Мушкетик Ю.. На брата брат (Скорочено)

складно.
По тому на паперть збiгали iншi промовцi, посполитi й козаки, i деякi
старшини, цi здебiльшого говорили про права та вольностi, закликали
боронити Укра©ну вiд супостата, але не казали вiд якого, цi, либонь, також
сподiвалися високих урядiв, якщо ©хня сторона вiзьме гору. "Тепер у нас
кожен голова, кожен може порядкувати сам i уряд справляти". "I через те
молодшi не слухають старших, слiпцi показують дорогу глухим, а глухi вчать
©х спiвати псалми, жiнки п'ють горiлку нарiвнi з чоловiками, рядовi козаки
вiддають велiння сотникам i полковникам i нi до кого нема пошанiвку", -
подумав Матвiй. Промовляли й сiчовики, цi особливо чорно лаяли
Виговського, казали, що вибрано його не по правдi, - запорожцi на радi не
були, намовляли не коритися гетьману.
Товпа то принишкала, то знову вибухала ревом та галасом, товпа нiколи
не мислить, не розмiркову , ©й не важливi глибокi аргументи, iстини, вона
живе радiстю або ненавистю. Частiше ненавистю, злобою та ярiстю. Очi в
усiх жахтiли, й Матвiй вдруге подумав: "який страшний се вогонь". Злоба,
нетерплячка, сподiвання помсти злютували людей у такий корж, в таку
цеглину, якою можна було вбити будь-кого. Тут нiхто не дивився в себе, тут
не було власних думок, слiв, бажань, всiма володiла чиясь одна воля, чи сь
одне бажання, якому пiдкорялися всi.
Тут пахло кров'ю.
- Поб' мо старшину. Пiшли шарпати Дрiмайла, нашевкав добра, кровi
напився.
Хтось вже зводив рахунки, але шарпати Дрiмайла поки що не поспiшали -
вiдклали на потiм. Бо - ще чогось чекали. Вже всi добряче потомилися, коли
з церкви вийшов Мартин Пушкар -причащався - у гороховому жупанi, в
малиновому, старенькому кунтушi наопак, зупинився на папертi, розправив
сутулi плечi, - вже старий, намагався молодитися, виглядати хвацько -
зорив поверх голiв кудись у далечiнь. Матвiй подумав: "Не може бути, що
його не змагають сумнiви, заварив таку круту кулешу, а хто зна , кому ©©
доведеться з'©сти? Можна й похлинутися нею..." Не схоже було, що та кулеша
вичахне. Полковника змагало непомiрне честолюбство, честолюбство
непогамоване, а що життя до бiгало краю, довше чекати не мiг. Здебiльшого
старiсть обережна, бо ж скiльки разiв чоловiк обманю ться за життя,
скiльки разiв наража ться на небезпеки з власно© гарячковостi, а ще ж його
обдурюють i пiдманюють сухозлотицею, старiсть зна , що придбати щось
важко, а втратити можна в одночасся, що майже всi людськi вчинки лихi та
пiдступнi й що найбiльший ворог людинi вона сама, але ж вона й надто
спокуслива до слави, надто честолюбна, жорстока й водночас може
розчулитись до сльозливостi, хвастовита. Молодiсть може з одрубу кинутись
на смерть за права та офiрувати себе комусь iншому, повiрити безоглядно та
щиро, через те вона так часто вiдда себе разом зi збро ю в руки всiляким
пройдисвiтам, авантюристам, котрi водять ©© по нетрищах, а в скрутнi
хвилини залишають напризволяще.
Переднi кинулися до полковника, щось його запитували, i вiн прорiк з
папертi:
- Всi будете козаками, всi будете панами. Москва нам знак пода , цар
обстою бiдних людей i обiця поважати нашi права та вольностi.
Вiн був утомлений, не схильний до довгих промов i зiйшов з папертi.
- Це ж неправда, - казав по дорозi до Драбового двору Супруновi Матвiй.
- Хiба не зна те, не бачите, що з Московщини на Укра©ну товпами пруть
панськi холопи. Од добра втiкають? х там гнуть у три погибелi. В
Московщинi давно нема жодного вiльного лапотного чоловiка. Холопи там
усi. На панiв сутужать. За цей недовгий час вiд царя надiйшло два укази,
щоб тих втiкачiв виловлювали i назад до сво©х панiв у залiзах повертали.
Навiть бояри там пишуться холопами...
- Може, воно й так, а може, й нi. Як би то не було, але в нас сього не
буде. Цар обiця всiм посполитим рiвнi з козаками права i вольностi, i
ма тностi подiлити помiж усiма порiвну.
- Так ма тностi, нажитi батьками, дiдами... - Й подумав про спалену
луку, його поривало запитати про те Супруна, одначе не знав як i боявся,
що по тому мiж ними може розладнатися не тiльки розмова, а будь-яка
злагода.
- Все одно - порiвну...
- I як ти ©х роздiлиш?
- Знайдемо спосiб... - В голосi переконанiсть i ярiсть. Добалакували ту
балачку за столом у Максима Драба. Матвiй прихопив у корчмi по дорозi двi
карафи добро© горiлки й дво кiлець ковбаси, в'язку таранi, й розмову було
чим засмачити. Похмурий з вигляду, але добрий i полохливий Драб або
мовчав, або згоджувався з обома спiврозмовниками, й вони, зрештою,
перестали звертати на нього увагу.
Тiльки один раз, пожувавши шматочок таранi, закинув до примирення:
- Читали нам гетьманiв унiверсал. Вiн пише: пождiть, хлопцi, трохи,
вийде полегша всiм...
- А так, - пiдтримав Матвiй. - Треба зачекати, настане мир,
налагодиться життя...
- Всi можновладцi брешуть: пождiть, щастя для вас потiм. А самi не
ждуть...
- Еге ж, всi хочуть добре жити зараз, - невпопад докинув Драб. - Щоб i
борщ з хляками, i карасi в сметанi...
- Кажу ж, собi гребуть...
- Чому? - запитав Драб.
- Бо... не вiрять у Бога, - сказав Супрун.
- Не вiрять у Бога? Що ти кажеш, - вимахнув ложкою Драб.
- Ну... Вiрять. Але так... Нiби Бог ©х не бачить.
- А Пушкар що, вiд себе одгрiба ? - мовив Матвiй.
- Пушкар хоче, щоб для всiх...
- Те ж саме... Потiм, як москаль ухорка ... В холопи... У вас уряди
позахоплювали горлопани, стало краще? Отож бо...
- Й старi всi при дiлi... На тепленьких мiсцях... - обережно мовив
Драб. - У торгiвлi, в канцелярiях, у конторах провiантних...
- Як же так?
- А хто зна, - знизав плечима Драб.
Блимала в рудому - забивало в осiннi негоди, затекло - кутку лампада,
стрiляли живицею на свiчадi - пiд витяжною трубою - в "бабi" - глинянiй
грудцi з дiрками - сосновi скiпки, якi Драбиха мiняла одну по однiй, а
тодi перестала, бо й начадiло в хатi, та й зрозумiла, що свiтло гостям нi
до чого - чарка та ложка рота не минають, i слова вух також, i вони сидiли
в жовтуватому пiвмороцi.
-...А хiба в ляхiв не хлопи? Хiба твого батька й тебе самого осавули не
ганяли в поле нагаями? - вернувся до попередньо© розмови Супрун.
Се була правда, Матвiй не знав, що вiдказати.
- Там холопи, а там хлопи... Однаково. Ми чужi москалям... Взують усiх
у постоли, як власних мужикiв...
- Якщо всiх у постоли - нехай. Лiпше, нiж злизувати порох з лядських
чобiт.
- До чого тут ляхи? Гетьман хоче, щоб ми нiкому не були пiд шапку, жили
самi по собi.
- Хто се тобi сказав? - глузливо скривив вузькi смажнi губи Супрун, i
його тонкий вус засмикався.
- Сам чув, - збрехав Матвiй. Бо чув не вiн, а покойовий, i розповiв
йому. "По радi Чигиринськiй прийшов до гетьмана Богун. I отако, прямо - ти
ж зна ш Богуна: "В який, гетьмане, бiк хилишся?" А гетьман йому: "Нi в
який, Iване. Стоятимемо самi по собi. Сотворимо на ру©новищi Польщi вiльну
Укра©ну. Дасть бiг сили... А розуму вистачить власного. Хмiль почав, та в
кiнцi звернув з дороги. Я не зверну". "Дивися, не зверни, гетьмане", -
Богун йому. Ще й по тому поцiлувалися. Богун однаково ненавидить i Москву,
i Варшаву".
- Богун, то так... Вiтровiйний тiльки вiн.
- Ну! Богун вiтровiйний!..
- Авжеж. Але й чесний. Не крутiй. А гетьману я не вiрю.
Шляхтич, вiн i шляхтич... Матвiй образився.
- Не шляхтич, а шляхетний.
- I шляхетнiсть його дiрява. Потягне вiн таки нас пiд ляха. - Жовта
тiнь вiд кiбцюватого Супрунового обличчя на стiнi була схожа на тiнь
птаха. - У Москвi цар... Самодержець, тверда рука. А ляхи тiльки що: "Не
позволям". Що шляхтi забандюриться, ,те король i робить. А цар - дзуськи.
Над усiма.
- Дурний ти, - кинув спересердя Матвiй i похопився на свою грубiсть. -
Не ображайся... Це я так... У полякiв Конституцiя i сейм... Вiн пильну ,
щоб король не надуживав владою. В Польщi кожен шляхетний чоловiк у шанi,
не "раб нiжайший", як у Москвi, пiднiжка нiкчемна, а вiльний. То правлiння
вище...
- Однi вiльнi, iншi - тричi невiльнi. А в Москвi - порядок. Цар над
усiма.
- I в усiх ребра трiщать.
- Добре, що хоч у всiх.
- У панiв, у бояр не трiщать.
- Але пострах перед царем мають...
Матвiй почував, що йому туманi в головi. Захопився суперечкою, й хиляв
врiвень з Супруном та Драбом, який не проминав жодно© дурничково© чарки,
але й не п'янiв, був як лут. А Матвiй уже добряче захмелiв, його поймала
досада, майже вiдчай, що не може нi в чому переконати молодшого брата, що
не вда ться його застерегти, вiдтрутити вiд вогню, вiд небезпеки, а ©хав
саме задля цього.
- Не знаю, чого ти вхопився за тих ляхiв, хто вам усiм наклепав на
гетьмана. Таж вiн царевi склав присягу...
- А в лядський бiк дивиться...
- Хто тобi таке сказав? Гетьман вимага , щоб Москва дотримувалася
пунктiв, укладених з Хмельницьким. А вона хоче поставити вiйсько по всiх
мiстах укра©нських, i Москвi, i Польщi - хто бiльше обiця , той дужче й
подоба ться. Нi тi, нi тi нам добра не зичать. I нiколи не будуть зичити.
В Москвi закони й звича© азiятичнi...
- Бачу, ти сам за ляшками руку тягнеш.
- Чом би мав за ними тягти руку? - А перед очима знову чомусь постали
червонi купайла стогiв i червоний вогонь зблиснув йому в очах.
- Не знаю... Шiсть лiт я шаткував з Хмелем лядську капусту... Рубав
посторонки лядськi... Присягав Хмелевi, а вiн - Москвi.
Матвiй хотiв сказати, що наприкiнцi свого життя Хмiль гiрко розкаювався
в сво©й помилцi, метався на смертнiй постелi, посилав послiв i в Польщу, з
якою сподiвався укласти федерацiю, i в Литву, i в Семигород, i до шведiв.
З Литвою, Семигородом та Швецi ю вже був зовсiм погодив пункти договору,
але супроти Швецi© виступила Данiя, на допомогу Польщi посунула сво
вiйсько Австрiя, й договiр не вдалося завершити. Одначе не сказав. Либонь,
всього того Супрун i знати не хоче, його нiчим не перекабатиш. Йому
затремтiло пiд серцем, сказав тихо, проникливе, i в його голосi забринiла
сльоза:
- Ну що тобi, брате, дали Москва i Хмiль? Що? Ти ж за Хмеля не потрапив
у ре стри...
- Чужими викрутнями i пiдступами.
- Ти ж он... Стiльки разiв рубаний i стрiляний... Пари пiдошов не
привiз у тороках з тi © вiйни.
- Хмiль за правду стояв...
- Стояв... За чию тiльки? За свою...
- Стережися! - грiзно гукнув Супрун.
- Не лякай. Лицар вiн великий i гетьман валечний... Може, напочатку й
хотiв добра всiм, але потiм... Свiй афект погамував, стратив сили й... не
додумав усього до кiнця...
- Та ти ма ш свiй розум вищим за Хмелiв? - аж роз губився Супрун.
- Просто, зоддалiк виднiше. Хмельницький теж людина... Я кажу про те,
що нi тобi, нi таким, як ти, вiн не дав нiчого.
- Вiн дав, iншi одiбрали.
Матвiй зрозумiв, що з Супруном сперечатися марно. Сво ю правдою чужу
макiтру не налл ш. Найкращi роки Супрунового життя вiдданi Хмельниччинi,
вони запеклися кров'ю на шаблi, на мiднiй луцi сiдла, впечатанi кiнськими
копитами в землю, розвiялися з гарматним димом по бойовищах. Цей невеликий
гачконосий чоловiк до ката смiливий i запеклий, i ту запеклiсть вже не
перебороти. Боже, вбережи його вiд лиха, зупини на рокованiй межi! Тiльки
на тебе дина надiя. Прости його, як прощаю я за заподiяний грiх... Якщо,
звичайно, заподiяв його вiн.
Матвiй вже не слухав Супруна, який смачно розповiдав, як вони стирали -
скопували границю займанщини за Рибцями, волочили осадчого, били й вiшали
за ноги на старiй границi, щоб пам'ятав, де вона. Несподiвано Супрунову
розповiдь перебив Драб:
- Слухаю оце вас... Виговцi, пушкарiвцi... Не на добро це все. По менi
- подали б одне одному руку...
- Та ти що?! - аж скрикнув Супрун i його вус звинувся вище носа. -
Нiколи в свiтi! Та ми...
- I ви, i вони, - спокiйно провадив Драб, - можете опинитися в однiй
ямi. Московськiй або лядськiй.
Матвiй здивувався, не сподiвався од Драба таких мислей, вважав, що той
бачить не далi волового дишла. А вiн бачив далi вiд них обох. Драб дивився
розумними i печальними очима.
- Вони погинуть першi, - кип'ятився Супрун.
- Може, й так, а може, й iнак, - налив у чарки Драб. - Яка рiзниця.
Погинете, тримаючи одне одного за чуба. А Укра©на?
- Що Укра©на! Що? При чому тут...
- Та при тому.
Як та кропива, що глушить пiд собою траву й городину, так запеклiсть,
лютiсть глушила розважливi думки.
Драб безнадiйно махнув рукою.
Втомленi, хмiльнi, невдоволенi один одним Журавки обляглися на
розперiзаному кулевi соломи, кожен вкрився сво ю кире ю. I не згадалося
©м, як лежали у виямцi пiд кручею бiля Ненаситця, вкрившись одним кожухом,
як грiли одне одного молодими тiлами, як порiвну, на два тiла роздiлилося
все тепло, i кров, здавалося, шугала з серця в серце, й гаряче почуття
любовi заповнювало обох по вiнця, й думка була одна на двох, i сон також.
Тепер же на двох було тiльки цвiркуневе сюрчання з-пiд печi.



[Вiд гетьмана Виговського Матвiй дiзна ться про те, що проти бунтiвного
полковника Пушкаря плану ться вiйськовий похiд. За його наказом Сидiр iде
до Полтави i повiдомля про це Супруна: Матвiй прагне врятувати життя
свого брата. Але про намiри Виговського дiзна ться i Пушкар, який
розгромив вiйсько гетьмана.]



IX

Пiсля легко© й афектно© перемоги Пушкар рушив вiд Полтави, й дейнеки
розполохували залоги маленьких мiст та сiл, його вiйсько зростало вiд дня
на день, вже чимало й миргородцiв, лубенчан i гадячцiв перебiгли пiд
Пушкареву корогву. Ворохобного й незгiдливого полковника спробував
погамувати новий митрополит Балабан, таки обраний без московського
благословення, вiн погрожував Пушкаревi прокляттям, але той вiдписав, що
Виговського гетьманом не визна i не визна , доможеться ново© - чорно© -
ради, й порадив пископовi сховати сво прокляття до кишенi.
У Москвi сидiв Барабашiв посланець i бив чолом вiд Барабаша та Пушкаря
на Виговського ("Поглянь, великий государю, милостивими очима на полки
Полтавський та Миргородський, якi вiрно тобi служать i готовi за тебе
живiт покласти, а Виговський продався ляхам й зраджу тобi, вели скликати
нову раду на нашiй сторонi, на Солоницi, за Лубнами, де такi ради не раз
бували, ми виберемо гетьмана достойного й тво©й милостi до гробу
вiрного").
Пушкар з вiйськом стояв у Лубнах, Виговський - у Миргородi, а тим часом
у санях, оббитих медвежими шкурами, так що залишалася тiльки продуховина,
з яко©, неначе з справжньо© медвежо© барлоги, йшла пара, до Переяслава по
глибоких снiгах при©хав московський посол, боярин Богдан Хитрово,
околичний i оружейничий, ржевський намiсник. Москва не оповiщала, для чого
вiн iде, й козаки губилися в здогадах: однi казали - мирити Пушкаря з
гетьманом, iншi - вчинити нову раду на вибори гетьмана. Останн вельми
стурбувало козакiв, надто старшину, навiть тi, кому Виговський був не до
вподоби, кому натер перцю в нiс, обурилися: обирати нового гетьмана -
стоптати чобiтьми вiльний козацький вибiр, погодитися, що вiднинi гетьмана
призначатиме самодержець, а з тим втратити всi давнини й саме право
козацьке.
Задумалися сивочолi козачi голови. Григорiй Лiсницький, помiркувавши в
сей бiк, зрiкся сво©х претензiй на булаву, по©хав до Виговського, й вони
разом вимудровували, що чинити. Насамперед потрiбно було достеменно
вивiдати за мiри боярина, а також виманити його з Переяслава, де пiд
склепiннями церков i соборiв ще висiв дух Переяславсько© угоди, де мiщани
та козаки пiдкупленi потвердженим Москвою мiсту пiсля ради Магдебурзьким
правом, звiдки близько до натушкованого московським вiйськом Ки ва.
Гетьман послав до Переяслава свого довiреного чоловiка Захара Голубенка.
Боярин з почтом зупинився у грека Iвана, Захара Голубенка приймав у
свiтлицi, де всю покутню стiну займали полицi з iконами, Захаровi
здавалося - святi бачать його наскрiзь, вiдгадують пота мнi думки. Хтозна,
чи намагалися зробити те святi, одначе сам Хитрово розколупав Голубенка до
дна душi; його невпевненiсть, хисткiсть, захланнiсть, користолюбнiсть були
бояриновi вочевидь. В хатi грека пахло часником та смаженими грецькими
ковбасками, густий пах ладану не мiг подолати тi запахи, було жарко -
Хитрово все ще витрушував з свого дебелого тiла дрижаками лютi морози,
котрi долягали його в дорозi.
Бояринове обличчя пошерхло й лупилося, було змазане гусячим жиром i
вiдсвiчувало мiддю при свiтлi свiчi. Мiддю вiдсвiчували й очi боярина,
мовби спокiйнi, байдужi, на справдi сторожкi, як двi мишi в чужiй коморi.
Сам боярин - статний, лисий, над очима двома гострими ножами чорнiли
брови, борода була коротка, але густа, як хащi дерези. Хитрово розпитував
Голубенка про гетьмана, про минулi вибори, стелив мову, як шовкову траву,
здавався балакучим, - завертав балачкою то в той, то в iнший бiк -
насправдi ж вiдводив думку спiврозмовника вiд небезпечних тем, присипляв
©© й вертався знову на потрiбне йому тирло, але вже з iншого кiнця.
- хати менi в Чигирин далеко, ломить менi костi i в грудях болить.
Вручу я гетьману клейноди тут. Так i його царська милiсть велiв: дати
гетьману булаву в Переяславi, там вiн перейме на себе славу Хмельницького
i чин його, переяславськими угодами скрiплений. Чого Виговському боятися?
Цареве слово тверде, й мо також. То пустi балачки - про вибори. Навiти...
Ти скажи йому, порай, щоб ©хав сюди. Гарненько порай... Я бачу, ти чоловiк
вiри гiдний. I шани також...- i пильно подивився Голубенковi в очi. Й
вичитав те, що хотiв вичитати - письмена були нескладнi. Боярин пiдiйшов
до шкiряного мiшка, вийняв звiдти двi соболинi шкурки, розстелив на столi
й погладив по шерстi. Соболi спалахнули чорним срiблом, аж Захаровi
рiзонуло в очах. Боже, яка коштовнiсть, яка краса!
- Сховай... Ось так...- i власною рукою попхнув ©х Захаровi за пазуху,
й там враз затеплiло, защипало при мно й трохи лячно. А боярин знову
засунув руку в мiшок, зачерпнув, скiльки змiг захопити, червiнцiв i
впустив ©х Голубенковi до кишенi. Важкий золотий дощ покотився в чорну
безодню козацько© кишенi.
- Ось так... Голубок... Голубенко? Значить, Голубок... Скажи
гетьмановi, що я на нього смиренно чекаю, нехай при©жджа . Я вже послав у
полки листи.
...Глабцями, козирками, розвальнями полковники торували дорогу до
Переяслава. Скликав ©х туди не гетьман, а Хитрово. Мусив ©хати й
Виговський i призначати раду. Хоч достеменно не було вiдомо нiчого:
прочита боярин царський указ на схвалення козацького вибору чи розпочне
новi вибори. Увечерi гетьман сказав у тiсному старшинському колi:
- Москаль поверта вибори нанiвець, супроти наших звича©в, супроти
наших давнiх законiв, спочатку призначить, кого сам захоче, а далi
присилатиме свого - кацапа. Попустимо раз -попустимо навiки, i втратимо
всi нашi вольностi, отож мiркуйте i обирайте, кого самi схочете.
Те, що раду зiбрано на новi вибори, розвиднилося всiм аж уранцi
двадцять п'ятого сiчня: дзвонили дзвони, гримiли литаври, з соборно©
церкви винесли i поставили стiйма в снiг корогви, й винесли та заслали
килимом столика, боярин поклав на стiл привезенi вiд царя булаву та
бунчук. Зiбрали люд на тому самому майданi, де вiдбувалася рада на злагоду
Хмельницького з царем, майдан густо цвiв червоними, синiми, зеленими
козацькими шликами, сiрими та чорними баранячими шапками, кобеняками. Люди
хвилювались, гомiн стояв на все мiсто. Хитрово чипiв супроти Апостольсько©
церкви, спиною до головного входу, за ним - кiлька дякiв, пiддячих,
писарiв та канцеляристiв. Усi в довгих та дорогих кожухах-шубах -
малоросiйськi пiдданцi мали чудуватися на царськi багатство та статок,
думати про те, що й вони незабаром ходитимуть у соболях, бобрах та чорних
лисицях. Мороз пощипував боярина за червоний нiс, i вiн обережно торкав
його пальцями -боявся вiдморозити, нервувався, хоч i не показував того -
гетьмана не було. Скрипiв пiд козацькими чобiтьми снiг, з ротiв валувала
пара, зоддалiк здавалося, що козаки запалили люльки. Та ось на
протилежному кiнцi майдану стала помiтна якась товчiя, шемрання, людськi
голови загойдалися - козаки розступалися, когось пропускаючи. То йшов
митрополит Дiонiсiй i духовенство. Тiльки вчора вiн вернувся з Лубен:
©здив до Пушкаря, запрошував його на раду. "Нехай вся рада ©де сюди до
мене в Лубни", - вiдказав Пушкар.
Й знову напружена тиша, й знову хвилювання натовпу, розчахуваного
навпiл; до столу, де лежали царевi клейноди, йшов чернець Петронiй,
гетьманiв духiвник, за ним дво козакiв, один з них нiс щось, зав'язане в
хустку. Петронiй, високий, наче стовп, з довгою, клинцюватою бородою, взяв
з рук козака вузол i поклав на засланий килимком столик поверх привезено©
Хитрово з Москви булави, видихнув з рота клубок пари й прогудiв:
- Панове рада! Загадав Виговський переказати вам, що вiн зрiка ться
булави, вона йому бiльше нi до чого, в Москвi його за гетьмана не
вважають, пошанiвку йому нема , й у вiйську вiд того бродiння, нехай
боярин настановля вам за гетьмана кого схоче, а Виговський утомився
довгою працею, бачить на себе звiдусiль лихi заходи, тож бажа решту свого
вiку присвятити Боговi в монастирi.
На майданi запала вiдчайдушна тиша, рада втягла в себе чернецевi слова,
але не могла одразу перетравити ©х. Дивилася поперед себе, повитрiщавши
очi, так бойнi козаки дивляться на ядро, яке впало в ©хнiй круг, шипить i
димить ось-ось ма вибухнути. Хитрово розтулив рота, хотiв щось сказати,
не сказав, забув його закрити, вiн розгубився не менше за iнших. I враз
майдан заревiв, загудiв, застогнав, з натовпу вискочив маленький
рудобровий сотник i закричав просто в заiне ну бороду Хитрово:
- А бодай того нiхто не дiждав, щоб Виговського з булави скинули, анi
царевi, анi тобi, боярине, козаки нiчого не заподiяли, щоб ви право наше
козацьке у нас видирали; Виговський у походах голову смажив, наш люд з
неволi лядсько© визволяючи, .всi ми з ним умерти й жити готовi, вся
Укра©на йому присягнула, i нинi ми всi йому присяга мо!
- Правда, правда! - гули козаки.
Полковник Григорiй Гуляницький - ставний, пiдтягнутий, чорновусий,
чорнобровий, чорнобородий, гарний, як чорт, що перекинувся в чоловiка, -
пiдняв над головою пернач:
- Ми, боярине, сповнятимемо царськi велiння, а обрання гетьмана з наших
рук не вiддамо, за те рани i смерть у битвах приймали й прийма мо, щоб
заслужити славу i честь у нашому народi.
Почали гукати й iншi козаки та старшини - невiдомо, чи були намовленi
звечора гетьманом та його пiдпомiчниками, чи з власних розуму та спонуки,
й тиснули на боярина, вимахували кулаками, й Хитрово злякався, затрусив
бородою:
- Хiба ж я що?.. Коли бажа те, щоб був Виговський гетьманом, нехай буде
з вашо© волi i по ваших звичаях. А що козаки напирали й далi, закричав:
- Привiз я грамоту царську на пiдкрiплення i утвердження... Ось вона, -
й вихопив з-за пазухи скручену в трубочку грамоту.
- Чого ж досi крутiйствував! Ану дай...потягнув до себе грамоту
Зарудний. Пробiг по нiй очима, вголос прочитав:
"...Його царська величнiсть при стародавнiх вольностях вас залишити
зводить i без будь-якого применшення завжди тримати буде, в тому сте на
нашу царсько© Величностi милiсть будьте надiйнi".
У грамотi тiльки раз, i то на початку, згадувався Виговський, що йому
по смертi Хмельницького всi справи врученi, далi ж грамота була
крутiйська, ©© можна було притулити до будь-якого "новообраного" гетьмана.
Але Зарудний того не тлумачив, а густим басюрою прорiк:
- Утверджено пана Виговського царською грамотою.
- А що я й кажу! - потягнув до себе грамоту Хитрово. - Нехай тiльки
гетьман заприсягнеться, що не днатиметься з ворогами царськими, а на
полякiв, якщо не оберуть царську величнiсть на престол польський, як сейм
обiцяв, битиме, i на туркiв битиме, а тодi нехай ©де перед яснi очi його
царсько© величностi до стольного граду Москви.
Покляклими вiд холоду руками боярин вручив Виговському, котрого майже
силомiць привели старшини, клейноди.
Увечерi Виговський жартував до старшини:
- Тепер я вже тричi гетьман... Але на четвертий раз не згоджуся нiзащо.
Увечерi ж Хитрово виказував Виговському при старшинi все те, що мав
сказати на радi, але не одважився при розварйованому натовпi.
- Великий государ для вашо© користi зволив учинити сво©х во вод i
ратних людей по значних мiстах Укра©ни:
Чернiговi, Нiжинi, Переяславi, i де годиться, так само, як у Ки вi, щоб
вас боронити. Во води робитимуть у мiстах осади й судитимуть та розправу
чинитимуть над осадними людьми, а козакам чинитимуть управу полковники,
вiйти й бурмiстри по ваших правах. Податки iз оренд збиратимуть i
даватимуть Запорозькому вiйську i на ратних людей...- I плутано та
вiтiювато повiв мову про те, яка то гетьману i старшинi буде з усього того
велика користь. - Во води оборонять мiста i весь люд укра©нський, i ви
знатимете, що хати вашi цiлi, ©х во води бережуть, i грошi подiленi на
всiх порiвну, й порядку скрiзь дотримано.
Вiн боявся, що старшина заперечуватиме, адже в статтях Хмельницького
жодним чином не йшлося, щоб по укра©нських мiстах стояли московськi
залоги, та ще й податки з укра©нцiв правили, але старшина, одiгрiвшись з
морозу й розiмлiвши вiд грiтого з перцем угорського вина, мовчки слухала
тi боярськi слова, всiм вони були не до вподоби, але нiхто не одважився
заперечити. Отож, мовби уклали домову, але без пiдписiв i печаток.
Старшина не заперечувала ще й через те, що посполитим байдуже, кому
платити податки - во водам чи сво©м державцям, либонь, краще таки
во водам, так буде один податок, одна мiра, нiхто понад не© чиншу не
правитиме. Якщо вони зараз звонплять проти цього, завтра про те знатиме
все мiсто i всi iншi мiста та села, а те - супроти них, не на ©хню
користь. Одначе Виговський не хотiв приймати тих накидiв з нiмою покорою,
хмуро крутив вуса, а далi сказав:
- Але в яких мiстах сидiтимуть во води, я скажу царськiй величностi...
А сам знову думав: "Там буде видно, може, дасть Бог, викрутимось".
Вимог i пунктiв боярин привiз цiлий мiх: другою вимогою було, щоб гетьман
вивiв козакiв з Старого Бихова та Чаусiв, вiдкликав сво©х полковникiв, а
всiх, хто там записався в козаки, з ре стрiв виписав. Москва вважала
Велике Князiвство Литовське сво©м, завойованим кра м, по наставляла там
сво©х во вод i збирачiв податкiв. Старшини переглядалися, деякi то й
зовсiм невдоволено - ущiмлено ©хню звитягу, саму честь,- тi землi
завоювали козаки, а тепер ©х проганяли звiдти втришия, неначе потурнакiв,