Мушкетик Ю.. На брата брат (Скорочено)

i не в однiй головi зродилася думка: поки що геть козакiв з Оршанщини та
Могилiвщини, а далi й з власного краю.
Ще боярин вимагав, аби не приймали крiпакiв iз повiтiв Брянського,
Карача©вського, Путивельського, Рильського, бо вони не тiльки втiкають вiд
сво©х державцiв, дiдичiв, а iнодi вертаються та чинять помсту - убивають
сво©х колишнiх панiв, замикають ©х по хатах i або спалюють, або засипають
тi хати землею, й пани помирають голодною смертю.
Старшини обiцяли втiкачiв не приймати.
- Ти перш, нiж щось зробити, порадься з государем, - повчав Виговського
Хитрово, тицяючи йому пальцем у груди.
- Та ж до нього далеко...
- А ти не квапся. А коли щось нагальне трапиться - шли гiнця до
Бутурлiна. Вiн тебе настановить...
У Виговського сiпався лiвий кутик рота. Це була ознака, що вiн
драту ться. Чорний гнiв пiднiмався з дна серця, одначе мали силу
вихованiсть, шляхетнiсть, проте, врештi, терпець йому увiрвався:
- Вам, бачу, треба такий гетьман, якого б можна водити за чуба. А я до
того не гожий i того не дозволю.
Запала важка мовчанка. Аби ©© розбити, хтось iз полковникiв
запропонував випити за здоров'я гостя, але не всi пiдняли келихи.
Гуляницький випив i закашлявся. Богун торохнув його кулаком по спинi.
- Не в те горло пито.
Хитрово чи то не вловлював настрою старшини, чи то йому було велено
виповiсти всi невдоволення на гетьмана i вiн боявся, що хтось донесе,
казав далi:
- Великому государевi вiдомо, що до Запорозького вiйська при©жджав
чернець Данило, француз, а служить вiн шведському королевi...
- Ми ранiше нiяких плiток не слухали й тепер слухати не будемо, -
обрiзав Виговський.
Й знову перебирав у думцi Переяславськi статтi, укладенi Хмелем, не
було там пунктiв, якi б забороняли козакам зносини з iншими державами,
отже, з царевого велiння боярин чухрав тi статтi, як молоденьке деревце.
Швидко ж москалi забули про сво© обiцянки, швидко пробiгли вiдстань вiд
одного Переяслава до другого. А Хитрово вже наполягав, аби козаки вимагали
вiд шведського короля замирення з Москвою, а якщо той вiдмовиться, послали
йому оповiстку на вiйну. В кiнцi Хитрово сказав:
- Небiжчик, сам великий гетьман Хмельницький, пiд писувався до царя
"вiчним пiдданцем його царсько© величностi", ти ж, Iване, на сво©х листах
кладеш пiдпис "вiльний пiдданець". "Вiчним пiдданцем царсько© величностi"
ма ш пiдписуватися i в листах до всiх iнших державцiв. I час вже тобi
стати перед пресвiтлi царськi очi.
Виговський усмiхнувся й схитнув головою:
- Мрiю ще раз побачити опiвнiчну столицю, - i спохмурнiв. - А пiдданi
ми справдi вiльнi. Та й... треба шанувати себе хоч трохи. Iнакше нас нiхто
не пошану .-А сам подумав, що в Москву не по©де нiзащо, тут вiн може
торгуватися з Москвою, а там доведеться пiдписувати все, що оце зараз
торочить боярин, а може, й дещо гiрше, там цар i бояри обчухрають Хмелеву
вербичку до бiлого дерева, змусять геть мана клястися на хрестi та
вангелi© або й позбавлять життя.
I боярин, i Виговський грали гру зi зцiпленими зубами: Хитрово обвiшав
гетьмана соболями (безмiрна, завойована царськими ратниками Сибiр
постачала ©х в достатку) i вручив грамоту з царською печаткою на
гетьманський уряд, а Виговський обдарував боярина турецькими шовками,
перлами та дiамантами й напував такими винами, од яких у боярина злипалися
губи. Знав гетьман смак у винах - угорських i румейських, - вмiв пiднести
келиха, вмiв i слово мовити: розкутурхав царського посла, аж розтанув у
його очах мiдний блиск, i розправилися на великому, що зливався з лисиною,
лобi брижi-зморшки, закружеляв, загуляв боярин, заговорив людською мовою i
в кiнцi, здавалося, вельми заприязнив Виговському. Й вельми йому смакували
козацькi страви - холодцi та ковбаси, вареники та ковбики, гречанi та
пшеничнi галушки, тушкована з бараниною капуста, локшина i пундики. Проте
клопiтними, важкими для Хитрово i всього московського посольства були
ночi: боялися самi спати, в ногах та головах у кожного куняло по козаковi
при збро©, а який то сон, коли всю нiч хтось кашля та чха в тебе над
головою. Настирився всiм боярин - i старшинi, й козакам: зупиняв козакiв
просто на вулицi й розпитував про те, як вони обирали гетьмана в Чигиринi
та Корсунi, тицявся зi сво©ми порадами, навiть архi ре вi зауважив у
церквi, що той не так править лiтургiю.
Гетьман хилив кубки такi самi, як i боярин, i сидiв за столом до
третьо© свiчi, одначе справжнi його мислi не спливали наверх румейських i
угорських вин, мiцний горiшок був гетьман, i звитяги, й зача ностi
набрався од покiйного гетьмана, ще й усi щiлини в душi позаливав сургучем
та поза печатував печатками. Суворий i пiдтягнутий, незворушний, ледь
усмiхнений, а що там, у душi, нiхто не зна . Пив з польськими та
московськими послами - з польськими по-польськи, по-шляхетському, з
московськими по-московському, пив з старшиною, пив з козаками й вдавав з
себе простого козака, а то не за ката - чи сь пильне око одразу помiтить
найменшу фальш. Не помiчали! Бо, вдаючи з себе простого козака, водночас
давав вiдчути, що вiн-таки гетьман, вiн - такий, як вони, але долею
поставлений над ними. Жартуй, гомони про що хочеш, але не заривайся. Та й
нечасто вiн гуляв у козацькому крузi. Що менше ти на людях - бiльше
та мницi й шани!



Х

...Сьогоднi Благовiщення. В гетьманських палатах - бенкет. При©хали
гетьмановi родичi, з'©халася старшина. Матвiй також одягнув люстриновий
жупан - запрошений у гостину. Не як рiвня, звичайно, на кожен такий бенкет
запрошують кiлька простих козакiв - щоб було, як у давнi часи, коли
старшина й нетяги гуляли разом, - сьогоднi ти полковник чи кошовий, а
завтра - рядовий козак, - отож, i сидiло за столом дво чи тро
пошрамованих у боях дiдiв та кiлька писарiв i канцеляристiв. Звичайно,
честь велика сидiти за столом з гетьманом, але (Матвiй розумiв те) для
нього не по чину, - кожен повинен знати сво мiсце.
Вiн сво вiднайшов зразу, в куточку кiмнати, яка прилягала до свiтлицi.
Але з того свого мiсця бачив i гетьмана, й тих, що сидiли побiля нього...
Виговський мочив у чарцi губи - мiцних напо©в не любив, i якщо можна було
не вдавати з себе вiдчайдушного пропийголову-козака, не вживав ©х, i
бенкет цей не стiльки гулянка, безпечна й весела, не вiдпочинок, скiльки
огляд сил. Найперше -родичi, брати Данило, Костянтин, Федiр. Особливо
Данило - перший порадник, гетьманова пiдпора, вiн - в'яже докупи, в помiч
йому й iншим - одружений на смяглявiй, веселiй Катеринi, старшiй дочцi
Хмеля, молодша - тиха, як лiтня вода, Олена - за Iваном Неча м, братом
Данила Нечая, про якого вже й нинi спiвають пiснi кобзарi, отож обо з ним
у злуцi. Василь Золотаренко - рiдний брат третьо© жiнки Богдана, мовби й
нiякий не родич, а мовби й входить до сього кола, одначе цей собi на
мислi, лестивий i привiтний, а булаву з думки викинути не може. Першою
дружиною покiйного гетьмана була сестра Якима Сомка, сьому дiамантовi
вiдсвiти з булави також пропекли дiрку в головi, одначе поки що обо з
ним, порадiли б з його смертi, зчепилися б мiж собою, як лютi пси, але при
господаревi - зась, Юрiй Немирич не родич, але певнiшо© людини в геть мана
нинi нема - рейментар затяжних вiйськ - всiх отих найманцiв у панцирях i
без панцирiв, з кожним з них вмi погомонiти на його мовi, i трима всiх
©х у руках, а без того наброду гетьмановi зараз не обiйтися; по той бiк
столу палахкий, звитяжний Богун, Петро Дорошенко - козак валечного клича,
красень i мартопляс Григорiй Гуляницький, Михайло Ханенко - чоловiк
нишковий, собi на мислi - все це полковники досвiдченi, пороховим димом
обкуренi, вiйсько вий вишкiл пройшли пiд корогвою Хмеля. Таких звитяжцiв
нинi нема нi в полякiв, нi в Москви, а може, й по всiй вропi.
Якби ж тiльки мислили в одне. Вiн... - вознiсся над ними. Серед них
друзi й прихованi недруги, заздрiсники. Й тi й тi ходять довкола нього, як
звiзди довкола мiсяця. Однi ходять охоче, iншi по неволi. Сподiваються на
винагороди, бояться кари... Все в нього, гетьмана, нiби добре й усе
нетривко. Тi, що за нього, лихо© години можуть одхитнутися, тi, що проти -
не прихилитися й за добро© години. А треба б прихилити всiх. Не шкоду
грошей, нагороджу ма тностями. Собi пiд руку взяв Чигирин i Гадяч.
Декотрi за дарунки вдячнi щиро, iншi тiльки вдають щирiсть. Тепер йому
вгадувати правдиву щирiсть важко. Навiть найближчi, з ким донедавна ©ли
сухарi з одного мiшка, починають лестити: "Ну, ти, гетьмане, й загнув
гака! Я б зроду до такого не додумався". Ось i вгадай: каже правдиво чи
лестить. На цьому майже всi державцi ловляться. Починають вiрити у власну
мудрiсть, непогрiшимiсть. Вiрити у мудрiсть i непогрiшимiсть державця
мають пiдлеглi. А сам вiн повинен проглядати сутiнь лестощiв оком розуму.
I в усьому сумнiватися. I все ж полковники в нього чудовi! Якби тiльки пiд
©хнi перначi стiйкi, бойнi полки... Заразою не ушкодженi. Зараз та
розповза ться, зачiпа все новi й новi полки та сотнi. Вже ушкодила й
Миргородський полк - Лiсницького зсунуто з уряду й на його мiсце викричано
Степана Довгаля, Пушкаревого полигача, й тепер той Довгаль посила в
Москву на гетьмана наклепницькi листи. Колотить Запорожжям, як чорт
ковбанею, Якiв Барабаш, Запорожжя - то поважна сила, сiчовi корогви
звабливi й не потьмаренi для всiх козакiв, гетьман змушений поста вити
застави, котрi б не пропускали на Сiч порохового та хлiбного перевозiв,
хоч i розумi , що застави тi з одного боку одгороджують од сво вольно©,
розбiйно© Сiчi його полки, з iншого - його самого, гетьмана, вiд тих
полкiв, вiд простих козакiв. Але найчорнiшою заразою, найбiльшим чиряком
на бiлому тiлi Гетьманщини Пушкар. Множить i множить доноси, вже його
гiнцi на дорозi вiд Полтави згубили стiльки пiдкiв, що ними можна б
обкувати цiлий комонний полк. Викохав полтавський полковник чемерицю й
полива ©© щедро. I Москва не повiдбива йому руки, навпаки, прийма та
ниже на один шнур всi наклепницькi суплiки. Й не просто прийма ...
Хитрово, котрого гетьман гречно вiтав у Переяславi й напував солодкими
медами, який божився Виговському в дружбi, з Переяслава по©хав до Пушкаря,
котрий отаборився у Гадячi й кiлька разiв шарпався на Переяслав i
зупинявся, обiйнятий страхом, вiдходив назад. Хитрово обвiшав Пушкаря
соболями, обсипав золотом, запевняв полтавського полковника у царськiй
милостi, висловлював свою прихильнiсть до нього. Москва грала в двi труби
й щодалi голоснiше. Цар кликав Виговського, грiзно наполягав, аби ©хав до
пiвнiчно© столицi, в Путивлi вже наготували й пiдводи для нього, i
супровiдну варту, а гетьман вигадував усiлякi приключки, посилався на
недобрi звiстки: король польський змовля ться з шведами й хоче рушити на
Ки©в та Москву, й велика литовська сила скупчена на границi, татари вже
вихрять на Киселях з великою потугою - не можу я покинути край у такий
час. Виговський знав, що в Москвi йому продиктують умови, пiсля яких вiд
укра©нських давнин, вiд укра©нських вольностей залишиться хiба що
шабатурка. Пушкар же наперед обiця царевi пiдписати будь-якi пара графи,
будь-якi пункти, й Москва рiшуче ста на його бiк, хоч про людське око ра
йому не ворогувати з гетьманом. Пiсля Хитрово до Пушкаря при©хали стольник
Iван Олфiмов та шляхтич Нечипiр Волков, вивiдували, пiдбурювали, а на миру
вдавано настановляли, щоб не бив на Виговського. "Яко вiрний пiдданий його
величностi, я вiдкинувся вiд властолюбства Виговського й прохаю як собi,
так i всiм вiрним пiдданим його величностi царсько© оборони та ласки", -
вiдповiдав ворохобний полковник. Вiн послав до Москви значного
полтавського товариша Iвана Iскру з карткою, на якiй списав усi негаразди
гетьмана, трохи не вiд народження, називав його зрадником i намовляв
усунути вiд гетьманства.
Було над чим замислитись гетьману. Почував свою вiд повiдальнiсть перед
Укра©ною, яку любив палко, й та любов перемiшувалась у серцi з гнiвом на
Пушкаря та пушкарiвцiв, на всiх тих, хто ставав йому на дорозi. Не знав,
на яку кладку ступити, де шукати опертя та пiдмоги. На союз, який у кiнцi
життя укладав Хмельницький, нинi надi© не було: Швецiя загрузла у вiйнi з
Данi ю. Ракоцiя погромили австрiяки, Литва ледве дихала. Гетьман далi
зволiкати не мiг: стягнуться по веснi води, й розжохувана пiвнiчними
вiтрами пожежа по сухому почне ковтати волость за волостю. Вже он i зараз
отаман Донець, котрий побував у Москвi посланцем вiд Барабаша, двiчi
добiгав майже до Чигирина: побив багато людей, попалив села та хутори i
скрiзь поширював чутки, що по травi буде нова рада в Солоницi й
Виговського зсадять з гетьманства та оберуть Пушкаря. Отож, зiбравши на
Благовiщення старшину, сам гетьман нiяко© благо© вiстi ©й подати не мiг,
навпаки, хотiв промацати ©©, почути ©© раду.
Спочатку трохи повеселилися: найперше розсмiшив усiх Гуляницький:
принiс у хустцi на тацi гiндичку, буцiмто засмажену в тiстi якимось
особливим способом, поставив тацю на стiл, а гiндичка раптом пiдвелася й
подибцяла по столу - вона була тiльки облiплена тiстом, далi Тетеря так
конозисто закрутив тоста за Богуна на його знаменитiй буланiй кобилi, так
завертiв, що виходило, буцiм пропону пити не за полковника, а за його
кобилу. Розвеселилися, наче школярi, у Носача тремтiли вiд смiху щоки, в
гетьмана злетiла з чола одвiчна тiнь задуми. Але по якомусь часовi розмова
перекинулася на Донця, далi - на страшного прибиша Яцупу, який шарпа
багатих людей i ма свiй катiвський триб - топить ©х у рiчцi в сiтях, i
вловити його неможливо, бо вiн i його комишники перевдягаються то в
монахiв, то в iноземних затяжникiв, старшини стали серйознi, й гетьман
закинув першого гака:
- Отримав я, панове добродi©, через путивльського во воду з Москви указ
правувати менi туди... З чим ©хати - не знаю...
- З чим - то невелика докука, - мовив Гуляницький. - Для чого?
- Стати перед яснi очi його величностi, - скромно й покiрно мовив
Виговський, та так, що можна було розтлумачити на обидва боки: мовив щиро,
мовив у кпин.
- Ти ж не красна дiвиця, - скривив над кухлем маснi губи Ханенко.
Гуляницький дивився на п'ятисвiчник, який стояв перед ним, двi свiчi
згоряли швидко, наче людськi життя, три - повiльно:
- Повезти в нас що... А що привезеш?.. Москва вимага нових статей. У
Переяславi ти ©х не пiдписав...
- Хоч i робив уступки... - Богун.
- Уснi, - зазначив гетьман. - Вони сили не мають. Розуму не доберу, що
його чинити, куди повернутися...
- А що тут добирати, - гукнув Ханенко. - Якщо по ©деш - на нашу
погибiль. А може, й на власну. Хмiль не ©здив, i ти не ©дь.
Його пiдтримали всi заднiпрянськi полковники, загомонiли разом,
виповiдаючи доводи на те, що ©хати гетьману до Москви - погибiльно.
Гетьман виловлював виделкою з тарiлки гриба, виловлював думки й все дужче
ставав на рiшеннi, що зволiкати довго не можна, треба бити на Пушкаря,
поки вiн не набрав велико© сили. Те саме раяли йому й полковники, одначе
не всi були впевненi у вiйську. Й не всi брали в одну руку: з ким бути в
подальшому - з Москвою чи Польщею? Заднiпрянцi дужче хилилися в польську
сторону, лiвобережцi - в московську. За столом стояв гомiн. Рiчище розмови
розбилося на струменi й потоки, струмiнцi й допливали, розмовляли по дво ,
по тро , перегукувалися через столи. Чернiгiвський полковник Iоаникiй
Силич перепив, лiз чоломкатися до гетьмана й цiлував його в губи (i всiм
було видно, що гетьману непри мно) й до всiх чiплявся; виголосив
вiншувальне слово гетьману Павло Тетеря, а в ньому сказав, що гетьман дба
"pro publico bono"[1] - _й Силич закричав на всi свiтлицi: "Не говори
по-лядськи, кажи по-нашому", той лишень огризнувся, що з таким
неедукованим чоловiком взагалi розмовляти не хоче, й Носач важко звiвся за
столом:
- Ти сво© лядськi викрутнi облиш...
- А ти сво© московськi витрiшки, - визвiрився Тетеря. Хмурилися навiть
бiлокрилi янголи, розлiталися вусiбiч, Голуб-Дух схилив свою красиву
голiвоньку, приплющилося Всевидяче око: картина так i називалася -
"Всевидяче око", висiла над столом, на всю стiну.
Виговський гримнув кулаком по столу: пiвнiв розвели. Аби вiдвести вiд
небезпечних розмов й надати бенкету вишуканостi, шляхетно© принадливостi,
Юрiй Немирич зажадав:
- Хочу келиха з бiло© руки панi гетьманово©. Побiгли по гетьманшу, й
незабаром вона прийшла. Вичавлювала на блiдi вуста усмiшку, намагалася
вдавати з себе гостинну козачку-господиню, одначе крiзь козацьке вбрання з
кожного позирку, з кожного подиху i поруху проступали панськiсть, лядська
шляхетнiсть, була з князiвського роду Стеткевичiв, Виговський привiз ©© в
Чигирин у золоченому ридванi, за яким скрипiв цiлий обоз з поко©вками,
французькими кухарями та iншою челяддю. Не малася погордливо, вiдзначалася
стриманiстю i розумом, але стара чигиринська челядь не переносила й духу
©©, - так собача зграя не терпить помiж себе вовка, хоч би яким домашнiм,
покiрливим, собачим вiн не здавався.
Челядник наливав з турецького роззолоченого кухля, гетьманша подавала
келихи, вiтаючи гостя усмiшкою. Все було гаразд, бенкетуючi справдi
заспоко©лися, присмирнiли перед жiночою достойнiстю, доки черга не дiйшла
до столу, за яким сидiв Матвiй. Поруч нього куняв рубаний i смалений у
боях простий козак Кирило Куць, розбуджений Матвi вим поштовхом, вiн
витрiщився на дiамантову дiадему на кораблику гетьманшi, на ©© тонке
обличчя й закричав:
- Братцi, шляхта! Щоб я здох - шляхта.
Гетьманша впустила келих, вибiгла з кiмнати, за столом вчинилося
замiшання, невдатного козака провели штурханами за порiг.
...
Благословенна пора! Благословенне життя! Проткнули торiшн перепрiле
листя гострi ножi пiвникiв, кущиками по лiзли з землi Федоринi пiвонi©,
пробудився, викинув синi бубочки барвiнок - дине зело на Матвi вому
подвiр'© од Журавчиного кореня - вiдсадив з батькiвського подвiр'я; земля
парувала, просила плуга, просила зерна. Чотири паровицi Матвi вих
чорномурих тягали два важкi плуги: Нишпорка i В'юн орали Холерне - там у
кожну руку по двадцять десятин поля i по дванадцять толоки, - Сидiр
волочив кiньми засiяне вчора Пшикове. Матвiй готував зерно на посiв на
Холерному, набирав вiдром з кадубiв i насипав у мiшки в сiнях. Помiтив
мишо©д бiля одного кадуба, подумав, що треба не забути вкинути на нiч у
комору кота. Насипав чотири мiшки, пiшов до криницi напитися, погнав у
глибiнь цебер на тичинi, й раптом тичина вишмульгнула з долонь, брямкнув
об воду цебер, заскрипiв, загойдався журавель, - обiрвалася i впала на
землю колодка, прив'язана для рiвно ваги. Напружуючись щосили, витяг
цебер, вилив з нього воду, поставив на зруб, пiшов до сiней шукати новий
мотузок, щоб прив'язати до зводу колодку.
З сiней бачив, як Федора збирала орачам обiд, але перш нiж узятися за
корзину з горщиками, двiчi заглянула до вмазаного в помащену бiлком стiну
дзеркала й послинила пальця, провела по бровi. Гострий цвяшок пiдозри
кольнув у Матвi ве серце. Завважив на Федориних плечах i нову шовкову
хустку. "Для Каленика та Трохима?" Не помiтивши Матвiя, Федора з корзиною
пiшла до перелазу. Матвiй стояв, розгублений i стривожений. Либонь, i сам
не вiдаючи для чого, потягнув з полицi великого колiйського ножа, запхнув
його за пояс й також рушив до перелазу. Стежка звивалася помiж кущiв, на
яких почали розкриватися бруньки, на деяких зеленiло нiжне, як перша
усмiшка немовляти, листячко, збiгала на згiрки й падала у видолинки. Цi ю
стежкою Матвiй марив у останнiх походах - уже купивши хутiр, - i в
задушливiй, пропахлiй дьогтем та духом мiцного тютюну тишi канцелярi©.
Вона бiгла до його грунтiв i до його пасiки, пролягала через луг i дiброву
i в кожну пору року вела свою пiсню. В ту пiсню вплiталися журкотiння
горлицi, щебет синицi, дудонiння водяного бугая, сюрчання коникiв, хлюпiт
води в потiчках, шелест вiльх i капотiння жолудiв. Пам'ятав на нiй кожну
ви©мку, кожен закрут. Вона завжди навiвала йому добрий настрiй. Тепер
стежка бринiла тривогою.
Синя шовкова хустка перемайнула через кладку й попливла в правий бiк.
Матвi ве серце зупинилося: на Пшикове. Сидоровi Федора ©сти не повинна
нести, Сидiр ма скiнчити роботу до обiду, ну, може, трохи перетягне, все
одно обiдатиме вдома... Матвiй зупинився. Далi чорнiв лан, посеред якого
бiлiв березовий гайок, навiть не гайок, а кущ берiз та лiщини. Там орачi й
жниварi перепочивають в обiд, там ховають барильце з водою.
Сидiр був у другому кiнцi лану. Побачив Федору й захльоскав батогом -
поспiшав. Вони обо наближалися з двох сторiн до гайка. Першою добiгла
Федора й сховалася серед бiлих стовбурiв. За хвилю тпрукнув на конi Сидiр
- вони тицьнули головами в березняк, прив'язав до стовбура берези вiжки й
подався в хащi й собi. Червона каламуть застелила Матвi вi очi, широким
вовчим скоком, грузнучи по щиколотки в рiллi, вiн подався до гайка. Влетiв
у хащу, аж затрiщало гiлля, перечепився, трохи не впав, виметнувся на
невеличку галявину. Сидiр сидiв на землi... i ©в вареники. Федора сидiла
поруч нього. Побачивши роз'ятреного Матвiя, обо посхоплювалися на ноги.
Матвiй вже ледве щось пам'ятав: шарнув рукою за пояс, налапав колодочку
ножа, але нiж зачепився за штани. Журавка шарпав його (мабуть, був
смiшний, а може, й жалюгiдний), врештi вирвав i кинувся на Сидора. Той
вiдскочив, Матвiй кинувся знову, Сидiр низько пригнувся, пiрнув Матвi вi
пiд руку, опинився в нього за спиною, i поки Матвiй розвернувся, вхопив
саморобний, вирубаний з березового пакола обарок. Аж тепер отямилася й
закричала Федора, й той крик ще дужче пiдстьобнув Матвiя, вiн замахнувся,
i в ту мить страшний бiль оперезав його руку. Нiж полетiв у кущi, Матвiй
завив i вкляк на колiнi, обхопивши праву руку лiвою. Сидiр стояв пiд кущем
лiщини, ощирившись, наче вовк, i спiдлоба дивився на Матвiя. А тодi
пожбурив пiд ноги обарок, повернувся й зник у хащi. Тiльки вiття
затрiщало, та з того боку, куди вiн пiшов, заскрекотала сорока. Зiрвалася
з мiсця й побiгла Федора.
Матвiй перечекав бiль, пiдвiвся. Свiт спротивiв i був немилий, дине,
що ще жило в Журавцi, це - лють. Рушив по стежцi, але господар, отой
одвiчний хлiбороб, який сидiв у ньому, завернув назад: поскидав iз
стельваг посторонки, позакидав на спини коням i повiв ©х за собою,
покинувши борони на рiллi. Вiв конi, а його самого вела тужна думка:
який-бо ж вiн дурний, адже давно запримiтив недобре й мiг вивести Сидора
та Федору на чисту воду, а вiн навiсив на очi шори, жив оглуплений i
обдурений. Ще тодi, як Сидiр позначив бортнi сосни, вiн хотiв покласти
пiдозру на нього, й тепер також - виломив казани й пiдкинув Матвi ву
рукавицю; Сидiр хотiв згладити його з свiту й боявся брати увесь грiх на
душу, хотiв залишитися вдвох з Федорою. Матвiя зморозило, вiн аж
застогнав, аж зупинився, й конi наштовхнулися на нього; ну, чому, чому вiн
заступився за Сидора, чому зараз не показав копiвчанам на розхитанi цвяхи
у вiконнiй рамi В'юново© хати, де той ночував? Телепень несосвiтенний.
Сидiр мiг i вбити його.
Й знову скрикнуло серце: вiд образи, вiд потоптано© вiри, вiд
неймовiрно© пiдступностi - Сидiр, якого пiдiбрав з порохнi, якому був за
батька, за товариша, за брата, пiдступно ошукав його. Горе-горе, який же
страшний свiт. I якi страшнi люди! Чому вони за добро вiдплачують злом?
Такий закон? А вiн сам який же нiкчемний. Сидора треба було обкласти, як
вовка... Привести людей. Сво©м не дуже вертким розумом осягав, що вони з
Сидором розумiють життя зовсiм по-рiзному, що для Сидора нема законiв, i
вiн зна один закон - сили й нахабства.
Вдома взяв хазяйського ножа й зайшов до кiмнати, за цей час гаряче
полум'я в грудях пригасло, i ©х заповнила така туга, така жалiсть до себе,
що сльози виступили йому на очi, вiн не збирався вбивати Федору, але хотiв
урiзати ©й поли, зганьбити ©© на вiки вiчнi. А що буде далi - не знав:
прожене ©©, пiде свiт за очi сам... (Куди прожене й куди пiде сам? Дiти,
конi, господарство, - про це здогадувався, й через це було ще образливiше
та болючiше). Побачивши Матвiя з ножем, Федора впала навколiшки:
- Матвi чку... Я нiчого... Тiльки так... Жалiла його: сирота...
- Брешеш, гадюко. Я знаю все...
Це ©© налякало. Що вiн зна , скiльки?..
- Сирота... Приголубила...
- Приголубила!
- Вiн такий нещасний. Матвiйку, пожалiй, у мене дiти...
- Ти мене пожалiла? - Вiн знав, що вже не вдарить Федору, але тепер
йому були при мнi ©© страх, ©© приниження, вперше на вiку став над нею - i
чистотою душi, i гнiвом, i пострахом, - й грiзно сказав:
- Не вдарю. Йди прiч... У старцi. Це налякало ©© не менше, нiж можливий
удар ножа. Вона заголосила, й сльози потекли в не© помiж пальцiв:
- Куди я пiду?.. Я загину. Не проганяй мене, Матвi чку.
В цю хвилину до кiмнати вбiг Дениско, побачив заплакану матiр, кинувся
до не©. Вiдтак повернувся до Матвiя, стиснув кулачки:
- Ти за вiщо б' ш мамку? Я тобi... Я тобi...- Й заплакав також.
А в самого Матвiя смiх i сльози перемiшалися в одне, й вiн,
похлинаючись чи то кашлем, чи то плачем, вийшов за дверi.
...Прокинувся серед ночi. Другу нiч спав у клунi. Два днi катував себе
роботою, виморював до повного безсилля. За роботою мовби забувалася
кривда. А це прокинувся, i все закипiло в ньому, й чорне вiстря виткнулося
з глибини пам'ятi, зсунув з себе кожуха та кирею, побiг до хати. Вхопив
Федору за плечi, почав трусити, бити об подушку головою, хрипiв крiзь
спiненi губи:
- Ти з ним спала? Признавайся, спала? Федора звивалася, металася по
постелi, а вiн тормосив ©©, бив кулаками, хапав за горло:
- Кажи правду. Не скажеш правди - уб'ю. Вона обхопила його за плечi,
обвинулася довкола нього - пругка, гаряча, запашна, - приголошувала й
шепотiла:
- Не було нiчого, Матвi чку. Нiчого... Нiколи.
Й знову тиснулася, ©© тугi, палаючi перса пропiкали йому груди,
перетоплювали лють у яру хiть, намагався вирватися з ©© обiймiв, а сам
стискав ©© усе дужче й дужче, до болю, до почамрiння, до стогону. А потiм
кинув ©© на постiль, брав невситимо й грубо, аж ©й було боляче, й згоряв у
солодкiй пекучiй муцi. Цур i пек - так гарно йому ще не бувало з Федорою
нiколи.
Це повторювалося багато разiв, багато ночей, вдень вiн утiкав у роботу,