Страница:
уже не та. Цi роки... Петербург, курси багато чого мене навчили, багато на
що розкрили очi.
Ю р к е в и ч. Але як ви сюди потрапили? Ви ж зна те - це мо мiсто.
Л i д а. Тут живуть нашi родичi.
Ю р к е в и ч. Так, пам'ятаю, пам'ятаю. Але це, зда ться, десь на селi.
Л i д а. Так, за десять верст - у Полинiвцi.
Ю р к е в и ч. Чому ж ви самi?
Л i д а. Я не сама - там мама i Катя. А ви ви©жджа те?
Ю р к е в и ч. Уявiть собi, така досада! Два роки мрiяв побачитись з
вами, а тепер, коли ця радiсть прийшла, я мушу через десять хвилин
по©хати, i по©хати так далеко!
Л i д а (сумно). Там знайдете iншу радiсть - кращу за цю.
Ю р к е в и ч (глибоко схвильований). Iншу радiсть! Лiдо! Лiдо! П'ять
хвилин тому, перед вашим приходом, я зазнав безумно© радостi. Усмiхнулася
доля: один багатий пан дав менi одне... одне доручення i, уявiть собi, три
тисячi карбованцiв за пусту комiсiю. Три тисячi карбованцiв, щоб з'©здити
в Париж i привезти йому одну... одну рiч. Ви пам'ята те, як я мрiяв
по©хати за кордон - i раптом така нагода! Але тепер - але тепер, Лiдо, це
все померкло, коли я побачив вас. Це дiйсно, як казав той нiмець, "закон
тiсного часу", коли подi© тiснять одна одну. Лiдо, я ще вас побачу, ви
надовго сюди?
Л i д а. Так... дуже надовго. Я виходжу замiж.
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Замiж? Боже мiй, коли, за кого? Лiдо!
Л i д а. За одного тутешнього земця - з Полинiвки. Я познайомилася з
ним у Петербурзi. За Котельникова.
Ю р к е в и ч. За Котельникова! За цього демагога! I ви його любите?
Л i д а. Нас зв'язала не любов, а погляди, переконання. Я ж казала вам,
що багато дечого навчилася за цей час. I насамперед - поважати людей, якi
боролися за правду.
Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, де ж менi рiвнятися з цим борцем! Його ж
переслiдували, вiн був на засланнi, в тюрмi! Так, я пам'ятаю - вас же
завжди поривало до революцi© i тому подiбних речей.
Л i д а (хоче йти). Пробачте, Олексiю Семеновичу, менi вже пора.
Прощайте!
Ю р к е в и ч. Нi, це якийсь кошмар, дiйсно якась тiснота подiй! Коли ж
ваше весiлля?
Л i д а. В п'ятницю.
Ю р к е в и ч. Як! У п'ятницю? Через три днi?
Л i д а. Та пiзнiше ж не можна - почина ться пiст.
Ю р к е в и ч. Нi, це щось безглузде! Я через п'ять хвилин по©ду, а ви
через три днi виходите замiж! Вiд цього, справдi, ста тiсно в мозку, в
нещаснiй мо©й головi! I це пiсля двох рокiв розлуки, двох рокiв невгасимо©
мрi© про вас! I ви так просто про це говорите! Вона його поважа ! А любов?
А любов, Лiдо? Невже ж ви нiколи про не© не чули, хоча б з ваших газет?
Л i д а (пiдводиться схвильована). Любов... любов. Це занадто велика
розкiш, Олексiю Семеновичу, Тисячi людей не мають хлiба, а не те що
любовi!..
Ю р к е в и ч. I все-таки люблять. Як не соромно вам зрiкатися любовi -
вам, молодiй, принаднiй. I невже ж ви нiкого не кохали? Хоча б тодi - в
Курську?
Л i д а. Навiщо ви говорите менi це, Олексiю Семеновичу? Якщо ви самi
не бачили, то хiба я могла?.. Ах, та що згадувати! Адже ж я така
безсердечна. Адже ж я тiльки мовчу - я не вмiю переживати так поетично,
так музикальне. Якщо ви тодi не вгадали... (Зiтха й одверта ться).
Ю р к е в и ч (схвильований). Та невже ж це можливо? Лiдо, моя Лiдо!
(Бере ©© руку). Невже ви мене кохали? коха те? Нi, нi, це було б... Лiдо,
моя Лiдо! Та я ж люблю вас, люблю без краю, до нестями!
Л i д а (пiдводиться). Прощайте!
Ю р к е в и ч. Лiдо, якщо я був дурнем тодi, то не будьмо хоч тепер
нерозумнi. Через десять хвилин я мушу по©хати в далекий Париж, що так
принадно менi усмiхався, але я не по©ду. Скажiть одне слово - i я
зостануся з вами. Будьте мо ю дружиною, Лiдо, - я вiддаю вам найкраще, що
маю. Скажiть же це слово, яке ви так довго та©ли.
Л i д а (раптом оповива його шию руками). Любий! Коханий!
Ю р к е в и ч. Лiдо, Лiдо! (Поцiлунки). Яке чарiвне щастя! Зараз же
по©демо до тебе, до тво © мами, добре?
Л i д а. Так, так, а потiм до тебе...
Ю р к е в и ч. До мене, до мене, моя радiсть! Яке щастя! Чи думав я
десять хвилин тому, що побачу так скоро тво© чудовi очi, якi снилися менi
стiльки разiв!
Л i д а. А тобi не жаль... Парижа?
Ю р к е в ич. Ти, ти мо щастя! Це ти моя принцеса Буль-Буль, моя
курочка. (Смi ться). Ах, коли б я тобi розказав!.. Адже ж це ти, ти золота
птиця Iндаура, це тебе я знайшов у горах Сатпури, на рiчцi Чамбал,
принцеса Буль-Буль ель Газар. А скажи, тебе не кусають блохи?
Л i д а (на©вно). Ах, зна ш, страшенно! У вагонi ©х така сила - фу, як
тобi не соромно, безсовiсний!
VI
Н о с и л ь н и к (входить). Чи не ви будете панночка з Полинiвки? Там
коней по вас прислали.
Л i д а. Так, так, я зараз. Я зараз прийду.
Ю р к е в и ч. Ходiм. А мо© речi? А де ж?..
Н о с и л ь н и к. Зараз, добродiю, буде ваш по©зд, я тiльки принесу
графовi нарзану - i заберу вашi речi - миттю. (Виходить).
Юркевич. Ах, так, граф... Вiн ще тут? Добре, добре, я того...
Л i д а. Ну, ходiм же, любий!
Ю р к е в и ч. Бiжи, моя радiсть, я зараз - тiльки скажу два слова
цьому мо му... графовi.
Л i д а. Ну, добре, я зараз. (Бiжить).
Ю р к е в и ч (сам. Береться за голову). По©зд!.. По©зд... Все ж таки
це якийсь сумбур: курочка... принцеса Буль-Буль... три тисячi...
Лiдочка... за п'ять хвилин по©зд... мiй по©зд. (Чути далекий гудок).
Вiкно, канапа, золотi iскри, далекий зазивний гудок. I все ближче i ближче
чарiвний мiраж. Але ж я не по©ду! Не по©ду! Значить, усе пропало! (Стиска
голову). Як тiсно, як безумно тiсно в головi! А може, а може, ще можна
по©хати? Нi, нi, хiба це мислима рiч, адже ж призначено весiлля, треба
побалакати з ©© матiр'ю. А екскурсiя завтра по©де. А! Геть цi пiдлi
вагання! Щастя тут, воно зi мною, i я не вiддам його нiкому - це Лiда, моя
Лiда! (Ходить по кiмнатi). Так. Значить, треба повернути графовi цi грошi.
Так. (Вийма з кишенi пакет). Треба. А все-таки, як досадно. (Зважу на
руцi пакет). Двадцять три тисячi карбованцiв! Двадцять три тисячi! I
навiщо вони йому? Викине, каналiя, знову на яку-небудь... курку. Яка,
власне кажучи, несправедливiсть: менi й не снилися такi грошi, а для нього
вони - каприз, дрiбниця, цiна однi © курки. Двадцять три тисячi! Цiлий
капiтал, багатство, воля, щастя, чужi кра©ни, море. А для нього - дурна
курка. Якби його стукнув удар, що давно на нього чека , - цi грошi були б
мо©ми. Адже ж вiн нiкому не говорив, що дав ©х менi - навiть дружинi.
(Ходить схвильований по кiмнатi). Хто це говорив щось таке про удар, про
паралiч? (Тре чоло). Ах, це той химерний механiк з зубним болем!
Н о с и л ь н и к (входить з пiдносом, на якому сто©ть пляшка нарзану
та склянка, i становить це все на стiл). Скоро вже ваш по©зд.
Ю р к е в и ч. А, так! Я передумав, я не по©ду сьогоднi. Ось вiзьмiть.
(Да йому грошi).
Н о с и л ь н и к. Уклiнно дякую. Накажете вiзника?
Ю р к е в и ч. Да... нi... Не треба. Кому це нарзан?
Н о с и л ь н и к (бiля стола, вiдкриваючи пляшку). Це граф звелiв сюди
подати, пан Лундишев. (Юркевич ходить по кiмнатi). Пане добродiю, це не
ваш цукерок?
Ю р к е в и ч. Який цукерок?
Н о с и л ь н и к. Та ось маленький, неначе горошинка - пiлюля.
Ю р к е в и ч (схвильований). Де?
Н о с и л ь н и к (пiдiйма руку, затиснувши мiж двома пальцями
пiлюльку). Осьдечки, була на столi, мабуть, закотилася ранiше.
Ю р к е в и ч (надзвичайно схвильований). Це... це його! Дванадцята
пiлюлька механiка з зубним болем!
Н о с и л ь н и к. Чого?
Ю р к е в и ч. Так, так, це моя пiлюлька. (Вихоплю пiлюльку в
носильника). Я ©© загубив. Iдiть. (Носильник виходить, а Юркевич сто©ть на
авансценi з пiлюлькою в руцi). Ми ©© шукали на пiдлозi, а вiн впустив ©©
на стiл i не помiтив... Дванадцята пiлюлька. Яка страшна спокуса - можна
подумати, що це навмисне... та ще в таку хвилину. (Пiдходить до стола).
Розкрита... Цей химерний механiк казав, що... паралiч, удар - жоден лiкар
не вiдкри отрути... тодi... тодi двадцять три тисячi мо© - багатий,
вiльний - i Лiда! О, яка ганьба - невже ж я можу дiйти до тако© пiдлоти!
Зда ться, хтось iде... А проте... а проте йому все одно не прожити й року
- гидкий дiдуган! А сюди йдуть! Будь же ти проклятий! (Опуска пiлюльку в
пляшку, закрива i збовту , весь час озираючись),
VII
Вiдчиняються дверi. Юркевич вiдскаку вiд стола. Входить Лундишев.
Л у н д и ш е в (весело). Ну, зараз буде ваш по©зд! Все йде чудово.
(Сiда за стiл). Втомився. Отже, покладаюсь на вас, мiй дорогий. Дивiться
ж, якомога скорiш назад. Привезiть курочку i ©дьте знову на здоров'я.
(Бере пляшку).
Входить Оля Черевко, молода гарненька жiнка, охайно, але бiдно
вдягнена, в хустцi.
Нерiшуче пiдходить до Лундишева.
О л я. Валерiане Сергiйовичу, можна до вас?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i оберта ться). А? Що? А, це ти, Олю!
(Сухо). Чого тобi треба?
О л я (нерiшуче). Я... я нiчого... Але дiтей жаль. Допоможiть нам,
Валерiане Сергiйовичу!
Л у н д и ш е в. Тобi? Допомогти? ( хидно). А що ж твiй чоловiк,
забастовщик цей твiй знаменитий?
О л я. Ви ж зна те, Валерiане Сергiйовичу, його заарештовано. Ось уже
два мiсяцi сидимо без копiйки.
Л у н д и ш е в. Ага, заарештовано, кажеш, - ось як.
О л я. Дiти голоднi, в хатi нiчого нема , все продали. Допоможiть нам,
Валерiане Сергiйовичуi Я ж не грошей прошу. Дайте нам хоч пару курочок з
вашого заводу - хоч я чка сво© будуть - дiтям. Адже ж у вас багато.
Л у н д и ш е в. А, ось воно що! Ну, то знай же, моя мила (енергiйно):
кому завгодно дам, першому пройдисвiтовi дам, а тобi нiколи. Дiти, кажеш,
голоднi? А навiщо за бунтiвника виходила? Зле тобi у нас було, погано? Я
тобi курку дам, а завтра твiй чоловiк менi червоного пiвня на садибу
пустить? Нi, голубочко, сама вибирала, сама тепер i карайся. Iди, йди, я,
брат, з революцiонерами та бунтарями i говорить не хочу. Прощай!
Оля, зiтхнувши, виходить.
Л у н д и ш е в. Бачили? Жiнчина вихованка. Жила в нас як у раю, та на
тобi - з бунтiвником зв'язалася. З якимсь машинiстом тутешнiм. Ха! А тепер
голубчика злапали за хорошi дiла. Фу, навiть у пiт кинуло вiд злостi! Ну,
то з богом! ©дьте, мiй дорогий, бажаю вам удачi. (Знову бере пляшку). Фу!
Ю р к е в и ч. Ну й мерзота ж ти, як я тепер бачу! Пардон, пробачте,
граф! (Боже мiй, вiн зараз буде пити!) Може, ви дозволите менi по©хати не
той... не сьогоднi, а днiв через чотири?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплю ться). Та що ви, глузу те,
батеньку? Та ви з глузду з'©хали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився
- може, ©© вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина
дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу,
навiть у пiт кинуло! (Сiда ).
Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я
можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!)
Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити
хочеться! (Нахиля пляшку).
Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! Зда ться, муха в пляшцi!
Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi:
давайте ©й, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку
яку-небудь - вона це любить.
Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола).
Л у н д и ш е в. Ну, зда ться, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi
гарненьку курочку. (Налива воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i
мою курочку!
VIII
Входить Лiда.
Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту!
К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi
грошi! (Шпурляе в Лундишева важким пакетом i, перекинувши пляшку, вибива
в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплю ться). Подавiться вашими
тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш
Париж, якого менi не доведеться побачити! А!
Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви божевiльний! Ви
здурiли! Я завтра скажу Андрi вi Iвановичу, щоб вас прогнали з служби...
Я... я попечителевi напишу.
Юркевич кида ться на нього з кулаками. Лундишев тiка .
Ю р к е в и ч (дико озира ться i бачить Лiду, що застигла здивована i
злякана). Лiдо! Лiдо! (Пiдбiга до не© i хапа ©© руку). Лiдо, менi
страшно! Врятуй мене, моя дiвчинко! Лiдо, якби ти знала, на що я зараз
зважився! (Тулиться до не©, весь тремтячи i схлипуючи). А! Я знаю... Це
вiн... це той механiк з зубним болем!
Л i д а. Олексiю Семеновичу, любий, заспокойтеся. Я знаю, чого ви
хвилю тесь. Забудьте, про що ми говорили. Я чула, як ви сердилися, що ви
не по©дете в Париж. Це була хвилина... хвилина захоплення. Я не буду
сердитися на вас. Прощайте! Я буду вашим другом, як i ранiш.
З гуркотом, - цього разу з правого боку, - влiта по©зд i проходить
повз вiкна. Дзвiнки i метушня.
Л i д а. Дивiться! Це ваш по©зд! Iдiть мерщiй! Iдiть!
Ю р к е в и ч (з криком). Лiдо! Лiдо! I ти, i ти мене женеш вiд себе?
Вiдчиняються дверi, входить Софiя Петрiвна.
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя дорога, моя рiдна! Не покидай мене, мо
останн щастя!
IX
С о ф i я П е т р i в н а (виступа вперед, вiдкинувши вуаль). А! Так
ось де вона, ваша коханка, ваша принцеса, ваша полюбовниця, яку ви так
старанно ховали. I ви не посоромилися сказати менi, що ©дете самi, не
посоромилися тiкати вiд мене з першою-лiпшою, з пiдфарбованою красунею з
веселого дому!
Л i д а. Ах! (Бiжить до дверей). Який сором, яка ганьба!
Ю р к е в и ч (кида ться до Софi© Петрiвни з пiднесеною рукою). Пiдла
тварюко! Замовчи, або я тебе вб'ю.
С о ф i я П е т р i в н а (iз зневагою). Ти мене вб' ш? (Лiда тiка ).
Зараз же ©дьте додому!
Чути третiй дзвiнок. Гудок. По©зд руша .
Ю р к е в и ч (стиска голову руками). Принцеса Буль-Буль... Двадцять
три тисячi... Двадцять три тисячi. Венецiя, Париж... Чарiвний мiраж...
Щастя, воля, слава... Тисячi вогнiв попереду... Лiдочка!.. Лiда! Знайти
щастя! Втратити щастя!.. Покохати на все життя... Двадцять чотири хвилини!
А колеса стукотять, паровоз бiжить... По©зд, мiй по©зд! Геть! У мене ще
бiлет мо © екскурсi© - я ще по©ду.
Вiдштовху з дороги Софiю Петрiвну i бiжить до дверей, але зараз же
вiдступа злякано, бачачи доктора Карфункеля, що сто©ть на дверях i тихо
смi ться, накручуючи ключем годинника.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ваш по©зд уже пiшов, мiй любий друже.
Сподiваюся, що вi не скучаль цi двадцять чотири хвилини - подiй, зда ться,
було досить?
Ю р к е в и ч (кричить). Диявол! (Зомлiв).
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. Коли що не розумiль -
значить, або доля, або чорт.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Та сама станцiя. 1919 рiк.
I
Входять поручик i начальник станцi©.
П о р у ч и к. Скажiть, по©зд на Харкiв скоро?
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i ©. Як завжди - п'ять сорок.
П о р у ч и к. А на Шепетiвку?
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i ©. Чотири двадцять. Тiльки вiн
запiзню ться. На пiвгодини.
П о р у ч и к. Вiчно запiзню ться. Ну, добре, ходiм у дежурну. Я мушу
прийняти станцiю.
Виходять.
II
Входить Юркевич. Тепер йому 32-33 роки. Схвильований. Вийма з кишенi
листа. Чита . Нервово ходить по кiмнатi. Курить.
Ю р к е в и ч. Невже ж це можливо? Вона - Лiда, моя золота Буль-Буль
ель Газар, моя улюблена мрiя, яку я втратив так безглуздо на цiй же
станцi© сiм рокiв тому, - вона мене пам'ята , а може... а може й коха !
Яка химерна рiч - життя!.. I яке щастя знову знайти ©© тепер, пiсля довгих
рокiв розлуки... i яких рокiв!
Входить Карфункель, як i ранiш, елегантно вдягнений, але вже в iншому
пальтi, як i ранiше з чемоданом в руцi. Дивиться на годинник. Невдоволено
хмика .
К а р ф у н к е л ь. Хм. Дер таузенд. Дi ур гет фор. (Пiдносить
годинник до вуха, хита головою). Годинник поспiша . (Вийма з друго©
кишенi другого годинника). Абер найн. Зi гет рехт. Е, пардон, - вi не
знайт, коли по©зд на Варшава?
Ю р к е в и ч (неуважно). Напевно не знаю. Зда ться, вiн запiзню ться
на тридцять п'ять хвилин.
К а р ф у н к е л ь. Вас? Дас iст унергерт! Це неможливо! Я мушу
пiслязавтра бути дома, в Гейдельберг. Неодмiнно. О, ферфлюхте гейденлерм!
О, безглюздий кра©на, що нiколи не шануваль час. Я не можу спiзняль.
Раптом чути мелодiйне тринькання, неначе з музикально© шкатулки.
Ю р к е в и ч (здивовано озира ться). Що таке? Звiдки ця музика? Неначе
куранти на годиннику. (Проводить рукою по чолу). Де я чув колись таку
музику?
К а р ф у н к е л ь (вийма ще одного годинника з кишенi - тринькання
ста гучнiшим). Алле таузенд! Я не можу спiзняль!
Ю р к е в и ч (вiдступа вражений). Боже мiй! Та це ж ви! Знову ви!
Знову лиха година!
К а р ф у н к е л ь. Вас? Вас волен зi? (Накручу годинник ключем).
Ю р к е в и ч. Ну та, звичайно ж, ви! I знову на мо©й дорозi. Механiк з
годинниками i зубним болем, який... якого...
К а р ф у н к е л ь (дивиться спiдлоба на Юркевича). Який даваль вам
сiм рокiв тому маленький лекцiй про руський iнтелiгент i про закон тiсного
часу. I навчиль вас цiнувати кожну хвилину життя.
Ю р к е в и ч. Чорт би забрав вашi лекцi©! Вони менi дорого коштували.
Це не лекцi©, а чаклунство. Я й досi тремчу, коли згадую той вечiр.
К а р ф у н к е л ь. Та при чому ж тут я? Я тiльки скромний учений i
механiк - дзигармайстер. Я ж казав вам тодi, що дещо розумiю в життi, в
часi i в його законах. Ну, то нема нiчого дивного, що я вмiю приманiль
собака з-за грубки - ден гунд аус дем офен льокен.
Ю р к е в и ч. Так, але звiдки ви знали, звiдки ви це все знали?
К а р ф у н к е л ь. Знали? Що я зналь?
Ю р к е в и ч. Звiдки ви знали, що зо мною трапиться стiльки пригод,
таких незвичайних i трагiчних?
К а р ф у н к е л ь. Ну, то це ж простий математика, звичайний
розрахунок, закон. Подi© або трапляються дуже рiдко, або сунуть цiлий
юрба. Життя, як колода карт - козирi або йдуть один за один, або ©х зовсiм
нема . Час бува або пустий - цiлий рiк без подiй, - або тiсний вiд рiзних
пригод, що налазiль один на один i валiлься, як снiг на голова.
Ю р к е в и ч (задумливо). Справдi, це так i, мабуть, дуже просто. Але
звiдки ж ви знали, що саме тодi, що саме того вечора звалиться на мене
стiльки пригод?
К а р ф у н к е л ь. Ну, то це вже зовсiм не трудно. Адже ж вi самi
казаль, що багато рокiв проживаль дуже нудно. I раптом по©халь за кордон.
Ну, для уважний око це вже багато значить. Я зрозумiль, що для вас
починалься смуга тiсних часiв - коли подi© доганяють один одна i йдуть як
зграя риб, що збиралься викидать iкру.
Ю р к е в и ч. I знову нiбито правда... Але тодi це виходило так,
неначе ви самi наслали на мене цi пригоди, щоб вiдплатити за мою
байдужiсть, коли у вас болiли зуби. До речi, як вашi зуби тепер? Зараз у
мене цi краплi - хочете?
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Дурний балакня! Можете крапаль ©х
собi на язик. Менi тепер потрiбний по©зд, а не краплi.
Ю р к е в и ч (смi ться). Точнiсiнько, як менi тодi. Нашi ролi
перемiнилися, майн гер. Тепер я можу вам порадити не поспiшати i не дуже
покладатися на час. У нас вiн тепер надто тiсний - революцiя, вiйна...
К а р ф у н к е л ь (розсердившись), Зальбадерей! Хiба можна рiвняль?
х бiн дер майстер дер цайт! Я сам сть майстер мого часу. Я його трималь
у мiй рука i рушиль мо© години, як бажаль.
Ю р к е в и ч. Стережiться, майн гер. У нас майстер дужчий за вас.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. Нема майстер дужчий,
нiж я.
Ю р к е в и ч. сть, майн гер, - це наша революцiя. Вона зупинила всi
дзигарi, всi годинники окремих людей i змусила ©х жити i вмирати по ©©
великих дзигарях, не питаючи, чи до вподоби це ©м, чи нi. Вона припинила
назавжди спокiйне, лiниве життя, яким ми досi нудилися. О, нам уже не
нудно - стiльки подiй i пригод наслала вона на нас, перед якими i ваш
зубний бiль i мо© пригоди в той вечiр тiльки дитяча гра... Тепер ми зна мо
i без вас, що таке насправдi тiснi часи!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Революцiя потрiбний для вас, для
гнилий руський iнтелiгент, щоб виганяль iз вас байдужiсть i бездiлля. Вона
ще мало вас бiль, - менi вона не страшний i не потрiбний.
Сердито виходить.
Ю р к е в и ч. Не до вподоби. Стривай, лiбер гер, ти менi насипав тодi
перцю в печiнки, не довелося б i тобi...
III
Входить граф Лундишев у супроводi носильника, що тягне за ним цiлу гору
чемоданiв. Граф змiнився порiвняно мало.
Л у н д и ш е в. Раз, два, три, чотири - зда ться, всi. Цi два тягни в
багаж. Та мерщiй повертайся! На бiлети - живо!
Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватися. Встигнемо. (Виходить).
Л у н д и ш е в. Тобi, звичайно, нема чого турбуватися. Сам, мабуть,
бiльшовикiв ждеш не дiждешся. Фу! (Бачить Юркевича). Кого я бачу! Це ви,
мсь Юркевич? Яка зустрiч!
Ю р к е в и ч (сухо). Пробачте, але менi зда ться, що пiсля всього, що
тодi... що тодi було...
Л у н д и ш е в. Ну, що там згадувати... З того часу ми стiльки
пережили, що таке маленьке непорозумiння...
Ю р к е в и ч. Справдi, що так... Навiть не вiриться, що стiльки подiй
пронеслося над нашим життям...
Л у н д и ш е в. Так, вiйна, революцiя. (Зiтха ). Я вас i не бачив
вiдтодi. Мабуть, були на фронтi?
Ю р к е в и ч. Ну, зрозумiло... А ви кудись ви©жджа те?
Л у н д и ш е в. Так, зовсiм. У Париж, до брата Iвана.
Ю р к е в и ч. Як! А ваш ма ток? А ваш знаменитий курник? Невже ви це
все покинете?
Л у н д и ш е в. То це ж усе загинуло, пропало. Садибу спалили, куряче
мiстечко зруйнували. Цiлий тиждень усе село варило й смажило мо©х курей,
безцiнних бентамiв i китайських курей, племiнних пiвнiв по п'ятсот
карбованцiв штука! Нi, з мене досить. Продав усе, забираю все цiнне - i в
Париж!
Ю р к е в и ч. Заведете знову свiй курник?
Л у н д и ш е в. Ну, зрозумiло! А ви зна те, в Парижi знову з'явилась
ця курочка - принцеса Буль-Буль. Аякже! Сам читав. Ну, тепер я ©©,
напевно, здобуду!
Ю р к е в и ч. Бажаю вам успiху!
Л у н д и ш е в. Спасибi. А скажiть, до речi, де тепер ця принадна
дiвчина з золотими кучерями - ваша Буль-Буль, на яку ви промiняли тодi мою
курочку? Зда ться, ви так само ©© загубили, як i я свою. Невже ви ©© потiм
не зустрiчали?
Ю р к е в и ч (схвильовано). Нi. Сiм рокiв я марно шукав ©© по цiлiй
Росi©. Кажуть, що вона була на вiйнi, потiм, уже пiсля революцi©, хтось
бачив ©© в Москвi. Нiбито навiть комунiсткою.
Л у н д и ш е в. Та що ви! А така на вигляд скромна дiвчина...
Ю р к е в и ч. I уявiть собi, який випадок: сьогоднi, цiлком
несподiвано, одержую вiд не© листа з Харкова.
Л у н д и ш е в. Та що ви!
IV
Раптом виникають якiсь наростаючi звуки. Чути тривожнi дзвiнки. Десь
схвильовано гуде телефон. Грюкають дверi. Через кiмнату швидко проходить
кiлька заклопотаних залiзничних службовцiв i офiцерiв.
Л у н д и ш е в (схоплю ться стурбований). Що таке? Якась тривога...
Може, боронь боже, на фронтi?
Ю р к е в и ч. Та нiчого особливого, заспокойтеся.
Л у н д и ш е в. Легко сказати - заспокойтеся. Кажуть, що наше
становище неважне. Чи вiрите - хвилини лiчу, коли нарештi виберуся з цi ©
проклято© Росi©. Ах, пардон, я вас перебив. Ну, то що ж далi? Одержали вiд
не© листа...
Ю р к е в и ч. Так, щойно. Пише, що буде сьогоднi тут з харкiвським
по©здом. Це, значить, через пiвгодини. Можете судити, який я схвильований.
Сiм рокiв мовчання i даремних розшукiв - i раптом сьогоднi доля знову
посила ©© на мо му шляху!
Л у н д и ш е в. Хм, доля... Не дуже я вiрю подарункам долi, мiй
молодий друже. Це, зна те, бувають такi дитячi цяцьки - вiдчиня ш таку
гарненьку коробочку - дума ш, там цукерок, а звiдти - бац! - вистрибу
чорт з рогами.
Ю р к е в и ч. Ну, що це ви, граф, як вам не соромно!
Л у н д и ш е в. Так, так, мiй друже. Адже ж ви не бачили ©© сiм рокiв.
Звiдки ж ви зна те, яка вона тепер? Та ще комунiстка, спаси господи! Ви
ось дума те, що вона така собi тиха курочка - цiп, цiп, цiп, а вона - гам!
- i вiдкусила вам голову - хе-хе-хе!
Ю р к е в и ч. Нехай так. За не© i вмерти щастя.
Знову входить той самий поручик. Озира ться, пiдходить до Лундишева.
П о р у ч и к. А, ваша ясновельможнiсть! Куди це ви зiбрались?
Ю р к е в и ч вiдходить i сiда бiля стола. Офiцiант приносить йому
пляшку пива.
Л у н д и ш е в. Та ось хочу провiдати брата Iвана в Парижi. А ви як,
поручику?
П о р у ч и к. Та нiчого, граф, не суму мо. Пульси поки що б'ються.
Л у н д и ш е в. Так, вам аби тiльки дiвчата. А ось на фронтi, кажуть,
не той... (Притишуючи голос). Чи правда, що був якийсь прорив? Я, зна те,
так хвилююся!
П о р у ч и к. Та нiчого подiбного! Який там прорив?
Л у н д и ш е в. Адже ж бiльшовики знову натискають. Кажуть, навiть
Орел нiбито захопили.
П о р у ч и к. Не вiрте, ваша ясновельможнiсть, таким нiсенiтницям. Ми
©м недавно так всипали, що не скоро очумаються. Особливо вiд танкiв. Вiд
цих танкiв у червоних всякi пульси завмерли. Туди ж, воювати лiзуть!..
Л у н д и ш е в. Та що ви! Дай-то бог! Як же, говорять, пiд
Кам'яно-Черновською цiлий наш кавалерiйський корпус розбито?
П о р у ч и к. Та хто ж це говорить! хнi ж пiдпiльнi агiтатори.
Дума те, ©х мало? Скрiзь нишпорять. Цим тiльки i беруть, щоб ворожий тил
розкладати. Та от i сьогоднi... (озираючись i притишуючи голос) одержано
секретне повiдомлення, що при©жджа ©хня пiдпiльниця - шпигунка. З
харкiвським по©здом.
Л у н д и ш е в. Та що ви кажете? Значить, ви за нею? Полювання?
П о р у ч и к. Ще б пак! Звiр вiдмiтний.
Л у н д и ш е в. А як же ви ©© пiзна те? Вона ж, певно, пiд гримом -
iнкогнiто?
П о р у ч и к. Та ось я чекаю iнструкцiй. (Дивиться на годинника). Поки
що вiдоме лише прiзвище.
Л у н д и ш е в. А чого ж вам бiльше?
П о р у ч и к. Ну, то цього якраз дуже мало. Що ж ви дума те, в не©
один паспорт?
Л у н д и ш е в. Напевно, врейка?
П о р у ч и к. Нi, уявiть собi, росiянка. Якась Зван-цева.
Юркевич, який прислухався, випуска , зляканий, склянку.
V
Дзвiнки. Входить поспiшно Карфункель. За ним носильник. Поручик ходить
по кiмнатi.
Н о с и л ь н и к (до Лундишева). Готово, ваше сiя-тельство. Здав.
Л у н д и ш е в (схоплю ться). Ага, чудово, чудово!
Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватись. По©зд запiзню ться на
тридцять п'ять хвилин. Я зайду через двадцять хвилин. (Виходить).
Ю р к е в и ч (пiдводиться схвильований). Який жах! Лiда... Лiда... Що
ж робити? Як застерегти ©© вiд цi © небезпеки?
К а р ф у н к е л ь (до Юркевича). Тридцять п'ять хвилин! Я не можу
загубiль пiвгодини через ваше безладдя. Це неподобство, нечувано,
чортзна-що!
Ю р к е в и ч (не слухаючи). По©зд запiзню ться. На тридцять п'ять
хвилин. Значить... значить, ще час. Але що придумати, що зробити?
К а р ф у н к е л ь. Тридцять п'ять хвилин! Я буду скаржитися.
Зальбадерей! Я вимагаль!
Ю р к е в и ч. Та чого ви до мене причепилися! Що я - начальник
станцi©? Я такий самий пасажир, як i ви.
Знову гугнить телефон. Тривожнi дзвiнки.
К а р ф у н к е л ь. Найн, не такий. Я мусиль, iх золь - я мусиль бути
тринадцятого числа в Гейдельберг!
Ю р к е в и ч. Ну, що ж, на те ви майстер часу - зробiть, щоб це було
так.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
Л у н д и ш е в. Чу те, чу те, знову! Та спитайте ж ©х - у чому справа,
поручику!
П о р у ч и к. Та годi-бо, граф, як вам не соромно! Ви лише сi те
панiку. (Спiшно виходить).
що розкрили очi.
Ю р к е в и ч. Але як ви сюди потрапили? Ви ж зна те - це мо мiсто.
Л i д а. Тут живуть нашi родичi.
Ю р к е в и ч. Так, пам'ятаю, пам'ятаю. Але це, зда ться, десь на селi.
Л i д а. Так, за десять верст - у Полинiвцi.
Ю р к е в и ч. Чому ж ви самi?
Л i д а. Я не сама - там мама i Катя. А ви ви©жджа те?
Ю р к е в и ч. Уявiть собi, така досада! Два роки мрiяв побачитись з
вами, а тепер, коли ця радiсть прийшла, я мушу через десять хвилин
по©хати, i по©хати так далеко!
Л i д а (сумно). Там знайдете iншу радiсть - кращу за цю.
Ю р к е в и ч (глибоко схвильований). Iншу радiсть! Лiдо! Лiдо! П'ять
хвилин тому, перед вашим приходом, я зазнав безумно© радостi. Усмiхнулася
доля: один багатий пан дав менi одне... одне доручення i, уявiть собi, три
тисячi карбованцiв за пусту комiсiю. Три тисячi карбованцiв, щоб з'©здити
в Париж i привезти йому одну... одну рiч. Ви пам'ята те, як я мрiяв
по©хати за кордон - i раптом така нагода! Але тепер - але тепер, Лiдо, це
все померкло, коли я побачив вас. Це дiйсно, як казав той нiмець, "закон
тiсного часу", коли подi© тiснять одна одну. Лiдо, я ще вас побачу, ви
надовго сюди?
Л i д а. Так... дуже надовго. Я виходжу замiж.
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Замiж? Боже мiй, коли, за кого? Лiдо!
Л i д а. За одного тутешнього земця - з Полинiвки. Я познайомилася з
ним у Петербурзi. За Котельникова.
Ю р к е в и ч. За Котельникова! За цього демагога! I ви його любите?
Л i д а. Нас зв'язала не любов, а погляди, переконання. Я ж казала вам,
що багато дечого навчилася за цей час. I насамперед - поважати людей, якi
боролися за правду.
Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, де ж менi рiвнятися з цим борцем! Його ж
переслiдували, вiн був на засланнi, в тюрмi! Так, я пам'ятаю - вас же
завжди поривало до революцi© i тому подiбних речей.
Л i д а (хоче йти). Пробачте, Олексiю Семеновичу, менi вже пора.
Прощайте!
Ю р к е в и ч. Нi, це якийсь кошмар, дiйсно якась тiснота подiй! Коли ж
ваше весiлля?
Л i д а. В п'ятницю.
Ю р к е в и ч. Як! У п'ятницю? Через три днi?
Л i д а. Та пiзнiше ж не можна - почина ться пiст.
Ю р к е в и ч. Нi, це щось безглузде! Я через п'ять хвилин по©ду, а ви
через три днi виходите замiж! Вiд цього, справдi, ста тiсно в мозку, в
нещаснiй мо©й головi! I це пiсля двох рокiв розлуки, двох рокiв невгасимо©
мрi© про вас! I ви так просто про це говорите! Вона його поважа ! А любов?
А любов, Лiдо? Невже ж ви нiколи про не© не чули, хоча б з ваших газет?
Л i д а (пiдводиться схвильована). Любов... любов. Це занадто велика
розкiш, Олексiю Семеновичу, Тисячi людей не мають хлiба, а не те що
любовi!..
Ю р к е в и ч. I все-таки люблять. Як не соромно вам зрiкатися любовi -
вам, молодiй, принаднiй. I невже ж ви нiкого не кохали? Хоча б тодi - в
Курську?
Л i д а. Навiщо ви говорите менi це, Олексiю Семеновичу? Якщо ви самi
не бачили, то хiба я могла?.. Ах, та що згадувати! Адже ж я така
безсердечна. Адже ж я тiльки мовчу - я не вмiю переживати так поетично,
так музикальне. Якщо ви тодi не вгадали... (Зiтха й одверта ться).
Ю р к е в и ч (схвильований). Та невже ж це можливо? Лiдо, моя Лiдо!
(Бере ©© руку). Невже ви мене кохали? коха те? Нi, нi, це було б... Лiдо,
моя Лiдо! Та я ж люблю вас, люблю без краю, до нестями!
Л i д а (пiдводиться). Прощайте!
Ю р к е в и ч. Лiдо, якщо я був дурнем тодi, то не будьмо хоч тепер
нерозумнi. Через десять хвилин я мушу по©хати в далекий Париж, що так
принадно менi усмiхався, але я не по©ду. Скажiть одне слово - i я
зостануся з вами. Будьте мо ю дружиною, Лiдо, - я вiддаю вам найкраще, що
маю. Скажiть же це слово, яке ви так довго та©ли.
Л i д а (раптом оповива його шию руками). Любий! Коханий!
Ю р к е в и ч. Лiдо, Лiдо! (Поцiлунки). Яке чарiвне щастя! Зараз же
по©демо до тебе, до тво © мами, добре?
Л i д а. Так, так, а потiм до тебе...
Ю р к е в и ч. До мене, до мене, моя радiсть! Яке щастя! Чи думав я
десять хвилин тому, що побачу так скоро тво© чудовi очi, якi снилися менi
стiльки разiв!
Л i д а. А тобi не жаль... Парижа?
Ю р к е в ич. Ти, ти мо щастя! Це ти моя принцеса Буль-Буль, моя
курочка. (Смi ться). Ах, коли б я тобi розказав!.. Адже ж це ти, ти золота
птиця Iндаура, це тебе я знайшов у горах Сатпури, на рiчцi Чамбал,
принцеса Буль-Буль ель Газар. А скажи, тебе не кусають блохи?
Л i д а (на©вно). Ах, зна ш, страшенно! У вагонi ©х така сила - фу, як
тобi не соромно, безсовiсний!
VI
Н о с и л ь н и к (входить). Чи не ви будете панночка з Полинiвки? Там
коней по вас прислали.
Л i д а. Так, так, я зараз. Я зараз прийду.
Ю р к е в и ч. Ходiм. А мо© речi? А де ж?..
Н о с и л ь н и к. Зараз, добродiю, буде ваш по©зд, я тiльки принесу
графовi нарзану - i заберу вашi речi - миттю. (Виходить).
Юркевич. Ах, так, граф... Вiн ще тут? Добре, добре, я того...
Л i д а. Ну, ходiм же, любий!
Ю р к е в и ч. Бiжи, моя радiсть, я зараз - тiльки скажу два слова
цьому мо му... графовi.
Л i д а. Ну, добре, я зараз. (Бiжить).
Ю р к е в и ч (сам. Береться за голову). По©зд!.. По©зд... Все ж таки
це якийсь сумбур: курочка... принцеса Буль-Буль... три тисячi...
Лiдочка... за п'ять хвилин по©зд... мiй по©зд. (Чути далекий гудок).
Вiкно, канапа, золотi iскри, далекий зазивний гудок. I все ближче i ближче
чарiвний мiраж. Але ж я не по©ду! Не по©ду! Значить, усе пропало! (Стиска
голову). Як тiсно, як безумно тiсно в головi! А може, а може, ще можна
по©хати? Нi, нi, хiба це мислима рiч, адже ж призначено весiлля, треба
побалакати з ©© матiр'ю. А екскурсiя завтра по©де. А! Геть цi пiдлi
вагання! Щастя тут, воно зi мною, i я не вiддам його нiкому - це Лiда, моя
Лiда! (Ходить по кiмнатi). Так. Значить, треба повернути графовi цi грошi.
Так. (Вийма з кишенi пакет). Треба. А все-таки, як досадно. (Зважу на
руцi пакет). Двадцять три тисячi карбованцiв! Двадцять три тисячi! I
навiщо вони йому? Викине, каналiя, знову на яку-небудь... курку. Яка,
власне кажучи, несправедливiсть: менi й не снилися такi грошi, а для нього
вони - каприз, дрiбниця, цiна однi © курки. Двадцять три тисячi! Цiлий
капiтал, багатство, воля, щастя, чужi кра©ни, море. А для нього - дурна
курка. Якби його стукнув удар, що давно на нього чека , - цi грошi були б
мо©ми. Адже ж вiн нiкому не говорив, що дав ©х менi - навiть дружинi.
(Ходить схвильований по кiмнатi). Хто це говорив щось таке про удар, про
паралiч? (Тре чоло). Ах, це той химерний механiк з зубним болем!
Н о с и л ь н и к (входить з пiдносом, на якому сто©ть пляшка нарзану
та склянка, i становить це все на стiл). Скоро вже ваш по©зд.
Ю р к е в и ч. А, так! Я передумав, я не по©ду сьогоднi. Ось вiзьмiть.
(Да йому грошi).
Н о с и л ь н и к. Уклiнно дякую. Накажете вiзника?
Ю р к е в и ч. Да... нi... Не треба. Кому це нарзан?
Н о с и л ь н и к (бiля стола, вiдкриваючи пляшку). Це граф звелiв сюди
подати, пан Лундишев. (Юркевич ходить по кiмнатi). Пане добродiю, це не
ваш цукерок?
Ю р к е в и ч. Який цукерок?
Н о с и л ь н и к. Та ось маленький, неначе горошинка - пiлюля.
Ю р к е в и ч (схвильований). Де?
Н о с и л ь н и к (пiдiйма руку, затиснувши мiж двома пальцями
пiлюльку). Осьдечки, була на столi, мабуть, закотилася ранiше.
Ю р к е в и ч (надзвичайно схвильований). Це... це його! Дванадцята
пiлюлька механiка з зубним болем!
Н о с и л ь н и к. Чого?
Ю р к е в и ч. Так, так, це моя пiлюлька. (Вихоплю пiлюльку в
носильника). Я ©© загубив. Iдiть. (Носильник виходить, а Юркевич сто©ть на
авансценi з пiлюлькою в руцi). Ми ©© шукали на пiдлозi, а вiн впустив ©©
на стiл i не помiтив... Дванадцята пiлюлька. Яка страшна спокуса - можна
подумати, що це навмисне... та ще в таку хвилину. (Пiдходить до стола).
Розкрита... Цей химерний механiк казав, що... паралiч, удар - жоден лiкар
не вiдкри отрути... тодi... тодi двадцять три тисячi мо© - багатий,
вiльний - i Лiда! О, яка ганьба - невже ж я можу дiйти до тако© пiдлоти!
Зда ться, хтось iде... А проте... а проте йому все одно не прожити й року
- гидкий дiдуган! А сюди йдуть! Будь же ти проклятий! (Опуска пiлюльку в
пляшку, закрива i збовту , весь час озираючись),
VII
Вiдчиняються дверi. Юркевич вiдскаку вiд стола. Входить Лундишев.
Л у н д и ш е в (весело). Ну, зараз буде ваш по©зд! Все йде чудово.
(Сiда за стiл). Втомився. Отже, покладаюсь на вас, мiй дорогий. Дивiться
ж, якомога скорiш назад. Привезiть курочку i ©дьте знову на здоров'я.
(Бере пляшку).
Входить Оля Черевко, молода гарненька жiнка, охайно, але бiдно
вдягнена, в хустцi.
Нерiшуче пiдходить до Лундишева.
О л я. Валерiане Сергiйовичу, можна до вас?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i оберта ться). А? Що? А, це ти, Олю!
(Сухо). Чого тобi треба?
О л я (нерiшуче). Я... я нiчого... Але дiтей жаль. Допоможiть нам,
Валерiане Сергiйовичу!
Л у н д и ш е в. Тобi? Допомогти? ( хидно). А що ж твiй чоловiк,
забастовщик цей твiй знаменитий?
О л я. Ви ж зна те, Валерiане Сергiйовичу, його заарештовано. Ось уже
два мiсяцi сидимо без копiйки.
Л у н д и ш е в. Ага, заарештовано, кажеш, - ось як.
О л я. Дiти голоднi, в хатi нiчого нема , все продали. Допоможiть нам,
Валерiане Сергiйовичуi Я ж не грошей прошу. Дайте нам хоч пару курочок з
вашого заводу - хоч я чка сво© будуть - дiтям. Адже ж у вас багато.
Л у н д и ш е в. А, ось воно що! Ну, то знай же, моя мила (енергiйно):
кому завгодно дам, першому пройдисвiтовi дам, а тобi нiколи. Дiти, кажеш,
голоднi? А навiщо за бунтiвника виходила? Зле тобi у нас було, погано? Я
тобi курку дам, а завтра твiй чоловiк менi червоного пiвня на садибу
пустить? Нi, голубочко, сама вибирала, сама тепер i карайся. Iди, йди, я,
брат, з революцiонерами та бунтарями i говорить не хочу. Прощай!
Оля, зiтхнувши, виходить.
Л у н д и ш е в. Бачили? Жiнчина вихованка. Жила в нас як у раю, та на
тобi - з бунтiвником зв'язалася. З якимсь машинiстом тутешнiм. Ха! А тепер
голубчика злапали за хорошi дiла. Фу, навiть у пiт кинуло вiд злостi! Ну,
то з богом! ©дьте, мiй дорогий, бажаю вам удачi. (Знову бере пляшку). Фу!
Ю р к е в и ч. Ну й мерзота ж ти, як я тепер бачу! Пардон, пробачте,
граф! (Боже мiй, вiн зараз буде пити!) Може, ви дозволите менi по©хати не
той... не сьогоднi, а днiв через чотири?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплю ться). Та що ви, глузу те,
батеньку? Та ви з глузду з'©хали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився
- може, ©© вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина
дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу,
навiть у пiт кинуло! (Сiда ).
Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я
можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!)
Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити
хочеться! (Нахиля пляшку).
Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! Зда ться, муха в пляшцi!
Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi:
давайте ©й, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку
яку-небудь - вона це любить.
Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола).
Л у н д и ш е в. Ну, зда ться, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi
гарненьку курочку. (Налива воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i
мою курочку!
VIII
Входить Лiда.
Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту!
К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi
грошi! (Шпурляе в Лундишева важким пакетом i, перекинувши пляшку, вибива
в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплю ться). Подавiться вашими
тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш
Париж, якого менi не доведеться побачити! А!
Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви божевiльний! Ви
здурiли! Я завтра скажу Андрi вi Iвановичу, щоб вас прогнали з служби...
Я... я попечителевi напишу.
Юркевич кида ться на нього з кулаками. Лундишев тiка .
Ю р к е в и ч (дико озира ться i бачить Лiду, що застигла здивована i
злякана). Лiдо! Лiдо! (Пiдбiга до не© i хапа ©© руку). Лiдо, менi
страшно! Врятуй мене, моя дiвчинко! Лiдо, якби ти знала, на що я зараз
зважився! (Тулиться до не©, весь тремтячи i схлипуючи). А! Я знаю... Це
вiн... це той механiк з зубним болем!
Л i д а. Олексiю Семеновичу, любий, заспокойтеся. Я знаю, чого ви
хвилю тесь. Забудьте, про що ми говорили. Я чула, як ви сердилися, що ви
не по©дете в Париж. Це була хвилина... хвилина захоплення. Я не буду
сердитися на вас. Прощайте! Я буду вашим другом, як i ранiш.
З гуркотом, - цього разу з правого боку, - влiта по©зд i проходить
повз вiкна. Дзвiнки i метушня.
Л i д а. Дивiться! Це ваш по©зд! Iдiть мерщiй! Iдiть!
Ю р к е в и ч (з криком). Лiдо! Лiдо! I ти, i ти мене женеш вiд себе?
Вiдчиняються дверi, входить Софiя Петрiвна.
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя дорога, моя рiдна! Не покидай мене, мо
останн щастя!
IX
С о ф i я П е т р i в н а (виступа вперед, вiдкинувши вуаль). А! Так
ось де вона, ваша коханка, ваша принцеса, ваша полюбовниця, яку ви так
старанно ховали. I ви не посоромилися сказати менi, що ©дете самi, не
посоромилися тiкати вiд мене з першою-лiпшою, з пiдфарбованою красунею з
веселого дому!
Л i д а. Ах! (Бiжить до дверей). Який сором, яка ганьба!
Ю р к е в и ч (кида ться до Софi© Петрiвни з пiднесеною рукою). Пiдла
тварюко! Замовчи, або я тебе вб'ю.
С о ф i я П е т р i в н а (iз зневагою). Ти мене вб' ш? (Лiда тiка ).
Зараз же ©дьте додому!
Чути третiй дзвiнок. Гудок. По©зд руша .
Ю р к е в и ч (стиска голову руками). Принцеса Буль-Буль... Двадцять
три тисячi... Двадцять три тисячi. Венецiя, Париж... Чарiвний мiраж...
Щастя, воля, слава... Тисячi вогнiв попереду... Лiдочка!.. Лiда! Знайти
щастя! Втратити щастя!.. Покохати на все життя... Двадцять чотири хвилини!
А колеса стукотять, паровоз бiжить... По©зд, мiй по©зд! Геть! У мене ще
бiлет мо © екскурсi© - я ще по©ду.
Вiдштовху з дороги Софiю Петрiвну i бiжить до дверей, але зараз же
вiдступа злякано, бачачи доктора Карфункеля, що сто©ть на дверях i тихо
смi ться, накручуючи ключем годинника.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ваш по©зд уже пiшов, мiй любий друже.
Сподiваюся, що вi не скучаль цi двадцять чотири хвилини - подiй, зда ться,
було досить?
Ю р к е в и ч (кричить). Диявол! (Зомлiв).
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. Коли що не розумiль -
значить, або доля, або чорт.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Та сама станцiя. 1919 рiк.
I
Входять поручик i начальник станцi©.
П о р у ч и к. Скажiть, по©зд на Харкiв скоро?
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i ©. Як завжди - п'ять сорок.
П о р у ч и к. А на Шепетiвку?
Н а ч а л ь н и к с т а н ц i ©. Чотири двадцять. Тiльки вiн
запiзню ться. На пiвгодини.
П о р у ч и к. Вiчно запiзню ться. Ну, добре, ходiм у дежурну. Я мушу
прийняти станцiю.
Виходять.
II
Входить Юркевич. Тепер йому 32-33 роки. Схвильований. Вийма з кишенi
листа. Чита . Нервово ходить по кiмнатi. Курить.
Ю р к е в и ч. Невже ж це можливо? Вона - Лiда, моя золота Буль-Буль
ель Газар, моя улюблена мрiя, яку я втратив так безглуздо на цiй же
станцi© сiм рокiв тому, - вона мене пам'ята , а може... а може й коха !
Яка химерна рiч - життя!.. I яке щастя знову знайти ©© тепер, пiсля довгих
рокiв розлуки... i яких рокiв!
Входить Карфункель, як i ранiш, елегантно вдягнений, але вже в iншому
пальтi, як i ранiше з чемоданом в руцi. Дивиться на годинник. Невдоволено
хмика .
К а р ф у н к е л ь. Хм. Дер таузенд. Дi ур гет фор. (Пiдносить
годинник до вуха, хита головою). Годинник поспiша . (Вийма з друго©
кишенi другого годинника). Абер найн. Зi гет рехт. Е, пардон, - вi не
знайт, коли по©зд на Варшава?
Ю р к е в и ч (неуважно). Напевно не знаю. Зда ться, вiн запiзню ться
на тридцять п'ять хвилин.
К а р ф у н к е л ь. Вас? Дас iст унергерт! Це неможливо! Я мушу
пiслязавтра бути дома, в Гейдельберг. Неодмiнно. О, ферфлюхте гейденлерм!
О, безглюздий кра©на, що нiколи не шануваль час. Я не можу спiзняль.
Раптом чути мелодiйне тринькання, неначе з музикально© шкатулки.
Ю р к е в и ч (здивовано озира ться). Що таке? Звiдки ця музика? Неначе
куранти на годиннику. (Проводить рукою по чолу). Де я чув колись таку
музику?
К а р ф у н к е л ь (вийма ще одного годинника з кишенi - тринькання
ста гучнiшим). Алле таузенд! Я не можу спiзняль!
Ю р к е в и ч (вiдступа вражений). Боже мiй! Та це ж ви! Знову ви!
Знову лиха година!
К а р ф у н к е л ь. Вас? Вас волен зi? (Накручу годинник ключем).
Ю р к е в и ч. Ну та, звичайно ж, ви! I знову на мо©й дорозi. Механiк з
годинниками i зубним болем, який... якого...
К а р ф у н к е л ь (дивиться спiдлоба на Юркевича). Який даваль вам
сiм рокiв тому маленький лекцiй про руський iнтелiгент i про закон тiсного
часу. I навчиль вас цiнувати кожну хвилину життя.
Ю р к е в и ч. Чорт би забрав вашi лекцi©! Вони менi дорого коштували.
Це не лекцi©, а чаклунство. Я й досi тремчу, коли згадую той вечiр.
К а р ф у н к е л ь. Та при чому ж тут я? Я тiльки скромний учений i
механiк - дзигармайстер. Я ж казав вам тодi, що дещо розумiю в життi, в
часi i в його законах. Ну, то нема нiчого дивного, що я вмiю приманiль
собака з-за грубки - ден гунд аус дем офен льокен.
Ю р к е в и ч. Так, але звiдки ви знали, звiдки ви це все знали?
К а р ф у н к е л ь. Знали? Що я зналь?
Ю р к е в и ч. Звiдки ви знали, що зо мною трапиться стiльки пригод,
таких незвичайних i трагiчних?
К а р ф у н к е л ь. Ну, то це ж простий математика, звичайний
розрахунок, закон. Подi© або трапляються дуже рiдко, або сунуть цiлий
юрба. Життя, як колода карт - козирi або йдуть один за один, або ©х зовсiм
нема . Час бува або пустий - цiлий рiк без подiй, - або тiсний вiд рiзних
пригод, що налазiль один на один i валiлься, як снiг на голова.
Ю р к е в и ч (задумливо). Справдi, це так i, мабуть, дуже просто. Але
звiдки ж ви знали, що саме тодi, що саме того вечора звалиться на мене
стiльки пригод?
К а р ф у н к е л ь. Ну, то це вже зовсiм не трудно. Адже ж вi самi
казаль, що багато рокiв проживаль дуже нудно. I раптом по©халь за кордон.
Ну, для уважний око це вже багато значить. Я зрозумiль, що для вас
починалься смуга тiсних часiв - коли подi© доганяють один одна i йдуть як
зграя риб, що збиралься викидать iкру.
Ю р к е в и ч. I знову нiбито правда... Але тодi це виходило так,
неначе ви самi наслали на мене цi пригоди, щоб вiдплатити за мою
байдужiсть, коли у вас болiли зуби. До речi, як вашi зуби тепер? Зараз у
мене цi краплi - хочете?
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Дурний балакня! Можете крапаль ©х
собi на язик. Менi тепер потрiбний по©зд, а не краплi.
Ю р к е в и ч (смi ться). Точнiсiнько, як менi тодi. Нашi ролi
перемiнилися, майн гер. Тепер я можу вам порадити не поспiшати i не дуже
покладатися на час. У нас вiн тепер надто тiсний - революцiя, вiйна...
К а р ф у н к е л ь (розсердившись), Зальбадерей! Хiба можна рiвняль?
х бiн дер майстер дер цайт! Я сам сть майстер мого часу. Я його трималь
у мiй рука i рушиль мо© години, як бажаль.
Ю р к е в и ч. Стережiться, майн гер. У нас майстер дужчий за вас.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Пустий балакня. Нема майстер дужчий,
нiж я.
Ю р к е в и ч. сть, майн гер, - це наша революцiя. Вона зупинила всi
дзигарi, всi годинники окремих людей i змусила ©х жити i вмирати по ©©
великих дзигарях, не питаючи, чи до вподоби це ©м, чи нi. Вона припинила
назавжди спокiйне, лiниве життя, яким ми досi нудилися. О, нам уже не
нудно - стiльки подiй i пригод наслала вона на нас, перед якими i ваш
зубний бiль i мо© пригоди в той вечiр тiльки дитяча гра... Тепер ми зна мо
i без вас, що таке насправдi тiснi часи!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Революцiя потрiбний для вас, для
гнилий руський iнтелiгент, щоб виганяль iз вас байдужiсть i бездiлля. Вона
ще мало вас бiль, - менi вона не страшний i не потрiбний.
Сердито виходить.
Ю р к е в и ч. Не до вподоби. Стривай, лiбер гер, ти менi насипав тодi
перцю в печiнки, не довелося б i тобi...
III
Входить граф Лундишев у супроводi носильника, що тягне за ним цiлу гору
чемоданiв. Граф змiнився порiвняно мало.
Л у н д и ш е в. Раз, два, три, чотири - зда ться, всi. Цi два тягни в
багаж. Та мерщiй повертайся! На бiлети - живо!
Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватися. Встигнемо. (Виходить).
Л у н д и ш е в. Тобi, звичайно, нема чого турбуватися. Сам, мабуть,
бiльшовикiв ждеш не дiждешся. Фу! (Бачить Юркевича). Кого я бачу! Це ви,
мсь Юркевич? Яка зустрiч!
Ю р к е в и ч (сухо). Пробачте, але менi зда ться, що пiсля всього, що
тодi... що тодi було...
Л у н д и ш е в. Ну, що там згадувати... З того часу ми стiльки
пережили, що таке маленьке непорозумiння...
Ю р к е в и ч. Справдi, що так... Навiть не вiриться, що стiльки подiй
пронеслося над нашим життям...
Л у н д и ш е в. Так, вiйна, революцiя. (Зiтха ). Я вас i не бачив
вiдтодi. Мабуть, були на фронтi?
Ю р к е в и ч. Ну, зрозумiло... А ви кудись ви©жджа те?
Л у н д и ш е в. Так, зовсiм. У Париж, до брата Iвана.
Ю р к е в и ч. Як! А ваш ма ток? А ваш знаменитий курник? Невже ви це
все покинете?
Л у н д и ш е в. То це ж усе загинуло, пропало. Садибу спалили, куряче
мiстечко зруйнували. Цiлий тиждень усе село варило й смажило мо©х курей,
безцiнних бентамiв i китайських курей, племiнних пiвнiв по п'ятсот
карбованцiв штука! Нi, з мене досить. Продав усе, забираю все цiнне - i в
Париж!
Ю р к е в и ч. Заведете знову свiй курник?
Л у н д и ш е в. Ну, зрозумiло! А ви зна те, в Парижi знову з'явилась
ця курочка - принцеса Буль-Буль. Аякже! Сам читав. Ну, тепер я ©©,
напевно, здобуду!
Ю р к е в и ч. Бажаю вам успiху!
Л у н д и ш е в. Спасибi. А скажiть, до речi, де тепер ця принадна
дiвчина з золотими кучерями - ваша Буль-Буль, на яку ви промiняли тодi мою
курочку? Зда ться, ви так само ©© загубили, як i я свою. Невже ви ©© потiм
не зустрiчали?
Ю р к е в и ч (схвильовано). Нi. Сiм рокiв я марно шукав ©© по цiлiй
Росi©. Кажуть, що вона була на вiйнi, потiм, уже пiсля революцi©, хтось
бачив ©© в Москвi. Нiбито навiть комунiсткою.
Л у н д и ш е в. Та що ви! А така на вигляд скромна дiвчина...
Ю р к е в и ч. I уявiть собi, який випадок: сьогоднi, цiлком
несподiвано, одержую вiд не© листа з Харкова.
Л у н д и ш е в. Та що ви!
IV
Раптом виникають якiсь наростаючi звуки. Чути тривожнi дзвiнки. Десь
схвильовано гуде телефон. Грюкають дверi. Через кiмнату швидко проходить
кiлька заклопотаних залiзничних службовцiв i офiцерiв.
Л у н д и ш е в (схоплю ться стурбований). Що таке? Якась тривога...
Може, боронь боже, на фронтi?
Ю р к е в и ч. Та нiчого особливого, заспокойтеся.
Л у н д и ш е в. Легко сказати - заспокойтеся. Кажуть, що наше
становище неважне. Чи вiрите - хвилини лiчу, коли нарештi виберуся з цi ©
проклято© Росi©. Ах, пардон, я вас перебив. Ну, то що ж далi? Одержали вiд
не© листа...
Ю р к е в и ч. Так, щойно. Пише, що буде сьогоднi тут з харкiвським
по©здом. Це, значить, через пiвгодини. Можете судити, який я схвильований.
Сiм рокiв мовчання i даремних розшукiв - i раптом сьогоднi доля знову
посила ©© на мо му шляху!
Л у н д и ш е в. Хм, доля... Не дуже я вiрю подарункам долi, мiй
молодий друже. Це, зна те, бувають такi дитячi цяцьки - вiдчиня ш таку
гарненьку коробочку - дума ш, там цукерок, а звiдти - бац! - вистрибу
чорт з рогами.
Ю р к е в и ч. Ну, що це ви, граф, як вам не соромно!
Л у н д и ш е в. Так, так, мiй друже. Адже ж ви не бачили ©© сiм рокiв.
Звiдки ж ви зна те, яка вона тепер? Та ще комунiстка, спаси господи! Ви
ось дума те, що вона така собi тиха курочка - цiп, цiп, цiп, а вона - гам!
- i вiдкусила вам голову - хе-хе-хе!
Ю р к е в и ч. Нехай так. За не© i вмерти щастя.
Знову входить той самий поручик. Озира ться, пiдходить до Лундишева.
П о р у ч и к. А, ваша ясновельможнiсть! Куди це ви зiбрались?
Ю р к е в и ч вiдходить i сiда бiля стола. Офiцiант приносить йому
пляшку пива.
Л у н д и ш е в. Та ось хочу провiдати брата Iвана в Парижi. А ви як,
поручику?
П о р у ч и к. Та нiчого, граф, не суму мо. Пульси поки що б'ються.
Л у н д и ш е в. Так, вам аби тiльки дiвчата. А ось на фронтi, кажуть,
не той... (Притишуючи голос). Чи правда, що був якийсь прорив? Я, зна те,
так хвилююся!
П о р у ч и к. Та нiчого подiбного! Який там прорив?
Л у н д и ш е в. Адже ж бiльшовики знову натискають. Кажуть, навiть
Орел нiбито захопили.
П о р у ч и к. Не вiрте, ваша ясновельможнiсть, таким нiсенiтницям. Ми
©м недавно так всипали, що не скоро очумаються. Особливо вiд танкiв. Вiд
цих танкiв у червоних всякi пульси завмерли. Туди ж, воювати лiзуть!..
Л у н д и ш е в. Та що ви! Дай-то бог! Як же, говорять, пiд
Кам'яно-Черновською цiлий наш кавалерiйський корпус розбито?
П о р у ч и к. Та хто ж це говорить! хнi ж пiдпiльнi агiтатори.
Дума те, ©х мало? Скрiзь нишпорять. Цим тiльки i беруть, щоб ворожий тил
розкладати. Та от i сьогоднi... (озираючись i притишуючи голос) одержано
секретне повiдомлення, що при©жджа ©хня пiдпiльниця - шпигунка. З
харкiвським по©здом.
Л у н д и ш е в. Та що ви кажете? Значить, ви за нею? Полювання?
П о р у ч и к. Ще б пак! Звiр вiдмiтний.
Л у н д и ш е в. А як же ви ©© пiзна те? Вона ж, певно, пiд гримом -
iнкогнiто?
П о р у ч и к. Та ось я чекаю iнструкцiй. (Дивиться на годинника). Поки
що вiдоме лише прiзвище.
Л у н д и ш е в. А чого ж вам бiльше?
П о р у ч и к. Ну, то цього якраз дуже мало. Що ж ви дума те, в не©
один паспорт?
Л у н д и ш е в. Напевно, врейка?
П о р у ч и к. Нi, уявiть собi, росiянка. Якась Зван-цева.
Юркевич, який прислухався, випуска , зляканий, склянку.
V
Дзвiнки. Входить поспiшно Карфункель. За ним носильник. Поручик ходить
по кiмнатi.
Н о с и л ь н и к (до Лундишева). Готово, ваше сiя-тельство. Здав.
Л у н д и ш е в (схоплю ться). Ага, чудово, чудово!
Н о с и л ь н и к. Не звольте турбуватись. По©зд запiзню ться на
тридцять п'ять хвилин. Я зайду через двадцять хвилин. (Виходить).
Ю р к е в и ч (пiдводиться схвильований). Який жах! Лiда... Лiда... Що
ж робити? Як застерегти ©© вiд цi © небезпеки?
К а р ф у н к е л ь (до Юркевича). Тридцять п'ять хвилин! Я не можу
загубiль пiвгодини через ваше безладдя. Це неподобство, нечувано,
чортзна-що!
Ю р к е в и ч (не слухаючи). По©зд запiзню ться. На тридцять п'ять
хвилин. Значить... значить, ще час. Але що придумати, що зробити?
К а р ф у н к е л ь. Тридцять п'ять хвилин! Я буду скаржитися.
Зальбадерей! Я вимагаль!
Ю р к е в и ч. Та чого ви до мене причепилися! Що я - начальник
станцi©? Я такий самий пасажир, як i ви.
Знову гугнить телефон. Тривожнi дзвiнки.
К а р ф у н к е л ь. Найн, не такий. Я мусиль, iх золь - я мусиль бути
тринадцятого числа в Гейдельберг!
Ю р к е в и ч. Ну, що ж, на те ви майстер часу - зробiть, щоб це було
так.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
Л у н д и ш е в. Чу те, чу те, знову! Та спитайте ж ©х - у чому справа,
поручику!
П о р у ч и к. Та годi-бо, граф, як вам не соромно! Ви лише сi те
панiку. (Спiшно виходить).