- Ну ти ж i той... замаскувався пiд молодого.
- Якби замаскувався пiд молодого - упiзнав би.
Ми обнялися. Пiсля кiлькох фраз ("Ну, як воно?" -"Та так, живемо"),
Петро вже по-справжньому скрушно пошкрiб п'ятiрною потилицю.
- Ти хоча б подзвонив... Така петрушка вийшла... Я з двома чуприндулами
зiбрався на рибалку. З нашими, рентгенологами. Хотiли заскочити додому,
перевдягтися, й - гайда.
Линва в мо©х грудях обвисла.
- То що ж, ©дьте. Iншим разом... Я сам рибалка... Сковородочнiк.
- Як це? - не зрозумiв Петро.
- Ну, поплавочники, донники, а сковородочники.
Петро смачно зареготав.
- Розкажу хлопцям.
I враз у мо©й головi сяйнула спасенна думка.
- А ви б не взяли мене з собою?.. Завтра недiля... Та й взагалi менi
тут кiлька днiв робити нiчого. Син поступав до iнституту, а я блукаю, як
потороча. Якби знайшлися якiсь старi штани...
- А що ти вмi ш робити, якщо ти сковородочнi©к? - примружився Петро.
- Дрова рубати, картоплю чистити. Смiшити: стаю на голову й кукурiкаю.
- Ну, такий кадр нам пiдiйде.
- В мене нема нiяких припасiв, так я... горючим.
- А це вже - кинь. Хабарiв не беремо. Ну, все. На коня, незаможник!
Обо "чуприндулiв" чокали Петра бiля "коня" - жовтеньких "Жигулiв".
Вопи справдi були чубатi, худi й чубатi, тiльки один - високий, а другий -
низенький.
- Микола Лiтнiй,- простягнув руку високий.
- Микола Зимовий, - простягнув руку низенький. Я спантеличено крутив
головою.
- Ну, це - щоб не плутати, - пояснив Петро. - Два Миколи. Один i
справдi народився влiтку - як i вiдповiдний святий, а другий - взимку.
Я придивився пильнiше, щоб не поплутати: менi здалося, що мусило б бути
навпаки: Зимовий Микола був чорний, як жук, а Лiтнiй - неначе облитий
сметаною.
Петро та Миколи справдi затрималися недовго. Поки вони переодягалися, я
сходив у крамницю, купив таких-сяких припасiв, а також подзвонив з
автомата Едиковi. Я сказав тiльки одну фразу: " ду в справах у район", i
поклав трубку. Яке його дiло - у який район. А подума про iнше - нехай
дума .
Вирушали двома машинами - Петро i Лiтнiй Микола мали завтра вернутися,
Зимовий Микола залишався на три днi й через те ©хав сво©м "Москвичем".
хали по забитому машинами проспекту Дружби народiв, через мiст Патона,
повз Русанiвську набережну, i я бачив наш готель, i сво вiкно, на мить у
мо©й головi майпула думка про те, що Едик лишився сам, наодинцi зi сво ю
трiйкою, на мить менi стало його шкода, одначе я не вельми розжалобився. У
мене вистачало iнших думок, iнших болiв. Бiля старого кладовища повернули
праворуч, далi "Жигулi" покотилися змi©стою стрiчкою асфальту повз якiсь
хатки, повз обтоптанi рибалками озерця, через мiстки, пiд якими шумiла
вода, й знову задзвенiла стрiлою стрiчка асфальту, а праворуч i лiворуч
миготiли садки та паркани, а також будиночки на високих пiдмурiвках -
очевидно, восени ©х пiдтоплювала вода, будиночки на курячих нiжках тяглися
довго, менi вже почало здаватися, що це кiлька ©х бiжать наввипередки з
машиною, а потiм вони захекалися й зупинилися, а ми вискочили на луг.
Лiтнiй Микола натиснув на газ.
- Не лети, як дурний з гори, - сказав Петро. - Дай хоч оковi
порозкошувати на цих травах.
- Треба встигнути пiймати риби на юшку, - заперечив Микола. - Тобi б
тiльки розкошувати. Лiнтюх нещасний... Не дарма од тебе й жiнки втiкають.
- Не вигадуй, - сказав Петро.
- Чого не вигадуй?
Петро помацав свого великого носа-кушку.
- Ну, нехай двi, а третя?..
Микола збавив газ, об'©жджав розбитий вiдтинок дороги.
- А третя чому? - запитав я. Петро безнадiйно махнув рукою.
- Третя... Я не був на нiй одружений. Тiльки збирався.
- Два роки збирався, - кинув через плече Микола.
- Треба ж придивитись до людини. Кожного тижня ©здив у Лiски. Цiкава
молодичка. Пацан у не©. Василько. Тихцем просив у мене грошей на квитки в
кiно та на цукерки дiвчатам. Високий такий пацан, ще й боксом займа ться.
Паханом називав... коли грошi просив. А в минулу недiлю я при©хав, а по
двору якийсь чувак у майцi ходить. "Йди сюди, каже, побазаримо". Я й
пiдiйшов. А вiн як урiже по уху. Я й з копит. Вiн замахнувся чоботом... На
щастя, Василько нагодився, та батька пiд дихало. Ледве водою одлили. -
Петро знову помацав носа, неначе хотiв упевнитись, що вiн на мiсцi. - Не
був я на нiй жонатий. I не мiг бути. У не© чоловiк у тюрязi сидiв, а тодi
випустили його.
Я одвернувся, щоб не засмiятися. Тепер машина бiгла по невисокiй дамбi,
яка пролягла помiж озерець та болiт, порослих верболозами, ситнягом i
очеретом. Було видно, що тут мiлко - посеред широкого чималенького плеса
стояла чапля, сiра, знерухомiла, вона була схожа на корч. Я ледве ©©
розгледiв. Декiлька разiв дорога пiдбiгала до широких рiчкових розливiв,
на яких гойдалися на якорях або мчали моторки, на берегах, неначе
потомленi бегемоти, стояли машини, дуже багато машин i наметiв, але й
обшири тут - велетенськi. Про©хали кiлька шлюзiв, бiля них теж дрiмали
бегемоти-машини, а бетоннi плити облiпили рибалки - риба йде на свiжу
воду.
Далi машина вискочила на iншу дамбу, вищу, й повернула праворуч. З гори
було видно, що дороги-дамби сходяться пiд прямими кутами й розлiновують
луг на велетенськi квадрати. Я подумав, що цi прямi бетоннi дороги мовби
забирають у лукiв часточку ©хньо© та©ни. Мабуть, колись через цi луки теж
пролягали дороги. Але то були iншi дороги. Й iншi не тiльки через те, що
не бетоннi. Колись вони були природнi, ©х прокладала нагальна потреба,
хтось один iшов чи ©хав першим, кудись добивався, кудись проривався,
застрявав, вибирався й знову ©хав, потiм на його слiд трапляли iншi,
виправляли, скорочували ту першу стежку, утоптували, аж поки не з'являлася
дорога. Вона обминала озеречка, горнулася до горбикiв, збiгала в долинки.
Тепер дороги проклада не нагальна житт ва потреба, а розрахунок.
Фотографу ться дiлянка, наперед на ватманi проекту ться траса, люди
зрiвнюють горбики, засипають долинки... Зникають та мницi, зника напруга
мандрiвки. Так, зника й вона, напруга. Колись все здобувалося тяжко.
Через те й пам'ятали, хто перший пробивав дорогу, коли i як те було, i як
у кiнцi дороги вiн збудував хату, i як потiм поруч виросли iншi хати. Й
знали гаразд, хто i як буду , пам'ятали справжнiх майстрiв, тих, що
будують хати, роблять колеса, кошики, майструють вози, копають криницi.
Все те зникло, розчинилося в iмлi рокiв. Тепер ложки всi однаковi -
ширвжиток, ©жа рiзна, а ложки однаковi. Бо ©жа не однакова.
Мабуть, нема нiчого дурнiшого, подумав я, як зiтхати по тiй напрузi,
од яко© рвалися жили, по дерев'яних колесах i дiжах для тiста, але по
чистих, незатоптаних луках i по нескаламучених криницях людство зiтхатиме,
доки й вiку його. Одне неможливе без iншого, одне заперечу iнше. Мабуть,
ще й через те, що ми зв'язанi з луками, лiсами, рiками пуповиною, ми
народилися серед них, бiля них i в нашiй кровi вони закодованi такими, як
були тодi, за часiв нашого дитинства. Дитяча пам'ять - найтривкiша, й наше
дитинство зда ться нам найблагодатнiшим вiком.
З дамби повернули праворуч, з'©хали на мисок, який вiв до пiщаного
пiвострова. Пiвострiв простягнувся в довжину метрiв на триста, його правий
берег був вищий i круто спадав до широко© затоки, яка ген отам, у долинi,
зливалася з Днiпром, лiвий - низенький, пологий, переходив у болото,
поросле куширем, лататтям, ситнягом i очеретом, що рiс кущатi. Подекуди
понад берегами кучерявився верболiз, на бiлий, сипучий пiсок наступало
життя, а трави росли латками. На березi стояло з десяток машин.
Ми знайшли собi зелененьку оазу з трьох чи чотирьох кущiв та латки
дерну, поставили машини, й, поспiшаючи, навiть по нап'явши намету,
похапали вудки та кинулися до води, аби до вечора зловити риби па юшку.
Безкра водяне плесо зоддалiк переливалося голубiнню, але коли я пiдiйшов
до берега, вода здалася менi неживою, мертвою. Жодно© хвильки, жодного
брижа й жодного сплеску. Я рибалка не найвищого класу, але з одного
погляду на воду скажу: ловитиметься риба чи пе ловитиметься. Не знаю, як i
чим це пояснити (iнодi риба ловиться, хоч вона й не сплеску на поверхнi),
але "неповна" вода чимось вiдрiзня ться вiд "ловецько©". Менi зда ться, по
нiй розтеклася невидима плiвочка, й вона якось особливо вiдсвiчу .
Мiй здогад пiдтвердився дуже швидко. Поплавки незрушно стояли на
поверхнi, неначе хто приморозив або приспав ©х. Вже Петро закинув двi
донки, вже Лiтнiй Микола десь накопав глею ii розмiшав, розтопкав у ньому
пiвкаструлi пшоняно© кашi, пiвпачки "Геркулеса" та хлiбину, вже Зимовий
Микола надув човна й разiв два оббатожив спiнiнгом берег туди й назад, а в
нашiй сiтцi вiльно розгулювали двi верховодки та йорж, завбiльшки в
мiзинець. А яка то юшка без риби? А яка то чарка на природi без юшки? А
яка балачка без чарки? Петро та два Миколи зав'язали суперечку: випускати
чи не випускати йоржа.
- А розкаже там, у водi, якi бездарнi йолопи стоять на березi, - казав
Петро.
- Тож i добре, - заперечив Лiтнiй Микола. - Може, хоч тодi вона
припливе на наш корм.
- А перекине хвостом казан, - не здавався Петро. Збоку могло видатися,
що вони сперечаються насправжки. А вони просто притлумлювали досаду. Й
тодi я вирiшив пiти на авантюру. Менi дуже хотiлося прислужитися хлопцям,
показати ©м, що взяли мене не даремно, хвастонути, бути ©хнiм
благодiйником (отако лiнькувато, нiби байдуже викинути з човна сiтку з
рибою: "Ну, здасться, на юшку вистачить"), а може, що й через те, що потiм
менi доведеться звертатися до них у справi, важкiй i фатальнiй для мене, i
я хочу, щоб вони були зi мною правдивими й щирими, бо хiба можна бути
неправдивими з отаким смiливим i бойовим хлопцем.
На авантюру наштовхнув мене чималенький камiнь, обв'язаний навхрест
мотузком - готовий якiр - i флотилiя човнiв, що чорнiла далеченько на
плесi. Я знав: там - течiя, там - глибина, а значить, там i риба.
Щоправда, на те, щоб ловити рибу з човна, потрiбен спецiальний дозвiл,
спецiальна лiцензiя, але ж хiба у всiх, що ото крутять спiнiнги отамо, на
сонячнiй дорiжцi, лiцензi©? Либонь, нема нi в кого. Я швидко
змайстрував донку, в Зимового Миколи знайшовся кормачок. Щоправда, цей
спосiб риболовлi нинi теж заборонено. Але ж я не ©ду ловити на продан;
Менi впiймати лише на юшку.
- Може, не ©дь? - висловив сумнiв Петро.
- Морiтурi те салютан! - вигукнув я i хвацько вiдiпхнувся вiд берега.
Я вигрiб трошки нижче вiд дерев'яно© та гумово© флотилi© - теж
невеличка хитрiсть - ©хнiй корм зносить до мене. Шугонув в воду камiнь,
вервечка бульбашок потяглася вiд нього. Камiнь iшов у глибiнь довго -
ледве вистачило мотузки. Човна розвернуло в один бiк, у другий, врештi вiн
зупинився на припонi.
По днищу сичала вода, течiя закручувала бiля бортiв тугi спiралi. Пiшов
у глибiнь грузок з кормом та наживкою. Спочатку я не ловив, постукував
кормачком по дну, вибиваючи кашу, й знову викручував кормачок нагору,
"заряджав" його. Пiдманював рибу. Врештi перестав пiдманювати, тримав
вудлище в руках. Месина напнулася, тихенько виспiвувала, я вiдчував ©©
тугий опiр, вiдчував груз на днi, - варто ледь похитнути вудлищем, i вiн
вiдiрветься, в цю мить я й сам був наструнений i легкий, в менi прокинувся
пращур, отой давнiй лiсовий рибалка з берегiв Десни, волохатий i
винахiдливий у пошуках здобичi, в природному прагненнi вижити самому й не
дати загинути родинi, родовi. Так, то й мiй рiд, вiчний рiд мисливцiв та
рибалок, то моя земля, iншо© я не знаю й не хочу, а без цi © но зможу
жити. Щоправда, я також не знаю, визнав би мене сво©м нащадком отой мiй
далекий пращур чи нi. Якби подивився па мене ось такого, скоцюрблепого, як
пес на купинi, в якiйсь голубiй кацавейцi (штормiвцi) i рожевiй ярмулцi, з
металевою штукенцi ю в руках, чи визнав би, побачивши отаким Днiпро i
отакою Десну, отакими береги, лiси й пасовиська?
Сiп-сiп, сiп-сiп; я пiдсiкаю й вiдчуваю, як на днi опира ться рибина.
Викручую месину, беру спiнiнг у лiву руку, правою намацую пiдсаку. Мо©
руки тремтять, мов серце б' ться прискорено, воно чу здобич. Звiр
прокинувся, звiр бореться за сво iснування. Ширяю пiдсакою, рибина
сплеску на поверхнi води, поспiшливо ширяю ще раз i враз вiдчуваю, як
стало легким, майже невагомим вудлище. Рибина зiйшла. Я сам збив ©©
пiдсакою. Наживлюю гачки вдруге. Сiп-сiп, сiй-сiп. Звiр роздратований,
звiр голодний, але, на вiдмiну вiд людини, вiн ста обережнiшим вдвiчi,
обачнiшим, спритнiшим. Я виловлюю рибину i вкидаю ©© в сiтку. Це лящ, а
може, лящик чи навiть пiдлящик, невеликий, горбатенький, мiдяно-бронзоиий.
По якомусь часовi до того пiдлящика долучаются ще два. I раптом:
сiп-сiп-сiп. Ривок, удар, ще ривок. Мов серце тремтить, мо серце спiва ,
на ту мить воно забуло про все: задушливу кiмнату в готелi, Едика, Любу,
рентгенiвськi знiмки в портфелi. Воно напо не боротьбою, молоде й
пристрасне. Воно таким запрограмоване й пущене в свiт. Не зiйшла б, не
зiйшла б, це велика рибина. Я чую ©© опiр, вона важко йде з глибини, вона
бореться за сво життя, вона злякана, очманiла, не розумi , що це тягне ©©
нагору. Вона зна всiх хижакiв у сво©й стихi©, але вона велика, вона ©х не
бо©ться. А це ©© зборю якась iнша сила, могутня й жахна. Вона й не знала,
що iсну така сила, вона не знала, що над кожною силою е iнша сила, i в
свiтi нема найдужчого. Мене теж душить страшна й примарна сила, перед
якою я маленький i безпомiчний, як булька на водi, як порошина.
Майнуло навiть у такий час, майнуло й згинуло, а в серце срiбним
хвостом б' радiсть: лящ, велетенський, кiлограмiв на два з половиною лящ
вже стрiпу в пiдсацi.
Мо© руки ще тремтять, i вже не зовсiм гаразд почуваю, що дi ться там,
на днi. Може, вистачить, може, пiднiмати якiр? Нi, ще, я ж упiймав чотири
рибини менше як за годину. Ще одну-двi рибини.
Мабуть, саме на пiдтвердження того, що понад однi ю силою в свiтi пану
iнша, чую за спиною тривожний крик:
"Iнспекцiя!" Тепер вже в мо му серцi трiпоче панiчний страх. Я увесь
час пам'ятав про не©, небезпека, здавалося, висiла у мене за спиною, вона
потьмарювала менi радiсть риболовлi, але я сподiвався, що все обiйдеться:
стiльки човнiв, стiльки рибалок, певно, вони тут ловлять кожного дня. Я
оглянувся: до нас i справдi наближався великий сiро-зелений катер.
Зривалися з припонiв човни, ревiли моторами, розлiталися вусiбiч, як
великi срiбнi рибини.
Я зрозумiв: моторки втечуть, ну що може ©м зробити катер: наздожене
одну, ну - двi. А ми, тi, що на гумових човниках, не втечемо нiкуди. Ми i
е здобиччю велико© сiро-зелено© рибини.
Тепер вже я був здобиччю i дiяв за ©© законами. Дiяв, як запеклий,
лютий браконь р. В мене на колiнах лежав нiж. Я перерiзав мотуз, який
тримав якiр, перерiзав месину й шпарко кинув у воду весла. Моя перевага
перед iншими невдахами рибалками полягала в тому, що я був з цього краю
"флотилi©", а iнспекцiя розпочала прочiсувати ©© од фарватера.
Я швидко грiб до берега, але не до крутiшого, де стояли й нашi машини й
куди, я вже здогадався, неодмiнно припливе iнспекцiя, а до пологiшого - в
болотянi нетрi. Я не оглядався, тiльки хлюпали весла та скрипiла гума.
Оглянувся вже на краю болота: катер iнспекцi© гойдався посеред води, до
його борту було приарканено кiлька човнiв. Решта втiкали до острова. Я
проскочив-переповз через пiщаний гребiнь, який вiдокремлював рiчку вiд
болiт, i одразу ж попав у густе царство куширу, рiзаку, водяних лiлiй та
iншого зiлля. Я зрозумiв, що катер сюди не зайде. Але вони можуть пристати
до берега й побредуть пiшки. Отже, не спускати вiтрил, туди, далi, в
болотяну люкрозу. Водяна кропива намотувалася на весла, я вже ледве грiб,
час вiд часу зупинявся й оббирав ©© з весел. Вряди-годи натрапляв на чисте
плесце, проскакував його, а потiм знову човен сiдав днищем на болотяне
зiлля. Гребонув ще кiлька разiв, прибився пiд кущ ситнягу й кинув весла. Я
дихав, як загнаний кiнь. Аж тепер помiтив, що менi ще й заважала сiтка з
рибою, вона тяглася позаду, гальмувала. Забрав ©© в човен, але вона
застрибала бiля мо©х нiг, опустив знову у воду. Зненацька мою увагу
привернуло якесь гудiння, я пiдвiв голову й побачив сiро-зелену щоглу.
Зiпонув я переляку ротом i, гнаний страхом, скочив у воду. Ломився через
очерет, через осоку, падав, пiдводився, пробивався далi й далi в болото.
Коли вже зовсiм не стало снаги, зупинився у високих хащах осоки та
ситнягу. Штани були мокрi, я зняв ©х, викрутив i вкинув у човен. Сiв на
борт човна, ноги поставив на купину, мокрими рукавами сорочки витирав пiт.
З литок цебенiла кров,- порiзав ©х рiзаком та осокою,- болiв розбитий об
верболозовий корiнь або об випадково закинутий рибалкою камiнь великий
палець право© ноги. Я прича©вся, прислухався, але не мiг нiчого почути.
Моя увага малювала картини розправи над рибалками-браконь рами. Менi було
невимовне соромно, й уже здавалося, що i в душi хлюпа глей i там плава
жабуриння, а лiлi© не цвiтуть i не цвiли нiколи. Я не боявся штрафу, не
боявся, що заберуть спiнiнги, - страшно було одного: напишуть на роботу, й
потiм я довго не змию ганьби. Навiть не ганьби, просто це буде велике
посмiховисько для всiх у мiстi.
Й раптом горло менi зашерхло, там зашкрябало, запекло, неначе потерли
сухою осокою, i я подумав: який же я дурний, може, вже менi той насмiх i
не страшний. Та й що менi все, пiсля пережитого за остаппiй мiсяць!
Одначе пн пiдводився. Й ще раз подивував самому собi: що ж нас так
мiцно трима на паколi, чому не можемо обiрвати мотузок? Чомусь не можемо.
Через те, що замiнити його нiчим? Або вже пiзно? А так. Я надивився в
лiкарнi... Там стандарт поведiнки особливо помiтний. Людина ось-ось помре,
але ходить на паколi. Той пакiл - служби, домашнього рабства, ще чогось,
iнодi хочеться крикнути: рвонися, шарпни завiсу, нехай вона впаде на чиюсь
голову... Ось вийду з очерету й скажу: "А плювати я хотiв на вас i на все
па свiтi. Й на тебе, не святий Петре, й на вас, не святi Миколи, чому не
виручили, чому не вируча те?"
А як вони виручать? I чого менi на когось плювати? Хiба хтось один
винуватий за всi людськi грiхи та недосконалостi? I що взагалi я можу
зробити, вчепившись сво©ми слабкими руками у вселенську завiсу. Рiшуче
нiчого. Нiчого, бо й судилося менi... судилося всiм нам... тiльки одне -
творити добро, бути людьми, не заплямувати душу злобою, брехнею, злом.
Судилося нам... аби кожен дбав нро те. Кожен. Ну, цього нiколи не буде.
Але iншого в нас нема , нема iншо© вiри, ми не зна мо, як iнакше
сповнювати закон людського життя, праведний закон (коли вiн праведний), як
мислили великi, найчистiшi пашi попередники; як пройшов вiн крiзь столiття
й тисячолiття, вдосконалюючись, принаймнi в теорi©, аж до наших днiв.
Будеш правдивий i чистий - будуть правдивi й чистi тво© дiти. Оце вiн i
- вселенський закон в "чистому виглядi". Здебiльшого. Не завжди, але в
принципi.
Вилазити з осоки таки не було смислу. Тепер я справдi виглядатиму
злiсним браконь ром. В цю мить мепi вдалося поглянути на себе збоку:
сидить лiтнiй солiдний чоловiк в очеретi й труситься, як цуцик. Але я не
засмiявся. Пискнула еа комишинi очеретянка, нахилилася разом з комишиною,
подивилася на мене цiкавим оком, спурхнула й полетiла. Випливла на плесо
лисуха, кахкнула кiлька разiв, мабуть, ©© теж щось насторожило - попливла
назад. З золено© пiтьми проглядала тiльки бiла цятка носа. Збрижив пiд
берегом воду вуж, пошелестiв у осоку. Цвiли в осоцi якiсь дрiбненькi
фiолетово-синi квiтки, й на водi, на кушпрi та рясцi тож - бiленькi, наче
зiрочки. Менi здалося, я ©х нiколи не бачив, а вони вкривали все болото.
Тiльки отака лиха пригода вiдкрила менi ©х. Мабуть, ми не бачимо дуже
багато чого. А воно ж росте i викону якусь свою функцiю щодо цього
болота, а таким чином i щодо нас. Ми зв'язанi з цим свiтом тисячами судин,
тiльки не бачимо ©х, обрива мо ©х слiпо й безжально.
Я мовби впритул подивився в зiницi свiтовi, прасвiтовi простого й
мудрого, суворого i жорстокого. Свiте, який же ти топкий, який гарний...
Для одних - гарний, для iнших - одноколiрне кiно, яке пiдглянув у щiлину.
Як оце нинi я. Фiльм iде для iнших...
Сонце сiдало по той бiк острова, воно здавалося менi наштрикнутим на
сниси очеретiв. Немилосердно тнули комарi. Я зробив з очерету вiничка й
вiдганяв ©х, а потiм нарвав трави й прикидав нею ноги. Я знав, що можу
застудитися, проте терпiв. Самотнiсть стиснула менi груди. Така глуха,
нiма, аж засмоктало серце. Я був самотнiй серед оцих очеретiв, i сам, як
очеретина, як бiла квiточка, до яко© нiкому нема дiла.
I думав про життя, як про оцей свiй човен, який то летить за течi ю, то
його потрiбно тягнути; то ти гордо й поважно сидишнпа веслах i праву ш,
куди хочеш, то тебе несе вода, жене вiтер, залива хвиля, то ти бабра шся
в болотяному багнi, а то з панiчним страхом раптом вловлю ш пiдступний
свист повiтря i вже не зна ш, чи допливеш до берега. У стiлькох кручiях, в
стiлькох шквалах побуван мiй вутлий житт вий човник за останнi тижнi! Й
жспе його хвилею далi, й несе... несе в червону невiдомiсть. Потiм буде
пiтьма... А чи зiйде менi сонце, я вже не зна ю.
Поночiло, рожева заграва на заходi погасла. Почали зриватися качки,
©хнi крила зi свистом розтинали повiтря, посли ©х у сутiнкову, ©м одним
вiдому й зрозумiлу високость, часом якась з них натикалася на мене,
кидалася вбiк, а далi стрiмко зринала вгору.
Над згусклою тишею плеса, над посвистом качиних крил, над самотньою
сумною хмариною по небу косо пропливла жовта цятка - супутник - чудо вiку,
рукотворна зоря, кажучи високим штилем. На мить майнуло: чий вiн? Що й
кому несе в сво му електронному черевi? Супутник - рятiвник людей, якi
зазнали в морi катастрофи, чи iноземний шпигун? Боже мiй, якi маленькi
нашi бiди, нашi скарги перед тим невiдомим, що обмоту невидимими линвами
всесвiт, який, заплутавшись у них, може шугонути в чорну космiчну прiрву.
Але те вiд мене десь далеко-далеко, а бiда тут, у менi, пече мозок i серце
й через те вона бiльша за погаслi сонця. Чому нi тодi я думаю про не©, про
цю жовту цятку, яка майнула й навiки згинула з мо©х очей? Що менi до того
- чия орбiта довговiчнiша - ©© чи моя? А може, оце вона i - дина i
остання можливiсть тимчасового рятунку - думати про щось iнше, про все те,
до чого, хочеш чи не хочеш, а ти таки причетний? Бо де менi ще шукати
рятунку? Клянуся всiм найсвятiшим, я не шукаю його там: ви всi теж
помрете, тiльки трохи пiзнiше. У мене на вi© разом iз сльозою тремтить
iнше: ви - житимете! I мо© сини - теж. Вовка та Едик. Мiй великий, мiй
малий, мiй недорослий, мiй лукавий молодший син. Вiн теж займе в отому
гiгантському колесi вселенсько© краси та довершеностi сво мiсце. I,
може... може, вистачить у нього душi та розуму розглянутися, передумати й
далi простелити свiй слiд рiвно.
Але ще одна думка врубу ться в ту. Чи вистачить часу? Ця думка дивно
вплiта ться в ледь чутний шелест очерету, в глухе чмакання i хлипання. То
хлипа болото. Сивенький пар в' ться над ним i тане над сивими чупринами
очеретiв. Зовсiм недавно я десь читав: якщо й далi викидатимемо в повiтря
стiльки ж вуглекислого газу, як викида мо сьогоднi, то незабаром може
наступити "нарниковиii ефект", в результатi якого Земля перетвориться ось
в таке болото - рай для жаб. А нам же загрожу не тiльки "парниковий
ефект". Нинiшнi чотири вiдсотки зросту енергетики всього лише через сто
шiстдесят рокiв призведуть до того, що видобута людиною енергiя буде рiвна
радiацi©, яку вiдбива Земля. Й тодi розпадуться зв'язки в бiосферi,
розтане на полюсах лiд. Земля шугоне в трiас. I це ще не всi загрози.
Спалювання кисню. Забруднення води. Хiмiя! Кiбернетика!.. Скiльки ж то
дамоклових мечiв занесено над вами, мудрi голови, а ви або смi теся
бездумно, або люто сваритеся i в сво©й слiпотi не бачите, що кожна хвилина
може стати останньою. Невже не схаменетеся! В iм'я всiх матерiв, дiтей,
внукiв i правнукiв! У мспе одi©а смерть, а у вас вже десять чи й бiльше.
Iз загусло© ряски на мене витрiщилася жаба... Може, вона все розумi i
спiвчува менi? Або радi , що незабаром для не© настане рай!
Якi дурницi беруться до голови, й гарне мiсце та гарний час вибрав я
для цих сво©х мудрувань. А може, це й найкращий час... Ранiше не було
коли подумати. А тут все вигострилося до леза бритви. Менi вже, власне,
байдуже... Нi, не байдуже. Якби мiг, я оце б пiдвiвся над болотом, пiдняв
до хмар руки й закричав на весь свiт через усi болота i океани таким
голосом, що у всiх зледенiв би мозок. Зда ться, я чую голос... То кричить
хтось iнший, кого обсiли подiбнi думки. А-а-а, i-а-а. "Вiть-а-а!"
Зрозумiв, що то хлопцi кличуть мене. Я побрiв на крик, тягнучи човен. Я
вже був неспроможний пробиватися до рiчки й плисти по нiй. Я тягнув човен
за шовкову шворку, яка впивалася менi в руки, провалювався в ковбанi,
вилазив, падав, пiдводився й плуганився знову. Коли я вийшов на простiр,
на пiсок, па менi не було жодного сухого рубчика й жодно© цятки, не
заляпано© багном або ряскою. Побачивши мене, хлопцi аж поприсiдали до
землi, а Петро навiть полiз рачки. Вони реготали, мов божевiльнi. Мабуть,
у мене справдi був дуже кумедний вигляд - затятого браконь ра, рiчкового
розбiйника, але мене ©хнiй смiх розiзлив до нестями, я плювався та лаявся
вже як справжнiй браконь р:
- Чого повитрiщали вирла, чого ржете. Рибалки... Прийшов би хтось,
забрав рибу, тодi я не сидiв би в очеретi.
Я полiз у воду одмиватися. А хлопцi ще трохи посмiялися й розвели
багаття, вони налили менi пiвсклянки горiлки й змусили випити: "Заслужив.
Дми. А ми зараз юшку зваримо. Ох i юха буде! А ти грiйся й сушися".
Юшка вдалася на славу. Ми розташувалися бiля багаття, сьорбали гарячу -
вiд вогню чи перцю - юшку, обпiкалися, а Петро розповiдав:
- Зi мною оце теж недавно сталася рибальська притичина. При©хав я
додому в село, запитую в мами: де тато. Вона й каже: "На ставку. Сiточку
кинув". Пiшов я до ставка, а по дорозi й думаю: "Давай пожартую, пiдлякаю
тата". Залiз у очерет та як гиркну: "Ти що тут робиш?" А тато о'гако
здригнулися й у воду - бульк. Я до човна, витяг ©х, а вони мокрi i п'явка
у вухо впилася... Тату, кажу, я хотiв пожартувати. А тато як схоплять
весло та як уперiжать мене по спинi.
Ми вибухнули реготом. Петро роззирався на всi боки, вiн не розумiв,
чого ми смi мося. А ми смiялися и смiялися i були схожi на чортiв у пеклi
- Якби замаскувався пiд молодого - упiзнав би.
Ми обнялися. Пiсля кiлькох фраз ("Ну, як воно?" -"Та так, живемо"),
Петро вже по-справжньому скрушно пошкрiб п'ятiрною потилицю.
- Ти хоча б подзвонив... Така петрушка вийшла... Я з двома чуприндулами
зiбрався на рибалку. З нашими, рентгенологами. Хотiли заскочити додому,
перевдягтися, й - гайда.
Линва в мо©х грудях обвисла.
- То що ж, ©дьте. Iншим разом... Я сам рибалка... Сковородочнiк.
- Як це? - не зрозумiв Петро.
- Ну, поплавочники, донники, а сковородочники.
Петро смачно зареготав.
- Розкажу хлопцям.
I враз у мо©й головi сяйнула спасенна думка.
- А ви б не взяли мене з собою?.. Завтра недiля... Та й взагалi менi
тут кiлька днiв робити нiчого. Син поступав до iнституту, а я блукаю, як
потороча. Якби знайшлися якiсь старi штани...
- А що ти вмi ш робити, якщо ти сковородочнi©к? - примружився Петро.
- Дрова рубати, картоплю чистити. Смiшити: стаю на голову й кукурiкаю.
- Ну, такий кадр нам пiдiйде.
- В мене нема нiяких припасiв, так я... горючим.
- А це вже - кинь. Хабарiв не беремо. Ну, все. На коня, незаможник!
Обо "чуприндулiв" чокали Петра бiля "коня" - жовтеньких "Жигулiв".
Вопи справдi були чубатi, худi й чубатi, тiльки один - високий, а другий -
низенький.
- Микола Лiтнiй,- простягнув руку високий.
- Микола Зимовий, - простягнув руку низенький. Я спантеличено крутив
головою.
- Ну, це - щоб не плутати, - пояснив Петро. - Два Миколи. Один i
справдi народився влiтку - як i вiдповiдний святий, а другий - взимку.
Я придивився пильнiше, щоб не поплутати: менi здалося, що мусило б бути
навпаки: Зимовий Микола був чорний, як жук, а Лiтнiй - неначе облитий
сметаною.
Петро та Миколи справдi затрималися недовго. Поки вони переодягалися, я
сходив у крамницю, купив таких-сяких припасiв, а також подзвонив з
автомата Едиковi. Я сказав тiльки одну фразу: " ду в справах у район", i
поклав трубку. Яке його дiло - у який район. А подума про iнше - нехай
дума .
Вирушали двома машинами - Петро i Лiтнiй Микола мали завтра вернутися,
Зимовий Микола залишався на три днi й через те ©хав сво©м "Москвичем".
хали по забитому машинами проспекту Дружби народiв, через мiст Патона,
повз Русанiвську набережну, i я бачив наш готель, i сво вiкно, на мить у
мо©й головi майпула думка про те, що Едик лишився сам, наодинцi зi сво ю
трiйкою, на мить менi стало його шкода, одначе я не вельми розжалобився. У
мене вистачало iнших думок, iнших болiв. Бiля старого кладовища повернули
праворуч, далi "Жигулi" покотилися змi©стою стрiчкою асфальту повз якiсь
хатки, повз обтоптанi рибалками озерця, через мiстки, пiд якими шумiла
вода, й знову задзвенiла стрiлою стрiчка асфальту, а праворуч i лiворуч
миготiли садки та паркани, а також будиночки на високих пiдмурiвках -
очевидно, восени ©х пiдтоплювала вода, будиночки на курячих нiжках тяглися
довго, менi вже почало здаватися, що це кiлька ©х бiжать наввипередки з
машиною, а потiм вони захекалися й зупинилися, а ми вискочили на луг.
Лiтнiй Микола натиснув на газ.
- Не лети, як дурний з гори, - сказав Петро. - Дай хоч оковi
порозкошувати на цих травах.
- Треба встигнути пiймати риби на юшку, - заперечив Микола. - Тобi б
тiльки розкошувати. Лiнтюх нещасний... Не дарма од тебе й жiнки втiкають.
- Не вигадуй, - сказав Петро.
- Чого не вигадуй?
Петро помацав свого великого носа-кушку.
- Ну, нехай двi, а третя?..
Микола збавив газ, об'©жджав розбитий вiдтинок дороги.
- А третя чому? - запитав я. Петро безнадiйно махнув рукою.
- Третя... Я не був на нiй одружений. Тiльки збирався.
- Два роки збирався, - кинув через плече Микола.
- Треба ж придивитись до людини. Кожного тижня ©здив у Лiски. Цiкава
молодичка. Пацан у не©. Василько. Тихцем просив у мене грошей на квитки в
кiно та на цукерки дiвчатам. Високий такий пацан, ще й боксом займа ться.
Паханом називав... коли грошi просив. А в минулу недiлю я при©хав, а по
двору якийсь чувак у майцi ходить. "Йди сюди, каже, побазаримо". Я й
пiдiйшов. А вiн як урiже по уху. Я й з копит. Вiн замахнувся чоботом... На
щастя, Василько нагодився, та батька пiд дихало. Ледве водою одлили. -
Петро знову помацав носа, неначе хотiв упевнитись, що вiн на мiсцi. - Не
був я на нiй жонатий. I не мiг бути. У не© чоловiк у тюрязi сидiв, а тодi
випустили його.
Я одвернувся, щоб не засмiятися. Тепер машина бiгла по невисокiй дамбi,
яка пролягла помiж озерець та болiт, порослих верболозами, ситнягом i
очеретом. Було видно, що тут мiлко - посеред широкого чималенького плеса
стояла чапля, сiра, знерухомiла, вона була схожа на корч. Я ледве ©©
розгледiв. Декiлька разiв дорога пiдбiгала до широких рiчкових розливiв,
на яких гойдалися на якорях або мчали моторки, на берегах, неначе
потомленi бегемоти, стояли машини, дуже багато машин i наметiв, але й
обшири тут - велетенськi. Про©хали кiлька шлюзiв, бiля них теж дрiмали
бегемоти-машини, а бетоннi плити облiпили рибалки - риба йде на свiжу
воду.
Далi машина вискочила на iншу дамбу, вищу, й повернула праворуч. З гори
було видно, що дороги-дамби сходяться пiд прямими кутами й розлiновують
луг на велетенськi квадрати. Я подумав, що цi прямi бетоннi дороги мовби
забирають у лукiв часточку ©хньо© та©ни. Мабуть, колись через цi луки теж
пролягали дороги. Але то були iншi дороги. Й iншi не тiльки через те, що
не бетоннi. Колись вони були природнi, ©х прокладала нагальна потреба,
хтось один iшов чи ©хав першим, кудись добивався, кудись проривався,
застрявав, вибирався й знову ©хав, потiм на його слiд трапляли iншi,
виправляли, скорочували ту першу стежку, утоптували, аж поки не з'являлася
дорога. Вона обминала озеречка, горнулася до горбикiв, збiгала в долинки.
Тепер дороги проклада не нагальна житт ва потреба, а розрахунок.
Фотографу ться дiлянка, наперед на ватманi проекту ться траса, люди
зрiвнюють горбики, засипають долинки... Зникають та мницi, зника напруга
мандрiвки. Так, зника й вона, напруга. Колись все здобувалося тяжко.
Через те й пам'ятали, хто перший пробивав дорогу, коли i як те було, i як
у кiнцi дороги вiн збудував хату, i як потiм поруч виросли iншi хати. Й
знали гаразд, хто i як буду , пам'ятали справжнiх майстрiв, тих, що
будують хати, роблять колеса, кошики, майструють вози, копають криницi.
Все те зникло, розчинилося в iмлi рокiв. Тепер ложки всi однаковi -
ширвжиток, ©жа рiзна, а ложки однаковi. Бо ©жа не однакова.
Мабуть, нема нiчого дурнiшого, подумав я, як зiтхати по тiй напрузi,
од яко© рвалися жили, по дерев'яних колесах i дiжах для тiста, але по
чистих, незатоптаних луках i по нескаламучених криницях людство зiтхатиме,
доки й вiку його. Одне неможливе без iншого, одне заперечу iнше. Мабуть,
ще й через те, що ми зв'язанi з луками, лiсами, рiками пуповиною, ми
народилися серед них, бiля них i в нашiй кровi вони закодованi такими, як
були тодi, за часiв нашого дитинства. Дитяча пам'ять - найтривкiша, й наше
дитинство зда ться нам найблагодатнiшим вiком.
З дамби повернули праворуч, з'©хали на мисок, який вiв до пiщаного
пiвострова. Пiвострiв простягнувся в довжину метрiв на триста, його правий
берег був вищий i круто спадав до широко© затоки, яка ген отам, у долинi,
зливалася з Днiпром, лiвий - низенький, пологий, переходив у болото,
поросле куширем, лататтям, ситнягом i очеретом, що рiс кущатi. Подекуди
понад берегами кучерявився верболiз, на бiлий, сипучий пiсок наступало
життя, а трави росли латками. На березi стояло з десяток машин.
Ми знайшли собi зелененьку оазу з трьох чи чотирьох кущiв та латки
дерну, поставили машини, й, поспiшаючи, навiть по нап'явши намету,
похапали вудки та кинулися до води, аби до вечора зловити риби па юшку.
Безкра водяне плесо зоддалiк переливалося голубiнню, але коли я пiдiйшов
до берега, вода здалася менi неживою, мертвою. Жодно© хвильки, жодного
брижа й жодного сплеску. Я рибалка не найвищого класу, але з одного
погляду на воду скажу: ловитиметься риба чи пе ловитиметься. Не знаю, як i
чим це пояснити (iнодi риба ловиться, хоч вона й не сплеску на поверхнi),
але "неповна" вода чимось вiдрiзня ться вiд "ловецько©". Менi зда ться, по
нiй розтеклася невидима плiвочка, й вона якось особливо вiдсвiчу .
Мiй здогад пiдтвердився дуже швидко. Поплавки незрушно стояли на
поверхнi, неначе хто приморозив або приспав ©х. Вже Петро закинув двi
донки, вже Лiтнiй Микола десь накопав глею ii розмiшав, розтопкав у ньому
пiвкаструлi пшоняно© кашi, пiвпачки "Геркулеса" та хлiбину, вже Зимовий
Микола надув човна й разiв два оббатожив спiнiнгом берег туди й назад, а в
нашiй сiтцi вiльно розгулювали двi верховодки та йорж, завбiльшки в
мiзинець. А яка то юшка без риби? А яка то чарка на природi без юшки? А
яка балачка без чарки? Петро та два Миколи зав'язали суперечку: випускати
чи не випускати йоржа.
- А розкаже там, у водi, якi бездарнi йолопи стоять на березi, - казав
Петро.
- Тож i добре, - заперечив Лiтнiй Микола. - Може, хоч тодi вона
припливе на наш корм.
- А перекине хвостом казан, - не здавався Петро. Збоку могло видатися,
що вони сперечаються насправжки. А вони просто притлумлювали досаду. Й
тодi я вирiшив пiти на авантюру. Менi дуже хотiлося прислужитися хлопцям,
показати ©м, що взяли мене не даремно, хвастонути, бути ©хнiм
благодiйником (отако лiнькувато, нiби байдуже викинути з човна сiтку з
рибою: "Ну, здасться, на юшку вистачить"), а може, що й через те, що потiм
менi доведеться звертатися до них у справi, важкiй i фатальнiй для мене, i
я хочу, щоб вони були зi мною правдивими й щирими, бо хiба можна бути
неправдивими з отаким смiливим i бойовим хлопцем.
На авантюру наштовхнув мене чималенький камiнь, обв'язаний навхрест
мотузком - готовий якiр - i флотилiя човнiв, що чорнiла далеченько на
плесi. Я знав: там - течiя, там - глибина, а значить, там i риба.
Щоправда, на те, щоб ловити рибу з човна, потрiбен спецiальний дозвiл,
спецiальна лiцензiя, але ж хiба у всiх, що ото крутять спiнiнги отамо, на
сонячнiй дорiжцi, лiцензi©? Либонь, нема нi в кого. Я швидко
змайстрував донку, в Зимового Миколи знайшовся кормачок. Щоправда, цей
спосiб риболовлi нинi теж заборонено. Але ж я не ©ду ловити на продан;
Менi впiймати лише на юшку.
- Може, не ©дь? - висловив сумнiв Петро.
- Морiтурi те салютан! - вигукнув я i хвацько вiдiпхнувся вiд берега.
Я вигрiб трошки нижче вiд дерев'яно© та гумово© флотилi© - теж
невеличка хитрiсть - ©хнiй корм зносить до мене. Шугонув в воду камiнь,
вервечка бульбашок потяглася вiд нього. Камiнь iшов у глибiнь довго -
ледве вистачило мотузки. Човна розвернуло в один бiк, у другий, врештi вiн
зупинився на припонi.
По днищу сичала вода, течiя закручувала бiля бортiв тугi спiралi. Пiшов
у глибiнь грузок з кормом та наживкою. Спочатку я не ловив, постукував
кормачком по дну, вибиваючи кашу, й знову викручував кормачок нагору,
"заряджав" його. Пiдманював рибу. Врештi перестав пiдманювати, тримав
вудлище в руках. Месина напнулася, тихенько виспiвувала, я вiдчував ©©
тугий опiр, вiдчував груз на днi, - варто ледь похитнути вудлищем, i вiн
вiдiрветься, в цю мить я й сам був наструнений i легкий, в менi прокинувся
пращур, отой давнiй лiсовий рибалка з берегiв Десни, волохатий i
винахiдливий у пошуках здобичi, в природному прагненнi вижити самому й не
дати загинути родинi, родовi. Так, то й мiй рiд, вiчний рiд мисливцiв та
рибалок, то моя земля, iншо© я не знаю й не хочу, а без цi © но зможу
жити. Щоправда, я також не знаю, визнав би мене сво©м нащадком отой мiй
далекий пращур чи нi. Якби подивився па мене ось такого, скоцюрблепого, як
пес на купинi, в якiйсь голубiй кацавейцi (штормiвцi) i рожевiй ярмулцi, з
металевою штукенцi ю в руках, чи визнав би, побачивши отаким Днiпро i
отакою Десну, отакими береги, лiси й пасовиська?
Сiп-сiп, сiп-сiп; я пiдсiкаю й вiдчуваю, як на днi опира ться рибина.
Викручую месину, беру спiнiнг у лiву руку, правою намацую пiдсаку. Мо©
руки тремтять, мов серце б' ться прискорено, воно чу здобич. Звiр
прокинувся, звiр бореться за сво iснування. Ширяю пiдсакою, рибина
сплеску на поверхнi води, поспiшливо ширяю ще раз i враз вiдчуваю, як
стало легким, майже невагомим вудлище. Рибина зiйшла. Я сам збив ©©
пiдсакою. Наживлюю гачки вдруге. Сiп-сiп, сiй-сiп. Звiр роздратований,
звiр голодний, але, на вiдмiну вiд людини, вiн ста обережнiшим вдвiчi,
обачнiшим, спритнiшим. Я виловлюю рибину i вкидаю ©© в сiтку. Це лящ, а
може, лящик чи навiть пiдлящик, невеликий, горбатенький, мiдяно-бронзоиий.
По якомусь часовi до того пiдлящика долучаются ще два. I раптом:
сiп-сiп-сiп. Ривок, удар, ще ривок. Мов серце тремтить, мо серце спiва ,
на ту мить воно забуло про все: задушливу кiмнату в готелi, Едика, Любу,
рентгенiвськi знiмки в портфелi. Воно напо не боротьбою, молоде й
пристрасне. Воно таким запрограмоване й пущене в свiт. Не зiйшла б, не
зiйшла б, це велика рибина. Я чую ©© опiр, вона важко йде з глибини, вона
бореться за сво життя, вона злякана, очманiла, не розумi , що це тягне ©©
нагору. Вона зна всiх хижакiв у сво©й стихi©, але вона велика, вона ©х не
бо©ться. А це ©© зборю якась iнша сила, могутня й жахна. Вона й не знала,
що iсну така сила, вона не знала, що над кожною силою е iнша сила, i в
свiтi нема найдужчого. Мене теж душить страшна й примарна сила, перед
якою я маленький i безпомiчний, як булька на водi, як порошина.
Майнуло навiть у такий час, майнуло й згинуло, а в серце срiбним
хвостом б' радiсть: лящ, велетенський, кiлограмiв на два з половиною лящ
вже стрiпу в пiдсацi.
Мо© руки ще тремтять, i вже не зовсiм гаразд почуваю, що дi ться там,
на днi. Може, вистачить, може, пiднiмати якiр? Нi, ще, я ж упiймав чотири
рибини менше як за годину. Ще одну-двi рибини.
Мабуть, саме на пiдтвердження того, що понад однi ю силою в свiтi пану
iнша, чую за спиною тривожний крик:
"Iнспекцiя!" Тепер вже в мо му серцi трiпоче панiчний страх. Я увесь
час пам'ятав про не©, небезпека, здавалося, висiла у мене за спиною, вона
потьмарювала менi радiсть риболовлi, але я сподiвався, що все обiйдеться:
стiльки човнiв, стiльки рибалок, певно, вони тут ловлять кожного дня. Я
оглянувся: до нас i справдi наближався великий сiро-зелений катер.
Зривалися з припонiв човни, ревiли моторами, розлiталися вусiбiч, як
великi срiбнi рибини.
Я зрозумiв: моторки втечуть, ну що може ©м зробити катер: наздожене
одну, ну - двi. А ми, тi, що на гумових човниках, не втечемо нiкуди. Ми i
е здобиччю велико© сiро-зелено© рибини.
Тепер вже я був здобиччю i дiяв за ©© законами. Дiяв, як запеклий,
лютий браконь р. В мене на колiнах лежав нiж. Я перерiзав мотуз, який
тримав якiр, перерiзав месину й шпарко кинув у воду весла. Моя перевага
перед iншими невдахами рибалками полягала в тому, що я був з цього краю
"флотилi©", а iнспекцiя розпочала прочiсувати ©© од фарватера.
Я швидко грiб до берега, але не до крутiшого, де стояли й нашi машини й
куди, я вже здогадався, неодмiнно припливе iнспекцiя, а до пологiшого - в
болотянi нетрi. Я не оглядався, тiльки хлюпали весла та скрипiла гума.
Оглянувся вже на краю болота: катер iнспекцi© гойдався посеред води, до
його борту було приарканено кiлька човнiв. Решта втiкали до острова. Я
проскочив-переповз через пiщаний гребiнь, який вiдокремлював рiчку вiд
болiт, i одразу ж попав у густе царство куширу, рiзаку, водяних лiлiй та
iншого зiлля. Я зрозумiв, що катер сюди не зайде. Але вони можуть пристати
до берега й побредуть пiшки. Отже, не спускати вiтрил, туди, далi, в
болотяну люкрозу. Водяна кропива намотувалася на весла, я вже ледве грiб,
час вiд часу зупинявся й оббирав ©© з весел. Вряди-годи натрапляв на чисте
плесце, проскакував його, а потiм знову човен сiдав днищем на болотяне
зiлля. Гребонув ще кiлька разiв, прибився пiд кущ ситнягу й кинув весла. Я
дихав, як загнаний кiнь. Аж тепер помiтив, що менi ще й заважала сiтка з
рибою, вона тяглася позаду, гальмувала. Забрав ©© в човен, але вона
застрибала бiля мо©х нiг, опустив знову у воду. Зненацька мою увагу
привернуло якесь гудiння, я пiдвiв голову й побачив сiро-зелену щоглу.
Зiпонув я переляку ротом i, гнаний страхом, скочив у воду. Ломився через
очерет, через осоку, падав, пiдводився, пробивався далi й далi в болото.
Коли вже зовсiм не стало снаги, зупинився у високих хащах осоки та
ситнягу. Штани були мокрi, я зняв ©х, викрутив i вкинув у човен. Сiв на
борт човна, ноги поставив на купину, мокрими рукавами сорочки витирав пiт.
З литок цебенiла кров,- порiзав ©х рiзаком та осокою,- болiв розбитий об
верболозовий корiнь або об випадково закинутий рибалкою камiнь великий
палець право© ноги. Я прича©вся, прислухався, але не мiг нiчого почути.
Моя увага малювала картини розправи над рибалками-браконь рами. Менi було
невимовне соромно, й уже здавалося, що i в душi хлюпа глей i там плава
жабуриння, а лiлi© не цвiтуть i не цвiли нiколи. Я не боявся штрафу, не
боявся, що заберуть спiнiнги, - страшно було одного: напишуть на роботу, й
потiм я довго не змию ганьби. Навiть не ганьби, просто це буде велике
посмiховисько для всiх у мiстi.
Й раптом горло менi зашерхло, там зашкрябало, запекло, неначе потерли
сухою осокою, i я подумав: який же я дурний, може, вже менi той насмiх i
не страшний. Та й що менi все, пiсля пережитого за остаппiй мiсяць!
Одначе пн пiдводився. Й ще раз подивував самому собi: що ж нас так
мiцно трима на паколi, чому не можемо обiрвати мотузок? Чомусь не можемо.
Через те, що замiнити його нiчим? Або вже пiзно? А так. Я надивився в
лiкарнi... Там стандарт поведiнки особливо помiтний. Людина ось-ось помре,
але ходить на паколi. Той пакiл - служби, домашнього рабства, ще чогось,
iнодi хочеться крикнути: рвонися, шарпни завiсу, нехай вона впаде на чиюсь
голову... Ось вийду з очерету й скажу: "А плювати я хотiв на вас i на все
па свiтi. Й на тебе, не святий Петре, й на вас, не святi Миколи, чому не
виручили, чому не вируча те?"
А як вони виручать? I чого менi на когось плювати? Хiба хтось один
винуватий за всi людськi грiхи та недосконалостi? I що взагалi я можу
зробити, вчепившись сво©ми слабкими руками у вселенську завiсу. Рiшуче
нiчого. Нiчого, бо й судилося менi... судилося всiм нам... тiльки одне -
творити добро, бути людьми, не заплямувати душу злобою, брехнею, злом.
Судилося нам... аби кожен дбав нро те. Кожен. Ну, цього нiколи не буде.
Але iншого в нас нема , нема iншо© вiри, ми не зна мо, як iнакше
сповнювати закон людського життя, праведний закон (коли вiн праведний), як
мислили великi, найчистiшi пашi попередники; як пройшов вiн крiзь столiття
й тисячолiття, вдосконалюючись, принаймнi в теорi©, аж до наших днiв.
Будеш правдивий i чистий - будуть правдивi й чистi тво© дiти. Оце вiн i
- вселенський закон в "чистому виглядi". Здебiльшого. Не завжди, але в
принципi.
Вилазити з осоки таки не було смислу. Тепер я справдi виглядатиму
злiсним браконь ром. В цю мить мепi вдалося поглянути на себе збоку:
сидить лiтнiй солiдний чоловiк в очеретi й труситься, як цуцик. Але я не
засмiявся. Пискнула еа комишинi очеретянка, нахилилася разом з комишиною,
подивилася на мене цiкавим оком, спурхнула й полетiла. Випливла на плесо
лисуха, кахкнула кiлька разiв, мабуть, ©© теж щось насторожило - попливла
назад. З золено© пiтьми проглядала тiльки бiла цятка носа. Збрижив пiд
берегом воду вуж, пошелестiв у осоку. Цвiли в осоцi якiсь дрiбненькi
фiолетово-синi квiтки, й на водi, на кушпрi та рясцi тож - бiленькi, наче
зiрочки. Менi здалося, я ©х нiколи не бачив, а вони вкривали все болото.
Тiльки отака лиха пригода вiдкрила менi ©х. Мабуть, ми не бачимо дуже
багато чого. А воно ж росте i викону якусь свою функцiю щодо цього
болота, а таким чином i щодо нас. Ми зв'язанi з цим свiтом тисячами судин,
тiльки не бачимо ©х, обрива мо ©х слiпо й безжально.
Я мовби впритул подивився в зiницi свiтовi, прасвiтовi простого й
мудрого, суворого i жорстокого. Свiте, який же ти топкий, який гарний...
Для одних - гарний, для iнших - одноколiрне кiно, яке пiдглянув у щiлину.
Як оце нинi я. Фiльм iде для iнших...
Сонце сiдало по той бiк острова, воно здавалося менi наштрикнутим на
сниси очеретiв. Немилосердно тнули комарi. Я зробив з очерету вiничка й
вiдганяв ©х, а потiм нарвав трави й прикидав нею ноги. Я знав, що можу
застудитися, проте терпiв. Самотнiсть стиснула менi груди. Така глуха,
нiма, аж засмоктало серце. Я був самотнiй серед оцих очеретiв, i сам, як
очеретина, як бiла квiточка, до яко© нiкому нема дiла.
I думав про життя, як про оцей свiй човен, який то летить за течi ю, то
його потрiбно тягнути; то ти гордо й поважно сидишнпа веслах i праву ш,
куди хочеш, то тебе несе вода, жене вiтер, залива хвиля, то ти бабра шся
в болотяному багнi, а то з панiчним страхом раптом вловлю ш пiдступний
свист повiтря i вже не зна ш, чи допливеш до берега. У стiлькох кручiях, в
стiлькох шквалах побуван мiй вутлий житт вий човник за останнi тижнi! Й
жспе його хвилею далi, й несе... несе в червону невiдомiсть. Потiм буде
пiтьма... А чи зiйде менi сонце, я вже не зна ю.
Поночiло, рожева заграва на заходi погасла. Почали зриватися качки,
©хнi крила зi свистом розтинали повiтря, посли ©х у сутiнкову, ©м одним
вiдому й зрозумiлу високость, часом якась з них натикалася на мене,
кидалася вбiк, а далi стрiмко зринала вгору.
Над згусклою тишею плеса, над посвистом качиних крил, над самотньою
сумною хмариною по небу косо пропливла жовта цятка - супутник - чудо вiку,
рукотворна зоря, кажучи високим штилем. На мить майнуло: чий вiн? Що й
кому несе в сво му електронному черевi? Супутник - рятiвник людей, якi
зазнали в морi катастрофи, чи iноземний шпигун? Боже мiй, якi маленькi
нашi бiди, нашi скарги перед тим невiдомим, що обмоту невидимими линвами
всесвiт, який, заплутавшись у них, може шугонути в чорну космiчну прiрву.
Але те вiд мене десь далеко-далеко, а бiда тут, у менi, пече мозок i серце
й через те вона бiльша за погаслi сонця. Чому нi тодi я думаю про не©, про
цю жовту цятку, яка майнула й навiки згинула з мо©х очей? Що менi до того
- чия орбiта довговiчнiша - ©© чи моя? А може, оце вона i - дина i
остання можливiсть тимчасового рятунку - думати про щось iнше, про все те,
до чого, хочеш чи не хочеш, а ти таки причетний? Бо де менi ще шукати
рятунку? Клянуся всiм найсвятiшим, я не шукаю його там: ви всi теж
помрете, тiльки трохи пiзнiше. У мене на вi© разом iз сльозою тремтить
iнше: ви - житимете! I мо© сини - теж. Вовка та Едик. Мiй великий, мiй
малий, мiй недорослий, мiй лукавий молодший син. Вiн теж займе в отому
гiгантському колесi вселенсько© краси та довершеностi сво мiсце. I,
може... може, вистачить у нього душi та розуму розглянутися, передумати й
далi простелити свiй слiд рiвно.
Але ще одна думка врубу ться в ту. Чи вистачить часу? Ця думка дивно
вплiта ться в ледь чутний шелест очерету, в глухе чмакання i хлипання. То
хлипа болото. Сивенький пар в' ться над ним i тане над сивими чупринами
очеретiв. Зовсiм недавно я десь читав: якщо й далi викидатимемо в повiтря
стiльки ж вуглекислого газу, як викида мо сьогоднi, то незабаром може
наступити "нарниковиii ефект", в результатi якого Земля перетвориться ось
в таке болото - рай для жаб. А нам же загрожу не тiльки "парниковий
ефект". Нинiшнi чотири вiдсотки зросту енергетики всього лише через сто
шiстдесят рокiв призведуть до того, що видобута людиною енергiя буде рiвна
радiацi©, яку вiдбива Земля. Й тодi розпадуться зв'язки в бiосферi,
розтане на полюсах лiд. Земля шугоне в трiас. I це ще не всi загрози.
Спалювання кисню. Забруднення води. Хiмiя! Кiбернетика!.. Скiльки ж то
дамоклових мечiв занесено над вами, мудрi голови, а ви або смi теся
бездумно, або люто сваритеся i в сво©й слiпотi не бачите, що кожна хвилина
може стати останньою. Невже не схаменетеся! В iм'я всiх матерiв, дiтей,
внукiв i правнукiв! У мспе одi©а смерть, а у вас вже десять чи й бiльше.
Iз загусло© ряски на мене витрiщилася жаба... Може, вона все розумi i
спiвчува менi? Або радi , що незабаром для не© настане рай!
Якi дурницi беруться до голови, й гарне мiсце та гарний час вибрав я
для цих сво©х мудрувань. А може, це й найкращий час... Ранiше не було
коли подумати. А тут все вигострилося до леза бритви. Менi вже, власне,
байдуже... Нi, не байдуже. Якби мiг, я оце б пiдвiвся над болотом, пiдняв
до хмар руки й закричав на весь свiт через усi болота i океани таким
голосом, що у всiх зледенiв би мозок. Зда ться, я чую голос... То кричить
хтось iнший, кого обсiли подiбнi думки. А-а-а, i-а-а. "Вiть-а-а!"
Зрозумiв, що то хлопцi кличуть мене. Я побрiв на крик, тягнучи човен. Я
вже був неспроможний пробиватися до рiчки й плисти по нiй. Я тягнув човен
за шовкову шворку, яка впивалася менi в руки, провалювався в ковбанi,
вилазив, падав, пiдводився й плуганився знову. Коли я вийшов на простiр,
на пiсок, па менi не було жодного сухого рубчика й жодно© цятки, не
заляпано© багном або ряскою. Побачивши мене, хлопцi аж поприсiдали до
землi, а Петро навiть полiз рачки. Вони реготали, мов божевiльнi. Мабуть,
у мене справдi був дуже кумедний вигляд - затятого браконь ра, рiчкового
розбiйника, але мене ©хнiй смiх розiзлив до нестями, я плювався та лаявся
вже як справжнiй браконь р:
- Чого повитрiщали вирла, чого ржете. Рибалки... Прийшов би хтось,
забрав рибу, тодi я не сидiв би в очеретi.
Я полiз у воду одмиватися. А хлопцi ще трохи посмiялися й розвели
багаття, вони налили менi пiвсклянки горiлки й змусили випити: "Заслужив.
Дми. А ми зараз юшку зваримо. Ох i юха буде! А ти грiйся й сушися".
Юшка вдалася на славу. Ми розташувалися бiля багаття, сьорбали гарячу -
вiд вогню чи перцю - юшку, обпiкалися, а Петро розповiдав:
- Зi мною оце теж недавно сталася рибальська притичина. При©хав я
додому в село, запитую в мами: де тато. Вона й каже: "На ставку. Сiточку
кинув". Пiшов я до ставка, а по дорозi й думаю: "Давай пожартую, пiдлякаю
тата". Залiз у очерет та як гиркну: "Ти що тут робиш?" А тато о'гако
здригнулися й у воду - бульк. Я до човна, витяг ©х, а вони мокрi i п'явка
у вухо впилася... Тату, кажу, я хотiв пожартувати. А тато як схоплять
весло та як уперiжать мене по спинi.
Ми вибухнули реготом. Петро роззирався на всi боки, вiн не розумiв,
чого ми смi мося. А ми смiялися и смiялися i були схожi на чортiв у пеклi