Страница:
виникав козакам на очi разом з банею дзвiницi, то знову ховався за
деревами.
Через пiвгодини човен повернув з рiчки у Сiчовий Кiш, де колись увесь
берег був застановлений козацькими чайками та грецькими й турецькими
кораблями, що привозили до Сiчi всякий крам. Сумом подихнуло тепер на
козакiв з Коша - вiн був порожнiй, i тiльки подекуди з води виглядали
чердаки потоплених запорозьких чайок та журливо стояли бiля берега два
рибальських човни.
- Мабуть, не так воно , козаче, як ти гада ш! - журливо похитавши
головою, сказав Дмитро.- Коли б товариство жило в Сiчi, то Кiш не був би
порожнiй!
Приставши до берега, козаки вискочили з човна i пiшли на гору стежкою,
що виходила прямо до Сiчового майдану й паланки. За часiв Ново© Сiчi по
сiй стежцi було не розминешся з козаками, тепер же вона була порожня.
Старий Балан помiтив навiть, що давня стежка почала заростати шпоришем i
нудьга стиснула йому серце.
Сперши дух, козаки поспiшилися нагору, вибiгли на майдан i спинилися в
нестямi... Чи тут же була Сiч? Чи не помилилися вони? Де ж рiднi куренi?
Де славнi паланка, пушкарня, скарбниця? Сiч була порожня, а замiсть
будинкiв чорнiли ями, немов розритi домовини!
Всi обернулися до церкви, що подала ©м таку радiсну надiю, i тiльки
тепер помiтили, що вона стояла пусткою з позабиваними дошками вiкнами й
дверима, дзвiниця ж стояла без дзвонiв. Навiть цвинтар понавколо церкви
був зруйнований i на ньому не було нi капличок, нi хрестiв.
Наблизившись до того краю Сiчi, де колись стояли куренi, козаки
одшукали рiвчачки од пiдвалин, купки бито© цегли од кабиць та кiстки од
риби, що запорожцi ©ли в останнiй день життя Сiчi.
Перевiвши очi на сiчовi стiни, козаки побачили, що вони почали все
обсипатися i поростати травою, на баштi ж, що стояла бiля сiчово© брами,
видно було кiлькох робiтникiв, що руйнували ©© ломами.
Козаки пiшли до башти, i що бiльше наближалися до не©, то гупання ломiв
дужчим болем било ©м у серце.
- Що то ви робите? Нащо то ви руйну те башту? - ледве вдержуючи
обурення, звернувся Балан до робiтникiв.
- На князiвський палац каменю треба! - весело одповiв один iз мурщикiв
по-росiйському.
Сльози пiдступили старому запорожцевi пiд горло, I не маючи нiчого
бiльше сказати, вiн одiйшов од башти набiк i схилився до сiчово© стiни.
- Чи се ж не Дмитро Балан? - почулося йому питання.
Бiля нього стояв старий сiчовик i дивився на нього очима, що нагадали
Дмитровi щось дуже давне, молоде й радiсне.
- Невже се ти, Дударю? - спитав вiн, сам не певний в тому, що на очах у
нього сто©ть близький товариш його молодих козацьких лiт.
- Та я ж, братiку, я! - одповiв сивий дiд i почав чоломкатись з
товаришем.
- Чого ж се ти тут вешта шся? - спитав вiн далi Балана.
- При©хав подивитись на матiр Сiч... - з сльозами на очах одповiв
Балан. - Бодай би лiпше не бачити!
- Нема , братiку, Запорозько© Сiчi! - одповiв Дудар, одвертаючись
набiк, щоб молодi козаки не побачили, як з старих його очей побiгли
сльози.
- Iдiть сюди! - сказав вiн згодом до козакiв, трохи перемiгши себе, i
повiв козакiв на високу сiчову стiну.
З верху окопiв запорожцi побачили, що на пiвнiч од Сiчi будувалися
якiсь будинки.
- Бачите? - спитав Дудар, показуючи на тi будинки сво©м цiпком.- То
буду ться економiя того князя, що йому цариця Катерина подарувала всi сi
землi, разом з нашою Сiччю. Тут уже й управитель його живе. От на тi то
будiвлi й беруть камiнь з Сiчових башт... Туди ж на пiдмурки побрали з
цвинтаря й кладовища всi хрести й надгробки... Байдуже ©м до того, що то
могили славних лицарiв i що по надгробках святе письмо повибиване... Вони
б'ють надгробки й хрести на камiння i мурують з них будинки. Туди ж i всi
каплички з великого сiчового кладовища пiшли!..
Слухаючи оповiдання товариша, старий Балан переводив очi то на будинки
князя, то на цвинтар, де ще валялося кiлька викопаних з землi хрестiв, то
на захожих, московських людей, немовби дивуючись, як ще сi люди живi i як
©х досi не скарав Той, що на небi.
- Забув про нас. Боже! Забув! Одцурався од дiтей сво©х... - тихо
промовив сивий запорожець, схиливши сво засмучене чоло.
- А куренi ж де? - спитав Рогоза.
- Куренi поламанi. Деякi начальство поперевозило в Микитино, там
складають з них гамазе©, а деякi тут попродали. От i я з побратимом
Гирлигою купив Васюринський курiнь, та й буду мо з нього двi хати. Он
зараз на шамбашi...
Дудар показав у той бiк, де за часiв Сiчi були крамницi й базар, а
тепер будувалося кiлька хат.
- Тут i буду мося... Важко покинути рiдне мiсце... Тут, бiля Сiчi, й
померти хочеться...
- Ну, а пушкарня ж i скарбниця де? Од куренiв хоч слiд лишився, а од
них i слiду не стало...
- Позакидали землею... Генерал тут один був московський, Норою звався,
так вiн тут неначе крiт усю Сiч порив... Все, бач, скарбiв шукав, а пiсля
того знову все землею позакидав. Поховали, брати мо©, сiчову пушкарню в
домовину так само, як поховали й запорозьку славу i козацьку волю!
Всi деякий час мовчали. Слова не складалися в устах козакiв, бо всi
вони змагалися з тяжкими думками, що налягли ©м на серця.
- Що ж, пани-брати... - пiсля довго© мовчанки, обiзвався Дудар,-
сонечко на спочинок лагодиться. Ходiмте до мо © землянки. У землянцi я
поки що живу... Повечеря мо, та й переночу те в мене.
- Пробач, товаришу,- одповiв Дмитро Балан,- не сила менi! Скорiше,
дiти, звiдсiля! - звернувся вiн до Демка й Iвана.- Тут смерть i неволя
зазира менi в очi. Ми ночуватимем у вiльнiй плавнi пiд вiльним небом!
Старший запорожець попрощався з товаришем i хутко пiшов з Сiчi до
човна.
V
- Ary!.. Агу, Миколко!.. Агу, синашу мiй... Сонечко мо ясненьке! -
щебетала Галя, сповиваючи свого малого сина.- А ходiмо, ще раз подивимось,
чи не ©де батько? Де се вiн забарився? Га?.. Що?.. При©де, говориш?
При©де, при©де... А ми його поцiлу мо та пожуримо за те, що довго гаявся!
Миколцi було тiльки три мiсяцi, а проте Галi здавалося, наче вiн не
тiльки що все розумi , а навiть одповiда на ©© запитання.
Немовлятко випручало рученятка й не давалося сповиватись. Пухкi щiчки
хлопчика почервонiли з напруги, а оченята дивилися весело, немовби
посмiхаючись з матерi, що ©й не пощастило сповити йому рученята.
Ставши матiр'ю, Галя трохи погладшала, мовби налилася як спiла ягода, i
стала ще гарнiша. Завжди весела, рухлива й чепурна, вона звеселяла навкруг
себе все, як сонце звеселя все живе, на що пада його промiнь.
Вже вдруге виходила сьогоднi Галя пiд верби, до лиману, виглядаючи
батька й чоловiка i на сей раз таки наглядiла в далечинi, на блакитному
просторi лиману, чорненьку комашку.
- Ага!.. Дивись, синашу! - радiючи зверталася Галя до Миколки.- Он-он
чорнi човник... То нашi ©дуть. Там I батько наш любий!
Смутний, з пригнiченим серцем вийшов Демко з човна на берег, а проте,
як тiльки глянув на свою дружину та зазирнув у ©© веселi, повнi кохання
очi, то одразу той сум мов вiтром з нього змело i розвiяло понад лиманом.
- Ох, ти ж, горличко моя люба! - скрикнув вiн, обнявши свою дружину.-
Та яка ж ти красуня стала!
Вiн взяв вiд не© сина i, бавлячись, пiдкидав його догори.
- От де мо щастя,- мiркував вiн,- люба дружина й син... I нiхто не
владей одiбрати од мене се щастя, опрiч Бога.
- Ач, якого ти менi бравого сина году ш! - говорив вiн тим часом Галi,
любуючи на пухкi щiчки й веселi оченята дитини.
- Мов той бузiвок!
- Годi тобi вигадувати! - злякано одповiла Галя.- Не кажи так, бо щоб з
того слова ще чого лихого дитинi не сталося. Який там бузiвок, коли зовсiм
худенький!
Щаслива пара покинула батька й брата бiля човна i пiшла до хати. Демко
нiс сина, бавлячи його барвiнком, Галя ж йшла поруч, обнявши чоловiка за
стан.
Через який час, пополуднувавши, вся сiм'я сидiла пiд хатою на призьбi.
Галя держала на колiнах Миколку, Демко сидiв поруч, обнявши ©©, старий
батько, сидячи трохи осторонь, стежив очима за бджолами, що повз хату
пролiтали з степу до пасiки, Iван же розглядав хрущiв, що з гудiнням часто
билися об стiни хати й падали на призьбу. Лiто саме набуло сво © краси й
виповняло вечiрн повiтря пахощами степу i квiток.
- А дивiться, дiтки... - обiзвався Дмитро, показуючи чубуком люльки на
обрiй, де з-за гори виникали якiсь темнi обриси, схожi на вози.- Неначе
вози ©дуть.
Всi пильно почали придивлятися туди, куди показував Балан.
- Справдi, неначе чумаки ©дуть! - згодом сказав Рогоза.
- Чого ж тут чумакам iти,- одповiв старий запорожець уже стурбовано,-
коли ми не на шляху. Адже бачите: вони прямують сюди!
Тим часом чорнi обриси простяглися по горi довгою стьожкою, пiдсунулися
ближче й побiльшали, а через який час стало вже видно, що то були вози
запряженi кiньми i навантаженi всяким збiжжям. Визначилися вже обабiч
возiв i люди, й дiти.
- Щось чужосторонн ... - сказав старий Балан,- бо кiньми, а не волами
©дуть.
Серце старого запорожця передчувало недобре i сповилося нудьгою, бо
скiльки жив вiн на свiтi, то не бачив тут чужостороннiх людей.
Валка возiв i людей прямувала до запорозьких зимовникiв, а попереду
всiх ©хав верхи у панськiй одежi якийсь чужинець.
Коли вози вже зовсiм зблизилися з хатами, вершник спинив ©х, подiлив на
три валки i, направивши двi до зимовникiв Лантуха й Луб'яного, сам з
третьою в'©хав прямо в двiр до Балана i почав тут порядкувати неначе у
сво©й господi, гукаючи до сво©х людей по-росiйському:
- Становiть вози в два ряди! Повертайте голоблями до тину! Коней женiть
на пашу!
- Гей ти, старий! - гукнув вiн далi до Балана.- Чого баньки вип'яв?
Ходи сюди!
Почувши росiйську мову i побачивши одежу, що про таку тiльки чули вiд
людей, а саме: бiлi повстянi шапки на головах та онучi й личаки замiсть
чобiт на ногах, нашi козаки пiшли до возiв здивованi i обуренi на те, що
якийсь пiдпанок хозяйну в ©х дворi, не спитавшись господарiв.
Всi тi московськi люди, що за©хали у двiр до Балана, були крiпаками
того князя, що для нього, як вчора бачили козаки, будувався бiля Сiчi
палац з надгробкiв, хрестiв та капличок запорозького кладовища; пiдпанок
же, що ©хав верхи попереду валки, був князiвський прикажчик.
Коли князь розглядав у Петербурзi карту подарованих йому земель, вiн
уподобав те мiсце над лиманом, де стояли запорозькi зимовники, хоч ©х на
тiй картi й не було зазначено, i рiшив переселити до лиману п'ятдесят
родин крiпакiв зi сво©х ма ткiв, що держав у Калузькiй губернi©. Ся його
вигадка i впала тепер на голову запорозьких сиднiв.
- Скiльки .у тебе сть печеного хлiба? - звернувся прикажчик до Балана.
- А що, у вас не вистачило хлiба? - спитав той, маючи думку подiлитись
по щиростi.- Зда ться, хлiбiв три сть!
- Так от що, старий, нехай ота молодиця, що сто©ть бiля хати,- показав
вiн на Галю,- за сю нiч напече хлiба пудiв з десять!
- Що ви, Бог з вами! - здивувався Балан.- Де ж ©й управитись на стiльки
хлiба!.. А ви завтра рано вiд нас по©дете? - додав вiн з неспоко м у
голосi.
Галя, що здалеку прислухалася до розмови батька з прикажчиком, теж,
сперши дух, чекала одповiдi на останн питання.
- Куди ще ©хать? Ми саме туди й потрапили, куди було треба! - одповiв
прикажчик i почав знову гукати до сво©х людей:
- Випрягай! Випрягай, не гайся!
- Та чого ж ви сюди при©хали? - перебив його зовсiм уже збентежений
Дмитро.
- Хати будемо будувати, дiду! - весело одповiв прикажчик, радiючи,
мабуть, що добувся до мiсця.- Село тут буде, та ще й чимале!
У всiх з тi © одповiдi похололо на серцi. Галя й Демко почали розумiти,
що на них впало лихо, старому ж козаковi трохи не забило дух i вiн ледве
прохрипiв:
- Як то б ви будували тут хати, коли се наша земля?!
- Та ви ж самi чи©? - здивовано спитав прикажчик.Хiба не князiвськi?
- Ми вiльнi люди! - з обуренням скрикнули козаки.- Ми запорожцi!
Прикажчик глянув на козакiв неймовiрно i з посмiхом. Вiн зрiс у
крiпацтвi, знав що й батько й дiд його були крiпаками i не мiг собi
уявити, щоб на свiтi були якiсь вiльнi люди, опрiч панiв.
- Дурницi говорите! - сказав прикажчик i, злiзши з коня, обернувся до
Рогози:
- Вiзьми коня... Поводи його та постанови до стайнi!
Кров вдарила Демковi з обурення в голову.
- Вам, добродiю, годилося б вклонитися нам, господарям,- сказав вiн,-
та спитатись, чи можна поставити коня до стайнi... Тодi, може б, я й сам
вам допомiг, а коли ви нахабно менi, немов наймитовi наказу те, так я
нiчого вам не зроблю.
З тим Демко одвернувся i, взявши Галю за руку, пiшов з нею до хати.
- Он який ти! - з погрозою гукнув йому вслiд прикажчик.-Ну, як я
надiшлю тебе до економi©, то ти забудеш свою пиху!
Тут прикажчика оточили жiнки з дiтьми i, покладаючись на те, що дiтей
за©да мошкара, просили його, щоб дозволив внести дiтей в хату.
- Несiть,- владно сказав прикажчик, передаючи свого коня одному з
крiпакiв.
Жiнки заметушилися i через хвилину бiльше двадцяти дiтей з матерями
увiйшли в Баланову хату i почали розташовуватись: хто на полу, хто на
лавках, а кому недостало мiсця, то й долi.
Балан почував сво право стати на дверях сво © хати i не пустити до не©
нiкого, та тiльки його добре серце не дозволило йому так вчинити. Старий
козак тiльки руками об поли бився, дивлячись на те, що робилося в його
господi. Галя теж бiдкалася й плакала, бо ©й нiде вже було навiть Миколку
покласти, а не то що самiй лягти, а проте, побачивши, якi у матерей
змученi, обiдранi та закалянi дiти, не тiльки не сварилася з жiнками, а
навiть вiддавала ©м з сво © скринi сповивачi, рушники, хустки i всяке
шмаття.
Нiч, що вже заходила, спiткала всю сiм'ю Балана на дворi, випханою з
сво © власно© хати. Спати в хатi було неможливо через важкий дух, що його
принесли з собою росiйськi люди. Рогоза з Галею й Миколкою пiшли на
пасiку; старий же Балан знову доступився до прикажчика:
- Слухайте, чоловiче добрий! Розкажiть же менi товком та по правдi, як
же воно буде, коли ви тут побуду тесь?
- Не як iнакше,- одповiв прикажчик,- як стане тодi на сьому мiсцi село.
Мужики оратимуть землю та сiятимуть хлiб.
- Так се ж наша земля! Се займище трьох козакiв: мо , Луб'яного та
Лантуха. Що ж ми будемо робити, як ви одберете нашу землю?
- А те будете робити, що й iншi крiпаки: будете сiяти панський хлiб,
косити його, молотити та звозити зерно до пансько© економi©.
У старого цiле пекло заклекотiло в серцi:
- Ну, сього вже не дiждете! - скрикнув вiн.
- А ти ж гадав як? Князю подарованi всi сi землi од царицi, а як ви
сидите на сiй землi, то зрозумiло, що й ви князiвськi разом з землею.
Стуманiв свiт в очах старого козака i, хитаючись з обурення, мов
прибитий, ледве доволiкся вiн до сво © пасiки i впав пiд куренем на
солому.
Болючi думки, мов убитi у мозок цвяхи, пекли голову старого.
- Так ось до чого воно йшло скасування Запорожжя... Щоб нашi землi та
степи, кривавицею дiдiв та прадiдiв политi, пороздавати вельможам... Невже
ж воно справдi так i буде? Невже Господь святий попустить, щоб нас,
вiльних людей, повернули в неволю? Нащо ж, Господи, ти привiв менi старому
дiждати тако© недолi? Чому не прибрав мене ранiше?
Всю нiч гнiтили такi думки козака i всю нiч не заплющував вiн очей,
благаючи Бога, щоб вiн або одвернув геть сю чорну хмару тяжко© недолi, що
нагнiтила ©х, або прийняв його до себе.
Не спали сю нiч i дiти старого. Вони до свiту просидiли бiля батька пiд
куренем, щоб не тiльки не бачити того, що робилося в хатi, а навiть не
чути нелюбо© ©м мови тих нещасних та замордованих чужих людей, що мимо
сво © волi принесли ©м недолю i стали ©м ворогами.
VI
Другого дня зранку прикажчик по©хав у економiю до найстаршого
управителя, а у обiдню пору повернувся до Базавлуку i загадав всiм
крiпакам, щоб другого дня ранком ©хати у плавню рубати лiс. Далi вiн
прикликав до себе обох Баланiв i Рогозу.
- Ти, старий,- сказав вiн Дмитровi,- сво©ми волами тягатимеш з берега
сюди колоди, а тво© сини нехай переженуть всiх ваших коней у плавню. Там
мо© люди рубатимуть лiс, так треба кiньми тягати колоди до рiчки.
Старий козак з жахом у очах дивився на прикажчика:
- Ви хочете мо ю худобою робити? У мене сво хазяйство й своя робота
худобi сть.
- А я вам прямо кажу,- скрикнув Рогоза,- що у плавню я не пiду i
батькових коней до роботи вам не дам! От що!
Прикажчик, як хитра людина, не хотiв вiдразу доводити козакiв до
розпуки i сказав неначе спокiйно:
- Ну гаразд... Якщо ви робити не хочете, то на сей раз обiйдемося й без
вас; а вже щодо худоби вашо©, так вона менi дуже потрiбна, i я заберу ©©
до роботи, хоч би ви й не давали. Я не подивлюся на ваше змагання. Я ще й
вчора вам говорив, що все те, що було вашим: i земля, i худоба, й хати, i
навiть ви самi, тепер князiвськi!
- Не буде того! - рiшуче скрикнули козаки.
- Запорожцi од вiку не будуть крiпаками!
- Побачимо! - глузливо проказав прикажчик i пiшов до свого дiла.
Сю нiч всi знову ночували у куренi. Молодi козаки, знемiгшись за
попередню нiч, спали тепер добре i прокинулися тiльки ранком, почувши
голос батька, що з обуренням гукав:
- Жене!.. Жене, проклятий! Жене мо©х коней i волiв! Круторогi ж мо©...
укоханi мо© дiти! Чи на те ж я ростив вас, щоб на князiв ви працювали!
Демко та Iван схопились на ноги i, вгледiвши, що прикажчик верхи на
конi жене з степу весь косяк, а позаду крiпаки женуть i волiв, кинулися до
хати, вхопили недоуздки i побiгли навперейми коням.
Перелякана Галя гукала на чоловiка, благаючи, щоб вiн вернувся, але
Демко ©© не слухав i побiг у степ. Зблизившись там з кiньми, вiн накинув
на одного з них обротьку, скочив на нього i почав навертати косяк знову у
степ. Iван слiдом за Демком теж був уже на конi i допомагав шуряку.
Батько та Галя од ворiт побачили, що прикажчик наскочив на Демка i
вдарив його батогом, але тiльки вспiли вони скрикнути од обурення, аж
дивляться: розiгнав Демко свого коня та, наскочивши на прикажчика, так
вдарив його кулаком у груди, що той, мов снiп, впав на землю, сам же
Демко, завернувши коней, погнав ©х знову у степ.
Галю обхопив страх, що вчинок Демка не минеться йому дурно, i вона
жахливо скрикнула:
- Господи милосердний, що ж тепер буде? У старого Балана пiд час
сутички, навпаки, не жах був у очах, а радiсть. Йому любо було бачити, що
зять вчинив, як годилося запорожцевi: що не подарував прикажчиковi образи,
а з козацьким хистом збив його з коня. Очi старого заграли юнацьким вогнем
i вiн голосно гукнув:
- Молодець, Демко! Нехай зна вражий зайда запорозького кулака!
Вилежавшись деякий час на землi, прикажчик пiдвiвся i, шкандибаючи,
пiшов до двору, кленучи Демка уголос i погрожуючи йому кулаком.
- Почекай, гайдамако, я тобi сього так не подарую!
Через кiлька хвилин галас збився бiля всiх зимовникiв: крiпаки
намагалися побрати у Балана, Луб'яного й Лантуха сокири, канати й iншi
господарськi речi, тi ж не давали, бо у степах у тi часи такi знаряддя
були дорожчi за золото.
- В'яжiть ©х! - гукнув до сво©х людей розлютований прикажчик.- Всiх
в'яжiть отсих гайдамакiв, коли вони не хочуть нам коритись. Я сам одвезу
©х до управителя на науку! Треба тiльки ще отих двох душогубiв пiймати! -
додав прикажчик, показуючи у степ на Демка та Iвана.
Проте тих не довелося ловити. Зачувши, що коло хати збилася колотнеча,
вони самi бiгли до двору i, побачивши, що ©хнього батька вже зв'язано,
кинулися його визволяти.
- Пустiть тестя, бо вб'ю! - грiзно гукнув Демко.
Побачивши по очах козака, що вiн у запалi, люди пустили старого Балана
i розтупилися в усi боки, але, як тiлько Демко та Iван почали його
розв'язувати, прикажчик моргнув кiльком сво©м крiпакам, накинувся з ними
на козакiв ззаду i, зваливши, почав в'язати ©м руки й ноги.
Козаки одбивалися, як роздратованi звiрi, але ©х надавили цiлою купою i
врештi пов'язали. Прикажчик же пiсля того, як зв'язаного Демка пiдвели з
долу, вдарив його з помсти по виду.
Галя метушилася помiж людьми, мов у нестямi. Вона кидалася вiд чоловiка
до батька, голосила й благала, щоб ©х пустили, але нiхто на не© не звертав
уваги i тiльки прикажчик добре штовхнув ©©, коли вона хотiла розв'язати
Демка.
Через пiвгодини трьох старих запорозьких дiдiв та двох молодих з
покрученими за спину руками везли до тi © само© економi©, що будувалася
бiля ру©н Запорозько© Сiчi.
Почувши, що запорожцi не хотять коритись волi прикажчика i навiть на
очах крiпакiв побили його, управитель визнав за потрiбне пiднести в очах
крiпакiв особу прикажчика i люто покарати запорожцiв.
Коли вiн побачив бiля ганку зв'язаних козакiв, очi його заграли хижим
вогнем, мов у звiра, що вже почув кров сво © добичi, i вiн зразу почав
гримати.
- Так оте ви бунтуетесь? Не хочете робити... Не да те худоби i навiть
б' те княжого прикажчика? Ну, так я вас навчу шануватись. Я з вас виб'ю
ваше гайдамацтво! Я зроблю з вас покiрливих!
- Пане управителю! - обiзвався старий Балан.- Защо нас катують? Ми
людей ваших не займали. Вони прийшли на нашу землю. На ту землю, що
вiддана нам пiд господарство вiд Коша славного Вiйська Запорозького.
Побачивши ваших людей у тяжкому становищi, ми навiть хати сво© покинули та
вашим людям вiддали. За що ж хочете ви ще й добро наше забрати?.. Добро,
придбане тяжкою працею?
- Вашого нема тепер нiчого! - сказав управитель.- По указу царицi всi
сi землi i все, що на ©х сть, себто й ваше добро i, навiть, вашi душi,
тепер власнiсть князя... Ви його крiпаки!
З боку козакiв почулися скрики обурення, проте Балан намагався ще
говорити спокiйно:
- Бог один владен над душами людей, i йому вони й належать. Того ж не
може бути, щоб велика цариця звелiла грабувати й катувати сво©х чесних,
трудящих пiдданцiв! Нiколи того не буде, щоб ми, вiльнi запорожцi, стали
крiпаками! Скорiше ми душi сво© занапастимо, анiж скоримося такiй
неправдi.
Не звикши чути вiд крiпакiв такi речi, управитель здивовано дивився на
величну постать сивоусого запорожця. Довгий, скуйовджений у боротьбi,
оселедець надавав старому запорожцевi надзвичайний вигляд, а очi того
в'язня дивилися на нього не з благанням, як вiн звик бачити у крiпакiв, а
смiло i спогорда. Управителевi, що служив довго у вiйську, була навiть до
вподоби могутня постать старого запорожця, але тим дужче вiн узнав за
потрiбне негайно перемогти й знищити сю гордовитiсть i вiльний дух, щоб
всi крiпаки, що стояли навкруги великим натовпом, упевнились у тому, що
нiяке волелюбство не може встояти проти його влади... I от, упиваючись
тi ю владою, вiн глузливо сказав:
- Бачу, що ти занадто розумний! А скiльки тобi рокiв?
- Вiсiм десяткiв лiт Господь держить мене на свiтi, i нiколи ще на вiку
я не бачив i не чув про таку кривду, яку ви нам чините.
- А ну, всипте йому вiсiм десяткiв рiзок,- сказав управитель до
челядi,- може, старий дурень хоч пiсля того порозумнiша !
- Мене рiзками? - вжахнувся Балан.- Та лiше ви вбийте мене або живого
вкиньте у вогонь, анiж дамся я над собою так знущатися.
I не тямлячи себе з обурення, старий козак так смикнув свою дину,
прив'язану за спину руку, що мотузки увiрвалися. Та тiльки даремнi були
всi змагання: на старого насiла челядь, звалила його на землю i, зв'язавши
йому ноги, понесли знесиленого до стайнi, а слiдом по ньому потягли
Рогозу, Iвана Луб'яного й Лантуха. I от на стайнi, серед бруду й калу,
крiпаки, що вже стеряли в собi iскру Божого духу, почали вибивати дух
живого Бога з сво©х братiв.
Не стогнали запорожцi пiд руками катiв, бо бiль у тiлi був нiчим,
порiвнюючи з мукою душi i серця покривджених. Вони мовчки, мов залiзнi,
терпiли мордування, аж поки ставали непритомними.
Старий Балан пiсля катування не пiдвiвся... його непритомного винесли з
стайнi i, одливши водою, кинули на вiз. Повкидали на воза й останнiх.
Демко, впавши на воза, сховав сво обличчя в сiнi, бо йому соромно було
глянути на Божий свiт... Соромно було почувати себе живим пiсля тако©
образи... Дiди Луб'яний та Лантух голосно просили собi у Бога смертi;
серце ж молодого Iвана палахнуло почуттям помсти i вiн дав собi клятву, що
прикажчик заплатить сво©м життям за ©хню ганьбу.
Коли старого Дмитра привезли додому, знявши з воза, понесли до хати,
вiн, зiбравши останнi сили, проказав:
- У курiнь... на пасiку...
Ридаючи, мов дитина, Галя вже оббанювала в куренi скривавлене тiло
свого чоловiка i, коли туди ж унесли батька, хотiла доступитись до нього,
але вiн спинив ©©:
- Не руш... Не руш, моя дитино... моя надiя i втiхо... Прийшов мiй
час... Тодi, доню, оббаниш мо тiло, як вiдiйде душа моя...
- Тату... таточку!.. - припала до батька Галя.- Не кажiть так... Не
покидайте нас сиротами на поталу катам! Ви ще одужа те i ми кудись пiдемо
звiдсiля!
- Нi, доню,.. я просив Господа, щоб Вiн не дав менi жити пiсля смертi
неньки нашо© Сiчi Запорозько© i вiн, милосердний, кличе вже мене до себе.
Не вбивайся за мною, в домовинi я не знатиму того знущання, що тут... Про
вас тiльки, дiти, болить моя душа. Як ви нещаснi свiй вiк проживете...
Через годину старий запорожець горiв уже, мов на вогнi, i став
непритомним, а свiтом Галя, ридаючи, вже споряджала тiло свого
замордованого батька на той свiт.
VII
Поховавши батька пiд вербами над лиманом, Демко, Iван i Галя, прибитi
горем, сидiли бiля його могили всяк з сво©ми думками, не наважуючись
навiть слова сказати одно одному, бо нi про що, опрiч як про недолю, нiхто
не знаходив мови. Несподiвано Iван, що вiд часу знущання над ним. став
зовсiм iншою людиною, ходив замислений, з лютим непривiтним поглядом в
очах i нi до кого не звертався, раптом встав, наблизивсь до Галi i низько
©й вклонився, кажучи:
- Прости мене, моя сестро. Не нарiкай на мене за те, що я тебе покину,
бо не сила менi коритися неправдi.
- Що ти... що ти Iвасику? Чого проща шся?.. - скрикнула Галя i,
схопившись на ноги, припала братовi до плеча.
Демко й собi пiдiйшов до нього.
- Заспокойся, Iване! Ти намислив щось непевне!
- Не подарую я прикажчиковi,- говорив Iван, хвилюючись,- того знущання
над нами, а найбiльше над старим батько нашим. Я довiку не мав би спокою,
коли б не помстився за батька!
- Схаменися! - скрикнула Галя.- Що ти намислив? Ти ж себе занапастиш!
.- Тихше гомонiть,- сказав Iван пошепки.- Сьогоднi я вб'ю прикажчика i
малим каюком втечу у плавню, а ти, Галю, збери менi харчiв i поклади у той
порожнiй вулик, що батько наготовили для нового рою. Коли я тiкатиму, так
тi харчi заберу!
деревами.
Через пiвгодини човен повернув з рiчки у Сiчовий Кiш, де колись увесь
берег був застановлений козацькими чайками та грецькими й турецькими
кораблями, що привозили до Сiчi всякий крам. Сумом подихнуло тепер на
козакiв з Коша - вiн був порожнiй, i тiльки подекуди з води виглядали
чердаки потоплених запорозьких чайок та журливо стояли бiля берега два
рибальських човни.
- Мабуть, не так воно , козаче, як ти гада ш! - журливо похитавши
головою, сказав Дмитро.- Коли б товариство жило в Сiчi, то Кiш не був би
порожнiй!
Приставши до берега, козаки вискочили з човна i пiшли на гору стежкою,
що виходила прямо до Сiчового майдану й паланки. За часiв Ново© Сiчi по
сiй стежцi було не розминешся з козаками, тепер же вона була порожня.
Старий Балан помiтив навiть, що давня стежка почала заростати шпоришем i
нудьга стиснула йому серце.
Сперши дух, козаки поспiшилися нагору, вибiгли на майдан i спинилися в
нестямi... Чи тут же була Сiч? Чи не помилилися вони? Де ж рiднi куренi?
Де славнi паланка, пушкарня, скарбниця? Сiч була порожня, а замiсть
будинкiв чорнiли ями, немов розритi домовини!
Всi обернулися до церкви, що подала ©м таку радiсну надiю, i тiльки
тепер помiтили, що вона стояла пусткою з позабиваними дошками вiкнами й
дверима, дзвiниця ж стояла без дзвонiв. Навiть цвинтар понавколо церкви
був зруйнований i на ньому не було нi капличок, нi хрестiв.
Наблизившись до того краю Сiчi, де колись стояли куренi, козаки
одшукали рiвчачки од пiдвалин, купки бито© цегли од кабиць та кiстки од
риби, що запорожцi ©ли в останнiй день життя Сiчi.
Перевiвши очi на сiчовi стiни, козаки побачили, що вони почали все
обсипатися i поростати травою, на баштi ж, що стояла бiля сiчово© брами,
видно було кiлькох робiтникiв, що руйнували ©© ломами.
Козаки пiшли до башти, i що бiльше наближалися до не©, то гупання ломiв
дужчим болем било ©м у серце.
- Що то ви робите? Нащо то ви руйну те башту? - ледве вдержуючи
обурення, звернувся Балан до робiтникiв.
- На князiвський палац каменю треба! - весело одповiв один iз мурщикiв
по-росiйському.
Сльози пiдступили старому запорожцевi пiд горло, I не маючи нiчого
бiльше сказати, вiн одiйшов од башти набiк i схилився до сiчово© стiни.
- Чи се ж не Дмитро Балан? - почулося йому питання.
Бiля нього стояв старий сiчовик i дивився на нього очима, що нагадали
Дмитровi щось дуже давне, молоде й радiсне.
- Невже се ти, Дударю? - спитав вiн, сам не певний в тому, що на очах у
нього сто©ть близький товариш його молодих козацьких лiт.
- Та я ж, братiку, я! - одповiв сивий дiд i почав чоломкатись з
товаришем.
- Чого ж се ти тут вешта шся? - спитав вiн далi Балана.
- При©хав подивитись на матiр Сiч... - з сльозами на очах одповiв
Балан. - Бодай би лiпше не бачити!
- Нема , братiку, Запорозько© Сiчi! - одповiв Дудар, одвертаючись
набiк, щоб молодi козаки не побачили, як з старих його очей побiгли
сльози.
- Iдiть сюди! - сказав вiн згодом до козакiв, трохи перемiгши себе, i
повiв козакiв на високу сiчову стiну.
З верху окопiв запорожцi побачили, що на пiвнiч од Сiчi будувалися
якiсь будинки.
- Бачите? - спитав Дудар, показуючи на тi будинки сво©м цiпком.- То
буду ться економiя того князя, що йому цариця Катерина подарувала всi сi
землi, разом з нашою Сiччю. Тут уже й управитель його живе. От на тi то
будiвлi й беруть камiнь з Сiчових башт... Туди ж на пiдмурки побрали з
цвинтаря й кладовища всi хрести й надгробки... Байдуже ©м до того, що то
могили славних лицарiв i що по надгробках святе письмо повибиване... Вони
б'ють надгробки й хрести на камiння i мурують з них будинки. Туди ж i всi
каплички з великого сiчового кладовища пiшли!..
Слухаючи оповiдання товариша, старий Балан переводив очi то на будинки
князя, то на цвинтар, де ще валялося кiлька викопаних з землi хрестiв, то
на захожих, московських людей, немовби дивуючись, як ще сi люди живi i як
©х досi не скарав Той, що на небi.
- Забув про нас. Боже! Забув! Одцурався од дiтей сво©х... - тихо
промовив сивий запорожець, схиливши сво засмучене чоло.
- А куренi ж де? - спитав Рогоза.
- Куренi поламанi. Деякi начальство поперевозило в Микитино, там
складають з них гамазе©, а деякi тут попродали. От i я з побратимом
Гирлигою купив Васюринський курiнь, та й буду мо з нього двi хати. Он
зараз на шамбашi...
Дудар показав у той бiк, де за часiв Сiчi були крамницi й базар, а
тепер будувалося кiлька хат.
- Тут i буду мося... Важко покинути рiдне мiсце... Тут, бiля Сiчi, й
померти хочеться...
- Ну, а пушкарня ж i скарбниця де? Од куренiв хоч слiд лишився, а од
них i слiду не стало...
- Позакидали землею... Генерал тут один був московський, Норою звався,
так вiн тут неначе крiт усю Сiч порив... Все, бач, скарбiв шукав, а пiсля
того знову все землею позакидав. Поховали, брати мо©, сiчову пушкарню в
домовину так само, як поховали й запорозьку славу i козацьку волю!
Всi деякий час мовчали. Слова не складалися в устах козакiв, бо всi
вони змагалися з тяжкими думками, що налягли ©м на серця.
- Що ж, пани-брати... - пiсля довго© мовчанки, обiзвався Дудар,-
сонечко на спочинок лагодиться. Ходiмте до мо © землянки. У землянцi я
поки що живу... Повечеря мо, та й переночу те в мене.
- Пробач, товаришу,- одповiв Дмитро Балан,- не сила менi! Скорiше,
дiти, звiдсiля! - звернувся вiн до Демка й Iвана.- Тут смерть i неволя
зазира менi в очi. Ми ночуватимем у вiльнiй плавнi пiд вiльним небом!
Старший запорожець попрощався з товаришем i хутко пiшов з Сiчi до
човна.
V
- Ary!.. Агу, Миколко!.. Агу, синашу мiй... Сонечко мо ясненьке! -
щебетала Галя, сповиваючи свого малого сина.- А ходiмо, ще раз подивимось,
чи не ©де батько? Де се вiн забарився? Га?.. Що?.. При©де, говориш?
При©де, при©де... А ми його поцiлу мо та пожуримо за те, що довго гаявся!
Миколцi було тiльки три мiсяцi, а проте Галi здавалося, наче вiн не
тiльки що все розумi , а навiть одповiда на ©© запитання.
Немовлятко випручало рученятка й не давалося сповиватись. Пухкi щiчки
хлопчика почервонiли з напруги, а оченята дивилися весело, немовби
посмiхаючись з матерi, що ©й не пощастило сповити йому рученята.
Ставши матiр'ю, Галя трохи погладшала, мовби налилася як спiла ягода, i
стала ще гарнiша. Завжди весела, рухлива й чепурна, вона звеселяла навкруг
себе все, як сонце звеселя все живе, на що пада його промiнь.
Вже вдруге виходила сьогоднi Галя пiд верби, до лиману, виглядаючи
батька й чоловiка i на сей раз таки наглядiла в далечинi, на блакитному
просторi лиману, чорненьку комашку.
- Ага!.. Дивись, синашу! - радiючи зверталася Галя до Миколки.- Он-он
чорнi човник... То нашi ©дуть. Там I батько наш любий!
Смутний, з пригнiченим серцем вийшов Демко з човна на берег, а проте,
як тiльки глянув на свою дружину та зазирнув у ©© веселi, повнi кохання
очi, то одразу той сум мов вiтром з нього змело i розвiяло понад лиманом.
- Ох, ти ж, горличко моя люба! - скрикнув вiн, обнявши свою дружину.-
Та яка ж ти красуня стала!
Вiн взяв вiд не© сина i, бавлячись, пiдкидав його догори.
- От де мо щастя,- мiркував вiн,- люба дружина й син... I нiхто не
владей одiбрати од мене се щастя, опрiч Бога.
- Ач, якого ти менi бравого сина году ш! - говорив вiн тим часом Галi,
любуючи на пухкi щiчки й веселi оченята дитини.
- Мов той бузiвок!
- Годi тобi вигадувати! - злякано одповiла Галя.- Не кажи так, бо щоб з
того слова ще чого лихого дитинi не сталося. Який там бузiвок, коли зовсiм
худенький!
Щаслива пара покинула батька й брата бiля човна i пiшла до хати. Демко
нiс сина, бавлячи його барвiнком, Галя ж йшла поруч, обнявши чоловiка за
стан.
Через який час, пополуднувавши, вся сiм'я сидiла пiд хатою на призьбi.
Галя держала на колiнах Миколку, Демко сидiв поруч, обнявши ©©, старий
батько, сидячи трохи осторонь, стежив очима за бджолами, що повз хату
пролiтали з степу до пасiки, Iван же розглядав хрущiв, що з гудiнням часто
билися об стiни хати й падали на призьбу. Лiто саме набуло сво © краси й
виповняло вечiрн повiтря пахощами степу i квiток.
- А дивiться, дiтки... - обiзвався Дмитро, показуючи чубуком люльки на
обрiй, де з-за гори виникали якiсь темнi обриси, схожi на вози.- Неначе
вози ©дуть.
Всi пильно почали придивлятися туди, куди показував Балан.
- Справдi, неначе чумаки ©дуть! - згодом сказав Рогоза.
- Чого ж тут чумакам iти,- одповiв старий запорожець уже стурбовано,-
коли ми не на шляху. Адже бачите: вони прямують сюди!
Тим часом чорнi обриси простяглися по горi довгою стьожкою, пiдсунулися
ближче й побiльшали, а через який час стало вже видно, що то були вози
запряженi кiньми i навантаженi всяким збiжжям. Визначилися вже обабiч
возiв i люди, й дiти.
- Щось чужосторонн ... - сказав старий Балан,- бо кiньми, а не волами
©дуть.
Серце старого запорожця передчувало недобре i сповилося нудьгою, бо
скiльки жив вiн на свiтi, то не бачив тут чужостороннiх людей.
Валка возiв i людей прямувала до запорозьких зимовникiв, а попереду
всiх ©хав верхи у панськiй одежi якийсь чужинець.
Коли вози вже зовсiм зблизилися з хатами, вершник спинив ©х, подiлив на
три валки i, направивши двi до зимовникiв Лантуха й Луб'яного, сам з
третьою в'©хав прямо в двiр до Балана i почав тут порядкувати неначе у
сво©й господi, гукаючи до сво©х людей по-росiйському:
- Становiть вози в два ряди! Повертайте голоблями до тину! Коней женiть
на пашу!
- Гей ти, старий! - гукнув вiн далi до Балана.- Чого баньки вип'яв?
Ходи сюди!
Почувши росiйську мову i побачивши одежу, що про таку тiльки чули вiд
людей, а саме: бiлi повстянi шапки на головах та онучi й личаки замiсть
чобiт на ногах, нашi козаки пiшли до возiв здивованi i обуренi на те, що
якийсь пiдпанок хозяйну в ©х дворi, не спитавшись господарiв.
Всi тi московськi люди, що за©хали у двiр до Балана, були крiпаками
того князя, що для нього, як вчора бачили козаки, будувався бiля Сiчi
палац з надгробкiв, хрестiв та капличок запорозького кладовища; пiдпанок
же, що ©хав верхи попереду валки, був князiвський прикажчик.
Коли князь розглядав у Петербурзi карту подарованих йому земель, вiн
уподобав те мiсце над лиманом, де стояли запорозькi зимовники, хоч ©х на
тiй картi й не було зазначено, i рiшив переселити до лиману п'ятдесят
родин крiпакiв зi сво©х ма ткiв, що держав у Калузькiй губернi©. Ся його
вигадка i впала тепер на голову запорозьких сиднiв.
- Скiльки .у тебе сть печеного хлiба? - звернувся прикажчик до Балана.
- А що, у вас не вистачило хлiба? - спитав той, маючи думку подiлитись
по щиростi.- Зда ться, хлiбiв три сть!
- Так от що, старий, нехай ота молодиця, що сто©ть бiля хати,- показав
вiн на Галю,- за сю нiч напече хлiба пудiв з десять!
- Що ви, Бог з вами! - здивувався Балан.- Де ж ©й управитись на стiльки
хлiба!.. А ви завтра рано вiд нас по©дете? - додав вiн з неспоко м у
голосi.
Галя, що здалеку прислухалася до розмови батька з прикажчиком, теж,
сперши дух, чекала одповiдi на останн питання.
- Куди ще ©хать? Ми саме туди й потрапили, куди було треба! - одповiв
прикажчик i почав знову гукати до сво©х людей:
- Випрягай! Випрягай, не гайся!
- Та чого ж ви сюди при©хали? - перебив його зовсiм уже збентежений
Дмитро.
- Хати будемо будувати, дiду! - весело одповiв прикажчик, радiючи,
мабуть, що добувся до мiсця.- Село тут буде, та ще й чимале!
У всiх з тi © одповiдi похололо на серцi. Галя й Демко почали розумiти,
що на них впало лихо, старому ж козаковi трохи не забило дух i вiн ледве
прохрипiв:
- Як то б ви будували тут хати, коли се наша земля?!
- Та ви ж самi чи©? - здивовано спитав прикажчик.Хiба не князiвськi?
- Ми вiльнi люди! - з обуренням скрикнули козаки.- Ми запорожцi!
Прикажчик глянув на козакiв неймовiрно i з посмiхом. Вiн зрiс у
крiпацтвi, знав що й батько й дiд його були крiпаками i не мiг собi
уявити, щоб на свiтi були якiсь вiльнi люди, опрiч панiв.
- Дурницi говорите! - сказав прикажчик i, злiзши з коня, обернувся до
Рогози:
- Вiзьми коня... Поводи його та постанови до стайнi!
Кров вдарила Демковi з обурення в голову.
- Вам, добродiю, годилося б вклонитися нам, господарям,- сказав вiн,-
та спитатись, чи можна поставити коня до стайнi... Тодi, може б, я й сам
вам допомiг, а коли ви нахабно менi, немов наймитовi наказу те, так я
нiчого вам не зроблю.
З тим Демко одвернувся i, взявши Галю за руку, пiшов з нею до хати.
- Он який ти! - з погрозою гукнув йому вслiд прикажчик.-Ну, як я
надiшлю тебе до економi©, то ти забудеш свою пиху!
Тут прикажчика оточили жiнки з дiтьми i, покладаючись на те, що дiтей
за©да мошкара, просили його, щоб дозволив внести дiтей в хату.
- Несiть,- владно сказав прикажчик, передаючи свого коня одному з
крiпакiв.
Жiнки заметушилися i через хвилину бiльше двадцяти дiтей з матерями
увiйшли в Баланову хату i почали розташовуватись: хто на полу, хто на
лавках, а кому недостало мiсця, то й долi.
Балан почував сво право стати на дверях сво © хати i не пустити до не©
нiкого, та тiльки його добре серце не дозволило йому так вчинити. Старий
козак тiльки руками об поли бився, дивлячись на те, що робилося в його
господi. Галя теж бiдкалася й плакала, бо ©й нiде вже було навiть Миколку
покласти, а не то що самiй лягти, а проте, побачивши, якi у матерей
змученi, обiдранi та закалянi дiти, не тiльки не сварилася з жiнками, а
навiть вiддавала ©м з сво © скринi сповивачi, рушники, хустки i всяке
шмаття.
Нiч, що вже заходила, спiткала всю сiм'ю Балана на дворi, випханою з
сво © власно© хати. Спати в хатi було неможливо через важкий дух, що його
принесли з собою росiйськi люди. Рогоза з Галею й Миколкою пiшли на
пасiку; старий же Балан знову доступився до прикажчика:
- Слухайте, чоловiче добрий! Розкажiть же менi товком та по правдi, як
же воно буде, коли ви тут побуду тесь?
- Не як iнакше,- одповiв прикажчик,- як стане тодi на сьому мiсцi село.
Мужики оратимуть землю та сiятимуть хлiб.
- Так се ж наша земля! Се займище трьох козакiв: мо , Луб'яного та
Лантуха. Що ж ми будемо робити, як ви одберете нашу землю?
- А те будете робити, що й iншi крiпаки: будете сiяти панський хлiб,
косити його, молотити та звозити зерно до пансько© економi©.
У старого цiле пекло заклекотiло в серцi:
- Ну, сього вже не дiждете! - скрикнув вiн.
- А ти ж гадав як? Князю подарованi всi сi землi од царицi, а як ви
сидите на сiй землi, то зрозумiло, що й ви князiвськi разом з землею.
Стуманiв свiт в очах старого козака i, хитаючись з обурення, мов
прибитий, ледве доволiкся вiн до сво © пасiки i впав пiд куренем на
солому.
Болючi думки, мов убитi у мозок цвяхи, пекли голову старого.
- Так ось до чого воно йшло скасування Запорожжя... Щоб нашi землi та
степи, кривавицею дiдiв та прадiдiв политi, пороздавати вельможам... Невже
ж воно справдi так i буде? Невже Господь святий попустить, щоб нас,
вiльних людей, повернули в неволю? Нащо ж, Господи, ти привiв менi старому
дiждати тако© недолi? Чому не прибрав мене ранiше?
Всю нiч гнiтили такi думки козака i всю нiч не заплющував вiн очей,
благаючи Бога, щоб вiн або одвернув геть сю чорну хмару тяжко© недолi, що
нагнiтила ©х, або прийняв його до себе.
Не спали сю нiч i дiти старого. Вони до свiту просидiли бiля батька пiд
куренем, щоб не тiльки не бачити того, що робилося в хатi, а навiть не
чути нелюбо© ©м мови тих нещасних та замордованих чужих людей, що мимо
сво © волi принесли ©м недолю i стали ©м ворогами.
VI
Другого дня зранку прикажчик по©хав у економiю до найстаршого
управителя, а у обiдню пору повернувся до Базавлуку i загадав всiм
крiпакам, щоб другого дня ранком ©хати у плавню рубати лiс. Далi вiн
прикликав до себе обох Баланiв i Рогозу.
- Ти, старий,- сказав вiн Дмитровi,- сво©ми волами тягатимеш з берега
сюди колоди, а тво© сини нехай переженуть всiх ваших коней у плавню. Там
мо© люди рубатимуть лiс, так треба кiньми тягати колоди до рiчки.
Старий козак з жахом у очах дивився на прикажчика:
- Ви хочете мо ю худобою робити? У мене сво хазяйство й своя робота
худобi сть.
- А я вам прямо кажу,- скрикнув Рогоза,- що у плавню я не пiду i
батькових коней до роботи вам не дам! От що!
Прикажчик, як хитра людина, не хотiв вiдразу доводити козакiв до
розпуки i сказав неначе спокiйно:
- Ну гаразд... Якщо ви робити не хочете, то на сей раз обiйдемося й без
вас; а вже щодо худоби вашо©, так вона менi дуже потрiбна, i я заберу ©©
до роботи, хоч би ви й не давали. Я не подивлюся на ваше змагання. Я ще й
вчора вам говорив, що все те, що було вашим: i земля, i худоба, й хати, i
навiть ви самi, тепер князiвськi!
- Не буде того! - рiшуче скрикнули козаки.
- Запорожцi од вiку не будуть крiпаками!
- Побачимо! - глузливо проказав прикажчик i пiшов до свого дiла.
Сю нiч всi знову ночували у куренi. Молодi козаки, знемiгшись за
попередню нiч, спали тепер добре i прокинулися тiльки ранком, почувши
голос батька, що з обуренням гукав:
- Жене!.. Жене, проклятий! Жене мо©х коней i волiв! Круторогi ж мо©...
укоханi мо© дiти! Чи на те ж я ростив вас, щоб на князiв ви працювали!
Демко та Iван схопились на ноги i, вгледiвши, що прикажчик верхи на
конi жене з степу весь косяк, а позаду крiпаки женуть i волiв, кинулися до
хати, вхопили недоуздки i побiгли навперейми коням.
Перелякана Галя гукала на чоловiка, благаючи, щоб вiн вернувся, але
Демко ©© не слухав i побiг у степ. Зблизившись там з кiньми, вiн накинув
на одного з них обротьку, скочив на нього i почав навертати косяк знову у
степ. Iван слiдом за Демком теж був уже на конi i допомагав шуряку.
Батько та Галя од ворiт побачили, що прикажчик наскочив на Демка i
вдарив його батогом, але тiльки вспiли вони скрикнути од обурення, аж
дивляться: розiгнав Демко свого коня та, наскочивши на прикажчика, так
вдарив його кулаком у груди, що той, мов снiп, впав на землю, сам же
Демко, завернувши коней, погнав ©х знову у степ.
Галю обхопив страх, що вчинок Демка не минеться йому дурно, i вона
жахливо скрикнула:
- Господи милосердний, що ж тепер буде? У старого Балана пiд час
сутички, навпаки, не жах був у очах, а радiсть. Йому любо було бачити, що
зять вчинив, як годилося запорожцевi: що не подарував прикажчиковi образи,
а з козацьким хистом збив його з коня. Очi старого заграли юнацьким вогнем
i вiн голосно гукнув:
- Молодець, Демко! Нехай зна вражий зайда запорозького кулака!
Вилежавшись деякий час на землi, прикажчик пiдвiвся i, шкандибаючи,
пiшов до двору, кленучи Демка уголос i погрожуючи йому кулаком.
- Почекай, гайдамако, я тобi сього так не подарую!
Через кiлька хвилин галас збився бiля всiх зимовникiв: крiпаки
намагалися побрати у Балана, Луб'яного й Лантуха сокири, канати й iншi
господарськi речi, тi ж не давали, бо у степах у тi часи такi знаряддя
були дорожчi за золото.
- В'яжiть ©х! - гукнув до сво©х людей розлютований прикажчик.- Всiх
в'яжiть отсих гайдамакiв, коли вони не хочуть нам коритись. Я сам одвезу
©х до управителя на науку! Треба тiльки ще отих двох душогубiв пiймати! -
додав прикажчик, показуючи у степ на Демка та Iвана.
Проте тих не довелося ловити. Зачувши, що коло хати збилася колотнеча,
вони самi бiгли до двору i, побачивши, що ©хнього батька вже зв'язано,
кинулися його визволяти.
- Пустiть тестя, бо вб'ю! - грiзно гукнув Демко.
Побачивши по очах козака, що вiн у запалi, люди пустили старого Балана
i розтупилися в усi боки, але, як тiлько Демко та Iван почали його
розв'язувати, прикажчик моргнув кiльком сво©м крiпакам, накинувся з ними
на козакiв ззаду i, зваливши, почав в'язати ©м руки й ноги.
Козаки одбивалися, як роздратованi звiрi, але ©х надавили цiлою купою i
врештi пов'язали. Прикажчик же пiсля того, як зв'язаного Демка пiдвели з
долу, вдарив його з помсти по виду.
Галя метушилася помiж людьми, мов у нестямi. Вона кидалася вiд чоловiка
до батька, голосила й благала, щоб ©х пустили, але нiхто на не© не звертав
уваги i тiльки прикажчик добре штовхнув ©©, коли вона хотiла розв'язати
Демка.
Через пiвгодини трьох старих запорозьких дiдiв та двох молодих з
покрученими за спину руками везли до тi © само© економi©, що будувалася
бiля ру©н Запорозько© Сiчi.
Почувши, що запорожцi не хотять коритись волi прикажчика i навiть на
очах крiпакiв побили його, управитель визнав за потрiбне пiднести в очах
крiпакiв особу прикажчика i люто покарати запорожцiв.
Коли вiн побачив бiля ганку зв'язаних козакiв, очi його заграли хижим
вогнем, мов у звiра, що вже почув кров сво © добичi, i вiн зразу почав
гримати.
- Так оте ви бунтуетесь? Не хочете робити... Не да те худоби i навiть
б' те княжого прикажчика? Ну, так я вас навчу шануватись. Я з вас виб'ю
ваше гайдамацтво! Я зроблю з вас покiрливих!
- Пане управителю! - обiзвався старий Балан.- Защо нас катують? Ми
людей ваших не займали. Вони прийшли на нашу землю. На ту землю, що
вiддана нам пiд господарство вiд Коша славного Вiйська Запорозького.
Побачивши ваших людей у тяжкому становищi, ми навiть хати сво© покинули та
вашим людям вiддали. За що ж хочете ви ще й добро наше забрати?.. Добро,
придбане тяжкою працею?
- Вашого нема тепер нiчого! - сказав управитель.- По указу царицi всi
сi землi i все, що на ©х сть, себто й ваше добро i, навiть, вашi душi,
тепер власнiсть князя... Ви його крiпаки!
З боку козакiв почулися скрики обурення, проте Балан намагався ще
говорити спокiйно:
- Бог один владен над душами людей, i йому вони й належать. Того ж не
може бути, щоб велика цариця звелiла грабувати й катувати сво©х чесних,
трудящих пiдданцiв! Нiколи того не буде, щоб ми, вiльнi запорожцi, стали
крiпаками! Скорiше ми душi сво© занапастимо, анiж скоримося такiй
неправдi.
Не звикши чути вiд крiпакiв такi речi, управитель здивовано дивився на
величну постать сивоусого запорожця. Довгий, скуйовджений у боротьбi,
оселедець надавав старому запорожцевi надзвичайний вигляд, а очi того
в'язня дивилися на нього не з благанням, як вiн звик бачити у крiпакiв, а
смiло i спогорда. Управителевi, що служив довго у вiйську, була навiть до
вподоби могутня постать старого запорожця, але тим дужче вiн узнав за
потрiбне негайно перемогти й знищити сю гордовитiсть i вiльний дух, щоб
всi крiпаки, що стояли навкруги великим натовпом, упевнились у тому, що
нiяке волелюбство не може встояти проти його влади... I от, упиваючись
тi ю владою, вiн глузливо сказав:
- Бачу, що ти занадто розумний! А скiльки тобi рокiв?
- Вiсiм десяткiв лiт Господь держить мене на свiтi, i нiколи ще на вiку
я не бачив i не чув про таку кривду, яку ви нам чините.
- А ну, всипте йому вiсiм десяткiв рiзок,- сказав управитель до
челядi,- може, старий дурень хоч пiсля того порозумнiша !
- Мене рiзками? - вжахнувся Балан.- Та лiше ви вбийте мене або живого
вкиньте у вогонь, анiж дамся я над собою так знущатися.
I не тямлячи себе з обурення, старий козак так смикнув свою дину,
прив'язану за спину руку, що мотузки увiрвалися. Та тiльки даремнi були
всi змагання: на старого насiла челядь, звалила його на землю i, зв'язавши
йому ноги, понесли знесиленого до стайнi, а слiдом по ньому потягли
Рогозу, Iвана Луб'яного й Лантуха. I от на стайнi, серед бруду й калу,
крiпаки, що вже стеряли в собi iскру Божого духу, почали вибивати дух
живого Бога з сво©х братiв.
Не стогнали запорожцi пiд руками катiв, бо бiль у тiлi був нiчим,
порiвнюючи з мукою душi i серця покривджених. Вони мовчки, мов залiзнi,
терпiли мордування, аж поки ставали непритомними.
Старий Балан пiсля катування не пiдвiвся... його непритомного винесли з
стайнi i, одливши водою, кинули на вiз. Повкидали на воза й останнiх.
Демко, впавши на воза, сховав сво обличчя в сiнi, бо йому соромно було
глянути на Божий свiт... Соромно було почувати себе живим пiсля тако©
образи... Дiди Луб'яний та Лантух голосно просили собi у Бога смертi;
серце ж молодого Iвана палахнуло почуттям помсти i вiн дав собi клятву, що
прикажчик заплатить сво©м життям за ©хню ганьбу.
Коли старого Дмитра привезли додому, знявши з воза, понесли до хати,
вiн, зiбравши останнi сили, проказав:
- У курiнь... на пасiку...
Ридаючи, мов дитина, Галя вже оббанювала в куренi скривавлене тiло
свого чоловiка i, коли туди ж унесли батька, хотiла доступитись до нього,
але вiн спинив ©©:
- Не руш... Не руш, моя дитино... моя надiя i втiхо... Прийшов мiй
час... Тодi, доню, оббаниш мо тiло, як вiдiйде душа моя...
- Тату... таточку!.. - припала до батька Галя.- Не кажiть так... Не
покидайте нас сиротами на поталу катам! Ви ще одужа те i ми кудись пiдемо
звiдсiля!
- Нi, доню,.. я просив Господа, щоб Вiн не дав менi жити пiсля смертi
неньки нашо© Сiчi Запорозько© i вiн, милосердний, кличе вже мене до себе.
Не вбивайся за мною, в домовинi я не знатиму того знущання, що тут... Про
вас тiльки, дiти, болить моя душа. Як ви нещаснi свiй вiк проживете...
Через годину старий запорожець горiв уже, мов на вогнi, i став
непритомним, а свiтом Галя, ридаючи, вже споряджала тiло свого
замордованого батька на той свiт.
VII
Поховавши батька пiд вербами над лиманом, Демко, Iван i Галя, прибитi
горем, сидiли бiля його могили всяк з сво©ми думками, не наважуючись
навiть слова сказати одно одному, бо нi про що, опрiч як про недолю, нiхто
не знаходив мови. Несподiвано Iван, що вiд часу знущання над ним. став
зовсiм iншою людиною, ходив замислений, з лютим непривiтним поглядом в
очах i нi до кого не звертався, раптом встав, наблизивсь до Галi i низько
©й вклонився, кажучи:
- Прости мене, моя сестро. Не нарiкай на мене за те, що я тебе покину,
бо не сила менi коритися неправдi.
- Що ти... що ти Iвасику? Чого проща шся?.. - скрикнула Галя i,
схопившись на ноги, припала братовi до плеча.
Демко й собi пiдiйшов до нього.
- Заспокойся, Iване! Ти намислив щось непевне!
- Не подарую я прикажчиковi,- говорив Iван, хвилюючись,- того знущання
над нами, а найбiльше над старим батько нашим. Я довiку не мав би спокою,
коли б не помстився за батька!
- Схаменися! - скрикнула Галя.- Що ти намислив? Ти ж себе занапастиш!
.- Тихше гомонiть,- сказав Iван пошепки.- Сьогоднi я вб'ю прикажчика i
малим каюком втечу у плавню, а ти, Галю, збери менi харчiв i поклади у той
порожнiй вулик, що батько наготовили для нового рою. Коли я тiкатиму, так
тi харчi заберу!