Страница:
Л у н д и ш е в. Так, добре тобi панiку. Тобi б лише пульси та дiвчата.
Стривайте! Поручику! (Бiжить за ним).
К а р ф у н к е л ь. Мене не смiють затримуваль! Тридцять п'ять хвилин!
Га! Я не можу загубиль пiвгодини. Я дам сто, п'ятсот доларiв за цi
пiвгодини. Щоб по©зд приходиль вчасно. (Виходить).
Ю р к е в и ч. А я б вiддав усе, щоб вiн не прийшов зовсiм. Але що ж
робити? Як ©© врятувати? Надiслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива
мука! Справдi, цей проклятий годинникар приносить менi нещастя...
VI
Входить з пляшкою i склянкою в руках шофер Таратута. Вiн у шкiряному
костюмi, з окулярами на шкiрянiй шапцi. Ставить пляшку на стiл i сiда .
Т а р а т у т а. Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю
кислятину пити. (Налива в чарку). Войдiт . (П' ). Брр... (Помiча
Юркевича i схоплю ться). Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородi !
Ось де довелося побачитись!
Ю р к е в и ч. Таратуто! Ти звiдки взявся? Та хiба ти не на фронтi?
Т а р а т у т а. Ба, згадали! Я вже пiвроку вiльний козак, ха-ха!
Шофер, куродав i - гони монету. Життя - що нада! Ситий, п'яний i нiс у
тютюнi. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак,
курей, гусей i все на свiтi. Мене так i звуть: Таратута - куряча смерть.
Ха-ха-ха! Сьогоднi тут, а за пiвгодини - шукай вiтра в полi. Щодня нова
д вочка!
Ю р к е в и ч. Стривай, стривай - яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш
ти менi допомогти?
Т а р а т у т а. Вам? Масла, сала, д вочку, курку - все на свiтi! Хiба
я забув, як ви мене в окопах виручали!
Ю р к е в и ч. Яка слiдуюча станцiя на Харкiв?
Т а р а т у т а. На Харкiв? Чабани.
Ю р к е в и ч. А скiльки верст?
Т а р а т у т а. Двадцять три.
Ю р к е в и ч. Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей
золотий годинник? Вiн коштував пiвтораста карбованцiв. Я дам тобi цей
годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани - ранiш, нiж
прийде туди харкiвський по©зд. Згода?
Т а р а т у т а. Та кон шно ж, тiльки навiщо це вам?
Ю р к е в и ч. Ах, та скорiш, Таратуто! Справа йде про життя - чу ш,
про людське життя! Я мушу знайти на цьому по©здi одну мою знайому i
попередити, щоб вона не ©хала сюди. (Бере його за руку i озира ться). За
нею полюють жандарми. Розумi ш, ©© схоплять, як тiльки вона...
Т а р а т у т а (у захватi). По©хали. За п'ятнадцять хвилин домчу.
Тiльки навiщо менi ваш годинник? Я його однаково проп'ю, i все на свiтi.
Адже ж менi час не потрiбний.
Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто!
Т а р а т у т а. Дасте пляшку коньяку - i квит. А час - я його давно
загубив, i все на свiтi. Ще там, на фронтi.
Ю р к е в и ч. Ну, от i чудово! Мерщiй же в путь, Таратуто!
Т а р а т у т а (схоплю ться). Тiльки змiню покришку - i в путь.
Чекайте на мене тут.
VII
Цi © хвилини за дверима чути галас, i в кiмнату вдираються чотири
жiнки. У трьох з них в руках задавленi кури, а в четверто© задавлений кiт.
Побачивши Таратуту, одразу здiймають страшний галас.
П е р ш а. А, осьдечки вiн, куродав, окаянна душа, куряча смерть!
Ю р к е в и ч (злякано). Що таке? Чого ©м треба?
Д р у г а. Задавив - та й гадки не ма ! Ти що це, кожен день наших
курей давитимеш, магомет?
Ч е т в е р т а. Ти нащо, душогуб, кота задавив?
Ю р к е в и ч. Та йди ж бо мерщiй, Таратуто, спiзнишся!
П е р ш а. А яку ж курку задавив, проклятий - зозулясту, красунечку,
щодня неслася, з рук ©ла! Пропаду на тебе нема, анахвемо!
Т а р а т у т а. Брись! Пiшли геть! Забирайтеся!
Д р у г а. А, тепер - забирайтеся! Нi, дзуськи, голубчику, годi!
Т р е т я. Ми, тебе, iрода, так не випустимо!
Ю р к е в и ч. Ради бога, мерщiй, Таратуто, кожна хвилина дорога!
Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму! Я тебе по судах
затягаю, бiльшовик, куродав безбожнийi
Т р е т я. Та я за свого пiвня горло тобi перерву!
Т а р а т у т а. Геть пiшли, негiдницi! Я вас самих подавлю, сороки
мокрохвостi. Всiх розмiняю, баби, курячий народ!
В с i. А, ти ще лаятись? Берiть його, тiточки, за боки, тягнiть до
жандарма!
Галас. Наступають на Таратуту.
Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто! Все пропало.
Т а р а т у т а. Брись, окаяннi! (Вiдступа до дверей). Дайте ©м по
керенцi, ваше благородi , - у мене нема .
Вiдштовху баб i зника . Тi наступають на Юркевича.
Ю р к е в и ч (вийма гаманець}. Нате! Нате i забирайтеся!
П е р ш а. Це за зозулясту - керенку! Та я самих я чок...
Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму!
Т р е т я. Та я за свого пiвня!..
Ч е т в е р т а. Та такого кота в цiлому городi не було - тiльки що не
говорив, сердешний!
З криком тiснять Юркевича.
Ю р к е в и ч (у розпачi шпурля направо i налiво керенки). Нате! Нате
ще! Нате!
Баби хапають грошi, але продовжують з галасом наступати.
Ю р к е в и ч. Та не налазьте! Геть! Це вже справдi якийсь тiсний час.
Нате! Нате ще i забирайтеся геть! (Кида грошi на пiдлогу).
Бiйка, галас. Баби хапають грошi i виходять, лаючись.
Ю р к е в и ч (сто©ть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це
за день! Лiда, жандарми, Таратута, задавленi кури, коти... I коли дорога
кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Лiду, - знову
чорт кида курей пiд мо© колеса! Знову курка на мо©й дорозi!
VIII
Верта ться поручик з другим офiцером - полковником, за ними Лундишев i
Карфункель. Полковник пiдозрiливе огляда ться.
Л у н д и ш е в. Нарештi ми про все дiзна мось. Мiй полковнику,
з'ясуйте ж нам кiнець кiнцем, в чому рiч? Що значить ця тривога? Чи буде
сьогоднi по©зд на Шепетiвку?
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин. I де вiн пропав,
каналiя?..
К а р ф у н к е л ь. Я, я - нах Шепетофка. Я не можу чекаль! (Вийма з
кишенi ще одного годинника i накручу ). Зальбадерей!
П о л к о в н и к. Пробачте, граф, я не маю змоги! Зараз не такий час.
(Вiдводить поручика на авансцену). Кепськi новини. Пiд Дмитрiвськом наших
розбито. Пiд Бiлгородкою - прорив. Але не в цьому справа. (Озира ться на
Юркевича). Зараз при©де ця бiльшовичка, шпигунка. Треба й негайно
лiквiдувати.
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
П о л к о в н и к. У не© важливi вiдомостi про наше розташування, про
плани бiльшовикiв.
Ю р к е в и ч (нервово ходить по кiмнатi, дивиться на годинник). I де
вiн пропав? Пройшло вже сiм хвилин. Що робити? Пiти туди - розминешся.
Зараз буде по©зд.
К а р ф у н к е л ь (дивиться на годинник). Пройшло тiльки сiм хвилин.
Коли ж буде по©зд? Що робити? Зальбадерей!
Ю р к е в и ч (пiдходить до Карфункеля i хапа його за руку). Ви ж
майстер часу - ви зна те його закони. Зробiть, щоб вiн зупинився хоч на
двадцять, хоч на десять хвилин. Щоб не прийшов цей по©зд, який везе менi
муку i смерть.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Що таке час? Для вас вiн iде занадто
швидко, для мене, навпаки, дуже поволi. Такий час - тiльки наше почуття.
Його взагалi нема .
Ю р к е в и ч. То хiба iнший час?
К а р ф у н к е л ь. Так, - i я його знаю. Справжнiй час, якого люди
не помiчають, бо не знають, як його рахуваль. Знаю тiльки я, Тобiас
Карфункель, i я зроблю свiй годинник, що покаже не той час, який нам
зда ться, а той, що насправдi. Ха! Дi ур дер варгафтiгер цайт.
Ю р к е в и ч. Ви божевiльний! Можна з'©хати з глузду, слухаючи вашi
химери.
К а р ф у н к е л ь. З'©хати з глузду? Зальбадерей! Для майстер не
потрiбний ваш глузд - вiн слуха свiй генiй.
П о р у ч и к. Але як ©© пiзнати, пане полковнику?
П о л к о в н и к. В тiм-то й штука. Бачите цього цивiльного в сiрому
капелюсi? Його прiзвище Юркевич. У мене вiдомостi, що вона йому писала.
Треба його обшукати i примусити... Ви розумi те?
П о р у ч и к. Ага, розумiю: полювання на живу принаду.
П о л к о в н и к. От-от!
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще двi хвилини! Нi, це неможливо!
Краще пiду туди...
Iде до дверей. Полковник заступа йому дорогу.
П о л к о в н и к. Пробачте, одну хвилину. Ваше прiзвище Юркевич?
Ю р к е в и ч (здивовано). Так... Але дозвольте...
П о л к о в н и к. Будьте ласкавi, покажiть нам листа, якого ви
сьогоднi одержали.
Ю р к е в и ч (спалахнувши). Але дозвольте! З якого права?
П о л к о в н и к. З якого права? (Голосно). Пане поручику, попросiть
усiх вийти. Панове, прошу всiх вийти!
П о р у ч и к. Прошу вас, панове! (Випроваджу Лундишева i Карфункеля).
Л у н д и ш е в. Але дозвольте! Яка пiдстава?
К а р ф у н к е л ь. Да iст унергерт! Як ви смi те?
Поручик виштовху обох.
П о л к о в н и к (до Юркевича). Ви чули? Покажiть листа!
Ю р к е в и ч. Якого листа? Я протестую!
П о л к о в н и к. Та що ви - дитина чи iдiот! Не змушуйте мене
вдаватися до iнших... (Вийма револьвер).
Ю р к е в и ч. Це насильство. Я буду скаржитися. (Вийма i вiдда
листа).
П о л к о в н и к (вихоплю i нашвидку чита ). Чорт побери! На машинцi.
Хитра, стерво! Значить, ви з нею листу тесь? А ви зна те, чим це пахне? Ви
заарештованi. Поручику!..
Ю р к е в и ч. Але дозвольте! Я ©© не бачив сiм рокiв!
П о л к о в н и к. Не морочте нам голови. диний спосiб загладити вашу
провину - це допомогти нам ©© заарештувати.
Ю р к е в и ч. Що таке? Та ви з глузду з'©хали!
П о л к о в н и к. Якщо ви не хочете, щоб вас негайно розстрiляли, ви
повиннi йти на перон i зустрiти цю особу. Зрозумiли?
Ю р к е в и ч (трiумфуючи). А! Значить, ви не зна те ©© в обличчя! То
будьте ж певнi, що я вам ©© не викажу. Я зараз же йду додому.
Вбiга захеканий Таратута. Обидва офiцери наставляють на Юркевича сво©
револьвери.
Т а р а т у т а. Товаришу Юркевич! Готово! ©дьмо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi.
Ю р к е в и ч. Нехай, але я вам ©© не викажу.
Т а р а т у т а. Так i сть! Спiзнився! А все через курей проклятих!
Звиняюсь, ваше високородi , менi треба до громадянина Юркевича.
П о л к о в н и к (поверта ться з загрозою). А! Тобi треба! Поручику,
взяти його.
IX
Таратута моментально зника . Цi © хвилини ще один поручик i дво
солдатiв вводять Лiду. Тепер це елегантно вдягнена i дуже гарна дiвчина
25-26 рокiв.
П о л к о в н и к (до Юркевича). Востанн пропоную вам iти на перон i
зустрiти цю жiнку. Чули? Через п'ять хвилин буде пiзно.
Ю р к е в и ч. Нi, нiзащо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi! Чу те?
Ю р к е в и ч (помiча Лiду, здрига ться). Нехай! I все-таки я вам ©©
не викажу!
П о л к о в н и к (кричить). Мовчать! Я сам вас уб'ю як собаку!
Мовчать!
П о р у ч и к. Пане полковнику, тут стороннi...
П о л к о в н и к. Мовчать!
Д р у г и й о ф i ц е р. Пане полковнику...
П о л к о в н и к (оберта ться). Га! Чого вам треба?
О ф i ц е р. Дозвольте доповiсти. Ми зараз затримали цю даму. Вона
при©хала автомобiлем. З боку Чабанiв.
П о л к о в н и к (ста уважним). А... ну, i що ж?
О ф i ц е р. Дуже непевна особа. (Тихо доповiда щось полковниковi).
Ось ©© документи. (Пода полковниковi). Можливо, пане полковнику, що це
саме i ... прошу звернути увагу. (Показу пальцем на один з документiв).
П о л к о в н и к. А, чудово, чудово! Хм... (Розгляда документи).
Цифри, слова, знаки - безумовно, шифр. (Раптом скида оком на Лiду). Як
ваше прiзвище?
Л i д а. Олена Жданова.
П о л к о в н и к (швидко). А не Лiда Званцева?
Л i д а (спокiйно, знизавши плечима). Не розумiю вашого запитання,
полковнику.
П о л к о в н и к. А, не розумi те? А якi це шифрованi записи у вас в
зошитi? I роглiфи оцi?
Л i д а. Записи? Ах, то це ж моя стенографiя. Вправи - для практики.
П о л к о в н и к. Хм, дуже пiдозрiла практика. А що ви робили в
Чабанах?
Л i д а. Я гостювала там на хуторi. В сестри.
П о л к о в н и к. Гостювали на хуторi, а по©хали на моторi. (Полковник
для рифми робить у словi "хуторi" наголос на "о,"). Ну, добре, ми це все
з'ясу мо. До речi, цей молодий громадянин принiс нам сьогоднi листа яко©сь
Лiди Званцево©. (Лiзе в кишеню). Чи не знайома вам випадково ця рука?
(Навмисне бариться, не розгортаючи листа).
Л i д а (посмiхаючись). Навряд, якщо листа написано на машинцi.
П о л к о в н и к (трiумфуючи). А! Попались! Попались! Значить, ви самi
його писали, якщо зна те, що на машинцi.
Л i д а (весело смi ться). Та заспокойтеся, полковнику. Я ж бачу адресу
на конвертi - друкованi лiтери.
П о л к о в н и к. Тьху! (Хова листа).
Ю р к е в и ч (нiби нетерпляче). Вибачте, пане полковнику, це все дуже
цiкаво, але при чому ж тут я?
П о л к о в н и к (допитливо дивиться на Юркевича, потiм на Лiду). Так
ви не зна те цi ©, хм, дами?
Ю р к е в и ч. На превеликий жаль, нi.
П о л к о в н и к. А! На жаль...
Ю р к е в и ч. Так, бо вона дуже гарненька.
П о л к о в н и к (розгублено). Чорт зна, що таке! Ви зда ться, знову
наплутали, поручику...
Х
Входять Лундишев i Карфункель. Обидва знову пориваються до полковника.
Л у н д и ш е в (ввiчливо уклоняючись Лiдi). Мадмуазель... Пробачте,
полковнику, але так же не можна!
К а р ф у н к е л ь. Дас iст унергерт! Начальник станцi© нiде нема,
по©зд нема. Я не можу бiльше ждаль!
Л у н д и ш е в. Я починаю турбуватися. Чи буде кiнець кiнцем наш
по©зд, чи...
П о л к о в н и к. Панове, я ж вам казав...
Л у н д и ш е в (до Юркевича). А ви ще тут, мiй молодий друже!
(Озира ться на Лiду). Ба! Кого я бачу! Ну, звичайно ж, то-то я дивлюсь -
таке знайоме обличчя! Так ви...
Ю р к е в й ч (зляканий, робить крок уперед i бере Лундишева пiд руку).
Пробачте, граф, я хотiв вас щось спитати...
Л у н д и ш е в. З охотою, з охотою, мiй друже. Так то, значить, ви вже
©© зустрiли - вашу милу курочку. Пардон, мадмуазель, вибачте старого.
Заздрю щасливцевi, хе-хе-хе! Але яка вона тепер красуня! Ай, та не давiть
менi так руку!
П о л к о в н и к. Стривайте, граф, хiба ви зна те цю даму?
Л у н д и ш е в (скрику ). Ай! Та чого ви щипа тесь! (Тре руки). Ну,
та, звичайно ж, знаю. Це ж наша люба мандрiвниця, яку мсь Юркевич так
довго шукав i вiд яко© вiн одержав сьогоднi листа. Я ©© чудово пам'ятаю.
П о л к о в н и к (швидко). Лiда Званцева?
Л у н д и ш е в (у захватi). Так, так. Iменно, Лiда! Мила курочка,
яку...
П о л к о в н и к. Ну, граф, ви зробили нам велику послугу!
Ю р к е в и ч (не витримавши, кида ться на Лундишева i хапа його за
горло). Негiдник! Iдiот! Ти вдруге вiдняв ©© у мене, мою радiсть!
Л у н д и ш е в. Що таке! Караул! К... к...
Скориставшись iз замiшання, Лiда вихоплю револьвер i кида ться до
дверей.
П о л к о в н и к. Хапайте ©©! Держiть!
Сум'яття. Лiда кида офiцерам стiльця пiд ноги i тiка . Поручик пада ,
Лундишев вирива ться з рук Юркевича i з криком бiжить до дверей.
Л у н д и ш е в. Караул! Вiн збожеволiв! (Тiка ).
П о л к о в н и к. Дверi на замок! А, то ось воно що!
Заарештувати, заперти, розстрiляти! (Показу на Юркевича солдатам, тi
беруть його за руки).
Пострiл за дверима, другий.
Ю р к е в и ч (кричить). Геть! Вони ©© вбили, негiдники!
Цi © ж хвилини обидва офiцери вертаються, ведучи пiд руки Лiду, яка вже
не пробу вириватися.
П о р у ч и к. сть, пане полковнику! Затримали! (Притиску хустку до
щоки). Злочинниця вiдстрелюва-лась...
Ю р к е в и ч (порива ться до Лiди). Лiдо! Моя рiдна дiвчинко!
П о л к о в н и к. А! То ось яка тут стенографiя? Чудово! Через
пiвгодини будете обо розстрiлянi. Поручику, розпорядiться.
Карфункель, який увесь час уважно стежив за цi ю сценою, тепер виступа
вперед.
К а р ф у н к е л ь. Iр зайд толь! Вi з'©халь з глузду! Я протестую!
Потрудiться не робити дурницi i вiдправляйте наш по©зд. Я телеграфiрен
германський посол!
П о л к о в н и к. Що таке! Та ви ошалiли! Я вас самих розстрiляю через
двадцять чотири години... через двадцять чотири хвилини.
К а р ф у н к е л ь. Мене? Через двадцять чотири хвилини? Зальбадерей!
Мене?
П о л к о в н и к. Що таке! Взять його!
К а р ф у н к е л ь. Через двадцять чотири хвилини? А вi зна те, що
буде з вами через двадцять чотири хвилини? Ха! Раджу вам краще
розпорядiлься з вашим час. Алле таузенд! Тисяча диявол! (В гнiвi наступа
на полковника, махаючи перед його носом сво©м годинником). Двадцять чотири
хвилини! Краще скажiть, де ви подiль мiй по©зд? Вiддайте менi пiвгодини -
чу те? - пiвгодини, якi я загубiль через ваш гармидер - вони менi коштують
десять рокiв, чорт би вас побраль!
П о л к о в н и к (вiдступа спантеличений). Та це божевiльний! Взять
його!
К а р ф у н к е л ь. Нi, не божевiльний.
Гарматний пострiл.
Ага! Вi чу те? Вi чу те, як б' цей годинник? Дi штунде гат гешляген.
Ваш час пробiль! Подумайте самi про вашi хвилини.
П о л к о в н и к (розлючено). Мовчiть! Поручику! Взять!
XI
Вбiга офiцер, за ним дво солдатiв.
О ф i ц е р. Пане полковнику! Тривога! Прорив! По станцi© б'ють з
панцерника.
Гарматний пострiл.
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я казаль! (Спокiйно заводить годинника).
П о л к о в н и к. Та звiдки? Де? Ви з глузду з'©хали! Тут i фронту
нiякого нема .
О ф i ц е р. Так точно. Червонi наступають з Тернiвки. З пiвночi. А це,
певно, партизани. Якийсь шалений панцерник прорвався в тил.
Гарматний пострiл. Дзвiнки. Телефон.
К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Поспiшайте, гер полковнику. Вашi
двадцять чотири хвилини скоро проходiль.
П о л к о в н и к (люто). А я вас все-таки розстрiляю! Подати
автомобiль. Я ©ду в мiсто. Поручику, ви залиша тесь комендантом станцi©.
Поставте варту до заарештованих. Розпорядiться по станцi©. Евакуюйте що
можна. А через двадцять хвилин - усiх розстрiляти.
П о р у ч и к. Як, пане полковнику, i нiмця? Насмiлюся доповiсти, що...
П о л к о в н и к. Ну, добре. Нiмця поки що евакуюйте. Там побачимо.
Цих двох. Ходiм!
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
Полковник i обидва офiцери виходять.
П о р у ч и к (до солдатiв). Стерегти заарештованих. Один - бiля
дверей, другий - пiд вiкном.
Виходить. Солдати замикають дверi i теж виходять.
XII
Ю р к е в и ч (кида ться до вiкна). Вартовий! (Пробу дверi). Замкнуто.
Лiдо, моя дорога Лiдо! (Бере ©© руки). Невже ж я знову бачу тебе, бачу
тво© милi, рiднi очi, про якi я так часто мрiяв усi цi роки нашо© розлуки!
К а р ф у н к е л ь (який тим часом сiв на столi i розгляда годинника,
встромивши око в лупу). Зальбадерей! Пустий балакня...
Л i д а. Любий! I ти мене не виказав - тебе мордували!
Ю р к е в и ч. I тепер, через сiм рокiв, знайти тебе, щоб знову... щоб
знову втратити. Нi, нi, це неможливо! Час зупинився, вiн наш, вiн наш, моя
Лiдо!..
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ейн нар. О, один дурень - що вiн зна
про час?
Л i д а. Так, так!
Ю р к е в и ч. Двадцять хвилин життя i любовi - та це ж вiчнiсть!
К а р ф у н к е л ь. Не забуваль мiй урок. Хм...
Ю р к е в и ч. Тiльки мiщани лiчать час роками - ми будемо лiчити його
ударами нашого серця! I кожен удар, кожен удар вiддамо нашiй любовi!
Л i д а. Так, так, нашiй любовi! О, як же я люблю тебе тепер, мiй
диний!
Гарматний пострiл.
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя кохана Лiдо! Яке щастя... припасти до тво©х
уст... вмерти... лишитися з тобою назавжди! Випити до кiнця цi останнi
хвилини нашого життя!
К а р ф у н к е л ь (продовжуючи копирсатися в годиннику). О,
Зальбадерей, о, пустий балакня! Який останнiй хвилина? Ваш останнiй
хвилина буде через тридцять рокiв. Укупi вмираль! Вона ще вас кидаль - цей
дiвчинка, поки ви вмираль...
Ю р к е в и ч (обертаючись). Ви брешете!
К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Ну, то вi ©© кидаль унд дамiт пунктум.
Брязкiт розбито© шибки. Куля вибива з рук Карфункеля годинник.
Ю р к е в и ч. Боже мiй! Сюди стрiляють!
К а р ф у н к е л ь (розлючено). О, ферфлюхте гейденлерм! Проклятий
метушня! Розбиваль мiй кращий хронометр! Каналi©! Негiдники! (Лазить по
пiдлозi, збираючи механiзм).
Тривога. Рушнична стрiлянина.
Л i д а. Стривай! Ти чу ш! Це нашi! Вони близько! Вони не дозволять,
щоб нас убили! (Бiжить до вiкна). Так, так! Скрiзь панiка! Солдати
тiкають, кулемет. Ага! Сиплеться штукатурка... Кулi б'ють в естакаду...
Впав офiцер!..
Мiцний стукiт у дверi.
Ю р к е в и ч. Ламають дверi. Треба ©х чимось заставити. Вони можуть
нас убити, вiдступаючи...
Тягне до дверей меблi.
Л i д а. В мене ще один револьвер. Ми будемо оборонятись.
Ю р к е в и ч. Так, так! Жити, жити! Дихати на повнi груди, жити з
тобою, моя Лiдо!
К а р ф у н к е л ь (продовжуючи збирати колiщата з пiдлоги).
Зальбадерей! Вiн уже роздумиваль умирать...
Пострiл пiд дверима. Шум боротьби.
XIII
Голос за дверима. Вiдчинiть! Сво©! Товаришу Юркевич!
Ю р к е в и ч (у захватi). Таратута! Врятованi!
Дверi вiдчиняються. Входить загiн червоноармiйцiв. Попереду Таратута.
Т а р а т у т а. Товаришу Юркевич! Баришня, мадамочко! Ура! Живi, не
спiзнився?
Л i д а (кида ться до червоноармiйцiв). Товаришi! Рiднi! (Тисне ©м
руки). Якого полку?
Ю р к е в и ч (хапа руку Таратути). Таратуто, друже мiй любий! Це ти
нас визволив?
Т а р а т у т а. Та вже так вийшло. Спасибi, братва попалася знайома.
Згодилися в тил один броневик пустити. Для тебе, друже, i станцiю здобули,
i все на свiтi.
Ю р к е в и ч. Та коли ж ти встиг, каналiя? (Смi ться вiд щастя).
Т а р а т у т а. Та хiба я час лiчу чи мiряю?
Ю р к е в и ч. Правда, Таратуто, правда - його нi полiчити, нi
вимiряти.
XIV
Входить ще загiн з командиром. Вводять кiлька чоловiк заарештованих, у
тому числi Лундишева.
К о м а н д и р. Зайняти всi виходи. фiмов, займи телеграф!
Заарештованих замкнути поки що тут. А це що за громадяни?
Л i д а (дiста з зачiски згорнутий тонкий папiрець i пода
командировi), Я - полiтробiтниця подиву вiсiмнадцять. Нас засудили до
розстрiлу - мене i цього товариша, вiн вiдмовився виказати мене бiлим.
К о м а н д и р. Лiда Званцева! Радий вас бачити, товаришко!..
К а р ф у н к е л ь. Гер командир! Накажiть даваль мiй по©зд. Я не можу
бiльше втрачаль час через ваш вiйна.
К о м а н д и р. А це ще який нiмець?
Л i д а. Його заарештували разом з нами за те, що вiн протестував проти
нашого розстрiлу.
К о м а н д и р. Дякую вам. Ви свободнi, товаришу!
К а р ф у н к е л ь. Звободнi, звободнi - менi потрiбний по©зд, а не
ваша звобода.
Л у н д и ш е в. Це неподобство! У мене бiлет i плацкарта. Скажiть, щоб
повернули мо© речi! Це грабiж!
К а р ф у н к е л ь. Я не можу втрачаль час. Я рахуваль кожен хвилина.
К о м а н д и р. Тихше, тихше! Для нас не цiкавi вашi розрахунки. У
революцi© свiй годинник - вiн iде все вперед, а коли б' - наста новий
час.
Гарматний пострiл.
К о м а н д и р. Чули?
Ю р к е в и ч. Я вам казав, майн гер, що майстер дужчий за вас -
революцiя. Ваш годинник розбитий.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Та сама станцiя. 1920 рiк. Зима. Кiмната занедбана, давно не метена.
Скрiзь бруд, недокурки, мотлох. Кiлька жiнок туляться на лавках, грiючись
по черзi бiля поганенько© пiчурки, що поставлена в кутку.
I
Увiходять дво залiзничникiв в кожухах i з дорожнiми клунками на
плечах.
1-й з а л i з н и ч н и к (до жiнок). Здрастуйте. Не було товарного?
У с а ч и х а. Не було. Певно, скоро буде.
3-я ж i н к а. Куди це ви, Семене Терентiйовичу? Невже на село? Чи,
може, в мiсто, як мiй?
1-й з а л i з н и ч н и к (хмуро). Ну, а що ж - з голоду здихати...
2-а ж i н к а. Правильно. Всi пiдуть.
2-й з а л i з н и ч н и к. Нехай ©м чорт паровози водить.
1-а ж i н к а. Та Черевко, Трохимич. Цей сов цькому чорту продався,
старий собака.
Увiходить Черевко, мовчки, докiрливо дивиться на залiзничникiв, тi
вiдвертаються.
Ч е р е в к о. Куди це ти напосудився, Терентiйович? Мовчиш? Соромно в
очi дивитись? Коли робоча армiя на фронт iде - паровоз кида ш? Ех...
У с а ч и х а (розлючена). Та тобi яке дiло? От i пiде. Ти хiба його
дiтей нагоду ш?
1-й з а л i з н и ч н и к. Та чого ти до мене присiкався? Я тобi не
заважаю - хочеш комiсаром зад латься - тво дiло. А менi дiти дорожче.
Увiходить Черевкова жiнка - Оля. Вона постарiла, змарнiла, але, як i
ранiш, приваблю сво ю лагiдною усмiшкою, миловидним i нiжним обличчям.
О л я. Андрiй Трохимич! Ти скоро додому? Серьо-жi погано.
Ч е р е в к о (нетерпляче). Постривай, Олю, - нема часу - потiм.
Дурень ти, дурень, Теренть©ч, i говорити з тобою не варто. А ось вiд тебе,
Василю Iвановичу, скажу по правдi, не сподiвався...
О л я. Андрiй Трохимович...
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз - я знаю.
О л я (крiзь сльози). З Серьожею погано - серце зовсiм завмира . Пiди
ще в мiсто, пошукай камфори - може, в Червоному Хрестi...
Ч е р е в к о. Пiду, Олю, - зараз. Так, не сподiвався, Василю
Iвановичу, не сподiвався. Разом в дев'ятсот п'ятому бастували, разом
паровози вiд нiмцiв рятували - а тепер, у таку хвилину, свiй пролетарський
пост покида ш?! Соромно, Василю Iвановичу, - не сподiвався.
2-й з а л i з н и ч н и к (пiдводиться). Та ну тебе, не тягни - i без
того гiрко. Ходiм закуримо, чи що, з горя.
Ч е р е в к о (радiсно). Не по©деш? От спасибi, Васю. Не зрадив.
О л я. Андрiю Трохимовичу...
2-й з а л i з н и ч н и к. Та ходiм уже...
У с а ч и х а. Уговорив-таки, язва. Укомiсарив!
2-а ж i н к а. Чисто що укомiсарив, оратор. Парте ць.
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз. Ходiм, Василь Iванович, - я тобi й
паровоз наготовив.
Виходять.
2-а ж i н к а. Товарний!
II
Пiдходить товарний по©зд. Всi кинулись на перон, Оля сiда на лавку,
сумно похиливши голову. Входить Юркевич, змарнiлий, обшарпаний. Мовчки
сiда поруч на лавку, закурю цигарку.
Ю р к е в и ч. Не полегшало хлопчиковi?
О л я. Де там. Серце зовсiм не працю . Доктор сказав - камфори. А де ©©
взяти - в жоднiй аптецi нема .
Входить, як завжди жвавий i веселий, Таратута з живою куркою пiд
пахвою. За ним Усачиха.
Т а р а т у т а (вiдбиваючись на ходу вiд Усачихи). Геть! Вiдчепись!
Кажуть тобi, непродажна.
У с а ч и х а. Та навiщо тобi курка, куродав непутящий! Я ж тобi гарну
цiну даю - двадцять тисяч!
Т а р а т у т а. Котись, котись. Я курми не торгую. Геть! (Бачить Олю).
Олечко, красуне моя безутiшна! А я тебе по цiлому вокзалу шукаю. Курочку
тобi привiз для твого мальчонки. Ну, що, як вiн? Стриба ?
О л я (бере курку i хова в кошик). Та що це ти, Та-ратуто, як тобi не
соромно. (Цiлу його i плаче).
Т а р а т у т а. От тобi й ма ш! Зараз i крани вiдкрила!
О л я. Кепсько Серьожi, Таратуто, - серце не гiра-цю .
Т а р а т у т а. Не сумуй, Олю, - пiдправимо i серце. Ба! кого я бачу!
Товаришу Юркевич! Ваше благородi ! Яка зустрiч! Чого це ти такий
маланхольний, кислий?
Ю р к е в и ч. Так взагалi. Кепськi дiла, брат Таратуто. А тут ще
переслабував на сипняк, охляв. Чекаю ось на жiнку - при©здить сьогоднi.
Т а р а т у т а. Е, брат, - через те ти i стражда ш, що з бабою
зв'язався. А я ось ©жджу собi по дорогах, шукаю вiтра в полi i горя не
знаю.
Ю р к е в и ч (усмiха ться). По-старому курей давиш?
Т а р а т у т а. Не забув... Нi, брат, тепер не дуже. Тепер, брат,
курка - рiдкiсть. Якщо й потрапить яка дурна пiд колесо, то й ту
воскрешати доводиться. (Сiда бiля Олi на лавочцi). Так-то, Олю, мiй
друже.
Ю р к е в и ч. Як воскрешати? Що ти брешеш, Таратуто?
У с а ч и х а (в щирому захопленнi). I збреше ж, куродав окаянний!
Т а р а т у т а. А ти думав, звiдки в мене ця курка? Пiд колеса
потрапила, сердешна.
Ю р к е в и ч. Як пiд колеса?! Та вона ж жива!
Т а р а т у т а (не кваплячись, дiста з кишенi пляшку i металеву
Стривайте! Поручику! (Бiжить за ним).
К а р ф у н к е л ь. Мене не смiють затримуваль! Тридцять п'ять хвилин!
Га! Я не можу загубиль пiвгодини. Я дам сто, п'ятсот доларiв за цi
пiвгодини. Щоб по©зд приходиль вчасно. (Виходить).
Ю р к е в и ч. А я б вiддав усе, щоб вiн не прийшов зовсiм. Але що ж
робити? Як ©© врятувати? Надiслати телеграму? Але куди, кому? Яка жахлива
мука! Справдi, цей проклятий годинникар приносить менi нещастя...
VI
Входить з пляшкою i склянкою в руках шофер Таратута. Вiн у шкiряному
костюмi, з окулярами на шкiрянiй шапцi. Ставить пляшку на стiл i сiда .
Т а р а т у т а. Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю
кислятину пити. (Налива в чарку). Войдiт . (П' ). Брр... (Помiча
Юркевича i схоплю ться). Кого я бачу! Товаришу Юркевич! Ваше благородi !
Ось де довелося побачитись!
Ю р к е в и ч. Таратуто! Ти звiдки взявся? Та хiба ти не на фронтi?
Т а р а т у т а. Ба, згадали! Я вже пiвроку вiльний козак, ха-ха!
Шофер, куродав i - гони монету. Життя - що нада! Ситий, п'яний i нiс у
тютюнi. Кожного дня товарообман, продаю гас, купляю масло, давлю собак,
курей, гусей i все на свiтi. Мене так i звуть: Таратута - куряча смерть.
Ха-ха-ха! Сьогоднi тут, а за пiвгодини - шукай вiтра в полi. Щодня нова
д вочка!
Ю р к е в и ч. Стривай, стривай - яка думка! Слухай, Таратуто, чи можеш
ти менi допомогти?
Т а р а т у т а. Вам? Масла, сала, д вочку, курку - все на свiтi! Хiба
я забув, як ви мене в окопах виручали!
Ю р к е в и ч. Яка слiдуюча станцiя на Харкiв?
Т а р а т у т а. На Харкiв? Чабани.
Ю р к е в и ч. А скiльки верст?
Т а р а т у т а. Двадцять три.
Ю р к е в и ч. Двадцять три! Врятована! Слухай, Таратуто. Бачиш цей
золотий годинник? Вiн коштував пiвтораста карбованцiв. Я дам тобi цей
годинник, якщо ти за двадцять хвилин домчиш мене на Чабани - ранiш, нiж
прийде туди харкiвський по©зд. Згода?
Т а р а т у т а. Та кон шно ж, тiльки навiщо це вам?
Ю р к е в и ч. Ах, та скорiш, Таратуто! Справа йде про життя - чу ш,
про людське життя! Я мушу знайти на цьому по©здi одну мою знайому i
попередити, щоб вона не ©хала сюди. (Бере його за руку i озира ться). За
нею полюють жандарми. Розумi ш, ©© схоплять, як тiльки вона...
Т а р а т у т а (у захватi). По©хали. За п'ятнадцять хвилин домчу.
Тiльки навiщо менi ваш годинник? Я його однаково проп'ю, i все на свiтi.
Адже ж менi час не потрiбний.
Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто!
Т а р а т у т а. Дасте пляшку коньяку - i квит. А час - я його давно
загубив, i все на свiтi. Ще там, на фронтi.
Ю р к е в и ч. Ну, от i чудово! Мерщiй же в путь, Таратуто!
Т а р а т у т а (схоплю ться). Тiльки змiню покришку - i в путь.
Чекайте на мене тут.
VII
Цi © хвилини за дверима чути галас, i в кiмнату вдираються чотири
жiнки. У трьох з них в руках задавленi кури, а в четверто© задавлений кiт.
Побачивши Таратуту, одразу здiймають страшний галас.
П е р ш а. А, осьдечки вiн, куродав, окаянна душа, куряча смерть!
Ю р к е в и ч (злякано). Що таке? Чого ©м треба?
Д р у г а. Задавив - та й гадки не ма ! Ти що це, кожен день наших
курей давитимеш, магомет?
Ч е т в е р т а. Ти нащо, душогуб, кота задавив?
Ю р к е в и ч. Та йди ж бо мерщiй, Таратуто, спiзнишся!
П е р ш а. А яку ж курку задавив, проклятий - зозулясту, красунечку,
щодня неслася, з рук ©ла! Пропаду на тебе нема, анахвемо!
Т а р а т у т а. Брись! Пiшли геть! Забирайтеся!
Д р у г а. А, тепер - забирайтеся! Нi, дзуськи, голубчику, годi!
Т р е т я. Ми, тебе, iрода, так не випустимо!
Ю р к е в и ч. Ради бога, мерщiй, Таратуто, кожна хвилина дорога!
Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму! Я тебе по судах
затягаю, бiльшовик, куродав безбожнийi
Т р е т я. Та я за свого пiвня горло тобi перерву!
Т а р а т у т а. Геть пiшли, негiдницi! Я вас самих подавлю, сороки
мокрохвостi. Всiх розмiняю, баби, курячий народ!
В с i. А, ти ще лаятись? Берiть його, тiточки, за боки, тягнiть до
жандарма!
Галас. Наступають на Таратуту.
Ю р к е в и ч. Мерщiй, мерщiй, Таратуто! Все пропало.
Т а р а т у т а. Брись, окаяннi! (Вiдступа до дверей). Дайте ©м по
керенцi, ваше благородi , - у мене нема .
Вiдштовху баб i зника . Тi наступають на Юркевича.
Ю р к е в и ч (вийма гаманець}. Нате! Нате i забирайтеся!
П е р ш а. Це за зозулясту - керенку! Та я самих я чок...
Д р у г а. Та я за свою чубату й тисячi не вiзьму!
Т р е т я. Та я за свого пiвня!..
Ч е т в е р т а. Та такого кота в цiлому городi не було - тiльки що не
говорив, сердешний!
З криком тiснять Юркевича.
Ю р к е в и ч (у розпачi шпурля направо i налiво керенки). Нате! Нате
ще! Нате!
Баби хапають грошi, але продовжують з галасом наступати.
Ю р к е в и ч. Та не налазьте! Геть! Це вже справдi якийсь тiсний час.
Нате! Нате ще i забирайтеся геть! (Кида грошi на пiдлогу).
Бiйка, галас. Баби хапають грошi i виходять, лаючись.
Ю р к е в и ч (сто©ть сам, важко дихаючи, розпатланий, пом'ятий). Що це
за день! Лiда, жандарми, Таратута, задавленi кури, коти... I коли дорога
кожна хвилина, коли треба мчати щодуху, щоб урятувати мою Лiду, - знову
чорт кида курей пiд мо© колеса! Знову курка на мо©й дорозi!
VIII
Верта ться поручик з другим офiцером - полковником, за ними Лундишев i
Карфункель. Полковник пiдозрiливе огляда ться.
Л у н д и ш е в. Нарештi ми про все дiзна мось. Мiй полковнику,
з'ясуйте ж нам кiнець кiнцем, в чому рiч? Що значить ця тривога? Чи буде
сьогоднi по©зд на Шепетiвку?
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин. I де вiн пропав,
каналiя?..
К а р ф у н к е л ь. Я, я - нах Шепетофка. Я не можу чекаль! (Вийма з
кишенi ще одного годинника i накручу ). Зальбадерей!
П о л к о в н и к. Пробачте, граф, я не маю змоги! Зараз не такий час.
(Вiдводить поручика на авансцену). Кепськi новини. Пiд Дмитрiвськом наших
розбито. Пiд Бiлгородкою - прорив. Але не в цьому справа. (Озира ться на
Юркевича). Зараз при©де ця бiльшовичка, шпигунка. Треба й негайно
лiквiдувати.
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
П о л к о в н и к. У не© важливi вiдомостi про наше розташування, про
плани бiльшовикiв.
Ю р к е в и ч (нервово ходить по кiмнатi, дивиться на годинник). I де
вiн пропав? Пройшло вже сiм хвилин. Що робити? Пiти туди - розминешся.
Зараз буде по©зд.
К а р ф у н к е л ь (дивиться на годинник). Пройшло тiльки сiм хвилин.
Коли ж буде по©зд? Що робити? Зальбадерей!
Ю р к е в и ч (пiдходить до Карфункеля i хапа його за руку). Ви ж
майстер часу - ви зна те його закони. Зробiть, щоб вiн зупинився хоч на
двадцять, хоч на десять хвилин. Щоб не прийшов цей по©зд, який везе менi
муку i смерть.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Що таке час? Для вас вiн iде занадто
швидко, для мене, навпаки, дуже поволi. Такий час - тiльки наше почуття.
Його взагалi нема .
Ю р к е в и ч. То хiба iнший час?
К а р ф у н к е л ь. Так, - i я його знаю. Справжнiй час, якого люди
не помiчають, бо не знають, як його рахуваль. Знаю тiльки я, Тобiас
Карфункель, i я зроблю свiй годинник, що покаже не той час, який нам
зда ться, а той, що насправдi. Ха! Дi ур дер варгафтiгер цайт.
Ю р к е в и ч. Ви божевiльний! Можна з'©хати з глузду, слухаючи вашi
химери.
К а р ф у н к е л ь. З'©хати з глузду? Зальбадерей! Для майстер не
потрiбний ваш глузд - вiн слуха свiй генiй.
П о р у ч и к. Але як ©© пiзнати, пане полковнику?
П о л к о в н и к. В тiм-то й штука. Бачите цього цивiльного в сiрому
капелюсi? Його прiзвище Юркевич. У мене вiдомостi, що вона йому писала.
Треба його обшукати i примусити... Ви розумi те?
П о р у ч и к. Ага, розумiю: полювання на живу принаду.
П о л к о в н и к. От-от!
Ю р к е в и ч (дивиться на годинник). Ще двi хвилини! Нi, це неможливо!
Краще пiду туди...
Iде до дверей. Полковник заступа йому дорогу.
П о л к о в н и к. Пробачте, одну хвилину. Ваше прiзвище Юркевич?
Ю р к е в и ч (здивовано). Так... Але дозвольте...
П о л к о в н и к. Будьте ласкавi, покажiть нам листа, якого ви
сьогоднi одержали.
Ю р к е в и ч (спалахнувши). Але дозвольте! З якого права?
П о л к о в н и к. З якого права? (Голосно). Пане поручику, попросiть
усiх вийти. Панове, прошу всiх вийти!
П о р у ч и к. Прошу вас, панове! (Випроваджу Лундишева i Карфункеля).
Л у н д и ш е в. Але дозвольте! Яка пiдстава?
К а р ф у н к е л ь. Да iст унергерт! Як ви смi те?
Поручик виштовху обох.
П о л к о в н и к (до Юркевича). Ви чули? Покажiть листа!
Ю р к е в и ч. Якого листа? Я протестую!
П о л к о в н и к. Та що ви - дитина чи iдiот! Не змушуйте мене
вдаватися до iнших... (Вийма револьвер).
Ю р к е в и ч. Це насильство. Я буду скаржитися. (Вийма i вiдда
листа).
П о л к о в н и к (вихоплю i нашвидку чита ). Чорт побери! На машинцi.
Хитра, стерво! Значить, ви з нею листу тесь? А ви зна те, чим це пахне? Ви
заарештованi. Поручику!..
Ю р к е в и ч. Але дозвольте! Я ©© не бачив сiм рокiв!
П о л к о в н и к. Не морочте нам голови. диний спосiб загладити вашу
провину - це допомогти нам ©© заарештувати.
Ю р к е в и ч. Що таке? Та ви з глузду з'©хали!
П о л к о в н и к. Якщо ви не хочете, щоб вас негайно розстрiляли, ви
повиннi йти на перон i зустрiти цю особу. Зрозумiли?
Ю р к е в и ч (трiумфуючи). А! Значить, ви не зна те ©© в обличчя! То
будьте ж певнi, що я вам ©© не викажу. Я зараз же йду додому.
Вбiга захеканий Таратута. Обидва офiцери наставляють на Юркевича сво©
револьвери.
Т а р а т у т а. Товаришу Юркевич! Готово! ©дьмо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi.
Ю р к е в и ч. Нехай, але я вам ©© не викажу.
Т а р а т у т а. Так i сть! Спiзнився! А все через курей проклятих!
Звиняюсь, ваше високородi , менi треба до громадянина Юркевича.
П о л к о в н и к (поверта ться з загрозою). А! Тобi треба! Поручику,
взяти його.
IX
Таратута моментально зника . Цi © хвилини ще один поручик i дво
солдатiв вводять Лiду. Тепер це елегантно вдягнена i дуже гарна дiвчина
25-26 рокiв.
П о л к о в н и к (до Юркевича). Востанн пропоную вам iти на перон i
зустрiти цю жiнку. Чули? Через п'ять хвилин буде пiзно.
Ю р к е в и ч. Нi, нiзащо!
П о л к о в н и к. Ви зараз же будете розстрiлянi! Чу те?
Ю р к е в и ч (помiча Лiду, здрига ться). Нехай! I все-таки я вам ©©
не викажу!
П о л к о в н и к (кричить). Мовчать! Я сам вас уб'ю як собаку!
Мовчать!
П о р у ч и к. Пане полковнику, тут стороннi...
П о л к о в н и к. Мовчать!
Д р у г и й о ф i ц е р. Пане полковнику...
П о л к о в н и к (оберта ться). Га! Чого вам треба?
О ф i ц е р. Дозвольте доповiсти. Ми зараз затримали цю даму. Вона
при©хала автомобiлем. З боку Чабанiв.
П о л к о в н и к (ста уважним). А... ну, i що ж?
О ф i ц е р. Дуже непевна особа. (Тихо доповiда щось полковниковi).
Ось ©© документи. (Пода полковниковi). Можливо, пане полковнику, що це
саме i ... прошу звернути увагу. (Показу пальцем на один з документiв).
П о л к о в н и к. А, чудово, чудово! Хм... (Розгляда документи).
Цифри, слова, знаки - безумовно, шифр. (Раптом скида оком на Лiду). Як
ваше прiзвище?
Л i д а. Олена Жданова.
П о л к о в н и к (швидко). А не Лiда Званцева?
Л i д а (спокiйно, знизавши плечима). Не розумiю вашого запитання,
полковнику.
П о л к о в н и к. А, не розумi те? А якi це шифрованi записи у вас в
зошитi? I роглiфи оцi?
Л i д а. Записи? Ах, то це ж моя стенографiя. Вправи - для практики.
П о л к о в н и к. Хм, дуже пiдозрiла практика. А що ви робили в
Чабанах?
Л i д а. Я гостювала там на хуторi. В сестри.
П о л к о в н и к. Гостювали на хуторi, а по©хали на моторi. (Полковник
для рифми робить у словi "хуторi" наголос на "о,"). Ну, добре, ми це все
з'ясу мо. До речi, цей молодий громадянин принiс нам сьогоднi листа яко©сь
Лiди Званцево©. (Лiзе в кишеню). Чи не знайома вам випадково ця рука?
(Навмисне бариться, не розгортаючи листа).
Л i д а (посмiхаючись). Навряд, якщо листа написано на машинцi.
П о л к о в н и к (трiумфуючи). А! Попались! Попались! Значить, ви самi
його писали, якщо зна те, що на машинцi.
Л i д а (весело смi ться). Та заспокойтеся, полковнику. Я ж бачу адресу
на конвертi - друкованi лiтери.
П о л к о в н и к. Тьху! (Хова листа).
Ю р к е в и ч (нiби нетерпляче). Вибачте, пане полковнику, це все дуже
цiкаво, але при чому ж тут я?
П о л к о в н и к (допитливо дивиться на Юркевича, потiм на Лiду). Так
ви не зна те цi ©, хм, дами?
Ю р к е в и ч. На превеликий жаль, нi.
П о л к о в н и к. А! На жаль...
Ю р к е в и ч. Так, бо вона дуже гарненька.
П о л к о в н и к (розгублено). Чорт зна, що таке! Ви зда ться, знову
наплутали, поручику...
Х
Входять Лундишев i Карфункель. Обидва знову пориваються до полковника.
Л у н д и ш е в (ввiчливо уклоняючись Лiдi). Мадмуазель... Пробачте,
полковнику, але так же не можна!
К а р ф у н к е л ь. Дас iст унергерт! Начальник станцi© нiде нема,
по©зд нема. Я не можу бiльше ждаль!
Л у н д и ш е в. Я починаю турбуватися. Чи буде кiнець кiнцем наш
по©зд, чи...
П о л к о в н и к. Панове, я ж вам казав...
Л у н д и ш е в (до Юркевича). А ви ще тут, мiй молодий друже!
(Озира ться на Лiду). Ба! Кого я бачу! Ну, звичайно ж, то-то я дивлюсь -
таке знайоме обличчя! Так ви...
Ю р к е в й ч (зляканий, робить крок уперед i бере Лундишева пiд руку).
Пробачте, граф, я хотiв вас щось спитати...
Л у н д и ш е в. З охотою, з охотою, мiй друже. Так то, значить, ви вже
©© зустрiли - вашу милу курочку. Пардон, мадмуазель, вибачте старого.
Заздрю щасливцевi, хе-хе-хе! Але яка вона тепер красуня! Ай, та не давiть
менi так руку!
П о л к о в н и к. Стривайте, граф, хiба ви зна те цю даму?
Л у н д и ш е в (скрику ). Ай! Та чого ви щипа тесь! (Тре руки). Ну,
та, звичайно ж, знаю. Це ж наша люба мандрiвниця, яку мсь Юркевич так
довго шукав i вiд яко© вiн одержав сьогоднi листа. Я ©© чудово пам'ятаю.
П о л к о в н и к (швидко). Лiда Званцева?
Л у н д и ш е в (у захватi). Так, так. Iменно, Лiда! Мила курочка,
яку...
П о л к о в н и к. Ну, граф, ви зробили нам велику послугу!
Ю р к е в и ч (не витримавши, кида ться на Лундишева i хапа його за
горло). Негiдник! Iдiот! Ти вдруге вiдняв ©© у мене, мою радiсть!
Л у н д и ш е в. Що таке! Караул! К... к...
Скориставшись iз замiшання, Лiда вихоплю револьвер i кида ться до
дверей.
П о л к о в н и к. Хапайте ©©! Держiть!
Сум'яття. Лiда кида офiцерам стiльця пiд ноги i тiка . Поручик пада ,
Лундишев вирива ться з рук Юркевича i з криком бiжить до дверей.
Л у н д и ш е в. Караул! Вiн збожеволiв! (Тiка ).
П о л к о в н и к. Дверi на замок! А, то ось воно що!
Заарештувати, заперти, розстрiляти! (Показу на Юркевича солдатам, тi
беруть його за руки).
Пострiл за дверима, другий.
Ю р к е в и ч (кричить). Геть! Вони ©© вбили, негiдники!
Цi © ж хвилини обидва офiцери вертаються, ведучи пiд руки Лiду, яка вже
не пробу вириватися.
П о р у ч и к. сть, пане полковнику! Затримали! (Притиску хустку до
щоки). Злочинниця вiдстрелюва-лась...
Ю р к е в и ч (порива ться до Лiди). Лiдо! Моя рiдна дiвчинко!
П о л к о в н и к. А! То ось яка тут стенографiя? Чудово! Через
пiвгодини будете обо розстрiлянi. Поручику, розпорядiться.
Карфункель, який увесь час уважно стежив за цi ю сценою, тепер виступа
вперед.
К а р ф у н к е л ь. Iр зайд толь! Вi з'©халь з глузду! Я протестую!
Потрудiться не робити дурницi i вiдправляйте наш по©зд. Я телеграфiрен
германський посол!
П о л к о в н и к. Що таке! Та ви ошалiли! Я вас самих розстрiляю через
двадцять чотири години... через двадцять чотири хвилини.
К а р ф у н к е л ь. Мене? Через двадцять чотири хвилини? Зальбадерей!
Мене?
П о л к о в н и к. Що таке! Взять його!
К а р ф у н к е л ь. Через двадцять чотири хвилини? А вi зна те, що
буде з вами через двадцять чотири хвилини? Ха! Раджу вам краще
розпорядiлься з вашим час. Алле таузенд! Тисяча диявол! (В гнiвi наступа
на полковника, махаючи перед його носом сво©м годинником). Двадцять чотири
хвилини! Краще скажiть, де ви подiль мiй по©зд? Вiддайте менi пiвгодини -
чу те? - пiвгодини, якi я загубiль через ваш гармидер - вони менi коштують
десять рокiв, чорт би вас побраль!
П о л к о в н и к (вiдступа спантеличений). Та це божевiльний! Взять
його!
К а р ф у н к е л ь. Нi, не божевiльний.
Гарматний пострiл.
Ага! Вi чу те? Вi чу те, як б' цей годинник? Дi штунде гат гешляген.
Ваш час пробiль! Подумайте самi про вашi хвилини.
П о л к о в н и к (розлючено). Мовчiть! Поручику! Взять!
XI
Вбiга офiцер, за ним дво солдатiв.
О ф i ц е р. Пане полковнику! Тривога! Прорив! По станцi© б'ють з
панцерника.
Гарматний пострiл.
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я казаль! (Спокiйно заводить годинника).
П о л к о в н и к. Та звiдки? Де? Ви з глузду з'©хали! Тут i фронту
нiякого нема .
О ф i ц е р. Так точно. Червонi наступають з Тернiвки. З пiвночi. А це,
певно, партизани. Якийсь шалений панцерник прорвався в тил.
Гарматний пострiл. Дзвiнки. Телефон.
К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Поспiшайте, гер полковнику. Вашi
двадцять чотири хвилини скоро проходiль.
П о л к о в н и к (люто). А я вас все-таки розстрiляю! Подати
автомобiль. Я ©ду в мiсто. Поручику, ви залиша тесь комендантом станцi©.
Поставте варту до заарештованих. Розпорядiться по станцi©. Евакуюйте що
можна. А через двадцять хвилин - усiх розстрiляти.
П о р у ч и к. Як, пане полковнику, i нiмця? Насмiлюся доповiсти, що...
П о л к о в н и к. Ну, добре. Нiмця поки що евакуюйте. Там побачимо.
Цих двох. Ходiм!
П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику!
Полковник i обидва офiцери виходять.
П о р у ч и к (до солдатiв). Стерегти заарештованих. Один - бiля
дверей, другий - пiд вiкном.
Виходить. Солдати замикають дверi i теж виходять.
XII
Ю р к е в и ч (кида ться до вiкна). Вартовий! (Пробу дверi). Замкнуто.
Лiдо, моя дорога Лiдо! (Бере ©© руки). Невже ж я знову бачу тебе, бачу
тво© милi, рiднi очi, про якi я так часто мрiяв усi цi роки нашо© розлуки!
К а р ф у н к е л ь (який тим часом сiв на столi i розгляда годинника,
встромивши око в лупу). Зальбадерей! Пустий балакня...
Л i д а. Любий! I ти мене не виказав - тебе мордували!
Ю р к е в и ч. I тепер, через сiм рокiв, знайти тебе, щоб знову... щоб
знову втратити. Нi, нi, це неможливо! Час зупинився, вiн наш, вiн наш, моя
Лiдо!..
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ейн нар. О, один дурень - що вiн зна
про час?
Л i д а. Так, так!
Ю р к е в и ч. Двадцять хвилин життя i любовi - та це ж вiчнiсть!
К а р ф у н к е л ь. Не забуваль мiй урок. Хм...
Ю р к е в и ч. Тiльки мiщани лiчать час роками - ми будемо лiчити його
ударами нашого серця! I кожен удар, кожен удар вiддамо нашiй любовi!
Л i д а. Так, так, нашiй любовi! О, як же я люблю тебе тепер, мiй
диний!
Гарматний пострiл.
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя кохана Лiдо! Яке щастя... припасти до тво©х
уст... вмерти... лишитися з тобою назавжди! Випити до кiнця цi останнi
хвилини нашого життя!
К а р ф у н к е л ь (продовжуючи копирсатися в годиннику). О,
Зальбадерей, о, пустий балакня! Який останнiй хвилина? Ваш останнiй
хвилина буде через тридцять рокiв. Укупi вмираль! Вона ще вас кидаль - цей
дiвчинка, поки ви вмираль...
Ю р к е в и ч (обертаючись). Ви брешете!
К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Ну, то вi ©© кидаль унд дамiт пунктум.
Брязкiт розбито© шибки. Куля вибива з рук Карфункеля годинник.
Ю р к е в и ч. Боже мiй! Сюди стрiляють!
К а р ф у н к е л ь (розлючено). О, ферфлюхте гейденлерм! Проклятий
метушня! Розбиваль мiй кращий хронометр! Каналi©! Негiдники! (Лазить по
пiдлозi, збираючи механiзм).
Тривога. Рушнична стрiлянина.
Л i д а. Стривай! Ти чу ш! Це нашi! Вони близько! Вони не дозволять,
щоб нас убили! (Бiжить до вiкна). Так, так! Скрiзь панiка! Солдати
тiкають, кулемет. Ага! Сиплеться штукатурка... Кулi б'ють в естакаду...
Впав офiцер!..
Мiцний стукiт у дверi.
Ю р к е в и ч. Ламають дверi. Треба ©х чимось заставити. Вони можуть
нас убити, вiдступаючи...
Тягне до дверей меблi.
Л i д а. В мене ще один револьвер. Ми будемо оборонятись.
Ю р к е в и ч. Так, так! Жити, жити! Дихати на повнi груди, жити з
тобою, моя Лiдо!
К а р ф у н к е л ь (продовжуючи збирати колiщата з пiдлоги).
Зальбадерей! Вiн уже роздумиваль умирать...
Пострiл пiд дверима. Шум боротьби.
XIII
Голос за дверима. Вiдчинiть! Сво©! Товаришу Юркевич!
Ю р к е в и ч (у захватi). Таратута! Врятованi!
Дверi вiдчиняються. Входить загiн червоноармiйцiв. Попереду Таратута.
Т а р а т у т а. Товаришу Юркевич! Баришня, мадамочко! Ура! Живi, не
спiзнився?
Л i д а (кида ться до червоноармiйцiв). Товаришi! Рiднi! (Тисне ©м
руки). Якого полку?
Ю р к е в и ч (хапа руку Таратути). Таратуто, друже мiй любий! Це ти
нас визволив?
Т а р а т у т а. Та вже так вийшло. Спасибi, братва попалася знайома.
Згодилися в тил один броневик пустити. Для тебе, друже, i станцiю здобули,
i все на свiтi.
Ю р к е в и ч. Та коли ж ти встиг, каналiя? (Смi ться вiд щастя).
Т а р а т у т а. Та хiба я час лiчу чи мiряю?
Ю р к е в и ч. Правда, Таратуто, правда - його нi полiчити, нi
вимiряти.
XIV
Входить ще загiн з командиром. Вводять кiлька чоловiк заарештованих, у
тому числi Лундишева.
К о м а н д и р. Зайняти всi виходи. фiмов, займи телеграф!
Заарештованих замкнути поки що тут. А це що за громадяни?
Л i д а (дiста з зачiски згорнутий тонкий папiрець i пода
командировi), Я - полiтробiтниця подиву вiсiмнадцять. Нас засудили до
розстрiлу - мене i цього товариша, вiн вiдмовився виказати мене бiлим.
К о м а н д и р. Лiда Званцева! Радий вас бачити, товаришко!..
К а р ф у н к е л ь. Гер командир! Накажiть даваль мiй по©зд. Я не можу
бiльше втрачаль час через ваш вiйна.
К о м а н д и р. А це ще який нiмець?
Л i д а. Його заарештували разом з нами за те, що вiн протестував проти
нашого розстрiлу.
К о м а н д и р. Дякую вам. Ви свободнi, товаришу!
К а р ф у н к е л ь. Звободнi, звободнi - менi потрiбний по©зд, а не
ваша звобода.
Л у н д и ш е в. Це неподобство! У мене бiлет i плацкарта. Скажiть, щоб
повернули мо© речi! Це грабiж!
К а р ф у н к е л ь. Я не можу втрачаль час. Я рахуваль кожен хвилина.
К о м а н д и р. Тихше, тихше! Для нас не цiкавi вашi розрахунки. У
революцi© свiй годинник - вiн iде все вперед, а коли б' - наста новий
час.
Гарматний пострiл.
К о м а н д и р. Чули?
Ю р к е в и ч. Я вам казав, майн гер, що майстер дужчий за вас -
революцiя. Ваш годинник розбитий.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей!
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Та сама станцiя. 1920 рiк. Зима. Кiмната занедбана, давно не метена.
Скрiзь бруд, недокурки, мотлох. Кiлька жiнок туляться на лавках, грiючись
по черзi бiля поганенько© пiчурки, що поставлена в кутку.
I
Увiходять дво залiзничникiв в кожухах i з дорожнiми клунками на
плечах.
1-й з а л i з н и ч н и к (до жiнок). Здрастуйте. Не було товарного?
У с а ч и х а. Не було. Певно, скоро буде.
3-я ж i н к а. Куди це ви, Семене Терентiйовичу? Невже на село? Чи,
може, в мiсто, як мiй?
1-й з а л i з н и ч н и к (хмуро). Ну, а що ж - з голоду здихати...
2-а ж i н к а. Правильно. Всi пiдуть.
2-й з а л i з н и ч н и к. Нехай ©м чорт паровози водить.
1-а ж i н к а. Та Черевко, Трохимич. Цей сов цькому чорту продався,
старий собака.
Увiходить Черевко, мовчки, докiрливо дивиться на залiзничникiв, тi
вiдвертаються.
Ч е р е в к о. Куди це ти напосудився, Терентiйович? Мовчиш? Соромно в
очi дивитись? Коли робоча армiя на фронт iде - паровоз кида ш? Ех...
У с а ч и х а (розлючена). Та тобi яке дiло? От i пiде. Ти хiба його
дiтей нагоду ш?
1-й з а л i з н и ч н и к. Та чого ти до мене присiкався? Я тобi не
заважаю - хочеш комiсаром зад латься - тво дiло. А менi дiти дорожче.
Увiходить Черевкова жiнка - Оля. Вона постарiла, змарнiла, але, як i
ранiш, приваблю сво ю лагiдною усмiшкою, миловидним i нiжним обличчям.
О л я. Андрiй Трохимич! Ти скоро додому? Серьо-жi погано.
Ч е р е в к о (нетерпляче). Постривай, Олю, - нема часу - потiм.
Дурень ти, дурень, Теренть©ч, i говорити з тобою не варто. А ось вiд тебе,
Василю Iвановичу, скажу по правдi, не сподiвався...
О л я. Андрiй Трохимович...
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз - я знаю.
О л я (крiзь сльози). З Серьожею погано - серце зовсiм завмира . Пiди
ще в мiсто, пошукай камфори - може, в Червоному Хрестi...
Ч е р е в к о. Пiду, Олю, - зараз. Так, не сподiвався, Василю
Iвановичу, не сподiвався. Разом в дев'ятсот п'ятому бастували, разом
паровози вiд нiмцiв рятували - а тепер, у таку хвилину, свiй пролетарський
пост покида ш?! Соромно, Василю Iвановичу, - не сподiвався.
2-й з а л i з н и ч н и к (пiдводиться). Та ну тебе, не тягни - i без
того гiрко. Ходiм закуримо, чи що, з горя.
Ч е р е в к о (радiсно). Не по©деш? От спасибi, Васю. Не зрадив.
О л я. Андрiю Трохимовичу...
2-й з а л i з н и ч н и к. Та ходiм уже...
У с а ч и х а. Уговорив-таки, язва. Укомiсарив!
2-а ж i н к а. Чисто що укомiсарив, оратор. Парте ць.
Ч е р е в к о. Зараз, Олю, зараз. Ходiм, Василь Iванович, - я тобi й
паровоз наготовив.
Виходять.
2-а ж i н к а. Товарний!
II
Пiдходить товарний по©зд. Всi кинулись на перон, Оля сiда на лавку,
сумно похиливши голову. Входить Юркевич, змарнiлий, обшарпаний. Мовчки
сiда поруч на лавку, закурю цигарку.
Ю р к е в и ч. Не полегшало хлопчиковi?
О л я. Де там. Серце зовсiм не працю . Доктор сказав - камфори. А де ©©
взяти - в жоднiй аптецi нема .
Входить, як завжди жвавий i веселий, Таратута з живою куркою пiд
пахвою. За ним Усачиха.
Т а р а т у т а (вiдбиваючись на ходу вiд Усачихи). Геть! Вiдчепись!
Кажуть тобi, непродажна.
У с а ч и х а. Та навiщо тобi курка, куродав непутящий! Я ж тобi гарну
цiну даю - двадцять тисяч!
Т а р а т у т а. Котись, котись. Я курми не торгую. Геть! (Бачить Олю).
Олечко, красуне моя безутiшна! А я тебе по цiлому вокзалу шукаю. Курочку
тобi привiз для твого мальчонки. Ну, що, як вiн? Стриба ?
О л я (бере курку i хова в кошик). Та що це ти, Та-ратуто, як тобi не
соромно. (Цiлу його i плаче).
Т а р а т у т а. От тобi й ма ш! Зараз i крани вiдкрила!
О л я. Кепсько Серьожi, Таратуто, - серце не гiра-цю .
Т а р а т у т а. Не сумуй, Олю, - пiдправимо i серце. Ба! кого я бачу!
Товаришу Юркевич! Ваше благородi ! Яка зустрiч! Чого це ти такий
маланхольний, кислий?
Ю р к е в и ч. Так взагалi. Кепськi дiла, брат Таратуто. А тут ще
переслабував на сипняк, охляв. Чекаю ось на жiнку - при©здить сьогоднi.
Т а р а т у т а. Е, брат, - через те ти i стражда ш, що з бабою
зв'язався. А я ось ©жджу собi по дорогах, шукаю вiтра в полi i горя не
знаю.
Ю р к е в и ч (усмiха ться). По-старому курей давиш?
Т а р а т у т а. Не забув... Нi, брат, тепер не дуже. Тепер, брат,
курка - рiдкiсть. Якщо й потрапить яка дурна пiд колесо, то й ту
воскрешати доводиться. (Сiда бiля Олi на лавочцi). Так-то, Олю, мiй
друже.
Ю р к е в и ч. Як воскрешати? Що ти брешеш, Таратуто?
У с а ч и х а (в щирому захопленнi). I збреше ж, куродав окаянний!
Т а р а т у т а. А ти думав, звiдки в мене ця курка? Пiд колеса
потрапила, сердешна.
Ю р к е в и ч. Як пiд колеса?! Та вона ж жива!
Т а р а т у т а (не кваплячись, дiста з кишенi пляшку i металеву