Нечуй-Левицький I. Микола Джеря

захропла й засвистiла носом, ще трохи одхилила дверi, ледве просунулась i
побiгла за двiр. Там ©© ждав Микола. Вона з розгону наткнулась на його й
стиха крикнула.

- Спить Кавуниха? - спитав Микола.
- Спить, аж носом свистить, - сказала Нимидора. I вони обо пiшли на
вулицю, де виспiвували дiвчата. Тепер Нимидорi здалось, що вона пурхнула
на якийсь широкий без краю степ, в син небо i летить на волi, i сама не
зна куди. ©й так стало легко, гарно, наче вона вдруге на свiт народилась,
наче ©© рiдна мати встала з домовини й принесла для не© з того свiту нове
щастя.
Довго спiвали дiвчата й хлопцi. Нимидора попрощалась з Миколою,
повернула до Кавунiв, i знов наче перед нею стало пекло, куди ©й треба
було вертаться.

Прийшла вона до хати, хотiла одчинить дверi, - дверi не одчинялись:
Кавуниха прокинулась, вийшла надвiр, догадалась, що Нимидора на вулицi, i
засунула дверi засовом.
Нимидора сiла на призьбi й заплакала, потiм подумала, встала й пiшла на
причiлок. Там був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури
лазили на сiдало. Нимидора, обпираючись об стiну руками, полiзла на горище
по дрючку. Дрючок зiгнувся й трохи не переломивсь. Легко й прудко, як та
коза, вона вхопилась за кiнець сволока, вискочила на сволок i крадькома
полiзла на горище. Одна курка крикнула спросоння. Нимидора спустила ногу
на драбину й налапала ногою купу колючок. Кавуниха обвiшала всi щаблi
колючками. Нимидора поколола собi руки й ноги i почала злiзать в сiни по
дверях. Вона стала великими пальцями на вершок дверей, налапала ногою
клямку, легесенько скочила на землю, вбiгла в хату, впала на лавку й
заснула, навiть не дрiмавши.
В недiлю вдосвiта Кавун встав, вийшов в сiни, глянув драбину,
обквiтчану колючками, й крикнув на всi сiни, аж Кавуниха i Нимидора
прокинулись.

- На бiсового батька ти оце заквiтчала колючками драбину, неначе молоду
до вiнця! - гукнув вiн до жiнки.
- Чого це ти розносився з чортами до служби? Перехрести лиш перше лоба.
Хiба не чу ш, що до церкви дзвонять, - обiзвалась з хати Кавуниха.

Нимидора вхопила кухоль з водою та швиденько дала драла надвiр
умиватись.

- На те заквiтчала драбину, щоб твоя наймичка не бiгала до хлопцiв на
вулицю! - промовила Кавуниха.
- А хоч би й побiгла на вулицю! Аби дiло робила! Хiба ж ти дiвкою не
бiгала на вулицю?
- А не бiгала.
- Авже! Не бiгала. Як той чорт, плигала через тини та через перелази.

- Я була хазяйська дочка, а Нимидора наймичка. Коли найнялася, то нехай
держиться хати, а то яка з не© буде робота вдень? Кунятиме над роботою
цiлий день.

- Чи вже ж ти оце вночi бiгала з заступом за колючками?
- А хоч би й бiгала, що тобi до того? Чого це ти все оступа шся за не©,
наче вона твоя жiнка? Я понабиваю на щаблях голок та шпильок, не то що
колючок навiшаю.

Кавун замовк, Кавуниха зцiпила зуби та все скоса поглядала на Нимидору,
не говорячи до не© й слова.
- Не можна менi до тебе на вулицю виходить, - казала Нимидора Миколi в
недiлю ввечерi.
- Буду слать до тебе старостiв, коли так; одначе батько й мати хочуть
цi © осенi мене оженити.
Нимидора почервонiла й трохи не зомлiла. Вона почала готувать рушники й
одклада зайвi грошi на скриню.
Настала осiнь. Пан оповiстив, щоб весiлля справляли на селi заразом в
одну недiлю, а хто опiзниться, то буде справлять другий раз, через мiсяць.
Старий Джеря й Джериха знов почали вговорювать сина женитись цi © осенi й
слать старостiв до багатирки Варки.
- Не хочу я сватать Варки, - сказав Микола, - бо маю собi дiвчину на
примiтi.

- Кого ж ти, сину, ма ш на примiтi? - спитала мати.
- Нимидору, Кавунову наймичку.
- Яку це Нимидору? Вона не вербiвська? - сказав батько.
- Вона, тату, з присiлка, сирота, i вже давно служить у Кавунiв.

- Як же ми будемо брать в свою хату невiстку, коли ми про не© нiчого й
не чули? - аж крикнула Джериха, бiдкаючись. - Може, вона якась приблуда,
бурлачка. Чи то мало тепер вешта ться по сахарнях тих бурлак?
Син почервонiв i розсердився.
- Ви, мамо, може, й не зна те, а я ©© добре знаю: кращо© од не© дiвчини
нема на всьому селi.
- Ой господи милосердний! - крикнула Джериха й руки опустила, згадавши,
що багатирка Варка не буде ©© невiсткою. - Так, сину, не можна свататься.
Як же таки можна, не спитавшись броду, та в воду!
- Про мене, мамо, спитайте броду, - не будете жалкувать на Нимидору:
вона дiвчина здорова, робоча, бо цiлий вiк була в наймах, а в наймах не
можна сидiть, згорнувши руки. ©© дядько живе в присiлку Скрипчинцях.
Батько слухав мовчки й згодом промовив:
- Коли ти хочеш ©© сватать, то ми переднiше про не© розпита мо в добрих
людей та порадимось, а там, про мене, й сватай, коли вона здорова й не
ледащиця.

Сталось так, як бажав син: перед покровою вiн заслав до Нимидори
старостiв. Одного дня старости обмiняли хлiб, а другого дня Нимидора й
рушники подавала.

Перед покровою Джеря з сином пiшов до скрипчинського пана просити, щоб
вiн згодився пустить Нимидору з Скрипчинцiв. В Скрипчинцях був свiй пан,
та ще й небагатий; вiн мав тiльки один присiлок i з великою неохотою
пускав дiвчат замiж у чужi села. Джеря просив, благав, але все те нiчого
не помогло. Пан сказав, що пустить Нимидору тiльки тодi, як з Вербiвки
яка-небудь дiвка вийде замiж у Скрипчинцi. Микола вийшов од пана нi живий
нi мертвий; вiн пiшов додому, не промовивши нi одного слова, ходив цiлий
день, опустивши голову. Якби мiг, вiн, зда ться, задушив би пана сво©ми
руками.
Вже прийшла осiнь. На селi почались весiлля. В церквi вiнчалось разом
десять пар молодих. Нимидора стояла в церквi, а в не© сльози текли по лицi
та крапали на намисто.
На Миколине щастя, один скрипчинський парубок посватав вербiвську
дiвчину. Скрипчинський пан згодився одпустить Нимидору. Вся сiм'я в
Джеринiй хатi наче ожила. Джериха готувалась до весiлля. Нимидора наче
знов на свiт народилась.

Старий Петро Джеря вдягся в нову свиту, заткнув за пазуху пляшку
горiлки, взяв хлiб пiд пахву й пiшов з одним старостою до батюшки годить
вiнчання.

Батюшка у Вербiвцi був молодий i вже нагнав плату за треби вдво .
Джеря прийшов, поцiлував батюшку в руку, поклав на стiл хлiб, поставив
пляшку горiлки й почав питать в батюшки, скiльки вiн схоче за вiнчання.
- Як даси п'ять карбованцiв, то повiнчаю сина, - сказав батюшка.

- Батюшко! I помилуйте, й пожалуйте! Я чоловiк убогий. Де менi в свiтi
взяти п'ять карбованцiв? Нехай буде три карбованцi.
- Не можна, тепер i для нас час трудний. Все подорожчало, - сказав
батюшка.

- Змилосердiться, батюшко! й-богу, не можу заплатить так багато. Нехай
вже буде нi по-мо му, нi по-вашому: нехай буде чотири карбованцi.
- Нема що й говорить. Бери могорич та йди собi додому.
Джеря взяв могорич i хлiб та й пiшов з хати. Вiн постояв у сiнях,
поговорив нишком з старостою та й знов вернувся в хату.
- Ну, що скажеш, Петре? -обiзвався батюшка з друго© кiмнати.

- I помилуйте, i пожалуйте! Треба грошей i на весiлля, i на подушне.
й-богу, багато для мене! Нехай буде чотири карбованцi. Це вже й бог так
велiв.

Батюшка подумав, подумав i згодився.
- Давай могорич, - сказав вiн, - давай i грошi. Джеря закотив полу
свити, засунув руку в кишеню, витяг звiдтiль бiлу хусточку з червоними
пружками, вив'язав з узла карбованцi i поклав на стiл. Потiм вiн налив
чарку горiлки й почастував .батюшку. Батюшка випив сам i налив по чарцi
Джерi i старостi. Вони випили, довго приказуючи до чарки, попрощались i
пiшли додому.
Нимидора подякувала Петровi Кавуновi й пiшла в присiлок до дядька, бо в
дядька мали справлять весiлля.
Старий Джеря й собi готувався до весiлля. Вiн купив десять вiдер
горiлки: вiсiм вiдер взяв у жида за готовi грошi, а двi вiдрi узяв наборг.
Микола просив батька одiслать кiлька вiдер до Нимидориного дядька; вiн
добре знав, що у Нимидори нема грошей i що ©© дядько не покладе й шага на
весiлля.
В недiлю пiсля вiнчання йшла з церкви Нимидора в квiтках, в стрiчках, з
вишиваним рушником у руцi, весела й щаслива. Кругом не© вились дружки i
спiвали весiльних пiсень. Просто з церкви вона пiшла з дружками до
батюшки, до пана, а потiм до Джерi. Як угледiла ©© Джериха, як побачила ©©
рум'яне лице, високий зрiст, то забула навiть на той час про багатирку
Варку. Пiсля обiду в Нимидориного дядька на застеленому столi стояло
соснове гiльце, обквiтчане колосками вiвса, калиною та барвiнком. На столi
лежав здоровий коровай, обтиканий голубами, позолоченими сухозлiткою;
кругом короваю лежали шишки. На посадi сидiла Нимидора, спустивши очi
додолу, а кругом стола сидiли дружки й спiвали весiльних пiсень. В хатi
було повнiсiнько людей. Дiти стояли на лавах, на полу, навiть на припiчку.
Дружки спiвали, а Нимидора плакала. Вона згадала свою небiжку-матiр: "Якби
була жива моя мати, в мене коровай був би бiлiший, i рушники були б не
такi простi, й одежа на менi була б не така дешева. Не так виряджала б
мене з дому мати, як виряджа дядина".
Перед вечором прийшов молодий з боярами, свашками та свiтилками.
Нимидорi стало веселiше, але ©© думка все лiтала коло материно© могили.
Ввечерi дружки почали розплiтать Нимидорi косу й заспiвали сирiтських
пiсень: як дочка нiби розмовля з небiжкою-матiр'ю, просить матiр встати з
домовини та подивиться на свою дитину, а мати одказу , що земля надавила
©й груди, що вона вже не встане з домовини, а тiльки набiжить над селом
бiлою хмаркою, впаде дрiбним дощем, гляне з високого неба на свою дорогу
дочку. Нимидора почала прощатись з дядьком та з дядиною, згадала свою
матiр, згадала сво сирiтство, свiй важкий молодий вiк у наймах, i так
заплакала, що за слiзьми й свiту не бачила.
Ввечерi смерком одвезли молоду в Вербiвку. Як пере©жджала молода через
вербiвську греблю, хлопцi наставили кулiв, наклали соломи й запалили. На
других кутках, де справляли чимало весiллiв, так само йшла перезва, i
скрiзь по селi палало полум'я. Усе село нiби палало в час перезви, бо все
село гуляло на весiллi. В близьких селах думали, що в Вербiвцi пожежа.
Другого дня, в понедiлок, не було й панщини. Все село гуляло на
весiллях. На Нимидору надiли Миколину шапку, шапку оповили довгою червоною
двойчастою стрiчкою, повели молодих до священика скривать. За молодими
йшли музики, за музиками товпились натовпом чоловiки та молодицi. Ввесь
батющин двiр був сповнений народом, бо в той час заразом привели скривать
усiх молодих з села. В кожному кутку двора грали музики, танцювали
молодицi, доки не вивели з поко©в молодих. Потiм приданки заспiвали,
музики заграли. Народ рушив з двору. Пiднявся такий галас, що вже не можна
було розiбрать, де спiвають, а де грають. Тiльки решета гули та бряжчали
серед галасу й гаму, та вискакували з шуму дуже тонкi жiночi голоси. За
двором народ розсипався на всi кутки понад Раставицею, i музики й спiви
молодиць почали одрiзнятись однi од других. I ще довго потiм було чуть
музики та спiви мiж вербами та помiж хатами.
В Джеринiй хатi цiлий день грали музики, цiлий день пили та закусювали.
Випили всю горiлку, та ще й не стало; ви©ли цiлу дiжечку солоних огiркiв,
цiлу дiжечку кисло© капусти, по©ли ввесь хлiб, всi паляницi. Старий Джеря
витрусив усi кишенi, ще й у шинок на заставу однiс свiй кожух.
Ввечерi попiд дворами ©здив осавула на конi i загадував усiм на панщину
до току. Крик осавули дав знати людям, що весiлля скiнчилось. Всi почали
розходитись, Джерина хата спорожнилась.
Ввечерi в Джеринiй хатi ледве блимав каганець. Джериха й Нимидора
кинулись прибирать в хатi й перемивати посуд. Весiльний час одразу вийшов
у всiх з голови. Джеря й Джериха помiркували, скiльки-то вони витратили
грошей на весiлля. Треба було заплатить жидовi, оплатить подушне,
нашаткувать другу дiжку капусти. Грошей не було нi копiйки.
- А що, стара, будемо робить? Чим будемо робити оплать? - промовив
батько.

- Змолотимо та продамо половину хлiба. Цього року, хвалить бога, хлiб
вродив дуже добре.
- А як не стане хлiба, що будемо ©сти? - спитав батько.
- То заробимо, хiба не ма мо рук, чи що? - обiзвався син.
- А коли ж то ми його заробимо? Хiба за тi ю панщиною похопишся
заробить? - сказав батько.
- Бодай ту панщину дiдько забрав собi до пекла! - промовив син з
злiстю.

Мати знов згадала про багатирку Варку, згадала дуже легку Нимидорину
скриню й скоса зирнула на Нимидору. Нимидора поралась в чужiй хатi
проворно, та якось незручно. В високому очiпку, в квiтчастiй здоровiй
хустцi на головi, вона стала молодицею ще вища й показнiша, ©© чимале лице
неначе побiльшало; чорнi брови були нiби намальованi на широкому чолi. В
тихо© та добро© свекрухи десь узялися гостренькi пазури та й висунулись,
наче з м'яких котячих лапок.
Задумався батько, тяжко зiтхнувши, задумався й молодий Микола,
засмутилась i мати. Тiльки Нимидора була щаслива: вона нiби знайшла свою
рiдну матiр, свого батька, хату, бо для не© вже не треба було бiльше
поневiряться в наймах у чужих людей.

- Лягаймо, невiстко, спати, бо завтра треба вдосвiта вставать та на
панщину поспiшать, - сказала мати, стоячи перед образами i починаючи
хреститься та молитись.

II_

Другого дня тiльки що зiйшло сонце, а Джерина сiм'я вже й пообiдала, й
вийшла на панщину; батько з сином пiшли на панський тiк молотить, а мати з
невiсткою пiшли панськi коноплi тiпать.
Тiк був, як звичайно на селах на Укра©нi, за панським садком в кiнцi
села i вганявся далеко в поле пiд гору, обкопаний ровом, обсаджений
високими розкiшними тополями та осокорами. Ввесь тiк, бiльше як на
пiвверстви, був заставлений скиртами: десять довгих-предовгих скирт
пшеницi стояло вподовж току; десять менших скирт жита стояло впоперек;
скирти ярини, довгелецькi ожереди соломи тулились по закутках, неначе
дрiбнi вiвцi мiж здоровим товаром.
День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине лiто. Надворi
стояла суша. Небо синiло, як лiтом. Сонце ходило на небi низько, але ще
добре припiкало косим промiнням. Тихий вiтер ледве ворушився. Над полем
миготiло марево.

Половина листя на вербах вже пожовкла, але на тополях, на осокорах лист
зеленiв, нiби влiтку. Якби не жовте листя в садках, то можна було б
подумать, що надворi не бабине, а справдiшн лiто. Тiльки зелена низька
озимина навкруги току нагадувала про осiнь. Надворi летiло павутиння. Все
син небо було нiби засноване бiлим, як пух, легким, як шовковi нитки,
павутинням. Проти сонця павутиння лиснiло, наче легка лiтня бiла хмара
порвалася на небi, розпалась на нитки, на тонкi пасма та й полетiла на
землю. Павутиння летiло пучками, нитками, нiби клубочками, починками, то
гнулося великими дугами, то мiсцями стояло просто, рiвними, як очерет,
стеблами. Воно обснувало тополi, верби, стiжки, тини; маяло на вершечках
садкiв, метлялось коло хрестiв та бань на церквi i знов летiло та летiло;
хто його зна, де воно й бралося.
Чоловiки стояли рядками на скиртах, хапали снопи з довго© верстви й
скидали додолу на тiк i снопи, i розв'язь.
На току гуменний одлiчував снопи для кожного молотника. Довгими рядками
стояли молотники на току, наче закопанi по пояс в жовтiй соломi, i махали
цiпами. Цiпи блискали на сонцi. Курява стояла над током, неначе починалась
пожежа на току.

Микола молотив поруч з батьком.
- А що, музико, вигравай цiпом пiсля свого весiлля! - жартували
чоловiки з Миколою.
Микола глянув на незлiченнi скирти, задумавсь i спитав у батька:
- Нащо то одному чоловiковi так багато хлiба? Господи! Чи вже ж вiн
по©сть оце все?
- Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко сто©ть гуменний; вiн почу та
ще й пановi за це викаже. Це ж вiдомий на селi викажчик.
- Коли б нам, тату, хоч десяту частку однi © скирти! Ото ми були б
щасливi! - знов промовив Микола.
- Ой сину, мовчи лишень! Борони боже, як пан довiда ться про тво©
слова.

Микола замовк, а його думка не замовкла. Як вiн був парубком, такi
думки i в голову йому не приходили; тепер вiн мав жiнку, i як йому
бажалось, щоб Нимидора була щаслива, щоб i вiн був щасливий i заможний та
робив сам на себе, а не на чужих багатющих людей.
Зараз за током, коло самого панського садка молодицi на сонцi били на
бительнях i тiпали коноплi. Мiж ними Микола впiзнав Нимидору, впiзнав ©©
по високому зросту, по новiй квiтчастiй хустцi на головi. Йому заманулось
пiти до не©, хоч ласкаве слово промовить, хоч подивиться на не©, та
гуменний стовбичив над душею. Ондечки ви©хав i сам пан Бжозовський на
конi, в чоботях з блискучими довгими халявами, з батогом у руцi, в чорному
картузi на головi.
- Коли ми, тату, перемолотимо оцi скирти? - знов спитав Микола.

- А тодi, як помремо, - сумно одказав батько, - а як цi змолотимо, то
бог уродить другi, може, ще довшi.
Микола задумавсь i з усi © сили так уперiщив снопа, що рипиця луснула i
бич одскочив.

- Ану, синку, цiпом батька по лисинi, - загукали молотники, смiючись.

Старий Джеря й Микола ледве встигли змолотить свою частину до вечора.
Ввечерi Нимидора з Джерихою принесли в ряднах одважене панське прядиво.
Кожнiй молодицi, дiвчинi, навiть дiвчинцi пани накидали прясти на зиму по
два пiвмiтки. Як не ставало прядива, то молодицi мусили докладати свого.
В довгi зимовi вечори та вдосвiта в Джеринiй хатi палали трiски та
трусок на припiчку в челюстях. Коло печi Джериха та Нимидора сидiли й
пряли панське прядиво. Микола стояв коло лежанки й м'яв ногами коноплi.
Порох од конопель, од мичок тягся в комин, неначе дим. Молода Нимидора
пряла й спiвала. Вона була зовсiм щаслива: тепер вона вже не наймичка,
живе в сво©й хатi. Пiсня сама наверталась ©й на думку.
Микола кинув коноплi, сiв на лавi i задумався. Вiн думав про те, нащо
його Нимидора повинна прясти не собi й йому на сорочки взимку, а комусь
iншому...

Минула зима. Настало лiто, настали й жнива. Почалась спека. Жито,
пшениця й овес - все разом поспiло й присохло. Люди вкрили панський лан i
хапали панське жито, а людське стояло на пнi. На панському лану вже стояли
полукiпки довгими стайками; на людському полi не видно було нi снопа.
Микола з батьком одбули три днi панщини, на четвертий пiшли жати сво
жито, незважаючи на те що осавула звечора знов загадував на панщину, на
згiннi днi; тi згiннi днi, що вся громада повинна була одроблять - то за
чередника, то за титаря, котрi були вольнi од панщини, то за якийсь,
вигаданий паном, шарварок, - пан одкладав на жнива, коли було й без того
багацько роботи. Людське жито вже сипалось, а осавула все загадував на
панщину на панський лан, щоб хапати сво жито та пшеницю.
Микола, замiсть панського лану, вийшов на сво поле; вiн стрiвся з
людьми i тих намовив жати сво жито. Тiльки що вони зайняли постатi, од
панського лану на конi вже катав конем до них осавула.
- Чому ви не йдете на лан, сякi-такi? - крикнув осавула.
Всi мовчали; Микола обiзвався:
- А тим, що ми вже одробили панщину, - сказав вiн.
- А згiннi днi хiба забув? - знов крикнув осавула i знов налаяв Миколу.

- Згiннi днi одробимо восени; он подивись лиш! Наше жито вже сиплеться;
через день, через два воно вже вклякне! - промовив Микола.
Всi женцi стояли мовчки; в ©х руках наче заклякли жменi жита та серпи;
всi поглядали то на осавулу, то на Миколу.
Осавула замахнувсь на Миколу нагайкою. Микола одскочив у жито, пiднявши
серп угору. Осавула круто повернув коня й покатав на панський лан.
- Боже мiй милосердний! - промовив старий Джеря. - Що ж оце ми
наробили? Буде ж тепер нам!
Декотрi чоловiки дов'язували снопи, декотрi рушили до панського лану.
Коли це на полi з'явився, нiби птиця, панський баский кiнь; на конi сидiв
пан Бжозовський i лупив коня батогом. Осавула ледве встигав бiгти за ним i
немилосердно толочив жито.
Всi люди стояли як укопанi, познiмавши шапки. Бжозовський прикатав,
крикнув як несамовитий на людей, кинувся до Миколи й почав перiщить його
батогом. Всi люди позабирали клунки з хлiбом i поплентались на панський
лан. Пан звелiв привести ©х усiх увечерi на економiю. На економi© ©х усiх
вибили рiзками, вибили й Миколу, вибили навiть старого Джерю перед його
очима.
Микола вийшов на панський двiр i люто показав кулак, обернувшись до
панського двора; старий Джеря йшов, низько похнюпивши голову. Обидва вони
мовчки пiшли додому. Дома вони розказали за все Джерисi й Нимидорi. Мати й
невiстка почали плакати.

Пишно викотився повний мiсяць з-за гори й освiтив ясним свiтом
Вербiвку. Всi верби було видно, як удень.
Надворi стало ясно, хоч голки визбируй. Сiм'я довечеряла й сидiла
мовчки на призьбi.

- Ходiмо, Нимидоро, жито жать! - промовив Микола. - А ви, тату й мамо,
лягайте спати. Як пропаде жито, що ми будемо зимою ©сти?
Нимидора встала, знайшла серпи, i вони обо рушили на поле. Все поле
жовтiло проти мiсяця, як удень. Все тiло в Миколи болiло й щемiло, болiла
й душа його, але вiн мусив гнути спину. Нимидора кинулась на жито з
серпом, як огонь на суху солому, i так працювала, так швидко жала, як
огонь швидко ©сть суху солому.

Високо покотивсь мiсяць на небi. Микола з Нимидорою склали два
полукiпки жита й вернулись в село.
Од того часу пан мав на прикметi Миколу й звав його бунтарем. Осавула
не раз кричав на Миколу, що вiн бунту всю громаду в селi. Сам Микола дуже
змiнився; бувши парубком, вiн смiливо дивився всiм в очi, був веселий,
говорючий, любив часом пожартувать; тепер вiн похнюпив голову; рiдко
смiявся, перестав жартувать, а часом було як кине на кого жартовливим
словом, то нiби вогнем впече. Вiн зненавидiв свого пана.
Панський хлiб був вже вижатий. Все поле було вкрите копами та стайками,
як небо зорями, а людський хлiб стояв, похилився i навiть вже сипавсь.
Зiбрав Джеря свiй хлiб, половину склав у стiжок, а половину змолотив на
харч. Прийшов шинкар за грiшми. Джеря мусив везти хлiб на базар, продати i
заплатить жидовi грошi та викупить кожуха. А тут треба було годувать
панськi качки. Весною на економi© пан роздав на кожну хату по двадцять
качиних я ць, а восени кожна молодиця повинна була принести на економiю
двадцять качок. На качку давали з економi© по гарцевi зерна, але качка за
лiто здохла б, а не прохарчувалась би тим харчем. Люди мусили годувать
качок сво ю пашнею.
Настала осiнь. Нимидора почiпляла за нiжки на коромисло десять пар
качок i однесла на економiю.
Восени Нимидора мала вже дочку. Пiшла баба-бранка до батюшки по
молитву.

- Яке ймення дав батюшка? - спитала Нимидора в баби. - Може, й мо©й
дочцi дав таке чудне ймення, як менi?
- Нi, дав ймення Любка, - сказала баба.
Третього дня породiлля вже встала з постелi й поралась коло хати.
Старий Джеря й Микола були на панщинi. Проз двiр ©хав конем осавула,
заглянув у двiр i вгледiв на дворi Нимидору. Вiн зскочив з коня i вбiг у
двiр.
- А чом ти, суча дочко, оце й досi не виходиш на панщину? - крикнув
осавула й ударив Нимидору нагайкою по спинi.
Нимидора крикнула й залилась слiзьми.
- В мене родилось дитинча; ще ж сьогоднi тiльки третiй день, - ледве
промовила вона крiзь сльози. Осавула схаменувсь i крикнув:
- Гляди ж менi, щоб завтра вийшла на леваду обшморгувать
буряки-висадки!

Породiллям пани давали тiльки три днi вольного часу на одужання, а
четвертого дня вже гнали ©х на панщину до легшо© роботи.
Ввечерi прийшов Микола. Нимидора показала йому синяк на спинi. В Миколи
запеклось серце, а в душi заворушилась думка помститись за себе, за
батька, за Нимидору.

А тут саме настав час платить подушне. Батько з сином думав, думав, де
б то взяти грошей, i надумав продати кабана, що годували к рiздву. Продали
кабана, а самi зостались без сала й цiлi М'ясницi ©ли пiсний борщ та пiсну
кашу, неначе в пiст.

Настав великий пiст. Одного вечора старий Джеря прийшов з панського
току та й зваливсь; в його нiчого не болiло, але уся його сила хто його
зна де й дiлась! Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухiше, очi
позападали дуже глибоко, а обидвi руки по самi кiсточки так трусились, що
вiн не мiг нiчого держать в руках. Важка робота виссала в його сливе усю
кров. Вiн лежав на печi та все дивився на стелю, широко розплющивши очi.
Пролежав вiн тиждень, навiть не стогнав, i лице в його стало нiби
припадать землею.
Микола пiшов до батюшки й просив його висповiдать старого батька.
Батюшка прийшов, висповiдав Петра, побачив, що вiн захляв, i звелiв йому
©сти в пiст скоромне.

- Батюшко, хiба ж у мене душi нема, щоб я в пiст ©в скоромне! -
промовив Джеря тихим хриплим голосом.
- То ©ж, Петре, хоч кашу з молоком; слабому бог простить, i я тобi
прощаю, - промовив молодий священик.
- Не буду, батюшко, ©сти: грiха боюся. Я чоловiк старий, не
сьогоднi-завтра вмру. Та й де того молока дiстать? Ми вже так
вихарчувались, що ©мо самий хлiб та цибулю, та й хлiба до нового не стане.
Треба хлять, хоч i не хочеш.

- Про мене, як зна ш, а я тобi раджу й дозволяю ©сти скоромне, бо ти,
дiду, охляв i захляв.
Петро тiльки рукою махнув.
В чистий четвер Джеря вмер, та все наказуючи синовi не зачiпать
осавули, не зачiпати пана та робить мовчки панщину.
- Ти, сину, нiчого не вдi ш, а собi лиха нако©ш. Пан оддасть тебе в
москалi, - промовив Джеря та й умер, побитий лихою годиною. Важка праця
виссала з його усю силу. Вся його сила пiшла на чужу користь, в чужу
кишеню, - на дорогi оксамитовi сукнi, на золотi сережки панi© Бжозовськiй,
на дорогi на©дки та напитки, на дорогi панськi примхи та витребеньки.
В велику п'ятницю поховали старого Джерю. Сiм'я ©ла паску з слiзьми.
Микола ще бiльше зажуривсь, бо за помершого батька треба було платить
подушне як за живого, доки не вийде нова ревiзiя.
Настала пишна та тепла весна. Зеленiли верби в березi, зазеленiла трава
на левадах. Джерин садок заквiтчався бiлим цвiтом. Все цвiло та зеленiло,
тiльки Микола ходив сумний та невеселий.
Був тихий весняний вечiр. Нимидора поливала розсаду на грядках; Микола
носив воду з Раставицi. Нимидора розцвiлась, як повна троянда. На зелених
грядках, на зеленiй левадi, проти ясно-зеленого листя верб, ©© брови
чорнiли, як чорнобривцi. Вона була весела й спiвала. Микола стояв над
вiдрами, похнюпивши голову. В лузi десь далеко кувала зозуля.