Страница:
чарочку). А ось тут i почина ться воскрес нi iз мертвих та iншi чудеса.
(Налива в чарочку). Войдiт . (П' ). Добрий коньяк, французький. Влив ©й в
горло оцього самого коньячку, - скочила, як перемита. (Налива ). Випий i
ти, братику, - коли вже курка п' i жива бува , то тобi й бог велiв.
У с а ч и х а. I все бреше, сукин син. Вимiняв де-небудь на гас, щоб
його жаба забодала!
Ю р к е в и ч (п' ). I час тебе не бере, Таратуто.
Усачиха мимоволi ковта , дивлячись, як Юркевич п' .
Т а р а т у т а. Час? Це ви, образованi, вигадали час, а я на нього
давно плюнув. За мною нiякий час не вженеться. В мене один рахунок -
завжди сьогоднi.
Ю р к е в ич. Мудрець ти, Таратуто, сам собi цiни не зна ш.
Т а р а т у т а. Ну, прощавайте поки - не сумуй, Олю, - i мальчонку
твого пiдправимо. (Да ©й пляшку). На ось, дай йому ковтнути чарочку -
миттю серце запрацю . Напевно.
О л я (крiзь сльози). Йому камфори треба, Таратуто, - а де ©© взяти...
Ось сиджу, чекаю на Андрiя Трохимовича - i додому йти боюся.
Ю р к е в и ч. А в Червоному Хрестi питали?
О л я. Скрiзь була - нiде нема .
Т а р а т у т а. Стривай! То я ж знаю!
О л я. Та невже? Ради бога, Таратуто, - врятуй, на тебе одна надiя!
Т а р а т у т а. По©хав! в мене один чолов'яга. Коли вже в нього
нема - то, значить, нiде. Потерпи, Олю, - я вмить. (Виходить).
У с а ч и х а. Стривай, Таратуто! Коли ще де-небудь курку задавиш...
(Бiжить за ним).
III
Юркевич пiдводиться i йде до дверей. Входить граф Лундишев. Вiн
постарiв, зiгнувся, обшарпаний, ходить через силу, спираючись на паличку.
Юркевич одверта ться i хоче вийти.
Л у н д и ш е в (зупиня його). Мсь Юркевич!
Ю р к е в и ч (оберта ться). Чого вам вiд мене треба?
Л у н д и ш е в (з образою). Тiка те? Бо©тесь, мабуть, що просити у вас
буду... ех!
Ю р к е в и ч. Невже ви самi не розумi те... Забули...
Л у н д и ш е в (в свою чергу розсердившись). Не вам би це казати,
молодий чоловiче! Ви самi, мабуть, забули, як двiчi накидалися на мене й
душили за горло. В мене й досi шия болить.
Ю р к е в и ч. Ну, тим бiльше. Нема , значить, про що й балакати.
Л у н д и ш е в. Якщо я проговорився тодi, що знаю вашу дружину, то це
була просто необережнiсть. А що зi мною зробили подiбнi до вашо© дружини
комiсари! Не зна те? Все забрали - грошi, будинки, речi, золото, срiбло -
все. Ось тiльки цей перстень залишився - хочу на хлiб та на масло
вимiняти. Ех!
Ю р к е в и ч (дивиться на перстень). Ого! Iзумруд.
Та ще який великий!
Л у н д и ш е в. . Ще б пак, вiсiм каратiв. Фамiльний. Ще вiд дiда
лишився. Колись графиня Селецька трохи не навколiшках благала, щоб продав,
- давала чотири тисячi, потiм п'ять - не вiддав. Навiть посварилися через
це.
Ю р к е в и ч. То це ж цiлий скарб! Капiтал! (Милу ться каменем). Ви
можете два роки жити на цей камiнь.
Л у н д и ш е в (прикро). Ви дума те? Зна те, скiльки за нього дають
мiсцевi йолопи? Двадцять тисяч. А паршива курка на базарi кошту двадцять
п'ять.
Ю р к е в и ч (усмiха ться).
Л у н д и ш е в. Усмiха тесь! Я знаю, чого ви смi тесь.
Ю р к е в ич. Та що ви... це просто так - згадав.
Л у н д и ш е в. Згадали, як я колись двадцять тисяч за паризьку
курочку давав. Золотом. А тепер i звичайно© не маю... Тижнями сиджу без
обiду. (Сiда на лавку бiля Олi).
О л я (пiзна Лундишева). Добридень, Валерiане Сергiйовичу. Пробачте, я
вас не пiзнала.
Л у н д и ш е в. А? Хто? А, це ти... Оля. (Сухо). Добридень. Так,
батеньку, дожили. А де ваша дружина?
Ю р к е в и ч. Та ось мусить при©хати сьогоднi. Чекаю. Вибачте.
(Пiднiма шапку i виходить).
Л у н д и ш е в (мимрить про себе). Двадцять тисяч курка... Тьфу!
О л я. Давно вас не бачила, Валерiане Сергiйовичу. Як ваше здоров'ячко?
Л у н д и ш е в. А це вже ти в свого чоловiка спитай - бiльшовика. I
подiбних йому комiсарiв.
О л я. Та господь з вами, графе, який же Андрiй Трохимович комiсар?
Л у н д и ш е в (стука паличкою). А хто ж? А хто? Забула, як ще тисяча
дев'ятсот дванадцятого року в тюрмi сидiв? З тисяча дев'ятсот п'ятого року
забастовщик. Це ж у них заслуга, чин, вродi як вислуга лiт. Зате - тепер
начальство. Комiсар! Пф...
О л я. Та нiяке вiн не начальство. Як був машинiстом, так i залишився.
Самi голоду мо.
Л у н д и ш е в (не слухаючи). Комiсар! Бiльшовик! I слова-то якi
повидумували: Пар-ком, Ком-б д. Со-бес, Че-ка. Опродкомгуб. Тьфу!
Грабилiвка, розбiйники, бандити. Землю забрали, садибу забрали, будинок
забрали. Речi, одежу, золото, срiбло. I ви©хати не можна. Сиди, подихай з
голоду. Два днi не обiдав. Чаю нема з чим випити.
О л я (спiвчутливо). Бiдний Валерiан Сергiйович... (Нiяково). Може,
дозволите... В мене курочка... я буду ©© сьогоднi варити, то i з вами
можу подiлитись...
Л у н д и ш е в (вражений). Ти! Ти пропону ш менi курку! Ти! Та як в
тебе язик повернувся!
О л я (злякано). Та що це ви, Валерiане Сергiйовичу... Адже ж я вiд
щирого серця.
Л у н д и ш е в. Умру, подохну, з довгою рукою ка вулицi стану, - а в
тебе не вiзьму!
О л я. Та чому ж, Валерiане Сергiйовичу?
Л у н д и ш е в. А ти забула, як в мене було вiсiмнадцять тисяч курей,
тiльки племiнних, а звичайних - так нiхто й не лiчив. А коли ти просила в
мене сiм рокiв тому одну курку, чи дав я тобi ©© - кажи - дав?
О л я. Та не хвилюйтеся, Валерiане Сергiйовичу, - нiчого я не пам'ятаю.
Л у н д и ш е в. Коротка в тебе пам'ять, мабуть. Ми з тобою
розрахувалися. За тебе тво© комiсари одержали. Вiдплатили цiлком,
сповна!..
IV
Входить Усачиха.
У с а ч и х а. Там тебе мамаша шука в конторi. Малому тво му кепсько.
Вмира .
О л я (схоплю ться). Боже ж мiй, господи! (Вибiга , забувши про кошик).
Л у н д и ш е в (мимрить). Вона менi курку... менi курку... (Виходить).
У с а ч и х а (сама). Побiгла i кошолку забула з куркою. Сказано, вiтер
в головi. (Озира ться). Е, була не була. (Пiдходить до кошика). Все одно
хлопець помре, не дiжде. (Бере курку з кошика i хова пiд хустку). Удруге
не кидай. Наука. (Iде до виходу). Ой, лишенько, когось несе!
Входить комiсар вiйськових по©здiв.
У с а ч и х а. Комiсар! Пропала!
К о м i с а р (пiдозрiло озира ться). Ти що тут робиш?
У с а ч и х а. Я... нiчого, ©й-бо, нiчого. Так i сть! Пропала!
К о м i с а р. Це чий кошик? Твiй?
У с а ч и х а. Та нi... це Че... Черевково© Ольки.
К о м i с а р. А, Черевко, - його менi й треба. Почекай тут. (Швидко
йде в лiвi дверi, звiдки зараз же чути телефонний дзвiнок i голос
комiсара). Так, так. Слухаю. Одержано. Особливого призначення. Гаразд.
У с а ч и х а (метушиться з жахом по кiмнатi). Пропала! I втекти не
можна, i кинути шкода. Якби де сховати... Ага! (Пiдходить до касового
вiконця). Сюди! (Пiдiйма заслiнку вiкна i запиха туди курку, зачинивши
знов вiконце). Сиди тут, падлюко, замiсть касира! Фу...
К о м i с а р (виходить з лiвих дверей). Ти зна ш, де живе машинiст
Черевко?
У с а ч и х а. Ще б пак не знати - знаю.
К о м i с а р. Веди мене до нього. Живо.
Виходять. Усачиха озира ться на касу.
V
Поверта ться з перона Юркевич, знову сiда на лавку. Увiходить Лундишев
i Карфункель - обшарпаний, змарнiлий, але, як завжди, впертий i сердитий,
з чемоданом у руцi.
Ю р к е в и ч. А, це ви, гер Карфункель, добридень. По-старому чека те
на по©зд?
К а р ф у н к е л ь (сердито). Зальбадерей. Безглюзде запитання на
вокзалi. Якi сьогоднi по©зди?
Ю р к е в и ч. Та хто ж тепер це зна ?
Л у н д и ш е в. Мiшочний експрес, скорий - теплушка, кур' рський -
"сипняк-той свiт". Без пересадки. Спальнi мiсця - на даху, пiд небом.
К а р ф у н к е л ь. Мiсочник... той свi т? Зальбадерей. Нi. Менi не
потрiбний такий по©зд.
Ю р к е в и ч. А ви все не втрача те надi©? Щодня ходите довiдуватись
про по©зди?
К а р ф у н к е л ь (сердито). Я вже говорiль вам, що пiслязавтра
мусиль бути дома - в Гейдельберг. Я мусиль робити там мiй годинник. Мiй
генiальний дзигарi справжнього, дiйсного часу. О, лише тодi люди
знатимуть, що таке час. Що таке - дер аугенблiк - один мить, якого тепер
не помiчають.
Ю р к е в и ч. То хiба не можна ©х робити тут - цi вашi дзигарi? В
Москвi, Петроградi нарештi?
Вбiга захекана Усачиха.
У с а ч и х а. А бодай вас жаба забодала! Знову наперлося повний
вокзал. (Пробира ться ближче до каси).
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей. сть тiльки два чоловiка на свiтi,
який може робити такий дзигарi. Я - Тобiас Карфункель, який ©х придумав, i
майстер Тобiас Рамiнгер, який може ©х зробiль. Тобiас Рамiнгер, великий
дзигармайстер з Гейдельберга. Ха! Ось чому я чекаю на станцiя мiй по©зд.
Усачиха тим часом пiдiйшла до само© каси i заступила собою ©© вiконце.
Ю р к е в и ч. Чека те одинадцять мiсяцiв?
К а р ф у н к е л ь. Одинадцять мiсяцiв, одинадцять рокiв, одинадцять
хвилин. Вi по-старому нiчого не розумiль ауф час. (До Усачихи). Пардон,
мадам, - менi треба в каса. О, нерозумний учень, - не пам'яталь нi один
мiй урок. Вi чу те? Менi треба в каса!
У с а ч и х а (розгублено, проте не поступаючись). Та на бiса тобi
каса, марудо!
К а р ф у н к е л ь. Менi треба узнаваль по©зда. (До Юркевича).
Одинадцять рокiв! Хiба не здавалося вам вiсiм рокiв тому двадцять чотири
хвилини за цiлий рiк? А коли вас мусили розстрiлять - як вi рахували тодi
вашi хвилини - по який годинник?
Ю р к е в и ч. Так, це правда... Але тодi були хвилини - ви ж чека те,
майн гер, цiлий рiк.
К а р ф у н к е л ь. Хвилини, аугенблiкен, мить, рiк! Де вага, де мiра
для цей лiчба? Тiльки на мо©х майбутнiх дзигарях можна буде це пiзнати.
Тiльки тодi ми пiзна мо, який справжнiй мiра той чи той секунда, той чи
той пiвгодина, тих чи тих десять рокiв. Цi дзигарi покажуть, що деякий
пiвгодина займа не бiльше мiсця, нiж деякий рiк. I що iншi десять рокiв
взагалi нiчого не вартi - не займаль нiяке мiсце.
Ю р к е в и ч (береться за голову). Це божевiльна химера. В мене
почина болiти голова, коли я вас слухаю.
К а р ф у н к е л ь. Значить, дурний голова. Абер в мене нема часу - з
вами балакати. Менi треба узнаваль мiй по©зд. (Розсердившись),
Потурбувалься пропускать мене в каса!
У с а ч и х а. Та яка тепер каса! Там нiкого нема !
К а р ф у н к е л ь. Як нема ! Я сам чув розмова унд шум. Там сть один
касир.
Ю р к е в и ч. Та що це ви, майн гер, - яка тепер каса!
У с а ч и х а. Iди, iди! Насупився, як король пiковий, i лiзе. Нiчого
очi вилуплювати - я сама трефова дама - зась.
Л у н д и ш е в. Та з вас, майн гер, кури смiятимуться.
К а р ф у н к е л ь. Менi не треба курка - менi треба касир.
(Вiдштовху Усачиху i стука у вiконце). Дi касе! Дас iст унергерт! Я буду
скаржитись!
У с а ч и х а. Пропала моя голубонька. Добрався-та-ки - нiмець
проклятий.
З вiконця чути кудкудакання.
К а р ф у н к е л ь. Вас? (Вiдчиня вiконце, звiдки вилiта курка). Що
такий? Вас фюр ейне хенне! Що за один курка! (Хапа на льоту курку).
У с а ч и х а (кричить). Вiддай мою курку, варвар!
К а р ф у н к е л ь. х фраге нiхтс данах! х бiн урма-хер - я
дзигармайстер, а не куроводник! Менi не треба нiяких курка!
У с а ч и х а. А не треба, то вiддай!
К а р ф у н к е л ь. Це не твоя курка!
У с а ч и х а. Не моя! А ти звiдки зна ш чия? (Вирива в нього з рук
курку i тiка ).
Ю р к е в и ч. То це ж та сама, що Таратута...
Л у н д и ш е в. Стривайте! Мадам! Продайте менi вашу курку!
Виходить за Усачихою.
VI
К а р ф у н к е л ь (зазира у вiконце каси). Дас iст нарренхаус. О,
безумний час, коли курка в каса i нема нi бiлет, нi по©зд!
Ю р к е в и ч. Так, майн гер, - бiлети у нас не в касi.
К а р ф у н к е л ь. Не в касi? А де?
Ю р к е в и ч. х да революцiя разом з гвинтiвкою i наганом. I розпис
в нас тiльки один - на фронт.
Увiходять Черевко i комiсар.
К о м i с а р. А паровози справнi?
Ч е р е в к о. Паровози нiчого - витримають. Вся справа в людях.
Вагонiв теж вистачить.
К о м i с а р. Ну, значить, орудуй. (Переда йому пакет). Ось наказ.
Ч е р е в к о. Гаразд. Зараз зберемо осередок, а потiм i iнших.
К а р ф у н к е л ь (виступа наперед). Гер комiсар! Менi треба по©зд.
Я мусиль сiводнi ©хати.
К о м i с а р (пише в блокнотi). Так.
Ч е р е в к о. По©здiв, товаришу, нема .
К а р ф у н к е л ь. Як нема ! В мене важлива справа! Я не можу
загубить час!
Ч е р е в к о. Зараз, товаришу, тiльки одна важлива справа - революцiя.
К о м i с а р (пише). I один тiльки час - революцi©. Значить, ©деш,
товаришу?
Ч е р е в к о. ©ду.
К о м i с а р. Добре. Ну, я пiшов в осередок. (Виходить).
К а р ф у н к е л ь (розсердившись). А! Вi дума те, що забираль собi
всi по©зда i весь час для ваша революцiя i зупиниль все життя!
Аусгешльоссен! Зо бальд нiхт! Не так скоро! Життя ще поверне вас назад
тисячею турбот i жалощiв! Воно сть сильнiше, нiж ваша революцiя!
Ч е р е в к о. Пуста балаканина, товаришу. Революцiя важливiша за
хвилиннi справи.
К а р ф у н к е л ь. Що такий! Ну, то дивiться ж, щоб вi не пожалкували
потiм про такий хвилина, яко© не поверне вам жодна революцiя в свiтi!
Вбiга ще бiльше стурбована Оля.
О л я. Андрiю Трохимовичу, ви тут? Серьожi зовсiм погано, що ж менi
робити, що робити! Доктор каже - камфора... якщо не дiстанемо, умре...
(Плаче).
Ч е р е в к о. Що ж менi робити, Олю, що... ти ж бачиш... Нiде нема .
К а р ф у н к е л ь (хмуро). Ага - я говорiль. Ось во-на - цей хвилина.
О л я. То вiн же умре - пiдемо додому. Вiн тебе кличе, хоче тебе
бачити.
Ч е р е в к о (з мукою). Та не можу ж я, Олю, зрозумiй - не можу -
зараз осередок... негайний наказ - Треба готувати по©зди на фронт. Ех...
(Затуля обличчя рукою).
Вбiга секретар осередку.
С е к р е т а р. Андрiю Трохимовичу, ти тут? Iди мерщiй в дежурну -
осередок. Чекають.
Ч е р е в к о. А? Що? Зараз... (Сто©ть, стиснувши кулаки).
Оля тихо плаче.
К а р ф у н к е л ь (тихо). Тепер ви розумiль? Який революцiя поверне
вам цю хвилину, коли вмира ваш син i коли вiн вас кличе.
Ч е р е в к о (отямившись - рiшуче). Ходiм, Павло Михайловичу. Iди,
Олю, iди. (Цiлу ©©). Я потiм... Бачиш, зараз не можна. (Виходить з
секретарем, Оля йде за ним).
Ю р к е в и ч. Що, майн гер, - , значить, люди сильнiшi, нiж ваша
мудрiсть. Цього разу ваш "фокус не удалсi".
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! (Виходить, грюкнувши дверима).
VII
Пiдходить по©зд. Юркевич iде до виходу. Входить Лiда. Вона в кожусi, з
револьвером.
Ю р к е в и ч. Лiдо! Нарештi. Якби ти знала, як я за тобою занудився,
голубко! (Бере ©© руки). Думав, вже не дiждуся... Та, мабуть, вмирати ще
рано. (Пiдвiвся).
Л i д а (цiлу його). Бiдний мiй хлопчику, i справдi, який ти став
нещасний... Якi в тебе блiдi восковi вуха. Не знаю вже, що менi з тобою й
робити. Постривай - я привезла тобi сала i курочку - по©сти... Любий...
Ю р к е в и ч. Спасибi, Лiдо, - тепер буде легше - з тобою я швидко
поправлюсь. А то ж, бувало, я й не обiдав часто. Тiльки самим ча м i жив.
Л i д а (зiтха ). Так менi ж знову треба ©хати - i надовго.
Ю р к е в и ч. Як ©хати! Куди?
Л i д а. На фронт. Ти ж зна ш, що бiлi захопили Донбас. З Врангелем ще
треба боротись. За Днiпро, за вугiлля, за донську пшеницю, за нашу волю.
Вiйна ще не скiнчилася, любий.
Ю р к е в и ч. Але ж ти жiнка, Лiдо. Хiба нема солдатiв на фронтi?
Л i д а. Я комунiстка, Лесю, - значить, теж солдат. Партiя кличе - я
мушу йти. Це просто й неминуче, як смерть.
Ю р к е в и ч. Партiя, партiя... То навiщо ж тодi ця воля, яку ти
захища ш сво ю кров'ю? Навiщо ця воля, якщо партiя поглина твою особу,
твою душу, твою любов? Тодi це не воля, а насильство.
Л i д а. Ти анархiст, Лесю. А хiба ваш анархiзм, ваша мiстика не
загнали вас в тупик? Ти ж сам писав колись, що iндивiдуальнiсть повинна
вiдродитись в громадськостi.
Ю р к е в и ч. Це дiалектика, Лiдо, а промiж нас тiльки один суддя -
серце. I якщо воно мовчить...
Л i д а. I ти - i ти можеш говорити менi це! А чому ж ти не дума ш про
мо© муки, про мо© переживання, Лесю? I якщо я мовчу - як завжди мовчу про
свою любов, то хiба... Ах, та не вмiю я про це. Адже я жiнка. Що ж ти
дума ш, легко менi йти в ногу з чоловiками, - i якими чоловiками! - в цей
грiзний i великий час? Або ти дума ш, що в мене не бува хвилин жiночо©
слабостi, вагання? Може й менi хотiлося б часом скинути цей кожух, цей
бруд, що налипнув на мене в теплушках, любити, чарувати, вабити? Для тебе
наша любов тiльки епiзод, - а для мене вона велика радiсть, що дала менi
життя. I ось я сама, я сама повинна вiд не© вiдмовитись, залишити тебе
надовго - може, назавжди... I коли мо серце сплива кров'ю, ти дума ш
лише про себе. (Затуля обличчя руками).
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя дорога Лiдо!
Л i д а. Нiчого... я зараз. Вже пройшло. Iди, милий, я зараз. Дай менi
хусточку - в мене нема ... Менi ще треба здати пакети комiсару. Ходiм.
Виходять.
VIII
Л у н д и ш е в (входить). Не догнав... побiгла, проклята баба... А
добра, зда ться, курка... велика - напевно, з мо©х вiандоток. Сил нема, як
хочеться ©сти. (Сiда на лавку). Так i сто©ть перед очима смажена жирна
курочка... золотава картопля... гранчаста склянка, рубiнове вино. Та невже
ж я нiколи не покуштую курки, курячого м'яса! (Схиля голову на руки).
Входить Усачиха, тримаючи пiд хусткою загорнуту в газету вже смажену
курку.
У с а ч и х а. Ну ©© в болото - доберуться - клопоту не здиха шся.
Краще вiддам. Скажу, що взяла засмажити - услужити, мовляв, Ольцi. Казали,
що сюди побiгла - на збори. А ось i кошолка ©© - до речi. (Iде до лавки).
Л у н д и ш е в (схоплю ться). Слава богу, - вона! Мадам, продайте менi
вашу курку.
У с а ч и х а (озираючись). Курку... яку курку?
Л у н д и ш е в. Та я ж бачу - у вас пiд хусткою, в паперi.
У с а ч и х а. I бистроокий же старий - i спить, а кури бачить.
(Нерiшуче). От iскушенi ... а ти зна ш, почому зараз курка?
Л у н д и ш е в. Ви купець - ви й кажiть.
У с а ч и х а. Давай п'ятдесят тисяч.
Л у н д и ш е в (з жахом). П'ятдесят тисяч за курку! За курку!
У с а ч и х а. Звiсно, за курку, а не за слона. Та ти подивись, яка це
курка - сало аж тече. Давай сорок тисяч.
Л у н д и ш е в. Сорок тисяч! I подумати, що колись я мав змогу
заплатити мiшок золота - двадцять тисяч за чарiвну паризьку курочку... А
тепер...
У с а ч и х а. Ну, чорт з тобою - давай тридцять тисяч.
Л у н д и ш е в. Послухайте - вiзьмiть цей перстень.
У с а ч и х а. Перстень? А вiн золотий?
Л у н д и ш е в. Ну, звичайно ж! Вiн же з iзумрудом. За нього можна
купити три тисячi таких курок, як ця.
У с а ч и х а. Господи Iсусе! От i будь пiсля цього чесною! Ну, бог з
тобою, - бери. (Хапа перстень i вiдда курку).
Л у н д и ш е в (бере курку). Курка! Найдорожча курка мого життя...
(Виходить, притискуючи курку до грудей).
IX
У с а ч и х а (сама, милуючись каменем). Камiнь який чудовий!
Доведеться, мабуть, для Ольки знову десь здобути. Ой ненечко, - iдуть -
напевно, збори. (Тiка ).
Входять кiлька залiзничникiв, серед них Черевко, секретар партосередку
та iншi, а також 3-4 жiнки- дружини залiзничникiв. Хмуро розсаджуються по
лавках.
Збори.
2-а ж i н к а. Хлiба нема , а збори щодня. Свобода...
3-я ж i н к а. I не кажiть. Очi б мо© не дивились.
2-а ж i н к а. Знову умовляти будуть.
3-я ж i н к а. Тьху!
С е к р е т а р о с е р е д к у. Тихше, товаришi! Сьогоднi в нас дуже
важливе питання. Одержано наказа.
2-а ж i н к а. Кожен день накази, а хлiба нема .
1-й з а л i з н и ч н и к. Скажи краще, чому жалування припинили.
3-й з а л i з н и ч н и к. Правильно! Який такий порядок жалування не
видавати?
1-а ж i н к а. Значить, з голоду подихати! Курка двадцять тисяч.
Картопля п'ять тисяч. Дiти пухнуть.
Галас.
С е к р е т а р. Та тихше-бо, товаришi. Дайте сказати. Дiло серйозне.
Зарплатню припинили тимчасово, а хлiб цими днями буде. Завтра будемо
картоплю видавати.
2-а ж i н к а. I все брехня. Нема в них картоплi - бреше.
С е к р е т а р. Тихше. Я бачу, товаришi, що у нас погiршилась
дисциплiна. Ми, товаришi, на посту. Залiзничники це все одно, як солдати,
- в наших руках зв'язок, транспорт. Ми повиннi життя не шкодувати за
пролетарську диктатуру, а що ми конкретно бачимо. Конкретно ми бачимо, що
машинiсти i кочегари кидають паровози, йдуть, конешно, на село, в город. А
хто ж поведе вiйськовi по©зди, товаришi? Ось i сьогоднi одержано наказа -
негайно видiлити двох машинiстiв для вiйськових по©здiв особливого
призначення.
1-й з а л i з н и ч н и к. А куди? До яких м стов?
С е к р е т а р. Цього ми не зна мо. Маршрут засекречений.
Галас. Увiходить Карфункель.
- Нема дурних! Хлiба нема, грошей нема, добре тобi дiло!
- I куди ©хати? Шию зламати. Нi маршруту, нi профiлiв, всi мiстки
потрощенi, станцi© погорiли.
- Та ще обстрiлюють з кожного лiсу. Зна мо.
С е к р е т а р. Товаришi! Товаришi! Слухайте! Що ми бачимо конкретно?
Диктатура пролетарiату бореться за робiтничу владу. То невже в цей
момент...
Дво залiзничникiв демонстративно пiдводяться i йдуть до виходу.
- Самi працюйте.
К а р ф у н к е л ь. Ага, я говорiль. Революцiя буде програваль.
Ч е р е в к о (схоплю ться з мiсця). Товаришi! Товаришi! Опам'ятайтеся!
Ви ж робiтники - подивiться на вашi руки - вони зашкарубли, почорнiли вiд
нафти i сажi, вiд ключiв i домкратiв, вiд свердел i молоткiв, вiд гарячо©
пари. Хiба не для нас здобували волю пiтерськi московськi, тульськi
робiтники, хiба не вони прогнали Денiкiна, Юденича, Петлюру? То невже ж
тепер, пiсля всiх зусиль i жертв, ми продамо справу революцi©, справу
робочого класу? I коли щодня тисячi комунiстiв, тисячi робiтникiв кидають
фабрики, заводи, сiм'© i йдуть на фронт, щоб битись за нашу волю, - ми, ми
зупинимо ©х ешелони, випустимо пар з паровозiв? Я старий, двадцять два
роки не сходжу з паровоза, - то невже ж тепер, коли партiя кличе нас на
бiй, коли товариш Ленiн каже, що треба роздушити Врангеля, - я кину мiй
паровоз?
1-й з а л i з н и ч н и к. Звiсно, - ти ж парт ць - зрiвняв.
Входить схвильована Оля i кида ться до Черевка. Бере його за руку.
Ч е р е в к о (вiдхиляючи ©© руки). Так, я парт ць, комунiст - вiрно,
товаришi, - а хiба ви не робiтники!
О л я. Андрiю Трохимовичу, Андрiю Трохимовичу! (Майже силомiць
вiдводить його набiк i щось йому тихо говорить).
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я говорiль. Життя поклало на ваги свою руку.
Ч е р е в к о (хитаючись, верта ться на сво мiсце. Оля тихо плаче на
лавцi). Товаришi... зараз прийшла моя жiнка i каже, що мiй син... хлопчик
мiй вмира ... Якщо зараз не впорснути камфори - до ночi помре. То хiба ж
це зупинить мене, примусить зiйти з паровоза? Нi, товаришi, - я ще мiцнiше
натисну на важiль, бо й життя не потрiбне нi менi, нi мо му синовi, якщо
переможуть вороги революцi©.
Великий рух. Шум. Тро залiзничникiв схоплюються з мiсця i пiдходять до
Черевка, простягаючи йому руки.
- демо, Трохимич, ©демо!
Ч е р е в к о (витираючи сльози, тисне ©м руки). Спасибi, товаришi,
спасибi, - не сумнiвався.
К а р ф у н к е л ь. Алле таузенд! Це люди з залiзним серцем.
Х
З шумом вбiга Таратута.
Т а р а т у т а (кричить ще з порога). Товаришу Черевко, мамаша, - де
ви? Дiстав камфору, рiж ©© душу вареником, - аж цiлих шiсть ампул!
О л я (скрику ). Боже мiй, Таратуто! Де? Де? (Кида ться до нього).
Т а р а т у т а. Получай, мамаша, получай, красуня, - та не реви,
камфору пiдмочиш.
О л я (рвучко цiлу Таратуту, бере пакунок i вибiга ).
Рух. Крики.
- Молодець, Таратуто! Ура! Живеш, Трохимич, живеш! Видужа тепер твiй
хлопчик!
Ще один залiзничник схоплю ться з мiсця.
- Чорт з вами! По©ду i я!
Ч е р е в к о. Ну, Прокопич! От молодець!
Т а р а т у т а. Та куди ©хати? На фронт? Ех, по©ду i я з вами,
товаришi, - вiзьмiть хоч кочегаром - я ж так само бiля машини пораюсь.
Вiзьмеш, товаришу Черевко?
Ч е р е в к о (радiсно тисне всiм руки). А чому не взяти? Тiльки ж ти
чув, товаришу, в мене маршрут секретний, куди ©демо - не зна мо, i коли
повернемось - невiдомо. А швидкiсть - скiльки машина витрима .
Т а р а т у т а. Так цього ж тiльки менi i треба. Цього я тiльки й
хочу. Дуй, жени - а куди, i сам не зна ш. Тiльки б вiтер у вухах свистiв
та озиратись було не треба.
Ч е р е в к о. Ну, тодi все гаразд. Не знаю, як хлiб, а за вiтер ручуся
- буде. Спасибi тобi, друже, - повiк не забуду.
Всi пiдводяться, розходяться з гомоном.
XI
Увiходять Лiда i Юркевич.
Л i д а. Жаль менi тебе, Лесику, та нiчого не вдi ш. Треба ©хати.
Ю р к е в и ч. Як! Сьогоднi? Зараз?
Л i д а. Адже ти чув - пiде вiйськовий по©зд особливого призначення.
Мене призначають комiсаром. Та й до©ду скорiше i легше... Не сердься,
Лесику, прощай.
Ю р к е в и ч. Знову... один... Знову розбита мрiя... Казка мо ©
любовi.
Л i д а. Не муч мене, Лесю... Менi i без того тяжко. (Цiлу його в
лоб). Що робити... (Зiтха ). Не в час ти мене покохав, любий... Та й не
тако© тобi треба любовi...
Ю р к е в и ч. Так, ти не тихий вогник щастя, золота мрiя, до яко©,
наче дитина до свiчки, я тягнувся всi цi роки. Тiльки такий дурень, як я,
мiг вважати за тихе золото тво блискуче пiр'я - полум'яна птице
революцi©... I як же боляче обпiкся я об цi палаючi крила. Ну, що ж -
прощай... (Одверта ться). Лети в сво© пожежi, невловима жар-птице.
Входять комiсар вiйськового по©зда.
К о м i с а р. Значить, ви ©дете, товаришу?
Ч е р е в к о. Я готовий.
К о м i с а р. Ви ж зна те, - по©зд особливого призначення.
Ч е р е в к о. Знаю.
К о м i с а р. Маршрут засекречений.
Ч е р е в к о. Зрозумiло.
К о м i с а р. Швидкiсть найвища.
Ч е р е в к о. Гаразд.
Т а р а т у т а. Красота!
К о м i с а р. Змiни, зрозумiло, нема. Коли ви повернетесь - не знаю.
Стан колiй невiдомий.
Ч е р е в к о. Зате - мета, товаришу комiсар, вiдома. Соцiалiзм.
К о м i с а р. Правильно. I за цю мету - всi нашi сили, весь наш час.
Шкода тiльки (дивиться на годинник), що часу в нас мало.
Ч е р е в к о. Нiчого, - примусимо i час нам служити.
Т а р а т у т а (в захватi). Цей примусить, товаришу комiсар, - будьте
певнi. Вiн же майстер. Майстер часу. А я пiдмайстерок.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Тiльки я сть майстер часу.
К о м i с а р. Значить, в путь. (Тисне Черевковi руку).
Ч е р е в к о. За справу робочого класу.
Л i д а. Прощай, Лесику. (Цiлу Юркевича).
Т а р а т у т а. Прощай, браток, не сумуй. Вхопимо час за хвiст та й
додому. Ех, i помчимо ж тепер, бережись усе на свiтi.
Всi виходять, крiм Юркевича, що сiда за стiл, похиливши голову на
руки. Свисток. Гудок. По©зд вiдходить.
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
1929 рiк. Та сама станцiя, але тепер ©© не пiзнати. Старо©, знайомо©
нам одноповерхово© будiвлi вже нема . Вiд не© лишилася сама лише бокова
стiна, яко© не встигли розiбрати i за якою вирiс високий корпус нового
вокзалу. Вiн уже готовий, але закритий поки що риштованням, i тiльки
нагорi видно частину фасаду з великим станцiйним годинником. Саме його i
закiнчують зараз установляти майстер та його помiчник, що пiднялися по
сходах на риштовання.
Але будiвля ще не закiнчена. I хоч усi вiльнi стiни оздобленi
гiрляндами та червоними полотнищами гасел, хоч скрiзь заметено i чисто,
але стоять ще бочки з цементом, не прибранi ще драбини, вiдра, вапнярки. А
на святкових полотнищах горять золотi написи:
"1929 рiк. Привiт мужньому бiйцевi за соцiалiзм машинiстовi Черевковi,
(Налива в чарочку). Войдiт . (П' ). Добрий коньяк, французький. Влив ©й в
горло оцього самого коньячку, - скочила, як перемита. (Налива ). Випий i
ти, братику, - коли вже курка п' i жива бува , то тобi й бог велiв.
У с а ч и х а. I все бреше, сукин син. Вимiняв де-небудь на гас, щоб
його жаба забодала!
Ю р к е в и ч (п' ). I час тебе не бере, Таратуто.
Усачиха мимоволi ковта , дивлячись, як Юркевич п' .
Т а р а т у т а. Час? Це ви, образованi, вигадали час, а я на нього
давно плюнув. За мною нiякий час не вженеться. В мене один рахунок -
завжди сьогоднi.
Ю р к е в ич. Мудрець ти, Таратуто, сам собi цiни не зна ш.
Т а р а т у т а. Ну, прощавайте поки - не сумуй, Олю, - i мальчонку
твого пiдправимо. (Да ©й пляшку). На ось, дай йому ковтнути чарочку -
миттю серце запрацю . Напевно.
О л я (крiзь сльози). Йому камфори треба, Таратуто, - а де ©© взяти...
Ось сиджу, чекаю на Андрiя Трохимовича - i додому йти боюся.
Ю р к е в и ч. А в Червоному Хрестi питали?
О л я. Скрiзь була - нiде нема .
Т а р а т у т а. Стривай! То я ж знаю!
О л я. Та невже? Ради бога, Таратуто, - врятуй, на тебе одна надiя!
Т а р а т у т а. По©хав! в мене один чолов'яга. Коли вже в нього
нема - то, значить, нiде. Потерпи, Олю, - я вмить. (Виходить).
У с а ч и х а. Стривай, Таратуто! Коли ще де-небудь курку задавиш...
(Бiжить за ним).
III
Юркевич пiдводиться i йде до дверей. Входить граф Лундишев. Вiн
постарiв, зiгнувся, обшарпаний, ходить через силу, спираючись на паличку.
Юркевич одверта ться i хоче вийти.
Л у н д и ш е в (зупиня його). Мсь Юркевич!
Ю р к е в и ч (оберта ться). Чого вам вiд мене треба?
Л у н д и ш е в (з образою). Тiка те? Бо©тесь, мабуть, що просити у вас
буду... ех!
Ю р к е в и ч. Невже ви самi не розумi те... Забули...
Л у н д и ш е в (в свою чергу розсердившись). Не вам би це казати,
молодий чоловiче! Ви самi, мабуть, забули, як двiчi накидалися на мене й
душили за горло. В мене й досi шия болить.
Ю р к е в и ч. Ну, тим бiльше. Нема , значить, про що й балакати.
Л у н д и ш е в. Якщо я проговорився тодi, що знаю вашу дружину, то це
була просто необережнiсть. А що зi мною зробили подiбнi до вашо© дружини
комiсари! Не зна те? Все забрали - грошi, будинки, речi, золото, срiбло -
все. Ось тiльки цей перстень залишився - хочу на хлiб та на масло
вимiняти. Ех!
Ю р к е в и ч (дивиться на перстень). Ого! Iзумруд.
Та ще який великий!
Л у н д и ш е в. . Ще б пак, вiсiм каратiв. Фамiльний. Ще вiд дiда
лишився. Колись графиня Селецька трохи не навколiшках благала, щоб продав,
- давала чотири тисячi, потiм п'ять - не вiддав. Навiть посварилися через
це.
Ю р к е в и ч. То це ж цiлий скарб! Капiтал! (Милу ться каменем). Ви
можете два роки жити на цей камiнь.
Л у н д и ш е в (прикро). Ви дума те? Зна те, скiльки за нього дають
мiсцевi йолопи? Двадцять тисяч. А паршива курка на базарi кошту двадцять
п'ять.
Ю р к е в и ч (усмiха ться).
Л у н д и ш е в. Усмiха тесь! Я знаю, чого ви смi тесь.
Ю р к е в ич. Та що ви... це просто так - згадав.
Л у н д и ш е в. Згадали, як я колись двадцять тисяч за паризьку
курочку давав. Золотом. А тепер i звичайно© не маю... Тижнями сиджу без
обiду. (Сiда на лавку бiля Олi).
О л я (пiзна Лундишева). Добридень, Валерiане Сергiйовичу. Пробачте, я
вас не пiзнала.
Л у н д и ш е в. А? Хто? А, це ти... Оля. (Сухо). Добридень. Так,
батеньку, дожили. А де ваша дружина?
Ю р к е в и ч. Та ось мусить при©хати сьогоднi. Чекаю. Вибачте.
(Пiднiма шапку i виходить).
Л у н д и ш е в (мимрить про себе). Двадцять тисяч курка... Тьфу!
О л я. Давно вас не бачила, Валерiане Сергiйовичу. Як ваше здоров'ячко?
Л у н д и ш е в. А це вже ти в свого чоловiка спитай - бiльшовика. I
подiбних йому комiсарiв.
О л я. Та господь з вами, графе, який же Андрiй Трохимович комiсар?
Л у н д и ш е в (стука паличкою). А хто ж? А хто? Забула, як ще тисяча
дев'ятсот дванадцятого року в тюрмi сидiв? З тисяча дев'ятсот п'ятого року
забастовщик. Це ж у них заслуга, чин, вродi як вислуга лiт. Зате - тепер
начальство. Комiсар! Пф...
О л я. Та нiяке вiн не начальство. Як був машинiстом, так i залишився.
Самi голоду мо.
Л у н д и ш е в (не слухаючи). Комiсар! Бiльшовик! I слова-то якi
повидумували: Пар-ком, Ком-б д. Со-бес, Че-ка. Опродкомгуб. Тьфу!
Грабилiвка, розбiйники, бандити. Землю забрали, садибу забрали, будинок
забрали. Речi, одежу, золото, срiбло. I ви©хати не можна. Сиди, подихай з
голоду. Два днi не обiдав. Чаю нема з чим випити.
О л я (спiвчутливо). Бiдний Валерiан Сергiйович... (Нiяково). Може,
дозволите... В мене курочка... я буду ©© сьогоднi варити, то i з вами
можу подiлитись...
Л у н д и ш е в (вражений). Ти! Ти пропону ш менi курку! Ти! Та як в
тебе язик повернувся!
О л я (злякано). Та що це ви, Валерiане Сергiйовичу... Адже ж я вiд
щирого серця.
Л у н д и ш е в. Умру, подохну, з довгою рукою ка вулицi стану, - а в
тебе не вiзьму!
О л я. Та чому ж, Валерiане Сергiйовичу?
Л у н д и ш е в. А ти забула, як в мене було вiсiмнадцять тисяч курей,
тiльки племiнних, а звичайних - так нiхто й не лiчив. А коли ти просила в
мене сiм рокiв тому одну курку, чи дав я тобi ©© - кажи - дав?
О л я. Та не хвилюйтеся, Валерiане Сергiйовичу, - нiчого я не пам'ятаю.
Л у н д и ш е в. Коротка в тебе пам'ять, мабуть. Ми з тобою
розрахувалися. За тебе тво© комiсари одержали. Вiдплатили цiлком,
сповна!..
IV
Входить Усачиха.
У с а ч и х а. Там тебе мамаша шука в конторi. Малому тво му кепсько.
Вмира .
О л я (схоплю ться). Боже ж мiй, господи! (Вибiга , забувши про кошик).
Л у н д и ш е в (мимрить). Вона менi курку... менi курку... (Виходить).
У с а ч и х а (сама). Побiгла i кошолку забула з куркою. Сказано, вiтер
в головi. (Озира ться). Е, була не була. (Пiдходить до кошика). Все одно
хлопець помре, не дiжде. (Бере курку з кошика i хова пiд хустку). Удруге
не кидай. Наука. (Iде до виходу). Ой, лишенько, когось несе!
Входить комiсар вiйськових по©здiв.
У с а ч и х а. Комiсар! Пропала!
К о м i с а р (пiдозрiло озира ться). Ти що тут робиш?
У с а ч и х а. Я... нiчого, ©й-бо, нiчого. Так i сть! Пропала!
К о м i с а р. Це чий кошик? Твiй?
У с а ч и х а. Та нi... це Че... Черевково© Ольки.
К о м i с а р. А, Черевко, - його менi й треба. Почекай тут. (Швидко
йде в лiвi дверi, звiдки зараз же чути телефонний дзвiнок i голос
комiсара). Так, так. Слухаю. Одержано. Особливого призначення. Гаразд.
У с а ч и х а (метушиться з жахом по кiмнатi). Пропала! I втекти не
можна, i кинути шкода. Якби де сховати... Ага! (Пiдходить до касового
вiконця). Сюди! (Пiдiйма заслiнку вiкна i запиха туди курку, зачинивши
знов вiконце). Сиди тут, падлюко, замiсть касира! Фу...
К о м i с а р (виходить з лiвих дверей). Ти зна ш, де живе машинiст
Черевко?
У с а ч и х а. Ще б пак не знати - знаю.
К о м i с а р. Веди мене до нього. Живо.
Виходять. Усачиха озира ться на касу.
V
Поверта ться з перона Юркевич, знову сiда на лавку. Увiходить Лундишев
i Карфункель - обшарпаний, змарнiлий, але, як завжди, впертий i сердитий,
з чемоданом у руцi.
Ю р к е в и ч. А, це ви, гер Карфункель, добридень. По-старому чека те
на по©зд?
К а р ф у н к е л ь (сердито). Зальбадерей. Безглюзде запитання на
вокзалi. Якi сьогоднi по©зди?
Ю р к е в и ч. Та хто ж тепер це зна ?
Л у н д и ш е в. Мiшочний експрес, скорий - теплушка, кур' рський -
"сипняк-той свiт". Без пересадки. Спальнi мiсця - на даху, пiд небом.
К а р ф у н к е л ь. Мiсочник... той свi т? Зальбадерей. Нi. Менi не
потрiбний такий по©зд.
Ю р к е в и ч. А ви все не втрача те надi©? Щодня ходите довiдуватись
про по©зди?
К а р ф у н к е л ь (сердито). Я вже говорiль вам, що пiслязавтра
мусиль бути дома - в Гейдельберг. Я мусиль робити там мiй годинник. Мiй
генiальний дзигарi справжнього, дiйсного часу. О, лише тодi люди
знатимуть, що таке час. Що таке - дер аугенблiк - один мить, якого тепер
не помiчають.
Ю р к е в и ч. То хiба не можна ©х робити тут - цi вашi дзигарi? В
Москвi, Петроградi нарештi?
Вбiга захекана Усачиха.
У с а ч и х а. А бодай вас жаба забодала! Знову наперлося повний
вокзал. (Пробира ться ближче до каси).
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей. сть тiльки два чоловiка на свiтi,
який може робити такий дзигарi. Я - Тобiас Карфункель, який ©х придумав, i
майстер Тобiас Рамiнгер, який може ©х зробiль. Тобiас Рамiнгер, великий
дзигармайстер з Гейдельберга. Ха! Ось чому я чекаю на станцiя мiй по©зд.
Усачиха тим часом пiдiйшла до само© каси i заступила собою ©© вiконце.
Ю р к е в и ч. Чека те одинадцять мiсяцiв?
К а р ф у н к е л ь. Одинадцять мiсяцiв, одинадцять рокiв, одинадцять
хвилин. Вi по-старому нiчого не розумiль ауф час. (До Усачихи). Пардон,
мадам, - менi треба в каса. О, нерозумний учень, - не пам'яталь нi один
мiй урок. Вi чу те? Менi треба в каса!
У с а ч и х а (розгублено, проте не поступаючись). Та на бiса тобi
каса, марудо!
К а р ф у н к е л ь. Менi треба узнаваль по©зда. (До Юркевича).
Одинадцять рокiв! Хiба не здавалося вам вiсiм рокiв тому двадцять чотири
хвилини за цiлий рiк? А коли вас мусили розстрiлять - як вi рахували тодi
вашi хвилини - по який годинник?
Ю р к е в и ч. Так, це правда... Але тодi були хвилини - ви ж чека те,
майн гер, цiлий рiк.
К а р ф у н к е л ь. Хвилини, аугенблiкен, мить, рiк! Де вага, де мiра
для цей лiчба? Тiльки на мо©х майбутнiх дзигарях можна буде це пiзнати.
Тiльки тодi ми пiзна мо, який справжнiй мiра той чи той секунда, той чи
той пiвгодина, тих чи тих десять рокiв. Цi дзигарi покажуть, що деякий
пiвгодина займа не бiльше мiсця, нiж деякий рiк. I що iншi десять рокiв
взагалi нiчого не вартi - не займаль нiяке мiсце.
Ю р к е в и ч (береться за голову). Це божевiльна химера. В мене
почина болiти голова, коли я вас слухаю.
К а р ф у н к е л ь. Значить, дурний голова. Абер в мене нема часу - з
вами балакати. Менi треба узнаваль мiй по©зд. (Розсердившись),
Потурбувалься пропускать мене в каса!
У с а ч и х а. Та яка тепер каса! Там нiкого нема !
К а р ф у н к е л ь. Як нема ! Я сам чув розмова унд шум. Там сть один
касир.
Ю р к е в и ч. Та що це ви, майн гер, - яка тепер каса!
У с а ч и х а. Iди, iди! Насупився, як король пiковий, i лiзе. Нiчого
очi вилуплювати - я сама трефова дама - зась.
Л у н д и ш е в. Та з вас, майн гер, кури смiятимуться.
К а р ф у н к е л ь. Менi не треба курка - менi треба касир.
(Вiдштовху Усачиху i стука у вiконце). Дi касе! Дас iст унергерт! Я буду
скаржитись!
У с а ч и х а. Пропала моя голубонька. Добрався-та-ки - нiмець
проклятий.
З вiконця чути кудкудакання.
К а р ф у н к е л ь. Вас? (Вiдчиня вiконце, звiдки вилiта курка). Що
такий? Вас фюр ейне хенне! Що за один курка! (Хапа на льоту курку).
У с а ч и х а (кричить). Вiддай мою курку, варвар!
К а р ф у н к е л ь. х фраге нiхтс данах! х бiн урма-хер - я
дзигармайстер, а не куроводник! Менi не треба нiяких курка!
У с а ч и х а. А не треба, то вiддай!
К а р ф у н к е л ь. Це не твоя курка!
У с а ч и х а. Не моя! А ти звiдки зна ш чия? (Вирива в нього з рук
курку i тiка ).
Ю р к е в и ч. То це ж та сама, що Таратута...
Л у н д и ш е в. Стривайте! Мадам! Продайте менi вашу курку!
Виходить за Усачихою.
VI
К а р ф у н к е л ь (зазира у вiконце каси). Дас iст нарренхаус. О,
безумний час, коли курка в каса i нема нi бiлет, нi по©зд!
Ю р к е в и ч. Так, майн гер, - бiлети у нас не в касi.
К а р ф у н к е л ь. Не в касi? А де?
Ю р к е в и ч. х да революцiя разом з гвинтiвкою i наганом. I розпис
в нас тiльки один - на фронт.
Увiходять Черевко i комiсар.
К о м i с а р. А паровози справнi?
Ч е р е в к о. Паровози нiчого - витримають. Вся справа в людях.
Вагонiв теж вистачить.
К о м i с а р. Ну, значить, орудуй. (Переда йому пакет). Ось наказ.
Ч е р е в к о. Гаразд. Зараз зберемо осередок, а потiм i iнших.
К а р ф у н к е л ь (виступа наперед). Гер комiсар! Менi треба по©зд.
Я мусиль сiводнi ©хати.
К о м i с а р (пише в блокнотi). Так.
Ч е р е в к о. По©здiв, товаришу, нема .
К а р ф у н к е л ь. Як нема ! В мене важлива справа! Я не можу
загубить час!
Ч е р е в к о. Зараз, товаришу, тiльки одна важлива справа - революцiя.
К о м i с а р (пише). I один тiльки час - революцi©. Значить, ©деш,
товаришу?
Ч е р е в к о. ©ду.
К о м i с а р. Добре. Ну, я пiшов в осередок. (Виходить).
К а р ф у н к е л ь (розсердившись). А! Вi дума те, що забираль собi
всi по©зда i весь час для ваша революцiя i зупиниль все життя!
Аусгешльоссен! Зо бальд нiхт! Не так скоро! Життя ще поверне вас назад
тисячею турбот i жалощiв! Воно сть сильнiше, нiж ваша революцiя!
Ч е р е в к о. Пуста балаканина, товаришу. Революцiя важливiша за
хвилиннi справи.
К а р ф у н к е л ь. Що такий! Ну, то дивiться ж, щоб вi не пожалкували
потiм про такий хвилина, яко© не поверне вам жодна революцiя в свiтi!
Вбiга ще бiльше стурбована Оля.
О л я. Андрiю Трохимовичу, ви тут? Серьожi зовсiм погано, що ж менi
робити, що робити! Доктор каже - камфора... якщо не дiстанемо, умре...
(Плаче).
Ч е р е в к о. Що ж менi робити, Олю, що... ти ж бачиш... Нiде нема .
К а р ф у н к е л ь (хмуро). Ага - я говорiль. Ось во-на - цей хвилина.
О л я. То вiн же умре - пiдемо додому. Вiн тебе кличе, хоче тебе
бачити.
Ч е р е в к о (з мукою). Та не можу ж я, Олю, зрозумiй - не можу -
зараз осередок... негайний наказ - Треба готувати по©зди на фронт. Ех...
(Затуля обличчя рукою).
Вбiга секретар осередку.
С е к р е т а р. Андрiю Трохимовичу, ти тут? Iди мерщiй в дежурну -
осередок. Чекають.
Ч е р е в к о. А? Що? Зараз... (Сто©ть, стиснувши кулаки).
Оля тихо плаче.
К а р ф у н к е л ь (тихо). Тепер ви розумiль? Який революцiя поверне
вам цю хвилину, коли вмира ваш син i коли вiн вас кличе.
Ч е р е в к о (отямившись - рiшуче). Ходiм, Павло Михайловичу. Iди,
Олю, iди. (Цiлу ©©). Я потiм... Бачиш, зараз не можна. (Виходить з
секретарем, Оля йде за ним).
Ю р к е в и ч. Що, майн гер, - , значить, люди сильнiшi, нiж ваша
мудрiсть. Цього разу ваш "фокус не удалсi".
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! (Виходить, грюкнувши дверима).
VII
Пiдходить по©зд. Юркевич iде до виходу. Входить Лiда. Вона в кожусi, з
револьвером.
Ю р к е в и ч. Лiдо! Нарештi. Якби ти знала, як я за тобою занудився,
голубко! (Бере ©© руки). Думав, вже не дiждуся... Та, мабуть, вмирати ще
рано. (Пiдвiвся).
Л i д а (цiлу його). Бiдний мiй хлопчику, i справдi, який ти став
нещасний... Якi в тебе блiдi восковi вуха. Не знаю вже, що менi з тобою й
робити. Постривай - я привезла тобi сала i курочку - по©сти... Любий...
Ю р к е в и ч. Спасибi, Лiдо, - тепер буде легше - з тобою я швидко
поправлюсь. А то ж, бувало, я й не обiдав часто. Тiльки самим ча м i жив.
Л i д а (зiтха ). Так менi ж знову треба ©хати - i надовго.
Ю р к е в и ч. Як ©хати! Куди?
Л i д а. На фронт. Ти ж зна ш, що бiлi захопили Донбас. З Врангелем ще
треба боротись. За Днiпро, за вугiлля, за донську пшеницю, за нашу волю.
Вiйна ще не скiнчилася, любий.
Ю р к е в и ч. Але ж ти жiнка, Лiдо. Хiба нема солдатiв на фронтi?
Л i д а. Я комунiстка, Лесю, - значить, теж солдат. Партiя кличе - я
мушу йти. Це просто й неминуче, як смерть.
Ю р к е в и ч. Партiя, партiя... То навiщо ж тодi ця воля, яку ти
захища ш сво ю кров'ю? Навiщо ця воля, якщо партiя поглина твою особу,
твою душу, твою любов? Тодi це не воля, а насильство.
Л i д а. Ти анархiст, Лесю. А хiба ваш анархiзм, ваша мiстика не
загнали вас в тупик? Ти ж сам писав колись, що iндивiдуальнiсть повинна
вiдродитись в громадськостi.
Ю р к е в и ч. Це дiалектика, Лiдо, а промiж нас тiльки один суддя -
серце. I якщо воно мовчить...
Л i д а. I ти - i ти можеш говорити менi це! А чому ж ти не дума ш про
мо© муки, про мо© переживання, Лесю? I якщо я мовчу - як завжди мовчу про
свою любов, то хiба... Ах, та не вмiю я про це. Адже я жiнка. Що ж ти
дума ш, легко менi йти в ногу з чоловiками, - i якими чоловiками! - в цей
грiзний i великий час? Або ти дума ш, що в мене не бува хвилин жiночо©
слабостi, вагання? Може й менi хотiлося б часом скинути цей кожух, цей
бруд, що налипнув на мене в теплушках, любити, чарувати, вабити? Для тебе
наша любов тiльки епiзод, - а для мене вона велика радiсть, що дала менi
життя. I ось я сама, я сама повинна вiд не© вiдмовитись, залишити тебе
надовго - може, назавжди... I коли мо серце сплива кров'ю, ти дума ш
лише про себе. (Затуля обличчя руками).
Ю р к е в и ч. Лiдо, моя дорога Лiдо!
Л i д а. Нiчого... я зараз. Вже пройшло. Iди, милий, я зараз. Дай менi
хусточку - в мене нема ... Менi ще треба здати пакети комiсару. Ходiм.
Виходять.
VIII
Л у н д и ш е в (входить). Не догнав... побiгла, проклята баба... А
добра, зда ться, курка... велика - напевно, з мо©х вiандоток. Сил нема, як
хочеться ©сти. (Сiда на лавку). Так i сто©ть перед очима смажена жирна
курочка... золотава картопля... гранчаста склянка, рубiнове вино. Та невже
ж я нiколи не покуштую курки, курячого м'яса! (Схиля голову на руки).
Входить Усачиха, тримаючи пiд хусткою загорнуту в газету вже смажену
курку.
У с а ч и х а. Ну ©© в болото - доберуться - клопоту не здиха шся.
Краще вiддам. Скажу, що взяла засмажити - услужити, мовляв, Ольцi. Казали,
що сюди побiгла - на збори. А ось i кошолка ©© - до речi. (Iде до лавки).
Л у н д и ш е в (схоплю ться). Слава богу, - вона! Мадам, продайте менi
вашу курку.
У с а ч и х а (озираючись). Курку... яку курку?
Л у н д и ш е в. Та я ж бачу - у вас пiд хусткою, в паперi.
У с а ч и х а. I бистроокий же старий - i спить, а кури бачить.
(Нерiшуче). От iскушенi ... а ти зна ш, почому зараз курка?
Л у н д и ш е в. Ви купець - ви й кажiть.
У с а ч и х а. Давай п'ятдесят тисяч.
Л у н д и ш е в (з жахом). П'ятдесят тисяч за курку! За курку!
У с а ч и х а. Звiсно, за курку, а не за слона. Та ти подивись, яка це
курка - сало аж тече. Давай сорок тисяч.
Л у н д и ш е в. Сорок тисяч! I подумати, що колись я мав змогу
заплатити мiшок золота - двадцять тисяч за чарiвну паризьку курочку... А
тепер...
У с а ч и х а. Ну, чорт з тобою - давай тридцять тисяч.
Л у н д и ш е в. Послухайте - вiзьмiть цей перстень.
У с а ч и х а. Перстень? А вiн золотий?
Л у н д и ш е в. Ну, звичайно ж! Вiн же з iзумрудом. За нього можна
купити три тисячi таких курок, як ця.
У с а ч и х а. Господи Iсусе! От i будь пiсля цього чесною! Ну, бог з
тобою, - бери. (Хапа перстень i вiдда курку).
Л у н д и ш е в (бере курку). Курка! Найдорожча курка мого життя...
(Виходить, притискуючи курку до грудей).
IX
У с а ч и х а (сама, милуючись каменем). Камiнь який чудовий!
Доведеться, мабуть, для Ольки знову десь здобути. Ой ненечко, - iдуть -
напевно, збори. (Тiка ).
Входять кiлька залiзничникiв, серед них Черевко, секретар партосередку
та iншi, а також 3-4 жiнки- дружини залiзничникiв. Хмуро розсаджуються по
лавках.
Збори.
2-а ж i н к а. Хлiба нема , а збори щодня. Свобода...
3-я ж i н к а. I не кажiть. Очi б мо© не дивились.
2-а ж i н к а. Знову умовляти будуть.
3-я ж i н к а. Тьху!
С е к р е т а р о с е р е д к у. Тихше, товаришi! Сьогоднi в нас дуже
важливе питання. Одержано наказа.
2-а ж i н к а. Кожен день накази, а хлiба нема .
1-й з а л i з н и ч н и к. Скажи краще, чому жалування припинили.
3-й з а л i з н и ч н и к. Правильно! Який такий порядок жалування не
видавати?
1-а ж i н к а. Значить, з голоду подихати! Курка двадцять тисяч.
Картопля п'ять тисяч. Дiти пухнуть.
Галас.
С е к р е т а р. Та тихше-бо, товаришi. Дайте сказати. Дiло серйозне.
Зарплатню припинили тимчасово, а хлiб цими днями буде. Завтра будемо
картоплю видавати.
2-а ж i н к а. I все брехня. Нема в них картоплi - бреше.
С е к р е т а р. Тихше. Я бачу, товаришi, що у нас погiршилась
дисциплiна. Ми, товаришi, на посту. Залiзничники це все одно, як солдати,
- в наших руках зв'язок, транспорт. Ми повиннi життя не шкодувати за
пролетарську диктатуру, а що ми конкретно бачимо. Конкретно ми бачимо, що
машинiсти i кочегари кидають паровози, йдуть, конешно, на село, в город. А
хто ж поведе вiйськовi по©зди, товаришi? Ось i сьогоднi одержано наказа -
негайно видiлити двох машинiстiв для вiйськових по©здiв особливого
призначення.
1-й з а л i з н и ч н и к. А куди? До яких м стов?
С е к р е т а р. Цього ми не зна мо. Маршрут засекречений.
Галас. Увiходить Карфункель.
- Нема дурних! Хлiба нема, грошей нема, добре тобi дiло!
- I куди ©хати? Шию зламати. Нi маршруту, нi профiлiв, всi мiстки
потрощенi, станцi© погорiли.
- Та ще обстрiлюють з кожного лiсу. Зна мо.
С е к р е т а р. Товаришi! Товаришi! Слухайте! Що ми бачимо конкретно?
Диктатура пролетарiату бореться за робiтничу владу. То невже в цей
момент...
Дво залiзничникiв демонстративно пiдводяться i йдуть до виходу.
- Самi працюйте.
К а р ф у н к е л ь. Ага, я говорiль. Революцiя буде програваль.
Ч е р е в к о (схоплю ться з мiсця). Товаришi! Товаришi! Опам'ятайтеся!
Ви ж робiтники - подивiться на вашi руки - вони зашкарубли, почорнiли вiд
нафти i сажi, вiд ключiв i домкратiв, вiд свердел i молоткiв, вiд гарячо©
пари. Хiба не для нас здобували волю пiтерськi московськi, тульськi
робiтники, хiба не вони прогнали Денiкiна, Юденича, Петлюру? То невже ж
тепер, пiсля всiх зусиль i жертв, ми продамо справу революцi©, справу
робочого класу? I коли щодня тисячi комунiстiв, тисячi робiтникiв кидають
фабрики, заводи, сiм'© i йдуть на фронт, щоб битись за нашу волю, - ми, ми
зупинимо ©х ешелони, випустимо пар з паровозiв? Я старий, двадцять два
роки не сходжу з паровоза, - то невже ж тепер, коли партiя кличе нас на
бiй, коли товариш Ленiн каже, що треба роздушити Врангеля, - я кину мiй
паровоз?
1-й з а л i з н и ч н и к. Звiсно, - ти ж парт ць - зрiвняв.
Входить схвильована Оля i кида ться до Черевка. Бере його за руку.
Ч е р е в к о (вiдхиляючи ©© руки). Так, я парт ць, комунiст - вiрно,
товаришi, - а хiба ви не робiтники!
О л я. Андрiю Трохимовичу, Андрiю Трохимовичу! (Майже силомiць
вiдводить його набiк i щось йому тихо говорить).
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я говорiль. Життя поклало на ваги свою руку.
Ч е р е в к о (хитаючись, верта ться на сво мiсце. Оля тихо плаче на
лавцi). Товаришi... зараз прийшла моя жiнка i каже, що мiй син... хлопчик
мiй вмира ... Якщо зараз не впорснути камфори - до ночi помре. То хiба ж
це зупинить мене, примусить зiйти з паровоза? Нi, товаришi, - я ще мiцнiше
натисну на важiль, бо й життя не потрiбне нi менi, нi мо му синовi, якщо
переможуть вороги революцi©.
Великий рух. Шум. Тро залiзничникiв схоплюються з мiсця i пiдходять до
Черевка, простягаючи йому руки.
- демо, Трохимич, ©демо!
Ч е р е в к о (витираючи сльози, тисне ©м руки). Спасибi, товаришi,
спасибi, - не сумнiвався.
К а р ф у н к е л ь. Алле таузенд! Це люди з залiзним серцем.
Х
З шумом вбiга Таратута.
Т а р а т у т а (кричить ще з порога). Товаришу Черевко, мамаша, - де
ви? Дiстав камфору, рiж ©© душу вареником, - аж цiлих шiсть ампул!
О л я (скрику ). Боже мiй, Таратуто! Де? Де? (Кида ться до нього).
Т а р а т у т а. Получай, мамаша, получай, красуня, - та не реви,
камфору пiдмочиш.
О л я (рвучко цiлу Таратуту, бере пакунок i вибiга ).
Рух. Крики.
- Молодець, Таратуто! Ура! Живеш, Трохимич, живеш! Видужа тепер твiй
хлопчик!
Ще один залiзничник схоплю ться з мiсця.
- Чорт з вами! По©ду i я!
Ч е р е в к о. Ну, Прокопич! От молодець!
Т а р а т у т а. Та куди ©хати? На фронт? Ех, по©ду i я з вами,
товаришi, - вiзьмiть хоч кочегаром - я ж так само бiля машини пораюсь.
Вiзьмеш, товаришу Черевко?
Ч е р е в к о (радiсно тисне всiм руки). А чому не взяти? Тiльки ж ти
чув, товаришу, в мене маршрут секретний, куди ©демо - не зна мо, i коли
повернемось - невiдомо. А швидкiсть - скiльки машина витрима .
Т а р а т у т а. Так цього ж тiльки менi i треба. Цього я тiльки й
хочу. Дуй, жени - а куди, i сам не зна ш. Тiльки б вiтер у вухах свистiв
та озиратись було не треба.
Ч е р е в к о. Ну, тодi все гаразд. Не знаю, як хлiб, а за вiтер ручуся
- буде. Спасибi тобi, друже, - повiк не забуду.
Всi пiдводяться, розходяться з гомоном.
XI
Увiходять Лiда i Юркевич.
Л i д а. Жаль менi тебе, Лесику, та нiчого не вдi ш. Треба ©хати.
Ю р к е в и ч. Як! Сьогоднi? Зараз?
Л i д а. Адже ти чув - пiде вiйськовий по©зд особливого призначення.
Мене призначають комiсаром. Та й до©ду скорiше i легше... Не сердься,
Лесику, прощай.
Ю р к е в и ч. Знову... один... Знову розбита мрiя... Казка мо ©
любовi.
Л i д а. Не муч мене, Лесю... Менi i без того тяжко. (Цiлу його в
лоб). Що робити... (Зiтха ). Не в час ти мене покохав, любий... Та й не
тако© тобi треба любовi...
Ю р к е в и ч. Так, ти не тихий вогник щастя, золота мрiя, до яко©,
наче дитина до свiчки, я тягнувся всi цi роки. Тiльки такий дурень, як я,
мiг вважати за тихе золото тво блискуче пiр'я - полум'яна птице
революцi©... I як же боляче обпiкся я об цi палаючi крила. Ну, що ж -
прощай... (Одверта ться). Лети в сво© пожежi, невловима жар-птице.
Входять комiсар вiйськового по©зда.
К о м i с а р. Значить, ви ©дете, товаришу?
Ч е р е в к о. Я готовий.
К о м i с а р. Ви ж зна те, - по©зд особливого призначення.
Ч е р е в к о. Знаю.
К о м i с а р. Маршрут засекречений.
Ч е р е в к о. Зрозумiло.
К о м i с а р. Швидкiсть найвища.
Ч е р е в к о. Гаразд.
Т а р а т у т а. Красота!
К о м i с а р. Змiни, зрозумiло, нема. Коли ви повернетесь - не знаю.
Стан колiй невiдомий.
Ч е р е в к о. Зате - мета, товаришу комiсар, вiдома. Соцiалiзм.
К о м i с а р. Правильно. I за цю мету - всi нашi сили, весь наш час.
Шкода тiльки (дивиться на годинник), що часу в нас мало.
Ч е р е в к о. Нiчого, - примусимо i час нам служити.
Т а р а т у т а (в захватi). Цей примусить, товаришу комiсар, - будьте
певнi. Вiн же майстер. Майстер часу. А я пiдмайстерок.
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Тiльки я сть майстер часу.
К о м i с а р. Значить, в путь. (Тисне Черевковi руку).
Ч е р е в к о. За справу робочого класу.
Л i д а. Прощай, Лесику. (Цiлу Юркевича).
Т а р а т у т а. Прощай, браток, не сумуй. Вхопимо час за хвiст та й
додому. Ех, i помчимо ж тепер, бережись усе на свiтi.
Всi виходять, крiм Юркевича, що сiда за стiл, похиливши голову на
руки. Свисток. Гудок. По©зд вiдходить.
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
1929 рiк. Та сама станцiя, але тепер ©© не пiзнати. Старо©, знайомо©
нам одноповерхово© будiвлi вже нема . Вiд не© лишилася сама лише бокова
стiна, яко© не встигли розiбрати i за якою вирiс високий корпус нового
вокзалу. Вiн уже готовий, але закритий поки що риштованням, i тiльки
нагорi видно частину фасаду з великим станцiйним годинником. Саме його i
закiнчують зараз установляти майстер та його помiчник, що пiднялися по
сходах на риштовання.
Але будiвля ще не закiнчена. I хоч усi вiльнi стiни оздобленi
гiрляндами та червоними полотнищами гасел, хоч скрiзь заметено i чисто,
але стоять ще бочки з цементом, не прибранi ще драбини, вiдра, вапнярки. А
на святкових полотнищах горять золотi написи:
"1929 рiк. Привiт мужньому бiйцевi за соцiалiзм машинiстовi Черевковi,