсарський пан, бачите, шаблю
носить. Але тепер iду. Хотiла лише те сказати. Хочу також пiти до церкви,
мушу однак уперед сi писаночки занести мо©м унучатам. Нате й вам одну; ся
жовта, красна, менi дорого коштувала. Отже, iдiть, паннунцю, до церкви та
помолiться св. Микола вi, щоби дав, аби ви уже вiд сьогодня за рiк свячене
не самi ©ли, а з чоловiком та дiтьми. Не годиться дiвувати увiк[40]. Бог
та святi най дадуть мому Iвановi небо... Вiн був добрий чоловiк i газда. А
любив мене, любив!! Боженьку! Вже як було мене часто б' . Лише як
побрались, то гадала, от тепер твоя година, Катре! Все, бачте, зачерез те,
що без його дозволу на танець забiгала...
- Заслужили-сьте, коли так...
- I чому нi? Якби був мною не журився, то й не бив би. Не дурно й
кажуть: "жiнка не бита, а коса не клепана - одно й те саме"! Одного разу
то полежала я три недiлi. А з мого волосся осталася майже половина в його
руцi, але-бо я й волосся мала!!.
- Iдiть, Катре, iдiть; ви знов пересаджу те!
- Так? Пересаджую? Дай, боже, стiльки щастя мо©м дiтям та й унукам,
скiльки брехнi я наговорила! З мiсця най не рушуся, коли се неправда! Але
чоловiковi можна таке робити, на те вiн i чоловiк... Земля пай му пером
стане! Щодо мене, - додала нараз голосним шепотом, близько приступаючи до
Олени, - то я вам бажаю за те, що читали листи вiд мо © доньки, щоби ви
стали панею молодого пана фештера. Чую, купив знов вiд пана барона з П.
яловицю. Два роки минуло ©й навеснi. Червона з бiлими латками... за
вiсiмдесят п'ять з. р.[41] Тако© ще наше село, мабуть, i не видiло. Ну,
але зате вже вона й вiд барона... Тепер бiжу далi.
Вона поступила пару крокiв уперед, станула однак знов, наче вкопана.
- Ну, i була б забула вам сказати, що панич пана професора i панi
професорки теж при©хали. Не той молодший, а старший, той, що дивиться
зизом[42]. Боже, прости менi грiхи мо© (вона голосно по устах ударилась),
се вiн, мабуть, вiд науки обiрвав. Так, так, се певно, що так... Щоби,
було, не здурiв... Син нашого дяка оповiдав одного разу, що якийсь так
багато вчився, що аж здурiв. Той старший, зна те, той дуже крутиться коло
чорняво© панни нашого панотця. То теж добре панство. Завсiгди да менi
молока, коли моя корова переста до©тись. Дай ©й, боже, панування! Майтеся
гаразд! - I попленталась вона скоренько, як на старi ноги.
Олена дивилась довго байдужно за нею. Далi вернулася звiльна у хату...
Трохи згодом пiшла цiла родина до церкви...

* * *
Того самого дня по обiдi зiйшлися гостi, запрошенi Оленою i ©©
родичами: старi вчителi з синами, надлiсничий, священик iз родиною i
молодий Фельс. Забава розпочалась, як се звичайно бува на Великдень,
©дженням "свяченого". Старi бажали собi притiм обопiльне усього добра,
здоров'я, потiхи з дiтей та унукiв. Згадували сумно давнi добрi часи i
запечатували довгi бажання голосними поцiлуями. Опiсля складали бажання
старi молодим, а коли вже молодi собi складали бажання, тодi виступили на
©х очах сльози. Вони споглянули на себе глибоким зрозумiлим поглядом i
оставили "любу молодiж" саму.

Нiхто не мiг гордитись того дня таким гумором, як Олена. Нiхто не
жартував стiльки, що вона. Нiхто не мiг мiрятися з нею дотепами. Очi
Фельса так i впилися в ©© гнучку стать, в ©© гарне лице з незвичайно
сяючими очами. Коси спустила вона нинi на плечi i здавалась о багато
молодшою. Його визначувала вона замiтно: ледве, що вiдступала вiд нього.
Для кождого з його дотепiв мала привiтну усмiшку i визиваючий погляд; а
присутнi знали з "певнiстю", що з них вийде "пара", i то пара рiвно©
краси. Обо високi, гарнi. А вiн - о, вiн знав, що не належав до
"перших-лiпших". Панi надлiснича не потрiбувала йому того й казати. Не був
вiн нi слiпий, нi глухий...
- Зна те, панно Олено, - оповiдав ©й, мiж iншим, iз щасливим усмiхом, -
що я придбав собi уже до вiсiмсот з. р.?
- Дума те, що менi не звiсно, що ви знаменитий господар?
- З того куплю собi урядження до мого помешкання.
- Воно буде, без сумнiву, хоч не коштовне, однак, певно, гарне.
- О, панно Олено!
Вiн глядiв на не© сяючими очима, i вiдгорнув з чола сво гарне, густе
волосся. Був зворушений. Вона смiялась напiвсвавiльно, напiвнасмiшливо -
сама теж несупокiйна...
Iринка виглядала дуже утомлена. Неустанно слiдила за сестрою, ©© тайну
викрила вона давно, i ©© се болiло несказанно. Зразу старалась вона цiлий
план тайком розбити; пiзнiше говорила прямо з Оленою. Та однак просила ©©
коротко й дуже рiшуче, щоб ©й не перешкоджала.
- Я не маю вже нiчого до страчення, - говорила нервовим голосом, - а
вам усiм треба пристановища...
- Я не можу прийняти тво © жертви, - вiдповiла Iрина у глухiй розпуцi i
плакала.
- Се не задля тебе, серденько, а так, задля родичiв... - потiшала ©©
Олена, причiм виминала ©© погляд. В дiйсностi була Iринка головною
причиною цiло© притичини. Олена любила пристрасно сю тиху, нiжну женщину,
котра ще й хоровита, була б i пропала без не©.
Тривожно слiдила з того часу Iрина тi, як Олена казала, "лови". А
нинi... нинi була Олена наче пориваюча. I нинi мусило все рiшитись.
Iрина усiла до фортеп'яну i заграла механiчно якийсь там танець. Вiн
приступив ближче i, спершись на фортеп'ян, дивився на ню.
- Ви прецiнь дуже подiбнi до панни Олени! - обiзвався нараз.
- Гада те, - замiтила вона привiтно.
- Так. О, панна Олена - пречудна особа!.. Чий се фортеп'ян? - спитав
трохи згодом.
- Олени...
По його лицi промайнула немов блискавка, i вiн знову звернувся до
Олени.
Нетерпеливо дожидала молода жiнка вiд'©зду гостей, особливо ж Фельса.
"Коли б лише не освiдчився", - думала неустанно. Крiм того, була нервова i
сього вечора дуже утомлена. Старший син учителiв видобував перед нею все
сво знання. Маячив про рiзнi системи виховання. Заявив з притиском, що
читав теж Песталоццi "'Wie Gertrud ihre Kinder lehrt"[43] i що хоче ще
лише J. J. Rousseau "Еmilе"[44] переглянути, його мати, худа костиста
особа, стрiляла за ним лютими очима. Вдовиця була гарна, - вiн самий ще
молодий. Однак вдовиця не внесла ще нiколи другому чоловiковi щастя в
дiм... Се знала вона ще вiд сво © небiжки бабунi...
Було вже пiзнiм вечором, як гостi попрощались. Олена шукала десь у
третiм поко© за якоюсь хусткою, щоб провести трохи надлiсничих, коли се
нараз Фельс появився нечутними кроками теж у покою i бiля не©. Вона
переходила власне коло вiкна й заглянула в нього.
- Яка знов нинi чудова нiч, - завважила стиха напiв до себе, напiв до
нього.
- Гм?.. Що?..
- Настала знов чудова нiч, - повторила знов пiвголосом.
- Чому? Тому, що мiсяць i зорi так ясно свiтять?
- Може, й тому. Красу i взнеслiсть у природi можна лiпше вiдчути, як
описати. Не вiдчува те ж ви того, пане Фельс?
- Не знаю. В тiй хвилi я вiдчуваю що iншого.

Голос його звучав м'яко. Вона поглянула на нього й перелякалась, його
лице було блiде геть аж до густого волосся, наче б уся кров iз нього
зникла. Голубi, звичайно безвиразнi очi палали гарячим огнем, ©© холодом
обняло. Знала нараз, що сталося те, до чого вона стремiла i перед чим
тепер сама задрожала, - пристрасть. Хотiла поступитися дальше, однак якесь
незрозумiле чувство, немов струя електрична, перейшла вiд нього на не©, i
вона задержалась.
- Олено!
- Що ж?
- Я не знаю. Я...
- I я не знаю... - вона усмiхнулась насилу.
- Оленочко!.. - повторив вiн.
- Бажа те чого-небудь?..
- Так. Се бачте... ви...
Вiн ©© боявся, ©© ж взяла колишня дика нетерпеливiсть й вона задрожала