стiльки, скiльки козаки спромоглися взяти.
Далi старший запорожець провiв гостей до дуба i почав з усiма
прощатись.
- Дай вам Боже, дiти, щасливо на Дунай повернутись i вiльними вiку
доживати... Очеретовi старому, мойому побратимовi, уклонiться низенько...
Вже ж менi на сiм свiтi з ним не бачитись...
Не вдержав старий запорожець непроханьо© сльози, i покотилася вона
гаряча на його сиву бороду...
Вдарили козаки веслами у воду - одскочив дуб од берега, i понесли його
прудкi хвилi вниз до порогiв, лишивши старого запорожця на березi самого,
з його старiстю й сумними думами.
За хвилину Монастирський острiв лишився вже позаду козакiв, i дуб вибiг
до зимовника запорожця Мандрики. Навпроти того зимовника простягся
великий, вкритий лiсом, острiв Становий, а по ньому знову маячила чорна
дошка з написом.
- Не читай... хай йому абищо! - сказав Петро братовi, але той уже
поспiв очима прочитати:
- Острiв князя Воронцова...
З Мандрикiвсько© протоки дуб вибiг у широкий Днiпро i прямував до
Лоцмансько© Кам'янки. На чердаку дуба, поклавши руку на стерно i
розправивши свою могутню постать, стояв Петро Рогоза. Сорочка на ньому
була розхристана, показуючи засмаленi сонцем груди, руки напруженi вiд
кермування стерном, ноги широко розстановленi, щоб хвиля, надавивши на
стерно, не звалила стернаря геть з чердака. Скинута з голови шапка лежала
долi, а довгий оселедець вiльно маяв по вiтру, запорожець-велетень
направляв дуба прямо на скелю, що високою баштою стримiла з води.
- Куди ж ти держиш дуба на скелю? - збентежено скрикнули Гнат та Iван,
що сидiли на передньому чердаку.- Дуба розiб' ш!
- Повчiть свого батька, а не мене!.. - одповiв суворо Петро i трохи
згодом додав:
- Послухати хочу, яка сьогоднi буде година, чи безпечно йти у пороги.
З усiх козакiв, що зараз ©хали, тiльки четверо, а саме: Петро, Люлька,
Пугач та старий Гарабурда, знали пороги, останнi ж хоч часом i про©здили
порогами, а проте кермувати дубом крiзь пороги не вмiли, бо не знали добре
нi каменiв та скель, нi звича©в всяко© течi© й всяко© лави порогiв.
- Як то так: послухати, яка буде година? - здивовано питали молодi
козаки.
- Буду я говорити блазням... - пробубонiв Петро.Хiба з вас будуть
козаки?
- Ба нi, сину! - обiзвався до Петра Гарабурда.- Так не годиться! Що з
того буде, про те Господь святий вiда , а ми повиннi молодь навчати, бо
перед Богом за не© одвiт будемо давати, мовби за дiтей сво©х.
I, звернувшись до молодих козакiв, старий запорожець сказав:
- Тут, дiти, щоб ви знали, вода так об скелю б' , що аж гра музикою, а
як коли, то гуде або голосить. Через те ся скеля й зветься Музичною. От як
гра вона, наче музика, то добра година буде, а як гуде або голосить, так
хто б поплив у пороги, то годував би сво©м тiлом ракiв, от що.
Саме тут дуб, трохи не черкнувшись об скелю, метеликом пролетiв
улiворуч i загойдавсь на хвилях вже нижче скелi.
- Справдi, неначе гуде! - скрикнув Iван.
- Джмелi у тебе гудуть у головi пiсля вчорашнього бенкету! - сердито
сказав Петро.
- А менi здалося, наче голосить! - обiзвався Гнат,
- Та вже ж! - буркнув суворий козак.- То, мабуть, та дiвка голосить за
тобою, що ти на не© у Романковi й слину розпустив!
- Ось бачите, дядьку,- звернувся вiн далi з докором до Гарабурди,- якi
тепер запорожцi: скеля, як , гра , а ©м, бачте, вона гуде та голосить!
Суворий сiчовик плюнув i почав мовчки запалювати люльку.
Зараз за Музичною скелею були на Днiпрi сумнi, скелястi острови, а з
право© руки з високого, скелястого берега вже дивився на запорожцiв Старий
Кодак з його бiленькими хатками, невеличкою церквою i височенними окопами.
Тiльки глянули козаки на Кодак, аж назустрiч ©м уже заревiв порiг
Кодацький.
Щоближче дуб наближався до порогу, то все дужчало те ревiння i врештi
вже козаки не чули один Одного. Жiнки зблiдли на виду, тулили до себе
дiтей та хрестились... Принишкли й молодi козаки, поглядаючи то на Петра,
що мов кам'яний велетень стояв на стернi, то вперед, де Днiпро, вдарившись
об цiлий рядок скель, що простяглися впоперек нього, розбивався бiлою
пiною i неначе в безоднi зникав з очей. Ще мить, i бiла пiна залила б й
козакiв, i жiнок, i дiтей... та не вспiли жiнки й дiти заверещати, як дуб,
мов легкопера чайка, вже проскочив ту пiну, впав усiм днищем на першу лаву
порогу i розкидавши на обидва боки великi хвилi, полетiв до друго© лави.
Те саме було вдруге, втрете й учетверте... I не минуло й трьох хвилин, як
Кодак з його окопами уже заховався за рогом берега, а дуб повагом бiг по
тихiй водi.
- А тягнiть лишень, хлопцi, сюди барильце з горiлкою,- сказав Петро,
сiдаючи на чердаку, пiдобгавши по-турецькому пiд себе ноги,- та давайте,
що там поснiдати, бо вже, мабуть, i пан Шостак, кодацький городничий,
прокинувся i сподiва ться нас на снiданок.
Всi весело засмiялися, згадуючи, як Петро обморочив городничого.
- Митець ти, Петре! - обiзвався Гарабурда.- Коли б не ти, то, ©й-богу,
не було б мiж сiчовою молоддю жодного певного запорожця.
Поки поснiдали, дуб проминув уже величнi Мосульманськi скелi, перебiг
Яцеву забору, перестрибнув двi лави бурського порогу i перед очима козакiв
запiнився вже порiг Лоханський з скелястим островом Куликом посерединi
порогу.
Якiв Люлька, що тепер стояв на стернi замiсть Петра, направив дуба пiд
лiвий берег, де саме йшла найпрудкiша течiя Днiпра, що звалася козачим
ходом, i пiд'©хав пiд високi, чорнi, непривiтнi скелi.
- Жiнки, бережiться змiя! - гукнув вiн, коли пiд однi ю скелею
несподiвано роззявилася темна й страшна, як паща звiра, печера.
- Ох лихо,- скрикнули жiнки, жахливо дивлячись на ту печеру.
- Який там змiй! - обiзвався Петро.- Нащо б ото я полохав жiнок та
дiтей!
- Осе ж та сама печера, що в нiй, кажуть люди, живе змiй! - провадив
Люлька.
- Чули, чули ми! - обiзвалися жiнки.- I лiта вiн, i людей хвата та
сюди тяга . Ото ж, мабуть, кiсток тут людських!
Жiнки мiцно тулилися до сво©х чоловiкiв i, хрестячись, поглядали на
печеру.
- Бабськi брехнi! - пробубонiв Петро i, поколупавши протичкою у люльцi,
потяг у себе цiлу копицю диму.
Поки велася ця розмова, печера лишилася вже позаду, а дуб, проскочивши
чотири лави Лоханського порогу, набiг скоро й до Стрельчо© забори i
зрiвнявсь з чарiвною, оточеною з усiх бокiв Днiпром, великою скелею.
Небагато ще минуло часу, а козакiв облив вже сво ю пiною Звонецький
порiг, а слiдом по ньому й Тягинський. Тiльки обсохли та обтрусилися пiсля
Тягинського, а тут уже загудiв i Дiд, або Ненаситець.
Петро Рогоза знову пiшов до стерна i став на чердаку поруч з Люлькою.
Вони почали стернувати вдвох, бо знали, що великим дубом на Ненаситцi
одному не вправити.
Як i предрiкала Музична скеля, година була дуже сприятлива: вiтру не
було, i вода линула до порогу тихо, вiдбиваючи в собi золоте промiння
сонця i блакитне небо з невеликими, бiленькими, немов руна чисто© вовни,
хмарками. Перед очима все вище виникав з води камiнь Рвач, а що було за
Рвачем, того не видно було, бо Днiпро зникав там з очей, ховаючись за
камiнням, разом з цiлими горами сво © пiни... i тiльки могутн дудiння й
ревiння подавало звiстку, що там нижче, за Рвачем, Днiпро падав на гострi
скелi i то стогнав, то ревiв диким звiрем, лютуючи з того, що несила йому
вивернути з землi i покотити геть тi скелi й камiння, що рвали на шматки
його тiло... Гребцi вже не чули голосу стернарiв i Петро тiльки рукою
показував, з якого боку загрiбати, а з якого табанити.
Не допустивши дуба до Рвача, стернарi круто звернули його в лiву руку,
i не вспiли жiнки скрикнути, як дуб пiдхопила непереможна сила течi© i,
мов трiску, почала перекидати його з одно© лави порогу на другу. Не один
раз набрав тут дуб води сво©м носом, не раз заливала його й бокова хвиля,
немов навмисне збиваючи його з ходу на скелi, щоб розбити на трiски, та
Петро з Яковом мiцно держали стерно, i вода бринiла позад дуба, як бренить
натягнена струна.
За хвилину дуб проскочив усi дванадцять лав порогу i вийшов на тиху
воду, лишивши далеко з правого боку скелю Монастирку, що влiзла з правого
берега в саме пекло порогу.
- От тепер i пообiдати б непогано,- сказав Петро, сходячи з чердака
дуба, i, обернувшись до свого товариша, додав: - Сходь i ти, Якове, тут
уже й дитина справить.
- Гей ти, паливодо! - гукнув далi Петро до брата Гната.- У гречку
стрибати вже вмi ш, а стерна ще й до рук не вмi ш узяти! Ходи до стерна!
- Нащо ж я маю ставати до стерна, коли ти говориш, що тут i дитина
вправить? - одповiв Гнат.- У дубi дитина, нехай вона й стерну !
- Ну, ну, не базiкай,- сказав Петро суворо,- а йди, коли тобi говорять.
Гнат бiльше не сперечався, i ставши на чердак, почав стернувати.
Козаки пообiдали без варива те, що подарував ©м Глоба: сало, тараню,
огiрки та кавуни. Нема чого говорити - уконтентовались поки добре, так, що
хоч би й вiдпочити, так на горе не було часу: через годину пiдбiгла Крива
забора, а далi Воронова. Та те ще б нiчого, а то незабаром зашумiв
назустрiч i Онука, або порiг Вовничi, а сей уже не жарту , довелося всiм
бути й на стернi, й на гребках.
За Онуком Днiпро вужчав, а скелi берегами вищали i тиснули рiчку з обох
бокiв, немов хотiли задавити. Дуб бiг помiж високими скелями, i тi скелi,
вiдбиваючись сво ю дикою, похмурою красою у прозiрних хвилях Днiпра,
досягали сво©ми тiнями до самого дуба. Надвечiр вiн уже проскочив
Будиловський порiг i козаки здалеку вглядiли великi, дивовижнi острови, що
стояли поруч, розбиваючи Днiпро на три протоки.
Один з тих островiв був весь укритий лiсом та червоною таволгою
(лозою), звався вiн Таволжанським. Другий, з пiвсотнi сажнiв заввишки та
напiвверстви завдовшки, був майже з однi © величезно© скелi i звався
Перуном. Висока голова сього острова, його довгий, горбатий верх та
вiдкинутi уперед двi довгi, плескуватi скелi скидалися на голову й тiло
яко©сь почвари, що, лiгши упродовж Днiпра, ще й простягла поперед себе двi
довгi дебелi лапи.
Петро направив дуба прямо мiж лапи тi © почвари i козаки опинилися у
захисному, вкритому пiском та таволгою куточку острова.
- Тут будемо ночувати,- сказав отаман.- Розкладайте багаття, а баби
зварять нам кулешу.
Над головами козакiв, заступивши ©м свiт вечiрнього сонця, пiднiмалися
височеннi скелi ши© i голови острова-почвари.
- Ой сумно ж тут як! - говорили жiнки.- Ще, боронь Боже, зваляться сi
скелi на нас. Ми ж тут пiд скелями мов комашки маленькi.
- Та чудно якось сей острiв зветься... - звернувся Iван Балан до
Гарабурди.- Що воно означа , дядьку,
"Перун"?
- Я й сам, сину,- одповiв старий запорожець,- ще з молодих лiт
цiкавився дiзнатись, через що сей дивовижний острiв так чудно зветься, так
менi один старий рибалка розказав те, що я зараз тобi розкажу.
До Гарабурди пiдсунулися й козаки, й жiнки.
- У Ки вi, ще тодi як царювали там князi, а люди ще не хрещенi були,
стояв над Днiпром, вироблений з деревини, великий iдол, тобто ©хнiй божок,
i звався той божок Перуном. Тiльки як прийшов час, щоб нашим людям
охреститись, так того iдола вони звалили у кручу, та й кинули у Днiпро. От
i понесло його водою все вниз та вниз i, мабуть, винесло б аж у Чорне
море, коли б вiн отут не зачепився за скелi... А як зачепився, так сам
скелею став та й почав рости. До наших часiв з невеликого iдола вiн вирiс
у цiлу скелясту гору, все ще росте, та Днiпро в обидва боки розпира . Так
от значить, як звали iдола Перуном, то так i острiв сей почали звати.
- Ох лихо© - обiзвалася Гайдабурина дружина.- Так оте ми пiд головою
нечистого сидимо? Та се я всю нiч i очей не заплющу!
- Дурницi то,- заспокоював дiд.- Який там нечистий?.. Скелi як скелi.
Коли б се був справдi нечистий, так од хреста розсипався б, а сього Перуна
скiльки не хрести, а вiн все сто©ть.
Старий запорожець розбалакався i звернувся знову до Iвана.
- От тут, сину, за татарських часiв, найбiльше ©хня орда переправлялася
через Днiпро, як набiгала на Укра©ну. Тут дiди нашi й пiдстерегали ©х та
одбивали хрещений народ.
Дiд довго ще розказував молодим козакам про минулi подi© та стародавн
життя i всi так захопилися його оповiданнями, що й не помiтили, як
насунулася нiч i сповила острiв-почвару i ©х самих густою темрявою.
Багаття пiд казанком освiтлювало тiльки скелi двох лап почвари та
запорожцiв, що сiли вже навкруг казанка вечеряти; до високо© ж голови
почвари те багаття сво©м свiтом не досягало, i та голова сумною плямою
закривала собою бiльшу половину небозводу.
Ранком другого дня запорожцi рушили вiд Перуна далi. Вони щасливо
минули пороги Лишнiй та Вiльний, птицею пролетiли помiж скелями Вовчого
Горла, обминули скелi Розбiйникiв, а в обiдню пору вже вибiгли iз-пiд
височенних скель Кичкасу i побачили поперед себе острiв Хортицю.
Втомлений боротьбою зi скелями Днiпро розправляв та гладив тут сво©
збитi у водокрутнi води i розстилав ©х широкою, рiвною, блакитною пеленою.
Голова Хортицi та скелi Сагайдачного були останнiми спогадами про пороги,
далi ж Днiпро розливався широко, розбивався на протоки i рився у пiски
понад Великим Запорозьким Лугом.
Не спиняючись для обiду, запорожцi попливли повз Сагайдачне далi, бо
хоч i хутко плив ©хнiй дуб, а все-таки до Базавлуку треба було плисти ще
два днi.
Нарештi минули й тi довгi та тяжкi Демковi два днi. Козаки до©хали до
Чортомлику, пiдвернули до ру©н Старо© Сiчi i поклонилися там могилi
славного кошового Iвана Сiрка; далi ж звернули у Пiдпiльню до Ново© Сiчi -
потужили там на ру©нах запорозько© слави i пiзно увечерi прибули до
Базавлуцьких Великих Вод.
XVI
На Базавлуцьких хуторах з того часу, як управитель князя запровадив
Демка у пiкiнери, вже не було кому згадувати про права запорожцiв та
баламутити князiвських крiпакiв. Iвжин батько та Луб'яний були для того
вже занадто старi i, ледве видужавши пiсля катування, залишили вже всякi
змагання, вiдцуралися свого, нажитого довголiтньою працею, добра i в
усьому корилися прикажчиковi.
Галя й вга одбували панщину, як i всi останнi жiнки й дiвчата. Не
всякий день вони бачилися; коли ж траплялося, що вга знаходила хвилину та
прибiгала до Галi, так вони, було, обнiмуться, пригорнуться одна до одно©
та так гiрко плачуть, що навiть чужостороннiм людям сумно було ©х слухати.
- На кого ж вони нас покинули? - плакала одного разу вга.- Хто ж нас
бiдних оборонить од лихих людей? Хто захистить од кривди?
Сердешна дiвчина не стiльки сумувала з того, що минулося ©© вiльне
життя, як з того, що Галин брат Iван по©хав за Дунай i покинув ©©, не
сказавши навiть "прощай". А вона ж то його з дитячих лiт любила, мов
рiдного брата, та мала надiю, що й довiку житиме з ним укупi!
- Не нарiкай, голубонько! - одповiла крiзь сльози Галя.- Не сво ю волею
вони пiшли од нас: Демка повезли у кайданах, Iван же, ти зна ш, помстився
за батька та й мусив раптом тiкати. Помолимося Богу за них, щоб хоч ©м
Господь послав щастя й долю, а ми вже якось перетерпимо. Наша доля жiноча:
ми звикли з дитячих лiт коритися всiм, козаки ж не звикли коритися
неправдi...
Минув тиждень i другий. Прикажчик знову почав залицятись до Галi й
умовляти ©© до любощiв, але вона не хотiла про те й слухати, перетерплюючи
й лайку, й знущання, i важку роботу.
На третiм тижнi до управителя прийшла звiстка про те, що Рогоза втiк зi
служби i куди подiвся - невiдомо. Покликавши до себе прикажчика,
управитель загадав йому звiнчати Галю з якимсь парубком або удовцем.
- Князь буде гнiватись,- говорив управитель,- як довiда ться, що молода
жiнка та не да йому приплоду... Треба з кимось ©© спарувати.
У прикажчика аж очi заграли з радощiв, що вiн може досягти того, чого
бажа .
- Дозвольте менi взяти оту козачку за себе© - сказав вiн i навiть
уклонився управителю.
Управитель глянув на нього здивовано. .
- Хiба ти не нагледiв собi дiвчини, що хочеш взяти молодицю та ще й з
дитиною?
- Дуже ся козачка менi в око впала© - одповiв прикажчик.- Дозвольте
взяти!
- Ну, коли охота, то й бери!
- Шкода, що заходить Спасiвка... - сказав прикажчик.Доведеться два
тижнi дожидати.
- Пiдождеш... Неабиякий великий час! - сказав управитель, посмiхаючись,
i залишив розмову.
Повернувшись од управителя, прикажчик зразу ж пiшов до Галi.
- Бачиш, хахлушка,- сказав вiн,- який я до тебе приязний: замiсть того,
щоб тебе засiкли на смерть за непокiрливiсть, я зроблю тебе прикажчицею,
мо ю жiнкою. Будеш найстарша на селi.
Галя зрозумiла речi прикажчика так, що вона стала удовою, i зблiдла як
крейда.
- Хiба Демко помер? - ледве вимовила вона.
- А дiдько його зна , чи вiн живий, чи помер! - одповiв прикажчик.-
Втiк вiн зi служби i невiдомо, де сть!
- Так вiн же живий!
- Однаково, що вмер, коли пропав без вiстi. Отже, лагодься до вiнця.
Пiсля спасiвки зараз i по©демо до Микитиного Рогу. Там саме тiльки
посвятили церкву i пiп нас перших обкрутить.
Прикажчик пiшов геть, Галя ж навiть не збагнула, чи вiн жартував, чи
правду говорив.
Проте через кiлька днiв вона почула, що прикажчик справдi лагодиться до
шлюбу i упорядкову свою господу. Нещаснiй жiнцi свiт потьмарився в очах з
тi © звiстки i вона ледве дiйшла до сво © хати. Душу ©© сповили тяжкi
думки:
"Що чинити? - думала вона з мукою у серцi.- Може, справдi москалi не
такi християни, як ми, i у них таки й можна вiнчати од живого чоловiка? Як
же врятуватись? Невже ж назавжди залишити надiю жити з любим Демком? Невже
мати за чоловiка свого ворога, чужинця?"
Тут саме в колисцi прокинувся Миколка i простяг до не© сво© рученята.
Галя вхопила його i почала тулити до лона.
- Дитинко ж моя рiднесенька... Сирiтка од живого батька! Та коли б же
не ти, так знала б я що чинити: лиман глибокий... У ньому знайшла б я край
сво©м стражданням. Куди ж я тебе подiну, дороге мо немовлятко?
Далi молода жiнка, держачи дитину бiля лона, стала навколiшки до
образiв i почала молитись:
- Не попусти, Боже, тако© неправди! Ти звiнчав мене з Демком, то й
поверни менi його! Не дай мойому вороговi, чужинцю-нехристу, знущатись над
мо©м тiлом i душею. Не попусти, щоб син мiй звав батьком когось iншого од
рiдного свого батька, Демка!
Довго стояла Галя перед образами i те молiння заспоко©ло ©©. Вона
встала повна надi©, що те не може статись, щоб ©© звiнчали з прикажчиком.
Та не вспiла вгамуватись ©© збентежена душа, як прикажчик, неначе його
кликали, вже й тут, у Галинiй хатi.
- Що ж, моя молода,- говорив вiн жартливо,- чи все упорядкувала до
шлюбу?
- Не буде того нiколи! - одповiла Галя спокiйно й рiшуче.
- Як то не буде нiколи, коли управитель звелiв!
- А так, що й пiп од живого чоловiка не звiнча .
- На те сть наказ начальства, що як хто з служби втече, так можна його
жiнку звiнчати з iншим.
- Не може бути таких наказiв, бо то було б проти Бога. До того ж пiп
повинен спитати мене, чи згодна я пiти за вас, я ж скажу, що незгодна.
Прикажчик почав глузливо смiятись:
- Ой яка ж ти дурна... сказано хахлушка! То тiльки у панiв так, що
сво ю волею дiвки замiж iдуть: крiпачки ж iдуть за того, за кого пан
звелить.
- Як-то? - злякано спитала Галя.- I пiп не пита про згоду?
- Може, й пита , якщо то так ведеться, та тiльки не зверта уваги на
те, що молода говорить, а робить те, що наказу пан. Не потурати ж дiвкам.
Може, яка i зовсiм не хотiла б замiж iти, так пановi ж треба, щоб був
приплiд, щоб крiпакiв у нього бiльшало. Отже я ласкою кажу тобi: покинь ти
дрочитись, бо все одно я й зв'язану звiнчаю тебе з собою. Не першу тебе
силою будемо вiнчати, зна мо, як те зробити!
Знову смертельна нудьга опанувала душу Галi i вона ридала, поки
знесилена не впала на лаву.
Минали один по одному тяжкi днi. Наближалася друга Пречиста, а там уже
можна було й вiнчати. Не знаходячи собi нiякого порятунку, Галя
знесилилася серцем i нею опанувала розпука. Проте ся розпука не знищила ©©
завзяття - вона рiшуче стала на тому, щоб не дати себе звiнчати, а як уже
не буде ©й нiякого порятунку, так вкинутися у лиман разом з сином; поки ж
що вона рiшила втекти з хати.
- Як ма ш рости, синочку мiй, нещасним крiпаком,плакала вона над
Миколкою, пригортаючи його до лона,- так лiпше я сама понесу тебе з собою
на той свiт!
А немовлятко неначе хотiло розважити матiр: випруча рученята, гука до
не© та смi ться... Смiялася й матiр, радiючи на дитину, але очi ©© росили
ту усмiшку пекучими сльозами. Не приведи, Боже, нiкому смiятися таким
смiхом, як смiялася Галя, лагодячись нести свою дитину в холоднi хвилi
лиману!
Як тiльки через кiлька день, Галя почула од прикажчика, що завтра рано
©хати до церкви, вона, дiждавши вечора, взяла в торбу хлiба, а на руки
Миколку i, ховаючись у темрявi, вийшла в сад. Проминувши там батькову
пасiку, перелiзла вона через перелаз до левади, спустилася до лиману i
пiшла попiд кручею, берегом, до того мiсця, де росли очерети. Там, у тих
очеретах, вона й сховалася, хоч i добре розумiла, що се переховування
ненадовго вiдтягне час ©© згуби, бо не на великий час ©й вистачить хлiба.
Всю нiч i весь другий день вона просидiла в очеретi. Земля пiд нею була
дуже вогка, а повiтря мiж очеретом вiдбивало болотом, проте Галi здавалося
тут дуже гарно: вона почувала себе тут вiльною i навiть щасливою на самотi
з сво©м сином.
- Ой, синашу! - зверталася вона до Миколки, ненадовго нам щасливе
життя. Завтра я до©м свою паляницю i тодi, синашу мiй любий, пiдемо ми з
тобою у лиман до русалочок! Не бiйся, серце, що вода холодна, я пригорну
тебе до лона i зогрiю тебе й у хвилях. А там, пiд водою, кажуть, сть
чарiвне царство: кушир там весь перлами потканий, дерева самоцвiтами
блищать, а по деревах золотi яблучка ростуть - буде тобi чим бавитись.
Увесь день так щебетала Галя з сво©м Миколкою. Тiльки надвечiр спокiй
©© нарушено. Вона почула голоси людей, що ©© розшукували. Люди йшли
очеретами, ламаючи ©х i розгортаючи на всi боки. Навкруг не© розлягався
гулкий шелест. Щоб Миколка не подав голосу, Галя поклала його до грудей i
занiмiла, сперши дух. Люди проходили повз не© близько, проте на не© нiхто
не натрапив.
Смерклося. Навколо стояла та мна тиша: тiльки й чути було, як очеретини
терлися од вiтру одна об одну i шелестiли.
За кiлька мiсяцiв до сього, Галя нiзащо в свiтi не лишилася б сама на
нiч в очеретi,- вона боялася б i русалок, i вовкулакiв, i польового, й
лiсовика, тепер же вона боялася тiльки людей, бо упевнилася, що люди
лютiшi i за лiсовикiв, i за всяких примар.
Вже зовсiм було пiзно, коли Миколка чогось прокинувся i почав плакати.
Пiд ту добу край очерету, на лиманi, почулися плески води. Галя
налякалася гадками, що то ©© шукають, ©дучи човном понад берегом, i
затулила Миколцi рота, але той випручався i заплакав ще дужче.
- А цитьте! - почувся голос з лиману.- Неначе дитина плаче.
Серце Галi заколотилося, мов пташка у сiльцi, а кров вдарила ©й у
голову i заграла по всiй ©© iстотi, ©й здалося... та нi, сього не може
бути... ©й почулося, неначе з лиману доходив голос Демка.
Миколка знову заплакав i замовк. Галя занiмiла, сперши дух.
- Боже мiй! - почула Галя з лиману голос чоловiка.Се моя дитина плаче.
Се Миколчин голосочок. Повертай, Петре, в очерет!
- Демко! - несамовито скрикнула Галя, скочивши на ноги.
Тепер вона була вже певна: се ©хав вiн, Демко, ©© любий чоловiк. Вiн не
зрадив! Вiн похвалився прибути по не© i прибув.
© поклик голосно пролунав понад лиманом i вiдбився в очеретах.
- А, ось де ти! - почувся в ту ж хвилину неподалеку голос прикажчика i
навкруг Галi зашелестiв очерет. Знати було, що до не© бiгло очеретом
багато людей.
- Демку, рятуй! - скрикнула Галя i кинулась бiгти убiк лиману, але в ту
ж мить двi дужих руки прикажчика вхопили ©© за стан.
- Задавлю гадюку! - прохарчав вiн, стерявши з серця голос.
- Демку! - гукнула Галя ще раз i той поклик ©© був останнiм, бо
прикажчик затулив ©й рота, а челядь, набiгши з усiх бокiв вхопила ©© на
руки i понесла очеретом до левади. Галю обхопив жах вiд думки, що вона
може загубити в очеретi Миколку i бiдна матiр так притиснула його до себе,
що хлопець кричав не вгаваючи.
Тим часом дуб протиснувся крiзь очерет до берега i Демко, Iван та Гнат,
вискочивши на землю, першими побiгли на голоси, слiдом за тими, що понесли
Галю; плач же Миколки добре подав ©м звiстку, куди треба бiгти.
Не знаючи, що до берега пристало аж десять узбро них запорожцiв,
прикажчик i не тiкав, а тiльки поспiшався вибитись з очеретiв; дiйшовши ж
до левади, вiн спинився. З ним було двадцять крiпакiв i вiн, маючи надiю
захопити Галиного чоловiка, якщо той справдi наважиться йти на ©© поклик,
розстановив крiпакiв зараз там, де кiнчався очерет.
Справдi, як тiльки Демко, Iван та Гнат вибiгли з очерету, князiвськi
крiпаки оточили ©х цiлим натовпом, та тiльки побачивши у запорожцiв шаблi,
кинулися тiкати до прикажчика.
- Пусти мою жiнкуi - скрикнув Демко, добiгши до прикажчика i схопивши
його за груди.
- Не пущу, вона завтра буде мо ю жiнкою, ти ж, харциз, втiкач, пiдеш на
шибеницю! Хватайте його, хлопцi, ззаду! - гукнув прикажчик до крiпакiв.-
Валiть його на землю!
- Не хочу тебе рубати не узбро ного...- говорив прикажчиковi Демко,
одмахуючись шаблею од тих, що намагалися схопити його ззаду.- А не пустиш
по добрiй волi, так буду рубати!
- Хiба так розмовляють запорожцi? - почувся з-за Демка голос Петра i
важкий, мов довбня, та твердий, мов залiзо, кулак старшого Рогози впав на
голову прикажчика.
Захрустiли в Галиного ворога кiстки; кров порснула з нього носом, ротом
i вухами i, мов важкий снiп, впав вiн на землю, потягши за собою й Галю,
бо руки його прикипiли до ©© стану.
Демко пiдхопив свою, залиту кров'ю напасника, дружину, але вона була
непритомна, руками ж все тулила Миколку до свого серця.
- Галю! Галочко! Серце мо !.. Кохана моя зiронько!.. Обiзвися...
Розплющи очi!..- гукав Демко, бiдкаючись коло дружини, та вона все не
озивалася i була блiда, як крейда.
Петро дав волю братовi клопотатись бiля сво © жiнки, сам же зараз почав
порядкувати справою:
- Хто ще хоче покуштувати запорозького кулака? - звернувся вiн до
розтеряного натовпу крiпакiв.
Охочих дивитись на кулак Петра пiсля пригоди з прикажчиком не
знайшлося, i всi крiпаки з ляком поточилися од запорожця-велетня.
- Ведiть мене до хати прикажчика та глядiть: хто наважиться тiкати,
того зараз же застрелю з пiстоля! - сказав Петро до крiпакiв i, вийнявши
з-за пояса свого великого пiстоля, примiривсь, як буде стрiляти.
Лишивши бiля дуба старого Гарабурду, а бiля Галi - брата Демка, Петро з
рештою товаришiв, не поспiшаючись, погнав весь натовп крiпакiв поперед
себе до хати прикажчика. Там вiн спитав, хто в прикажчика був пiдручним,
звелiв йому одiмкнути комори й стайню, назбирав налигачiв i шнурiв i разом
з товаришами поперев'язували всiх крiпакiв, не тiльки тих, що були з
прикажчиком, а навiть i тих, що спали по хатах.
Управившись з тим i довiдавшись, що в прикажчика грошей було обмаль, а
всi грошi були в управителя в економi©, Петро лишив наглядати за
пов'язаними Iвана Балана, як тутешнього, сам же, взявши з стайнi восьмеро
коней, по©хав ними з сiмома товаришами та пiдручними прикажчика до
економi©.
Iван, лишившись у слободi, зразу ж пiшов до зимовника Луб'яного. Старий
козак i його дочка вга спали, нiчого не вiдаючи про наскок запорожцiв.
Коли Iван постукав до них у вiкно, у хатi прокинулися, засвiтили свiтло i
впустили його у дверi.
Чи розкаже ж хто, скiльки там було дивовання й радощiв! Старий
запорожець плакав сльозами, вга ж кидалася на шию то Йвановi, то батьковi
i вже згодом, опам'ятавшись, почала розпитувати, чи прибув Галин Демко.
- Прибув, прибув! - одповiв Iван.- Вiн бере ©© з собою на Буджак, а я
заберу тебе, вго, якщо твоя на те згода!
Дiвчина з радощiв i забула, що Iван ©й стороння людина, i почала
цiлувати його i в уста, i в чоло, i у невеликi чорненькi вусики.
Нiякого вагання не було. Луб'яний зразу почав складати сво невелике
збiжжя, а Iвга почала бiгати по хатi, дбаючи про харчi, i через кiлька
хвилин, всi тро , з клунками на плечах пiшли шукати Галю i Демка.
Тi були вже в сво©й хатi. Галя давно прочуняла, виплакалася радiсними
сльозами на грудях у чоловiка i тепер заспоко на збирала решту свого
пограбованого добра.
Галя та вга кинулися одна до одно©. Разом вони страждали, разом
тужили, разом тепер i дiждали велико© радостi.
- Iване!.. - звернулася Галя до брата,- чому б тобi не взяти вгу за
себе, як вона ще трохи пiдросте?
- Та вона сьогоднi цiлувала мене,- одповiв весело Iван,- так тепер уже
повинна мо ю нареченою зватись!
- Куди ж менi ще рости, Галочко? - весело говорила тим часом вга.-
Глянь: я вже така заввишки,
Як i ти!
Всi радiснi й щасливi пiшли з клунками до дуба, та вже на дорозi
згадали про Галиного дiда Лантуха i пiшли спитати його, чи не хоче й вiн з
сво ю старою покинути зруйноване рiдне гнiздо та по©хати на вiльнi землi.
Хоч старих через ©хню немiч i не ганяли на панщину, а проте й вони не
схотiли лишитись помiж чужими людьми i теж прилучилися до сво©х родичiв.
Гарабурда давно перетяг дуба до верб левади, де колись Демко вперше
побачив Галю i почув ©© пiснi, i там старий козак сидiв у дубi до свiту.
Iван з Демком позносили вже на дуб цiлi лантухи хлiба й iнших харчiв, щоб
вистачило на далеку дорогу, а Галя помолилась вже над могилою свого батька
i знову повернулася до дуба.
Жiнки Гайдабури й Гробаря упадливо розпитували Галю, чого так плакав
Миколка, коли вони пливли лиманом, i Галя зваживши на те, що Миколка тепер
мiцно спав, не знайшла iншо© причини, як волю Божу.
- Се Господь,- говорила вона,- устами дитини подавав звiстку його
батьковi, де шукати свого сина.
Почало вже свiтати, коли Петро з товаришами повернувся з князiвсько©
економi©. Вiн спитав Демка, чи не набрали харчiв, i довiдавшись, що
набрали, пустив коней у степ, пiдручному прикажчика дозволив розв'язати
крiпакiв, товариству ж загадав сiдати в дуба, i коли всi сiли, власною
рукою одпихнув його од берега, скочивши на дуба останнiм.
Проходячи до чердака повз Галю, Петро кинув ©й на запаску двi жменi
золотих грошей, кажучи:
- Се вам на нове життя на вiльних землях!
- Куди менi стiльки? - скрикнула здивовано Галя.Подiлiть, брате, на
всiх!
- Не турбуйся про те, всi, хто зо мною ходив, себе не забули!
- Ну, так я подiлюся з вгою! - сказала Галя.- й теж на молоде
господарство потрiбнi грошi. А вам же, брате?
- А менi нащо ота полова? - суворо одповiв Петро i, обернувшись до
Демка, кинув йому до рук пасму волосся з невеликим, кругленьким шматочком
скривавлено© шкурки.
- А се тобi,- сказав вiн,- прислав князiвський управитель за твiй
оселедець!
Демко здригнувся i, зрозумiвши, що шкурка з волоссям вирiзана з людини,
вкинув страшний подарунок у лиман.
- Ти вбив його? - спитав вiн брата, бажаючи в душi, щоб того не було.
Вiн був тепер щасливий i все лихо, що йому управитель заподiяв, зразу
забулося.
- Нащо? - одповiв Петро.- Шматочок шкурки невеликий, видужа !.. А наука
добра: пам'ятатиме довiку, як рiзати запорожцям оселедцi, та й дiтям
закаже до запорозьких оселедцiв доторкатись.
Дуб плив лиманом на пiвдень, i оселя, що у нiй народилася й зростала
Галя, разом з садком i вербами меншала й зникала з очей, сповиваючись
туманом. Галя не шкодувала тепер за тим, що рiдно© оселi скоро не видно
буде, бо та оселя була мiсцем ©© нелюдських страждань. Всi думки молодо©
жiнки тепер линули за море, до Дунаю, в ту привiтну сторону, де, як
розказували Демко та Iван, люди ще працювали тiльки для себе i жили так
само вiльно, як жили колись запорожцi понад Днiпром.
[1] Москалi - солдати царсько© армi©.
Далi старший запорожець провiв гостей до дуба i почав з усiма
прощатись.
- Дай вам Боже, дiти, щасливо на Дунай повернутись i вiльними вiку
доживати... Очеретовi старому, мойому побратимовi, уклонiться низенько...
Вже ж менi на сiм свiтi з ним не бачитись...
Не вдержав старий запорожець непроханьо© сльози, i покотилася вона
гаряча на його сиву бороду...
Вдарили козаки веслами у воду - одскочив дуб од берега, i понесли його
прудкi хвилi вниз до порогiв, лишивши старого запорожця на березi самого,
з його старiстю й сумними думами.
За хвилину Монастирський острiв лишився вже позаду козакiв, i дуб вибiг
до зимовника запорожця Мандрики. Навпроти того зимовника простягся
великий, вкритий лiсом, острiв Становий, а по ньому знову маячила чорна
дошка з написом.
- Не читай... хай йому абищо! - сказав Петро братовi, але той уже
поспiв очима прочитати:
- Острiв князя Воронцова...
З Мандрикiвсько© протоки дуб вибiг у широкий Днiпро i прямував до
Лоцмансько© Кам'янки. На чердаку дуба, поклавши руку на стерно i
розправивши свою могутню постать, стояв Петро Рогоза. Сорочка на ньому
була розхристана, показуючи засмаленi сонцем груди, руки напруженi вiд
кермування стерном, ноги широко розстановленi, щоб хвиля, надавивши на
стерно, не звалила стернаря геть з чердака. Скинута з голови шапка лежала
долi, а довгий оселедець вiльно маяв по вiтру, запорожець-велетень
направляв дуба прямо на скелю, що високою баштою стримiла з води.
- Куди ж ти держиш дуба на скелю? - збентежено скрикнули Гнат та Iван,
що сидiли на передньому чердаку.- Дуба розiб' ш!
- Повчiть свого батька, а не мене!.. - одповiв суворо Петро i трохи
згодом додав:
- Послухати хочу, яка сьогоднi буде година, чи безпечно йти у пороги.
З усiх козакiв, що зараз ©хали, тiльки четверо, а саме: Петро, Люлька,
Пугач та старий Гарабурда, знали пороги, останнi ж хоч часом i про©здили
порогами, а проте кермувати дубом крiзь пороги не вмiли, бо не знали добре
нi каменiв та скель, нi звича©в всяко© течi© й всяко© лави порогiв.
- Як то так: послухати, яка буде година? - здивовано питали молодi
козаки.
- Буду я говорити блазням... - пробубонiв Петро.Хiба з вас будуть
козаки?
- Ба нi, сину! - обiзвався до Петра Гарабурда.- Так не годиться! Що з
того буде, про те Господь святий вiда , а ми повиннi молодь навчати, бо
перед Богом за не© одвiт будемо давати, мовби за дiтей сво©х.
I, звернувшись до молодих козакiв, старий запорожець сказав:
- Тут, дiти, щоб ви знали, вода так об скелю б' , що аж гра музикою, а
як коли, то гуде або голосить. Через те ся скеля й зветься Музичною. От як
гра вона, наче музика, то добра година буде, а як гуде або голосить, так
хто б поплив у пороги, то годував би сво©м тiлом ракiв, от що.
Саме тут дуб, трохи не черкнувшись об скелю, метеликом пролетiв
улiворуч i загойдавсь на хвилях вже нижче скелi.
- Справдi, неначе гуде! - скрикнув Iван.
- Джмелi у тебе гудуть у головi пiсля вчорашнього бенкету! - сердито
сказав Петро.
- А менi здалося, наче голосить! - обiзвався Гнат,
- Та вже ж! - буркнув суворий козак.- То, мабуть, та дiвка голосить за
тобою, що ти на не© у Романковi й слину розпустив!
- Ось бачите, дядьку,- звернувся вiн далi з докором до Гарабурди,- якi
тепер запорожцi: скеля, як , гра , а ©м, бачте, вона гуде та голосить!
Суворий сiчовик плюнув i почав мовчки запалювати люльку.
Зараз за Музичною скелею були на Днiпрi сумнi, скелястi острови, а з
право© руки з високого, скелястого берега вже дивився на запорожцiв Старий
Кодак з його бiленькими хатками, невеличкою церквою i височенними окопами.
Тiльки глянули козаки на Кодак, аж назустрiч ©м уже заревiв порiг
Кодацький.
Щоближче дуб наближався до порогу, то все дужчало те ревiння i врештi
вже козаки не чули один Одного. Жiнки зблiдли на виду, тулили до себе
дiтей та хрестились... Принишкли й молодi козаки, поглядаючи то на Петра,
що мов кам'яний велетень стояв на стернi, то вперед, де Днiпро, вдарившись
об цiлий рядок скель, що простяглися впоперек нього, розбивався бiлою
пiною i неначе в безоднi зникав з очей. Ще мить, i бiла пiна залила б й
козакiв, i жiнок, i дiтей... та не вспiли жiнки й дiти заверещати, як дуб,
мов легкопера чайка, вже проскочив ту пiну, впав усiм днищем на першу лаву
порогу i розкидавши на обидва боки великi хвилi, полетiв до друго© лави.
Те саме було вдруге, втрете й учетверте... I не минуло й трьох хвилин, як
Кодак з його окопами уже заховався за рогом берега, а дуб повагом бiг по
тихiй водi.
- А тягнiть лишень, хлопцi, сюди барильце з горiлкою,- сказав Петро,
сiдаючи на чердаку, пiдобгавши по-турецькому пiд себе ноги,- та давайте,
що там поснiдати, бо вже, мабуть, i пан Шостак, кодацький городничий,
прокинувся i сподiва ться нас на снiданок.
Всi весело засмiялися, згадуючи, як Петро обморочив городничого.
- Митець ти, Петре! - обiзвався Гарабурда.- Коли б не ти, то, ©й-богу,
не було б мiж сiчовою молоддю жодного певного запорожця.
Поки поснiдали, дуб проминув уже величнi Мосульманськi скелi, перебiг
Яцеву забору, перестрибнув двi лави бурського порогу i перед очима козакiв
запiнився вже порiг Лоханський з скелястим островом Куликом посерединi
порогу.
Якiв Люлька, що тепер стояв на стернi замiсть Петра, направив дуба пiд
лiвий берег, де саме йшла найпрудкiша течiя Днiпра, що звалася козачим
ходом, i пiд'©хав пiд високi, чорнi, непривiтнi скелi.
- Жiнки, бережiться змiя! - гукнув вiн, коли пiд однi ю скелею
несподiвано роззявилася темна й страшна, як паща звiра, печера.
- Ох лихо,- скрикнули жiнки, жахливо дивлячись на ту печеру.
- Який там змiй! - обiзвався Петро.- Нащо б ото я полохав жiнок та
дiтей!
- Осе ж та сама печера, що в нiй, кажуть люди, живе змiй! - провадив
Люлька.
- Чули, чули ми! - обiзвалися жiнки.- I лiта вiн, i людей хвата та
сюди тяга . Ото ж, мабуть, кiсток тут людських!
Жiнки мiцно тулилися до сво©х чоловiкiв i, хрестячись, поглядали на
печеру.
- Бабськi брехнi! - пробубонiв Петро i, поколупавши протичкою у люльцi,
потяг у себе цiлу копицю диму.
Поки велася ця розмова, печера лишилася вже позаду, а дуб, проскочивши
чотири лави Лоханського порогу, набiг скоро й до Стрельчо© забори i
зрiвнявсь з чарiвною, оточеною з усiх бокiв Днiпром, великою скелею.
Небагато ще минуло часу, а козакiв облив вже сво ю пiною Звонецький
порiг, а слiдом по ньому й Тягинський. Тiльки обсохли та обтрусилися пiсля
Тягинського, а тут уже загудiв i Дiд, або Ненаситець.
Петро Рогоза знову пiшов до стерна i став на чердаку поруч з Люлькою.
Вони почали стернувати вдвох, бо знали, що великим дубом на Ненаситцi
одному не вправити.
Як i предрiкала Музична скеля, година була дуже сприятлива: вiтру не
було, i вода линула до порогу тихо, вiдбиваючи в собi золоте промiння
сонця i блакитне небо з невеликими, бiленькими, немов руна чисто© вовни,
хмарками. Перед очима все вище виникав з води камiнь Рвач, а що було за
Рвачем, того не видно було, бо Днiпро зникав там з очей, ховаючись за
камiнням, разом з цiлими горами сво © пiни... i тiльки могутн дудiння й
ревiння подавало звiстку, що там нижче, за Рвачем, Днiпро падав на гострi
скелi i то стогнав, то ревiв диким звiрем, лютуючи з того, що несила йому
вивернути з землi i покотити геть тi скелi й камiння, що рвали на шматки
його тiло... Гребцi вже не чули голосу стернарiв i Петро тiльки рукою
показував, з якого боку загрiбати, а з якого табанити.
Не допустивши дуба до Рвача, стернарi круто звернули його в лiву руку,
i не вспiли жiнки скрикнути, як дуб пiдхопила непереможна сила течi© i,
мов трiску, почала перекидати його з одно© лави порогу на другу. Не один
раз набрав тут дуб води сво©м носом, не раз заливала його й бокова хвиля,
немов навмисне збиваючи його з ходу на скелi, щоб розбити на трiски, та
Петро з Яковом мiцно держали стерно, i вода бринiла позад дуба, як бренить
натягнена струна.
За хвилину дуб проскочив усi дванадцять лав порогу i вийшов на тиху
воду, лишивши далеко з правого боку скелю Монастирку, що влiзла з правого
берега в саме пекло порогу.
- От тепер i пообiдати б непогано,- сказав Петро, сходячи з чердака
дуба, i, обернувшись до свого товариша, додав: - Сходь i ти, Якове, тут
уже й дитина справить.
- Гей ти, паливодо! - гукнув далi Петро до брата Гната.- У гречку
стрибати вже вмi ш, а стерна ще й до рук не вмi ш узяти! Ходи до стерна!
- Нащо ж я маю ставати до стерна, коли ти говориш, що тут i дитина
вправить? - одповiв Гнат.- У дубi дитина, нехай вона й стерну !
- Ну, ну, не базiкай,- сказав Петро суворо,- а йди, коли тобi говорять.
Гнат бiльше не сперечався, i ставши на чердак, почав стернувати.
Козаки пообiдали без варива те, що подарував ©м Глоба: сало, тараню,
огiрки та кавуни. Нема чого говорити - уконтентовались поки добре, так, що
хоч би й вiдпочити, так на горе не було часу: через годину пiдбiгла Крива
забора, а далi Воронова. Та те ще б нiчого, а то незабаром зашумiв
назустрiч i Онука, або порiг Вовничi, а сей уже не жарту , довелося всiм
бути й на стернi, й на гребках.
За Онуком Днiпро вужчав, а скелi берегами вищали i тиснули рiчку з обох
бокiв, немов хотiли задавити. Дуб бiг помiж високими скелями, i тi скелi,
вiдбиваючись сво ю дикою, похмурою красою у прозiрних хвилях Днiпра,
досягали сво©ми тiнями до самого дуба. Надвечiр вiн уже проскочив
Будиловський порiг i козаки здалеку вглядiли великi, дивовижнi острови, що
стояли поруч, розбиваючи Днiпро на три протоки.
Один з тих островiв був весь укритий лiсом та червоною таволгою
(лозою), звався вiн Таволжанським. Другий, з пiвсотнi сажнiв заввишки та
напiвверстви завдовшки, був майже з однi © величезно© скелi i звався
Перуном. Висока голова сього острова, його довгий, горбатий верх та
вiдкинутi уперед двi довгi, плескуватi скелi скидалися на голову й тiло
яко©сь почвари, що, лiгши упродовж Днiпра, ще й простягла поперед себе двi
довгi дебелi лапи.
Петро направив дуба прямо мiж лапи тi © почвари i козаки опинилися у
захисному, вкритому пiском та таволгою куточку острова.
- Тут будемо ночувати,- сказав отаман.- Розкладайте багаття, а баби
зварять нам кулешу.
Над головами козакiв, заступивши ©м свiт вечiрнього сонця, пiднiмалися
височеннi скелi ши© i голови острова-почвари.
- Ой сумно ж тут як! - говорили жiнки.- Ще, боронь Боже, зваляться сi
скелi на нас. Ми ж тут пiд скелями мов комашки маленькi.
- Та чудно якось сей острiв зветься... - звернувся Iван Балан до
Гарабурди.- Що воно означа , дядьку,
"Перун"?
- Я й сам, сину,- одповiв старий запорожець,- ще з молодих лiт
цiкавився дiзнатись, через що сей дивовижний острiв так чудно зветься, так
менi один старий рибалка розказав те, що я зараз тобi розкажу.
До Гарабурди пiдсунулися й козаки, й жiнки.
- У Ки вi, ще тодi як царювали там князi, а люди ще не хрещенi були,
стояв над Днiпром, вироблений з деревини, великий iдол, тобто ©хнiй божок,
i звався той божок Перуном. Тiльки як прийшов час, щоб нашим людям
охреститись, так того iдола вони звалили у кручу, та й кинули у Днiпро. От
i понесло його водою все вниз та вниз i, мабуть, винесло б аж у Чорне
море, коли б вiн отут не зачепився за скелi... А як зачепився, так сам
скелею став та й почав рости. До наших часiв з невеликого iдола вiн вирiс
у цiлу скелясту гору, все ще росте, та Днiпро в обидва боки розпира . Так
от значить, як звали iдола Перуном, то так i острiв сей почали звати.
- Ох лихо© - обiзвалася Гайдабурина дружина.- Так оте ми пiд головою
нечистого сидимо? Та се я всю нiч i очей не заплющу!
- Дурницi то,- заспокоював дiд.- Який там нечистий?.. Скелi як скелi.
Коли б се був справдi нечистий, так од хреста розсипався б, а сього Перуна
скiльки не хрести, а вiн все сто©ть.
Старий запорожець розбалакався i звернувся знову до Iвана.
- От тут, сину, за татарських часiв, найбiльше ©хня орда переправлялася
через Днiпро, як набiгала на Укра©ну. Тут дiди нашi й пiдстерегали ©х та
одбивали хрещений народ.
Дiд довго ще розказував молодим козакам про минулi подi© та стародавн
життя i всi так захопилися його оповiданнями, що й не помiтили, як
насунулася нiч i сповила острiв-почвару i ©х самих густою темрявою.
Багаття пiд казанком освiтлювало тiльки скелi двох лап почвари та
запорожцiв, що сiли вже навкруг казанка вечеряти; до високо© ж голови
почвари те багаття сво©м свiтом не досягало, i та голова сумною плямою
закривала собою бiльшу половину небозводу.
Ранком другого дня запорожцi рушили вiд Перуна далi. Вони щасливо
минули пороги Лишнiй та Вiльний, птицею пролетiли помiж скелями Вовчого
Горла, обминули скелi Розбiйникiв, а в обiдню пору вже вибiгли iз-пiд
височенних скель Кичкасу i побачили поперед себе острiв Хортицю.
Втомлений боротьбою зi скелями Днiпро розправляв та гладив тут сво©
збитi у водокрутнi води i розстилав ©х широкою, рiвною, блакитною пеленою.
Голова Хортицi та скелi Сагайдачного були останнiми спогадами про пороги,
далi ж Днiпро розливався широко, розбивався на протоки i рився у пiски
понад Великим Запорозьким Лугом.
Не спиняючись для обiду, запорожцi попливли повз Сагайдачне далi, бо
хоч i хутко плив ©хнiй дуб, а все-таки до Базавлуку треба було плисти ще
два днi.
Нарештi минули й тi довгi та тяжкi Демковi два днi. Козаки до©хали до
Чортомлику, пiдвернули до ру©н Старо© Сiчi i поклонилися там могилi
славного кошового Iвана Сiрка; далi ж звернули у Пiдпiльню до Ново© Сiчi -
потужили там на ру©нах запорозько© слави i пiзно увечерi прибули до
Базавлуцьких Великих Вод.
XVI
На Базавлуцьких хуторах з того часу, як управитель князя запровадив
Демка у пiкiнери, вже не було кому згадувати про права запорожцiв та
баламутити князiвських крiпакiв. Iвжин батько та Луб'яний були для того
вже занадто старi i, ледве видужавши пiсля катування, залишили вже всякi
змагання, вiдцуралися свого, нажитого довголiтньою працею, добра i в
усьому корилися прикажчиковi.
Галя й вга одбували панщину, як i всi останнi жiнки й дiвчата. Не
всякий день вони бачилися; коли ж траплялося, що вга знаходила хвилину та
прибiгала до Галi, так вони, було, обнiмуться, пригорнуться одна до одно©
та так гiрко плачуть, що навiть чужостороннiм людям сумно було ©х слухати.
- На кого ж вони нас покинули? - плакала одного разу вга.- Хто ж нас
бiдних оборонить од лихих людей? Хто захистить од кривди?
Сердешна дiвчина не стiльки сумувала з того, що минулося ©© вiльне
життя, як з того, що Галин брат Iван по©хав за Дунай i покинув ©©, не
сказавши навiть "прощай". А вона ж то його з дитячих лiт любила, мов
рiдного брата, та мала надiю, що й довiку житиме з ним укупi!
- Не нарiкай, голубонько! - одповiла крiзь сльози Галя.- Не сво ю волею
вони пiшли од нас: Демка повезли у кайданах, Iван же, ти зна ш, помстився
за батька та й мусив раптом тiкати. Помолимося Богу за них, щоб хоч ©м
Господь послав щастя й долю, а ми вже якось перетерпимо. Наша доля жiноча:
ми звикли з дитячих лiт коритися всiм, козаки ж не звикли коритися
неправдi...
Минув тиждень i другий. Прикажчик знову почав залицятись до Галi й
умовляти ©© до любощiв, але вона не хотiла про те й слухати, перетерплюючи
й лайку, й знущання, i важку роботу.
На третiм тижнi до управителя прийшла звiстка про те, що Рогоза втiк зi
служби i куди подiвся - невiдомо. Покликавши до себе прикажчика,
управитель загадав йому звiнчати Галю з якимсь парубком або удовцем.
- Князь буде гнiватись,- говорив управитель,- як довiда ться, що молода
жiнка та не да йому приплоду... Треба з кимось ©© спарувати.
У прикажчика аж очi заграли з радощiв, що вiн може досягти того, чого
бажа .
- Дозвольте менi взяти оту козачку за себе© - сказав вiн i навiть
уклонився управителю.
Управитель глянув на нього здивовано. .
- Хiба ти не нагледiв собi дiвчини, що хочеш взяти молодицю та ще й з
дитиною?
- Дуже ся козачка менi в око впала© - одповiв прикажчик.- Дозвольте
взяти!
- Ну, коли охота, то й бери!
- Шкода, що заходить Спасiвка... - сказав прикажчик.Доведеться два
тижнi дожидати.
- Пiдождеш... Неабиякий великий час! - сказав управитель, посмiхаючись,
i залишив розмову.
Повернувшись од управителя, прикажчик зразу ж пiшов до Галi.
- Бачиш, хахлушка,- сказав вiн,- який я до тебе приязний: замiсть того,
щоб тебе засiкли на смерть за непокiрливiсть, я зроблю тебе прикажчицею,
мо ю жiнкою. Будеш найстарша на селi.
Галя зрозумiла речi прикажчика так, що вона стала удовою, i зблiдла як
крейда.
- Хiба Демко помер? - ледве вимовила вона.
- А дiдько його зна , чи вiн живий, чи помер! - одповiв прикажчик.-
Втiк вiн зi служби i невiдомо, де сть!
- Так вiн же живий!
- Однаково, що вмер, коли пропав без вiстi. Отже, лагодься до вiнця.
Пiсля спасiвки зараз i по©демо до Микитиного Рогу. Там саме тiльки
посвятили церкву i пiп нас перших обкрутить.
Прикажчик пiшов геть, Галя ж навiть не збагнула, чи вiн жартував, чи
правду говорив.
Проте через кiлька днiв вона почула, що прикажчик справдi лагодиться до
шлюбу i упорядкову свою господу. Нещаснiй жiнцi свiт потьмарився в очах з
тi © звiстки i вона ледве дiйшла до сво © хати. Душу ©© сповили тяжкi
думки:
"Що чинити? - думала вона з мукою у серцi.- Може, справдi москалi не
такi християни, як ми, i у них таки й можна вiнчати од живого чоловiка? Як
же врятуватись? Невже ж назавжди залишити надiю жити з любим Демком? Невже
мати за чоловiка свого ворога, чужинця?"
Тут саме в колисцi прокинувся Миколка i простяг до не© сво© рученята.
Галя вхопила його i почала тулити до лона.
- Дитинко ж моя рiднесенька... Сирiтка од живого батька! Та коли б же
не ти, так знала б я що чинити: лиман глибокий... У ньому знайшла б я край
сво©м стражданням. Куди ж я тебе подiну, дороге мо немовлятко?
Далi молода жiнка, держачи дитину бiля лона, стала навколiшки до
образiв i почала молитись:
- Не попусти, Боже, тако© неправди! Ти звiнчав мене з Демком, то й
поверни менi його! Не дай мойому вороговi, чужинцю-нехристу, знущатись над
мо©м тiлом i душею. Не попусти, щоб син мiй звав батьком когось iншого од
рiдного свого батька, Демка!
Довго стояла Галя перед образами i те молiння заспоко©ло ©©. Вона
встала повна надi©, що те не може статись, щоб ©© звiнчали з прикажчиком.
Та не вспiла вгамуватись ©© збентежена душа, як прикажчик, неначе його
кликали, вже й тут, у Галинiй хатi.
- Що ж, моя молода,- говорив вiн жартливо,- чи все упорядкувала до
шлюбу?
- Не буде того нiколи! - одповiла Галя спокiйно й рiшуче.
- Як то не буде нiколи, коли управитель звелiв!
- А так, що й пiп од живого чоловiка не звiнча .
- На те сть наказ начальства, що як хто з служби втече, так можна його
жiнку звiнчати з iншим.
- Не може бути таких наказiв, бо то було б проти Бога. До того ж пiп
повинен спитати мене, чи згодна я пiти за вас, я ж скажу, що незгодна.
Прикажчик почав глузливо смiятись:
- Ой яка ж ти дурна... сказано хахлушка! То тiльки у панiв так, що
сво ю волею дiвки замiж iдуть: крiпачки ж iдуть за того, за кого пан
звелить.
- Як-то? - злякано спитала Галя.- I пiп не пита про згоду?
- Може, й пита , якщо то так ведеться, та тiльки не зверта уваги на
те, що молода говорить, а робить те, що наказу пан. Не потурати ж дiвкам.
Може, яка i зовсiм не хотiла б замiж iти, так пановi ж треба, щоб був
приплiд, щоб крiпакiв у нього бiльшало. Отже я ласкою кажу тобi: покинь ти
дрочитись, бо все одно я й зв'язану звiнчаю тебе з собою. Не першу тебе
силою будемо вiнчати, зна мо, як те зробити!
Знову смертельна нудьга опанувала душу Галi i вона ридала, поки
знесилена не впала на лаву.
Минали один по одному тяжкi днi. Наближалася друга Пречиста, а там уже
можна було й вiнчати. Не знаходячи собi нiякого порятунку, Галя
знесилилася серцем i нею опанувала розпука. Проте ся розпука не знищила ©©
завзяття - вона рiшуче стала на тому, щоб не дати себе звiнчати, а як уже
не буде ©й нiякого порятунку, так вкинутися у лиман разом з сином; поки ж
що вона рiшила втекти з хати.
- Як ма ш рости, синочку мiй, нещасним крiпаком,плакала вона над
Миколкою, пригортаючи його до лона,- так лiпше я сама понесу тебе з собою
на той свiт!
А немовлятко неначе хотiло розважити матiр: випруча рученята, гука до
не© та смi ться... Смiялася й матiр, радiючи на дитину, але очi ©© росили
ту усмiшку пекучими сльозами. Не приведи, Боже, нiкому смiятися таким
смiхом, як смiялася Галя, лагодячись нести свою дитину в холоднi хвилi
лиману!
Як тiльки через кiлька день, Галя почула од прикажчика, що завтра рано
©хати до церкви, вона, дiждавши вечора, взяла в торбу хлiба, а на руки
Миколку i, ховаючись у темрявi, вийшла в сад. Проминувши там батькову
пасiку, перелiзла вона через перелаз до левади, спустилася до лиману i
пiшла попiд кручею, берегом, до того мiсця, де росли очерети. Там, у тих
очеретах, вона й сховалася, хоч i добре розумiла, що се переховування
ненадовго вiдтягне час ©© згуби, бо не на великий час ©й вистачить хлiба.
Всю нiч i весь другий день вона просидiла в очеретi. Земля пiд нею була
дуже вогка, а повiтря мiж очеретом вiдбивало болотом, проте Галi здавалося
тут дуже гарно: вона почувала себе тут вiльною i навiть щасливою на самотi
з сво©м сином.
- Ой, синашу! - зверталася вона до Миколки, ненадовго нам щасливе
життя. Завтра я до©м свою паляницю i тодi, синашу мiй любий, пiдемо ми з
тобою у лиман до русалочок! Не бiйся, серце, що вода холодна, я пригорну
тебе до лона i зогрiю тебе й у хвилях. А там, пiд водою, кажуть, сть
чарiвне царство: кушир там весь перлами потканий, дерева самоцвiтами
блищать, а по деревах золотi яблучка ростуть - буде тобi чим бавитись.
Увесь день так щебетала Галя з сво©м Миколкою. Тiльки надвечiр спокiй
©© нарушено. Вона почула голоси людей, що ©© розшукували. Люди йшли
очеретами, ламаючи ©х i розгортаючи на всi боки. Навкруг не© розлягався
гулкий шелест. Щоб Миколка не подав голосу, Галя поклала його до грудей i
занiмiла, сперши дух. Люди проходили повз не© близько, проте на не© нiхто
не натрапив.
Смерклося. Навколо стояла та мна тиша: тiльки й чути було, як очеретини
терлися од вiтру одна об одну i шелестiли.
За кiлька мiсяцiв до сього, Галя нiзащо в свiтi не лишилася б сама на
нiч в очеретi,- вона боялася б i русалок, i вовкулакiв, i польового, й
лiсовика, тепер же вона боялася тiльки людей, бо упевнилася, що люди
лютiшi i за лiсовикiв, i за всяких примар.
Вже зовсiм було пiзно, коли Миколка чогось прокинувся i почав плакати.
Пiд ту добу край очерету, на лиманi, почулися плески води. Галя
налякалася гадками, що то ©© шукають, ©дучи човном понад берегом, i
затулила Миколцi рота, але той випручався i заплакав ще дужче.
- А цитьте! - почувся голос з лиману.- Неначе дитина плаче.
Серце Галi заколотилося, мов пташка у сiльцi, а кров вдарила ©й у
голову i заграла по всiй ©© iстотi, ©й здалося... та нi, сього не може
бути... ©й почулося, неначе з лиману доходив голос Демка.
Миколка знову заплакав i замовк. Галя занiмiла, сперши дух.
- Боже мiй! - почула Галя з лиману голос чоловiка.Се моя дитина плаче.
Се Миколчин голосочок. Повертай, Петре, в очерет!
- Демко! - несамовито скрикнула Галя, скочивши на ноги.
Тепер вона була вже певна: се ©хав вiн, Демко, ©© любий чоловiк. Вiн не
зрадив! Вiн похвалився прибути по не© i прибув.
© поклик голосно пролунав понад лиманом i вiдбився в очеретах.
- А, ось де ти! - почувся в ту ж хвилину неподалеку голос прикажчика i
навкруг Галi зашелестiв очерет. Знати було, що до не© бiгло очеретом
багато людей.
- Демку, рятуй! - скрикнула Галя i кинулась бiгти убiк лиману, але в ту
ж мить двi дужих руки прикажчика вхопили ©© за стан.
- Задавлю гадюку! - прохарчав вiн, стерявши з серця голос.
- Демку! - гукнула Галя ще раз i той поклик ©© був останнiм, бо
прикажчик затулив ©й рота, а челядь, набiгши з усiх бокiв вхопила ©© на
руки i понесла очеретом до левади. Галю обхопив жах вiд думки, що вона
може загубити в очеретi Миколку i бiдна матiр так притиснула його до себе,
що хлопець кричав не вгаваючи.
Тим часом дуб протиснувся крiзь очерет до берега i Демко, Iван та Гнат,
вискочивши на землю, першими побiгли на голоси, слiдом за тими, що понесли
Галю; плач же Миколки добре подав ©м звiстку, куди треба бiгти.
Не знаючи, що до берега пристало аж десять узбро них запорожцiв,
прикажчик i не тiкав, а тiльки поспiшався вибитись з очеретiв; дiйшовши ж
до левади, вiн спинився. З ним було двадцять крiпакiв i вiн, маючи надiю
захопити Галиного чоловiка, якщо той справдi наважиться йти на ©© поклик,
розстановив крiпакiв зараз там, де кiнчався очерет.
Справдi, як тiльки Демко, Iван та Гнат вибiгли з очерету, князiвськi
крiпаки оточили ©х цiлим натовпом, та тiльки побачивши у запорожцiв шаблi,
кинулися тiкати до прикажчика.
- Пусти мою жiнкуi - скрикнув Демко, добiгши до прикажчика i схопивши
його за груди.
- Не пущу, вона завтра буде мо ю жiнкою, ти ж, харциз, втiкач, пiдеш на
шибеницю! Хватайте його, хлопцi, ззаду! - гукнув прикажчик до крiпакiв.-
Валiть його на землю!
- Не хочу тебе рубати не узбро ного...- говорив прикажчиковi Демко,
одмахуючись шаблею од тих, що намагалися схопити його ззаду.- А не пустиш
по добрiй волi, так буду рубати!
- Хiба так розмовляють запорожцi? - почувся з-за Демка голос Петра i
важкий, мов довбня, та твердий, мов залiзо, кулак старшого Рогози впав на
голову прикажчика.
Захрустiли в Галиного ворога кiстки; кров порснула з нього носом, ротом
i вухами i, мов важкий снiп, впав вiн на землю, потягши за собою й Галю,
бо руки його прикипiли до ©© стану.
Демко пiдхопив свою, залиту кров'ю напасника, дружину, але вона була
непритомна, руками ж все тулила Миколку до свого серця.
- Галю! Галочко! Серце мо !.. Кохана моя зiронько!.. Обiзвися...
Розплющи очi!..- гукав Демко, бiдкаючись коло дружини, та вона все не
озивалася i була блiда, як крейда.
Петро дав волю братовi клопотатись бiля сво © жiнки, сам же зараз почав
порядкувати справою:
- Хто ще хоче покуштувати запорозького кулака? - звернувся вiн до
розтеряного натовпу крiпакiв.
Охочих дивитись на кулак Петра пiсля пригоди з прикажчиком не
знайшлося, i всi крiпаки з ляком поточилися од запорожця-велетня.
- Ведiть мене до хати прикажчика та глядiть: хто наважиться тiкати,
того зараз же застрелю з пiстоля! - сказав Петро до крiпакiв i, вийнявши
з-за пояса свого великого пiстоля, примiривсь, як буде стрiляти.
Лишивши бiля дуба старого Гарабурду, а бiля Галi - брата Демка, Петро з
рештою товаришiв, не поспiшаючись, погнав весь натовп крiпакiв поперед
себе до хати прикажчика. Там вiн спитав, хто в прикажчика був пiдручним,
звелiв йому одiмкнути комори й стайню, назбирав налигачiв i шнурiв i разом
з товаришами поперев'язували всiх крiпакiв, не тiльки тих, що були з
прикажчиком, а навiть i тих, що спали по хатах.
Управившись з тим i довiдавшись, що в прикажчика грошей було обмаль, а
всi грошi були в управителя в економi©, Петро лишив наглядати за
пов'язаними Iвана Балана, як тутешнього, сам же, взявши з стайнi восьмеро
коней, по©хав ними з сiмома товаришами та пiдручними прикажчика до
економi©.
Iван, лишившись у слободi, зразу ж пiшов до зимовника Луб'яного. Старий
козак i його дочка вга спали, нiчого не вiдаючи про наскок запорожцiв.
Коли Iван постукав до них у вiкно, у хатi прокинулися, засвiтили свiтло i
впустили його у дверi.
Чи розкаже ж хто, скiльки там було дивовання й радощiв! Старий
запорожець плакав сльозами, вга ж кидалася на шию то Йвановi, то батьковi
i вже згодом, опам'ятавшись, почала розпитувати, чи прибув Галин Демко.
- Прибув, прибув! - одповiв Iван.- Вiн бере ©© з собою на Буджак, а я
заберу тебе, вго, якщо твоя на те згода!
Дiвчина з радощiв i забула, що Iван ©й стороння людина, i почала
цiлувати його i в уста, i в чоло, i у невеликi чорненькi вусики.
Нiякого вагання не було. Луб'яний зразу почав складати сво невелике
збiжжя, а Iвга почала бiгати по хатi, дбаючи про харчi, i через кiлька
хвилин, всi тро , з клунками на плечах пiшли шукати Галю i Демка.
Тi були вже в сво©й хатi. Галя давно прочуняла, виплакалася радiсними
сльозами на грудях у чоловiка i тепер заспоко на збирала решту свого
пограбованого добра.
Галя та вга кинулися одна до одно©. Разом вони страждали, разом
тужили, разом тепер i дiждали велико© радостi.
- Iване!.. - звернулася Галя до брата,- чому б тобi не взяти вгу за
себе, як вона ще трохи пiдросте?
- Та вона сьогоднi цiлувала мене,- одповiв весело Iван,- так тепер уже
повинна мо ю нареченою зватись!
- Куди ж менi ще рости, Галочко? - весело говорила тим часом вга.-
Глянь: я вже така заввишки,
Як i ти!
Всi радiснi й щасливi пiшли з клунками до дуба, та вже на дорозi
згадали про Галиного дiда Лантуха i пiшли спитати його, чи не хоче й вiн з
сво ю старою покинути зруйноване рiдне гнiздо та по©хати на вiльнi землi.
Хоч старих через ©хню немiч i не ганяли на панщину, а проте й вони не
схотiли лишитись помiж чужими людьми i теж прилучилися до сво©х родичiв.
Гарабурда давно перетяг дуба до верб левади, де колись Демко вперше
побачив Галю i почув ©© пiснi, i там старий козак сидiв у дубi до свiту.
Iван з Демком позносили вже на дуб цiлi лантухи хлiба й iнших харчiв, щоб
вистачило на далеку дорогу, а Галя помолилась вже над могилою свого батька
i знову повернулася до дуба.
Жiнки Гайдабури й Гробаря упадливо розпитували Галю, чого так плакав
Миколка, коли вони пливли лиманом, i Галя зваживши на те, що Миколка тепер
мiцно спав, не знайшла iншо© причини, як волю Божу.
- Се Господь,- говорила вона,- устами дитини подавав звiстку його
батьковi, де шукати свого сина.
Почало вже свiтати, коли Петро з товаришами повернувся з князiвсько©
економi©. Вiн спитав Демка, чи не набрали харчiв, i довiдавшись, що
набрали, пустив коней у степ, пiдручному прикажчика дозволив розв'язати
крiпакiв, товариству ж загадав сiдати в дуба, i коли всi сiли, власною
рукою одпихнув його од берега, скочивши на дуба останнiм.
Проходячи до чердака повз Галю, Петро кинув ©й на запаску двi жменi
золотих грошей, кажучи:
- Се вам на нове життя на вiльних землях!
- Куди менi стiльки? - скрикнула здивовано Галя.Подiлiть, брате, на
всiх!
- Не турбуйся про те, всi, хто зо мною ходив, себе не забули!
- Ну, так я подiлюся з вгою! - сказала Галя.- й теж на молоде
господарство потрiбнi грошi. А вам же, брате?
- А менi нащо ота полова? - суворо одповiв Петро i, обернувшись до
Демка, кинув йому до рук пасму волосся з невеликим, кругленьким шматочком
скривавлено© шкурки.
- А се тобi,- сказав вiн,- прислав князiвський управитель за твiй
оселедець!
Демко здригнувся i, зрозумiвши, що шкурка з волоссям вирiзана з людини,
вкинув страшний подарунок у лиман.
- Ти вбив його? - спитав вiн брата, бажаючи в душi, щоб того не було.
Вiн був тепер щасливий i все лихо, що йому управитель заподiяв, зразу
забулося.
- Нащо? - одповiв Петро.- Шматочок шкурки невеликий, видужа !.. А наука
добра: пам'ятатиме довiку, як рiзати запорожцям оселедцi, та й дiтям
закаже до запорозьких оселедцiв доторкатись.
Дуб плив лиманом на пiвдень, i оселя, що у нiй народилася й зростала
Галя, разом з садком i вербами меншала й зникала з очей, сповиваючись
туманом. Галя не шкодувала тепер за тим, що рiдно© оселi скоро не видно
буде, бо та оселя була мiсцем ©© нелюдських страждань. Всi думки молодо©
жiнки тепер линули за море, до Дунаю, в ту привiтну сторону, де, як
розказували Демко та Iван, люди ще працювали тiльки для себе i жили так
само вiльно, як жили колись запорожцi понад Днiпром.
[1] Москалi - солдати царсько© армi©.