Страница:
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ДIЙОВI ОСОБИ:
Юркевич
Лiда
Доктор Карфункель
Таратута
Машинiст Черевко
Оля, його дружина
Лундишев
Софiя Петрiвна
Полковник
Поручик
Комiсар вiйськового по©зда
Секретар партосередку
Капельмейстер Куриця
1-й
2-й -
залiзничники.
3-й
Усачиха
Дiвчинка
Жiнки робiтникiв на станцi©, носильник, залiзничники, червоноармiйцi,
робiтники з радгоспу, баби з курми, музики.
Дiя вiдбува ться на однiй залiзничнiй станцi©, але в рiзнi часи:
дiя перша - 1912 року
дiя друга - 1919 "
дiя третя - 1920 "
дiя четверта - 1929 "
ДIЯ ПЕРША
Пасажирська кiмната на невеличкiй залiзничнiй станцi©. Два вiкна,
канапа, стiл. Годинник. Лiворуч дверi з написом "Дамська кiмната",
праворуч - "Вхiд". Лiтнiй вечiр. За вiкнами зеленкуватi станцiйнi вогнi.
Доктор Карфункель сидить з ногами на канапi, попива чай; вийма з
футлярiв i знову хова багато рiзноманiтних годинникiв. Це худорлявий,
невизначеного вiку, елегантно одягнений пан. Права щока пов'язана червоною
шовковою хусткою.
За вiкнами звичайнi станцiйнi звуки. Миготять вогники, гучно лунають
гудки паровозiв.
I
Входить Юркевич, молода людина рокiв 25, а за ним носильник вносить i
становить на пiдлогу чималенький-таки чемодан, добре запакований у
парусину i зав'язаний вiрьовкою.
Ю р к е в и ч. До Москви бiлет другого класу i плацкарту.
Н о с и л ь н и к. Каси ще не вiдчиняли. Багажу здавати не будете?
Ю р к е в и ч. Нi, нi, чемодан я вiзьму з собою. Чи скоро по©зд, не
зна те?
Н о с и л ь н и к. Ще не дзвонили. Мабуть, скоро. За пiвгодини, якщо не
спiзниться. (Виходить, не причинивши дверей).
К а р ф у н к е л ь (роздратовано). Донерветер! Потрудiлься закриваль
дверi. Протяг, холодник!
Ю р к е в и ч. Даруйте - свiже повiтря!
К а р ф у н к е л ь. Повiтря, повiтря! Зальбадерей! Безглюздий балакня.
Повiтрю i дурням дверi завжди вiдкритi. Зачиняль дверi! Я застудилься,
чу те?
Ю р к е в и ч. Бог з вами - надворi така спека!
К а р ф у н к е л ь. Спека, спека... Я вам казав, що я хворий? х габе
цаншмерц. У мене пекучий зубний бiль. 0-о-о-у, проклятий кра©на! Вiчний
простуда, вiчний зубний бiль. У-у-у!
Ю р к е в и ч. Вибачте, будь ласка, я не знав. (Зачиня дверi). Цiлком
вам спiвчуваю. Зубний бiль - це така мука, такий пекельний бiль... Цiлком
вас розумiю, шановний пане, пробачте, не маю честi...
К а р ф у н к е л ь (трохи пiдводиться, стогнучи). Карфункель, та мний
радник i доктор механiки.
Ю р к е в и ч. Дуже при мно. Юркевич, учитель гiмназi©, трохи
лiтератор. Значить, ви нiмець, та мний радник - о, це великий чин!
К а р ф у н к е л ь. Справа не в назвах, а в суть. Моя спецiальнiсть -
час. Дзигарi, годинники, механiзм...
Ю р к е в и ч. О, то ви, значить, механiк... майстер, що робить
годинники? А я думав...
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Годинники роблять ремiсники, дурнi,
що не бачать далi свiй нiс. Абер я сть майстер часу. Майстер, що розумi
життя - життя i його механiзм. Га!
Ю р к е в и ч. Пробачте, я не хотiв вас образити. Хм, напевно, якийсь
чудак...
К а р ф у н к е л ь. Робити годинники... Зальбадерей! Для кого - для
дурнiв, що не вмiють рахувати час! Ох-ох-ох! (Хапа ться за щоку).
Ю р к е в и ч. Не переста ? Зна те, був час, коли я страшенно мучився
зубами, найменший протяг - просто хоч плач. I зна те, що менi допомогло?
Краплi! Був я якось в одних знайомих на селi - i ось один старенький лiкар
порадив менi приймати краплi. То можете собi уявити - вiд однi © краплi
неначе рукою зняло. Це якiсь стародавнi i дуже мiцнi лiки - зда ться,
беладонна, гвоздична олiя, опiй, але надзвичайно допомага , надзвичайно. I
зна те - це було давно, зуби тепер у мене не болять, але я навiть в дорозi
нiколи не розлучаюся з цими краплями, завжди вожу з собою.
К а р ф у н к е л ь (схоплю ться i почина вклонятися, тримаючись за
щоку). О, мiй любий пане, майн лiбер гер Юрi-Юрi-кевич! Яке щастя, що я
вас зустрiв! Не вiдмовте ж i менi один крапля цього лiкарства. Буду вам
надзвичайно вдячний, 0-о-о-у, проклятий бiль!
Ю р к е в и ч (збентежено). О, звичайно, звичайно, з охотою. (Шука в
шкiрянiй торбинцi, що висить у нього через плече). Але... але, ви
розумi те, яка досада - в торбинцi ©х нема . Мабуть, я поклав ©х в
чемодан. Так, звичайно, в чемодан. Тепер я пам'ятаю - вони в японськiй
шкатулцi.
К а р ф у н к е л ь. В шкатулцi? О, чудово! Дуже прошу вас, мiй любий
друже, один тiльки крапля!
Ю р к е в и ч (почина дратуватися). Та що це ви! Дiстати краплi з
цього чемодана? Шкатулка на самому днi! Ви бачите, як вiн запакований? I
думати нiчого...
К а р ф у н к е л ь. Абер благаю вас, мiй шляхетний молодий друже,
о-о-у! Майн бестер гер!
Ю р к е в й ч (роздратовано). Але ви розумi те, що я ©ду? Та щоб тiльки
розв'язати цей чемодан, потрiбно принаймнi пiвгодини. А скласти, а знову
запакувати? А ви чули, через пiвгодини по©зд? А якщо я не потраплю на цей
по©зд, то тодi... фу, навiть подумати жах!
К а р ф у н к е л ь. О-о... ой... який страшний бiль! Благаю вас, мiй
любий пане, майн зюсер гер... якби ви знали, який це жахливий... о-о-о!..
який... у-у-у!
Ю р к е в й ч. Але ви розумi те, що це неможливо? Тепер розв'язувати
чемодан! То я не потраплю на по©зд. А коли я не потраплю на по©зд, я
втрачу мою найкращу мрiю. Через пiвгодини останнiй по©зд на Москву.
К а р ф у н к е л ь. У... у... о! Один крапля!
Ю р к е в й ч. Та ви чули - останнiй по©зд на Москву. А якщо я завтра
вранцi не буду в Москвi, я не потраплю в Париж. У Париж, про який я
стiльки мрiяв!
К а р ф у н к е л ь. Париж? Ви ©дете в Париж?
Ю р к е в й ч. Так, я купив бiлет в екскурсiю, що ©де на виставку!
Екскурсiя ви©жджа з Москви завтра о дванадцятiй годинi - значить, якщо я
спiзнюся, пропали i грошi i всi мо© надi©. Ви розумi те, як я хвилююсь?
Потрапити в Париж, за кордон, на виставку - хiба трапиться вдруге така
оказiя? Якби ви прожили десять рокiв у нашiй глушинi, ви б знали, чого
варта мрiя. Може, тут вирiшу ться моя доля - я трохи пишу... i, може, в
Парижi... е, та що й казати!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Безглюздий балакня. Вирiшу ться
доля... Розумна людина сам робiль своя доля, у-у-у! (Сiда край стола). Вi
просто не бажаль менi допомогаль. Можна двадцять разiв розв'язаль i
зав'язаль двадцять таких чемодан... О... о... проклятий бiль! (Тихенько
стогне).
Юркевич, схвильований, ходить по кiмнатi. Пауза.
К а р ф у н к е л ь (раптом скрику i нахиля ться, шукаючи чогось на
пiдлозi). А! Донерветер! Тримайте, тримайте, вiн бiля, вас, вiн
покотiлься!
Ю р к е в и ч (пiдбираючи ноги). Хто покотився, хто покотився, де?
К а р ф у н к е л ь (лазячи по пiдлозi). Не наступiть з ногами! Один...
два... три.
Ю р к е в и ч (шука , нахилившись). Та що саме?
К а р ф у н к е л ь (показуючи маленьку золоту коробочку). Я
розсипаль... дванадцять... дванадцять пiлюльок... такий маленький
пiлюлечка. Будь ласка, допоможiть знаходiль!
Обидва нахиляються i шукають по всiй кiмнатi.
К а р ф у н к е л ь. Обережно, не наступiть з ногами! Два... три...
цвай... драй...
Ю р к е в и ч. Знайшов, знайшов! Одна, двi, ще одна, ще...
К а р ф у н к е л ь. Дякую, данке. (Шукають). Бiтте нох. Чотири,
п'ять... Данке зер. Дякую. Будь ласка, ще трошки. Ага, нох айне...
Ю р к е в и ч (шука ). Всi?
К а р ф у н к е л ь. Нi, ще двi. Ага, ще ! Ще одна, будь ласка, ще
один. Зiбен, ахт - ще один...
Ю р к е в и ч. Нiде бiльше нема . Не видно.
К а р ф у н к е л ь. Може, закотiлься пiд чемодан? Подивiться, будь
ласка, з очима.
Ю р к е в и ч (штовха чемодан). Нi, нiчого подiбного.
К а р ф у н к е л ь. Нема? Яка непри мна пригода! А може, пiд порогом?
Ю р к е в й ч. Та годi-бо - скiльки не ста ?
К а р ф у н к е л ь. Один.
Ю р к е в и ч. Однi ©? Ну, то чи варто за одну турбуватись? Все одно
вона забруднилася на пiдлозi.
К а р ф у н к е л ь. Але його не можна так залишати. Не можна...
Ю р к е в и ч. Не можна? Але чому?
К а р ф у н к е л ь. Дас iст гiфт. Це отрута.
Ю р к е в и ч (дме на пальцi i дiста хустку). Отрута?
К а р ф у н к е л ь. Дуже мiцний отрута, алькало©д. Я його добуваль з
один квiтка. (Шука ). Якщо людина ковталь один пiлюлька - вiн умiраль за
чотири секунди, як один муха, вi айне флiге. Паралiч, удар - жоден лiкар
не пiзна , вiд чого. Я не можу його тут залишити. (Шука , заглядаючи пiд
стiльцi).
Ю р к е в и ч. Нiде нiчого не видно. (Витира руки хусткою).
К а р ф у н к е л ь (невдоволений, хова коробочку в кишеню). О-о,
знову! (Хапа ться за щоку). У-у-у, проклятий бiль! (Пада в крiсло,
вигинаючись вiд болю). У-у-у! Яка му... о-у-у! Абер дас iст... (Зрива ться
на ноги). О, благаю вас, благаю вас, пане вчителю, майн лiбер шульмайстер!
II
Цi © хвилини чути частий дзвiн оповiстки.
Н о с и л ь н и к (швидко входить з квитком у руцi). Прошу бiлетик, 11
карбованцiв 75 копiйок. Прошу!
Ю р к е в и ч (заквапився). А? Що? Бiлет? Ага! Дзвiнок - чу те?
Н о с и л ь н и к. З Ки ва - оповiстка на ваш по©зд. (Бере з пiдлоги
чи©сь речi).
Ю р к е в и ч. Ага. То несiть. Несiть мерщiй на перон. (Хапа ться за
чемодан). Мерщiй!
Н о с и л ь н и к. Та нi ж бо, нi, ще рано. Ще через двадцять чотири
хвилини, якщо не спiзниться. Я зайду - не звольте турбуватись.
Ю р к е в и ч. Стривайте, носильник! Стривайте! (Порива ться до дверей
за носильником). Носильник!
К а р ф у н к е л ь (хапа Юркевича за руку). Просiть чого хочете! Одну
лише краплю!
Ю р к е в и ч (обурений). Та ви просто глузу те! Та ви чули, що через
двадцять чотири хвилини буде по©зд? Ви чули? Ви зна те, що для мене ця
подорож - мета всього життя? Я ж казав вам, що не можу спiзнитися на
по©зд!
К а р ф у н к е л ь. Один крапля! (Стогне). У-у-у!
Ю р к е в и ч (у гнiвi). Треба двадцять хвилин, щоб тiльки розпакувати
цей чемодан! А щоб його знову запакувати, треба тричi упрiти, i ви хочете,
щоб я за двадцять чотири хвилини... Тьфу! Двадцять чотири хвилини!
(Береться за голову, знiма пальто i, вiдсапуючись, витира хусткою лоба).
Та це просто глум, натиск на iнтелiгентну людину!
К а р ф у н к е л ь (що вiдiйшов був до стола, зiгнувшись i тримаючись
за щоку, тепер оберта ться розгнiваний, забувши навiть про зубний бiль).
А, натиск на iнтелiгентну людину! Дас iст юбермесiг! О, я дуже хотiв, щоб
хтось справдi натиснув на вас - на руський iнтелiгент - i змусив вас
робити. Працювати. Працювати, а не мрiяти про краще життя, не ворухнувши
пальцем, щоб його завоювати, здобути!
Ю р к е в и ч. Неправда! Не наша провина, що нам не дають працювати!
К а р ф у н к е л ь. Вам не дають! Вi самi сть лежебок i ледар - вi,
руський iнтелiгент! Вi чека те десять рокiв там, де потрiбнi хвилини. Ось
i тепер вi пошкодуваль для хворiй людина двадцять чотири хвилини -
нiкчемнi хвилини вашого життя. Вi говорiль, що двадцять чотири хвилини не
досить, щоб розв'язати паршивий чемодан? А ви зна те, що таке час? О, я
довго вивчав проблему часу i дещо розумiю в життi. Ви чули коли-небудь про
"закон тiсного часу", повного, як склянка з водою?
Ю р к е в и ч (береться за голову). Закон тiсного часу! Хiба час може
бути тiсний? Це ж не черевик, щоб бути тiсним або завеликим.
К а р ф у н к е л ь. Вi й цього навiть не зналь! Вi десять рокiв мрiяли
про такий пустий подiя, як по©хати за кордон. А вi зна те, скiльки подiй
може вмiститися в один пiвгодина, якщо вони захочуть потiснитись? Не
зна те? Ну, звiсно, для вас потрiбнi роки, щоб дiждатись один подiя. Коли
вi одержаль листа або ночуваль в чужий жiнка, вi вважаль, що це величезний
подiя, яко© стане на чотири роки!
Ю р к е в и ч. Це божевiлля! Прощавайте, я не маю часу слухати вашi
теревенi.
К а р ф у н к е л ь. Вi не ма те часу? Та невже? (Вийма з кишенi
годинника i почина його накручувати, той мелодiйно гра ). А вашi двадцять
чотири хвилини, яких вi для мене пошкодуваль. Стережiться - ха-ха! - щоб в
них не поналазиль подi©, вiд яких ви так старанно ховалься. О, вi ще не
зналь, скiльки подiй може трапитись за двадцять чотири хвилини! За цей час
можна знайти щастя, можна втратити щастя, можна покохати на все життя.
Так, так, можна навiть умерти - або кого-небудь убити - i все за тi самi
двадцять чотири хвилини. А не те що розв'язати чемодан. Ха-ха! Ну, ну,
побачимо, чи пощастить вам зберегти для себе цi двадцять чотиги хвилини,
яких вi для мене пошкодуваль.
Виходить, тихо смiючись.
Ю р к е в и ч (очманiлий, пада на стiлець). Знайти щастя, втратити
щастя... покохати на все життя... кого-небудь убити... (Зрива ться на
рiвнi ноги). Диявол! Це якийсь кошмар, краще пiти на перон. (Надяга
пальто i з зусиллям тягне свiй чемодан до дверей). Мерщiй на повiтря!
III
Але дверi розчиняються i входить Софiя Петрiвна, дама рокiв ЗО,
брюнетка, в чорному манто i вуалi, яку вона вiдкида нетерплячим рухом
руки.
Ю р к е в и ч (злякано). Софiя Петрiвна! Ви! Ви!
С о ф i я П е т р i в н а. Не сподiвалися? Не чекали?
Ю р к е в и ч. Я.. я дуже радий... Я не знав, що ви повернулися з
села... Добрий вечiр, моя дорога!
С о ф i я П е т р i в н а (не приймаючи його руки), Справдi - ви не
знали? Ви гадали, що я на дачi i нi про що не довiдаюсь i ви встигнете
спокiйно по©хати? Встигнете по©хати з вашою... коханкою, з цi ю Марусею,
або я вже не знаю з ким.
Ю р к е в и ч. Та господь з вами! Якою Марусею? Я ж один - зовсiм один!
С о ф i я П е т р i в н а. I ось я довiдалась - яка невдача! Але нехай
ви мене розлюбили, нехай не любили нiколи - це я готова пробачити, готова.
Але чи подумали ви про мiй гонор, чи подумали ви про те жахливе...
Ю р к е в и ч. Але, запевняю вас, дорога Софi Петрiвно! Соню!
С о ф i я П е т р i в н а. Що я пережила за цi хвилини! Цiле мiсто
говорило про вас, на всiх перехрестях кричали про ваш вiд'©зд, i лише я -
одна я - нiчого не знала. (Лама руки). Який сором! Яка ганьба!
Ю р к е в и ч (у розпачi). Але я дiйсно ©ду в Париж на виставку, невже
ж це такий злочин? Це якийсь кошмар - справжнiй зубний бiль...
С о ф i я П е т р i в н а. А ця ваша Маруся, яка з вами ©де, це теж
кошмар? Теж зубний бiль?
Ю р к е в и ч. Але присягаюся вам усiм святим...
С о ф i я П е т р i в н а. Не брешiть. Марiя Iванiвна менi все (сiда i
плаче, затулившись хусткою), все... розказала. Облиште... не чiпайте мене!
Ю р к е в и ч. Та це ж неправда, брехня! Соню, моя дорога, заспокойся,
благаю тебе. Соню! Господи! Справдi, краще розв'язати три чемодани,
чотири, двадцять чемоданiв i скринь.
С о ф i я П е т р i в н а (пiдводиться). Тiкати крадькома, тiкати вiд
мене, яка вiддала йому все, що може вiддати жiнка!
Ю р к е в и ч. Соню! Благаю тебе! (Озира ться). Скандал - зараз по©зд.
С о ф i я П е т р i в н а. Любов, душу, честь! I тепер, коли всi
говорять про мiй скандал.... А! Хтось iде! (Опуска вуаль). Тiкати з
iншою, з першим дiвчиськом...
Ю р к е в и ч (у розпачi). Та ©й-бо ж це неправда! Я один - невже ти не
вiриш?
С о ф i я П е т р i в н а. Сюди йдуть. Прощайте. Можете ©хати. Можете
тiкати один або вдвох - менi однаково. Коли я побачила, як ви злякалися,
менi стало гидко. А тим часом - дивiться, якби я застала вас удвох (вийма
з торбини маленький револьвер), менi зда ться, що я... (Юркевич злякано
вiдступа ). Прощайте!
Швидко виходить, зiпхнувши з порога графа Лундишева, що спiшив увiйти.
Юркевич, очманiлий, сидить на сво му чемоданi.
IV
Ю р к е в и ч. Та пiсля цього зубний бiль... сама тобi насолода!
Л у н д и ш е в (жвавий дiдусь у шикарному пальтi i плескуватому
кашкетi). Чорт вiзьми, трохи не збила з нiг - не жiнка, а буря, ураган!
Ю р к е в и ч (знесилений). Iменно ураган... Зубний бiль!
Л у н д и ш е в (помiча Юркевича). Слава богу, ще тут. Пардон, якщо не
помиляюсь, мсь Юркевич?
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Я - Юркевич, до ваших послуг!
Л у н д и ш е в. Дуже, дуже радий! Граф Лундишев. Давно шукав нагоди
-можна сказати, ваш поклонник. Чув вашу лекцiю в нашому клубi взимку - про
мiстичний анархiзм або анархiчний мiстицизм - точно не пам'ятаю. Дуже
мило, дуже мило! Але справа не в тому. Страшенно поспiшав. Слава богу, ви
ще не по©хали, фу!
Ю р к е в и ч. Ви... хотiли мене бачити?
Л у н д и ш е в (сiда ). Курите? Будь ласка. Ну, звичайно ж, мчав
двадцять верст iз села. Справа ось у чому. Вчора в мене обiдав Андрiй
Iванович, ваш директор, i мiж iншим розповiв, що один його вчитель -
тобто, розумi те, ви, ©де в Париж на виставку. Я так i пiдскочив. Коли? -
питаю. Та, каже, завтра, якщо вже не по©хав. Сiдаю в екiпаж i лечу на
станцiю...
Ю р к е в и ч. Ви хотiли менi щось доручити?
Л у н д и ш е в. От-от! Маленьке, але дуже цiкаве доручення. Буду вам
безмежно вдячний!
Ю р к е в и ч. Будь ласка, дуже при мно...
Л у н д и ш е в. Любий мiй, ви повиннi привезти менi з Парижа принцесу
Буль-Буль ель Газар...
Ю р к е в и ч. При... принцесу Буль-Буль?
Л у н д и ш е в (регоче). Ха-ха-ха! Заспокойтеся, це не так уже важко.
Ця принцеса не що iнше, як чудова, е... принадна, е... чарiвна курочка.
Курка, ви розумi те?
Ю р к е в и ч. Ку... курочка?
Л у н д и ш е в. Ну, так, курочка. Треба вам сказати, що я завзятий
курiвник. В мо му ма тку, в Лундишевцi, цiле куряче мiстечко - щось
невимовне. Такий, розумi те, парк, грати, будиночки, вода - всi iснуючi
породи курей - кури малайськi, японськi, брабантськi, китайськi, бентами,
плiмутроки, лангшани, кури жовтi, червонi, синi i бiлi, кури малесенькi i
величезнi - словом, цiле куряче царство. А якi пiвнi! О! Якби ви бачили
мого герцога де Гiза! Весь, розумi те, чорний, неначе в оксамитi, а яка
велична постава - куди тобi Шаляпiн! Хоч зараз на сцену.
Ю р к е в й ч. Скажiть, просто дивно!
Л у н д и ш е в. Да, так ось про нашу принцесу. Ви, звичайно,
розумi те, що я стежу за всiма виставками, журналами з курiвництва i таке
iнше. Сам багато разiв посилав курей на виставки, маю силу медалей,
дипломiв i т. д. I ось тиждень тому одержую останнiй журнал з Парижа - i
що ж ви дума те? Довiдуюсь, що на виставцi в числi iнших чудес виставлено
предивну, чудову, надзвичайно гарну, невимовно© краси курочку. Iндiйська
порода - принцеса Буль-Буль ель Газар. Ви розумi те? Небувала рiдкiсть,
диний в вропi екземпляр. Нi в Ротшiльда, нi в лорда Дурлея нiчого
подiбного нема . Можете собi уявити, як я розхвилювався!
Ю р к е в й ч. Чим же вона така надзвичайна? Пробачте, адже ж я в цiй
справi профан.
Л у н д и ш е в. Як чим надзвичайна?! Це ж курка iндiйсько© породи з
Iндаура. Навiть в Iндi© вона майже невiдома. А яка краса! Якi груди, ноги,
голова, - а пiр'я! Зовсiм золотого кольору, наче в казцi. Це поема, а не
курка.
Ю р к е в и ч (смiючись). Ну, звiсно, якщо поема...
Л у н д и ш е в. А iм'я! Принцеса Буль-Буль ель Газар - зна те - з
арабських казок. Да, так ось, як тiльки я прочитав про це диво, - зараз же
телеграму, що ©© купую, а другу - мо му братовi в Париж - графовi Iвану,
щоб вiн сплатив грошi. Але уявiть собi мою досаду: граф Iван, мiй брат,
ви©хав в Бiаррiц - я в розпачi! Переказати грошi - ви розумi те? -
невiдомо кому. I раптом чую про вашу по©здку. Врятуйте, мiй дорогий,
одвезiть грошi, привезiть принцесу!
Ю р к е в и ч (нерiшуче). Звичайно... хоча, справдi, не онаю...
Л у н д и ш е в (вийма пакет). Мушу вам сказати, що сума досить
солiдна - п'ятдесят тисяч франкiв, а на нашi грошi вiсiмнадцять тисяч
п'ятсот карбованцiв. Ну, про всякий випадок i для рiвного рахунку двадцять
тисяч - може, мито, курс i таке iнше. Двадцять тисяч карбованцiв.
Ю р к е в и ч. Двадцять тисяч карбованцiв за курку! За курку!
Л у н д и ш е в. Ну, звичайно, за курку, а не слона. Не розумiю, чому
тут дивуватися? Та ви зна те, щоб впiймати i привезти в вропу принцесу
Буль-Буль, треба було спорядити цiлу експедицiю. Треба було - розумi те? -
виряджатися на пiвдень Iндаура, дряпатися по горах Сатпури, плавати по
рiчцi Чамбал, пробиратися в джунглях, тiкати вiд тигрiв i зазнати силу
пригод. Я ж вам кажу - справжнiсiнька тисяча i одна нiч!
Ю р к е в и ч. Так, звичайно, - вибачте мою необiзнанiсть. Але все ж
таки - двадцять тисяч карбованцiв за одну курку!
Л у н д и ш е в. За одну курку, за одну курку! Ви краще скажiть,
згоджу теся ви чи нi?
Ю р к е в и ч. Дозвольте, але ж я ©ду для розваги, для вiдпочинку, а в
такому разi менi доведеться зразу повернутись та ще... з куркою. Можете
собi уявити?
Л у н д и ш е в. Пусте, дурницi! Про©здитесь за один тиждень - i можете
знову в Париж. Я знаю, ви людина молода, небагата - на дорогу i за комiсiю
пропоную вам три тисячi - згода?
Ю р к е в и ч. Три тисячi! Менi! Та це ж цiле багатство!
Л у н д и ш е в (смi ться). Ну, от бачите, значить, по руках. Сердечне
спасибi, мiй дорогий. Ну, то ось вам пакет - тут рiвно двадцять три тисячi
карбованцiв. Там усе зазначено - i адреса i все iнше. (Вiдда пакет). Дуже
радий! (Потиску йому руку). Дуже радий!
Ю р к е в и ч. Але, справдi, менi навiть соромно. Це вже дiйсно
арабськi казки!
Л у н д и ш е в. Принцеса Буль-Буль ель Газар, ха-ха-ха! Нiчого,
нiчого, не турбуйтеся. Головне, привезiть менi цю жар-птицю - ви ж зна те,
що за це завжди належить нагорода. Ну, значить, адье - щасливо© дороги! До
речi, пардон, трохи не забув. Ви, мiй любий, у курiвництвi. звичайно,
профан. То ось я написав вам кiлька iнструкцiй. Дуже прошу вас, догляньте,
будь ласка, курочку, щоб вона, боронь боже, не захворiла в дорозi.
Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, звичайно... Вживу всiх заходiв.
Л у н д и ш е в. Насамперед, зрозумiла рiч, примiщення. Клiточку треба
чистити двiчi на день. Далi треба пiдсипати ©й пiсочку, соснових шпильок,
попелу. Потiм харчування. Давайте ©й овочi, салат, цвiтну капусту,
котлети, а ще краще - нехай поклю пшенички. Ви, мiй любий, робiть так: на
обiд давайте ©й котлетку i трошки гречано© кашi з салатом, а на снiданок i
на вечерю нехай поклю пшенички або пшона. П' вона, звичайно, чисту воду
i молочко. Да, давайте ©й трохи вапна i товчено© шкаралупки. А головне,
мон шер, протяги - бережiть ©© вiд протягiв, мiй любий! Вiзьмiть окреме
купе першого класу.
Ю р к е в й ч. Звичайно, звичайно, не турбуйтеся - зроблю все.
Л у н д и ш е в. Ну, то бувайте, адь ! Оревуар! Менi ще треба до
начальника станцi© - я ще заскочу. До речi, краще, коли це все залишиться
мiж нами - почнуть, розумi те, ахати - ось не гiрше за вас - двадцять
тисяч курка! Двадцять тисяч курка! Ах! Ах! Я навiть жiнцi не говорив про
це. Так краще. (Iде до дверей). Бон шанс!
Ю р к е в й ч. На все добре.
Л у н д и ш е в (поверта ться). Да, трохи не забув - блохи! Це вже не в
службу, а в дружбу, - пошука те в не©, мiй голубе, блiх, якщо ця капость
заведеться. Якщо в не© буде погано з шлунком - дайте ©й трошки червоного
вина. Ну, я йду.
Бере руку Юркевича i потиску . В цю хвилину дверi тихо вiдхиляються, i
в них загляда Софiя Петрiвна, яка чу дальшi слова розмови.
Дивiться ж, мiй рiдний, бережiть мою принцесу, мою любу втiху. Доручаю
©© вам, мою руденьку красуню!
С о ф i я П е т р i в н а. А! Так от його правда! Принцеса! Руденька,
красуня! Я так i знала!
Ю р к е в и ч. Неодмiнно, неодмiнно. Буду берегти, як зiницю ока.
Л у н д и ш е в. Пам'ятайте ж, вiзьмiть окреме купе першого класу. Якщо
вона схоче купатися - нехай купа ться. Та ви й самi витирайте ©й часом
груди i нiжки.
С о ф i я П е т р i в н а. Який цинiзмi
360
Л у н д и ш е в. Та за одним заходом пошукайте в не© блiх.
С о ф i я П е т р i в н а. Нi, це вже занадто! Постривай же, негiднику!
Зника .
V
Л у н д и ш е в. Ну, я пiшов. Адь ! (Виходить).
Ю р к е в и ч (сам). Яке щастя, яке чарiвне щастя! Три тисячi
карбованцiв, воля, радiсть, життя! Та це ж можна послати до бiса прокляту
гiмназiю, - два роки подорожувати, побувати в Iталi©, надрукувати мою
книжку. Боже, яке щастя! О, моя люба курочка, дорога принцеса Буль-Буль!
Чути далекий протяжний гудок паровоза.
Яке щастя - не знати нiяких турбот i тiльки слухати цей далекий
зазивний гудок паровоза. Тихий вечiр, м'яка канапа, а там, за вiдчиненим
вiкном, догоря зоря, пливуть голубi поля, летять золотi iскри i так
п'янкувато пахне ароматним березовим димом, - а паровоз усе бiжить i
бiжить, i дзвiнко кричить, i будить далеку луну, i так солодко завмира
серце. А попереду чарiвний, широченний свiт... Золотi вогнi Парижа...
палаци, музе©, жiнки, нескiнченне свято мистецтва. А далi Iталiя, Венецiя,
тихi канали, чорнi гондоли... море. Нi, це якась казка! Мерщiй на повiтря,
доки я не прокинувся! (Хапа чемодан i тягне його в дверi).
Цi © хвилини чути гучний дзвiнок i видно, як на перон влiта по©зд, з
блиском i гуркотом проходячи повз вiкна. Дверi розчиняються, i входять 2-3
пасажири з клунками i чемоданами. Зараз же вбiга ще один i кричить:
"Ходiм мерщiй - це на другiй путi, а я вас шукаю", пiсля чого всi спiшно
виходять.
Входять двi дами, за ними носильник тягне цiлу гору багажу. Дами
проходять в "дамську кiмнату".
Н о с и л ь н и к (на ходу). Зараз, пане, заберу вашi речi. Не звольте
турбуватися, ваш трохи спiзню ться.
Входить Лiда, дуже молода, гарненька дiвчина, з рудувато-золотавим
волоссям. Вона пiдходить до стола i поправля зачiску перед дзеркалом,
пiсля чого теж просту до "дамсько© кiмнати". Юркевич кида ться до не©.
Ю р к е в и ч. Кого я бачу! Лiдочко! Лiдi ... Павлiвно! Лiда
(оберта ться). Ах! Олексiю... Семеновичу!
Ю р к е в и ч (бере обидвi ©© руки). Боже мiй!.. Ви, ви! (Цiлу ©©
руки). Ви тут! Яким вас вiтром сюди занесло?.. Лiдо!
Л i д а. Невже ви мене пам'ята те?
Ю р к е в и ч. Вас диву моя смiливiсть i нiжнiсть мо©х слiв! I
справдi, чи маю я на це право? Коли подумати, як мало я вас все ж таки
знаю! (Бере ©©© за руки i садовить поряд себе в крiсло). В сво му життi я
знав вас лише чотири мiсяцi, навiть менше, - i це зда ться такою далекою
казкою. З того часу я не бачив вас цiлi два роки. I тiльки згадував потiм
кожну хвилину, яку я прожив бiля вас так близько, а насправдi так
далеко...
Л i д а. Ви... ви самi не хотiли.
Ю р к е в и ч. I коли мене перевели з Курська i я прощався з вами i
хотiв сказати вам так багато... ви простягнули менi мовчки руку, дивлячись
кудись убiк. I я пiшов... пiшов назавжди. I раптом ми почали писати одне
одному, i запiзнiла нiжнiсть спалахнула таким нестримним полум'ям! А потiм
припинилось i листування...
Л i д а. Я була в Петербурзi... на курсах. (Чути третiй дзвiнок, по©зд,
що стояв пiд вiкнами, руша ).
Ю р к е в и ч. Якби ви знали, скiльки разiв я мрiяв про нашу зустрiч, i
раптом сьогоднi... Ну, скажiть же, скажiть, чому нiчого не можна прочитати
у ваших очах? Невже ви тодi не бачили, що я був безумно, до нестями в вас
закоханий?
Л i д а. I все-таки по©хали... по©хали назавжди.
Ю р к е в и ч. По©хав, по©хав... А чому ж ви не сказали менi -
зостанься?
Л i д а. Ах, Олексiю Семеновичу, що минуло - не вернеш. Та й я тепер
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
ДIЙОВI ОСОБИ:
Юркевич
Лiда
Доктор Карфункель
Таратута
Машинiст Черевко
Оля, його дружина
Лундишев
Софiя Петрiвна
Полковник
Поручик
Комiсар вiйськового по©зда
Секретар партосередку
Капельмейстер Куриця
1-й
2-й -
залiзничники.
3-й
Усачиха
Дiвчинка
Жiнки робiтникiв на станцi©, носильник, залiзничники, червоноармiйцi,
робiтники з радгоспу, баби з курми, музики.
Дiя вiдбува ться на однiй залiзничнiй станцi©, але в рiзнi часи:
дiя перша - 1912 року
дiя друга - 1919 "
дiя третя - 1920 "
дiя четверта - 1929 "
ДIЯ ПЕРША
Пасажирська кiмната на невеличкiй залiзничнiй станцi©. Два вiкна,
канапа, стiл. Годинник. Лiворуч дверi з написом "Дамська кiмната",
праворуч - "Вхiд". Лiтнiй вечiр. За вiкнами зеленкуватi станцiйнi вогнi.
Доктор Карфункель сидить з ногами на канапi, попива чай; вийма з
футлярiв i знову хова багато рiзноманiтних годинникiв. Це худорлявий,
невизначеного вiку, елегантно одягнений пан. Права щока пов'язана червоною
шовковою хусткою.
За вiкнами звичайнi станцiйнi звуки. Миготять вогники, гучно лунають
гудки паровозiв.
I
Входить Юркевич, молода людина рокiв 25, а за ним носильник вносить i
становить на пiдлогу чималенький-таки чемодан, добре запакований у
парусину i зав'язаний вiрьовкою.
Ю р к е в и ч. До Москви бiлет другого класу i плацкарту.
Н о с и л ь н и к. Каси ще не вiдчиняли. Багажу здавати не будете?
Ю р к е в и ч. Нi, нi, чемодан я вiзьму з собою. Чи скоро по©зд, не
зна те?
Н о с и л ь н и к. Ще не дзвонили. Мабуть, скоро. За пiвгодини, якщо не
спiзниться. (Виходить, не причинивши дверей).
К а р ф у н к е л ь (роздратовано). Донерветер! Потрудiлься закриваль
дверi. Протяг, холодник!
Ю р к е в и ч. Даруйте - свiже повiтря!
К а р ф у н к е л ь. Повiтря, повiтря! Зальбадерей! Безглюздий балакня.
Повiтрю i дурням дверi завжди вiдкритi. Зачиняль дверi! Я застудилься,
чу те?
Ю р к е в и ч. Бог з вами - надворi така спека!
К а р ф у н к е л ь. Спека, спека... Я вам казав, що я хворий? х габе
цаншмерц. У мене пекучий зубний бiль. 0-о-о-у, проклятий кра©на! Вiчний
простуда, вiчний зубний бiль. У-у-у!
Ю р к е в и ч. Вибачте, будь ласка, я не знав. (Зачиня дверi). Цiлком
вам спiвчуваю. Зубний бiль - це така мука, такий пекельний бiль... Цiлком
вас розумiю, шановний пане, пробачте, не маю честi...
К а р ф у н к е л ь (трохи пiдводиться, стогнучи). Карфункель, та мний
радник i доктор механiки.
Ю р к е в и ч. Дуже при мно. Юркевич, учитель гiмназi©, трохи
лiтератор. Значить, ви нiмець, та мний радник - о, це великий чин!
К а р ф у н к е л ь. Справа не в назвах, а в суть. Моя спецiальнiсть -
час. Дзигарi, годинники, механiзм...
Ю р к е в и ч. О, то ви, значить, механiк... майстер, що робить
годинники? А я думав...
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Годинники роблять ремiсники, дурнi,
що не бачать далi свiй нiс. Абер я сть майстер часу. Майстер, що розумi
життя - життя i його механiзм. Га!
Ю р к е в и ч. Пробачте, я не хотiв вас образити. Хм, напевно, якийсь
чудак...
К а р ф у н к е л ь. Робити годинники... Зальбадерей! Для кого - для
дурнiв, що не вмiють рахувати час! Ох-ох-ох! (Хапа ться за щоку).
Ю р к е в и ч. Не переста ? Зна те, був час, коли я страшенно мучився
зубами, найменший протяг - просто хоч плач. I зна те, що менi допомогло?
Краплi! Був я якось в одних знайомих на селi - i ось один старенький лiкар
порадив менi приймати краплi. То можете собi уявити - вiд однi © краплi
неначе рукою зняло. Це якiсь стародавнi i дуже мiцнi лiки - зда ться,
беладонна, гвоздична олiя, опiй, але надзвичайно допомага , надзвичайно. I
зна те - це було давно, зуби тепер у мене не болять, але я навiть в дорозi
нiколи не розлучаюся з цими краплями, завжди вожу з собою.
К а р ф у н к е л ь (схоплю ться i почина вклонятися, тримаючись за
щоку). О, мiй любий пане, майн лiбер гер Юрi-Юрi-кевич! Яке щастя, що я
вас зустрiв! Не вiдмовте ж i менi один крапля цього лiкарства. Буду вам
надзвичайно вдячний, 0-о-о-у, проклятий бiль!
Ю р к е в и ч (збентежено). О, звичайно, звичайно, з охотою. (Шука в
шкiрянiй торбинцi, що висить у нього через плече). Але... але, ви
розумi те, яка досада - в торбинцi ©х нема . Мабуть, я поклав ©х в
чемодан. Так, звичайно, в чемодан. Тепер я пам'ятаю - вони в японськiй
шкатулцi.
К а р ф у н к е л ь. В шкатулцi? О, чудово! Дуже прошу вас, мiй любий
друже, один тiльки крапля!
Ю р к е в и ч (почина дратуватися). Та що це ви! Дiстати краплi з
цього чемодана? Шкатулка на самому днi! Ви бачите, як вiн запакований? I
думати нiчого...
К а р ф у н к е л ь. Абер благаю вас, мiй шляхетний молодий друже,
о-о-у! Майн бестер гер!
Ю р к е в й ч (роздратовано). Але ви розумi те, що я ©ду? Та щоб тiльки
розв'язати цей чемодан, потрiбно принаймнi пiвгодини. А скласти, а знову
запакувати? А ви чули, через пiвгодини по©зд? А якщо я не потраплю на цей
по©зд, то тодi... фу, навiть подумати жах!
К а р ф у н к е л ь. О-о... ой... який страшний бiль! Благаю вас, мiй
любий пане, майн зюсер гер... якби ви знали, який це жахливий... о-о-о!..
який... у-у-у!
Ю р к е в й ч. Але ви розумi те, що це неможливо? Тепер розв'язувати
чемодан! То я не потраплю на по©зд. А коли я не потраплю на по©зд, я
втрачу мою найкращу мрiю. Через пiвгодини останнiй по©зд на Москву.
К а р ф у н к е л ь. У... у... о! Один крапля!
Ю р к е в й ч. Та ви чули - останнiй по©зд на Москву. А якщо я завтра
вранцi не буду в Москвi, я не потраплю в Париж. У Париж, про який я
стiльки мрiяв!
К а р ф у н к е л ь. Париж? Ви ©дете в Париж?
Ю р к е в й ч. Так, я купив бiлет в екскурсiю, що ©де на виставку!
Екскурсiя ви©жджа з Москви завтра о дванадцятiй годинi - значить, якщо я
спiзнюся, пропали i грошi i всi мо© надi©. Ви розумi те, як я хвилююсь?
Потрапити в Париж, за кордон, на виставку - хiба трапиться вдруге така
оказiя? Якби ви прожили десять рокiв у нашiй глушинi, ви б знали, чого
варта мрiя. Може, тут вирiшу ться моя доля - я трохи пишу... i, може, в
Парижi... е, та що й казати!
К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Безглюздий балакня. Вирiшу ться
доля... Розумна людина сам робiль своя доля, у-у-у! (Сiда край стола). Вi
просто не бажаль менi допомогаль. Можна двадцять разiв розв'язаль i
зав'язаль двадцять таких чемодан... О... о... проклятий бiль! (Тихенько
стогне).
Юркевич, схвильований, ходить по кiмнатi. Пауза.
К а р ф у н к е л ь (раптом скрику i нахиля ться, шукаючи чогось на
пiдлозi). А! Донерветер! Тримайте, тримайте, вiн бiля, вас, вiн
покотiлься!
Ю р к е в и ч (пiдбираючи ноги). Хто покотився, хто покотився, де?
К а р ф у н к е л ь (лазячи по пiдлозi). Не наступiть з ногами! Один...
два... три.
Ю р к е в и ч (шука , нахилившись). Та що саме?
К а р ф у н к е л ь (показуючи маленьку золоту коробочку). Я
розсипаль... дванадцять... дванадцять пiлюльок... такий маленький
пiлюлечка. Будь ласка, допоможiть знаходiль!
Обидва нахиляються i шукають по всiй кiмнатi.
К а р ф у н к е л ь. Обережно, не наступiть з ногами! Два... три...
цвай... драй...
Ю р к е в и ч. Знайшов, знайшов! Одна, двi, ще одна, ще...
К а р ф у н к е л ь. Дякую, данке. (Шукають). Бiтте нох. Чотири,
п'ять... Данке зер. Дякую. Будь ласка, ще трошки. Ага, нох айне...
Ю р к е в и ч (шука ). Всi?
К а р ф у н к е л ь. Нi, ще двi. Ага, ще ! Ще одна, будь ласка, ще
один. Зiбен, ахт - ще один...
Ю р к е в и ч. Нiде бiльше нема . Не видно.
К а р ф у н к е л ь. Може, закотiлься пiд чемодан? Подивiться, будь
ласка, з очима.
Ю р к е в и ч (штовха чемодан). Нi, нiчого подiбного.
К а р ф у н к е л ь. Нема? Яка непри мна пригода! А може, пiд порогом?
Ю р к е в й ч. Та годi-бо - скiльки не ста ?
К а р ф у н к е л ь. Один.
Ю р к е в и ч. Однi ©? Ну, то чи варто за одну турбуватись? Все одно
вона забруднилася на пiдлозi.
К а р ф у н к е л ь. Але його не можна так залишати. Не можна...
Ю р к е в и ч. Не можна? Але чому?
К а р ф у н к е л ь. Дас iст гiфт. Це отрута.
Ю р к е в и ч (дме на пальцi i дiста хустку). Отрута?
К а р ф у н к е л ь. Дуже мiцний отрута, алькало©д. Я його добуваль з
один квiтка. (Шука ). Якщо людина ковталь один пiлюлька - вiн умiраль за
чотири секунди, як один муха, вi айне флiге. Паралiч, удар - жоден лiкар
не пiзна , вiд чого. Я не можу його тут залишити. (Шука , заглядаючи пiд
стiльцi).
Ю р к е в и ч. Нiде нiчого не видно. (Витира руки хусткою).
К а р ф у н к е л ь (невдоволений, хова коробочку в кишеню). О-о,
знову! (Хапа ться за щоку). У-у-у, проклятий бiль! (Пада в крiсло,
вигинаючись вiд болю). У-у-у! Яка му... о-у-у! Абер дас iст... (Зрива ться
на ноги). О, благаю вас, благаю вас, пане вчителю, майн лiбер шульмайстер!
II
Цi © хвилини чути частий дзвiн оповiстки.
Н о с и л ь н и к (швидко входить з квитком у руцi). Прошу бiлетик, 11
карбованцiв 75 копiйок. Прошу!
Ю р к е в и ч (заквапився). А? Що? Бiлет? Ага! Дзвiнок - чу те?
Н о с и л ь н и к. З Ки ва - оповiстка на ваш по©зд. (Бере з пiдлоги
чи©сь речi).
Ю р к е в и ч. Ага. То несiть. Несiть мерщiй на перон. (Хапа ться за
чемодан). Мерщiй!
Н о с и л ь н и к. Та нi ж бо, нi, ще рано. Ще через двадцять чотири
хвилини, якщо не спiзниться. Я зайду - не звольте турбуватись.
Ю р к е в и ч. Стривайте, носильник! Стривайте! (Порива ться до дверей
за носильником). Носильник!
К а р ф у н к е л ь (хапа Юркевича за руку). Просiть чого хочете! Одну
лише краплю!
Ю р к е в и ч (обурений). Та ви просто глузу те! Та ви чули, що через
двадцять чотири хвилини буде по©зд? Ви чули? Ви зна те, що для мене ця
подорож - мета всього життя? Я ж казав вам, що не можу спiзнитися на
по©зд!
К а р ф у н к е л ь. Один крапля! (Стогне). У-у-у!
Ю р к е в и ч (у гнiвi). Треба двадцять хвилин, щоб тiльки розпакувати
цей чемодан! А щоб його знову запакувати, треба тричi упрiти, i ви хочете,
щоб я за двадцять чотири хвилини... Тьфу! Двадцять чотири хвилини!
(Береться за голову, знiма пальто i, вiдсапуючись, витира хусткою лоба).
Та це просто глум, натиск на iнтелiгентну людину!
К а р ф у н к е л ь (що вiдiйшов був до стола, зiгнувшись i тримаючись
за щоку, тепер оберта ться розгнiваний, забувши навiть про зубний бiль).
А, натиск на iнтелiгентну людину! Дас iст юбермесiг! О, я дуже хотiв, щоб
хтось справдi натиснув на вас - на руський iнтелiгент - i змусив вас
робити. Працювати. Працювати, а не мрiяти про краще життя, не ворухнувши
пальцем, щоб його завоювати, здобути!
Ю р к е в и ч. Неправда! Не наша провина, що нам не дають працювати!
К а р ф у н к е л ь. Вам не дають! Вi самi сть лежебок i ледар - вi,
руський iнтелiгент! Вi чека те десять рокiв там, де потрiбнi хвилини. Ось
i тепер вi пошкодуваль для хворiй людина двадцять чотири хвилини -
нiкчемнi хвилини вашого життя. Вi говорiль, що двадцять чотири хвилини не
досить, щоб розв'язати паршивий чемодан? А ви зна те, що таке час? О, я
довго вивчав проблему часу i дещо розумiю в життi. Ви чули коли-небудь про
"закон тiсного часу", повного, як склянка з водою?
Ю р к е в и ч (береться за голову). Закон тiсного часу! Хiба час може
бути тiсний? Це ж не черевик, щоб бути тiсним або завеликим.
К а р ф у н к е л ь. Вi й цього навiть не зналь! Вi десять рокiв мрiяли
про такий пустий подiя, як по©хати за кордон. А вi зна те, скiльки подiй
може вмiститися в один пiвгодина, якщо вони захочуть потiснитись? Не
зна те? Ну, звiсно, для вас потрiбнi роки, щоб дiждатись один подiя. Коли
вi одержаль листа або ночуваль в чужий жiнка, вi вважаль, що це величезний
подiя, яко© стане на чотири роки!
Ю р к е в и ч. Це божевiлля! Прощавайте, я не маю часу слухати вашi
теревенi.
К а р ф у н к е л ь. Вi не ма те часу? Та невже? (Вийма з кишенi
годинника i почина його накручувати, той мелодiйно гра ). А вашi двадцять
чотири хвилини, яких вi для мене пошкодуваль. Стережiться - ха-ха! - щоб в
них не поналазиль подi©, вiд яких ви так старанно ховалься. О, вi ще не
зналь, скiльки подiй може трапитись за двадцять чотири хвилини! За цей час
можна знайти щастя, можна втратити щастя, можна покохати на все життя.
Так, так, можна навiть умерти - або кого-небудь убити - i все за тi самi
двадцять чотири хвилини. А не те що розв'язати чемодан. Ха-ха! Ну, ну,
побачимо, чи пощастить вам зберегти для себе цi двадцять чотиги хвилини,
яких вi для мене пошкодуваль.
Виходить, тихо смiючись.
Ю р к е в и ч (очманiлий, пада на стiлець). Знайти щастя, втратити
щастя... покохати на все життя... кого-небудь убити... (Зрива ться на
рiвнi ноги). Диявол! Це якийсь кошмар, краще пiти на перон. (Надяга
пальто i з зусиллям тягне свiй чемодан до дверей). Мерщiй на повiтря!
III
Але дверi розчиняються i входить Софiя Петрiвна, дама рокiв ЗО,
брюнетка, в чорному манто i вуалi, яку вона вiдкида нетерплячим рухом
руки.
Ю р к е в и ч (злякано). Софiя Петрiвна! Ви! Ви!
С о ф i я П е т р i в н а. Не сподiвалися? Не чекали?
Ю р к е в и ч. Я.. я дуже радий... Я не знав, що ви повернулися з
села... Добрий вечiр, моя дорога!
С о ф i я П е т р i в н а (не приймаючи його руки), Справдi - ви не
знали? Ви гадали, що я на дачi i нi про що не довiдаюсь i ви встигнете
спокiйно по©хати? Встигнете по©хати з вашою... коханкою, з цi ю Марусею,
або я вже не знаю з ким.
Ю р к е в и ч. Та господь з вами! Якою Марусею? Я ж один - зовсiм один!
С о ф i я П е т р i в н а. I ось я довiдалась - яка невдача! Але нехай
ви мене розлюбили, нехай не любили нiколи - це я готова пробачити, готова.
Але чи подумали ви про мiй гонор, чи подумали ви про те жахливе...
Ю р к е в и ч. Але, запевняю вас, дорога Софi Петрiвно! Соню!
С о ф i я П е т р i в н а. Що я пережила за цi хвилини! Цiле мiсто
говорило про вас, на всiх перехрестях кричали про ваш вiд'©зд, i лише я -
одна я - нiчого не знала. (Лама руки). Який сором! Яка ганьба!
Ю р к е в и ч (у розпачi). Але я дiйсно ©ду в Париж на виставку, невже
ж це такий злочин? Це якийсь кошмар - справжнiй зубний бiль...
С о ф i я П е т р i в н а. А ця ваша Маруся, яка з вами ©де, це теж
кошмар? Теж зубний бiль?
Ю р к е в и ч. Але присягаюся вам усiм святим...
С о ф i я П е т р i в н а. Не брешiть. Марiя Iванiвна менi все (сiда i
плаче, затулившись хусткою), все... розказала. Облиште... не чiпайте мене!
Ю р к е в и ч. Та це ж неправда, брехня! Соню, моя дорога, заспокойся,
благаю тебе. Соню! Господи! Справдi, краще розв'язати три чемодани,
чотири, двадцять чемоданiв i скринь.
С о ф i я П е т р i в н а (пiдводиться). Тiкати крадькома, тiкати вiд
мене, яка вiддала йому все, що може вiддати жiнка!
Ю р к е в и ч. Соню! Благаю тебе! (Озира ться). Скандал - зараз по©зд.
С о ф i я П е т р i в н а. Любов, душу, честь! I тепер, коли всi
говорять про мiй скандал.... А! Хтось iде! (Опуска вуаль). Тiкати з
iншою, з першим дiвчиськом...
Ю р к е в и ч (у розпачi). Та ©й-бо ж це неправда! Я один - невже ти не
вiриш?
С о ф i я П е т р i в н а. Сюди йдуть. Прощайте. Можете ©хати. Можете
тiкати один або вдвох - менi однаково. Коли я побачила, як ви злякалися,
менi стало гидко. А тим часом - дивiться, якби я застала вас удвох (вийма
з торбини маленький револьвер), менi зда ться, що я... (Юркевич злякано
вiдступа ). Прощайте!
Швидко виходить, зiпхнувши з порога графа Лундишева, що спiшив увiйти.
Юркевич, очманiлий, сидить на сво му чемоданi.
IV
Ю р к е в и ч. Та пiсля цього зубний бiль... сама тобi насолода!
Л у н д и ш е в (жвавий дiдусь у шикарному пальтi i плескуватому
кашкетi). Чорт вiзьми, трохи не збила з нiг - не жiнка, а буря, ураган!
Ю р к е в и ч (знесилений). Iменно ураган... Зубний бiль!
Л у н д и ш е в (помiча Юркевича). Слава богу, ще тут. Пардон, якщо не
помиляюсь, мсь Юркевич?
Ю р к е в и ч (пiдводиться). Я - Юркевич, до ваших послуг!
Л у н д и ш е в. Дуже, дуже радий! Граф Лундишев. Давно шукав нагоди
-можна сказати, ваш поклонник. Чув вашу лекцiю в нашому клубi взимку - про
мiстичний анархiзм або анархiчний мiстицизм - точно не пам'ятаю. Дуже
мило, дуже мило! Але справа не в тому. Страшенно поспiшав. Слава богу, ви
ще не по©хали, фу!
Ю р к е в и ч. Ви... хотiли мене бачити?
Л у н д и ш е в (сiда ). Курите? Будь ласка. Ну, звичайно ж, мчав
двадцять верст iз села. Справа ось у чому. Вчора в мене обiдав Андрiй
Iванович, ваш директор, i мiж iншим розповiв, що один його вчитель -
тобто, розумi те, ви, ©де в Париж на виставку. Я так i пiдскочив. Коли? -
питаю. Та, каже, завтра, якщо вже не по©хав. Сiдаю в екiпаж i лечу на
станцiю...
Ю р к е в и ч. Ви хотiли менi щось доручити?
Л у н д и ш е в. От-от! Маленьке, але дуже цiкаве доручення. Буду вам
безмежно вдячний!
Ю р к е в и ч. Будь ласка, дуже при мно...
Л у н д и ш е в. Любий мiй, ви повиннi привезти менi з Парижа принцесу
Буль-Буль ель Газар...
Ю р к е в и ч. При... принцесу Буль-Буль?
Л у н д и ш е в (регоче). Ха-ха-ха! Заспокойтеся, це не так уже важко.
Ця принцеса не що iнше, як чудова, е... принадна, е... чарiвна курочка.
Курка, ви розумi те?
Ю р к е в и ч. Ку... курочка?
Л у н д и ш е в. Ну, так, курочка. Треба вам сказати, що я завзятий
курiвник. В мо му ма тку, в Лундишевцi, цiле куряче мiстечко - щось
невимовне. Такий, розумi те, парк, грати, будиночки, вода - всi iснуючi
породи курей - кури малайськi, японськi, брабантськi, китайськi, бентами,
плiмутроки, лангшани, кури жовтi, червонi, синi i бiлi, кури малесенькi i
величезнi - словом, цiле куряче царство. А якi пiвнi! О! Якби ви бачили
мого герцога де Гiза! Весь, розумi те, чорний, неначе в оксамитi, а яка
велична постава - куди тобi Шаляпiн! Хоч зараз на сцену.
Ю р к е в й ч. Скажiть, просто дивно!
Л у н д и ш е в. Да, так ось про нашу принцесу. Ви, звичайно,
розумi те, що я стежу за всiма виставками, журналами з курiвництва i таке
iнше. Сам багато разiв посилав курей на виставки, маю силу медалей,
дипломiв i т. д. I ось тиждень тому одержую останнiй журнал з Парижа - i
що ж ви дума те? Довiдуюсь, що на виставцi в числi iнших чудес виставлено
предивну, чудову, надзвичайно гарну, невимовно© краси курочку. Iндiйська
порода - принцеса Буль-Буль ель Газар. Ви розумi те? Небувала рiдкiсть,
диний в вропi екземпляр. Нi в Ротшiльда, нi в лорда Дурлея нiчого
подiбного нема . Можете собi уявити, як я розхвилювався!
Ю р к е в й ч. Чим же вона така надзвичайна? Пробачте, адже ж я в цiй
справi профан.
Л у н д и ш е в. Як чим надзвичайна?! Це ж курка iндiйсько© породи з
Iндаура. Навiть в Iндi© вона майже невiдома. А яка краса! Якi груди, ноги,
голова, - а пiр'я! Зовсiм золотого кольору, наче в казцi. Це поема, а не
курка.
Ю р к е в и ч (смiючись). Ну, звiсно, якщо поема...
Л у н д и ш е в. А iм'я! Принцеса Буль-Буль ель Газар - зна те - з
арабських казок. Да, так ось, як тiльки я прочитав про це диво, - зараз же
телеграму, що ©© купую, а другу - мо му братовi в Париж - графовi Iвану,
щоб вiн сплатив грошi. Але уявiть собi мою досаду: граф Iван, мiй брат,
ви©хав в Бiаррiц - я в розпачi! Переказати грошi - ви розумi те? -
невiдомо кому. I раптом чую про вашу по©здку. Врятуйте, мiй дорогий,
одвезiть грошi, привезiть принцесу!
Ю р к е в и ч (нерiшуче). Звичайно... хоча, справдi, не онаю...
Л у н д и ш е в (вийма пакет). Мушу вам сказати, що сума досить
солiдна - п'ятдесят тисяч франкiв, а на нашi грошi вiсiмнадцять тисяч
п'ятсот карбованцiв. Ну, про всякий випадок i для рiвного рахунку двадцять
тисяч - може, мито, курс i таке iнше. Двадцять тисяч карбованцiв.
Ю р к е в и ч. Двадцять тисяч карбованцiв за курку! За курку!
Л у н д и ш е в. Ну, звичайно, за курку, а не слона. Не розумiю, чому
тут дивуватися? Та ви зна те, щоб впiймати i привезти в вропу принцесу
Буль-Буль, треба було спорядити цiлу експедицiю. Треба було - розумi те? -
виряджатися на пiвдень Iндаура, дряпатися по горах Сатпури, плавати по
рiчцi Чамбал, пробиратися в джунглях, тiкати вiд тигрiв i зазнати силу
пригод. Я ж вам кажу - справжнiсiнька тисяча i одна нiч!
Ю р к е в и ч. Так, звичайно, - вибачте мою необiзнанiсть. Але все ж
таки - двадцять тисяч карбованцiв за одну курку!
Л у н д и ш е в. За одну курку, за одну курку! Ви краще скажiть,
згоджу теся ви чи нi?
Ю р к е в и ч. Дозвольте, але ж я ©ду для розваги, для вiдпочинку, а в
такому разi менi доведеться зразу повернутись та ще... з куркою. Можете
собi уявити?
Л у н д и ш е в. Пусте, дурницi! Про©здитесь за один тиждень - i можете
знову в Париж. Я знаю, ви людина молода, небагата - на дорогу i за комiсiю
пропоную вам три тисячi - згода?
Ю р к е в и ч. Три тисячi! Менi! Та це ж цiле багатство!
Л у н д и ш е в (смi ться). Ну, от бачите, значить, по руках. Сердечне
спасибi, мiй дорогий. Ну, то ось вам пакет - тут рiвно двадцять три тисячi
карбованцiв. Там усе зазначено - i адреса i все iнше. (Вiдда пакет). Дуже
радий! (Потиску йому руку). Дуже радий!
Ю р к е в и ч. Але, справдi, менi навiть соромно. Це вже дiйсно
арабськi казки!
Л у н д и ш е в. Принцеса Буль-Буль ель Газар, ха-ха-ха! Нiчого,
нiчого, не турбуйтеся. Головне, привезiть менi цю жар-птицю - ви ж зна те,
що за це завжди належить нагорода. Ну, значить, адье - щасливо© дороги! До
речi, пардон, трохи не забув. Ви, мiй любий, у курiвництвi. звичайно,
профан. То ось я написав вам кiлька iнструкцiй. Дуже прошу вас, догляньте,
будь ласка, курочку, щоб вона, боронь боже, не захворiла в дорозi.
Ю р к е в и ч. Ну, звичайно, звичайно... Вживу всiх заходiв.
Л у н д и ш е в. Насамперед, зрозумiла рiч, примiщення. Клiточку треба
чистити двiчi на день. Далi треба пiдсипати ©й пiсочку, соснових шпильок,
попелу. Потiм харчування. Давайте ©й овочi, салат, цвiтну капусту,
котлети, а ще краще - нехай поклю пшенички. Ви, мiй любий, робiть так: на
обiд давайте ©й котлетку i трошки гречано© кашi з салатом, а на снiданок i
на вечерю нехай поклю пшенички або пшона. П' вона, звичайно, чисту воду
i молочко. Да, давайте ©й трохи вапна i товчено© шкаралупки. А головне,
мон шер, протяги - бережiть ©© вiд протягiв, мiй любий! Вiзьмiть окреме
купе першого класу.
Ю р к е в й ч. Звичайно, звичайно, не турбуйтеся - зроблю все.
Л у н д и ш е в. Ну, то бувайте, адь ! Оревуар! Менi ще треба до
начальника станцi© - я ще заскочу. До речi, краще, коли це все залишиться
мiж нами - почнуть, розумi те, ахати - ось не гiрше за вас - двадцять
тисяч курка! Двадцять тисяч курка! Ах! Ах! Я навiть жiнцi не говорив про
це. Так краще. (Iде до дверей). Бон шанс!
Ю р к е в й ч. На все добре.
Л у н д и ш е в (поверта ться). Да, трохи не забув - блохи! Це вже не в
службу, а в дружбу, - пошука те в не©, мiй голубе, блiх, якщо ця капость
заведеться. Якщо в не© буде погано з шлунком - дайте ©й трошки червоного
вина. Ну, я йду.
Бере руку Юркевича i потиску . В цю хвилину дверi тихо вiдхиляються, i
в них загляда Софiя Петрiвна, яка чу дальшi слова розмови.
Дивiться ж, мiй рiдний, бережiть мою принцесу, мою любу втiху. Доручаю
©© вам, мою руденьку красуню!
С о ф i я П е т р i в н а. А! Так от його правда! Принцеса! Руденька,
красуня! Я так i знала!
Ю р к е в и ч. Неодмiнно, неодмiнно. Буду берегти, як зiницю ока.
Л у н д и ш е в. Пам'ятайте ж, вiзьмiть окреме купе першого класу. Якщо
вона схоче купатися - нехай купа ться. Та ви й самi витирайте ©й часом
груди i нiжки.
С о ф i я П е т р i в н а. Який цинiзмi
360
Л у н д и ш е в. Та за одним заходом пошукайте в не© блiх.
С о ф i я П е т р i в н а. Нi, це вже занадто! Постривай же, негiднику!
Зника .
V
Л у н д и ш е в. Ну, я пiшов. Адь ! (Виходить).
Ю р к е в и ч (сам). Яке щастя, яке чарiвне щастя! Три тисячi
карбованцiв, воля, радiсть, життя! Та це ж можна послати до бiса прокляту
гiмназiю, - два роки подорожувати, побувати в Iталi©, надрукувати мою
книжку. Боже, яке щастя! О, моя люба курочка, дорога принцеса Буль-Буль!
Чути далекий протяжний гудок паровоза.
Яке щастя - не знати нiяких турбот i тiльки слухати цей далекий
зазивний гудок паровоза. Тихий вечiр, м'яка канапа, а там, за вiдчиненим
вiкном, догоря зоря, пливуть голубi поля, летять золотi iскри i так
п'янкувато пахне ароматним березовим димом, - а паровоз усе бiжить i
бiжить, i дзвiнко кричить, i будить далеку луну, i так солодко завмира
серце. А попереду чарiвний, широченний свiт... Золотi вогнi Парижа...
палаци, музе©, жiнки, нескiнченне свято мистецтва. А далi Iталiя, Венецiя,
тихi канали, чорнi гондоли... море. Нi, це якась казка! Мерщiй на повiтря,
доки я не прокинувся! (Хапа чемодан i тягне його в дверi).
Цi © хвилини чути гучний дзвiнок i видно, як на перон влiта по©зд, з
блиском i гуркотом проходячи повз вiкна. Дверi розчиняються, i входять 2-3
пасажири з клунками i чемоданами. Зараз же вбiга ще один i кричить:
"Ходiм мерщiй - це на другiй путi, а я вас шукаю", пiсля чого всi спiшно
виходять.
Входять двi дами, за ними носильник тягне цiлу гору багажу. Дами
проходять в "дамську кiмнату".
Н о с и л ь н и к (на ходу). Зараз, пане, заберу вашi речi. Не звольте
турбуватися, ваш трохи спiзню ться.
Входить Лiда, дуже молода, гарненька дiвчина, з рудувато-золотавим
волоссям. Вона пiдходить до стола i поправля зачiску перед дзеркалом,
пiсля чого теж просту до "дамсько© кiмнати". Юркевич кида ться до не©.
Ю р к е в и ч. Кого я бачу! Лiдочко! Лiдi ... Павлiвно! Лiда
(оберта ться). Ах! Олексiю... Семеновичу!
Ю р к е в и ч (бере обидвi ©© руки). Боже мiй!.. Ви, ви! (Цiлу ©©
руки). Ви тут! Яким вас вiтром сюди занесло?.. Лiдо!
Л i д а. Невже ви мене пам'ята те?
Ю р к е в и ч. Вас диву моя смiливiсть i нiжнiсть мо©х слiв! I
справдi, чи маю я на це право? Коли подумати, як мало я вас все ж таки
знаю! (Бере ©©© за руки i садовить поряд себе в крiсло). В сво му життi я
знав вас лише чотири мiсяцi, навiть менше, - i це зда ться такою далекою
казкою. З того часу я не бачив вас цiлi два роки. I тiльки згадував потiм
кожну хвилину, яку я прожив бiля вас так близько, а насправдi так
далеко...
Л i д а. Ви... ви самi не хотiли.
Ю р к е в и ч. I коли мене перевели з Курська i я прощався з вами i
хотiв сказати вам так багато... ви простягнули менi мовчки руку, дивлячись
кудись убiк. I я пiшов... пiшов назавжди. I раптом ми почали писати одне
одному, i запiзнiла нiжнiсть спалахнула таким нестримним полум'ям! А потiм
припинилось i листування...
Л i д а. Я була в Петербурзi... на курсах. (Чути третiй дзвiнок, по©зд,
що стояв пiд вiкнами, руша ).
Ю р к е в и ч. Якби ви знали, скiльки разiв я мрiяв про нашу зустрiч, i
раптом сьогоднi... Ну, скажiть же, скажiть, чому нiчого не можна прочитати
у ваших очах? Невже ви тодi не бачили, що я був безумно, до нестями в вас
закоханий?
Л i д а. I все-таки по©хали... по©хали назавжди.
Ю р к е в и ч. По©хав, по©хав... А чому ж ви не сказали менi -
зостанься?
Л i д а. Ах, Олексiю Семеновичу, що минуло - не вернеш. Та й я тепер