Що й Свiчку я для того захопив,
Щоб за нього купити те дине,
Без чого жить не можу я... тебе!
Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла!
М е л а н к а
(вiдсахнулась).
Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку
Безбожную ти цiну захотiв.
О, змилуйся! Невже не досить муки,
Не досить мук сьогоднi я знесла?
О, пожалiй!
О л ь ш а н с ь к и й
Не пожалiю - нi.
Я гину сам - нема тако© плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.
А ти свою щось дуже цiниш муку.
Не мука це, коли об дикий терен
Подерла ти весiльний свiй убiр
Або в багнi задрипала його -
Не мука це. Ти серце пошматуй
Об колючки.
М е л а н к а
(лама руки).
О, як пошматувала...
О л ь ш а н с ь к и й
Дiвочу честь за милого життя
Не пожалiй в болотi закалять!
Ага, тремтиш!
М е л а н к а
(пада навколiшки).
О, змилуйся, благаю!
О л ь ш а н с ь к и й
Даремно все. Мовчить моя душа,
А в пристрастi нема милосердя.
Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно.
Якщо зi мною зараз не пiдеш;
Клянусь тобi - зорi вiн не побачить.
Хутко йде лiворуч.
М е л а н к а
О, постривай!
(Лама руки).
О боже, що ж робити!
Туди на глум... на сором... То невже ж
I вище хмар нема свято© правди?
(Ревно плаче, впавши на землю).
О л ь ш а н с ь к й й
(з кiнця вулицi).
В останнiй раз питаю - чи пiдеш?
Вже стука сокира, що цвяхи
Останнi на помостi забива .
М е л а н к а
(зрива ться на ноги).
Нi, нi, стривай!
(Хапа лiхтар).
О л ь ш а н с ь к и й
Сурмить труба.
М е л а н к а
Я йду!
З диким криком пустилася за Ольшанським. Обо зникають лiворуч.
IX
З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину.
Тримаючи ©© з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi,
наспiвуючи й хитаючись.
Обретохом убо сiце
Оний злачний вертоград,
I появше там д вiцу,
Суньмо весело назад.
Тщетно оную шукали
В кушнiра ми во дворi -
Лиш макiтри постраждали,
Суть-бо злобнi кушнiри.
А в мене одна пошана,
Що рибалки, що кравцi,-
В кушнiра не ночувала,
Встану, мабуть, у ченцiв.
Нин убо поб дiхом,
Нечестивих кушнiрiв,
I з д вiцею утiха
Буде нам в монастирi.
Веселiтеся, монасi,
Слався оний вертоград!
Ми до пляшки дуже ласi,
Паче ласi до дiвчат.
Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затиха десь далеко.
Х
Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють
на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i
шаснуло в завулок праворуч. Тривога зроста й шириться. Озбро нi мечами,
списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В
декого смолоскипи. Луна гасло повстання: "За Свiччине весiлля".
Г о р о д я н и
(перекидаються на бiгу уривчастими викликами).
- Сюди, брати! За Свiччине весiлля!
- Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв!
- Всi на майдан. Вже повели на страту!
- Товаришi! Вже Свiчку повели!
- Гвалтiвники! Гнобителi проклятi!
- Всi на майдан! Кияни, до ки©в!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
- Трощити всiх!
- Запалюйте хурдигу!
З'явля ться Чiп з величезним молотом у руцi.
Ч i п
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
За Свiччине весiлля! До ки©в!
Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця.
П е р е д е р i й
Товаришi! Товаришi-брати!
На приступ всi! Запалюйте хурдигу!
На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн
Iде туди - хурдигу розбивать,
А решта всi до замку, щоб сюди
За всяку цiну драбiв не пустить.
На Кожум'яцьку браму - всамперед.
А iншi хай на Боричевiм взвозi
Та на Хрещатiй стежцi стережуть.
Веди мене мерщiй на Житнiй торг.
(Виходить лiворуч).
Г о ро д я н и
-Всi на майдан! Хурдигу розбивать!
- А ми туди! На Кожум'яцьку браму!
- Рибалки на Хрещатик! А кравцi
На Боричеву стежку! До ки©в!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
Юрба сипонула в рiзнi боки - лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв
вбiга з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка.
Ж о в н i р и
Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi!
Шевцi смердючi! Шевськая смола!
Г о р о д я н и
А, ось де ви, попихачi литовськi!
Пекельнi драби! Гицелi! Кати!
Ж о в н i р и
Ще бунтувать, голото навiсна!
Г о р о д я н и
Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв!
Нищiть усе катiвське ©х кубло!
З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiйма ться
заграва, що освiтлю всю сцену червоним свiтлом.
Г о р о д я н и
(трiумфуючи).
- Ага! Горить! Горить кубло катiвське!
- Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi!
- Не до смаку! Ага - не до вподоби!
- Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще!
- Згада те ви Свiччине весiлля!
Жовнiри тiкають - кiлька пада .
Х т о с ь
(вбiга ).
Одбили Свiчку! Наша перемога!
I сам тепер вiн б' ться на чолi.
Тюрма горить. Палац князiвський теж.
В с i
Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним!
XI
З лiвого боку вбiга з мечем у руцi Свiчка. Всi в захватi оточують i
вiтають його.
Здоров був. Свiчко! Слава Свiчцi!
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе!
С в i ч к а
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Я вашо© любовi не забуду-
Кажiть мерщiй, кажiть-бо, де вона?
Невже ©©, невже нiхто не бачив?
Увiходить Передерiй.
П е р е д е р i й
Веди мерщiй. Де ж Свiчка? Свiчка де?
Свiчка пiдходить i цiлу його.
А я тебе шукаю скрiзь... Меланка...
С в i ч к а
Ну, то кажи ж, що з нею, де вона?
П е р е д е р i й
Злочинство! Бачив хтось, як каштелян
© тягнув до себе.
С в i ч к а
О, прокляття!
Цього боявсь я тiльки. То невже ж
Нiхто iз вас не мiг ©© доглянуть!
Я ж вас благав! Нащо менi життя,
Коли ©© дино© не буде! На визвiл всi!
За мною! Постривай...
Хай тiльки попадеться вiн менi...
Спалю живцем. На клоччя пошматую!
За мною всi! Якщо мою Меланку
Не вирвете ви з рук гвалтiвника,
Не брат я вам тодi i не товариш.
На приступ всi!
В с i
До помсти! За Меланку!
Свiчка та iншi кидаються лiворуч.
XII
Але в цю мить звiдси, з цi © вулицi, вибiга кiлька городян.
В т i к а ч i
Рятуйте! Драби в замку! Каштелян!
I рицарi в залiзi. Б'ють!
С в i ч к а
(кида ться наперерiз).
Назад!
Нi кроку далi, зрадники! Невже
Опудал ви залiзних полякались?
Вперед на бiй!
I н ш i
За Свiччине весiлля!
Вибiга кiлька жовнiрiв, що тиснуть городян, якi вiдступають з бо м.
Попереду Пирхайло, що б' ться з Чопом, i Ольшанський, що наступа на
якихось двох ковалiв. Один з ковалiв пада .
О л ь ш а н с ь к и й
А, будете, бунтiвники проклятi!
Крамольники смердючi! А, це ти,
Безумцiв зрячих проводир слiпий!
Вража Передерiя, той пада .
П е р е д е р i й
Товаришi... брати... яке ж це щастя,
Що довелось за Ки©в... i менi...
Убогому калiцi... чесно... вмерти...
Невже ж... Невже ж це правда?
Бачу я, I в смертний час мо© одкрились очi.
Я бачу всiх. Товаришi... брати...
В останнiй бiй! За свiтло i за волю!
Тебе я бачу... Ки©в... рiдний... мiй...
Вмира .
С в i ч к а
(неначе тигр, кида ться на Ольшанського).
Товаришi! За смерть Передерiя!
До помсти всi! Облиште лиш менi
Гадюку цю вельможну розчавить.
Так ось яка князiвськая одвага -
Ти на слiпих хоробрий та дiвчат!
Б'ються на мечах.
О л ь ш а н с ь к и й
(вiдступа потроху до церковних сходiв).
Ага, це ти, недобитку катiвський.
С в i ч к а
Сво держу я слово, i палац
Твiй запалю на честь свого весiлля.
О л ь ш а н с ь к и й
Яке ж весiлля це без молодо©?
Спiзнився ти... Палац уже горить...
I там вона.
Остаточно розлючений Свiчка вибива в нього меч i припира до церковних
дверей.
С в i ч к а
То будь же проклят ти!
(Приставля меч йому до горла).
Куди ©© ти заподiв? Кажи!
Тим часом Чiп та iншi знову напосiли на ворогiв i вiдтиснули ©х лiворуч
за церкву.
Ч i п
За Свiччине весiлля! Го-го-го!
Трощiть панiв, руйнуйте кодло ©хн !
На сценi тiльки Свiчка й Ольшанський.
С в i ч к а
Куди ©© ти заподiв, проклятий?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер!
С в i ч к а
Живцем тебе спалю, Здеру з живого шкуру! Де вона?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер, ©© живцем ти спалиш,
Бо я ©© в палацi там замкнув.
С в i ч к а
Диявол! Брешеш!
О л ь ш а н с ь к и й
Ха-ха-ха! Спiзнився.
Даремно ти шука ш молоду -
За тебе я вiнок ©© розвив.
С в i ч к а
Так подавись цим наклепом пекельним!
(Убива його).
© вiнка хоч би й торкнувся ти,
А чистоти його не запляму ш.
То де ж вона?.. Шукать ©© мерщiй.
(Порива ться лiворуч).
Але в цю мить Чiп, Капуста та iншi вносять на ношах непритомну Меланку.
Лiва рука безживно звисла, праву вона притисла до грудей i держить в нiй
свiчку й наказ. Шлюбний ©© убiр подертий i заплямований, коси розпущенi й
звислi, на лицi кров.
С в i ч к а
Меласю, люба! Ластiвко сердешна!
Сюди мерщiй! Де ви ©©... Де ви ©© знайшли?
дина, люба! Вона в кровi!
Ношi становлять посерединi кону.
Ч i п
Ми скрiзь ©© шукали,
Палац горiв... Замкнув ©© той кат...
I вже з пожежi ледве врятували -
Та, мабуть, пiзно. Сволоком якимсь
По головi небогу зачепило.
С в i ч к а
Нi, нi, брехня! Не вiрю, щоб ©©...
Не вiрю, щоб ©© я не побачив
I голосу голубки не почув.
О, подивись, о, подивись, благаю.
(Цiлу ©© руки).
Твiй милий тут... за кого стiльки мук
Ти, дiвчино нещасна, прийняла...
Води, мерщiй! Несiть води мерщiй!
К а п у с т а
Дивись... дивись, неначе ворухнулась.
Меланка розплющу очi.
С в i ч к а
Меласю! Рiдна!
М е л а н к а
Любий! Ти живий?..
О любий мiй!.. Яка ж... тепер... я рада...
С в i ч к а
Голубонько! Голубонько моя!
М е л а н к а
Тебе з тюрми... хотiла врятувати...
Пiшла до них... вiн обiцяв менi...
Дивись... наказ... як свiчку донесу...
Я донесла... А тут мене схопив...
Той каштелян...
С в i ч к а
Яка ж пекельна мука!
Утiшся. Вбив я кривдника твого.
М е л а н к а
Нi, нi. Не бiйся... вiн мене... не скривдив.
Боролась я...
С в i ч к а
Дитиночко моя!
М е л а н к а
Твоя навiк... Коханий... любий... мiй...
Всю нiч тебе... шукала... а тепер...
З тобою знов... на нашому... весiллi...
Свою Меласю... поцiлуй... прощай...
I свiчку цю... що я тобi...
Вмира .
С в i ч к а
Меласю! Рiдна! Зiронько моя!
Не покидай! Не покидай мене!
Не дише, вмерла... О, яка ж це мука!
(Рида , схилившись на ©© ноги).
Навiщо ж я?.. Навiщо ж я живий?..
(Пiдводиться, бере в руки ©© голову. Тихо, з глибоким сумом, нiжно).
Заснула ти... А на устах тво©х
Така усмiшка жалiсна... i тиха...
I слiзонька застигла на очах...
(Цiлу ©©).
Бiдняточко... голубонько бездольна...
Яку ж ти муку мусила знести.
Коли пила свою весiльну чару,
Для милого надiла цей убiр
I свiчку цю вiнчальну засвiтила...
I ось в кровi, в багнi весiльна сукня,
I згасла свiчка, як тво життя.
(По хвилi мовчання вже з запалом).
Та не сумуй! Немарно ти терпiла
I свiчку цю немарне берегла.
На честь твою, моя голубко мила,
На честь тих мук, що ти перемогла,
Ми знов ©© засвiтим, як на свято,
На помсту та на волю з тих огнiв,
Що на сво©х гнобителiв проклятих
Сьогоднi гнiв народний запалив.
(Бере з рук Меланчиних свiчку й запалю вiд смолоскипа).
Умерла ти... i твiй убiр чудовий
В кровi й багнi, як прапор на вiйнi.
Та живi ми! До помсти, до будови
Нам не потрiбнi шати осяйнi.
Кiптявою укритi ми i потом,
В буденних свитах кинемось на бiй,
А переможем - знову до роботи...
I ось тодi засвiтим огник твiй.
I свiчка ця, що ти життям купила,
Крiзь дикий терн та бурю пронесла,
Що ми огнем повстання запалили,
Хай свiтить нам привiтна i ясна.
Прощай, голубко!
(Нiжно цiлу ©© в уста).
А тепер на приступ!
До помсти всi! До волi! До борнi
На честь ©© по цiлому геть мiсту
Засвiтимо весiльнi ми огнi!
Кида ться з пiднятим мечем у глибину, всi за ним.
Завiса.
1930
Щоб за нього купити те дине,
Без чого жить не можу я... тебе!
Ага! Тремтиш? Нарештi зрозумiла!
М е л а н к а
(вiдсахнулась).
Не вiрю я! Не вiрю, щоб таку
Безбожную ти цiну захотiв.
О, змилуйся! Невже не досить муки,
Не досить мук сьогоднi я знесла?
О, пожалiй!
О л ь ш а н с ь к и й
Не пожалiю - нi.
Я гину сам - нема тако© плати,
Щоб я не дав за тебе сатанi.
А ти свою щось дуже цiниш муку.
Не мука це, коли об дикий терен
Подерла ти весiльний свiй убiр
Або в багнi задрипала його -
Не мука це. Ти серце пошматуй
Об колючки.
М е л а н к а
(лама руки).
О, як пошматувала...
О л ь ш а н с ь к и й
Дiвочу честь за милого життя
Не пожалiй в болотi закалять!
Ага, тремтиш!
М е л а н к а
(пада навколiшки).
О, змилуйся, благаю!
О л ь ш а н с ь к и й
Даремно все. Мовчить моя душа,
А в пристрастi нема милосердя.
Рiшай мерщiй. За хвилю буде пiзно.
Якщо зi мною зараз не пiдеш;
Клянусь тобi - зорi вiн не побачить.
Хутко йде лiворуч.
М е л а н к а
О, постривай!
(Лама руки).
О боже, що ж робити!
Туди на глум... на сором... То невже ж
I вище хмар нема свято© правди?
(Ревно плаче, впавши на землю).
О л ь ш а н с ь к й й
(з кiнця вулицi).
В останнiй раз питаю - чи пiдеш?
Вже стука сокира, що цвяхи
Останнi на помостi забива .
М е л а н к а
(зрива ться на ноги).
Нi, нi, стривай!
(Хапа лiхтар).
О л ь ш а н с ь к и й
Сурмить труба.
М е л а н к а
Я йду!
З диким криком пустилася за Ольшанським. Обо зникають лiворуч.
IX
З правого боку вертаються тi самi ченцi, що знайшли-таки свою дiвчину.
Тримаючи ©© з обох бокiв пiд руки, приятелi йдуть собi в доброму гуморi,
наспiвуючи й хитаючись.
Обретохом убо сiце
Оний злачний вертоград,
I появше там д вiцу,
Суньмо весело назад.
Тщетно оную шукали
В кушнiра ми во дворi -
Лиш макiтри постраждали,
Суть-бо злобнi кушнiри.
А в мене одна пошана,
Що рибалки, що кравцi,-
В кушнiра не ночувала,
Встану, мабуть, у ченцiв.
Нин убо поб дiхом,
Нечестивих кушнiрiв,
I з д вiцею утiха
Буде нам в монастирi.
Веселiтеся, монасi,
Слався оний вертоград!
Ми до пляшки дуже ласi,
Паче ласi до дiвчат.
Проходять, спiваючи, лiворуч. Пiсня затиха десь далеко.
Х
Тихо. Темно. Буря неначе вщухла. Раптом чути уривчасте бамкання: б'ють
на сполох. Шум тривоги. З глибини вибiгло з киями в руках кiлька городян i
шаснуло в завулок праворуч. Тривога зроста й шириться. Озбро нi мечами,
списами й просто киями люди вискакують iз хат, вибiгають з усiх бокiв. В
декого смолоскипи. Луна гасло повстання: "За Свiччине весiлля".
Г о р о д я н и
(перекидаються на бiгу уривчастими викликами).
- Сюди, брати! За Свiччине весiлля!
- Гей, ковалi! Шевцi, до кушнiрiв!
- Всi на майдан. Вже повели на страту!
- Товаришi! Вже Свiчку повели!
- Гвалтiвники! Гнобителi проклятi!
- Всi на майдан! Кияни, до ки©в!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
- Трощити всiх!
- Запалюйте хурдигу!
З'явля ться Чiп з величезним молотом у руцi.
Ч i п
За мною, цехи! Кожум'яка йде!
За Свiччине весiлля! До ки©в!
Увiходить Передерiй, тримаючись за якогось хлопця.
П е р е д е р i й
Товаришi! Товаришi-брати!
На приступ всi! Запалюйте хурдигу!
На визвiл Свiчцi! Перший хай загiн
Iде туди - хурдигу розбивать,
А решта всi до замку, щоб сюди
За всяку цiну драбiв не пустить.
На Кожум'яцьку браму - всамперед.
А iншi хай на Боричевiм взвозi
Та на Хрещатiй стежцi стережуть.
Веди мене мерщiй на Житнiй торг.
(Виходить лiворуч).
Г о ро д я н и
-Всi на майдан! Хурдигу розбивать!
- А ми туди! На Кожум'яцьку браму!
- Рибалки на Хрещатик! А кравцi
На Боричеву стежку! До ки©в!
- За Свiччине весiлля! Бий катiв!
Юрба сипонула в рiзнi боки - лiворуч i в глибину. Кiлька жовнiрiв
вбiга з глибини. Ремiсники кидаються наперерiз i затримують. Бiйка.
Ж о в н i р и
Геть, зрадники! Бунтiвники проклятi!
Шевцi смердючi! Шевськая смола!
Г о р о д я н и
А, ось де ви, попихачi литовськi!
Пекельнi драби! Гицелi! Кати!
Ж о в н i р и
Ще бунтувать, голото навiсна!
Г о р о д я н и
Трощiть катiв! Лупцюйте шкуролупiв!
Нищiть усе катiвське ©х кубло!
З лiвого боку чути галас, частi пострiли. Раптом лiворуч здiйма ться
заграва, що освiтлю всю сцену червоним свiтлом.
Г о р о д я н и
(трiумфуючи).
- Ага! Горить! Горить кубло катiвське!
- Тремтiть тепер, гвалтiвники проклятi!
- Не до смаку! Ага - не до вподоби!
- Ану-бо ще! Ще раз! Ану iще!
- Згада те ви Свiччине весiлля!
Жовнiри тiкають - кiлька пада .
Х т о с ь
(вбiга ).
Одбили Свiчку! Наша перемога!
I сам тепер вiн б' ться на чолi.
Тюрма горить. Палац князiвський теж.
В с i
Одбили Свiчку! Слава! Всi за ним!
XI
З лiвого боку вбiга з мечем у руцi Свiчка. Всi в захватi оточують i
вiтають його.
Здоров був. Свiчко! Слава Свiчцi!
Нехай живе наш Свiчка! Хай живе!
С в i ч к а
Спасибi ж вам, товаришi-брати.
Я вашо© любовi не забуду-
Кажiть мерщiй, кажiть-бо, де вона?
Невже ©©, невже нiхто не бачив?
Увiходить Передерiй.
П е р е д е р i й
Веди мерщiй. Де ж Свiчка? Свiчка де?
Свiчка пiдходить i цiлу його.
А я тебе шукаю скрiзь... Меланка...
С в i ч к а
Ну, то кажи ж, що з нею, де вона?
П е р е д е р i й
Злочинство! Бачив хтось, як каштелян
© тягнув до себе.
С в i ч к а
О, прокляття!
Цього боявсь я тiльки. То невже ж
Нiхто iз вас не мiг ©© доглянуть!
Я ж вас благав! Нащо менi життя,
Коли ©© дино© не буде! На визвiл всi!
За мною! Постривай...
Хай тiльки попадеться вiн менi...
Спалю живцем. На клоччя пошматую!
За мною всi! Якщо мою Меланку
Не вирвете ви з рук гвалтiвника,
Не брат я вам тодi i не товариш.
На приступ всi!
В с i
До помсти! За Меланку!
Свiчка та iншi кидаються лiворуч.
XII
Але в цю мить звiдси, з цi © вулицi, вибiга кiлька городян.
В т i к а ч i
Рятуйте! Драби в замку! Каштелян!
I рицарi в залiзi. Б'ють!
С в i ч к а
(кида ться наперерiз).
Назад!
Нi кроку далi, зрадники! Невже
Опудал ви залiзних полякались?
Вперед на бiй!
I н ш i
За Свiччине весiлля!
Вибiга кiлька жовнiрiв, що тиснуть городян, якi вiдступають з бо м.
Попереду Пирхайло, що б' ться з Чопом, i Ольшанський, що наступа на
якихось двох ковалiв. Один з ковалiв пада .
О л ь ш а н с ь к и й
А, будете, бунтiвники проклятi!
Крамольники смердючi! А, це ти,
Безумцiв зрячих проводир слiпий!
Вража Передерiя, той пада .
П е р е д е р i й
Товаришi... брати... яке ж це щастя,
Що довелось за Ки©в... i менi...
Убогому калiцi... чесно... вмерти...
Невже ж... Невже ж це правда?
Бачу я, I в смертний час мо© одкрились очi.
Я бачу всiх. Товаришi... брати...
В останнiй бiй! За свiтло i за волю!
Тебе я бачу... Ки©в... рiдний... мiй...
Вмира .
С в i ч к а
(неначе тигр, кида ться на Ольшанського).
Товаришi! За смерть Передерiя!
До помсти всi! Облиште лиш менi
Гадюку цю вельможну розчавить.
Так ось яка князiвськая одвага -
Ти на слiпих хоробрий та дiвчат!
Б'ються на мечах.
О л ь ш а н с ь к и й
(вiдступа потроху до церковних сходiв).
Ага, це ти, недобитку катiвський.
С в i ч к а
Сво держу я слово, i палац
Твiй запалю на честь свого весiлля.
О л ь ш а н с ь к и й
Яке ж весiлля це без молодо©?
Спiзнився ти... Палац уже горить...
I там вона.
Остаточно розлючений Свiчка вибива в нього меч i припира до церковних
дверей.
С в i ч к а
То будь же проклят ти!
(Приставля меч йому до горла).
Куди ©© ти заподiв? Кажи!
Тим часом Чiп та iншi знову напосiли на ворогiв i вiдтиснули ©х лiворуч
за церкву.
Ч i п
За Свiччине весiлля! Го-го-го!
Трощiть панiв, руйнуйте кодло ©хн !
На сценi тiльки Свiчка й Ольшанський.
С в i ч к а
Куди ©© ти заподiв, проклятий?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер!
С в i ч к а
Живцем тебе спалю, Здеру з живого шкуру! Де вона?
О л ь ш а н с ь к и й
Шукай тепер, ©© живцем ти спалиш,
Бо я ©© в палацi там замкнув.
С в i ч к а
Диявол! Брешеш!
О л ь ш а н с ь к и й
Ха-ха-ха! Спiзнився.
Даремно ти шука ш молоду -
За тебе я вiнок ©© розвив.
С в i ч к а
Так подавись цим наклепом пекельним!
(Убива його).
© вiнка хоч би й торкнувся ти,
А чистоти його не запляму ш.
То де ж вона?.. Шукать ©© мерщiй.
(Порива ться лiворуч).
Але в цю мить Чiп, Капуста та iншi вносять на ношах непритомну Меланку.
Лiва рука безживно звисла, праву вона притисла до грудей i держить в нiй
свiчку й наказ. Шлюбний ©© убiр подертий i заплямований, коси розпущенi й
звислi, на лицi кров.
С в i ч к а
Меласю, люба! Ластiвко сердешна!
Сюди мерщiй! Де ви ©©... Де ви ©© знайшли?
дина, люба! Вона в кровi!
Ношi становлять посерединi кону.
Ч i п
Ми скрiзь ©© шукали,
Палац горiв... Замкнув ©© той кат...
I вже з пожежi ледве врятували -
Та, мабуть, пiзно. Сволоком якимсь
По головi небогу зачепило.
С в i ч к а
Нi, нi, брехня! Не вiрю, щоб ©©...
Не вiрю, щоб ©© я не побачив
I голосу голубки не почув.
О, подивись, о, подивись, благаю.
(Цiлу ©© руки).
Твiй милий тут... за кого стiльки мук
Ти, дiвчино нещасна, прийняла...
Води, мерщiй! Несiть води мерщiй!
К а п у с т а
Дивись... дивись, неначе ворухнулась.
Меланка розплющу очi.
С в i ч к а
Меласю! Рiдна!
М е л а н к а
Любий! Ти живий?..
О любий мiй!.. Яка ж... тепер... я рада...
С в i ч к а
Голубонько! Голубонько моя!
М е л а н к а
Тебе з тюрми... хотiла врятувати...
Пiшла до них... вiн обiцяв менi...
Дивись... наказ... як свiчку донесу...
Я донесла... А тут мене схопив...
Той каштелян...
С в i ч к а
Яка ж пекельна мука!
Утiшся. Вбив я кривдника твого.
М е л а н к а
Нi, нi. Не бiйся... вiн мене... не скривдив.
Боролась я...
С в i ч к а
Дитиночко моя!
М е л а н к а
Твоя навiк... Коханий... любий... мiй...
Всю нiч тебе... шукала... а тепер...
З тобою знов... на нашому... весiллi...
Свою Меласю... поцiлуй... прощай...
I свiчку цю... що я тобi...
Вмира .
С в i ч к а
Меласю! Рiдна! Зiронько моя!
Не покидай! Не покидай мене!
Не дише, вмерла... О, яка ж це мука!
(Рида , схилившись на ©© ноги).
Навiщо ж я?.. Навiщо ж я живий?..
(Пiдводиться, бере в руки ©© голову. Тихо, з глибоким сумом, нiжно).
Заснула ти... А на устах тво©х
Така усмiшка жалiсна... i тиха...
I слiзонька застигла на очах...
(Цiлу ©©).
Бiдняточко... голубонько бездольна...
Яку ж ти муку мусила знести.
Коли пила свою весiльну чару,
Для милого надiла цей убiр
I свiчку цю вiнчальну засвiтила...
I ось в кровi, в багнi весiльна сукня,
I згасла свiчка, як тво життя.
(По хвилi мовчання вже з запалом).
Та не сумуй! Немарно ти терпiла
I свiчку цю немарне берегла.
На честь твою, моя голубко мила,
На честь тих мук, що ти перемогла,
Ми знов ©© засвiтим, як на свято,
На помсту та на волю з тих огнiв,
Що на сво©х гнобителiв проклятих
Сьогоднi гнiв народний запалив.
(Бере з рук Меланчиних свiчку й запалю вiд смолоскипа).
Умерла ти... i твiй убiр чудовий
В кровi й багнi, як прапор на вiйнi.
Та живi ми! До помсти, до будови
Нам не потрiбнi шати осяйнi.
Кiптявою укритi ми i потом,
В буденних свитах кинемось на бiй,
А переможем - знову до роботи...
I ось тодi засвiтим огник твiй.
I свiчка ця, що ти життям купила,
Крiзь дикий терн та бурю пронесла,
Що ми огнем повстання запалили,
Хай свiтить нам привiтна i ясна.
Прощай, голубко!
(Нiжно цiлу ©© в уста).
А тепер на приступ!
До помсти всi! До волi! До борнi
На честь ©© по цiлому геть мiсту
Засвiтимо весiльнi ми огнi!
Кида ться з пiднятим мечем у глибину, всi за ним.
Завiса.
1930