Страница:
- Та ти ж загинеш у плавнi! - з плачем говорила Галя.- Як же ти там
житимеш?
- Не бiйся, я не дитина. Запевне у плавнi чимало ще нашого товариства
блука ... Знайду побратимiв, помандрую на Дунай. Ти, Галочко, щотижня
винось менi харчiв у вулик, а я при©здитиму у темнi ночi й забиратиму ©х,
аж поки не помандрую звiдсiля.
- Братiку мiй рiднесенький! - заголосила Галя.Зросли ми з тобою вкупi,
як голуб'ята, тепер же доводиться з тобою навiки розлучатися.
- Помандрував би й я з тобою, Iване... - сказав Рогоза, з заздрiстю
поглядаючи на шуряка, та ба, крила приборканi!
Галi сi слова чоловiка запекли у серцi.
- Ти шкоду ш, Демку, що побрався зо мною? Се я з Миколкою приборкала
тобi крила? Демко схаменувся:
- Боронь Боже, щоб я нарiкав на тебе, Галю! Нагадав менi Iван, що на
Дуна© товариство вiльно гуля , а ми тут загиба мо, от i вихопилося в мене
таке слово.
Вiн заспоко©в Галю i не вiдмовляв Iвана од його замiрiв. Порадившись,
всi зважили за потрiбне, щоб Демко з Галею ночували сю нiч на очах у
людей, в хатi, щоб на них не було пiдозрiння за смерть прикажчика.
Як порадилися, так все й сталося, i коли ранком другого дня Демко й
Галя вийшли з хати, на дворi люди вже галасували, що у коморi Лантухово©
хати, де спав прикажчик, його знайдено мертвим з великою раною пiд серцем.
Через кiлька годин пiсля того до зимовника прибув управитель i,
довiдавшись, що старий Балан пiсля катування помер, а син його в останню
нiч зник невiдомо куди, зрозумiв, що то Iван заколов прикажчика,
помщаючись за батька.
Того ж дня вiн призначив iншого прикажчика, молодого ще парубка з
крiпакiв, наказавши йому як найскорiше будувати переселенцям хати.
Пiсля того справа з хатами справдi почала посуватися хутко: лiсу, людей
i худоби було багато i за мiсяць од запорозьких зимiвникiв потяглися двi
вулицi: одна в степ, а друга понад лиманом до Базавлука. У початку другого
мiсяця, хоч хати й не були ще докiнченi, по них уже почали жити, i одну
половину Баланово© хати, нарештi, спорожнили, так що Галя з чоловiком
знову у нiй оселилися. Тiльки як оселилися? Де тепер було Галине добро? ©
скриня була майже зовсiм порожня... Переселенцi розтягли все, не лишивши
©й нi празниково© одежi, нi грошей, що батько за сво життя придбав сво©й
укоханiй дитинi, нi збiжжя покiйно© матерi.
Рогоза давно вже покинув змагатися за сво добро i бажав тiльки, щоб
йому лишили хату, садок, леваду та вiльне життя. Галя теж охоче погодилася
б на сьому; до того, що бажав Демко, ©й потрiбна була тiльки корова, щоб
годувати Миколку, бо через горе й неспокiй у не© стало негарне молоко, та
й того було обмаль.
Одного дня Галя пiшла до прикажчика попросити, щоб з усi © худоби, що
побрали у ©© батька, повернули ©й хоч одну корову.
Новий прикажчик був русявий, дужий парубок у напiвпанському вбраннi, з
виголеною бритвою ши ю i пiдстриженим у круг довгим волоссям. Жив у
окремiй, новiй хатi i як був нежонатий, то у нього була за прислужницю
одна з крiпачок, лiтня удова.
Чорнява й огрядна, зовсiм не схожа на росiйських жiнок та дiвчат, Галя
зразу сподобалася прикажчиковi, i на ©© прохання про корову вiн почав
одповiдати жартами. Сперше смiявся з ©© укра©нсько© мови, далi ж почав
нiби розглядати Галину одежу, а сам доторкався до ©© рук та стану.
Засоромившись, Галя одхилилася од нього, коли ж прикажчик врештi хотiв
©© обняти, вона з обуренням випручалася, скрикнувши:
- Бiйтеся Бога! Чи не сором же вам зачiпати чужу жiнку?
Прикажчик розсердився й насупив брови:
- Ач, яка ти недоторка! Не буде ж тобi корови, коли так... Та скажи ще
сво му чоловiковi, щоб завтра разом з тобою виходив на панщину, час уже
орати та сiяти хлiб.
Галя передчувала, що Демко нiзащо не згодиться одбувати панщину i що
змагання за волю приведе його до загибелi. Приголомшена словами
прикажчика, вона трохи не на колiнах почала його благати, щоб не
примушував ©© чоловiка до панщини.
- Змилуйтеся, пане!.. - говорила вона.- Мiй чоловiк з роду бiля землi
не працював i нiчого не вмi в степу робити. Вiн з малих лiт все
козакував.
- Не вмi ? - скрикнув прикажчик.- То дарма, навчимо рiзками! Не все
йому козакувати, час i до дiла братись!
Заплакана, з пригнiченим серцем повернулася Галя До сво © хати i
розказала Демковi про те, що прикажчик не дав корови, про те ж, що вiн
наказав виходити завтра на панщину, вона не наважилася навiть натякнути.
Ранком другого дня Демко побував на пасiцi, бо ©© доглядав пiсля тестя,
поналивав бджолам води, зняв з Дерева новий рiй i тiльки що повернувся до
хати, щоб поснiдати, як у хату вскочив прикажчик i почав гримати.
- Ти, лежень, чому не виходиш? Скiльки разiв тебе просити?
- Куди не виходжу? - здивувався козак.
- На панщину чому не йдеш? Адже я вчора наказав тво©й кралi мальованiй,
щоб обо сьогоднi виходили!
Рогоза зблiд на виду. Вiн зрозумiв, що наближа ться кiнець пригодам
останнiх часiв i що той кiнець може бути тяжким. Проте, перемiгши себе,
вiн спокiйно й рiшуче вiдповiв:
- На панщину я нiколи не пiду i дружини не пущу!
- Он як! А через що ж то так?
- А через те, що я не крiпак, а вiльний козак. Буде з вас i того, що
хазяйство наше пограбували.
- Чув я про тебе... чув... - сказав прикажчик. Так ти знову за сво !
Ну, побачимо, хто кого переможе!
Через пiвгодини марного змагання й боротьби, почалося знущання над
волею людини i Рогозу знову зв'язаного везли до економi©. Знову так само,
як i той раз, привели його до ганку будинку, змурованого з нагробкiв
сiчового кладовища i на той ганок скоро вийшов, досвiдчений уже про
непокiрливiсть козака, управитель.
- Ти чому не хочеш робити? - спитав вiн Рогозу неначе спокiйно.
- Я радий би працювати коло свого господарства,одповiв, теж вдаючи з
себе спокiйного, Рогоза,- та тiльки у мене пограбовано все, що придбав мiй
покiйний тесть для сво © дочки.
- Панщину чому не йдеш одбувати? - вже з запалом гримнув управитель.
- А через те, що я не крiпак!
- А хто ж ти?
- Вiльний я! Я запорожець!
- Ага, ти запорожець!.. - несамовито скрикнув управитель i,
почервонiвши, спересердя кинувся у будинок, лишивши всiх здивованими.
Через хвилину вiн вибiг назад, держучи у руцi те стригало, що ним стрижуть
овець.
- Держiть його... та добре держiть! - гукнув вiн до челядi, пiдходячи
до Рогози.- Ось я одрiжу йому чуба, так, може, вiн хоч тодi забуде про те,
що був запорожцем! Держiть його ще дво за голову!
Рогоза кидався в усi боки, бився ногами i навiть кусався зубами,
обороняючи ознаку свого козацтва, i нарештi, коли управитель простягся до
нього з стригалом, укусив його за руку.
- Валiть собаку на землю! Давiть його... Душiть його на смерть! - мов
божевiльний, гукав розлютований управитель, побачивши на сво©й руцi кров.
Нарештi, коли знесиленого козака звалили i хтось надавив йому голову
колiном, прикажчик згрiб його оселедець собi у жменю, одрiзав його бiля
само© голови i з глузливим реготом розвiяв одрiзане волосся по вiтру.
- Так буде краще! - сказав вiн, празникуючи свою перемогу.- Тепер нiхто
вже не знатиме, що ти був колись запорожцем! Тягнiть тепер його до стайнi
та всипте йому скiльки охота! Та глядiть менi: парте так, щоб довiку не
забув! А як не те, так самих попарю!
Рогозу поволочили до стайнi i почалося таке саме знущання, як i той
раз. Коли ж його ледве живого привезли додому, Галя боялася й розпитувати
чоловiка про те, що було, щоб не вражати ще дужче його серця. Вона,
ридаючи тiльки, голубила його, щоб хоч як-небудь полегшити змучену душу
ображеного, та намагалася якось го©ти його скривавлене, як шматок свiжого
м'яса, тiло. Сердешна молодиця сама приймала муки не менше за чоловiка i
за останнiй день так змарнiла, що коли б батько встав з домовини, то вже
не пiзнав би сво © укохано© дитини.
Три днi Рогоза лежав, заплющивши очi, не озиваючись навiть до дружини,
а в головi його стояла все одна дума:
- Смерть або управителю, або менi! Неможливо жити, не обмивши такого
знущання кров'ю!
VIII
Однi © ночi, коли Демковi вже полегшало, Галя прокинулася вiд
незвичайних згукiв. Не знайшовши бiля себе чоловiка, вона пiдвелася i
почала придивлятися туди, звiдкiля вчувалися тi згуки, що морозом поняли
©© серце... Нарештi вона пiзнала тi згуки - то ©© чоловiк гострив на
бруску ножа, а на кого гострив, про те вже не треба було питати.
Нечутно, мов кiшка, пiдкралася Галя до чоловiка I вхопила його за руку:
- Демку, схаменися!.. Що ти намислив? З несподiванки нiж випав з руки
козака i сам вiн затрусився, мов застуканий злодiй.
- Я мушу його вбити!..
- Кого? Господь з тобою!.. Схаменися, молю тебе!..
- Управителя! Се вiн одрiзав менi оселедця!
- Боронь тебе Боже, рiднесенький мiй! Ти ж мо щастя!.. Коханнячко мо
пекуче! Занапастиш же ти й себе, та й мене з сином погубиш... Оджени од
себе лукавого... перехрестися, то ж вiн, нечистий, тебе
спокуша ...Помолися разом зо мною милосердному, щоб вiн захистив твою
душу...
- Що ж маю я дiяти, Галю? Не можу я повернутися у тварюку, як отсi
крiпаки, коритися катам. Не сила менi й перетерпiти i подарувати
управителевi ту образу, що вiн менi заподiяв. Нехай i мене пiсля скарають
смертю, та я таки йому вiку збавлю!
- А про нас же, Демку, ти й забув? На кого ж ти нас покинеш?
- Не рви мого серця, дружинонько моя вiрная! Коли б тiльки ти зазирнула
у мою душу, то знала б, яке там пекло... А все ж таки несила менi жити, не
помстившись за ганьбу й знущання. Се залiзо або йому, або менi у серце!
Галя вчепилася чоловiковi за ту руку, у котру вiн знову взяв нiж,
намагаючись його одiбрати.
- Благаю тебе, Демку, коли вже тобi несила перетерпiти, то нащо ж тобi
себе погубити... Iвась досi десь у плавнi живе, бо харчi бере. Утечи до
нього! Узрату шся вiд сього життя, а там удвох, може, надума те, як i мене
зрятувати.
Галя говорила так тiльки з метою одвернути чоловiка од грiха, ©й легше
було розлучитися з ним навiки, нiж допустити його до загибелi; у душi ж
вона почувала, що тепер, коли вони не мають уже нi худоби, нi грошей, нема
куди Демковi взяти ©©, як нема чим i прогодуватись ©м.
Весь останнiй час сi © ночi подружжя радилось, як i коли утекти
Демковi. Врештi намислили вони, що найлiпше йому пiдстерегти Iвана i
по©хати у плавню разом з ним.
- Як будуть темнi ночi,- говорила Галя, заспоко©вши свого чоловiка,-
ти, серце, при©зди до мене. Подряпа ш з садочку у вiконце, то я й почую i
хоч на хвилину ми з тобою будемо знову щасливi.
- Ох, горлице ж моя, що ж буде тут з тобою без мене?
- Що ж ма мо робити? Я коритимусь у всьому... Може, якось житиму.
Друго© ж ночi Рогоза попереносив до пасiки всю батькову зброю, наробив
до рушницi набо©в, набрав хлiба, сала i дещо з одежi i почав пiдстерiгати
Iвана. Щоночi вiн прощався з Галею, хрестив у колисцi сина i покидав
захисний куток, у якому зазнав найбiльшого щастя,- однi © ночi таки й не
вернувся вже до хати.
Покинута чоловiком Галя стала крiпачкою. Вона в усьому корилася i
робила все, що б ©й не наказували. Прикажчик довго допитував ©© про
чоловiка, Галя ж все одмовлялася, нiби не зна , де вiн, нарештi ж надумала
сказати, що Демко помандрував за Дунай. У сiй вигадцi не було нiчого
неправдивого i прикажчик залишив сво© допитування; та тiльки се вийшло на
гiрше, бо пiсля того вiн почав поглядати на Галю хижими очима i почав
знову зачiпати ©©, маючи надiю, що тепер, без чоловiка, вона буде
лагiднiшою й покiрливiшою до нього.
Здибавшись уночi з Iваном, Демко похапцем розповiв йому про свою
пригоду i замiри. Козаки рiшили взяти бiльшого човна, бо ©здити через
увесь лиман маленьким каюком було небезпечно через хвилю, i позносивши в
човен зброю, деякi рибальськi знаряддя й харчi, рушили в лиман.
Поки ©хали лиманом, Iван розказав, що знайшов у плавнi собi товариша
Якова Люльку.
- Чудесний вiн козарлюга,- розказував Iван,- бурлакою жив собi бiля
Ненаситця на Днiпрi. Але кiлька мiсяцiв до сього й там знайшовся власник
на нашу, запорозьку, землю: якийсь граф. Вiн загарбав у козакiв усю худобу
й майно, а самих повернув у крiпакiв. Люльцi, як от i тобi, хотiли за
непокiрливiсть одрiзати оселедця, та тiльки у нього в халявi був нiж, так
тим ножем вiн прикажчика вбив на смерть, а трьох з челядi покалiчив та,
добiгши до Днiпра, вскочив у човна i подавсь до Великого Лугу. Ми з ним
збудували собi у плавнi добрий курiнь. Рибачимо собi, а рибу в Микитино
возимо продавати. Хоч би й довiку так жити, то байдуже.
Поки почало благословлятися на свiт, козаки пере©хали лиман i
протяглися трохи вгору Пiдпiльною, а далi Балан повернув човна у вузеньку
протоку. Та протока була дуже вихиляста, i човен довго крутився по нiй.
Вiн то ви©здив у озера, то знову поринав мiж очеретами, ховаючись там не
тiльки од людського ока, а навiть од свiту сонця. Скрiзь навкруги човна
були такi нетрi, що, мабуть, як i свiт сто©ть, по них не бувала нога
людини.
Потроху плавня почала прокидатися. За всiх ранiше обiзвалися соловейки,
слiдом зацвiрiнькало iнше дрiбне спiвоче птаство, далi заскрекотiла
червоно-синя ракша, в врештi вже пiшов такий гомiн вiд пташино© розмови та
спiвiв, що козаки не чули навiть свого власного голосу.
Сонечко десь уже зiйшло, але його промiнь грав тiльки на вершках дубiв
та високих яворiв, до човна ж, через гущавину плавнi вiн не досягав.
По озерах, що по них про©здили козаки, була така сила водяно© птицi, що
за нею майже не знати було води. Тут клекотiли сво©ми червоними дзьобами
бiлi лебедi, гулко ляскали крилами по водi незграбнi баби, полоскалися
помiж осокою, витягаючи з мулу собi ©жу, дикi гуси; дикi ж качки, коли
знiмалися з води вгору, то сво©ми зграями заступали свiт сонця.
- Ще б пак, тут не прожити козаковi! - весело звернувся Iван до Демка.
- А як надiйде зима?
- Та воно б байдуже й зимою, зробили б землянку з пiчкою, а от тiльки
горе: хлiба нiде добувати. Певно, що на зиму доведеться таки мандрувати на
Дунай.
Очi обох козакiв свiтилися веселим вогнем. Вони радiли з краси
запорозького Великого Лугу. Навiть Рогоза почував себе тут щасливим i
тiльки думи про тяжке становище Галi темними смугами краяли те свiтле й
радiсне почування.
Вже сонце було височенько, коли Балан привернув нарештi човна до берега
i, вискочивши на землю, затяг його в очерет так, щоб човна не можна було
помiтити нi з якого боку.
- При©хали! - сказав вiн, забираючи на плечi весла.
Рогоза забрав з човна свою зброю i вони, поринаючи з головою у високiй
травi, пiшли од берега у пущу плавнi. Йти довелося недалеко, i за кiлькома
кущами бузини виявився курiнь, добре вкритий очеретом ще й з запоною,
сплетеною з осоки на дверях.
- Пугу, пугу! - гукнув Iван по-запорозькому звичаю, ще здалеку.
Зачувши пугукання, назустрiч козакам з курiня вийшов Якiв Люлька. Се
був лiтнiй козак з сивиною у вусах, невисокий на зрiст, але кремезно©
постатi з могутнiми плечима й високими грудьми.
- По©хав сам, а повернувся удвох? - сказав вiн до Iвана, привiтно
поглядаючи тим часом на Демка. Рогоза зняв шапку.
- Приймiть, дядьку, до гурту.
- Що бiльше, то веселiше! - одповiв Люлька i, одхилив ширше заслону,
запрошуючи тим Демка до куреня.
Iван розказав товаришу про пригоди Рогози, i вони зразу ж почали
радитись про те, як зрятувати Галю з дитиною, але нi до якого певного краю
у сво©х мiркуваннях не дiйшли. Забрати ©© уночi i привезти у плавню було
нетрудно, але що було б далi? Наближалася осiнь - куди подiтись тодi з
немовлятком? Податись на Укра©ну? Але ж i там скрiзь було крiпацтво...
Пiсля скасування Запорожжя вже нiде неможливо було вiльно прожити. Тiльки
одно надумали козаки: ловити якнайбiльше риби та продавати ©©, щоб
придбати грошей.
- Як будуть грошi,- говорив Люлька,- так тодi скорiше щось надума мо.
Проте до Микитина ©здити було далеко, а ближче не було де рибу
продавати. Але козаки зумiли зарадити справi. Щоб переховати рибу до
продажу живою, вони поробили з лози великi кошелi i, втопивши ©х у рiчку,
щодня впускали туди свою здобич.
З харчiв козакам потрiбний був самий хлiб та ще сiль, риби та дичини
вони мали стiльки, скiльки душа бажала.
Через тиждень Рогоза по©хав до сво © хати по хлiб. Ви©хав вiн у
полудень, щоб до захiд сонця виплутатись з протокiв та озер; на лиман же
ви©хав аж увечерi, коли вже почало смеркати.
Непомiтною комашкою човен козака пересунувся через широку просторiнь
лиману i наблизився до невеликого острова, що був недалеко вже од рiдних
осель. Рогоза привернув до сього острова, бо бачив, що по хатах ще
де-не-де свiтилося i люди не спали. Треба було перечекати i вiн сiв на
березi пiд вербою.
Тут козака обступили згадки про недавн минуле, бо се був той самий
острiв, що з нього два роки до того вiн вперше почув голос сво © Галi. Як
воно недавно було те щастя i куди воно тепер подiлося?..
Козак нетерпляче дожидав, поки по всiх хатах погасне свiтло i коли,
нарештi, дiждав того, то сiв знову у човен i поплив до свого садочка.
У вулику на пасiцi вiн знайшов i хлiб, i пшоно, й сiль, але всього того
йому було не досить: тепер, коли молодий козак був всього за декiлька
крокiв од сво © дружини, вiн не мав сили пiти звiдсiля i знову стати диким
лiсовим звiром, не пригорнувши ©© до свого серця i не упившись радощами
кохання.
Здержуючи сво серце, що колотилося в грудях, мов пташка у сiльцi,
Демко пiшов до хати, тiльки не так пiшов, як ходять люди, а поплазував на
черевi, ховаючись помiж травою, мов ящур або полоз.
Доплазувавши до невеличкого вiконця, що дивилося з хати у садок, козак
ледве чутно пошкрябав по склу i того непомiтного шкрябання було вже
досить, щоб Галя його почула.
Вже не одну нiч Галя спала, мов та пташка на гiлочцi, що все чу ... Не
один раз вона навiть виходила у пасiку подивитись, чи не спорожнився
вулик? Чи не при©здив ©© милий?.. I от тепер, почувши шкрябання по склу,
вона зразу вгадала сво©м серцем, хто прибув. Зiскочивши з лiжка, вона
схвильована, не зразу навiть знайшла дверi, щоб вiдчинити, але врештi таки
знайшла... Ще мить i два наболiлi серця стукотiли одно коло одного... От
Галине лiжко, а от бiля нього й колиска сина... Батько не може бачити
свого сина, зате вiн чу його легкi подихи, доторка ться до його
тепленького тiла i обережно цiлу його. Не бачить Демко i любих очей сво ©
дружини, але замiсть того вiн почува ©© всi ю сво ю iстотою i мiцно
стиску ©© в сво©х обiймах...
Коротка лiтня нiч i небагато часу дала вона для втiхи... Незчулися
закоханi, як проспiвали вже другi пiвнi i прийшов час, щоб Демковi
вiд'©здити.
- Демко, любий, лишися тут!.. - прошепотiла Галя, не рознiмаючи сво©х
рук, що обновилися круг ши© чоловiка,- Скорися!
- Як скоритись? Себто стати крiпаком? То се, Галю, ти ножа встромила
менi в серце.
Руки молодо© жiнки безсило рознялися, а з грудей вибилося тяжке
зiтхання. Вона не мала сили сказати чоловiковi, що прикажчик все дужче
чiпля ться до не©, а за те, що вона не хоче з ним любитися, морду ©©
найтяжчою роботою. Вона не наважилася сказати й того, що бо©ться, аби вiн
силою не примусив ©© стеряти свою честь.
- Ну, так iди... - сказала вона.- Не гайся!.. Демко перехрестив колиску
сина, хапаючись, ще раз поцiлував дружину i зник за дверима, ховаючись у
темрявi ночi.
IX
Вже тричi Рогоза одвiдував Галю; сьогоднi вiн ©хав учетверте. Нiч сим
разом була темна й вiтряна. Лиман шумiв пiною вiд великих хвиль. Тi хвилi
пiдкидали й били човен, як трiсочку, немов силкуючись залити його й
поховати в безоднi; проте Демко не звертав на них найменшо© уваги, а
нап'явши паруса, розбивав сивi верхи хвиль сво©м човном надво . Сьогоднi
вiн вiз Галi радiсну звiстку i та звiстка виповняла його душу щастям i
рiшучiстю.
До Микитиного Рогу прийшла з Дунаю звiстка про те, що за Бугом, понад
лиманами й бiля Дунаю, приймають козакiв разом з жiнками й дiтьми i
надiляють всiх землею. Через тиждень Люлька мав продати у Микитиному
останню рибу i на зiбранi за лiто грошi купити дуба, щоб тим дубом плисти
на Дунай всiм товаришам, взявши й Галю з Миколкою. З сi ю то радiсною
звiсткою й поспiшався сьогоднi Демко до Галi.
Приставши до берега i, перебiгши садок, вiн, як i вперше, пiдлiз до
Галиного вiконця, пошкрябав по склу i вона йому одчинила. Зараз пiсля
перших радощiв побачення Демко розказав Галi про те, що за другим разом
вiн забере ©© i повезе на Дунай, де буде ©м вiльне й спокiйне життя.
Галя радiсно почала його цiлувати, далi ж, схопившись з лiжка почала
виймати з скринi всяке збiжжя.
- Що ти, що ти? - почав Демко ©© спиняти.- Не зараз ©хати, а другим
разом!
- Нi, не другим разом, Демку! - говорила Галя пошепки.- Сьогоднi нас
бери... зараз!
- Та ще ж нема у нас дуба. Нi на чому ©хати.
- Байдуже! - говорила Галя, ледве зводячи дух з хвилювання.- Поки
добудете дуба, я якось перебуду з вами у плавнi!
Далi вона враз покинула свою роботу, знервовано припала до чоловiка i,
тремтячи всiм тiлом, почала хутко говорити:
- Бери, бери мене, Демку, зараз, бо несила менi далi змагатися... Я
досi тобi не говорила, щоб ще дужче не рвати тобi душу, тепер же слухай...
З тi © доби, як ти втiк, до мене почав залицятись прикажчик. Вiн перестав
було виганяти мене на панщину, а замiсть того часто навiдувався до нашо©
хати, заводячи речi про те, що коли ти мене покинув, так я вiльна любитися
з iншим, хоч би й з ним...
- А гаспид!.. - прохарчав Демко.
- Цить! - затулила Галя йому рота рукою.- Слухай далi. Коли я на його
залицяння просила становити краще мене на панщину i вiн побачив, що всi
його заходи даремнi, то почав мене страхати, нiби як ти невiдомо куди
подiвся, так управитель владен звiнчати мене з панським крiпаком. Далi вiн
почав мене мордувати самою найважчою й брудною роботою та до того ще
такою, щоб менi не можна було брати з собою Миколку. Сердешний хлопець,
лишаючись у хатi по пiвдня без догляду, заходився тут криком i коли б не
ненька, то певно, що нашого Миколки вже не було б на свiтi... Що я
натерпiлася за сi два мiсяцi, що я намучилася душею, то не знаю я вже, як
ще та душа й держиться у мо му тiлi i як ще б' ться у грудях серце!
Слухаючи дружину, Рогоза i лютував, i разом плакав, переживаючи душею
те, що переживала без нього Галя.
- Коли так,- сказав вiн нарештi,- то ©демо зараз! Подружжя похапцем
склалося. Демко взяв до рук сонного Миколку, а Галя взяла клунок з
шматтям, i вони вiдчинили дверi, щоб iти садком до човна...Та не вспiв
козак ступити однi ю ногою за порiг, як дужi руки вхопили його у поперек
тiла.
Незадоволена унада до Галi не давала прикажчиковi спати, i вiн вже не
одну нiч тинявся попiд вiкнами ©© хати. Тинявся вiн i сьогоднi... i врештi
спостерiг, як Рогоза пiдкрався до сво © хати i як Галя йому вiдчинила.
Радiючи, що можна помститись, прикажчик побудив челядь i, привiвши до
Баланово© хати з десяток дужих парубкiв, почав пiдстерiгати бiля дверей.
Вiн чув навiть розмову подружжя i як тiльки Рогоза одчинив дверi i ступив
з дитиною на руках за порiг, прикажчик зразу вхопив його пiд силки.
У Рогози був у халявi чобота нiж, але в руках вiн держав дорогу ношу.
Кинути ту ношу було неможливо, поки ж вiн вспiв передати хлопця до рук
Галi, челядинцi вхопили його за ноги i звалили на землю. У безсилому
лютуваннi й розпуцi козак скреготiв зубами i змагався як звiр, а проте
через кiлька хвилин нерiвно© боротьби був уже зв'язаний. Все те сталося
так несподiвано й хутко, що Галя ледве вспiла скрикнути i стояла з дитиною
на руках, мов закам'янiла.
- Так ось як вiн за Дуна м! - глузував з молодо© жiнки прикажчик.- Ось
через що ти така недоторка! Ну, тепер уже годi вам, голуб'ята,
буркотiти... Тепер уже я знаю, що з вами зроблю. Натiшилися сю нiч,
намилувалися... та тiльки се вже востанн !
Свiтом зв'язаного Рогозу, разом з Галею й дитиною, везли в економiю до
управителя на суд.
Почувши од прикажчика, що Рогоза переховувався у плавнi, управитель
рiшив, що з нього нiяким робом не зробиш уже крiпака й робiтника, а
придба ш тiльки клопоту. Через те вiн намислив вiддати козака в пiкiнери.
У тi часи, по наказу князя Потьомкiна, набирали з запорозьких бурлак
три полки пiкiнерiв, так що вiддавши туди Рогозу, управитель сподiвався
навiть запобiгти ласки князя.
- Ну, що ж,- сказав управитель прикажчиковi, показуючи на Рогозу.- Сей
гайдамака звик воювати, робити ж вiн не вмi й не хоче. Здамо його в
пiкiнери... Можна сьогоднi ж вирядити його у Самар до полковника. Та
потавруйте його, щоб всякий знав, що вiн втiкач.
Демко не одповiв i слова, бо розумiв, що всяка балачка тут зайва. Нехай
празникують кати його безголов'я, як знають. Милостi вiн не попросить, але
й пiкiнером не буде, а знову втече, i або загине, або вряту Галю.
- А ©й що? - спитав прикажчик, показуючи на Галю.Треба й ©© покарати за
те, що переховувала втiкача i сама хотiла з ним утекти!
- Ну, на перший раз,- одповiв управитель, дивлячись на Галю прихильно,-
буде з не© двадцять рiзок.
- За вiщо ж? - заплакала Галя.- Що я хотiла втекти з чоловiком, так на
теж я у церквi Божiй присягалася скрiзь бути з чоловiком, куди б вiн не
пiшов. Де ж у вас правда?
- Ну, ну... годi мене вчити,- гримнув управитель,- а то прибавлю!
З малих лiт Галя не знала не то бiйки, а навiть лайки, ©© обхопив жах
перед соромом i ганьбою катування i у розпуцi вона впала навколiшки:
- Помилуйте! Не робiть менi такого безчестя!
- Ну, коли вона не хоче рiзок,- обiзвався прикажчик,так замiсть того
звелiть одрiзати ©й косу!
- Косу? - ридаючи скрикнула Галя.- Завiщо ж косу менi рiзати? Хiба я
повiя?
- Устань, Галю! - обiзвався до дружини Рогоза.Соромно кланятися катам!
Не нам ганьба з того, що лютi вороги знущаються з нас безоборонних! Мордуй
мене, кате! - гукнув вiн управителю.- Дери з мене живого шкуру, та тiльки
лиши немiчну, легкодуху жiнку!
Не звик управитель чути такi речi од сво©х крiпакiв. Йому любо й звично
було чути вiд них благання. Вiн любив, коли пiдвладнi йому люди припадали
йому до нiг i, як покiрливi пси, цiлували ©х. Таким покiрливим вiн часто
дарував ©хнi провини; гоноровi ж, запальнi речi козака роздратували його.
- Жiнцi за покiрливiсть дарую все... - голосно гукнув вiн.- Гайдамаку ж
бийте, поки виб' ться з нього дух, тодi одлийте водою i знову бийте... i
так тричi. Якщо видержить та i не помре, так тодi потавруйте його i везiть
у пiкiнери, у Самар. Ти ж, красуне,- звернувся вiн до Галi,- ©дь додому,
житимеш?
- Не бiйся, я не дитина. Запевне у плавнi чимало ще нашого товариства
блука ... Знайду побратимiв, помандрую на Дунай. Ти, Галочко, щотижня
винось менi харчiв у вулик, а я при©здитиму у темнi ночi й забиратиму ©х,
аж поки не помандрую звiдсiля.
- Братiку мiй рiднесенький! - заголосила Галя.Зросли ми з тобою вкупi,
як голуб'ята, тепер же доводиться з тобою навiки розлучатися.
- Помандрував би й я з тобою, Iване... - сказав Рогоза, з заздрiстю
поглядаючи на шуряка, та ба, крила приборканi!
Галi сi слова чоловiка запекли у серцi.
- Ти шкоду ш, Демку, що побрався зо мною? Се я з Миколкою приборкала
тобi крила? Демко схаменувся:
- Боронь Боже, щоб я нарiкав на тебе, Галю! Нагадав менi Iван, що на
Дуна© товариство вiльно гуля , а ми тут загиба мо, от i вихопилося в мене
таке слово.
Вiн заспоко©в Галю i не вiдмовляв Iвана од його замiрiв. Порадившись,
всi зважили за потрiбне, щоб Демко з Галею ночували сю нiч на очах у
людей, в хатi, щоб на них не було пiдозрiння за смерть прикажчика.
Як порадилися, так все й сталося, i коли ранком другого дня Демко й
Галя вийшли з хати, на дворi люди вже галасували, що у коморi Лантухово©
хати, де спав прикажчик, його знайдено мертвим з великою раною пiд серцем.
Через кiлька годин пiсля того до зимовника прибув управитель i,
довiдавшись, що старий Балан пiсля катування помер, а син його в останню
нiч зник невiдомо куди, зрозумiв, що то Iван заколов прикажчика,
помщаючись за батька.
Того ж дня вiн призначив iншого прикажчика, молодого ще парубка з
крiпакiв, наказавши йому як найскорiше будувати переселенцям хати.
Пiсля того справа з хатами справдi почала посуватися хутко: лiсу, людей
i худоби було багато i за мiсяць од запорозьких зимiвникiв потяглися двi
вулицi: одна в степ, а друга понад лиманом до Базавлука. У початку другого
мiсяця, хоч хати й не були ще докiнченi, по них уже почали жити, i одну
половину Баланово© хати, нарештi, спорожнили, так що Галя з чоловiком
знову у нiй оселилися. Тiльки як оселилися? Де тепер було Галине добро? ©
скриня була майже зовсiм порожня... Переселенцi розтягли все, не лишивши
©й нi празниково© одежi, нi грошей, що батько за сво життя придбав сво©й
укоханiй дитинi, нi збiжжя покiйно© матерi.
Рогоза давно вже покинув змагатися за сво добро i бажав тiльки, щоб
йому лишили хату, садок, леваду та вiльне життя. Галя теж охоче погодилася
б на сьому; до того, що бажав Демко, ©й потрiбна була тiльки корова, щоб
годувати Миколку, бо через горе й неспокiй у не© стало негарне молоко, та
й того було обмаль.
Одного дня Галя пiшла до прикажчика попросити, щоб з усi © худоби, що
побрали у ©© батька, повернули ©й хоч одну корову.
Новий прикажчик був русявий, дужий парубок у напiвпанському вбраннi, з
виголеною бритвою ши ю i пiдстриженим у круг довгим волоссям. Жив у
окремiй, новiй хатi i як був нежонатий, то у нього була за прислужницю
одна з крiпачок, лiтня удова.
Чорнява й огрядна, зовсiм не схожа на росiйських жiнок та дiвчат, Галя
зразу сподобалася прикажчиковi, i на ©© прохання про корову вiн почав
одповiдати жартами. Сперше смiявся з ©© укра©нсько© мови, далi ж почав
нiби розглядати Галину одежу, а сам доторкався до ©© рук та стану.
Засоромившись, Галя одхилилася од нього, коли ж прикажчик врештi хотiв
©© обняти, вона з обуренням випручалася, скрикнувши:
- Бiйтеся Бога! Чи не сором же вам зачiпати чужу жiнку?
Прикажчик розсердився й насупив брови:
- Ач, яка ти недоторка! Не буде ж тобi корови, коли так... Та скажи ще
сво му чоловiковi, щоб завтра разом з тобою виходив на панщину, час уже
орати та сiяти хлiб.
Галя передчувала, що Демко нiзащо не згодиться одбувати панщину i що
змагання за волю приведе його до загибелi. Приголомшена словами
прикажчика, вона трохи не на колiнах почала його благати, щоб не
примушував ©© чоловiка до панщини.
- Змилуйтеся, пане!.. - говорила вона.- Мiй чоловiк з роду бiля землi
не працював i нiчого не вмi в степу робити. Вiн з малих лiт все
козакував.
- Не вмi ? - скрикнув прикажчик.- То дарма, навчимо рiзками! Не все
йому козакувати, час i до дiла братись!
Заплакана, з пригнiченим серцем повернулася Галя До сво © хати i
розказала Демковi про те, що прикажчик не дав корови, про те ж, що вiн
наказав виходити завтра на панщину, вона не наважилася навiть натякнути.
Ранком другого дня Демко побував на пасiцi, бо ©© доглядав пiсля тестя,
поналивав бджолам води, зняв з Дерева новий рiй i тiльки що повернувся до
хати, щоб поснiдати, як у хату вскочив прикажчик i почав гримати.
- Ти, лежень, чому не виходиш? Скiльки разiв тебе просити?
- Куди не виходжу? - здивувався козак.
- На панщину чому не йдеш? Адже я вчора наказав тво©й кралi мальованiй,
щоб обо сьогоднi виходили!
Рогоза зблiд на виду. Вiн зрозумiв, що наближа ться кiнець пригодам
останнiх часiв i що той кiнець може бути тяжким. Проте, перемiгши себе,
вiн спокiйно й рiшуче вiдповiв:
- На панщину я нiколи не пiду i дружини не пущу!
- Он як! А через що ж то так?
- А через те, що я не крiпак, а вiльний козак. Буде з вас i того, що
хазяйство наше пограбували.
- Чув я про тебе... чув... - сказав прикажчик. Так ти знову за сво !
Ну, побачимо, хто кого переможе!
Через пiвгодини марного змагання й боротьби, почалося знущання над
волею людини i Рогозу знову зв'язаного везли до економi©. Знову так само,
як i той раз, привели його до ганку будинку, змурованого з нагробкiв
сiчового кладовища i на той ганок скоро вийшов, досвiдчений уже про
непокiрливiсть козака, управитель.
- Ти чому не хочеш робити? - спитав вiн Рогозу неначе спокiйно.
- Я радий би працювати коло свого господарства,одповiв, теж вдаючи з
себе спокiйного, Рогоза,- та тiльки у мене пограбовано все, що придбав мiй
покiйний тесть для сво © дочки.
- Панщину чому не йдеш одбувати? - вже з запалом гримнув управитель.
- А через те, що я не крiпак!
- А хто ж ти?
- Вiльний я! Я запорожець!
- Ага, ти запорожець!.. - несамовито скрикнув управитель i,
почервонiвши, спересердя кинувся у будинок, лишивши всiх здивованими.
Через хвилину вiн вибiг назад, держучи у руцi те стригало, що ним стрижуть
овець.
- Держiть його... та добре держiть! - гукнув вiн до челядi, пiдходячи
до Рогози.- Ось я одрiжу йому чуба, так, може, вiн хоч тодi забуде про те,
що був запорожцем! Держiть його ще дво за голову!
Рогоза кидався в усi боки, бився ногами i навiть кусався зубами,
обороняючи ознаку свого козацтва, i нарештi, коли управитель простягся до
нього з стригалом, укусив його за руку.
- Валiть собаку на землю! Давiть його... Душiть його на смерть! - мов
божевiльний, гукав розлютований управитель, побачивши на сво©й руцi кров.
Нарештi, коли знесиленого козака звалили i хтось надавив йому голову
колiном, прикажчик згрiб його оселедець собi у жменю, одрiзав його бiля
само© голови i з глузливим реготом розвiяв одрiзане волосся по вiтру.
- Так буде краще! - сказав вiн, празникуючи свою перемогу.- Тепер нiхто
вже не знатиме, що ти був колись запорожцем! Тягнiть тепер його до стайнi
та всипте йому скiльки охота! Та глядiть менi: парте так, щоб довiку не
забув! А як не те, так самих попарю!
Рогозу поволочили до стайнi i почалося таке саме знущання, як i той
раз. Коли ж його ледве живого привезли додому, Галя боялася й розпитувати
чоловiка про те, що було, щоб не вражати ще дужче його серця. Вона,
ридаючи тiльки, голубила його, щоб хоч як-небудь полегшити змучену душу
ображеного, та намагалася якось го©ти його скривавлене, як шматок свiжого
м'яса, тiло. Сердешна молодиця сама приймала муки не менше за чоловiка i
за останнiй день так змарнiла, що коли б батько встав з домовини, то вже
не пiзнав би сво © укохано© дитини.
Три днi Рогоза лежав, заплющивши очi, не озиваючись навiть до дружини,
а в головi його стояла все одна дума:
- Смерть або управителю, або менi! Неможливо жити, не обмивши такого
знущання кров'ю!
VIII
Однi © ночi, коли Демковi вже полегшало, Галя прокинулася вiд
незвичайних згукiв. Не знайшовши бiля себе чоловiка, вона пiдвелася i
почала придивлятися туди, звiдкiля вчувалися тi згуки, що морозом поняли
©© серце... Нарештi вона пiзнала тi згуки - то ©© чоловiк гострив на
бруску ножа, а на кого гострив, про те вже не треба було питати.
Нечутно, мов кiшка, пiдкралася Галя до чоловiка I вхопила його за руку:
- Демку, схаменися!.. Що ти намислив? З несподiванки нiж випав з руки
козака i сам вiн затрусився, мов застуканий злодiй.
- Я мушу його вбити!..
- Кого? Господь з тобою!.. Схаменися, молю тебе!..
- Управителя! Се вiн одрiзав менi оселедця!
- Боронь тебе Боже, рiднесенький мiй! Ти ж мо щастя!.. Коханнячко мо
пекуче! Занапастиш же ти й себе, та й мене з сином погубиш... Оджени од
себе лукавого... перехрестися, то ж вiн, нечистий, тебе
спокуша ...Помолися разом зо мною милосердному, щоб вiн захистив твою
душу...
- Що ж маю я дiяти, Галю? Не можу я повернутися у тварюку, як отсi
крiпаки, коритися катам. Не сила менi й перетерпiти i подарувати
управителевi ту образу, що вiн менi заподiяв. Нехай i мене пiсля скарають
смертю, та я таки йому вiку збавлю!
- А про нас же, Демку, ти й забув? На кого ж ти нас покинеш?
- Не рви мого серця, дружинонько моя вiрная! Коли б тiльки ти зазирнула
у мою душу, то знала б, яке там пекло... А все ж таки несила менi жити, не
помстившись за ганьбу й знущання. Се залiзо або йому, або менi у серце!
Галя вчепилася чоловiковi за ту руку, у котру вiн знову взяв нiж,
намагаючись його одiбрати.
- Благаю тебе, Демку, коли вже тобi несила перетерпiти, то нащо ж тобi
себе погубити... Iвась досi десь у плавнi живе, бо харчi бере. Утечи до
нього! Узрату шся вiд сього життя, а там удвох, може, надума те, як i мене
зрятувати.
Галя говорила так тiльки з метою одвернути чоловiка од грiха, ©й легше
було розлучитися з ним навiки, нiж допустити його до загибелi; у душi ж
вона почувала, що тепер, коли вони не мають уже нi худоби, нi грошей, нема
куди Демковi взяти ©©, як нема чим i прогодуватись ©м.
Весь останнiй час сi © ночi подружжя радилось, як i коли утекти
Демковi. Врештi намислили вони, що найлiпше йому пiдстерегти Iвана i
по©хати у плавню разом з ним.
- Як будуть темнi ночi,- говорила Галя, заспоко©вши свого чоловiка,-
ти, серце, при©зди до мене. Подряпа ш з садочку у вiконце, то я й почую i
хоч на хвилину ми з тобою будемо знову щасливi.
- Ох, горлице ж моя, що ж буде тут з тобою без мене?
- Що ж ма мо робити? Я коритимусь у всьому... Може, якось житиму.
Друго© ж ночi Рогоза попереносив до пасiки всю батькову зброю, наробив
до рушницi набо©в, набрав хлiба, сала i дещо з одежi i почав пiдстерiгати
Iвана. Щоночi вiн прощався з Галею, хрестив у колисцi сина i покидав
захисний куток, у якому зазнав найбiльшого щастя,- однi © ночi таки й не
вернувся вже до хати.
Покинута чоловiком Галя стала крiпачкою. Вона в усьому корилася i
робила все, що б ©й не наказували. Прикажчик довго допитував ©© про
чоловiка, Галя ж все одмовлялася, нiби не зна , де вiн, нарештi ж надумала
сказати, що Демко помандрував за Дунай. У сiй вигадцi не було нiчого
неправдивого i прикажчик залишив сво© допитування; та тiльки се вийшло на
гiрше, бо пiсля того вiн почав поглядати на Галю хижими очима i почав
знову зачiпати ©©, маючи надiю, що тепер, без чоловiка, вона буде
лагiднiшою й покiрливiшою до нього.
Здибавшись уночi з Iваном, Демко похапцем розповiв йому про свою
пригоду i замiри. Козаки рiшили взяти бiльшого човна, бо ©здити через
увесь лиман маленьким каюком було небезпечно через хвилю, i позносивши в
човен зброю, деякi рибальськi знаряддя й харчi, рушили в лиман.
Поки ©хали лиманом, Iван розказав, що знайшов у плавнi собi товариша
Якова Люльку.
- Чудесний вiн козарлюга,- розказував Iван,- бурлакою жив собi бiля
Ненаситця на Днiпрi. Але кiлька мiсяцiв до сього й там знайшовся власник
на нашу, запорозьку, землю: якийсь граф. Вiн загарбав у козакiв усю худобу
й майно, а самих повернув у крiпакiв. Люльцi, як от i тобi, хотiли за
непокiрливiсть одрiзати оселедця, та тiльки у нього в халявi був нiж, так
тим ножем вiн прикажчика вбив на смерть, а трьох з челядi покалiчив та,
добiгши до Днiпра, вскочив у човна i подавсь до Великого Лугу. Ми з ним
збудували собi у плавнi добрий курiнь. Рибачимо собi, а рибу в Микитино
возимо продавати. Хоч би й довiку так жити, то байдуже.
Поки почало благословлятися на свiт, козаки пере©хали лиман i
протяглися трохи вгору Пiдпiльною, а далi Балан повернув човна у вузеньку
протоку. Та протока була дуже вихиляста, i човен довго крутився по нiй.
Вiн то ви©здив у озера, то знову поринав мiж очеретами, ховаючись там не
тiльки од людського ока, а навiть од свiту сонця. Скрiзь навкруги човна
були такi нетрi, що, мабуть, як i свiт сто©ть, по них не бувала нога
людини.
Потроху плавня почала прокидатися. За всiх ранiше обiзвалися соловейки,
слiдом зацвiрiнькало iнше дрiбне спiвоче птаство, далi заскрекотiла
червоно-синя ракша, в врештi вже пiшов такий гомiн вiд пташино© розмови та
спiвiв, що козаки не чули навiть свого власного голосу.
Сонечко десь уже зiйшло, але його промiнь грав тiльки на вершках дубiв
та високих яворiв, до човна ж, через гущавину плавнi вiн не досягав.
По озерах, що по них про©здили козаки, була така сила водяно© птицi, що
за нею майже не знати було води. Тут клекотiли сво©ми червоними дзьобами
бiлi лебедi, гулко ляскали крилами по водi незграбнi баби, полоскалися
помiж осокою, витягаючи з мулу собi ©жу, дикi гуси; дикi ж качки, коли
знiмалися з води вгору, то сво©ми зграями заступали свiт сонця.
- Ще б пак, тут не прожити козаковi! - весело звернувся Iван до Демка.
- А як надiйде зима?
- Та воно б байдуже й зимою, зробили б землянку з пiчкою, а от тiльки
горе: хлiба нiде добувати. Певно, що на зиму доведеться таки мандрувати на
Дунай.
Очi обох козакiв свiтилися веселим вогнем. Вони радiли з краси
запорозького Великого Лугу. Навiть Рогоза почував себе тут щасливим i
тiльки думи про тяжке становище Галi темними смугами краяли те свiтле й
радiсне почування.
Вже сонце було височенько, коли Балан привернув нарештi човна до берега
i, вискочивши на землю, затяг його в очерет так, щоб човна не можна було
помiтити нi з якого боку.
- При©хали! - сказав вiн, забираючи на плечi весла.
Рогоза забрав з човна свою зброю i вони, поринаючи з головою у високiй
травi, пiшли од берега у пущу плавнi. Йти довелося недалеко, i за кiлькома
кущами бузини виявився курiнь, добре вкритий очеретом ще й з запоною,
сплетеною з осоки на дверях.
- Пугу, пугу! - гукнув Iван по-запорозькому звичаю, ще здалеку.
Зачувши пугукання, назустрiч козакам з курiня вийшов Якiв Люлька. Се
був лiтнiй козак з сивиною у вусах, невисокий на зрiст, але кремезно©
постатi з могутнiми плечима й високими грудьми.
- По©хав сам, а повернувся удвох? - сказав вiн до Iвана, привiтно
поглядаючи тим часом на Демка. Рогоза зняв шапку.
- Приймiть, дядьку, до гурту.
- Що бiльше, то веселiше! - одповiв Люлька i, одхилив ширше заслону,
запрошуючи тим Демка до куреня.
Iван розказав товаришу про пригоди Рогози, i вони зразу ж почали
радитись про те, як зрятувати Галю з дитиною, але нi до якого певного краю
у сво©х мiркуваннях не дiйшли. Забрати ©© уночi i привезти у плавню було
нетрудно, але що було б далi? Наближалася осiнь - куди подiтись тодi з
немовлятком? Податись на Укра©ну? Але ж i там скрiзь було крiпацтво...
Пiсля скасування Запорожжя вже нiде неможливо було вiльно прожити. Тiльки
одно надумали козаки: ловити якнайбiльше риби та продавати ©©, щоб
придбати грошей.
- Як будуть грошi,- говорив Люлька,- так тодi скорiше щось надума мо.
Проте до Микитина ©здити було далеко, а ближче не було де рибу
продавати. Але козаки зумiли зарадити справi. Щоб переховати рибу до
продажу живою, вони поробили з лози великi кошелi i, втопивши ©х у рiчку,
щодня впускали туди свою здобич.
З харчiв козакам потрiбний був самий хлiб та ще сiль, риби та дичини
вони мали стiльки, скiльки душа бажала.
Через тиждень Рогоза по©хав до сво © хати по хлiб. Ви©хав вiн у
полудень, щоб до захiд сонця виплутатись з протокiв та озер; на лиман же
ви©хав аж увечерi, коли вже почало смеркати.
Непомiтною комашкою човен козака пересунувся через широку просторiнь
лиману i наблизився до невеликого острова, що був недалеко вже од рiдних
осель. Рогоза привернув до сього острова, бо бачив, що по хатах ще
де-не-де свiтилося i люди не спали. Треба було перечекати i вiн сiв на
березi пiд вербою.
Тут козака обступили згадки про недавн минуле, бо се був той самий
острiв, що з нього два роки до того вiн вперше почув голос сво © Галi. Як
воно недавно було те щастя i куди воно тепер подiлося?..
Козак нетерпляче дожидав, поки по всiх хатах погасне свiтло i коли,
нарештi, дiждав того, то сiв знову у човен i поплив до свого садочка.
У вулику на пасiцi вiн знайшов i хлiб, i пшоно, й сiль, але всього того
йому було не досить: тепер, коли молодий козак був всього за декiлька
крокiв од сво © дружини, вiн не мав сили пiти звiдсiля i знову стати диким
лiсовим звiром, не пригорнувши ©© до свого серця i не упившись радощами
кохання.
Здержуючи сво серце, що колотилося в грудях, мов пташка у сiльцi,
Демко пiшов до хати, тiльки не так пiшов, як ходять люди, а поплазував на
черевi, ховаючись помiж травою, мов ящур або полоз.
Доплазувавши до невеличкого вiконця, що дивилося з хати у садок, козак
ледве чутно пошкрябав по склу i того непомiтного шкрябання було вже
досить, щоб Галя його почула.
Вже не одну нiч Галя спала, мов та пташка на гiлочцi, що все чу ... Не
один раз вона навiть виходила у пасiку подивитись, чи не спорожнився
вулик? Чи не при©здив ©© милий?.. I от тепер, почувши шкрябання по склу,
вона зразу вгадала сво©м серцем, хто прибув. Зiскочивши з лiжка, вона
схвильована, не зразу навiть знайшла дверi, щоб вiдчинити, але врештi таки
знайшла... Ще мить i два наболiлi серця стукотiли одно коло одного... От
Галине лiжко, а от бiля нього й колиска сина... Батько не може бачити
свого сина, зате вiн чу його легкi подихи, доторка ться до його
тепленького тiла i обережно цiлу його. Не бачить Демко i любих очей сво ©
дружини, але замiсть того вiн почува ©© всi ю сво ю iстотою i мiцно
стиску ©© в сво©х обiймах...
Коротка лiтня нiч i небагато часу дала вона для втiхи... Незчулися
закоханi, як проспiвали вже другi пiвнi i прийшов час, щоб Демковi
вiд'©здити.
- Демко, любий, лишися тут!.. - прошепотiла Галя, не рознiмаючи сво©х
рук, що обновилися круг ши© чоловiка,- Скорися!
- Як скоритись? Себто стати крiпаком? То се, Галю, ти ножа встромила
менi в серце.
Руки молодо© жiнки безсило рознялися, а з грудей вибилося тяжке
зiтхання. Вона не мала сили сказати чоловiковi, що прикажчик все дужче
чiпля ться до не©, а за те, що вона не хоче з ним любитися, морду ©©
найтяжчою роботою. Вона не наважилася сказати й того, що бо©ться, аби вiн
силою не примусив ©© стеряти свою честь.
- Ну, так iди... - сказала вона.- Не гайся!.. Демко перехрестив колиску
сина, хапаючись, ще раз поцiлував дружину i зник за дверима, ховаючись у
темрявi ночi.
IX
Вже тричi Рогоза одвiдував Галю; сьогоднi вiн ©хав учетверте. Нiч сим
разом була темна й вiтряна. Лиман шумiв пiною вiд великих хвиль. Тi хвилi
пiдкидали й били човен, як трiсочку, немов силкуючись залити його й
поховати в безоднi; проте Демко не звертав на них найменшо© уваги, а
нап'явши паруса, розбивав сивi верхи хвиль сво©м човном надво . Сьогоднi
вiн вiз Галi радiсну звiстку i та звiстка виповняла його душу щастям i
рiшучiстю.
До Микитиного Рогу прийшла з Дунаю звiстка про те, що за Бугом, понад
лиманами й бiля Дунаю, приймають козакiв разом з жiнками й дiтьми i
надiляють всiх землею. Через тиждень Люлька мав продати у Микитиному
останню рибу i на зiбранi за лiто грошi купити дуба, щоб тим дубом плисти
на Дунай всiм товаришам, взявши й Галю з Миколкою. З сi ю то радiсною
звiсткою й поспiшався сьогоднi Демко до Галi.
Приставши до берега i, перебiгши садок, вiн, як i вперше, пiдлiз до
Галиного вiконця, пошкрябав по склу i вона йому одчинила. Зараз пiсля
перших радощiв побачення Демко розказав Галi про те, що за другим разом
вiн забере ©© i повезе на Дунай, де буде ©м вiльне й спокiйне життя.
Галя радiсно почала його цiлувати, далi ж, схопившись з лiжка почала
виймати з скринi всяке збiжжя.
- Що ти, що ти? - почав Демко ©© спиняти.- Не зараз ©хати, а другим
разом!
- Нi, не другим разом, Демку! - говорила Галя пошепки.- Сьогоднi нас
бери... зараз!
- Та ще ж нема у нас дуба. Нi на чому ©хати.
- Байдуже! - говорила Галя, ледве зводячи дух з хвилювання.- Поки
добудете дуба, я якось перебуду з вами у плавнi!
Далi вона враз покинула свою роботу, знервовано припала до чоловiка i,
тремтячи всiм тiлом, почала хутко говорити:
- Бери, бери мене, Демку, зараз, бо несила менi далi змагатися... Я
досi тобi не говорила, щоб ще дужче не рвати тобi душу, тепер же слухай...
З тi © доби, як ти втiк, до мене почав залицятись прикажчик. Вiн перестав
було виганяти мене на панщину, а замiсть того часто навiдувався до нашо©
хати, заводячи речi про те, що коли ти мене покинув, так я вiльна любитися
з iншим, хоч би й з ним...
- А гаспид!.. - прохарчав Демко.
- Цить! - затулила Галя йому рота рукою.- Слухай далi. Коли я на його
залицяння просила становити краще мене на панщину i вiн побачив, що всi
його заходи даремнi, то почав мене страхати, нiби як ти невiдомо куди
подiвся, так управитель владен звiнчати мене з панським крiпаком. Далi вiн
почав мене мордувати самою найважчою й брудною роботою та до того ще
такою, щоб менi не можна було брати з собою Миколку. Сердешний хлопець,
лишаючись у хатi по пiвдня без догляду, заходився тут криком i коли б не
ненька, то певно, що нашого Миколки вже не було б на свiтi... Що я
натерпiлася за сi два мiсяцi, що я намучилася душею, то не знаю я вже, як
ще та душа й держиться у мо му тiлi i як ще б' ться у грудях серце!
Слухаючи дружину, Рогоза i лютував, i разом плакав, переживаючи душею
те, що переживала без нього Галя.
- Коли так,- сказав вiн нарештi,- то ©демо зараз! Подружжя похапцем
склалося. Демко взяв до рук сонного Миколку, а Галя взяла клунок з
шматтям, i вони вiдчинили дверi, щоб iти садком до човна...Та не вспiв
козак ступити однi ю ногою за порiг, як дужi руки вхопили його у поперек
тiла.
Незадоволена унада до Галi не давала прикажчиковi спати, i вiн вже не
одну нiч тинявся попiд вiкнами ©© хати. Тинявся вiн i сьогоднi... i врештi
спостерiг, як Рогоза пiдкрався до сво © хати i як Галя йому вiдчинила.
Радiючи, що можна помститись, прикажчик побудив челядь i, привiвши до
Баланово© хати з десяток дужих парубкiв, почав пiдстерiгати бiля дверей.
Вiн чув навiть розмову подружжя i як тiльки Рогоза одчинив дверi i ступив
з дитиною на руках за порiг, прикажчик зразу вхопив його пiд силки.
У Рогози був у халявi чобота нiж, але в руках вiн держав дорогу ношу.
Кинути ту ношу було неможливо, поки ж вiн вспiв передати хлопця до рук
Галi, челядинцi вхопили його за ноги i звалили на землю. У безсилому
лютуваннi й розпуцi козак скреготiв зубами i змагався як звiр, а проте
через кiлька хвилин нерiвно© боротьби був уже зв'язаний. Все те сталося
так несподiвано й хутко, що Галя ледве вспiла скрикнути i стояла з дитиною
на руках, мов закам'янiла.
- Так ось як вiн за Дуна м! - глузував з молодо© жiнки прикажчик.- Ось
через що ти така недоторка! Ну, тепер уже годi вам, голуб'ята,
буркотiти... Тепер уже я знаю, що з вами зроблю. Натiшилися сю нiч,
намилувалися... та тiльки се вже востанн !
Свiтом зв'язаного Рогозу, разом з Галею й дитиною, везли в економiю до
управителя на суд.
Почувши од прикажчика, що Рогоза переховувався у плавнi, управитель
рiшив, що з нього нiяким робом не зробиш уже крiпака й робiтника, а
придба ш тiльки клопоту. Через те вiн намислив вiддати козака в пiкiнери.
У тi часи, по наказу князя Потьомкiна, набирали з запорозьких бурлак
три полки пiкiнерiв, так що вiддавши туди Рогозу, управитель сподiвався
навiть запобiгти ласки князя.
- Ну, що ж,- сказав управитель прикажчиковi, показуючи на Рогозу.- Сей
гайдамака звик воювати, робити ж вiн не вмi й не хоче. Здамо його в
пiкiнери... Можна сьогоднi ж вирядити його у Самар до полковника. Та
потавруйте його, щоб всякий знав, що вiн втiкач.
Демко не одповiв i слова, бо розумiв, що всяка балачка тут зайва. Нехай
празникують кати його безголов'я, як знають. Милостi вiн не попросить, але
й пiкiнером не буде, а знову втече, i або загине, або вряту Галю.
- А ©й що? - спитав прикажчик, показуючи на Галю.Треба й ©© покарати за
те, що переховувала втiкача i сама хотiла з ним утекти!
- Ну, на перший раз,- одповiв управитель, дивлячись на Галю прихильно,-
буде з не© двадцять рiзок.
- За вiщо ж? - заплакала Галя.- Що я хотiла втекти з чоловiком, так на
теж я у церквi Божiй присягалася скрiзь бути з чоловiком, куди б вiн не
пiшов. Де ж у вас правда?
- Ну, ну... годi мене вчити,- гримнув управитель,- а то прибавлю!
З малих лiт Галя не знала не то бiйки, а навiть лайки, ©© обхопив жах
перед соромом i ганьбою катування i у розпуцi вона впала навколiшки:
- Помилуйте! Не робiть менi такого безчестя!
- Ну, коли вона не хоче рiзок,- обiзвався прикажчик,так замiсть того
звелiть одрiзати ©й косу!
- Косу? - ридаючи скрикнула Галя.- Завiщо ж косу менi рiзати? Хiба я
повiя?
- Устань, Галю! - обiзвався до дружини Рогоза.Соромно кланятися катам!
Не нам ганьба з того, що лютi вороги знущаються з нас безоборонних! Мордуй
мене, кате! - гукнув вiн управителю.- Дери з мене живого шкуру, та тiльки
лиши немiчну, легкодуху жiнку!
Не звик управитель чути такi речi од сво©х крiпакiв. Йому любо й звично
було чути вiд них благання. Вiн любив, коли пiдвладнi йому люди припадали
йому до нiг i, як покiрливi пси, цiлували ©х. Таким покiрливим вiн часто
дарував ©хнi провини; гоноровi ж, запальнi речi козака роздратували його.
- Жiнцi за покiрливiсть дарую все... - голосно гукнув вiн.- Гайдамаку ж
бийте, поки виб' ться з нього дух, тодi одлийте водою i знову бийте... i
так тричi. Якщо видержить та i не помре, так тодi потавруйте його i везiть
у пiкiнери, у Самар. Ти ж, красуне,- звернувся вiн до Галi,- ©дь додому,