Кочерга I. Свiччине весiлля

Дозволь тобi, мiй пане,

Порадити. Не слiд би Свiчку тут...
I небезпечно в замку залишати...
Бо такi... прихильники.
В о в о д а
Ага,
Я зрозумiв. Iди i накажи,
Щоб зараз одвели його в в'язницю,
Що в Порубi.
О л ь ш а н с ь к и й
(пiдводиться).
Я сам це накажу
I одведу його з мо©м загоном.
Пiд вiкнами мо©ми це якраз.
I сам його тюремником я буду.
В о в о д а
Гаразд! Iди! А ти пиши декрет,
Щоб Свiчку завтра вранцi - яко татя -
Повiсити на Житньому торгу.

IV

Увiходить Кмiтич. Ольшанський тим часом вийшов.
К м i т и ч
Пан во водо, в мiстi неспокiйно.
Хвилю ться Подоль - всi цехи
Нечуваним обуренi насильством.
Що робиш ти? Як мiг ти допустить,
Щоб на весiлля, наче татарва,
Без сорому тво© вдирались слуги?
За що схопив ти того зброяра?
В чiм винний вiн? Що встав проти наруги,
Що смiливо обстав за тi права,
Якi сам князь киянам дарував!
В о в о д а
(розлючений, стука кулаком об стiл).
Тут я закон, i князь, i во вода.
Не табiр тут козацький на степу,
Де кожен кмет свiй голос ма в радi.
Тут я один сам знаю, що роблю.

V

Хутко входить схвильована Гiльда й одразу кида ться до Во води. За нею
йде хмурий Кезгайло.
В о в о д а
Хто там? Сюди не можна!
Г i л ь д а
Час не жде.
I дозволу не можу я питати,
Коли людина гине при очах.
В о в о д а
Безумна ти!
Г i л ь д а
Не дивно й збожеволiть
В катiвнi цiй. Як мiг ти засудить
Його на смерть - на страту?
В о в о д а
Замовчи!
Г i л ь д а
Не замовчу. Не суд це, а злочинство!
Карать не можна на смерть лиш за те,
Що на весiллi свiчки засвiтили,
Що смiлива людина голос свiй
За вiльностi громадськi пiдняла!
К м i т и ч
Сво©м не вiрю вухам. Свiчку ти
На горло засудив?
Г i л ь д а
Коли його
Скара ш ти - я завтра ж напишу
До князя лист.
В о в о д а
(накида ться на не© з кулаками).
Безглузда слюсарiвно!

Та я тебе на мiсцi...
К м i т и ч
(заступа ©©).
Схаменись!
Не руш ©©. Не досить ще ганьби?
В о в о д а
А, заколот! Геть звiдси, бунтiвник!
Тебе самого зараз я схоплю,
Рицарi схоплюються i виймають мечi.
Хапай його! На мiсцi вбити кмета!
К м i т и ч
Не схопите. Короткi, мабуть, руки,
Щоб ватажка козацького схопить.
В о в о д а
Побачимо, чий буде верх...
(До Гiльди).
А ти
До кляштора негайно виряджайсь,
Молитись там i каятись ти будеш,
Поки химер не збудешся сво©х.
Пан писарю, негайно напиши
В конвент домiнiканський, до абата,
Отця I ронiма, що його
Ми просимо прийнять дружину нашу.
Козелiус уклоня ться й береться писати.
А ти, Козеко, зараз одвезеш
Вельможну панi в кляштор на Подоль©.
Г i л ь д а
Корюсь насильству, бо нема в Литвi
Вже рицарiв, щоб меч свiй пiдняли
За жiнку та за правду.
Кезгайло вирива ться вперед i вийма до половини свiй меч iз пiхов.
В о в о д а
(грiзно).
Геть, Кезгайле!
Ти комендант. Про присягу забув?
Кезгайло в розпачi вганя меч назад i з горя вихиля кубок.
К м i т и ч
В Литвi нема, а на степу ще .
Не в золотi, не в крицi, як оцi,
А в свитах драних рицарi одважнi.
I завтра же до Вiльни я помчу
Та про киян всi кривди сповiщу.

Виходить. Гiльда за ним. Козелiус пода Во водi листа. Той мовчки
пiдпису i одда Козецi, i той, уклонившись, виходить.

В о в о д а
(одразу вихиля кубка).
Хай Вельнас забере усiх жiнок
До себе в пекло разом з каштеляном,
Що цю безглузду кашу заварив!
П и р х а й л о
Як забере? А ти забув красунь,
Що нам купець вiрменський приведе?

Буря стряса вiкно.

К е з г а й л о
Бач, як гуде. Диявол то радi ,
Що совiсть ми рицарську продали.
В о в о д а
Нехай гуде! Аби дiвчат принiс.

Увiходить Янулiс.

Я н у л i с
Купець вiрменський.
К е з г а й л о
(хреститься).
Наше мiсце свято!
В о в о д а
Ага, нарештi. Зараз же веди.

Входить вiрменський купець. За ним тро схiдних слуг вносять на руках
три наглухо загорнутi суво© i становлять ©х посерединi зали.

В о в о д а
(здивований пiдводиться).
Що це таке? Знов килими турецькi?
К у п е ц ь
Де килими? Красунi, що таких
Нема i в султана. Ананас!
Жасмин! Троянда! Першого гатунку!
Три дiвчини невиннi, як алмаз!
О грушi запашнi, що на устах
Ви танете солодким поцiлунком!
О перса дiв! О втiхо! О халва!

Дiвчата стоять нерухомо. Козелiус пригляда ться зацiкавлений.

В о в о д а
Чого ж вони загорнутi, мов цукор?
К у п е ц ь
Коли ж така жахлива хуртовина.
Яка ж погода! Хвища! Буря! Ва!

З суво©в чути чхання.

О, вже зачхали. О, суворий край!
Це викуп мiй, вельможний пане.

Купець i слуги розгортають дiвчат, що починають крутитись i нарештi
випурхують iз сво©х обгорток, мов яскравi барвистi метелики, ледве
прикритi прозорим серпанком iз золотими блискiтками...

Р и ц а р i
(в захватi).
А! Схiднi танцi.
В о в о д а
Гаразд! Приймаю. Можеш взять вози.
Такий товар i вдруге нам вези.

Купець, уклонившись, виходить iз слугами i Янулiсом.

В о в о д а
(пригорта до себе одну з дiвчат).
Повнiше кубки! Хай вони дзвенять
На злiсть цехам ще голоснiше бурi!
При сяйвi свiч, в обiймах цих дiвчат
Женiть думки докучливi i хмурi,
Хоч заколот, хоч мiсто все гори,
Панове, бенкетуймо до зорi!
Р и ц а р i
(спiвають).
Хай буря бушу , хай кубки дзвенять,

Хто смiл - бенкетуйте, цiлуйте дiвчат!

Хай хлопи бунтують, хай буря гарчить,

На бурю мури, на хлопiв - мечi.

Хай буря бушу , хай кубки дзвенять,

Цiлуймо, цiлуймо, цiлуймо дiвчат.

Тихо вiдхиляються дверi, i, нiким не помiчена, входить закутана з
головою в чорну кирею Меланка. Дiйшовши до середини зали, вона
зупиня ться, затуливши на мить очi рукою, вражена гострим переходом вiд
темряви до свiтла.

Так вона сто©ть, неначе чорна статуя, нерухома, опустивши руки, поки ©©
не помiча Кезгайло, що, здивований, почина протирати очi.

К е з г а й л о
Панове, тихо! Скiльки тут дiвчат?

В о в о д а
Як скiльки? Хiба ти сам не бачиш?

Зда ться, три.
К е з г а й л о
(пiдводиться).

Як три? А це ж яка?

(Пiдходить до Меланки).
Стривайте...
(Лiчить, вказуючи пальцем).
Раз, двi, три, а це четверта.
Три голих, а одна закутана, як нiч.
В о в о д а
(пiдводиться здивований).
I справдi... Що таке? Невже ©©
Забув купець вiрменський розгорнуть?
Гей, дiвчино! Хто ти така i звiдки?

Рицарi теж пiдходять. Меланка, як i перше, нерухома.

Хто ти така?

Стяга з ©© плечей кирею, що пада бiля ©© нiг. Тепер вона в сво му
чудовому шлюбному вбраннi голубого шовку - в руцi у не© згасла зелена
свiчка. Як i перше, вона нерухома.

К о з е л i у с
Це Свiччина Меланка!
К е з г а й л о
Яка ж краса!
В о в о д а
Так ось вона яка...

Яка ж краса чудова та примiтна...
Що ж ти мовчиш? Чого ти хочеш?
М е л а н к а
Свiтла!
В о в о д а
Що кажеш ти?
М е л а н к а
О, засвiти, благаю,

Мою ти свiчку... У мене ©©
Згасили... а за що - не знаю...
Хiба за те, що радiсно менi
Було в той час, в чудову ту годину...
Палата вся сiяла од огнiв,
I свiчка ця горiла... i мо©
Держав вiн руки... любий мiй, диний.
I в очi я дивилася яснi.
I раптом наче вихор налетiв-
Померкло все... i згасли всi свiчки,
I милого, диного нема ...
Р и ц а р i
Вона безумна.
М е л а н к а
(кида ться до нiг Во води).
Милостi благаю.
О, змилуйся, благаю всiм святим!
О, поверни мою любов дину,
О, поверни щасливу ту годину
I свiчку цю весiльну засвiти.

Мовчання. Всi збентеженi.

К е з г а й л о
Невже тво не зворушила серце
Голубка ця i тиха i сумна?
О, змилуйся!
В о в о д а
I справдi зворушила

Сво©м благанням душу ти мою...
Встань, дiвчино... Вiдмовити несила,
Коли у мене просиш ти вогню.
Гаразд! Твою я свiчку запалю,
Але нехай розсудить вища сила,
Чи ©й горiть, чи гаснуть без жалю,
Нехай тебе розсудить Праурима,
Богиня свiтла, що в лiсах Литви
Вогонь пильну вiчний, невгасимий.
Якщо вона укри вогник твiй
I свiчку цю од бурi захистить,
(бере в Меланки ©© свiчку i запалю вiд канделябра на столi)
Клянусь, вiн буде вiльний i живий.
(Да ©й запалену свiчку - вона мовчки бере).
Пиши наказ, пане писарю: "Негайно
З тюрми Iвана Свiчку вiдпустить,
Якщо на доказ нашого наказу
Тобi горящу свiчку принесуть".

Козелiус пише.

Якщо богиня буде милостива
I вогник твiй од бурi захистить,
I донесеш його ти, до в'язницi,
Що в Порубi на Житньому торгу,-
Тодi, клянусь вогнем живим i вiльним,
Живий i вiльний буде твiй Iван.
Коли ж загасне свiчка - значить, так
Судила доля, i тодi умре,
Тодi умре твiй милий, бо не можу
Я вирок Праурими скасувать.

Козелiус пода Во водi грамоту з печаткою, вiн пiдпису . Потiм бере з
пiдлоги пустий лiхтар i пода його дiвчинi разом з наказом. Та мовчки
бере.

Тепер iди. Бери оцей лiхтар
I цей наказ - iди, змагайся з вiтром,
Нехай тебе Праурима захистить.
Буря стряса стiни.
Р и ц а р i
Ну й вигадав! Ну й загадав мороку -
Хай донесе. Попробу нехай
В такую бурю донести.
В о в о д а
Мовчiть!
Це вирок Праурими.
К е з г а й л о
(виступа вперед).
Це знущання!
Знущання це безбожне. I з кого ж!
З голубки тихо©, що, подивись,- прийшла
Намучена, в сльозах, в убраннi шлюбнiм,
А ти ©© на муку шлеш, на глум,
Щоб перший драб ©© схопив та скривдив
I свiчечку цю лагiдну одняв!
В о в о д а
Мовчи, Кезгайле!
К е з г а й л о
Годi вже мовчать!
(Пiдходить ще ближче до Меланки).
Iди вiдсiль. Iди, моя голубко...
Куди сво ти горе принесла?
В звiряче лiгво, де твою журбу
Та бiле пiр'я в шмаття розiрвуть.
М е л а н к а
О, нi! О, нi, мiй рицарю, не бiйся...
Цю свiчку я - побачиш - донесу.
Чи можу я не донести ©©,
Коли вона життя мого Iвана!
Що кажеш ти? Чи ж такая сила,
Щоб свiчку цю у мене загасила?
З мо©м життям, з мо©м життям хiба!

Кезгайло мовчки приладжу ©© свiчку в лiхтарi, потiм закуту ©© кирею.

В о в о д а
Ось бачиш, мiй Кезгайле маловiрний,
Ця дiвчина смiливiша за тебе.
М е л а н к а
Прощай, мiй пане... дякую тобi.

Виходить. Кезгайло хапа свою кирею i бiжить до дверей.
Во в о д а
Назад, Кезгайле!..
К е з г а й л о
(вийма меч).
З нею я пiду!
В о в о д а
Нi кроку далi! Зупинiть його!

Рицарi виймають мечi й заступають Кезгайловi дорогу.

Чи п'яний ти, чи присягу забув?

Кезгайло верга меч на землю.

К е з г а й л о
Так, я забув, що драб я, а не рицар...
В о в о д а
Авжеж п'яний... Замкнiть його на вежi,
Аж поки хмiль рицарський не пройде.

Кезгайла виводять.

Тепер нехай турботи всi мовчать -
Панове, знов до кубкiв i дiвчат!
Р и ц а р i
Хай буря бушу , хай кубки дзвенять -
Цiлуймо, цiлуймо, цiлуймо дiвчат!

Завiса.

ДIЯ П'ЯТА
Недалеко вiд Магiстратського майдану на Подолi. Вузькi кривi вулицi.
Лiворуч на першому планi ганок Воскресенсько© церкви. Темна й буряна
осiння нiч.


I

Кiлька мiщан i ремiсникiв крадькома збираються купками в темрявi.
- Хто тут?
- Сво©...
- Це ти, Передерiю?
- Ну й хвища, хай ©©!
- Ну, що ти чув?
- Це ковалi? - Вони.- Хто бачив Чопа?
- У Прiськи вiн - забрала до себе...
- Живий?
- Живий. Нехай тепер шукають...
- А Свiчка де?
- Гнобителi... Кати!
- Чи був хто в замку?
- В замок не пускають.

I замкнутi всi брами цiлий день.
I Магiстрат замкнуто... Варта скрiзь.
- Мене самого мало не схопили...
-Балабуху схопили...
- I Шпака.
- Та доки ж нам терпiти цю наругу!
- Товаришi - нещастя... Свiчку вже
Засуджено на горло...
- Де ти чув?
- Коляндра чув.
Невже ж ми це допустим!
- Й Меланка зникла. Мабуть, i ©©
Проклятi© схопили душогуби.
П е р е д е р i й
Невже ж ми це, товаришi-брати,
Невже ж ми це допустим, щоб його,
Щоб кращого у нас згубили брата?
Коли скарають Свiчку, то яка ж
На нас паде неслава i ганьба!
В с i
Цього не буде! Краще всi тодi
Загинемо, а Свiчки не дамо!
К а п у с т а
I де ж воно це видано таке,
Щоб за весiлля страчувать людей...
Нащо вже був немилосердий рицар
Мартин Гаштольд... запеклая душа,
Людей карав... А щоб весiлля - нi,
З весiлля вiн нiкого не хапав...
Мелася... люба.... свiчечка ясна...
Недовго ж нам свiтила ти, жаданко...
Згасили радiсть нашу i твою...
В с i
Товаришi! На визвiл! Не дамо,
Щоб сором нашi голови укрив!

Пiдходить Чiп - голова йому зав'язана, в руках величезна дубина. За ним
Прiся.

Ч i п
Кого лупить? Кажiть - кого товкти?
В с i
Чiп! Чiп прийшов!
Та тихше-бо, дурний.
Ч i п
Ну, то ходiм! Чого ж ви тут ждете?
До збро© всi! Трощiть катiв проклятих!
На визвiл Свiчки! В замок всi гуртом!
П р i с я
(чiпля ться за його руку).
Василечку! Мiй любий! Схаменись!
Тебе ж шукають... в тебе ж голова
Поранена...
Ч i п
Це буде ©й похмiлля!

Товаришi! За Свiччине весiлля!
В с i
За Свiччине весiлля! Хай його
Навiк запам'ятають душогуби! -
Товаришi! Дозiр! Дозiр iде!

З-за рогу виходить загiн жовнiрiв iз смолоскипами.

П е р е д е р i й
Товаришi, всi тихо по хатах,
Хай кожен цех напоготовi буде
На перший поклик линути на бiй.
В с i
(тихо).
Нiхто не спать!
Чекати гасла!
Ч i п
А гаслом буде "Свiччине весiлля".

Дозiр пiдiйшов.

О с м н и к
Гей, хто тут ! Всi зараз по хатах!
П р i с я
(вiдтяга Чопа).
Василечку, Василечку, тiкай,
Тебе ж побачать.
Ч i п
От лиха година!
Попався дiвцi в лапи.
О с м н и к
Розходись! Бо зараз всiх в хурдигу заберу.
В с i
(один одному тихо).
За Свiч-чи-не ве-сiл-ля...
О с м н и к
Розходься!

Юрба зника в темрявi. Жовнiри проходять далi.

II

Пусто. Темно. Вiтер з завиванням проноситься по вузьких вулицях. Чути
кiлька тихих далеких ударiв дзвона. З лiвого боку увiходять Ольшанський i
Козелiус.

О л ь ш а н с ь к и й
Та це ж безумство! Свiчку вiдпустить,
Бунтiвника одвертого, що завтра ж
На замок цiле мiсто поведе!
То де ж вона? © ти бачив?
К о з е л i у с
Нi.
Я стежкою коротшою побiг,
Аби тебе остерегти, мiй княже,
Вона ж пiшла десь - певно, тим шляхом
I, мабуть, тут повинна десь пройти.
О л ь ш а н с ь к и й
Вона одна?
К о з е л i ус
Одна. Дивись, якраз

Сама летить в тво© голубка руки.
О л ь ш а н с ь к и й
Так, так. ©© вiзьму я... тiльки як?
Не хочу гвалтом я ©© здобути...
К о з е л i у с
Ти можеш так зробити, щоб вона
Сама тобi любов'ю заплатила.
Адже ж указ пiдписано - ось вiн,
I Свiчку ма ш право ти скарати.
Вiзьми катiв - i як вона прийде,
Примусь ©©, сама щоб вибирала:
Любов - чи смерть.
О л ь ш а н с ь к и й
Диявол!
К о з е л i у с
Твiй слуга.
Лиш не забудь мене в сво©х молитвах,
О л ь ш а н с ь к и й
Гаразд - ходiм. Якщо ©© вiзьму,
Тебе всього я золотом засиплю,
О дiвчино чудова, не кляни,
Що мушу злом тебе я добувати...
Коли ж нема тако© в свiтi плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.

Виходять.

III

З лiвого боку входять дво пiдпилих ченцiв у скуфейках - Симеон та
Фока.

Фока

Ну й крутить же - бодай його крутило!
Чи довго ж ти водитимеш мене?
С и м е о н
Ой, у полi метелиця,
Чому монах не жениться?
Нащо менi женитися,
Буду i так живитися...
Ф о к а
Та де ж вона, блудниця та, живе?
С и м е о н
Та я ж казав, отутечки за рогом.
Ф о к а
Та брешеш ти, ми двадцять тих рогiв
Проходили, а жодно© нема .
С и м е о н
О маловiрний! Я ж у не© був
I в сiцевих многажди обретахся.
Яка ж смачна! А губи, яко мед!
А пишна та гаряча, як пампушка.
Коли б ©© ти прелестi узр л,
То духом би i плотiю воспрянул.
Ф о к а
Та де ж вона, прелесниця сiя?
С и м е о н
Отутечки - тепер вже недалеко.
В завулку, де шинок, за кушнiром.
Не в кушнiра, а проти - у дворi.
Отут i сть Капернаум сей злачний,
Iде же аз многажди согр ших.
Ф о к а
Ну, то ходiм, бодай тебе крутило,
В Капернаум, до того кушнiра.
С и м е о н
Не в кушнiра, кажу тобi, а проти.
Ф о к а
Чи в кушнiра, чи проти - все ©дно,
Аби пустила пiд рядно.

Виходять хитаючись праворуч.

IV
З глибини виходить Меланка зi свiчкою в лiхтарi, яку вона захища
кире ю. Кирея й чудове вбрання заляпанi болотом, подертi, руки подряпанi в
кров. Але свiчка горить.

М е л а н к а
Вже сил нема... Але вже, мабуть, близько.
О, тiльки б сили стало донести...
О, тiльки б тут не впасти на дорозi,
Як падала на тiй слизькiй горi...
Не чую нiг... Лице горить од вiтру,
Тремтять колiна... руки всi в кровi
I змерзли... i не держать лiхтаря...
О боже ж мiй, знов хвища налетiла,
Згаса вогник... гасне вогник мiй...
I захисту... i захисту нема ...

(Майже пада на церковнi сходи лiворуч, прикриваюча всiм тiлом лiхтар).

О, не гаси, о, не гаси, благаю,
О вiтре любий, мого лiхтаря!
Ти ж вiльний... цiлий свiт перед тобою,
Лети мерщiй на поле, до Днiпра.
Мене ж не муч, нещасну, - пожалiй
Хоч ти мене, о вiтре, вiтре мiй!

(Плаче. Пiдводиться хитаючись i робить кiлька крокiв).

Зда ться, тихше... змилосердивсь... зник...
О, тiльки б тут нiхто не зачепив...
О боже... хтось iде.

Тiка . З лiвого боку виходить новий дозiр iз смолоскипами i осмником на
чолi.
Жовнiри заступають ©й дорогу.

О с м н и к
Стiй! Хто iде?
Ще з лiхтарем? Куди це ти iдеш?
Не зна ш, що ходить тепер не вiльно?
Берiть ©©!
М е л а н к а
Нi, нi! Що кажеш ти?

Мене не можна затримать - не можна,
В мене наказ од пана во води,
I цей лiхтар - ти бачиш - я його
До Порубу повинна донести -
До Порубу, щоб визволить людину -
Його ж скарають - чу ш ти? - i я
Тут гаяти не можу i хвилини.
Ось цей наказ.
О с м н и к
Нема нам часу.
Ходiм до замку - писар розбере.
М е л а н к а
Ти збожеволiв! Я... до замку знов?
По тiй горi! Нi, нi, смi шся ти.
Тобi ж кажу, не маю я хвилини,
Його скарають.
О с м н и к
Заберiть ©©!

Жовнiри беруть Меланку за плечi, вона вирива ться.

М е л а н к а
О, змилуйся! Якби ти тiльки знав,
Де я була. Яку терпiла муку...
Коли з гори несла оцей лiхтар,
О, подивись... в багнi, в кровi всi руки.
Промокла вся, замерзла... скiльки раз
Зривалася i падала я з кручi,
I в розпачi, щоб вогник не погас,
Чiплялася за терен я колючий...
Пiдводилась... i знову йшла i йшла,
Не чула нiг, не бачила дороги,
Нi диких псiв, що кидались пiд ноги,
Нi бурi, що лице мо сiкла!
Не чула я, не бачила нiчого,
Бо iншо© не вiдала мети -
Як вогник цей незгасним донести.
I донесла... Ти ж бачиш, вiн горить.
Не згаснув вiн, мiй огник неоцiнний,
Хай блима вiн ледве, хай тремтить,
Але живий - i не менi однiй
Засвiтить вiн в нещасну цю годину...
Невже ж у тебе стiльки зла,
Щоби вiднять у мене те дине,
Що я крiзь терн i бурю пронесла!
О с м н и к
Говориш добре, дiвчино, - проте
Нема часу з тобою розмовляти,
Ходiм до замку.
М е л а н к а
(зрива з ши© намисто з дукатами).
Бачиш цi дукати,
Намисто це чудове, дороге -
Вiзьми його i вiдпусти, благаю,
О, вiдпусти, благаю, ти мене!
О с м н и к
(бере намисто).
Хай буде так! Iди! Рушаймо далi!
М е л а н к а
О, дякую.
(Дозiр проходить).
Тепер мерщiй, мерщiй!

О, тiльки б знов нiхто не зачепив.

V

З правого боку вертаються Симеон i Фока.

Ф о к а
А щоб тебе з таким Капернаумом!
Замiсть дiвчат дрючком по головi.
С и м е о н
На бiса ж ти полiз до кушнiра?
О йолопе! Не в кушнiра, а проти.
Ф о к а
Чи ти здурiв! Ти ж сам туди полiз.
С и м е о н
Та ну тебе... Стривай. Знайшли! Вона!
(Бiжить до Меланки й хапа ©© за кирею).
дiвчина! Та ще яка красуня.
Ще з лiхтарем. Якраз з Капернаума!
Ну, то веди ж скорiше нас до себе,
В Капернаум солодко© утiхи.
Ф о к а
(обiйма ©© з другого боку).

А поки що - сладчайше поцiлуй.
М е л а н к а
(вiдштовху Фоку).
Геть, блудники, ледаща довгополi!
Не сором вам чiплятись до дiвчат?

Штовха Симеона, той пада , сама тiка в глибину.

Ф о к а
Оце тобi Капернаум солодкий!
С и м е о н
го же й ти, зда ться, воспрiя?
Ф о к а
Ну й халепа! Невже на цiлий Ки©в
Не залишилось жодно© повi©?
Чи бурею куди ©х занесло?
С и м е о н
Стривай, я здумав. Ось в чому причина!
Не в кушнiра, а в бондаря вона -
Ходiм мерщiй. Тепер я пам'ятаю.

Тягне його знову праворуч.

Ф о к а
Е, нi, стривай. Це зовсiм iнша рiч.
У кушнiра, бач, легкий причандал,
I то макiтри нашi постраждали.
А в бондаря залiзне все: струги,
Уторники 1 якiсь там, молотки,
Як дасть раза - то вже амiнь, не встанеш.

1 Уторники - iнструменти для виготовлення уторiв - жолобiв на краях
бочки, в якi вставляють дно.


С и м е о н
О маловiрний! Та навiщо ж вiн
Даватиме? То ж бондар - не кушнiр.
Ходiм мерщiй.
Ф о к а
Е, нi, стривай, коли ж

У бондаря... такi, бач, молотки...

Виходять обо .

VI

М е л а н к а
(верта ться).
Пропало все - погаснув мiй лiхтар...
I що ж тепер... i що ж тепер робити...
Кого благать... кого? Одна вночi,
Беззахисна, безсила, безпорадна...
Розчавлена надсильним тягарем...

(Сiда на церковних сходах i плаче).

О боже мiй! За що даремну муку
На мене ти, нещасную, поклав?
За що ж мене довiв ти до розпуки,
Навiщо путь тернисту я пройшла!
Чи для того ж в борнi я знемагала,
Чи для того мiй огник берегла,
Щоб вiн загас, а я отут упала
I втратила надiю всю мою...
Нема в тобi нi правди, нi жалю...
(Завмерла в безвихiднiй тузi).

З глибини виходить якийсь поважний, гладкий городянин у довгому
сукняному кожусi з засвiченим лiхтарем у руцi.

М е л а н к а
(придивля ться).
О боже мiй... Невже... невже вогонь...
Невже вогонь менi ти посила ш...
Так... так... лiхтар...
(Пiдводиться).
О, тiльки б не дозiр...

Нi, нi... це так...
(Метнулася назустрiч).
Добривечiр, мiй пане!

Дозволь огню у тебе попрохать.
Спiзнилась я i заблудила трошки.

Городянин спиня ться i, пiднявши вгору лiхтар, дивиться суворо на
Меланку.

Г о р о д я н и н
Геть, одчепись, лахудро безсоромна!
Як смi ш ти до чесних громадян
На вулицi зухвало так чiплятись!
Iще вогню ©й треба! Подивись
Попереду, до чого ти подiбна.
По всiх ярах качалася в багнi.
Геть, проклята!
(Замаху ться цiпком).
Бо так тебе огрiю,
Що без огню в болото полетиш.

Проходить. Меланка з жахом кида ться в свiй куток i ревно плаче.

М е л а н к а
Ще не кiнець... Ще, мабуть, не до дна
Свою весiльну випила я чару...
(Застигла в нiмiй розпуцi).

VII

З глибини виходить хмурий Козека, що веде до кляштора закутану в
хутряну кирею Гiльду. Позаду слуга несе лiхтар.

Г i л ь д а
Далеко ще? Чи скоро той Конвент?
Ти, мабуть, сам дороги тут не зна ш.
К о з е к а
То не моя причина, що вночi
Про©хати не можна в цих завулках
I конi там загрузнули в багнi.
Тепер вже близько.
Г i л ь д а
Тихше. Постривай.
Хтось плаче тут... чи жiнка... чи дитина.
Зда ться, тут... Дай свiтло - посвiти.
(Схиля ться над Меланкою).
Якась нещасна...
(Доторку ться до ©© плеча).
Слухай-но. Хто ти?
Чого ти тут, сердешна, притулилась?

Меланка опам'яталася й дивиться на не© нетямущим поглядом, не
пiдводячись, проте, з мiсця.

М е л а н к а
О, не жени... О, не жени, благаю.
Мене весь час тут мучили... кляли,
Знесилена, здрiмалась я... на мить,
Бо згаснула... бо згаснула надiя...
Гiл ьд а
О дiвчина нещасна!
К о з е к а
Це ж вона!
Це ж Свiччина Меланка!

Меланка отямилася, зрива ться на ноги.

М е л а н к а
Боже ж мiй!
В тебе свiтло! Дай менi, благаю,
О, засвiти, благаю, мiй лiхтар!
Мерщiй, мерщiй! Ти ж бачиш, ось наказ:
Коли я свiчку в Поруб донесу,
Тодi його я визволю од смертi...
Вiн був погас. Але воскресла знов,
Воскресла знов тепер моя надiя.
Г i л ь д а
(що прочитала тим часом наказ).
Бiдняточко! Дитинко ж моя люба!
Яку ж ти муку мусила знести.
(Бере в не© лiхтар i запалю з свого).
Ну, то неси ж, неси мерщiй свiй огник
I цей наказ, щоб визволить його.
Неси мерщiй!
(Цiлу ©©).
Нi, нi! Я так не можу,

Тебе не можу так я залишить.
Тебе ще скривдять... Разом всi пiдем,
Щоб не було якого ошуканства.
М е л а н к а
(бере наказ i лiхтар).
О дякую, о дякую тобi.
Г i л ь д а
Ходiм мерщiй!
К о з е к а
(втруча ться).

Ба нi. Цього не можна.
Г i л ь д а
Як смi ш ти!
К о з е к а
Тебе повинен я
До кляштора негайно одвести
I схибити нi кроку не дозволю.
Г i л ь д а
Та це ж недовго.
К о з е к а
Навiть i на мить.
Г i л ь д а
© ж там скривдять!
К о з е к а
Не мо то дiло.
Не гайся, бо насильно вiдведу.
Г i л ь д а
I справдi... раз у раз я забуваю,
Що я сама не бiльше - як раба...
Ну, то iди ж - прощай, моя сердешна.
(Знову цiлу Мелаику).
Нехай тебе хтось дужчий захистить.
М е л а н ка
Намучена i скривджена од всiх -
Повiк тво © ласки не забуду.

Виходить лiворуч.

Г i л ь д а
I знову вiн... Яка химерна доля
З цим зброярем мiй шлях переплела...
Ну, що ж... Веди... без щастя, без любовi
До кляштора нарештi я дiйшла...
Любов? © згасила... бо не смiю
Сво©м огнем ту свiчку запалить,
Що iншою любовiю горить...
I в кляшторi замкну мою надiю...

Виходять всi тро праворуч.

VIII

Через якусь хвилину з лiвого боку вбiга сполохана Меланка.

М е л а н к а
Куди ж тепер... Там вiн. Там вiн, цей князь.
Сюди iде... вiн кинувся за мною.
О, краще смерть, нiж стрiнутися з ним!..
Куди ж сховатись?..

Бiжить до церкви й притуля ться грудьми до дверей, ховаючи лiхтар i
сво обличчя.

Тут... отут в кутку...

О, заступи мене, святая дiво!

В ту ж мигь вбiга Ольшанський.

О л ь ш а н с ь к и й
Сюди вогню! Свiтiть в усi кутки!

Увiходить цiла процесiя: четверо жовнiрiв iз смолоскипами, Козелiус iз
пергаментом у руцi, дво катiв в червоному вбраннi, з мотузками, молотками
та якимись клiщами.

О л ь ш а н с ь к и й
(вихоплю смолоскип у жовнiра i почина оглядати всi кутки).
А, ось де ти, голубко, прита©лась!
(Поверта смолоскип жовнiровi i пiдходить до Меланки).
Ну, то чого ж, чого ж ти так тремтиш,
Чого злякалась, пташко полохлива?
Тобi я зла не мислю... лиш мене
Послухай ти...
(Бере ©© руку).
Навiщо тут вночi
Блука ш ти, дитино нерозумна?
Ходiм в мо© палати, я тебе
Зогрiю, заспокою.
М е л а н к а
Одiйди!
Не смi ш ти затримувать мене!
В мене наказ i пропуск во води!
(Вирива ться),

Вiн наказав, щоб Свiчку зараз...
(Бачить катiв i кричить вражена).
А!
(Бiжить на вулицю i зараз же верта ться до Ольшанського, вже сама
хапаючи його за руку).
Хто це такi! Куди ти з ними йшов?
Не смi ш ти! Нi! нi! Скажи, що нi!
В мене ж наказ - помилування Свiчцi -
I цей вогонь, дивись, я донесла.
Чого ж мовчиш? Чого мовчиш!
О л ь ш а н с ь к и й
Сама,
Сама мене ти слухать не хотiла...
Спiзнилась ти з помилуванням!
М е л а н к а
Нi!
О л ь ш а н с ь к и й
I Свiчку я скарати зараз мушу.
М е л а н к а
Неправда це! Брехня! Не властен ти
Накази во водинi ламать.
Злочинство це. Я зараз побiжу
До замку знов. Я зараз.
О л ь ш а н с ь к и й
(до жовнiрiв).
Гей! Рушай!
Негайно все до страти наготовить.

Жовнiри, кати й Козелiус рушають лiворуч.

М е л а н к а
(ставить лiхтар i в розпачi бiжить за ними).
Стривайте! Стiйте! Помилився князь...

(Кида ться до Ольшанського).
О, не жартуй так люто - накажи,
Щоб зараз же... ти ж бачиш... ось наказ.
О л ь ш а н с ь к и й
Рушай вперед! Я зараз сам прийду.

Процесiя виходить лiворуч.

М е л а н к а
Ходiм мерщiй, ти ж бачиш, ось наказ...
I свiчка ось... ти, може, не читав...
Тепер ти бачиш... Випусти ж, благаю,
Жаданого, диного мого.
О л ь ш а н с ь к и й
Безумная! Невже не розумi ш,