------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
, - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
, © - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



ПЕРЕДМОВА

Коли я випадково натрапив на мотив "заборони свiтла", мотив, що й
послужив темою для цi © драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати
барвисту картину суто мiського життя i соцiально© боротьби в стародавньому
мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби
Укра©ни за свою волю i самобутню культуру.
У двох грамотах литовських князiв (1494 i 1506 рр.), що володiли тодi
Ки вом, е коротенька звiстка про те, як ки©вськi во води заборонили,
немовби з протипожежних мiркувань, засвiчувати свiтло "в дом х" ки©вських
городян i ремiсникiв, стягаючи в разi непослуху чималi для того часу
штрафи. Тяжка ця заборона тривала, очевидно, не менш як 15 рокiв, бо в
грамотi 1494 р. вона згаду ться як факт, що вже iснував, i минуло ще 12
рокiв, як нарештi 1506 р. цю заборону остаточно скасував уже новий король
Сiгiзмунд. Iнших вiдомостей про iсторiю "заказаного свiтла" я не знайшов.
Грамота 1506 р., що "отложила" заборону свiтла, посила ться на скаргу в
цiй справi киян. Проте i попередня грамота 1494 року каже про такi самi
скарги, що не заважало во водам ще 12 рокiв тримати в темрявi ремiсничi
"кiнцi" великого мiста. Отже, не буде великим порушенням художньо© правди,
коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим
князям, ки©вськi ремiсники i городяни не витримали й активно
запротестували проти знущання.
Хоч як там було в дiйсностi, але такий поетичний мотив, як заборона
свiтла в цiлому мiстi, да дорогоцiнну змогу змалювати стародавн цехове
ремiсниче життя, показати це життя не статично, а в процесi боротьби з
феодалами за мiськi привiле© i права.
Пiсля запровадження в Ки вi Магдебурзького права цехове життя на
початку XVI столiття було в повному розквiтi. Всi отi кравцi, шевцi,
рибалки, теслярi, золотарi, бондарi, кушнiри, ковалi, стрiльцi й багато
iнших, про життя яких у Ки вi згадують тогочаснi джерела - звiсно, не
могли залишатись байдужими глядачами насильства феодального панства з
заказаним свiтлом, що вiд його заборони терпiли насамперед саме "нижчi",
трудовi верстви тодiшнього суспiльства.
З мотивом заборони свiтла, що його да згаданий iсторичний епiзод, я
зв'язав вiдомий ки©вський звичай "женити свiчку" першого вересня, що
справлявся ще порiвнюючи недавно - в 80-90-х роках минулого столiття.
Я спробував вiдтворити корiння такого весiлля в самiй боротьбi за
свiтло ки©вських ремiсникiв. Для цього я поставив у центрi поеми вигадану
постать ремiсника-зброяра Свiчки, з весiллям якого i зв'язав перипетi©
драми i само© боротьби ремiсникiв за свiтло.
Запровадження в драмi цього мотиву вимагало iнсценiзацi© стародавнього
весiльного ритуалу. Це утворювало небезпеку розгубити в сирому
етнографiзмi драматичне напруження поеми, i, щоб уникнути цього, я
дозволив собi символiчну поетизацiю весiльного ритуалу в рамцi цехових
мотивiв, оскiльки весiлля вiдбува ться на об' днаних зборах усiх цехiв.
Ось те, що я вважав за потрiбне сказати щодо сюжету i зовнiшньо©
побудови мо © драматично© поеми.
Тепер не зайвим буде обiзнатись, бодай в загальних рисах, з топографi ю
тогочасного (1506 р.) Ки ва, принаймнi тих його мiсць, якi е
безпосередньою сценою цi © дi©.
За тих часiв Ки©в ледве почав оживати пiсля жахливого руйнування, якого
зазнав в 1482 роцi вiд кримського хана Менглi-Гiрея, що "Кi в взя i огнем
сожже". Нагiрна частина мiста - Старий город - була занедбана, зруйнована
i не пiдiймалася з ру©н аж до XVII столiття. Все мiське життя за часiв
нашо© драми було зосереджене на Подолi, що звався тодi Подоль або Нижнiй
город.
Тут, в тiсних i кривих вулицях, кипiло торговельне i промислове життя
мiста, тут, в убогих, ушитих соломою хатах, жили мiщани, ремiсники, купцi
та iнший ки©вський люд. На великому майданi, де тепер будинок Ки©венерго,
мiстився Магiстрат - мiсце, де було зосереджене мiське самоврядування за
Магдебурзьким правом, а далi на захiд, пiд горою, був Житнiй торг - назва,
що збереглася й досi.
На захiд вiд Подолья здiймалася над його кривими вуличками гора, так
звана Вздихальниця, що явля собою вiдногу Староки©вських високостей, але
трохи нижча за них. Тепер над кручею цi © гори сто©ть Андрi©вська церква,
тодi ж усю цю високiсть, а також сумiжну з нею Киселiвку (назва пiзнiша)
займав Ки©вський замок, що його збудували десь, певно, в XV ст. литовськi
князi, щоб закрiпити свою владу в здобутому ними Ки вi.
Отже, з одного боку Подоль - центр мiщанського i цехового життя, з
другого - пануюча над ним Вздихальниця з литовським замком (Гора) - i
мiсце дi© нашо© драми.
Головна i найвигiднiша дорога з Подолья до замку йшла в обхiд на захiд,
а потiм на пiвдень, огинаючи гору таким способом: з Житнього торгу повз
гору Щекавицю, що стояла на пiвнiч проти Вздихальницi, через Кожум'яцьку
браму i так званий Копирiв Кiнець i далi через передмiстя Кожум'яки -
назва, що збереглася за вiдповiдною вуличкою до останнього часу. Копирiв
Кiнець, де автор мiстить оселю сво © геро©нi Меланки, знаходився, отже, на
дорозi мiж Горою з ©© замком i Подоль м, що вiд нього вiн вiддiлявся
згаданою Кожум'яцькою брамою i був трохи вищий.
Сам же по собi Копирiв Кiнець мiстився мiж Замковою горою
(Вздихальницею) i протилежною горою Скавикою (Щекавицею) в найвужчому мiж
ними мiсцi. Щекавицька вулиця iсну , як вiдомо, i тепер. Отже, Копирiв
Кiнець, в якому почина ться дiя драми, знаходився недалеко Житнього торгу,
на захiд вiд нього. Кожум'яки, що обгинали Вздихальницю i замок з заходу,
являли собою глибоку долину - яр, де протiкала рiчечка Киянка (назва
збереглась i тепер), i були вони тодi, як вже сказано, найвигiднiшим
сполученням мiж Подоль м i старим городом (через Ки©вську браму) i зокрема
замком. Це було глухе, темне вночi передмiстя, де по схилах ярiв тулилися
вбогi хатини гончарiв i кожум'як; до них належить i змальований у п' сi
Чiп. безперечнi пiдстави гадати, що в цих Кожум'яках завжди та©лося
глухе незадоволення i назрiвала опозицiя литовському урядовi, що чекала
найменшого приводу, щоб спалахнути одвертим заколотом. В нашiй драмi
дорога з Замково© гори на Житнiй торг та путь, що ©© мусила пройти
Меланка з сво©м лiхтарем, щоб урятувати вiд страти Свiчку. Цiлком
зрозумiло, що, крiм Кожум'яцько© дороги, було ще багато iнших сполучень
(стежок) мiж Подоль м i Старим городом (ось як Боричiв узвiз та iншi), але
всi вони були ще крутiшi, хоч i коротшi. Ось i Меланка мусила пройти такою
стежкою, вийшовши з Во водино© брами. Переходячи до самого замку -
резиденцi© литовського во води та його залоги, треба насамперед сказати,
що нема цiлком точних вiдомостей, коли саме вiдбудовано цей замок пiсля
жахливо© його руйнацi© Менглi-Гiре м в 1482 р. Все-таки деякi пiдстави
гадати, що за часiв нашо© драми (1506 р.) замок уже був знову збудований.
Вiн займав чималу територiю, весь обгороджений мiцними дерев'яними стiнами
з 15 триповерховими вежами. У двох вежах були брами - одна на пiвнiч,
проти Щекавицi, так звана Во водина брама, i друга на пiвдень - Драбська
(жовнiрська) брама, а невеличка площадка перед цi ю брамою правила за
лобне мiсце - тут карали на горло. На однiй з веж були великi мiськi
дзигарi, що теж згадуються в п' сi. В стiнах замку, крiм палацу самого
во води, було чимало всяких будiвель рiзних вiйськових чинiв та жовнiрськi
казарми. Тут же мали сво© будинки вiйт i ще декiлька найповажнiших
городян.
Отже, дi© драми розвиваються в таких мiсцях: перша - в Копиревому
Кiнцi, бiля Кожум'яцько© брами, що вела з замково© дороги на Подоль ;
друга i четверта - в замку, у во водиному палацi; третя - в Магiстратi та
Подоль©; п'ята - на однiй з подольських вуличок недалеко вiд великого
Подольського майдану.
Хочеться сказати ще кiлька слiв якщо не про iдейну настанову поеми, -
вона зрозумiла й ясна, - то про образ Меланки, дiвчини, яка проносить
тремтячий, але незгаслий вогник крiзь бурю i терни сво © весiльно© ночi.
Цей образ поетичним символом Укра©ни, що "з тьми вiкiв та через сгiльки
бур" пронесла незгаслим живий вогник сво © волi й культури, вогник, що
розгорiвся потiм таким чудесним полум'ям вiд огнiв Жовтнево© революцi©.
Таке розумiння цього образу, що його створення я вважаю кращим дiлом свого
лiтературного життя, прийнято i в критицi та в iсторi© укра©нсько©
лiтератури.
АВТОР.


ДIЙОВI ОСОБИ:

В о в о д а Ки©вський
Г i л ь д а, його дружина.
К н я з ь О л ь ш а н с ь к и й, каштелян1.
I в а н С в i ч к а, зброяр.
М е л а н к а, дiвчина.
Ш а в у л а, вiйт Ки©вський.
К о з е л i у с, писар.
П е р е д е р i й, слiпий золотар.
Ч i п, кожум'яка.
К о л я н д р а, кравець.
К а п у с т а, цехмейстер.
Т е т я н а, бублейниця.
П р i с я, дiвчина.
К м i т и ч, зем'янин звенигородський.
К е з г а й л о, рицар, комендант замку.
Р у з я, його дружина.
П и р х а й л о, рицар литовський.
Ф л о р i а н, джура.
К о з е к а, осмник 2.
Я н у л i с, ловчий во водин.
У л ь р i к а, служниця.
К у п е ц ь перекопський.
К у п е ц ь вiрменський.
С и м е о н)
Ф о к а
Б а л а б у х а, кушнiр.
Ш п а к, бондар.
М е л е ш к о, коваль.
З с х i д н i н е в i л ь н и ц i.
Г о р о д я н и н з лiхтарем.
Д i в ч и н к а Передерi ва.

Цеховi, мiщани, городяни, дiвчата, жовнiри, осмники, литовськi рицарi.

Дi ться в Ки вi восени 1506 р.
1 Каштелян - сановник, що засiдав у польському сеймi.
2 Осмник - дрiбний урядовець княжий.


ДIЯ ПЕРША

В I Д М I Н А П Е Р Ш А

Старий Ки©в 1506 року. Копирiв Кiнець перед Нижнiм городом. Лiворуч
Кожум'яцька брама, що веде на Подоль , в глибинi церква Симеона, праворуч
кiлька хат, серед них - Меланчина. Вiддалiк видно гору Вздихальницю з
Литовським замком. До нього йде дорога цi ю вулицею. На виступi Симеоново©
брами в нiшi жеврi лампадка. Час перед вечором. Золота осiнь.

I

Дiвчата спiвають i ходять кружка. На чолi - Прiся. Входить, трохи
шкутильгаючи, кравець Коляндра, худорлявий i веселий хлопець.

К о л я н д р а
Та що це ви сумно© завели?

Побавились би краще, погуляли,

А хочете - i я допоможу.
П р i с я
I справдi, сестри, - нум варити пиво!
2 д i в ч и н а
Нi, краще в женчика!
3 д i в ч и н а
Чи в коструба! 1

1 Коструб - яструб.

П р i с я
Ба нi!
В кострубонька гуляти не годиться,
Веснянка це, а зараз осенi .
Мов золотом укрило всi яри...
2 д i в ч и н а
Тодi про свiчку! Саме до ладу!
Давно лора про свiчку вже спiвать.
З д i в ч и н а
Гаразд, гаразд!
П р i с я
А хто за свiчку буде?
2 д i в ч и н а
Наталочка. Вона ж у нас струнка,
Мов свiчечка, i, як вона, бiленька.

Виводить на середину гарненьку, дуже молоду дiвчину.

2 д i в ч и н а
Ставай свiти.
3 д i в ч и н а
А я за вiтра буду.
Дмухатиму, щоб свiчку загасить!
К о л я н д р а
Нi, краще я! Я так на вас подую,
Що всi спiдницi вгору полетять.
П р i с я
Та ну тебе! Женiть його, дiвчата!
З д i в ч и н а
А я тивуном 1 буду.

1 Тiун - управляв феодальним ма тком та керував дружиною, що перебувала
в замку.

2 д i в ч и н а
Я дяком.
П р i с я
Ну, годi вже - ставайте до ладу.
К о л я н д р а
Та що спiвать про свiчку, все ©дно
Хоч як спiвай, а потемки сиди,
Бо свiтло заборонено свiтить...
П р i с я
I справдi... вже й Семен не за горами,
А в хатi не побачиш каганця...
К о л я н д р а
Заборонив проклятий во вода...
Проте менi байдуже, бо дiвчат
I в темрявi зумiю я намацать -
Як пишний стан або палкi вуста,
Цiлуй мерщiй - такий у мене звичай.
Без каганця дорогу я знайду
До вас, мо© дiвчата-сиро©жки.

Хапа й цiлу дiвчат - тi з реготом вiдбиваються.

Д i в ч а т а
Та ну тебе в болото! Одчепись!
П р i с я
Ач, вигадав, ласуне кривоногий!
Женiть його, дiвчата! Годi вже!
Ставайте всi гарненько по мiсцях -
Ти тут, ти тут, а ви сюди, а ви
Ставайте колом, свiчку бережiть.
Всi по мiсцях? Тепер спiвайте, сестри.
(Поважно).
Про свiчку нашу пiсню заведем.

Дiвчата розбиваються на два гуртки. Один утворю коло, всерединi якого
сто©ть Наталочка - "свiчка", а другий, в якому Вiтер, Дяк i Тивуни,
намага ться прорвати коло, розiгруючи все, про що спiва пiсня. Тим часом
з-за брами вийшов Козелiус, городський писар, поважна, худорлява постать у
довгому, облямованому хутром убраннi, з жезлом i великою книжкою пiд
пахвою. Слуха пiсню, непохвально хитаючи головою.

ПIСНЯ ПРО СВIЧКУ
Нас бджiлка премудра навчила,
Як свiтло здобути вночi,
I з ярого воску злiпили
Ми свiчку, ми свiчку собi.
Ой ладо, ой ладо, злiпили
Ми свiчку на втiху в журбi!

I вабить до гурту нас свiчка,
До працi, до дружнiх пiсень.
I з нею осiнняя нiчка
Нам радiсна й ясна, як день.
Ой ладо, осiнняя нiчка
Нам радiсна й ясна, як день.
I вiтер даремно осiннiй
Люту , щоб свiчку задуть,
Не пустимо вiтру ми в сiни,
Лети - не до нас твоя путь.
Ой ладо, не пустимо в сiни,

Лети - не до нас твоя путь!
А дяк заходився патлатий,
Щоб свiчку до церкви забрать,
Прогнали дяка ми iз хати:
Iди в свою церкву спiвать!
Ой ладо, прогнали iз хати,

Iди в свою церкву спiвать!
I княжi тивуни ярились,
Щоб свiчку-красуню згасить,
Та ми i од них одкупились.
А свiчка i досi горить.
Ой ладо, ой ладо, i досi

Ясна наша свiчка горить.
Свiти же нам, свiчко-красуне,
На радiсть i горе всяк час,
Нi вiтер, нi дяк, нi тивуни
Тебе не однiмуть у нас.
К о з е л i у с
(поважно).
Стривайте, тихо! Як посмiли ви,
Дiвчата голосистi i свавiльнi,
Цю пiсню непристойную спiвать?
Ця пiсня сть злочинна i безбожна,
Вона властей законних зневажа
I матiр нашу, церкву пресвяту.
I аз, урядник во води,
Notarius illustrae civitatis 1,
До кари вас негайно притягну.
Не думайте тiкать - я всiх вас знаю
I геть усiх в цю книжку запишу.

1 Писар славно© держави (лат,).

К о л я н д р а
Дивись який! Свiтить не можна свiтла,
То хоч спiвать про це не заважай!
Iди пиши про мито та помiрне,
Про мостове, про сош i верховщину,
Про всi лупецтва, що здира з нас
Його пресвiтла милость во вода.
Облиш пiснi дiвочi - з них тобi
Навряд хабар чи iнша здобич буде.
К о з е л i у с
Стривай, стривай, як посидиш в хурдизi,
То iншо©, зухвальче, заспiва ш.

Почина писати в книжцi. Дiвчата оточують Козелiуса.

П р i с я
Та годi-бо - бач, халепа яка,
Вже i спiвати в Ки вi не можна!
2 д i в ч и н а
Та не пишiть. Не будемо спiвать...
3 д i в ч и н а
Не знали ми...
П р i с я
Не ми цю пiсню склали.
К о з е л i у с
Хай буде так. Пробачу перший раз.
А ви за те, дiвчата-чепурушки,
Повиннi всi вiддячити менi -
Солодким вiдкупитись поцiлунком,
Не то - негайно в книжку запишу.
К о л я н д р а
Ач, вигадав драпiжник довгополий -
I на дiвчат вже мито урядив!
Козелiус хапа й цiлу дiвчат.
К о з е л i у с
Бджола свiй мед збира по квiтках
I жодно©, премудра, не мина .
Д i в ч а т а
Та ну тебе в болото! Ач, який!
Розбiгаються з реготом.

II

З сво © хати виходить Меланка, молода, дуже вродлива дiвчина.
П р i с я
Меласю, люба!
2 д i в ч и н а
Ти хоч нас рятуй.
3 д i в ч и н а
За писарем не можна зовсiм жити!
П р i с я
Шкода, що тебе з нами не було,
Тодi б, напевно, писар не чiплявся,
Ти б свiчкою у нас була, а ми
Таку красуню скривдить не дали б.
Ходiм мерщiй - тепер спiвати вiльно,
Бо писар з нас чимале мито взяв.
К о з е л i у с
Ба нi! Тепер рахунок буде iнший:
Нехай за всiх Меланка викуп дасть,
Бо ки©вських дiвчат всiх поцiлунки
Не так солодкi, як ©© один.
П р i с я
Дивись який!
К о з е л i у с
О дiвчино прекрасна,

Повинна ти мене поцiлувать,
Щоб цих дiвчат од кари врятувать,
Чи ж така краса на свiтi...

Притяга Меланку до себе, вона з серцем вiдштовху .

М е л а н к а
Геть!
Занадто вже собi ти дозволя ш.
Пан писаре, не для того тебе
Призначив князь i рада ухвалила,
Щоб ти киянам кривди учиняв

Та до дiвчат без сорому чiплявся.
Не молодий, зда ться...
К о з е л i ус
Начувайсь!
За цi слова менi ти ще заплатиш...
К о л я н д р а
От дiвчина! Не те що ви. Орел!
Не схаменувсь, як хрiну пiднесла.
М е л а н к а
(до дiвчат).
Не можу з вами, дiвоньки, гуляти
Сьогоднi я - не до того менi...
Заслабла мати, враз схопило серце,
Заснула щойно, мучилась весь день...
Не знаю вже... чогось такий гнiтючий,
Такий важкий на серце лiг тягар...
Ходжу... i наче лиха все чекаю...
П р i с я
Та бог з тобою! Буде все гаразд.

III

З-за Кожум'яцько© брами виходить юрба цеховикiв, що вертаються з
засiдання магiстрату, жваво обговорюючи якусь подiю. Серед них кожум'яка
Чiп, золотар Передерiй, цехмейстер Капуста, кушнiр Балабуха, бондар Шпак,
коваль Мелешко. Чiп - велетенського вигляду кожум'яка в шкiряному фартусi.
Капуста - старенький, бiлий, як голуб, Передерiй - вродливий, поважного
вигляду майстер, рокiв пiд 45, з довгастою чорною бородою, слiпий. Його
веде гарненька дiвчинка рокiв 10.

Ч i п
Знущання це! Нiколи не було,
Щоб вiд цехiв такого вимагали!
Та що це ми - невiльники, раби,
Челядники хiба ми во води,
На нього щоб робити день i нiч!
Б а л а б у х а
Чи бачили! Робити на дурницю!

Коляндра втуля ться до гурту.

К о л я н д р а
Кажiть-бо що? Невже i магiстрат
Погодився на всi отi вимоги?
К а п у с т а
Погодився! Та хто його питав?
К о л я н д р а
Виходить так - покинь усю роботу,
На во воду тiльки i працюй!
Ч i п
Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили!

Козелiус обережно наближа ться, прислухаючись.

Б а л а б у х а
Пiвтисячi зробити кожухiв
До покрови! Та що вiн, з глузду з'©хав!

Козелiус непохвальне хита головою.

П е р е д е р i й
Хiба на те ми ма мо сво©
Статути цеховi та привiле©,
Щоб з наших прав знущалися пани
Та на рабiв сво©х перевертали!
Ч i п
Вже дихати народу не дають,
Нема кiнця насильству i притугам!
К о з е л i у с
(виходить, затуливши вуха руками).
Не слухаю! Не чую!
Ч i п
Забирайсь!
Ще не таке почу ш, довгополий.
К а п у с т а
З давнiх-давен сто©ть громада наша,
Права цехiв ще Вiтовт урядив.
Ч i п
I що ж тепер товаришам казати?
Де взять часу, де сили, щоб оту
Невiльницьку роботу поробить!
К а п у с т а
Де взять часу, щоб тисячу чобiт
До покрови пошити во водi!
Б а л а б у х а
Та що чобiт! А кожухiв п'ятсот
Пошити на дурницю! Добре дiло!
К о л я н д р а
А триста свит для драбiв! А штанiв
Пiвтисячi!
М е л е ш к о
Та з вас хоча роботу

Вигнiчу проклятий дерилюд!
А з ковалiв залiзо вимага ,
Щоб тисячу сокир йому скувать!
Ч i п
Знущання це!
Ш п а к
А дiжки для капусти,

А бочки та барила для вина!
Ч i п
Терпiли все, зда ться. Цiлий рiк
На замок безустанку працювали.
Окопи всi насипали кругом,
Городнi будували, мури, вежi.
То хоч тепер дай дихати людям!
Нi - знов працюй на того во воду,
Неначе ми не цехи, не майстри,
А панськi© невiльники якiсь!
В с i
Знущання це! Насильство!
К о л я н д р а
Та хоч би
Увечерi могли ми працювати,
А то дивись - i те роби, i те
А свiтла i не думай засвiтить!
Ч i п
Еге, еге! Покинь свою роботу,
Роби на замок - а коли ж робить?
Коли робить, як ночi стали темнi,
А свiтло заборонено свiтить!
П е р е д е р i й
Нечуване, нелюдське то знущання!
Щоб городянин вiльний був не властен
В сво©й же хатi свiтло засвiтить!
К о л я н д р а
Та ще яке знущання! Цiлу нiч
По мiсту ходять осмники, шукають,
Чи не горить де в хатi каганець.
Ч i п
В усi щiлини дивляться, крiзь дверi,
I кожну нiч збирають щедру дань
Вiд каганцiв для пана свойого.
К о л я н д р а
Та ще яку! Дванадцять кiп грошей
Беруть вони за кожний каганець.
Це вже не жарт.
Пр i с я
Приходили учора
В заулок наш, до кушнiра Журби,
Застукали вогонь, забрали смушки
I кушнiра самого повели...
2 д i в ч и н а
Були i в нас, та я ще вiддаля
Побачила i встигла загасить.
К о л я н д р а
Драпiжники!
I н ш i
Гнобителi! Кати!
Ч i п
Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили!
П р е д е р i й
Доволi вже наругу цю терпiть!
Ч i п
Хай свiтло дасть!
В с i
Не дiжде вiн, щоб знов

Ми як раби на замок працювали
Та як кроти сидiли без вогню!

IV

З глибини сцени, з-за рогу св. Симеона, виходить Гiльда, молода,
прекрасна панi, пишно вдягнена в оксамитну сукню, з перлами у волоссi, i
Ульрiка, ©© служниця. Юрба шанобливо да ©м дорогу.

К о з е л i у с
(поштиво уклоня ться).
Г о л о с и
Дивись, дивись! Дружина во води!
Дружина во води. Ач яка...
Красуня, що й казати. Чеська лялька...
К о з е л i у с
Моя пошана найяснiшiй панi!

Раптом злiва чути звуки ловецьких сурм. Обидвi жiнки зупиняються
посеред дороги.

Д i в ч а т а
Музика! Сурми!
Близько вже! З-за брами!

Кидаються до брами i дивляться вниз на Подоль .
Д i в ч а т а
Собаки, вершники!
Дивись, дивись - iще!

Всi в золотi. А зброя - аж горить.
А ферязi1 якi золототканi,
А рицарi мальованi якi!
Дивись, дивись - сюди вже повернули.

1 Ф е р я з ь - рицарський одяг,

К о з е л i у с
(що теж дивиться).
Це найяснiший пан наш во вода
Верта ться з Дiвочо© гори,
Де бавився шляхетським полюванням
На кабанiв та на газель лiсових.
У л ь р i к а
(до Гiльди).
Доводиться нам повернутись, панi:
Ловецькi чути сурми - це наш пан
Верта ться додому.
Г i л ь д а
Менше з тим.
Ти дума ш, що пану во водi
Не все ©дно, чи дома я, чи нi?
Ба - ось якби, вернувшись з полювання,
Якого пса недолiчився вiн,
Або, ще гiрше, кiнь який загинув,
То iнша рiч. А жiнка - це пусте.
Ходiм мерщiй, ми, може, ще поспi м
Хоч манiвцем мисливцiв обминуть.
У л ь р i к а
Спiзнились, люба панi. Всi вже тут.

V

Дiвчата з криком кидаються врозтiч. З-за брами ви©жджа , блискучий
похiд. Попереду ловчi iз смиком псiв, далi пан Во вода, Ольшанський,
Кезгайло i ще кiлька рицарiв. Несуть кабана, кiлькох газелей. Во вода
хмурого, вигляд у, з довгими, вже посивiлими вусами.

Городяни скидають шапки.
Во вода, побачивши Гiльду, зупиня ться. До Гiльди.

В о в о д а
Насправдi, несподiвана то честь,
Клянусь вогнем, що найяснiша панi
Призволила назустрiч вийти нам.
Г i л ь д а
(до Во води).
Не варта я, о мiй ласкавий пане,
Хвали за зустрiч випадкову цю.
Не вiдала, коли ти повернешся,
А йшла сво©м звича м на Подоль ,
Щоб землякiв провiдати.
В о в о д а
Га, знов
Отi купцi моравськi та мiщани!
Не в перший раз я бачу, що мо©й
Дружинi бiльш сподiбне товариство
Мiщан, купцiв та рiзних слюсарiв,
Нiж рицарiв шляхетних.
Г i л ь д а
Може й так .
Людей нiде я чесних- не цураюсь,
I не моя вина, що земляки
Мо© живуть не в замку.
В о в о д а
(iронiчно).
Що ж - не дивно,
Що панi порива так туди,
В болото це, до чорного народу -
То, мабуть, голос кровi...
Г i л ь д а
(згорда).
Може й так.
I роду свойого я не соромлюсь -
То славний рiд майстрiв i зброярiв.
I слухати застольнi вашi спiви
Я встигну ще сьогоднi...
Iдуть з Ульрiкою до брами.
В о в о д а
(злiсно крiзь зуби).
Слюсарiвна!
Рушайте далi! Гей, сурмiть, роги!
Ч i п
Гнобителi! Чи довго ще на вас
Ми мусимо до поту працювати?
Щоб ви отак пишалися весь вiк
Та курявою очi нам слiпили...

Похiд руша далi до замку. Роги. Тим часом Ольшанський, що не зводив
очей з Меланки, сплигнув з коня i пiдiйшов до Козелiуса.

О л ь ш а н с ь к и й
Послухай, дяче! Чи не зна ш ти
Ту дiвчину? Яка ж краса чудова!
Кажи ж бо, хто вона? Якого роду?
I де живе! Вiдкiль така краса!
Неначе та шипшина чи троянда,
Що по ярах цих ки©вських цвiте!
К о з е л i у с
Зовуть ©© Меланкою, мiй княже,
I хата то ©©. Я все тобi
Дорогою до замку розповiм.
О л ь ш а н с ь к и й
(палко).
Та що троянда! Вся вона пала ,
Як заграва, як свiтова зоря!
Чи бачив ти, коли насуне хмара
I оловом укри небозвiд,
Кида сонце промiнь свiй блискучий
На бiлий мур - i мур тодi горить,
Як золото на хмарi чорно-синiй...
Так i ©© палають нiжнi лиця
Пiд хмаронькою брiв тих соболевих,
А блискавки тим часом вже мигтять
В ©© очах сумних i разом гнiвних.
Яка ж краса i грiзна i чарiвна!
Любов'ю, гвалтом, мертву чи живу,
А я тебе здобуду i вiзьму!

Iдуть обидва в глибину. Ольшанський весь час озира ться на Меланку.

VI

З-за брами входить Iван Свiчка, молодий, вродливий майстер, i зараз же
порива ться до Меланки. Цеховики оточують його.

В с i
Здоров був. Свiчко! Га, нарештi ти!
Де ти подiвсь? Тут ско©лось таке,
Що дихати нема куди цехам!
С в i ч к а
Добривечiр, товаришi! Здоровi!
Що тут таке, Меласю?
М е л а н к а
О мiй любий!
Яка ж я рада бачити тебе.
Рух у юрбi. Гомiн.
П р i с я
По©хали до замку!
2 д i в ч и н а
Як той пан
Дивився на Меласю пильно.
П р i с я
Справдi!
Все озиравсь, аж поки зник з очей.
С в i ч к а
Який то пан?
М е л а н к а
Багато ©х було.
Верталися юрбою з полювання.
По©хали до замку...
К о л я н д р а
Ну, тепер
На цiлу нiч пiде бенкетування!
Засвiтиться весь замок од вогнiв,
I до зорi дрижатиме гора
Вiд сурм гучних та вiд пiсень рицарських.
К а п у с т а
Та гавкання собачого...
С в i ч к а
I ось,
В той самий час, коли там на горi
Пани вельможнi гучно бенкетують
При громi сурм та полум'© свiчок,-
Ми в темрявi примушенi томитись
Без свiтла, в темних хатах, як кроти...
Ч i п
Якби ще так! А то ж працюй на нього,
Коли вiн там гуля на горi!
Ти чув, яку сьогоднi во вода
На всi цехи роботу урядив?
До покрови зроби i те, i те,
I кожухи, i чоботи, i свити;
Сокири, бочки, дiжки, казани!
А свiтла, як i перше, не да !
Коли ж тодi робити, будь вiн проклятi
Та доки ж це терпiти!
К о л я н д р а
Та хоч би
Насправдi був такий закон про свiтло!
А то ж свавiлля, примха во води,
Щоб грошi брать.
П е р е д е р i й
Дванадцять вже рокiв,

Як грамоту прислав великий князь,
Де скасував безглузду заборону.
I свiтло дав палити вiльно всiм.
А де вона, та грамота? ©
Безсоромно загарбав во вода
I сiм рокiв трима пiд замком
Всi нашi привiле©, надання
I вiльностi всiх ки©вських мiщан.
С в i ч к а
I сiм рокiв безмовне наше мiсто,
I темно скрiзь, i сiм рокiв нема
Нi гулянок, нi зборiв цехових...
I сiм рокiв не чути вечорниць.
I сiм рокiв не смiють навiть цехи
Сво©х свiчок врочистих засвiтить!
П е р е д е р i й
Тодi, менi зда ться, що зi мною
Ослiпло цiле мiсто, i нехай
Лиш каганцi засяють по хатах -
То i мо© прозрiють бiднi очi,
Що я колись без свiтла попсував.
К а п у с т а
Та ще якi були чудовi очi...
А майстер же який славетний був.
По всiй землi - i в Краковi i в Львовi
Тво© оздоби знали золотi...
П е р е д е р i й
Всю душу я вкладав в сво© оздоби,
До присмерку, до темряви сидiв
I зiр псував над дрiбною рiзьбою...