на них дуже нагримали. Я перегорнув кiлька порожнiх сторiнок i натранив па
цiлу пачку фотографiй недавнiх, кiлькарiчно© давностi, й то - лише самого
Аркадiя Васильовича. Роговий в аудиторi©, в президi© якогось засiдання, на
риболовлi - трима в руках спiнiнг (трима невмiло), групове фото,
зроблене на якомусь курортi - пальми i великi бiлi квiтки, ще одне групове
фото.
Я вже перекинув його, та рантом щось майнуло перед мо©ми очима. Й щось
сторожко напружилося в менi, так бува , коли за вiкном трамвая чи автобуса
промайне знайоме обличчя, промайне й зникне, а в пам'ятi щось
затрима ться, i не можна з певнiстю сказати, зна ш ти того чоловiка чи
обiзнався. Я зiюву вiдкрив фото. Волика група курортникiв бiля
клумби-фонтана - стояв на однiй нозi камiнний лелека, в нього з дзьоба
текла вода, а довкола росли кактуси та якiсь квiти. Курортникiв багато:
дна ряди сидiло й три стояло. Очевидно, це було звичне мiсце для
фотографувань, iнакше де б вони взяли пiдставки-лавочки. На другiй лавочцi
в центрi сидiла Люба, а бiля не© сидiв... Аркадiй Васильович. Я вiдчув, як
у мене мовби задерев'янiло серце, а потiм там щось розiрвалося, й
утворилася порожнеча, в яку падало щось крихке й холодне. Я не мiг
опам'ятатися, не мiг нiчого втямити, щось у менi зробило все це за мене:
припущення, обрахунки, висновки. А вжо в наступну мить я збагнув усе
чiтко, послiдовно й страшно. Здавалося, нiчого особливого не сталося -
звичайно курортне фото, мало туди з'©жджасться людей, мало хто й бiля кого
сiв чи став на фотографувапня. Курорт наш, медичних працiвникiв, Люба i
Роговий брали путiвки кожне окремо. Але ж Люба менi не сказала, що
познайомилася з Аркадi м Васильовичем на курортi, вона вигадала, буцiм
познайомилася з ним у сво © подруги, що Роговий - двоюрiдний брат тi ©
подруги. Несосвiтенна дурниця, в яку я повiрив. I жодного подiбного фото у
нас вдома нема . Я пам'ятаю всi Любинi фотографi©. Та й - свiтку: оце б
Роговi© i© клопотався за сина подруги двоюрiдно© сестри!
Я стиснув кулаки. Нехай будуть проклятi всi курорти i... всi жiнки.
Ядуча злiсть, пекучi сльози душили мене. Менi було так гiрко, так
образливо, що я аж застогнав. Образливо, що зраджений, обдурений, що сиджу
ось у цiй кiмнатi й чекаю, поки Аркадiй Васильович засмажить менi в утiху
бiфштекс. Це було значно гiрше, нiж Любине захоплення патлачем-маестро.
Там вона сплутала мистецтво з його недолугим жерцем, там я мiг боротися,
па щось сподiватися, намагатися щось пояснити собi. А тут?
I що ж менi робити тепер? Побiгти па кухню, вхопити кухошюго ножа й
вгородити йому в спину! Але на таке я не здатний. Та вiн i не винуватий.
Не вдiвець i не одружений... А тут пiдвернулася курортна дамочка. Вiн ще й
так... сумлiнно сплачу свiй борг. Мене знову затiпало й затрусило. Але
думка вже працювала чiтко. Я мушу втекти, поки сюди не вернувся Роговий. Я
не зможу дивитися йому в очi, не зможу з цим розмовляти. На акторство в
цей момент я не гожий. Розiгра ться сцена, в якiй, можливо, ще й
виглядатиму жалюгiдно. А як що я можу виглядати?
Я схопив зi спинки крiсла пiджак та галстук. Добре, що не роззувся.
Ступаючи, як злодiй, на носки черевикiв, вийшов у коридор. З кухнi мене не
видно, там щось шкварчало, з дверей тяглися сизi пасма диму. "А що, як
зараз вигляне?" Замок на дверях був простий, проте, коли я вiдводив
заскочку, вiп клацнув. Хряпнув дверима й помчав по сходах. Менi здалося,
що в той момент, коли я зачиняв дверi, хтось здивовано вигукнув позаду. Я
не знав, чи правильно зробив, залишивши на столi розкритий альбом. Мабуть,
правильно, адже я не зможу розмовляти з Роговим навiть по телефону.
Я не знав, куди йду. Невiдь як опинився в парку над Днiпром. Я
хилитався, як п'яний. Менi страшенно болiло в грудях. В головi товклися
думки, неначе оскаженiлi конi. Трiскалися попруги, рвалося повiддя. Воно
було мотузяне. Я то завдавав Любi катiвницьких мук - знищував ©©
найвитонченiшим способом, то волав до не©, до ©© совiстi, ©© проклято©
совiстi, то... сповiдався перед дiтьми, хотiв, щоб вони пожалiли мене. А
хто з них може мсие зрозумiти, хто пожалi ? Вовка, Едик? Вовка, можливо, й
пожалiв би... Я метав блискавицi, а вони поверталися назад i палили мо
серце.
Е нi, що все - помста, жалощi? Нiчого цього не буде, я i далi носитиму
в душi оскаргу та бiль... Можливо, довго? Я розжалобився, а потiм таки
взяв себе в руки: я - лiкар, а хто ж iще мусить подавати приклад iншим на
цiй грiшнiй землi? Вже попiдводилися з лав останнi парочки, вже мiлiцiонер
пiдозрiло поглядав на мене, вже мигнули й погасли лiхтарi, залишилися
тiльки "дiжурнi", такi ж одинокi, як i я. м горiти всю нiч. А я десь пiд
дванадцяту вернувся в готель, не вмикаючи свiтла, роздягнувся i впав у
лiжко. Я не здивувався, якби зараз почув вiд Едика: "Що, загуляв, пахан, а
ще козирував на мене". Але Едик нiчого не сказав, тiльки плямкнув губами й
натягнув на голову ковдру. Вiн завжди спить так - натягнувши ковдру на
голову.
День чотирнадцятий
Наступного ранку я прокинувся з важкою головою. Я погано спав - не мiг
заснути ще й тому, що надто дзвенiло у вухах, то вже не був тонкий
мелодiйний дзвiн, то гули розбитi дзвони, гули на пожежу, на гвалт, на
нещастя. Але яке ще нещастя можна менi провiщати? Менi пе хотiлося
вставати, розмовляти з Едиком, готуватися з ним до екзаменiв. Ми
читатимемо вiршi про високу та щиру любов, про офiру, а я приколихуватиму,
неначе хвору дитину, свiй розпач i думатиму ту саму думу.
Я сказав Едику, що маю завершити одну лiкарняну справу, й пiшов. Я
тинявся вулицями, я зайшов до музею, але не мiг довго затриматися в
жодному залi. Все менi було нецiкавим, все видавалося неправдивим. I всюди
- кохання, кохання, кохання. На©вне, щире, досвiдчене, лiниве, таке, що
спонука на подвиги, на жертви, кохання бiляве, чорняве, руде - будь ти
прокляте! Неначе нема на свiтi нiчого iншого, неначе воно - руде, бiле,
чорне - не закiнчу ться однаково. Обквецяли ним все - роботу, боротьбу,
подвиги, об' ле©ли, обшептали. Якщо любов - дозволено все. Вкрасти, вбити,
зрадити, бо то - в iм'я любовi! Вона велика, вона свята, в ©© iм'я можна
пожертвувати всiм. Гой, станьте вбiк, ви, дрiбнi, куцi, нiкчемнi,- йде
кохання. Чоловiк убив! Вiн не винуватий, вiн покохав. В кiно, в книжках,
по радiо - скрiзь вона. Кохайтеся, кохайтеся, кохайтеся. Свiт ошаленiв i
рекламу тiльки кохання. Як зубну пасту, як цукерки, як моднi джинси.
Колись жили в iм'я що чогось - самого життя, поступу, дiтей. Колись
кохання ховали, колись це була та мниця за сiмома печатками, а тепер ось
воно, дивiться, пiдглядайте, молодi люди, видивляйтеся iз схрону, в
щiлини, як треба кохатися по справжньому. Надто роздратувала мене одна
картина: стоять на якiйсь незрозумiлiй твердi хлопець та дiвчина, закохано
дивляться одне одному в очi й тримають на сво©х руках земну кулю. Ох, яка
тонка думка: любов трима планету! Бачите, яка вона всесильна. Бачите, якi
вони могутнi, боги, та й годi. Боги! А що б з вами було, якби... пу якби
вона хоч трохи пригальмувала сво© оберти навколо осi? (Кажуть, вона
ледь-ледь, на один мiкрон пригальмову , й тодi клiмат значною мiрою
мiня ться). Або на Сопцi побiльшали плями чи зпикли зовсiм? Всесильнi!
Ката теся на нiй, як дiти на каруселi, вчепилися в ©© золений кожух, ще й
ви©да те його до сiрих дiрок. Найкраща логепда, яку ви придумали, - про
Iкара. Полетiв - i булькнув. Всесильнi! Вклонiться ©й i подумайте, як ©©
зберегти, як ©© не понищити. Ви нiчого цього пе творили й не дали свiтовi
нiчого, ви тiльки перебовту те та перелiпл те ©© нiчний замiс, i берете,
берете, берете та самовихпаля теся.
"Ви, ви... - раптом спалаху в менi. - А сам? Чим ти кращiй за цих,
нещасний его©сте?.. Нi, я не его©ст. Я - для людой. Для них, для ©хнього
здоров'я".
Хо-хо, для людей... А не для себе? Хiба ти вколював не для себе? Все -
для себе. Ну, ще для сiм'©. Бо вона - твоя. Хотiв, щоб любила дружина, щоб
слухалися дiти, щоб були тиша та спокiй. Хiба це не для себе? Й навiть iз
сином... Оце зараз. Хiба оце все- Роговий, Онищенко, Рая - не для себе?
Щоб не гризла Люба, щоб не муляв удома очi син. Спровадити в iнститут i -
спокiй та тиша. От i ма ш... спокiй. Ма ш Аркадiя Васильовича.
Я застогнав. "При чому тут це? Те, що сталося, не ма жодного стосунку
до Едика, до iнституту. Зрадила дружина, от i все".
Й знову пiдступний, злий голос... "А сам... А сам хiба не по©дав очима
жiнок. А вони ж - всi чужi. Й хiба не ходив з Ларiоновим на iменини до
двох мальованих краль? На невиннi iменини. А там були тiльки двi кралi i
Ларiонов. А той бiгав помолодiлий на двадцять рокiв. I веселий, як дурник.
Лiтав метеликом, пурхав горобчиком, i все нашiптував: "Закохайся,
закохайся. Ох, якби ти знав... Свiт перемiниться... Яке це щастя". I ти
трохи не повiршi. Ти знав, що не випив його повною чарою, не вiдчув на всю
силу, й пiдеш з цi © землi, гаразд не знаючи, що це таке. Ти кохав Любу,
але так, як кохав би будь-яку гарну жiнку, покохав за красу, а не за те,
що вона Люба з доброю, глибокою i нiжною душею. Ти увесь вiк, сам того не
знаючи, чогось шукав. Зiзнайся отако пiд дулом пiстолета, наведеного
власною рукою, - скажи правду!"
"Просто я сумував за тим. Але я но шукав. I не залицявся тодi на
iменинах. Хоч жiнка була дуже красива".
"Бо не сподобалася та друга дiвка..."
"Не тому, що не сподобалася. Хiба можна закохатися силомiць?".
"Хороше виправдання".
"Яко не , а тiльки..."
Я помiтив, що вже давно йду по вулицi. Потроху заспокоювався. Хоч у
грудях i далi стояв бiль. Щось мовби одвалювалося од душi, живе чи
мертве... Й неначе по нiй пройшли чобiтьми. Може, то тягнеться за чобiтьми
i одпада багно? Засохле багно з кров'ю. I водночас я почував, як щось у
менi помiнялося. Бiль лишився, але я вже дивився на все мовби з далеко©
вiдстанi. Мене вже майжо не хвилювало, поступить чи не поступить мiй сип,
i я не думав, як поведуся, повернувшись додому. Щось у мо©й душi
зачерствiло, неначе взялося твердою шкоринкою. Навiть те... найстрашнiше
не страхало мене. Хоч висiло в головi й далi важкою хмарою. I та хмара
день вiд дня густiшала. Менi здавалося, що та хмара - однакова, темна, а
насправдi було но так, вона вже зробилася лiлово-чорна. То - колiр
гангрени. А хто, як не лiкар, найкраще знав той колiр. Я вирiшив бiльше не
перевiряти вагу, але хiба не почував, як провиса на менi одяг? Сьогоднi
врапцi пасок затягнув ще па одну дiрочку. Мабуть, я знову розжалоблюю
себе? Я лiкар i не маю на це права. Лише на це не маю. На все iнше - маю.
Ось доведу всю справу до кiнця... Тобто зачекаю, поступить чи не поступить
Едик. Вiн поступить, i я при©ду додому й кину дружинi в обличчя: "Ось...
Поступив. Мо©ми, тво©ми стараннями. Радiй. Проте мо©х заслуг у цьому дужо
мало. В основному це заслуга твоя. Твоя з Аркади м Васильовичем". Отак
завершу цю справу. Й тодi... Я не знав, що буде тодi. Я хотiв змити з себе
цi думки, розтрусити, розгубити ©х, я тукав нових вражень i не знаходив
©х. У книжковiй крамницi купив книжку "Нечаев i неча©вщипа". Купив цю
книжку свiдомо, я не хочу бiльше чигати вигаданi припудренi iсторi© про
кохання. Лiпше я читатиму про одного з найбiльших негiдникiв свого часу.
В коридорi готелю зустрiв Галину Михайлiвну та Еллу. Я знову
подивувався ©хнiй дивовижнiй схожостi, схожостi в усьому, навiть у виразi
облич i очей. Вони йшли, взявшись за руки, неначе двi подруги, й,
прихиливши одна до одно© голови, тихо розмовляли. Зi мною вопи
привiталися, як з давнiм знайомим.
- Ми йдемо обiдати, - сказала Галина Михайлiвна. - Вам мiсця займати?
- Не знаю, - чомусь трохи розгубився я. - Запитаю сина.
Едик обiдати не захотiв. Вiн поглядав на мене здивовано й трохи
занепоко но, мабуть, щось помiтив у менi. Увечерi сам закип'ятив чай i
порiзав ковбасу та хлiб, що й сказав:
- ж, тату. Бо ти чомусь схуд.
День п'ятнадцятий
Я провiв Едика тiльки до метро. Я боявся зустрiтися з Аркадi м
Васильовичем. I пе хотiв бачити вгена Сидоровича. Взагалi, не хотiв
нiкого бачити. За екзамен майже не хвилювався: як буде, так i буде. Та як
воно ще може бути, коли прийматиме екзамени Ра©са Максимiвна Тирса. Райка!
Я вернувся до номера i читав про Нечаева. Про цього чоловiка, який
вважав, що людинi дозволено все, що боротися можна й потрiбно будь-якими
засобами, аби лишень досягти кiнцевого результату, про чоловiка, що зумiв
обдурити навiть недовiрливого могутнього Бакунiна.
Вiчне питання, вiчна боротьба думок - що ж дозволено людинi? Якi
вудила, якi гальма потрiбнi для не© i коли ©х включати. Гальма - такий
пристрiй, що, зрештою, вмика ©х одна нога. Конструюють, роблять машину
десятки й тисячi людей, а натискав гальма хтось один. I вилiтав скло, й
розбиваються лоби, ламаються ребра та хребцi. Й нiхто не повинен ридати,
бо полетить пiд колеса. Врештi хтось примудря ться вдарити по нозi, яка
натиска на гальмо, й лiмузин набира все бiльшо© й бiльшо© швидкостi,
того нiхто не помiча , за кермом нiхто не стежить, в машинi панують
радiсть та свобода, радiсть вза мно© довiри, веселощi, й раптом в
божевiльнiй панiцi хтось гука : "Стiна, попереду стiна..."
Й тодi... Тодi теж можливi варiанти. Або машина врiза ться в стiну, або
хтось дужий хапа в руки кермо й натискав на гальмо. Порятувавши, вiн уже
©де так, як хоче сам.
По якомусь часi не витримую, вiдкладаю Нечаева i ©ду до iнституту.
Чвалаю по але©, назустрiч менi лл ться студентський потiк. Либонь,
письмовий екзамен саме скiнчився. Бiля "мо ©" лавочки нервово тупоче
Онищенко.
- Куди ви запропали?.. Ви... повиннi бути на мiсцi, - вперше одчитув
вiн мене.
Я байдуже стенаю плечима. До нас пiдходить Едик. Його обличчя пашить
рум'янцем. Здоровим i трохи нервовим.
- Зда ться, твiр менi вдався.
- Дуже добре, дуже добре, - белькоче вген Сидорович, - Вiтаю, так
сказати, наперед. Ну, я побiг. Так як називаються тi лiки? Раунатин?
Голова дiрява. - Вiн вда , що нишпорить по кишенях. - У вас нема ручки? А
в тебе? - Едик пода йому свою ручку, Онищенко дiста блокнот, вiдступа
задки, шкрябаючи пером. - Так-так... По три таблетки... Перед ©жею. -
Поверта ться i йде. Вiн забув вiддати Едиковi ручку.
Я мовчки спостерiгаю це лицедiйство. Вдаю, що все це менi байдуже, а
фарба залива щоки. Я вчинив, як справжнiсiнький лiберал. Я не давав
Едикову ручку Онищенку. I не наздогнав його та не вiдiбрав ©©. "Конi не
виннi".
Покрадьки бликаю на Едика. Хитрою тiнню по його обличчю пропливав
здогад. Мiй син до ката здогадливий. I тонкий. Вимаху руками - пiсля
довгого сидiння робить гiмнастичну вправу - й починав розповiдати про
екзамен.
Писав вiн на вiльну тему. Й переконаний, що написав гарно, твiр йому
вдався, зачин, який придумав удома, пiдiйшов, i цитати теж. Вiн подивився
на мене майже переможно. "Вчись жити, пахан, - прочитав я в його очах, - i
не вiшай носа".
В готелi вiн сам, добровiльно пiшов на вулицю й принiс у графинi квасу
та двi порцi© морозива. Склянку квасу я випив залюбки, а морозиво вiддав
Едиковi - я його не люблю. Вiн його теж не вельми любить, але з'©в двi
порцi© - в науку менi.
Пiсля обiду ми валялися на лiжках, я сподiвався, що засну, але так i не
заснув. Я не спав уже двi ночi.
Увечерi Едик пiшов у кiно, а я залишився в кiмнатi сам. Спробував
читати, але не читалося. Сiв бiля вiкна, дивився на фонтани, що бадьоро
посилали вгору тугi струменi води. Внизу пiд вiкнами шурхотiли шинами
автомобiлi, лунали приглушенi голоси.
Мо серце оповила важка туга, стало так тоскно, що хотiлося кричати. Я
взагалi нудьгую в готелях, а зараз хотiлося завити по-вовчому. Завию -
покличуть мiлiцiонера, скажуть - п'яний. Тисла низенька стеля, стискали
жовто-рудi стiни, навiть висота (сьомий поверх) лякала мене.
Я одягнув пiджак i вийшов з готелю. Вдень покрапав дощик, i в повiтрi
стояла прохолода. Я брiв без мети вздовж каналу. Останнi рибалки змотували
вудки, на травi сидiли парочки, й дво старих, вiн - iнвалiд, з-пiд лiво©
холошi виглядав протез, вона - дорiдна тiтуся - вкладала в кошики пакети,
очевидно, сидiли тут давно, обiдали або й пiдвечерювали - провели день над
водою. По той бiк каналу на узвишинi мчали по трасi машини, бiгли червонi
трамва©, вбираючи в сво© черева та викидаючi© з них строкатi гурти людей.
Люди йшли по сходах вниз, до мосту.
Далi я блукав майже безлюдними вулицями i якимись переходами через
двори, знову виходив до каналу ©© знову повертав назад. М'якi, напо нi
дощем сутiнки спустилися на мiсто, великi бiлi будинки стояли, неначе
кораблi на рейдi. Мабуть, таке враження склада ться вiд того, що зелень
була молода, не затуляла ©х. А може, така асоцiацiя виникла вiд близько©
води. Сутiнки чужого мiста завжди сумнi.
Скрикнула сирена, сяйнули фари - повз мене промчала машина "швидко©
допомоги". I щось скрикнуло в менi, я захвилювався й не одразу
заспоко©вся, хоч збагнув, що ця машина но ма до мене нiякого вiдношення.
Мабуть, щойно в менi спрацював рефлекс. Один час - невдовзi по закiнченнi
iнституту - я теж працював лiкарем "швидко© допомоги". Назавжди
запам'ятався й перший ви©зд, мабуть, вiн багато в чому визначив мене як
лiкаря, а може, i як людину.
Здоровенний парубiйко лежав на тахтi й читав книжку. До цього вiн
кiлька разiв блював i скаржився на бiль у животi й розладнання шлунку. Я
тиснув йому на низ живота, пiдгинав ноги - нiяко© реакцi©. Привезти такого
до лiкарнi - накликати на себе кпини й насмiх всього медичного персоналу.
Скорше всього парубiйко вчора перебрав, а може, закусювали якоюсь гидотою,
й тепер не призна ться в тому. Фельдшер, який був зi мною, махав рукою:
"По©хали. Здоровий, як лут". Але чимось мене тривожили очi хлопця. Не
схоже, щоб вiн обманював. Фельдшер пiдсунув хлопцевi папiрець, i той
написав, що в лiкарню лягати вiдмовля ться. Вiн i справдi в ту мить
почувався краще й засоромився викликом. А лiкарi з свого боку дуже часто
страхуються, думають не про хворого, а про себе. такi, й чимало.
Сьогоднi я вже знаю, яка то складнiсть, яка неповторнiсть - людина,
неповторна кожна клiтина, кожна волосинка. Розкажи я комусь iз
спецiалiстiв, то й з мене смiятимуться - пiсля велико© перевтоми у мене
клаца в головi. Десь злiва, пiд черепом. Клаца за кожним кроком. Коли це
почалося - подумав, щось попало в шапку, кiлька разiв скидав ©©,
витрушував, обдивлявся, розтуляв рота, тягнув ноги, а воно клацало. Я
навiть пожартував сам над собою - вiдпала клепка. Клаца й понинi. I нiхто
в те не повiрить. А то - мiй лiчильник, який раху решту мого часу. У
когось iншого - свiй, iнакший лiчильник. А ще в мене за кiлька днiв перед
тим, як заболить серце, почина десь на тiлi пульсувати жилка. На руцi, на
нозi, на ши©... швидко й тонко - тiнь-тiнь-тiнь. Жоден терапевтичний
довiдник, жодна дисертацiя не вказують на таку ознаку. I, по-мо му, такого
попереджувального пристрою нема нi в кого в свiтi.
Решта викликiв тi © ночi були не складнi. А я не забував хлопця. Й
двiчi дзвонив йому по телефону. У нього пройшов бiль i блювота
припинилася. Я подзвонив ще раз, з автомата, коли звiльнився з роботи. Й
потiм притьма бiг на роботу, вхопив машину; розбризкуючи калюжi, лякаючи
Перших перехожих, мчали ми з увiмкненою сиреною по ще сонному мiсту.
Ми ледве встигли привезти хлопця до лiкарнi, апендицит лопнув уже по
дорозi до операцiйно©. Хлопця вдалося врятувати, а я пiсля того тяжко
переживав i хотiв залишити службу в швидкiй допомозi.
Я вже втомився, але менi не хотiлося вертатися до готелю. Раптом я
помiтив, що повз цей будинок проходжу вдруге. Зупинився, подивился вгору.
Зда ться, ото - Iннине вiкно. Воно свiтилося.
З легеньким тремтiнням у серцi пiдiйшов до телефону-автомата.
- Алло! - голос чистий, високий.
- Добрий вечiр. Це дзвонить ваш недалекий сусiд... Я заблудився.
Вона впiзнала.
- Не вигадуйте байок. Так обманюють дiти.
- Я не обманюю, а жартую.
- Ще гiрше. Де ви?
- Бiля вас, внизу.
- Якщо вже додибали сюди - заходьте.
- А ви... пробачте... Може, я сам нав'язуюся?
- Менi, нi...
- А кому ще?
- Гомеру.
- Хто це?
- Побачите.
Я пiшов у гастроном i купив торт та пляшку шампанського. Пiднiмався
лiфтом, не мiг нiчого пояснити собi. Менi здалося: я прийшов сюди лише од
свiдомостi того, що мене нiхто не чека . Воно й справдi було так, але не
зовсiм.
До мого приходу Iнна переодяглася. Була в червонiй сукнi, - квiтчастий
халатик висiв на спинцi стiльця, вона винесла його в коридор, повiсила на
вiшалку, ©© ноги в золотому капропi ступали по м'якому червоному килиму
м'яко та грацiйно. Я сполохано вiдвiв вiд них очi. Квартира в Iншi -
однокiмнатна, охайна, на пiдлозi лежав великий червоний килим, стiни
обкле нi шпалерами з кораблями. Таких шпалер я нiде не бачив. I дужо
багато картин на стiнах - кiлькома рядами, од середини стiни майже до
стелi. Й на шафочках, на сервантах - скульптурки, деякi з них химернi та
незрозумiлi для мене. Але навiть я втнмив, що все це не ширвжиток, а
справжнi мистецькi вироби.
- двi роботи Кавалерiдзе, - просто, без вихваляшiя сказала Iнна. -
Оця i оця.
Вона менi здалася зовсiм не схожою на ту Iнну, яку знав ранiше. Вона
хвилювала мене простотою i скромнiстю, якоюсь особливою домашнiстю, яка
таким жiнкам вельми пасу . Щоб не дивитися на не©, я знову почав
розглядати картини. Серед них було дуже багато пейзажiв з широкою
перспективою, а також пейзажiв морських, з кораблями та безкiнечною
далечiнню.
- В дитинствi я хотiла кудись утекти,- усмiхнулася Iнна.
- А потiм? - вдавано байдужо поцiкавився я.
- А потiм зрозумiла, що куди б не по©хала, скрiзь буду я. Я, я й ще раз
я. Та й що я могла? Я - не хлопець. Ало щось залишилося у пам'ятi з тих
днiв.
- Я теж хотiв плавати.
- Мабуть, не дуже хотiли, - мовила Iнна. - В кожнiй людинi горить
якийсь вогник. Iнодi навiть кiлька. Треба лишень, щоб хтось на нього
подмухав, розджохав. А це бува дуже рiдко.
- Ви... шкоду те за якимось вогником, що не спалахнув? - поглянув я на
не©, i вона подивилася па мене, й щось таке, що розпочалося мiж нами за
Марi©ним столом, вiдновилося знову. Це не була жага, це було... боюся
помилитися... вiдчуття яко©сь близькостi, породжено© чимось таким, що мало
збутися й не збулося, обопiльного смутку, доброго спомину, навiть
спiвчуття. За вiщо спiвчуття, я не знав. Iннинi губи були чутливi й нiжнi,
я знав це, хоч ще й не доторкнувся до них, як знав також i те, що
обов'язково доторкнуся. Iнна ходила за мо©м стiльцем, подавала на стiл, я
спиною вiдчував ©© i вiдгадував усе, що вона робить.
- У вас дуже затишна квартира, - сказав я. - Менi тут дуже подоба ться,
i звiдси я, мабуть, не пiду. - Я вiдчув, що знову пожартував невдало.
Зрозумiла рiч, це був не зовсiм жарт, але й жарт також. Зi мною таке
трапля ться дуже часто - пожартую i в ту мить вiдчую недоречнiсть власного
жарту. Звичайно, можна б сказати цi самi слова якось iнакше, тонше або пiд
iнший настрiй. Менi то бiльше соромно, що в принципi я дуже тонко вловлюю
настрiй, атмосферу в товариствi, навiть "кон'юнктуру атмосфери", й тодi
можу розвеселити товариство до знемоги, я балансую на гранi двозначностей,
двозначностей дотепних, але не вульгарних, я кепкую над iншими, але
насамперед над собою, менi лишень потрiбно "розкуватись", вiдчути себе
серед сво©х.
- Ще побачимо,- сказала Iнна, i я не зрозумiв, як це 'сказано. В цю
мить вiдчув, як щось стрибнуло менi на . колiна. Це був великий
попелясто-бiлий кiт. Вiн пiдняв хвоста, замуркотiв i потерся об мою руку.
Я помiтив, що в нього тiльки пiвхвоста, i здивувався. Погладив кота, й
ртой низько вигнув спину, нахилив убiк голову, тихесенько ' м'явкнув.
- Ну ось, тепер можете залишатися. Гомер вас признав,-сказала
Iнна.-Гомер, тпрусь. Знай сво мiсце.
Кiт ще раз муркнув, стрибнув на пiдлогу й пiшов у коридор. Вiн iшов
трохи дивно, попiд самою стiною, в кутку повернув i знову ж таки попiд
стiною, пiд прямим кутом, вийшов за дверi.
- Гомер, спасибi тобi, - сказав я навздогiн котовi.- I все-таки - чому
Гомер?
- Бо слiпий. Хiба ви не помiтили? Безхвостий i слiпий, ще котеням
собаки одбатували хвiст i видряпали очi. Почу на сходах пса - шаленi й
стриба на дверi. А менi, хазяйцi, не зна чим i догодити. Бо©ться, щоб не
вигнала, зна , що неповноцiнний. Ходить на унiтаз. Коли ©сть, нiде й
крихiтки не залишить. - Iнна поправила руками зачiску. - Ну, чого ж ви
сидите, вiдкорковуйте шампанське.
Я подумав, що саме час подзвонити по телефону Едиковi й сказати, що я
сьогоднi не прийду.
День шiстнадцятий
Я прокинувся вiд того, що в мене хтось вовтузиться на колiнах. Це був
Гомер. Iнна вже не спала.
- Прожени кота, - попросив я. - А то я його боюся... Якийсь вiн не
такий, як всi iншi коти.
- А нащо його проганяти?
- Ти ж розумi ш сама.
...Потiм ми знову лежали поруч i дивилися в стелю, на якiй чiтко
вiдбився узор фiранки. Iнна поцiлувала мене й сказала:
- I все одно ти не годишся в коханцi.
- За якими ж то графами? - усмiхнувся я. - За якими якостями? Фiзичними
чи душевними?
- Ти дуже пережива ш i весь час про щось дума ш. Ну, тепер кажи, що ти
самотнiй, тебе нiхто не розумi ...
- Я справдi самотнiй - з недавнього часу. А ти... ти не самотня?
© повiки повiльно опустилися й знову склiпнули.
- А хто тепер не самотнiй?
- Ну чому ж. Я впевнений, ти користу шся успiхом у чоловiкiв.
- Це зовсiм iнше. Але давай не розжалоблювати одне одного. Коханцям це
не личить. Скажи лiпше якийсь компимент.
- Ти менi зда шся по-справжньому розумною.
- Для жiнки це не комплiмент.
- Тодi що ще тобi сказати? Зда ться, я вчора увечерi сказав усе.
- Тодi... це були лестощi.
- Менi важко змагатися з тво©ми аспiрантиками...
- Якими аспiраптиками?
- Ти ж сама казала, що з вулицi коханцiв не водиш, тобi вистача сво©х
аспiрантiв i лаборантiв.
- А-а. Ти таки справдi не розумi ш жартiв.
- Я не розумiю тебе.
- А що тут розумiти? Ми завжди кажемо, що нас не розумiють... Набива мо
собi цiну. А самi дуже рiдко розумi мо когось. Так, як оце ти зараз.
- Бува , люди проживуть життя й теж не зрозумiють одне одного.
- Важливо спробувати зрозумiти. Якщо спробувати щиро, тодi здебiльшого
все буде гаразд. Ну, а вже коли... Тодi треба розлучатися.
- Ти розлучилася, побачивши, що всi тво© намагання марнi?
Вона повернула до мене обличчя. Менi здалося, з ©© очей виплiску
страх.
- Хiба ти... нiчого не зна ш?
цiлу пачку фотографiй недавнiх, кiлькарiчно© давностi, й то - лише самого
Аркадiя Васильовича. Роговий в аудиторi©, в президi© якогось засiдання, на
риболовлi - трима в руках спiнiнг (трима невмiло), групове фото,
зроблене на якомусь курортi - пальми i великi бiлi квiтки, ще одне групове
фото.
Я вже перекинув його, та рантом щось майнуло перед мо©ми очима. Й щось
сторожко напружилося в менi, так бува , коли за вiкном трамвая чи автобуса
промайне знайоме обличчя, промайне й зникне, а в пам'ятi щось
затрима ться, i не можна з певнiстю сказати, зна ш ти того чоловiка чи
обiзнався. Я зiюву вiдкрив фото. Волика група курортникiв бiля
клумби-фонтана - стояв на однiй нозi камiнний лелека, в нього з дзьоба
текла вода, а довкола росли кактуси та якiсь квiти. Курортникiв багато:
дна ряди сидiло й три стояло. Очевидно, це було звичне мiсце для
фотографувань, iнакше де б вони взяли пiдставки-лавочки. На другiй лавочцi
в центрi сидiла Люба, а бiля не© сидiв... Аркадiй Васильович. Я вiдчув, як
у мене мовби задерев'янiло серце, а потiм там щось розiрвалося, й
утворилася порожнеча, в яку падало щось крихке й холодне. Я не мiг
опам'ятатися, не мiг нiчого втямити, щось у менi зробило все це за мене:
припущення, обрахунки, висновки. А вжо в наступну мить я збагнув усе
чiтко, послiдовно й страшно. Здавалося, нiчого особливого не сталося -
звичайно курортне фото, мало туди з'©жджасться людей, мало хто й бiля кого
сiв чи став на фотографувапня. Курорт наш, медичних працiвникiв, Люба i
Роговий брали путiвки кожне окремо. Але ж Люба менi не сказала, що
познайомилася з Аркадi м Васильовичем на курортi, вона вигадала, буцiм
познайомилася з ним у сво © подруги, що Роговий - двоюрiдний брат тi ©
подруги. Несосвiтенна дурниця, в яку я повiрив. I жодного подiбного фото у
нас вдома нема . Я пам'ятаю всi Любинi фотографi©. Та й - свiтку: оце б
Роговi© i© клопотався за сина подруги двоюрiдно© сестри!
Я стиснув кулаки. Нехай будуть проклятi всi курорти i... всi жiнки.
Ядуча злiсть, пекучi сльози душили мене. Менi було так гiрко, так
образливо, що я аж застогнав. Образливо, що зраджений, обдурений, що сиджу
ось у цiй кiмнатi й чекаю, поки Аркадiй Васильович засмажить менi в утiху
бiфштекс. Це було значно гiрше, нiж Любине захоплення патлачем-маестро.
Там вона сплутала мистецтво з його недолугим жерцем, там я мiг боротися,
па щось сподiватися, намагатися щось пояснити собi. А тут?
I що ж менi робити тепер? Побiгти па кухню, вхопити кухошюго ножа й
вгородити йому в спину! Але на таке я не здатний. Та вiн i не винуватий.
Не вдiвець i не одружений... А тут пiдвернулася курортна дамочка. Вiн ще й
так... сумлiнно сплачу свiй борг. Мене знову затiпало й затрусило. Але
думка вже працювала чiтко. Я мушу втекти, поки сюди не вернувся Роговий. Я
не зможу дивитися йому в очi, не зможу з цим розмовляти. На акторство в
цей момент я не гожий. Розiгра ться сцена, в якiй, можливо, ще й
виглядатиму жалюгiдно. А як що я можу виглядати?
Я схопив зi спинки крiсла пiджак та галстук. Добре, що не роззувся.
Ступаючи, як злодiй, на носки черевикiв, вийшов у коридор. З кухнi мене не
видно, там щось шкварчало, з дверей тяглися сизi пасма диму. "А що, як
зараз вигляне?" Замок на дверях був простий, проте, коли я вiдводив
заскочку, вiп клацнув. Хряпнув дверима й помчав по сходах. Менi здалося,
що в той момент, коли я зачиняв дверi, хтось здивовано вигукнув позаду. Я
не знав, чи правильно зробив, залишивши на столi розкритий альбом. Мабуть,
правильно, адже я не зможу розмовляти з Роговим навiть по телефону.
Я не знав, куди йду. Невiдь як опинився в парку над Днiпром. Я
хилитався, як п'яний. Менi страшенно болiло в грудях. В головi товклися
думки, неначе оскаженiлi конi. Трiскалися попруги, рвалося повiддя. Воно
було мотузяне. Я то завдавав Любi катiвницьких мук - знищував ©©
найвитонченiшим способом, то волав до не©, до ©© совiстi, ©© проклято©
совiстi, то... сповiдався перед дiтьми, хотiв, щоб вони пожалiли мене. А
хто з них може мсие зрозумiти, хто пожалi ? Вовка, Едик? Вовка, можливо, й
пожалiв би... Я метав блискавицi, а вони поверталися назад i палили мо
серце.
Е нi, що все - помста, жалощi? Нiчого цього не буде, я i далi носитиму
в душi оскаргу та бiль... Можливо, довго? Я розжалобився, а потiм таки
взяв себе в руки: я - лiкар, а хто ж iще мусить подавати приклад iншим на
цiй грiшнiй землi? Вже попiдводилися з лав останнi парочки, вже мiлiцiонер
пiдозрiло поглядав на мене, вже мигнули й погасли лiхтарi, залишилися
тiльки "дiжурнi", такi ж одинокi, як i я. м горiти всю нiч. А я десь пiд
дванадцяту вернувся в готель, не вмикаючи свiтла, роздягнувся i впав у
лiжко. Я не здивувався, якби зараз почув вiд Едика: "Що, загуляв, пахан, а
ще козирував на мене". Але Едик нiчого не сказав, тiльки плямкнув губами й
натягнув на голову ковдру. Вiн завжди спить так - натягнувши ковдру на
голову.
День чотирнадцятий
Наступного ранку я прокинувся з важкою головою. Я погано спав - не мiг
заснути ще й тому, що надто дзвенiло у вухах, то вже не був тонкий
мелодiйний дзвiн, то гули розбитi дзвони, гули на пожежу, на гвалт, на
нещастя. Але яке ще нещастя можна менi провiщати? Менi пе хотiлося
вставати, розмовляти з Едиком, готуватися з ним до екзаменiв. Ми
читатимемо вiршi про високу та щиру любов, про офiру, а я приколихуватиму,
неначе хвору дитину, свiй розпач i думатиму ту саму думу.
Я сказав Едику, що маю завершити одну лiкарняну справу, й пiшов. Я
тинявся вулицями, я зайшов до музею, але не мiг довго затриматися в
жодному залi. Все менi було нецiкавим, все видавалося неправдивим. I всюди
- кохання, кохання, кохання. На©вне, щире, досвiдчене, лiниве, таке, що
спонука на подвиги, на жертви, кохання бiляве, чорняве, руде - будь ти
прокляте! Неначе нема на свiтi нiчого iншого, неначе воно - руде, бiле,
чорне - не закiнчу ться однаково. Обквецяли ним все - роботу, боротьбу,
подвиги, об' ле©ли, обшептали. Якщо любов - дозволено все. Вкрасти, вбити,
зрадити, бо то - в iм'я любовi! Вона велика, вона свята, в ©© iм'я можна
пожертвувати всiм. Гой, станьте вбiк, ви, дрiбнi, куцi, нiкчемнi,- йде
кохання. Чоловiк убив! Вiн не винуватий, вiн покохав. В кiно, в книжках,
по радiо - скрiзь вона. Кохайтеся, кохайтеся, кохайтеся. Свiт ошаленiв i
рекламу тiльки кохання. Як зубну пасту, як цукерки, як моднi джинси.
Колись жили в iм'я що чогось - самого життя, поступу, дiтей. Колись
кохання ховали, колись це була та мниця за сiмома печатками, а тепер ось
воно, дивiться, пiдглядайте, молодi люди, видивляйтеся iз схрону, в
щiлини, як треба кохатися по справжньому. Надто роздратувала мене одна
картина: стоять на якiйсь незрозумiлiй твердi хлопець та дiвчина, закохано
дивляться одне одному в очi й тримають на сво©х руках земну кулю. Ох, яка
тонка думка: любов трима планету! Бачите, яка вона всесильна. Бачите, якi
вони могутнi, боги, та й годi. Боги! А що б з вами було, якби... пу якби
вона хоч трохи пригальмувала сво© оберти навколо осi? (Кажуть, вона
ледь-ледь, на один мiкрон пригальмову , й тодi клiмат значною мiрою
мiня ться). Або на Сопцi побiльшали плями чи зпикли зовсiм? Всесильнi!
Ката теся на нiй, як дiти на каруселi, вчепилися в ©© золений кожух, ще й
ви©да те його до сiрих дiрок. Найкраща логепда, яку ви придумали, - про
Iкара. Полетiв - i булькнув. Всесильнi! Вклонiться ©й i подумайте, як ©©
зберегти, як ©© не понищити. Ви нiчого цього пе творили й не дали свiтовi
нiчого, ви тiльки перебовту те та перелiпл те ©© нiчний замiс, i берете,
берете, берете та самовихпаля теся.
"Ви, ви... - раптом спалаху в менi. - А сам? Чим ти кращiй за цих,
нещасний его©сте?.. Нi, я не его©ст. Я - для людой. Для них, для ©хнього
здоров'я".
Хо-хо, для людей... А не для себе? Хiба ти вколював не для себе? Все -
для себе. Ну, ще для сiм'©. Бо вона - твоя. Хотiв, щоб любила дружина, щоб
слухалися дiти, щоб були тиша та спокiй. Хiба це не для себе? Й навiть iз
сином... Оце зараз. Хiба оце все- Роговий, Онищенко, Рая - не для себе?
Щоб не гризла Люба, щоб не муляв удома очi син. Спровадити в iнститут i -
спокiй та тиша. От i ма ш... спокiй. Ма ш Аркадiя Васильовича.
Я застогнав. "При чому тут це? Те, що сталося, не ма жодного стосунку
до Едика, до iнституту. Зрадила дружина, от i все".
Й знову пiдступний, злий голос... "А сам... А сам хiба не по©дав очима
жiнок. А вони ж - всi чужi. Й хiба не ходив з Ларiоновим на iменини до
двох мальованих краль? На невиннi iменини. А там були тiльки двi кралi i
Ларiонов. А той бiгав помолодiлий на двадцять рокiв. I веселий, як дурник.
Лiтав метеликом, пурхав горобчиком, i все нашiптував: "Закохайся,
закохайся. Ох, якби ти знав... Свiт перемiниться... Яке це щастя". I ти
трохи не повiршi. Ти знав, що не випив його повною чарою, не вiдчув на всю
силу, й пiдеш з цi © землi, гаразд не знаючи, що це таке. Ти кохав Любу,
але так, як кохав би будь-яку гарну жiнку, покохав за красу, а не за те,
що вона Люба з доброю, глибокою i нiжною душею. Ти увесь вiк, сам того не
знаючи, чогось шукав. Зiзнайся отако пiд дулом пiстолета, наведеного
власною рукою, - скажи правду!"
"Просто я сумував за тим. Але я но шукав. I не залицявся тодi на
iменинах. Хоч жiнка була дуже красива".
"Бо не сподобалася та друга дiвка..."
"Не тому, що не сподобалася. Хiба можна закохатися силомiць?".
"Хороше виправдання".
"Яко не , а тiльки..."
Я помiтив, що вже давно йду по вулицi. Потроху заспокоювався. Хоч у
грудях i далi стояв бiль. Щось мовби одвалювалося од душi, живе чи
мертве... Й неначе по нiй пройшли чобiтьми. Може, то тягнеться за чобiтьми
i одпада багно? Засохле багно з кров'ю. I водночас я почував, як щось у
менi помiнялося. Бiль лишився, але я вже дивився на все мовби з далеко©
вiдстанi. Мене вже майжо не хвилювало, поступить чи не поступить мiй сип,
i я не думав, як поведуся, повернувшись додому. Щось у мо©й душi
зачерствiло, неначе взялося твердою шкоринкою. Навiть те... найстрашнiше
не страхало мене. Хоч висiло в головi й далi важкою хмарою. I та хмара
день вiд дня густiшала. Менi здавалося, що та хмара - однакова, темна, а
насправдi було но так, вона вже зробилася лiлово-чорна. То - колiр
гангрени. А хто, як не лiкар, найкраще знав той колiр. Я вирiшив бiльше не
перевiряти вагу, але хiба не почував, як провиса на менi одяг? Сьогоднi
врапцi пасок затягнув ще па одну дiрочку. Мабуть, я знову розжалоблюю
себе? Я лiкар i не маю на це права. Лише на це не маю. На все iнше - маю.
Ось доведу всю справу до кiнця... Тобто зачекаю, поступить чи не поступить
Едик. Вiн поступить, i я при©ду додому й кину дружинi в обличчя: "Ось...
Поступив. Мо©ми, тво©ми стараннями. Радiй. Проте мо©х заслуг у цьому дужо
мало. В основному це заслуга твоя. Твоя з Аркади м Васильовичем". Отак
завершу цю справу. Й тодi... Я не знав, що буде тодi. Я хотiв змити з себе
цi думки, розтрусити, розгубити ©х, я тукав нових вражень i не знаходив
©х. У книжковiй крамницi купив книжку "Нечаев i неча©вщипа". Купив цю
книжку свiдомо, я не хочу бiльше чигати вигаданi припудренi iсторi© про
кохання. Лiпше я читатиму про одного з найбiльших негiдникiв свого часу.
В коридорi готелю зустрiв Галину Михайлiвну та Еллу. Я знову
подивувався ©хнiй дивовижнiй схожостi, схожостi в усьому, навiть у виразi
облич i очей. Вони йшли, взявшись за руки, неначе двi подруги, й,
прихиливши одна до одно© голови, тихо розмовляли. Зi мною вопи
привiталися, як з давнiм знайомим.
- Ми йдемо обiдати, - сказала Галина Михайлiвна. - Вам мiсця займати?
- Не знаю, - чомусь трохи розгубився я. - Запитаю сина.
Едик обiдати не захотiв. Вiн поглядав на мене здивовано й трохи
занепоко но, мабуть, щось помiтив у менi. Увечерi сам закип'ятив чай i
порiзав ковбасу та хлiб, що й сказав:
- ж, тату. Бо ти чомусь схуд.
День п'ятнадцятий
Я провiв Едика тiльки до метро. Я боявся зустрiтися з Аркадi м
Васильовичем. I пе хотiв бачити вгена Сидоровича. Взагалi, не хотiв
нiкого бачити. За екзамен майже не хвилювався: як буде, так i буде. Та як
воно ще може бути, коли прийматиме екзамени Ра©са Максимiвна Тирса. Райка!
Я вернувся до номера i читав про Нечаева. Про цього чоловiка, який
вважав, що людинi дозволено все, що боротися можна й потрiбно будь-якими
засобами, аби лишень досягти кiнцевого результату, про чоловiка, що зумiв
обдурити навiть недовiрливого могутнього Бакунiна.
Вiчне питання, вiчна боротьба думок - що ж дозволено людинi? Якi
вудила, якi гальма потрiбнi для не© i коли ©х включати. Гальма - такий
пристрiй, що, зрештою, вмика ©х одна нога. Конструюють, роблять машину
десятки й тисячi людей, а натискав гальма хтось один. I вилiтав скло, й
розбиваються лоби, ламаються ребра та хребцi. Й нiхто не повинен ридати,
бо полетить пiд колеса. Врештi хтось примудря ться вдарити по нозi, яка
натиска на гальмо, й лiмузин набира все бiльшо© й бiльшо© швидкостi,
того нiхто не помiча , за кермом нiхто не стежить, в машинi панують
радiсть та свобода, радiсть вза мно© довiри, веселощi, й раптом в
божевiльнiй панiцi хтось гука : "Стiна, попереду стiна..."
Й тодi... Тодi теж можливi варiанти. Або машина врiза ться в стiну, або
хтось дужий хапа в руки кермо й натискав на гальмо. Порятувавши, вiн уже
©де так, як хоче сам.
По якомусь часi не витримую, вiдкладаю Нечаева i ©ду до iнституту.
Чвалаю по але©, назустрiч менi лл ться студентський потiк. Либонь,
письмовий екзамен саме скiнчився. Бiля "мо ©" лавочки нервово тупоче
Онищенко.
- Куди ви запропали?.. Ви... повиннi бути на мiсцi, - вперше одчитув
вiн мене.
Я байдуже стенаю плечима. До нас пiдходить Едик. Його обличчя пашить
рум'янцем. Здоровим i трохи нервовим.
- Зда ться, твiр менi вдався.
- Дуже добре, дуже добре, - белькоче вген Сидорович, - Вiтаю, так
сказати, наперед. Ну, я побiг. Так як називаються тi лiки? Раунатин?
Голова дiрява. - Вiн вда , що нишпорить по кишенях. - У вас нема ручки? А
в тебе? - Едик пода йому свою ручку, Онищенко дiста блокнот, вiдступа
задки, шкрябаючи пером. - Так-так... По три таблетки... Перед ©жею. -
Поверта ться i йде. Вiн забув вiддати Едиковi ручку.
Я мовчки спостерiгаю це лицедiйство. Вдаю, що все це менi байдуже, а
фарба залива щоки. Я вчинив, як справжнiсiнький лiберал. Я не давав
Едикову ручку Онищенку. I не наздогнав його та не вiдiбрав ©©. "Конi не
виннi".
Покрадьки бликаю на Едика. Хитрою тiнню по його обличчю пропливав
здогад. Мiй син до ката здогадливий. I тонкий. Вимаху руками - пiсля
довгого сидiння робить гiмнастичну вправу - й починав розповiдати про
екзамен.
Писав вiн на вiльну тему. Й переконаний, що написав гарно, твiр йому
вдався, зачин, який придумав удома, пiдiйшов, i цитати теж. Вiн подивився
на мене майже переможно. "Вчись жити, пахан, - прочитав я в його очах, - i
не вiшай носа".
В готелi вiн сам, добровiльно пiшов на вулицю й принiс у графинi квасу
та двi порцi© морозива. Склянку квасу я випив залюбки, а морозиво вiддав
Едиковi - я його не люблю. Вiн його теж не вельми любить, але з'©в двi
порцi© - в науку менi.
Пiсля обiду ми валялися на лiжках, я сподiвався, що засну, але так i не
заснув. Я не спав уже двi ночi.
Увечерi Едик пiшов у кiно, а я залишився в кiмнатi сам. Спробував
читати, але не читалося. Сiв бiля вiкна, дивився на фонтани, що бадьоро
посилали вгору тугi струменi води. Внизу пiд вiкнами шурхотiли шинами
автомобiлi, лунали приглушенi голоси.
Мо серце оповила важка туга, стало так тоскно, що хотiлося кричати. Я
взагалi нудьгую в готелях, а зараз хотiлося завити по-вовчому. Завию -
покличуть мiлiцiонера, скажуть - п'яний. Тисла низенька стеля, стискали
жовто-рудi стiни, навiть висота (сьомий поверх) лякала мене.
Я одягнув пiджак i вийшов з готелю. Вдень покрапав дощик, i в повiтрi
стояла прохолода. Я брiв без мети вздовж каналу. Останнi рибалки змотували
вудки, на травi сидiли парочки, й дво старих, вiн - iнвалiд, з-пiд лiво©
холошi виглядав протез, вона - дорiдна тiтуся - вкладала в кошики пакети,
очевидно, сидiли тут давно, обiдали або й пiдвечерювали - провели день над
водою. По той бiк каналу на узвишинi мчали по трасi машини, бiгли червонi
трамва©, вбираючи в сво© черева та викидаючi© з них строкатi гурти людей.
Люди йшли по сходах вниз, до мосту.
Далi я блукав майже безлюдними вулицями i якимись переходами через
двори, знову виходив до каналу ©© знову повертав назад. М'якi, напо нi
дощем сутiнки спустилися на мiсто, великi бiлi будинки стояли, неначе
кораблi на рейдi. Мабуть, таке враження склада ться вiд того, що зелень
була молода, не затуляла ©х. А може, така асоцiацiя виникла вiд близько©
води. Сутiнки чужого мiста завжди сумнi.
Скрикнула сирена, сяйнули фари - повз мене промчала машина "швидко©
допомоги". I щось скрикнуло в менi, я захвилювався й не одразу
заспоко©вся, хоч збагнув, що ця машина но ма до мене нiякого вiдношення.
Мабуть, щойно в менi спрацював рефлекс. Один час - невдовзi по закiнченнi
iнституту - я теж працював лiкарем "швидко© допомоги". Назавжди
запам'ятався й перший ви©зд, мабуть, вiн багато в чому визначив мене як
лiкаря, а може, i як людину.
Здоровенний парубiйко лежав на тахтi й читав книжку. До цього вiн
кiлька разiв блював i скаржився на бiль у животi й розладнання шлунку. Я
тиснув йому на низ живота, пiдгинав ноги - нiяко© реакцi©. Привезти такого
до лiкарнi - накликати на себе кпини й насмiх всього медичного персоналу.
Скорше всього парубiйко вчора перебрав, а може, закусювали якоюсь гидотою,
й тепер не призна ться в тому. Фельдшер, який був зi мною, махав рукою:
"По©хали. Здоровий, як лут". Але чимось мене тривожили очi хлопця. Не
схоже, щоб вiн обманював. Фельдшер пiдсунув хлопцевi папiрець, i той
написав, що в лiкарню лягати вiдмовля ться. Вiн i справдi в ту мить
почувався краще й засоромився викликом. А лiкарi з свого боку дуже часто
страхуються, думають не про хворого, а про себе. такi, й чимало.
Сьогоднi я вже знаю, яка то складнiсть, яка неповторнiсть - людина,
неповторна кожна клiтина, кожна волосинка. Розкажи я комусь iз
спецiалiстiв, то й з мене смiятимуться - пiсля велико© перевтоми у мене
клаца в головi. Десь злiва, пiд черепом. Клаца за кожним кроком. Коли це
почалося - подумав, щось попало в шапку, кiлька разiв скидав ©©,
витрушував, обдивлявся, розтуляв рота, тягнув ноги, а воно клацало. Я
навiть пожартував сам над собою - вiдпала клепка. Клаца й понинi. I нiхто
в те не повiрить. А то - мiй лiчильник, який раху решту мого часу. У
когось iншого - свiй, iнакший лiчильник. А ще в мене за кiлька днiв перед
тим, як заболить серце, почина десь на тiлi пульсувати жилка. На руцi, на
нозi, на ши©... швидко й тонко - тiнь-тiнь-тiнь. Жоден терапевтичний
довiдник, жодна дисертацiя не вказують на таку ознаку. I, по-мо му, такого
попереджувального пристрою нема нi в кого в свiтi.
Решта викликiв тi © ночi були не складнi. А я не забував хлопця. Й
двiчi дзвонив йому по телефону. У нього пройшов бiль i блювота
припинилася. Я подзвонив ще раз, з автомата, коли звiльнився з роботи. Й
потiм притьма бiг на роботу, вхопив машину; розбризкуючи калюжi, лякаючи
Перших перехожих, мчали ми з увiмкненою сиреною по ще сонному мiсту.
Ми ледве встигли привезти хлопця до лiкарнi, апендицит лопнув уже по
дорозi до операцiйно©. Хлопця вдалося врятувати, а я пiсля того тяжко
переживав i хотiв залишити службу в швидкiй допомозi.
Я вже втомився, але менi не хотiлося вертатися до готелю. Раптом я
помiтив, що повз цей будинок проходжу вдруге. Зупинився, подивился вгору.
Зда ться, ото - Iннине вiкно. Воно свiтилося.
З легеньким тремтiнням у серцi пiдiйшов до телефону-автомата.
- Алло! - голос чистий, високий.
- Добрий вечiр. Це дзвонить ваш недалекий сусiд... Я заблудився.
Вона впiзнала.
- Не вигадуйте байок. Так обманюють дiти.
- Я не обманюю, а жартую.
- Ще гiрше. Де ви?
- Бiля вас, внизу.
- Якщо вже додибали сюди - заходьте.
- А ви... пробачте... Може, я сам нав'язуюся?
- Менi, нi...
- А кому ще?
- Гомеру.
- Хто це?
- Побачите.
Я пiшов у гастроном i купив торт та пляшку шампанського. Пiднiмався
лiфтом, не мiг нiчого пояснити собi. Менi здалося: я прийшов сюди лише од
свiдомостi того, що мене нiхто не чека . Воно й справдi було так, але не
зовсiм.
До мого приходу Iнна переодяглася. Була в червонiй сукнi, - квiтчастий
халатик висiв на спинцi стiльця, вона винесла його в коридор, повiсила на
вiшалку, ©© ноги в золотому капропi ступали по м'якому червоному килиму
м'яко та грацiйно. Я сполохано вiдвiв вiд них очi. Квартира в Iншi -
однокiмнатна, охайна, на пiдлозi лежав великий червоний килим, стiни
обкле нi шпалерами з кораблями. Таких шпалер я нiде не бачив. I дужо
багато картин на стiнах - кiлькома рядами, од середини стiни майже до
стелi. Й на шафочках, на сервантах - скульптурки, деякi з них химернi та
незрозумiлi для мене. Але навiть я втнмив, що все це не ширвжиток, а
справжнi мистецькi вироби.
- двi роботи Кавалерiдзе, - просто, без вихваляшiя сказала Iнна. -
Оця i оця.
Вона менi здалася зовсiм не схожою на ту Iнну, яку знав ранiше. Вона
хвилювала мене простотою i скромнiстю, якоюсь особливою домашнiстю, яка
таким жiнкам вельми пасу . Щоб не дивитися на не©, я знову почав
розглядати картини. Серед них було дуже багато пейзажiв з широкою
перспективою, а також пейзажiв морських, з кораблями та безкiнечною
далечiнню.
- В дитинствi я хотiла кудись утекти,- усмiхнулася Iнна.
- А потiм? - вдавано байдужо поцiкавився я.
- А потiм зрозумiла, що куди б не по©хала, скрiзь буду я. Я, я й ще раз
я. Та й що я могла? Я - не хлопець. Ало щось залишилося у пам'ятi з тих
днiв.
- Я теж хотiв плавати.
- Мабуть, не дуже хотiли, - мовила Iнна. - В кожнiй людинi горить
якийсь вогник. Iнодi навiть кiлька. Треба лишень, щоб хтось на нього
подмухав, розджохав. А це бува дуже рiдко.
- Ви... шкоду те за якимось вогником, що не спалахнув? - поглянув я на
не©, i вона подивилася па мене, й щось таке, що розпочалося мiж нами за
Марi©ним столом, вiдновилося знову. Це не була жага, це було... боюся
помилитися... вiдчуття яко©сь близькостi, породжено© чимось таким, що мало
збутися й не збулося, обопiльного смутку, доброго спомину, навiть
спiвчуття. За вiщо спiвчуття, я не знав. Iннинi губи були чутливi й нiжнi,
я знав це, хоч ще й не доторкнувся до них, як знав також i те, що
обов'язково доторкнуся. Iнна ходила за мо©м стiльцем, подавала на стiл, я
спиною вiдчував ©© i вiдгадував усе, що вона робить.
- У вас дуже затишна квартира, - сказав я. - Менi тут дуже подоба ться,
i звiдси я, мабуть, не пiду. - Я вiдчув, що знову пожартував невдало.
Зрозумiла рiч, це був не зовсiм жарт, але й жарт також. Зi мною таке
трапля ться дуже часто - пожартую i в ту мить вiдчую недоречнiсть власного
жарту. Звичайно, можна б сказати цi самi слова якось iнакше, тонше або пiд
iнший настрiй. Менi то бiльше соромно, що в принципi я дуже тонко вловлюю
настрiй, атмосферу в товариствi, навiть "кон'юнктуру атмосфери", й тодi
можу розвеселити товариство до знемоги, я балансую на гранi двозначностей,
двозначностей дотепних, але не вульгарних, я кепкую над iншими, але
насамперед над собою, менi лишень потрiбно "розкуватись", вiдчути себе
серед сво©х.
- Ще побачимо,- сказала Iнна, i я не зрозумiв, як це 'сказано. В цю
мить вiдчув, як щось стрибнуло менi на . колiна. Це був великий
попелясто-бiлий кiт. Вiн пiдняв хвоста, замуркотiв i потерся об мою руку.
Я помiтив, що в нього тiльки пiвхвоста, i здивувався. Погладив кота, й
ртой низько вигнув спину, нахилив убiк голову, тихесенько ' м'явкнув.
- Ну ось, тепер можете залишатися. Гомер вас признав,-сказала
Iнна.-Гомер, тпрусь. Знай сво мiсце.
Кiт ще раз муркнув, стрибнув на пiдлогу й пiшов у коридор. Вiн iшов
трохи дивно, попiд самою стiною, в кутку повернув i знову ж таки попiд
стiною, пiд прямим кутом, вийшов за дверi.
- Гомер, спасибi тобi, - сказав я навздогiн котовi.- I все-таки - чому
Гомер?
- Бо слiпий. Хiба ви не помiтили? Безхвостий i слiпий, ще котеням
собаки одбатували хвiст i видряпали очi. Почу на сходах пса - шаленi й
стриба на дверi. А менi, хазяйцi, не зна чим i догодити. Бо©ться, щоб не
вигнала, зна , що неповноцiнний. Ходить на унiтаз. Коли ©сть, нiде й
крихiтки не залишить. - Iнна поправила руками зачiску. - Ну, чого ж ви
сидите, вiдкорковуйте шампанське.
Я подумав, що саме час подзвонити по телефону Едиковi й сказати, що я
сьогоднi не прийду.
День шiстнадцятий
Я прокинувся вiд того, що в мене хтось вовтузиться на колiнах. Це був
Гомер. Iнна вже не спала.
- Прожени кота, - попросив я. - А то я його боюся... Якийсь вiн не
такий, як всi iншi коти.
- А нащо його проганяти?
- Ти ж розумi ш сама.
...Потiм ми знову лежали поруч i дивилися в стелю, на якiй чiтко
вiдбився узор фiранки. Iнна поцiлувала мене й сказала:
- I все одно ти не годишся в коханцi.
- За якими ж то графами? - усмiхнувся я. - За якими якостями? Фiзичними
чи душевними?
- Ти дуже пережива ш i весь час про щось дума ш. Ну, тепер кажи, що ти
самотнiй, тебе нiхто не розумi ...
- Я справдi самотнiй - з недавнього часу. А ти... ти не самотня?
© повiки повiльно опустилися й знову склiпнули.
- А хто тепер не самотнiй?
- Ну чому ж. Я впевнений, ти користу шся успiхом у чоловiкiв.
- Це зовсiм iнше. Але давай не розжалоблювати одне одного. Коханцям це
не личить. Скажи лiпше якийсь компимент.
- Ти менi зда шся по-справжньому розумною.
- Для жiнки це не комплiмент.
- Тодi що ще тобi сказати? Зда ться, я вчора увечерi сказав усе.
- Тодi... це були лестощi.
- Менi важко змагатися з тво©ми аспiрантиками...
- Якими аспiраптиками?
- Ти ж сама казала, що з вулицi коханцiв не водиш, тобi вистача сво©х
аспiрантiв i лаборантiв.
- А-а. Ти таки справдi не розумi ш жартiв.
- Я не розумiю тебе.
- А що тут розумiти? Ми завжди кажемо, що нас не розумiють... Набива мо
собi цiну. А самi дуже рiдко розумi мо когось. Так, як оце ти зараз.
- Бува , люди проживуть життя й теж не зрозумiють одне одного.
- Важливо спробувати зрозумiти. Якщо спробувати щиро, тодi здебiльшого
все буде гаразд. Ну, а вже коли... Тодi треба розлучатися.
- Ти розлучилася, побачивши, що всi тво© намагання марнi?
Вона повернула до мене обличчя. Менi здалося, з ©© очей виплiску
страх.
- Хiба ти... нiчого не зна ш?