Страница:
з'©жджав кудись з дому - в поле, на озеро по рибу, на пасiку, а вночi
прокидався й божевiльна невiдомiсть мучила його, наливала серце люттю.
Давно зрозумiв, що правди не дознати, та вона й не потрiбна йому, одначе
©дь ревнощiв катувала й далi. Водночас десь у далекому схронi серця
блискотiла iскорка отi © невiдомо© ранiше жаги, яка також кидала його до
Федори, хоч вiн у тому й не признавався.
Хто зна, скiльки б це тривало, але одного квiтневого дня з Чигирина
прискакав козак з наказом прибути до гетьмансько© столицi.
[Зiбравши велике вiйсько, Виговський захопив Полтаву. В бою проти нього
гине Мартин Пушкар. Матвiй знаходить на полi бою Супруна i ряту його. Про
це дiзна ться генеральний суддя Богданович-Зарудний i виганя Матвiя з
гетьмансько© канцелярi©. Пiсля цього вiн служить простим козаком в
Чигиринському палку.]
XIV
...
Листа гетьман Виговський прочитав на радi. В ньому писано вiд царя
Шереметьеву, аби пiд приводом того, що гетьману вiддадуть Барабаша, боярин
заманив до Ки ва Виговського, схопив i вiдправив його до Москви. В листi
також було названо кiльканадцять старшин та полковникiв, яких велено
забити в залiза.
Якби у вiкно влетiла кульова блискавка й з шипiнням почала кружляти по
свiтлицi, вона зробила б менше враження, нiж цей лист. Старшина онiмiла, в
не© на якийсь час одiбрало мову. Ввели поштаря, вiн затинався, щось
белькотiв, i його вивели. Пiзнiше ходили балачки, нiби листа було
пiдроблено, його згарбузували поляки, але тодi так нiхто не думав. Та й
поштар не вiдвiвся перед поблиском шаблi.
- Це ще не все, - мовив гетьман, пiдвiвшись з стiльця. - Втiкачi з
московського вiйська оповiдають, що цар збира ться послати на нас
стрiльцiв i вигубити козакiв до ноги...
- Чого ждемо! Присягали боронити один одного, а тепер нас поведуть як
баранiв!
- Ще ж не потупилися нашi шаблi!
- I пороху не забракло. Зумi мо себе оборонити! Старшина нуртувала, а
гетьман знову опустився на стiлець з високою рiзьбленою спинкою,
спостерiгав. Чи всiх допекло, чи хто вiдмовчу ться?
- Я давно зрозумiв, - сказав тихим, пониклим голосом, - що Москва не
збира ться виконувати жодного пункту Переяславсько© угоди. Жодного! Се я
побачив ще за Хмеля... Хоч, зiзнаюся, не хотiлося в таке вiрити... Так
клялися... Так дзвони дзвонили! Все на щось сподiвався... Дурив власне
серце... Та угода - оманна. Аби нас одурити. Вицiдили з мене вiру..;
Аж до ранку горiла тi © ночi в гетьманськiй опочивальнi свiча, гетьман
сидiв за горiховим столиком i власноручно писав унiверсали на збiр
вiйська. Перетнув межу, до яко© стiльки разiв приступав i вiдступав знову,
зважував i виважував; слухав Тетерю, слухав Беневського й Немирича й
доконечно нiчого не обiцяв, перетрактацi© з Польщею тримав про запас. Так
само вагався й Хмельницький, ведучи пере говори зi шведами та Ракочi,
Хмельницькому було ще важче, адже уклав у Переяславi злуку з Москвою,
перед смертю сказав Юрi вi: "Я заприсягнув царю московському, ти тако©
присяги не складав, по менi вчиниш, як зна ш".
Вiйсько збро©лося, ладналося в похiд. Гетьман вирiшив повести козакiв
на лiвий берег i там вчинити велику раду. Тетеря, Немирич i Беневський вже
звiстували йому не раз, що поляки, попеченi й поляканi Хмельниччиною,
годнi на федерацiю, на спiлку рiвних. Дев'ятого серпня, коли вже зiбралося
вiйсько, з Москви прискакав посланець - пiддячий Якiв Портомо©нов. Суворий
з вигляду, але добрий серцем, привiз багатi подарунки, вимовив вiд царя та
вiд себе ласкаве слово. Вiд царя - нещире, вiд себе - щире. Погладжував
сиву бороду, усмiхався приязно, промовляв гарно, в лад, розумно, видно,
багато знав, багато чого вмiв, iншого разу гетьман залюбки б посидiв з ним
за узваром на меду та на шафранi, погомонiв, нинi ж - пiзно. Пiзно!
Виговський не любив будь-кому завдавати прикростей власною персоною, всi
вiдповiдi переказував через iнших, але цього разу оповiстив суворо:
- З рiзних мiсць пишуть менi полковники, сотники й осавули, що во воду
Шереметьева та князя Ромодановського прислано на лиху справу. Князь
Ромодановський вже пустив немало крiвцi, а барабашiвцiв та пушкарiвцiв
трима пiд сво©м крильцем. Годi! Йду на Заднiпря вчинити порядок. А
стануть на путi царськi люди - вдарю на них. До Ки ва пошлю свого брата
Данила, аби вигнав звiдти Шереметьева та зруйнував фортецю, яка проти нас
наладована. Ще ж ми не обабилися зовсiм, ще ж не потупилися нашi шаблi, ще
ж кров, а не сироватка гуля в наших жилах! За кого нас ма цар? За кого
мають нас бояри? За худобину. Ми люди, i люди вольнi©, звитягою випо нi,
ми добрi i щирi, як дiти, але всякому терпцю мiра. Досить, награлися з
нами, натiшилися. А ми находилися по шнурочку, та ще й зiгнувшись. Пора
розправити плечi й дихнути на повнi груди.
Портомо©нов жахнувся, замахав руками, аж поопадали рукави його довгого
кожуха, й вiн метляв ними, наче ганчiрками. Болiсть i розпач спотворили
його гарне обличчя, вiн вболiвав щиро й стратив гарний лад сво © мови,
ковтав слова - намагався перемiнити гетьманiв рiшенець. Але той слухати не
схотiв, покликав вартових козакiв:
- Вiдведiть царського посланця на кватирю.
Слiдом за Портомо©новим прибiг на змилених конях iнший царський гiнець
- Тюлюба в, але гетьман його не прийняв.
XV
[Виговський прийма рiшення остаточно розiрвати з Москвою. Козаки
укладають з Рiччю Посполитою Гадяцькi пакти, якi значно розширювали права
Укра©ни, фактично перетворювали ©© на незалежну державу.]
Матвiй довго никав помiж наметами, його кортiло на власнi вуха
послухати пакти, а то й почитати ©х, i соромився йти до писарського воза -
там його всi знали, боявся зневаги, кпину, косого погляду. Нарештi
видивився, коли бiля воза стовпилося найбiльше козакiв, зашився в товпу,
зiгнувся, вкляк. Матвiй долучився до гурту, коли писар Михненко -
вузьколиций, довгоносий, з вусами, схожими на обiрване путо, першi статтi
вже прочитав, а що козаки мало що розумiли в них, кричали, перепитували, -
розтовкмачував лiнивим голосом - либонь, читав уже статтi не вперше,
втомився й збайдужiв.
- Отож Чернiгiвське, Брацлавське i Ки©вське во водства, себто Укра©на
наша, оголошена вольним та незалежним кра м, злученим з Польщею, яко й
князiвство Литовське, три кра©, творять одну спiлку рiвних мiж собою
республiк пiд рукою одного короля, обраного всiма разом...
Його перебили:
- А що таке республiка?
- Король, отже, над усiма?
- А во водство Волинське куди подiлося?
Михненко знову нудно й байдужо пояснював:
- Республiка, це, ну... Такий уряд... Де голова - король.
- Над усiма?
- Аякже. Його обирають, а як помре, тодi обирають нового.
- З наших чи тiльки з полякiв? - запитав маленький, миршавий козачок з
носом-бурулькою i загнав писаря в глухий кут.
- Ма'ть, тiльки з полякiв.
- Отако©. Так вiн i жалiтиме i допильновуватиме сво©х.
- Над ним стоятиме сейм.
- Також з полякiв? j
- А ти бiльше слухай та менше запитуй,-розсердився Михненко й, щоб
уникнути нових розпитувань, почав швиденько читати:
- ..."Унiю знести й надалi терпiти як римську, так i грецьку релiгiю"
(Тут знову посипалися запитання, але Михненко на них не зважав).
"Ки©вський митрополит зi сво©ми чотирма владиками хай завжди матиме мiсце
в сенатi Корони Польсько©. Вiйська компутового козацького ма бути не
бiльше шiстдесяти тисяч, або як вельможний гетьман на ре стрi подасть.
Старожитнi церкви, монастирi з усiма сво©ми господарствами мають бути
приверненi козакам. А щоб не були вони пiд свiтським завiдуванням, то хай
мають для себе двi сво© академi©, одну в Ки вi, а другу де схотять, сво©
школи, архiви та друки. Всiм ма бути даровано i щиро вiдпущено все
минуле, а коли б було не так, але iнакше, то й перемир'я розрива ться. Не
платити податкiв до Корони i не знати по обох Укра©нах iншо© яко©
юрисдикцi©, окрiм самого свого козацького гетьмана. Йому ж, гетьмановi,
вiльно представляти королевi того зi сво©х козакiв, кого захоче
нобiлiтувати, а щоб мало те свою мiру, то нехай гетьман вибере зi сво©х
пiдлеглих по сто чоловiк з кожного полку в рiк..."
На цьому мiсцi Михненка знову обiрвали, козаки захвилювалися,
заюртували й не вгомонялися довго. Запитували, що таке "нобiлiтацiя", й
Михненко пояснював, що це виведення в шляхту, й тодi першим закричав
маленький миршавий козачок з носом-пиптем:
- По сто на рiк з полку? А в нас у полку скiлько козакiв? Двi з
половиною тисячi. То це мене пропхають у шляхтичi через двадцять п'ять
рокiв? Я до того й не доживу. Й появляться молодшi, спритники...
- Ти такий в'юркий, що пролiзеш першим, - жартували однi. Iншi
торгували, хвилювалися. Цей пункт викликав най бiльше суперечок i
хвилювань.
- Я й сам не полiзу в шляхту, - кричав бiлобровий, з хвилею пшеничного
чуба, який вибився з-пiд шапки, козак.
- Полiзеш. Ще й як.
Летiло в повiтрi бабине лiто, чiплялося за шапки, за плечi козакiв,
одна довга-предовга павутина вчепилася за Михненкову шапку, на ©© кiнчику
гойдався павук. Вгорi пливли бiлi, наче лебедi, хмари, й голубiло небо,
але козаки не бачили нi неба, нi бiлих хмар, розпалювалися все дужче,
декотрi вже брали один одного за кунтушi.
Врештi Михненко махнув рукою i почав читати далi:
- "На Укра©нi не ма бути нiяких коронних обозiв, хiба довелося б ©х
туди затягати задля потреби, але ними буде командувати сам гетьман, якого
обира пiсля смертi тепер живого король i то з чотирьох кандидатiв, якi
вибираються з Ки©вського, Чернiгiвського та Брацлавського во водств.
Велике князiвство Руське матиме владу найвищого трибуналу, туди
надходитимуть справи до рiшення з менших судiв, матиме власну державну
скарбiвницю, куди йтимуть усi до ходи й податки з князiвств й
обертатимуться тiльки на власнi потреби, власну державну старшину:
канцлерiв, маршалiв, пiдскарбi©в. При волостях i установах вiльно буде
кувати власну монету для заплати козацькому вiйську. Мати помiж собою
загальнi спiльнi ради i спiльнi сили супроти ворога i дбати всiлякими
способами, щоб була вiльна навiгацiя до Чорного моря. Поштарi, маршалки та
iншi достойники мають бути подiбнi до коронних... Гетьмановi козацькому не
шукати в стороннiх монархiв жодно© протекцi©, а знати себе вiрним лише
сво му королевi..."
- Це ж як, знову пiд короля? - пролунало десь позаду, й козаки
захвилювалися, загомонiли.
- Короля обира мо самi, на три кра©... - намагався по яснити Михненко,
але його не слухали.
Матвiй вибрався з натовпу. Вiн iшов i думав, перетрушував почуте
ранiше, перебирав щойно прочитанi Михненком пункти i все дужче впевняв
себе, що пакти укладенi дуже добрi. Навiть при тому, що йому особисто
нобiлiтацi© не дочекатися, його власна козацька справа зчадiла чорним
димом. Хто нинi його нобiлiту ? Якби все було так, як ранiше, вiн би
отримав шляхетське звання одним з перших. Позаду йшло дво козакiв i
гомонiли:
- Ох i справного трактата уклав гетьман. Ми ще нiколи не мали такого...
- Переяславський не гiрший.
- Не кажи. Там - пiд царем, пiд во водами. А тут - усi рiвнi. Три... цi
самi... як ©х - республiки. В сенатi усiх порiвну... Почулося голосне
зiтхання.
- Пакти, може, й добрi... Тiльки обдурять нас ляхи, як вже не раз
дурили. Ти як хоч, а не примиряться вони, щоб ми стали з ними в один
аршин...
- Таж натерли ©м перцю в нiс. Скiльки разiв били... Охмолосталися,
отямилися. Викруту в них iншого нема .
- Поки що... Ой, Омельку, Омельку... Хiба ж ти не пам'ята ш... Твоя
спина, може, й не пам'ята , а батька твого, дiда? Такi землi втратили,
такi фiльварки... Не попустять вони.
- Нам коб лишень передихнути, вбитися в колодочки.
- Й сього не дадуть.
Козаки повернули лiворуч, понесли балачку понад ставочком у свiй
курiнь. А Матвi вi нi з ким i словом перекинутися.
Журавка напував Зiрку бiля броду з маленько© рiчечки Карасика, що бiля
Олешнi. Як i всi сiверськi рiчки, Карасик - бистра й холодна та все
остуджена й вияснена осiнню до дна. Зiрка пила довго (Матвiй, задуманий у
сво , забув ©© розгнуздати), цмулила воду, пiднiмала голову й тодi з ©©
губiв спадали важкi краплi та кльокали на плесо. I враз сонце розлетiлося
на друзки, а його й далi дробили кiнськi копита: через брiд пролетiв
гетьман iз почтом - дво козакiв попереду, тро позаду. Сидiв у сiдлi
молодо, наче влитий. Вискочив на горб i враз натягнув поводи, махнув
вершникам рукою, спустив коня на кiлька крокiв униз. Зупинився, втомленим
сумним поглядом обмацав Матвiя. Журавка зняв шапку, опустив голову. Це
вперше пiсля його вигнання з канцелярi© гетьман зупинив на ньому погляд.
Мабуть, i Виговський не знав, що сказати, хотiв трохи збадьорити
козака, але не мiг до кiнця подолати досади та осуги на нього. З губiв
злетiли зовсiм не тi слова, якi намiрявся мовити.
- Винуватий сам...
Матвi вi зшерхло в горлi, пiд очима забринiли сльози.
- Несу хрест... Рiдна кров... - i зовсiм вилетiло з голови, що мрiяв
про отаку зустрiч i хотiв попросити в гетьмана абшиду.
- Поспокутуй ще трохи... грiх свiй. - I вже iнакше, довiрчо: -_ Що
дума ш про пакт? Що козаки гомонять?
Матвiй намагався i догодити гетьману, й сказати правду:
- Менi всi статтi гарнi. А козаки... Всiляке гомонять. Однi кажуть -
вони нам на велику користь. Iншi таки бояться ляхiв. Мовляв, пили кров...
i зараз обдурять. А чимало й таких, що не тямкують.
Виговський подосадував, що навiть цей козак, зичливий йому, не вповнi
все розумi .
- Так треба. Поки що... Нема в нас iншого викруту. - Й повторив: -
Поки що. Втямив?
- Так, - хитнув головою Матвiй, хоч втямив не до кiнця. "Гетьман хоче з
часом i цi пакти одмiнити?"
- Одiб' мось од москалiв, тодi...
- Кажуть, - обережно мовив Матвiй, - пiд Севськом вiйська московського
гибiль...
- Неправда, - рiшуче заперечив Виговський. - Розсiяне воно по
пограничних мiстах. Не важилося вийти на нас. А я хотiв... За одним разом.
А сам пригадав останню старшинську раду, на якiй схиляв полковникiв
бити на московськi мiста - Бiлгород та Путивль - i вимагати, аби видали
бунтiвникiв, котрi ховаються по них. Старшина на те не пристала,
посилаючись на невдалi спроби пiд Камiнним та Олешнею.
- А що в сотнях про це кажуть? Матвi вi до жару в грудях хотiлося
догодити гетьману, одначе, пристудивши той гарячий жар, змусив себе
сказати:
- Потомилися козаки... Чутки ходять, що серби i татари нашi села
шарпають... Втiкають козаки з сотень. У нас уже восьмеро втекло.
- Знаю, - нахмурив брови гетьман. - Ти не збира шся втiкати?
Матвiй пiдвiв змарнiле обличчя.
- Я з вами до загину.
- Ну, гинути нам ще рано, - трохи прояснiв обличчям Виговський. Кiнь
пiд ним нетерпляче перебирав бiлими копитами. - Послужи ще трохи, - й
попустив повiддя. Ледь перевисаючи на лiвий бiк, помчав полем.
Матвiй вiв Зiрку в поводi й мiркував, що вони з гетьманом думають про
одне й те ж, i це його трохи дивувало: гетьман вiд нього на хтозна-якiй
вiдстанi, може стоптати, звiяти з свiту, як порошину, а й сам...
порошина... Бо ж - смертний. Порошина для вищих сил... Але яких? Тi сили
звiдки? З неба чи породженi тут, на землi? Адже все оце - вiд них, людей.
Вiд ©хньо© жадоби, захланностi, але й прагнення добра, правди. Людина
потина людину, люди - людей. Нам, укра©нцям, випало жити на спокусу
iншим, але через що? Чи через те, що ми такi... гречкосi©, не хочемо
чужого, не важимося на чуже, не розпалили в собi жадоби, чи через те, що
не знаходимо однi ©, власно©, правди, а хапа мося за ту, котру нам
пiдсовують? I гриземося помiж собою, возвеличу мося один над одним. Меншi
- над ще меншими, бiльшi - над бiльшими. Всi хочуть в отамани, нiхто не
хоче коритися, визнавати над собою влади... Влади - яко©? Може, вона в нас
не така, як у iнших? Там цар, там король, цiсар або султан, i все в його
руках. А ми збiглися, скричали когось на найвищий уряд, i кожному кортить
скричати свого... Нинi обрали Виговського. Мудрий вiн чоловiк, а чи такий
вже, щоб тi © мудростi вистачило на всiх? Й скiльки в нього ворогiв... Але
Матвiй нiколи не одступиться од нього.
Помiтив, що на лiвiй переднiй нозi кобили хляпа пiдкова, зупинив
Зiрку, пiдняв ©й ногу й вiдiрвав пiдкову та заховав до кишенi. "Доведеться
платити ковалевi, щоб перекував". Далi Зiрка йшла накульгуючи. I знову
думав про розмову з гетьманом, не знав, радiти цiй стрiчi чи досадувати на
не©, шкодувати на власнi правдивi слова (мiг ©х не казати, дужче
сподобатися гетьману), чи нi. На колодках бiля напiврозвалено© клунi (вже
лежали сохи i крокви на нову клуню) сидiли козаки, гомонiли.
- Пiд С вськом московське вiйсько сто©ть, - голосно казав Сидiр,
притоптуючи великим пальцем тютюн у муругiй люльцi. - Ось-ось рушить на
нас.
Iншим разом вiн би не зачепив Сидора, адже поклав уникати його, не
помiчати. Але нинi, пiсля зустрiчi з гетьманом, не стримався. Зупинився й
запитав:
- А ти звiдки зна ш?
Сидiр з несподiванки сторопiв:
- Купцi при©здили...
Матвi вi заманячила на овидi пам'ятi темна хмарина, гостренький шпичок
ввiп'явся в серце. Справдi, з-пiд С вська в козацький обоз безперестану
©здять москалi, купцi та стрiль цi, точаться торги та переторги, точаться
розмови. Матвiй нi до тих торгiв, нi до тих розмов не вступав, а от Сидора
кiлька разiв бiля московських возiв бачив. Чого вiн там крутиться?
Торгувати в нього мовби нiчим. I чому гетьман допуска тi на©зди-при©зди
москалiв, чому не вiдтрутить ©х, не поставить варту? Якщо поклав
одколотися од них? Малi козацькi партi© шарпають збройне московськi села,
стрiлецькi загони шарпають села укра©нськi, а в обозi тi й тi "товчуть
одну ступу". Треба б сказати гетьману, щоб поставив варту. Але як вiн
тепер скаже...
- Брешуть купцi, як попiвськi пси. Нема пiд С вськом московського
вiйська.
- Яка це кума тобi нашепотiла? - глузливо запитав червонопикий козак з
вiдрубаним вухом.
- Така кума, що вмi й рота заклепати, - раптом гостро вiдказав Матвiй.
- Дозорцi при©хали. Побували пiд С вськом i поза С вськом. Вчинили повний
вивiд. Не треба бридити дурного, лякати самим себе. Гетьман краще зна , що
робити.
Й смикнув за повiд Зiрку.
[Гадяцький трактат неоднозначно оцiню ться козацтвом та селянами.
Москва почина збройну iнтервенцiю проти Укра©ни, але пiд Конотопом
московське вiйсько зазна нечувано© досi поразки. В цiй битвi гине i
Супрун, який воював на боцi Москви.]
XX
...
Ледве зiйшла з луки вода, Виговський з усiм вiйськом перейшов через
Соснiвку. Трубецькой наказав покинути шанцi для приступу Конотопа й мiцно
обкопав табiр пiд лiсом. З мiста вийшов Григорiй Гуляницький з
обложенцями, ©х лишилося двi з половиною тисячi - без коней - коней по©ли
за дванадцять тижнiв облоги, - це йшли не люди, а тiнi, ©х гойдав вiтер.
Другого липня Виговський мiцно вдарив на московський табiр, московити
вистояли, проломи заладнали, але появилися проломи у ©хнiй вiрi та
впевненостi, вони почали вiдступати, на переправi через зуч козаки знову
вдарили на них й дуже багато московитiв потопилося. Все ж ратники встигли
окопатися на житньому полi, й отако, осипаючи довкола свого обозу частi
шанцi й вали, московити вiдступали до Путивля; в одному з таких приступiв
уламок ядра, яке розiрвалося за кiлька крокiв вiд Виговського, забив пiд
ним вороного румака, другий великий уламок продiрявив кунтуш та жупан, але
самого гетьмана не зачепив. Розшарпане, згнiчене московське вiйсько
вiдступило до Сейму, а далi кинулося навтьоки й замкнулося в мiцнiй
Путивльськiй фортецi.
...На раду в таборi над Сеймом старшини зiбралися в просторому
гетьманському наметi, на вiковi ковано© скриньки була виставлена для всiх
ступка тютюну турецького й одчиненi обидвi вилоги - аби виходив дим. Вiн
валував з намету, наче з гути. Запашний гетьманiв тютюн курили всi разом,
але говорили нарiзно, зчинилася сварка.
- Пiдемо, а татарин наших жiнок та дiтей хапатиме.
- Не дотремо московитiв, вони знову вiйсько зберуть.
- Не зберуть. Козаки пориваються додому, жнива не за горами...
- Там роботи - гибiль. I корму коням нема , на десять верст кругом жита
викосили...
Однi полковники поривалися на Путивль, вимагали вiд гетьмана взяти
мiсто в облогу й донищити московське вiйсько до решти, iншi наполягали на
тому, що ворога скурано, прогнано з укра©нсько© землi i треба вертатися,
мовляв, нема для чого даремно тратити козацькi життя. дностi не було, а
де нема дностi, там нема й бойового духу.
Гетьман довго мовчав, хмурив ледь посрiбленi на кiнчиках брови й врештi
сказав:
- Я зняв зi стiни шаблю, щоб лишень прогнати з Укра©ни московське
вiйсько, яке чинило нашому люду кривди й плюндрувало край. Я не хочу
воювати з царем та народом московським i попирати кiньми ©хню землю. Ми
пошлемо царевi замирення й житимемо з ними, як добрi сусiди.
Спакувавши у вози вiднятi в московитiв корогви, тамбурини та гармати,
Виговський вiдпустив у Крим орду й повiв козацьке вiйсько до Чигирина.
...У Москвi про вiдхiд козацького вiйська довго не знали. Пiвнiчну
столицю струснула панiчна лихоманка, жах охопив московитiв: щойно
повоювали стiльки мiст, скурали столицю литовську й полонили гетьмана
литовського, i ось тепер Трубецькой, надiя московитiв, "муж благоговейный
и iзящный, в воинстве счастливый и недругам страшный", розгромлений
наголову. В чорному траурному каптанi вийшов до народу цар, аби заспоко©ти
його, але не втримався сам, залився слiзьми, й люд московський попадав
навколiшки та зводив до неба руки, благаючи в Бога помилування. Одначе,
покладаючись на Бога, люди насамперед сподiваються порятуватися самi: в
Москвi закипiли землянi роботи, копали глибокi рови, обгрунтовували стiни,
кували подвiйнi брами, цар видав указ, за яким за лопати та кайла змушенi
були взятися навiть бояри, сам вiн походжав по стiнах, заглядав у рови,
поплiскував знiженою долонею по гарматах, з тугою i острахом вглядався в
повитий маревом обрiй. А в льохах i палатах скарбники та царевi фамiльянти
потай пакували соболiв, коштовностi, каретники мiняли колеса на повозах та
перековували коней.
По Москвi прокотилася чутка, що цар втiка за Волгу, в Ярославль.
[Але Варшава не погоджу ться на козацькi пропозицi©, польськi пани
проти рiвноправного союзу Польщi, Литви та Укра©ни. Зроста незадоволення
полiтикою I.Виговського i в Укра©нi.]
XXII
...
Третiй день у гетьмана болiла нога, та так, що вiн ледве мiг на не©
ступити. Колись давно, пiд лиховiсним Берестечком, просидiв нiч у болотi,
й окошилося те на нозi: по простудi, на негоду, а то й просто невiдь-чому
починало болiти колiно. Парив його в гарячiй водi, у яку додано живицi та
дьогтю, прикладав горiлчанi припарки - вiдпускало, вiн навiть забував на
якийсь час про хворобу, вiдтак вона нагадувала про себе знову.
Через те ©хав не верхи, а в ридванi, на дверцях якого були намальованi
гетьманськi вензелi, сотня затяжцiв охороняла його. Й ще кiлька сот
затяжцiв - усi, якi були пiд рукою, звечора пiшли до Германiвки. Гетьмана
супроводжувало також восьмеро козакiв особисто© охорони й значнi козаки -
канцеляристи Верещака та Судима, котрi були у Варшавi на сеймi i везли
списанi на папiр Гадяцькi пакти. Тiльки тепер, коли статтi були ствердженi
сеймом, Виговський. вирiшив оголосити ©х.
Й сталася в дорозi лиха притичина, пере©жджали по ветхому мiстку ручай
у глибокiй долинi, ридван вломився й осiв по самi дверцята в багнюку. Вiн
не перекинувся, а тiльки дуже нахилився на правий бiк, затяжцi не хотiли
лiзти в багно, машталiр та кiлька козакiв довго розбирали палiччя, з якого
був згарбузований мiсток, а потiм разом iз затяжцями спробували тягти
ридван на сухе. Але спочатку козаки геть мана винесли. м не вдавалося
зрушити важкий ридван, та саме на той час нагодилася друга чигиринська
сотня, козаки - серед них i Матвiй - побiгли пiд гору, вивалили новий тин
бiля хутiрця й посунули його пiд колеса ридвану. З вишняка вийшла стара
жiнка з пласким, пожмаканим зморшками обличчям i заходилася проклинати
козакiв за тинок: "А щоб ви до вечора не дожили, а щоб вас грiм побив,
земля б вас усiх присипала", вона трусила сухим кулачком i лаялася
страшно, й врештi один козак побiг та насварився на не© рушницею. Стара
щезла у вишняковi. Впродовж дня Матвiй кiлька разiв згадував тi прокльони.
Коли витягли ридван, виявилося, що вломилося лiве задн колесо, дво
козакiв побiгли кiньми до Ржищева за колесом, затяжцi повдягалися при
дорозi, а гетьман сидiв на знятому з коня сiдлi й нервувався, i згадував
лаючу стару, ©© прокльони, i йому було непри мно. Та потроху заспоко©вся й
навiть забувся. Дивився на бузиновi хащi, рясно всипанi чорнильно-чорними
ягодами, таких хащiв iз бузини вiн не бачив зроду - заввишки в кiлька
людських зростiв, густi-прегустi, й кетяги, неначе чорнi шапки. Понад
бузиновими хащами зносилося з пiвдесятка диких груш, грушки-лiсiвки
скочувалися з пагорба до дороги, бiля самих гетьманових нiг жовтiло ©х
кiлька. Пригадав, як у дитинствi ласували такими грушками, хоч у
батьковому саду було чимало груш високих сортiв: i глеки, й дулi, й
ватянки, але жовтi лiсовi грушки, а ще гнилички, мали особливий смак. Вiн
пiдняв з трави одну, обтер у долонях i розкусив, пожував трохи й виплюнув
- грушка була терпка, аж зсудомлювало горло.
З болiсним сумом зауважив, що повернуло на осiнь (i в його життi
також), холодно поблискувала в озеречку вода, отави бiля нього посiрiли й
пожухли, величалися помiж них рудi султани кiнського щавлю та полину,
тьмяно поблиску вали якiсь жовтенькi квiточки, вичахало небо й остудiла
душа. I думав гетьман про все, що ско©лося в останнi мiсяцi, й не мiг
нiчого собi до кiнця пояснити. Де i якi зробив помилки - й думав про раду,
й посмоктувало в нього пiд серцем.
Лихi передчуття тривожили гетьмана. "Як же швидко все сталося, - думав,
згадуючи такi близькi вибори його на гетьмана, ма во корогов, пiднесення,
яке панувало у вiйську i серед поспiльства. - Як швидко... вкисло це пиво.
Чому? Чому все повернулося так? Через те, що не роздушив гадину зради
одразу? Загравав iз Москвою?"
...А козаки з колесом все не ©хали, й врештi гетьман попросив коня,
його обережно пiдсадовили в сiдло. Вiн подивився на затяжцiв, i йому
прокидався й божевiльна невiдомiсть мучила його, наливала серце люттю.
Давно зрозумiв, що правди не дознати, та вона й не потрiбна йому, одначе
©дь ревнощiв катувала й далi. Водночас десь у далекому схронi серця
блискотiла iскорка отi © невiдомо© ранiше жаги, яка також кидала його до
Федори, хоч вiн у тому й не признавався.
Хто зна, скiльки б це тривало, але одного квiтневого дня з Чигирина
прискакав козак з наказом прибути до гетьмансько© столицi.
[Зiбравши велике вiйсько, Виговський захопив Полтаву. В бою проти нього
гине Мартин Пушкар. Матвiй знаходить на полi бою Супруна i ряту його. Про
це дiзна ться генеральний суддя Богданович-Зарудний i виганя Матвiя з
гетьмансько© канцелярi©. Пiсля цього вiн служить простим козаком в
Чигиринському палку.]
XIV
...
Листа гетьман Виговський прочитав на радi. В ньому писано вiд царя
Шереметьеву, аби пiд приводом того, що гетьману вiддадуть Барабаша, боярин
заманив до Ки ва Виговського, схопив i вiдправив його до Москви. В листi
також було названо кiльканадцять старшин та полковникiв, яких велено
забити в залiза.
Якби у вiкно влетiла кульова блискавка й з шипiнням почала кружляти по
свiтлицi, вона зробила б менше враження, нiж цей лист. Старшина онiмiла, в
не© на якийсь час одiбрало мову. Ввели поштаря, вiн затинався, щось
белькотiв, i його вивели. Пiзнiше ходили балачки, нiби листа було
пiдроблено, його згарбузували поляки, але тодi так нiхто не думав. Та й
поштар не вiдвiвся перед поблиском шаблi.
- Це ще не все, - мовив гетьман, пiдвiвшись з стiльця. - Втiкачi з
московського вiйська оповiдають, що цар збира ться послати на нас
стрiльцiв i вигубити козакiв до ноги...
- Чого ждемо! Присягали боронити один одного, а тепер нас поведуть як
баранiв!
- Ще ж не потупилися нашi шаблi!
- I пороху не забракло. Зумi мо себе оборонити! Старшина нуртувала, а
гетьман знову опустився на стiлець з високою рiзьбленою спинкою,
спостерiгав. Чи всiх допекло, чи хто вiдмовчу ться?
- Я давно зрозумiв, - сказав тихим, пониклим голосом, - що Москва не
збира ться виконувати жодного пункту Переяславсько© угоди. Жодного! Се я
побачив ще за Хмеля... Хоч, зiзнаюся, не хотiлося в таке вiрити... Так
клялися... Так дзвони дзвонили! Все на щось сподiвався... Дурив власне
серце... Та угода - оманна. Аби нас одурити. Вицiдили з мене вiру..;
Аж до ранку горiла тi © ночi в гетьманськiй опочивальнi свiча, гетьман
сидiв за горiховим столиком i власноручно писав унiверсали на збiр
вiйська. Перетнув межу, до яко© стiльки разiв приступав i вiдступав знову,
зважував i виважував; слухав Тетерю, слухав Беневського й Немирича й
доконечно нiчого не обiцяв, перетрактацi© з Польщею тримав про запас. Так
само вагався й Хмельницький, ведучи пере говори зi шведами та Ракочi,
Хмельницькому було ще важче, адже уклав у Переяславi злуку з Москвою,
перед смертю сказав Юрi вi: "Я заприсягнув царю московському, ти тако©
присяги не складав, по менi вчиниш, як зна ш".
Вiйсько збро©лося, ладналося в похiд. Гетьман вирiшив повести козакiв
на лiвий берег i там вчинити велику раду. Тетеря, Немирич i Беневський вже
звiстували йому не раз, що поляки, попеченi й поляканi Хмельниччиною,
годнi на федерацiю, на спiлку рiвних. Дев'ятого серпня, коли вже зiбралося
вiйсько, з Москви прискакав посланець - пiддячий Якiв Портомо©нов. Суворий
з вигляду, але добрий серцем, привiз багатi подарунки, вимовив вiд царя та
вiд себе ласкаве слово. Вiд царя - нещире, вiд себе - щире. Погладжував
сиву бороду, усмiхався приязно, промовляв гарно, в лад, розумно, видно,
багато знав, багато чого вмiв, iншого разу гетьман залюбки б посидiв з ним
за узваром на меду та на шафранi, погомонiв, нинi ж - пiзно. Пiзно!
Виговський не любив будь-кому завдавати прикростей власною персоною, всi
вiдповiдi переказував через iнших, але цього разу оповiстив суворо:
- З рiзних мiсць пишуть менi полковники, сотники й осавули, що во воду
Шереметьева та князя Ромодановського прислано на лиху справу. Князь
Ромодановський вже пустив немало крiвцi, а барабашiвцiв та пушкарiвцiв
трима пiд сво©м крильцем. Годi! Йду на Заднiпря вчинити порядок. А
стануть на путi царськi люди - вдарю на них. До Ки ва пошлю свого брата
Данила, аби вигнав звiдти Шереметьева та зруйнував фортецю, яка проти нас
наладована. Ще ж ми не обабилися зовсiм, ще ж не потупилися нашi шаблi, ще
ж кров, а не сироватка гуля в наших жилах! За кого нас ма цар? За кого
мають нас бояри? За худобину. Ми люди, i люди вольнi©, звитягою випо нi,
ми добрi i щирi, як дiти, але всякому терпцю мiра. Досить, награлися з
нами, натiшилися. А ми находилися по шнурочку, та ще й зiгнувшись. Пора
розправити плечi й дихнути на повнi груди.
Портомо©нов жахнувся, замахав руками, аж поопадали рукави його довгого
кожуха, й вiн метляв ними, наче ганчiрками. Болiсть i розпач спотворили
його гарне обличчя, вiн вболiвав щиро й стратив гарний лад сво © мови,
ковтав слова - намагався перемiнити гетьманiв рiшенець. Але той слухати не
схотiв, покликав вартових козакiв:
- Вiдведiть царського посланця на кватирю.
Слiдом за Портомо©новим прибiг на змилених конях iнший царський гiнець
- Тюлюба в, але гетьман його не прийняв.
XV
[Виговський прийма рiшення остаточно розiрвати з Москвою. Козаки
укладають з Рiччю Посполитою Гадяцькi пакти, якi значно розширювали права
Укра©ни, фактично перетворювали ©© на незалежну державу.]
Матвiй довго никав помiж наметами, його кортiло на власнi вуха
послухати пакти, а то й почитати ©х, i соромився йти до писарського воза -
там його всi знали, боявся зневаги, кпину, косого погляду. Нарештi
видивився, коли бiля воза стовпилося найбiльше козакiв, зашився в товпу,
зiгнувся, вкляк. Матвiй долучився до гурту, коли писар Михненко -
вузьколиций, довгоносий, з вусами, схожими на обiрване путо, першi статтi
вже прочитав, а що козаки мало що розумiли в них, кричали, перепитували, -
розтовкмачував лiнивим голосом - либонь, читав уже статтi не вперше,
втомився й збайдужiв.
- Отож Чернiгiвське, Брацлавське i Ки©вське во водства, себто Укра©на
наша, оголошена вольним та незалежним кра м, злученим з Польщею, яко й
князiвство Литовське, три кра©, творять одну спiлку рiвних мiж собою
республiк пiд рукою одного короля, обраного всiма разом...
Його перебили:
- А що таке республiка?
- Король, отже, над усiма?
- А во водство Волинське куди подiлося?
Михненко знову нудно й байдужо пояснював:
- Республiка, це, ну... Такий уряд... Де голова - король.
- Над усiма?
- Аякже. Його обирають, а як помре, тодi обирають нового.
- З наших чи тiльки з полякiв? - запитав маленький, миршавий козачок з
носом-бурулькою i загнав писаря в глухий кут.
- Ма'ть, тiльки з полякiв.
- Отако©. Так вiн i жалiтиме i допильновуватиме сво©х.
- Над ним стоятиме сейм.
- Також з полякiв? j
- А ти бiльше слухай та менше запитуй,-розсердився Михненко й, щоб
уникнути нових розпитувань, почав швиденько читати:
- ..."Унiю знести й надалi терпiти як римську, так i грецьку релiгiю"
(Тут знову посипалися запитання, але Михненко на них не зважав).
"Ки©вський митрополит зi сво©ми чотирма владиками хай завжди матиме мiсце
в сенатi Корони Польсько©. Вiйська компутового козацького ма бути не
бiльше шiстдесяти тисяч, або як вельможний гетьман на ре стрi подасть.
Старожитнi церкви, монастирi з усiма сво©ми господарствами мають бути
приверненi козакам. А щоб не були вони пiд свiтським завiдуванням, то хай
мають для себе двi сво© академi©, одну в Ки вi, а другу де схотять, сво©
школи, архiви та друки. Всiм ма бути даровано i щиро вiдпущено все
минуле, а коли б було не так, але iнакше, то й перемир'я розрива ться. Не
платити податкiв до Корони i не знати по обох Укра©нах iншо© яко©
юрисдикцi©, окрiм самого свого козацького гетьмана. Йому ж, гетьмановi,
вiльно представляти королевi того зi сво©х козакiв, кого захоче
нобiлiтувати, а щоб мало те свою мiру, то нехай гетьман вибере зi сво©х
пiдлеглих по сто чоловiк з кожного полку в рiк..."
На цьому мiсцi Михненка знову обiрвали, козаки захвилювалися,
заюртували й не вгомонялися довго. Запитували, що таке "нобiлiтацiя", й
Михненко пояснював, що це виведення в шляхту, й тодi першим закричав
маленький миршавий козачок з носом-пиптем:
- По сто на рiк з полку? А в нас у полку скiлько козакiв? Двi з
половиною тисячi. То це мене пропхають у шляхтичi через двадцять п'ять
рокiв? Я до того й не доживу. Й появляться молодшi, спритники...
- Ти такий в'юркий, що пролiзеш першим, - жартували однi. Iншi
торгували, хвилювалися. Цей пункт викликав най бiльше суперечок i
хвилювань.
- Я й сам не полiзу в шляхту, - кричав бiлобровий, з хвилею пшеничного
чуба, який вибився з-пiд шапки, козак.
- Полiзеш. Ще й як.
Летiло в повiтрi бабине лiто, чiплялося за шапки, за плечi козакiв,
одна довга-предовга павутина вчепилася за Михненкову шапку, на ©© кiнчику
гойдався павук. Вгорi пливли бiлi, наче лебедi, хмари, й голубiло небо,
але козаки не бачили нi неба, нi бiлих хмар, розпалювалися все дужче,
декотрi вже брали один одного за кунтушi.
Врештi Михненко махнув рукою i почав читати далi:
- "На Укра©нi не ма бути нiяких коронних обозiв, хiба довелося б ©х
туди затягати задля потреби, але ними буде командувати сам гетьман, якого
обира пiсля смертi тепер живого король i то з чотирьох кандидатiв, якi
вибираються з Ки©вського, Чернiгiвського та Брацлавського во водств.
Велике князiвство Руське матиме владу найвищого трибуналу, туди
надходитимуть справи до рiшення з менших судiв, матиме власну державну
скарбiвницю, куди йтимуть усi до ходи й податки з князiвств й
обертатимуться тiльки на власнi потреби, власну державну старшину:
канцлерiв, маршалiв, пiдскарбi©в. При волостях i установах вiльно буде
кувати власну монету для заплати козацькому вiйську. Мати помiж собою
загальнi спiльнi ради i спiльнi сили супроти ворога i дбати всiлякими
способами, щоб була вiльна навiгацiя до Чорного моря. Поштарi, маршалки та
iншi достойники мають бути подiбнi до коронних... Гетьмановi козацькому не
шукати в стороннiх монархiв жодно© протекцi©, а знати себе вiрним лише
сво му королевi..."
- Це ж як, знову пiд короля? - пролунало десь позаду, й козаки
захвилювалися, загомонiли.
- Короля обира мо самi, на три кра©... - намагався по яснити Михненко,
але його не слухали.
Матвiй вибрався з натовпу. Вiн iшов i думав, перетрушував почуте
ранiше, перебирав щойно прочитанi Михненком пункти i все дужче впевняв
себе, що пакти укладенi дуже добрi. Навiть при тому, що йому особисто
нобiлiтацi© не дочекатися, його власна козацька справа зчадiла чорним
димом. Хто нинi його нобiлiту ? Якби все було так, як ранiше, вiн би
отримав шляхетське звання одним з перших. Позаду йшло дво козакiв i
гомонiли:
- Ох i справного трактата уклав гетьман. Ми ще нiколи не мали такого...
- Переяславський не гiрший.
- Не кажи. Там - пiд царем, пiд во водами. А тут - усi рiвнi. Три... цi
самi... як ©х - республiки. В сенатi усiх порiвну... Почулося голосне
зiтхання.
- Пакти, може, й добрi... Тiльки обдурять нас ляхи, як вже не раз
дурили. Ти як хоч, а не примиряться вони, щоб ми стали з ними в один
аршин...
- Таж натерли ©м перцю в нiс. Скiльки разiв били... Охмолосталися,
отямилися. Викруту в них iншого нема .
- Поки що... Ой, Омельку, Омельку... Хiба ж ти не пам'ята ш... Твоя
спина, може, й не пам'ята , а батька твого, дiда? Такi землi втратили,
такi фiльварки... Не попустять вони.
- Нам коб лишень передихнути, вбитися в колодочки.
- Й сього не дадуть.
Козаки повернули лiворуч, понесли балачку понад ставочком у свiй
курiнь. А Матвi вi нi з ким i словом перекинутися.
Журавка напував Зiрку бiля броду з маленько© рiчечки Карасика, що бiля
Олешнi. Як i всi сiверськi рiчки, Карасик - бистра й холодна та все
остуджена й вияснена осiнню до дна. Зiрка пила довго (Матвiй, задуманий у
сво , забув ©© розгнуздати), цмулила воду, пiднiмала голову й тодi з ©©
губiв спадали важкi краплi та кльокали на плесо. I враз сонце розлетiлося
на друзки, а його й далi дробили кiнськi копита: через брiд пролетiв
гетьман iз почтом - дво козакiв попереду, тро позаду. Сидiв у сiдлi
молодо, наче влитий. Вискочив на горб i враз натягнув поводи, махнув
вершникам рукою, спустив коня на кiлька крокiв униз. Зупинився, втомленим
сумним поглядом обмацав Матвiя. Журавка зняв шапку, опустив голову. Це
вперше пiсля його вигнання з канцелярi© гетьман зупинив на ньому погляд.
Мабуть, i Виговський не знав, що сказати, хотiв трохи збадьорити
козака, але не мiг до кiнця подолати досади та осуги на нього. З губiв
злетiли зовсiм не тi слова, якi намiрявся мовити.
- Винуватий сам...
Матвi вi зшерхло в горлi, пiд очима забринiли сльози.
- Несу хрест... Рiдна кров... - i зовсiм вилетiло з голови, що мрiяв
про отаку зустрiч i хотiв попросити в гетьмана абшиду.
- Поспокутуй ще трохи... грiх свiй. - I вже iнакше, довiрчо: -_ Що
дума ш про пакт? Що козаки гомонять?
Матвiй намагався i догодити гетьману, й сказати правду:
- Менi всi статтi гарнi. А козаки... Всiляке гомонять. Однi кажуть -
вони нам на велику користь. Iншi таки бояться ляхiв. Мовляв, пили кров...
i зараз обдурять. А чимало й таких, що не тямкують.
Виговський подосадував, що навiть цей козак, зичливий йому, не вповнi
все розумi .
- Так треба. Поки що... Нема в нас iншого викруту. - Й повторив: -
Поки що. Втямив?
- Так, - хитнув головою Матвiй, хоч втямив не до кiнця. "Гетьман хоче з
часом i цi пакти одмiнити?"
- Одiб' мось од москалiв, тодi...
- Кажуть, - обережно мовив Матвiй, - пiд Севськом вiйська московського
гибiль...
- Неправда, - рiшуче заперечив Виговський. - Розсiяне воно по
пограничних мiстах. Не важилося вийти на нас. А я хотiв... За одним разом.
А сам пригадав останню старшинську раду, на якiй схиляв полковникiв
бити на московськi мiста - Бiлгород та Путивль - i вимагати, аби видали
бунтiвникiв, котрi ховаються по них. Старшина на те не пристала,
посилаючись на невдалi спроби пiд Камiнним та Олешнею.
- А що в сотнях про це кажуть? Матвi вi до жару в грудях хотiлося
догодити гетьману, одначе, пристудивши той гарячий жар, змусив себе
сказати:
- Потомилися козаки... Чутки ходять, що серби i татари нашi села
шарпають... Втiкають козаки з сотень. У нас уже восьмеро втекло.
- Знаю, - нахмурив брови гетьман. - Ти не збира шся втiкати?
Матвiй пiдвiв змарнiле обличчя.
- Я з вами до загину.
- Ну, гинути нам ще рано, - трохи прояснiв обличчям Виговський. Кiнь
пiд ним нетерпляче перебирав бiлими копитами. - Послужи ще трохи, - й
попустив повiддя. Ледь перевисаючи на лiвий бiк, помчав полем.
Матвiй вiв Зiрку в поводi й мiркував, що вони з гетьманом думають про
одне й те ж, i це його трохи дивувало: гетьман вiд нього на хтозна-якiй
вiдстанi, може стоптати, звiяти з свiту, як порошину, а й сам...
порошина... Бо ж - смертний. Порошина для вищих сил... Але яких? Тi сили
звiдки? З неба чи породженi тут, на землi? Адже все оце - вiд них, людей.
Вiд ©хньо© жадоби, захланностi, але й прагнення добра, правди. Людина
потина людину, люди - людей. Нам, укра©нцям, випало жити на спокусу
iншим, але через що? Чи через те, що ми такi... гречкосi©, не хочемо
чужого, не важимося на чуже, не розпалили в собi жадоби, чи через те, що
не знаходимо однi ©, власно©, правди, а хапа мося за ту, котру нам
пiдсовують? I гриземося помiж собою, возвеличу мося один над одним. Меншi
- над ще меншими, бiльшi - над бiльшими. Всi хочуть в отамани, нiхто не
хоче коритися, визнавати над собою влади... Влади - яко©? Може, вона в нас
не така, як у iнших? Там цар, там король, цiсар або султан, i все в його
руках. А ми збiглися, скричали когось на найвищий уряд, i кожному кортить
скричати свого... Нинi обрали Виговського. Мудрий вiн чоловiк, а чи такий
вже, щоб тi © мудростi вистачило на всiх? Й скiльки в нього ворогiв... Але
Матвiй нiколи не одступиться од нього.
Помiтив, що на лiвiй переднiй нозi кобили хляпа пiдкова, зупинив
Зiрку, пiдняв ©й ногу й вiдiрвав пiдкову та заховав до кишенi. "Доведеться
платити ковалевi, щоб перекував". Далi Зiрка йшла накульгуючи. I знову
думав про розмову з гетьманом, не знав, радiти цiй стрiчi чи досадувати на
не©, шкодувати на власнi правдивi слова (мiг ©х не казати, дужче
сподобатися гетьману), чи нi. На колодках бiля напiврозвалено© клунi (вже
лежали сохи i крокви на нову клуню) сидiли козаки, гомонiли.
- Пiд С вськом московське вiйсько сто©ть, - голосно казав Сидiр,
притоптуючи великим пальцем тютюн у муругiй люльцi. - Ось-ось рушить на
нас.
Iншим разом вiн би не зачепив Сидора, адже поклав уникати його, не
помiчати. Але нинi, пiсля зустрiчi з гетьманом, не стримався. Зупинився й
запитав:
- А ти звiдки зна ш?
Сидiр з несподiванки сторопiв:
- Купцi при©здили...
Матвi вi заманячила на овидi пам'ятi темна хмарина, гостренький шпичок
ввiп'явся в серце. Справдi, з-пiд С вська в козацький обоз безперестану
©здять москалi, купцi та стрiль цi, точаться торги та переторги, точаться
розмови. Матвiй нi до тих торгiв, нi до тих розмов не вступав, а от Сидора
кiлька разiв бiля московських возiв бачив. Чого вiн там крутиться?
Торгувати в нього мовби нiчим. I чому гетьман допуска тi на©зди-при©зди
москалiв, чому не вiдтрутить ©х, не поставить варту? Якщо поклав
одколотися од них? Малi козацькi партi© шарпають збройне московськi села,
стрiлецькi загони шарпають села укра©нськi, а в обозi тi й тi "товчуть
одну ступу". Треба б сказати гетьману, щоб поставив варту. Але як вiн
тепер скаже...
- Брешуть купцi, як попiвськi пси. Нема пiд С вськом московського
вiйська.
- Яка це кума тобi нашепотiла? - глузливо запитав червонопикий козак з
вiдрубаним вухом.
- Така кума, що вмi й рота заклепати, - раптом гостро вiдказав Матвiй.
- Дозорцi при©хали. Побували пiд С вськом i поза С вськом. Вчинили повний
вивiд. Не треба бридити дурного, лякати самим себе. Гетьман краще зна , що
робити.
Й смикнув за повiд Зiрку.
[Гадяцький трактат неоднозначно оцiню ться козацтвом та селянами.
Москва почина збройну iнтервенцiю проти Укра©ни, але пiд Конотопом
московське вiйсько зазна нечувано© досi поразки. В цiй битвi гине i
Супрун, який воював на боцi Москви.]
XX
...
Ледве зiйшла з луки вода, Виговський з усiм вiйськом перейшов через
Соснiвку. Трубецькой наказав покинути шанцi для приступу Конотопа й мiцно
обкопав табiр пiд лiсом. З мiста вийшов Григорiй Гуляницький з
обложенцями, ©х лишилося двi з половиною тисячi - без коней - коней по©ли
за дванадцять тижнiв облоги, - це йшли не люди, а тiнi, ©х гойдав вiтер.
Другого липня Виговський мiцно вдарив на московський табiр, московити
вистояли, проломи заладнали, але появилися проломи у ©хнiй вiрi та
впевненостi, вони почали вiдступати, на переправi через зуч козаки знову
вдарили на них й дуже багато московитiв потопилося. Все ж ратники встигли
окопатися на житньому полi, й отако, осипаючи довкола свого обозу частi
шанцi й вали, московити вiдступали до Путивля; в одному з таких приступiв
уламок ядра, яке розiрвалося за кiлька крокiв вiд Виговського, забив пiд
ним вороного румака, другий великий уламок продiрявив кунтуш та жупан, але
самого гетьмана не зачепив. Розшарпане, згнiчене московське вiйсько
вiдступило до Сейму, а далi кинулося навтьоки й замкнулося в мiцнiй
Путивльськiй фортецi.
...На раду в таборi над Сеймом старшини зiбралися в просторому
гетьманському наметi, на вiковi ковано© скриньки була виставлена для всiх
ступка тютюну турецького й одчиненi обидвi вилоги - аби виходив дим. Вiн
валував з намету, наче з гути. Запашний гетьманiв тютюн курили всi разом,
але говорили нарiзно, зчинилася сварка.
- Пiдемо, а татарин наших жiнок та дiтей хапатиме.
- Не дотремо московитiв, вони знову вiйсько зберуть.
- Не зберуть. Козаки пориваються додому, жнива не за горами...
- Там роботи - гибiль. I корму коням нема , на десять верст кругом жита
викосили...
Однi полковники поривалися на Путивль, вимагали вiд гетьмана взяти
мiсто в облогу й донищити московське вiйсько до решти, iншi наполягали на
тому, що ворога скурано, прогнано з укра©нсько© землi i треба вертатися,
мовляв, нема для чого даремно тратити козацькi життя. дностi не було, а
де нема дностi, там нема й бойового духу.
Гетьман довго мовчав, хмурив ледь посрiбленi на кiнчиках брови й врештi
сказав:
- Я зняв зi стiни шаблю, щоб лишень прогнати з Укра©ни московське
вiйсько, яке чинило нашому люду кривди й плюндрувало край. Я не хочу
воювати з царем та народом московським i попирати кiньми ©хню землю. Ми
пошлемо царевi замирення й житимемо з ними, як добрi сусiди.
Спакувавши у вози вiднятi в московитiв корогви, тамбурини та гармати,
Виговський вiдпустив у Крим орду й повiв козацьке вiйсько до Чигирина.
...У Москвi про вiдхiд козацького вiйська довго не знали. Пiвнiчну
столицю струснула панiчна лихоманка, жах охопив московитiв: щойно
повоювали стiльки мiст, скурали столицю литовську й полонили гетьмана
литовського, i ось тепер Трубецькой, надiя московитiв, "муж благоговейный
и iзящный, в воинстве счастливый и недругам страшный", розгромлений
наголову. В чорному траурному каптанi вийшов до народу цар, аби заспоко©ти
його, але не втримався сам, залився слiзьми, й люд московський попадав
навколiшки та зводив до неба руки, благаючи в Бога помилування. Одначе,
покладаючись на Бога, люди насамперед сподiваються порятуватися самi: в
Москвi закипiли землянi роботи, копали глибокi рови, обгрунтовували стiни,
кували подвiйнi брами, цар видав указ, за яким за лопати та кайла змушенi
були взятися навiть бояри, сам вiн походжав по стiнах, заглядав у рови,
поплiскував знiженою долонею по гарматах, з тугою i острахом вглядався в
повитий маревом обрiй. А в льохах i палатах скарбники та царевi фамiльянти
потай пакували соболiв, коштовностi, каретники мiняли колеса на повозах та
перековували коней.
По Москвi прокотилася чутка, що цар втiка за Волгу, в Ярославль.
[Але Варшава не погоджу ться на козацькi пропозицi©, польськi пани
проти рiвноправного союзу Польщi, Литви та Укра©ни. Зроста незадоволення
полiтикою I.Виговського i в Укра©нi.]
XXII
...
Третiй день у гетьмана болiла нога, та так, що вiн ледве мiг на не©
ступити. Колись давно, пiд лиховiсним Берестечком, просидiв нiч у болотi,
й окошилося те на нозi: по простудi, на негоду, а то й просто невiдь-чому
починало болiти колiно. Парив його в гарячiй водi, у яку додано живицi та
дьогтю, прикладав горiлчанi припарки - вiдпускало, вiн навiть забував на
якийсь час про хворобу, вiдтак вона нагадувала про себе знову.
Через те ©хав не верхи, а в ридванi, на дверцях якого були намальованi
гетьманськi вензелi, сотня затяжцiв охороняла його. Й ще кiлька сот
затяжцiв - усi, якi були пiд рукою, звечора пiшли до Германiвки. Гетьмана
супроводжувало також восьмеро козакiв особисто© охорони й значнi козаки -
канцеляристи Верещака та Судима, котрi були у Варшавi на сеймi i везли
списанi на папiр Гадяцькi пакти. Тiльки тепер, коли статтi були ствердженi
сеймом, Виговський. вирiшив оголосити ©х.
Й сталася в дорозi лиха притичина, пере©жджали по ветхому мiстку ручай
у глибокiй долинi, ридван вломився й осiв по самi дверцята в багнюку. Вiн
не перекинувся, а тiльки дуже нахилився на правий бiк, затяжцi не хотiли
лiзти в багно, машталiр та кiлька козакiв довго розбирали палiччя, з якого
був згарбузований мiсток, а потiм разом iз затяжцями спробували тягти
ридван на сухе. Але спочатку козаки геть мана винесли. м не вдавалося
зрушити важкий ридван, та саме на той час нагодилася друга чигиринська
сотня, козаки - серед них i Матвiй - побiгли пiд гору, вивалили новий тин
бiля хутiрця й посунули його пiд колеса ридвану. З вишняка вийшла стара
жiнка з пласким, пожмаканим зморшками обличчям i заходилася проклинати
козакiв за тинок: "А щоб ви до вечора не дожили, а щоб вас грiм побив,
земля б вас усiх присипала", вона трусила сухим кулачком i лаялася
страшно, й врештi один козак побiг та насварився на не© рушницею. Стара
щезла у вишняковi. Впродовж дня Матвiй кiлька разiв згадував тi прокльони.
Коли витягли ридван, виявилося, що вломилося лiве задн колесо, дво
козакiв побiгли кiньми до Ржищева за колесом, затяжцi повдягалися при
дорозi, а гетьман сидiв на знятому з коня сiдлi й нервувався, i згадував
лаючу стару, ©© прокльони, i йому було непри мно. Та потроху заспоко©вся й
навiть забувся. Дивився на бузиновi хащi, рясно всипанi чорнильно-чорними
ягодами, таких хащiв iз бузини вiн не бачив зроду - заввишки в кiлька
людських зростiв, густi-прегустi, й кетяги, неначе чорнi шапки. Понад
бузиновими хащами зносилося з пiвдесятка диких груш, грушки-лiсiвки
скочувалися з пагорба до дороги, бiля самих гетьманових нiг жовтiло ©х
кiлька. Пригадав, як у дитинствi ласували такими грушками, хоч у
батьковому саду було чимало груш високих сортiв: i глеки, й дулi, й
ватянки, але жовтi лiсовi грушки, а ще гнилички, мали особливий смак. Вiн
пiдняв з трави одну, обтер у долонях i розкусив, пожував трохи й виплюнув
- грушка була терпка, аж зсудомлювало горло.
З болiсним сумом зауважив, що повернуло на осiнь (i в його життi
також), холодно поблискувала в озеречку вода, отави бiля нього посiрiли й
пожухли, величалися помiж них рудi султани кiнського щавлю та полину,
тьмяно поблиску вали якiсь жовтенькi квiточки, вичахало небо й остудiла
душа. I думав гетьман про все, що ско©лося в останнi мiсяцi, й не мiг
нiчого собi до кiнця пояснити. Де i якi зробив помилки - й думав про раду,
й посмоктувало в нього пiд серцем.
Лихi передчуття тривожили гетьмана. "Як же швидко все сталося, - думав,
згадуючи такi близькi вибори його на гетьмана, ма во корогов, пiднесення,
яке панувало у вiйську i серед поспiльства. - Як швидко... вкисло це пиво.
Чому? Чому все повернулося так? Через те, що не роздушив гадину зради
одразу? Загравав iз Москвою?"
...А козаки з колесом все не ©хали, й врештi гетьман попросив коня,
його обережно пiдсадовили в сiдло. Вiн подивився на затяжцiв, i йому