Страница:
- Чого це ти розспiвалась, неначе дiвка? - ледве промовив Микола. - Ти
спiва ш весело© пiснi та ще бiльше менi жалю завда ш.
- Це я згадала, як колись в наймах крадькома вишивала сорочку та кляла
зозулю; а тепер слухаю, як ку зозуля, та так менi забажалось, щоб вона
накувала менi багато год живоття. Як гляну я навкруги на цей зелений
город, що оце засiяла, та як згадаю, що я тепер хазяйка, то менi аж
весело© пiснi хочеться спiвать.
- Спiвай, жiнко жалiбно©, то менi, може, буде легше, - промовив сумно
Микола. - Чогось менi так важко на серцi, така в мене журба, що я й не
знаю, де й дiтись!
- А чого ж оце тебе журба бере?
- А тим, що нам погано жити на свiтi. Вмер батько... i за мертвого
плати подушне, i за живого плати подушне. Я вже не знаю, чим винна та
душа, що за не© треба щороку платить подушне.
- Дасть бог, вродить хлiб, то й заплатимо.
- Нехай же переднiше вродить; а коли вродить, то чи дасть пан завчасу
його зiбрать та звозити в тiк.
Нимидора перестала весело© пiснi спiвать, забрала вiдра, i вони обо
мовчки пiшли до хати.
Микола ввiйшов у хату, сiв за столом, пiдпер голову долонею та все
думав. Мати з Нимидорою порались у хатi, готували вечерю, а вiн усе сидiв
i слова не промовив. Нимидора розказала матерi за розмову з ним на городi.
- Чого ти, синку, журишся? Дасть бог хлiб, то ми якось-таки оплатимось.
Ти б, сину, пiшов до Ки ва, поки не настала робота в полi, та помолився
богу. Може б, нам господь послав талан та добрий врожай на полi, -
вговорювала мати сина.
Микола сидiв i слова не промовив. Його довгий чорний вус спустився
вниз, неначе п'явка; густi брови були насупленi. Микола мовчки вийшов у
садок i пiшов через садок на леваду. Сонце сiдало за вербами, наче гасло,
а в його на серцi неначе гадина сидiла та все ссала та ссала за саму душу.
Вiн усе думав, нащо то бог так вчинив, що недобре роздiлив долю мiж
людьми: одним дав панство й степи, й лани, а другим дав важку працю,
бiднiсть та трохи не торби. Вiн вернувсь до хати, згорнувши руки на
грудях.
- То як же сину, чи пiдеш до Ки ва? Як пiдеш на прощу, то я насушу тобi
сухарiв на дорогу, - говорила до його мати, вештаючись коло хати.
- Не пiду, мамо, до Ки ва, не хочу молитись та дурно боговi пороги
оббивати. Коли той бог на свiтi, то вiн бог панський, а не мужицький,
бог все добро одда панам, а пан не да нiчого, - сумно промовив Микола.
- Свят, свят, свят! Господи милосердний! Що це ти верзеш? Схаменись
лишень та подумай, що ти бовкнув? Тим-то нам господь долi не да , що ми
таке верземо та богу не молимось? - промовила Джериха та й перехрестилась.
Микола ввiйшов у хату, достав з полицi псалтир, розгорнув i почав
читати. Псалтир здався йому темнiшим од темно© ночi: вiн не знайшов у
ньому поради й одповiдi на свою важку думу, згорнув його i мовчки поклав
на полицю.
Од того часу Микола почав часто задумуватись. Мати чiплялась до його,
питала в його, що в його болить, i вже хотiла йти на пораду до знахурки.
- Нi! Вже, мамо, не поможуть менi знахурки, - одказував вiн матерi.
Тiльки Нимидора сво©ми пiснями, веселими словами та чорними бровами трохи
розважала його.
Настали жнива. Хлiб не дуже вродив. Пан почав знову одлiчувать згiннi
днi та шарварки саме в жнива, а не восени. Микола намовляв людей не йти на
тi згiннi днi та мерщiй хапати свiй хлiб з поля. Осавула розказав пановi,
що Микола Джеря знов бунту народ. Бжозовський нахвалявся оддать Миколу в
москалi. Та звiстка дiйшла до Джерихи.
- Сину, не зачiпай лиш ти осавули, не дражни пана! - благала мати
Миколу. - Ти зна ш, що ми панщаннi люди: пан зробить з нами, що схоче, i
вволить свою волю.
- Як же його не зачiпать, коли вiн нiби знуща ться над нами. Я б
раднiший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а вiн такий гладкий, що в свою
шкуру не потовпиться.
- А що ми робитимемо, як вiн оддасть тебе в москалi? - сказала мати.
- Не дiжде вiн того! - крикнув Микола, i його очi заблищали, неначе хто
кинув двома iскрами, як у того вовка.
Микола вже був не молодий хлопець, а чоловiк з довгими вусами, з мiцним
станом, широкими плечима та мiцними руками.
Мати замовкла. Нимидора почала плакати. Миколу взяв за серце не жаль, а
взяла злiсть. Вiн вийшов у садок, сперся на тин i довго стояв, поки не
прохололи його голова й груди.
Одбули люди панщину, одбули вже й згiннi днi, а все-таки не вижали
пансько© пшеницi до решти. Пшениця в пана вродила, як лiс, густа, як щiт.
Бжозовський зiбрав людей i оповiстив, що дасть жати за снiп, але давав
дуже малий снiп. Микола не втерпiв i вихопився перед паном з словом, що
люди пiдуть жати до графа.
За ним обiзвався i Петро Кавун, а далi ще кiлька чоловiкiв.
Бжозовський спахнув: його червоне повне лице стало ще червонiше, сiрi
очi аж налились кров'ю. Вiн зненавидiв Миколу, бо вгадував в його гордих,
смiливих карих очах велику ненависть до себе. Ту злiсть примiчав вiн
навiть в його довгих чорних вусах, в мiцно стиснених губах, в твердому
неласкавому голосi. Вiн затупотiв ногами на одному мiсцi й крикнув:
- То ти смi ш менi цвiкать в вiчi? То ти смi ш менi пiдбивать народ? Та
я зараз дам знать становому й накличу повне село москалiв. Я вас поб'ю
московськими руками й оддам усiх бунтарiв-хазя©нiв у москалi! Я вас на
Сибiр запроторю! - крикнув Бжозовський несамовито та все тупотiв ногами на
одному мiсцi.
Пан прогнав Миколу й Кавуна з-перед очей, одначе поступився громадi
бiльшим снопом. Вiн боявсь, щоб часом люди i справдi не пiшли на графський
лан на заробiтки.
Прийшов осавула й запер Джерю, Кавуна i ще чотири чоловiки в холодну на
висiдку. В пана була думка й справдi оддать Джерю й Кавуна в москалi.
Посидiли вони взапертi день, а другого дня ©х випустили, бо треба було
панську пшеницю дожинать. Пiшов Микола з чоловiками додому та, йдучи,
нишком змовлявся з ними. Вони знали вдачу свого пана i постановили втiкать
з села на далекi сахарнi, поки мине некрутчина.
Тим часом трапилась несподiвана подiя. Осавулину жiнку давно дражнили
на селi злодiйкою, i хазяйки нiчого не клали напохватi, де вертiлась
осавулиха. В Кавунихи раз пропав шматок полотна, що бiлився на левадi.
Вона впiзнала сво полотно на сорочцi в осавулиного хлопця, та тiльки
поклала честь на собi - не хотiла чiплятись.
Саме тодi Кавун заколов кабана. Осавулиха навiдалась до Кавуна в хату i
вхопила пiд полу два шматки сала. Проворна Кавуниха зараз постерегла,
глянувши на купу сала на столi, прожогом побiгла слiдком за осавулихою,
витрусила сво сало й наробила галасу на ввесь куток. Збiглися люди.
Прибiг i Микола i почав кричать, що злодiйку треба повести по селi з
музиками. Микола порiзав шматки сала на четвертини, понизав ©х на мотузок
i почепив осавулисi на шию. Баби вхопили осавулиху попiд руки та й повели
по селi. Микола йшов попереду й грав на скрипцi. Кавуниха грала рублем на
качалцi. Осавулиха йшла i не знала, де дiти очi од сорому. Дiти юрбою
бiгли слiдком; люди вибiгали з дворiв дивиться на ту комедiю.
Осавула, довiдавшись про цей Миколин та Кавунiв вчинок, спересердя
пiшов до пана й розказав, що молотники крадуть з панського току жито;
поробили собi здоровi кишенi i щовечора насипають повнi кишенi пашнi,
вертаючись додому. Вiн понабрiхував на всiх тих, що водили по селi його
жiнку, а найбiльше на Джерю та на Кавуна.
По селi пiшла про це чутка. Всi люди загомонiли, що осавула грiха не
бо©ться: сам бреше, i ще й виказу пановi, як люди крадуть панську пашню.
Микола з товаришами засiв на засiдки на левадi мiж вербами, i саме тодi,
як осавула вертався од пана, вони вискочили з-за кущiв, простягли осавулу
й дали йому пiвсотнi добрих ки©в.
- Оце тобi за пана, а це - за панiю, а це - за панщину, - приказував
Микола, - адже ж пан не шкоду сiна сво©м волам, ще й брагою ©х по©ть, а
ми так само панськi, робимо пановi, як воли, вiн нас не часту брагою, а
рiзками. Панське добро - то й наше добро, бо то наша праця, а земля божа,
- говорив Микола, луплячи осавулу палицею.
- Оце тобi за те, щоб ти пам'ятав, що виказувать панам на людей грiх,
бо ми не крали в пана, а сво брали й вертали собi, - приказували чоловiки
та все гнались за осавулою навздогiнцi, та все лупили його по спинi
палицями.
Осавула так боявся того грiха, що признавсь навiть в йому на сповiдi
батюшцi; але все-таки пiшов до пана й розказав, хто його попобив палицями.
Пан постановив оддать Миколу, Кавуна i ©х однодумцiв в москалi, та ще як
можна швидше.
Пiшла чутка про некрутчину. В Скрипчинцях вже ловили некрутiв i
забивали в колодки. Микола й Кавун з товаришами постановили того-таки
вечора тiкати на сахарнi в Стеблiв, у Канiвщину.
Настав темний осiннiй вечiр. Все небо було засноване хмарами. Надворi
було поночi, як у погребi. Джеря повечеряв з Нимидорою та з матiр'ю, сiв
коло стола i задумавсь. Мати полiзла на пiч i незабаром заснула. Нимидора
розклала в челюстях огонь i сiла коло припiчка прясти. Червоний свiт
миготiв по бiлих стiнах, по молодому Нимидориному лицi. Мичка на гребенi
свiтилась наскрiзь. Гребiнь чорнiв зубцями проти вогню. Микола сидiв
кiнець стола й не зводив з Нимидори очей. Його темнi смутнi очi блищали в
темрявi. В його на душi було так важко, так тяжко, що й Нимидоринi брови
не могли його розважить. Микола сидiв, одягнутий в свиту.
- Чом, це ти, Миколо, не роздяга шся? - спитала в його Нимидора.
- Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене, я щось маю тобi казать,
- промовив Джеря дуже тихо, щоб не збудить матерi.
Нимидора поклала гребiнь на днище й сiла коло його.
- Скажу тобi, мо серце, що на душi маю: я тебе, молоду, цього вечора
покинуть думаю. Я задумав цi © ночi втiкать з села з Кавуном та ще з
чотирма, чоловiками.
Нимидорi неначе хто гострим ножем штрикнув у серце. Вона охолола,
отерпла, зблiдла й сидiла мов нежива.
- Не бiйсь, Нимидоро, й не журись. Пан хоче нас оддать в москалi; як
вiн нам обголить лоби, то ми тодi пропащi навiки; а тим часом ми втечемо
на сахарнi, перебудемо цей важкий час та й знов поверта мось. Може, воно
якось перетреться, перемнеться та й так минеться.
- Ой, не кидай мене, мо серце, бо я пропаду! - несамовито крикнула
Нимидора на всю хату неначе не сво©м голосом.
- Цить! Не кричи й не тужи! Ти збудиш матiр: ви наробите галасу, тодi я
пропащий.
Нимидора пiдвелась з лави i знов упала на лаву мов нежива.
- Я не навiки тебе покидаю; я зароблю грошей i знов вернуся.
- Коли покида ш мене, то бодай ти покинув хлiб ©сти й воду пити! -
промовила Нимидора без слiз, наче простогнала.
- Не проклинай мене, i не лай, i не плач! Ти дума ш, менi легко тебе
покидать? Доле моя. щастя мо ! - неначе простогнав Микола, вхопивши
Нимидору в обнiмок i сам залився сльозами, як мала дитина. - Пiду з села,
бо тяжко менi жити; пiду в лiси, пiду в степи, пiду в пущi й на гострi
скелi, а панщини таки робить не буду i в москалi не пiду. Пiду втоплюсь,
об камiнь розiб'юся! Нехай звiрi розшарпають мо тiло, а я все-таки втечу.
Все одно менi пропадать! -сказав Микола.
- Що ж я буду в свiтi божому дiяти сама з малою дитиною? - промовила
Нимидора й почала гiрко плакати. Вона тужила й голосила голосно, як тужать
по мертвому, i аж побивалась на лавi.
- Не плач, Нимидоро! В мене серце запеклось i без тво©х слiз. Мене
нужда iзсушила, iзв'ялила, як холодний вiтер билину в полi. Мо серце
наскрiзь ножем пробите. Знайди менi сорочки, знайди харч та й бувай
здорова! Як не вмру, повернуся, i повернусь не вдень, а вночi застукаю в
кватирку, а ти одчиняй дверi.
- Пропаща я навiки! Боже милосердний! За що ж ти нас так тяжко кара ш?
Коли ж тебе дожидать додому?
- "Тодi жди мене в гостi, як виросте в тебе у свiтлицi трава на
помостi", - одказав Микола словами пiснi, - а ти не ламай рук, не суши
очей та доглядай матерi й дитини. Як не вмру, то вернуся, нiде не дiнусь.
Нимидора кинулась до колиски й схилилась, i нiби впала на дитину.
- Серце мо , дитино моя! Ти й не зна ш, що зоста шся сиротою! - плакала
Нимидора, задавлюючи хрипкий голос у грудях.
- Нимидоро, годi голосить та плакати! Мене ждуть люди. Давай мерщiй
сорочки, давай харч та виряджай мене в далеку дорогу.
- Не йди! Переночуй хоч одну нiченьку дома!
- Не можна. Ми змовились; мене ждуть люди. Завтра мене заб'ють в
кайдани, тодi я пропащий навiки.
- Бодай всi нашi сльози впали на того, хто нас розлуча ! Лучче я була б
маленькою пропала, лучче б поневiрялась довiку в наймах, нiж маю терпiти
таке горе! - промовила Нимидора i почала шукать сорочки в скринi й
складати ©х у мiшок. Микола вдягся в кожух, надiв шапку, кинув у мiшок
скрипку, поклонився до матерi, поцiлував дитину i блiдий, як смерть,
сумний, як осiння нiч, вийшов з хати. Нимидора вийшла слiдом за ним.
- Прощайте, рiднi пороги, де походжали мо© ноги! Прощай, Нимидоро!
Згадуй мене, мо серце, вiрними словами та дрiбними сльозами, а я тебе,
доки живий буду, довiку не забуду.
Надворi було поночi. Нiч була темна, але тиха. Усе небо було вкрите
густими хмарами, неначе чорною рiллею. Нимидора випровадила Миколу за
ворота i насилу дiйшла до хати.
Микола пiшов на вигон, де стояли старi верби: там його ждав Кавун i
чотири чоловiки, що налагодились пота нцi втiкать на сахарнi.
Нимидора вбiгла в хату, впала на лаву, схилилась на стiл, голова упала
на руки, i довго-довго плакала i побивалась. Гарячi сльози обливали ©©
руки, лились на стiл, як кринична вода лл ться з джерела на траву. Вже
трiски на припiчку погорiли, i тiльки одна головешка жеврiла в попелi,
мигочучи синiм одлиском. Вже в хатi стало поночi, а Нимидора все плакала.
Вона виплакала всi сльози, а сон утiк од не© десь далеко в поле.
Коли це одразу в хатi стало видно, як удень. Стiни, пiч, лежанка,
колиска, образи - все нiби облилося кров'ю. Червоний свiт миготiв нiби
хвильками й брижжами по стiнах, трусивсь, переливався з стiн на стелю, на
жердку з одежею.
Нимидора схопилась з мiсця i глянула на вiкна. Три вiкна були нiби
завiшанi знадвору червоними кривавими хустками. Нимидорi здалося, що вона
збожеволiла. Одначе вона кинулась до колиски, вхопила за бильця колиску з
дитиною i рвонула ©© так, що всi вiрвечки порвалися, крикнула не сво©м
голосом i вибiгла надвiр. Слiдком за нею вибiгла стара перелякана Джериха.
Надворi було видно, як удень: було видно все дерево в садку, всi верби,
кожну гiлляку, кожний збляклий жовтий листок, що телiпався на гiллi.
Увесь двiр, садок, хата - все було залите червоним свiтом, нiби кров'ю.
Нимидорi здалося, що горить ©© хата, що вона вже уся пала полум'ям, що
горить садок, горять верби, горить комора, ©й здалося, що горить усе небо,
що запалилась уся земля пiд ©© ногами.
- Рятуйте, хто в бога вiру ! - крикнула Нимидора. - Рятуйте дитину,
рятуйте Миколу! Мамо! рятуйте Миколу, бо вiн пропаде з тiлом i душею.
- Бог з тобою, дочко! Це ж не ми горимо; це пожежа десь далеко на селi,
- обiзвалась мати, поправляючи хустку на головi.
На селi гавкали собаки, спiвали пiвнi. Десь далеко було чути шум та
гам, неначе пiд землею. Всi люди на кутку спали. Нiде не видно було нi
живо© душi.
- Мамо, рятуйте Миколу! - знов закричала Нимидора, пригортаючи колиску
до грудей.
- Де ж Микола? - спитала мати.
- Помандрував, покинув нас! - крикнула Ними-дора.
- Коли? - спитала мати.
- Оце тiльки що розпрощався зо мною i вас не звелiв будить та й пiшов у
мандрiвку кудись.
- Боже мiй, свiте мiй! Чом же ти мене не збудила?
- Я свiту за слiзьми не бачила, я про вас i забула. Стара мати
заголосила на ввесь двiр, а за нею й Нимидора, вертаючись у хату з
колискою.
- Що ж ми тепер в свiтi божому будемо дiяти та робити без хазя©на? -
насилу промовила мати крiзь сльози.
Нимидора тiльки голосила без слiз: в не© слiз не стало.
А тим часом Микола з товаришами мандрував з села, та не шляхом, а
просто через поле межами. Вони всi йшли мовчки, прита©вши дух i не
оглядаючись. Вже вони вийшли на гору, вже одiйшли далеченько од села i
дiйшли до лiсу. Коли це одразу перед ©х очима освiтився лiс легеньким
червонуватим свiтом. В селi бевкнув дзвiн на гвалт i жалiбно розлився його
гук по полi, попiд лiсом. Всi вони разом обернулись назад.
Панський тiк по другий бiк села було видно ввесь, як удень. По самому
краю од поля горiв довгий ожеред соломи. Над ожередом стояло полум'я,
неначе кучерява вогняна квiтка, однизу вузенька, вгорi широка з
позакручуваними листками. Полум'я стояло рiвно, наче свiчка палала.
Надворi було тихо й поночi. Кучерявий дим йшов просто вгору до самих хмар.
Рядом з ожередом вже займався довгий стiжок нового жита, а серед рядка
стiжкiв знов спалахнула вогняна квiтка, лизнула тричi огняним язиком вгору
i запалала рiвним кучерявим полум'ям. Пiсля того запалали всi стiжки
суспiль, що стояли рядом до самого поля. З десять скирт хлiба палало
заразом, наче десять ставникiв горiло, а од ©х пiднiмався густий дим, то
чорний, як смола, то бiлий, як осiннiй туман. Вгорi дим зливався докупи в
один страшний стовп та все йшов угору до самих хмар. Все чорне небо вгорi
заблищало вогнем, замиготiло рiвними хвилями, неначе клiпало якимсь
страшним оком, кидаючи кров'яний свiт на село, на ставок, на рiчку, на
греблю, на верби, на широку долину. Кругом неба однизу, стояла чорна, як
земля, смуга, неначе огняне небо було пiдперезане оксамитовим поясом. Свiт
був такий ясний, що тополi на окопi кругом току було видно, як удень. На
тополях половина листя була зелена, а половина жовта. Зелений лист проти
вогню був нiби обмочений в густу запечену кров; жовте листя стало рожевим,
неначе хто його облив вишневим соком. Чорнi стовбури тополь чорнiли проти
вогню, нiби викованi з залiза. Все село було видно, як на долонi, з усiма
бiлими хатами, з клунями, з церквою, з садками й вербами. Ввесь широкий
ставок був нiби залитий кров'ю. Раставиця крутилась на левадах, нiби
вогняна гадюка, що сипле iскрами, а в кров'яному ставку одбивались чорнi
стовбури осокорiв, чорне безлисте гiлля верб, неначе в прозору кров хтось
накидав чорного дроту та залiзних стовпiв.
Дзвiн сумно бевкав на гвалт. Пан вискочив з двору на конi, а за ним
козаки. Осавула покатав конем по селi будити людей, зганяв ©х гасити
пожежу. Загавкали й завили на селi собаки, завештались люди, i всi побiгли
до току, чоловiки з сокирами, молодицi й дiвчата з вiдрами, дiти з
порожнiми руками обстали лавою огняний тiк, пороззявлявши рота й стоячи на
одному мiсцi. Одна баба з ляку чогось прибiгла з кочергою i стояла з нею,
неначе донський козак з списом. Пан кричав, осавула верещав, економ
репетував, скакаючи скрiзь на конях та зганяючи народ. Народ i собi
кричав, та все стояв на одному мiсцi. Кiлька десяткiв чоловiка розкидали
стiжок i кидали снопи за окiп на поле. Дво барил з водою стояло коло
стiжка. Люди нащось лили воду вiдрами в огонь, неначе грались в яко©сь
iграшки.
А полум'я йшло далi в осередок току, до клунi. Другий рядок старих
скирт чорнiв проти вогню, неначе якiсь здоровi й довгi чорнi звiрi стояли
рядками коло полум'я. Зайнялись i тi старi скирти, i неначе з землi виник
одразу другий ряд огняних кучерявих квiток. Огонь лився далi, мов хвиля на
водi; можна було бачити очима, як вiн посовувавсь по стiжках. Вже
зайнялась довга здорова клуня. Купа чорного диму вихопилась з-пiд ©©
високо© покрiвлi, прорвалась i валувала вгору, нiби вище од самих хмар. За
димом палахнуло полум'я й обхопило клуню в одну мить з усiх бокiв. Почали
летiть нiби пучками й фонтанами iскри. Шматки кулiв летiли вгору й горiли,
розсипались на повiтрi й трусили iскрами додолу на поле. З полум'я з
осередку несподiвано схопився вихор, неначе клуня роззявила рота,
позiхнула й засопла на всю пельку. Вихор закрутив вогнем. З огню почало
викидать цiлi снопи й шпурляло ©х угору, як кидають подавальники вилами
снопи на стiжок.
Сполоханi горобцi та голуби вилiтали з соломи та з стiжкiв, пiднiмались
угору, чорнiли в диму, наче хто кидав грудками, а потiм займались вгорi на
вогнi, трiпали вогняними крильцями й падали нiби кулями й грудками в
огонь, неначе зверху крапав iскряний дощ.
Весь тiк палав до останнього стiжка. Навкруги окопiв тополi посохли i
незабаром запалали, неначе рядки ставникiв. Швидко дим став менший i
бiлiший. Де були стiжки, там лежали й жеврiли купи вогняно© мерви. Тополi
жеврiли, неначе хто позабивав розпеченi в огнi червонi залiзнi кiлки. Небо
миготiло слабкiше й тихiше. Червоне кружало серед неба поменшало, а
оксамитовий чорний пояс внизу над землею все ширшав, доки не пiднявся до
само© середини неба.
Шiсть чоловiка стояли пiд лiсом, поглядали на пожежу, цмокали ротами та
все казали, що хтось зумисне пiдпалив тiк...
- Отак i треба нашому пановi! - гомонiли чоловiки. - Добрий заробiток
матиме пан на хлiбi цього року.
- Цей хлiб згорить, а на прийдешнiй рiк знов у його буде повний тiк
хлiба, - промовив Джеря.
- I хто його пiдпалив? - питав наче сам у себе Кавун. - А дивiться
лишень, чи не лiта чия душа в полум'©? Як лiта , ми впiзна мо, чия то
душа, й знатимемо, хто оце пiдпалив тiк.
- Дурна була б душа: полiзла б в огонь! Хiба для не© не лучче сидiть
дома та не рипаться, - обiзвався Микола, а сам шукав очима сво © оселi;
вгледiв купу верб коло сво © хати, що бiлiла проти вогню, i все дивився на
тi верби пiд котрими вiн зрiс, пiд котрими покинув свою хату, свою матiр,
жiнку, дитину, покинув половину свого серця.
- Цур ©й, цiй пожежi! Кидаймо та ходiмо просто лiсом, поки пан нам
присвiчу , - промовив Микола, останнiй раз глянувши на сво© верби i
вхопившись руками коло серця.
Шiсть чоловiка ввiйшли в лiс. Червоний свiт блищав по товстих дубах, по
старих липах. Дерево чорнiло, як залiзнi стовпи, i тiльки бiлi берези ясно
й виразно лиснiли, неначе обшитi полотном та облитi рожевим соком. Вони
ввiйшли в темну чорну долину i неначе одразу пiрнули пiд землю.
Тим часом в Джеринiй хатi ще довго голосила стара мати з Нимидорою.
Каганець блимав коло комина, неначе старець блимав слiпима очима. Нимидора
впала на лаву i вже не плакала, а тiльки стогнала, нiби через сон. В не©
голова нiби горiла вогнем; блiде лице стало червоне. Мати сидiла кiнець
стола та тiльки дивилась на не©. Нимидорi здалось, що вона горить на
панському току в полум'©, що коло не© Микола i небiжчик старий Джеря
молотять огнянi снопи; з снопiв сипляться не зерна, а iскри i падають на
©© лице, на груди, на очi. Нимидорi здалось, що вони самi неначе поробленi
з розпеченого червоного залiза, свiтяться наскрiзь, пашать вогнем та все
б'ють червоними залiзними цiпами по вогняних снопах.
- Мамо! чи ви бачите, якi стали Микола та батько? Он подивiться! Вони з
червоного гарячого залiза... А якi в ©х очi! Боже мiй! в ©х не очi, а
жарини горять в ямках! Нащо вони молотять той огонь! Невже ж пани будуть
©сти пшеничнi iскри, що летять з тих снопiв?
- Що ти говориш, дочко? Схаменись! Перехрестись та помолись богу! -
промовила Джериха i почала будить Нимидору та торсать ©© за плечi.
Нимидора не могла опам'ятаться й була гаряча, як огонь. Джериха достала
ордансько© свячено© води, помочила Нимидорi голову й груди, очi й щоки.
- Мамо! - обiзвалась нишком Нимидора, пiдвiвшись з постелi. - Чи чу те?
Хтось стука в кватирочку... Чу те? Це вiн, це вiн вернувся, мiй голуб
сизий.
Нимидора схопилась з лави й кинулась до вiкна. Нiч була темна. Вiкна
чорнiли, неначе позавiшуванi чорним сукном.
- Мамо, гляньте, як видно надворi! Я бачу ввесь двiр i садок. Мамо!
Микола при©хав на бiлому конi! Он подивiться! Та такий гарний та ясний, як
сонце, а на йому золота одежа та червоний пояс.
Нимидора вхопила Джериху за руку й повела ©© силою до вiкна.
- Дочко моя, серце мо ! Що ти говориш? Що з тобою? - говорила Джериха
та все хрестила Нимидору, хрестила вiкна, хрестилась сама. й здалось, що
до Нимидори вже лiта перелесник.
Ненько моя! Боже мiй!.. Микола ста вогнем, пiднiма ться й летить
угору! Боже мiй! Вiн полетiв до неба i вже не вернеться до мене! Пропаща я
навiки! - крикнула несамовито Нимидора чудним голосом i впала знов на
лаву, як камiнь. Джериха перелякалась i не знала, що робить. До самого
свiту вона хрестилась та молилась, поки Нимидора заснула важким, тяжким
сном.
III_
Микола з товаришами помандрував на сахарнi в Канiвщину, в Стеблiв. Вiн
iшов не великим битим шляхом, а через малi села понад Россю, невеликими
дорогами, щоб не стрiнуться з вербiвськими людьми або й з сво©м паном.
В Стеблевi, де кiнча ться мiстечко, де Рось вирива ться з тiсних
берегiв, обставлених скелями, дуже гарне мiсце. Там Рось мина чималий
скелистий острiв Замок i знов злива ться з сво ю Самовiлкою. Зараз за тим
островом скелистi високi береги оступаються од рiчки, подаються трохи
набiк, а там далi камiння хова ться пiд землею, гори розступаються
пiвкругом, i по рiвному полю в' ться рiчка по зелених луках та левадах.
Там недалечко од острова над самою Россю лежить неначе здоровий кам'яний
звiр з чистого камiння, на котрому стирчить нiби здорова кам'яна шерсть то
ножами, то стовпчиками, то нiби пилками iз здоровими зубцями. Усе це нiби
накидано зверху на подовжасту купу скель, а на самому кiнцi тi © купи
стримить високий, як стовп, камiнь на вiсiм сажнiв, зверху товщий, неначе
на стовп хтось насадив здорову голову. Не ста тiльки очей та носа, щоб
той камiнь був схожий на давнього iдола. Той стовп стримить, неначе рiг
кам'яного величезного звiра.
На островi пiд кам'яною стiною притулився здоровий питель на два етажi
i трохи не достав покрiвлею до верха скелi. Коло самого питля з берега на
острiв висiв перекинутий мiшок з поренчатами. Мiсток висить високо над
Россю, прикований залiзяками до скелi на обох берегах Росi. Пiд ним шумить
i б' ться об камiння бiла водяна хвиля. Просто по Росi вгору видно високi
скелистi покрученi береги, а там далi над самою скелею, що зветься Спас,
сто©ть церква серед зеленого дерева, котру видко наче через кам'янi
ворота.
В тому мiсцi, нижче од Замка, пiд самою скелею стояла фабрика, здорова,
бiла, висока, з високим чорним стовпом, котрий виганявся трохи вище од
скелi. Нижче од фабрики, на рiвнинi, мiж зеленими вербами, бiлiли рядки
нiмецьких мурованих домкiв, з бiлими стiнами на причiлках до самого верху
покрiвлi. Веселi домки тонули в вербах. Мiж домиками вештаються нiмцi;
нiмкенi в червоних сукнях брали воду з криницi; коло ©х вешталися
спiва ш весело© пiснi та ще бiльше менi жалю завда ш.
- Це я згадала, як колись в наймах крадькома вишивала сорочку та кляла
зозулю; а тепер слухаю, як ку зозуля, та так менi забажалось, щоб вона
накувала менi багато год живоття. Як гляну я навкруги на цей зелений
город, що оце засiяла, та як згадаю, що я тепер хазяйка, то менi аж
весело© пiснi хочеться спiвать.
- Спiвай, жiнко жалiбно©, то менi, може, буде легше, - промовив сумно
Микола. - Чогось менi так важко на серцi, така в мене журба, що я й не
знаю, де й дiтись!
- А чого ж оце тебе журба бере?
- А тим, що нам погано жити на свiтi. Вмер батько... i за мертвого
плати подушне, i за живого плати подушне. Я вже не знаю, чим винна та
душа, що за не© треба щороку платить подушне.
- Дасть бог, вродить хлiб, то й заплатимо.
- Нехай же переднiше вродить; а коли вродить, то чи дасть пан завчасу
його зiбрать та звозити в тiк.
Нимидора перестала весело© пiснi спiвать, забрала вiдра, i вони обо
мовчки пiшли до хати.
Микола ввiйшов у хату, сiв за столом, пiдпер голову долонею та все
думав. Мати з Нимидорою порались у хатi, готували вечерю, а вiн усе сидiв
i слова не промовив. Нимидора розказала матерi за розмову з ним на городi.
- Чого ти, синку, журишся? Дасть бог хлiб, то ми якось-таки оплатимось.
Ти б, сину, пiшов до Ки ва, поки не настала робота в полi, та помолився
богу. Може б, нам господь послав талан та добрий врожай на полi, -
вговорювала мати сина.
Микола сидiв i слова не промовив. Його довгий чорний вус спустився
вниз, неначе п'явка; густi брови були насупленi. Микола мовчки вийшов у
садок i пiшов через садок на леваду. Сонце сiдало за вербами, наче гасло,
а в його на серцi неначе гадина сидiла та все ссала та ссала за саму душу.
Вiн усе думав, нащо то бог так вчинив, що недобре роздiлив долю мiж
людьми: одним дав панство й степи, й лани, а другим дав важку працю,
бiднiсть та трохи не торби. Вiн вернувсь до хати, згорнувши руки на
грудях.
- То як же сину, чи пiдеш до Ки ва? Як пiдеш на прощу, то я насушу тобi
сухарiв на дорогу, - говорила до його мати, вештаючись коло хати.
- Не пiду, мамо, до Ки ва, не хочу молитись та дурно боговi пороги
оббивати. Коли той бог на свiтi, то вiн бог панський, а не мужицький,
бог все добро одда панам, а пан не да нiчого, - сумно промовив Микола.
- Свят, свят, свят! Господи милосердний! Що це ти верзеш? Схаменись
лишень та подумай, що ти бовкнув? Тим-то нам господь долi не да , що ми
таке верземо та богу не молимось? - промовила Джериха та й перехрестилась.
Микола ввiйшов у хату, достав з полицi псалтир, розгорнув i почав
читати. Псалтир здався йому темнiшим од темно© ночi: вiн не знайшов у
ньому поради й одповiдi на свою важку думу, згорнув його i мовчки поклав
на полицю.
Од того часу Микола почав часто задумуватись. Мати чiплялась до його,
питала в його, що в його болить, i вже хотiла йти на пораду до знахурки.
- Нi! Вже, мамо, не поможуть менi знахурки, - одказував вiн матерi.
Тiльки Нимидора сво©ми пiснями, веселими словами та чорними бровами трохи
розважала його.
Настали жнива. Хлiб не дуже вродив. Пан почав знову одлiчувать згiннi
днi та шарварки саме в жнива, а не восени. Микола намовляв людей не йти на
тi згiннi днi та мерщiй хапати свiй хлiб з поля. Осавула розказав пановi,
що Микола Джеря знов бунту народ. Бжозовський нахвалявся оддать Миколу в
москалi. Та звiстка дiйшла до Джерихи.
- Сину, не зачiпай лиш ти осавули, не дражни пана! - благала мати
Миколу. - Ти зна ш, що ми панщаннi люди: пан зробить з нами, що схоче, i
вволить свою волю.
- Як же його не зачiпать, коли вiн нiби знуща ться над нами. Я б
раднiший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а вiн такий гладкий, що в свою
шкуру не потовпиться.
- А що ми робитимемо, як вiн оддасть тебе в москалi? - сказала мати.
- Не дiжде вiн того! - крикнув Микола, i його очi заблищали, неначе хто
кинув двома iскрами, як у того вовка.
Микола вже був не молодий хлопець, а чоловiк з довгими вусами, з мiцним
станом, широкими плечима та мiцними руками.
Мати замовкла. Нимидора почала плакати. Миколу взяв за серце не жаль, а
взяла злiсть. Вiн вийшов у садок, сперся на тин i довго стояв, поки не
прохололи його голова й груди.
Одбули люди панщину, одбули вже й згiннi днi, а все-таки не вижали
пансько© пшеницi до решти. Пшениця в пана вродила, як лiс, густа, як щiт.
Бжозовський зiбрав людей i оповiстив, що дасть жати за снiп, але давав
дуже малий снiп. Микола не втерпiв i вихопився перед паном з словом, що
люди пiдуть жати до графа.
За ним обiзвався i Петро Кавун, а далi ще кiлька чоловiкiв.
Бжозовський спахнув: його червоне повне лице стало ще червонiше, сiрi
очi аж налились кров'ю. Вiн зненавидiв Миколу, бо вгадував в його гордих,
смiливих карих очах велику ненависть до себе. Ту злiсть примiчав вiн
навiть в його довгих чорних вусах, в мiцно стиснених губах, в твердому
неласкавому голосi. Вiн затупотiв ногами на одному мiсцi й крикнув:
- То ти смi ш менi цвiкать в вiчi? То ти смi ш менi пiдбивать народ? Та
я зараз дам знать становому й накличу повне село москалiв. Я вас поб'ю
московськими руками й оддам усiх бунтарiв-хазя©нiв у москалi! Я вас на
Сибiр запроторю! - крикнув Бжозовський несамовито та все тупотiв ногами на
одному мiсцi.
Пан прогнав Миколу й Кавуна з-перед очей, одначе поступився громадi
бiльшим снопом. Вiн боявсь, щоб часом люди i справдi не пiшли на графський
лан на заробiтки.
Прийшов осавула й запер Джерю, Кавуна i ще чотири чоловiки в холодну на
висiдку. В пана була думка й справдi оддать Джерю й Кавуна в москалi.
Посидiли вони взапертi день, а другого дня ©х випустили, бо треба було
панську пшеницю дожинать. Пiшов Микола з чоловiками додому та, йдучи,
нишком змовлявся з ними. Вони знали вдачу свого пана i постановили втiкать
з села на далекi сахарнi, поки мине некрутчина.
Тим часом трапилась несподiвана подiя. Осавулину жiнку давно дражнили
на селi злодiйкою, i хазяйки нiчого не клали напохватi, де вертiлась
осавулиха. В Кавунихи раз пропав шматок полотна, що бiлився на левадi.
Вона впiзнала сво полотно на сорочцi в осавулиного хлопця, та тiльки
поклала честь на собi - не хотiла чiплятись.
Саме тодi Кавун заколов кабана. Осавулиха навiдалась до Кавуна в хату i
вхопила пiд полу два шматки сала. Проворна Кавуниха зараз постерегла,
глянувши на купу сала на столi, прожогом побiгла слiдком за осавулихою,
витрусила сво сало й наробила галасу на ввесь куток. Збiглися люди.
Прибiг i Микола i почав кричать, що злодiйку треба повести по селi з
музиками. Микола порiзав шматки сала на четвертини, понизав ©х на мотузок
i почепив осавулисi на шию. Баби вхопили осавулиху попiд руки та й повели
по селi. Микола йшов попереду й грав на скрипцi. Кавуниха грала рублем на
качалцi. Осавулиха йшла i не знала, де дiти очi од сорому. Дiти юрбою
бiгли слiдком; люди вибiгали з дворiв дивиться на ту комедiю.
Осавула, довiдавшись про цей Миколин та Кавунiв вчинок, спересердя
пiшов до пана й розказав, що молотники крадуть з панського току жито;
поробили собi здоровi кишенi i щовечора насипають повнi кишенi пашнi,
вертаючись додому. Вiн понабрiхував на всiх тих, що водили по селi його
жiнку, а найбiльше на Джерю та на Кавуна.
По селi пiшла про це чутка. Всi люди загомонiли, що осавула грiха не
бо©ться: сам бреше, i ще й виказу пановi, як люди крадуть панську пашню.
Микола з товаришами засiв на засiдки на левадi мiж вербами, i саме тодi,
як осавула вертався од пана, вони вискочили з-за кущiв, простягли осавулу
й дали йому пiвсотнi добрих ки©в.
- Оце тобi за пана, а це - за панiю, а це - за панщину, - приказував
Микола, - адже ж пан не шкоду сiна сво©м волам, ще й брагою ©х по©ть, а
ми так само панськi, робимо пановi, як воли, вiн нас не часту брагою, а
рiзками. Панське добро - то й наше добро, бо то наша праця, а земля божа,
- говорив Микола, луплячи осавулу палицею.
- Оце тобi за те, щоб ти пам'ятав, що виказувать панам на людей грiх,
бо ми не крали в пана, а сво брали й вертали собi, - приказували чоловiки
та все гнались за осавулою навздогiнцi, та все лупили його по спинi
палицями.
Осавула так боявся того грiха, що признавсь навiть в йому на сповiдi
батюшцi; але все-таки пiшов до пана й розказав, хто його попобив палицями.
Пан постановив оддать Миколу, Кавуна i ©х однодумцiв в москалi, та ще як
можна швидше.
Пiшла чутка про некрутчину. В Скрипчинцях вже ловили некрутiв i
забивали в колодки. Микола й Кавун з товаришами постановили того-таки
вечора тiкати на сахарнi в Стеблiв, у Канiвщину.
Настав темний осiннiй вечiр. Все небо було засноване хмарами. Надворi
було поночi, як у погребi. Джеря повечеряв з Нимидорою та з матiр'ю, сiв
коло стола i задумавсь. Мати полiзла на пiч i незабаром заснула. Нимидора
розклала в челюстях огонь i сiла коло припiчка прясти. Червоний свiт
миготiв по бiлих стiнах, по молодому Нимидориному лицi. Мичка на гребенi
свiтилась наскрiзь. Гребiнь чорнiв зубцями проти вогню. Микола сидiв
кiнець стола й не зводив з Нимидори очей. Його темнi смутнi очi блищали в
темрявi. В його на душi було так важко, так тяжко, що й Нимидоринi брови
не могли його розважить. Микола сидiв, одягнутий в свиту.
- Чом, це ти, Миколо, не роздяга шся? - спитала в його Нимидора.
- Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене, я щось маю тобi казать,
- промовив Джеря дуже тихо, щоб не збудить матерi.
Нимидора поклала гребiнь на днище й сiла коло його.
- Скажу тобi, мо серце, що на душi маю: я тебе, молоду, цього вечора
покинуть думаю. Я задумав цi © ночi втiкать з села з Кавуном та ще з
чотирма, чоловiками.
Нимидорi неначе хто гострим ножем штрикнув у серце. Вона охолола,
отерпла, зблiдла й сидiла мов нежива.
- Не бiйсь, Нимидоро, й не журись. Пан хоче нас оддать в москалi; як
вiн нам обголить лоби, то ми тодi пропащi навiки; а тим часом ми втечемо
на сахарнi, перебудемо цей важкий час та й знов поверта мось. Може, воно
якось перетреться, перемнеться та й так минеться.
- Ой, не кидай мене, мо серце, бо я пропаду! - несамовито крикнула
Нимидора на всю хату неначе не сво©м голосом.
- Цить! Не кричи й не тужи! Ти збудиш матiр: ви наробите галасу, тодi я
пропащий.
Нимидора пiдвелась з лави i знов упала на лаву мов нежива.
- Я не навiки тебе покидаю; я зароблю грошей i знов вернуся.
- Коли покида ш мене, то бодай ти покинув хлiб ©сти й воду пити! -
промовила Нимидора без слiз, наче простогнала.
- Не проклинай мене, i не лай, i не плач! Ти дума ш, менi легко тебе
покидать? Доле моя. щастя мо ! - неначе простогнав Микола, вхопивши
Нимидору в обнiмок i сам залився сльозами, як мала дитина. - Пiду з села,
бо тяжко менi жити; пiду в лiси, пiду в степи, пiду в пущi й на гострi
скелi, а панщини таки робить не буду i в москалi не пiду. Пiду втоплюсь,
об камiнь розiб'юся! Нехай звiрi розшарпають мо тiло, а я все-таки втечу.
Все одно менi пропадать! -сказав Микола.
- Що ж я буду в свiтi божому дiяти сама з малою дитиною? - промовила
Нимидора й почала гiрко плакати. Вона тужила й голосила голосно, як тужать
по мертвому, i аж побивалась на лавi.
- Не плач, Нимидоро! В мене серце запеклось i без тво©х слiз. Мене
нужда iзсушила, iзв'ялила, як холодний вiтер билину в полi. Мо серце
наскрiзь ножем пробите. Знайди менi сорочки, знайди харч та й бувай
здорова! Як не вмру, повернуся, i повернусь не вдень, а вночi застукаю в
кватирку, а ти одчиняй дверi.
- Пропаща я навiки! Боже милосердний! За що ж ти нас так тяжко кара ш?
Коли ж тебе дожидать додому?
- "Тодi жди мене в гостi, як виросте в тебе у свiтлицi трава на
помостi", - одказав Микола словами пiснi, - а ти не ламай рук, не суши
очей та доглядай матерi й дитини. Як не вмру, то вернуся, нiде не дiнусь.
Нимидора кинулась до колиски й схилилась, i нiби впала на дитину.
- Серце мо , дитино моя! Ти й не зна ш, що зоста шся сиротою! - плакала
Нимидора, задавлюючи хрипкий голос у грудях.
- Нимидоро, годi голосить та плакати! Мене ждуть люди. Давай мерщiй
сорочки, давай харч та виряджай мене в далеку дорогу.
- Не йди! Переночуй хоч одну нiченьку дома!
- Не можна. Ми змовились; мене ждуть люди. Завтра мене заб'ють в
кайдани, тодi я пропащий навiки.
- Бодай всi нашi сльози впали на того, хто нас розлуча ! Лучче я була б
маленькою пропала, лучче б поневiрялась довiку в наймах, нiж маю терпiти
таке горе! - промовила Нимидора i почала шукать сорочки в скринi й
складати ©х у мiшок. Микола вдягся в кожух, надiв шапку, кинув у мiшок
скрипку, поклонився до матерi, поцiлував дитину i блiдий, як смерть,
сумний, як осiння нiч, вийшов з хати. Нимидора вийшла слiдом за ним.
- Прощайте, рiднi пороги, де походжали мо© ноги! Прощай, Нимидоро!
Згадуй мене, мо серце, вiрними словами та дрiбними сльозами, а я тебе,
доки живий буду, довiку не забуду.
Надворi було поночi. Нiч була темна, але тиха. Усе небо було вкрите
густими хмарами, неначе чорною рiллею. Нимидора випровадила Миколу за
ворота i насилу дiйшла до хати.
Микола пiшов на вигон, де стояли старi верби: там його ждав Кавун i
чотири чоловiки, що налагодились пота нцi втiкать на сахарнi.
Нимидора вбiгла в хату, впала на лаву, схилилась на стiл, голова упала
на руки, i довго-довго плакала i побивалась. Гарячi сльози обливали ©©
руки, лились на стiл, як кринична вода лл ться з джерела на траву. Вже
трiски на припiчку погорiли, i тiльки одна головешка жеврiла в попелi,
мигочучи синiм одлиском. Вже в хатi стало поночi, а Нимидора все плакала.
Вона виплакала всi сльози, а сон утiк од не© десь далеко в поле.
Коли це одразу в хатi стало видно, як удень. Стiни, пiч, лежанка,
колиска, образи - все нiби облилося кров'ю. Червоний свiт миготiв нiби
хвильками й брижжами по стiнах, трусивсь, переливався з стiн на стелю, на
жердку з одежею.
Нимидора схопилась з мiсця i глянула на вiкна. Три вiкна були нiби
завiшанi знадвору червоними кривавими хустками. Нимидорi здалося, що вона
збожеволiла. Одначе вона кинулась до колиски, вхопила за бильця колиску з
дитиною i рвонула ©© так, що всi вiрвечки порвалися, крикнула не сво©м
голосом i вибiгла надвiр. Слiдком за нею вибiгла стара перелякана Джериха.
Надворi було видно, як удень: було видно все дерево в садку, всi верби,
кожну гiлляку, кожний збляклий жовтий листок, що телiпався на гiллi.
Увесь двiр, садок, хата - все було залите червоним свiтом, нiби кров'ю.
Нимидорi здалося, що горить ©© хата, що вона вже уся пала полум'ям, що
горить садок, горять верби, горить комора, ©й здалося, що горить усе небо,
що запалилась уся земля пiд ©© ногами.
- Рятуйте, хто в бога вiру ! - крикнула Нимидора. - Рятуйте дитину,
рятуйте Миколу! Мамо! рятуйте Миколу, бо вiн пропаде з тiлом i душею.
- Бог з тобою, дочко! Це ж не ми горимо; це пожежа десь далеко на селi,
- обiзвалась мати, поправляючи хустку на головi.
На селi гавкали собаки, спiвали пiвнi. Десь далеко було чути шум та
гам, неначе пiд землею. Всi люди на кутку спали. Нiде не видно було нi
живо© душi.
- Мамо, рятуйте Миколу! - знов закричала Нимидора, пригортаючи колиску
до грудей.
- Де ж Микола? - спитала мати.
- Помандрував, покинув нас! - крикнула Ними-дора.
- Коли? - спитала мати.
- Оце тiльки що розпрощався зо мною i вас не звелiв будить та й пiшов у
мандрiвку кудись.
- Боже мiй, свiте мiй! Чом же ти мене не збудила?
- Я свiту за слiзьми не бачила, я про вас i забула. Стара мати
заголосила на ввесь двiр, а за нею й Нимидора, вертаючись у хату з
колискою.
- Що ж ми тепер в свiтi божому будемо дiяти та робити без хазя©на? -
насилу промовила мати крiзь сльози.
Нимидора тiльки голосила без слiз: в не© слiз не стало.
А тим часом Микола з товаришами мандрував з села, та не шляхом, а
просто через поле межами. Вони всi йшли мовчки, прита©вши дух i не
оглядаючись. Вже вони вийшли на гору, вже одiйшли далеченько од села i
дiйшли до лiсу. Коли це одразу перед ©х очима освiтився лiс легеньким
червонуватим свiтом. В селi бевкнув дзвiн на гвалт i жалiбно розлився його
гук по полi, попiд лiсом. Всi вони разом обернулись назад.
Панський тiк по другий бiк села було видно ввесь, як удень. По самому
краю од поля горiв довгий ожеред соломи. Над ожередом стояло полум'я,
неначе кучерява вогняна квiтка, однизу вузенька, вгорi широка з
позакручуваними листками. Полум'я стояло рiвно, наче свiчка палала.
Надворi було тихо й поночi. Кучерявий дим йшов просто вгору до самих хмар.
Рядом з ожередом вже займався довгий стiжок нового жита, а серед рядка
стiжкiв знов спалахнула вогняна квiтка, лизнула тричi огняним язиком вгору
i запалала рiвним кучерявим полум'ям. Пiсля того запалали всi стiжки
суспiль, що стояли рядом до самого поля. З десять скирт хлiба палало
заразом, наче десять ставникiв горiло, а од ©х пiднiмався густий дим, то
чорний, як смола, то бiлий, як осiннiй туман. Вгорi дим зливався докупи в
один страшний стовп та все йшов угору до самих хмар. Все чорне небо вгорi
заблищало вогнем, замиготiло рiвними хвилями, неначе клiпало якимсь
страшним оком, кидаючи кров'яний свiт на село, на ставок, на рiчку, на
греблю, на верби, на широку долину. Кругом неба однизу, стояла чорна, як
земля, смуга, неначе огняне небо було пiдперезане оксамитовим поясом. Свiт
був такий ясний, що тополi на окопi кругом току було видно, як удень. На
тополях половина листя була зелена, а половина жовта. Зелений лист проти
вогню був нiби обмочений в густу запечену кров; жовте листя стало рожевим,
неначе хто його облив вишневим соком. Чорнi стовбури тополь чорнiли проти
вогню, нiби викованi з залiза. Все село було видно, як на долонi, з усiма
бiлими хатами, з клунями, з церквою, з садками й вербами. Ввесь широкий
ставок був нiби залитий кров'ю. Раставиця крутилась на левадах, нiби
вогняна гадюка, що сипле iскрами, а в кров'яному ставку одбивались чорнi
стовбури осокорiв, чорне безлисте гiлля верб, неначе в прозору кров хтось
накидав чорного дроту та залiзних стовпiв.
Дзвiн сумно бевкав на гвалт. Пан вискочив з двору на конi, а за ним
козаки. Осавула покатав конем по селi будити людей, зганяв ©х гасити
пожежу. Загавкали й завили на селi собаки, завештались люди, i всi побiгли
до току, чоловiки з сокирами, молодицi й дiвчата з вiдрами, дiти з
порожнiми руками обстали лавою огняний тiк, пороззявлявши рота й стоячи на
одному мiсцi. Одна баба з ляку чогось прибiгла з кочергою i стояла з нею,
неначе донський козак з списом. Пан кричав, осавула верещав, економ
репетував, скакаючи скрiзь на конях та зганяючи народ. Народ i собi
кричав, та все стояв на одному мiсцi. Кiлька десяткiв чоловiка розкидали
стiжок i кидали снопи за окiп на поле. Дво барил з водою стояло коло
стiжка. Люди нащось лили воду вiдрами в огонь, неначе грались в яко©сь
iграшки.
А полум'я йшло далi в осередок току, до клунi. Другий рядок старих
скирт чорнiв проти вогню, неначе якiсь здоровi й довгi чорнi звiрi стояли
рядками коло полум'я. Зайнялись i тi старi скирти, i неначе з землi виник
одразу другий ряд огняних кучерявих квiток. Огонь лився далi, мов хвиля на
водi; можна було бачити очима, як вiн посовувавсь по стiжках. Вже
зайнялась довга здорова клуня. Купа чорного диму вихопилась з-пiд ©©
високо© покрiвлi, прорвалась i валувала вгору, нiби вище од самих хмар. За
димом палахнуло полум'я й обхопило клуню в одну мить з усiх бокiв. Почали
летiть нiби пучками й фонтанами iскри. Шматки кулiв летiли вгору й горiли,
розсипались на повiтрi й трусили iскрами додолу на поле. З полум'я з
осередку несподiвано схопився вихор, неначе клуня роззявила рота,
позiхнула й засопла на всю пельку. Вихор закрутив вогнем. З огню почало
викидать цiлi снопи й шпурляло ©х угору, як кидають подавальники вилами
снопи на стiжок.
Сполоханi горобцi та голуби вилiтали з соломи та з стiжкiв, пiднiмались
угору, чорнiли в диму, наче хто кидав грудками, а потiм займались вгорi на
вогнi, трiпали вогняними крильцями й падали нiби кулями й грудками в
огонь, неначе зверху крапав iскряний дощ.
Весь тiк палав до останнього стiжка. Навкруги окопiв тополi посохли i
незабаром запалали, неначе рядки ставникiв. Швидко дим став менший i
бiлiший. Де були стiжки, там лежали й жеврiли купи вогняно© мерви. Тополi
жеврiли, неначе хто позабивав розпеченi в огнi червонi залiзнi кiлки. Небо
миготiло слабкiше й тихiше. Червоне кружало серед неба поменшало, а
оксамитовий чорний пояс внизу над землею все ширшав, доки не пiднявся до
само© середини неба.
Шiсть чоловiка стояли пiд лiсом, поглядали на пожежу, цмокали ротами та
все казали, що хтось зумисне пiдпалив тiк...
- Отак i треба нашому пановi! - гомонiли чоловiки. - Добрий заробiток
матиме пан на хлiбi цього року.
- Цей хлiб згорить, а на прийдешнiй рiк знов у його буде повний тiк
хлiба, - промовив Джеря.
- I хто його пiдпалив? - питав наче сам у себе Кавун. - А дивiться
лишень, чи не лiта чия душа в полум'©? Як лiта , ми впiзна мо, чия то
душа, й знатимемо, хто оце пiдпалив тiк.
- Дурна була б душа: полiзла б в огонь! Хiба для не© не лучче сидiть
дома та не рипаться, - обiзвався Микола, а сам шукав очима сво © оселi;
вгледiв купу верб коло сво © хати, що бiлiла проти вогню, i все дивився на
тi верби пiд котрими вiн зрiс, пiд котрими покинув свою хату, свою матiр,
жiнку, дитину, покинув половину свого серця.
- Цур ©й, цiй пожежi! Кидаймо та ходiмо просто лiсом, поки пан нам
присвiчу , - промовив Микола, останнiй раз глянувши на сво© верби i
вхопившись руками коло серця.
Шiсть чоловiка ввiйшли в лiс. Червоний свiт блищав по товстих дубах, по
старих липах. Дерево чорнiло, як залiзнi стовпи, i тiльки бiлi берези ясно
й виразно лиснiли, неначе обшитi полотном та облитi рожевим соком. Вони
ввiйшли в темну чорну долину i неначе одразу пiрнули пiд землю.
Тим часом в Джеринiй хатi ще довго голосила стара мати з Нимидорою.
Каганець блимав коло комина, неначе старець блимав слiпима очима. Нимидора
впала на лаву i вже не плакала, а тiльки стогнала, нiби через сон. В не©
голова нiби горiла вогнем; блiде лице стало червоне. Мати сидiла кiнець
стола та тiльки дивилась на не©. Нимидорi здалось, що вона горить на
панському току в полум'©, що коло не© Микола i небiжчик старий Джеря
молотять огнянi снопи; з снопiв сипляться не зерна, а iскри i падають на
©© лице, на груди, на очi. Нимидорi здалось, що вони самi неначе поробленi
з розпеченого червоного залiза, свiтяться наскрiзь, пашать вогнем та все
б'ють червоними залiзними цiпами по вогняних снопах.
- Мамо! чи ви бачите, якi стали Микола та батько? Он подивiться! Вони з
червоного гарячого залiза... А якi в ©х очi! Боже мiй! в ©х не очi, а
жарини горять в ямках! Нащо вони молотять той огонь! Невже ж пани будуть
©сти пшеничнi iскри, що летять з тих снопiв?
- Що ти говориш, дочко? Схаменись! Перехрестись та помолись богу! -
промовила Джериха i почала будить Нимидору та торсать ©© за плечi.
Нимидора не могла опам'ятаться й була гаряча, як огонь. Джериха достала
ордансько© свячено© води, помочила Нимидорi голову й груди, очi й щоки.
- Мамо! - обiзвалась нишком Нимидора, пiдвiвшись з постелi. - Чи чу те?
Хтось стука в кватирочку... Чу те? Це вiн, це вiн вернувся, мiй голуб
сизий.
Нимидора схопилась з лави й кинулась до вiкна. Нiч була темна. Вiкна
чорнiли, неначе позавiшуванi чорним сукном.
- Мамо, гляньте, як видно надворi! Я бачу ввесь двiр i садок. Мамо!
Микола при©хав на бiлому конi! Он подивiться! Та такий гарний та ясний, як
сонце, а на йому золота одежа та червоний пояс.
Нимидора вхопила Джериху за руку й повела ©© силою до вiкна.
- Дочко моя, серце мо ! Що ти говориш? Що з тобою? - говорила Джериха
та все хрестила Нимидору, хрестила вiкна, хрестилась сама. й здалось, що
до Нимидори вже лiта перелесник.
Ненько моя! Боже мiй!.. Микола ста вогнем, пiднiма ться й летить
угору! Боже мiй! Вiн полетiв до неба i вже не вернеться до мене! Пропаща я
навiки! - крикнула несамовито Нимидора чудним голосом i впала знов на
лаву, як камiнь. Джериха перелякалась i не знала, що робить. До самого
свiту вона хрестилась та молилась, поки Нимидора заснула важким, тяжким
сном.
III_
Микола з товаришами помандрував на сахарнi в Канiвщину, в Стеблiв. Вiн
iшов не великим битим шляхом, а через малi села понад Россю, невеликими
дорогами, щоб не стрiнуться з вербiвськими людьми або й з сво©м паном.
В Стеблевi, де кiнча ться мiстечко, де Рось вирива ться з тiсних
берегiв, обставлених скелями, дуже гарне мiсце. Там Рось мина чималий
скелистий острiв Замок i знов злива ться з сво ю Самовiлкою. Зараз за тим
островом скелистi високi береги оступаються од рiчки, подаються трохи
набiк, а там далi камiння хова ться пiд землею, гори розступаються
пiвкругом, i по рiвному полю в' ться рiчка по зелених луках та левадах.
Там недалечко од острова над самою Россю лежить неначе здоровий кам'яний
звiр з чистого камiння, на котрому стирчить нiби здорова кам'яна шерсть то
ножами, то стовпчиками, то нiби пилками iз здоровими зубцями. Усе це нiби
накидано зверху на подовжасту купу скель, а на самому кiнцi тi © купи
стримить високий, як стовп, камiнь на вiсiм сажнiв, зверху товщий, неначе
на стовп хтось насадив здорову голову. Не ста тiльки очей та носа, щоб
той камiнь був схожий на давнього iдола. Той стовп стримить, неначе рiг
кам'яного величезного звiра.
На островi пiд кам'яною стiною притулився здоровий питель на два етажi
i трохи не достав покрiвлею до верха скелi. Коло самого питля з берега на
острiв висiв перекинутий мiшок з поренчатами. Мiсток висить високо над
Россю, прикований залiзяками до скелi на обох берегах Росi. Пiд ним шумить
i б' ться об камiння бiла водяна хвиля. Просто по Росi вгору видно високi
скелистi покрученi береги, а там далi над самою скелею, що зветься Спас,
сто©ть церква серед зеленого дерева, котру видко наче через кам'янi
ворота.
В тому мiсцi, нижче од Замка, пiд самою скелею стояла фабрика, здорова,
бiла, висока, з високим чорним стовпом, котрий виганявся трохи вище од
скелi. Нижче од фабрики, на рiвнинi, мiж зеленими вербами, бiлiли рядки
нiмецьких мурованих домкiв, з бiлими стiнами на причiлках до самого верху
покрiвлi. Веселi домки тонули в вербах. Мiж домиками вештаються нiмцi;
нiмкенi в червоних сукнях брали воду з криницi; коло ©х вешталися