Райка чомусь поступила не до iнституту, а до педтехнiкуму, по його
закiнченнi вчителювала и Нiжинi, а потiм, казали, вийшла замiж за льотчика
й полетiла чи по©хала з ним па Далекiй Схiд, а далi ©© слiд для мене
загубився. Хтось колись казав, буцiм ©© чоловiка перекинули в Одеську
область. I ось вона сто©ть передi мною. Але як же вона постарiла! Як
огрубiло ©© обличчя. Що було в ©© обличчi хлопчачого, перетворилося на
дядькiвське, й стало воно ще квадратнiшим, й покосiшали очi, осiннi сивi
роси уже впали на ©© волосся, але вона його не фарбувала. Вiд колишньо©
Райки в нiй лишилися смiх i та ж вiдкритiсть погляду та зеленi iскорки в
очах.
- Вiктор (уже не Вiхтор), барбос, скiльки ж це ми а тобою не бачилися?
Ой, а потовстiв як! Був же, як очеретина. Жiнка загодову ? А я свого
тримаю на режимi. Дво хлопцiв? Поступа який, менший? А в мене - дiвки.
Бракороб попався чоловiк. I такий плохий... Все в лопухах хова ться. -
Вона засмiялася. - Жартую. Може, породича мося? У мене дiвка - перший
сорт, у тебе парубок. - Вона поглянула на годинник. - Вiтька, чорт, я
сважено поспiшаю. Ось телефон i адреса, - вона висмикнула з сумки блокнот
i рвонула аркуш. - Дзвони й заходь. Приходь обов'язково. Ти тут надовго?
До кiнця екзаменiв? Чудово.. Два днi ще в мене будуть скаженi, а тодi
розвантажуся. Давай лапу. Побiгла.
У Райки слова з дiлом не розходяться - вона справдi побiгла. Я дивився
©й услiд i намагався оговтатися пiсля шквалу. Я сам, як кажуть у нас у
селi, швидкий Берко, але й менi такий темп понад силу.
- Ра©са Архипiвна - голова предметно© комiсi© по лiтературi, -
багатозначно повiдомив Онищенко.
Я був затурканий, але те, що вiц сказав, осягнув одразу. Отже, за один
екзамен можна не переживати. Теплий струмiнець ворухнувся у грудях.
Ра©са Тирса! Чи то пак, Попова. Попова - ©© прiзвище по чоловiку. Живе
на Борщагiвському масивi. Це десь далеко. Але треба по©хати. Цiкаво, у
яких вихорах обкрутило ©© життя. Певно, побачила сиiту. Й закiнчила
iнститут або унiверситет. Укра©нське вiддiлення фiлологi©. Чоловiк,
мабуть, уже на пенсi©, ©х, льотчикiв, рано вiдправляють на пенсiю.
Мене й самого потрiбно вiдправити на пенсiю. Якi дурницi беруться до
голови! В мо©й головi застряла якась думочка, i я не можу вхопити ©©, вона
вислиза , як цвях без головки.
- Скажiть, що з дружиною Аркадiя Васильовича?
Онищенко мнеться.
- Паралiч. Вже четвертий рiк у лiкарнi. Там - безнадiйно... Возив у
Москву i Ленiнград. Так що...
Вiн гада , я запитував на той предмет, чи не забрати ©© до нашо©
лiкарнi.
З iнститутських дверей виходили студенти. Переступаючи одразу по кiлька
сходинок, крокував Олексiй Дiгтяр. Високий, тонкий, - складапий метр,
незалежний i самотнiй. Iншi абiтурi нти перемовлялися мiж собою,
зупинялися, креслили щось на паперi, вiн обминав ©х, як стовпцi. Самотньо
йшов i мiй Едик. Iшов спокiйно, на його красивих губах лежала втомлена
незрозумiла менi посмiшка.
Я вiдчув, що теж посмiхаюся, але якось дурникувато й злякано, в мене
враз змокрiли чоло та верхня губа й колючий холодок поповз вiд комiра внцз
по спинi. I тiльки коли Едик схитнув головою, я зрозумiв, що й цей екзамен
вiн склав на чотири. Оiищенко показав великий палець. Це ма означати, що
все йде, як i мало йти.
На Едиковому чолi - глибока, незнайома менi задума.
- Попався дужо важкий бiлет. Я вiдповiдав добре... Нi, все правильно -
четвiрка. Просто неймовiрно важкий бiлет.
Менi здасться, Едик когось гра . Гра серйозного, зiбраного хлопця. Але
вiн серйозний i так. Та й перед ким тут грати - перед Онищенком! А може,
ця задума-гра на його чолi що пiсля екзамену?
Опищопко пiшов, дрiбно пиробнраючн ногами. Ми пiшли в протилежний бiк.
Пообiдали в кафе, далi Едi©ка звабила реклама фiльму з дженджуристим
ковбо м на осатанiлому копi.
- Треба розвiятися, - тверезо й розважливо сказав Едик. - Я знаю, що це
рунда, але хоч посмiюся.
Едик умi знаходити в серйозному смiшне. Я не вмiю, и через те пiшов
додому.
Я знову проходжу повз камiнночолих швейцарiв, менi здасться, вони
поглядають на мене, як на потенцiйного злочинця. Черювi на поверсi теж
щоразу промацують мене поглядами й вимогливо просять:
- Покажiть вiзитку. Ви з якого номера?
Разом з ключем чергова да менi листа. Це для мене - повна
несподiванка. Ще й на конвертi не зазначено зворотну адресу.
Ледве нерестунаю дорiг номера, нетерпляче розриваю конверт. Торопiю ще
дужче: впiзнаю нерiвний, ламаний Вовчий почерк. Зда ться, це - вперше я
одержую вiд нього лист взагалi. Що ж його спонукало написати, яка
невiдкладна потреба водила його рукою?
Починаю продиратися крiзь частокiл кострубатих лiтер.
"Дорогий тату!
Як ти там, у Ки вi, живеш? Чи хороший у вас готель, до ви харчу теся?
Менi зда ться, ти не вмi ш влаштовувати свiй побут, не вмi ш турбуватися
про себе. Подумай про себе. Марафон у вас чималенький. I взагалi, ти там
не дуже викладайся, не лягай кiстьми. Бо... може, воно й нi до чого. А
власних здоров'я i нервiв не повернеш. Я вже сам глава сiм'© й можу давати
поради з висоти свого сiмейного становища. Звичайно, ти можеш послатися на
свiй бiльший у кiльканадцять разiв досвiд. Але вiн не завжди визнача все.
Iнодi з ближчо© вiдстанi видно бiльше, нiж з далеко©. До того ж я можу
подивитися на справу ще з одного боку: я - твiй син, який завдав тобi
немало прикрощiв. I хто зна , чи не завдам ще. То якщо розпорошуватимеш на
нас сво© нерви, ©х тобi вистачить ненадовго. Ось так.
В мене все гаразд. Гиркаемося з Асею, вона мною керу i шпетить мене
немилосердно за дiло й без дiла, а я тiльки раз за©хав ©й у зуби.
Погрожувала пiти до батькiв, але не пiшла. Живемо ми з нею весело й
дружно, за два мiсяцi зiбралося пляшок, що в коридорi i в кухнi нема як
пройти. Потрiбно або вiднести ©х на приймальний пункт, або покинути нити.
Скорше - друге. Просто наш медовий рiк затягнувся, хоч не такий вже вiн i
медовий. Проте за нас не хвилюйся, сподiваюся, дамо собi лад самi! Думай
бiльше про себе. Вiдвiдуй кiно i театри, добре харчуйся, багато спи i пий
соки. Передай вiтання Едиковi, скажи йому, що Александр Македонський i
Юлiй Цезар почувалися дуже нещасними людьми.
Цiлую, твiй син Володимир".
Я довго сидiв у крiслi непорушпо. Отакий у мене нахаба син - прислав
листа, в якому пише, що завдав менi чимало прикрощiв i може завдати ще. I
взагалi, в листi чимало вульгарного ("не лягай кiстьми", "не накладайся")
й такого, чого я сво©м батькам не написав би. А водночас щось в листi
таке, що зворушило мене. Насамперед оце прямолiнiйно-примiтивне пiклування
про мою персону. За все мо життя нiхто (навiть батьки) не радив менi, щоб
я вчасно ©в i достатньо розважався, спав i пив соки. Ну, це можна
сприйняти й ва невдатний жарт. Але я вловлюю в листi й справжнiй неспокiй,
якусь засторогу, якусь пораду, менi зда ться, Вовка зна щось таке, чого
не знаю я, хоче менi допомогти.
Ось: дожився - син радить, як жити в свiтi. Чому вiн менi радить? Для
чого написав цього листа? Не знаю. Я нiчого по знаю. Менi гарно вiд цього
листа й чомусь тривожно. Аж тепер збагнув до кiпця одвiчну сентенцiю про
великих i малих дiтей та велике й мале лихо. Збагнув шкурою. Хоч i малими
дiтьми я гаразд не натiшився. Робота й робота, наради та засiдання,
вiдрядження та конференцi©. Що мо© дiти перейняли од мене? Чого я ©х
навчив? Як рано вставати, як сiяти-орати, як шанувати старших?
Найбiльше менi в пам'ятi вiдпустки. Особливо одна, яку провели на
березi Десни. Хоч найняли кiмнату в дiда та баби, але поставили в кiнцi
городу над затокою-озером намет i спали там, рано-вранцi я будив хлопцiв
на рибу, звечора вони просили взяти ©х iз собою, а вдосвiта не хотiли
вставати, сидiли в човнi заспанi та сердитi, але сходило сонечко,
пригрiвало, й спивало з ©хнiх личок сон та вовкодухiсть, i наливало щiчки
рум'янцями, а очi рибальським завзяттям. Ми ловили карасiв, плiток i
краснопiрок, я поставив справу так, що буцiм мали забезпечити себе i маму
харчами, хлопцi перейнялися цi ю iде ю й збирали ягоди та гриби, ловили
рибу заповзято. Тi рибальськi ранки на озерi й досi в мо му серцi. Ми
прив'язували човна до очерету, вудки закидали пiд латаття, i в шестеро
очей пильно стежили за поплавками. Кому пощастить першому... Але то не
були справжнi ревнощi - рибу вкидали до однi © сiтки. Тi ранки особливо
зрiднили мене з синами. А потiм ми варили пiд осокорами юшку й тут же, пiд
осокорами, лягали на сiнi спати й спали до обiду. Пiсля обiду йшли до лiсу
або купалися на рiчцi. Купалися всi разом, i плавали наввипередки, й
бризкалися водою, i Люба розбороняла нас. Це було особливо хороше, коли
вона вдавапо-грiзно утихомирювала нашi бунти. Вечорами читали або грали в
карти - в дурня. I все мрiяли впiймати сома, ставили приладу, але не
впiймали.
Мабуть, це теж сво рiдний его©зм, але я почувався до кiнця затнiпио
тiльки тодi, коли зi мною були дiти та Люба. Менi тодi смакувала ©жа, й
читалися книжки, i спи снилися лiгкi та при мнi. Так, так, тут мають вагу
не якiсь доброчинностi, а его©зм. Я завжди привожу з вiдря джень дружинi
та дiтям подарунки, бо люблю, як вони охають та ахають й обцiловують мене,
я насолоджуюся i втiшаюся таким чином i тодi здаюся собi кращим, нiж к
насправцi; менi й страва не лiзе в горло поза домiвкою - всiляке заласся:
бутерброди з iкрою та червоною рибою,- бо зi мною не ласують Люба, Вовка
та Едик. Люба радi тим подарункам, либонь, дужче, нiж хлопцi, i потому
нона вночi особливо щедра зi мною. Отже, купую я всiлякi речi не з велико©
щедростi. Навпаки, чоловiк я скупий, знаю за собою цей грiх, але й
боротися проти цього не хочу. Я не знаю, звiдки це в менi, мабуть, од
батькiв, ощадливих та невибагливих до ©жi та одягу.
Я важко розлучаюся зi сво©ми старими костюмами, менi муля непотрiбна
рiч у квартирi, менi болить неспожита та перепсована ©жа. Й купую я
здебiльшого речi дешевi, хоч i розумiю, що це неправильно. Мабуть, знову ж
таки це - вiдгомiн далеких голодних рокiв. Я з них вискочив, а вони з мене
- нi. Я весь час уловлюю в собi звички селюка, я чимось дуже схожий на
свого батька, який i досi повча мене з кожно© нагоди, хоч не може не
розумiти, що на всесвiтнiх перегонах я залишив його далеко позаду.
Принаймнi про це йому нагадують i мо© невеликi (тридцять карбованцiв)
щомiсячнi грошовi перекази. Спочатку я просто привозив ©м грошi або якiсь
речi, але що можна подарувати сiмдесятилiтнiм батькам? Кролячу шапку,
кожушану жилетку, хустку або капцi? Та й потiм помiтив, що iнтервали мiж
мо©ми по©здками в село стають все бiльшi й все дужче браку грошей у
сiм'©, i я вирiшив раз i назавжди встановити твердий лiмiт, хоч Люба пiсля
першого нерсказу не розмовляла зi мною два тижнi. Але ж ми так само
посила мо двадцять карбованцiв ©© матерi.
Я давно впевнився: людська скупiсть не ма меж, як i людська вдячнiсть.
Рокiв десять тому я допомiг поступити до залiзничного технiкуму Любиному
племiнниковi й трохи допомагав йому грiшми. I ось вiн вже рокiв п'ять
просто тероризу нас - взяв собi за обов'язок привозити з усiх по©здок нам
подарунки у виглядi бухарських динь, чернiгiвсько© картоплi, молдавського
винограду. Вiн вже давно "перекрив" усю нашу маленьку допомогу й зна , що
ми багатшi за нього, а отже, й досi почува ться нашим невiдплатним
боржником.
Я ще раз перечитав листа, й знову менi повiяло попiд серцем теплим
вiтерцем i водночас щось налякало. Я згорнув листа вчетверо, сховав до
внутрiшньо© кишенi пiджака. Я чомусь вирiшив не показувати його Едику. Й
вирiшив бiльше не вертатися сьогоднi до листа думкою.
Сiдаю в крiсло, беру в руки книжку. Коли вже я домучу цього Маркеса.
Томик грубенький. I для чого я мучуся? Щоб довести собi, що я не
пайдурнiший на планетi? А чи для того, щоб не видаватися бовтюхом у
товариствi, де заходить мова про лiтературу? Не подоба ться менi Маркес.
Iнодi нiби щось озоветься до мене з його сторiнок, вловлю якусь думку, а
далi зпозу напружуюся, аж вивертаю мiзки. Чомусь менi зда ться: цей Маркес
водить мене за носа, а сам пiдхихику з кутка. А що як не тiльки мене?
Колись же й голого короля всi бачили ошатно одягненим. Ось тут i
розберися. Хто це з великих давав комусь пораду: пиши простiше, ти досить
розумний, щоб писати просто. Мабуть, тiльки голий не король, а я. Чи що
хтось у натовпi такий самий? Агов, озовiться!
Помiчаю, що знову не читаю. Я просто не можу тут по-справжньому
заглибитися в книгу. Менi незрозумiло, чому. Я весь час щось думаю, до
чогось прислухаюся. Велетенський готель зда ться менi схожим на порожню
бочку. Нi, не на порожню. На бочку, в якiй обкручуються старi iржавi
обручi. Десь у коридорi гуде пилосос, клацпув лiфт, забулькотiла вода в
трубi - i знову тиша. Й знову почуваюся кепсько. Мене щось точить.
Мене точить тиша. Продiрявлю , як шашiль суху дошку. Подзвонив на
роботу. Поговорив iз сво©м заступником. У них - запарка. Харчоблок
переобладнувати закiнчують, а дорогу не розпочинали. Пома асфальту.
Завод, який обiцяв дати асфальт, вiдмовив. Завтра сходжу до мiнiстерства.
Доведеться знову турбувати Миколу.
Покружлявши думкою подвiр'ям сво © лiкарнi, тупо впиваюся очима в сiру
стiну. Кудись би пiти. З кимось поговорити. А може, ©© справдi ризикнути?
Чимало мо©х спiвкурспикiв залишилося в Ки вi. Я прихопив з собою старий
записник, у якому кiлька телефонiв. З деким зустрiчався на нарадах,
хтось дав чийсь телефон. Але всi записи - давнi.
Якннсь час нас не полишало почуття стадностi, я сказав би -
iнкубаторпостi, нам чогось не вистачало, ми ще не поодружувалися, не
знайшли нових друзiв. Тодi друзiв знаходили легко. Нових друзiв, i
забували старих.
У днi навчання ми, хлопцi-медики, чомусь частiше дружили з дiвчатами.
Не знаю чому, може, що вони чутливiшi, м'якшi душами, а ми ще не забули
сво©х матерiв, може, що дiвчата писали конспекти, а ми не писали, й нам
доводилося користуватися ©хнiми конспектами, може, що пiдгодовували
смаженою картоплею та дерунами. Все разом.
Я теж дружив з дiвчатами, з дiвчиною. З Марi ю Монь. Красивою
свiтловолосою дiвчиною, красивою не якоюсь особливою, а звичайною красою.
Красою укра©нською. дiвчата красивi осяйно. мовби не вельми красивi,
але в яких iскринка, жаринка, вона першою впада в око, i хлопець
здебiльшого тiльки й бачить ту жаринку. Це може бути митт вий позирк
гарних оченят, лiнiя брiв, усмiшка чи навiть звичка (iнодi вiдпрацьована,
чого хлопець не зна ) поправляти волосся. Нiчого того Марiя Мень не мала.
У не© звичайне все - вiд iменi до обличчя - нi круглого, нi видовженого -
вiд звичайних кiс до постави. Звичайна сiльська дiвчина, ще й без великих
здiбностей до навчання - брала посидючiстю, працьовитiстю.
З Марi ю дружив пе тiльки я. Нiхто з пас не був по-сиранжпьому в не©
закоханий, хiба що тiль-тiль, нiхто не важився на ©© цноту (таке й на
думку не спадало, це було б святотатством), нiхто з нас на молодших курсах
не збирався до не© свататись. Хлопцi ж iз старших курсiв, подивившись ©й
услiд, iнодi довгенько стояли, замислено розглядаючи носки сво©х
черевикiв. Не спантеличенi, по розтривоженi, а саме замисленi. Вона й
вийшла замiж за хлопця з останнього курсу, якого залишали лаборантом на
кафедрi урологi©.
З того часу я бачив Марiю лише один раз. I телефон у мо му записнику,
мабуть, давнiй. Але що я втрачаю, чому не можу спробувати подзвонити?
Я набрав иомер. До телефону довгенько не пiдходили, нарештi пролунало
мелодiйне, спiвуче "алло".
- Скажiть, будь ласка, це не Марiя Минь? На тому кiнцi невелике
замiшання.
- А чого ви не на роботi? - як завжди, я мелю дурницi, бо вже
здогадався, що це вона.
- А тому, що робота не вовк. I чому ви не вигадали чогось дотепнiшого?
Хто це? В мене на сковородi котлети.
- А чому ви не запросите на котлети? Колись же запрошували. Це Вiктор.
Вiктор Киричеико.
- Вiтя? Не впiзнала. Будеш багатий.
- Я вже й так багатий.
- Прийду позичати грошi... Зачекай хвилинку, я зменшу пiд сковорiдкою
вогонь.
У трубцi щось кавка - ©© поклали на стiл або тумбочку. За пiвхвилини в
нiй знову пролунало спiвуче "алло":
- Як це ти згадав? Звiдки дзвониш?
- З готелю.
- Викликали на якусь параду?
- Та нi... При©хав показати синовi Ки©в.
Менi чомусь не хочеться говорити, що син поступа до нашого iнституту.
- А вiн вже вищий за мене i не хоче, щоб я водив його за руку. Сиджу,
нудьгую.
- Значить, подзвонив, бо знудьгувався.
- Та нi. Згадав ось... Як ти живеш?
- Помаленьку.
- В тебе, зда ться, теж син?
- Син.
- Ну... як вiн?
- Помаленьку.
- Що не одружився?
- Збира ться.
- А ти?
- Збираюся.
- Зда ться, ти й минулого разу, це було рокiв п'ять тому, збиралася
замiж. Все перебирает.
Таки згадав, що Марiя розлучилася з чоловiком. Тривiальна iсторiя:
подавав великi надi©, спився, розгулявся.
- Грiх тобi, Вiкторе, смiятися з бiдно© жiнки. Син у мене... для нього
й живу. Якi вже там менi замiжки.
Вона це говорить так, як сказала б ©© мати чи якась iнша проста
сiльська жiнка; у моему серцi гарно потеплiло.
- Я не жартую, Марi . Хоч... це таки правда. Розсобачився народ. Таких,
щоб переспати... Тьху... пробач, я по-старому. Ну, таких багато. А
порядних людей - кiт наплакав.
- Твоя правда, Вiкторе. А як у тебе вдома? Все гаразд?
- Гаразд. Але по телефону всього не переповiсти. А ти таки не хочеш
запросити мене на котлети? Я чую в трубку, як вони нахпуть.
- Ну чого ж... При©жджай. Хочеш - навiть зараз. А лiпше - завтра. На
обiд. До речi, в мене обiдатиме одна особа.
- Яка особа?
- Нехай покортить.
- Що це ви сьогоднi... Один мене iнтригував. Тепер ось ти. Може, я не
захочу ту особу бачити.
- Захочеш. Прилетиш на крилах.
- Тепер я не спатиму всю нiч.
- Ну гаразд, спи. Iнна Строева! Я ж все знаю... Котлети шкварчать.
Адреса моя в тебе ? Запиши про всяк випадок, у нас номер будинку
помiнявся. Бувай.
Я поклав трубку. Сиджу й посмiхаюся дурнувато. Отже, я напросився в
гостi. I там буде Iнна Строева. Визнана, неперевершена iнститутська
красуня. Неординарна красуня. З iскоркою. Жаринкою. Стрижена пiд хлопця. З
пушком над губою. З нiжним, нiби виточеним з мармуру пiдборiддям.
Гiмнастка-першорозрядниця. Вiдмiнниця. Молодша вiд мене на два курси. В
не© були закоханi хлопцi з усiх курсiв. Принаймнi так менi здавалося. Я не
осмiлився ©й освiдчитись. Не осмiлився навiть пiдiйти до не©. Випадково
кiлька разiв опинялися разом на змаганнях, на концертах, i один раз -
десять днiв - у Полтавськiй областi на кукурудзi. То був зоряний час
кукурудзи, гуцульського танго i дiвочих чобiткiв з блискучими пiдкiвками.
Менi все те й запам'яталося отако, вкупi - золотi качани кукурудзи,
гуцульське танго i блиск пiдкiвок. Ми танцювали на широкiй сiльськiй
вулицi бiля купи колод. Кiлька разiв я танцював з Iнною. I двiчi проводив
©© з iншою дiвчиною до двору, ризикуючи напiвшерстяними штаньми, якi
намагався перекро©ти на свiй лад пес Бобик. Вiн бiгав з нашийником, i його
чомусь не прив'язували. Бобика боялися дiвчата.
Потiм Iнна по©хала. А ми лишилися. I я лишився поза силовим полем ©©
уваги назавжди. I ось сиджу зараз, згадую все те й посмiхаюся, як останнiй
йолоп. Я не знаю, чого посмiхаюся. Я не вiрю, що отакi зустрiчi можуть
принести якусь втiху. Два листочки з двох дерев, якi впали па воду i ©х
знову на мить зiгнало докупи течi ю. I дивно менi, що я розмiрковую так
спокiйно. Колись вiд однi © думки про Iнну мене пойман дрiж, аж цокотiли
зубi©. А скiльки ворогiв я скосив, скiльки лiтакiв врятував, скiльки пик
розквасив (все це, зрозумiло, в мрiях), завойовуючи (в мрiях також),
закохуючи у себе Iнну. Я й досi пам'ятаю один сюжет (щось подiбне, тiльки
трохи реальнiше, бачив пiзнiше в кiлькох фiльмах). Лечу в лайнерi, в ньому
летить Iнна (з чоловiком або ще не одружена), всi льотчики чомусь
отруюються, в лiтаку - панiка, я сiдаю за кермо (пiлот, що кропив посiви,
показував прилади управлiння лiтака), веду лiтак на Ки©в, садовлю на море,
лiтак почина тонути, але до лiтака пливуть човпи, я розчиняю вгорi вiкно,
першою випускаю Iнну (у варiантi, де в Iннин чоловiк, вiн лежить на
пiдлозi, зомлiлий од страху, i я останнього вкидаю його в один з човнiв),
за нею - iнших пасажирiв, i аж потому сам залишаю лiтак, вода враз
поглина його, мене привозять на берег i я, поранений при посадцi лiтака,
втрачаю свiдомiсть на ©© очах, а потiм лежу в лiкарнi, мене хочуть
вiдвiдати тисячi людей, але пропускають до мене лиш одну Iнну.
Цiкаво, якби Iнна знала хоч один iз цих мо©х сюжетiв, чи не прийняла б
мене за божевiльного?
Тепер над цими сюжетами можу смiятися i я.
А шкода. Щось у менi каже, що в тому в своя велика радiсть. З нею люди
справдi йдуть в небезпечнi походи i називають iменами сво©х коханих
гiрськi вершини та садовлять лiтаки, в яких розладналися управлiння.
Между том, как палладины
Мчались грозно ко врагам
По равнинам Палестины,
Именуя пежпых дам.
Для мене все те вже втрачено назавжди.
Надвечiр подзвонив Аркадiй Васильович.
- Гм... гм... - прогмукав вiн у трубку. - Як настрiй? Пройшли лiсову
зону. Не розчаровуйтесь. Добре йдемо. И авангардi. Весь загiн - позаду.
Ну, пе ввесь. Але - чимало зiрвалося... Чимало вернулося... Бажаю
наснаги... Гм... Гм... Добранiч.
Едик чув мою розмову по телефону. Не знаю тiльки, чн здогаду ться вiн,
з ким я розмовляв. Вiн нiчого не запиту , але, зда ться, здогаду ться про
все. Менi ста терпко па душi.
Засипаючи, я думав про розмову з Марi ю.
День десятий
В пiдготовцi до екзамену з фiзики я мiг допомогти Едиковi що менше, нiж
в пiдготовцi до математики. Мабуть, я був схожий на пiдмiтальника, який
да лад у кiмнатi, де сто©ть електронно-обчислювальпа машина. Або на
неграмотного жандарма, присутнього на допитi фiлософа.
Я забезпечив продовольчу базу, принiс мiнерально© i солодко© води
(мiнеральна - менi, солодка - Едиковi), черешень i полуниць з базару.
О пiв на другу одягнув чисту сорочку й пов'язав галстук. Я сказав
Едиковi, що йду до знайомих, колишнiх товаришiв по iнституту, й повернуся
пiзно. Едик хитнув головою. Я впевнений, вiн подумав, що оця моя мандрiвка
- дiлова, "для справи". Я не захотiв його розчаровувати.
В гастрономi взяв пляшку сухого болгарського вина та пляшку коньяку,
тортiв не було, тiльки тiстечка, але Марiя така господиня, що цi тiстечка
соромно покласти поруч з ©© домашнiми пундиками. В цьому я переконаний.
Марiя жила на Русанiвськiй набережнiй. За цi п'ять чи шiсть рокiв з
часу нашо© останньо© зустрiчi вопа змiнилася, й дужо змiнилася, одначе не
видавалася старою. Це була вербичка, яку вдарив мороз, деякi листочки
пожовтiли, але не опадали. При мна на взiр, ладненька (пошляки кажуть:
"Все там на мiсцi") жiночка в голубiй, iз скромними квiточками сукнi,
по-домашньому пов'язана косинкою, щоб по розтрiпалася зачiска i щоб не
заважали поратись на кухнi. Iншого я й не сподiвався побачити.
- Проходь, проходь, до вже менi дотримувати тi © пансько© чистоти, -
сказала вона.
Я таки скинув черевики, й Марiя дiстала з шухлядки бiля вiшалки
чоловiчi капцi. Я помiтив, що вони пiдтоптанi, не вельми, але пiдтоптанi.
З кухнi хвилями напливали апетитнi запахи.
- Я одружився б на самих запахах. I чого ти й досi не виходиш замiж?
- Я вже тобi казала. Кому я потрiбна? Та й сип у мене. Треба довести
його до пуття. А дума ш, легко... На сто тридцять.
- Ти все там же?
- Дiльничною. В кiнцi дня - ноги гудуть, i вже не знаю, чи це телiпав
серце хворого, чи в мене у вухах.
- Все одно не повiрю, Марi . Мабуть, шукала якогось диного,
особливого.
- Таких нема . То все фантазi© молодостi. А ми ж - не дiти. Я дивлюся
тверезо.
- Що ти розумi ш пiд тверезiстю?
- А що? Щоб був господар. Поважав тебе i ти його поважала. Ну й... щоб
розумiли одне одного. Не якось там... возвишено, а просто... могли прийти
одне одному на помiч у важку хвилину. Мабуть, це найважливiше.
Я не мiг не погодитися з нею.
- Чого ми нi сiло нi впало завели таку балачку? - спохопилаоя Марiя. -
Ще й тримаю тебе на кухнi, ходiмо до кiмнати.
- Ну, показуй сво© апартаменти.
- Що там показувати? Одинока жiнка з дитиною...
Я добре зробив, що одягнув капцi - пiдлоги виблискували чеським лаком.
Квартира - не вельми, але на три кiмнати, з лоджi ю, з видом на Днiпро, на
Лавру. Чудесна квартирка! На двi душi... I хороший меблевий гарнiтур -
югославська стiнка, всюди чистота, акуратнiсть, гарнi, по вельми дорогi,
але й не зовсiм дешевi дрiбнички за склом буфета, на столику та
пiдвiконнi. Якщо врахувати зарплату - сто тридцять карбованцiв...
Дурницi. Я зрозумiв усе ще вчора, з телефонно© розмови. Гарнi жiнки,
якi залишаються без чоловiкiв, на мо переконання, дiляться на двi
категорi©: однi неначе зриваються з припону, кидаються в шалений вир,
мiняють коханцiв мало не щотижня (чи коханцi мiняють ©х), цих жiнок
видають уже ©хнi очi: закличнi, грайливi, блудливi, вони з самого початку
продешевили i вiддаються за сережки, а то й за пляшку шампанського, i
iншi, в цих очi опущенi долу, вони й справдi поряднi чи майже поряднi, ©©
скрiзь виставляють поряднiсть, як щит. "Я - чесна, у мене он дочка", "у
мене син", вони перш за все й живуть для дiтей. Таких - хочеться найдужче,
й, зрештою, вони i плату виставляють комусь одному найвищу. Я не осуджую
нi тих, нi тих, проте таким, як Марiя, трохи симпатизую. Так я розгадував
Марiю з ©© трикiмнатною квартирою, з видом на Днiпро, югославською
стiнкою, килимами, красивими дрiбничками та чоловiчими капцямi сорок
четвертого розмiру. Я поглядав на Марiю, i щось бродило в сутiнках мо ©
душi, намагався з' днати в пам'ятi, стулити в одне два уривки однi ©
стрiчки, аж поки не зрозумiв - це вже двi зовсiм iншi стрiчки.
Марiя показу менi фото сина i його наречено©. Син - не схожшi на
матiр, довгоииднй, широкобровий; наречена - головата, крутолоба, тонкогуба
- в тако© не розгуля шся. Звичайно, я цього Марi© не кажу. Бачу па стiнi
фото нашого випуску - довгоши©, окастi чорногузики й чорно-гузочки перед
польотом. Отак само стоять вони на краю гнiзда й махають крилами. А потiм
розлiтаються, деякi зовсiм не вертаються з вирiю, iншi вертаються, будують
собi гнiзда на сусiднiх осокорах, а бува , схопляться дво за старе
покинуте гнiздо й б'ються, поки один не шугоне вниз, чiпляючись крилами за
закiнченнi вчителювала и Нiжинi, а потiм, казали, вийшла замiж за льотчика
й полетiла чи по©хала з ним па Далекiй Схiд, а далi ©© слiд для мене
загубився. Хтось колись казав, буцiм ©© чоловiка перекинули в Одеську
область. I ось вона сто©ть передi мною. Але як же вона постарiла! Як
огрубiло ©© обличчя. Що було в ©© обличчi хлопчачого, перетворилося на
дядькiвське, й стало воно ще квадратнiшим, й покосiшали очi, осiннi сивi
роси уже впали на ©© волосся, але вона його не фарбувала. Вiд колишньо©
Райки в нiй лишилися смiх i та ж вiдкритiсть погляду та зеленi iскорки в
очах.
- Вiктор (уже не Вiхтор), барбос, скiльки ж це ми а тобою не бачилися?
Ой, а потовстiв як! Був же, як очеретина. Жiнка загодову ? А я свого
тримаю на режимi. Дво хлопцiв? Поступа який, менший? А в мене - дiвки.
Бракороб попався чоловiк. I такий плохий... Все в лопухах хова ться. -
Вона засмiялася. - Жартую. Може, породича мося? У мене дiвка - перший
сорт, у тебе парубок. - Вона поглянула на годинник. - Вiтька, чорт, я
сважено поспiшаю. Ось телефон i адреса, - вона висмикнула з сумки блокнот
i рвонула аркуш. - Дзвони й заходь. Приходь обов'язково. Ти тут надовго?
До кiнця екзаменiв? Чудово.. Два днi ще в мене будуть скаженi, а тодi
розвантажуся. Давай лапу. Побiгла.
У Райки слова з дiлом не розходяться - вона справдi побiгла. Я дивився
©й услiд i намагався оговтатися пiсля шквалу. Я сам, як кажуть у нас у
селi, швидкий Берко, але й менi такий темп понад силу.
- Ра©са Архипiвна - голова предметно© комiсi© по лiтературi, -
багатозначно повiдомив Онищенко.
Я був затурканий, але те, що вiц сказав, осягнув одразу. Отже, за один
екзамен можна не переживати. Теплий струмiнець ворухнувся у грудях.
Ра©са Тирса! Чи то пак, Попова. Попова - ©© прiзвище по чоловiку. Живе
на Борщагiвському масивi. Це десь далеко. Але треба по©хати. Цiкаво, у
яких вихорах обкрутило ©© життя. Певно, побачила сиiту. Й закiнчила
iнститут або унiверситет. Укра©нське вiддiлення фiлологi©. Чоловiк,
мабуть, уже на пенсi©, ©х, льотчикiв, рано вiдправляють на пенсiю.
Мене й самого потрiбно вiдправити на пенсiю. Якi дурницi беруться до
голови! В мо©й головi застряла якась думочка, i я не можу вхопити ©©, вона
вислиза , як цвях без головки.
- Скажiть, що з дружиною Аркадiя Васильовича?
Онищенко мнеться.
- Паралiч. Вже четвертий рiк у лiкарнi. Там - безнадiйно... Возив у
Москву i Ленiнград. Так що...
Вiн гада , я запитував на той предмет, чи не забрати ©© до нашо©
лiкарнi.
З iнститутських дверей виходили студенти. Переступаючи одразу по кiлька
сходинок, крокував Олексiй Дiгтяр. Високий, тонкий, - складапий метр,
незалежний i самотнiй. Iншi абiтурi нти перемовлялися мiж собою,
зупинялися, креслили щось на паперi, вiн обминав ©х, як стовпцi. Самотньо
йшов i мiй Едик. Iшов спокiйно, на його красивих губах лежала втомлена
незрозумiла менi посмiшка.
Я вiдчув, що теж посмiхаюся, але якось дурникувато й злякано, в мене
враз змокрiли чоло та верхня губа й колючий холодок поповз вiд комiра внцз
по спинi. I тiльки коли Едик схитнув головою, я зрозумiв, що й цей екзамен
вiн склав на чотири. Оiищенко показав великий палець. Це ма означати, що
все йде, як i мало йти.
На Едиковому чолi - глибока, незнайома менi задума.
- Попався дужо важкий бiлет. Я вiдповiдав добре... Нi, все правильно -
четвiрка. Просто неймовiрно важкий бiлет.
Менi здасться, Едик когось гра . Гра серйозного, зiбраного хлопця. Але
вiн серйозний i так. Та й перед ким тут грати - перед Онищенком! А може,
ця задума-гра на його чолi що пiсля екзамену?
Опищопко пiшов, дрiбно пиробнраючн ногами. Ми пiшли в протилежний бiк.
Пообiдали в кафе, далi Едi©ка звабила реклама фiльму з дженджуристим
ковбо м на осатанiлому копi.
- Треба розвiятися, - тверезо й розважливо сказав Едик. - Я знаю, що це
рунда, але хоч посмiюся.
Едик умi знаходити в серйозному смiшне. Я не вмiю, и через те пiшов
додому.
Я знову проходжу повз камiнночолих швейцарiв, менi здасться, вони
поглядають на мене, як на потенцiйного злочинця. Черювi на поверсi теж
щоразу промацують мене поглядами й вимогливо просять:
- Покажiть вiзитку. Ви з якого номера?
Разом з ключем чергова да менi листа. Це для мене - повна
несподiванка. Ще й на конвертi не зазначено зворотну адресу.
Ледве нерестунаю дорiг номера, нетерпляче розриваю конверт. Торопiю ще
дужче: впiзнаю нерiвний, ламаний Вовчий почерк. Зда ться, це - вперше я
одержую вiд нього лист взагалi. Що ж його спонукало написати, яка
невiдкладна потреба водила його рукою?
Починаю продиратися крiзь частокiл кострубатих лiтер.
"Дорогий тату!
Як ти там, у Ки вi, живеш? Чи хороший у вас готель, до ви харчу теся?
Менi зда ться, ти не вмi ш влаштовувати свiй побут, не вмi ш турбуватися
про себе. Подумай про себе. Марафон у вас чималенький. I взагалi, ти там
не дуже викладайся, не лягай кiстьми. Бо... може, воно й нi до чого. А
власних здоров'я i нервiв не повернеш. Я вже сам глава сiм'© й можу давати
поради з висоти свого сiмейного становища. Звичайно, ти можеш послатися на
свiй бiльший у кiльканадцять разiв досвiд. Але вiн не завжди визнача все.
Iнодi з ближчо© вiдстанi видно бiльше, нiж з далеко©. До того ж я можу
подивитися на справу ще з одного боку: я - твiй син, який завдав тобi
немало прикрощiв. I хто зна , чи не завдам ще. То якщо розпорошуватимеш на
нас сво© нерви, ©х тобi вистачить ненадовго. Ось так.
В мене все гаразд. Гиркаемося з Асею, вона мною керу i шпетить мене
немилосердно за дiло й без дiла, а я тiльки раз за©хав ©й у зуби.
Погрожувала пiти до батькiв, але не пiшла. Живемо ми з нею весело й
дружно, за два мiсяцi зiбралося пляшок, що в коридорi i в кухнi нема як
пройти. Потрiбно або вiднести ©х на приймальний пункт, або покинути нити.
Скорше - друге. Просто наш медовий рiк затягнувся, хоч не такий вже вiн i
медовий. Проте за нас не хвилюйся, сподiваюся, дамо собi лад самi! Думай
бiльше про себе. Вiдвiдуй кiно i театри, добре харчуйся, багато спи i пий
соки. Передай вiтання Едиковi, скажи йому, що Александр Македонський i
Юлiй Цезар почувалися дуже нещасними людьми.
Цiлую, твiй син Володимир".
Я довго сидiв у крiслi непорушпо. Отакий у мене нахаба син - прислав
листа, в якому пише, що завдав менi чимало прикрощiв i може завдати ще. I
взагалi, в листi чимало вульгарного ("не лягай кiстьми", "не накладайся")
й такого, чого я сво©м батькам не написав би. А водночас щось в листi
таке, що зворушило мене. Насамперед оце прямолiнiйно-примiтивне пiклування
про мою персону. За все мо життя нiхто (навiть батьки) не радив менi, щоб
я вчасно ©в i достатньо розважався, спав i пив соки. Ну, це можна
сприйняти й ва невдатний жарт. Але я вловлюю в листi й справжнiй неспокiй,
якусь засторогу, якусь пораду, менi зда ться, Вовка зна щось таке, чого
не знаю я, хоче менi допомогти.
Ось: дожився - син радить, як жити в свiтi. Чому вiн менi радить? Для
чого написав цього листа? Не знаю. Я нiчого по знаю. Менi гарно вiд цього
листа й чомусь тривожно. Аж тепер збагнув до кiпця одвiчну сентенцiю про
великих i малих дiтей та велике й мале лихо. Збагнув шкурою. Хоч i малими
дiтьми я гаразд не натiшився. Робота й робота, наради та засiдання,
вiдрядження та конференцi©. Що мо© дiти перейняли од мене? Чого я ©х
навчив? Як рано вставати, як сiяти-орати, як шанувати старших?
Найбiльше менi в пам'ятi вiдпустки. Особливо одна, яку провели на
березi Десни. Хоч найняли кiмнату в дiда та баби, але поставили в кiнцi
городу над затокою-озером намет i спали там, рано-вранцi я будив хлопцiв
на рибу, звечора вони просили взяти ©х iз собою, а вдосвiта не хотiли
вставати, сидiли в човнi заспанi та сердитi, але сходило сонечко,
пригрiвало, й спивало з ©хнiх личок сон та вовкодухiсть, i наливало щiчки
рум'янцями, а очi рибальським завзяттям. Ми ловили карасiв, плiток i
краснопiрок, я поставив справу так, що буцiм мали забезпечити себе i маму
харчами, хлопцi перейнялися цi ю iде ю й збирали ягоди та гриби, ловили
рибу заповзято. Тi рибальськi ранки на озерi й досi в мо му серцi. Ми
прив'язували човна до очерету, вудки закидали пiд латаття, i в шестеро
очей пильно стежили за поплавками. Кому пощастить першому... Але то не
були справжнi ревнощi - рибу вкидали до однi © сiтки. Тi ранки особливо
зрiднили мене з синами. А потiм ми варили пiд осокорами юшку й тут же, пiд
осокорами, лягали на сiнi спати й спали до обiду. Пiсля обiду йшли до лiсу
або купалися на рiчцi. Купалися всi разом, i плавали наввипередки, й
бризкалися водою, i Люба розбороняла нас. Це було особливо хороше, коли
вона вдавапо-грiзно утихомирювала нашi бунти. Вечорами читали або грали в
карти - в дурня. I все мрiяли впiймати сома, ставили приладу, але не
впiймали.
Мабуть, це теж сво рiдний его©зм, але я почувався до кiнця затнiпио
тiльки тодi, коли зi мною були дiти та Люба. Менi тодi смакувала ©жа, й
читалися книжки, i спи снилися лiгкi та при мнi. Так, так, тут мають вагу
не якiсь доброчинностi, а его©зм. Я завжди привожу з вiдря джень дружинi
та дiтям подарунки, бо люблю, як вони охають та ахають й обцiловують мене,
я насолоджуюся i втiшаюся таким чином i тодi здаюся собi кращим, нiж к
насправцi; менi й страва не лiзе в горло поза домiвкою - всiляке заласся:
бутерброди з iкрою та червоною рибою,- бо зi мною не ласують Люба, Вовка
та Едик. Люба радi тим подарункам, либонь, дужче, нiж хлопцi, i потому
нона вночi особливо щедра зi мною. Отже, купую я всiлякi речi не з велико©
щедростi. Навпаки, чоловiк я скупий, знаю за собою цей грiх, але й
боротися проти цього не хочу. Я не знаю, звiдки це в менi, мабуть, од
батькiв, ощадливих та невибагливих до ©жi та одягу.
Я важко розлучаюся зi сво©ми старими костюмами, менi муля непотрiбна
рiч у квартирi, менi болить неспожита та перепсована ©жа. Й купую я
здебiльшого речi дешевi, хоч i розумiю, що це неправильно. Мабуть, знову ж
таки це - вiдгомiн далеких голодних рокiв. Я з них вискочив, а вони з мене
- нi. Я весь час уловлюю в собi звички селюка, я чимось дуже схожий на
свого батька, який i досi повча мене з кожно© нагоди, хоч не може не
розумiти, що на всесвiтнiх перегонах я залишив його далеко позаду.
Принаймнi про це йому нагадують i мо© невеликi (тридцять карбованцiв)
щомiсячнi грошовi перекази. Спочатку я просто привозив ©м грошi або якiсь
речi, але що можна подарувати сiмдесятилiтнiм батькам? Кролячу шапку,
кожушану жилетку, хустку або капцi? Та й потiм помiтив, що iнтервали мiж
мо©ми по©здками в село стають все бiльшi й все дужче браку грошей у
сiм'©, i я вирiшив раз i назавжди встановити твердий лiмiт, хоч Люба пiсля
першого нерсказу не розмовляла зi мною два тижнi. Але ж ми так само
посила мо двадцять карбованцiв ©© матерi.
Я давно впевнився: людська скупiсть не ма меж, як i людська вдячнiсть.
Рокiв десять тому я допомiг поступити до залiзничного технiкуму Любиному
племiнниковi й трохи допомагав йому грiшми. I ось вiн вже рокiв п'ять
просто тероризу нас - взяв собi за обов'язок привозити з усiх по©здок нам
подарунки у виглядi бухарських динь, чернiгiвсько© картоплi, молдавського
винограду. Вiн вже давно "перекрив" усю нашу маленьку допомогу й зна , що
ми багатшi за нього, а отже, й досi почува ться нашим невiдплатним
боржником.
Я ще раз перечитав листа, й знову менi повiяло попiд серцем теплим
вiтерцем i водночас щось налякало. Я згорнув листа вчетверо, сховав до
внутрiшньо© кишенi пiджака. Я чомусь вирiшив не показувати його Едику. Й
вирiшив бiльше не вертатися сьогоднi до листа думкою.
Сiдаю в крiсло, беру в руки книжку. Коли вже я домучу цього Маркеса.
Томик грубенький. I для чого я мучуся? Щоб довести собi, що я не
пайдурнiший на планетi? А чи для того, щоб не видаватися бовтюхом у
товариствi, де заходить мова про лiтературу? Не подоба ться менi Маркес.
Iнодi нiби щось озоветься до мене з його сторiнок, вловлю якусь думку, а
далi зпозу напружуюся, аж вивертаю мiзки. Чомусь менi зда ться: цей Маркес
водить мене за носа, а сам пiдхихику з кутка. А що як не тiльки мене?
Колись же й голого короля всi бачили ошатно одягненим. Ось тут i
розберися. Хто це з великих давав комусь пораду: пиши простiше, ти досить
розумний, щоб писати просто. Мабуть, тiльки голий не король, а я. Чи що
хтось у натовпi такий самий? Агов, озовiться!
Помiчаю, що знову не читаю. Я просто не можу тут по-справжньому
заглибитися в книгу. Менi незрозумiло, чому. Я весь час щось думаю, до
чогось прислухаюся. Велетенський готель зда ться менi схожим на порожню
бочку. Нi, не на порожню. На бочку, в якiй обкручуються старi iржавi
обручi. Десь у коридорi гуде пилосос, клацпув лiфт, забулькотiла вода в
трубi - i знову тиша. Й знову почуваюся кепсько. Мене щось точить.
Мене точить тиша. Продiрявлю , як шашiль суху дошку. Подзвонив на
роботу. Поговорив iз сво©м заступником. У них - запарка. Харчоблок
переобладнувати закiнчують, а дорогу не розпочинали. Пома асфальту.
Завод, який обiцяв дати асфальт, вiдмовив. Завтра сходжу до мiнiстерства.
Доведеться знову турбувати Миколу.
Покружлявши думкою подвiр'ям сво © лiкарнi, тупо впиваюся очима в сiру
стiну. Кудись би пiти. З кимось поговорити. А може, ©© справдi ризикнути?
Чимало мо©х спiвкурспикiв залишилося в Ки вi. Я прихопив з собою старий
записник, у якому кiлька телефонiв. З деким зустрiчався на нарадах,
хтось дав чийсь телефон. Але всi записи - давнi.
Якннсь час нас не полишало почуття стадностi, я сказав би -
iнкубаторпостi, нам чогось не вистачало, ми ще не поодружувалися, не
знайшли нових друзiв. Тодi друзiв знаходили легко. Нових друзiв, i
забували старих.
У днi навчання ми, хлопцi-медики, чомусь частiше дружили з дiвчатами.
Не знаю чому, може, що вони чутливiшi, м'якшi душами, а ми ще не забули
сво©х матерiв, може, що дiвчата писали конспекти, а ми не писали, й нам
доводилося користуватися ©хнiми конспектами, може, що пiдгодовували
смаженою картоплею та дерунами. Все разом.
Я теж дружив з дiвчатами, з дiвчиною. З Марi ю Монь. Красивою
свiтловолосою дiвчиною, красивою не якоюсь особливою, а звичайною красою.
Красою укра©нською. дiвчата красивi осяйно. мовби не вельми красивi,
але в яких iскринка, жаринка, вона першою впада в око, i хлопець
здебiльшого тiльки й бачить ту жаринку. Це може бути митт вий позирк
гарних оченят, лiнiя брiв, усмiшка чи навiть звичка (iнодi вiдпрацьована,
чого хлопець не зна ) поправляти волосся. Нiчого того Марiя Мень не мала.
У не© звичайне все - вiд iменi до обличчя - нi круглого, нi видовженого -
вiд звичайних кiс до постави. Звичайна сiльська дiвчина, ще й без великих
здiбностей до навчання - брала посидючiстю, працьовитiстю.
З Марi ю дружив пе тiльки я. Нiхто з пас не був по-сиранжпьому в не©
закоханий, хiба що тiль-тiль, нiхто не важився на ©© цноту (таке й на
думку не спадало, це було б святотатством), нiхто з нас на молодших курсах
не збирався до не© свататись. Хлопцi ж iз старших курсiв, подивившись ©й
услiд, iнодi довгенько стояли, замислено розглядаючи носки сво©х
черевикiв. Не спантеличенi, по розтривоженi, а саме замисленi. Вона й
вийшла замiж за хлопця з останнього курсу, якого залишали лаборантом на
кафедрi урологi©.
З того часу я бачив Марiю лише один раз. I телефон у мо му записнику,
мабуть, давнiй. Але що я втрачаю, чому не можу спробувати подзвонити?
Я набрав иомер. До телефону довгенько не пiдходили, нарештi пролунало
мелодiйне, спiвуче "алло".
- Скажiть, будь ласка, це не Марiя Минь? На тому кiнцi невелике
замiшання.
- А чого ви не на роботi? - як завжди, я мелю дурницi, бо вже
здогадався, що це вона.
- А тому, що робота не вовк. I чому ви не вигадали чогось дотепнiшого?
Хто це? В мене на сковородi котлети.
- А чому ви не запросите на котлети? Колись же запрошували. Це Вiктор.
Вiктор Киричеико.
- Вiтя? Не впiзнала. Будеш багатий.
- Я вже й так багатий.
- Прийду позичати грошi... Зачекай хвилинку, я зменшу пiд сковорiдкою
вогонь.
У трубцi щось кавка - ©© поклали на стiл або тумбочку. За пiвхвилини в
нiй знову пролунало спiвуче "алло":
- Як це ти згадав? Звiдки дзвониш?
- З готелю.
- Викликали на якусь параду?
- Та нi... При©хав показати синовi Ки©в.
Менi чомусь не хочеться говорити, що син поступа до нашого iнституту.
- А вiн вже вищий за мене i не хоче, щоб я водив його за руку. Сиджу,
нудьгую.
- Значить, подзвонив, бо знудьгувався.
- Та нi. Згадав ось... Як ти живеш?
- Помаленьку.
- В тебе, зда ться, теж син?
- Син.
- Ну... як вiн?
- Помаленьку.
- Що не одружився?
- Збира ться.
- А ти?
- Збираюся.
- Зда ться, ти й минулого разу, це було рокiв п'ять тому, збиралася
замiж. Все перебирает.
Таки згадав, що Марiя розлучилася з чоловiком. Тривiальна iсторiя:
подавав великi надi©, спився, розгулявся.
- Грiх тобi, Вiкторе, смiятися з бiдно© жiнки. Син у мене... для нього
й живу. Якi вже там менi замiжки.
Вона це говорить так, як сказала б ©© мати чи якась iнша проста
сiльська жiнка; у моему серцi гарно потеплiло.
- Я не жартую, Марi . Хоч... це таки правда. Розсобачився народ. Таких,
щоб переспати... Тьху... пробач, я по-старому. Ну, таких багато. А
порядних людей - кiт наплакав.
- Твоя правда, Вiкторе. А як у тебе вдома? Все гаразд?
- Гаразд. Але по телефону всього не переповiсти. А ти таки не хочеш
запросити мене на котлети? Я чую в трубку, як вони нахпуть.
- Ну чого ж... При©жджай. Хочеш - навiть зараз. А лiпше - завтра. На
обiд. До речi, в мене обiдатиме одна особа.
- Яка особа?
- Нехай покортить.
- Що це ви сьогоднi... Один мене iнтригував. Тепер ось ти. Може, я не
захочу ту особу бачити.
- Захочеш. Прилетиш на крилах.
- Тепер я не спатиму всю нiч.
- Ну гаразд, спи. Iнна Строева! Я ж все знаю... Котлети шкварчать.
Адреса моя в тебе ? Запиши про всяк випадок, у нас номер будинку
помiнявся. Бувай.
Я поклав трубку. Сиджу й посмiхаюся дурнувато. Отже, я напросився в
гостi. I там буде Iнна Строева. Визнана, неперевершена iнститутська
красуня. Неординарна красуня. З iскоркою. Жаринкою. Стрижена пiд хлопця. З
пушком над губою. З нiжним, нiби виточеним з мармуру пiдборiддям.
Гiмнастка-першорозрядниця. Вiдмiнниця. Молодша вiд мене на два курси. В
не© були закоханi хлопцi з усiх курсiв. Принаймнi так менi здавалося. Я не
осмiлився ©й освiдчитись. Не осмiлився навiть пiдiйти до не©. Випадково
кiлька разiв опинялися разом на змаганнях, на концертах, i один раз -
десять днiв - у Полтавськiй областi на кукурудзi. То був зоряний час
кукурудзи, гуцульського танго i дiвочих чобiткiв з блискучими пiдкiвками.
Менi все те й запам'яталося отако, вкупi - золотi качани кукурудзи,
гуцульське танго i блиск пiдкiвок. Ми танцювали на широкiй сiльськiй
вулицi бiля купи колод. Кiлька разiв я танцював з Iнною. I двiчi проводив
©© з iншою дiвчиною до двору, ризикуючи напiвшерстяними штаньми, якi
намагався перекро©ти на свiй лад пес Бобик. Вiн бiгав з нашийником, i його
чомусь не прив'язували. Бобика боялися дiвчата.
Потiм Iнна по©хала. А ми лишилися. I я лишився поза силовим полем ©©
уваги назавжди. I ось сиджу зараз, згадую все те й посмiхаюся, як останнiй
йолоп. Я не знаю, чого посмiхаюся. Я не вiрю, що отакi зустрiчi можуть
принести якусь втiху. Два листочки з двох дерев, якi впали па воду i ©х
знову на мить зiгнало докупи течi ю. I дивно менi, що я розмiрковую так
спокiйно. Колись вiд однi © думки про Iнну мене пойман дрiж, аж цокотiли
зубi©. А скiльки ворогiв я скосив, скiльки лiтакiв врятував, скiльки пик
розквасив (все це, зрозумiло, в мрiях), завойовуючи (в мрiях також),
закохуючи у себе Iнну. Я й досi пам'ятаю один сюжет (щось подiбне, тiльки
трохи реальнiше, бачив пiзнiше в кiлькох фiльмах). Лечу в лайнерi, в ньому
летить Iнна (з чоловiком або ще не одружена), всi льотчики чомусь
отруюються, в лiтаку - панiка, я сiдаю за кермо (пiлот, що кропив посiви,
показував прилади управлiння лiтака), веду лiтак на Ки©в, садовлю на море,
лiтак почина тонути, але до лiтака пливуть човпи, я розчиняю вгорi вiкно,
першою випускаю Iнну (у варiантi, де в Iннин чоловiк, вiн лежить на
пiдлозi, зомлiлий од страху, i я останнього вкидаю його в один з човнiв),
за нею - iнших пасажирiв, i аж потому сам залишаю лiтак, вода враз
поглина його, мене привозять на берег i я, поранений при посадцi лiтака,
втрачаю свiдомiсть на ©© очах, а потiм лежу в лiкарнi, мене хочуть
вiдвiдати тисячi людей, але пропускають до мене лиш одну Iнну.
Цiкаво, якби Iнна знала хоч один iз цих мо©х сюжетiв, чи не прийняла б
мене за божевiльного?
Тепер над цими сюжетами можу смiятися i я.
А шкода. Щось у менi каже, що в тому в своя велика радiсть. З нею люди
справдi йдуть в небезпечнi походи i називають iменами сво©х коханих
гiрськi вершини та садовлять лiтаки, в яких розладналися управлiння.
Между том, как палладины
Мчались грозно ко врагам
По равнинам Палестины,
Именуя пежпых дам.
Для мене все те вже втрачено назавжди.
Надвечiр подзвонив Аркадiй Васильович.
- Гм... гм... - прогмукав вiн у трубку. - Як настрiй? Пройшли лiсову
зону. Не розчаровуйтесь. Добре йдемо. И авангардi. Весь загiн - позаду.
Ну, пе ввесь. Але - чимало зiрвалося... Чимало вернулося... Бажаю
наснаги... Гм... Гм... Добранiч.
Едик чув мою розмову по телефону. Не знаю тiльки, чн здогаду ться вiн,
з ким я розмовляв. Вiн нiчого не запиту , але, зда ться, здогаду ться про
все. Менi ста терпко па душi.
Засипаючи, я думав про розмову з Марi ю.
День десятий
В пiдготовцi до екзамену з фiзики я мiг допомогти Едиковi що менше, нiж
в пiдготовцi до математики. Мабуть, я був схожий на пiдмiтальника, який
да лад у кiмнатi, де сто©ть електронно-обчислювальпа машина. Або на
неграмотного жандарма, присутнього на допитi фiлософа.
Я забезпечив продовольчу базу, принiс мiнерально© i солодко© води
(мiнеральна - менi, солодка - Едиковi), черешень i полуниць з базару.
О пiв на другу одягнув чисту сорочку й пов'язав галстук. Я сказав
Едиковi, що йду до знайомих, колишнiх товаришiв по iнституту, й повернуся
пiзно. Едик хитнув головою. Я впевнений, вiн подумав, що оця моя мандрiвка
- дiлова, "для справи". Я не захотiв його розчаровувати.
В гастрономi взяв пляшку сухого болгарського вина та пляшку коньяку,
тортiв не було, тiльки тiстечка, але Марiя така господиня, що цi тiстечка
соромно покласти поруч з ©© домашнiми пундиками. В цьому я переконаний.
Марiя жила на Русанiвськiй набережнiй. За цi п'ять чи шiсть рокiв з
часу нашо© останньо© зустрiчi вопа змiнилася, й дужо змiнилася, одначе не
видавалася старою. Це була вербичка, яку вдарив мороз, деякi листочки
пожовтiли, але не опадали. При мна на взiр, ладненька (пошляки кажуть:
"Все там на мiсцi") жiночка в голубiй, iз скромними квiточками сукнi,
по-домашньому пов'язана косинкою, щоб по розтрiпалася зачiска i щоб не
заважали поратись на кухнi. Iншого я й не сподiвався побачити.
- Проходь, проходь, до вже менi дотримувати тi © пансько© чистоти, -
сказала вона.
Я таки скинув черевики, й Марiя дiстала з шухлядки бiля вiшалки
чоловiчi капцi. Я помiтив, що вони пiдтоптанi, не вельми, але пiдтоптанi.
З кухнi хвилями напливали апетитнi запахи.
- Я одружився б на самих запахах. I чого ти й досi не виходиш замiж?
- Я вже тобi казала. Кому я потрiбна? Та й сип у мене. Треба довести
його до пуття. А дума ш, легко... На сто тридцять.
- Ти все там же?
- Дiльничною. В кiнцi дня - ноги гудуть, i вже не знаю, чи це телiпав
серце хворого, чи в мене у вухах.
- Все одно не повiрю, Марi . Мабуть, шукала якогось диного,
особливого.
- Таких нема . То все фантазi© молодостi. А ми ж - не дiти. Я дивлюся
тверезо.
- Що ти розумi ш пiд тверезiстю?
- А що? Щоб був господар. Поважав тебе i ти його поважала. Ну й... щоб
розумiли одне одного. Не якось там... возвишено, а просто... могли прийти
одне одному на помiч у важку хвилину. Мабуть, це найважливiше.
Я не мiг не погодитися з нею.
- Чого ми нi сiло нi впало завели таку балачку? - спохопилаоя Марiя. -
Ще й тримаю тебе на кухнi, ходiмо до кiмнати.
- Ну, показуй сво© апартаменти.
- Що там показувати? Одинока жiнка з дитиною...
Я добре зробив, що одягнув капцi - пiдлоги виблискували чеським лаком.
Квартира - не вельми, але на три кiмнати, з лоджi ю, з видом на Днiпро, на
Лавру. Чудесна квартирка! На двi душi... I хороший меблевий гарнiтур -
югославська стiнка, всюди чистота, акуратнiсть, гарнi, по вельми дорогi,
але й не зовсiм дешевi дрiбнички за склом буфета, на столику та
пiдвiконнi. Якщо врахувати зарплату - сто тридцять карбованцiв...
Дурницi. Я зрозумiв усе ще вчора, з телефонно© розмови. Гарнi жiнки,
якi залишаються без чоловiкiв, на мо переконання, дiляться на двi
категорi©: однi неначе зриваються з припону, кидаються в шалений вир,
мiняють коханцiв мало не щотижня (чи коханцi мiняють ©х), цих жiнок
видають уже ©хнi очi: закличнi, грайливi, блудливi, вони з самого початку
продешевили i вiддаються за сережки, а то й за пляшку шампанського, i
iншi, в цих очi опущенi долу, вони й справдi поряднi чи майже поряднi, ©©
скрiзь виставляють поряднiсть, як щит. "Я - чесна, у мене он дочка", "у
мене син", вони перш за все й живуть для дiтей. Таких - хочеться найдужче,
й, зрештою, вони i плату виставляють комусь одному найвищу. Я не осуджую
нi тих, нi тих, проте таким, як Марiя, трохи симпатизую. Так я розгадував
Марiю з ©© трикiмнатною квартирою, з видом на Днiпро, югославською
стiнкою, килимами, красивими дрiбничками та чоловiчими капцямi сорок
четвертого розмiру. Я поглядав на Марiю, i щось бродило в сутiнках мо ©
душi, намагався з' днати в пам'ятi, стулити в одне два уривки однi ©
стрiчки, аж поки не зрозумiв - це вже двi зовсiм iншi стрiчки.
Марiя показу менi фото сина i його наречено©. Син - не схожшi на
матiр, довгоииднй, широкобровий; наречена - головата, крутолоба, тонкогуба
- в тако© не розгуля шся. Звичайно, я цього Марi© не кажу. Бачу па стiнi
фото нашого випуску - довгоши©, окастi чорногузики й чорно-гузочки перед
польотом. Отак само стоять вони на краю гнiзда й махають крилами. А потiм
розлiтаються, деякi зовсiм не вертаються з вирiю, iншi вертаються, будують
собi гнiзда на сусiднiх осокорах, а бува , схопляться дво за старе
покинуте гнiздо й б'ються, поки один не шугоне вниз, чiпляючись крилами за