(тiльки казан треба бiльший) - вогнянi вiдблиски стрибали по наших
обличчях, на яких чорнiла сажа, й зуби блищали страховидно. Шугав над
нашим багаттям кажан, десь угорi просвистiла крилами качина зграя. Вода
була тепла, та мнича, в небi вирiзьбився молодик, i па водi прослалася
ледь помiтна дорiжка. Такими дорiжками ходять тiльки смiливцi. Лiворуч
далеко-далеко сяяла вогнями Трипiльська ДРЕС, вогнi вiдбивалися у водi,
здавалося, то велетенська армада кораблiв вирушила у плавання й суне на
нас. А очерети стояли нiмi, та мничi, як i тисячу лiт тому, коли ще в них
жив рогатий та iнша нечисть, i, як i тисячу лiт, плакав десь на купинi
кулик.
Я настягав потертого, полишеного попереднiми рибалками сiна й лiг.
Дивився у зоряне небо, тут-таки воно було небом, i я обертався разом з ним
(а може, й не обертався, й така теорiя) i слухав куличка, й почувався
самотнiм i загубленим серед цих зiр i цих болiт. Менi було чогось шкода, а
чого, я не знав i сам, i не хотiв дошукуватися причини, аби не
провалитися, неначе крiзь тонку кригу, в небезпечну глибiнь. Я вирiшив
лiпше думати про зорi. Про зорi звичайнi, якими вони були од вiку, а не
про записанi в небеснi карти об' кти, не про космос. З якогось часу вiн
перестав мене цiкавити, я втомився вiд iнформацi© про нього, вiд
безкiнечних гiпотез про те, що вiн може нам дати й чого не дасть, про
квазари та чорнi дiрки неба, про небесних братiв, за якими дехто зiтха до
слiз. I серед тих зiтхальникiв такi, що вже й жити не можуть без
зоряного брата, а брата рiдного, який живе в Кобеляках, не навiдували по
десять рокiв. Живiть спокiйно, небеснi брати, я до вас не полечу. Бо й як
порозумiтися з вами, можливо, схожими на павукiв або амеб, коли на цiй
зеленiй кульцi не можуть порозумiтися iстоти, схожi одна на одну, як двi
краплi води.
Пiдвiвшись на лiктi, поглянув на Днiпро. У водi купалися зорi, срiбний
пилок опадав з неба на широке плесо. Важко стиснулось серце: мабуть, цю
красу я бачу востанн .
Я заснув з зорями в очах.
День вiсiмнадцятий i дев'ятнадцятий
Цi два днi я ловив рибу. Петро i Лiтнiй Микола по©хали в недiлю увечерi
до Ки ва, а ми з Зимовим Миколою залишилися ще на пiвтора дня. Риба
клювала погано, упiймав кiлька густiрок, а далi тягав з дна чорних,
головатих, схожих на первiсних ящурiв, йоржiв. Микола вицупив з болота
чорного слизького лина та вловив кiлька краснопiрок. I хоч нашi поплавки
дрiмали на плесi, я однак майже нi про що iнше, як про те, щоб упiймати
добрячу рибину, не думав. На рибалцi я бiльше нi про що не думаю, день
пролiта , як одна мить, i тiльки там я вiдпочиваю по-справжньому.
Трохи заважали сво ю метушнею рибалки, ©х на©хало з мiста достогибслi,
й не стiльки то були рибалки, скiльки вiдпочивальники, а то й
виливальники. Бейкалися берегом, каламутили воду, кидали в не© пляшки,
витоптували траву й з якоюсь скотинячою тупiстю рвали та жбурляли в болото
тугi чорно-коричневi качалочки. I все щось смажили па бензинових та
газових плитах - гiркувато-солодкий запах паленого м'яса слався понад
водою - i жували, жували. Деякi люди, зда ться менi, зробили метою i
способом життя насолоди. Пожрати, попити, зiрвати, понюхати й кинути
квiтку, навiть якщо не понюхати, то зiрвати й кинути, щоб не зiрвав хтось
iнший. "Краще зiрву я". Отож i спробуй подумати про мету життя. Для чого
живуть? Окремi - щось створити. Сукупно всi - так думали протягом вiкiв -
для майбутнього. Треба осушити ще оцей гектар болота, прокласти ще одну
дорогу, навчити грамотi ще сотню бiлявих зiрвиголовiв, i тодi настане
час... наступлять суспiль щасливi днi. Що в тому щастi вони робитимуть -
нащадки не знали. Люди жили поступом, жили для тих, що прийдуть потiм. То,
може, як казали деякi мудрецi, мета в самопiзнаннi, самовдосконаленнi -
робити себе кращими, тодi й свiт ставатиме кращим. А чи ста мо ми кращi?
Кращi тканини, краща горiлка, кращi колеса - то напевно. А ми, ми? Та й
хто тепер клопочеться тим? Рiвновага в свiтi порушилася, й нi для чого i
нiколи людям думати про вдосконалення душi, про фiлософiю душi, та й,
зрештою, про лiтературу i навiть медицину. Технiчнi вiдкриття в кiнцевому
результатi служать однiй метi, i, мовби втiкаючи од чогось, люди живуть
куцими насолодами, хвилинними втiхами.
Боже мiй, скiльки крутих спiралей намотав на мою душу свiт, - втомлено
подумав я. Так намоту ться на одиноку степову грушу павутина бабиного
лiта. Скiльки iнформацi© - потрiбно© i непотрiбно© - запало в звивини
мозку, скiльки пристрастей примушували прискорено скорочуватися серцевi
м'язи, зношуючи ©х. Iнодi менi зда ться, що я _ввiбрав у себе увесь
свiт... Хоч насправдi я не ввiбрав майже нiчого, а те, останн , зникне в
одну мить, як зникали всi, значно крутiше й досконалiше закрученi,
спiралi.
Висiли, як градовi тучi, чорнi думки, але я випихав ©х за обрiй, менi
вдавалося вiд них вiдкараскатись. Душа вiд них вiдкараскатися не може,
вона згнiчена й стривожена, але чорнi круки думок лiтали десь угорi. Може,
вони й не сiли б менi на плечi, якби Микола раптом не сказав:
- У вас поступа у медiнститут син, а в нас хрещениця.
- У кого це - у нас? - запитав я.
- У Петра, у мене i в Лiтнього Миколи. У всiх трьох.
- Як це може бути? Микола усмiхнувся.
- А ось так. Два мiсяцi тому в нас оперувався один дядько з
Житомирщини. Просто дядько, ©здовий на фермi. Розрiзали - й закрили.-
Микола розтулив i стулив докупи борти старого пiджака. Вийшло дуже
переконливо.- Пiзно. А дядько - хоч звiдкiлясь i дознав, що в нього, - не
панiкував, не звинувачував лiкарiв, навiть не поскаржився жодного разу,
тiльки одним i бiдкався: "Не кажiть нiчого Наташi, бо ще не поступить. Оце
якби вона поступила, я й помер би спокiйно". I ми втрьох вирiшили: нехай
iнститут розвалиться, нехай ректор лусне - Наташа поступить. У нас там
така мережа... Миша не проскочить поза нами.
Я скинув кашкет. Розстiбнув сорочку - пiт заливав мене з пiг до голови.
I в ту мить вiдчув, як падають згори круки. З одного боку, Миколина
розповiдь була мовби якимось виправданням для мене. Вони теж
"проштовхують", та ще й таранно. А з iншого... Нi, я не мiг стати з ними
на однiй кладцi, навiть наблизитися до них не мав права, вони клопочуться
зовсiм iнакше, про чужу ©м людину, про - сироту. Ще не сироту, але...
"Моральна аморальнiсть". А я? I в цю мить щось рвонулося в менi,
закричало: "А ти... Ти теж... Хiба не однаково!" А розум холодно карбунав,
ш'тiаче рубав на цвяхи дрiт: "Не однаково. У тебе - невiдомiсть. I твiй
син - негiдник. Вiн лицемiр i шантажист. У нього нема нiчого святого.
Який же з нього може бути лiкар? Лiкар... вiн найближче бiля серця. Ближче
навiть, нiж поет. Ось цi хлопцi - лiкарi. А твiй син не лiкуватиме людей,
а робитиме кар' ру. I вiн ©© дробить, це я знаю. Й, може, його нiхто не
розгада . Адже вiн такий розумник i скромняга. Не хулiганить, не п' , не
курить. Живе собi, та й годi. I вже нiколи не стане порядною людиною.
Лiкар - це совiсть, спiвчуття, доброта i милосердя. Я через те й мучуся
увесь вiк, що не знаю, чи я по-справжньому милосердний. Хтось iз великих
сказав: коли входиш в лiтературу, витирай ноги. Лiкар повинен мати
стерильним все. А в твого сина - плiснява на душi".
Я вiдбивався, я просився, я проклинав: круки не вiдлiтали, вони клювали
мене i вечiр, i нiч, i наступний день. Боже, як я втомився. В фiзицi
термiн - втома залiза. Не знаю, як втомлю ться залiзо, але моя втома,
мабуть, бiльша.
День двадцятий, останнiй
Ми з Миколою Зимовим повернулися у вiвторок пiсля обiду. Я вийшов з
машини навпроти Русанiвки, Микола по©хав додому, потiм вiн ще по©де на
роботу.
Едика в номерi не було. Речi - порозкиданi, стояв такий розгардiяш, що
коли б я не знав, що це стиль життя мого сина, то подумав би, що вiн тут з
кимось бився навкулачки, а потiм утiк.
Я поскидав на купу речi, помився пiд душем, поголився, одягнув чисту
сорочку. Заглянув до холодильника, до шаховки - пустота торiчелева. Треба
поповнювати запаси. Взяв портфель i замкнув номер. Постояв бiля готелю,
роздумуючи, в який бiк податися. Перейшов через дорогу, рушив по тротуару
до мосту i за кiлька крокiв побачив Галину Михайлiвну та Еллу. Вони йшли
менi назустрiч, обнявшись, як двi подружки. Проте я одразу помiтив, що
©хнi обiйми якiсь не такi, як завжди, вони сплелися руками за плечi надто
мiцно, здавалося, мати й дочка пiдтримують одна одну. На ©хнiх безколiрних
аскетичних обличчях застиг однаковий вираз глибоко© втоми.
Я привiтався з ними, на мить загнувся, не знаючи, як матися - пройти
мимо чи зупинитися й поговорити. Я таки зупинився й запитав, що тiльки й
мiг запитати в такому випадку:
- Ну, як вашi справи?
Галина Михайлiвна ворухнула сухими пергаментними губами й мовила:
- Нашi справи вже скiнчилися. Взяли на завтра квитки.
- Чому? - знову запитав я, хоч мiг би й не запитувати.
- З твору - "четвiрка", з бiологi© - "трiйка". Прохiдний бал на наш
факультет без атестата - шiстнадцять, - сказала Галина Михайлiвна. - У нас
- чотири екзамени.
Впала глуха, як бiля покiйника, мовчанка. Я почував якусь величезну
незручнiсть, неначе це я був винуватий у тому, що вони не добрали одного
чи двох балiв, неначе я заступив ©м шлях. Я розумiв, що це дурниця, й
однак вiдчував, що червонiю... I враз помiтив, як болiсно засмикалися губи
в Галини Михайлiвни, я чомусь злякався, я но хотiв, щоб вона говорила
далi, але вона сказала:
- З бiологi© - "трiйка". Зрiзали. Елла зна бiологiю. Ма грамоту. Я
сама - вчителька бiологi©. Це дужо несправедливо.
- Мамо, - вигукнула Елла. - Не треба!
- Хiба неправда? - в очах у Галини Михайлiвни блищали сльози.- Тi, в
кого блат... У високих чинах...
- Мамо, - смикнула ©© за руку Елла. - Перестань. Вибачте, Вiкторе
Iвановичу, - звела вона на мене великi, сухi, мученицькi очi. - Мама дуже
перенервувалася.
Я хитнув головою й пiшов. Я йшов швидше й швидше, далi майже бiг. Я
нiчого не бачив, нiчого не помiчав, я стояв у вагонi метро спиною до
людей, i перед мо©ми очима з шипiнням i свистом мчалися товстi чорнi змi©
кабелiв, а за ними чорнiла пiтьма, в глибинi яко© мрiло мертвецьки блiде
трикутне обличчя. То було мо обличчя. У мене в головi палало, як у горнi,
розжареними цвяхами вискакували якiсь слова й падали розплесканi,
розплющенi пiд вагою молота. Тим молотом була правда. А ковадлом - мо
власне серце.
В очах менi потеплiло, я сердився, я гнiвався, що такий тонкосльозий,
мабуть, це хвороба зробила мене таким, хвороба i все iнше, ранiше я
тримався, тримався за всiх ситуацiй, я знав, що повинен триматися, однак
хтось iз нас мусить триматися, iнакше в свiтi не можна жити, та й на менi
родина, на менi лiкарня... А зараз десь переломилася, стерлася зазубринка,
маленька зазубринка, яка трима все велетенське колесо, колесо рiвноваги,
впевненостi й надi©.
Вiд зупинки метро я йшов трохи повiльнiше, але в головi й далi палало,
i стрибали цвяхи-слова, я не мiг ©х осягнути, зiбрати докупи, але ©хню
суть розумiв гранично точно. Я повинен викласти ©х там, у деканатi чи
ректоратi.
...Густа прохолода осокорiв бiля довженкiвського саду, гарячий асфальт
тротуару, широкi але© iнститутського палiсадника. На алеях, на майданчику
бiля сходiв юрмилися вступники.
Я побiг по сходах угору.
I враз почув над головою:
- Тату!
Передi мною стояв Едик. Вiн посмiхався й тримав бiля плеча руку зi
складеними докупи пальцями, неначе хотiв ними приклацнути. Едик ступив на
двi сходинки вниз.
- Тату, все о'кей! Тiльки що менi сказав вген Сидорович. Вже вiдбулося
засiдання комiсi©. З бiологi© - п'ятiрка.
Едик i далi посмiхався й дивився на мене великими блакитними очима. В
тих очах переливалися умиротворення та радiсть. Едик великодушно прощав
менi мо© промашки та грiхи.
Я нахилив голову й ступив уперед. Але я ступав уже тiльки по iнерцi©.
На верхнiй сходинцi зупинився. На мить заплющив очi, а коли розплющив ©х,
побачив усе ясно, жорстоко й реально. Навiть мiй бiль був iншим. Це був
бiль сорому й безнадi©. Ну що я ©м скажу? Що менi допомагав Аркадiй
Васильович, що вiн переспав з мо ю дружиною, але я цього не знав... Мене
приймуть за божевiльного, менi нiхто не повiрить, а якщо й повiрять, то
хто скасу власнi рiшення i власнi постанови! Цiлковите безглуздя. Як
говорять гравцi: гру зроблено. Все iнше лишилося для нiчних аналiзiв. А
зараз я бiльше не можу про це думати.
Ще з пiвгодини бездумно блукаю в парку. А тодi заходжу до гастроному,
купую пляшку коньяку. Марочного, найдорожчого - "Двин". Грошi в мене ,
грошi прислала Люба. Хвилину роздумую i купую ще одну пляшку. Я нiколи не
пив з горя або з радостi i не знаю, як то воно бува потому: легше чи
важче. Однак, почуваю, пити сам не зможу. Я беру таксi i ©ду в клiнiку до
Петра. По дорозi зупиняю таксi й купую в лотку, що сто©ть просто на
тротуарi, два кiлограми яблук. Петра в кабiнетi нема , проте кабiнет не
замкнений, я сiдаю на стiлець, на той самий стiлець, на який сiдають
хворi, й чекаю його. Петро входить i потирав лисину.
- А, браконь р, - каже вiн, i його широке, як днище и дiжi, обличчя
розплива ться посмiшкою.
Я мовчки ставлю на стiл одну, а потiм другу пляшку коньяку. Петро
витрiща ться на мене, в нього аж вiдвиса , як у вiслюка, нижня губа. Вiн
не може повiрити, що я, лiкар, прийшов до нього, лiкаря, в кабiнет i
пропоную пити коньяк. Але вiн, звичайно, цього не каже. Ця велика вухата
тварина (за наших студентських рокiв "тварина" - була найвища похвала)
дуже тонка й розумна за деяких ситуацiй.
- Ти що, когось пограбував? А я думав, ти тiльки браконь р.- Вiн
дивиться на годинник. - Ну, гаразд. Робота скiнчилася... В нас один
чулан... Сховай поки що... А я покличу хлопцiв. До речi, як тво©
iнститутськi справи?
- О'кей! - кажу я.- Пройшов.
- I наша хрещениця теж пройшла, - посмiха ться Петро.
Вiн веде мене по коридору, далi ми поверта мо до велико© кiмнати, в
якiй тiльки одне вiкно й те чомусь угорi, Петро вiдчиня ще однi дверi,
лiворуч, впуска мене до маленького чуланчика, в якому сто©ть маленький
столик, три стiльцi та завалений папками стелажик бiля стiни. Вiн виходить
i за кiлька хвилин поверта ться з обома Миколами. Лiтнiй Микола несе ще
один стiлець, Зимовий Микола - чотири склянки. Я дiстаю з портфеля коньяк
i яблука.
- Нагода поважна, - каже Петро. Вiн неначе виправдову мене перед
Миколами. Вони посмiхаються, - вони теж вибачають менi таку безтактнiсть:
чоловiк трохи отетерiв на радощах.
- Закуска тiльки така, - показую на яблука.
- Нiчого, - посмiха ться Зимовий Микола. - I не таке переживали.
Важка руда рiдина тече в склянки. Ось вони вже повнi. Проте нiхто не
бере ©х до рук, мабуть, чекають, коли вiзьме свою гiсть. Я простягаю руку,
беру склянку й раптом ставлю ©© на стiл.
- Хлопцi, - кажу. - Поки ми не випили... В мене знiмок одного
хворого. Вожу з собою з першого дня, та все якось не випадало... Хотiлося
б порадитися з вами.
Всi тро трохи дивуються.
- Тягни, - каже Петро. Вiн перший бере до рук лискучий папiр, поверта
до свiтла. Примружу одне, потiм друге око. - Типовий канцер, - каже вiн,
але й далi розгляда знiмок. - Щоправда, пляма нiби трохи димчата.
Знiмок переходить до рук Зимового Миколи.
- I дуже темна. На канцер не схоже.
Лiтнiй Микола дивиться через його плече.
- Чому не схоже? Пляма - сiра.
- Темно-сiра, майже темна, - не згоджу ться Зимовий Микола. - Не зовсiм
гарний знiмок. Ми робимо кращi. Ти , привозь його сюди. Я ковтаю тугий
згусток слини.
- Вiн - тут.
Шестеро очей дивляться на мене. Всi досвiдченi, я не можу нiчого в них
прочитати, та й знаю: що б не прочитав, воно менi тепер не допоможе.
Ми опинилися з рiзних бокiв невидимо©, непроникно©, куленепробивно©
стiни. Я - по цей бiк, вони - по той. Ще вчора ми були разом, жартували,
смiялися, ще вчора ми були однаковi, а зараз - рiшуче iншi. Живе й неживе!
Нi, не те. Але щось подiбне. Вони намагаються прорватися крiзь ту стiну, i
намагаюся я, але всi ми розумi мо, що те - неможливо. Iснують бар' ри, якi
людина не може подолати.
- Ну що ж... Якщо ти готовий, можемо зробити зараз, - каже Лiтнiй
Микола.
Я пiдводжуся iз стiльця. Обидва Миколи пiдводяться слiдом за мною.
Чомусь я сприймаю все зовсiм не так, як тодi, коли заходжу ось в такi
кабiнети в бiлому халатi. Виявля ться, на однi й тi ж предмети може
дивитися з однi © оболонки дво людей, i цi люди зовсiм не схожi мiж
собою. Й нiякi сили свiту не можуть звести тих двох людей в одну людину.
А яка холодна пластмаса екрана. Я притулився до не© грудьми, пiдборiддя
поклав у спецiальну ямочку, так, як менi наказав Зимовий Микола. Саме
наказав. А чий це голос луна з сусiдньо© кiмнати? Його, Миколин?
"Вдихнути. Затримати вiддих. Дихати". Все в наказовiй формi. Нi, це якийсь
чужий голос. А точнiше, не чужий, а очужiлий. Там, у тiй кiмнатi, за
пультом Микола не ма права на спiвчуття, бо тодi погано виконуватиме
роботу. Ма ч ©© не ма ? Не ма ? Ма ? А можи, все це менi просто зда ться?
Миколин голос нi трiшечки не помiнявся?
"Вжж-ж, вжж-ж" - двiчi вжика бiля мо©х грудей невидима пилочка. I
знову той самий незнайомий холодний голос: "Можна одягатися". I - на
терцiю теплiше: "Посидь тут або погуляй надворi".
Вони залишилися в рентгенкабiнетi, а я вийшов на вулицю. Я ходив
довкола будинку, ходив по лiкарняному парку, де майже всi лавочки були
вiльнi, але не мiг сiсти на жодну. Ходив i ходив i намагався не думати про
рентгенкабiнет, про майбутню розмову. Я думав про свою лiкарню (просто
неймовiрио, що можу думати зараз про таке: мене вразило обладнання
рентгенкабiнету, от би нам хоч половину того, що в там), про Марiю, про
Раю, про Iнну, про Iпну я думав найбiльше, я ©й так i не подзвонив пiсля
того дня й тепер шкодував. Можливо, я вже ©й i не подзвоню. Дуже можливо.
Я бачив ©х усiх неначе через густо сито, нередi мною висiло якесь
запинало, крiзь яке не могли пробитися чистi i яснi думки.
Перед порогом зупинився, зiбрався на силi. Важко, але досить упевнено
прочинив дверi чуланчика. Петро та Миколи вже були там. Я поглянув на них,
i щось затремтiло в мо му серцi, гаряча хвиля заповнила його, аж я хапонуи
ротом повiтря.
- Що ж ти, охламоне, пас обманю ш? - сказав Петро. Його очi iскрили
радiстю.- В тебе ж нiчого нема . Ось твiй знiмок.
I вiн поклав породi мною на стiл вологу плiвку.
- Маленька, як горошина, плямочка, - сказав Зимовий Микола. - Вже майже
розсмокталося. Нiякий це не канцер.
Я дивився на знiмок, я, звичайно, вiрив, хоч силою iнерцi© що був десь
там, у чорному темному тунелi, в циклофазотронi, i летiв, як мезон.
Потрiбно ще якийсь час, щоб остаточно вийти з нього.
- Ну що ж, хлопцi, - взяв у руки склянку Петро. - Пропоную випити за
найщасливiшу людину на землi. Все в нього, як вiн сам сказав - о'кей!
Пiдозри не справдилися, син до iнституту поступив, вдома на нього чека не
дочека ться кохана дружина... Тво здоров'я, Вiкторе. Будьмо.
- Будьмо, - сказав я.
Ми випили.
А земля крутилася й далi, летiла, не вiдчуваючи мо © ваги,- мабуть,
щасливi люди стають невагомi.
обличчях, на яких чорнiла сажа, й зуби блищали страховидно. Шугав над
нашим багаттям кажан, десь угорi просвистiла крилами качина зграя. Вода
була тепла, та мнича, в небi вирiзьбився молодик, i па водi прослалася
ледь помiтна дорiжка. Такими дорiжками ходять тiльки смiливцi. Лiворуч
далеко-далеко сяяла вогнями Трипiльська ДРЕС, вогнi вiдбивалися у водi,
здавалося, то велетенська армада кораблiв вирушила у плавання й суне на
нас. А очерети стояли нiмi, та мничi, як i тисячу лiт тому, коли ще в них
жив рогатий та iнша нечисть, i, як i тисячу лiт, плакав десь на купинi
кулик.
Я настягав потертого, полишеного попереднiми рибалками сiна й лiг.
Дивився у зоряне небо, тут-таки воно було небом, i я обертався разом з ним
(а може, й не обертався, й така теорiя) i слухав куличка, й почувався
самотнiм i загубленим серед цих зiр i цих болiт. Менi було чогось шкода, а
чого, я не знав i сам, i не хотiв дошукуватися причини, аби не
провалитися, неначе крiзь тонку кригу, в небезпечну глибiнь. Я вирiшив
лiпше думати про зорi. Про зорi звичайнi, якими вони були од вiку, а не
про записанi в небеснi карти об' кти, не про космос. З якогось часу вiн
перестав мене цiкавити, я втомився вiд iнформацi© про нього, вiд
безкiнечних гiпотез про те, що вiн може нам дати й чого не дасть, про
квазари та чорнi дiрки неба, про небесних братiв, за якими дехто зiтха до
слiз. I серед тих зiтхальникiв такi, що вже й жити не можуть без
зоряного брата, а брата рiдного, який живе в Кобеляках, не навiдували по
десять рокiв. Живiть спокiйно, небеснi брати, я до вас не полечу. Бо й як
порозумiтися з вами, можливо, схожими на павукiв або амеб, коли на цiй
зеленiй кульцi не можуть порозумiтися iстоти, схожi одна на одну, як двi
краплi води.
Пiдвiвшись на лiктi, поглянув на Днiпро. У водi купалися зорi, срiбний
пилок опадав з неба на широке плесо. Важко стиснулось серце: мабуть, цю
красу я бачу востанн .
Я заснув з зорями в очах.
День вiсiмнадцятий i дев'ятнадцятий
Цi два днi я ловив рибу. Петро i Лiтнiй Микола по©хали в недiлю увечерi
до Ки ва, а ми з Зимовим Миколою залишилися ще на пiвтора дня. Риба
клювала погано, упiймав кiлька густiрок, а далi тягав з дна чорних,
головатих, схожих на первiсних ящурiв, йоржiв. Микола вицупив з болота
чорного слизького лина та вловив кiлька краснопiрок. I хоч нашi поплавки
дрiмали на плесi, я однак майже нi про що iнше, як про те, щоб упiймати
добрячу рибину, не думав. На рибалцi я бiльше нi про що не думаю, день
пролiта , як одна мить, i тiльки там я вiдпочиваю по-справжньому.
Трохи заважали сво ю метушнею рибалки, ©х на©хало з мiста достогибслi,
й не стiльки то були рибалки, скiльки вiдпочивальники, а то й
виливальники. Бейкалися берегом, каламутили воду, кидали в не© пляшки,
витоптували траву й з якоюсь скотинячою тупiстю рвали та жбурляли в болото
тугi чорно-коричневi качалочки. I все щось смажили па бензинових та
газових плитах - гiркувато-солодкий запах паленого м'яса слався понад
водою - i жували, жували. Деякi люди, зда ться менi, зробили метою i
способом життя насолоди. Пожрати, попити, зiрвати, понюхати й кинути
квiтку, навiть якщо не понюхати, то зiрвати й кинути, щоб не зiрвав хтось
iнший. "Краще зiрву я". Отож i спробуй подумати про мету життя. Для чого
живуть? Окремi - щось створити. Сукупно всi - так думали протягом вiкiв -
для майбутнього. Треба осушити ще оцей гектар болота, прокласти ще одну
дорогу, навчити грамотi ще сотню бiлявих зiрвиголовiв, i тодi настане
час... наступлять суспiль щасливi днi. Що в тому щастi вони робитимуть -
нащадки не знали. Люди жили поступом, жили для тих, що прийдуть потiм. То,
може, як казали деякi мудрецi, мета в самопiзнаннi, самовдосконаленнi -
робити себе кращими, тодi й свiт ставатиме кращим. А чи ста мо ми кращi?
Кращi тканини, краща горiлка, кращi колеса - то напевно. А ми, ми? Та й
хто тепер клопочеться тим? Рiвновага в свiтi порушилася, й нi для чого i
нiколи людям думати про вдосконалення душi, про фiлософiю душi, та й,
зрештою, про лiтературу i навiть медицину. Технiчнi вiдкриття в кiнцевому
результатi служать однiй метi, i, мовби втiкаючи од чогось, люди живуть
куцими насолодами, хвилинними втiхами.
Боже мiй, скiльки крутих спiралей намотав на мою душу свiт, - втомлено
подумав я. Так намоту ться на одиноку степову грушу павутина бабиного
лiта. Скiльки iнформацi© - потрiбно© i непотрiбно© - запало в звивини
мозку, скiльки пристрастей примушували прискорено скорочуватися серцевi
м'язи, зношуючи ©х. Iнодi менi зда ться, що я _ввiбрав у себе увесь
свiт... Хоч насправдi я не ввiбрав майже нiчого, а те, останн , зникне в
одну мить, як зникали всi, значно крутiше й досконалiше закрученi,
спiралi.
Висiли, як градовi тучi, чорнi думки, але я випихав ©х за обрiй, менi
вдавалося вiд них вiдкараскатись. Душа вiд них вiдкараскатися не може,
вона згнiчена й стривожена, але чорнi круки думок лiтали десь угорi. Може,
вони й не сiли б менi на плечi, якби Микола раптом не сказав:
- У вас поступа у медiнститут син, а в нас хрещениця.
- У кого це - у нас? - запитав я.
- У Петра, у мене i в Лiтнього Миколи. У всiх трьох.
- Як це може бути? Микола усмiхнувся.
- А ось так. Два мiсяцi тому в нас оперувався один дядько з
Житомирщини. Просто дядько, ©здовий на фермi. Розрiзали - й закрили.-
Микола розтулив i стулив докупи борти старого пiджака. Вийшло дуже
переконливо.- Пiзно. А дядько - хоч звiдкiлясь i дознав, що в нього, - не
панiкував, не звинувачував лiкарiв, навiть не поскаржився жодного разу,
тiльки одним i бiдкався: "Не кажiть нiчого Наташi, бо ще не поступить. Оце
якби вона поступила, я й помер би спокiйно". I ми втрьох вирiшили: нехай
iнститут розвалиться, нехай ректор лусне - Наташа поступить. У нас там
така мережа... Миша не проскочить поза нами.
Я скинув кашкет. Розстiбнув сорочку - пiт заливав мене з пiг до голови.
I в ту мить вiдчув, як падають згори круки. З одного боку, Миколина
розповiдь була мовби якимось виправданням для мене. Вони теж
"проштовхують", та ще й таранно. А з iншого... Нi, я не мiг стати з ними
на однiй кладцi, навiть наблизитися до них не мав права, вони клопочуться
зовсiм iнакше, про чужу ©м людину, про - сироту. Ще не сироту, але...
"Моральна аморальнiсть". А я? I в цю мить щось рвонулося в менi,
закричало: "А ти... Ти теж... Хiба не однаково!" А розум холодно карбунав,
ш'тiаче рубав на цвяхи дрiт: "Не однаково. У тебе - невiдомiсть. I твiй
син - негiдник. Вiн лицемiр i шантажист. У нього нема нiчого святого.
Який же з нього може бути лiкар? Лiкар... вiн найближче бiля серця. Ближче
навiть, нiж поет. Ось цi хлопцi - лiкарi. А твiй син не лiкуватиме людей,
а робитиме кар' ру. I вiн ©© дробить, це я знаю. Й, може, його нiхто не
розгада . Адже вiн такий розумник i скромняга. Не хулiганить, не п' , не
курить. Живе собi, та й годi. I вже нiколи не стане порядною людиною.
Лiкар - це совiсть, спiвчуття, доброта i милосердя. Я через те й мучуся
увесь вiк, що не знаю, чи я по-справжньому милосердний. Хтось iз великих
сказав: коли входиш в лiтературу, витирай ноги. Лiкар повинен мати
стерильним все. А в твого сина - плiснява на душi".
Я вiдбивався, я просився, я проклинав: круки не вiдлiтали, вони клювали
мене i вечiр, i нiч, i наступний день. Боже, як я втомився. В фiзицi
термiн - втома залiза. Не знаю, як втомлю ться залiзо, але моя втома,
мабуть, бiльша.
День двадцятий, останнiй
Ми з Миколою Зимовим повернулися у вiвторок пiсля обiду. Я вийшов з
машини навпроти Русанiвки, Микола по©хав додому, потiм вiн ще по©де на
роботу.
Едика в номерi не було. Речi - порозкиданi, стояв такий розгардiяш, що
коли б я не знав, що це стиль життя мого сина, то подумав би, що вiн тут з
кимось бився навкулачки, а потiм утiк.
Я поскидав на купу речi, помився пiд душем, поголився, одягнув чисту
сорочку. Заглянув до холодильника, до шаховки - пустота торiчелева. Треба
поповнювати запаси. Взяв портфель i замкнув номер. Постояв бiля готелю,
роздумуючи, в який бiк податися. Перейшов через дорогу, рушив по тротуару
до мосту i за кiлька крокiв побачив Галину Михайлiвну та Еллу. Вони йшли
менi назустрiч, обнявшись, як двi подружки. Проте я одразу помiтив, що
©хнi обiйми якiсь не такi, як завжди, вони сплелися руками за плечi надто
мiцно, здавалося, мати й дочка пiдтримують одна одну. На ©хнiх безколiрних
аскетичних обличчях застиг однаковий вираз глибоко© втоми.
Я привiтався з ними, на мить загнувся, не знаючи, як матися - пройти
мимо чи зупинитися й поговорити. Я таки зупинився й запитав, що тiльки й
мiг запитати в такому випадку:
- Ну, як вашi справи?
Галина Михайлiвна ворухнула сухими пергаментними губами й мовила:
- Нашi справи вже скiнчилися. Взяли на завтра квитки.
- Чому? - знову запитав я, хоч мiг би й не запитувати.
- З твору - "четвiрка", з бiологi© - "трiйка". Прохiдний бал на наш
факультет без атестата - шiстнадцять, - сказала Галина Михайлiвна. - У нас
- чотири екзамени.
Впала глуха, як бiля покiйника, мовчанка. Я почував якусь величезну
незручнiсть, неначе це я був винуватий у тому, що вони не добрали одного
чи двох балiв, неначе я заступив ©м шлях. Я розумiв, що це дурниця, й
однак вiдчував, що червонiю... I враз помiтив, як болiсно засмикалися губи
в Галини Михайлiвни, я чомусь злякався, я но хотiв, щоб вона говорила
далi, але вона сказала:
- З бiологi© - "трiйка". Зрiзали. Елла зна бiологiю. Ма грамоту. Я
сама - вчителька бiологi©. Це дужо несправедливо.
- Мамо, - вигукнула Елла. - Не треба!
- Хiба неправда? - в очах у Галини Михайлiвни блищали сльози.- Тi, в
кого блат... У високих чинах...
- Мамо, - смикнула ©© за руку Елла. - Перестань. Вибачте, Вiкторе
Iвановичу, - звела вона на мене великi, сухi, мученицькi очi. - Мама дуже
перенервувалася.
Я хитнув головою й пiшов. Я йшов швидше й швидше, далi майже бiг. Я
нiчого не бачив, нiчого не помiчав, я стояв у вагонi метро спиною до
людей, i перед мо©ми очима з шипiнням i свистом мчалися товстi чорнi змi©
кабелiв, а за ними чорнiла пiтьма, в глибинi яко© мрiло мертвецьки блiде
трикутне обличчя. То було мо обличчя. У мене в головi палало, як у горнi,
розжареними цвяхами вискакували якiсь слова й падали розплесканi,
розплющенi пiд вагою молота. Тим молотом була правда. А ковадлом - мо
власне серце.
В очах менi потеплiло, я сердився, я гнiвався, що такий тонкосльозий,
мабуть, це хвороба зробила мене таким, хвороба i все iнше, ранiше я
тримався, тримався за всiх ситуацiй, я знав, що повинен триматися, однак
хтось iз нас мусить триматися, iнакше в свiтi не можна жити, та й на менi
родина, на менi лiкарня... А зараз десь переломилася, стерлася зазубринка,
маленька зазубринка, яка трима все велетенське колесо, колесо рiвноваги,
впевненостi й надi©.
Вiд зупинки метро я йшов трохи повiльнiше, але в головi й далi палало,
i стрибали цвяхи-слова, я не мiг ©х осягнути, зiбрати докупи, але ©хню
суть розумiв гранично точно. Я повинен викласти ©х там, у деканатi чи
ректоратi.
...Густа прохолода осокорiв бiля довженкiвського саду, гарячий асфальт
тротуару, широкi але© iнститутського палiсадника. На алеях, на майданчику
бiля сходiв юрмилися вступники.
Я побiг по сходах угору.
I враз почув над головою:
- Тату!
Передi мною стояв Едик. Вiн посмiхався й тримав бiля плеча руку зi
складеними докупи пальцями, неначе хотiв ними приклацнути. Едик ступив на
двi сходинки вниз.
- Тату, все о'кей! Тiльки що менi сказав вген Сидорович. Вже вiдбулося
засiдання комiсi©. З бiологi© - п'ятiрка.
Едик i далi посмiхався й дивився на мене великими блакитними очима. В
тих очах переливалися умиротворення та радiсть. Едик великодушно прощав
менi мо© промашки та грiхи.
Я нахилив голову й ступив уперед. Але я ступав уже тiльки по iнерцi©.
На верхнiй сходинцi зупинився. На мить заплющив очi, а коли розплющив ©х,
побачив усе ясно, жорстоко й реально. Навiть мiй бiль був iншим. Це був
бiль сорому й безнадi©. Ну що я ©м скажу? Що менi допомагав Аркадiй
Васильович, що вiн переспав з мо ю дружиною, але я цього не знав... Мене
приймуть за божевiльного, менi нiхто не повiрить, а якщо й повiрять, то
хто скасу власнi рiшення i власнi постанови! Цiлковите безглуздя. Як
говорять гравцi: гру зроблено. Все iнше лишилося для нiчних аналiзiв. А
зараз я бiльше не можу про це думати.
Ще з пiвгодини бездумно блукаю в парку. А тодi заходжу до гастроному,
купую пляшку коньяку. Марочного, найдорожчого - "Двин". Грошi в мене ,
грошi прислала Люба. Хвилину роздумую i купую ще одну пляшку. Я нiколи не
пив з горя або з радостi i не знаю, як то воно бува потому: легше чи
важче. Однак, почуваю, пити сам не зможу. Я беру таксi i ©ду в клiнiку до
Петра. По дорозi зупиняю таксi й купую в лотку, що сто©ть просто на
тротуарi, два кiлограми яблук. Петра в кабiнетi нема , проте кабiнет не
замкнений, я сiдаю на стiлець, на той самий стiлець, на який сiдають
хворi, й чекаю його. Петро входить i потирав лисину.
- А, браконь р, - каже вiн, i його широке, як днище и дiжi, обличчя
розплива ться посмiшкою.
Я мовчки ставлю на стiл одну, а потiм другу пляшку коньяку. Петро
витрiща ться на мене, в нього аж вiдвиса , як у вiслюка, нижня губа. Вiн
не може повiрити, що я, лiкар, прийшов до нього, лiкаря, в кабiнет i
пропоную пити коньяк. Але вiн, звичайно, цього не каже. Ця велика вухата
тварина (за наших студентських рокiв "тварина" - була найвища похвала)
дуже тонка й розумна за деяких ситуацiй.
- Ти що, когось пограбував? А я думав, ти тiльки браконь р.- Вiн
дивиться на годинник. - Ну, гаразд. Робота скiнчилася... В нас один
чулан... Сховай поки що... А я покличу хлопцiв. До речi, як тво©
iнститутськi справи?
- О'кей! - кажу я.- Пройшов.
- I наша хрещениця теж пройшла, - посмiха ться Петро.
Вiн веде мене по коридору, далi ми поверта мо до велико© кiмнати, в
якiй тiльки одне вiкно й те чомусь угорi, Петро вiдчиня ще однi дверi,
лiворуч, впуска мене до маленького чуланчика, в якому сто©ть маленький
столик, три стiльцi та завалений папками стелажик бiля стiни. Вiн виходить
i за кiлька хвилин поверта ться з обома Миколами. Лiтнiй Микола несе ще
один стiлець, Зимовий Микола - чотири склянки. Я дiстаю з портфеля коньяк
i яблука.
- Нагода поважна, - каже Петро. Вiн неначе виправдову мене перед
Миколами. Вони посмiхаються, - вони теж вибачають менi таку безтактнiсть:
чоловiк трохи отетерiв на радощах.
- Закуска тiльки така, - показую на яблука.
- Нiчого, - посмiха ться Зимовий Микола. - I не таке переживали.
Важка руда рiдина тече в склянки. Ось вони вже повнi. Проте нiхто не
бере ©х до рук, мабуть, чекають, коли вiзьме свою гiсть. Я простягаю руку,
беру склянку й раптом ставлю ©© на стiл.
- Хлопцi, - кажу. - Поки ми не випили... В мене знiмок одного
хворого. Вожу з собою з першого дня, та все якось не випадало... Хотiлося
б порадитися з вами.
Всi тро трохи дивуються.
- Тягни, - каже Петро. Вiн перший бере до рук лискучий папiр, поверта
до свiтла. Примружу одне, потiм друге око. - Типовий канцер, - каже вiн,
але й далi розгляда знiмок. - Щоправда, пляма нiби трохи димчата.
Знiмок переходить до рук Зимового Миколи.
- I дуже темна. На канцер не схоже.
Лiтнiй Микола дивиться через його плече.
- Чому не схоже? Пляма - сiра.
- Темно-сiра, майже темна, - не згоджу ться Зимовий Микола. - Не зовсiм
гарний знiмок. Ми робимо кращi. Ти , привозь його сюди. Я ковтаю тугий
згусток слини.
- Вiн - тут.
Шестеро очей дивляться на мене. Всi досвiдченi, я не можу нiчого в них
прочитати, та й знаю: що б не прочитав, воно менi тепер не допоможе.
Ми опинилися з рiзних бокiв невидимо©, непроникно©, куленепробивно©
стiни. Я - по цей бiк, вони - по той. Ще вчора ми були разом, жартували,
смiялися, ще вчора ми були однаковi, а зараз - рiшуче iншi. Живе й неживе!
Нi, не те. Але щось подiбне. Вони намагаються прорватися крiзь ту стiну, i
намагаюся я, але всi ми розумi мо, що те - неможливо. Iснують бар' ри, якi
людина не може подолати.
- Ну що ж... Якщо ти готовий, можемо зробити зараз, - каже Лiтнiй
Микола.
Я пiдводжуся iз стiльця. Обидва Миколи пiдводяться слiдом за мною.
Чомусь я сприймаю все зовсiм не так, як тодi, коли заходжу ось в такi
кабiнети в бiлому халатi. Виявля ться, на однi й тi ж предмети може
дивитися з однi © оболонки дво людей, i цi люди зовсiм не схожi мiж
собою. Й нiякi сили свiту не можуть звести тих двох людей в одну людину.
А яка холодна пластмаса екрана. Я притулився до не© грудьми, пiдборiддя
поклав у спецiальну ямочку, так, як менi наказав Зимовий Микола. Саме
наказав. А чий це голос луна з сусiдньо© кiмнати? Його, Миколин?
"Вдихнути. Затримати вiддих. Дихати". Все в наказовiй формi. Нi, це якийсь
чужий голос. А точнiше, не чужий, а очужiлий. Там, у тiй кiмнатi, за
пультом Микола не ма права на спiвчуття, бо тодi погано виконуватиме
роботу. Ма ч ©© не ма ? Не ма ? Ма ? А можи, все це менi просто зда ться?
Миколин голос нi трiшечки не помiнявся?
"Вжж-ж, вжж-ж" - двiчi вжика бiля мо©х грудей невидима пилочка. I
знову той самий незнайомий холодний голос: "Можна одягатися". I - на
терцiю теплiше: "Посидь тут або погуляй надворi".
Вони залишилися в рентгенкабiнетi, а я вийшов на вулицю. Я ходив
довкола будинку, ходив по лiкарняному парку, де майже всi лавочки були
вiльнi, але не мiг сiсти на жодну. Ходив i ходив i намагався не думати про
рентгенкабiнет, про майбутню розмову. Я думав про свою лiкарню (просто
неймовiрио, що можу думати зараз про таке: мене вразило обладнання
рентгенкабiнету, от би нам хоч половину того, що в там), про Марiю, про
Раю, про Iнну, про Iпну я думав найбiльше, я ©й так i не подзвонив пiсля
того дня й тепер шкодував. Можливо, я вже ©й i не подзвоню. Дуже можливо.
Я бачив ©х усiх неначе через густо сито, нередi мною висiло якесь
запинало, крiзь яке не могли пробитися чистi i яснi думки.
Перед порогом зупинився, зiбрався на силi. Важко, але досить упевнено
прочинив дверi чуланчика. Петро та Миколи вже були там. Я поглянув на них,
i щось затремтiло в мо му серцi, гаряча хвиля заповнила його, аж я хапонуи
ротом повiтря.
- Що ж ти, охламоне, пас обманю ш? - сказав Петро. Його очi iскрили
радiстю.- В тебе ж нiчого нема . Ось твiй знiмок.
I вiн поклав породi мною на стiл вологу плiвку.
- Маленька, як горошина, плямочка, - сказав Зимовий Микола. - Вже майже
розсмокталося. Нiякий це не канцер.
Я дивився на знiмок, я, звичайно, вiрив, хоч силою iнерцi© що був десь
там, у чорному темному тунелi, в циклофазотронi, i летiв, як мезон.
Потрiбно ще якийсь час, щоб остаточно вийти з нього.
- Ну що ж, хлопцi, - взяв у руки склянку Петро. - Пропоную випити за
найщасливiшу людину на землi. Все в нього, як вiн сам сказав - о'кей!
Пiдозри не справдилися, син до iнституту поступив, вдома на нього чека не
дочека ться кохана дружина... Тво здоров'я, Вiкторе. Будьмо.
- Будьмо, - сказав я.
Ми випили.
А земля крутилася й далi, летiла, не вiдчуваючи мо © ваги,- мабуть,
щасливi люди стають невагомi.