Старицький Михайло Петрович. За двома зайцями

   Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива).
   Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П'є).
   Секлита. То й добре; гостем дорогим будете!
   Голохвостий. Да я дуже б радий, у вас так, знаєте, по душє… там только мине… Та трошки можна… (Дивиться в вікно). Онде й Галя пішла.
   Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?
   Голохвостий. По хазяйству, певно, бігаєть?
   С е к л и т а. О, вона упадлива!

ВИХІД VII

   Ті ж і Галя.
 
   С е к л и т а. Де ти там баришся?
   Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба.
   Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров'ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок, мов дискантів найкращих у концерті…
   Галя (подає руку). Ви смієтесь…
   Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов.
   Г а л я. Я не знаю про що.
   Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було!
   Галя. Мамо, хіба я в чім винна?
   Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить).

ВИХІД VIII

   Галя і Голохвостий. Галя наливає варенухи.
 
   Голохвостий. Чого ти цураєшся мене, моя рибонько, хіба-развє я не любий тобі?
   Галя (подає чарку). Я вас боюсь… Що це ви задумали, чого ви мене чіпаєте?
   Голохвостий. Задумав, моя куріпочко, хоч кишки собі вимотать, а тєбя добути, потому улюбльон, як окроп кипить…
   Г а л я. Я вам не пара… Ви б краще не в'язали мені світа… зараз проміняєте на яку-небудь панну!
   Голохвостий (випивши). А-а! З ручок твоїх солодша од меду й од канахвет! (Бере за руку й хоче обняти).
   Галя. Пустіть!
   Голохвостий. Щоб я тебе проміняв? Ні за яку кахвюру! Так би й задавив! (Обніма), Галя (вириваючись). Ой що ви?

ВИХІД IX

   Ті ж і Секлита.
 
   С е к л и т а. А! Договорилися, значить…. Ну, й помагай вам боже!
   Голохвостий (набік). Знов піймала! Вона, здається, за дверима підслухувала!
   Г а л я (з сльозами). Що ж я, мамо, — начепився!
   Секлита. Та годі вже, годі, тепер нічого… От готуй лишень страву, бо вже куми йдуть… (До Голохвосто-го). А вас уже тепер не пущу з хати од страви, як хочете!
   Голохвостий. Та я б радніший, Секлито Пилиповно, і ночувати, когда б не… (Набік), Попався жучку в ручку.

ВИХІД X

   Ті ж, куми й Пидора.
 
   В хату входять Марта і другі міщанки, деякі з кошолками, деякі убрані в празникову одежу.
 
   Марта. Добридень вам, Секлито Пилиповно! З днем вашого ангела поздоровляємо вас. Дай вам боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба, а вашій дочці пошли боже гарного жениха!
 
   Цілуються.
 
   Секлита. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене: може, вашими молитвами…
   Голохвостий (набік), Впрочем, начхать: якось-то буде! (До міщанок). Та й набралась же вас повнісінька хата: знаєте, де раки зимують!
   М а р т а. А ви, паничу, хіба не знаєте?
   Голохвостий. Зуби проїв!
   Другі міщанки. Та й жартливий же оцей язикатий панич!
   Марта. Не зачіпайте нас, бо як причепимось всі, то мусите нам ставити могорича!
   Голохвостий. А зачіпайте меня, я очінно люблю, як меня молодиці зачіпають… але только молоді, чорноброві, такі, що тільки моргни…
   Деякі міщанки. Хі-хі-хі! Зачепи його!
   Секлита (до гостей). Але чого ж ви стоїте? Сідайте, кумо, сідайте, свахо, сідайте, кумасю, прошу покорно, кумко! (У двері). Пидоре, Пидоре! А винось сюди столи, розставляй серед хати, щоб нам було просторніше їсти, балакати й пити.
   Голохвостий. От і я поможу! (Біжить і вносить з Пидорою столи). Та повертайся, Пидоре, так прудко, як я, а то ледве трусить…
   П и д о р а. За вами й похопишся?..
   Голохвостий (тихо до Галі), Пипонько моя! Щіточко, манюсенька!
 
   Галя одходить.
 
   Секлита (до Галі). Що це ти, Галю, стоїш, мов неприкаяна? Застилай столи та подавай пляшки та чарки, а то мої кумочки заскучають.
   Голохвостий. Ой, ой! (Зітхає). Де б уже не заскучали без чарочки?
   М а р т а. З вами заскучаєш?
   Голохвостий. Значить, можу знайти забавку?
   М а р т а. Та одчепіться! (Штовха ліктем).
   Деякі міщанки. Ха-ха-ха! Ну й панич!
 
   Пидора й Галя ставлять на столі всяку страву, пляшки й чарки.
 
   Секлита (бере пляшку). Вип'ємо ж по чарці за живих і за мертвих! (Налива і п'є). Щоб живим жити і не вмирати, а помершим, коли померли… (Шаха рукою).
   Голохвостий. Бодай не вставати!
   Всі. Ой хто видав так говорити! Оце так!
   Секлита. Глядіть лишень, ви великорозумні! Мертві лежать на Щекавиці та нікому не шкодять, а живі часом дуже, дуже шкодять! (П'є).
   Голохвостий (налива чарку). Про мене, вип'ємо і за здоров'я мертвих. Пошли боже з неба, чого нам треба! Помершим чарку, а нам горілка! (П'є),
 
   Секлита ходить круг столу, налива всім і сама п'є, частує. Подають пироги, страви на стіл. Всі п'ють і їдять.
 
   Одна міщанка. Даруй же боже цей празник проводити, тамтого року діждати!
   Марта. Щоб ми діждали в добрім здоров'ї пити і на той рік; а я вже забігала до сусіди та хильнула чарку, другу… та трошки й веселенька!
   Секлита. То й добре! На здоров'ячко!
   Голохвостий (налива собі знов),
 
   А звідки ти?
   — З Ромна!
   — А білет єсть?
   — Нема.
   — В тюрму, шельму!
 
   (Марті). Позвольте з моїх рук!
   М а р т а. Ще з вами не покумалися!
   Голохвостий. Што ж, покуматися не штука!
   С е к л и т а. Сідайте ж, кумцю, до гурту!
   М а р т а. Е, де вже там сидіти! Мені аж танцювати хочеться, так весело!
   В с і. То й танцюй!
   Голохвостий. Валяйте, без хвисону!
   М а р т а (приспівує).
 
   Уберуся, молодая, в новенькі сап'янці
   Та винесу я бублики на базар уранці.
   Ой бублики гаряченькі, ой бублики свіжі,
   З таком, з маком і з яйцями, ще й смачні до їжі!
 
   Голохвостий. Славно! (Знов чарку). Ех-х! (Притупує).
   М а р т а.
 
   А до моїх до бубликів кавалери-паничі
   І моргають брівоньками й зазирають, мов сичі!
   Сюди, сюди, до бубличків великого смаку,
   Ой паничі, з маком, таком, попичі й без таку.
 
   Голохвостий (пританцьовує). , Ой не бійся, пригорнися — з таком, серце, з таком!
   Секлита. От люблю за веселий звичай! От люблю! (З чаркою). Сідайте ж!
   М а р т а. Та й сяду ж.

ВИХІД XI

   Ті ж і Устя.
 
   Устя (заліта з кошиком і прямо у скоки).
   Дивітеся, чоловіки,
   Які в мене черевики!
   Це ж мені панотець покупив,
   Щоб хороший молодець полюбив!
   А панчохи паніматка дала,
   Щоб я гарна молодичка була!
 
   Голохвостий (розпалюючись). У-х! Валяй без титулу! Стрижи! (Скида піджака і йде в танець).
   Голохвостий і Устя (разом).
   Устя.
 
   Гоп, чуки! Чуки, чуки!
   Гарні в мене черевики!
   Бо я панського роду,
   Не ходила боса зроду!
   Полюбив мене дяк
   Чорти батька зна як!
   Купив мені черевики,
   Закаблучки не так!
 
   Голохвостий.
 
   Черевички невеличкі,
   За цілого п'ятака.
   А щоб же ти, молоденька,
   Вибивала тропака!
 
   Устя й Голохвостий (разом).
 
   Гоп, гоп! Чуки, чуки!
   Гарні в мене черевики!
   Бо я панського роду,
   Не ходила боса зроду.
 
   (Танцюють).
   Всі. Ну й танцюють ловко. А панич як бісик! Славно!
   Устя. Ху! Цур йому, утомилася! Оце я з іменин іду… Так уже частували та поштували, що й боже! Біжу вже до вас та й підскакую, а тут, чую, співи: нате ж і мій глек на капусту!
   Секлита. Спасибі, що згадала мене, стареньку куму!
   Голохвостий. І це кума? Та вашими кумами можна Дніпро загатити і Чорторий закидати! Єй-богу, правда!
   Секлита. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова.
   Голохвостий. Та хай всохне, чорт його бери!
   М а р т а. Ну й моторний же хлопець!
   Устя (до Секлити). Де ви такого вискіпали?
   С е к л и т а. Гм, гм! Не скажу! Нехай вам кортить.
 
   Голохвостий частується і хихика з міщанками.

ВИХІД XII

   Ті ж і Степан.
 
   Степан (до Секлити). Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку).
   С е к л и т а. Спасибі, що не забув!
   С т є п а н. Де вже нам забувать!
   С е к л и т а. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла).
   Степан (поклонився всім і тихо до Галі) Здрастуйте, Ганно Івановно!
   Галя. Здрастуйте! (Подає руку).
   Степан (зиркнувши на Голохвостого), Чого цей ланець тут?
   Галя. То, Степане, горе моє!
   Степан. Як? Що таке?
   Галя. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!
   С т є п а н. А мати що?
   Галя. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…
   Степан. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.
   Галя (радимо). О, невже? А він тут ману пуска.
   Степан. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!
   Галя. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!

ВИХІД XII

   Ті ж і Меронія.
 
   М е р о н і я (вся в чорнім, зап'ята в хустку по-чернечому). Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (Глянувши кругом). Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (Щось шепче).
   Голохвостий (до Марти). А ето хто? Черниця?
   М а р т а. Та то вона зверху тільки!
   Голохвостий. Значить, бонджур, калісон, мерсі!
   Ус т я. А це по-якому?
   С е к л и т а (встає). Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем будете!
   М е р о н і я. Ой боюсь гріха!
   Голохвостий. Гріх у міх, спасеніє в торбу!
   М є р о н і я. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!
   С е к л и т а (підносить чарку). Випийте, кумцю, гріха збудетесь.
   Меронія (бере чарку). Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?
   С е к л и т а. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!
   У с т я. Та пий у мою голову.
   Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П'є),
   Голохвостий (схоплюється).
 
   Ой черничко ж моя,
   Шепотушко моя,
   Дай з тобою покручуся,
   Коли ласка твоя! (Обніма і крутить її).
 
   Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!
 
   Головохвостий цілує її.
 
   Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи).
   Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!
   Другі. Як вогонь! А гарний!
   М а р т а (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?
   С е к л и т а (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.
   М а р т а. Гарний, гарний!
   Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей).
   М а р т а (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт).
   Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!
   М е р о н і я (наближається). Про що це вона вам шептала?
   Устя (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?
   М е р о н і я. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!
 
   Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.
 
   Степан (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити). Прощайте, Секлито Пилиповно!
   С е к л и т а. Чого се ти? Куди?
   С т є п а н. Та там робота єсть…
   С е к л и т а. Та посидь ще: закуси, випий!
   Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!
   С е к л и т а. Як знаєш… (Одійшла).
   Степан (до себе). Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить).

ВИХІД XIV

   Ті ж без Степана.
 
   С е к л и т а. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!
   Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стуль-ці не всидять!
   С е к л и т а. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!
 
   Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.
 
   Устя. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.
 
   Сідають; Секлита на стільчику.
 
   Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
   Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
   М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.
   Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?
   Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!
   Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
   Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.
   Галя. Мамо! Не робіть цього… слухайте, що я вам скажу…
   Секлита. Після! Мовчи тепер та дині.
   Голохвостий (набік), Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
   Міщанки (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите…
   Голохвостий (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…
   Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?
   Голохвостий (набік). Оце взяла в лещата!
   Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
   Всі (співають).
 
   Де ж був селезень, де ж була вуточка?
   Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
   А тепер вони в, однім болоті,
   П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
   Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
   Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
   А тепер вони у одній світлиці,
   Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
   П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!
 
   Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!
   Всі (співають).
 
   І лід тріщить, і комар пищить,
   А то кум до куми порося тащить.
   І кумочко, і голубочко!
   Звари мені порося, щоб і юшка була.
   І юшечка, і петрушечка!
   Кума моя, люба моя, моя душечка!
 
   Секлита. Ой не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Втира сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! Ой бідна я, сирота; цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату не плюнув через отого чорногуза Проню!
   Голохвостий (схоплюється, мов опечений). Хіба вам Сірки рідня?
   Секлита. Сестра рідна… А та носата — небога!
   Голохвостий (набік). От влопався!
   С е к л и т а. Якже, багатирі, запаніли! На бідний рід їм начхать тепер! А все через оту дурноголову!
   Голохвостий (набік). Ну, пропав тепер, навіки пропав!
   С е к л и т а (плаче). А мене не має не тільки за тітку, а навіть за наймичку, та ще кричить, що од мене гнилицями тхньоть, горілкою смердить! Така у мене небога! (Хлипа).
   Голохвостий. Що його в світі божому робить? Просто вже й ума не приложу.
   М а р т а. Та я б їй, отій вашій Проні!..
   Секлита. А ти ж думаєш як? Секлита Лимариха їй подарувала? Ого! Не на таку напала! (Береться в боки). Та я отой носатий пенціон так одманіжила, так вишустрила на всі боки, що аж баньки повитріщали! Плюнула межи очі та й зацурала: ні я, ні Галя й ногою до смерті не будемо!
   Голохвостий (набік). Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені піднявся, аж од серця одлягло!
   М а р т а. Авжеж, чиста сова!
   Устя. Чапля!
   Голохвостий (підходить). Жаба кислоока!
   С е к л и т а. А ти її знаєш?
   Голохвостий. Та видів раз отого штурпака!
   Секлита. Вже іменно! Нехай її курка брикне!
   Устя. Хай її лунь вхопить.
   М а р т а. Хай її п'ятниця свята покара!
   Голохвостий. Холера на її голову!
   Секлита. Анахтема, анахтема, анахтема!
   Всі (хором). Анахтема, анахтема, анахтема!
   Секлита. Пху на неї, та й годі!
   Всі. Пху, пху, пху! На неї, сатану!
   М а р т а. Годі, цур їй, пек!
   Устя. Будемо веселі як перше!
   Секлита. Ну, лихом об землю! Гуляймо цілу ніч!
   Меронія. А мені на Печерськ!
   Секлита. К бісу! Гуляймо, поки ноги держуть, а то й поснемо отут! Завтра неділя. Нікого не пущу!
   Чути оддалеку катеринку.
   Голохвостий. От якраз до ладу: явилась на виручку! Треба тут їх так замакітрити, щоб на завтра й ноги одкидали! Закликати катеринщика ще! (Вибіга).
   М а р т а. Е, тітко, в роду не без потвори! Є і в мене родичка… та… не хочеться тільки розказувати.
   Всі. Та кажи, кажи! Чого жалувати таких псяюх!
   М а р т а. Так стіни слухають!
   Д є х т о. Та ми кочергами повигоним стіни ті з хати!
   Устя. Знаю я, про кого мова мовиться…
   М а р т а. На злодієві шапка горить! Знає, про чиє кодло іде річ!
   Устя (схоплюється). Про наше кодло! Ну що ж, кажи!
   М а р т а. Не чіпляйся, Усте, бо скажу, так і крикну на всю хату!
   Устя. Кричи, кричи, шелихвістко!
   М а р т а. Не злякалась, псяюхо, не злякалась! Твій рід стоїть отут мені у печінках! Як уступила твоя сестра, Степанида, до брата в хату, то неначе братові й мені на шию наступила. Ви всі такі!
 
   Катеринка входить.
 
   Устя (сікаючись). То й ми всі такі? То й я така?!
   М а р т а. То й ти така й твоя мати була така!
   У с т я (з кулаком). Яка ж була моя мати?
   С е к л и т а. Та годі вам!
   Другі міщанки. Уже завелись!
 
   Катеринка заграла польку, і всі зразу втихомирились.

ВИХІД XV

   Ті ж і катеринщик.
 
   В с і. Хто це музику найняв?
   Голохвостий. Ето я; це я найняв, щоб Секлиті Пилиповні веселіщі були іменини! Как маєте лаятись, давайте лучче гулять!
   Всі (схоплюються). Давайте, давайте краще танцювати! От весело!
   Секлита. Авжеж, танцювати! Розступіться, куми мої милі: Секлита Лимариха ґуля!
 
   Всі розступаються, Секлита посередині.
 
   С е к л и т а (розставивши руки). Куми мої, голубки мої, Секлита Лимариха ґуля! (Почина танцювати).
   Голохвостий (скида жилетку). Ех, мамзель, бонджур! Валяй метелиці! (Почина садити проти Секлити гопака).
   Усі.
 
   Ой на дворі метелиця,
   Чому старий не жениться?
 
   М є р о н і я. Ой гріх, ой скушеніє! (Становиться і сама в коло).
 
   Завіса спада

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

   Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.

ВИХІД І

   Xимка сама.
 
   X и м к а (прибира хату). Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити — завтра Великдень! Щось не певне… А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, велика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить. А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!

ВИХІД ІI

   Химка й Сірко.
 
   Прокіп Свиридович. Піймай, Химко, собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок.
   X и м к а. Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб я ще вам за псами ганяла?
   Прокіп Свиридович. Та й я не підбіжу. Ти молодша, у тебе й ноги прудчіші.
   Химка. Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч на плечі бери!
   Прокіп Свиридович. Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!
   Химка. Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.
   Прокіп Свиридович. Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!
   Химка. Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!
   Прокіп Свиридович. Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!
   Химка. Ет! (Виходить).

ВИХІД III

   Проня сама.
 
   П р о н я (виходить у білій вінчальній сукні, у білих квітках, обвішана цяцьками). Аж не стямлюсь од радості, що таки, хвалити бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто, як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки — тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора… Як я пригорну його, як… Ой, ой, як здумаю… Когда б только скоріще! (Закрива очі рукою). Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою панією сяду; та все по-модньому, по-хранцюзькому… (Пішла по хаті і стала перед дзеркалом). Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці! (Походжа павою). Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!
   Голос Химки. Та чую, не позакладало…
   П р о н я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).

ВИХІД IV

   Химка й Устя.
 
   X и м к а (входить з смолкою). Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
   Устя (вбіга з кошиком). Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
   X и м к а. Та там десь колотяться…
   Устя. Чого ж то? А Проня де?
   X и м к а. А, і не питайтесь!
   Устя. Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
   Химка. Тю на вас!
   Устя. Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Голохвостий найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
   Химка. Брехня!
   Устя. Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!

ВИХІД V

   Ті ж і Марта.
 
   М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
   У с т я. А що, не казала? Брехня?
   Химка. Та що це ви мелете? Про якого Голохво-стого?
   Устя. Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!
   Марта. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
   Химка. Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!
   Устя і Марта (сплеснувши руками). Що ти? Невже?
   Химка. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
   Устя. Матінко моя, оце штука!
   М а р т а. Ну й бешкет!
   У с т я. Та чи ти часом не дуриш нас?
   X и м к а (показує у вікно). Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!
   Устя (глянувши). Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках!
   М а р т а (за нею). Справді, справді! І хвату почепила!
   Устя. Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати!
   М а р т а. А побіжім! От буде халепа!
   Устя. А буде! (Стикається лобом з Меронією).
   X и м к а (сміючись). Ну, тепер уже піде баталія!

ВИХІД VI

   Ті ж і Меронія.
 
   М е р о н і я (спотикаючись і шкандибаючи). Оце летять! Так штовхонули, аж тім'ям об двері ударилась! (Господи Ісусе Христе, сине божий, помилуй нас!
   X и м к а. Амінь!
   Меронія. Чи чули? Галю просватали за Голохвостого!
   М а р т а. Спізнилась!
   Устя. Він, чуєте, сьогодні вінчається з Пронею!
   Меронія. Ой гріх який!
   Марта і Устя. Ми йдем до Секлити зараз звістити.
   Меронія. І я з вами. Ой не біжіть тільки так, бо я не зійду: у мене ноги покалічені! Ой не біжіть-бо! (Вибіга за ними).
   X и м к а (сміючись у вікно). Та пождіть-бо, бо впаде! Ну й оказія! Ох зух! На двох вінчатись хоче! Чистий салтан! Ха-ха-ха!

ВИХІД VII

   Химка, Настя і Наталка. Настя й Наталка виходять повбирані, але по-міщанськи.
 
   Настя. Добридень вам! А Проня прибралась уже?
   X и м к а. З досвіта ще!
   Наталка. А де ж вона?
   Химка. Та отам десь пошелепалась замітати двір. (Виходить).
   Настя. А я, знаєш, не хотіла після того вечора й приходити до тієї принді; та уже просила боже як!
   Наталка. І мене теж; ще й стара Сірчиха приходила. Так я уже подумала, бог з ними! Ну й щастя ж оцій Проні! І чим вона взяла?
   Настя. Кислим оком та довгим носом.
   Наталка. А вже правда! І де в його ті очі були?
   Настя. Звичайно, за гроші бере.
   Наталка. То вона його заманила своїми гарними приборами та брансолетами.
   Настя. Дай мені, серце, покій! Хіба вона вміє й прибратись до ладу? Поначеплює, понавішує, мов на куделю вовни, та й повертається, як індик, і все оте на їй, як на корові сідло…
   Наталка. Іменно, як на корові сідло…
   Настя. А з того ганчір'я ще й пика вигляда, що за три дні не одполощеш!