Страница:
Бродовський, взявши в посесiю сахарнi в одного великого пана дiдича,
одразу заплатив багацько грошей i через це мусив позичить чимало грошей в
заможного купця в Лебединi, Шмуля Каплуна. Шмуль згодився позичить, але
вимовив таке завсiдне право, щоб його зять харчував робiтникiв в сахарнях
за три карбованцi от душi, аж доки посесор виплатить усю позичку. Шмулiв
зять закупив на харчування бурлак багато таранi за дуже малу плату. Тараня
була дуже давня, лежана, трухла й гнилувата. Од не© бурлаки зараз почали
слабiть, а потiм по бурлаках пiшов такий помiрок, що за його пiшла чутка
по околицi та й скрiзь. Робiтникiв умирало багато.
Посесор, вважаючи на себе як на пана, задер вгору кирпу проти попа. Вiн
звелiв самим бурлакам ховать мерцiв. Пiп, не довго думавши, дав звiстку
благочинному. Почалось дiло. Тодi посесор побачив, що нако©в лиха, ледве
загасив дiло сотнями карбованцiв. Вiн скуб себе за пейси, за бороду i
мусив платить поповi давню плату за фабрицьку парафiю.
А тим часом пошесть пiшла по всiх казармах. Люди не переставали слабiть
i вмирати. Мiж бурлаками почалася тривога: однi казали, що пани насипали
зумисне в криницi отрути, другi казали, що посесор году людей собачим
м'ясом. Пiшов по казармах гомiн, клекiт. Микола правував над усiма, давав
привiд, кричав на ввесь двiр, що жиди наслали пошесть на людей. Ватага
бурлак знялася, пiшла до посесора й побила йому вiкна. Посесор тим часом з
жiнкою й дiтьми утiк в мiстечко i пересидiв лиху годину, доки бурлаки не
втихомирились. Тим часом вiн дав знати в стан. Становий набiг на заводи з
москалями, з доктором та з попом. Доктор заглядав у криницi, куштував
воду, ходив по заводах, по казармах, ходив чогось понад ставком, по двору,
заглядав у пекарнi, в казани, заспокоював бурлак; але сам боявся
покуштувать бурлацького борщу з гнилою таранею, з додатком пацюкiв для
присмаки. Вiн звелiв обчистить i вимазати казарми, але, невважаючи на те,
бурлаки почали потроху втiкать з заводiв. Нашi вербiвськi бурлаки ждали
тiльки, доки трохи протряхне надворi. Вони задумали тiкать далi, на
херсонськi степи. А тим часом несподiвано заслаб Кавун. Вiн довго не
признававсь, що вiн слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на
роботу. Вiн боявсь лазарету, як пекла, бо з того лазарету мало хто
вертався до казарм.
Одного вечора Кавун зваливсь з нiг; його перевезли в лазарет. Нi один
вербiвець не впiзнав би тепер Кавуна, колись здорового, кремезного,
широкоплечого чоловiка, з довгообразим лицем та рум'яними щоками.
Кавун лежав на голому полу, прикрившись старою свитою, i стогнав.
Смутно блищав вечiр у вiкно, i жовте, як вiск, Кавунове лице ледве було
видно проти вiкна. Щоки його позападали, рум'янець зник, нiс загострився;
темнi очi стали якiсь нiби втомленi й дивились непорушне на стiну, неначе
на тiй стiнi Кавун читав сво гiрке життя. Микола сидiв коло його й думав
думу, похиливши на груди голову. Iншi вербiвцi стояли коло полу, бо
слiдком за Миколою й Кавуном почало прибувать на заводи багато вербiвських
людей. Не один десяток уже втiк з Вербiвки од пана Бжозовського.
Кавун стогнав та все не зводив очей з бiло© стiни, на котрiй став у
закутку широкий темний вечiрнiй дiд. На замазанiй стiнi темнiли чорнi
плями, мiсцями червонiла цегла з-пiд обколупано© глини. Минула година, i
Кавун все дивився очима на ту стiну i не мiг опам'ятатись: перед ним нiби
манячили то милi, то страшнi картини на тiй стiнi. От зазеленiла вербами
Вербiвка, вся облита гарячим сонцем, зазеленiла його левада над
Раставицею; забiлiли стiни його хати, i вiн засмiявся тонкими смажними
губами. Потiм перед його очима усi верби нiби спалахнули страшним огнем;
небо вкрилось хмарами; день змiнився на нiч... Верби стали стiжками на
панському току, i чорне небо замиготiло страшним полум'ям; весь тiк, вся
Вербiвка вже нiби палала перед його очима. Горiла його хата; йому здалось,
що в хатi його жiнка з дiтьми, що вони от-от згорять в тому страшному
вогнi.
- Рятуйте жiнку, дiтей! Хто в бога вiру ! - крикнув Кавун. - Миколо!
Нимидоро! Рятуйте мо©х дiтей!
Нимидорине ймення неначе ножем укололо Миколу в саме серце, i гаряча
сльоза скотилась з його очей.
I здалося Кавуновi, що горить його двiр, пала його клуня, горить земля
пiд його ногами, горить i клекотить вода в ставку. Йому гаряче й боляче:
його душить у горлi дим, а жаль за жiнкою, за дiтьми давить слiзьми його
горло... от-от задавить його на смерть...
Вiн придивля ться, а з полум'я витикаються скелi. витикаються скелистi
береги понад Россю, червонi, нiби розпечене червоне залiзо. Перед ним,
неначе з землi, одразу висову ться високий, як стовп, камiнь, весь
червоний, як жар, а на тому каменi сто©ть Бжозовський. На Бжозовському
пала одежа, пала волосся на головi; з його лл ться потьоками кров по
гарячому каменi.
- Ага! А що! Пiймавсь! I ти в пеклi! А добре тобi в тому полум'©! -
простогнав Кавун, i перед його очима камiнь з паном пiшов пiд землю, а на
тому мiсцi закрутились фабрицькi колеса, замахала, наче крилами, парова
машина, заклекотiли казани з малясом, а мiж тими колесами закрутились
чорнi дiдьки з рогами, з хвостами, з цапиними бородами, з огняними
висолопленими язиками. Мiж ними знов закрутився пан, закрутивсь осавула,
жид-шинкар, закрутився Бродовський. Та вся ватага танцювала, плигала,
бiгала, верещала й стукотiла. Чорти перекидались машинами, машини махали
головами, хвостами, а з тих машин летiли на всi боки сахарнi бiлi голови i
били Кавуна по головi, неначе хто безперестану бив його в тiм'я залiзним
обухом.
- За що ви мене б' те? За що кату те? - знов несамовито крикнув Кавун
на всю казарму й нiби прокинувсь; через його очi знов зирнув розум. Кавун
затих, глянув на Миколу, на вербiвцiв.
- Чи впiзна ш мене, Петре? - промовив до Кавуна Джеря.
- Впiзнаю, - насилу вимовив Кавун.
- Чи не покликать попа, щоб тебе висповiдав? - обiзвався один бурлака.
- I вже! Дай менi спокiй. Вже смерть моя за плечима, - сказав Кавун. -
Мабуть, я вже не встану. Брати-товаришi! Коли хто вернеться додому,
накажiть мо©й жiнцi, нехай не журиться, не плаче, та нехай доводить до
розуму дiтей.
- Щоб вийшли здатнi до пансько© роботи... - сумно промовив Микола.
- Не думав я, бувши хазя©ном, що менi доведеться помирати на чужiй
сторонi, в цьому лазаретi, - неначе нишком промовив Кавун. - Ой боже мiй
милосердний! За що ж ти мене так тяжко кара ш? Бодай все мо горе, всi мо©
сльози впали на того душу, хто мене пустив по свiтi бурлакою.
Кавун заплакав, але в його вже слiз не було: його сльози висохли, бо
вже його живоття висохло до решти, до останньо© краплi.
- Хоч поховайте мене по-людському закону. Нехай посесор не викида мене
на смiтник, як викидав других бурлак. Я ж працював на його душу; вiн здер
з мене мо грiшне тiло, а пан виссав мою кров. Простiть, брати-товаришi!
Може, я в чому перед ким винен... Може, я був винен перед громадою, перед
вербiвцями. Скажiть ©м, щоб простили менi, бурлацi. Як вернетесь в
Вербiвку, то кланяйтесь жiнцi та скажiть, нехай мене не жде й не
сподiва ться в гостi.
Сумно було в лазаретi. Надворi поночiло. Петро вмер на чужинi мiж
чужими людьми. Бурлаки сидiли й стояли кругом його, мов кам'янi. Кожний
думав про себе, про свою долю.
"Що ж далi буде з нами?" - думав кожний бурлака. "Що ж буде далi зо
мною? - думав Микола. - Невже ж колись i Нимидора почу про мою смерть на
чужинi?"
Микола почутив, що на його головi волосся пiднiма ться вгору. I нiколи
йому так не хотiлось вернуться у свою хату, до сво © Нимидори; йому
забажалось хоч побачитися та поговорити на одну хвилину, - та пан був
живий. Втiкачi недавно принесли звiстку, що у Вербiвцi все було так, як i
переднiше, що пан розпиту скрiзь по сахарнях та шука Джерi, щоб на йому
зiгнать свою злiсть.
Пiсля Кавуново© смертi в посесора зостались його грошi за цiлий мiсяць.
Як настав облiч, вербiвцi почали нагадувать за тi грошi. Микола просив
Бродовського оддать тi грошi йому до рук; вiн думав передать ©х в церкву
на помин душi небiжчика.
- Авжеж! Так оце й дам бурлацi в руки чужi грошi! - сказав Бродовський.
- Знаю я, в яку церкву ти однесеш грошi: ти ©х проп' ш у шинку, бо ти ж
на-пропали гуля ш.
- Не проп'ю, а оддам у церкву, - сказав твердим голосом Микола.
- Я й сам оддам на церкву, - сказав хазя©н.
- Чи бог же прийме з ваших рук тi грошi за душу небiжчика?
- Що ти менi допiка ш отими дурощами! Я тебе поведу в полiцiю до
станового.
- Може, оддасте в москалi? - вже грубо промовив Микола.
Бродовський зверетенився й почервонiв.
- Чого ти чiпля шся? Я й тво©х грошей не оддам, ще й напишу пановi, що
ти служиш в мо©й сахарнi.
При цих словах в Миколи очi заблищали. Вiн ледве вдержався, щоб не
луснуть Бродовського, i тiльки приступив до посесора ближче на ступiнь.
- Гвалт! То ти мене смi ш лаять? Ти дума ш, я не знаю, звiдкiля ти? -
крикнув Бродовський.
- А хiба не варт лаять? Хiба ми не зна мо, як ви не дода те грошей,
году те нас собачим м'ясом або здохлятиною та пацюками? Зна мо, як ви
прийма те буряки од мужикiв. Панськi буряки важите, а мужичих i не важите,
а прийма те навмання, як собi хочете, а потiм платите, скiльки схочете.
Зна мо вас!
I Микола неначе загарчав, ледве здержуючи голос i лайку в горлi.
Бродовський, одначе, стерпiв бурлацьку щирiсть i навiть лайку; вiн
боявся порозганять бурлак з заводiв. З робiтниками було тодi дуже трудно.
З мiстечка люди йшли на роботу з великою неохотою, i тiльки важка нужда
гнала бiдних на роботу до Бродовського.
Надворi стало теплiше. Бурлаки почали змовляться, щоб утiкать од
Бродовського, i радились, куди тiкати. Пiшов гомiн по казармах. Однi
хотiли йти на заводи, другi раяли йти на заробiтки на степи або на
Бассарабiю.
- Вже менi осточортiло тинятись по сахарнях, - промовив Микола. -
Ходiм, бра, ще на степи. Адже ж i нашi вербiвцi не раз ходили на заробiтки
на степи i в Одес. Декотрi поприносили додому чимало грошей.
- Коли на степи, то й на степи, - загомонiли вербiвцi.
м хотiлось вибратись на поле, на степ. Всi вони позвикали робить
влiтку на полi, на вольному повiтрi; всi любили хлiборобство. До Вербiвцiв
пристало ще кiлька бурлак, i, як тiльки надворi потеплiшало, бурлаки
накупили харчi, забрали клунки на плечi й помандрували на широкi
херсонськi степи.
- От тобi й Абрам Мойсейович! Зоставайся з сво©м скарбом! - промовив
Микола до бурлак, виходячи на сходi сонця з сахарнi.
Бурлаки вийшли на гору, глянули з гори на сахарнi, i ©м стало веселiше
на душi. Пiсля смердючо© казарми, пiсля смороду од гнилого малясу, од
горiлих кiсток, од диму й чаду на сахарнях свiт божий наче смiявся до ©х
зеленою весняною травою, синiм небом та чистим польовим повiтрям. Бурлаки
йшли та йшли, минали здоровi села, хутори, минали багато сахарень, минали
лiси й яри. В селах часом ©х пускали люди на нiч, але частiше ©м
доводилось ночувать надворi пiд корчмами або в корчмах. Вже вони минули
Чигиринщину. Лiсiв стало менше, тiльки по долинах траплялися невеликi
байраки. Гори й долини зрiвнювались. Села траплялись все рiдше, а далi
перед ними розiслався широкий степ, широкий на всi боки, скiльки можна
було скинуть оком. Вони йшли день, йшли два, i не бачили нi одного села,
нi .одного хутора по дорозi. Молода трава ясно блищала на весняному сонцi.
Мiж травою купами жовтiли круглi квiтки кульбаби, синiв раннiй степовий
сон. Птицi крутились в небi й щебетали в широкому просторi. На бурлак
повiяла широким крилом золота воля, воля од усякого лиха, од усякого
безталання, од страху перед паном, перед панщиною та некрутчиною.
- Господи, як тут просторно, як тут широко! - промовив Микола. - От би
де сховатись у будлi-якому яру або в балцi од усiх наших ворогiв.
- Тут уже нас не впiйма Бжозовський i не присилу робить панщину, -
обiзвались бурлаки.
Бурлаки звернули в яр на одпочинок. В тому яру вилась невеличка течiя i
ховалась далеко-далеко, мiж спадистими горбами. Понад потоком зеленiли
густi очерети, скiльки можна було осягти оком. Подекуди мiж очеретом та
оситнягом блищали невеличкi плеса, чистi й яснi, як дзеркало, а кругом ©х
стояв рiвною стiною густий оситняг. Надворi вечорiло. На заходi небо
почервонiло й запалало вогнем, розкиданi легенькi хмарки, нiби гурток
лебедiв, i степ, i очерет облились рожевим свiтом.
Бурлаки посiдали над водою, намочили житнi сухарi й почали вечерять.
Вони були потомленi, аж тлiннi. Нiхто з ©х i слова не промовляв. Велика
тиша, рожевий свiт по зеленому степу засмутив i без того смутнi ©х душi.
Сонце сiло. Почало смеркать. Микола назгрiбав торiшнього сухого
очерету, сухо© осоки й розпалив багаття. Бурлаки полягали навкруги на
свитках i дрiмали. На далекому плесi кахкала дика качка, зашелестiла в
оситнягу, збила крилами воду й перенеслась над огнем, неначе грудка чорно©
рiллi. Крик завмер, i ввесь степ знов нiби завмер у снi.
Бурлаки почули легкий шелест в оситнягу недалеко од багаття: щось iшло
i прямувало до ©х. Хода була людська. Трава шелестiла пiд ногами, людина
ввiйшла в ясний кружок, розкинутий червонуватим огнем. Заблищала
червонуватим свiтом чиясь голова, а далi заманячило лице з чорними вусами.
Просто до вогню iшов якийсь чоловiк в чорнiй старiй свитi, в дранiй шапцi,
з торбиною на плечах.
- Добривечiр вам, люди добрi! - промовив чоловiк. - Чи приймете до себе
на нiч?
- Доброго здоров'я! - тихо й знехотя обiзвались бурлаки, повернувши до
того чоловiка голови. - Сiдай, чоловiче, коло багаття та грiйся, коли
хочеш. Ми й самi дума мо ночувать отутечки просто неба на землi.
Чоловiк сiв на порожньому мiсцi коло вогню й поклав торбину коло себе.
Огонь блиснув на його лице i проти вогню заблищали його чорнi швидкi очi й
забiгали разом по всiх бурлаках, неначе вiн дививсь заразом кожному в очi.
Кирпатий, круглий, як картопля, нiс, коротке лице, чорнi брови й блискучi,
круглi, як терен, очi, гостре маленьке пiдборiддя, - все в йому виявляло
чоловiка швидкого, проворного, навiть хижого. Його голова, прикрита чорною
драною шапкою, нагадувала нiчну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими
очима. Бурлаки мовчали й курили люльки, поглядуючи скоса на якогось зайду.
- Звiдкiля вас бог несе? - спитав чоловiк, витягаючи з гамана люльку й
набиваючи ©© тютюном.
- Здалека, чоловiче, - промовив Микола.
- А куди вас бог несе? - знов спитав чоловiк, запаливши люльку i
потягнувши з не© дим так здорово, що тютюн затрiщав i запалахкотiв.
- I самi не зна мо, чоловiче, - обiзвався один бурлака. - Ми йдемо на
заробiтки.
- Певно, повтiкали од панiв? - спитав чоловiк.
- Може, й повтiкали; хто його зна... - насилу промовив Микола, не
виймаючи люльки з губiв.
- Та й я втiк од свого пана, i вже блукаю не один рiк по цих степах. Я
знаю тут усякi мiсця. Коли приймете мене до сво © ватаги, то я вам на
степах скрiзь дорогу покажу i, може, стану вам в пригодi.
Бурлаки дивились на чоловiка i мовчали. Швидка розмова, швидкi очi,
проворнi руки, проворнi рушення - все те було не пiдхоже до якогось
вiковiчного хлiбороба-крiпака.
- Куди ж ви пряму те? Чи в Крим, чи на Дiн, чи на Бассарабiю? - знов
спитав ©х чоловiк лепетливим язиком.
- Сказать по правдi, чоловiче, ми й самi ще добре не зна мо, де
знайдемо пришиб.
- Я був по всiх усюдах в цих краях, був i в Криму, був в забродських
ватагах на Днiстрi, служив i в панiв, а тепер думаю простувать на
Бассарабiю.
- Чому ж доконешне на Бассарабiю? - спитали бурлаки.
- Та тим, що тут в степах уже розплодилась сила станових, вже геть-то
почали чiплятись до бурлак за пашпорти, а на Бассарабi© не гурт-то питають
про пашпорти. Коли хочете, то ходiм на Бассарабiю на заробiтки.
Бурлаки зглянулись i все подивлялись на проворного бродягу, все чогось
не йняли йому вiри.
- Ви погане мiсце вибрали: тут трохи вогко, а там далi над рiчкою
сухiше. Я цi всi мiсця добре знаю.
Бурлаки мовчки курили та все поглядали на сво© клунки.
- Просимо вечерять! - промовив чоловiк, виймаючи з торби окра ць хлiба,
сiль та цибулю.
- Вечеряй на здоров'я! - промовили бурлаки. Полягали бурлаки кругом
багаття, пiдмостивши клунки пiд голови, I почали дрiмать. Декотрi, одначе,
поприв'язували клунки до рук мотузками й довго не спали, доки незнайомий
чоловiк не впав на траву, як куля, i не захрiп на ввесь яр.
Другого дня вдосвiта бурлаки повставали, полапали клунки: все було на
сво му мiсцi. Вони повмивались коло плеса, помолились богу i збудили
незнайомого чоловiка. Вiн схопивсь нiби опечений, протер очi, позiтхнув i
пiшов вмиватись, навiть не перехрестившись.
- Мене звуть Андрiй Корчака. Коли хочете послухать мо © ради, то
рушаймо на Бассарабiю. На степах тутечки вешта ться багато панiв; ще якраз
колись натрапимо на сво©х.
- А що, браття! Чи не послухать нам цi © ради? - спитав Микола в сво©х
товаришiв. - Хiба ж нам ще не остогидли тi пани?
- Як на Бассарабiю, то й на Бассарабiю, аби тiльки зайти як можна далi,
- обiзвались бурлаки.
Всi рушили за ватажком Андрi м Корчакою.
Йшли вони день i ввечерi добились до степово© корчми. Корчма була
збудована з сiрого пiскуватого каменя й стояла необмазана. В корчмi сидiли
жиди, держали горiлку й закуску i за все брали чималi грошi. В корчмi
служила за наймичку .стара баба, бурлачка з Подiльсько© губернi©. Кругом
корчми слалося на всi боки рiвне поле. Бурлаки випили по чарцi горiлки,
з'©ли по шматку хлiба з цибулею i переночували пiд корчмою. Вони розпитали
в жидiв, чи не можна де в близькому селi стать на роботу на тиждень або на
два. В ©х було обмаль грошей, а до Бассарабi© ще було далеко. Жид справив
©х на село Колонта©вку, де в пана на цiле лiто наймались строковi бурлаки.
В невеличкому яру перед ©х очима розкинулась Колонта©вка. Село було
степове; на яру й попiд горбами стояли маленькi хатки-мазанки з
невеличкими вiкнами; коло хат стирчали хлiви з високого очерету, вкритi
зверху очеретом. Скот заганяли в загороди, тiльки обкопанi ровом, а
замiсть тину за ровом лежали купи гною або стояли стiни, - так само з
очерету. Нiде не видно було нi комор, нi високих клунь. Хлiб складали в
стiжки й молотили на току проти неба або гарманували кiньми та волами,
перетираючи розкиданi снопи важкою колодою, причепленою до коней. На
цiлому селi не видно було нi одного дерева, навiть верби. То було село
зовсiм солом'яне та очеретяне. Вся Колонта©вка рябiла й чорнiла серед
степу чорними покрiвлями хат, жовтiла очеретяними тинами та високими
окопами. Все було сiре, невеселе, тiльки кругом пансько© бiло© муровано©
хати росли густi зеленi акацi© та абрикоси.
За селом на горбу стояли три низенькi вiтряки з шiстьма крилами.
- Та й поганi тут села! Не доведи господи жить на такому селi! - казали
бурлаки.
- Ця Колонта©вка не схожа на нашу Вербiвку, - промовив Микола.
Бурлаки ввiйшли в село i побачили, що в людей дуже багато овець та
товару, що люди в тих степах не так бiдують, як ©м здавалось. Вони
пристали до корчми, розпитали про пана i пiшли до панського двору. Пан
хотiв умовиться з ними на цiле лiто, до покрови; але бурлаки згодились
стати на роботу тiльки на недовгий час, щоб заробить трохи грошей на
дорогу, ©м так допекли пани, що вони були ладнi втекти од ©х як можна
далi, хоч на край свiту.
Заробивши трохи грошей, бурлаки пiшли далi до Днiстра. Андрiй Корчака,
мов степовий вовк, змiряв тi степи вздовж i впоперек; вiн вже брався до
Днiстровського лиману, до Чорного моря, де були рибальськi ватаги.
Багато степових херсонських сiл поминули бурлаки. Вони бачили села й
степовi, голi й опаленi гарячим сонцем; бачили села понад невеличкими
степовими рiчечками, де вже зеленiли верби, садочки i навiть виноградники;
бачили здоровi багатi нiмецькi колонi© з довгими рiвними вулицями, з
домами на два поверхи серед зелених садкiв та виноградникiв.
V _
Одного дня бурлаки примiтили серед рiвного степу високу синю смугу; то
був високий бассарабський берег по той бiк Днiстровського лиману. Та синя
смуга все наближалась до ©х, нiби висовувалась з-пiд землi. Вже було видко
гори, вкритi лiсом, а мiж горами глибокi долини та яри. Вже на горах
забiлiв Акерман з церквами та садками. Бурлаки зiйшли на крутий берег над
лиманом i стали над кручею: перед ними заблищав широкий лиман. Сонце
високо стояло на небi. Хоч була рання весна, але надворi було вже гаряче,
як серед лiта. З лиману повiяло холодком. Картина за лиманом була дуже
пишна. Гори неначе поламались та порепались балками до самого долу. I гори
i крутi балки зеленiли свiжою весняною травою. Акерман був розкинутий на
горах i нiби виставив напоказ проти сонця сво© бiленькi хати, закиданi
садками та виноградниками. Над самим лиманом стояла давня генуезька
твердиня з високими, довгими, темними стiнами з визубнями й зазубнями
зверху. Поверх стiн, порослих зеленим бадиллям, стримiли високi башти.
Мурованi стiни з баштами нiби виходили просто з води, а в водi одбивались
такi самi стiни й башти, неначе хотiли впасти в глибоку синю безодню. На
горах бiлiли й блищали банi церков, шпичастi верхи дзвiниць. Увесь
височенький зелений берег з садками, церквами одбивався в водi, як в
дзеркалi, а над горами синiло, мов густа синька, пишне пiвденне гаряче
небо. Днiстро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених
густих очеретiв та ситникiв, що звуться там чагарями. Зеленi, як пух,
чагарi тяглись по обидва боки Днiстра й понад лиманом широкою смугою. Мiж
ними подекуди блищали озера, а над озерами й чагарями високо пiднiмались
гори, вкритi лiсами. Блискучий лиман розливавсь вшир на вiсiм верстов, мов
розтоплене скло. Той край за лиманом здавався зеленим ра м пiсля рiвного
нудного порожнього степу.
- Потривайте ж, хлопцi, - сказав швидкий Корчака, - хоч за лиманом край
трохи вольнiший, але й туди вдень не можна ©хать, бо й там становi.
Треба дiждатись ночi. Лягаймо спати, бо цi © ночi буде нам багато роботи.
Та готуйте грошi, коли хочете приписаться до будлi-якого села.
Нашi бурлаки знайшли глибоку балку, пополуднували i полягали спати.
Ввечерi, як почало смеркать, Корчака побудив бурлак, i вони всi пiшли до
перевозу, де стояли човни.
На Бассарабi© не було тако© панщини, як на Укра©нi. Люди одробляли
панам за поле, але пани не мали права продавати й купувать людей.
Бессарабськi пани з великою охотою приймали на сво© землi укра©нських
утiкачiв, бо в ©х було землi багацько, а людей мало. Сюди втiкали за часiв
панщини укра©нцi з Подiлля, з Ки©вщини, з Херсонщини i навiть з-за Днiпра,
з Полтавщини. Вони оселялись в Акерманщинi, в Бендерщинi, i навiть мiж
молдаванами скрiзь по Бассарабi©. В Акерманщинi всi новi села дiлились на
посади; в кожному посадi був пристав, цебто полiцiя, й староста з писарем,
замiсть волосного голови. Народ приписувавсь в мiщани, бо в Акерманщинi
панщанних селян не було. Пристави, як i всяка полiцiя, таки добре обдирали
укра©нських бурлак, котрi хотiли оселитись в акерманських посадах.
Корчака переговорив з перевожчиком, сторгувавсь за перевоз i за справу,
щоб перевожчик пiшов до пристава i вмовивсь з ним, скiльки вiн вiзьме за
те, що припише до посаду бурлак. Бурлаки сiли в човни i перепливли через
лиман. Вони пристали проти села Кривди.
Бурлаки зостались коло човна, а перевожчик побiг на гору в Кривду, де
жив посадський пристав, вмовився з приставом, вернувсь i сказав, щоб
бурлаки готували по п'ятнадцять карбованцiв за припис до кривдянського
посаду. Перевожчик повiв бурлак до пристава. Пристав не спитав ©х,
звiдкiль вони i хто вони, i позаписував ©х мiщанами в посад Кривду.
Декотрi бурлаки не мали так багато грошей; вони обiцяли принести грошi в
полiцiю, як тiльки встигнуть заробити.
В тому посадi i в церковних метриках, i в посадських, i полiцейських
книгах були позаписуванi якiсь невмирущi люди: вони нiколи не вмирали, бо
на ©х мiсце зараз записували нових укра©нських утiкачiв i давали ©м
прiзвища записаних в книгах небiжчикiв. Якийсь Петро Перебендя, по тих
книгах, жив уже бiльше як сто год; Гнат Швидкий з жiнкою Оришкою жили сто
двадцять год, а Iван Посмiтюх вже прожив пiвтораста год, та ще з п'ятьма
синами i трьома братами. Пристав записав Миколу батьком - Iваном
Посмiтюхом, а других бурлак позаписував його братами та синами. Корчака,
чи тепер Олекса Посмiтюха, був на лiта старший од Миколи, а тепер
доводився йому сином. Подававши ймення усiм новонародженим, пристав забрав
грошi з бурлак i видав ©м пашпорти.
- Та й дорого ж бере цей бассарабський пiп за хрестини, - промовив
Микола, виходячи з бурлаками та з перевожчиком надвiр.
- Цей ще не дорогий! Бували й дорожчi, - сказав перевожчик.
- Та як звуть вас, мо© дiтоньки? - жартував Микола. - Коли б не
позабуватись та часом не вбрехаться.
Вся новохрещена бурлацька сiм'я Посмiтюх пригадувала й силкувалась
запам'ятать гаразд сво© новi ймення.
- Тепер iдiть до попа на похрестини, нехай вiн подивиться на сво©х
нових парафiян, - сказав перевожчик i повiв ©х до попа.
- Чи й цей пiп заправить за похрестини по стiльки карбованцiв, скiльки
узяв той? - спитав Микола. - Як тiльки й цей заправить таку дорогу плату,
то хоч давай драла назад в Вербiвку робить панщину.
- Воля, бач, дорога рiч; за не© варт дорого заплатить, - сказав
перевожчик i привiв ©х до попа.
Пiп прийняв з великою охотою в свою парафiю нових людей, позаписував ©х
Посмiтюхами i не взяв за те нi шага. Його парафiя розростувалась
укра©нськими втiкачами.
- Тепер поздоровляю вас з новим щастям, новим здоров'ям, панове
Посмiтюхи; а ти, тату, поведи мене в шинок i справ хрестини, - сказав
перевожчик.
Вони пiшли в шинок, випили двi кварти горiлки, а другого дня той самий
перевожчик повiв ©х до лиману, де коло чагарiв одна рибальська ватага
ловила рибу.
Над самим лиманом, на зеленiй травi, мiж двома високими стiнами
молодого очерету, висiли чорнi неводи на пiдтечах, повбиваних в землю.
Довгi без кiнця мережi моталися на легкому вiтрi, неначе жмути чорних
шнуркiв, вимочених в смолi. Од кiлка до кiлка висiли разками здоровi
поплавки, що звуться галаганами, поробленi з легкого сухого дерева.
одразу заплатив багацько грошей i через це мусив позичить чимало грошей в
заможного купця в Лебединi, Шмуля Каплуна. Шмуль згодився позичить, але
вимовив таке завсiдне право, щоб його зять харчував робiтникiв в сахарнях
за три карбованцi от душi, аж доки посесор виплатить усю позичку. Шмулiв
зять закупив на харчування бурлак багато таранi за дуже малу плату. Тараня
була дуже давня, лежана, трухла й гнилувата. Од не© бурлаки зараз почали
слабiть, а потiм по бурлаках пiшов такий помiрок, що за його пiшла чутка
по околицi та й скрiзь. Робiтникiв умирало багато.
Посесор, вважаючи на себе як на пана, задер вгору кирпу проти попа. Вiн
звелiв самим бурлакам ховать мерцiв. Пiп, не довго думавши, дав звiстку
благочинному. Почалось дiло. Тодi посесор побачив, що нако©в лиха, ледве
загасив дiло сотнями карбованцiв. Вiн скуб себе за пейси, за бороду i
мусив платить поповi давню плату за фабрицьку парафiю.
А тим часом пошесть пiшла по всiх казармах. Люди не переставали слабiть
i вмирати. Мiж бурлаками почалася тривога: однi казали, що пани насипали
зумисне в криницi отрути, другi казали, що посесор году людей собачим
м'ясом. Пiшов по казармах гомiн, клекiт. Микола правував над усiма, давав
привiд, кричав на ввесь двiр, що жиди наслали пошесть на людей. Ватага
бурлак знялася, пiшла до посесора й побила йому вiкна. Посесор тим часом з
жiнкою й дiтьми утiк в мiстечко i пересидiв лиху годину, доки бурлаки не
втихомирились. Тим часом вiн дав знати в стан. Становий набiг на заводи з
москалями, з доктором та з попом. Доктор заглядав у криницi, куштував
воду, ходив по заводах, по казармах, ходив чогось понад ставком, по двору,
заглядав у пекарнi, в казани, заспокоював бурлак; але сам боявся
покуштувать бурлацького борщу з гнилою таранею, з додатком пацюкiв для
присмаки. Вiн звелiв обчистить i вимазати казарми, але, невважаючи на те,
бурлаки почали потроху втiкать з заводiв. Нашi вербiвськi бурлаки ждали
тiльки, доки трохи протряхне надворi. Вони задумали тiкать далi, на
херсонськi степи. А тим часом несподiвано заслаб Кавун. Вiн довго не
признававсь, що вiн слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на
роботу. Вiн боявсь лазарету, як пекла, бо з того лазарету мало хто
вертався до казарм.
Одного вечора Кавун зваливсь з нiг; його перевезли в лазарет. Нi один
вербiвець не впiзнав би тепер Кавуна, колись здорового, кремезного,
широкоплечого чоловiка, з довгообразим лицем та рум'яними щоками.
Кавун лежав на голому полу, прикрившись старою свитою, i стогнав.
Смутно блищав вечiр у вiкно, i жовте, як вiск, Кавунове лице ледве було
видно проти вiкна. Щоки його позападали, рум'янець зник, нiс загострився;
темнi очi стали якiсь нiби втомленi й дивились непорушне на стiну, неначе
на тiй стiнi Кавун читав сво гiрке життя. Микола сидiв коло його й думав
думу, похиливши на груди голову. Iншi вербiвцi стояли коло полу, бо
слiдком за Миколою й Кавуном почало прибувать на заводи багато вербiвських
людей. Не один десяток уже втiк з Вербiвки од пана Бжозовського.
Кавун стогнав та все не зводив очей з бiло© стiни, на котрiй став у
закутку широкий темний вечiрнiй дiд. На замазанiй стiнi темнiли чорнi
плями, мiсцями червонiла цегла з-пiд обколупано© глини. Минула година, i
Кавун все дивився очима на ту стiну i не мiг опам'ятатись: перед ним нiби
манячили то милi, то страшнi картини на тiй стiнi. От зазеленiла вербами
Вербiвка, вся облита гарячим сонцем, зазеленiла його левада над
Раставицею; забiлiли стiни його хати, i вiн засмiявся тонкими смажними
губами. Потiм перед його очима усi верби нiби спалахнули страшним огнем;
небо вкрилось хмарами; день змiнився на нiч... Верби стали стiжками на
панському току, i чорне небо замиготiло страшним полум'ям; весь тiк, вся
Вербiвка вже нiби палала перед його очима. Горiла його хата; йому здалось,
що в хатi його жiнка з дiтьми, що вони от-от згорять в тому страшному
вогнi.
- Рятуйте жiнку, дiтей! Хто в бога вiру ! - крикнув Кавун. - Миколо!
Нимидоро! Рятуйте мо©х дiтей!
Нимидорине ймення неначе ножем укололо Миколу в саме серце, i гаряча
сльоза скотилась з його очей.
I здалося Кавуновi, що горить його двiр, пала його клуня, горить земля
пiд його ногами, горить i клекотить вода в ставку. Йому гаряче й боляче:
його душить у горлi дим, а жаль за жiнкою, за дiтьми давить слiзьми його
горло... от-от задавить його на смерть...
Вiн придивля ться, а з полум'я витикаються скелi. витикаються скелистi
береги понад Россю, червонi, нiби розпечене червоне залiзо. Перед ним,
неначе з землi, одразу висову ться високий, як стовп, камiнь, весь
червоний, як жар, а на тому каменi сто©ть Бжозовський. На Бжозовському
пала одежа, пала волосся на головi; з його лл ться потьоками кров по
гарячому каменi.
- Ага! А що! Пiймавсь! I ти в пеклi! А добре тобi в тому полум'©! -
простогнав Кавун, i перед його очима камiнь з паном пiшов пiд землю, а на
тому мiсцi закрутились фабрицькi колеса, замахала, наче крилами, парова
машина, заклекотiли казани з малясом, а мiж тими колесами закрутились
чорнi дiдьки з рогами, з хвостами, з цапиними бородами, з огняними
висолопленими язиками. Мiж ними знов закрутився пан, закрутивсь осавула,
жид-шинкар, закрутився Бродовський. Та вся ватага танцювала, плигала,
бiгала, верещала й стукотiла. Чорти перекидались машинами, машини махали
головами, хвостами, а з тих машин летiли на всi боки сахарнi бiлi голови i
били Кавуна по головi, неначе хто безперестану бив його в тiм'я залiзним
обухом.
- За що ви мене б' те? За що кату те? - знов несамовито крикнув Кавун
на всю казарму й нiби прокинувсь; через його очi знов зирнув розум. Кавун
затих, глянув на Миколу, на вербiвцiв.
- Чи впiзна ш мене, Петре? - промовив до Кавуна Джеря.
- Впiзнаю, - насилу вимовив Кавун.
- Чи не покликать попа, щоб тебе висповiдав? - обiзвався один бурлака.
- I вже! Дай менi спокiй. Вже смерть моя за плечима, - сказав Кавун. -
Мабуть, я вже не встану. Брати-товаришi! Коли хто вернеться додому,
накажiть мо©й жiнцi, нехай не журиться, не плаче, та нехай доводить до
розуму дiтей.
- Щоб вийшли здатнi до пансько© роботи... - сумно промовив Микола.
- Не думав я, бувши хазя©ном, що менi доведеться помирати на чужiй
сторонi, в цьому лазаретi, - неначе нишком промовив Кавун. - Ой боже мiй
милосердний! За що ж ти мене так тяжко кара ш? Бодай все мо горе, всi мо©
сльози впали на того душу, хто мене пустив по свiтi бурлакою.
Кавун заплакав, але в його вже слiз не було: його сльози висохли, бо
вже його живоття висохло до решти, до останньо© краплi.
- Хоч поховайте мене по-людському закону. Нехай посесор не викида мене
на смiтник, як викидав других бурлак. Я ж працював на його душу; вiн здер
з мене мо грiшне тiло, а пан виссав мою кров. Простiть, брати-товаришi!
Може, я в чому перед ким винен... Може, я був винен перед громадою, перед
вербiвцями. Скажiть ©м, щоб простили менi, бурлацi. Як вернетесь в
Вербiвку, то кланяйтесь жiнцi та скажiть, нехай мене не жде й не
сподiва ться в гостi.
Сумно було в лазаретi. Надворi поночiло. Петро вмер на чужинi мiж
чужими людьми. Бурлаки сидiли й стояли кругом його, мов кам'янi. Кожний
думав про себе, про свою долю.
"Що ж далi буде з нами?" - думав кожний бурлака. "Що ж буде далi зо
мною? - думав Микола. - Невже ж колись i Нимидора почу про мою смерть на
чужинi?"
Микола почутив, що на його головi волосся пiднiма ться вгору. I нiколи
йому так не хотiлось вернуться у свою хату, до сво © Нимидори; йому
забажалось хоч побачитися та поговорити на одну хвилину, - та пан був
живий. Втiкачi недавно принесли звiстку, що у Вербiвцi все було так, як i
переднiше, що пан розпиту скрiзь по сахарнях та шука Джерi, щоб на йому
зiгнать свою злiсть.
Пiсля Кавуново© смертi в посесора зостались його грошi за цiлий мiсяць.
Як настав облiч, вербiвцi почали нагадувать за тi грошi. Микола просив
Бродовського оддать тi грошi йому до рук; вiн думав передать ©х в церкву
на помин душi небiжчика.
- Авжеж! Так оце й дам бурлацi в руки чужi грошi! - сказав Бродовський.
- Знаю я, в яку церкву ти однесеш грошi: ти ©х проп' ш у шинку, бо ти ж
на-пропали гуля ш.
- Не проп'ю, а оддам у церкву, - сказав твердим голосом Микола.
- Я й сам оддам на церкву, - сказав хазя©н.
- Чи бог же прийме з ваших рук тi грошi за душу небiжчика?
- Що ти менi допiка ш отими дурощами! Я тебе поведу в полiцiю до
станового.
- Може, оддасте в москалi? - вже грубо промовив Микола.
Бродовський зверетенився й почервонiв.
- Чого ти чiпля шся? Я й тво©х грошей не оддам, ще й напишу пановi, що
ти служиш в мо©й сахарнi.
При цих словах в Миколи очi заблищали. Вiн ледве вдержався, щоб не
луснуть Бродовського, i тiльки приступив до посесора ближче на ступiнь.
- Гвалт! То ти мене смi ш лаять? Ти дума ш, я не знаю, звiдкiля ти? -
крикнув Бродовський.
- А хiба не варт лаять? Хiба ми не зна мо, як ви не дода те грошей,
году те нас собачим м'ясом або здохлятиною та пацюками? Зна мо, як ви
прийма те буряки од мужикiв. Панськi буряки важите, а мужичих i не важите,
а прийма те навмання, як собi хочете, а потiм платите, скiльки схочете.
Зна мо вас!
I Микола неначе загарчав, ледве здержуючи голос i лайку в горлi.
Бродовський, одначе, стерпiв бурлацьку щирiсть i навiть лайку; вiн
боявся порозганять бурлак з заводiв. З робiтниками було тодi дуже трудно.
З мiстечка люди йшли на роботу з великою неохотою, i тiльки важка нужда
гнала бiдних на роботу до Бродовського.
Надворi стало теплiше. Бурлаки почали змовляться, щоб утiкать од
Бродовського, i радились, куди тiкати. Пiшов гомiн по казармах. Однi
хотiли йти на заводи, другi раяли йти на заробiтки на степи або на
Бассарабiю.
- Вже менi осточортiло тинятись по сахарнях, - промовив Микола. -
Ходiм, бра, ще на степи. Адже ж i нашi вербiвцi не раз ходили на заробiтки
на степи i в Одес. Декотрi поприносили додому чимало грошей.
- Коли на степи, то й на степи, - загомонiли вербiвцi.
м хотiлось вибратись на поле, на степ. Всi вони позвикали робить
влiтку на полi, на вольному повiтрi; всi любили хлiборобство. До Вербiвцiв
пристало ще кiлька бурлак, i, як тiльки надворi потеплiшало, бурлаки
накупили харчi, забрали клунки на плечi й помандрували на широкi
херсонськi степи.
- От тобi й Абрам Мойсейович! Зоставайся з сво©м скарбом! - промовив
Микола до бурлак, виходячи на сходi сонця з сахарнi.
Бурлаки вийшли на гору, глянули з гори на сахарнi, i ©м стало веселiше
на душi. Пiсля смердючо© казарми, пiсля смороду од гнилого малясу, од
горiлих кiсток, од диму й чаду на сахарнях свiт божий наче смiявся до ©х
зеленою весняною травою, синiм небом та чистим польовим повiтрям. Бурлаки
йшли та йшли, минали здоровi села, хутори, минали багато сахарень, минали
лiси й яри. В селах часом ©х пускали люди на нiч, але частiше ©м
доводилось ночувать надворi пiд корчмами або в корчмах. Вже вони минули
Чигиринщину. Лiсiв стало менше, тiльки по долинах траплялися невеликi
байраки. Гори й долини зрiвнювались. Села траплялись все рiдше, а далi
перед ними розiслався широкий степ, широкий на всi боки, скiльки можна
було скинуть оком. Вони йшли день, йшли два, i не бачили нi одного села,
нi .одного хутора по дорозi. Молода трава ясно блищала на весняному сонцi.
Мiж травою купами жовтiли круглi квiтки кульбаби, синiв раннiй степовий
сон. Птицi крутились в небi й щебетали в широкому просторi. На бурлак
повiяла широким крилом золота воля, воля од усякого лиха, од усякого
безталання, од страху перед паном, перед панщиною та некрутчиною.
- Господи, як тут просторно, як тут широко! - промовив Микола. - От би
де сховатись у будлi-якому яру або в балцi од усiх наших ворогiв.
- Тут уже нас не впiйма Бжозовський i не присилу робить панщину, -
обiзвались бурлаки.
Бурлаки звернули в яр на одпочинок. В тому яру вилась невеличка течiя i
ховалась далеко-далеко, мiж спадистими горбами. Понад потоком зеленiли
густi очерети, скiльки можна було осягти оком. Подекуди мiж очеретом та
оситнягом блищали невеличкi плеса, чистi й яснi, як дзеркало, а кругом ©х
стояв рiвною стiною густий оситняг. Надворi вечорiло. На заходi небо
почервонiло й запалало вогнем, розкиданi легенькi хмарки, нiби гурток
лебедiв, i степ, i очерет облились рожевим свiтом.
Бурлаки посiдали над водою, намочили житнi сухарi й почали вечерять.
Вони були потомленi, аж тлiннi. Нiхто з ©х i слова не промовляв. Велика
тиша, рожевий свiт по зеленому степу засмутив i без того смутнi ©х душi.
Сонце сiло. Почало смеркать. Микола назгрiбав торiшнього сухого
очерету, сухо© осоки й розпалив багаття. Бурлаки полягали навкруги на
свитках i дрiмали. На далекому плесi кахкала дика качка, зашелестiла в
оситнягу, збила крилами воду й перенеслась над огнем, неначе грудка чорно©
рiллi. Крик завмер, i ввесь степ знов нiби завмер у снi.
Бурлаки почули легкий шелест в оситнягу недалеко од багаття: щось iшло
i прямувало до ©х. Хода була людська. Трава шелестiла пiд ногами, людина
ввiйшла в ясний кружок, розкинутий червонуватим огнем. Заблищала
червонуватим свiтом чиясь голова, а далi заманячило лице з чорними вусами.
Просто до вогню iшов якийсь чоловiк в чорнiй старiй свитi, в дранiй шапцi,
з торбиною на плечах.
- Добривечiр вам, люди добрi! - промовив чоловiк. - Чи приймете до себе
на нiч?
- Доброго здоров'я! - тихо й знехотя обiзвались бурлаки, повернувши до
того чоловiка голови. - Сiдай, чоловiче, коло багаття та грiйся, коли
хочеш. Ми й самi дума мо ночувать отутечки просто неба на землi.
Чоловiк сiв на порожньому мiсцi коло вогню й поклав торбину коло себе.
Огонь блиснув на його лице i проти вогню заблищали його чорнi швидкi очi й
забiгали разом по всiх бурлаках, неначе вiн дививсь заразом кожному в очi.
Кирпатий, круглий, як картопля, нiс, коротке лице, чорнi брови й блискучi,
круглi, як терен, очi, гостре маленьке пiдборiддя, - все в йому виявляло
чоловiка швидкого, проворного, навiть хижого. Його голова, прикрита чорною
драною шапкою, нагадувала нiчну хижу птицю з коротким дзьобом, з круглими
очима. Бурлаки мовчали й курили люльки, поглядуючи скоса на якогось зайду.
- Звiдкiля вас бог несе? - спитав чоловiк, витягаючи з гамана люльку й
набиваючи ©© тютюном.
- Здалека, чоловiче, - промовив Микола.
- А куди вас бог несе? - знов спитав чоловiк, запаливши люльку i
потягнувши з не© дим так здорово, що тютюн затрiщав i запалахкотiв.
- I самi не зна мо, чоловiче, - обiзвався один бурлака. - Ми йдемо на
заробiтки.
- Певно, повтiкали од панiв? - спитав чоловiк.
- Може, й повтiкали; хто його зна... - насилу промовив Микола, не
виймаючи люльки з губiв.
- Та й я втiк од свого пана, i вже блукаю не один рiк по цих степах. Я
знаю тут усякi мiсця. Коли приймете мене до сво © ватаги, то я вам на
степах скрiзь дорогу покажу i, може, стану вам в пригодi.
Бурлаки дивились на чоловiка i мовчали. Швидка розмова, швидкi очi,
проворнi руки, проворнi рушення - все те було не пiдхоже до якогось
вiковiчного хлiбороба-крiпака.
- Куди ж ви пряму те? Чи в Крим, чи на Дiн, чи на Бассарабiю? - знов
спитав ©х чоловiк лепетливим язиком.
- Сказать по правдi, чоловiче, ми й самi ще добре не зна мо, де
знайдемо пришиб.
- Я був по всiх усюдах в цих краях, був i в Криму, був в забродських
ватагах на Днiстрi, служив i в панiв, а тепер думаю простувать на
Бассарабiю.
- Чому ж доконешне на Бассарабiю? - спитали бурлаки.
- Та тим, що тут в степах уже розплодилась сила станових, вже геть-то
почали чiплятись до бурлак за пашпорти, а на Бассарабi© не гурт-то питають
про пашпорти. Коли хочете, то ходiм на Бассарабiю на заробiтки.
Бурлаки зглянулись i все подивлялись на проворного бродягу, все чогось
не йняли йому вiри.
- Ви погане мiсце вибрали: тут трохи вогко, а там далi над рiчкою
сухiше. Я цi всi мiсця добре знаю.
Бурлаки мовчки курили та все поглядали на сво© клунки.
- Просимо вечерять! - промовив чоловiк, виймаючи з торби окра ць хлiба,
сiль та цибулю.
- Вечеряй на здоров'я! - промовили бурлаки. Полягали бурлаки кругом
багаття, пiдмостивши клунки пiд голови, I почали дрiмать. Декотрi, одначе,
поприв'язували клунки до рук мотузками й довго не спали, доки незнайомий
чоловiк не впав на траву, як куля, i не захрiп на ввесь яр.
Другого дня вдосвiта бурлаки повставали, полапали клунки: все було на
сво му мiсцi. Вони повмивались коло плеса, помолились богу i збудили
незнайомого чоловiка. Вiн схопивсь нiби опечений, протер очi, позiтхнув i
пiшов вмиватись, навiть не перехрестившись.
- Мене звуть Андрiй Корчака. Коли хочете послухать мо © ради, то
рушаймо на Бассарабiю. На степах тутечки вешта ться багато панiв; ще якраз
колись натрапимо на сво©х.
- А що, браття! Чи не послухать нам цi © ради? - спитав Микола в сво©х
товаришiв. - Хiба ж нам ще не остогидли тi пани?
- Як на Бассарабiю, то й на Бассарабiю, аби тiльки зайти як можна далi,
- обiзвались бурлаки.
Всi рушили за ватажком Андрi м Корчакою.
Йшли вони день i ввечерi добились до степово© корчми. Корчма була
збудована з сiрого пiскуватого каменя й стояла необмазана. В корчмi сидiли
жиди, держали горiлку й закуску i за все брали чималi грошi. В корчмi
служила за наймичку .стара баба, бурлачка з Подiльсько© губернi©. Кругом
корчми слалося на всi боки рiвне поле. Бурлаки випили по чарцi горiлки,
з'©ли по шматку хлiба з цибулею i переночували пiд корчмою. Вони розпитали
в жидiв, чи не можна де в близькому селi стать на роботу на тиждень або на
два. В ©х було обмаль грошей, а до Бассарабi© ще було далеко. Жид справив
©х на село Колонта©вку, де в пана на цiле лiто наймались строковi бурлаки.
В невеличкому яру перед ©х очима розкинулась Колонта©вка. Село було
степове; на яру й попiд горбами стояли маленькi хатки-мазанки з
невеличкими вiкнами; коло хат стирчали хлiви з високого очерету, вкритi
зверху очеретом. Скот заганяли в загороди, тiльки обкопанi ровом, а
замiсть тину за ровом лежали купи гною або стояли стiни, - так само з
очерету. Нiде не видно було нi комор, нi високих клунь. Хлiб складали в
стiжки й молотили на току проти неба або гарманували кiньми та волами,
перетираючи розкиданi снопи важкою колодою, причепленою до коней. На
цiлому селi не видно було нi одного дерева, навiть верби. То було село
зовсiм солом'яне та очеретяне. Вся Колонта©вка рябiла й чорнiла серед
степу чорними покрiвлями хат, жовтiла очеретяними тинами та високими
окопами. Все було сiре, невеселе, тiльки кругом пансько© бiло© муровано©
хати росли густi зеленi акацi© та абрикоси.
За селом на горбу стояли три низенькi вiтряки з шiстьма крилами.
- Та й поганi тут села! Не доведи господи жить на такому селi! - казали
бурлаки.
- Ця Колонта©вка не схожа на нашу Вербiвку, - промовив Микола.
Бурлаки ввiйшли в село i побачили, що в людей дуже багато овець та
товару, що люди в тих степах не так бiдують, як ©м здавалось. Вони
пристали до корчми, розпитали про пана i пiшли до панського двору. Пан
хотiв умовиться з ними на цiле лiто, до покрови; але бурлаки згодились
стати на роботу тiльки на недовгий час, щоб заробить трохи грошей на
дорогу, ©м так допекли пани, що вони були ладнi втекти од ©х як можна
далi, хоч на край свiту.
Заробивши трохи грошей, бурлаки пiшли далi до Днiстра. Андрiй Корчака,
мов степовий вовк, змiряв тi степи вздовж i впоперек; вiн вже брався до
Днiстровського лиману, до Чорного моря, де були рибальськi ватаги.
Багато степових херсонських сiл поминули бурлаки. Вони бачили села й
степовi, голi й опаленi гарячим сонцем; бачили села понад невеличкими
степовими рiчечками, де вже зеленiли верби, садочки i навiть виноградники;
бачили здоровi багатi нiмецькi колонi© з довгими рiвними вулицями, з
домами на два поверхи серед зелених садкiв та виноградникiв.
V _
Одного дня бурлаки примiтили серед рiвного степу високу синю смугу; то
був високий бассарабський берег по той бiк Днiстровського лиману. Та синя
смуга все наближалась до ©х, нiби висовувалась з-пiд землi. Вже було видко
гори, вкритi лiсом, а мiж горами глибокi долини та яри. Вже на горах
забiлiв Акерман з церквами та садками. Бурлаки зiйшли на крутий берег над
лиманом i стали над кручею: перед ними заблищав широкий лиман. Сонце
високо стояло на небi. Хоч була рання весна, але надворi було вже гаряче,
як серед лiта. З лиману повiяло холодком. Картина за лиманом була дуже
пишна. Гори неначе поламались та порепались балками до самого долу. I гори
i крутi балки зеленiли свiжою весняною травою. Акерман був розкинутий на
горах i нiби виставив напоказ проти сонця сво© бiленькi хати, закиданi
садками та виноградниками. Над самим лиманом стояла давня генуезька
твердиня з високими, довгими, темними стiнами з визубнями й зазубнями
зверху. Поверх стiн, порослих зеленим бадиллям, стримiли високi башти.
Мурованi стiни з баштами нiби виходили просто з води, а в водi одбивались
такi самi стiни й башти, неначе хотiли впасти в глибоку синю безодню. На
горах бiлiли й блищали банi церков, шпичастi верхи дзвiниць. Увесь
височенький зелений берег з садками, церквами одбивався в водi, як в
дзеркалi, а над горами синiло, мов густа синька, пишне пiвденне гаряче
небо. Днiстро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених
густих очеретiв та ситникiв, що звуться там чагарями. Зеленi, як пух,
чагарi тяглись по обидва боки Днiстра й понад лиманом широкою смугою. Мiж
ними подекуди блищали озера, а над озерами й чагарями високо пiднiмались
гори, вкритi лiсами. Блискучий лиман розливавсь вшир на вiсiм верстов, мов
розтоплене скло. Той край за лиманом здавався зеленим ра м пiсля рiвного
нудного порожнього степу.
- Потривайте ж, хлопцi, - сказав швидкий Корчака, - хоч за лиманом край
трохи вольнiший, але й туди вдень не можна ©хать, бо й там становi.
Треба дiждатись ночi. Лягаймо спати, бо цi © ночi буде нам багато роботи.
Та готуйте грошi, коли хочете приписаться до будлi-якого села.
Нашi бурлаки знайшли глибоку балку, пополуднували i полягали спати.
Ввечерi, як почало смеркать, Корчака побудив бурлак, i вони всi пiшли до
перевозу, де стояли човни.
На Бассарабi© не було тако© панщини, як на Укра©нi. Люди одробляли
панам за поле, але пани не мали права продавати й купувать людей.
Бессарабськi пани з великою охотою приймали на сво© землi укра©нських
утiкачiв, бо в ©х було землi багацько, а людей мало. Сюди втiкали за часiв
панщини укра©нцi з Подiлля, з Ки©вщини, з Херсонщини i навiть з-за Днiпра,
з Полтавщини. Вони оселялись в Акерманщинi, в Бендерщинi, i навiть мiж
молдаванами скрiзь по Бассарабi©. В Акерманщинi всi новi села дiлились на
посади; в кожному посадi був пристав, цебто полiцiя, й староста з писарем,
замiсть волосного голови. Народ приписувавсь в мiщани, бо в Акерманщинi
панщанних селян не було. Пристави, як i всяка полiцiя, таки добре обдирали
укра©нських бурлак, котрi хотiли оселитись в акерманських посадах.
Корчака переговорив з перевожчиком, сторгувавсь за перевоз i за справу,
щоб перевожчик пiшов до пристава i вмовивсь з ним, скiльки вiн вiзьме за
те, що припише до посаду бурлак. Бурлаки сiли в човни i перепливли через
лиман. Вони пристали проти села Кривди.
Бурлаки зостались коло човна, а перевожчик побiг на гору в Кривду, де
жив посадський пристав, вмовився з приставом, вернувсь i сказав, щоб
бурлаки готували по п'ятнадцять карбованцiв за припис до кривдянського
посаду. Перевожчик повiв бурлак до пристава. Пристав не спитав ©х,
звiдкiль вони i хто вони, i позаписував ©х мiщанами в посад Кривду.
Декотрi бурлаки не мали так багато грошей; вони обiцяли принести грошi в
полiцiю, як тiльки встигнуть заробити.
В тому посадi i в церковних метриках, i в посадських, i полiцейських
книгах були позаписуванi якiсь невмирущi люди: вони нiколи не вмирали, бо
на ©х мiсце зараз записували нових укра©нських утiкачiв i давали ©м
прiзвища записаних в книгах небiжчикiв. Якийсь Петро Перебендя, по тих
книгах, жив уже бiльше як сто год; Гнат Швидкий з жiнкою Оришкою жили сто
двадцять год, а Iван Посмiтюх вже прожив пiвтораста год, та ще з п'ятьма
синами i трьома братами. Пристав записав Миколу батьком - Iваном
Посмiтюхом, а других бурлак позаписував його братами та синами. Корчака,
чи тепер Олекса Посмiтюха, був на лiта старший од Миколи, а тепер
доводився йому сином. Подававши ймення усiм новонародженим, пристав забрав
грошi з бурлак i видав ©м пашпорти.
- Та й дорого ж бере цей бассарабський пiп за хрестини, - промовив
Микола, виходячи з бурлаками та з перевожчиком надвiр.
- Цей ще не дорогий! Бували й дорожчi, - сказав перевожчик.
- Та як звуть вас, мо© дiтоньки? - жартував Микола. - Коли б не
позабуватись та часом не вбрехаться.
Вся новохрещена бурлацька сiм'я Посмiтюх пригадувала й силкувалась
запам'ятать гаразд сво© новi ймення.
- Тепер iдiть до попа на похрестини, нехай вiн подивиться на сво©х
нових парафiян, - сказав перевожчик i повiв ©х до попа.
- Чи й цей пiп заправить за похрестини по стiльки карбованцiв, скiльки
узяв той? - спитав Микола. - Як тiльки й цей заправить таку дорогу плату,
то хоч давай драла назад в Вербiвку робить панщину.
- Воля, бач, дорога рiч; за не© варт дорого заплатить, - сказав
перевожчик i привiв ©х до попа.
Пiп прийняв з великою охотою в свою парафiю нових людей, позаписував ©х
Посмiтюхами i не взяв за те нi шага. Його парафiя розростувалась
укра©нськими втiкачами.
- Тепер поздоровляю вас з новим щастям, новим здоров'ям, панове
Посмiтюхи; а ти, тату, поведи мене в шинок i справ хрестини, - сказав
перевожчик.
Вони пiшли в шинок, випили двi кварти горiлки, а другого дня той самий
перевожчик повiв ©х до лиману, де коло чагарiв одна рибальська ватага
ловила рибу.
Над самим лиманом, на зеленiй травi, мiж двома високими стiнами
молодого очерету, висiли чорнi неводи на пiдтечах, повбиваних в землю.
Довгi без кiнця мережi моталися на легкому вiтрi, неначе жмути чорних
шнуркiв, вимочених в смолi. Од кiлка до кiлка висiли разками здоровi
поплавки, що звуться галаганами, поробленi з легкого сухого дерева.