Страница:
та гляди: якщо тiльки твiй чоловiк втече з служби, так зараз же я тебе з
кимсь звiнчаю.
Галя ридала, як мала дитина, припадаючи до чоловiка i прощаючись з ним
навiки. Нещасна молодиця не мала надi© колись його побачити, бо в тi часи
москалi служили, аж поки ©х вб'ють або покалiчать.
- Поблагослови сина... - над силу промовила вона, коли Демка вже вели
до стайнi.
- Нехай його Бог благословить! - одповiв козак.- Менi ж зв'язано руки i
нiяк його перехрестити! А ти, Галю, не вдавай свого серця у розпуку та
сподiвайся: я прийду по тебе, хоч iз того свiту.
Тут челядь вiдтягла молоду жiнку вiд чоловiка i ©© повезли додому,
Рогозу ж почали катувати, як наказував управитель, а коли вiн не мав уже
сили навiть держати голову, його винесли надвiр i тут коновал наштрикав
йому на правiй руцi сво©ми iнструментами лiтеру "Б", що мала визначати
росiйське слово "бродяга", i пiсля того натер порiзане мiсце порохом, щоб
порiзи посинiли i ©х знать було довiку. Далi Демковi обрили пiвголови i
тодi вже замкнули у комору, щоб там вiн вилежавсь, поки трохи пого©ться
спина,
X
Два тижнi дожидали Рогозу у плавнi Якiв Люлька та Iван Балан; на третiм
же тижнi, не дiждавши його, попливли дубом у Чорне море та до тихого
Дунаю.
Тим часом Рогозу забили у кайдани i повезли у Самар до полковника
пiкiнерського полку. Козак знову побачив навкруг себе свiдка сво©х
юнацьких герцiв - просторий степ; побачив i свiдкiв сво © весiльно©
подорожi - могили Близнюки... Та тiльки сум наганяло тепер на нього все
те, вiн у кайданах, вiн невольник, розлучений з усiм, що миле його серцю.
Вiн проклинав тепер i розлогi степи i високi могили i навiть блакитне небо
за те, що вони нагадували йому про страчену волю.
Молодий козак тяжко карався тепер з того, що не послухав поради свого
старшого брата Петра i не помандрував на Дунай разом з сiчовим
товариством.
У Самарi з Рогози зняли кайдани i почали муштрувати його разом з iншими
пiкiнерами.
З першого ж дня свого пробування у Самарi Рогоза почав обмiрковувати,
як би його втекти. Хата, де мiстилися пiкiнери, стояла у дворi i хоч на
нiч на воротах того двору й ставав вартовий, а проте з другого боку хати
вартового не було, i втекти через сад та городи до Самара було зовсiм не
трудно, на рiчцi ж козак добре знав, де саме стояли човни.
Перебувши у мiстi тiльки два днi i, сховавши собi потроху хлiба од
снiдання, обiду й вечерi, Демко саме у пiвнiч, коли всi в хатi поснули,
вилiз у вiкно до саду. i перелiзши через тин, пiшов садами й городами до
рiчки. Там вiн одшукав невеликого каючка i перехопившись ним на той бiк
Самару, зник у дубовiй пущi Микола©вського монастиря.
До свiту вiн був у безпецi, бо поки пiкiнерiв не вестимуть на муштру,
нiхто не мiг довiдатись про його втечу; навпаки, ранком вiн сподiвався
погонi. Рогоза знав, що у Самарi стояв полк драгунiв, i гадав, що саме
вони й гнатимуться за ним кiньми. Неодмiнно треба було кiлька днiв
де-небудь переховатись, поки погоня повернеться назад; та тiльки де
переховатись, коли за пазухою всього три недо©дки з кислого московського
хлiба i нiде нема нiякого захисту.
- Певне, сам Бог показу менi шлях до порятунку! - сказав сам собi
Рогоза.- Пiду завтра, вклонюся батьковi кошовому i проситиму переховати од
погонi. Невже чоловiк Божий не дасть захисту покривдженому.
Переночувавши пiд парканом, Рогоза, як лише починався свiт, пiшов до
знайомо© вже келi© кошового Пилипа Хведоровича i постукався.
Старий чернець одчинив дверi i здивований поточився назад. У
замордованому пiкiнерi й рiдний батько не пiзнав би того бравого запорожця
Рогозу, що торiк брав тут шлюб. Очi йому глибоко позападали, нiс
загострився, губи схудли й почорнiли, а все обличчя було вкрите синяками
вiд мордування.
Пiд впливом тяжких пригод Рогоза впав чернецевi до нiг.
- Пiзнайте мене, пан-отче! Я зять Дмитра Балана, вашого колишнього
товариша. Торiк я у вас у монастирi брав шлюб!
- Що ж тобi сталося, сину мiй? - спитав упадливо Чернець, придивляючись
до козака й пригадуючи його.
Рогоза розказав все: i те, як забили на смерть старого Балана, i те, як
одiбрали все його майно; як примушували до панщини самого Рогозу й Галю;
як мордували його i, знущаючись, одрiзали чуба, а врештi потаврували i
вiддали у пiкiнери.
- Кланяюся тобi, пан-отче,- закiнчив Рогоза сво оповiдання,- переховай
мене кiлька днiв, поки погоня повернеться до Самара. За тебе на тiм свiтi
тесть мiй Бога проситиме, i Вiн воздасть тобi за тво добро!
- Кати... кати! - хитаючи головою промовив чернець.- Не дають нам
спокiйно вiку дожити. Бог повелiв обороняти правду. Переховав би я тебе,
переодягши в чернечу одежу: або в шпиталi з хворими братчиками, так
небезпечно, бо на тобi тавро.
Через хвилину мiркування вiн повеселiшав: на устах склалася задоволена
усмiшка, а очi засвiтилися яснiшим промiнням i вiн повернувся йти з келi©,
сказавши;
- Ходи, козаче, за мною.
Чернець вивiв Рогозу через сад до лiсу i там спинився бiля одного
товстого та гiллястого дуба.
- Переховаю тебе, сину,- сказав вiн,- од сих недолюдкiв так, як нашi
ченцi переховувалися колись од татарiв.
Придивившись уважливо до дуба, вiн встромив гострий, залiзний кiнець
сво © патерицi у зовсiм звичайну шкарубину на корi старого дуба i та
шкарубина зразу поширилася, роззявившись щiлиною.
Заклавши тодi у щiлину пучки обох рук, чернець одсунув великий шматок
кори набiк i за корою виявилося велике дупло. Те дупло було таке широке й
високе, що у ньому можна було людинi сидiти й стояти; угорi ж воно
вужчало, сходячись до дiрки вiд гнилого сука; через ту дiрку й заходив у
дупло свiт.
- От бачиш, сину, якi у нас сть хати! От ти влiзеш сюди та й зачиниш
себе корою.
Чернець показав козаковi планку, прироблену до кори з середини, щоб за
не© братись, як зачинятись та одчинятись.
- Тут,- додав вiн,- не знайде тебе i сам дiдько, а не те що драгуни!
Рогоза зразу ж хотiв улiзти в дупло, але чернець спинив його.
- Дарма, козаче, будеш там нудитись. Сиди собi бiля дуба, а заховатись
поспiша ш i тодi, як почу ш голоси. Сюди я тобi й снiдати й обiдати
винесу, або пришлю з послушником. Наших не бiйся: у нас i ченцi й
послушники всi сво© братчики - не зрадять.
Рогоза поцiлував ченця в руку i той пiшов до монастиря, сам же вiн сiв
пiд дубом, прислухаючись до цвiрiнькання пташок та гудiння бджiл з
монастирсько© пасiки.
Не дуже довго просидiв козак бiля дуба, коли вiд Самара почулися голоси
й тупотiння коней. Вiн зразу ж сховався у дупло й зачинився.
До монастиря пiдбiгло десятеро драгунiв з ротмiстром. Той ротмiстр
пiшов до iгумена i збив цiлу бучу, кажучи, що у монастирi перехову ться
десь втiкач-пiкiнер.
- Що вiн тут,- гукав ротмiстр,- то се певно так, бо вiд самого берега
Самара, де вiн покинув чужого човна, слiд чоловiка видно на пiску аж до
самих ваших ворiт.
Iгумен одповiв, що такого втiкача вiн не бачив, а що, коли ротмiстр ма
охоту шукати його в монастирi, то вiн одчинить йому всi келi© й комори.
Годин зо три драгуни нишпорили по монастирю. Оглядали всi закутки,
шпиталь i льохи, обдивлялися навiть по руках послушникiв, шукаючи на них
тавра, та врештi, не знайшовши Рогози, посiдали на коней i почали оглядати
понавколо монастиря лiс. Рогоза чув, як i повз того дуба, де вiн сидiв,
пробiгали конi, але його захисток був цiлком безпечний i вiн не
турбувався.
Скоро пiсля того, як тупотiння коней потишилося i драгуни по©хали
шукати Рогозу по Полтавському шляху, чернець-кошовий, посмiхаючись у сво©
сивi вуса, постукав у дуба патерицею i, випустивши Рогозу на волю, дав
йому обiд, що сам принiс у глечику.
- Куди ж, сину, звiдсiля? - спитав вiн, коли Рогоза скiнчив обiд.
- Душа рветься, пан-отче, до товариства на Дунай, а звiдтiля, взявши
братiв, як Господь допоможе, так знову повернуся до Базавлуку, рятувати
жiнку й дитину!
- Нелегка, сину мiй, твоя справа... - сказав чернець у задумi.- Серце ж
тобi правду говорить: грiх був би, коли б ти сам вирятувався, а дружину
покинув загибати. Молися Милосердному, то вiн тобi допоможе.
Три днi так прожив Рогоза бiля та много дуба, на четвертий же день
ранком чернець-кошовий привiв до нього осiдланого коня i принiс вбрання
послушника.
- Одягай, сину, оте вбрання,- сказав вiн,- а на голову пiдкапок
послушника, сiдай на коня, та й ©дь собi до рiчки Бугу. Шляхи ти зна ш, бо
походом пiд Бендери й пiд Килiю, говориш, ходив. У тороках бiля сiдла
харчiв тобi на тиждень, а ось ще вiзьми трохи грошей. Як питатимуть, куди
©деш, говори, що iгумен послав тебе на Молдаву, до Мирнопоянського
монастиря.
Зворушений добрiстю ченця, Рогоза впав навколiшки i з сльозами на очах
почав цiлувати його руки. Багато пригод зазнав Рогоза, поки добувся до
Бугу. Було лихо йому й з безвiддя й з безхлiб'я; сумно було самому у степу
i од хижих вовкiв, що великими табунами щоночi виходили з терникiв та
байракiв, шукаючи собi здобичi... Та все те перемiг козак i однi © темно©
ночi, нав'язавши коневi на копита перевесла, скрученi з трави, щоб не чути
було тупотiння, вiн обминув по сей бiк Бугу росiйський кордон i перебрiв
конем на той бiк рiчки.
Не вспiв його кiнь ступити на турецький берег, як з-за скель, що лiзли
берегом одна на одну виникли темнi постатi людей i вхопили його коня за
повiд.
- Стiй, бо тут тобi й смерть! - почув Рогоза серед темряви ночi грiзнi
поклики.
Вiн сподiвався, що на турецькому боцi рiчки його здибають турки i не
дуже злякався, коли його коня оступили люди, але дуже здивувався тому, що
до нього гукали на рiднiй укра©нськiй мовi.
Придивившись до людей пильнiше, вiн впiзнав на них запорозьке вбрання i
тодi догадався, що тi люди були дунайцi, себто запорожцi, що перейшли з
Днiпра на Дунай.
- Пугу, пугу!.. - скрикнув Рогоза по-запорозькому.Якого бiса ви тут
полоха те людей!
- Дивiться! - почулися помiж запорожцями крики здивування.- Та се
чернець, та ще, певно, з наших братчикiв, бо пугука !
Почали розпитуватись. Мiж запорожцями знайшлися такi, що знали Рогозу.
Вони повели Демка до свого табору i розказали, що турецький султан довiрив
запорожцям держати кордони по всьому Буговi, а проте втiкачiв з Укра©ни
звелiв пускати на турецьку сторону вiльно; Рогоза ж розказав про сво©
пригоди i про те, що ©де на Дунай до брата Петра.
Поки велася розмова, запорожцi нагодували Демка i поклали спати, ранком
же, проводжаючи його, порадили простувати понад Бугом, вiд кордону до
кордону, поки дiйде аж до самого лиману.
- Тут скрiзь нашi по кордонах... - говорили вони.До©деш до лиману
безпечно, а на лиманi наше товариство рибачить, так дасть тобi пораду, як
добутись до Сiчi.
Щоб же товаришевi безпечнiш було у дорозi i, щоб не затримали його
де-небудь турки, кордонний сотник, прощаючись, доручив йому бiлет з
турецькою печаткою.
XI
Iде Демко понад Бугом i серце у нього радi : скрiзь узбро нi запорожцi
кiньми грають, червонi штани козакiв, мов той мак, по зеленому степу
красуються, а на сотниках та хорунжих ще до того й жупани кармазиновi -
так очi у себе й беруть. Зброя у всiх срiблом та золотом ся ... Де у кого
рушницi за плечима чорнiють, а де у кого спис у руцi гострим залiзом
виблиску . Чисто все так, як було й на Укра©нi.
Аж заплакав Рогоза сльозами; так любо йому було пiсля двох рокiв
пригнобленого життя побачити узбро не вiйсько запорозьке, що, гарцюючи тут
кiньми, держало на гостряках сво© списи, разом з бiлими прапорками -
козацьку волю.
Переходячи вiд кордону до кордону, Рогоза до©хав до лиману i там
справдi здибав велику ватагу запорожцiв. Вони рибачили трьома вiйськовими
байдаками, закидаючи у лиман великi сiтi. Демко знайшов тут чимало сво©х
товаришiв, та знаючи, що всяка прогаяна хвилина завда нових мук Галi у ©©
тяжкiй неволi, вiн не хотiв спинятися бiля товариства i тiльки спитав, як
©хати до Сiчi.
- дь, товаришу, на Тилигул на Хаджiбей до Вилкова, а там розпита ш. У
Вилковi наших багато.
Бiля Тилигулу та Хаджiбею Рогоза побачив однокурiнцiв, що будували собi
хати. Чимало з братчикiв вже поженилися i вихвалялися Демковi, що вiльно©
землi по Буджаку скрiзь багато i турки не забороняють займати займища.
"От, сюди я й приведу Галю... - мрiяв козак.- Тут все, як у нас: лимани
й степ, така сама Укра©на".
Через кiлька днiв Рогоза прибув до невеликого молдавського мiста
Вилково, що стояло на самому березi Дунаю, а у тому мiстi сидiв полковник
Запорозького Вiйська Свербинiс з кiлькома сотнями товариства, постачаючи
звiдсiля на Сiч борошно, крупу й iншi харчi.
Почувши вiд Демка про його пригоди, Свербинiс почав смiятись.
- А лиха мати вас там держала? Ото було б не вiдбиватись от товариства,
а йти разом. Бач, який чернець з тебе бравий, навiть борода одроста .
- Та як би ж я голив ©© у дорозi? - виправдувався Рогоза.
- Ну гаразд, так виходить, що запорозька соломаха смачнiша за
московську патоку?
- Бодай i вороговi не коштувати тi © патоки!
- Та от, якщо хочеш до Сiчi, так треба тобi ©хати дубом. До Сiчi,
братику, конем нема ходу. Тут ще з десяток таких саме втiкачiв, як i
ти, так от мо© хлопцi везтимуть завтра до Сiчi борошно, та й вас усiх
заберуть.
Другого дня великий байдак, навантажений борошном, ви©хав кiлiйським
гирлом Дунаю у Чорне море. Сiч Запорозька тодi ще була не на Дунавцi, як в
останнi часи перед зруйнуванням ©© 1828 року, а бiля Читал на Сулинському
гирлi; через те запорожцям доводилося об'©здити Чорним морем великий
острiв.
Хоч з нап'ятими вiтрилами байдак i бiг хутко, а все-таки у Сулинське
гирло вiн повернув тiльки надвечiр.
Серце запорожцiв радiло, коли вони побачили по островах Дунаю таку саму
плавню, як i у Великому Лузi на Днiпрi... Тi самi верби, дуби, осокори,
шелюги з червоно© лози та очерету. Так само герготiли тут по озерах та
протоках гуси, так само буркотiли горлицi, стрекотiли сороки й кували
зозулi... Здавалося, що вже не було чого запорожцям бiльше бажати i всi
мало не плакали од щастя, почувши вiд дунайцiв, що все це належить
товариству i тут всякому запорожцю вiльно i рибачити i полювати.
Ще бiльше зрадiв Рогоза, коли на другий день байдак, звернувши з Дунаю
у протоку, привернув до берега i вiн побачив на островi тридцять вiсiм
новеньких курiнькiв, що пiдковою обступили майдан, так само як i у Сiчi на
Пiдпiльнiй; там же, де пiдкова зближалася кiнцями, стояли: паланка,
скарбниця i розпочата в будовi церква.
Рогоза пiшов понад протокою до Сiчi. Берегом стояло багато великих i
малих човнiв i тут же запорожцi працювали: хто лагодячи човна, а хто
плетучи сiтi. Козаки здивовано оглядали незвичайного гостя - ченця, не
пiзнаючи Рогози; вiн же не хотiв нi до кого признаватись, поспiшаючись до
Платнирiвського куреня, де мав надiю здибати свого старшого брата Петра.
Петро Рогоза був рокiв на десять старший за Демка. Вiн був далеко
завзятiшо© вдачi, нiж Демко та меншi брати. Завжди суворий i рiшучий з
надзвичайною мiццю, вiн був страховищем не тiльки для татарiв та туркiв,
коли зустрiчався з ними у бойовищах,- його боялося й сiчове товариство.
Боронь Боже було, коли хто скривдить товариша, або не по правдi подiлить
здобич - уже Петро й тут... I досить було йому показати свого великого i,
як довбня, важкого кулака на товстiй, вкритiй чорним волоссям руцi, щоб
той, хто скривдив, не тiльки згоджувався дiлитись по правдi, а ще й свого
додавав покривдженому, аби збутися лиха.
Уславився Петро Рогоза помiж товариством ще на Днiпрi i пiд час
переходу був обраний за осавула у тiй частинi вiйська, що мандрувала
суходолом через Дике Поле.
Демко Рогоза, ©дучи до брата, був неспокiйний, бо знав, що Петре дуже
гнiва ться на нього за те, що вiн покинув товариство, лишився на Запорожжi
й одружився.
- Дивiться: чернець, чернець! - почув вiн од берега хлоп'ячий голос.
Той голос здавався Демковi дуже по знаку i, глянувши на хлопця, вiн
пiзнав свого найменшого брата Василя. З Сiчi хлопець пiшов за братом
Петром зовсiм малим, за останнi ж два роки вiн добре вирiс i склався на
молодика.
- Васильку! - радiсно скрикнув Демко. Хлопець не зразу пiзнав брата i
тiльки згодом, добре придивившись, радiсно кинувся йому на шию.
- Демку, Демкуi...- гукав вiн, обнiмаючи брата.- Нащо ти пiшов у ченцi?
- Скажи краще, Василечку,- одповiв Демко,- де брат Петро?
- Тут, Демку... тут усi: i Петро, i Гнат. Ходи сюди! Хлопець потяг
брата пiд кручу до води i там Демко побачив Петра, що разом з середнiм
братом Гнатом конопатив дуба. Петро був у самих штанях без сорочки, щоб не
попсувати ©© дьогтем, сво© ж широкi" як четвериковi лантухи, штани вiн
пiдкачав угору i прив'язав мотузком до очкура. Все його могутн , волохате
вiд волосся, тiло було в усiй сво©й красi. В однiй руцi вiн держав на
довгому держаку квач, а в другiй кудель, i коли Василь гукнув братам, що
iде Демко, Гнат, що був молодший за Демка, вибiг йому назустрiч, Петро ж
так i зустрiв брата, не випускаючи з руки квача.
- Ото замiсть того, щоб одружитись, так пiшов у ченцi? Що ж, се дiло
добре: лiпше спасти душу у монастирi, анiж запровадити ©© у пекло через
жiночу спокусу!
Демко зразу розказав, що вiн не тiльки не чернець, а справдi оженився й
оселився на Базавлуку. Не пота©в вiн i того, яке лихо випало на його
голову.
Оповiдання Демка не викликало у Петра нiякого до брата спiвчуття,
навпаки, слухаючи його, вiн навiть неначе радiв з того, що брат зазнав
лиха за те, що не послухав старшого брата, коли вiн, Петро, не радив йому
лишатись на Запорожжi i предрiкав все те лихо, що сталося.
- Чого хотiв, того й добув,- сказав вiн врештi, коли Демко скiнчив.-
Нема на кого нарiкати... Не будь зрадником та не покидай товариства!
- Брате! - скрикнув Демко,- не один же я лишився на Укра©нi!.. Половина
товариства лишилася там!
- Вiд того ж i лихо наше, що забули ми честь лицарську та тулимося до
бабського боку! Тобi дiвка милiша й дорожча була за матiр-Сiч - ну так i
живи, як зна ш!
- Бiйся Бога, Петре! Чи не однi © ж ми матерi дiти? Я до тебе за
порадою прийшов: дружина ж не люлька, жива душа... до того ж син у мене
лишився на Базавлуку... Допоможи вирятувати ©х обох з неволi.
- А який бiс намовив тебе придбати собi ту пеню?
- Та годi бо про се, Петре, вже того не вернеш. Коли у тебе хоч
шматок людського серця, так ти пожалiй мене. Глянь, що тi кати менi
поробили!..
З останнiм словом Демко зняв з голови свiй пiдкапок i вiдкинувши рукав,
показав тавровану руку.
Побачивши на головi брата замiсть оселедця лише кiлька випадково не
одрiзаних волоскiв, Петро Рогоза вип'яв на нього повнi жаху очi.
- Де оселедець? - грiзно гукнув вiн через хвилину.
- Се так з нас, запорожцiв, знущаються: таврують нас, як волiв, i на
глум, привселюдно, одрiзують нам оселедцi.
- Хто саме одрiзав? Говори! - ще голоснiше гукнув Петро так, що,
зачувши його вигуки, запорожцi почали оточувати братiв колом.
- Князiвський управитель!
- Яку ж смерть ти йому заподiяв? - з погрозою спитав старший брат.
Демко соромивсь одмовити на се питання i винуватим голосом почав
розказувати, як вiн лагодився зарiзати управителя, i як Галя не допустила
його до того.
- Нiкчемний бабiй! - несамовито скрикнув Петро i так вдарив квачем по
дубовi, що квач розтрощився на дрiбнi трiски,
Дуже боляче було Демковi почути вiд брата таку образу замiсть
спiвчуття, так що вiн навiть поступився од нього назад.
- Так от яка у тебе, Петре, для брата порада! Ну, так братайся ж ти тут
з болотяним дiдьком, а я пошукаю мiж товариством таких, що дадуть менi
пораду й помiч i без тебе!
З тим Демко хотiв йти до Сiчi, але Петро, що, розтрощивши квач, стояв
до нього спиною, тепер враз обернувся до брата:
- Пiдожди! Коли ти подарував сво безчестя, так я не подарую такого
знущання над козацькою честю!
Той, хто одрiзав тобi оселедця, уми ться сво ю кров'ю! Я по©ду з тобою
на Базавлук, щоб помститись за нашу честь.
Меншi брати, Гнат та Василь, поважали й боялися Петра, мов рiдного
батька, i дуже зрадiли, коли вiн згодився ©хати з Демком. Вони почали
розважати обох братiв, щоб вгамувати збентеженi ©хнi душi, i врештi Петро
таки пом'якшав i навiть пожалiв Демка. Покинувши роботу, вiн повiв його до
куреня, звелiв скинути рясу i дав йому сво зайве запорозьке убрання й
зброю, а коли Демко передягся, повiв його показувати Сiч.
Надвечiр, коли все товариство позбиралося до куренiв вечеряти, Демковi
припала ще одна велика радiсть:
мiж козаками вiн побачив свого шуряка Ивана та Якова Люльку, що не
дочекавшись його у плавнi, прибули на Дунай дубом за два тижнi до сього.
Того ж вечора тро старших братiв Рогозяних i Балан з Люлькою вже
радилися, як iти на Укра©ну, щоб помститись на знущання над запорожцями i
щоб узбро ною рукою забрати Галю й Миколку.
Всяк з козакiв висловлював сво© думки: той радив ©хати морем та
Днiпром, iнший кiньми, тим шляхом, що ним iшов Демко; тiльки Петро не
казав, яко© вiн думки, а коли його про те спитали, вiн сказав:
- Коли хочете, щоб я йшов з вами, то робiть те, що я казатиму, а я сам,
як знаю.
Знаючи завзяття Петра, всi охоче згодилися обрати його за отамана i
покластись на його досвiд та метку вдачу.
XII
На другий день по Сiчi пiшла чутка, що з росiйсько© сторони прибув
посланець од князя Потьомкiна з тим, щоб умовити запорожцiв повернутись на
Укра©ну.
Козаки захвилювалися. За два роки до Сiчi на Дунай прибуло чимало
простих селян, що тiкали з Укра©ни пiд нелюдськими утисками крiпацтва,
покидаючи там хто жiнку, хто дiвчину, хто батька й матiр. Таких втiкачiв
було на Сiчi пiд той час мало не стiльки, скiльки й певних запорожцiв, що
вийшли з Днiпровсько© сiчi iз збро ю й деякими клейнодами, i хоч тi селяни
на Дуна© одяглися у козацьке вбрання i носили при боцi шаблi, а проте ©х
тягла до рiдного краю непереможна нудьга за родинами. Не дивно, що звiстка
про можливiсть вороття на Укра©ну освiтила душi втiкачiв надi ю на
з' днання з родинами при щастi-долi, i вони нетерпляче дожидали того часу,
коли посланець прочита лист Потьомкiна.
Пiсля обiду, справдi, довбиш вдарив у котли, скликаючи козакiв на
майдани. Товариство посунуло туди з куренiв, мов комашня, а разом з iншими
пiшли туди й брати Рогозинi.
Коли брати вийшли на майдан, там уже стояла вiйськова старшина й
росiйський посланець, невiдомий полковник.
У руцi сивоусого кошового була срiбна булава, а при боцi виблискувала
дорогими самоцвiтами у золотих пiхвах шабля. Ту шаблю, як сказав Демковi
Петро, подарував першому кошовому, Андрiю Ляху, турецький султан з тим,
щоб вона переходила од кошового до кошового.
Позад кошового дужий запорожець держав волосатий бунчук. Вiйськовий
суддя держав свiй пернач, писар-каламар, бiля довбуша були тулумбаси...
Все було так, як i в Сiчi на Днiпрi, навiть клейноди були однаковi.
Коли майдан був уже повний, кошовий вклонився на всi чотири боки i
оголосив, що прибув посланець од вiдомого всiм запорожцям князя
Потьомкiна, по прiзвищу Грицька Нечоси, а з чим той посланець при©хав, так
про те вiн скаже сам.
Пiсля кошового почав говорити той полковник. Вiн повiв розмову аж вiд
часiв ки©вських князiв, доводячи, що укра©нцi й росiяни одно© матерi дiти;
далi перейшов на те, що i у князя i у царицi дуже болить серце за сво©ми,
мовляв, "блудними дiтьми" i вони закликають запорожцiв повернутись до
рiдного краю.
На доказ того, що вiн говорить правду, полковник прочитав листа,
пiдписаного князем, а у тому листi, справдi, було написано, що велика
цариця, як рiдна ненька, дару запорожцям всi ©хнi провини, заклика
повернутись до рiдного краю i жити, де хто схоче.
Коли посланець скiнчив, кошовий сказав йому голосно, щоб усi чули:
- У нас, мостивий пане, всi козаки вiльнi. Кого вабить до рiдно©
Укра©ни, нехай собi йде з вами. Ви ходiть собi вiльно по куренях i
умовляйте козакiв, як хочете. Ми того не забороня мо. Хто з товариства
пiде на Укра©ну та знайде собi долю, ми з того будемо радiти; хто не
знайде долi, той знову до Сiчi повернеться та ще з собою й iнших приведе,
так що Вiйську Запорозькому шкоди з того не буде. Що ж до того, щоб
повернутись нам усiм вiйськом, як князь пише, так про се ми порадимось з
товариством завтра на радi, сьогодня ж обмiрку мо сю справу помiж собою.
На тому рада й скiнчилася до другого дня. Надвечiр полковник почав
ходити по куренях та умовляти козакiв згоджуватись на пропозицiю князя,
- Хто хоче повернутись на Укра©ну,- додавав вiн у всякому куренi,- не
дожидаючи, поки пiднiметься все вiйсько, нехай бере у мене бiлет з
печаттю, а з тими бiлетами, хто б не йшов, вiльно пропустять на кордонi.
Увесь вечiр i мало не всю нiч запорожцi хвилювалися. У Сiчi стояв
великий гомiн. Всi купчилися, гомонiли, радилися й сперечалися. Часто
промовцi переходили од натовпу до натовпу. Часом декiлька окремих куп
товариства сполучалися в один великий натовп, що займав навiть пiвмайдану.
Бажання побачити рiдний край примусило багатьох стати на тому, щоб
згодитись на пропозицiю князя i тi, що згоджувалися, були не тiльки з
пiзнiших укра©нських втiкачiв, а навiть i з давнього сiчового товариства.
- Яку землю дав нам султан? - гукав у одному натовпi вiйськовий
старшина Бучинський.- Отсi болота, що нi до чого не здатнi? Яка се Сiч, що
з не© конем не можна ви©хати через те, що скрiзь вода? Де нашi конi? Де
нашi степи? Якi ми запорожцi без коней? Рибалки ми тепер, а не запорожцi!
- Там на Днiпрi вiльнi степи! - гукнув за ним Iван Губа.- Там святi
Божi церкви, а тут навкруги самi бусурманськi поганi мечетi!
Зачувши, що говорили Бучинський та Губа, Петро Рогоза зразу накрив обох
промовцiв мокрим рядном;
- А ви ж чули у листi, щоб князь обiцяв повернути нам рiднi степи? Чули
ви, щоб вiн обiцяв нам нашi стародавнi запорозькi землi й вольностi?
Бучинський i Губа замiшалися.
- Хоч i не чули, а певно, що все те нам повернуть...
- Овва! А чому ж вони не повертають вольностей та земель тому
товариству, що лишилося на Запорожжi? Я вам скажу чому: нашi землi
вельможi вже розмежували помiж себе, а товаришiв наших пiдвернули пiд себе
у крiпаки, та ось що з ними виробляють!..
Тут Петро зняв з голови Демка шапку, а далi заголив йому руку й показав
кимсь звiнчаю.
Галя ридала, як мала дитина, припадаючи до чоловiка i прощаючись з ним
навiки. Нещасна молодиця не мала надi© колись його побачити, бо в тi часи
москалi служили, аж поки ©х вб'ють або покалiчать.
- Поблагослови сина... - над силу промовила вона, коли Демка вже вели
до стайнi.
- Нехай його Бог благословить! - одповiв козак.- Менi ж зв'язано руки i
нiяк його перехрестити! А ти, Галю, не вдавай свого серця у розпуку та
сподiвайся: я прийду по тебе, хоч iз того свiту.
Тут челядь вiдтягла молоду жiнку вiд чоловiка i ©© повезли додому,
Рогозу ж почали катувати, як наказував управитель, а коли вiн не мав уже
сили навiть держати голову, його винесли надвiр i тут коновал наштрикав
йому на правiй руцi сво©ми iнструментами лiтеру "Б", що мала визначати
росiйське слово "бродяга", i пiсля того натер порiзане мiсце порохом, щоб
порiзи посинiли i ©х знать було довiку. Далi Демковi обрили пiвголови i
тодi вже замкнули у комору, щоб там вiн вилежавсь, поки трохи пого©ться
спина,
X
Два тижнi дожидали Рогозу у плавнi Якiв Люлька та Iван Балан; на третiм
же тижнi, не дiждавши його, попливли дубом у Чорне море та до тихого
Дунаю.
Тим часом Рогозу забили у кайдани i повезли у Самар до полковника
пiкiнерського полку. Козак знову побачив навкруг себе свiдка сво©х
юнацьких герцiв - просторий степ; побачив i свiдкiв сво © весiльно©
подорожi - могили Близнюки... Та тiльки сум наганяло тепер на нього все
те, вiн у кайданах, вiн невольник, розлучений з усiм, що миле його серцю.
Вiн проклинав тепер i розлогi степи i високi могили i навiть блакитне небо
за те, що вони нагадували йому про страчену волю.
Молодий козак тяжко карався тепер з того, що не послухав поради свого
старшого брата Петра i не помандрував на Дунай разом з сiчовим
товариством.
У Самарi з Рогози зняли кайдани i почали муштрувати його разом з iншими
пiкiнерами.
З першого ж дня свого пробування у Самарi Рогоза почав обмiрковувати,
як би його втекти. Хата, де мiстилися пiкiнери, стояла у дворi i хоч на
нiч на воротах того двору й ставав вартовий, а проте з другого боку хати
вартового не було, i втекти через сад та городи до Самара було зовсiм не
трудно, на рiчцi ж козак добре знав, де саме стояли човни.
Перебувши у мiстi тiльки два днi i, сховавши собi потроху хлiба од
снiдання, обiду й вечерi, Демко саме у пiвнiч, коли всi в хатi поснули,
вилiз у вiкно до саду. i перелiзши через тин, пiшов садами й городами до
рiчки. Там вiн одшукав невеликого каючка i перехопившись ним на той бiк
Самару, зник у дубовiй пущi Микола©вського монастиря.
До свiту вiн був у безпецi, бо поки пiкiнерiв не вестимуть на муштру,
нiхто не мiг довiдатись про його втечу; навпаки, ранком вiн сподiвався
погонi. Рогоза знав, що у Самарi стояв полк драгунiв, i гадав, що саме
вони й гнатимуться за ним кiньми. Неодмiнно треба було кiлька днiв
де-небудь переховатись, поки погоня повернеться назад; та тiльки де
переховатись, коли за пазухою всього три недо©дки з кислого московського
хлiба i нiде нема нiякого захисту.
- Певне, сам Бог показу менi шлях до порятунку! - сказав сам собi
Рогоза.- Пiду завтра, вклонюся батьковi кошовому i проситиму переховати од
погонi. Невже чоловiк Божий не дасть захисту покривдженому.
Переночувавши пiд парканом, Рогоза, як лише починався свiт, пiшов до
знайомо© вже келi© кошового Пилипа Хведоровича i постукався.
Старий чернець одчинив дверi i здивований поточився назад. У
замордованому пiкiнерi й рiдний батько не пiзнав би того бравого запорожця
Рогозу, що торiк брав тут шлюб. Очi йому глибоко позападали, нiс
загострився, губи схудли й почорнiли, а все обличчя було вкрите синяками
вiд мордування.
Пiд впливом тяжких пригод Рогоза впав чернецевi до нiг.
- Пiзнайте мене, пан-отче! Я зять Дмитра Балана, вашого колишнього
товариша. Торiк я у вас у монастирi брав шлюб!
- Що ж тобi сталося, сину мiй? - спитав упадливо Чернець, придивляючись
до козака й пригадуючи його.
Рогоза розказав все: i те, як забили на смерть старого Балана, i те, як
одiбрали все його майно; як примушували до панщини самого Рогозу й Галю;
як мордували його i, знущаючись, одрiзали чуба, а врештi потаврували i
вiддали у пiкiнери.
- Кланяюся тобi, пан-отче,- закiнчив Рогоза сво оповiдання,- переховай
мене кiлька днiв, поки погоня повернеться до Самара. За тебе на тiм свiтi
тесть мiй Бога проситиме, i Вiн воздасть тобi за тво добро!
- Кати... кати! - хитаючи головою промовив чернець.- Не дають нам
спокiйно вiку дожити. Бог повелiв обороняти правду. Переховав би я тебе,
переодягши в чернечу одежу: або в шпиталi з хворими братчиками, так
небезпечно, бо на тобi тавро.
Через хвилину мiркування вiн повеселiшав: на устах склалася задоволена
усмiшка, а очi засвiтилися яснiшим промiнням i вiн повернувся йти з келi©,
сказавши;
- Ходи, козаче, за мною.
Чернець вивiв Рогозу через сад до лiсу i там спинився бiля одного
товстого та гiллястого дуба.
- Переховаю тебе, сину,- сказав вiн,- од сих недолюдкiв так, як нашi
ченцi переховувалися колись од татарiв.
Придивившись уважливо до дуба, вiн встромив гострий, залiзний кiнець
сво © патерицi у зовсiм звичайну шкарубину на корi старого дуба i та
шкарубина зразу поширилася, роззявившись щiлиною.
Заклавши тодi у щiлину пучки обох рук, чернець одсунув великий шматок
кори набiк i за корою виявилося велике дупло. Те дупло було таке широке й
високе, що у ньому можна було людинi сидiти й стояти; угорi ж воно
вужчало, сходячись до дiрки вiд гнилого сука; через ту дiрку й заходив у
дупло свiт.
- От бачиш, сину, якi у нас сть хати! От ти влiзеш сюди та й зачиниш
себе корою.
Чернець показав козаковi планку, прироблену до кори з середини, щоб за
не© братись, як зачинятись та одчинятись.
- Тут,- додав вiн,- не знайде тебе i сам дiдько, а не те що драгуни!
Рогоза зразу ж хотiв улiзти в дупло, але чернець спинив його.
- Дарма, козаче, будеш там нудитись. Сиди собi бiля дуба, а заховатись
поспiша ш i тодi, як почу ш голоси. Сюди я тобi й снiдати й обiдати
винесу, або пришлю з послушником. Наших не бiйся: у нас i ченцi й
послушники всi сво© братчики - не зрадять.
Рогоза поцiлував ченця в руку i той пiшов до монастиря, сам же вiн сiв
пiд дубом, прислухаючись до цвiрiнькання пташок та гудiння бджiл з
монастирсько© пасiки.
Не дуже довго просидiв козак бiля дуба, коли вiд Самара почулися голоси
й тупотiння коней. Вiн зразу ж сховався у дупло й зачинився.
До монастиря пiдбiгло десятеро драгунiв з ротмiстром. Той ротмiстр
пiшов до iгумена i збив цiлу бучу, кажучи, що у монастирi перехову ться
десь втiкач-пiкiнер.
- Що вiн тут,- гукав ротмiстр,- то се певно так, бо вiд самого берега
Самара, де вiн покинув чужого човна, слiд чоловiка видно на пiску аж до
самих ваших ворiт.
Iгумен одповiв, що такого втiкача вiн не бачив, а що, коли ротмiстр ма
охоту шукати його в монастирi, то вiн одчинить йому всi келi© й комори.
Годин зо три драгуни нишпорили по монастирю. Оглядали всi закутки,
шпиталь i льохи, обдивлялися навiть по руках послушникiв, шукаючи на них
тавра, та врештi, не знайшовши Рогози, посiдали на коней i почали оглядати
понавколо монастиря лiс. Рогоза чув, як i повз того дуба, де вiн сидiв,
пробiгали конi, але його захисток був цiлком безпечний i вiн не
турбувався.
Скоро пiсля того, як тупотiння коней потишилося i драгуни по©хали
шукати Рогозу по Полтавському шляху, чернець-кошовий, посмiхаючись у сво©
сивi вуса, постукав у дуба патерицею i, випустивши Рогозу на волю, дав
йому обiд, що сам принiс у глечику.
- Куди ж, сину, звiдсiля? - спитав вiн, коли Рогоза скiнчив обiд.
- Душа рветься, пан-отче, до товариства на Дунай, а звiдтiля, взявши
братiв, як Господь допоможе, так знову повернуся до Базавлуку, рятувати
жiнку й дитину!
- Нелегка, сину мiй, твоя справа... - сказав чернець у задумi.- Серце ж
тобi правду говорить: грiх був би, коли б ти сам вирятувався, а дружину
покинув загибати. Молися Милосердному, то вiн тобi допоможе.
Три днi так прожив Рогоза бiля та много дуба, на четвертий же день
ранком чернець-кошовий привiв до нього осiдланого коня i принiс вбрання
послушника.
- Одягай, сину, оте вбрання,- сказав вiн,- а на голову пiдкапок
послушника, сiдай на коня, та й ©дь собi до рiчки Бугу. Шляхи ти зна ш, бо
походом пiд Бендери й пiд Килiю, говориш, ходив. У тороках бiля сiдла
харчiв тобi на тиждень, а ось ще вiзьми трохи грошей. Як питатимуть, куди
©деш, говори, що iгумен послав тебе на Молдаву, до Мирнопоянського
монастиря.
Зворушений добрiстю ченця, Рогоза впав навколiшки i з сльозами на очах
почав цiлувати його руки. Багато пригод зазнав Рогоза, поки добувся до
Бугу. Було лихо йому й з безвiддя й з безхлiб'я; сумно було самому у степу
i од хижих вовкiв, що великими табунами щоночi виходили з терникiв та
байракiв, шукаючи собi здобичi... Та все те перемiг козак i однi © темно©
ночi, нав'язавши коневi на копита перевесла, скрученi з трави, щоб не чути
було тупотiння, вiн обминув по сей бiк Бугу росiйський кордон i перебрiв
конем на той бiк рiчки.
Не вспiв його кiнь ступити на турецький берег, як з-за скель, що лiзли
берегом одна на одну виникли темнi постатi людей i вхопили його коня за
повiд.
- Стiй, бо тут тобi й смерть! - почув Рогоза серед темряви ночi грiзнi
поклики.
Вiн сподiвався, що на турецькому боцi рiчки його здибають турки i не
дуже злякався, коли його коня оступили люди, але дуже здивувався тому, що
до нього гукали на рiднiй укра©нськiй мовi.
Придивившись до людей пильнiше, вiн впiзнав на них запорозьке вбрання i
тодi догадався, що тi люди були дунайцi, себто запорожцi, що перейшли з
Днiпра на Дунай.
- Пугу, пугу!.. - скрикнув Рогоза по-запорозькому.Якого бiса ви тут
полоха те людей!
- Дивiться! - почулися помiж запорожцями крики здивування.- Та се
чернець, та ще, певно, з наших братчикiв, бо пугука !
Почали розпитуватись. Мiж запорожцями знайшлися такi, що знали Рогозу.
Вони повели Демка до свого табору i розказали, що турецький султан довiрив
запорожцям держати кордони по всьому Буговi, а проте втiкачiв з Укра©ни
звелiв пускати на турецьку сторону вiльно; Рогоза ж розказав про сво©
пригоди i про те, що ©де на Дунай до брата Петра.
Поки велася розмова, запорожцi нагодували Демка i поклали спати, ранком
же, проводжаючи його, порадили простувати понад Бугом, вiд кордону до
кордону, поки дiйде аж до самого лиману.
- Тут скрiзь нашi по кордонах... - говорили вони.До©деш до лиману
безпечно, а на лиманi наше товариство рибачить, так дасть тобi пораду, як
добутись до Сiчi.
Щоб же товаришевi безпечнiш було у дорозi i, щоб не затримали його
де-небудь турки, кордонний сотник, прощаючись, доручив йому бiлет з
турецькою печаткою.
XI
Iде Демко понад Бугом i серце у нього радi : скрiзь узбро нi запорожцi
кiньми грають, червонi штани козакiв, мов той мак, по зеленому степу
красуються, а на сотниках та хорунжих ще до того й жупани кармазиновi -
так очi у себе й беруть. Зброя у всiх срiблом та золотом ся ... Де у кого
рушницi за плечима чорнiють, а де у кого спис у руцi гострим залiзом
виблиску . Чисто все так, як було й на Укра©нi.
Аж заплакав Рогоза сльозами; так любо йому було пiсля двох рокiв
пригнобленого життя побачити узбро не вiйсько запорозьке, що, гарцюючи тут
кiньми, держало на гостряках сво© списи, разом з бiлими прапорками -
козацьку волю.
Переходячи вiд кордону до кордону, Рогоза до©хав до лиману i там
справдi здибав велику ватагу запорожцiв. Вони рибачили трьома вiйськовими
байдаками, закидаючи у лиман великi сiтi. Демко знайшов тут чимало сво©х
товаришiв, та знаючи, що всяка прогаяна хвилина завда нових мук Галi у ©©
тяжкiй неволi, вiн не хотiв спинятися бiля товариства i тiльки спитав, як
©хати до Сiчi.
- дь, товаришу, на Тилигул на Хаджiбей до Вилкова, а там розпита ш. У
Вилковi наших багато.
Бiля Тилигулу та Хаджiбею Рогоза побачив однокурiнцiв, що будували собi
хати. Чимало з братчикiв вже поженилися i вихвалялися Демковi, що вiльно©
землi по Буджаку скрiзь багато i турки не забороняють займати займища.
"От, сюди я й приведу Галю... - мрiяв козак.- Тут все, як у нас: лимани
й степ, така сама Укра©на".
Через кiлька днiв Рогоза прибув до невеликого молдавського мiста
Вилково, що стояло на самому березi Дунаю, а у тому мiстi сидiв полковник
Запорозького Вiйська Свербинiс з кiлькома сотнями товариства, постачаючи
звiдсiля на Сiч борошно, крупу й iншi харчi.
Почувши вiд Демка про його пригоди, Свербинiс почав смiятись.
- А лиха мати вас там держала? Ото було б не вiдбиватись от товариства,
а йти разом. Бач, який чернець з тебе бравий, навiть борода одроста .
- Та як би ж я голив ©© у дорозi? - виправдувався Рогоза.
- Ну гаразд, так виходить, що запорозька соломаха смачнiша за
московську патоку?
- Бодай i вороговi не коштувати тi © патоки!
- Та от, якщо хочеш до Сiчi, так треба тобi ©хати дубом. До Сiчi,
братику, конем нема ходу. Тут ще з десяток таких саме втiкачiв, як i
ти, так от мо© хлопцi везтимуть завтра до Сiчi борошно, та й вас усiх
заберуть.
Другого дня великий байдак, навантажений борошном, ви©хав кiлiйським
гирлом Дунаю у Чорне море. Сiч Запорозька тодi ще була не на Дунавцi, як в
останнi часи перед зруйнуванням ©© 1828 року, а бiля Читал на Сулинському
гирлi; через те запорожцям доводилося об'©здити Чорним морем великий
острiв.
Хоч з нап'ятими вiтрилами байдак i бiг хутко, а все-таки у Сулинське
гирло вiн повернув тiльки надвечiр.
Серце запорожцiв радiло, коли вони побачили по островах Дунаю таку саму
плавню, як i у Великому Лузi на Днiпрi... Тi самi верби, дуби, осокори,
шелюги з червоно© лози та очерету. Так само герготiли тут по озерах та
протоках гуси, так само буркотiли горлицi, стрекотiли сороки й кували
зозулi... Здавалося, що вже не було чого запорожцям бiльше бажати i всi
мало не плакали од щастя, почувши вiд дунайцiв, що все це належить
товариству i тут всякому запорожцю вiльно i рибачити i полювати.
Ще бiльше зрадiв Рогоза, коли на другий день байдак, звернувши з Дунаю
у протоку, привернув до берега i вiн побачив на островi тридцять вiсiм
новеньких курiнькiв, що пiдковою обступили майдан, так само як i у Сiчi на
Пiдпiльнiй; там же, де пiдкова зближалася кiнцями, стояли: паланка,
скарбниця i розпочата в будовi церква.
Рогоза пiшов понад протокою до Сiчi. Берегом стояло багато великих i
малих човнiв i тут же запорожцi працювали: хто лагодячи човна, а хто
плетучи сiтi. Козаки здивовано оглядали незвичайного гостя - ченця, не
пiзнаючи Рогози; вiн же не хотiв нi до кого признаватись, поспiшаючись до
Платнирiвського куреня, де мав надiю здибати свого старшого брата Петра.
Петро Рогоза був рокiв на десять старший за Демка. Вiн був далеко
завзятiшо© вдачi, нiж Демко та меншi брати. Завжди суворий i рiшучий з
надзвичайною мiццю, вiн був страховищем не тiльки для татарiв та туркiв,
коли зустрiчався з ними у бойовищах,- його боялося й сiчове товариство.
Боронь Боже було, коли хто скривдить товариша, або не по правдi подiлить
здобич - уже Петро й тут... I досить було йому показати свого великого i,
як довбня, важкого кулака на товстiй, вкритiй чорним волоссям руцi, щоб
той, хто скривдив, не тiльки згоджувався дiлитись по правдi, а ще й свого
додавав покривдженому, аби збутися лиха.
Уславився Петро Рогоза помiж товариством ще на Днiпрi i пiд час
переходу був обраний за осавула у тiй частинi вiйська, що мандрувала
суходолом через Дике Поле.
Демко Рогоза, ©дучи до брата, був неспокiйний, бо знав, що Петре дуже
гнiва ться на нього за те, що вiн покинув товариство, лишився на Запорожжi
й одружився.
- Дивiться: чернець, чернець! - почув вiн од берега хлоп'ячий голос.
Той голос здавався Демковi дуже по знаку i, глянувши на хлопця, вiн
пiзнав свого найменшого брата Василя. З Сiчi хлопець пiшов за братом
Петром зовсiм малим, за останнi ж два роки вiн добре вирiс i склався на
молодика.
- Васильку! - радiсно скрикнув Демко. Хлопець не зразу пiзнав брата i
тiльки згодом, добре придивившись, радiсно кинувся йому на шию.
- Демку, Демкуi...- гукав вiн, обнiмаючи брата.- Нащо ти пiшов у ченцi?
- Скажи краще, Василечку,- одповiв Демко,- де брат Петро?
- Тут, Демку... тут усi: i Петро, i Гнат. Ходи сюди! Хлопець потяг
брата пiд кручу до води i там Демко побачив Петра, що разом з середнiм
братом Гнатом конопатив дуба. Петро був у самих штанях без сорочки, щоб не
попсувати ©© дьогтем, сво© ж широкi" як четвериковi лантухи, штани вiн
пiдкачав угору i прив'язав мотузком до очкура. Все його могутн , волохате
вiд волосся, тiло було в усiй сво©й красi. В однiй руцi вiн держав на
довгому держаку квач, а в другiй кудель, i коли Василь гукнув братам, що
iде Демко, Гнат, що був молодший за Демка, вибiг йому назустрiч, Петро ж
так i зустрiв брата, не випускаючи з руки квача.
- Ото замiсть того, щоб одружитись, так пiшов у ченцi? Що ж, се дiло
добре: лiпше спасти душу у монастирi, анiж запровадити ©© у пекло через
жiночу спокусу!
Демко зразу розказав, що вiн не тiльки не чернець, а справдi оженився й
оселився на Базавлуку. Не пота©в вiн i того, яке лихо випало на його
голову.
Оповiдання Демка не викликало у Петра нiякого до брата спiвчуття,
навпаки, слухаючи його, вiн навiть неначе радiв з того, що брат зазнав
лиха за те, що не послухав старшого брата, коли вiн, Петро, не радив йому
лишатись на Запорожжi i предрiкав все те лихо, що сталося.
- Чого хотiв, того й добув,- сказав вiн врештi, коли Демко скiнчив.-
Нема на кого нарiкати... Не будь зрадником та не покидай товариства!
- Брате! - скрикнув Демко,- не один же я лишився на Укра©нi!.. Половина
товариства лишилася там!
- Вiд того ж i лихо наше, що забули ми честь лицарську та тулимося до
бабського боку! Тобi дiвка милiша й дорожча була за матiр-Сiч - ну так i
живи, як зна ш!
- Бiйся Бога, Петре! Чи не однi © ж ми матерi дiти? Я до тебе за
порадою прийшов: дружина ж не люлька, жива душа... до того ж син у мене
лишився на Базавлуку... Допоможи вирятувати ©х обох з неволi.
- А який бiс намовив тебе придбати собi ту пеню?
- Та годi бо про се, Петре, вже того не вернеш. Коли у тебе хоч
шматок людського серця, так ти пожалiй мене. Глянь, що тi кати менi
поробили!..
З останнiм словом Демко зняв з голови свiй пiдкапок i вiдкинувши рукав,
показав тавровану руку.
Побачивши на головi брата замiсть оселедця лише кiлька випадково не
одрiзаних волоскiв, Петро Рогоза вип'яв на нього повнi жаху очi.
- Де оселедець? - грiзно гукнув вiн через хвилину.
- Се так з нас, запорожцiв, знущаються: таврують нас, як волiв, i на
глум, привселюдно, одрiзують нам оселедцi.
- Хто саме одрiзав? Говори! - ще голоснiше гукнув Петро так, що,
зачувши його вигуки, запорожцi почали оточувати братiв колом.
- Князiвський управитель!
- Яку ж смерть ти йому заподiяв? - з погрозою спитав старший брат.
Демко соромивсь одмовити на се питання i винуватим голосом почав
розказувати, як вiн лагодився зарiзати управителя, i як Галя не допустила
його до того.
- Нiкчемний бабiй! - несамовито скрикнув Петро i так вдарив квачем по
дубовi, що квач розтрощився на дрiбнi трiски,
Дуже боляче було Демковi почути вiд брата таку образу замiсть
спiвчуття, так що вiн навiть поступився од нього назад.
- Так от яка у тебе, Петре, для брата порада! Ну, так братайся ж ти тут
з болотяним дiдьком, а я пошукаю мiж товариством таких, що дадуть менi
пораду й помiч i без тебе!
З тим Демко хотiв йти до Сiчi, але Петро, що, розтрощивши квач, стояв
до нього спиною, тепер враз обернувся до брата:
- Пiдожди! Коли ти подарував сво безчестя, так я не подарую такого
знущання над козацькою честю!
Той, хто одрiзав тобi оселедця, уми ться сво ю кров'ю! Я по©ду з тобою
на Базавлук, щоб помститись за нашу честь.
Меншi брати, Гнат та Василь, поважали й боялися Петра, мов рiдного
батька, i дуже зрадiли, коли вiн згодився ©хати з Демком. Вони почали
розважати обох братiв, щоб вгамувати збентеженi ©хнi душi, i врештi Петро
таки пом'якшав i навiть пожалiв Демка. Покинувши роботу, вiн повiв його до
куреня, звелiв скинути рясу i дав йому сво зайве запорозьке убрання й
зброю, а коли Демко передягся, повiв його показувати Сiч.
Надвечiр, коли все товариство позбиралося до куренiв вечеряти, Демковi
припала ще одна велика радiсть:
мiж козаками вiн побачив свого шуряка Ивана та Якова Люльку, що не
дочекавшись його у плавнi, прибули на Дунай дубом за два тижнi до сього.
Того ж вечора тро старших братiв Рогозяних i Балан з Люлькою вже
радилися, як iти на Укра©ну, щоб помститись на знущання над запорожцями i
щоб узбро ною рукою забрати Галю й Миколку.
Всяк з козакiв висловлював сво© думки: той радив ©хати морем та
Днiпром, iнший кiньми, тим шляхом, що ним iшов Демко; тiльки Петро не
казав, яко© вiн думки, а коли його про те спитали, вiн сказав:
- Коли хочете, щоб я йшов з вами, то робiть те, що я казатиму, а я сам,
як знаю.
Знаючи завзяття Петра, всi охоче згодилися обрати його за отамана i
покластись на його досвiд та метку вдачу.
XII
На другий день по Сiчi пiшла чутка, що з росiйсько© сторони прибув
посланець од князя Потьомкiна з тим, щоб умовити запорожцiв повернутись на
Укра©ну.
Козаки захвилювалися. За два роки до Сiчi на Дунай прибуло чимало
простих селян, що тiкали з Укра©ни пiд нелюдськими утисками крiпацтва,
покидаючи там хто жiнку, хто дiвчину, хто батька й матiр. Таких втiкачiв
було на Сiчi пiд той час мало не стiльки, скiльки й певних запорожцiв, що
вийшли з Днiпровсько© сiчi iз збро ю й деякими клейнодами, i хоч тi селяни
на Дуна© одяглися у козацьке вбрання i носили при боцi шаблi, а проте ©х
тягла до рiдного краю непереможна нудьга за родинами. Не дивно, що звiстка
про можливiсть вороття на Укра©ну освiтила душi втiкачiв надi ю на
з' днання з родинами при щастi-долi, i вони нетерпляче дожидали того часу,
коли посланець прочита лист Потьомкiна.
Пiсля обiду, справдi, довбиш вдарив у котли, скликаючи козакiв на
майдани. Товариство посунуло туди з куренiв, мов комашня, а разом з iншими
пiшли туди й брати Рогозинi.
Коли брати вийшли на майдан, там уже стояла вiйськова старшина й
росiйський посланець, невiдомий полковник.
У руцi сивоусого кошового була срiбна булава, а при боцi виблискувала
дорогими самоцвiтами у золотих пiхвах шабля. Ту шаблю, як сказав Демковi
Петро, подарував першому кошовому, Андрiю Ляху, турецький султан з тим,
щоб вона переходила од кошового до кошового.
Позад кошового дужий запорожець держав волосатий бунчук. Вiйськовий
суддя держав свiй пернач, писар-каламар, бiля довбуша були тулумбаси...
Все було так, як i в Сiчi на Днiпрi, навiть клейноди були однаковi.
Коли майдан був уже повний, кошовий вклонився на всi чотири боки i
оголосив, що прибув посланець од вiдомого всiм запорожцям князя
Потьомкiна, по прiзвищу Грицька Нечоси, а з чим той посланець при©хав, так
про те вiн скаже сам.
Пiсля кошового почав говорити той полковник. Вiн повiв розмову аж вiд
часiв ки©вських князiв, доводячи, що укра©нцi й росiяни одно© матерi дiти;
далi перейшов на те, що i у князя i у царицi дуже болить серце за сво©ми,
мовляв, "блудними дiтьми" i вони закликають запорожцiв повернутись до
рiдного краю.
На доказ того, що вiн говорить правду, полковник прочитав листа,
пiдписаного князем, а у тому листi, справдi, було написано, що велика
цариця, як рiдна ненька, дару запорожцям всi ©хнi провини, заклика
повернутись до рiдного краю i жити, де хто схоче.
Коли посланець скiнчив, кошовий сказав йому голосно, щоб усi чули:
- У нас, мостивий пане, всi козаки вiльнi. Кого вабить до рiдно©
Укра©ни, нехай собi йде з вами. Ви ходiть собi вiльно по куренях i
умовляйте козакiв, як хочете. Ми того не забороня мо. Хто з товариства
пiде на Укра©ну та знайде собi долю, ми з того будемо радiти; хто не
знайде долi, той знову до Сiчi повернеться та ще з собою й iнших приведе,
так що Вiйську Запорозькому шкоди з того не буде. Що ж до того, щоб
повернутись нам усiм вiйськом, як князь пише, так про се ми порадимось з
товариством завтра на радi, сьогодня ж обмiрку мо сю справу помiж собою.
На тому рада й скiнчилася до другого дня. Надвечiр полковник почав
ходити по куренях та умовляти козакiв згоджуватись на пропозицiю князя,
- Хто хоче повернутись на Укра©ну,- додавав вiн у всякому куренi,- не
дожидаючи, поки пiднiметься все вiйсько, нехай бере у мене бiлет з
печаттю, а з тими бiлетами, хто б не йшов, вiльно пропустять на кордонi.
Увесь вечiр i мало не всю нiч запорожцi хвилювалися. У Сiчi стояв
великий гомiн. Всi купчилися, гомонiли, радилися й сперечалися. Часто
промовцi переходили од натовпу до натовпу. Часом декiлька окремих куп
товариства сполучалися в один великий натовп, що займав навiть пiвмайдану.
Бажання побачити рiдний край примусило багатьох стати на тому, щоб
згодитись на пропозицiю князя i тi, що згоджувалися, були не тiльки з
пiзнiших укра©нських втiкачiв, а навiть i з давнього сiчового товариства.
- Яку землю дав нам султан? - гукав у одному натовпi вiйськовий
старшина Бучинський.- Отсi болота, що нi до чого не здатнi? Яка се Сiч, що
з не© конем не можна ви©хати через те, що скрiзь вода? Де нашi конi? Де
нашi степи? Якi ми запорожцi без коней? Рибалки ми тепер, а не запорожцi!
- Там на Днiпрi вiльнi степи! - гукнув за ним Iван Губа.- Там святi
Божi церкви, а тут навкруги самi бусурманськi поганi мечетi!
Зачувши, що говорили Бучинський та Губа, Петро Рогоза зразу накрив обох
промовцiв мокрим рядном;
- А ви ж чули у листi, щоб князь обiцяв повернути нам рiднi степи? Чули
ви, щоб вiн обiцяв нам нашi стародавнi запорозькi землi й вольностi?
Бучинський i Губа замiшалися.
- Хоч i не чули, а певно, що все те нам повернуть...
- Овва! А чому ж вони не повертають вольностей та земель тому
товариству, що лишилося на Запорожжi? Я вам скажу чому: нашi землi
вельможi вже розмежували помiж себе, а товаришiв наших пiдвернули пiд себе
у крiпаки, та ось що з ними виробляють!..
Тут Петро зняв з голови Демка шапку, а далi заголив йому руку й показав