Правда, що музика пiдсичу i бiль у людськiй грудi аж до божевiльностi.
Музика пiрвала тепер i молоду дiвчину у сво© обiйми. Вона почала нервово
реготатись, тихо, тихо, та так сердечно, що цiла ©© гнучка стать тремтiла.
Оклик виривався ©й з уст, однак вона притисла руки ще сильнiше до лиця,
зацiпила зуби, хотiла бути спокiйною... О, боже, спокiйною!.. Адже не на
се прибула вона сюди, не се гнало ©© в бурливу нiч, не сього вона бажала,
бажала!.. Горде, непогамоване чувство!! Хто його не зна !..
Трохи згодом лежала вже ©© змучена голова нерухомо на спинцi крiсла, i
лише рука закривала очi...
Пiзнiше, коли вже стара дама перестала грати i увiйшла з свiтлом до
кiмнати, найшла молоду товаришку незвичайно втомленою. Не здивувалась вона
©© присутнiстю; то було вже ©© звича м приходити незамiтно й несподiвано,
а часто вже по якiйсь хвилинi назад вертати. Вiд часу смертi Лi вича стала
вона такою непосидючою...
- Ще йде дощ надворi, Маргарето, - мовила Олена мiж iншим i притисла
чоло до шиби. При тiм вдивлялась у нiчну темряву, наче б хотiла там конче
щось добачити. Замiсть того бив дощ голосно о вiкна, а поза углом хати
свистiв та вив вiтер, немов хотiв насилу зiрвати стару хатину. Лише старi
смереки шумiли перед нею успокоююче i горнулись охотно за вiтром.
- Невже ж ти знов хотiла б вiдходити? - питала вдовиця з тривогою, а
заразом любо... - I то в таку непогоду? Вибий собi лиш те з голови, я тебе
не пущу.
- Нi, Маргарето, я ще остануся. Я принесла вам ноти, як собi ©х на нинi
бажали, а далi хотiла те дещо оповiсти, дещо написати...
- Лист?
- Лист.
Тут i розповiла вона старiй жiнцi все, що пережила в остатнiм часi, вiд
сцени з доктором, аж до бурливо© розмови з батьком.
- I що ж задуму ш чинити, Олено? В недiлю з'явиться напевно. Дожидав,
як менi зда ться, лиш при©зду сво © матерi, котру хоче тепер взяти до
себе.
- Хочу йому правду сказати. Скажу, що знаю про його намiр щодо мене;
заким однак рiшуче приступить до дiла, мусить одне дiзнатись; а то, що
дiвчина, котру задуму на цiле життя взяти за жiнку i по котрiй з певнiстю
надi ться, що буде становити "душу" його дому, не любила його нiколи. Що
коли б я хотiла за нього вийти, то вийшла б лиш з то© причини, щоби
родичам, однiй незабезпеченiй сестрi i собi придбати якесь пристановище.
Не сть се нiяким услiв'ям, пiд котрим вона рiшилась-таки вийти за нього.
Вона хоче лише йому тим ощадити непри мно©, а подекуди i понижаючо© хвилi,
а заразом хоче i очиститись вiд закиду, будто вона слабу на гордоту i
химери. За нього не вийде. Не могла б сього нiколи вчинити; попросту вона
не може зобов'язуватись до доживотно© брехнi...
- Се в тебе, Олено, дiйсно не...
- Жарт? Нi, Маргарето, правда.
Вдовиця мовчала через хвилинку.
- Кождий ма сво© погляди на такi речi, - обiзвалась опiсля; - однак,
як то кажуть: "i мудрому чоловiковi не встид послухати поради..."
- Для мене нема поради, Маргарето, - вiдповiла тихо Олена. - "На
милування нема силування", так само i на поважання; а виробленi погляди на
життя, котрi тiсно зв'язанi з нашою совiстю, також не даються скинути,
наче та одiж.
- Сього я й не хочу сказати. Я хотiла була лиш спитати, що властиво
дума ш зробити з собою, коли не хочеш вiддатись?
- Задумую жити по сво©й натурi i по правдi.

- По правдi! - усмiхнулась сумно старенька женщина. - Не знаю, що собi
властиво пiд тим думати. Одначе, взявши все на розвагу, то що ти ма ш
супроти особи К...го? Що тепер його не можеш любити, розумiю дуже добре.
Що, оскiльки тебе знаю, може, взагалi не будеш його любити, знаю аж надто
добре. Думаю однак, що людська натура доволi знана, щоб будувати на ню i
на будучину: наприклад, що привикнеш до нього. Вiн добрий чоловiк, се
кождий зна . Вiн досi щиро спомагав матiр, а тепер навiть бере ©© до себе.
Сього не вдi нинi кождий.
- Дiйсно! - перебила ©© Олена, гiрко усмiхаючись. - Рiдка
великодушнiсть! Кождому вiдомо, що доки вiн учився, вона, вдовиця, гiрко
роботами заробляла грошики, щоб його удержувати на унiверситетi. Що ©©
тепер, коли вже перестала бути продуктивною силою, не виганя надвiр, то
вже iмпону свiтовi!
- Ох, Оленко! Огiрчення чинить тебе несправедливою. Вiн не гра ,
наприклад, у карти, не п' , а те, бач, чимало значить.
- Нi, зате вiн чоловiк холодний, з вирахованням, котрий лиш хоче
вживати, котрого "я" становить для нього одинокий свiт. "Уживати, бо лиш
раз живеться" - се його засада, котро© вiн i пильно держиться. "Однак при
тiм i другим дати жити" - се не його засада, Маргарето. На те спустiться.
Се его©ст i чоловiк гордий, котрого, як вихвалювався раз перед Стефаном,
нiчого на свiтi не диву , котрий усього вживав, усього скоштував, котрого
нiяка жiнка не в силi довший час придержати, бо, мовляв, зна наперед про
кожду, що потрiбував би лише палець надставити, а мав би ©х десять нараз,
його, наприклад, важнi соцiальнi питання життя нiчого не обходять, бо на
те, iмовляв, сть доволi студентiв, фiлiстерiв i iнших божевiльних. Для
нього його завiд - то лиш дiйна корова; а про мене говорив раз Стефановi:
"Чи дума те, що ся хоть крихiтку лiпша вiд других? У не©, як i у всiх
жiнок, остатня фiлософiя: "вiддатися". Я ©х знаю. Наколи б менi ©© дiйсно
схотiлося i була б уже мо ю, тодi й полишила б усi сво© iде©, при помочi
котрих робиться тепер така iнтересна в родинному гнiздi. Зрештою, i не
смiла б менi ©х у мiй дiм заводити. А до делiкатно© кухнi, яку я люблю,
вона й не пасувала б", Що менi з такого чоловiка, Маргарето, без любовi? I
чим була б я для нього? Нiчим бiльше, нi менше, як ключницею його дому...
а там... - тут i урвала.
З ляком пiдвела старенька очi на молоду дiвчину. Тако© бесiди вона ще
вiд не© не чула; так суворо, безоглядно нiколи вона не говорила. В якi
мрi© заганялась-вона при сво©х спосiбностях! А знала сво© думки так удатно
прибирати в слова, що сказав би-сь деколи, що воно дiйсно так, а не
iнакше. Однак вона любила сю дiвчину, немов свою рiдну дитину, i думала,
що вона нiзащо в свiтi не повинна далi ступати тою тернистою й небезпечною
дорогою.
- Прислухуючись тво©й бесiдi, Олено, - обiзвалася, поважно, - можна б
утратити вiру в добрi прикмети мужчин. Одначе я в тебе питаю, я маю до
сього право. Чи був i Стефан без блудiв?
- Стефан? Нi, - вiдповiла трохи згодом Олена, пiдчас коли ©© великi очi
глибоко засяли. - Вiн мав також сво© блуди. Був нудний педант, був
заздрiсний, був гарячка i мав ще блуд одiдичений, про котрий довiдавшись,
я з жалю та розпуки мало що не збожеволiла. Се була тайна, його батько
збожеволiв з пиття i помер з того, а вiн, Маргарето, як-небудь i не пив
налогово, однак пив радо. Ви розумi те, що се значило для мене мати такого
чоловiка (а я змалку бридилась усiми напитками), у котрого та згубна
пристрасть могла вибухнути кождого часу? Однак ми любились, i, вiруючи в
нашу любов, ми думали се лихо перемогти. "Лише при тво©й помочi", -
говорив вiн бувало, - "змiг би я ту нещасну хворобу задавити, а з другою
жiнкою... нiколи". I я вiрила, що менi вдасться його вирятувати, при чiм i
натерпiлась би, може, чимало, однак що було то все для мене? Я ж його так
любила, Маргарето! А тут? Що за рацiя виходити за сього чоловiка? Ми вели
б неустанну боротьбу мiж собою, котра б остаточно мусила виродитись у
ненависть. Так, як я його знаю, то вiн не звернув би нiколи з шляху, раз
обраного; а я, Маргарето, я не сьм натурою, котра б могла зносити на
сво©м карку панування другого.
- Такi думки, дiвчино, - вiдповiла стара дама, хитаючи жалiсно головою,
- не доведуть до нiчого. Коли, бач, усе розбереш, усюди заглянеш, так i
стрiнеш усюди ключку. А все ж таки вiн узагалi вiдповiдна "партiя" для
тебе, i ти привикнеш до нього. Привика чоловiк, боженьку, чи до одного!
Тим скорше до людини: з днини на днину, з мiсяця на мiсяць, а там... о, ти
не зна ш, як гарно може ще тво життя уладитись, якi хвилi береже ще воно
для тебе! Чи хочеш, може, сама, на самотi жити, от, хоч би так, як i я? -
i гiркий усмiх промайнув по ©© старечiм зжуренiм лицi. - Чи розумi ш ти
хоч трохи, що то значить бути злишнiм? Або чи розумi ш ти направду, що то
таке убожество? Недостаток болить, журба мулить, пригноблю , робить
вовчкуватим, убива ! А як старiсть настане, сили уступлять, Олено? Фахово©
освiти не ма ш. Чи хочеш сукнi паням шити? ноти цiле життя вiдписувати?
Хочеш, Олено?
Молода дiвчина мовчала, ©© голова спочивала на згорнених на столi
руках; ледве що видно було ©© блiде лице iз спущеними вiями.
- Хочеш сього, Олено? - обiзвалась iще раз iз притиском. - Нi, годi
тобi того хотiти! Ти дiйсно не можеш мати ще правдивого розумiння про
нужденне вегетування[23], а то мусила би ти його повiтати, як свого
ангела-спасителя!
- Нiколи, Маргарето; лучче вмерти! - почулося стиха.
- Умерти? - глянула понад окуляри на дiвчину стара Маргарета. Був се
ледувато-насмiшливий, а заразом милосердний погляд, що на нiй спинився.
Опiсля зареготалась вона i, беручись наново за панчоху, почала одностайним
голосом дальше:
- Коли Стефан умер, казала, що також мусиш умерти; а прецiнь жи ш. Не
вмира ться воно так легко, Олено; вiр менi. Раз - се було, як i мiй
чоловiк помер (щось у рiк, як ми побрались); - я думала тодi теж, як i ти,
про смерть. Не знаю, чому не вмерла я, як i не знаю, чого живу? Всi
вдовицi i старi панни, Олено, вони нiчо. Остатнi належать ще до тих
безталанних, що ще до того i смiшнi. Самотнi блукають у життю, без приюту,
без становища, сказала би-м, без змислу, атi - жиють, щоб не вмерти.
Наприклад я: смертi не бажаю, як в молодих пристрасних днях. Знаю, що
кiнець сам прийде, а буде се сумний, глухий кiнець... Чи хочеш i ти вести
таке життя? Чи, може, хочеш для "Iде©" жити? Наприклад, писати? Се
тепер... неначе хороба в жiнок. Опроче, для iде© живеться доти, доки не
треба за кусником хлiба побиватись. Виб' однак та година, так iде©
перестають бути метою життя. Врештi, нехай собi й так. Дума ш, однак, що
праця для iде© заступить тобi се живе щастя, котрого розумiння мусить ще
жити в тво©й грудi, бо ж ти любила i була любленою? Чого ж, питаю ще раз,
чого ж хочеш, Олено?
Немов змучена, пiдняла Олена голову i з вiдверненим лицем оперлась
мовчки о поруччя крiсла, ще й очi закрила рукою. Боже! Дiйсно, чого ж вона
ще хотiла? що оставалось ©й ще хотiти? Писати? До того не мала вона
таланту, а всяке дилетантство було ©й ненависне. Отже, що ж ©й почати?
Думати? Говорити? Майже на се виходило. А наколи на се вийшло, стало
смiшним...
Стара дама завважила муки молодо© дiвчини i, не змiняючи нi пози, нi
тону, говорила далi:
- Дiйсно, Олено, в тiм взглядi не можу похваляти твого рiшення. Що
задуму ш чинити, воно, ©й-богу, недобре!
Однак _вона_ чула, що добре. Чула, що коли не буде придержуватися се©
думки, то пропаде, як тисячi перед i за нею. А того вона не хотiла.
- Що мучить тебе, моя дитино? - обiзвалась знов, бачучи, що Олена
сидiла безмовно та нерухомо. - Невже ж тобi жаль тво©х поглядiв на життя,
котрi ти, може, змiнити мусила б? Iди ж бо, iди! Яка ти собi там i
поступова, а в тiм напрямi осталась ти все-таки iдеалiстка. Оглянься лиш у
життю i скажи сама, чи подружжя, котрi лучились без любовi, в тисячних
случаях не щасливiшi вiд таких, що справдi не раз лиш любов мали за
пiдставу? Думала було, що ти якраз скорше вступиш у так зване "розумне
подружжя", а ти замiсть того любу шся в романтичних засадах i не хочеш у
те вiрити, що ми не в силi кермувати нашою долею, що на те вища сила.
Правду сказавши, свiт висмi тебе, довiдавшись, що через те вiдмовила
К..., бо його не любила!..
- Свiт, Маргарето? - вiдказала гордо Олена, i згiрдливий усмiх
промайнув по ©© лицi. - Та маса наших знакомих? Анi ©х хвальба, анi ©х
догана не були нiколи в силi постановити для мене якесь правило! Менi
просто неможливо розстатись iз думкою, що так, як воно , недобре; що
наступить одначе хвиля, в котрiй правда смiло заволодi ; справедливiсть
перестане бути якимось даром ласки, i настане час, коли жiнка не буде
примушена жертвувати свою душу фiзичним потребам...
-_ _От i ма ш, Олено! Тво© погляди про правду становлять власне причину
твого терпiння. Се головне вони творять розлад, безталанну дисгармонiю в
тво©й душi. Завернись, люба дiвчино! - казала вона серйозно. - Завернись,
доки ще молода, доки ще можливий рятунок, доки не будеш мусила собi
сказати, що серед людей осталась ти одна-однiська!
- Годi мене вже урятувати, - вiдповiла молода дiвчина, сумно
усмiхаючись. - Не в тiм змислi, в якому, було, задумали. Одначе, одному
мушу заперечити. Мо© погляди не такi iдеалiстичнi, як ви дума те. Коли б
була, як доктор А. казав, менш розважним критичним умом, не була б я анi в
частi такою безталанною серед нинiшнього ладу суспiльного, не була б я
такою самотньою, якою сьм дiйсно.
- Твоя уява надто роздразнена.
- То дайте поживу мо©й душi; дайте менi серйозну, тривалу працю. Одначе
нiколи не стояло виразнiше перед мо ю душею, що сьм "нiчо", сьм якимось
недокiнченим, неповним сотворiнням, котре, оставшись таким, саме не здола
опанувати долi! Що менi з само© волi? Що оста ться менi? Нiчого,
Маргарето, нiчого, крiм прокляття, насмiшок i милостинi.
Трохи згодом, немовби собi що пригадувала, додала рiшуче, нiби бiльше
до себе:
- Нехай врештi все б' на мене, я хочу до остатньо© хвилини оставатись
праведною, а хто в силi чинити бiльше, нехай робить...
- А за потреби життя забула, серце? - спитала знову вдовиця, посилаючи
мрачний, майже острий погляд з-поза окулярiв.
- Моральна нужда а абсолютна бiднiсть - се одне й те саме. Наслiдки ©х
однаковi. Будьте ласкавi, - додала опiсля спiшно, - дати менi аркуш
паперу. Хочу написати до нього.
Вона встала, перейшла звiльна кiмнату i станула врештi перед старою
женщиною. Нiколи не видавалась вона ©й такою поважною, однак нiколи й
такою чужою.
- Се твоя невiдмiнна постанова?
- Невiдмiнна.
- I чи ти того свiдома, що запропащу ш сама свою будучину?
- Так, я того свiдома, що не брешу...
- Годi, бог з тобою, безталанна!..

* * *
Щось у годину пiзнiше покинула Олена стару товаришку. Надворi стало ще
темнiше. Ледве що десь-не-десь блимали зорi, а по мiсяцi таки мчалися
хмари. Лише вихор гудiв та свистiв безнастанно, та гнав тихими улицями...
Прощання обох женщин було холодне i нiме. Щось стануло мiж ними, що ©х
роз' днало; вони обi се порозумiли...
Смiливо кинулась Олена в нiчну темряву. Сильний подув вiтру загасив
свiтло в руках вдовицi, а дверi за молодою дiвчиною луснули сильно i
замкнулись.
- Чого, властиво, вона хоче? - пробурмотiла стара нетерпеливо i вертала
звiльна напомацки у свою свiтлицю. - Чи при умi вона?

* * *
Чаша горечi, яку довелося випити родинi Ляуфлерiв, не була ще повна.
Новi, зовсiм незнанi чуднi звуки наповнили солодкою гармонi ю серце
Германа- вгена-Сидора. Наче одним замахом зрозумiв вiн поезiю, в котрiй,
зливалось мiсячне свiтло й соловейкове щебетання. Зрозумiв журчання чистих
хвиль, зрозумiв золоту ©х пiсню, казочну. Зрозумiв сумраку вечiрнього
чародiйну силу. Вiн потонув у найнiжнiших чувствах... вiн,
Герман- вген-Сидор... любив. Одначе його любка (була се жидiвка)
оставалася глухою для тих його чудних, сердечних звукiв. Його просьбу,
щоби стала його дружиною, вiдкинула вона рiшуче i холодно, його горя i
розпуки не в силi описати нiяке слово людське; i вiн постановив зникнути
iз сцени подiй. Сталось воно тим чином, що вiн вистрiлив собi в лоб...
Недовго по тiм усунено радника з служби... i гарнi, золотi часи, про
котрi знав оповiдати вiн, його товаришi та добрi знакомi, - стали tempi
passati![24]

* * *
З чотирьох доньок була лиш найстарша i Iрина замужня. Перша вийшла за
старого, однак багатого кавалера i проживала безжурно далеко вiд родичiв.
Ледве що раз або два в рiк питала листовно, як живеться родинi. Тодi
звичайно Олена вiдписувала ©й точно й коротко. Обi сестри нiколи не
годились з собою, а вiд часу, як найстарша вiддалась, вiдчужились ще
бiльше. Тяжко приходилось тепер Оленi до не© i ©© мужа вiдсилати письмо,
котре мало характер просьби. Той ©© швагер мав далеко вiд мiста
кiльканадцять фальчiв[25] поля з обiйстям, i те хотiла тепер панi
радникова за порадою Олени взяти в оренду, бо не знали iншого виходу з
лихих обставин. Частина пенсi©, котру з ласки полишено радниковi, була
така мала, що ледве вистарчила б на життя одному. Крiм того, були в них ще
й довги i, заки тих не сплачено, не можна було грошей обертати на iншi
потреби. Довго треба було ждати на вiдповiдь, дуже довго, - аж i прийшла
нарештi. Зять, хоч i неохотно, пристав на предложення сво © свекрухи i
заключив тверду, некорисну для них угоду, котру однак i Олена мусила
пiдписати.
Небавом вiдтак переселилася далеко-широко знана i поважана родина (з
ви©мкою наймолодшо© доньки, котру найстарша забрала до себе: "заки
зааклiматизу тесь" - писала) в нужденне пусте село i почала нове .життя.

* * *
Минув уже п'ятий рiк, вiдколи проживали на селi, вiдлученi вiд
iнтелiгентного свiту, вiд усяких товариських зносин. Кождий ви©зд у мiсто
був сполучений з видатками, i для того вони рiдко коли ви©здили. Тяжко
приходилось ©м хоч i яку_ _там малу суму грошенят вiдложити. Винаймленi
поля приносили мало доходу, а про частiшу продаж яких-небудь продуктiв
рiдко коли мож було думати. Життя, яке вони тепер вели, було тихе та
сумне, приправлене бурливими вибухами пияцтва Ляуфлера. Вiн просиджував
цiлими днями в нехарних[26] сiльських корчмах, п'ючи та сперечаючись з
мужиками. Тут i вироблював ©м рiзнi подання i суплiки та залагоджував i
iншi справи, а за те платили йому мужики горiвкою або i грiшми, котрi
вiдтак пропивав знов з ними. Нiхто не здержував його бiльше вiд такого
життя. Коли при суперечцi попадав у злiсть, поводився наче божевiльний.
Одного разу вернувся вiн бiльше, як звичайно, напiдпитку додому. На його
вид впала радникова в таке роздражнення, що не могла спокiйно
заховуватись. Вона лаяла, проклинала i казала йому назад вертати туди, де
провiв цiлий день. На столi бiля нього лежав великий залiзний молоток;
розлючений ©© словами, шпурнув ним за жiнкою. Близесенько бiля ©© виска
пролетiв вiн i упав Оленi перед ноги. Наче розлючена вовчиця, кинулась
вона на нього i потрясла його сильними руками.
- Гадюко! - кричав вiн несамовитим голосом. - Кара божа! Вiдчепися,
коли не хочеш почути отсього молотка, щоб раз назавжди успоко©лась!
Далi махнув за нею рукою, щоби ©© ударити, однак втрафив уже в воздух.
Вона звернула голову до нього i страшний зимний усмiх викривив ©й уста.
- Зноси тягар, батьку, доки ще мати жи . Не забувай, однак, що родичi
виннi, коли дiти суть для них тягарем, - i вийшла.
Вона була тою, котра управляла цiлим господарством i на котро© плечах
спочивав гаразд цiло© родини. Так - цiло© родини. Вiд двох рокiв проживала
й Iрина при родичах, та вже вдовицею. А i наймолодшу Геню виекспедiйовано
назад додому, - "щоби привикла до вiдповiдних обставин та мала образ сво ©
будучини", - як писала найстарша. - "За урядника не вийде, бо тим грошей
треба, а тому, що вона не гарною, то ще найлучче буде випровадити ©© на
добру газдиню i охоронити ©© вiд усяко© вищо© освiти, котра в нашiй родинi
вiдiграла таку нещасну роль..."

* * *
Була осiння сонячна днина... Пiзно по обiдi. В селi панувала тишина.
Велика часть мешканцiв забралась на. ярмарок, а й на полях не видко було
нiкого. Давно позвожено . все додому, i далеко та широко видко було голий
простiр, - далеко, доки око засягне! Сумний, тужливий був се вид.
Мимовiльно зверталось око до темного дубового лiсу, котрий, припираючи до
захiдно© сторони села, становив для себе якийсь окремий свiт. Близько бiля
нього йшла сiльська дорога i не один утомлений вандрiвник, не один
робiтник звертав пiд старi дуби, щоби в ©х тiнi вiдпочити. Осiнн
червоно-жовте березове листя дрожало безнастанно на лагiднiм вiтрi i
набирало при захiднiм сонцi рiшуче криваво© краски. Особливо ж вражала
одна група берiз очi всiх прохожих. Вони росли на узгiр'ю, низько до землi
схиляючи сво© сплетенi вiти, i нiби умисне висунулись iз лiсово© гущi,
ближче до дороги. В ясних мiсячних ночах виглядали ©хнi бiлi повигинанi
пнi iз срiбним листям, наче грiзнi мари. Тепер, правда, виглядали вони
мирно, привiтливо. Се завважила, мабуть, i Олена, що вийшла отcе iз
глибини лiсу та оглянулась за мiсцем до спочинку. Оглянула насамперед
допитливим зором биту дорогу, а не бачучи на нiй нiкого, усiла потрохи
знеохочена...
Чи була вона ще гарна? Чи не оставило п'ять рокiв глибоких слiдiв на ©©
лицi? Так - i нi. Вона належала до тих щасливих, котрi не старiються
скоро, на котрих лицi вiдбивалося, однак, духове життя. Потемнiло та
обгорiло колишн лiлi вобiле лице. Бiля уст уклалась морщина, котро© перше
не було i котра надавала тепер цiлому лицю вираз глибокого суму i утоми.
Лиш очi сивi дивились однаково лагiдно. А що ще бiльше вчинив iз нею той
час? Той, хто не проживав у безлюднiм мiсцi, вiдiрваний вiд усяких
товариських зносин, тяжко працюючи в неустаннiй одностайнiй боротьбi з
журбою, той i не в силi оцiнити наслiдкiв такого життя на чутливу душу.
Нема тяжчо© кари для молодого живого духу, для бистроумних, енергiйних, а
надто iдеально уложених натур - як таке життя. Шумна се фраза, будто би
природа сама могла чоловiка вдоволити. Недбалим, до думання лiнивим, вона
вистарча ; вдовольня вона i мешканцiв мiста, що опускають галасливе
товариство, щоби на свiжiм воздусi скрiпити зав'яле тiло; однак, нiколи не
вистарча вона для мислячих, дiяльних людей. Вiд днини до днини, вiд
мiсяця до мiсяця примiчала Олена на собi наслiдки того тупого бездушного
життя. I вона була остроумна i надто добре розумiла людську натуру, щоб не
знати, що з часом перейде незамiтно до тих людей, котрим розходиться лише
о фiзичний добробут.
Змовчу про тотi хвилi, в котрих переживала вона несказаннi муки, в
котрих ©© молода душа, що бажала дiяльностi, силкувалась переломити вузькi
границi, якими окружало ©© теперiшн життя. Як той спiйманий орел,
побивалась вона у в'язницi, думала неустанно про вихiд з то© глухо©
одностайностi; i як все наново мусила переконуватися, що теперiшн життя
дожидало ©© i в будучинi. В такi хвилi сум страшний налягав на ©© душу, i
в таких хвилях була вона супроти свого окруження безоглядно-гостра, ба,
безмилосердна! Незамiтно упадала вона пiд вагою нiмих мук. Правда, сi муки
можна було завважити на ©© лицi, однак нiхто не журився нею. В
господарствi, котре було на ©© головi, йшло все звичайним ладом, i лише
спущенi вiка i якась утома свiдчили про ©© психiчнi терпiння...

Хустка зсунулася ©й з голови, однак вона того не завважала. © цiла
увага була звернена на мурашню, що пiднiмалась маленьким горбком бiля не©.
Вона думала про подiл працi у тих комах, а нараз i пригадалась ©й чомусь
стаття Писар ва "Бджоли".
Було вже доволi давно, коли се читала. В яке гарячкове роздражнення
попала тодi по прочитанню того твору! Як багато гарячих думок пiднiмалось
тодi в ©© душi проти "трутнiв"... - Тепер читала вона дуже рiдко.
Наче б забула i себе i все навкруги, так задивилась на комах. Як вони
ворушились, бiгали, все однаково, без перестанку, без утоми. Тут панував
строгий лад, i кожда комашка мала свою роботу. Чи життя, яке кипiло в тiм
свiтi дрiбних сотворiнь, збудило в ©© душi яку думку, який спомин? Вона
сягнула нагло до кишенi, витягнула пом'ятий лист i прочитала. Чинила се,
може, в сотний раз. Се був лист, писаний до не© ще перед двома мiсяцями ©©
найстаршою сестрою. Писала, що мусить продати обiйстя й поля; випущенi в
оренду; що радить Оленi заздалегiдь порозумiтися з новим властителем щодо
дальшого винайму грунтiв, бо в противнiм разi могли би уже за рiк остатись
без пристановища, ©й неможливо iнакше зробити; обставини приневолили ©х до
сього; сини й дочки попiдростали, а наука чимало кошту i т. д... Всi
знали о тiм i всi сумнiвались, чи остануться дальше на господарствi.
Здавалось, що жиють тепер, лише дожидаючи чогось нового. Радникова, та
колишня гарна i горда женщина, зломилась. Ледве можна було ©© пiзнати.
Лише волiклась пiд вагою щоденно© тяжко© журби. А коли Олена розповiла ©й
змiст листя, вона сплакала, замiсть що-небудь на вiдповiдь сказати. Iрина,
звичайно хоровита, жила лише сестрою, про котру часто говорила, що вона -
©© "сила", що вона сть сею точкою, що в'яже ©© з життям. Наймолодша
сестра, давно доросла, гарувала[27], побивалась, неначе мужчина, дома i по
полях. Одне ставало другому до помочi, одначе, пiдстава цiло© будiвлi
стала порохнявою i захиталась...
Ще мовчала Олена. Ще не мала вiдваги подiлитись iз старою ненькою й
обома сестрами найновiшою вiсткою, себто тою, котру одержала вже вiд
нового властителя ©х пристановища. На ©© запитання щодо дальшо© оренди
вiдповiв вiн коротко, привiтно, що по упливi року вiдбира поля i стане
сам газдувати...
Над тисячними вихiдними точками думала бiдна дiвчина. Думала, як би
оберегти родину вiд грозячо© абсолютно© бiдностi, нужди; щоби ©м при
оповiщенню сумно© звiстки подати заразом i нову спасенну раду. Одначе не
видумала нiчого. Не видумала? Адже хто ©© добре знав, той знав також, що з
нею ко©лося щось вiд найновiшого часу. I дiйсно. Нiколи не виходила вона з
дому так часто i не бавилась так довго по прогульках[28]. Особливо ж
сусiдн село ©© немов причарувало...
Мовчки всунула вона тепер лист назад в кишеню, а ©© погляд полинув знов
долиною по дорозi. Сонце ладилось заходити, i на заходi запалало небо
рожевим блиском. Нараз долетiв до не© туркiт воза i тупiт кiнських копит.
Вона заворушилась i вп'ялила очi в той бiк. Показався малий легкий
вiзочок, тягнений двома палкими кiньми. В нiм сидiв однiський мужчина i
поганяв сам конi.
Лице ©© спалахнуло кров'ю, а серце затовклось сильно.
Вiзок приближувався чим раз, то скорше. З-пiд тонких скорих кiнських
нiг вилiтали iскорки, а вона, затявши зуби, почала звiльна спускатись iз
горбка. В очах ©© горiв дивний огонь, нiздрi дрожали...
Мужчина, побачивши ©©, здержав одним рухом конi i привiтався. Був се
гарний, сильний мужчина, лiт, може, 29. З його одежi мож було вiдразу
вiдгадати, що вiн був лiсничим. Вiн смiявся, показуючи з-пiд вуса ряд
густих, бiлих зубiв.
- Я вас пiзнала, пане Фельс! Можете мене зараз з собою забрати! -