Страница:
вiн поквапливо, нiби перед цим зiйшов з марафонсько© дистанцi©.
- Передовсiм треба роздобути iнструменти. Чогось менi не кортить до
Тернополя. Розпочну практику у Львовi... Гм! Аж не вiриться. Вони, сучi
дiти, переодягли охоронцiв, пiдстро©вши пiд банду. Нiчого. Вони хитрi, але
й ми битi.
Ночували в парку, а наступного ранку знову вигрiвалися пiд ратушею,
бiля юнака, що торгував хрестами. Тут несподiвано побачили Прокопа
Повсюду. Вiн принiс юнаковi якийсь клунок.
- Не забудь купити тютюну,- попереджав Повсюда, примружено дивлячись на
хрести. Тодосiй почув його голос,- аж пiдстрибнув. Прокiп був блiдий на
лицi, дуже марний, погляд став суворiшим, бесiда i рухи млявiшi, нiж
пiвтора року тому.
- Краяни! - розпростер вiн руки, коли Тодосiй сйiнув його за куртку.-
Ти як тут опинився, Тодосiю?
- Ми з каталажки,- пошепки вiдповiв Тодосiй, сяючи з радостi, як
дитина.
- А з дому коли ж?
-. Та вже давно. Я по©хав невдовзi пiсля тебе.
- То чим пахне свiт? - засмiявся Прокiп.
- Ой, не питай.
- Куди ж ви, хлопцi?
- Нюха мо запах сонця,-стаючи ближче, мовив Грушевич.- Земля нам
просмердiлась.
- Де зупинились? Я мушу йти на роботу, але хотiв би з вами побалакати.
- Нiде,простосердно сказав Тодосiй.- Ночу мо в парку.
- Тодi я проведу вав до нашого готелю. Приймемо до товариства, Олексо?
- звернувся вiн до юнака.- Приймемо. Люди сво©.
Юнак байдуже кивнув.
- Ми живемо в пiдпiллi, - ведучи ©х за собою, розповiдав Повсюда.-
Думаю, не подиву те. Нинi весь свiт у пiдпiллi. На щирiсть не проживеш, не
виживеш. У душi плачеш - очi усмiхаються, ночу ш у льоху - вдень гордо
несеш голову, ходиш без документiв - зате вешта шся пiд носом у полiцая.
Вони перейшли площу, забралися у захаращений дошками дворик, крiзь
розвалений мур перелiзли в другий дворик. Тут Повсюда пiдважив старi
дверi, що нiби випадково лежали на цементнiй приступцi, й показав пальцем
на темний отвiр:
- Прошу до господи. На добровiльне ув'язнення.
Льох освiтлювався двома загратованими вiконцями. Уздовж стiни з
покладених на цеглянi пiдмурки дощок були влаштованi нари, а бiля
протилежно© стiни, впершись закуреною трубою в склепiння, стояла залiзна
пiч.
- Справдi, з камери до камери,- зiтхнув Грушевич, кидаючи на нари
клунок.
- Воля ваша,- сказав Повсюда.- Я тут сплю близько року. Тинявся
парками, а коли похолодало, цей льох для мене був знахiдкою. Якось уночi
йду вулицею i чую - нiби з-пiд землi озива ться скрипка. Ледве
дошукався... Ну, менi нiколи.
Грушевич видряпався на нари, сiв, прилизав нижньою губою вицвiлi в
тюрмi вусики.
- Лягай, Тодосiю,- пiдохотив Слiпчука, що сиротливо озирався
навколо.Лягай.
- Я пiд вечiр повернуся,- сказав з дверей. Повсюда.- Зрештою, тут i
Микола Павлюк ночу , вiн прийде швидше, розважить вас. Можете спати
спокiйно, про кри©вку нiхто не зна .
Увiбравши голову в плечi, Тодосiй ступив до нар, розгублено подивився
на Грушевича i тихо застогнав.
_
II_
Через кiлька днiв Грушевич привiв ще одного жильця. Хлопцi вже спали, я
тiльки-но вклався.
- Присядьте ось на тапчанi,- запросив шанобливо лiкар.- Я розведу
вогонь i зiгрiю чаю.
- Не турбуйтеся, пане Грушевич, я не проголодався.
- О, тут ще грань. Десь товариство роздобуло вугiлля. Це недовго,
пане Кривов'яз.
Я колись чув це прiзвище, але вбийте мене - не пригадаю. Грушевич менi
не сподобався з першого разу, i я вирiшив почекати, може, з розмови
вдасться зрозумiти, кого вiн привiв. Ми берегли кри©вку потайсвiту, як
святиню, але коли Грушевич почне сюди водити знайомих, нас викурять.
Спалахнули скалки, гiсть пiдшлапав до дверцят.
- Гай-гай,-схлипнув вiн, сiдаючи на цеглину.- А цi мури витримають ще
тисячу рокiв.
Грушевич пiдвiсив над полум'ям казанок з водою i теж опустився на
долiвку.
- Чорна кам'яниця, Корняктiв палац,- вiв далi гiсть, похиливши голову.-
Життя насмiха ться над iдеалами, пане Грушевич. Вам вiдома iсторiя цього
будинку? Його побудували наприкiнцi шiстнадцятого сторiччя. Костянтин
Корнякт, отримавши дворянство, розмахнувся на шiсть вiкон. Вiн пiдiгрiв
марнослав'я архiтектора Петра Барбони, спрямовуючи удар проти Софi©
Ганель,- ©© Чорна кам'яниця була найпишнiшою спорудою на Ринковiй площi. I
палац ©© справдi потрапив у тiнь Корняктового будинку. Вiн став предметом
заздрощiв. Його за великi грошi вiдкупив орден кармелiтiв, а в ордену -
во вода Якуб Собеський. Вiдтодi вiн став колискою не тiльки багатства, але
й полiтичних iнтриг. Мiж iншим, тут вкладався мир мiж Рiччю Посполитою i
Московщиною, архiтектурним вивiнуванням захоплювався рятiвник сiчово©
республiки Петро I, коли готував коалiцiю проти шведiв, за переказами,
Хмель наш теж ходив палатами з прискуленим оком.
Кривов'яз випростав ноги, зняв капелюха. Полум'я з печi освiтило сивi,
дашками, брови, лукою вигнутий нiс, пiд яким темнiла тонка лiнiя з'©дених
старiстю губ.
- Перепрошую,- сказав вiн.- Я розговорився, мов за кафедрою. То через
оцей пам'ятник. Свiдки розв'язують язики. А тут iнше не треба забувати:
нашi нащадки не знатимуть, як iсторiя ховала в Корняктовому льоху
композитора Павла Ганиша, про якого ви менi розповiдали, рiзьбяра Олексу
Чорноту...- Вiн на хвилину примовк, нiби вагаючись, чи називати iншi
прiзвища.- Живцем похованi,- мовив, зводячи брови.- Що може бути
страшнiше?
- Закипiла.Грушевич вийняв з печi казанок.- Всипати цинамону?
- Дякую, не треба.- Кривов'яз узяв горнятко з окропом.- Не шукайте,
пане Грушевич, у мене нежить, я однаково не вiдчую запаху.
- А менi не кортить вечеряти,- сказав Грушевич, розчулено дивлячись, як
гiсть попива окрiп. У мене виникло пiдозрiння, що вiн уже почав смакувати
нашу сумну iдилiю.Сьогоднi прочитав у газетi,- порушив мовчанку Грушевич,-
що пiд час громадянських вiйн свiт втратив ще понад десять мiльйонiв
чоловiк.
- Я про це маю одну думку,- озвався Кривов'яз.- Коли добро здобува ться
цiною таких величезних жертв, то нiякi вiтри не вiдженуть вiд нього запаху
кровi.
- Поступ завсiди дорого коштував.- Грушевич пiдкинув скалок у пiч.- Що
не вмiщу ться в рамки часу, те мусить доступатися. Але на практицi це
перетворю ться в сумну трагедiю.
- Бо час мусить закарбувати в iсторiю кожний крок.
- На практицi,- додав Грушевич,- часто не завдають собi клопоту з
вибором засобiв. Iнодi поверта ться так, що засоби ототожнюються з iдеями.
Один з трьох не розумi iде©, яка засiла в головах двох iнших, i цього
досить, аби його звести зi свiту. А натовповi байдуже до причин, йому
влаштовуй видовища...
- Мабуть, це все-таки споконвiчна бiда, пане Грушевич,- м'яко поправив
лiкаря Кривов'яз. Я подумав, що зараз засоби переконання стануть засобами
вiйни, але Кривов'яз був людиною вихованою i сказав: - Не хотiлося б
посилатися на чужий розум, та що вдi ш, коли зловживають правом оцiнювати
явища. Чи не тому пiсля сплину лiт дев'яносто дев'ять вiдсоткiв того, що
робимо, зда ться пустою тратою сил? Отже, я пошлюся на чужий розум. Я
колись подумки сперечався з тим висновком, нiбито люди готовнiше служать
iдолам, анiж iдеям, проте це так.
Грушевич, видко, не збагнув, як тонко обiйшов його професор, i згiдливо
кивнув.
- А жорстокiсть - породження неосвiченостi,- додав Кривов'яз, не даючи
можливостi заперечувати. Вiн змiряв лiкаря допитливим поглядом i сказав: -
Над загалом запановують окремi iстини, ними намагаються загнуздати
практику... Та, бачу, ви стомилися. Либонь, пора спати. Того папства
нiколи не пересудиш. Через нього впала ЗУНР, люди гинуть як не в тюрмах,
то в сирих льохах... Завтра спробую найнятися за репетитора.
- А менi в одному мiсцi пообiцяли медичне устаткування. Треба ранiше
встати. Добранiч, пане професор.
Тiльки-но запала тиша, в мурi пiдi мною заворушилась щуриха. Вона,
зда ться, вивела малят i знахабнiла. Я вважав, що всяке живе створiння,
плекаючи потомство, повинно триматися обережно, а ця щуриха здурiла: я мiг
©© знищити, але не пiдiймалась рука. Видко, ©й надокучило чекати, поки
стихне бесiда, бо дiяла швидко i необачно. Вибравшись на нари, вона стала
шукати чоботи, та я ©х попiдвiшував до гакiв на стелi. Щуриха вiдчайдушне
зашкрябала в торбi, де ще, певне, тримався запах м'яса, яким мене
почастував вiйськовий кашовар, i навiть дозволила собi пискнути,
розлютившись.
Гидка iстотка! Вона теж не впевнена в собi, iнакше чого доходити до
тако© несамовитостi? Я всiм розхвалюю льох, переконую, що тут мiцнi ш
духом, адже наш дух прагне до вiчностi, а це стихiя вiчностi. "Серед цих
старезних мурiв лиш дивак може втратити рiвновагу",- кажу я. Хлопцi кра м
рота усмiхаються, а на серцi в них, мабуть, те саме, що в конаючо© з
голоду щурихи. Вона ще недавно контролювала всю Ринкову площу i дещо
знаходила, а тепер бо©ться лишати потомство i теребить клаптi газети пiд
нарами.
Я повернувся на другий бiк, i щуриха занiмiла.
Тепер я не скоро засну. Думати не хочеться, згадувати нема що. Я злажу
з нар, скручую цигарку. В темрявi тишi важко сидiти один на один з собою.
Нiби накрили тебе рядном ганьби, i нема тобi нi життя, анi смертi.
Проклята щуриха. Викурила душу з притулку вiчностi. Iсторiя, сивий
патрiарх пiдлабузництва, подарувала менi куточок в Корняктовому льоху. Як
це мило! Бо що людина без притулку? Дикун. Нiмина в сiдалi сонця, якщо
сонце можна порiвняти з доброю, нерозумною квочкою. Людина без
пристановища не ма нi обличчя, нi майбутнього. I я стану дикуном, як, не
дай боже, нас пiдслiдять полiца©, бо в хатi, яку я збудував, гуляють
вiтри, а штраф за те, що я поставив ©© на бункерi, не сплачу продовж
усього життя.
Де в битвi з перешкодами програють нашi надi©, звiдти не виносиш
прихильностей. Та в мене, як у тi © щурихи пiсля родiв, iнстинкт
самозбереження перетворився на свою протилежнiсть, i я готовий вiддатися
катовi, щоб тiльки люди змогли пересвiдчитися, що в мо©х жилах тече кров.
Я рушив у куток, де спав Тодосiй. Прокинувшись, вiн нiяк не мiг
зорi нтуватися, куди потрапив. Я сiв бiля нього на нари.
- Розкажи, Тодосiю, як там на селi. Вiн щось пробурмотiв i нарештi
отямився. - Що розповiсти, Прокопе?
- Хату мою не валяють?
- Нi. Марина запросила попа, хату освятили. Тепер трiсочки нiхто не
вiзьме.
- Знаю, що люди не посягатимуть. А властi?
- Гривастюк нiбито казав, що грунт ти купив, це тво , а штраф виплатиш.
- Гривастюк далi вiйту ?
- Хто ж вiзьметься? Тут треба i нашим, i вашим... Треба вмiти. Лиш
писаря взяв.
- А Марина, Тодосiю?
- Вiд Левадихи вибралась. У Ковальчучки. Помирились. Ти зна ш, що
старий вiдписав поле на церкву? Ну от, тепер рiвнi, нема за що ненависть
роздувати.
- Марина нiчого не вимагала,- сказав я.
- Але Ковальчуки потерпали. Зна ш: пiднiми палицю - винний пес да
ногам знати.
- А ти чого зiрвався з мiсця?
- То, Прокопе, якась мана,- мляво вiдказав Тодосiй. - Все менi
осоружним стало: поле, дiм, жiнка... Менi з голови не виходило, чого ти не
розпиту ш. Гадаю, невже i в нього таке, як у мене.
- Я мусив пiти. Мене могли засудити. А твою Надiйку я пам'ятаю. Мила
дiвчина. Злагоди не було?
- Де там! I на суперечку не заходило. Розумi ш, бiда. Менi не
переставало здаватися, що зв'язав Надi© руки, кривджу сво ю долею, що чим
далi, то буде ©й тяжче зi мною. Туманiв, туманiв та й зiбрався до Канади..
Ти ще був дома, як Крочакова Ревека розбилась?
- Нi.
- Скочила зi скелi в кар' р, де ти камiнь рубав. Нiхто нiчого не знав,
аж навеснi дiтиська знайшли. Вона вже- лиш кiсточки. Мала якусь тугу, не
могла перенести.
- Шкода.
- Шкода,погодився Тодосiй.- Вона була нiби з iншого свiту. В серцi
носила бiль, а де з'явиться - там веселiсть. Прокопе, а Павлюк коли тут
знайшовся? - пошепки запитав Тодосiй.
- Вiн по©хав пiсля того, як у нього стрiляли. Пам'ята ш, вiн тодi був у
мене, тодi Маринi поранило руку?
- Чув, чув. Вiн досi з комунiстами?
- Вертайся назад, Тодосiю,- сказав я замiсть вiдповiдi.- Бачиш, тут
нема життя.
- Та бачу.
- Я не маю iншо© ради. В мiстi мене не будуть шукати. Ти ж повертайся
додому.
- Нi, Прокопе. Хочу дiстатися до Канади.
- Надiя сама зачахне.
- А на мо©х очах висохне - лiпше? Я, Прокопе, думав. Тут нема менi нi
щастя, нi долi. Навчуся грамоти, пристараю грошей i пiду, як той журавель,
за теплою хвилею.
Вiн тепер догра на однiй струнi. Лiпше не вiдраджувати, бо нарiкатиме
до смертi.
- Тобi не холодно? - запитав я.
- У тюрмi звик до всього. Iншi мучилися, а ми з професором навчилися
терпiти.
- З яким професором?
- Був з нами такий. Кривов'яз. Статечний чоловiк.
- Грушевич привiв його сюди ночувати.
- Так? - завовтузився Тодосiй.- Поговори з ним. Прокопе. Вiн менi як
батько. Мене як посадили до них, то тиждень не видавали матраца. Кривов'яз
©м сказав, що не буде приймати ©жi. Миттю принесли. Небагато таких людей.
На газетi пiд нарами затанцювала щуриха. Тодосiй замовк, наслухаючи,
потiм лiг i бiльше не озвався. Я кашлянув, та вiн, видко, не чув,
поринувши в нiму бесiду з якимись гадками.
- Тодосiю! - Я поклав йому на плече руку.
- Га? - стрепенувся вiн.
- Iлля Гордiй у селi?
- Так.
- Гаразд, спи,- сказав я, не маючи охоти зачiпати ще один непри мний
спогад.
Пiсля того, як, виходячи з оточення, уряд ЗУНР перебазувався до нашо©
закутини над Днiстром, Гордiй одного дня пiдбивав мене втiкати за Збруч, а
наступного агiтував пристати до якогось, йому одному вiдомого пiдпiлля.
У Залiссi з осадникiв уже була створена повiтова управа, i доходили
чутки, що в Колобродах розташу ться прикордонна сторожа. На буковинському
березi Днiстра румунськi солдати поквапливо будували укрiплення. Польськi
загони мали прибути в дня на день. Якось Iлля Гордiй, якого швидше
вiдпустив тиф, нiяково усмiхаючись i ховаючи пiд. набряклими повiками
позеленiлi бiлки, повiв на мене атаку.
- Ми й не здогадувалися, що зунрiвська влада трима ться на волосинцi,-
сказав вiн.- Ми думали, що коли фронт по Сяну, то Львiв мусить здатися.
Але польська армiя мала коридорець уздовж залiзницi а Перемишля, i до
Львова весь час прибували свiжi сили i продовольство. А стрiльцi не
одержували пiдкрiплення. Навеснi Петрушевичевi вдалося перерiзати коридор,
та Львiв уже не було кому брати.
У головi не зовсiм прояснилося пiсля .гарячки, i бесiда мене
стомлювала. Та Гордiй до чогось мене пiдводив i гудiв, як млин.
- Ти колись казав, Прокопе, що уряд ЗУНР не той, який потрiбний
Галичинi, аби гарантувати вiд ново© окупацi©. Але посуди: у лютому Антанта
надiслала державному секретарiатовi ультиматум з вимогою скласти зброю або
йти на бiльшовикiв. Ультиматум не прийняли. Тодi з Францi© сюди перекинули
армiю Галлера. Петрушевич робив усе, що було можливим.
- Не знаю,мовив я роздратовано.
- Правда,вiв сво © Iлля,- бiльшовики пропонували йому мирний договiр.
Але в нас багато хто гадав, що бiльшовики - тимчасова течiя. Та були й
такi думки: нехай Укра©на буде комунiстичною, але сукупною. Може,
Петрушевич дав маху. Пам'ята ш, на селянському з'©здi в Станiславi всi
делегати виступили проти нього? Вiн вiдмовився од переговорiв i тим самим
перешкодив сполученню червоно© Росi© i червоно© Угорщини; революцiю в
Угорщинi задушили, а тодi приборкали Галичину. Тут надво гадати.
Гордiй зiтхнув i скрутив нову цигарку.
- Ходiмо на сонечко,- сказав я, спускаючи з лiжка ноги.
Надворi кошлатив листя на ясенах злегка схвильований i задиханий перед
приходом осенi серпень дев'ятнадцятого року. Марина з Левадихою i з дiтьми
пiшли в поле по бур'ян. Пiд стiною сохло кукурудзиння i пiняве лушпиння з
качанiв. Я розглянувся по оборi i сiпнув Гордiя до хвiртки - захотiлося
навiдатись до сво © хати.
- А ти зна ш, чого я сумнiвався? - запитав я, коли ми вийшли на
вулицю.-Я одного нiколи не мiг вибачити: Габсбурзька iмперiя розпалась, я,
солдат ©©, добираюся з фронту додому, а у Вiднi старi дипломатичнi баби
домовляються з тiнями вiд трону про передачу влади в Галичинi. За три
тижнi змiнилося три вождi, якi керували обороною Львова: Вiтовський,
Коссак i Стефанiв. Не вмi те, сидiть та попивайте каву. Вони ж, мало того,
навперебiй галасували, що всi невдачi через комунiстiв. Усю молодь, яка
могла повернути хiд iсторi©, називали комунiстами.
- А торiк ти про це недобалакував,- закинув Гордiй. Ми наблизилися до
хати i дерев'яними схiдцями пiднялися на ганок, стали бiля незаскленого
вiкна на Днiстер. Рiка бiгла собi кудись, мов нiчого не сталося. На
затiненому тополями буковинському березi румунськi солдати копали транше©,
у виярку на тлi неба лопати вихлюпували маленькi фонтани землi, i схоже
було, що рвуться шрапнелi. Не без обопiльно© домовленостi роздiливши
галицьку землю, сусiди не довiряли один одному. А галичанам залишалося
нарiкати на самих себе.
- Будеш закiнчувати хату? - запитав Гордiй.
- Так.
- Якась неяснiсть довкола...
Я в душi посмiхнувся. Щось намисливши, Гордiй не вiдчував певностi. Я
знав, що вiн буде мене марудити натяками i притиками, поки в суперечцi не
висмикне десяток жил i не вибере ту, яка йому потрiбна.
- Менi аж тепер стало ясно, як поляки все добре спланували,- мовив
вiн.- Вiд Львова до найменшого хутора - всюди мали органiзацi©. Стрiльцi
не встигли ви©хати, а вони вже створили управу.
Вiн нагрiб купу трiсок i сiв. Протерши мiзинцем око, пильно подивився
на мене, зiтхнув i чи з жалем, чи з спокiйним захопленням сказав:
- А галицька армiя два рази здобувала Петлюрi Ки©в.
- У тому, що галицька армiя перейшла Збруч, дуже довго буде вiдчуватися
трагедiя краю,вiдказав я.
Гордiй хворобливо скривився, i менi здалося, що вiн почне заперечувати,
проте оскал на його знекровленому тифом обличчi несподiвано розплився
широкою усмiшкою.
Вiльно, поблискуючи, мов прощаючись, бiг мимо очей Днiстер. На
буковинському боцi на тлi голубого неба у видолинку вибухали фонтани
землi. До рiки городом зiйшла молодиця в пiдiпненiй спiдницi - десь,
видко, прала в садку, зачерпнула коновкою води i, не глянувши на цей
берег, знову щезла мiж соняшниками.
Днiстер холодно поблискував на сонцi, як злi сльози. Мене раптом
осяяло, що стихiя вiйни теж прокида ться за якоюсь дивною логiкою. Узяти
хоча б мiй бункер. Вiн австрiйцям не придався, зате був потрiбний
республiцi. Либонь, усе в життi так побудовано, що людська енергiя не може
пропасти.
- Я так думаю,- перервав мо© гадки Iлля,- що треба не менше двадцяти
рокiв, аби тут знову зворохобилися, як у вiсiмнадцятому.
Я знизав плечима.
- Вже нема людей, що можуть органiзувати народ,- додав Iлля.
Я назгортав купу трiсок в протилежному кутку ганку i, сiвши, зустрiвся
з пильним поблискуючим поглядом Iллi.
- Скажеш - нi? - спитав Гордiй.
- Що ти вимацу ш? - запитав я навпростець.
Iлля, мов з переляку, здригнувся i нахмурився.
- Щось мусимо робити, Прокопе,- сказав вiн пiсля хвилевого вагання.-
Поляки нам показали приклад. Треба органiзовуватись, щоб не дати людям
зневiритись.
Я похитав головою. Гордiй невдоволено поморщився.
- Менi зда ться, що можна б i з комунiстами робити один фронт,- додав
вiн.
А вранцi наступного дня до мене в нову хату прийшов за дорученням
Гривастюка Iванчук. Не церемонячись, дiстав з вiйтово© папки документ i
похмуро ковзнув по ньому очима.
- Штраф за зловмисне пошкодження вiйськового об' кта. Я перечитав
постанову повiтового суду.
- Якщо спробу те ухилятися вiд сплачування, вас заберуть на примусовi
вiдробiтки.
- Заарештовуйте,- сказав я байдуже.- Таких грошей, про якi тут мова,- я
потряс перед його носом постановою,- у мене не буде нiколи.
- Дiло ваше,- з посмiшкою вiдказав Iванчук.- Менi було велено
попередити.
- Iди з очей! - сказав я, не в силi звладати з собою.
- Но-но! - погрозливо пiдняв руку Iванчук.- Ви не дуже... Ми вам
нагада мо, як ви побили полякiв на Лiсничiвцi.
- Геть! - Заточившись, я позадкував до сходiв, опустився на дошку,
тремтячими руками почав скручувати цигарку.
Надiйшла Марина. Ми довго радились, нарештi вона сказала:
- Прокопику, тiкай з села. Тут - смерть. А в свiтi, може, збережешся.
Вночi, перекинувши через плече торбинку з сухарями, я рушив до Залiсся.
Iшов лiсом, силкуючись зiбратися з думками, але мо© намагання нi до
чого не привели. Я бiльше не вмiв чесно розмовляти з собою навiть у тiй
мiрi, як розмовляють з ру©ною. Усе було втрачено. Я передчував, що нiколи
не ступлю на перехрестя дорiг за Колобродами. Земля, котру я не за сво ю
волею покидав, здавалась менi ворожою пусткою, а там, куди я вирушав, були
темнi невiдомi нетрi. Народжений вiд старовинно© i до неймовiрного
сучасно© трiади - вiйни, недуги й голоду, я, куди не робив крок, усюди чув
жахливу колискову цi © трiади: вона спiвала про смерть.
У Залiссi при та мничих вогнях лiхтарiв залiзничники формували по©зд iз
покинутих сiчовиками платформ i товарних вагонiв. Коли по©зд рушив з
мiсця, я в останню мить, нiби кимсь невидимим пiдштовхнутий у бiк,
стрибнув на тамбур вiдпливаючого вагона.
У Львовi мене зненацька захопив кремезний вусатий провiдник, лагiдна
байдужiсть якого викликала в мене пiдозрiння, бо менi здавалося, що за
мною весь час стежать i ось-ось пiдiйдуть з наручниками.
- Ви з нами в Польщу? - звернувся залiзничник. Вiд його запитання у
мене пробiг мороз по спинi.
- В Польщу? - перепитав я.- Нi, я лiпше зiйду у Львовi. По-сво му
розцiнивши мою розгубленiсть, залiзничник усмiхнувся i подав машинiстовi
сигнал рушати. Пiднявшись на тамбур, вiн окинув мене спiвчутливим
поглядом, а я мимохiть скорчив усмiшку бродяги. На секунду в мене виникла
думка розшукати Повсюду-Завадовича. Йосип не пiшов за Збруч, я мiг у цьому
заприсягтися. Вiн навряд чи ви©жджав зi Львова пiсля того, як мiсто
потрапило до рук польських офiцерiв. Мабуть, сидiв у комфортабельних
покоях i, обклавшись газетами, писав спогади про одiссею державного
секретарiату. Якось перед втечею з дому я надибав на глечику клапоть
газети з наказом Петрушевича:
"Зважаючи на Найвищу раду держав Антанти, як представника сил, якi
мають впорядкувати вропу, наказую укра©нськiй армi© перейти Збруч на
велику Укра©ну проти бiльшовикiв. Таким чином, да мо доказ, що ми мали i
ма мо протибiльшовицьку орi нтацiю". Йосиповi про що писати. Уявивши
собi його одутлувате полискуюче обличчя на тлi синього оксамиту крiсла, я
вiдмовив собi в щастi побачення, одразу вiдчув полегкiсть i попростував на
Личакiвку до Покутського.
Старi прибирали в кiмнатi. Майстер дивився на мене здивованими очима i
схлипував схвильованим, здавленим смiшком. Витерши рушником руки, вiн
ступив назустрiч, смикнув себе за вуса i гукнув до дружини:
- Постривай, стара, гляди, хто прийшов.
Я обох поцiлував.
- Яким вiтром, Прокопику?- запитав майстер.- Лагодь, стара, що-небудь
на стiл,звернувся до дружини i взяв мене за лiктi.- Як же ти так?..
Негадане. I не написав...
- Так уже трапилось,- вiдказав не сво©м вiд зворушення голосом.-
Покровителi витурили з села. Покутський вмить посерйознiв i засмутився.
- Ти хочеш сказати - визволителi? - Вiн гнiвним жестом махнув на вiкно.
- I сво©, i цi.
- Ну, сiдай, розкажи до ладу.
Я коротко оповiв, як Гривастюк вилами двох урядiв приколов мене до
землi. Покутський сплескував долонями i бурмотiв: "Ах ти, бестiя!", "Ти
дивись!", "Ну й сволотник!" Очi його погрозливо блищали, на обличчi
появився вираз муки. Кинувши погляд на накритий стiл, вiн махнув рукою.
- Пiсля цього й чарка не мила. Забери, стара, наливку.- В кутиках його
очей зiбралися болiснi зморшки.- Що ж це дi ться? Не вiр сво©м, не вiр
чужим. Кому .тодi вiрити?.. А ми сяк-так перебива мось. На рiденьких
борщиках, на городинi. Вже забули, як хлiб вигляда . Стара он як-подалась.
То йди посьорбай юшки. З дороги тепленького хочеться.
Я зиркнув на схiдне вилицювате обличчя майстрово©, що посiрiло i
взялося довгим пухом од недо©дання, i мене огорнув жаль до цi © добро© i
мовчазно© жiнки. У ©© лагiдних очах завсiди нiби свiтився ранок, а тепер
вони так запались, що з них годi що-небудь вичитати. Покутський так само
змарнiв, постарiвся, чоло нiби осiло, вуси, якими вiн завжди пишався,
загострювали i спотворювали обличчя.
- Може, вип' ш? - кивнув вiн на плящину.- Ми трима мо замiсть лiкiв.
Мiць ма ... Пригуб i ти, стара, задля тако© оказi©.- Вiн налив у чарки по
наперстку густо©, майже чорно© рiдини.
- жте, Прокопику,- тихо мовила майстрова. Потiм протягом трьох днiв я
не почув од не© жодного слова. А з Покутським ми переговорили про все на
свiтi. Я помiтив, що розмови про знегоди нас стомлюють i ми ними
надокучили один одному. Це й природно: виходу не було. Балачки дiяли на
нерви як хмiль i викликали огиду. Третього вечора з будиночка Покутських
мене виполошили полiца©. Пiдночовував у Стрийському парку. Досвiта на
горбку мiж липами нестямно заголосила якась божевiльна.
- О-га-га-га! - моторошним великоднiм калаталом заплескало мiж
стовбурами.О-ха-ха-ха-ха!..
Я вибрався на вулицю в околицi Франкового будинку. На протилежному
боцi, нудьгуючи, походжав полiцай, ще одна тiнь стовбичила нижче, на
поворотi. Полiцай, який прогулювався, недбалим жестом поманив мене до
себе. Простягнувши руку, вiн потер пучками великого i вказiвного пальця.
- Документи?
- Не маю,пояснив я по-польськи.
- Moze skonczyszz tymi zartami?23
23 Може, перестанеш жартувати?
Мене врятувала бездоганна польська мова. Та на майбутн я вирiшив
знайти собi яку-небудь щурячу нору...
Грушевич намагався зробити ввiчливiсть прапором нашо© комуни. Пiсля
тюрми вiн проповiдував iдею всеосяжного гуманiзму. "Дякую" i "прошу"
лилося з вух. На всiх, крiм Тодосiя i Кривов'яза, Грушевич дивився з
докором, нiби ми навмисне уникали, тюрми, щоб не вiдчути туги за
культурним ставленням. Павлюк спробував було його напоумити, але це не
помогло, а тiльки пошкодило: Грушевич, як сектант, благословляв Миколу при
кожнiй нагодi. Побачивши Грушевича на вулицi, ми старалися прошмигнути
кудись у пiдворiття i перечекати, поки вiн пройде. Але вiн щоднини встигав
провести кожного з нас пiд руку i намозолити слух повчанням.
- Свiт почне нас шанувати тiльки тодi, коли ми станемо високовихованим
народом,- виголошував вiн.- Почуття братерства - ось що нас вряту .
I вижидальне поглипував, мружився, енергiйно стрiпував сивiючими
патлами.
У нього була блискуча пам'ять. Вiн знав, що кому казав, i двiчi не
повторював одне й те саме. Мене вiн примусив повернутися до нашо© першо©
розмови в Тернополi.
- Не забули мо © сентенцi© про совiсть, пане Повсюдо?- запитав вiн, з
тривогою вивчаючи мо обличчя.
- Нi,вiдповiв я.
Грушевичiв погляд потеплiв, очi од зворушення навiть злегка
затуманилися сльозою.
- Правду кажучи,- вирiшив вiн винагородити мене,- я спершу було
допустився помилки, подумавши, що ви маневру те то мовчанкою, то
несподiваними вивертами, аби набити собi цiну. Але, розмiркувавши, я
зрозумiв, що вiн серйозний чоловiк, навчений обставинами життя ховатися,
- Передовсiм треба роздобути iнструменти. Чогось менi не кортить до
Тернополя. Розпочну практику у Львовi... Гм! Аж не вiриться. Вони, сучi
дiти, переодягли охоронцiв, пiдстро©вши пiд банду. Нiчого. Вони хитрi, але
й ми битi.
Ночували в парку, а наступного ранку знову вигрiвалися пiд ратушею,
бiля юнака, що торгував хрестами. Тут несподiвано побачили Прокопа
Повсюду. Вiн принiс юнаковi якийсь клунок.
- Не забудь купити тютюну,- попереджав Повсюда, примружено дивлячись на
хрести. Тодосiй почув його голос,- аж пiдстрибнув. Прокiп був блiдий на
лицi, дуже марний, погляд став суворiшим, бесiда i рухи млявiшi, нiж
пiвтора року тому.
- Краяни! - розпростер вiн руки, коли Тодосiй сйiнув його за куртку.-
Ти як тут опинився, Тодосiю?
- Ми з каталажки,- пошепки вiдповiв Тодосiй, сяючи з радостi, як
дитина.
- А з дому коли ж?
-. Та вже давно. Я по©хав невдовзi пiсля тебе.
- То чим пахне свiт? - засмiявся Прокiп.
- Ой, не питай.
- Куди ж ви, хлопцi?
- Нюха мо запах сонця,-стаючи ближче, мовив Грушевич.- Земля нам
просмердiлась.
- Де зупинились? Я мушу йти на роботу, але хотiв би з вами побалакати.
- Нiде,простосердно сказав Тодосiй.- Ночу мо в парку.
- Тодi я проведу вав до нашого готелю. Приймемо до товариства, Олексо?
- звернувся вiн до юнака.- Приймемо. Люди сво©.
Юнак байдуже кивнув.
- Ми живемо в пiдпiллi, - ведучи ©х за собою, розповiдав Повсюда.-
Думаю, не подиву те. Нинi весь свiт у пiдпiллi. На щирiсть не проживеш, не
виживеш. У душi плачеш - очi усмiхаються, ночу ш у льоху - вдень гордо
несеш голову, ходиш без документiв - зате вешта шся пiд носом у полiцая.
Вони перейшли площу, забралися у захаращений дошками дворик, крiзь
розвалений мур перелiзли в другий дворик. Тут Повсюда пiдважив старi
дверi, що нiби випадково лежали на цементнiй приступцi, й показав пальцем
на темний отвiр:
- Прошу до господи. На добровiльне ув'язнення.
Льох освiтлювався двома загратованими вiконцями. Уздовж стiни з
покладених на цеглянi пiдмурки дощок були влаштованi нари, а бiля
протилежно© стiни, впершись закуреною трубою в склепiння, стояла залiзна
пiч.
- Справдi, з камери до камери,- зiтхнув Грушевич, кидаючи на нари
клунок.
- Воля ваша,- сказав Повсюда.- Я тут сплю близько року. Тинявся
парками, а коли похолодало, цей льох для мене був знахiдкою. Якось уночi
йду вулицею i чую - нiби з-пiд землi озива ться скрипка. Ледве
дошукався... Ну, менi нiколи.
Грушевич видряпався на нари, сiв, прилизав нижньою губою вицвiлi в
тюрмi вусики.
- Лягай, Тодосiю,- пiдохотив Слiпчука, що сиротливо озирався
навколо.Лягай.
- Я пiд вечiр повернуся,- сказав з дверей. Повсюда.- Зрештою, тут i
Микола Павлюк ночу , вiн прийде швидше, розважить вас. Можете спати
спокiйно, про кри©вку нiхто не зна .
Увiбравши голову в плечi, Тодосiй ступив до нар, розгублено подивився
на Грушевича i тихо застогнав.
_
II_
Через кiлька днiв Грушевич привiв ще одного жильця. Хлопцi вже спали, я
тiльки-но вклався.
- Присядьте ось на тапчанi,- запросив шанобливо лiкар.- Я розведу
вогонь i зiгрiю чаю.
- Не турбуйтеся, пане Грушевич, я не проголодався.
- О, тут ще грань. Десь товариство роздобуло вугiлля. Це недовго,
пане Кривов'яз.
Я колись чув це прiзвище, але вбийте мене - не пригадаю. Грушевич менi
не сподобався з першого разу, i я вирiшив почекати, може, з розмови
вдасться зрозумiти, кого вiн привiв. Ми берегли кри©вку потайсвiту, як
святиню, але коли Грушевич почне сюди водити знайомих, нас викурять.
Спалахнули скалки, гiсть пiдшлапав до дверцят.
- Гай-гай,-схлипнув вiн, сiдаючи на цеглину.- А цi мури витримають ще
тисячу рокiв.
Грушевич пiдвiсив над полум'ям казанок з водою i теж опустився на
долiвку.
- Чорна кам'яниця, Корняктiв палац,- вiв далi гiсть, похиливши голову.-
Життя насмiха ться над iдеалами, пане Грушевич. Вам вiдома iсторiя цього
будинку? Його побудували наприкiнцi шiстнадцятого сторiччя. Костянтин
Корнякт, отримавши дворянство, розмахнувся на шiсть вiкон. Вiн пiдiгрiв
марнослав'я архiтектора Петра Барбони, спрямовуючи удар проти Софi©
Ганель,- ©© Чорна кам'яниця була найпишнiшою спорудою на Ринковiй площi. I
палац ©© справдi потрапив у тiнь Корняктового будинку. Вiн став предметом
заздрощiв. Його за великi грошi вiдкупив орден кармелiтiв, а в ордену -
во вода Якуб Собеський. Вiдтодi вiн став колискою не тiльки багатства, але
й полiтичних iнтриг. Мiж iншим, тут вкладався мир мiж Рiччю Посполитою i
Московщиною, архiтектурним вивiнуванням захоплювався рятiвник сiчово©
республiки Петро I, коли готував коалiцiю проти шведiв, за переказами,
Хмель наш теж ходив палатами з прискуленим оком.
Кривов'яз випростав ноги, зняв капелюха. Полум'я з печi освiтило сивi,
дашками, брови, лукою вигнутий нiс, пiд яким темнiла тонка лiнiя з'©дених
старiстю губ.
- Перепрошую,- сказав вiн.- Я розговорився, мов за кафедрою. То через
оцей пам'ятник. Свiдки розв'язують язики. А тут iнше не треба забувати:
нашi нащадки не знатимуть, як iсторiя ховала в Корняктовому льоху
композитора Павла Ганиша, про якого ви менi розповiдали, рiзьбяра Олексу
Чорноту...- Вiн на хвилину примовк, нiби вагаючись, чи називати iншi
прiзвища.- Живцем похованi,- мовив, зводячи брови.- Що може бути
страшнiше?
- Закипiла.Грушевич вийняв з печi казанок.- Всипати цинамону?
- Дякую, не треба.- Кривов'яз узяв горнятко з окропом.- Не шукайте,
пане Грушевич, у мене нежить, я однаково не вiдчую запаху.
- А менi не кортить вечеряти,- сказав Грушевич, розчулено дивлячись, як
гiсть попива окрiп. У мене виникло пiдозрiння, що вiн уже почав смакувати
нашу сумну iдилiю.Сьогоднi прочитав у газетi,- порушив мовчанку Грушевич,-
що пiд час громадянських вiйн свiт втратив ще понад десять мiльйонiв
чоловiк.
- Я про це маю одну думку,- озвався Кривов'яз.- Коли добро здобува ться
цiною таких величезних жертв, то нiякi вiтри не вiдженуть вiд нього запаху
кровi.
- Поступ завсiди дорого коштував.- Грушевич пiдкинув скалок у пiч.- Що
не вмiщу ться в рамки часу, те мусить доступатися. Але на практицi це
перетворю ться в сумну трагедiю.
- Бо час мусить закарбувати в iсторiю кожний крок.
- На практицi,- додав Грушевич,- часто не завдають собi клопоту з
вибором засобiв. Iнодi поверта ться так, що засоби ототожнюються з iдеями.
Один з трьох не розумi iде©, яка засiла в головах двох iнших, i цього
досить, аби його звести зi свiту. А натовповi байдуже до причин, йому
влаштовуй видовища...
- Мабуть, це все-таки споконвiчна бiда, пане Грушевич,- м'яко поправив
лiкаря Кривов'яз. Я подумав, що зараз засоби переконання стануть засобами
вiйни, але Кривов'яз був людиною вихованою i сказав: - Не хотiлося б
посилатися на чужий розум, та що вдi ш, коли зловживають правом оцiнювати
явища. Чи не тому пiсля сплину лiт дев'яносто дев'ять вiдсоткiв того, що
робимо, зда ться пустою тратою сил? Отже, я пошлюся на чужий розум. Я
колись подумки сперечався з тим висновком, нiбито люди готовнiше служать
iдолам, анiж iдеям, проте це так.
Грушевич, видко, не збагнув, як тонко обiйшов його професор, i згiдливо
кивнув.
- А жорстокiсть - породження неосвiченостi,- додав Кривов'яз, не даючи
можливостi заперечувати. Вiн змiряв лiкаря допитливим поглядом i сказав: -
Над загалом запановують окремi iстини, ними намагаються загнуздати
практику... Та, бачу, ви стомилися. Либонь, пора спати. Того папства
нiколи не пересудиш. Через нього впала ЗУНР, люди гинуть як не в тюрмах,
то в сирих льохах... Завтра спробую найнятися за репетитора.
- А менi в одному мiсцi пообiцяли медичне устаткування. Треба ранiше
встати. Добранiч, пане професор.
Тiльки-но запала тиша, в мурi пiдi мною заворушилась щуриха. Вона,
зда ться, вивела малят i знахабнiла. Я вважав, що всяке живе створiння,
плекаючи потомство, повинно триматися обережно, а ця щуриха здурiла: я мiг
©© знищити, але не пiдiймалась рука. Видко, ©й надокучило чекати, поки
стихне бесiда, бо дiяла швидко i необачно. Вибравшись на нари, вона стала
шукати чоботи, та я ©х попiдвiшував до гакiв на стелi. Щуриха вiдчайдушне
зашкрябала в торбi, де ще, певне, тримався запах м'яса, яким мене
почастував вiйськовий кашовар, i навiть дозволила собi пискнути,
розлютившись.
Гидка iстотка! Вона теж не впевнена в собi, iнакше чого доходити до
тако© несамовитостi? Я всiм розхвалюю льох, переконую, що тут мiцнi ш
духом, адже наш дух прагне до вiчностi, а це стихiя вiчностi. "Серед цих
старезних мурiв лиш дивак може втратити рiвновагу",- кажу я. Хлопцi кра м
рота усмiхаються, а на серцi в них, мабуть, те саме, що в конаючо© з
голоду щурихи. Вона ще недавно контролювала всю Ринкову площу i дещо
знаходила, а тепер бо©ться лишати потомство i теребить клаптi газети пiд
нарами.
Я повернувся на другий бiк, i щуриха занiмiла.
Тепер я не скоро засну. Думати не хочеться, згадувати нема що. Я злажу
з нар, скручую цигарку. В темрявi тишi важко сидiти один на один з собою.
Нiби накрили тебе рядном ганьби, i нема тобi нi життя, анi смертi.
Проклята щуриха. Викурила душу з притулку вiчностi. Iсторiя, сивий
патрiарх пiдлабузництва, подарувала менi куточок в Корняктовому льоху. Як
це мило! Бо що людина без притулку? Дикун. Нiмина в сiдалi сонця, якщо
сонце можна порiвняти з доброю, нерозумною квочкою. Людина без
пристановища не ма нi обличчя, нi майбутнього. I я стану дикуном, як, не
дай боже, нас пiдслiдять полiца©, бо в хатi, яку я збудував, гуляють
вiтри, а штраф за те, що я поставив ©© на бункерi, не сплачу продовж
усього життя.
Де в битвi з перешкодами програють нашi надi©, звiдти не виносиш
прихильностей. Та в мене, як у тi © щурихи пiсля родiв, iнстинкт
самозбереження перетворився на свою протилежнiсть, i я готовий вiддатися
катовi, щоб тiльки люди змогли пересвiдчитися, що в мо©х жилах тече кров.
Я рушив у куток, де спав Тодосiй. Прокинувшись, вiн нiяк не мiг
зорi нтуватися, куди потрапив. Я сiв бiля нього на нари.
- Розкажи, Тодосiю, як там на селi. Вiн щось пробурмотiв i нарештi
отямився. - Що розповiсти, Прокопе?
- Хату мою не валяють?
- Нi. Марина запросила попа, хату освятили. Тепер трiсочки нiхто не
вiзьме.
- Знаю, що люди не посягатимуть. А властi?
- Гривастюк нiбито казав, що грунт ти купив, це тво , а штраф виплатиш.
- Гривастюк далi вiйту ?
- Хто ж вiзьметься? Тут треба i нашим, i вашим... Треба вмiти. Лиш
писаря взяв.
- А Марина, Тодосiю?
- Вiд Левадихи вибралась. У Ковальчучки. Помирились. Ти зна ш, що
старий вiдписав поле на церкву? Ну от, тепер рiвнi, нема за що ненависть
роздувати.
- Марина нiчого не вимагала,- сказав я.
- Але Ковальчуки потерпали. Зна ш: пiднiми палицю - винний пес да
ногам знати.
- А ти чого зiрвався з мiсця?
- То, Прокопе, якась мана,- мляво вiдказав Тодосiй. - Все менi
осоружним стало: поле, дiм, жiнка... Менi з голови не виходило, чого ти не
розпиту ш. Гадаю, невже i в нього таке, як у мене.
- Я мусив пiти. Мене могли засудити. А твою Надiйку я пам'ятаю. Мила
дiвчина. Злагоди не було?
- Де там! I на суперечку не заходило. Розумi ш, бiда. Менi не
переставало здаватися, що зв'язав Надi© руки, кривджу сво ю долею, що чим
далi, то буде ©й тяжче зi мною. Туманiв, туманiв та й зiбрався до Канади..
Ти ще був дома, як Крочакова Ревека розбилась?
- Нi.
- Скочила зi скелi в кар' р, де ти камiнь рубав. Нiхто нiчого не знав,
аж навеснi дiтиська знайшли. Вона вже- лиш кiсточки. Мала якусь тугу, не
могла перенести.
- Шкода.
- Шкода,погодився Тодосiй.- Вона була нiби з iншого свiту. В серцi
носила бiль, а де з'явиться - там веселiсть. Прокопе, а Павлюк коли тут
знайшовся? - пошепки запитав Тодосiй.
- Вiн по©хав пiсля того, як у нього стрiляли. Пам'ята ш, вiн тодi був у
мене, тодi Маринi поранило руку?
- Чув, чув. Вiн досi з комунiстами?
- Вертайся назад, Тодосiю,- сказав я замiсть вiдповiдi.- Бачиш, тут
нема життя.
- Та бачу.
- Я не маю iншо© ради. В мiстi мене не будуть шукати. Ти ж повертайся
додому.
- Нi, Прокопе. Хочу дiстатися до Канади.
- Надiя сама зачахне.
- А на мо©х очах висохне - лiпше? Я, Прокопе, думав. Тут нема менi нi
щастя, нi долi. Навчуся грамоти, пристараю грошей i пiду, як той журавель,
за теплою хвилею.
Вiн тепер догра на однiй струнi. Лiпше не вiдраджувати, бо нарiкатиме
до смертi.
- Тобi не холодно? - запитав я.
- У тюрмi звик до всього. Iншi мучилися, а ми з професором навчилися
терпiти.
- З яким професором?
- Був з нами такий. Кривов'яз. Статечний чоловiк.
- Грушевич привiв його сюди ночувати.
- Так? - завовтузився Тодосiй.- Поговори з ним. Прокопе. Вiн менi як
батько. Мене як посадили до них, то тиждень не видавали матраца. Кривов'яз
©м сказав, що не буде приймати ©жi. Миттю принесли. Небагато таких людей.
На газетi пiд нарами затанцювала щуриха. Тодосiй замовк, наслухаючи,
потiм лiг i бiльше не озвався. Я кашлянув, та вiн, видко, не чув,
поринувши в нiму бесiду з якимись гадками.
- Тодосiю! - Я поклав йому на плече руку.
- Га? - стрепенувся вiн.
- Iлля Гордiй у селi?
- Так.
- Гаразд, спи,- сказав я, не маючи охоти зачiпати ще один непри мний
спогад.
Пiсля того, як, виходячи з оточення, уряд ЗУНР перебазувався до нашо©
закутини над Днiстром, Гордiй одного дня пiдбивав мене втiкати за Збруч, а
наступного агiтував пристати до якогось, йому одному вiдомого пiдпiлля.
У Залiссi з осадникiв уже була створена повiтова управа, i доходили
чутки, що в Колобродах розташу ться прикордонна сторожа. На буковинському
березi Днiстра румунськi солдати поквапливо будували укрiплення. Польськi
загони мали прибути в дня на день. Якось Iлля Гордiй, якого швидше
вiдпустив тиф, нiяково усмiхаючись i ховаючи пiд. набряклими повiками
позеленiлi бiлки, повiв на мене атаку.
- Ми й не здогадувалися, що зунрiвська влада трима ться на волосинцi,-
сказав вiн.- Ми думали, що коли фронт по Сяну, то Львiв мусить здатися.
Але польська армiя мала коридорець уздовж залiзницi а Перемишля, i до
Львова весь час прибували свiжi сили i продовольство. А стрiльцi не
одержували пiдкрiплення. Навеснi Петрушевичевi вдалося перерiзати коридор,
та Львiв уже не було кому брати.
У головi не зовсiм прояснилося пiсля .гарячки, i бесiда мене
стомлювала. Та Гордiй до чогось мене пiдводив i гудiв, як млин.
- Ти колись казав, Прокопе, що уряд ЗУНР не той, який потрiбний
Галичинi, аби гарантувати вiд ново© окупацi©. Але посуди: у лютому Антанта
надiслала державному секретарiатовi ультиматум з вимогою скласти зброю або
йти на бiльшовикiв. Ультиматум не прийняли. Тодi з Францi© сюди перекинули
армiю Галлера. Петрушевич робив усе, що було можливим.
- Не знаю,мовив я роздратовано.
- Правда,вiв сво © Iлля,- бiльшовики пропонували йому мирний договiр.
Але в нас багато хто гадав, що бiльшовики - тимчасова течiя. Та були й
такi думки: нехай Укра©на буде комунiстичною, але сукупною. Може,
Петрушевич дав маху. Пам'ята ш, на селянському з'©здi в Станiславi всi
делегати виступили проти нього? Вiн вiдмовився од переговорiв i тим самим
перешкодив сполученню червоно© Росi© i червоно© Угорщини; революцiю в
Угорщинi задушили, а тодi приборкали Галичину. Тут надво гадати.
Гордiй зiтхнув i скрутив нову цигарку.
- Ходiмо на сонечко,- сказав я, спускаючи з лiжка ноги.
Надворi кошлатив листя на ясенах злегка схвильований i задиханий перед
приходом осенi серпень дев'ятнадцятого року. Марина з Левадихою i з дiтьми
пiшли в поле по бур'ян. Пiд стiною сохло кукурудзиння i пiняве лушпиння з
качанiв. Я розглянувся по оборi i сiпнув Гордiя до хвiртки - захотiлося
навiдатись до сво © хати.
- А ти зна ш, чого я сумнiвався? - запитав я, коли ми вийшли на
вулицю.-Я одного нiколи не мiг вибачити: Габсбурзька iмперiя розпалась, я,
солдат ©©, добираюся з фронту додому, а у Вiднi старi дипломатичнi баби
домовляються з тiнями вiд трону про передачу влади в Галичинi. За три
тижнi змiнилося три вождi, якi керували обороною Львова: Вiтовський,
Коссак i Стефанiв. Не вмi те, сидiть та попивайте каву. Вони ж, мало того,
навперебiй галасували, що всi невдачi через комунiстiв. Усю молодь, яка
могла повернути хiд iсторi©, називали комунiстами.
- А торiк ти про це недобалакував,- закинув Гордiй. Ми наблизилися до
хати i дерев'яними схiдцями пiднялися на ганок, стали бiля незаскленого
вiкна на Днiстер. Рiка бiгла собi кудись, мов нiчого не сталося. На
затiненому тополями буковинському березi румунськi солдати копали транше©,
у виярку на тлi неба лопати вихлюпували маленькi фонтани землi, i схоже
було, що рвуться шрапнелi. Не без обопiльно© домовленостi роздiливши
галицьку землю, сусiди не довiряли один одному. А галичанам залишалося
нарiкати на самих себе.
- Будеш закiнчувати хату? - запитав Гордiй.
- Так.
- Якась неяснiсть довкола...
Я в душi посмiхнувся. Щось намисливши, Гордiй не вiдчував певностi. Я
знав, що вiн буде мене марудити натяками i притиками, поки в суперечцi не
висмикне десяток жил i не вибере ту, яка йому потрiбна.
- Менi аж тепер стало ясно, як поляки все добре спланували,- мовив
вiн.- Вiд Львова до найменшого хутора - всюди мали органiзацi©. Стрiльцi
не встигли ви©хати, а вони вже створили управу.
Вiн нагрiб купу трiсок i сiв. Протерши мiзинцем око, пильно подивився
на мене, зiтхнув i чи з жалем, чи з спокiйним захопленням сказав:
- А галицька армiя два рази здобувала Петлюрi Ки©в.
- У тому, що галицька армiя перейшла Збруч, дуже довго буде вiдчуватися
трагедiя краю,вiдказав я.
Гордiй хворобливо скривився, i менi здалося, що вiн почне заперечувати,
проте оскал на його знекровленому тифом обличчi несподiвано розплився
широкою усмiшкою.
Вiльно, поблискуючи, мов прощаючись, бiг мимо очей Днiстер. На
буковинському боцi на тлi голубого неба у видолинку вибухали фонтани
землi. До рiки городом зiйшла молодиця в пiдiпненiй спiдницi - десь,
видко, прала в садку, зачерпнула коновкою води i, не глянувши на цей
берег, знову щезла мiж соняшниками.
Днiстер холодно поблискував на сонцi, як злi сльози. Мене раптом
осяяло, що стихiя вiйни теж прокида ться за якоюсь дивною логiкою. Узяти
хоча б мiй бункер. Вiн австрiйцям не придався, зате був потрiбний
республiцi. Либонь, усе в життi так побудовано, що людська енергiя не може
пропасти.
- Я так думаю,- перервав мо© гадки Iлля,- що треба не менше двадцяти
рокiв, аби тут знову зворохобилися, як у вiсiмнадцятому.
Я знизав плечима.
- Вже нема людей, що можуть органiзувати народ,- додав Iлля.
Я назгортав купу трiсок в протилежному кутку ганку i, сiвши, зустрiвся
з пильним поблискуючим поглядом Iллi.
- Скажеш - нi? - спитав Гордiй.
- Що ти вимацу ш? - запитав я навпростець.
Iлля, мов з переляку, здригнувся i нахмурився.
- Щось мусимо робити, Прокопе,- сказав вiн пiсля хвилевого вагання.-
Поляки нам показали приклад. Треба органiзовуватись, щоб не дати людям
зневiритись.
Я похитав головою. Гордiй невдоволено поморщився.
- Менi зда ться, що можна б i з комунiстами робити один фронт,- додав
вiн.
А вранцi наступного дня до мене в нову хату прийшов за дорученням
Гривастюка Iванчук. Не церемонячись, дiстав з вiйтово© папки документ i
похмуро ковзнув по ньому очима.
- Штраф за зловмисне пошкодження вiйськового об' кта. Я перечитав
постанову повiтового суду.
- Якщо спробу те ухилятися вiд сплачування, вас заберуть на примусовi
вiдробiтки.
- Заарештовуйте,- сказав я байдуже.- Таких грошей, про якi тут мова,- я
потряс перед його носом постановою,- у мене не буде нiколи.
- Дiло ваше,- з посмiшкою вiдказав Iванчук.- Менi було велено
попередити.
- Iди з очей! - сказав я, не в силi звладати з собою.
- Но-но! - погрозливо пiдняв руку Iванчук.- Ви не дуже... Ми вам
нагада мо, як ви побили полякiв на Лiсничiвцi.
- Геть! - Заточившись, я позадкував до сходiв, опустився на дошку,
тремтячими руками почав скручувати цигарку.
Надiйшла Марина. Ми довго радились, нарештi вона сказала:
- Прокопику, тiкай з села. Тут - смерть. А в свiтi, може, збережешся.
Вночi, перекинувши через плече торбинку з сухарями, я рушив до Залiсся.
Iшов лiсом, силкуючись зiбратися з думками, але мо© намагання нi до
чого не привели. Я бiльше не вмiв чесно розмовляти з собою навiть у тiй
мiрi, як розмовляють з ру©ною. Усе було втрачено. Я передчував, що нiколи
не ступлю на перехрестя дорiг за Колобродами. Земля, котру я не за сво ю
волею покидав, здавалась менi ворожою пусткою, а там, куди я вирушав, були
темнi невiдомi нетрi. Народжений вiд старовинно© i до неймовiрного
сучасно© трiади - вiйни, недуги й голоду, я, куди не робив крок, усюди чув
жахливу колискову цi © трiади: вона спiвала про смерть.
У Залiссi при та мничих вогнях лiхтарiв залiзничники формували по©зд iз
покинутих сiчовиками платформ i товарних вагонiв. Коли по©зд рушив з
мiсця, я в останню мить, нiби кимсь невидимим пiдштовхнутий у бiк,
стрибнув на тамбур вiдпливаючого вагона.
У Львовi мене зненацька захопив кремезний вусатий провiдник, лагiдна
байдужiсть якого викликала в мене пiдозрiння, бо менi здавалося, що за
мною весь час стежать i ось-ось пiдiйдуть з наручниками.
- Ви з нами в Польщу? - звернувся залiзничник. Вiд його запитання у
мене пробiг мороз по спинi.
- В Польщу? - перепитав я.- Нi, я лiпше зiйду у Львовi. По-сво му
розцiнивши мою розгубленiсть, залiзничник усмiхнувся i подав машинiстовi
сигнал рушати. Пiднявшись на тамбур, вiн окинув мене спiвчутливим
поглядом, а я мимохiть скорчив усмiшку бродяги. На секунду в мене виникла
думка розшукати Повсюду-Завадовича. Йосип не пiшов за Збруч, я мiг у цьому
заприсягтися. Вiн навряд чи ви©жджав зi Львова пiсля того, як мiсто
потрапило до рук польських офiцерiв. Мабуть, сидiв у комфортабельних
покоях i, обклавшись газетами, писав спогади про одiссею державного
секретарiату. Якось перед втечею з дому я надибав на глечику клапоть
газети з наказом Петрушевича:
"Зважаючи на Найвищу раду держав Антанти, як представника сил, якi
мають впорядкувати вропу, наказую укра©нськiй армi© перейти Збруч на
велику Укра©ну проти бiльшовикiв. Таким чином, да мо доказ, що ми мали i
ма мо протибiльшовицьку орi нтацiю". Йосиповi про що писати. Уявивши
собi його одутлувате полискуюче обличчя на тлi синього оксамиту крiсла, я
вiдмовив собi в щастi побачення, одразу вiдчув полегкiсть i попростував на
Личакiвку до Покутського.
Старi прибирали в кiмнатi. Майстер дивився на мене здивованими очима i
схлипував схвильованим, здавленим смiшком. Витерши рушником руки, вiн
ступив назустрiч, смикнув себе за вуса i гукнув до дружини:
- Постривай, стара, гляди, хто прийшов.
Я обох поцiлував.
- Яким вiтром, Прокопику?- запитав майстер.- Лагодь, стара, що-небудь
на стiл,звернувся до дружини i взяв мене за лiктi.- Як же ти так?..
Негадане. I не написав...
- Так уже трапилось,- вiдказав не сво©м вiд зворушення голосом.-
Покровителi витурили з села. Покутський вмить посерйознiв i засмутився.
- Ти хочеш сказати - визволителi? - Вiн гнiвним жестом махнув на вiкно.
- I сво©, i цi.
- Ну, сiдай, розкажи до ладу.
Я коротко оповiв, як Гривастюк вилами двох урядiв приколов мене до
землi. Покутський сплескував долонями i бурмотiв: "Ах ти, бестiя!", "Ти
дивись!", "Ну й сволотник!" Очi його погрозливо блищали, на обличчi
появився вираз муки. Кинувши погляд на накритий стiл, вiн махнув рукою.
- Пiсля цього й чарка не мила. Забери, стара, наливку.- В кутиках його
очей зiбралися болiснi зморшки.- Що ж це дi ться? Не вiр сво©м, не вiр
чужим. Кому .тодi вiрити?.. А ми сяк-так перебива мось. На рiденьких
борщиках, на городинi. Вже забули, як хлiб вигляда . Стара он як-подалась.
То йди посьорбай юшки. З дороги тепленького хочеться.
Я зиркнув на схiдне вилицювате обличчя майстрово©, що посiрiло i
взялося довгим пухом од недо©дання, i мене огорнув жаль до цi © добро© i
мовчазно© жiнки. У ©© лагiдних очах завсiди нiби свiтився ранок, а тепер
вони так запались, що з них годi що-небудь вичитати. Покутський так само
змарнiв, постарiвся, чоло нiби осiло, вуси, якими вiн завжди пишався,
загострювали i спотворювали обличчя.
- Може, вип' ш? - кивнув вiн на плящину.- Ми трима мо замiсть лiкiв.
Мiць ма ... Пригуб i ти, стара, задля тако© оказi©.- Вiн налив у чарки по
наперстку густо©, майже чорно© рiдини.
- жте, Прокопику,- тихо мовила майстрова. Потiм протягом трьох днiв я
не почув од не© жодного слова. А з Покутським ми переговорили про все на
свiтi. Я помiтив, що розмови про знегоди нас стомлюють i ми ними
надокучили один одному. Це й природно: виходу не було. Балачки дiяли на
нерви як хмiль i викликали огиду. Третього вечора з будиночка Покутських
мене виполошили полiца©. Пiдночовував у Стрийському парку. Досвiта на
горбку мiж липами нестямно заголосила якась божевiльна.
- О-га-га-га! - моторошним великоднiм калаталом заплескало мiж
стовбурами.О-ха-ха-ха-ха!..
Я вибрався на вулицю в околицi Франкового будинку. На протилежному
боцi, нудьгуючи, походжав полiцай, ще одна тiнь стовбичила нижче, на
поворотi. Полiцай, який прогулювався, недбалим жестом поманив мене до
себе. Простягнувши руку, вiн потер пучками великого i вказiвного пальця.
- Документи?
- Не маю,пояснив я по-польськи.
- Moze skonczyszz tymi zartami?23
23 Може, перестанеш жартувати?
Мене врятувала бездоганна польська мова. Та на майбутн я вирiшив
знайти собi яку-небудь щурячу нору...
Грушевич намагався зробити ввiчливiсть прапором нашо© комуни. Пiсля
тюрми вiн проповiдував iдею всеосяжного гуманiзму. "Дякую" i "прошу"
лилося з вух. На всiх, крiм Тодосiя i Кривов'яза, Грушевич дивився з
докором, нiби ми навмисне уникали, тюрми, щоб не вiдчути туги за
культурним ставленням. Павлюк спробував було його напоумити, але це не
помогло, а тiльки пошкодило: Грушевич, як сектант, благословляв Миколу при
кожнiй нагодi. Побачивши Грушевича на вулицi, ми старалися прошмигнути
кудись у пiдворiття i перечекати, поки вiн пройде. Але вiн щоднини встигав
провести кожного з нас пiд руку i намозолити слух повчанням.
- Свiт почне нас шанувати тiльки тодi, коли ми станемо високовихованим
народом,- виголошував вiн.- Почуття братерства - ось що нас вряту .
I вижидальне поглипував, мружився, енергiйно стрiпував сивiючими
патлами.
У нього була блискуча пам'ять. Вiн знав, що кому казав, i двiчi не
повторював одне й те саме. Мене вiн примусив повернутися до нашо© першо©
розмови в Тернополi.
- Не забули мо © сентенцi© про совiсть, пане Повсюдо?- запитав вiн, з
тривогою вивчаючи мо обличчя.
- Нi,вiдповiв я.
Грушевичiв погляд потеплiв, очi од зворушення навiть злегка
затуманилися сльозою.
- Правду кажучи,- вирiшив вiн винагородити мене,- я спершу було
допустився помилки, подумавши, що ви маневру те то мовчанкою, то
несподiваними вивертами, аби набити собi цiну. Але, розмiркувавши, я
зрозумiв, що вiн серйозний чоловiк, навчений обставинами життя ховатися,