серце стукотiло, аж цо почула п'яна молодиця. "Ой, як у тебе стукотить
серденько. Бiдне. Тодi, може, не треба".
То були iншi часи, - шукаю я якогось оправдання. Тодi ми всi були
однаковi. Тодi нашi дiвчата були нам тiльки товаришами або коханими, о,
якщо двое закохувалися, то кохання оберiгав увесь курс. На того, хто
покинув, дивилися як на здрайцю, як на пiдляка. х навiть проробляли на
комсомольських зборах. Хоч це, звичайно, дурниця. Я подумав, що, мабуть,
призвiдця в цiй справi не Едик, а Лiза. У не© вiдверто розбещенi очi, вона
просто пасла. ними Едика. Ну, звичайно ж, Лiза прийшла сама. Але й це не
заспокоювало мене. Я чомусь боявся залишитися з Едиком на самотi. Я й не
залишився до самого вечора. Цьому сприяло те, що коли я повернувся iз
базару та пiдiйшов до чергового адмiнiстратора, щоб заплатити за
проживання, вона менi сказала, що ми повиннi вибратися з номера. Спочатку
я навiть подумав, що це пов'язано iз Едиком та Лiзою, але адмiнiстраторка
додала: номер заброньовано по завтрашн число, зараз лiто, туристичний
сезон, i готель займе велика група iноземних туристiв. Менi цей готель
настирився до печiнок, я був би радий його покинути, особливо пiсля того,
що сталося двi години тому, але де жити далi. Я розгубився. Номер менi
вибив Аркадiй Васильович. Може, звернутися до нього? Очевидно, вiн ма
зв'язки, не дарма ж вiдхопив номер у такому готелi.
Але не хотiлося менi звертатися до Аркадiя Васильовича. Вже й так
зобов'язаний йому по зав'язку.
В повнiй безнадi© я кинувся по готелях. Не чекати ж наступного ранку,
коли нашi чемодани винесуть па вулицю. Вiльних мiсць не було нiде. Я знав,
що люди якось влаштовуються, вкладають у паспорт пару червоненьких й
нодають адмiнiстраторовi. Але я не вмiю. Одначе, виявля ться, в цьому
свiтi що спiвчутливi люди. В готелi на тiй же Русанiвцi я сказав
адмiнiстраторцi, що я - лiкар, при©хав iз Сумщини з сином i нам нема де
мешкати, й вона, повагавшись, взяла нашi паспорти.
Едик, звичайно, вважав, що я помiняв мiсце проживання у зв'язку з
ранковою пригодою, а я йому нiчого не пояснював. Вiп iшов попереду,
нагнувши голову, й насвистував якийсь не зовсiм веселий, але й не зовсiм
сумпий, менi здалося - глузливий - мотивчик. Кожен нiс по одному чемодану.
По сво му.
Кiмнатка виявилася маленькою, без холодильника i телевiзора, й виходила
на пiвдень, але я був задоволений. З кiмнати було видно дорогу на
Бориспiль - на мою Сумщину, й обвiдний канал, на якому iнодi вмикали
фонтани. Могутнi струменi води били високо вгору, ©х зносило вiтром, i
сонячно© пори над каналом вставало кiльканадцять райдуг.
Кiльканадцять райдуг... i жодно© - мо ©.
День дванадцятий
Я сказав Едиковi, що чекатиму на нього не тут, на лавочцi в
палiсаднику, а по той бiк дороги, в парку. Там прохолоднiше й затишнiше.
Але до "сво ©" лавочки пiдiйшов. Там сидiв Олексiй Дiгтяр. Вiн не гортав,
як минулого разу, гарячкове пiдручника, а щось стругав маленьким ножиком з
перламутровою колодочкою. Я зрозумiв, що вiн це робить, аби не
нервуватися.
- То як вашi справи? - запитав, сiдаючи поряд.
- Вiсiм.
- Зрозумiло. А що ж це ви стружете?
- Лiсовичка.
Вiп показав маленького смiшного чоловiчка, з великим носом i одвислою
нижньою губою. Чоловiчок менi сподобався.
- Вдатний, - щиро сказав я.- Може, у вас талант?
- Який там талант. У нас всi хлопцi на тракторному станi бавляться.
Механiки i трактористи. Сторож у нас - колишнiй лiсник, па цьому дiлi
сколупнувся. Якось пiшло на суперечку. Ну й - розохотилися. Наш стан - пiд
лiсом. Хлопцi з усiх пнiв i дерев настругали всiляких потвор... Увечерi аж
страшно дивитися. Бригадир хотiв позрубувати, але голова не дав: нехай,
каже, краще дерево портять, анiж горiлку цмулять. Ну, цмулять хлопцi й
горiлку...- Олексiй пiдвiв чубату голову. - Туди, в художнiй, поступити
важко. Та й не тягне мене. Хочу стати лiкарем. I стану. Свого доб'юся.-
Вiн заховав ножа й пiдвiвся.- Пiду подивлюся, як дiвчата трусяться. Менi
iнодi ©х аж шкода. А вам справдi ця штукенцiя сподобалася?
- Сподобалася.
- Тодi вiзьмiть.
- Дякую. Нi пуху...
- К чорту...
Олексiй похилитав до iнституту. А я ще раз глянув на кумедного
чоловiчка, сховав його до кишенi й побрiв без мети. Обiйшов Пушкiпський
парк, пройшов повз кiностудiю, де працював наш майже земляк, Довженко, вiн
- iз Сосницi, це по той бiк Десни, а наше мiсто по цей бiк, випив у
гастрономi томатного соку, постояв бiля танка, що навiчно вмерз у
гранiтний постамент бiля станцi© метро. Сказав "навiчно", й хочу в це
вiрити... Хочу вiрити, що йому не доведеться сповзати iз постаменту... Я
був зовсiм малий i не пам'ятаю, як вповзали до нашого села хрестатi танки,
я пам'ятаю два танки, якi загрузли у багнюцi ляхiвських болiт. Вони там
стояли довго. Вже через п'ять рокiв в одному вбило хлопця з нашо© школи -
Климчукового Кольку, вiдкручував якусь гайку, могутня пружина зiрвала
рiзьбу й знесла Кольцi пiвчерепа.
На Брест-Литовському проспектi, навпроти банi, загородила перехожим
сво©ми вагами дорогу товста тiтуся в бiлому халатi. Скiльки цих вагiв у
мiстi! Стаю на ваги.
- О, такий стрункий мужчина. Сiмдесят п'ять. Навiть без ста грамiв, -
тарабанить тiтуся.
Чорний кiгтик впива ться ще глибше. Там вже проступила кров. Нi,
вирiшую твердо, бiльше нiяких зважувань. Принаймнi до кiнця екзаменiв. Цi
слова пролупали обiцянкою. А обiцянки я викопую.
Повертаю в густий, темний, як лiс, парк полiтехнiчного iнституту. Повз
мене швидко проходить високий сивий чоловiк, його погляд спрямований
кудись уперед, вiн нiкого но бачить, а бачить щось лнчпо й втiка вiд
нього. Цей вираз на людському обличчi менi знайомий - чоловiк перенiс
iнфаркт, йому потрiбно багато гуляти на повiтрi. Мимоволi зважую свiй i
його баланс на цьому свiтi. Поспiшливо затираю обидва.
На широкому пеньковi примостилася парочка. Голова дiвчини схована на
грудях у хлопця, довгi хлопчачi патли накрили обо облич. Цiлуються. Вони
не дивляться на людей, i люди намагаються не дивитися на них. Дво дiвчат
сидять на одному кiнцi лавочки, курять сигарети. Цi теж не дивляться на
людей. Алеями парку молоденькi мами возять у колясках малят, на лавочках
сидять вступники полiтехнiчного iнституту й затято вигризають з
пiдручникiв важкi теореми та формули. Вже ©хнiй вигляд навiва смуток. Я
побрiв далi. Й нарештi знайшов чим задурити собi голову. За крайнiм
корпусом iнституту грали в скраклi якiсь дядьки. Здоровеннi дядьки, трохи
молодшi за мене, цiляли важкими, обкованими залiзом, палицями в "кулеметне
гнiздо", в "лiтак", "ковбасу". Виявля ться, то вiдбувалися республiканськi
змагання з цього виду спорту. Щоправда, особливого захоплення в мене тi
змагання не викликали, кожен дядько однi ю палицею змiтав з блискучого
листка жерстi всю фiгуру. Так добрий косар змiта з пательнi смажену
ковбасу. Спортсмени й були схожi на косарiв, тiльки тi жилавiшi, худiшi й
смаглявiшi.
Ми колись теж грали в скраклi. Й наша гра була значно цiкавiша. Нашi
фiгури не стояли на пательнi, попаде якась скракля в ямку, й спробуй ©©
звiдти виколупати. Вибивши хоч одну скраклю, ми пiдходили на половину
вiдстанi вперед.
А дядьки змiтали з тi © само© вiдстанi за один раз всi п'ять
цурупалкiв.
Коли я вернувся на край парку, Едик уже чекав мене там. Вiн пiдняв над
головою п'ятiрню й стиснув ©© в кулак. Я зрозумiв: цей жест - мужнiй i
строгий, мав нас примирити. Але нам нiчого миритися. Ми не сварилися.
Я втомлено сiв на лавочку. Не знаю, що мене втомило, але почував утому
смертельну. Може, це мене зморила спека? Чи хвилювання за готель?
Справжньо© радостi вiд Едиково© п'ятiрки нема .
- Я вiдповiв на всi запитання. I на додатковi теж, - каже Едик, даючи
цим зрозумiти, що його п'ятiрка заслужена.
В цю мить я помiчаю по той бiк дороги схожу на циркуль постать. Вона
якась розтрiпана, розхитана, розгвинчена, хилита ться на одному мiсцi,
наче не зна , куди ©й iти. Едик помiча мiй напружений погляд,
оберта ться.
- З нашо© групи чудик. "Поступлю... Я вже втрет ... Знаю всi секрети. I
мене знають". Бiгав до декана... Трояк. Може змотувати удочки.
Лiсовичок, якого я мiцно стиснув у кишенi, хруснув. Я подивився на
Едика, й вiн сполотнiв. Закусив нижню губу, вiдвернувся.
Олексiй Дiгтяр стояв посеред дорогi©, машини гальмували й об'©жджали
його. Ось вiн ступив що крок, побачив нас, i враз його обличчя набрало
осмисленого вигляду, губи йому пересмикнулися, й вiн вже певнiше ступив
уперед, перейшов дорогу. Але до нас не пiдiйшов, повернув праворуч.
За всю дорогу до готелю ми з Едиком не обмовилися жодним словом.
В готелi, де ми жили ранiше, ресторан обслуговував тiльки iноземцiв, а
тут, на новому мiсцi, харч давали всiм, i я повiв Едяка обiдати. Все-таки
йому потрiбно по©сти гарячо© страви. Цього разу Едик не опирався, сумирно
та покiрно чвалав за мною. Вiльних столикiв у ресторанi не було. Ми
довгенько тупцяли в проходi, а потiм Едик легенько смикнув мене за рукав.
- Отам.
Я побачив, що з-за столика пода нам рукою знаки якась дiвчина.
Здивувався й пiшов за Едиком. Ми сiли за столик. Навпроти нас сидiли
дiвчина i лiтня жiнка. Певно, мати дiвчини. Обидвi були страшенно схожi
мiж собою. Худi, довговидi, таранкуватi i якiсь злинялi чи виморенi. В
старшо© ще й зморшки бiля очей та на ши©, якi вона прикривала бiлою
газовою косинкою. Вигляду злинялостi, вимученостi додавало що й волосся -
рiденьке, свiтле-жовте.
- Елла. З шосто© групи, - вiдрекомендував дiвчину Едик.
- А це моя мама, - обняла за плечi жiпку дiвчина.
- Галина Михайлiвна, - вимучено всмiхнулася та.
- А ви як тут опинилися? - запитала Едика Елла.
- Пере©хали.
- Витурили нас звiдти, - уточнив я.
- I в якому номерi живете? - допитувалася Елла. - Ми тут з самого
початку. Обридло - страх.
- Там ще гiрше, - сказав я. - Швендяють iноземцi. В ресторан не
пускають. I дуже дорого.
Едик та Елла заговорили про екзамени. В Елли - п'ятiрка i четвiрка, на
факультет, куди вона поступа , складати математику не потрiбно. Отже, поки
що у нiх з Едиком приблизно рiвнi шанси.
- Кажуть, що в медичному iнститутi ведучим предметом вважають хiмiю? -
чи то запитала, чи ствердила Галина Михайлiвна.
- Мамо! - докiрливо вигукнула Елла. Вона вважала, що мати повелася
нетактовно, адже якщо хтось набере рiвну з Еллою кiлькiсть балiв, то Елла
матиме перед ним перевагу.
Обiд тягнувся довго, втомлено й нудно. Ми всi вже добряче потомилися.
Говорили про тутешнi, ки©вськi, цiни, про готельнi порядки, про
абiтурi нтськi справи. Оте непорозумiння з провiдним предметом було помiж
Еллою та ©© матiр'ю диним. Я помiтив, що вони дивно гармонiювали мiж
собою, вони мовби доповнювали одна одну - в розмовах, смаках, звичках.
Вони навiть посмiхалися однаково - широко - очима, i ледь-ледь - вустами.
Вiдтодi я щодня бачив ©х, вони ходили, обнявшись, як двi подружки, й,
очевидно, були двома подружками. Я по заздрив Галинi Михайлiвнi - надто
вже безколiрна, надто малоприваблива була з вигляду ©© дочка, але кожного
разу, коли я дивився на них, менi теплiло в грудях. Зi мною вони вiталися
i розмовляли ввiчливо, приязно, привiтно.
Пiсля обiду ми вiдпочивали, Едик - на лiжку, я - в крiслi. Я просто не
звик вiдпочивати вдень лежачи. На лiжку я можу заснути й тодi не спатиму
всю пiч. Сама по собi зав'язалася розмова про майбутнiй твiр з укра©нсько©
лiтератури. Колись ми всi складали два екзамени - з укра©нсько© i з
росiйсько© лiтератур. Тепер - на вибiр. Виходить можна й не знати рiдно©
мови. Кому це потрiбно? Що за цим сто©ть? Не знаю.
- Я писатиму на вiльну тему, - сказав Едик.
- Краще писати про щось конкретне. Якщо, звичайно, зна ш матерiал. А ти
зна ш. Прочитав усю класику, яка по програмi, й просто багато читав. Нащо
тобi вiльна тема? Там можна розтектися мислiю по дереву. До речi, само по
мислiю, а мисiю. Я нещодавно читав у якогось вченого, що мислiю - помилка.
Та й як можна розтектися мислю по дереву? А мисiя - це вивiрка, бiлка, яка
лiта по гiлках дерева. Отак i ти розлетишся. Пурх туди, пурх сюди.
- На вiльну тему, якщо правильно написати... Тобто iдейно... Ну, густо
iдейно, то вони побояться чiплятися.
-Iдейно, iдейно...- мимрю я. - Iдея сама повипiiа текти з серця й
диктувати слова. Iдея, вона... Вона здобiльшого ходила у порваних штанях.
Принаймнi з них починалася. А тво© джинси коштують сто двадцять. Зароби на
них сам.
- Е, батьку, старорежимнi в тебе думки. Китайськi.
- Мабуть, я не так висловився. Визнаю. - Я витер пiт на обличчi. -
Душно, одчини й другу половинку вiкна.
В кiмнатi справдi стояла задуха. Пряжило сонце. Пронизувало промiнням
кiмнатку, а зашторити вiкно не можна - задуха ще бiльша. Мабуть, лiпше
вийти до каналу та посидiти на лавочцi.
- Серед вiльних тем обов'язково буде щось або про Батькiвщину, або про
Перемогу, або про працю, - розмiркову Едик. - Треба зробити один зачин i
завчити його. Щоб пiдiйшов до будь-яко© теми. Щось таке: "Прапори епохи
майорять над нашими головами..."
- "Прапори епохи" - погано.
- Ну, зна ш...
- Висмiяв уже таке в п' сi Корнiйчук - "барабани епохи".
- Ну, тодi так: "Як сяйно зорi, що опромiнюв сво©м промiнням
планету...".
"Здорово, шибеник, в'яже, я так но зумiв би. Хоч не вео в тiм в'язаппi
й до ладу". I вголос:
- "Опромiню планету" - не годиться. Та ще й "опромiню променями".
- Та це ж я так, для прикладу, - обража ться Едик. - Спочатку треба
скласти, а тодi вiдредагувати, шлiфувати. А найкраще - дiстати якийсь
журнал або стару газету, святковий помер. Там отакi статтi.
Признатися, я таких статей не читаю. I шукати журнали та газети, в яких
вони надрукованi, не збираюся.
Я встаю з крiсла, одягаю пiджак.
- Вiдпочивай, - кажу, - а я пiду прогуляюся.
- Тату, - зупиня мене Едик. - Треба було б подзвонити...
- Кому? - дивуюся я.
- Мамi... i всiм iншим... Тим дядькам, якi приходили... Ми ж помiняли
готель. Квiти, якщо ©х по полiтати...
- Мамi подзвоню увечерi. А дядьки... Якщо ©м потрiбно, знайдуть нас
самi.
На вулицi пряжить сонце, i в мо©й душi теж, як у порожнiй пустелi.
Вiтер i сухий пiсок, i навiть нема марева.
Увечерi я дзвоню з номера додому. Навдивовижу Люба бере трубку.
- Ми помiняли готель, - кажу я. - Запиши номер телефону. Записала? З
тобою хоче говорити Едик, - i передав йому трубку.
- Здрастуй, мам...- Едик розгубився. - У нас все гаразд. Двi четвiрки й
п'ятiрка. Але це добре, я знаю по групi... Батько мене году ... Через два
днi укра©нська письмова. Так, так! О'кей!
Тепер у нас одна кiмната, винести матрац нiкуди. Я лягаю на лiвий бiк,
обличчям до стiнки, мiцно стискую зуби. Десь я читав: якщо мiцно стиснути
зуби, а ще краще - затиснути зубами сiрник - не будеш хропiти.
Обiйдемось без сiрника. А якщо й захроплю - невелика бiда.
День тринадцятий
Снiдати пiшли в ресторан. З'©ли по я чнi, по порцi© налисникiв i випили
по кавi. Налисники були смачнi, виявля ться, й на теренi громадського
харчування можна спекти не гiршi, нiж удома, млинцi та загорнути в них
сир.
По снiданковi Едик випису з книжечок - я навiть не знав, що вiн ©х
узяв з собою, - вiршованi цитати.
- Треба з якогось такого поета... маловiдомого, але хорошого: щоб
здивувати ©х.
"Якби я був деканом, - зненацька подумалось, - i знав оцього хлопця
отак, як знаю зараз, зроду не прийняв би його до вузу". Я злякався власно©
думки. Деканом... Легко сказати... Але я не декан, а батько. Крiм того,
вiн поступа не на фiлологiю, а на медицину, - спробував пiдкорегувати
себе, але одразу ж збився з орi нтиру, iнша думка заступила цю. Фiлологiя
мав справу з душами мертвими, примарними, вигаданими, ними можна крутити,
як циган сонцем. А медицина... Там - жива людина... Жива людина на
лiкарняному лiжку. Нi, у фiлологi© також не мертвi душi. Там - учнi. Дiти.
Я притьма втiк вiд цих думок:
- Треба повторити те, що ви вчили за програмою.
Едик посмiха ться. Я не розберу, посмiха ться схвально чи iронiчно.
Його посмiшка менi не подоба ться все дужче й дужче. Якась вона... неначе
накле на на губи. Неначе вiн зна щось таке, чого не знаю я.
Едик записував i пiвголосом бубонiв якiсь вiршi. Я прибрав у номерi й
рiшуче виклав на стiл пiдручники та хрестоматi©. Едик невдоволепо вiдсунув
убiк збiрники. До кiмнати несмiливо почали заходити гостi. Прийшов Чiпка i
похмуро став бiля порога, пришили покалiчений Андрiй Волик та Маланка з
вузликом у руцi, брати Бесараби сiли просто на пiдлогу й почали карбувати
людськi кривди, всi вони не знали, чи© гостi - мо© чи Едиковi, - й
трималися дещо насторожено, скуто. Неначе не туди потрапили, неначе не
було ©м тут мiсця. Але потроху обсвiйчилися, розговорилися, адже були
знайомi мiж собою - жили на однiй книжковiй площi - i вже не дивувалися,
коли Гудзя порiвнювали з Чiпкою, а Гафiйку з Нимидорою.
Годинi о шостiй пролупав телефонний дзвiнок. Я не помилився: Аркадiй
Васильович сам розшукав нас.
- Так чого це ви законспiрувалися? - м'яко картав мене. - Я ледве вас
знайшов. Обдзвонив усi готелi...
Менi стало соромно, що завдав стiльки клопотiв цьому хорошому
чоловiковi.
- Поки пере©хали... Збирався подзвонити...
- Що робите? Як настрiй?
Про настрiй Роговий запиту кожного разу, мабуть, вважа , що в такий
спосiб дода оптимiзму.
- Штурму мо. Гриземо.
- Щось у вас голос не штурмовий. Чи заштурмувалися? То ходiть
розвiйтеся. Я ось теж кiнчаю роботу. Я хвилину вагався.
- А де на вас чекати?
- Де? Ну, скажiмо, бiля пам'ятника Пушкiну. Пiд©хати на метро вам
зручно?
- Зручно.
Я прогулювався попiд бiлими березами, що крилом огорнули пам'ятник
великому поетовi. Мугикав якiсь рядки - зда ться, з Пушкiна, й поглядав у
бiк iнституту. Голосу в мепо нема , i я мугичу тiльки тодi, коли мене
нiхто не чу . Тротуаром поспiшали перехожi, здебiльшого студенти - в цьому
кутку Ки ва чимало iнститутiв та технiкумiв. Раптом я побачив важку
постать. Заклавши за спину обидвi руки, зсутуливши плечi, асфальтовим
хiдником важко ступав ректор iнституту Черкаський. Крокiв за двадцять
позаду йшов Роговий. Очевидно, вiн побачив Черкаського. Я повернувся
спиною до тротуару. Я не хотiв зустрiчатися з Черкаським. I вже зовсiм
потерпав, аби вiн не побачив мене з Роговим. Хiiилип п'ять споглядав
струпнi берiзки, а коли оглянувся, Черкаського вже не було. Бiля
пам'ятника неквапливо роззирався Роговий.
Ми привiталися з ним i мовчки пiшли до метро. Коли б це був хтось
iнший, я, мабуть, збожеволiв би вiд нiяковостi, вiд одi © мовчанки, але з
Аркадi м Васильовичем можна мовчати. Ескалатори везли нас упиз, назустрiч
пливли бiлi, сiрi, коричневi плями облич, безлiч облич - радiсних,
стомлених, схвильованi© х, заклопотаних, вони мовби й не мали до мене
нiякого стосунку, а все ж вибивали десь там у мо©й свiдомостi непомiтнi
ямочки.
Я звик у лiкарнi до велико© кiлькостi облич, але вони не впливають на
мене таким чином, то - пацi нти, моя увага зосереджена на одному - на
©хнiх хворобах, на ©хньому самопочуттi, й вирази ©хнiх очей, колiр ©хнiх
облич я сприймаю тiльки з цього боку. А тут, пробi, незмога запам'ятати
обличчя навiть справжнiх красунь. Колись у селi я знав кiлька красунь, то
були гордi й неприступнi дiвчата, а тут ©х безлiч, менi здасться, вони
девальвують красу самою своею кiлькiстю. I якоюсь мiрою девальву ться все
iнше - любов, ненависть, падiя, адже все це - в колi людських iдей, коли б
воно акумулювалося в нас вiд усього цього тлуму, ми всi або поставали б
суперменами, або збайдужiли до краю. Але не ста ться нi того, пi iншого. А
може, потроху й ста ться. Хiба ми не байдужi мо в такому ось натовпi?
Я сказав про це Аркадi вi Васильовичу. Вiн усмiхнувся.
- Ви просто втомилися. Вас втомило велике мiсто, спека, екзамени.
- Мене взагалi втомило життя, - зненацька сказав я й здивувався. Адже,
по-перше, це неправда, а по-друге, чого розкриваю душу цьому чоловiковi?
Може, через те, що вiй такий спокiйний i нелукавий? Сильний чоловiк, якому
дуже важко живеться. Неймовiрно важко. Я - лiкар, i можу уявити, що
значить мати таку хвору дружину й дво дiтей. Мабуть, йому хтось допомага
по господарству, але моральний вантаж тисне на нього день i нiч.
- Тодi помiняйте життя, - зненацька сказав Роговий.
- Помiняти життя? А хiба це можливо? Це ж - помiняти себе.
- люди, якi мiняють. Саме так - починають жити iнакше. Я не знаю, чи
мiняються вони самi.
- Але до цього призводять якiсь великi катаклiзми в ©хньому життi.
- Очевидно. Розчарування. Смерть. Проте бува : "Та доки я житиму отаким
пентюхом".
- То йому тiльки зда ться, що вiн помiняв життя. Вiн лишився таким
самим, як був.
- Можливо.
- люди, якi увесь вiк судяться я i свiтом, б, якi все життя кудись
вiдчайдушне дряпаються. Вони й далi будуть судитися з ним, тiльки
тихенько. в мене один знайомий... У принципi - непоганий чоловiк. То вiн
менi нещодавно зiзнався: од першого дня прагнув у iнститутi посiсти мiсце
завiдуючого лабораторi ю. Домагався все життя. Перепрацьовував. Переймав
на себе безлiч громадсько© роботи. I ось - став. Через рiк - на пенсiю. "А
я, - каже вiн, - i в кiно не сходив".
Ми пiдiйшли до будинку, в якому жив Аркадiй Васильович.
- Зайдемо до мене, - запропонував вiн.
Я хотiв вiдмовитися, а потiм подумав, що, можливо, Роговий запрошу
мене, щоб трохи погамувати, приглушити самотнiсть, й погодився.
- Гаразд, тiльки я...
Вiн зрозумiв, м'яко взяв мене пiд руку.
- В мене .
Я це бачив усi © квартири Аркадiя Васильовича, але вiтальня, куди вiн
мене завiв, була розкiшна. Велика, напiвкругла, вона виходила двома
вiкнами i круглим заскленим балконом у неширокий двiр, за яким зеленiв
садок. Од цвору садок був вiдгороджений дротяною стiною.
Аркадiй Васильович розчинив вiкно. Знизу сюди долiтали важкi удари,
схожi на рушничнi пострiли.
- Ну ось... сть же штанга... А вони однаково - пiд вiкнами, -
поморщився Роговий, але особливого роздратування на його обличчi я не
побачив. Либонь, його зауваження бiльшою мiрою мало приблизно таке
значення: заважають гостевi.
Я поглянув униз. Дво товстунiв у спортивних формах - чоловiк та жiнка,
вибивали палицями килим, що висiв на дротянiй огорожi. А праворуч, зовсiм
недалеко, справдi червонiла труба для вибивання килимiв.
- Посидьте, а я трохи поворожу на кухнi, - сказав Аркадiй Васильович. -
Увiмкнути телевiзор?
- Не треба. Може, я вам допоможу?
- Е нi, ви - гiсть. Та й я гарний кулiнар, повiрте, це не хвастощi.
Просто... навчився. Ну... тодi подивiться мою мiзерiю, - показав рукою на
старi цейсiвськi шафи з книжками й пiшов.
Всi iншi меблi в кiмнатi теж були старi, не старовиннi, а просто старi,
тiльки письмовий стiл великий i справдi старовинний, антикварний. На столi
у маленькiй вазочцi стояла дубова гiлочка з прив'ялим листям i тугими
вузликами зелених жолудiв. Я сiв у крiсло бiля столу, на якому лежали
якiсь книжки та газети. Узяв одну книжку, другу, але то були методичнi
посiбники, i я поклав ©х на мiсце. З ножем i цибулиною в руках зайшов
господар.
- Скиньте пiджак i галстук, - порадив вiн. - Розслабтеся, вiдпочивайте.
ЛАя приготую салат i пiдсмажу бiфштекси. Не з кулiнарi©, готував сам,
лежать у холодильнику.
Я послухався поради Аркадiя Васильовича, зняв пiджак, галстук,
ризстiбiгув комiр сорочки й справдi мовби скинув з плечей мiшок у кiлька
пудiв. Я пiдкорявся Роговому, й менi ставало легко, хоч щось i опиралося в
менi, я весь час з тiм кудись iшов, посувався до якогось фатального
рубежу, яко©сь трпвожпо© грапi. Це було дивовижно, хтось може сказати, що
так менi зда ться тепер, iнодi i я думаю так само, але часом напливають
хвилини - ми всi зна мо такi хвилини, коли мовби провалю мося в сво
минуле, пропалю мося i розчиня мося там до решти, i всi тодiшнi вiдчуття
спалахують у нас, ми вирива мо ©х звiдти, вони згоряють, як iскри, проте
залиша ться слiд, i по ньому ми знову й знову вiдновлю мо сво минуле -
все було саме так.
Я пiдiйшов до крайньо© шафи, побiг поглядом по корiнцях книжок. Словник
Брокгауза- вфрона, шiсть старих томiв iсторi©, дореволюцiйне видання
Арiстотеля, альбоми. Хотiв перейти до iншо© шафи, але зацiкавився
альбомами. Менi захотiлося подивитися на сiм'ю Аркадiя Васильовича, на
дружину та дiтей, особливо на дружину. Я взяв обидва альбоми, сiв у крiсло
й поклав ©х собi на колiна. Певна рiч, Аркадiй Васильович не розсердиться,
що я гортаю альбоми, вiн сам запросив мене подлубатися в шафах.
В альбомах панував хаос. Фотографi© не були поприкрiплюванi, лежали
пачками, старi й новi, i годi було добрати якогось ладу. Кiлька зовсiм
старих фото, проте не пожовклих, були тодi хорошi майстри: хлопець у
фiрмонному кашкетi якогось училища чи школи, солдат при шаблi - мабуть,
дiд Рогового, а може, й не дiд, а далекий родич, чи й зовсiм випадковий
чоловiк, знову той-таки солдат у вiйськовiй формi, але без погонiв i
кашкета. Я перевернув фото, зворотний бiк списаний дрiбним почерком,
хiмiчним олiвцем, деякi слова порозпливалися, стерлися цiлi рядки, але
внизу можна було прочитати: "...а ще пришлiть ворочок пшона i сухарiв з
пiвпуда, бо тут... (кiлька слiв зiтерлося) хазя©на чотири корови, а молока
но да ". В кiнцi - на кiлька рядкiв поклонiв. Очевидно, фото - з полону,
австрiйського чи нiмецького. Далi лежали трохи новiшi фотокартки, чоловiк
двадцять дядькiв i тiток бiля облуплено© стiни хати, попереду паруиок з
квiткою па кашкетi та дiвка у вiнку, ще фотографi© дядькiв i тiток.
Гамазей, машини, до кабiни прибитий прапор, у кузовi - мiшки, на мiшках -
тро дядькiв везуть здавати перший хлiб.
Я взяв другий альбом. I одразу натрапив на те, що шукав: фотографiя
всi © родини Аркадiя Васильовича: вiй, дружина, дочка i син. Розташувалася
родина на старовинний кшталт, фотографувалися десь в ателье: два стiльцi з
топкими гнутими спинками, на них у трохи неприродних позах сидять Аркадiй
Васильович та його дружина, дiвчинка сидить у матерi на колiнах, хлопчик
(старшенький, рокiв десяти) сто©ть бiля батька. Обличчя дружини-
невиразне, камiнне, та й у дiтей теж личка повитягувалися, очi широко
повiдкриванi; я уявив сцену, яка передувала фотографуванню, i сумовито
усмiхнувся. Дiтям мили вуха, ©х одягали в чисту одiж, наставляли, щоб
поводилися зразково. Мабуть, фото забажали батьки Аркадiя Васильовича або
його дружини, насамперед фото внукiв, а тi чварували, i ©х або побили, або
серденько. Бiдне. Тодi, може, не треба".
То були iншi часи, - шукаю я якогось оправдання. Тодi ми всi були
однаковi. Тодi нашi дiвчата були нам тiльки товаришами або коханими, о,
якщо двое закохувалися, то кохання оберiгав увесь курс. На того, хто
покинув, дивилися як на здрайцю, як на пiдляка. х навiть проробляли на
комсомольських зборах. Хоч це, звичайно, дурниця. Я подумав, що, мабуть,
призвiдця в цiй справi не Едик, а Лiза. У не© вiдверто розбещенi очi, вона
просто пасла. ними Едика. Ну, звичайно ж, Лiза прийшла сама. Але й це не
заспокоювало мене. Я чомусь боявся залишитися з Едиком на самотi. Я й не
залишився до самого вечора. Цьому сприяло те, що коли я повернувся iз
базару та пiдiйшов до чергового адмiнiстратора, щоб заплатити за
проживання, вона менi сказала, що ми повиннi вибратися з номера. Спочатку
я навiть подумав, що це пов'язано iз Едиком та Лiзою, але адмiнiстраторка
додала: номер заброньовано по завтрашн число, зараз лiто, туристичний
сезон, i готель займе велика група iноземних туристiв. Менi цей готель
настирився до печiнок, я був би радий його покинути, особливо пiсля того,
що сталося двi години тому, але де жити далi. Я розгубився. Номер менi
вибив Аркадiй Васильович. Може, звернутися до нього? Очевидно, вiн ма
зв'язки, не дарма ж вiдхопив номер у такому готелi.
Але не хотiлося менi звертатися до Аркадiя Васильовича. Вже й так
зобов'язаний йому по зав'язку.
В повнiй безнадi© я кинувся по готелях. Не чекати ж наступного ранку,
коли нашi чемодани винесуть па вулицю. Вiльних мiсць не було нiде. Я знав,
що люди якось влаштовуються, вкладають у паспорт пару червоненьких й
нодають адмiнiстраторовi. Але я не вмiю. Одначе, виявля ться, в цьому
свiтi що спiвчутливi люди. В готелi на тiй же Русанiвцi я сказав
адмiнiстраторцi, що я - лiкар, при©хав iз Сумщини з сином i нам нема де
мешкати, й вона, повагавшись, взяла нашi паспорти.
Едик, звичайно, вважав, що я помiняв мiсце проживання у зв'язку з
ранковою пригодою, а я йому нiчого не пояснював. Вiп iшов попереду,
нагнувши голову, й насвистував якийсь не зовсiм веселий, але й не зовсiм
сумпий, менi здалося - глузливий - мотивчик. Кожен нiс по одному чемодану.
По сво му.
Кiмнатка виявилася маленькою, без холодильника i телевiзора, й виходила
на пiвдень, але я був задоволений. З кiмнати було видно дорогу на
Бориспiль - на мою Сумщину, й обвiдний канал, на якому iнодi вмикали
фонтани. Могутнi струменi води били високо вгору, ©х зносило вiтром, i
сонячно© пори над каналом вставало кiльканадцять райдуг.
Кiльканадцять райдуг... i жодно© - мо ©.
День дванадцятий
Я сказав Едиковi, що чекатиму на нього не тут, на лавочцi в
палiсаднику, а по той бiк дороги, в парку. Там прохолоднiше й затишнiше.
Але до "сво ©" лавочки пiдiйшов. Там сидiв Олексiй Дiгтяр. Вiн не гортав,
як минулого разу, гарячкове пiдручника, а щось стругав маленьким ножиком з
перламутровою колодочкою. Я зрозумiв, що вiн це робить, аби не
нервуватися.
- То як вашi справи? - запитав, сiдаючи поряд.
- Вiсiм.
- Зрозумiло. А що ж це ви стружете?
- Лiсовичка.
Вiп показав маленького смiшного чоловiчка, з великим носом i одвислою
нижньою губою. Чоловiчок менi сподобався.
- Вдатний, - щиро сказав я.- Може, у вас талант?
- Який там талант. У нас всi хлопцi на тракторному станi бавляться.
Механiки i трактористи. Сторож у нас - колишнiй лiсник, па цьому дiлi
сколупнувся. Якось пiшло на суперечку. Ну й - розохотилися. Наш стан - пiд
лiсом. Хлопцi з усiх пнiв i дерев настругали всiляких потвор... Увечерi аж
страшно дивитися. Бригадир хотiв позрубувати, але голова не дав: нехай,
каже, краще дерево портять, анiж горiлку цмулять. Ну, цмулять хлопцi й
горiлку...- Олексiй пiдвiв чубату голову. - Туди, в художнiй, поступити
важко. Та й не тягне мене. Хочу стати лiкарем. I стану. Свого доб'юся.-
Вiн заховав ножа й пiдвiвся.- Пiду подивлюся, як дiвчата трусяться. Менi
iнодi ©х аж шкода. А вам справдi ця штукенцiя сподобалася?
- Сподобалася.
- Тодi вiзьмiть.
- Дякую. Нi пуху...
- К чорту...
Олексiй похилитав до iнституту. А я ще раз глянув на кумедного
чоловiчка, сховав його до кишенi й побрiв без мети. Обiйшов Пушкiпський
парк, пройшов повз кiностудiю, де працював наш майже земляк, Довженко, вiн
- iз Сосницi, це по той бiк Десни, а наше мiсто по цей бiк, випив у
гастрономi томатного соку, постояв бiля танка, що навiчно вмерз у
гранiтний постамент бiля станцi© метро. Сказав "навiчно", й хочу в це
вiрити... Хочу вiрити, що йому не доведеться сповзати iз постаменту... Я
був зовсiм малий i не пам'ятаю, як вповзали до нашого села хрестатi танки,
я пам'ятаю два танки, якi загрузли у багнюцi ляхiвських болiт. Вони там
стояли довго. Вже через п'ять рокiв в одному вбило хлопця з нашо© школи -
Климчукового Кольку, вiдкручував якусь гайку, могутня пружина зiрвала
рiзьбу й знесла Кольцi пiвчерепа.
На Брест-Литовському проспектi, навпроти банi, загородила перехожим
сво©ми вагами дорогу товста тiтуся в бiлому халатi. Скiльки цих вагiв у
мiстi! Стаю на ваги.
- О, такий стрункий мужчина. Сiмдесят п'ять. Навiть без ста грамiв, -
тарабанить тiтуся.
Чорний кiгтик впива ться ще глибше. Там вже проступила кров. Нi,
вирiшую твердо, бiльше нiяких зважувань. Принаймнi до кiнця екзаменiв. Цi
слова пролупали обiцянкою. А обiцянки я викопую.
Повертаю в густий, темний, як лiс, парк полiтехнiчного iнституту. Повз
мене швидко проходить високий сивий чоловiк, його погляд спрямований
кудись уперед, вiн нiкого но бачить, а бачить щось лнчпо й втiка вiд
нього. Цей вираз на людському обличчi менi знайомий - чоловiк перенiс
iнфаркт, йому потрiбно багато гуляти на повiтрi. Мимоволi зважую свiй i
його баланс на цьому свiтi. Поспiшливо затираю обидва.
На широкому пеньковi примостилася парочка. Голова дiвчини схована на
грудях у хлопця, довгi хлопчачi патли накрили обо облич. Цiлуються. Вони
не дивляться на людей, i люди намагаються не дивитися на них. Дво дiвчат
сидять на одному кiнцi лавочки, курять сигарети. Цi теж не дивляться на
людей. Алеями парку молоденькi мами возять у колясках малят, на лавочках
сидять вступники полiтехнiчного iнституту й затято вигризають з
пiдручникiв важкi теореми та формули. Вже ©хнiй вигляд навiва смуток. Я
побрiв далi. Й нарештi знайшов чим задурити собi голову. За крайнiм
корпусом iнституту грали в скраклi якiсь дядьки. Здоровеннi дядьки, трохи
молодшi за мене, цiляли важкими, обкованими залiзом, палицями в "кулеметне
гнiздо", в "лiтак", "ковбасу". Виявля ться, то вiдбувалися республiканськi
змагання з цього виду спорту. Щоправда, особливого захоплення в мене тi
змагання не викликали, кожен дядько однi ю палицею змiтав з блискучого
листка жерстi всю фiгуру. Так добрий косар змiта з пательнi смажену
ковбасу. Спортсмени й були схожi на косарiв, тiльки тi жилавiшi, худiшi й
смаглявiшi.
Ми колись теж грали в скраклi. Й наша гра була значно цiкавiша. Нашi
фiгури не стояли на пательнi, попаде якась скракля в ямку, й спробуй ©©
звiдти виколупати. Вибивши хоч одну скраклю, ми пiдходили на половину
вiдстанi вперед.
А дядьки змiтали з тi © само© вiдстанi за один раз всi п'ять
цурупалкiв.
Коли я вернувся на край парку, Едик уже чекав мене там. Вiн пiдняв над
головою п'ятiрню й стиснув ©© в кулак. Я зрозумiв: цей жест - мужнiй i
строгий, мав нас примирити. Але нам нiчого миритися. Ми не сварилися.
Я втомлено сiв на лавочку. Не знаю, що мене втомило, але почував утому
смертельну. Може, це мене зморила спека? Чи хвилювання за готель?
Справжньо© радостi вiд Едиково© п'ятiрки нема .
- Я вiдповiв на всi запитання. I на додатковi теж, - каже Едик, даючи
цим зрозумiти, що його п'ятiрка заслужена.
В цю мить я помiчаю по той бiк дороги схожу на циркуль постать. Вона
якась розтрiпана, розхитана, розгвинчена, хилита ться на одному мiсцi,
наче не зна , куди ©й iти. Едик помiча мiй напружений погляд,
оберта ться.
- З нашо© групи чудик. "Поступлю... Я вже втрет ... Знаю всi секрети. I
мене знають". Бiгав до декана... Трояк. Може змотувати удочки.
Лiсовичок, якого я мiцно стиснув у кишенi, хруснув. Я подивився на
Едика, й вiн сполотнiв. Закусив нижню губу, вiдвернувся.
Олексiй Дiгтяр стояв посеред дорогi©, машини гальмували й об'©жджали
його. Ось вiн ступив що крок, побачив нас, i враз його обличчя набрало
осмисленого вигляду, губи йому пересмикнулися, й вiн вже певнiше ступив
уперед, перейшов дорогу. Але до нас не пiдiйшов, повернув праворуч.
За всю дорогу до готелю ми з Едиком не обмовилися жодним словом.
В готелi, де ми жили ранiше, ресторан обслуговував тiльки iноземцiв, а
тут, на новому мiсцi, харч давали всiм, i я повiв Едяка обiдати. Все-таки
йому потрiбно по©сти гарячо© страви. Цього разу Едик не опирався, сумирно
та покiрно чвалав за мною. Вiльних столикiв у ресторанi не було. Ми
довгенько тупцяли в проходi, а потiм Едик легенько смикнув мене за рукав.
- Отам.
Я побачив, що з-за столика пода нам рукою знаки якась дiвчина.
Здивувався й пiшов за Едиком. Ми сiли за столик. Навпроти нас сидiли
дiвчина i лiтня жiнка. Певно, мати дiвчини. Обидвi були страшенно схожi
мiж собою. Худi, довговидi, таранкуватi i якiсь злинялi чи виморенi. В
старшо© ще й зморшки бiля очей та на ши©, якi вона прикривала бiлою
газовою косинкою. Вигляду злинялостi, вимученостi додавало що й волосся -
рiденьке, свiтле-жовте.
- Елла. З шосто© групи, - вiдрекомендував дiвчину Едик.
- А це моя мама, - обняла за плечi жiпку дiвчина.
- Галина Михайлiвна, - вимучено всмiхнулася та.
- А ви як тут опинилися? - запитала Едика Елла.
- Пере©хали.
- Витурили нас звiдти, - уточнив я.
- I в якому номерi живете? - допитувалася Елла. - Ми тут з самого
початку. Обридло - страх.
- Там ще гiрше, - сказав я. - Швендяють iноземцi. В ресторан не
пускають. I дуже дорого.
Едик та Елла заговорили про екзамени. В Елли - п'ятiрка i четвiрка, на
факультет, куди вона поступа , складати математику не потрiбно. Отже, поки
що у нiх з Едиком приблизно рiвнi шанси.
- Кажуть, що в медичному iнститутi ведучим предметом вважають хiмiю? -
чи то запитала, чи ствердила Галина Михайлiвна.
- Мамо! - докiрливо вигукнула Елла. Вона вважала, що мати повелася
нетактовно, адже якщо хтось набере рiвну з Еллою кiлькiсть балiв, то Елла
матиме перед ним перевагу.
Обiд тягнувся довго, втомлено й нудно. Ми всi вже добряче потомилися.
Говорили про тутешнi, ки©вськi, цiни, про готельнi порядки, про
абiтурi нтськi справи. Оте непорозумiння з провiдним предметом було помiж
Еллою та ©© матiр'ю диним. Я помiтив, що вони дивно гармонiювали мiж
собою, вони мовби доповнювали одна одну - в розмовах, смаках, звичках.
Вони навiть посмiхалися однаково - широко - очима, i ледь-ледь - вустами.
Вiдтодi я щодня бачив ©х, вони ходили, обнявшись, як двi подружки, й,
очевидно, були двома подружками. Я по заздрив Галинi Михайлiвнi - надто
вже безколiрна, надто малоприваблива була з вигляду ©© дочка, але кожного
разу, коли я дивився на них, менi теплiло в грудях. Зi мною вони вiталися
i розмовляли ввiчливо, приязно, привiтно.
Пiсля обiду ми вiдпочивали, Едик - на лiжку, я - в крiслi. Я просто не
звик вiдпочивати вдень лежачи. На лiжку я можу заснути й тодi не спатиму
всю пiч. Сама по собi зав'язалася розмова про майбутнiй твiр з укра©нсько©
лiтератури. Колись ми всi складали два екзамени - з укра©нсько© i з
росiйсько© лiтератур. Тепер - на вибiр. Виходить можна й не знати рiдно©
мови. Кому це потрiбно? Що за цим сто©ть? Не знаю.
- Я писатиму на вiльну тему, - сказав Едик.
- Краще писати про щось конкретне. Якщо, звичайно, зна ш матерiал. А ти
зна ш. Прочитав усю класику, яка по програмi, й просто багато читав. Нащо
тобi вiльна тема? Там можна розтектися мислiю по дереву. До речi, само по
мислiю, а мисiю. Я нещодавно читав у якогось вченого, що мислiю - помилка.
Та й як можна розтектися мислю по дереву? А мисiя - це вивiрка, бiлка, яка
лiта по гiлках дерева. Отак i ти розлетишся. Пурх туди, пурх сюди.
- На вiльну тему, якщо правильно написати... Тобто iдейно... Ну, густо
iдейно, то вони побояться чiплятися.
-Iдейно, iдейно...- мимрю я. - Iдея сама повипiiа текти з серця й
диктувати слова. Iдея, вона... Вона здобiльшого ходила у порваних штанях.
Принаймнi з них починалася. А тво© джинси коштують сто двадцять. Зароби на
них сам.
- Е, батьку, старорежимнi в тебе думки. Китайськi.
- Мабуть, я не так висловився. Визнаю. - Я витер пiт на обличчi. -
Душно, одчини й другу половинку вiкна.
В кiмнатi справдi стояла задуха. Пряжило сонце. Пронизувало промiнням
кiмнатку, а зашторити вiкно не можна - задуха ще бiльша. Мабуть, лiпше
вийти до каналу та посидiти на лавочцi.
- Серед вiльних тем обов'язково буде щось або про Батькiвщину, або про
Перемогу, або про працю, - розмiркову Едик. - Треба зробити один зачин i
завчити його. Щоб пiдiйшов до будь-яко© теми. Щось таке: "Прапори епохи
майорять над нашими головами..."
- "Прапори епохи" - погано.
- Ну, зна ш...
- Висмiяв уже таке в п' сi Корнiйчук - "барабани епохи".
- Ну, тодi так: "Як сяйно зорi, що опромiнюв сво©м промiнням
планету...".
"Здорово, шибеник, в'яже, я так но зумiв би. Хоч не вео в тiм в'язаппi
й до ладу". I вголос:
- "Опромiню планету" - не годиться. Та ще й "опромiню променями".
- Та це ж я так, для прикладу, - обража ться Едик. - Спочатку треба
скласти, а тодi вiдредагувати, шлiфувати. А найкраще - дiстати якийсь
журнал або стару газету, святковий помер. Там отакi статтi.
Признатися, я таких статей не читаю. I шукати журнали та газети, в яких
вони надрукованi, не збираюся.
Я встаю з крiсла, одягаю пiджак.
- Вiдпочивай, - кажу, - а я пiду прогуляюся.
- Тату, - зупиня мене Едик. - Треба було б подзвонити...
- Кому? - дивуюся я.
- Мамi... i всiм iншим... Тим дядькам, якi приходили... Ми ж помiняли
готель. Квiти, якщо ©х по полiтати...
- Мамi подзвоню увечерi. А дядьки... Якщо ©м потрiбно, знайдуть нас
самi.
На вулицi пряжить сонце, i в мо©й душi теж, як у порожнiй пустелi.
Вiтер i сухий пiсок, i навiть нема марева.
Увечерi я дзвоню з номера додому. Навдивовижу Люба бере трубку.
- Ми помiняли готель, - кажу я. - Запиши номер телефону. Записала? З
тобою хоче говорити Едик, - i передав йому трубку.
- Здрастуй, мам...- Едик розгубився. - У нас все гаразд. Двi четвiрки й
п'ятiрка. Але це добре, я знаю по групi... Батько мене году ... Через два
днi укра©нська письмова. Так, так! О'кей!
Тепер у нас одна кiмната, винести матрац нiкуди. Я лягаю на лiвий бiк,
обличчям до стiнки, мiцно стискую зуби. Десь я читав: якщо мiцно стиснути
зуби, а ще краще - затиснути зубами сiрник - не будеш хропiти.
Обiйдемось без сiрника. А якщо й захроплю - невелика бiда.
День тринадцятий
Снiдати пiшли в ресторан. З'©ли по я чнi, по порцi© налисникiв i випили
по кавi. Налисники були смачнi, виявля ться, й на теренi громадського
харчування можна спекти не гiршi, нiж удома, млинцi та загорнути в них
сир.
По снiданковi Едик випису з книжечок - я навiть не знав, що вiн ©х
узяв з собою, - вiршованi цитати.
- Треба з якогось такого поета... маловiдомого, але хорошого: щоб
здивувати ©х.
"Якби я був деканом, - зненацька подумалось, - i знав оцього хлопця
отак, як знаю зараз, зроду не прийняв би його до вузу". Я злякався власно©
думки. Деканом... Легко сказати... Але я не декан, а батько. Крiм того,
вiн поступа не на фiлологiю, а на медицину, - спробував пiдкорегувати
себе, але одразу ж збився з орi нтиру, iнша думка заступила цю. Фiлологiя
мав справу з душами мертвими, примарними, вигаданими, ними можна крутити,
як циган сонцем. А медицина... Там - жива людина... Жива людина на
лiкарняному лiжку. Нi, у фiлологi© також не мертвi душi. Там - учнi. Дiти.
Я притьма втiк вiд цих думок:
- Треба повторити те, що ви вчили за програмою.
Едик посмiха ться. Я не розберу, посмiха ться схвально чи iронiчно.
Його посмiшка менi не подоба ться все дужче й дужче. Якась вона... неначе
накле на на губи. Неначе вiн зна щось таке, чого не знаю я.
Едик записував i пiвголосом бубонiв якiсь вiршi. Я прибрав у номерi й
рiшуче виклав на стiл пiдручники та хрестоматi©. Едик невдоволепо вiдсунув
убiк збiрники. До кiмнати несмiливо почали заходити гостi. Прийшов Чiпка i
похмуро став бiля порога, пришили покалiчений Андрiй Волик та Маланка з
вузликом у руцi, брати Бесараби сiли просто на пiдлогу й почали карбувати
людськi кривди, всi вони не знали, чи© гостi - мо© чи Едиковi, - й
трималися дещо насторожено, скуто. Неначе не туди потрапили, неначе не
було ©м тут мiсця. Але потроху обсвiйчилися, розговорилися, адже були
знайомi мiж собою - жили на однiй книжковiй площi - i вже не дивувалися,
коли Гудзя порiвнювали з Чiпкою, а Гафiйку з Нимидорою.
Годинi о шостiй пролупав телефонний дзвiнок. Я не помилився: Аркадiй
Васильович сам розшукав нас.
- Так чого це ви законспiрувалися? - м'яко картав мене. - Я ледве вас
знайшов. Обдзвонив усi готелi...
Менi стало соромно, що завдав стiльки клопотiв цьому хорошому
чоловiковi.
- Поки пере©хали... Збирався подзвонити...
- Що робите? Як настрiй?
Про настрiй Роговий запиту кожного разу, мабуть, вважа , що в такий
спосiб дода оптимiзму.
- Штурму мо. Гриземо.
- Щось у вас голос не штурмовий. Чи заштурмувалися? То ходiть
розвiйтеся. Я ось теж кiнчаю роботу. Я хвилину вагався.
- А де на вас чекати?
- Де? Ну, скажiмо, бiля пам'ятника Пушкiну. Пiд©хати на метро вам
зручно?
- Зручно.
Я прогулювався попiд бiлими березами, що крилом огорнули пам'ятник
великому поетовi. Мугикав якiсь рядки - зда ться, з Пушкiна, й поглядав у
бiк iнституту. Голосу в мепо нема , i я мугичу тiльки тодi, коли мене
нiхто не чу . Тротуаром поспiшали перехожi, здебiльшого студенти - в цьому
кутку Ки ва чимало iнститутiв та технiкумiв. Раптом я побачив важку
постать. Заклавши за спину обидвi руки, зсутуливши плечi, асфальтовим
хiдником важко ступав ректор iнституту Черкаський. Крокiв за двадцять
позаду йшов Роговий. Очевидно, вiн побачив Черкаського. Я повернувся
спиною до тротуару. Я не хотiв зустрiчатися з Черкаським. I вже зовсiм
потерпав, аби вiн не побачив мене з Роговим. Хiiилип п'ять споглядав
струпнi берiзки, а коли оглянувся, Черкаського вже не було. Бiля
пам'ятника неквапливо роззирався Роговий.
Ми привiталися з ним i мовчки пiшли до метро. Коли б це був хтось
iнший, я, мабуть, збожеволiв би вiд нiяковостi, вiд одi © мовчанки, але з
Аркадi м Васильовичем можна мовчати. Ескалатори везли нас упиз, назустрiч
пливли бiлi, сiрi, коричневi плями облич, безлiч облич - радiсних,
стомлених, схвильованi© х, заклопотаних, вони мовби й не мали до мене
нiякого стосунку, а все ж вибивали десь там у мо©й свiдомостi непомiтнi
ямочки.
Я звик у лiкарнi до велико© кiлькостi облич, але вони не впливають на
мене таким чином, то - пацi нти, моя увага зосереджена на одному - на
©хнiх хворобах, на ©хньому самопочуттi, й вирази ©хнiх очей, колiр ©хнiх
облич я сприймаю тiльки з цього боку. А тут, пробi, незмога запам'ятати
обличчя навiть справжнiх красунь. Колись у селi я знав кiлька красунь, то
були гордi й неприступнi дiвчата, а тут ©х безлiч, менi здасться, вони
девальвують красу самою своею кiлькiстю. I якоюсь мiрою девальву ться все
iнше - любов, ненависть, падiя, адже все це - в колi людських iдей, коли б
воно акумулювалося в нас вiд усього цього тлуму, ми всi або поставали б
суперменами, або збайдужiли до краю. Але не ста ться нi того, пi iншого. А
може, потроху й ста ться. Хiба ми не байдужi мо в такому ось натовпi?
Я сказав про це Аркадi вi Васильовичу. Вiн усмiхнувся.
- Ви просто втомилися. Вас втомило велике мiсто, спека, екзамени.
- Мене взагалi втомило життя, - зненацька сказав я й здивувався. Адже,
по-перше, це неправда, а по-друге, чого розкриваю душу цьому чоловiковi?
Може, через те, що вiй такий спокiйний i нелукавий? Сильний чоловiк, якому
дуже важко живеться. Неймовiрно важко. Я - лiкар, i можу уявити, що
значить мати таку хвору дружину й дво дiтей. Мабуть, йому хтось допомага
по господарству, але моральний вантаж тисне на нього день i нiч.
- Тодi помiняйте життя, - зненацька сказав Роговий.
- Помiняти життя? А хiба це можливо? Це ж - помiняти себе.
- люди, якi мiняють. Саме так - починають жити iнакше. Я не знаю, чи
мiняються вони самi.
- Але до цього призводять якiсь великi катаклiзми в ©хньому життi.
- Очевидно. Розчарування. Смерть. Проте бува : "Та доки я житиму отаким
пентюхом".
- То йому тiльки зда ться, що вiн помiняв життя. Вiн лишився таким
самим, як був.
- Можливо.
- люди, якi увесь вiк судяться я i свiтом, б, якi все життя кудись
вiдчайдушне дряпаються. Вони й далi будуть судитися з ним, тiльки
тихенько. в мене один знайомий... У принципi - непоганий чоловiк. То вiн
менi нещодавно зiзнався: од першого дня прагнув у iнститутi посiсти мiсце
завiдуючого лабораторi ю. Домагався все життя. Перепрацьовував. Переймав
на себе безлiч громадсько© роботи. I ось - став. Через рiк - на пенсiю. "А
я, - каже вiн, - i в кiно не сходив".
Ми пiдiйшли до будинку, в якому жив Аркадiй Васильович.
- Зайдемо до мене, - запропонував вiн.
Я хотiв вiдмовитися, а потiм подумав, що, можливо, Роговий запрошу
мене, щоб трохи погамувати, приглушити самотнiсть, й погодився.
- Гаразд, тiльки я...
Вiн зрозумiв, м'яко взяв мене пiд руку.
- В мене .
Я це бачив усi © квартири Аркадiя Васильовича, але вiтальня, куди вiн
мене завiв, була розкiшна. Велика, напiвкругла, вона виходила двома
вiкнами i круглим заскленим балконом у неширокий двiр, за яким зеленiв
садок. Од цвору садок був вiдгороджений дротяною стiною.
Аркадiй Васильович розчинив вiкно. Знизу сюди долiтали важкi удари,
схожi на рушничнi пострiли.
- Ну ось... сть же штанга... А вони однаково - пiд вiкнами, -
поморщився Роговий, але особливого роздратування на його обличчi я не
побачив. Либонь, його зауваження бiльшою мiрою мало приблизно таке
значення: заважають гостевi.
Я поглянув униз. Дво товстунiв у спортивних формах - чоловiк та жiнка,
вибивали палицями килим, що висiв на дротянiй огорожi. А праворуч, зовсiм
недалеко, справдi червонiла труба для вибивання килимiв.
- Посидьте, а я трохи поворожу на кухнi, - сказав Аркадiй Васильович. -
Увiмкнути телевiзор?
- Не треба. Може, я вам допоможу?
- Е нi, ви - гiсть. Та й я гарний кулiнар, повiрте, це не хвастощi.
Просто... навчився. Ну... тодi подивiться мою мiзерiю, - показав рукою на
старi цейсiвськi шафи з книжками й пiшов.
Всi iншi меблi в кiмнатi теж були старi, не старовиннi, а просто старi,
тiльки письмовий стiл великий i справдi старовинний, антикварний. На столi
у маленькiй вазочцi стояла дубова гiлочка з прив'ялим листям i тугими
вузликами зелених жолудiв. Я сiв у крiсло бiля столу, на якому лежали
якiсь книжки та газети. Узяв одну книжку, другу, але то були методичнi
посiбники, i я поклав ©х на мiсце. З ножем i цибулиною в руках зайшов
господар.
- Скиньте пiджак i галстук, - порадив вiн. - Розслабтеся, вiдпочивайте.
ЛАя приготую салат i пiдсмажу бiфштекси. Не з кулiнарi©, готував сам,
лежать у холодильнику.
Я послухався поради Аркадiя Васильовича, зняв пiджак, галстук,
ризстiбiгув комiр сорочки й справдi мовби скинув з плечей мiшок у кiлька
пудiв. Я пiдкорявся Роговому, й менi ставало легко, хоч щось i опиралося в
менi, я весь час з тiм кудись iшов, посувався до якогось фатального
рубежу, яко©сь трпвожпо© грапi. Це було дивовижно, хтось може сказати, що
так менi зда ться тепер, iнодi i я думаю так само, але часом напливають
хвилини - ми всi зна мо такi хвилини, коли мовби провалю мося в сво
минуле, пропалю мося i розчиня мося там до решти, i всi тодiшнi вiдчуття
спалахують у нас, ми вирива мо ©х звiдти, вони згоряють, як iскри, проте
залиша ться слiд, i по ньому ми знову й знову вiдновлю мо сво минуле -
все було саме так.
Я пiдiйшов до крайньо© шафи, побiг поглядом по корiнцях книжок. Словник
Брокгауза- вфрона, шiсть старих томiв iсторi©, дореволюцiйне видання
Арiстотеля, альбоми. Хотiв перейти до iншо© шафи, але зацiкавився
альбомами. Менi захотiлося подивитися на сiм'ю Аркадiя Васильовича, на
дружину та дiтей, особливо на дружину. Я взяв обидва альбоми, сiв у крiсло
й поклав ©х собi на колiна. Певна рiч, Аркадiй Васильович не розсердиться,
що я гортаю альбоми, вiн сам запросив мене подлубатися в шафах.
В альбомах панував хаос. Фотографi© не були поприкрiплюванi, лежали
пачками, старi й новi, i годi було добрати якогось ладу. Кiлька зовсiм
старих фото, проте не пожовклих, були тодi хорошi майстри: хлопець у
фiрмонному кашкетi якогось училища чи школи, солдат при шаблi - мабуть,
дiд Рогового, а може, й не дiд, а далекий родич, чи й зовсiм випадковий
чоловiк, знову той-таки солдат у вiйськовiй формi, але без погонiв i
кашкета. Я перевернув фото, зворотний бiк списаний дрiбним почерком,
хiмiчним олiвцем, деякi слова порозпливалися, стерлися цiлi рядки, але
внизу можна було прочитати: "...а ще пришлiть ворочок пшона i сухарiв з
пiвпуда, бо тут... (кiлька слiв зiтерлося) хазя©на чотири корови, а молока
но да ". В кiнцi - на кiлька рядкiв поклонiв. Очевидно, фото - з полону,
австрiйського чи нiмецького. Далi лежали трохи новiшi фотокартки, чоловiк
двадцять дядькiв i тiток бiля облуплено© стiни хати, попереду паруиок з
квiткою па кашкетi та дiвка у вiнку, ще фотографi© дядькiв i тiток.
Гамазей, машини, до кабiни прибитий прапор, у кузовi - мiшки, на мiшках -
тро дядькiв везуть здавати перший хлiб.
Я взяв другий альбом. I одразу натрапив на те, що шукав: фотографiя
всi © родини Аркадiя Васильовича: вiй, дружина, дочка i син. Розташувалася
родина на старовинний кшталт, фотографувалися десь в ателье: два стiльцi з
топкими гнутими спинками, на них у трохи неприродних позах сидять Аркадiй
Васильович та його дружина, дiвчинка сидить у матерi на колiнах, хлопчик
(старшенький, рокiв десяти) сто©ть бiля батька. Обличчя дружини-
невиразне, камiнне, та й у дiтей теж личка повитягувалися, очi широко
повiдкриванi; я уявив сцену, яка передувала фотографуванню, i сумовито
усмiхнувся. Дiтям мили вуха, ©х одягали в чисту одiж, наставляли, щоб
поводилися зразково. Мабуть, фото забажали батьки Аркадiя Васильовича або
його дружини, насамперед фото внукiв, а тi чварували, i ©х або побили, або