на цiлiм тiлi.
- Iдiот! - виривалося на ©© устах, однак вона змовчала.
- Ви зна те, що ви такi гарнi-гарнi...
Вiн станув нараз близько перед нею, i вона зачула вiд нього вино; але в
тiй же таки хвилi, заки вона змогла се завважити, пiрвав ©© палко до себе.
Вона скричала й вiдтрутила його далеко назад, ©© обняла сильна, несказанно
глибока фiзична вiдраза.
- Тихо! - кликнув вiн у сильнiм зворушенню. - Я вас люблю, Олено; не
завдавайте менi болю!..
Брови його стягнулися грiзно; закусивши долiшню губу, глядiв на не©
заiскреними очима.
- Чому вiдтрутили ви мене? Я вас люблю, Олено, будьте мо ю жiнкою! -
сказав вiн пристрасно.
Вона стояла перед ним, оперта о стiну, блiда, з широко створеними
очима, з дрожачими нiздрями, у важкiй боротьбi. Сильно товклось в грудях
©© серце. Ноги дрожали пiд нею, i вона не змогла уст одтворити.
- Олено, дорога, вiдповiджте менi!
Вона мовчала.
- Чи ви втратили мову? О, скажiть лише одне слiвце.
Вона ледве глянула на нього, опiсля закрила розпучливим рухом лице й
застогнала. Вiн зсунув лагiдно з лиця ©© руки та шукав ©© очей. Вона
вiдвернула голову вiд нього.
- Ви не любите мене? - прошептав, глибоко зворушений. - Не хочете бути
мо ю жiнкою? Не хочете?
Минула мала хвилина, в часi котро© чути було лише ©© важкий вiддих.
- Коли так, то простiть!
- Я хочу, Фельс! О, боже, я хочу, хочу... - вирвалося з ©© уст.
А вiн, почувши се, вже пiрвав ©© в сво© обiйми, покривав смертельно
блiде ©© лице гарячими поцiлуями, шептав пристраснi любовнi слова,
смiявся...
Вона мовчки зносила тi любощi, й лише голова ©© опадала чим раз, то
глибше на його рам'я...
Вже було пiзно по пiвночi. Мiсяць свiтив ясно в кiмнату обох сестер, а
крiзь створене вiкно долiтав iз саду спiв соловiя. А як вiн спiвав,
виспiвував! Далеко-далеко лунав нiжний щебет серед тихо© ночi! Здавалось,
немов старий лiс дубовий, i тихе село, i все, сповите в синяво-срiбне
свiтло мiсяця, прича©ло дух та прислухувалось пiснi... Лише старий
годинник iшов собi сво©м спокiйним ходом, одностайно; а його одностайне
тикання переривав хiба часом гiркий нервовий плач...
Не плач, Iринко!
Я не плачу...
Плачеш...
- Плачеш! О, змилуйся, перестань, а то я здурiю?
- Менi серце пука [45], я не можу... I знов тихо, i знов плач, лише
тихший, розриваючий серце.
- Iринко!
- Завернись, Олено!..
- Пощо? Се не мало б цiлi...
- О, боже, боже, боже!
- I що ж на тiм, Iринко? - прошепотiла скоро Олена. - I я, i ти, всi
дiстанемо пристановище...
Вона зареготалась пiвголосом, неначе божевiльна, i усiла прямо в лiжку.
Горiла, немов у гарячцi, а за висками товклись у не© живчики, немов
молотки.
- Чи лише я збрехала? Чи лише я одна? Хто пита про правду, або про
любов? Врештi я була мiж вами найсильнiша, то хрест нести припало менi.
- В тiм нема для мене нiчого потiшаючого...
- Що ж хочеш? Я сповнила сво "завдання". Чи ж нi?
- Дiйсно!
- Чи ж маю я тепер плакати?
Iрина не вiдповiдала.
- Се було б тепер злишн . Не муч мене бiльше, Iринко! - додала глухим
голосом, коли молода жiнка все ще не втихала. - Не буди в менi колишньо©
людини! Могло б ще все розпастись, а се ж була б велика дурниця!..
- Успокiйся, дурна!! Ти не зна ш людсько© натури? Не зна ш, що то
"людина"? Ха-ха-ха!
* * *
Тихо стало мiж сестрами. Iринка i не ворушилась бiльше. Олена лежала,
немов у полум'©, й думала неустанно про нього. Неустанно, але - нiчого
ясного, нiчого, що б купи держалося. Барвнi думки, чуднi образи хвилювали
та гнали, неначе скаженi, одна за одною. Аж по довгiм часi вона задрiмала,
©й здавалось, неначе б величезнi, шумлячi, морськi хвилi чим раз, то
ближче i ближче пiдходили до не© i збивались над ©© головою. Бурнiли,
шумiли грiзно, а промiж ©х шумом долiтав голосний, могучий, лаючий голос,
що аж земля задрижала i чуднi дрожi пробiгли по ©© тiлi... © очi полинули
понад хвилi, освiченi червонозолотим блиском. Все ближче доходив до не©
голос, аж до глибини душi ©©. Серце у не© билось, мало не пукло. Хотiла
крикнути, обiзватись, однак море... воно стало нараз спокiйне i гладке, а
по його золотавiй площинi ступав мужчина, високий, вiдважний, з сяючим
чолом: прямо пiдiйшов до не© i... усмiхнувся...
I не дивувались вони, що так довго не бачились. Любувались собою i
сперечались, а мiж тим шумiло море прастару звiсну пiсню, пiсню про любов.
А сонце горiло на заходi червоним ся вом...
* * *
Щось у мiсяць опiсля, тихого ясного вечора iшов далекою просторою
толокою молодий пастух за малою чередою i виспiвував якусь тужливу, сумну
думку. Далеко лунав його молодий голос i тремтiв у воздусi. Зблизившися до
помешкання Ляуфлерiв, спiвак замовк. На дорозi перед зiльником, що
розложився якраз перед фронтовою стiною помешкання, на подвiр'© стояла
зiбрана велика юрба сiльських людей. Стара Катря ходить мiж ними з
поважним лицем та фляшкою горiвки i часту газдiв та газдинь. Кождим
разом, коли пода кому наповнену чарку, дода з повагою: "За здоров'я
молодих!"
За©зна брама стояла широко створена, i вiз за возом за©здив на
подвiр'я. Се весiльнi гостi. На весiлля Олени запрошено усiх знакомих з
околицi. Фельс наставав на те, щоби весiлля вiдбулось гучно, а вона не
противилась тому анi одним словечком. I от появились усi запрошенi.
Гратулюють удруге сяючим з утiхи родичам. Займають урочисто вказанi мiсця
у святочно прибраних кiмнатах. З головою, гордо пiднесеною, проходжу ться
нинi радникова помiж сво©ми гiстьми. Чудно: ©© обгорнуло щось, неначе б
дух колишнiх добрих часiв... Давня зарозумiлiсть, що мовби давно завмерла,
вiджила тепер наново в тiй прибитiй жiнцi. Вона подала ласкаво надлiсничим
руку, а вчителiв привiтала лише гордим поклоном. Здавалось, немовби вона i
не проживала з ними нiколи у ближчих товариських вiдносинах. Вони нiби
вперше, i то з ласки, знайшлися в ©© домi... Правда, се вiддавалася ©©
донька... © доньку вибрав найгарнiший мужчина з цiло© околицi за жiнку...
А он там, пiд дзеркалом, на убраному квiтами столi лежали дарунки, котрi
подiставала молода вiд рiзних давнiх i нових знакомих. Однак не ©х вид
наповняв серце панi радниково© гордiстю, материнським задоволенням... Нi,
©© погляд спинився лише на одному мiсцi стола, а то на серединi... Там
пишалась прекрасна китиця рож, а бiля не© лежала велика касетка[46] з
срiблом на дванадцять осiб. Се_ _дiстала Олена вiд Фельсового барона. Вiн
пiзнав ©© вже, i вона, як довiдалась панi радникова, мала йому дуже
сподобатись. На весiлля не прибув вiн, звиняючись дуже привiтно, однак
обiцяв не забувати про молодих, коли вже будуть на новiм газдiвствi.
Була тут i стара Маргарета. Вона прибула що лиш нинi ранком.
Постарiлась дуже i стала ще хмарнiшою. В старомоднiй сукнi, з окулярами на
носi, ходила мовчки з одно© комнати до друго©, або, опершись на руку
радниково©, слухала мовчки ©© балакання про Фельса. Який вiн щасливий, як
безгранично любить Олену, з якою особлившою любов'ю й поважанням
поводиться вiн з ©©_ _родичами, як, довiдавшись, що вони мусять покинути
дотеперiшн мешкання, вiддав ©м свою маленьку хатчину в мiстечку К. до
повного ужитку.
- За безцiнь, дорога Маргарето. за нiчо! - запевняла радникова. - "Вам
з Генею не слiд побиватись на селi, - говорив вiн. - У мiстi життя легше,
можна собi скорше порадити". Iринка ©де, розумi ться, з Оленою; тi обi вже
нерозлучнi. Вiн з добро© родини, - говорила далi з притиском i помiтним
голосом, наколи Маргарета на все вiдповiдала мовчанням. - його батько був
поштарем у С. На жаль, утратив родичiв ще дитиною, а з своякiв остався
йому лише один старий вуйко, лiсничий, котрий його i виховав; тому й вiн
посвятився сьому заводовi[47]. Але що се ма до речi, Маргарето? Вiн
добрий, щирий хлопець, чесний, ретельний чоловiк, i Олена буде з ним
щаслива!
- Дай боже! Дай боже! - прошептала стара дама. - Я бажаю ©й усього
найлуччого. Бо ж вона i заслужила на лiпшу долю. Не можу я, однак, ©й
дарувати, що вiдмовила тодi К - у, так сказала би-м "легкодумно"! Вiн собi
тепер суддя, всюди його поважають; ма краснi доходи, жи безжурно, i то
ще як жи !!
- Вiн оженився, зда ться менi, з донькою якогось багатого броварника?
- Мабуть, так. Ах, якби була Олена зайняла се мiсце!
- Нема нiчого злого, щоби на добре не вийшло, люба Маргарето, -
вiдповiдала радникова згори. - Все залежить вiд призначення. Хто зна , чи
К... був би нам такий прихильний. Щоправда, матерiально була би собi лiпше
стояла, як тут, однак вона поступала собi лише за власною волею. Ми ©©
нiколи до нiчого не силували. Що опроче далеко не так склалось, як було
могло скластись, винуватий лише той безталанний Лi вич. В першiй хвилинi,
як вiн лиш вступив в нашу хату, вiщувало вже мо серце нещастя. З то©
хвилi i прикувалося воно до нас. Однак вона про все те буде щасливою: i
поважана буде також, як жiнка Фельса.
При тих словах промайнув знов ©© погляд по пишнiм букетi та по срiбнiм
дарунку, i вона була дуже задоволена...
Маргарета не вiдповiдала нiчого. Вона, мабуть, неустанно думала про
Олену, котро© нинi ледве що не злякалась...
Чудно! Привiтавшись, обi бентежились, а опiсля Олена сказала з
вимушеним усмiхом:
- Бачите, Маргарето, я таки вiддаюсь!
А Маргарета стиснула лише мовчки ©© руку.
Зацiкавленi сидять гостi, перешiптуються з собою врочисто та очiкують
молодо© та молодого. Молодий ма небавом появитись, - а вона?
Iрина, котра нинi так успосiблена, одначе була б на похоронах, котра з
самого зворушення майже дзвонить зубами, котра всюди з'явля ться, а не
задержу ться нiде... говорить, що молода появиться зараз, що вийшла лише
на пару хвилин нагору до лiтньо© кiмнатки...
- Вона проща ться з сво ю дiвочою кiмнатою, - шепнула одна груба
економка до учительки.
А та, кивнувши головою, усмiхнулась двозначне.
Олена справдi заховалась на хвилю в одинокiм тихiм кутку, який ©й ще
лишився.
В бiлiй довгiй сукнi, в довгiм аж до землi спливаючiм серпанку, стояла
тут, занята дивною роботою. Виймала з мало© касети один лист за другим i,
не переглянувши ©х навiть, роздирала ©х скорими нервово-дрожачими
пальцями. Тепер узяла до рук остатнiй. Сей легший, як iншi, i зда ться,
короткого змiсту. Вона завагалась. Листок задрожав в ©© руках. Зуби
затяла, а лице ©© поблiдло.
"Лише раз, в остатнiй раз!" - подумала й розгорнула письмо.
Тут стояли великими буквами олiвцем написанi слова:
"Що твiй медвiдь коли-небудь i заслабнути, а навiть i в лiжку лежати
може, ти б, певно, й не думала, серденько! Тепер якраз пора, в котрiй
посилаю тобi сво© записки, Оленко; а що мене Василь, з котрим тепер разом
мешкаю, насилу запакував до лiжка, а сам десь полетiв по якогось лiкаря, а
самота така страшна, то й хочу по змозi до тебе говорити. Хотiв би я, моя
рибчино, щоб ти була тут, тримала руку на чолi - твою легеньку малу
руку... тодi й не болiла би вона так сильно. Я собi уявляю, що ти тут бiля
мене, сидиш на лiжку... бачиш, Оленко? Любов таки найкраща з усього, що
життя лише ма !.. Тепер, наприклад, коли мене голова так шалено болить, ти
б певно усього спробувала, щоб лише мiй бiль усмирити. Я переконаний; ти б
се iнакше робила, як ми, лiкарi, а воно би, певно, скорше перейшло. Ах,
скiльки мав би я тобi говорити! Ма ш ще три мiсяцi перед собою - а потому
великдень. Я все вiдкладаю на великдень... душа така повна, ©й мене
зна ш... так, але лежачи, писати утомився"...
Се були послiднi слова Стефана, писанi до не©. Василь ©х пiслав до не©.
Вона порушила тепер устами, неначеб щось вимовляла, опiсля викривила ©х
в якусь гiрку усмiшку. Пристрасно притисла вона письмо до уст i подерла
його на дрiбнi кусники. © давило в грудях. Вона приступила до створеного
вiкна i, спершись, закрила лице руками...
До не© вгору доходив упоюючий запах лелiй, а там якраз перед нею
тягнеться лiс старий та шумить одностайно чуднi тихi слова...
Вона ©х не слуха . Сто©ть нерухомо. Трохи згодом почула, як один вiзок
за©хав, немов гонений, на подвiр'я. Вона зна надто добре, хто ним
при©хав. Чу його короткий, голосний смiх... Чого вона ослаба ? Чого
дрожать ноги пiд нею? Чим раз ближче чу вона скорi кроки; чу , як вiн
перескаку два-три ступнi старих сходiв, спiшить до ©© покою.
© очi спинились тривожно на дверях... вiн зараз увiйде. Iсусе Христе!!
й бренить щось у вушах, а в горлi давлять ©© корчi. Всi нерви напруженi.
Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло ©© - одне лише чувство.
_Вона ненавидить._ Ненавидить з цiло© глибини сво © душi! Вбивала б,
проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку... Чи - його? - Адже вона
винувата!! Сама, самiська вона... I чим вона оправда ться? Що вона
людина?..
Вона заллялась несамовито смiхом.
...Приклякнувши до землi, вона ридала нервово-судорожним плачем; а коли
увiйшов вiн, пiдняла руки, немов би просила рятунку.
Вiн пiдвiв ©© i притис до грудей.
- Ха-ха-ха! Ти плачеш, Олено? Ну, звичайно, як усi дiвчата перед
шлюбом!!.
1891. Село Димка, на Буковинi.
[1] Царство брехнi пану , як ще нiколи дотепер. А правда вiдважу ться
виповзати зi свого кутка не iнакше, як закутана в привабливо-яскравi
ганчiрки... _(нiм.)._
[2] ц. к. - цiсарсько-королiвський.
[3] Завiд - професiя.
[4] Мiж iншим _(франц.)_
[5] В з я т й "пiк" - завзятися, присiкатися.
[6] Варiяцтва - божевiлля.
[7] Лiтанiя -молитва у католикiв, тут нотацiя.
[8] Офiцiни - бiчна або задня частина будинку.
[9] Блискуча партiя _(франц.)._
[10] Досконало _(франц.)._
[11] Урядник - чиновник.
[12] Лярi-фарi - пуста балаканина.
[13] Доктор прав _(лат.)_
[14] Консеквенц©© - наслiдки.
[15] Подiлений бiль це половина болю _(нiм.)._
[16] Великий виграш _(нiм.)._
[17] Родичi - тут батьки.
[18] Дiдичнiсть блудiв - спадковiсть помилок.
[19] "Нiхто iз смертних не був цiлком щасливий" _(нiм. - _Фр. Шiллер).
[20] Побаче ння _(франц.)._
[21] За всяку цiну _(франц.)_
[22] У менi живе любов до свободи, в менi тверда постанова не дати себе
поневолити, ким би це не було; нiколи на хилити сво © голови, де цього не
може моя душа; жити сво©м життям так, як я сам це розумiю, iти шляхом, що
я сам намiтив, куди б вiн не вiв, i не дати звести себе з цього шляху
нiкому нi пiдлещуванням, нi погрозами.
_("Завжди вперед", Фр. Шпiльгаген)._
[23] Вегетування - iснування.
[24] Минулим часом _(iтал.)_
[25] Фальча - щось бiля десятини.
[26] Нехарний - неохайний, брудний.
[27] Гарувати - тяжко, без спочинку працювати.
[28] Прогулька - тут веселе проводження часу.
[29] Бутно - буйно, завзято.
[30] Кордикова - тонка, подiбна до шовково©.
[31] Напрасно - швидко.
[32] Раз - нарештi.
[33] В городi - в саду (дiалектне).
[34] Виказ - вираз.
[35] Зарядити - влаштувати.
[36] Пекарня - кухня.
[37] Двiрник - староста.
[38] Ф е ш т е р к а - лiсничиха (вiд нiм. Forster - лiсничий).
[39] Професорка - учителька.
[40] Увiк - вiчно.
[41] з. р. - ринський.
[42] Зизом - скоса.
[43] "Як Гертруда вчить сво©х дiтей" _(нiм.)__._
[44] Ж. Ж. Руссо "Емiль" _(франц.)._
[45] П у к а т и - розриватися.
[46] Касетка - скринька.
[47] Завiд - фах.
- Iдiот! - виривалося на ©© устах, однак вона змовчала.
- Ви зна те, що ви такi гарнi-гарнi...
Вiн станув нараз близько перед нею, i вона зачула вiд нього вино; але в
тiй же таки хвилi, заки вона змогла се завважити, пiрвав ©© палко до себе.
Вона скричала й вiдтрутила його далеко назад, ©© обняла сильна, несказанно
глибока фiзична вiдраза.
- Тихо! - кликнув вiн у сильнiм зворушенню. - Я вас люблю, Олено; не
завдавайте менi болю!..
Брови його стягнулися грiзно; закусивши долiшню губу, глядiв на не©
заiскреними очима.
- Чому вiдтрутили ви мене? Я вас люблю, Олено, будьте мо ю жiнкою! -
сказав вiн пристрасно.
Вона стояла перед ним, оперта о стiну, блiда, з широко створеними
очима, з дрожачими нiздрями, у важкiй боротьбi. Сильно товклось в грудях
©© серце. Ноги дрожали пiд нею, i вона не змогла уст одтворити.
- Олено, дорога, вiдповiджте менi!
Вона мовчала.
- Чи ви втратили мову? О, скажiть лише одне слiвце.
Вона ледве глянула на нього, опiсля закрила розпучливим рухом лице й
застогнала. Вiн зсунув лагiдно з лиця ©© руки та шукав ©© очей. Вона
вiдвернула голову вiд нього.
- Ви не любите мене? - прошептав, глибоко зворушений. - Не хочете бути
мо ю жiнкою? Не хочете?
Минула мала хвилина, в часi котро© чути було лише ©© важкий вiддих.
- Коли так, то простiть!
- Я хочу, Фельс! О, боже, я хочу, хочу... - вирвалося з ©© уст.
А вiн, почувши се, вже пiрвав ©© в сво© обiйми, покривав смертельно
блiде ©© лице гарячими поцiлуями, шептав пристраснi любовнi слова,
смiявся...
Вона мовчки зносила тi любощi, й лише голова ©© опадала чим раз, то
глибше на його рам'я...
Вже було пiзно по пiвночi. Мiсяць свiтив ясно в кiмнату обох сестер, а
крiзь створене вiкно долiтав iз саду спiв соловiя. А як вiн спiвав,
виспiвував! Далеко-далеко лунав нiжний щебет серед тихо© ночi! Здавалось,
немов старий лiс дубовий, i тихе село, i все, сповите в синяво-срiбне
свiтло мiсяця, прича©ло дух та прислухувалось пiснi... Лише старий
годинник iшов собi сво©м спокiйним ходом, одностайно; а його одностайне
тикання переривав хiба часом гiркий нервовий плач...
Не плач, Iринко!
Я не плачу...
Плачеш...
- Плачеш! О, змилуйся, перестань, а то я здурiю?
- Менi серце пука [45], я не можу... I знов тихо, i знов плач, лише
тихший, розриваючий серце.
- Iринко!
- Завернись, Олено!..
- Пощо? Се не мало б цiлi...
- О, боже, боже, боже!
- I що ж на тiм, Iринко? - прошепотiла скоро Олена. - I я, i ти, всi
дiстанемо пристановище...
Вона зареготалась пiвголосом, неначе божевiльна, i усiла прямо в лiжку.
Горiла, немов у гарячцi, а за висками товклись у не© живчики, немов
молотки.
- Чи лише я збрехала? Чи лише я одна? Хто пита про правду, або про
любов? Врештi я була мiж вами найсильнiша, то хрест нести припало менi.
- В тiм нема для мене нiчого потiшаючого...
- Що ж хочеш? Я сповнила сво "завдання". Чи ж нi?
- Дiйсно!
- Чи ж маю я тепер плакати?
Iрина не вiдповiдала.
- Се було б тепер злишн . Не муч мене бiльше, Iринко! - додала глухим
голосом, коли молода жiнка все ще не втихала. - Не буди в менi колишньо©
людини! Могло б ще все розпастись, а се ж була б велика дурниця!..
- Успокiйся, дурна!! Ти не зна ш людсько© натури? Не зна ш, що то
"людина"? Ха-ха-ха!
* * *
Тихо стало мiж сестрами. Iринка i не ворушилась бiльше. Олена лежала,
немов у полум'©, й думала неустанно про нього. Неустанно, але - нiчого
ясного, нiчого, що б купи держалося. Барвнi думки, чуднi образи хвилювали
та гнали, неначе скаженi, одна за одною. Аж по довгiм часi вона задрiмала,
©й здавалось, неначе б величезнi, шумлячi, морськi хвилi чим раз, то
ближче i ближче пiдходили до не© i збивались над ©© головою. Бурнiли,
шумiли грiзно, а промiж ©х шумом долiтав голосний, могучий, лаючий голос,
що аж земля задрижала i чуднi дрожi пробiгли по ©© тiлi... © очi полинули
понад хвилi, освiченi червонозолотим блиском. Все ближче доходив до не©
голос, аж до глибини душi ©©. Серце у не© билось, мало не пукло. Хотiла
крикнути, обiзватись, однак море... воно стало нараз спокiйне i гладке, а
по його золотавiй площинi ступав мужчина, високий, вiдважний, з сяючим
чолом: прямо пiдiйшов до не© i... усмiхнувся...
I не дивувались вони, що так довго не бачились. Любувались собою i
сперечались, а мiж тим шумiло море прастару звiсну пiсню, пiсню про любов.
А сонце горiло на заходi червоним ся вом...
* * *
Щось у мiсяць опiсля, тихого ясного вечора iшов далекою просторою
толокою молодий пастух за малою чередою i виспiвував якусь тужливу, сумну
думку. Далеко лунав його молодий голос i тремтiв у воздусi. Зблизившися до
помешкання Ляуфлерiв, спiвак замовк. На дорозi перед зiльником, що
розложився якраз перед фронтовою стiною помешкання, на подвiр'© стояла
зiбрана велика юрба сiльських людей. Стара Катря ходить мiж ними з
поважним лицем та фляшкою горiвки i часту газдiв та газдинь. Кождим
разом, коли пода кому наповнену чарку, дода з повагою: "За здоров'я
молодих!"
За©зна брама стояла широко створена, i вiз за возом за©здив на
подвiр'я. Се весiльнi гостi. На весiлля Олени запрошено усiх знакомих з
околицi. Фельс наставав на те, щоби весiлля вiдбулось гучно, а вона не
противилась тому анi одним словечком. I от появились усi запрошенi.
Гратулюють удруге сяючим з утiхи родичам. Займають урочисто вказанi мiсця
у святочно прибраних кiмнатах. З головою, гордо пiднесеною, проходжу ться
нинi радникова помiж сво©ми гiстьми. Чудно: ©© обгорнуло щось, неначе б
дух колишнiх добрих часiв... Давня зарозумiлiсть, що мовби давно завмерла,
вiджила тепер наново в тiй прибитiй жiнцi. Вона подала ласкаво надлiсничим
руку, а вчителiв привiтала лише гордим поклоном. Здавалось, немовби вона i
не проживала з ними нiколи у ближчих товариських вiдносинах. Вони нiби
вперше, i то з ласки, знайшлися в ©© домi... Правда, се вiддавалася ©©
донька... © доньку вибрав найгарнiший мужчина з цiло© околицi за жiнку...
А он там, пiд дзеркалом, на убраному квiтами столi лежали дарунки, котрi
подiставала молода вiд рiзних давнiх i нових знакомих. Однак не ©х вид
наповняв серце панi радниково© гордiстю, материнським задоволенням... Нi,
©© погляд спинився лише на одному мiсцi стола, а то на серединi... Там
пишалась прекрасна китиця рож, а бiля не© лежала велика касетка[46] з
срiблом на дванадцять осiб. Се_ _дiстала Олена вiд Фельсового барона. Вiн
пiзнав ©© вже, i вона, як довiдалась панi радникова, мала йому дуже
сподобатись. На весiлля не прибув вiн, звиняючись дуже привiтно, однак
обiцяв не забувати про молодих, коли вже будуть на новiм газдiвствi.
Була тут i стара Маргарета. Вона прибула що лиш нинi ранком.
Постарiлась дуже i стала ще хмарнiшою. В старомоднiй сукнi, з окулярами на
носi, ходила мовчки з одно© комнати до друго©, або, опершись на руку
радниково©, слухала мовчки ©© балакання про Фельса. Який вiн щасливий, як
безгранично любить Олену, з якою особлившою любов'ю й поважанням
поводиться вiн з ©©_ _родичами, як, довiдавшись, що вони мусять покинути
дотеперiшн мешкання, вiддав ©м свою маленьку хатчину в мiстечку К. до
повного ужитку.
- За безцiнь, дорога Маргарето. за нiчо! - запевняла радникова. - "Вам
з Генею не слiд побиватись на селi, - говорив вiн. - У мiстi життя легше,
можна собi скорше порадити". Iринка ©де, розумi ться, з Оленою; тi обi вже
нерозлучнi. Вiн з добро© родини, - говорила далi з притиском i помiтним
голосом, наколи Маргарета на все вiдповiдала мовчанням. - його батько був
поштарем у С. На жаль, утратив родичiв ще дитиною, а з своякiв остався
йому лише один старий вуйко, лiсничий, котрий його i виховав; тому й вiн
посвятився сьому заводовi[47]. Але що се ма до речi, Маргарето? Вiн
добрий, щирий хлопець, чесний, ретельний чоловiк, i Олена буде з ним
щаслива!
- Дай боже! Дай боже! - прошептала стара дама. - Я бажаю ©й усього
найлуччого. Бо ж вона i заслужила на лiпшу долю. Не можу я, однак, ©й
дарувати, що вiдмовила тодi К - у, так сказала би-м "легкодумно"! Вiн собi
тепер суддя, всюди його поважають; ма краснi доходи, жи безжурно, i то
ще як жи !!
- Вiн оженився, зда ться менi, з донькою якогось багатого броварника?
- Мабуть, так. Ах, якби була Олена зайняла се мiсце!
- Нема нiчого злого, щоби на добре не вийшло, люба Маргарето, -
вiдповiдала радникова згори. - Все залежить вiд призначення. Хто зна , чи
К... був би нам такий прихильний. Щоправда, матерiально була би собi лiпше
стояла, як тут, однак вона поступала собi лише за власною волею. Ми ©©
нiколи до нiчого не силували. Що опроче далеко не так склалось, як було
могло скластись, винуватий лише той безталанний Лi вич. В першiй хвилинi,
як вiн лиш вступив в нашу хату, вiщувало вже мо серце нещастя. З то©
хвилi i прикувалося воно до нас. Однак вона про все те буде щасливою: i
поважана буде також, як жiнка Фельса.
При тих словах промайнув знов ©© погляд по пишнiм букетi та по срiбнiм
дарунку, i вона була дуже задоволена...
Маргарета не вiдповiдала нiчого. Вона, мабуть, неустанно думала про
Олену, котро© нинi ледве що не злякалась...
Чудно! Привiтавшись, обi бентежились, а опiсля Олена сказала з
вимушеним усмiхом:
- Бачите, Маргарето, я таки вiддаюсь!
А Маргарета стиснула лише мовчки ©© руку.
Зацiкавленi сидять гостi, перешiптуються з собою врочисто та очiкують
молодо© та молодого. Молодий ма небавом появитись, - а вона?
Iрина, котра нинi так успосiблена, одначе була б на похоронах, котра з
самого зворушення майже дзвонить зубами, котра всюди з'явля ться, а не
задержу ться нiде... говорить, що молода появиться зараз, що вийшла лише
на пару хвилин нагору до лiтньо© кiмнатки...
- Вона проща ться з сво ю дiвочою кiмнатою, - шепнула одна груба
економка до учительки.
А та, кивнувши головою, усмiхнулась двозначне.
Олена справдi заховалась на хвилю в одинокiм тихiм кутку, який ©й ще
лишився.
В бiлiй довгiй сукнi, в довгiм аж до землi спливаючiм серпанку, стояла
тут, занята дивною роботою. Виймала з мало© касети один лист за другим i,
не переглянувши ©х навiть, роздирала ©х скорими нервово-дрожачими
пальцями. Тепер узяла до рук остатнiй. Сей легший, як iншi, i зда ться,
короткого змiсту. Вона завагалась. Листок задрожав в ©© руках. Зуби
затяла, а лице ©© поблiдло.
"Лише раз, в остатнiй раз!" - подумала й розгорнула письмо.
Тут стояли великими буквами олiвцем написанi слова:
"Що твiй медвiдь коли-небудь i заслабнути, а навiть i в лiжку лежати
може, ти б, певно, й не думала, серденько! Тепер якраз пора, в котрiй
посилаю тобi сво© записки, Оленко; а що мене Василь, з котрим тепер разом
мешкаю, насилу запакував до лiжка, а сам десь полетiв по якогось лiкаря, а
самота така страшна, то й хочу по змозi до тебе говорити. Хотiв би я, моя
рибчино, щоб ти була тут, тримала руку на чолi - твою легеньку малу
руку... тодi й не болiла би вона так сильно. Я собi уявляю, що ти тут бiля
мене, сидиш на лiжку... бачиш, Оленко? Любов таки найкраща з усього, що
життя лише ма !.. Тепер, наприклад, коли мене голова так шалено болить, ти
б певно усього спробувала, щоб лише мiй бiль усмирити. Я переконаний; ти б
се iнакше робила, як ми, лiкарi, а воно би, певно, скорше перейшло. Ах,
скiльки мав би я тобi говорити! Ма ш ще три мiсяцi перед собою - а потому
великдень. Я все вiдкладаю на великдень... душа така повна, ©й мене
зна ш... так, але лежачи, писати утомився"...
Се були послiднi слова Стефана, писанi до не©. Василь ©х пiслав до не©.
Вона порушила тепер устами, неначеб щось вимовляла, опiсля викривила ©х
в якусь гiрку усмiшку. Пристрасно притисла вона письмо до уст i подерла
його на дрiбнi кусники. © давило в грудях. Вона приступила до створеного
вiкна i, спершись, закрила лице руками...
До не© вгору доходив упоюючий запах лелiй, а там якраз перед нею
тягнеться лiс старий та шумить одностайно чуднi тихi слова...
Вона ©х не слуха . Сто©ть нерухомо. Трохи згодом почула, як один вiзок
за©хав, немов гонений, на подвiр'я. Вона зна надто добре, хто ним
при©хав. Чу його короткий, голосний смiх... Чого вона ослаба ? Чого
дрожать ноги пiд нею? Чим раз ближче чу вона скорi кроки; чу , як вiн
перескаку два-три ступнi старих сходiв, спiшить до ©© покою.
© очi спинились тривожно на дверях... вiн зараз увiйде. Iсусе Христе!!
й бренить щось у вушах, а в горлi давлять ©© корчi. Всi нерви напруженi.
Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло ©© - одне лише чувство.
_Вона ненавидить._ Ненавидить з цiло© глибини сво © душi! Вбивала б,
проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку... Чи - його? - Адже вона
винувата!! Сама, самiська вона... I чим вона оправда ться? Що вона
людина?..
Вона заллялась несамовито смiхом.
...Приклякнувши до землi, вона ридала нервово-судорожним плачем; а коли
увiйшов вiн, пiдняла руки, немов би просила рятунку.
Вiн пiдвiв ©© i притис до грудей.
- Ха-ха-ха! Ти плачеш, Олено? Ну, звичайно, як усi дiвчата перед
шлюбом!!.
1891. Село Димка, на Буковинi.
[1] Царство брехнi пану , як ще нiколи дотепер. А правда вiдважу ться
виповзати зi свого кутка не iнакше, як закутана в привабливо-яскравi
ганчiрки... _(нiм.)._
[2] ц. к. - цiсарсько-королiвський.
[3] Завiд - професiя.
[4] Мiж iншим _(франц.)_
[5] В з я т й "пiк" - завзятися, присiкатися.
[6] Варiяцтва - божевiлля.
[7] Лiтанiя -молитва у католикiв, тут нотацiя.
[8] Офiцiни - бiчна або задня частина будинку.
[9] Блискуча партiя _(франц.)._
[10] Досконало _(франц.)._
[11] Урядник - чиновник.
[12] Лярi-фарi - пуста балаканина.
[13] Доктор прав _(лат.)_
[14] Консеквенц©© - наслiдки.
[15] Подiлений бiль це половина болю _(нiм.)._
[16] Великий виграш _(нiм.)._
[17] Родичi - тут батьки.
[18] Дiдичнiсть блудiв - спадковiсть помилок.
[19] "Нiхто iз смертних не був цiлком щасливий" _(нiм. - _Фр. Шiллер).
[20] Побаче ння _(франц.)._
[21] За всяку цiну _(франц.)_
[22] У менi живе любов до свободи, в менi тверда постанова не дати себе
поневолити, ким би це не було; нiколи на хилити сво © голови, де цього не
може моя душа; жити сво©м життям так, як я сам це розумiю, iти шляхом, що
я сам намiтив, куди б вiн не вiв, i не дати звести себе з цього шляху
нiкому нi пiдлещуванням, нi погрозами.
_("Завжди вперед", Фр. Шпiльгаген)._
[23] Вегетування - iснування.
[24] Минулим часом _(iтал.)_
[25] Фальча - щось бiля десятини.
[26] Нехарний - неохайний, брудний.
[27] Гарувати - тяжко, без спочинку працювати.
[28] Прогулька - тут веселе проводження часу.
[29] Бутно - буйно, завзято.
[30] Кордикова - тонка, подiбна до шовково©.
[31] Напрасно - швидко.
[32] Раз - нарештi.
[33] В городi - в саду (дiалектне).
[34] Виказ - вираз.
[35] Зарядити - влаштувати.
[36] Пекарня - кухня.
[37] Двiрник - староста.
[38] Ф е ш т е р к а - лiсничиха (вiд нiм. Forster - лiсничий).
[39] Професорка - учителька.
[40] Увiк - вiчно.
[41] з. р. - ринський.
[42] Зизом - скоса.
[43] "Як Гертруда вчить сво©х дiтей" _(нiм.)__._
[44] Ж. Ж. Руссо "Емiль" _(франц.)._
[45] П у к а т и - розриватися.
[46] Касетка - скринька.
[47] Завiд - фах.