Страница:
син тавро.
- Бачили, люди добрi, як одрiзують нашим братчикам оселедцi, щоб не
було й згадки про запорожцiв? Чули ви коли-небудь таке, щоб людей
таврували, як худобу?
Великий натовп, що був навкруг Петра, захвилювався й загомонiв з
обурення.
- Отже, глядiть!.. - говорив далi Петро.- Буде так усiм дурням, хто
послуха брехунiв Губу та Бучинського i повернеться на Укра©ну! Не на те
заклика нас князь, щоб повернути Вiйську Запорозькому його землi й
вольностi, а, мабуть, через те, що ма на мислi туркiв воювати, так шаблi
нашi йому потрiбнi, а як скiнчиться вiйна, так поголять нам чуби та
повернуть у пiкiнери, або потаврують, як худобу, у крiпаки. Тодi, може,
знову. схотiли б ви на Дунай, так шкода: чортового батька тодi султан
кого-небудь з нас прийме.
Поки Петро скiнчив, засоромленi Бучинський та Губа вже заховалися в
натовпi козакiв i пiшли геть.
Такi суперечки йшли по всiх куренях, по всiх купах запорожцiв i що далi
йшов час, то все бiльше козацтво поверталося до думки, що лiпше бути
вiльним, хоч i у чужiй сторонi, анiж невольником у сво©й рiднiй.
На другий день пiсля обiду знову загудiли тулумбаси i козаки зiбралися
на майдан, як i вчора. Кошовий уклонився товариству i почав говорити до
козакiв про те, що у листi князя нема обiцянки, щоб запорожцям повернути
©хнi стародавнi права й. землi, а тiльки обiцянка подарувати провини; а
що нiяких провин Вiйсько Запорозьке не вчинило i навiть сво© землi, кров'ю
батькiв политi, без змагання вiддало, то нам, коли б повернулися ми на
Укра©ну, нема на що сподiватись.
Пiсля кошового говорили дехто з старшини, а далi й простi козаки i
стiльки тут довелося посланцю Потьомкiна вислухати докорiв i за
покривдження старо© сiчово© старшини: Кальнишевського, Глоби, Порохнi й
iнших, i за поневолення тих з товариства, що лишилися на сво©х землях, що
вiн вiдразу стеряв надiю на згоду вiйська повернутись на Укра©ну... I
справдi, коли кошовий сказав, щоб тi, хто за згоду виходити з Дунаю всiм
вiйськом, переходили у праву руку, нiхто не рушився з мiсця.
Коли всi нагомонiлися, кошовий пiдняв булаву i, визвавши до спокою
козакiв, звернувся до полковника?
- От тепер ви самi чули, чого хоче Вiйсько Запорозьке, а ми доручимо
вам листа до князя i у тому листi напишемо, що коли хоче вiн, щоб ми всiм
вiйськом повернулися у рiдну сторону, то нехай ранiш визволить з крiпацтва
й з неволi всiх наших покривджених братiв i поверне ©м стародавнi права i
одвiчнi нашi землi по давнi границi: по Орель, Буг та Берду. Тодi й ми
пiднiмемо сво© клейноди i радо повернемося до рiдного краю.
На тому й скiнчилася рада. Увечерi по Сiчi вже чути було музики, спiви
й регiт: козацтво гуляло, згадуючи сiчове життя на Пiдпiльнiй.
Вже зовсiм було темно, коли у паланку до посланця-полковника прийшло
дво козакiв. То були Петро та Демко Рогозянi.
- А що вам, козаки? - спитав полковник.
- Прийшли по бiлети! - одповiв Петро.
- Хочете на Укра©ну?
- Та вже ж нiкуди. Там у мене жiнка й дiти... - брехав Петро.- Якого
дiдька я буду тут бурлакувати. Оте мiй брат, теж жонатий, та ще й третiй
брат . Всi ми хочемо повернутись до рiдного краю. Та й товаришiв ще з
собою пiдмовля мо. Ви, пане, дайте менi бiлет на десятьох, та, глядiть, з
печаткою, щоб нiхто до нас не чiплявся. Нехай вони щезнуть отсi болота та
нетрi.
Полковник був радий, що як не все вiйсько, так хоч окремi ватаги
запорожцiв повернуться на Укра©ну, i вiн покаже князю, на скiльки козакiв
видав бiлети.
- Так ви берiть кожний на десятьох козакiв,- сказав вiн, сiдаючи писати
бiлети,- та пiдмовляйте йти з собою якнайбiльше товаришiв.
- Як так, то й так! - одповiв Петро.
Через кiлька хвилин Петро, посмiхаючись собi у вуса i ховаючи бiлети у
кесет з тютюном, виходив од полковника.
XIII
Через кiлька днiв тро братiв Рогозяних: Петро, Демко й Гнат, а з ними
разом Iван Балан та Якiв Люлька прибули до Килi©, щоб купити там коней.
Бiля них було ще п'ять сiчових товаришiв, що ©х Петро закликав з собою.
Дво з них: Гробар та Гайдабура мали жiнок - один у Романковi, а другий у
Нових Кайдаках i хотiли перевезти ©х на Буджак так само, як Демко хотiв
перевезти Галю; останнi ж тро : пристаркуватий i загартований у бойовищах
та походах Гарабурда та дво братiв Пугачiв пiшли з Петром, щоб пограти
кiньми по рiдних степах, а як буде потрiбно, то й у пригодi стати сво му
побратимовi Петровi,
Всi товаришi були з грошима: Демко мав тi грошi, що взяв у Вилковi,
продавши монастирського коня, Петро мав чималi грошi ще з Днiпра, з часiв
турецько© вiйни; з останнiх козакiв теж дехто мав грошi вiд тих часiв,
iншi ж заробили дещо з свого рибальства, продаючи рибу по Дунайських
городах: Тульчi, Килi©, Сма©ловi, Бра©ловi i навiть Силiстрi©.
Прибувши у Килiю, козаки купили собi десять добрих коней i узбро нi, як
годилося козакам шаблями, чингалами й пiстолями, ви©хали з Килi© тим самим
шляхом, що ним ©хав Демко до Бугу.
У всiх було вiльно й радiсно на серцi. Пахощi Буджацьких степiв
виповнили душi козакiв згадками про сво© рiднi, запорозькi степи, i вони
жваво вигравали кiньми, Петро ж, занудьгувавши за два роки за герцем, так
крутив тепер свого коня i кидав його в усi боки, пригадуючи всi витiвки
запорозького герця, що сердешний кiнь його, хоч i був дужчий за коней
iнших товаришiв, тiльки хекав та хропiв.
Через тиждень походу козаки вже перейшли Буг на Овечому бродi i прибули
прямо до московського кордонного ротмистра. Той мав уже наказ од
Потьомкiна пропускати всiх запорожцiв на руську сторону, i, прочитавши
бiлет, що показав йому Петро, почав говорити приязно:
- Мабуть, жiнки у вас сть на Укра©нi, що ви верта тесь, а коли б не
жiнки, то, мабуть, чортового батька вас тут би й побачили.
-Та звiсно, пане ротмистре,- одповiв Петро,- бабське колiно, хоч воно й
нiкчемне та плаксиве, а все ж без нього якось моторошно. Таке воно
проклятуще, що й до нього вабить i вiд нього вадить. От i вам тут, пане
ротмистре, без жiнки, мабуть, не з медом живеться.
- Погано, що й казать... Ну, ©дьте собi з Богом далi, от вам ваш бiлет.
Рушили вiд Бугу, запорожцi пiшли на схiд сонця рiдними степами на
Iнгул, Iнгулець та Жовтi Води, прямуючи до Днiпра на Романково, щоб
забрати там родину Гробаря.
Де-не-де по колишньому Дикому Полi тепер уже будувалися панськi оселi,
по степових кряжах мiж травою вже визначалися колi© шляхiв i на тих шляхах
козаки кiлька разiв перестрiвали великi валки переселенцiв з дiтьми й
всяким збiжжям. То все були крiпаки: пани скуповували ©х на Укра©нi й
Росi© i, як гурти худоби, переганяли на подарованi ©м степи Дикого Поля.
Петро дуже вороже поглядав на панськi будiвлi й на переселенцiв:
- Ач, як засмiтили вражi пани наше Дике Поле! Коли б моя воля, так я з
одним полком запорожцiв вичистив би його знову. Всi отi будiвлi зникли б
так, мовби ©х корова язиком злизала.
Невеселi думки сповивали чола й останнiх запорожцiв: вони наочно
бачили, що ©хнi одвiчнi землi беруть у цупкi пазурi новi володарi i що не
може бути вже надi© на те, щоб сi землi знову ©м повернули, як сподiвалися
того багато дехто з запорожцiв.
На п'ятий день ходу од Бугу козаки побачили з високо© гори широкий
блискучий Днiпро i бiля нього пiд горою - Романково.
Село Романково, як i iншi села вище Днiпрових порогiв, як от Тритузне,
Карнауховка, Таромське, Кам'янка (лiвобiчна), обидва Кодаки й Чаплi,
побудувалися ще за часiв Старо© Сiчi i належали до запорозького
пiдданства; пiсля ж зруйнування Ново© Сiчi, вони дуже побiльшали, бо по
них оселилося чимало сiчового товариства. Великому зросту сих сел сприяло
ще те, що вони малися на росiйських картах i через те ©х не вiддали панам,
а записали у казеннi села.
Проте й на сi села скоро набiгло лихо: мало не всiх парубкiв та й з
жонатих, хто був молодший, побрали у пiкiнери. Се лихо примусило й
Гробаря, коли його взяли у пiкiнери, втекти на Дунай.
Бiля хати Гробаря, до котро© за©хали запорожцi. скоро зiбралося мало не
все Романково, дивуючись на козакiв, бо при збро© ©х тут не бачили вже два
роки.
Дехто з селян пiзнали серед дунайцiв сво©х товаришiв i порозбирали ©х
по сво©х хатах на гостювання. До тих хат сходилися люди, i розпитуванням
про життя на Дуна© не було кiнця краю.
Тiльки Петро та Демко Рогозянi не гостювали нi у, кого. Демко по
дорученню брата продавав всiх коней, що на них прибули козаки, а Петро
купував великого дуба, найбiльшого у всьому Романковi, щоб ним плисти
Днiпром повз пороги до Базавлуку та, забравши там Галю, вертатись тим
дубом на Дунай через Чорне море. Так надумав Петро, хоч i досi нiкому
сво©х думок не виявляв.
Поки брати клопоталися по справах, молодi козаки Гнат Рогоза та Iван
Балан, що пiд час походу вже вспiли побрататись, зачувши на околицi мiста
дiвочi спiви, пiшли туди. Вбранi у червонi запорозькi жупани, з шаблями
при боцi й шапками набакир, молодi козаки почали залицятися "на вулицi" до
дiвчат, закручуючи сво©, ще дуже невеликi, вуса на заздрiсть та безголов'я
Романкiвським парубкам, що побоювалися за сво©х дiвчат.
Дiвчата тулилися одна до одно©, немов захищаючись од чарiв запорожцiв,
а самi тим часом запускали ©м очами таких бiсикiв, що, зда ться, й
мертвого привабили б до себе.
Пiсля спiвiв всi почали грати у горидуба. Пристали до того й молодi
запорожцi.
Зразу довелося горiти Гнатовi. Оглядiвся вiн, аж у заднiй парi сто©ть
чорнява, прехороша дiвчина, заквiтчана червоним маком. Гнат зустрiвся з
нею очима.
- Будеш ти зо мною у парi! - сказав вiн собi i як уже та дiвчина не
викручувалася, як не ухилялася од нього, а врештi таки опинилася в його
обiймах.
До того часу Гнат, зростаючи з малих лiт на Сiчi, тiльки один раз i
бачив дiвчину, як iшов з вiйськом з Днiпра на Дунай, та й то тому вже
минуло два роки, через те не дивно, що гнучкий та м'який дiвочий стан,
затрiпотiвши в його обiймах, мов жаром обпалив всю його молоду iстоту.
Тiльки, зважаючи на прохання засоромлено© дiвчини, вiн випустив ©© з
обiймiв i, взявши за руку, повiв до гурту.
Йдучи поруч з дiвчиною, вiн тiльки розглядав ©©. Розглядав шию, що
визирала з-помiж разкiв намиста i бiлу, гаптовану шовком сорочку, що
ворушилася вiд хвилювання дiвочих грудей, i смагляве, хороше обличчя, що
вiд погляду козака палахнуло жаром i скидалося на той мак, що був
устромлений у ©© волосся, i на карi оченята, що вона соромливо ховала за
рясними вiями.
- Як тебе; дiвчино, звати? - спитав Гнат, коли вони стали у парi.
- Настею!
- А чия ти?
- Батькова та материна! - жартуючи одповiла дiвчина i весело глянула
йому в вiчi... I що вже то був за погляд! З того погляду козак навiть
забув, про що хотiв далi питати.
- Чому ж ви не бiжите? - гукали ©м з усiх бокiв. Вони побiгли. Парубок,
що тепер горiв, хотiв вхопити Настю i навiть доторкнувся до не©, та Гнат
перечепив його ногою i той впав, Гнат же знову вхопив дiвчину.
Той парубок був завзятий i, скочивши на ноги, наскочив на Гната.
- Ти якого бiса перечiпа шся? Пусти дiвчину, я ©© вловив.
- У мо©х вона руках, так я й вловив,- одповiв Гнат.Не вiддам, хоч ти
тут розсядься!
- Пусти, бiсiв паливода. Вона моя дiвчина... Бо як не пустиш, так я не
подивлюся, що у тебе шабля при боцi.
Парубок був закоханий у Настю i не хотiв дозволити Гнатовi женихатися з
нею; проте й Гнат не хотiв одступатися од дiвчини, що так йому
уподобалась. Зчинився бешкет. Парубок однiмав Настю i м'яв Гнатовi руки,
та не помагало. Дiвчина почала плакати, iншi парубки заступилися за свого
товариша, гвалтуючи, що запорожець не по правдi перечепив парубка. Вони
обступили вже Гната та Iвана цiлим натовпом, погрожуючи кулаками.
- Хто доторкнеться, зарубаю!.. - гукав Гнат, зовсiм не розумiючи, що
робить.- Моя дiвчина!.. Не оддам нiкому!
Невiдомо чим би скiнчився той бешкет, коли б з-за тину не вийшов Петро.
Побачивши, що Гнат держить дiвчину так цупко, мов кiт мишеня, вiн так i
палахнув з пересердя.
- Ти що тут ко©ш, лобуряко? Бешкет зчинив, неначе й справдi запорожець.
Ще на губах молоко не обсохло, а вже у гречку стриба ш! Чи не ки©в тобi
схотiлося?
Суворий погляд брата зразу вибив чад з голови Гната. Руки його
рознялися, дiвчина вирвалася i побiгла до сво © хати, а парубки одiйшли
далi вiд велетенсько© й суворо© постатi завзятого сiчовика.
- Ходи, бiсiв сину, зо мною до дуба, я тебе повчу, як з дiвками
женихатися!
З тим Петро повернувся йти у берег, до Днiпра, а слiдом за ним мовчки
пiшли i Гнат з Iваном.
Ранком другого дня запорожцi, забравши на дуба жiнку й дiтей Гробаря,
рушили дубом униз по Днiпру.
Гнат сидiв невеселий, замислений.
"Невже ж то,- думав вiн,- увесь вiк менi прожити бурлакою, як брат
Петро? Навiщо ж тая воля, що у Сiчi, коли вона гiрша за неволю? Тутешнi
парубки хоч не у кармазинах ходять i без шабель, так за те вони кохаються
з дiвчатами, живуть серцем... щастя кохання знають. Нащо ж i жити на
свiтi, як не знати того щастя?"
Вiн виявив сво© думки Iвановi i той згодився з ним.
- Бог з ним, з сiчовим життям... - говорив Iван.
- Яка там утiха?.. Тiльки що пити... На Буджаку можна й так прожити
вiльно бiля землi. Вiзьму я оте разом з Галею ще вгу... Чогось менi без
не© сумно та жкурно. Одружуся з нею та й будемо жити на Буджаку поруч з
Демком.
В ту хвилину дуб пропливав повз високу скелю бiля Романкова. Дивиться
Гнат, аж на скелi Настя з вiдрами сто©ть та бiлою хусточкою слiзоньки
втира , а далi як углядiла його на дубi, та й ну хусточкою у повiтрi
махати.
- Прощай, прощай бравий козаче! - вимовляла та хусточка.- Не довго
судилося нам з тобою у парi бути!
Скочив Гнат на чердак дуба, зняв шапку та й ну махати нею.
- Прощай, прощай, дiвчинонько! Як живий буду, то по тебе прибуду!
Далеко вже дуб од Романкова. На рожевiй вiд промiння ранкового сонця
пеленi Днiпра вiн зда ться дрiбною комашкою, а дiвчина все ще сто©ть на
скелi i дивиться услiд тому, хто так несподiвано збаламутив ©© молоде
дiвоче серце.
XIV
Недовго пливли козаки. Тiльки, сидячи у дубi, поснiдали та пообiдали,
аж тут уже й Новi Кайдаки, де жила дружина Гайдабури.
За часiв Ново© Сiчi у Нових Кайдаках була збудована добра запорозька
фортеця, пiсля ж скасування Сiчi Новi Кайдаки зразу були повернутi на
повiтове мiсто ново© Новоросiйсько© губернi©, а городничим мiста було
призначено полковника Шостака.
Коли запорожцi прибули до Кайдакiв, там будувалося чимало нових
казенних будинкiв, стiни ж фортецi руйнувалися,
Наказавши Гайдабурi, щоб до ночi був з сво ю родиною у дубi, Петро з
товаришами пiшов обдивлятись по мiсту та купити якнайбiльше харчiв, щоб
уже вистачило ©х на всю далеку дорогу.
Тiльки вспiли запорожцi пiднятись на гору до церкви, де був базар та
крамницi, як ©х оточили з усiх бокiв Кайдачани i сунулися за ними слiдом,
дивуючись, звiдкiля взялися козаки, коли вже два роки було заборонено
запорожцям не тiльки носити зброю, а навiть одежу, i звати себе
запорожцями.
Чимало й тут знайшлося товаришiв i навiть приятелiв наших дунайцiв.
Розпитуванням про життя на Дуна© i тут, як у Романковi, не було кiнця краю
i козакам зовсiм не давали ходу.
Тiльки простяглися було нашi козаки до однi © перекупки, з рундука
котро© на них при мно дивилися оселедцi, тараня й чухонь, як ©м перепинив
шлях полiцай у бiлих вузьких, як дудки, штанях, синьому каптанi з шаблею
при боцi. Знать було, що то непростий полiцай, бо позад нього йшло ще дво
городовикiв.
- А стiйте лишень,- сказав вiн, ставши напроти Петра,- що ви за люди?
- Хiба не пiзнали? - одповiв Петро.- Ми ж запорожцi!
- Якi такi запорожцi? - почав гримати полiцай.- Нема тепер запорожцiв!
Мабуть, розбишаки якiсь або втiкачi. Як насмiлилися шаблi чiпляти?
- Запорожцям бути без шабель не годиться! Ми не тутешнi запорожцi, а
вiльнi, з-за Дунаю!
- Цить, цить! - замахав на Петра руками полiцай.Ходiть усi за мною до
городничого.
Петровi се не подобалося; проте, маючи в кишенi бiлет з печаттю
посланця князя Потьомкiна, вiн не вагаючись пiшов з товаришами за
полiца м.
Кодацький городничий Шостак був уже пiдстаркуватий i гладкий чоловiк.
На сво му вiку вiн уже послужив чимало у вiйську i тепер у чинi полковника
одпочивав на посадi городничого. Коли до нього привели запорожцiв, вiн
пiсля смачного обiду й добро© пляшки горiлки вже виспався i тепер сидiв у
хатi, смокчучи люльку на довгому чубуцi.
Коли полiцай одрапортував йому, ще привiв таких запорожцiв, котрi
втекли на Дунай, вiн вип'яв на козакiв сво© здивованi очi i почав гримати.
- Оте добре вскочили ви до мо©х рук! Якже се ви смiли тiкати до
бусурманiв. Ось я зараз всiх вас голубчикiв у колодки!
- Пiдождiть, пане полковнику! Не хапайтеся! - сказав Петро.- Те вже
давно цариця нам подарувала, а свiтлiший князь вже аж двiчi засилав до нас
за Дунай посланцiв, закликаючи нас назад. Вiн i землi нам, i вiльне життя
обiця . От на те нам од полковника, князiвського посланця, i бiлет дано,
щоб нам нiде нiяко© перешкоди не чинили!..
Прочитавши бiлет, городничий почав неймовiрно розглядати його з усiх
бокiв i навiть проти вiкна на свiт.
- Не чув я про такi бiлети нiчого... - сказав вiн згодом,- i наказу
такого у мене нема . Чи не самi ви, голубчики, сей бiлет написали. Певно,
що воно так i буде.
- Iванов! - звернувся вiн далi до старшого полiцая.Який у нас наказ про
запорожцiв?
- Наказ свiтлiйшого князя вiд 1776 року, щоб всiх, якi знайдуться,
непанськi, запорожцi вiддавати у пiкiнери.
- Чули? - гукнув городничий.- Признавайтеся менi зараз, хто з вас
панський, а хто казенний?
- Так якi ж там у Туреччинi пани? - обiзвався Петро.Чуднi ви, пане. Ви
гада те, що й там князi та графи?.. Там пашi, мурзаки та бе©.
- Се ми все розберемо: хто ви й вiдкiля. Перше за все я ваш бiлет пошлю
до губернського правлiння у Кременчук, щоб там роздивилися, чи вiн певний.
- А скiльки ж то мине часу? - спитав Петро.
- А мiсяцiв зо три мине...
- А якже ми будемо без бiлета?
- У в'язницi вам все одно вiн непотрiбний!
Тепер i Петро зрозумiв, що справа виходить на зле. Що, може, доведеться
шаблями та чингалами собi до дуба стежку прокладати. Проте, ранiше нiж
проливати кров, вiн вдавався до хитрощiв. Почувши, що дехто з то вариства
почав сперечатись з городничим, доводячи, що запорожцi вiльнi люди, вiн
зразу спинив ©х i повiв розмову сам:
- Ви пробачте нам, пане полковнику. Як ми третiй рiк уже не бували тут,
то й не зна мо, що тут дiялося i як воно . От, будь ласка, скажiть, як
воно сталося, що запорожцi були вiльнi, як от примiром ви, пане, а тепер
ви пита те, чи нема помiж вами панських?
- Бачу, що в тебе в головi горобцi лiтають. Не дурно ж вона як
винницький казан завбiльшки. Було колись ваше, та минулося, а тепер всi
запорожцi, що по панських землях сидять, так то панськi крiпаки, а таких,
що вештаються по селах, як от ви, забирають у пiкiнери на царську службу.
От що!
- Так виходить, пане, так, що як хто запорожець, так або рабуй у пана,
або служи царицi?
- Нарештi таки збагнув! Так же воно й !
- Так про що ж ви, пане полковнику, турбу тесь? Адже ж ми з тим i
прибули сюди з Дунаю, щоб у пiкiнерах царицi послужити!
Городничий глянув на Петра здивовано, а його товаришi ледве не
скрикнули з обурення, та таки вдержалися, зрозумiвши, що Петро хоче
обморочити городничого.
- Як? Самi, охотою йдете? - спитав Шостак.
- Та вже ж нiяк! Запорожцевi що? Звiсно, або гуляти, або воювати...
Гульня нам за два роки прямо остогидла, а воювати - так аж руки
сверблять... От ви, пане полковнику, i напишiть, значить, до губернського
правлiння, щоб нас прийняли у пiкiнери, а ми поки що на прощання
погуля мо!
- Так ви б же так зразу й говорили, що при©хали служити пiкiнерами, а
то почали верзти нiсенiтницю про якесь вiльне життя. У пiкiнери я можу вас
i без губернського правлiння вiддати... на те у мене наказ . Якщо так по
добрiй волi йдете, то iдiть з Богом догуляйте, а завтра я й виряжу вас у
Самар.
- От спасибi, що недовго тут держатимете... - сказав Петро.- Коли б
скорiше до вiйська, бо воювати притьмом хочеться!
Вклонившись городничому, Петро махнув рукою товаришам:
- Ну, панове, ходiмте та вдаримо сьогоднi ще лихом об землю!
- Тiльки глядiть, бешкету не чинiть,- гукнув услiд козакам городничий i
почав розпитувати пiдручного про iншi справи в мiстi.
Петро справдi повiв товаришiв знову на базар та завiв до шинку, на
берег же до дуба нiкого й не пустив iти, щоб полiца© не вистежили, що у
запорожцiв сто©ть дуб напоготовi. Тiльки коли вже смеркло, козаки пiшли у
берег i, дiждавши Гайдабуру з його жiнкою, пiсля третiх пiвнiв вiдпихнули
дуба на воду i попливли вниз за водою.
На сходi небо почало бiлiти. Зiрки зблiдли, стеряли сво© яскравi
промiння i одна по однiй зникли з очей козакiв. Темний, як нiч, Днiпро
почав на сходi вкриватись спершу срiбним, а далi срiбно-рожевим килимом.
Кайдаки мiцно спали, як i та воля, що ©© приспали тут пани городничi.
Демко Рогоза, що був пiд час всi © подорожi дуже сумний i небалакучий,
нарiкав щодня на те, що брат Петро не поспiша , тепер повеселiшав, радiючи
як з того, що так щасливо вони уникнули у Кайдаках пригоди, так i з того,
що до Базавлуку тепер було вже недалеко, i вiн скоро побачить свою Галю,
пригорне ©© до серця, приголубить, заспоко©ть пiсля нелюдського життя,
тяжких образ та мук i повезе разом з любим сином на вiльне життя, до
лиманiв, пiд захист ново© Задунайсько© Запорозько© Сiчi.
- Добре викрутилися,- обiзвався пiд той час Петро,та тiльки що будемо
робити без харчу? За тими полiцаями не довелося навiть хлiб купити.
Всi сидiли стомленi й невеселi.
Саме тут на бiлуватому обрi© неба виник з темно© пелени Днiпра
Монастирський острiв, а проти нього, над скелями Днiпра, визначилася
бiленька хатина старого Глоби. Глянувши на той зимовник, Демко пригадав,
що у старого запорожця чимало в млинi робiтникiв, а де багато людей, там
повинно бути й багато харчiв.
- Не журися, Петре,- обiзвався вiн.- Пiдверни дуба до Глобиного млина,
так будуть у нас i харчi.
XV
Коли трохи розвинiлося, дуб пробiгав уже повз Половицю. Не бiльше як
два роки минуло з того часу, коли Демко був тут з покiйним сво©м тестем, а
вже якi помiтнi сталися тут одмiни. Запорозьких зимовникiв понад Половицею
вже не було, а натомiсть по долинi будувалися великi будинки. У праву ж
руку од хати Глоби, помiж скелями та по камiннях будувалася цiла слобода.
Дуб наближався вже до протоки мiж Монастирським островом та млином
Глоби. Чарiвне було се мiсце за часiв Запорожжя, не те, що тепер, коли всю
голову острова побили на камiнь та продали на брук Катеринославських
вулиць та на будiвлю мосту через Днiпро. Та голова була дуже висока i
скидалася на велике замчище. З правого боку протоки, вище млина Глоби, теж
випиналися над водою такi високi скелi, що од води до верху ©х iз рушницi
б не досягнути. I от тi височеннi скелястi гори, уквiтчанi кучерявими
дубами, мов вартовi, стояли по обидва боки протоки, зазираючи у ©©
прозiрнi води.
Всi подорожнi, захопленi красою берегiв, з напруженням дивилися, як
©хнiй дуб сунувся у протоку, мов у темну пащу звiра.
- Ану, ти, вчений! - зненацька гукнув Петро до Демка.- Прочитай лишень,
що то на тих дошках написано!
Демко тiльки тепер, коли брат звернув його увагу, помiтив, що й на
островi i на березi стояли стовпи, а на стовпах були поприбиванi дошки.
Придивившись убiк острову, Демко голосно прочитав:
- Острiв князя Прозоровського!
Перевiвши ж очi на берег, додав:
- Власнiсть свiтлiйшого князя Потьомкiна!
- Бодай би тобi зацiпило з тво ю наукою! - знервовано гукнув Петро i
плюнув набiк спересердя.
- Та се ж Глобин сад i млин, i хата! - загукали всi.Ми ж всi зна мо, що
тут всяку рослину Глоба садив власними руками!
- Ще й досi не розумi те? - сердито буркнув Петро.--Ще й пан Шостак не
навчив вас розуму! - Було все Глобине, а тепер виходить, що й все, що
придбав Глоба, i сам вiн стали власнiстю свiтлiйшого!
Смутнi стали козаки i одвели очi од скель, неначе тi скелi вже нелюбi
©м стали... А велика бистря Днiпрово© протоки, неначе навмисне, щоб не
завдавати козацькому серцю жалю, так пiдхопила дуба, що козаки й
незчулися, як промайнули повз млин, що сво©м великим колесом розкидав пiд
скелями по повiтрю цiлi пасма блискучих бризок.
Вже далеченько вiд млина пристав Петро дубом до берега i разом з Демком
та кiлькома товаришами пiшов до Глоби.
Хоч було ще дуже рано, а проте козаки здибали старого вже у млинi. Вiн
саме давав розпорядок, чи зерно ранiше засипати i кому з робiтникiв що
робити.
Побачивши перед собою узбро них запорожцiв, Глоба здивовано й радiсно
гукнув:
- Пугу, пугу! Звiдкiля вас Господь принiс. Чи по волi, чи по неволi?
- Добрi молодцi все по волi ходять! - одповiв за всiх Петро, чемно
вклонившись старому.- Зарадьте, дiду, нашому лиховi: дайте нам на тиждень
харчiв.
Петро розповiв про те, звiдкiля й куди мандрували запорожцi i через що
опинилися без харчiв, Демко ж розказав про свою лиху годину й про смерть
тестя.
- Покарав, покарав нас Господь,- кiлька разiв говорив Глоба, слухаючи
оповiдання братiв. Коли ж вони скiнчили, вiн, похиливши зажурену голову,
додав: - Його свята воля... От i мо©х сусiдiв, що понад Половицею жили,
покривдили: всi зимовники ©хнi поруйнували, землю поодбирали, а ©м звелiли
на камiннях хати будувати.
- А ви ж, дiду, як? - спитав Петро.- Отже ми на скелi бачили дошку з
написом про те, що ся земля вже не ваша, а князiвська...
- Дошка справдi там маячить,- одповiв Глоба,-та тiльки мене ще нiхто не
зачiпав. Був тут у мене сам свiтлiйший... Сади мо© дуже йому сподобалися i
наказав вiн усiм, щоб мене до смертi нiхто не смiв чiпати.
Очi Петра засвiтилися недобрим вогнем, а брови мiцно збiглися докупи.
- Се, певно, через те вам така вийшла милiсть, що ви до смертi ще
побiльшите вашою працею сади для князя.
На виду старого запорожця зовсiм не помiтно було того запалу, що був у
Рогози; навпаки, у очах його був тихий спокiй i покiрливiсть.
- Менi однаково, сину! - сказав вiн.- Не для себе працював я, для
людей. Божо© рослини князь не з'©сть, а як помре, то з собою не вiзьме...
Хоч так, хоч сяк, а мо© садочки людям на користь пiдуть...
Погомонiвши ще деякий час, Глоба покликав усiх гостей до сво © хати
снiдати, а пiсля того дав козакам цiлий бурдюк сала, два лантухи пшона,
кiлька сот таранi, пудiв зо два хлiба, а овочiв та всяко© городини
- Бачили, люди добрi, як одрiзують нашим братчикам оселедцi, щоб не
було й згадки про запорожцiв? Чули ви коли-небудь таке, щоб людей
таврували, як худобу?
Великий натовп, що був навкруг Петра, захвилювався й загомонiв з
обурення.
- Отже, глядiть!.. - говорив далi Петро.- Буде так усiм дурням, хто
послуха брехунiв Губу та Бучинського i повернеться на Укра©ну! Не на те
заклика нас князь, щоб повернути Вiйську Запорозькому його землi й
вольностi, а, мабуть, через те, що ма на мислi туркiв воювати, так шаблi
нашi йому потрiбнi, а як скiнчиться вiйна, так поголять нам чуби та
повернуть у пiкiнери, або потаврують, як худобу, у крiпаки. Тодi, може,
знову. схотiли б ви на Дунай, так шкода: чортового батька тодi султан
кого-небудь з нас прийме.
Поки Петро скiнчив, засоромленi Бучинський та Губа вже заховалися в
натовпi козакiв i пiшли геть.
Такi суперечки йшли по всiх куренях, по всiх купах запорожцiв i що далi
йшов час, то все бiльше козацтво поверталося до думки, що лiпше бути
вiльним, хоч i у чужiй сторонi, анiж невольником у сво©й рiднiй.
На другий день пiсля обiду знову загудiли тулумбаси i козаки зiбралися
на майдан, як i вчора. Кошовий уклонився товариству i почав говорити до
козакiв про те, що у листi князя нема обiцянки, щоб запорожцям повернути
©хнi стародавнi права й. землi, а тiльки обiцянка подарувати провини; а
що нiяких провин Вiйсько Запорозьке не вчинило i навiть сво© землi, кров'ю
батькiв политi, без змагання вiддало, то нам, коли б повернулися ми на
Укра©ну, нема на що сподiватись.
Пiсля кошового говорили дехто з старшини, а далi й простi козаки i
стiльки тут довелося посланцю Потьомкiна вислухати докорiв i за
покривдження старо© сiчово© старшини: Кальнишевського, Глоби, Порохнi й
iнших, i за поневолення тих з товариства, що лишилися на сво©х землях, що
вiн вiдразу стеряв надiю на згоду вiйська повернутись на Укра©ну... I
справдi, коли кошовий сказав, щоб тi, хто за згоду виходити з Дунаю всiм
вiйськом, переходили у праву руку, нiхто не рушився з мiсця.
Коли всi нагомонiлися, кошовий пiдняв булаву i, визвавши до спокою
козакiв, звернувся до полковника?
- От тепер ви самi чули, чого хоче Вiйсько Запорозьке, а ми доручимо
вам листа до князя i у тому листi напишемо, що коли хоче вiн, щоб ми всiм
вiйськом повернулися у рiдну сторону, то нехай ранiш визволить з крiпацтва
й з неволi всiх наших покривджених братiв i поверне ©м стародавнi права i
одвiчнi нашi землi по давнi границi: по Орель, Буг та Берду. Тодi й ми
пiднiмемо сво© клейноди i радо повернемося до рiдного краю.
На тому й скiнчилася рада. Увечерi по Сiчi вже чути було музики, спiви
й регiт: козацтво гуляло, згадуючи сiчове життя на Пiдпiльнiй.
Вже зовсiм було темно, коли у паланку до посланця-полковника прийшло
дво козакiв. То були Петро та Демко Рогозянi.
- А що вам, козаки? - спитав полковник.
- Прийшли по бiлети! - одповiв Петро.
- Хочете на Укра©ну?
- Та вже ж нiкуди. Там у мене жiнка й дiти... - брехав Петро.- Якого
дiдька я буду тут бурлакувати. Оте мiй брат, теж жонатий, та ще й третiй
брат . Всi ми хочемо повернутись до рiдного краю. Та й товаришiв ще з
собою пiдмовля мо. Ви, пане, дайте менi бiлет на десятьох, та, глядiть, з
печаткою, щоб нiхто до нас не чiплявся. Нехай вони щезнуть отсi болота та
нетрi.
Полковник був радий, що як не все вiйсько, так хоч окремi ватаги
запорожцiв повернуться на Укра©ну, i вiн покаже князю, на скiльки козакiв
видав бiлети.
- Так ви берiть кожний на десятьох козакiв,- сказав вiн, сiдаючи писати
бiлети,- та пiдмовляйте йти з собою якнайбiльше товаришiв.
- Як так, то й так! - одповiв Петро.
Через кiлька хвилин Петро, посмiхаючись собi у вуса i ховаючи бiлети у
кесет з тютюном, виходив од полковника.
XIII
Через кiлька днiв тро братiв Рогозяних: Петро, Демко й Гнат, а з ними
разом Iван Балан та Якiв Люлька прибули до Килi©, щоб купити там коней.
Бiля них було ще п'ять сiчових товаришiв, що ©х Петро закликав з собою.
Дво з них: Гробар та Гайдабура мали жiнок - один у Романковi, а другий у
Нових Кайдаках i хотiли перевезти ©х на Буджак так само, як Демко хотiв
перевезти Галю; останнi ж тро : пристаркуватий i загартований у бойовищах
та походах Гарабурда та дво братiв Пугачiв пiшли з Петром, щоб пограти
кiньми по рiдних степах, а як буде потрiбно, то й у пригодi стати сво му
побратимовi Петровi,
Всi товаришi були з грошима: Демко мав тi грошi, що взяв у Вилковi,
продавши монастирського коня, Петро мав чималi грошi ще з Днiпра, з часiв
турецько© вiйни; з останнiх козакiв теж дехто мав грошi вiд тих часiв,
iншi ж заробили дещо з свого рибальства, продаючи рибу по Дунайських
городах: Тульчi, Килi©, Сма©ловi, Бра©ловi i навiть Силiстрi©.
Прибувши у Килiю, козаки купили собi десять добрих коней i узбро нi, як
годилося козакам шаблями, чингалами й пiстолями, ви©хали з Килi© тим самим
шляхом, що ним ©хав Демко до Бугу.
У всiх було вiльно й радiсно на серцi. Пахощi Буджацьких степiв
виповнили душi козакiв згадками про сво© рiднi, запорозькi степи, i вони
жваво вигравали кiньми, Петро ж, занудьгувавши за два роки за герцем, так
крутив тепер свого коня i кидав його в усi боки, пригадуючи всi витiвки
запорозького герця, що сердешний кiнь його, хоч i був дужчий за коней
iнших товаришiв, тiльки хекав та хропiв.
Через тиждень походу козаки вже перейшли Буг на Овечому бродi i прибули
прямо до московського кордонного ротмистра. Той мав уже наказ од
Потьомкiна пропускати всiх запорожцiв на руську сторону, i, прочитавши
бiлет, що показав йому Петро, почав говорити приязно:
- Мабуть, жiнки у вас сть на Укра©нi, що ви верта тесь, а коли б не
жiнки, то, мабуть, чортового батька вас тут би й побачили.
-Та звiсно, пане ротмистре,- одповiв Петро,- бабське колiно, хоч воно й
нiкчемне та плаксиве, а все ж без нього якось моторошно. Таке воно
проклятуще, що й до нього вабить i вiд нього вадить. От i вам тут, пане
ротмистре, без жiнки, мабуть, не з медом живеться.
- Погано, що й казать... Ну, ©дьте собi з Богом далi, от вам ваш бiлет.
Рушили вiд Бугу, запорожцi пiшли на схiд сонця рiдними степами на
Iнгул, Iнгулець та Жовтi Води, прямуючи до Днiпра на Романково, щоб
забрати там родину Гробаря.
Де-не-де по колишньому Дикому Полi тепер уже будувалися панськi оселi,
по степових кряжах мiж травою вже визначалися колi© шляхiв i на тих шляхах
козаки кiлька разiв перестрiвали великi валки переселенцiв з дiтьми й
всяким збiжжям. То все були крiпаки: пани скуповували ©х на Укра©нi й
Росi© i, як гурти худоби, переганяли на подарованi ©м степи Дикого Поля.
Петро дуже вороже поглядав на панськi будiвлi й на переселенцiв:
- Ач, як засмiтили вражi пани наше Дике Поле! Коли б моя воля, так я з
одним полком запорожцiв вичистив би його знову. Всi отi будiвлi зникли б
так, мовби ©х корова язиком злизала.
Невеселi думки сповивали чола й останнiх запорожцiв: вони наочно
бачили, що ©хнi одвiчнi землi беруть у цупкi пазурi новi володарi i що не
може бути вже надi© на те, щоб сi землi знову ©м повернули, як сподiвалися
того багато дехто з запорожцiв.
На п'ятий день ходу од Бугу козаки побачили з високо© гори широкий
блискучий Днiпро i бiля нього пiд горою - Романково.
Село Романково, як i iншi села вище Днiпрових порогiв, як от Тритузне,
Карнауховка, Таромське, Кам'янка (лiвобiчна), обидва Кодаки й Чаплi,
побудувалися ще за часiв Старо© Сiчi i належали до запорозького
пiдданства; пiсля ж зруйнування Ново© Сiчi, вони дуже побiльшали, бо по
них оселилося чимало сiчового товариства. Великому зросту сих сел сприяло
ще те, що вони малися на росiйських картах i через те ©х не вiддали панам,
а записали у казеннi села.
Проте й на сi села скоро набiгло лихо: мало не всiх парубкiв та й з
жонатих, хто був молодший, побрали у пiкiнери. Се лихо примусило й
Гробаря, коли його взяли у пiкiнери, втекти на Дунай.
Бiля хати Гробаря, до котро© за©хали запорожцi. скоро зiбралося мало не
все Романково, дивуючись на козакiв, бо при збро© ©х тут не бачили вже два
роки.
Дехто з селян пiзнали серед дунайцiв сво©х товаришiв i порозбирали ©х
по сво©х хатах на гостювання. До тих хат сходилися люди, i розпитуванням
про життя на Дуна© не було кiнця краю.
Тiльки Петро та Демко Рогозянi не гостювали нi у, кого. Демко по
дорученню брата продавав всiх коней, що на них прибули козаки, а Петро
купував великого дуба, найбiльшого у всьому Романковi, щоб ним плисти
Днiпром повз пороги до Базавлуку та, забравши там Галю, вертатись тим
дубом на Дунай через Чорне море. Так надумав Петро, хоч i досi нiкому
сво©х думок не виявляв.
Поки брати клопоталися по справах, молодi козаки Гнат Рогоза та Iван
Балан, що пiд час походу вже вспiли побрататись, зачувши на околицi мiста
дiвочi спiви, пiшли туди. Вбранi у червонi запорозькi жупани, з шаблями
при боцi й шапками набакир, молодi козаки почали залицятися "на вулицi" до
дiвчат, закручуючи сво©, ще дуже невеликi, вуса на заздрiсть та безголов'я
Романкiвським парубкам, що побоювалися за сво©х дiвчат.
Дiвчата тулилися одна до одно©, немов захищаючись од чарiв запорожцiв,
а самi тим часом запускали ©м очами таких бiсикiв, що, зда ться, й
мертвого привабили б до себе.
Пiсля спiвiв всi почали грати у горидуба. Пристали до того й молодi
запорожцi.
Зразу довелося горiти Гнатовi. Оглядiвся вiн, аж у заднiй парi сто©ть
чорнява, прехороша дiвчина, заквiтчана червоним маком. Гнат зустрiвся з
нею очима.
- Будеш ти зо мною у парi! - сказав вiн собi i як уже та дiвчина не
викручувалася, як не ухилялася од нього, а врештi таки опинилася в його
обiймах.
До того часу Гнат, зростаючи з малих лiт на Сiчi, тiльки один раз i
бачив дiвчину, як iшов з вiйськом з Днiпра на Дунай, та й то тому вже
минуло два роки, через те не дивно, що гнучкий та м'який дiвочий стан,
затрiпотiвши в його обiймах, мов жаром обпалив всю його молоду iстоту.
Тiльки, зважаючи на прохання засоромлено© дiвчини, вiн випустив ©© з
обiймiв i, взявши за руку, повiв до гурту.
Йдучи поруч з дiвчиною, вiн тiльки розглядав ©©. Розглядав шию, що
визирала з-помiж разкiв намиста i бiлу, гаптовану шовком сорочку, що
ворушилася вiд хвилювання дiвочих грудей, i смагляве, хороше обличчя, що
вiд погляду козака палахнуло жаром i скидалося на той мак, що був
устромлений у ©© волосся, i на карi оченята, що вона соромливо ховала за
рясними вiями.
- Як тебе; дiвчино, звати? - спитав Гнат, коли вони стали у парi.
- Настею!
- А чия ти?
- Батькова та материна! - жартуючи одповiла дiвчина i весело глянула
йому в вiчi... I що вже то був за погляд! З того погляду козак навiть
забув, про що хотiв далi питати.
- Чому ж ви не бiжите? - гукали ©м з усiх бокiв. Вони побiгли. Парубок,
що тепер горiв, хотiв вхопити Настю i навiть доторкнувся до не©, та Гнат
перечепив його ногою i той впав, Гнат же знову вхопив дiвчину.
Той парубок був завзятий i, скочивши на ноги, наскочив на Гната.
- Ти якого бiса перечiпа шся? Пусти дiвчину, я ©© вловив.
- У мо©х вона руках, так я й вловив,- одповiв Гнат.Не вiддам, хоч ти
тут розсядься!
- Пусти, бiсiв паливода. Вона моя дiвчина... Бо як не пустиш, так я не
подивлюся, що у тебе шабля при боцi.
Парубок був закоханий у Настю i не хотiв дозволити Гнатовi женихатися з
нею; проте й Гнат не хотiв одступатися од дiвчини, що так йому
уподобалась. Зчинився бешкет. Парубок однiмав Настю i м'яв Гнатовi руки,
та не помагало. Дiвчина почала плакати, iншi парубки заступилися за свого
товариша, гвалтуючи, що запорожець не по правдi перечепив парубка. Вони
обступили вже Гната та Iвана цiлим натовпом, погрожуючи кулаками.
- Хто доторкнеться, зарубаю!.. - гукав Гнат, зовсiм не розумiючи, що
робить.- Моя дiвчина!.. Не оддам нiкому!
Невiдомо чим би скiнчився той бешкет, коли б з-за тину не вийшов Петро.
Побачивши, що Гнат держить дiвчину так цупко, мов кiт мишеня, вiн так i
палахнув з пересердя.
- Ти що тут ко©ш, лобуряко? Бешкет зчинив, неначе й справдi запорожець.
Ще на губах молоко не обсохло, а вже у гречку стриба ш! Чи не ки©в тобi
схотiлося?
Суворий погляд брата зразу вибив чад з голови Гната. Руки його
рознялися, дiвчина вирвалася i побiгла до сво © хати, а парубки одiйшли
далi вiд велетенсько© й суворо© постатi завзятого сiчовика.
- Ходи, бiсiв сину, зо мною до дуба, я тебе повчу, як з дiвками
женихатися!
З тим Петро повернувся йти у берег, до Днiпра, а слiдом за ним мовчки
пiшли i Гнат з Iваном.
Ранком другого дня запорожцi, забравши на дуба жiнку й дiтей Гробаря,
рушили дубом униз по Днiпру.
Гнат сидiв невеселий, замислений.
"Невже ж то,- думав вiн,- увесь вiк менi прожити бурлакою, як брат
Петро? Навiщо ж тая воля, що у Сiчi, коли вона гiрша за неволю? Тутешнi
парубки хоч не у кармазинах ходять i без шабель, так за те вони кохаються
з дiвчатами, живуть серцем... щастя кохання знають. Нащо ж i жити на
свiтi, як не знати того щастя?"
Вiн виявив сво© думки Iвановi i той згодився з ним.
- Бог з ним, з сiчовим життям... - говорив Iван.
- Яка там утiха?.. Тiльки що пити... На Буджаку можна й так прожити
вiльно бiля землi. Вiзьму я оте разом з Галею ще вгу... Чогось менi без
не© сумно та жкурно. Одружуся з нею та й будемо жити на Буджаку поруч з
Демком.
В ту хвилину дуб пропливав повз високу скелю бiля Романкова. Дивиться
Гнат, аж на скелi Настя з вiдрами сто©ть та бiлою хусточкою слiзоньки
втира , а далi як углядiла його на дубi, та й ну хусточкою у повiтрi
махати.
- Прощай, прощай бравий козаче! - вимовляла та хусточка.- Не довго
судилося нам з тобою у парi бути!
Скочив Гнат на чердак дуба, зняв шапку та й ну махати нею.
- Прощай, прощай, дiвчинонько! Як живий буду, то по тебе прибуду!
Далеко вже дуб од Романкова. На рожевiй вiд промiння ранкового сонця
пеленi Днiпра вiн зда ться дрiбною комашкою, а дiвчина все ще сто©ть на
скелi i дивиться услiд тому, хто так несподiвано збаламутив ©© молоде
дiвоче серце.
XIV
Недовго пливли козаки. Тiльки, сидячи у дубi, поснiдали та пообiдали,
аж тут уже й Новi Кайдаки, де жила дружина Гайдабури.
За часiв Ново© Сiчi у Нових Кайдаках була збудована добра запорозька
фортеця, пiсля ж скасування Сiчi Новi Кайдаки зразу були повернутi на
повiтове мiсто ново© Новоросiйсько© губернi©, а городничим мiста було
призначено полковника Шостака.
Коли запорожцi прибули до Кайдакiв, там будувалося чимало нових
казенних будинкiв, стiни ж фортецi руйнувалися,
Наказавши Гайдабурi, щоб до ночi був з сво ю родиною у дубi, Петро з
товаришами пiшов обдивлятись по мiсту та купити якнайбiльше харчiв, щоб
уже вистачило ©х на всю далеку дорогу.
Тiльки вспiли запорожцi пiднятись на гору до церкви, де був базар та
крамницi, як ©х оточили з усiх бокiв Кайдачани i сунулися за ними слiдом,
дивуючись, звiдкiля взялися козаки, коли вже два роки було заборонено
запорожцям не тiльки носити зброю, а навiть одежу, i звати себе
запорожцями.
Чимало й тут знайшлося товаришiв i навiть приятелiв наших дунайцiв.
Розпитуванням про життя на Дуна© i тут, як у Романковi, не було кiнця краю
i козакам зовсiм не давали ходу.
Тiльки простяглися було нашi козаки до однi © перекупки, з рундука
котро© на них при мно дивилися оселедцi, тараня й чухонь, як ©м перепинив
шлях полiцай у бiлих вузьких, як дудки, штанях, синьому каптанi з шаблею
при боцi. Знать було, що то непростий полiцай, бо позад нього йшло ще дво
городовикiв.
- А стiйте лишень,- сказав вiн, ставши напроти Петра,- що ви за люди?
- Хiба не пiзнали? - одповiв Петро.- Ми ж запорожцi!
- Якi такi запорожцi? - почав гримати полiцай.- Нема тепер запорожцiв!
Мабуть, розбишаки якiсь або втiкачi. Як насмiлилися шаблi чiпляти?
- Запорожцям бути без шабель не годиться! Ми не тутешнi запорожцi, а
вiльнi, з-за Дунаю!
- Цить, цить! - замахав на Петра руками полiцай.Ходiть усi за мною до
городничого.
Петровi се не подобалося; проте, маючи в кишенi бiлет з печаттю
посланця князя Потьомкiна, вiн не вагаючись пiшов з товаришами за
полiца м.
Кодацький городничий Шостак був уже пiдстаркуватий i гладкий чоловiк.
На сво му вiку вiн уже послужив чимало у вiйську i тепер у чинi полковника
одпочивав на посадi городничого. Коли до нього привели запорожцiв, вiн
пiсля смачного обiду й добро© пляшки горiлки вже виспався i тепер сидiв у
хатi, смокчучи люльку на довгому чубуцi.
Коли полiцай одрапортував йому, ще привiв таких запорожцiв, котрi
втекли на Дунай, вiн вип'яв на козакiв сво© здивованi очi i почав гримати.
- Оте добре вскочили ви до мо©х рук! Якже се ви смiли тiкати до
бусурманiв. Ось я зараз всiх вас голубчикiв у колодки!
- Пiдождiть, пане полковнику! Не хапайтеся! - сказав Петро.- Те вже
давно цариця нам подарувала, а свiтлiший князь вже аж двiчi засилав до нас
за Дунай посланцiв, закликаючи нас назад. Вiн i землi нам, i вiльне життя
обiця . От на те нам од полковника, князiвського посланця, i бiлет дано,
щоб нам нiде нiяко© перешкоди не чинили!..
Прочитавши бiлет, городничий почав неймовiрно розглядати його з усiх
бокiв i навiть проти вiкна на свiт.
- Не чув я про такi бiлети нiчого... - сказав вiн згодом,- i наказу
такого у мене нема . Чи не самi ви, голубчики, сей бiлет написали. Певно,
що воно так i буде.
- Iванов! - звернувся вiн далi до старшого полiцая.Який у нас наказ про
запорожцiв?
- Наказ свiтлiйшого князя вiд 1776 року, щоб всiх, якi знайдуться,
непанськi, запорожцi вiддавати у пiкiнери.
- Чули? - гукнув городничий.- Признавайтеся менi зараз, хто з вас
панський, а хто казенний?
- Так якi ж там у Туреччинi пани? - обiзвався Петро.Чуднi ви, пане. Ви
гада те, що й там князi та графи?.. Там пашi, мурзаки та бе©.
- Се ми все розберемо: хто ви й вiдкiля. Перше за все я ваш бiлет пошлю
до губернського правлiння у Кременчук, щоб там роздивилися, чи вiн певний.
- А скiльки ж то мине часу? - спитав Петро.
- А мiсяцiв зо три мине...
- А якже ми будемо без бiлета?
- У в'язницi вам все одно вiн непотрiбний!
Тепер i Петро зрозумiв, що справа виходить на зле. Що, може, доведеться
шаблями та чингалами собi до дуба стежку прокладати. Проте, ранiше нiж
проливати кров, вiн вдавався до хитрощiв. Почувши, що дехто з то вариства
почав сперечатись з городничим, доводячи, що запорожцi вiльнi люди, вiн
зразу спинив ©х i повiв розмову сам:
- Ви пробачте нам, пане полковнику. Як ми третiй рiк уже не бували тут,
то й не зна мо, що тут дiялося i як воно . От, будь ласка, скажiть, як
воно сталося, що запорожцi були вiльнi, як от примiром ви, пане, а тепер
ви пита те, чи нема помiж вами панських?
- Бачу, що в тебе в головi горобцi лiтають. Не дурно ж вона як
винницький казан завбiльшки. Було колись ваше, та минулося, а тепер всi
запорожцi, що по панських землях сидять, так то панськi крiпаки, а таких,
що вештаються по селах, як от ви, забирають у пiкiнери на царську службу.
От що!
- Так виходить, пане, так, що як хто запорожець, так або рабуй у пана,
або служи царицi?
- Нарештi таки збагнув! Так же воно й !
- Так про що ж ви, пане полковнику, турбу тесь? Адже ж ми з тим i
прибули сюди з Дунаю, щоб у пiкiнерах царицi послужити!
Городничий глянув на Петра здивовано, а його товаришi ледве не
скрикнули з обурення, та таки вдержалися, зрозумiвши, що Петро хоче
обморочити городничого.
- Як? Самi, охотою йдете? - спитав Шостак.
- Та вже ж нiяк! Запорожцевi що? Звiсно, або гуляти, або воювати...
Гульня нам за два роки прямо остогидла, а воювати - так аж руки
сверблять... От ви, пане полковнику, i напишiть, значить, до губернського
правлiння, щоб нас прийняли у пiкiнери, а ми поки що на прощання
погуля мо!
- Так ви б же так зразу й говорили, що при©хали служити пiкiнерами, а
то почали верзти нiсенiтницю про якесь вiльне життя. У пiкiнери я можу вас
i без губернського правлiння вiддати... на те у мене наказ . Якщо так по
добрiй волi йдете, то iдiть з Богом догуляйте, а завтра я й виряжу вас у
Самар.
- От спасибi, що недовго тут держатимете... - сказав Петро.- Коли б
скорiше до вiйська, бо воювати притьмом хочеться!
Вклонившись городничому, Петро махнув рукою товаришам:
- Ну, панове, ходiмте та вдаримо сьогоднi ще лихом об землю!
- Тiльки глядiть, бешкету не чинiть,- гукнув услiд козакам городничий i
почав розпитувати пiдручного про iншi справи в мiстi.
Петро справдi повiв товаришiв знову на базар та завiв до шинку, на
берег же до дуба нiкого й не пустив iти, щоб полiца© не вистежили, що у
запорожцiв сто©ть дуб напоготовi. Тiльки коли вже смеркло, козаки пiшли у
берег i, дiждавши Гайдабуру з його жiнкою, пiсля третiх пiвнiв вiдпихнули
дуба на воду i попливли вниз за водою.
На сходi небо почало бiлiти. Зiрки зблiдли, стеряли сво© яскравi
промiння i одна по однiй зникли з очей козакiв. Темний, як нiч, Днiпро
почав на сходi вкриватись спершу срiбним, а далi срiбно-рожевим килимом.
Кайдаки мiцно спали, як i та воля, що ©© приспали тут пани городничi.
Демко Рогоза, що був пiд час всi © подорожi дуже сумний i небалакучий,
нарiкав щодня на те, що брат Петро не поспiша , тепер повеселiшав, радiючи
як з того, що так щасливо вони уникнули у Кайдаках пригоди, так i з того,
що до Базавлуку тепер було вже недалеко, i вiн скоро побачить свою Галю,
пригорне ©© до серця, приголубить, заспоко©ть пiсля нелюдського життя,
тяжких образ та мук i повезе разом з любим сином на вiльне життя, до
лиманiв, пiд захист ново© Задунайсько© Запорозько© Сiчi.
- Добре викрутилися,- обiзвався пiд той час Петро,та тiльки що будемо
робити без харчу? За тими полiцаями не довелося навiть хлiб купити.
Всi сидiли стомленi й невеселi.
Саме тут на бiлуватому обрi© неба виник з темно© пелени Днiпра
Монастирський острiв, а проти нього, над скелями Днiпра, визначилася
бiленька хатина старого Глоби. Глянувши на той зимовник, Демко пригадав,
що у старого запорожця чимало в млинi робiтникiв, а де багато людей, там
повинно бути й багато харчiв.
- Не журися, Петре,- обiзвався вiн.- Пiдверни дуба до Глобиного млина,
так будуть у нас i харчi.
XV
Коли трохи розвинiлося, дуб пробiгав уже повз Половицю. Не бiльше як
два роки минуло з того часу, коли Демко був тут з покiйним сво©м тестем, а
вже якi помiтнi сталися тут одмiни. Запорозьких зимовникiв понад Половицею
вже не було, а натомiсть по долинi будувалися великi будинки. У праву ж
руку од хати Глоби, помiж скелями та по камiннях будувалася цiла слобода.
Дуб наближався вже до протоки мiж Монастирським островом та млином
Глоби. Чарiвне було се мiсце за часiв Запорожжя, не те, що тепер, коли всю
голову острова побили на камiнь та продали на брук Катеринославських
вулиць та на будiвлю мосту через Днiпро. Та голова була дуже висока i
скидалася на велике замчище. З правого боку протоки, вище млина Глоби, теж
випиналися над водою такi високi скелi, що од води до верху ©х iз рушницi
б не досягнути. I от тi височеннi скелястi гори, уквiтчанi кучерявими
дубами, мов вартовi, стояли по обидва боки протоки, зазираючи у ©©
прозiрнi води.
Всi подорожнi, захопленi красою берегiв, з напруженням дивилися, як
©хнiй дуб сунувся у протоку, мов у темну пащу звiра.
- Ану, ти, вчений! - зненацька гукнув Петро до Демка.- Прочитай лишень,
що то на тих дошках написано!
Демко тiльки тепер, коли брат звернув його увагу, помiтив, що й на
островi i на березi стояли стовпи, а на стовпах були поприбиванi дошки.
Придивившись убiк острову, Демко голосно прочитав:
- Острiв князя Прозоровського!
Перевiвши ж очi на берег, додав:
- Власнiсть свiтлiйшого князя Потьомкiна!
- Бодай би тобi зацiпило з тво ю наукою! - знервовано гукнув Петро i
плюнув набiк спересердя.
- Та се ж Глобин сад i млин, i хата! - загукали всi.Ми ж всi зна мо, що
тут всяку рослину Глоба садив власними руками!
- Ще й досi не розумi те? - сердито буркнув Петро.--Ще й пан Шостак не
навчив вас розуму! - Було все Глобине, а тепер виходить, що й все, що
придбав Глоба, i сам вiн стали власнiстю свiтлiйшого!
Смутнi стали козаки i одвели очi од скель, неначе тi скелi вже нелюбi
©м стали... А велика бистря Днiпрово© протоки, неначе навмисне, щоб не
завдавати козацькому серцю жалю, так пiдхопила дуба, що козаки й
незчулися, як промайнули повз млин, що сво©м великим колесом розкидав пiд
скелями по повiтрю цiлi пасма блискучих бризок.
Вже далеченько вiд млина пристав Петро дубом до берега i разом з Демком
та кiлькома товаришами пiшов до Глоби.
Хоч було ще дуже рано, а проте козаки здибали старого вже у млинi. Вiн
саме давав розпорядок, чи зерно ранiше засипати i кому з робiтникiв що
робити.
Побачивши перед собою узбро них запорожцiв, Глоба здивовано й радiсно
гукнув:
- Пугу, пугу! Звiдкiля вас Господь принiс. Чи по волi, чи по неволi?
- Добрi молодцi все по волi ходять! - одповiв за всiх Петро, чемно
вклонившись старому.- Зарадьте, дiду, нашому лиховi: дайте нам на тиждень
харчiв.
Петро розповiв про те, звiдкiля й куди мандрували запорожцi i через що
опинилися без харчiв, Демко ж розказав про свою лиху годину й про смерть
тестя.
- Покарав, покарав нас Господь,- кiлька разiв говорив Глоба, слухаючи
оповiдання братiв. Коли ж вони скiнчили, вiн, похиливши зажурену голову,
додав: - Його свята воля... От i мо©х сусiдiв, що понад Половицею жили,
покривдили: всi зимовники ©хнi поруйнували, землю поодбирали, а ©м звелiли
на камiннях хати будувати.
- А ви ж, дiду, як? - спитав Петро.- Отже ми на скелi бачили дошку з
написом про те, що ся земля вже не ваша, а князiвська...
- Дошка справдi там маячить,- одповiв Глоба,-та тiльки мене ще нiхто не
зачiпав. Був тут у мене сам свiтлiйший... Сади мо© дуже йому сподобалися i
наказав вiн усiм, щоб мене до смертi нiхто не смiв чiпати.
Очi Петра засвiтилися недобрим вогнем, а брови мiцно збiглися докупи.
- Се, певно, через те вам така вийшла милiсть, що ви до смертi ще
побiльшите вашою працею сади для князя.
На виду старого запорожця зовсiм не помiтно було того запалу, що був у
Рогози; навпаки, у очах його був тихий спокiй i покiрливiсть.
- Менi однаково, сину! - сказав вiн.- Не для себе працював я, для
людей. Божо© рослини князь не з'©сть, а як помре, то з собою не вiзьме...
Хоч так, хоч сяк, а мо© садочки людям на користь пiдуть...
Погомонiвши ще деякий час, Глоба покликав усiх гостей до сво © хати
снiдати, а пiсля того дав козакам цiлий бурдюк сала, два лантухи пшона,
кiлька сот таранi, пудiв зо два хлiба, а овочiв та всяко© городини