Страница:
Козека виходить.
Цей Свiчка зух - та небезпечно зараз
Це кожум'яцьке кодло ворушить.
IV
Входять Шавула i Козелiус. Тим часом Кезгайло, усiвшись на дзиглику й
витягнувши довгi сво© ноги, почина з видимим обуренням розглядати сво©
подарунки, нюха , чха , плю .
К е з г а й л о
I хто той перець вигадав! Апчхи!
Напевно, чорт, щоб дратувать людей...
Ш а в у л а
Чолом тобi, великий во водо,
Од всiх мiщан, i цехiв, i поспiльства
До тебе в справах наших...
В о в о д а
Що таке?
Ш а в у л а
Дозволь тобi повiдать по порядку...
В о в о д а
Коротше тiльки - вже часу нема.
Ш а в у л а
(почила урочисто).
Як вiдомо тобi, громада наша
З давнiх-давен звича© стародавнi
I вiльностi мiськi© береже.
Ще Вiтовт, князь великий i преславний,
Нам грамоту уставну дарував.
Князь Олександр...
В о в о д а
(перебива ).
Кажи до справи ближче,
Облиш князiв - ©х добре знаю сам.
Ш а в у л а
То я ж кажу - князь Олександр...
В о е в о д а
(нетерпляче).
Ти знов!
Доволi вже князiв тут поминати,
Неначе в церквi. Дiло говори.
По що прийшов?
Ш а в у л а
(витира хусткою лоб).
Та я ж хотiв казати,
А ти менi всi думки сколотив...
Про що, пак, я - екхм, з давнiх-давен
Громада наша твердо й непорушне...
От халепа... зав'яз, як пес в тину.
Громада наша...
В о в о д а
Чули вже про це!
К е з г а й л о
Понюхай перцю - може, в головi
Яснiше стане.
Ш а в у л а
(в розпачi).
Вже не перший день,
Бач, скаржаться всi нашi городяни,
Що ти вiд нас всi грамоти забрав.
(Во вода стука кулаком).
Та це ж не я! Я ж нi! Крий мене боже!
Але ж несила! Скаржаться, що ти
м свiтла не да ш вночi свiтити,
Хоча на те князiвський дозвiл .
I справдi - князь великий Олександр
Нам грамоту давно вже дарував,
Де, всi вини й притуги одложивши,
I свiтло теж дозволив всiм свiтить...
I ось як вiйт...
Во вода схоплю ться в гнiвi.
В о в о д а
Аж ось воно куди!
То ти як вiйт? А ти хiба не зна ш,
Що з ласки ти мо © тiльки вiйт?!
Що справжнiй вiйт я сам, як во вода!
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о в о д а
Що якби схотiв,
Давно б себе проголосив за вiйта!
Ш а в у л а
Та я ж нiчого. Я хiба про це...
Про грамоту я тiльки та про свiтло.
В о в о д а
А, грамоту! А зна ш ти, що в нiй,
В тiй грамотi, написано про вiйта?
Не зна ш?
(Вийма з дубово© окуто© скринi грамоту й кида
Козелiусовi).
Прочитай йому мерщiй.
К е з г а й л о
Попався, друже, - вiн тобi наперчить.
В о в о д а
Читай отут.
К о з е л i у с
(чита ).
"Коли вночi з огнем
На м сте в дом х сиживали, iно
За те вини з них во вода брав,
Ми то ©м отложили".
Ш а в у л а
Я ж казав!
В о в о д а
Послухай краще далi.
К о з е л i у с
(чита ).
"I о том
Нехай войт в да т. А сли б н хот л
Того смотр тi войт i от огню
Которая би м сту шкода..."
В о в о д а
(грiзно).
Чу ш?
К о з е л i у с
"Которая би м сту шкода стала,
Тогда ми ма м самi покарать".
В о в о д а
Кого карати? Вiйта. Ну, нехай.
Я завтра ж грамоту верну до Ради
I свiтло всiм дозволю. Тiльки сам
Тодi вiдповiдай за шкоду мiсту, -
А як пожежа ско©ться, тодi
Не гнiвайся вже, друже мiй ласкавий,
Коли твою я голову дурну
Пiд брамою Пiвденною зiтну.
Ш а в у л а
(в розпачi).
Та я ж нiчого!
В о в о д а
(да йому грамоту).
Нi, тепер бери,
Коли хотiв!
Ш а в у л а
(з жахом).
Та хай ©й цур!
В о в о д а
Ага!
Не до смаку за все вiдповiдати,
Не до вподоби. Ти ж бо як хотiв?
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о в о д а
Щоб i владу мати,
I щоб турбот нiяких не було!
Чи ж я чiпав тво© бобровi гони,
Бортi медовi, осетри, млини?
Втручався я коли в тво© прибутки,
Займав коли твiй шостий грош з чиншiв? 1
Чого тобi, дурному, бракувало!
1 Чинш - податок за користування землею.
Ш а в у л а
О боже ж мiй!
В о в о д а
Сидiв би та мовчав.
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о в о д а
Пив свою слив'янку.
Ш а в у л а
I цей слив'янку...
В о в о д а
в би осетрiв
Та радий був, що клопоту не ма ш!
Не дурно ж пузо он яке вiдпас!
Дивись тепер. Не хочещ в згодi жити,
То я тобi незгоду покажу.
(До Козелiуса - грiзно).
Вiддай йому цi грамоти.
Ш а в у л а
(з жахом).
Не хочу!
Не хочу я! Та пропади вони!
В о в о д а
Пиши наказ.
Ш а в у л а
(блага ).
О, змилуйся, мiй пане,
Пробач менi за клопiт цей дурний!
(Витира хусткою лоб).
В о в о д а
Не до смаку? Дивись, щоб це востанн ,
Йди поки цiлий, лиха не буди.
(У гнiвi виходить).
К е з г а й л о
ж осетрiв та пий горiлку з перцем,
I серця не хвилюй дарма!
Ша в у л а
(в розпачi береться за голову).
Ще кажуть - вiйту клопоту нема!
Куди не ткнися - скрiзь одна рахуба:
Там кожум'яки голову гризуть,
Тут во вода грi чуба -
I тут i там виходить тiсний кут.
Завiса.
ВIДМIНА ДРУГА
Та сама зала увечерi. Тепер вона урочисто прибрана й освiтлена силою
свiчок. Чути музику й застольнi пiснi з сумiжно© зали, де бенкету Во вода
з гостями.
Гiльда сто©ть край вiкна й дивиться з сумом на темний Ки©в.
I
Р и ц а р i
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане в землi,-
Назад земля поверне
Зерно, що ©й дали.
Виносить хвиля перли
З морсько© глибини -
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане на днi.
Не згасли в пущах темних
Литовськi© вогнi,
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане у тьмi.
Ульрiка вводить обережно Свiчку.
У л ь р i к а
Постiй отут - ти звiдси все побачиш.
Не тупоти ногами, як ведмiдь.
С в i ч к а
А свiтла ж скiльки! Ось де всi свiчки,
Що в нас забрав вельможний во вода.
На все б Подоль стало.
У л ь р i к а
Он, дивись,
То рицар Ольбрахт з Вiльни, що привiз
Пожалування пану во водi,
А той, що кубок золотий бере,-
Пирхайло-рицар - скiльки ж вiн вина
Та меду може випить - просто жах!
С в i ч к а
А хто отой - суворий, довговусий,
Убраний просто, з шрамом на лицi?
У л ь р i к а
Та це якийсь Звенигородський рицар -
Не рицар - якось дивно ©х зовуть,-
Живуть вони в степу - татарiв б'ють
Й нiкому не коряться - Козир-Косог...
А, здумала. Козак! То ось i цей
Такий козак - старший над ними - Кмiтич.
С в i ч к а
Я чув про нього... Ось би нам таких.
(Озира ться).
I як би це довiдатися тiльки,
Де грамоти хова вiн...
У л ь р i к а
Ходiм...
Не бачу я, що панi тут... Та тихше.
Не тупоти. Ступа , наче кiнь.
Виходять. Свiчка озира ться.
II
Рузя, Кезгайлова дружина, жвава, кокетлива панi. Пiдходить до Гiльди.
Р у з я
А я тебе шукаю скрiзь! Ми всi
Там бавились в мисливському поко© -
Спiвали, трохи випили. А що ж!
Сидiти та дивитись, як вони
Там вихиляють кубки,- дуже вдячна.
Ти чула, як спiва Флорiан,
Ольбрахтiв джура? Ах, чудовий хлопчик.
А скiльки зна всяких вiн пiсень!
Г i л ь д а
Дивись, щоб не прийшлися тi пiснi
Не до смаку тво му чоловiку...
Р у з я
Ат, вигадки! Доволi вже того,
Що згодилась я жити в цiй хуртизi,
Та ще з таким ведмедем, що його
Лиш перець може трохи зворушити.
Та мiй ведмiдь хоч добрий. А з тво©м -
Нащо вже я весела й нежурлива,-
Не вижила б, зда ться, й трьох хвилин.
Не дивно ж, що i ти така сумна...
Г i л ь д а
Була i я безжурна та щаслива
На батькiвщинi радiснiй мо©й...
О, подивись, яке сумне це мiсто-
Як темно там в долинi... жодний вогник
Не свiтиться в хатах, неначе всi
Там вимерли... i чарiвник всесильний
Важку на мiсто руку наложив...
Яка нудьга... Коли я знов побачу
Мiй осяйний, веселий Кутногорськ...
Ру з я
А я мою Варшаву... о, вже йдуть.
Ну, постривай - тепер ми затанцю м,
I джуру я нiкому не вiддам!
III
Чути гучну розмову, i в залу входять повiльно й урочисто всi гостi й
сам Во вода. Проходячи повз Гiльду, гостi поштиво ©й уклоняються. Во вода
хмуро на це дивиться. Окремо йдуть Кезгайло i Ольшанський, литовськi
рицарi Пирхайло, Ольбрахт i поряд Кмiтич, ватажок козацький. Козелiус
трима ться позаду.
О л ь ш а н с ь к и й
То там, я чув, привiлля на степу,
На ваших тих грунтах Звенигородських
Земля не мiряна - ори де хочеш,
А риби, м'яса, меду хоч залийсь,
К е з г а й л о
А перцю-то напевно вже нема.
К м i т й ч
Привiлля, що й казати, там, мiй княже,
А перцю бiльш як треба - так i жди,
Щоб татарва, як вихор, не знялася
Та перцем не засипала очей.
I оремо i сi мо з шаблями,
З сокирою ляга м i вста м.
П и р х а й л о
Та хто ж вони, цi люди? Козаки?
Напевно, лотри, наволоч ледаща...
К м i т и ч
Ця наволоч купка смiльчакiв,
Що не злякалась шаблею й сохою
Далекi нашi межi боронить!
Недовго б ти пишався в вашiй Вiльнi,
Коли б ми там не бились на чолi.
Давно б уже сидiв в татарськiй ямi.
П и р х а й л о
(про себе).
Зухвалий хлоп!
Виходить обурений.
К е з г а й л о
(регоче).
Ха-ха! Я бачу, й ти
Умi ш перцем очi засипать.
Стривай, я скоро сам до вас при©ду.
Набридло вже за мурами сидiть.
Р у з я
Та годi вже - нуднi розмови вашi
Могли ви там за кубками вести.
Пора до танцiв - пане во водо,
Звели музицi грати для гостей.
В о в о д а
Не проти я рицарсько© розваги,
Нехай дадуть до танцiв перший знак.
(Фанфари).
Луна гасло втiхи й насолоди,
Хай кожен гiсть запросить i веде
Прекрасних пань звича м стародавнiм.
Пода руку Гiльдi, iншi подають сво©м дамам, i всi обходять залу
повiльним урочистим темпом, пiсля чого вiдводять дам на ©хнi мiсця.
Р у з я
Тепер танцю веселого й швидкого,
Щоб розiгрiти, розiгнати кров!
Пан Ольбрахте, звели, щоб джура твiй
Веселого нам танцю влаштував.
Гоньоного, вирваного, млинка,
Такого, як в Варшавi чарiвнiй.
О л ь ш а н с ь к и й
(до Кезгайла).
I справдi, що з дружиною такою
Тобi не треба перцю, друже мiй.
Вона сама - як перець стручковий.
К е з г а й л о
Дивися краще, щоб тобi в ярах
Не всипав майстер Свiчка перцю з маком.
Рузя та iншi дами тягнуть на середину Флорiана, молодого вродливого
джуру.
Р у з я
Мерщiй-бо, Флорiане, заспiвай
Пiсень веселих до танцiв швидких.
Ф л о р i а н
Тодi ставайте, панi й кавалери,
Давайте "пшепюречку" танцювать.
Спiва . Всi стають кружка й танцюють, не пускаючи з кола "пшепюречку",
що танцю всерединi й нарештi прорива коло.
Ф л о р i а н
Як в ставку кружляють рибки,
В'ються ластiвки моторнi,
Як в млинi танцюють жорна,
Ми в танку зiв' мось швидкiм.
А панянка в колi в' ться,
На всi боки утiка -
Скрiзь ©й виходу нема ,
Скрiзь ©й пiсня в очi лл ться:
Фiт, фiт, фiт, пшепюречко,
Хорошуле, бiлолиця,
Не втечеш ти до пшеницi,
Не втечеш ти, коханечко!
Р у з я
Тепер гоньоний. Ценар чи млинка!
Ф л о р i а н
Прекрасних пань покiрний я слуга.
О л ь ш а н с ь к и й
Дивись, у залi, наче вихор буйний,
Знялися танцi з захватом новим.
Танцi.
В о в о д а
Поглянь, Кезгайле, де твоя дружина,
Виру там веселiсть через край.
Лиха з такою жiнкою година,
Хоч нi на крок од себе не пускай.
К е з г а й л о
Не бачу в тiм лихо© я прикмети,
Що в танцях жiнцi весело мо©й -
Зате в тво © жiнки для бенкету
Занадто вигляд хмурий i сумний.
В о в о д а
Клянусь Перуном! Я ©© навчу,
Як мiй бенкет ганьбити осяйний.
(Пiдходить до Ольшанського).
Ну що, мiй княже, мабуть, на що
I в Ки вi у нас помилуватись?
О л ь ш а н с ь к и й
Не тiй красi дивуйсь, що тут сiя ,
При цих свiчках, музицi i танку,
А тiй красi, що й в темному кутку
Навкруг себе мов свiтло розлива .
дiвчина, якби сюди ввiйшла -
Померкли б всi свiчки та всi красунi!
Iдуть у глибину зали. Флорiан i Рузя в захватi танцю.
Ф л о р i а н
Нiколи ще не бачив я очей,
Щоб стiльки щастя й ласки обiцяли!
Невже вони не щирi в вечiр цей -
Або вони сiяють тiльки в залi,
На втiху всiм, для багатьох людей?
Р у з я
О нi! Для тебе тiльки, мiй коханий.
Ф л о р i а н
Коли ж тебе вiч-на-вiч я знайду?
Р у з я
Вночi сьогоднi... муж на варту стане,
Чекай мене... в цiй залi... я прийду.
Вибiга - вiн за нею.
IV
Во вода, Кмiтич i Козелiус пiдходять до Гiльди, що сидить в самотi бiля
вiкна.
В о в о д а
Одна, зда ться, панi в цiлiй залi
Смутна та хмура; бачу я, що ©й
Не до вподоби нашi всi розваги,
Не до смаку бенкет мiй осяйний.
Хiба свiчок замало тут блискучих,
Хiба музика наша не гучна?
Чи не шляхетнi досить нашi гостi,
Чи мало кубкiв меду та вина?
Одверта це зневага!
Гiльда пiдводиться.
Г i л ь д а
О мiй пане!
Чи смiю ж я, покiрная раба
I во води славного дружина,
Такий бенкет блискучий зневажать?
А що сумна - то не моя провина,
I серцю я не владна наказать...
Щоправда, мимоволi я згадала
Про iншi свята, що колись
Ми в Кутногорську рiдному справляли...
I стародавня ратуша тодi
I з нею цiле мiсто променiло
Вiд безлiчi вогнiв, i звiдусiль
Неслись пiснi, i все округ кипiло,
Як в казанi. Чому ж таке сумне,
Чому ж таке безмовне наше мiсто?
Чому ж, як там, на наш бенкет воно
Не вiдповiсть привiтно i врочисто,
I жодне там не свiтиться вiкно?
I ось тодi... тодi менi зда ться,
Що ми чужi© люди для киян,
I свiтло це, що тут як рiчка лл ться,
Ми вiдняли у наших громадян!
В о в о д а
(гнiвно).
Знов спогади безглуздi i нiкчемнi!
Ще й досi дух моравських тих майстрiв!
К о з е л i у с
Шановна панi, варварський i темний
Живе там люд, i милостей тво©х
Не вартий вiн. Як можеш ти рiвняти
Свiй Кутногорськ та цi убогi хати?
Дай тiльки ©м свiтити каганцi,
То в першу ж нiч пiде за вiтром мiсто.
В о в о д а
(гнiвно).
Сво забула мiсце, мабуть, ти!
Для цих рабiв я князь i во вода!
Не дивно ж, що обстала ти за них,
Бо низького сама такого ж роду.
К м i т и ч
Не гоже кажеш, пане во водо.
На Ки©вськiй землi нема рабiв,
I, мабуть, чесного твоя дружина роду,
Коли за нас пiднесла голос свiй.
Г i л ь д а
Так! Не соромлюсь роду я мого,
То чесний рiд майстрiв, митцiв поштивих,
Що Кутногорськ уславили кругом!
В о в од а
Ха-ха! Рiд слюсарiв та ковалiв.
Г i л ь д а
Так, слюсарiв, але мечами тими,
Що ©х кують мiй батько та брати,
Пишаються всi рицарi вельможнi,
Не гидував i сам, зда ться, ти
Червiнцями дзвiнкими, що були
Мо©м приданим, i тодi низька
Я не була, бо добре знав, що рiвна
Цехмейстра кутногорського дочка
Литовському вельможi.
Виходить, гордо пiдвiвши голову.
В о в о д а
(крiзь зуби),
Слюсарiвна...
V
Слуги виносять тацi з кубками i, почавши з Во води, обходять всiх
гостей.
В о в о д а
(пiдiйма свiй кубок).
Гостей шановних дякую за честь
Й запрошую звича м стародавнiм
Останнiй кубок випить на прощання,
На здоров'я за всю державу нашу
Та за рицарство нашо© землi!
Гостi п'ють.
Г о с т i
Тобi за честь подяка та шаноба.
Поштиво уклоняючись во водi, розходяться гостi. Слуги гасять свiчки,
крiм двох, що горять лiворуч на столi першого плану.
В о в о д а
(затриму Козелiуса).
Зостанься тут. Потрiбний ти менi.
(Дiста зi скринi грамоти й кладе на стiл).
До Вiльни завтра вранцi ©де Ольбрахт,
Отож негайно треба написать
Листа до князя з приводу отих
Безглуздих домагань та привiле©в.
Занадто вже знялося балачок
Навколо них - напевно, будуть скарги.
Ти ж напиши, що зараз скасувать
Цю заборону аж нiяк не можна,
Бо навiть вiйт, i той за всiх киян
Вiдмовився од пiльг тих небезпечних.
К о з е л i у с
Все розумiю. Зараз напишу.
Гiльда вигляда з-за дверей.
В о в о д а
Яка ганьба! Дружина во води
Привселюдно за хлопiв обста .
© провчити треба - тiльки як?
К о з е л i у с
До кляштора замкнути хоч на рiк -
Наукою це доброю ©й буде.
В о в о д а
Порада добра - так я i зроблю.
Г i л ь д а
(про себе).
Тобi я цю пораду пригадаю...
В о в о д а
Ну, то пиши. Та не засни дивись,
Бо сила тут мишей i пацюкiв,
Пергаменти якраз тобi поточать.
В мене торiк двi грамоти втягли,
Що залишились на нiч на столi.
К о з е л i у с
Зроблю я все як слiд, вельможний пане.
Уклоня ться. Во вода виходить. Гiльда хова ться.
К о з е л i у с
На цiлу нiч роботи, мабуть, стане,
Та й рiч складна - не знати, як почать.
Не вадило б хоч випити спочатку,
Щоб розум прояснився для листа.
Знаходить i тягне на стiл чималий жбан з вином та якусь страву. Налива
i п' .
Тепер, зда ться, краще... значить, так...
(Пише).
"Господаре i пане наш преславний,
Великий княже руський i литовський,
Тобi чолом б' во вода твiй
Про ки©вськi пригоди та дiла".
(П' й мовчки пише).
Тепер робота йде далеко краще...
Коли вином чорнило розвести.
Раз умочив перо, а другий - горло,
А як нi те, нi друге не просохне,
То й думки легше в голову iдуть.
(Спiва ).
Scribimus et bibimus,
Sic bene cedit opus 1
1 Коли писати й пити, Робота краще йде! (Лат.)
(П' . Знову пише).
"А що кияни скаржились за свiтло,
То слушного нема в тих скаргах".
(П' ).
I справдi, як подумати - навiщо
Народу свiтло? Все ©дно вони
Читати та писати не умiють,
А решту можна й потемки робить.
А небезпека вiд огню чимала:
"Dе fасilе", як кажуть, "ardet stramen,
Cum igni jungitur". А значить це:
З вогнем солома краще не дружи.
(Пише).
"О тих речах пекуся я невтомно".
Пиши, пиши - пергамент все знесе,
Хоч як бреши - знесе теляча шкура...
(П' ).
Чудовi вина в пана во води,
Мальвазiя рицарська - що й казать.
(Спiва ):
Scribimus et bibimus,
Sic bene cedit opus!
(Пише).
"Найпершая була моя турбота
Абисьмо мiсто л пшей зберегти".
(П' ).
Мальвазiя чудова... bonum vinum 1.
1 Добре вино. (Лат.).
(Пише).
"I навiть вiйт..." Неначе в головi
Чого менi...
(Похиля голову на руки, потiм знову пiдводить).
Про що пак я?.. Про вiйта...
"I навiть вiйт..." А що той вiйт - i вiн
Слив'янку добре смокче...
(Знову схилився. Крiзь сон).
"I невтомно...
Пекуся я... невтомно... i невсипно..."
(Заснув. Хропе).
VI
Крадькома входить Рузя.
Р у з я
Ай! Тут хтось ... Пан писар... Спить...Хропе... (Гасить свiчки).
Нехай хропе... Добранiч, пане писар...
Ай! Хтось iде... Це ти... Це ти, Флорiане?
Хова ться бiля вiкна. 3 лiвого боку крадькома входить Свiчка.
Зупиня ться серед зали.
С в i ч к а
Скрiзь темно... Замок спить пiсля бенкету...
Отут десь вiн... захований лежить
Наш привiлей... i я його здобуду.
Пробив мiй час - назад нема шляху.
Йде далi. Рузя кида ться йому на шию.
Р у з я
Нарештi ти, о мiй коханий... Ай!
Палко цiлу , але, пiзнавши помилку, тiка .
С в i ч к а
Та тут ступити кроку страшно... тьфу!
Цiлуються...
(Витира ться).
Бодай ©х...
З правого боку вiдхиляються дверi i входить iз свiчкою Гiльда.
Г i л ь д а
Хто тут?
С в i ч к а
(порива ться до не©).
Тихо!
Благаю, тихо, о вельможна панi.
Г i л ь д а
Це ти? Безумний! Виходи мерщiй!
Тiкай. Хiба життя тобi набридло?
Чого тобi, безумцю, треба?
С в i ч к а
Свiтла.
Г i л ь д а
Що кажеш ти!
С в i ч к а
Так, свiтла, що у нас
Ви вiдняли безбожно й безсоромно,
Щоб осiяти пишний цей палац.
А там, внизу, де працiвник невтомний
Псу свiй зiр над темним верстаком,
Там темрява укрила все кругом,
Суму мати в темнiй там хатинi
I каганця не смi засвiтить,
Щоб хворо© доглянути дитини.
Сво©х книжок школяр не може вчить.
А на горi глузу пан всесильний
I топче в грязь громадський привiлей,
Щоб без жалю народ гнобити вiльний,
Щоб тиснути i мучити людей.
Цей привiлей вiн взяв у нас свавiльно -
I я за ним прийшов тепер сюди.
Г i л ь д а
(зворушена).
О боже ж мiй! Яка пригода дивна...
Неначе ти пiдслухав нас... пожди...
Неначе сон химерний i чарiвний...
I справдi сон... Якраз над ним заснув,
Над привiле м, писар наш лукавий.
(Пiдходить до стола i шука грамоту).
Зда ться, тут... Ага... ось вiн... пiд правим
Затиснув лiктем... Держить... Потягну...
Попробую...
Обережно тягне пергамент з-пiд писаревого лiкгя. Вiн почина мимрити
спросоння.
К о з е л i у с
(крiзь сон).
А що той вiйт?.. I вiн
Слив'янку добре смокче...
Г i л ь д а
Боже мiй...
Прокинувся...
Ко з е л i у с
(так само).
...Пекуся я невтомно,
Невтомно i невсипно...
(Хропе).
Г i л ь д а
Знов заснув
Нотарiус невсипний.
(Витяга пергамент).
Ось де вiн!
Так, так, це вiн, славетний привiлей,
Та грамота князiвська, що да
Киянам свiтло... Ось вона... Бери.
(Пода грамоту Свiчцi).
Хай буде це подякою мо ю
За вогник той, що ти колись дiстав
I засвiтив в мо му лiхтарi...
Недурно ж ми з тобою родом рiвнi -
Бо ти зброяр - я зброярiвна.
Тепер тiкай.
С в i ч к а
(бере грамоту й цiлу ©© руки).
О, дякую безмiрно!
(Зника ).
Г i л ь д а
Тепер лишилось замести слiди
I спiльникiв покликати сюди.
(Бере з тарiлки сало i маже папери).
Намажу папери всi салом
Й моторних покличу мишей,
Щоб завтра на них всi казали,
Що з'©ли вони привiлей.
О мишi, моторнi звiрята,
Сюди поспiшайте мерщiй!
Для вас тут вечеря багата -
Листи й пергаменти смачнi.
Гризiть i шматуйте завзято
Князiвськi папери й листи,
В них правди даремно шукати -
Самi обiцянки пустi.
Гасить свiчку й зника .
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Магiстратська зала, по-святковому причепурена гiрляндами зеленi,
килимами й кольоровими рушниками. Вздовж брусованих стiн - укритi килимами
лави, праворуч, у глибинi, довгий стiл, заставлений жбанами з медом i
стравою. Просто посерединi широкi вхiднi дверi. Час перед осiннiм вечором.
I
Тихо й урочисто, в пiвтемрявi увiходять одна по однiй стрункi групи
цехiв - кожен iз сво ю корогвою i з шiстьма великими зеленими свiчками -
гордiстю кожного цеху. На корогвах гаптованi шовком i золотом емблеми
вiдповiдного ремества: черевик, ножицi, стрiла, риба i т. iн. Всiх 12
цехiв - кравцi, шевцi, золотарi, ткачi, кушнiри, зброярi, ковалi, хлiбницi
й перекупки, рибалки, теслярi, кожум'яки й бондарi. Тихо, в порядку
розмiщуються цехи обабiч в палатi. Капуста, Передерiй, Чiп, Коляндра
керують мiсцями. Передерiй з сво ю дiвчинкою.
Тим часом вже зовсiм стемнiло, але нiде не свiтиться жодний вогник.
П е р е д е р i й
(урочисто).
Чи всi вже тут?
В с i
Всi, всi, на добрий час!
Пе р е д е р i й
Чи всi сво©?
В с i
Сво©! Чужих нема!
П е р е д е р i й
Чи всi брати?
В с i
Брати всi до одного
На все життя, до працi й до меча!
I зрадникiв нема серед нас.
П е р е д е р i й
На добрий час! То слухайте ж, кияни,
То слухайте ж, брати всi цеховi,
Кравцi, шевцi, золотарi, рибалки,
Ткачi, зброярськi цехи, ковалi,
Перекупки, хлiбницi, теслярi,
Кушнiри, бондарi та кожум'яки,
Мужi громадськi, славнi i мiцнi!
Ви зна те, що Свiчка, брат наш славний,
Здобув для нас князiвський привiлей,
Здобув нам свiтло - i сьогоднi ми
Розсi мо нарештi сум нiчний.
В с i
Хай буде свiтло! Слава! Слава Свiчцi!
П е р е д е р i й
Хай буде свiтло! Браття дорогi,
Ви зна те, що я один мiж вас,
Хто цих свiчок жаданих не побачить.
Та що з того... Чи не моя ж душа
За свiтло це безмiрно вболiвала
I перемоги нашо© ждала.
А через те дозвольте i менi
Сьогоднi тут порадуватись з вами -
Хоч не очима - серцем щирим я
Цю радiсну хвилину зрозумiю.
К а п у с т а
Ти бiльш нас всiх за свiтло потерпiв,
То i тепер громада ухвалила,
Щоб з рук тво©х ми свiтло прийняли.
В с i
Ти батько наш! Ти свiтло засвiти!
П е р е д е р i й
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Для мене ця пошана найдорожча.
Хай буде свiтло. I на перший раз
Засвiтимо звича м стародавнiм
Славетнi нашi свiчi цеховi.
I вперше ©х засвiтимо врочисто
Отут на святi миру та життя,
На честь весiлля Свiчки, що сьогоднi
З Меланкою сво ю одруживсь.
В с i
Хай буде так! На честь Меланки й Свiчки
Ми цеховi засвiтимо свiчки!
П е р е д е р i й
На добрий час! Товаришi-брати!
Не без борнi дiстанеться нам свiтло,
Готовi ж будьмо боронить його.
В с i
Грудьми й мечем - од вiтру i людей
Клянемся наше свiтло боронить!
П е р е д е р i й
Товаришi! Нi в Свiчки, нi в Меланки
Нема батькiв, i молодих тепер
Благословить i стрiне товариство:
Капуста - наш цехмейстер найстарiший -
Й бублейниця Тетяна - за батькiв.
Товаришi-брати, отут у шафi
Горить одна, укрита поки свiчка.
Як тiльки будуть близько молодi,
Я гасло дам, i, як один, тодi
Ми всi свiчки засвiтимо врочисто.
В с i
Гаразд! На славу Свiчки! Хай живе
Одважний наш зброяр i майстер Свiчка!
Цехмейстером його! Цехмейстром?
Та що цехмейстром!
Вiйтом! Правда, вiйтом!
Хто ж, як не вiн, гiднiший вiйтом бути!
Чи не Шавула ж, зрадник, боягуз!
Шавулу геть! Хай Свiчка буде вiйтом!
К о л я н д р а
Стривайте! Тихо! Хтось чужий iде.
II
Так само в пiвтемрявi розчиняються дверi i входить Шавула. Увiйшовши,
зупиня ться i протира очi.
К о л я н д р а
Та це Шавула! От така ловись!
Про вовка лиш помовка - аж i вiн.
Ш а в у л а
Що тут таке? Це що? Якi це збори?
Свiчки, корогви! Не здурiли ви?
Не зна те хiба, що во вода
Заборонив всi збори та свiчки?
Дивись, якi розумнi! Зараз геть
Всi по хатах!
В с i
(обуренi).
Ти сам розумний дуже!
Тобi чого тут треба? Забирайсь!
Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступав, взявшись у боки,
на Шавулу.
Т е т я н а
Ач, вигадав! Тебе ще не спитали!
Коли не крутить в носi, то й не чхай!
Тут не тво засипано, а наше,
То i не пхайсь до нашого млина.
Ще грима ! Злякалися тебе!
Тепер у нас князiвський дозвiл !
В с i
Доволi вже дурити вам людей!
П ер е д е рiй
Ми зна мо тепер сво© права,
Ми ма мо князiвський привiлей!
К а п у с т а
Не продаси нас вдруге во водi!
Т е т я н а
Не треба нам такого вiйта! Геть!
Запроданець! Iндик пихатий!
В с i
Зрадник!
Запроданець!
Ш а в у л а
Не показились ви?
Де бачили ви того привiлея?
Та його ж мишi з'©ли!
Т е т я н а
Брешеш ти!
Тебе з'©дять хай мишi!
В с i
Забирайсь!
Ш а в у л а
Та як ви смi те!
Всi напосiдають i вiдтискують Шавулу до дверей.
В с i
Та вже побачим!
К о л я н д р а
Чи смi мо, чи нi - аби не ти!
Ш а в у л а
Я во водi зараз...
В с i
Хоч до бiса!
Виштовхують.
Ш а в у л а
В хурдигу всiх!..
В с i
Iди пiд три чорти.
П е р е д е р i й
Ось бачите, товаришi-брати,
Який це вiйт!
В с i
Хай Свiчка буде вiйтом!
III
Пе р е д е р i й
Вони вже близько, будьмо ж всi готовi
Зустрiнути врочисто молодих.
Чiп i Прiся
Ч i п
Коли ж бо я дiждуся того, Прiсю,
Щоб в хату одвезти тебе мою?..
П р i с я
Чи бачили! Пiду я в його хату,
Де шкiрами на десять гонiв тхне.
Ч i п
О, не дратуй. Турецькими шовками
I килимами вкрию хату всю,
Голубити, носити на руках
Тебе я буду, Прiсю.
П р i с я
Ще задавиш.
Який швидкий. Геть руки!
К о л я н д р а
(кепку ).
Ну, то що ж?
Чому ж не держиш? Ти ж казав колись -
"Не вирвалась, то й цiлувати можна",
А тут тако© пташки не вдержав.
Ч i п
Бикiв хапав за роги, ведмедiв
Вiч-на-вiч клав... А тут неначе чари...
Слабе дiвча,- а пальчика ©©
Одного розiгнути я нездольний!
К о л я н д р а
Отож-бо й . Не в силi, мабуть, сила,
Дивись, моя Тетяна - сiм пудiв,
Мов зайчика мене пiдняти може -
А з нею я що хочу, те й роблю,
Дарма що сам безсилий та кульгавий.
Т е т я н а
(пiдбiга ).
Ти тут, Семене - зайчику мiй любий,
Ходiм мерщiй - зда ться, вже iдуть.
К о л я н д р а
Та одчепись.
(Чiповi).
Оце тобi наука.
Ч i п
I де воно береться в тих кравцiв!
Вбiга дiвчина.
Д i в ч и н а
Готуйтесь! ©дуть, ©дуть молодi!
Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях.
П е р е д е р i й
Всi по мiсцях! Товаришi-брати!
Во славу мiста нашого старого,
Цей Свiчка зух - та небезпечно зараз
Це кожум'яцьке кодло ворушить.
IV
Входять Шавула i Козелiус. Тим часом Кезгайло, усiвшись на дзиглику й
витягнувши довгi сво© ноги, почина з видимим обуренням розглядати сво©
подарунки, нюха , чха , плю .
К е з г а й л о
I хто той перець вигадав! Апчхи!
Напевно, чорт, щоб дратувать людей...
Ш а в у л а
Чолом тобi, великий во водо,
Од всiх мiщан, i цехiв, i поспiльства
До тебе в справах наших...
В о в о д а
Що таке?
Ш а в у л а
Дозволь тобi повiдать по порядку...
В о в о д а
Коротше тiльки - вже часу нема.
Ш а в у л а
(почила урочисто).
Як вiдомо тобi, громада наша
З давнiх-давен звича© стародавнi
I вiльностi мiськi© береже.
Ще Вiтовт, князь великий i преславний,
Нам грамоту уставну дарував.
Князь Олександр...
В о в о д а
(перебива ).
Кажи до справи ближче,
Облиш князiв - ©х добре знаю сам.
Ш а в у л а
То я ж кажу - князь Олександр...
В о е в о д а
(нетерпляче).
Ти знов!
Доволi вже князiв тут поминати,
Неначе в церквi. Дiло говори.
По що прийшов?
Ш а в у л а
(витира хусткою лоб).
Та я ж хотiв казати,
А ти менi всi думки сколотив...
Про що, пак, я - екхм, з давнiх-давен
Громада наша твердо й непорушне...
От халепа... зав'яз, як пес в тину.
Громада наша...
В о в о д а
Чули вже про це!
К е з г а й л о
Понюхай перцю - може, в головi
Яснiше стане.
Ш а в у л а
(в розпачi).
Вже не перший день,
Бач, скаржаться всi нашi городяни,
Що ти вiд нас всi грамоти забрав.
(Во вода стука кулаком).
Та це ж не я! Я ж нi! Крий мене боже!
Але ж несила! Скаржаться, що ти
м свiтла не да ш вночi свiтити,
Хоча на те князiвський дозвiл .
I справдi - князь великий Олександр
Нам грамоту давно вже дарував,
Де, всi вини й притуги одложивши,
I свiтло теж дозволив всiм свiтить...
I ось як вiйт...
Во вода схоплю ться в гнiвi.
В о в о д а
Аж ось воно куди!
То ти як вiйт? А ти хiба не зна ш,
Що з ласки ти мо © тiльки вiйт?!
Що справжнiй вiйт я сам, як во вода!
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о в о д а
Що якби схотiв,
Давно б себе проголосив за вiйта!
Ш а в у л а
Та я ж нiчого. Я хiба про це...
Про грамоту я тiльки та про свiтло.
В о в о д а
А, грамоту! А зна ш ти, що в нiй,
В тiй грамотi, написано про вiйта?
Не зна ш?
(Вийма з дубово© окуто© скринi грамоту й кида
Козелiусовi).
Прочитай йому мерщiй.
К е з г а й л о
Попався, друже, - вiн тобi наперчить.
В о в о д а
Читай отут.
К о з е л i у с
(чита ).
"Коли вночi з огнем
На м сте в дом х сиживали, iно
За те вини з них во вода брав,
Ми то ©м отложили".
Ш а в у л а
Я ж казав!
В о в о д а
Послухай краще далi.
К о з е л i у с
(чита ).
"I о том
Нехай войт в да т. А сли б н хот л
Того смотр тi войт i от огню
Которая би м сту шкода..."
В о в о д а
(грiзно).
Чу ш?
К о з е л i у с
"Которая би м сту шкода стала,
Тогда ми ма м самi покарать".
В о в о д а
Кого карати? Вiйта. Ну, нехай.
Я завтра ж грамоту верну до Ради
I свiтло всiм дозволю. Тiльки сам
Тодi вiдповiдай за шкоду мiсту, -
А як пожежа ско©ться, тодi
Не гнiвайся вже, друже мiй ласкавий,
Коли твою я голову дурну
Пiд брамою Пiвденною зiтну.
Ш а в у л а
(в розпачi).
Та я ж нiчого!
В о в о д а
(да йому грамоту).
Нi, тепер бери,
Коли хотiв!
Ш а в у л а
(з жахом).
Та хай ©й цур!
В о в о д а
Ага!
Не до смаку за все вiдповiдати,
Не до вподоби. Ти ж бо як хотiв?
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о в о д а
Щоб i владу мати,
I щоб турбот нiяких не було!
Чи ж я чiпав тво© бобровi гони,
Бортi медовi, осетри, млини?
Втручався я коли в тво© прибутки,
Займав коли твiй шостий грош з чиншiв? 1
Чого тобi, дурному, бракувало!
1 Чинш - податок за користування землею.
Ш а в у л а
О боже ж мiй!
В о в о д а
Сидiв би та мовчав.
Ш а в у л а
Та я ж нiчого!
В о в о д а
Пив свою слив'янку.
Ш а в у л а
I цей слив'янку...
В о в о д а
в би осетрiв
Та радий був, що клопоту не ма ш!
Не дурно ж пузо он яке вiдпас!
Дивись тепер. Не хочещ в згодi жити,
То я тобi незгоду покажу.
(До Козелiуса - грiзно).
Вiддай йому цi грамоти.
Ш а в у л а
(з жахом).
Не хочу!
Не хочу я! Та пропади вони!
В о в о д а
Пиши наказ.
Ш а в у л а
(блага ).
О, змилуйся, мiй пане,
Пробач менi за клопiт цей дурний!
(Витира хусткою лоб).
В о в о д а
Не до смаку? Дивись, щоб це востанн ,
Йди поки цiлий, лиха не буди.
(У гнiвi виходить).
К е з г а й л о
ж осетрiв та пий горiлку з перцем,
I серця не хвилюй дарма!
Ша в у л а
(в розпачi береться за голову).
Ще кажуть - вiйту клопоту нема!
Куди не ткнися - скрiзь одна рахуба:
Там кожум'яки голову гризуть,
Тут во вода грi чуба -
I тут i там виходить тiсний кут.
Завiса.
ВIДМIНА ДРУГА
Та сама зала увечерi. Тепер вона урочисто прибрана й освiтлена силою
свiчок. Чути музику й застольнi пiснi з сумiжно© зали, де бенкету Во вода
з гостями.
Гiльда сто©ть край вiкна й дивиться з сумом на темний Ки©в.
I
Р и ц а р i
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане в землi,-
Назад земля поверне
Зерно, що ©й дали.
Виносить хвиля перли
З морсько© глибини -
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане на днi.
Не згасли в пущах темних
Литовськi© вогнi,
Гей-го, не все те вмерло,
Що сховане у тьмi.
Ульрiка вводить обережно Свiчку.
У л ь р i к а
Постiй отут - ти звiдси все побачиш.
Не тупоти ногами, як ведмiдь.
С в i ч к а
А свiтла ж скiльки! Ось де всi свiчки,
Що в нас забрав вельможний во вода.
На все б Подоль стало.
У л ь р i к а
Он, дивись,
То рицар Ольбрахт з Вiльни, що привiз
Пожалування пану во водi,
А той, що кубок золотий бере,-
Пирхайло-рицар - скiльки ж вiн вина
Та меду може випить - просто жах!
С в i ч к а
А хто отой - суворий, довговусий,
Убраний просто, з шрамом на лицi?
У л ь р i к а
Та це якийсь Звенигородський рицар -
Не рицар - якось дивно ©х зовуть,-
Живуть вони в степу - татарiв б'ють
Й нiкому не коряться - Козир-Косог...
А, здумала. Козак! То ось i цей
Такий козак - старший над ними - Кмiтич.
С в i ч к а
Я чув про нього... Ось би нам таких.
(Озира ться).
I як би це довiдатися тiльки,
Де грамоти хова вiн...
У л ь р i к а
Ходiм...
Не бачу я, що панi тут... Та тихше.
Не тупоти. Ступа , наче кiнь.
Виходять. Свiчка озира ться.
II
Рузя, Кезгайлова дружина, жвава, кокетлива панi. Пiдходить до Гiльди.
Р у з я
А я тебе шукаю скрiзь! Ми всi
Там бавились в мисливському поко© -
Спiвали, трохи випили. А що ж!
Сидiти та дивитись, як вони
Там вихиляють кубки,- дуже вдячна.
Ти чула, як спiва Флорiан,
Ольбрахтiв джура? Ах, чудовий хлопчик.
А скiльки зна всяких вiн пiсень!
Г i л ь д а
Дивись, щоб не прийшлися тi пiснi
Не до смаку тво му чоловiку...
Р у з я
Ат, вигадки! Доволi вже того,
Що згодилась я жити в цiй хуртизi,
Та ще з таким ведмедем, що його
Лиш перець може трохи зворушити.
Та мiй ведмiдь хоч добрий. А з тво©м -
Нащо вже я весела й нежурлива,-
Не вижила б, зда ться, й трьох хвилин.
Не дивно ж, що i ти така сумна...
Г i л ь д а
Була i я безжурна та щаслива
На батькiвщинi радiснiй мо©й...
О, подивись, яке сумне це мiсто-
Як темно там в долинi... жодний вогник
Не свiтиться в хатах, неначе всi
Там вимерли... i чарiвник всесильний
Важку на мiсто руку наложив...
Яка нудьга... Коли я знов побачу
Мiй осяйний, веселий Кутногорськ...
Ру з я
А я мою Варшаву... о, вже йдуть.
Ну, постривай - тепер ми затанцю м,
I джуру я нiкому не вiддам!
III
Чути гучну розмову, i в залу входять повiльно й урочисто всi гостi й
сам Во вода. Проходячи повз Гiльду, гостi поштиво ©й уклоняються. Во вода
хмуро на це дивиться. Окремо йдуть Кезгайло i Ольшанський, литовськi
рицарi Пирхайло, Ольбрахт i поряд Кмiтич, ватажок козацький. Козелiус
трима ться позаду.
О л ь ш а н с ь к и й
То там, я чув, привiлля на степу,
На ваших тих грунтах Звенигородських
Земля не мiряна - ори де хочеш,
А риби, м'яса, меду хоч залийсь,
К е з г а й л о
А перцю-то напевно вже нема.
К м i т й ч
Привiлля, що й казати, там, мiй княже,
А перцю бiльш як треба - так i жди,
Щоб татарва, як вихор, не знялася
Та перцем не засипала очей.
I оремо i сi мо з шаблями,
З сокирою ляга м i вста м.
П и р х а й л о
Та хто ж вони, цi люди? Козаки?
Напевно, лотри, наволоч ледаща...
К м i т и ч
Ця наволоч купка смiльчакiв,
Що не злякалась шаблею й сохою
Далекi нашi межi боронить!
Недовго б ти пишався в вашiй Вiльнi,
Коли б ми там не бились на чолi.
Давно б уже сидiв в татарськiй ямi.
П и р х а й л о
(про себе).
Зухвалий хлоп!
Виходить обурений.
К е з г а й л о
(регоче).
Ха-ха! Я бачу, й ти
Умi ш перцем очi засипать.
Стривай, я скоро сам до вас при©ду.
Набридло вже за мурами сидiть.
Р у з я
Та годi вже - нуднi розмови вашi
Могли ви там за кубками вести.
Пора до танцiв - пане во водо,
Звели музицi грати для гостей.
В о в о д а
Не проти я рицарсько© розваги,
Нехай дадуть до танцiв перший знак.
(Фанфари).
Луна гасло втiхи й насолоди,
Хай кожен гiсть запросить i веде
Прекрасних пань звича м стародавнiм.
Пода руку Гiльдi, iншi подають сво©м дамам, i всi обходять залу
повiльним урочистим темпом, пiсля чого вiдводять дам на ©хнi мiсця.
Р у з я
Тепер танцю веселого й швидкого,
Щоб розiгрiти, розiгнати кров!
Пан Ольбрахте, звели, щоб джура твiй
Веселого нам танцю влаштував.
Гоньоного, вирваного, млинка,
Такого, як в Варшавi чарiвнiй.
О л ь ш а н с ь к и й
(до Кезгайла).
I справдi, що з дружиною такою
Тобi не треба перцю, друже мiй.
Вона сама - як перець стручковий.
К е з г а й л о
Дивися краще, щоб тобi в ярах
Не всипав майстер Свiчка перцю з маком.
Рузя та iншi дами тягнуть на середину Флорiана, молодого вродливого
джуру.
Р у з я
Мерщiй-бо, Флорiане, заспiвай
Пiсень веселих до танцiв швидких.
Ф л о р i а н
Тодi ставайте, панi й кавалери,
Давайте "пшепюречку" танцювать.
Спiва . Всi стають кружка й танцюють, не пускаючи з кола "пшепюречку",
що танцю всерединi й нарештi прорива коло.
Ф л о р i а н
Як в ставку кружляють рибки,
В'ються ластiвки моторнi,
Як в млинi танцюють жорна,
Ми в танку зiв' мось швидкiм.
А панянка в колi в' ться,
На всi боки утiка -
Скрiзь ©й виходу нема ,
Скрiзь ©й пiсня в очi лл ться:
Фiт, фiт, фiт, пшепюречко,
Хорошуле, бiлолиця,
Не втечеш ти до пшеницi,
Не втечеш ти, коханечко!
Р у з я
Тепер гоньоний. Ценар чи млинка!
Ф л о р i а н
Прекрасних пань покiрний я слуга.
О л ь ш а н с ь к и й
Дивись, у залi, наче вихор буйний,
Знялися танцi з захватом новим.
Танцi.
В о в о д а
Поглянь, Кезгайле, де твоя дружина,
Виру там веселiсть через край.
Лиха з такою жiнкою година,
Хоч нi на крок од себе не пускай.
К е з г а й л о
Не бачу в тiм лихо© я прикмети,
Що в танцях жiнцi весело мо©й -
Зате в тво © жiнки для бенкету
Занадто вигляд хмурий i сумний.
В о в о д а
Клянусь Перуном! Я ©© навчу,
Як мiй бенкет ганьбити осяйний.
(Пiдходить до Ольшанського).
Ну що, мiй княже, мабуть, на що
I в Ки вi у нас помилуватись?
О л ь ш а н с ь к и й
Не тiй красi дивуйсь, що тут сiя ,
При цих свiчках, музицi i танку,
А тiй красi, що й в темному кутку
Навкруг себе мов свiтло розлива .
дiвчина, якби сюди ввiйшла -
Померкли б всi свiчки та всi красунi!
Iдуть у глибину зали. Флорiан i Рузя в захватi танцю.
Ф л о р i а н
Нiколи ще не бачив я очей,
Щоб стiльки щастя й ласки обiцяли!
Невже вони не щирi в вечiр цей -
Або вони сiяють тiльки в залi,
На втiху всiм, для багатьох людей?
Р у з я
О нi! Для тебе тiльки, мiй коханий.
Ф л о р i а н
Коли ж тебе вiч-на-вiч я знайду?
Р у з я
Вночi сьогоднi... муж на варту стане,
Чекай мене... в цiй залi... я прийду.
Вибiга - вiн за нею.
IV
Во вода, Кмiтич i Козелiус пiдходять до Гiльди, що сидить в самотi бiля
вiкна.
В о в о д а
Одна, зда ться, панi в цiлiй залi
Смутна та хмура; бачу я, що ©й
Не до вподоби нашi всi розваги,
Не до смаку бенкет мiй осяйний.
Хiба свiчок замало тут блискучих,
Хiба музика наша не гучна?
Чи не шляхетнi досить нашi гостi,
Чи мало кубкiв меду та вина?
Одверта це зневага!
Гiльда пiдводиться.
Г i л ь д а
О мiй пане!
Чи смiю ж я, покiрная раба
I во води славного дружина,
Такий бенкет блискучий зневажать?
А що сумна - то не моя провина,
I серцю я не владна наказать...
Щоправда, мимоволi я згадала
Про iншi свята, що колись
Ми в Кутногорську рiдному справляли...
I стародавня ратуша тодi
I з нею цiле мiсто променiло
Вiд безлiчi вогнiв, i звiдусiль
Неслись пiснi, i все округ кипiло,
Як в казанi. Чому ж таке сумне,
Чому ж таке безмовне наше мiсто?
Чому ж, як там, на наш бенкет воно
Не вiдповiсть привiтно i врочисто,
I жодне там не свiтиться вiкно?
I ось тодi... тодi менi зда ться,
Що ми чужi© люди для киян,
I свiтло це, що тут як рiчка лл ться,
Ми вiдняли у наших громадян!
В о в о д а
(гнiвно).
Знов спогади безглуздi i нiкчемнi!
Ще й досi дух моравських тих майстрiв!
К о з е л i у с
Шановна панi, варварський i темний
Живе там люд, i милостей тво©х
Не вартий вiн. Як можеш ти рiвняти
Свiй Кутногорськ та цi убогi хати?
Дай тiльки ©м свiтити каганцi,
То в першу ж нiч пiде за вiтром мiсто.
В о в о д а
(гнiвно).
Сво забула мiсце, мабуть, ти!
Для цих рабiв я князь i во вода!
Не дивно ж, що обстала ти за них,
Бо низького сама такого ж роду.
К м i т и ч
Не гоже кажеш, пане во водо.
На Ки©вськiй землi нема рабiв,
I, мабуть, чесного твоя дружина роду,
Коли за нас пiднесла голос свiй.
Г i л ь д а
Так! Не соромлюсь роду я мого,
То чесний рiд майстрiв, митцiв поштивих,
Що Кутногорськ уславили кругом!
В о в од а
Ха-ха! Рiд слюсарiв та ковалiв.
Г i л ь д а
Так, слюсарiв, але мечами тими,
Що ©х кують мiй батько та брати,
Пишаються всi рицарi вельможнi,
Не гидував i сам, зда ться, ти
Червiнцями дзвiнкими, що були
Мо©м приданим, i тодi низька
Я не була, бо добре знав, що рiвна
Цехмейстра кутногорського дочка
Литовському вельможi.
Виходить, гордо пiдвiвши голову.
В о в о д а
(крiзь зуби),
Слюсарiвна...
V
Слуги виносять тацi з кубками i, почавши з Во води, обходять всiх
гостей.
В о в о д а
(пiдiйма свiй кубок).
Гостей шановних дякую за честь
Й запрошую звича м стародавнiм
Останнiй кубок випить на прощання,
На здоров'я за всю державу нашу
Та за рицарство нашо© землi!
Гостi п'ють.
Г о с т i
Тобi за честь подяка та шаноба.
Поштиво уклоняючись во водi, розходяться гостi. Слуги гасять свiчки,
крiм двох, що горять лiворуч на столi першого плану.
В о в о д а
(затриму Козелiуса).
Зостанься тут. Потрiбний ти менi.
(Дiста зi скринi грамоти й кладе на стiл).
До Вiльни завтра вранцi ©де Ольбрахт,
Отож негайно треба написать
Листа до князя з приводу отих
Безглуздих домагань та привiле©в.
Занадто вже знялося балачок
Навколо них - напевно, будуть скарги.
Ти ж напиши, що зараз скасувать
Цю заборону аж нiяк не можна,
Бо навiть вiйт, i той за всiх киян
Вiдмовився од пiльг тих небезпечних.
К о з е л i у с
Все розумiю. Зараз напишу.
Гiльда вигляда з-за дверей.
В о в о д а
Яка ганьба! Дружина во води
Привселюдно за хлопiв обста .
© провчити треба - тiльки як?
К о з е л i у с
До кляштора замкнути хоч на рiк -
Наукою це доброю ©й буде.
В о в о д а
Порада добра - так я i зроблю.
Г i л ь д а
(про себе).
Тобi я цю пораду пригадаю...
В о в о д а
Ну, то пиши. Та не засни дивись,
Бо сила тут мишей i пацюкiв,
Пергаменти якраз тобi поточать.
В мене торiк двi грамоти втягли,
Що залишились на нiч на столi.
К о з е л i у с
Зроблю я все як слiд, вельможний пане.
Уклоня ться. Во вода виходить. Гiльда хова ться.
К о з е л i у с
На цiлу нiч роботи, мабуть, стане,
Та й рiч складна - не знати, як почать.
Не вадило б хоч випити спочатку,
Щоб розум прояснився для листа.
Знаходить i тягне на стiл чималий жбан з вином та якусь страву. Налива
i п' .
Тепер, зда ться, краще... значить, так...
(Пише).
"Господаре i пане наш преславний,
Великий княже руський i литовський,
Тобi чолом б' во вода твiй
Про ки©вськi пригоди та дiла".
(П' й мовчки пише).
Тепер робота йде далеко краще...
Коли вином чорнило розвести.
Раз умочив перо, а другий - горло,
А як нi те, нi друге не просохне,
То й думки легше в голову iдуть.
(Спiва ).
Scribimus et bibimus,
Sic bene cedit opus 1
1 Коли писати й пити, Робота краще йде! (Лат.)
(П' . Знову пише).
"А що кияни скаржились за свiтло,
То слушного нема в тих скаргах".
(П' ).
I справдi, як подумати - навiщо
Народу свiтло? Все ©дно вони
Читати та писати не умiють,
А решту можна й потемки робить.
А небезпека вiд огню чимала:
"Dе fасilе", як кажуть, "ardet stramen,
Cum igni jungitur". А значить це:
З вогнем солома краще не дружи.
(Пише).
"О тих речах пекуся я невтомно".
Пиши, пиши - пергамент все знесе,
Хоч як бреши - знесе теляча шкура...
(П' ).
Чудовi вина в пана во води,
Мальвазiя рицарська - що й казать.
(Спiва ):
Scribimus et bibimus,
Sic bene cedit opus!
(Пише).
"Найпершая була моя турбота
Абисьмо мiсто л пшей зберегти".
(П' ).
Мальвазiя чудова... bonum vinum 1.
1 Добре вино. (Лат.).
(Пише).
"I навiть вiйт..." Неначе в головi
Чого менi...
(Похиля голову на руки, потiм знову пiдводить).
Про що пак я?.. Про вiйта...
"I навiть вiйт..." А що той вiйт - i вiн
Слив'янку добре смокче...
(Знову схилився. Крiзь сон).
"I невтомно...
Пекуся я... невтомно... i невсипно..."
(Заснув. Хропе).
VI
Крадькома входить Рузя.
Р у з я
Ай! Тут хтось ... Пан писар... Спить...Хропе... (Гасить свiчки).
Нехай хропе... Добранiч, пане писар...
Ай! Хтось iде... Це ти... Це ти, Флорiане?
Хова ться бiля вiкна. 3 лiвого боку крадькома входить Свiчка.
Зупиня ться серед зали.
С в i ч к а
Скрiзь темно... Замок спить пiсля бенкету...
Отут десь вiн... захований лежить
Наш привiлей... i я його здобуду.
Пробив мiй час - назад нема шляху.
Йде далi. Рузя кида ться йому на шию.
Р у з я
Нарештi ти, о мiй коханий... Ай!
Палко цiлу , але, пiзнавши помилку, тiка .
С в i ч к а
Та тут ступити кроку страшно... тьфу!
Цiлуються...
(Витира ться).
Бодай ©х...
З правого боку вiдхиляються дверi i входить iз свiчкою Гiльда.
Г i л ь д а
Хто тут?
С в i ч к а
(порива ться до не©).
Тихо!
Благаю, тихо, о вельможна панi.
Г i л ь д а
Це ти? Безумний! Виходи мерщiй!
Тiкай. Хiба життя тобi набридло?
Чого тобi, безумцю, треба?
С в i ч к а
Свiтла.
Г i л ь д а
Що кажеш ти!
С в i ч к а
Так, свiтла, що у нас
Ви вiдняли безбожно й безсоромно,
Щоб осiяти пишний цей палац.
А там, внизу, де працiвник невтомний
Псу свiй зiр над темним верстаком,
Там темрява укрила все кругом,
Суму мати в темнiй там хатинi
I каганця не смi засвiтить,
Щоб хворо© доглянути дитини.
Сво©х книжок школяр не може вчить.
А на горi глузу пан всесильний
I топче в грязь громадський привiлей,
Щоб без жалю народ гнобити вiльний,
Щоб тиснути i мучити людей.
Цей привiлей вiн взяв у нас свавiльно -
I я за ним прийшов тепер сюди.
Г i л ь д а
(зворушена).
О боже ж мiй! Яка пригода дивна...
Неначе ти пiдслухав нас... пожди...
Неначе сон химерний i чарiвний...
I справдi сон... Якраз над ним заснув,
Над привiле м, писар наш лукавий.
(Пiдходить до стола i шука грамоту).
Зда ться, тут... Ага... ось вiн... пiд правим
Затиснув лiктем... Держить... Потягну...
Попробую...
Обережно тягне пергамент з-пiд писаревого лiкгя. Вiн почина мимрити
спросоння.
К о з е л i у с
(крiзь сон).
А що той вiйт?.. I вiн
Слив'янку добре смокче...
Г i л ь д а
Боже мiй...
Прокинувся...
Ко з е л i у с
(так само).
...Пекуся я невтомно,
Невтомно i невсипно...
(Хропе).
Г i л ь д а
Знов заснув
Нотарiус невсипний.
(Витяга пергамент).
Ось де вiн!
Так, так, це вiн, славетний привiлей,
Та грамота князiвська, що да
Киянам свiтло... Ось вона... Бери.
(Пода грамоту Свiчцi).
Хай буде це подякою мо ю
За вогник той, що ти колись дiстав
I засвiтив в мо му лiхтарi...
Недурно ж ми з тобою родом рiвнi -
Бо ти зброяр - я зброярiвна.
Тепер тiкай.
С в i ч к а
(бере грамоту й цiлу ©© руки).
О, дякую безмiрно!
(Зника ).
Г i л ь д а
Тепер лишилось замести слiди
I спiльникiв покликати сюди.
(Бере з тарiлки сало i маже папери).
Намажу папери всi салом
Й моторних покличу мишей,
Щоб завтра на них всi казали,
Що з'©ли вони привiлей.
О мишi, моторнi звiрята,
Сюди поспiшайте мерщiй!
Для вас тут вечеря багата -
Листи й пергаменти смачнi.
Гризiть i шматуйте завзято
Князiвськi папери й листи,
В них правди даремно шукати -
Самi обiцянки пустi.
Гасить свiчку й зника .
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
Магiстратська зала, по-святковому причепурена гiрляндами зеленi,
килимами й кольоровими рушниками. Вздовж брусованих стiн - укритi килимами
лави, праворуч, у глибинi, довгий стiл, заставлений жбанами з медом i
стравою. Просто посерединi широкi вхiднi дверi. Час перед осiннiм вечором.
I
Тихо й урочисто, в пiвтемрявi увiходять одна по однiй стрункi групи
цехiв - кожен iз сво ю корогвою i з шiстьма великими зеленими свiчками -
гордiстю кожного цеху. На корогвах гаптованi шовком i золотом емблеми
вiдповiдного ремества: черевик, ножицi, стрiла, риба i т. iн. Всiх 12
цехiв - кравцi, шевцi, золотарi, ткачi, кушнiри, зброярi, ковалi, хлiбницi
й перекупки, рибалки, теслярi, кожум'яки й бондарi. Тихо, в порядку
розмiщуються цехи обабiч в палатi. Капуста, Передерiй, Чiп, Коляндра
керують мiсцями. Передерiй з сво ю дiвчинкою.
Тим часом вже зовсiм стемнiло, але нiде не свiтиться жодний вогник.
П е р е д е р i й
(урочисто).
Чи всi вже тут?
В с i
Всi, всi, на добрий час!
Пе р е д е р i й
Чи всi сво©?
В с i
Сво©! Чужих нема!
П е р е д е р i й
Чи всi брати?
В с i
Брати всi до одного
На все життя, до працi й до меча!
I зрадникiв нема серед нас.
П е р е д е р i й
На добрий час! То слухайте ж, кияни,
То слухайте ж, брати всi цеховi,
Кравцi, шевцi, золотарi, рибалки,
Ткачi, зброярськi цехи, ковалi,
Перекупки, хлiбницi, теслярi,
Кушнiри, бондарi та кожум'яки,
Мужi громадськi, славнi i мiцнi!
Ви зна те, що Свiчка, брат наш славний,
Здобув для нас князiвський привiлей,
Здобув нам свiтло - i сьогоднi ми
Розсi мо нарештi сум нiчний.
В с i
Хай буде свiтло! Слава! Слава Свiчцi!
П е р е д е р i й
Хай буде свiтло! Браття дорогi,
Ви зна те, що я один мiж вас,
Хто цих свiчок жаданих не побачить.
Та що з того... Чи не моя ж душа
За свiтло це безмiрно вболiвала
I перемоги нашо© ждала.
А через те дозвольте i менi
Сьогоднi тут порадуватись з вами -
Хоч не очима - серцем щирим я
Цю радiсну хвилину зрозумiю.
К а п у с т а
Ти бiльш нас всiх за свiтло потерпiв,
То i тепер громада ухвалила,
Щоб з рук тво©х ми свiтло прийняли.
В с i
Ти батько наш! Ти свiтло засвiти!
П е р е д е р i й
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Для мене ця пошана найдорожча.
Хай буде свiтло. I на перший раз
Засвiтимо звича м стародавнiм
Славетнi нашi свiчi цеховi.
I вперше ©х засвiтимо врочисто
Отут на святi миру та життя,
На честь весiлля Свiчки, що сьогоднi
З Меланкою сво ю одруживсь.
В с i
Хай буде так! На честь Меланки й Свiчки
Ми цеховi засвiтимо свiчки!
П е р е д е р i й
На добрий час! Товаришi-брати!
Не без борнi дiстанеться нам свiтло,
Готовi ж будьмо боронить його.
В с i
Грудьми й мечем - од вiтру i людей
Клянемся наше свiтло боронить!
П е р е д е р i й
Товаришi! Нi в Свiчки, нi в Меланки
Нема батькiв, i молодих тепер
Благословить i стрiне товариство:
Капуста - наш цехмейстер найстарiший -
Й бублейниця Тетяна - за батькiв.
Товаришi-брати, отут у шафi
Горить одна, укрита поки свiчка.
Як тiльки будуть близько молодi,
Я гасло дам, i, як один, тодi
Ми всi свiчки засвiтимо врочисто.
В с i
Гаразд! На славу Свiчки! Хай живе
Одважний наш зброяр i майстер Свiчка!
Цехмейстером його! Цехмейстром?
Та що цехмейстром!
Вiйтом! Правда, вiйтом!
Хто ж, як не вiн, гiднiший вiйтом бути!
Чи не Шавула ж, зрадник, боягуз!
Шавулу геть! Хай Свiчка буде вiйтом!
К о л я н д р а
Стривайте! Тихо! Хтось чужий iде.
II
Так само в пiвтемрявi розчиняються дверi i входить Шавула. Увiйшовши,
зупиня ться i протира очi.
К о л я н д р а
Та це Шавула! От така ловись!
Про вовка лиш помовка - аж i вiн.
Ш а в у л а
Що тут таке? Це що? Якi це збори?
Свiчки, корогви! Не здурiли ви?
Не зна те хiба, що во вода
Заборонив всi збори та свiчки?
Дивись, якi розумнi! Зараз геть
Всi по хатах!
В с i
(обуренi).
Ти сам розумний дуже!
Тобi чого тут треба? Забирайсь!
Тетяна, пишна й рум'яна, гладка бублейниця, наступав, взявшись у боки,
на Шавулу.
Т е т я н а
Ач, вигадав! Тебе ще не спитали!
Коли не крутить в носi, то й не чхай!
Тут не тво засипано, а наше,
То i не пхайсь до нашого млина.
Ще грима ! Злякалися тебе!
Тепер у нас князiвський дозвiл !
В с i
Доволi вже дурити вам людей!
П ер е д е рiй
Ми зна мо тепер сво© права,
Ми ма мо князiвський привiлей!
К а п у с т а
Не продаси нас вдруге во водi!
Т е т я н а
Не треба нам такого вiйта! Геть!
Запроданець! Iндик пихатий!
В с i
Зрадник!
Запроданець!
Ш а в у л а
Не показились ви?
Де бачили ви того привiлея?
Та його ж мишi з'©ли!
Т е т я н а
Брешеш ти!
Тебе з'©дять хай мишi!
В с i
Забирайсь!
Ш а в у л а
Та як ви смi те!
Всi напосiдають i вiдтискують Шавулу до дверей.
В с i
Та вже побачим!
К о л я н д р а
Чи смi мо, чи нi - аби не ти!
Ш а в у л а
Я во водi зараз...
В с i
Хоч до бiса!
Виштовхують.
Ш а в у л а
В хурдигу всiх!..
В с i
Iди пiд три чорти.
П е р е д е р i й
Ось бачите, товаришi-брати,
Який це вiйт!
В с i
Хай Свiчка буде вiйтом!
III
Пе р е д е р i й
Вони вже близько, будьмо ж всi готовi
Зустрiнути врочисто молодих.
Чiп i Прiся
Ч i п
Коли ж бо я дiждуся того, Прiсю,
Щоб в хату одвезти тебе мою?..
П р i с я
Чи бачили! Пiду я в його хату,
Де шкiрами на десять гонiв тхне.
Ч i п
О, не дратуй. Турецькими шовками
I килимами вкрию хату всю,
Голубити, носити на руках
Тебе я буду, Прiсю.
П р i с я
Ще задавиш.
Який швидкий. Геть руки!
К о л я н д р а
(кепку ).
Ну, то що ж?
Чому ж не держиш? Ти ж казав колись -
"Не вирвалась, то й цiлувати можна",
А тут тако© пташки не вдержав.
Ч i п
Бикiв хапав за роги, ведмедiв
Вiч-на-вiч клав... А тут неначе чари...
Слабе дiвча,- а пальчика ©©
Одного розiгнути я нездольний!
К о л я н д р а
Отож-бо й . Не в силi, мабуть, сила,
Дивись, моя Тетяна - сiм пудiв,
Мов зайчика мене пiдняти може -
А з нею я що хочу, те й роблю,
Дарма що сам безсилий та кульгавий.
Т е т я н а
(пiдбiга ).
Ти тут, Семене - зайчику мiй любий,
Ходiм мерщiй - зда ться, вже iдуть.
К о л я н д р а
Та одчепись.
(Чiповi).
Оце тобi наука.
Ч i п
I де воно береться в тих кравцiв!
Вбiга дiвчина.
Д i в ч и н а
Готуйтесь! ©дуть, ©дуть молодi!
Рух. Гомiн. Всi стають по мiсцях.
П е р е д е р i й
Всi по мiсцях! Товаришi-брати!
Во славу мiста нашого старого,