радiсно, що це почуття освiтило нас. "Ми©демо, ми-©демо, ми©демо", -
стукочуть колеса. Тiльки чомусь менi зда ться, що по©зд iде в зворотному
напрямку. В темрявi менi завжди зда ться, що я вертаюся з пiвдороги туди,
звiдки ви©хав. Щоправда, у ешелонi iнколи переставляють тепловози i перший
вагон ста останнiм. Але навiть якщо ми зараз ©демо у зворотному напрямку,
менi гарно на душi. Хоч трохи й тривожно. Можливо, ранiше я занадто
остуджував Едиковi пориви, адже намагався триматися по-бать-кiвськи
суворо, а в останнiй рiк просто висiв над його головою. Я вимагав, щоб вiн
прочитав усi рекомендованi в пiдручнику твори, - чомусь думав, що вiн, як
i старший син, пiде вчитися на фiлологiчний факультет педагогiчного
iнституту в нашому мiстi. Адже математика не захоплювала його, i знав вiн
математичнi дисциплiни для вступу до технiчного вузу недостатньо. Ми i
вчителя наймали, Едик ходив до нього пiвтора року, трохи вирiвняв оцiнки з
математики, але вона, математика, так його й не прикохала. А менi чомусь
дуже хотiлося, щоб хоч один син став iнженером. Може, ще й тому, що за
мо © молодостi з нашого села тiльки один хлопець - учительський син -
вивчився на iнженера, i всi вчителi ставили нам його за приклад. А Едик
раптом, за два мiсяцi до випускних екзаменiв у школi, заявив, що хоче
стати лiкарем. "Пiду, тату, по тво©х слiдах". Так i сказав. Я неймовiрно
розчулився й воднораз стривожився. А чого, власне, менi тривожитися? Що з
усiх математичних дисциплiн в атестатi стоятимуть четвiрки? А може, то
твердi четвiрки? Того, сказати по правдi, я не знаю. Що не помiчав у ньому
схильностi до лiкарсько© професi©? А в чому це мало проявитися? В тому, що
не перев'язував, як свого часу я в селi, поламанi сусiдською палюгою лапи
курчатам, не го©в телятi гнояки на спинi й не брав у руки вужiв? Так де ж
вiн мiг проявити себе подiбним чином! Дурниця все це: звичайно, лiкар
почина ться з любовi. З любовi до людей, зi спiвчуття, з поваги до ©хнiх
страждань, iз бажання допомогти. Я впевнений - Едик усе це розумi i йде
до медичного iнституту за покликом серця. Хлопець вiн розумний i зважив
усе. Розумний, ерудований i гострий на розум i слово.
Коли, бувало, Люба намагалася спровадити Едика на вулицю, я ©й
заперечував: "Мало тобi одного", - i вона вмовкала. Справдi, нашого
старшого нам вистачило трохи не на двi неврастенi©. Обтiпав вiн нам нерви,
як коноплi на терницi. Вовка i вчився через пень-колоду, i до класного
керiвника ми втоптали дорогу - то його помiтили за шкiльною смiттяркою iз
сигаретою - дим з-за тi © смiттярки валував, аж вчителi думали, що там
щось горить; то дiстали десь закордонний журнальчик i понаклеювали голих
хлопцiв у зошити дiвчатам; то побилися з хлопцями iз сусiдньо© школи. Не
мали ми з Любою спокою i пiсля того, як вiн вступив до педiнституту. Знову
ж таки вчився погано, часом приходив пiзно, й вiд нього пахло
"бiомiцином". А потiм записався до мотогуртка, i ми кожного дня чекали, що
нас покличуть до лiкарнi, а то й до моргу. Вiн i справдi двiчi перекидався
з мотоциклом, одного разу йому зчесало на плечi шкiру i вивихнув руку. А
якось зник, i не було його чотири днi. Ми подали у мiлiцiю на розшук. Його
знайшли в сусiдньому районi. Повiз додому в село на багажнику мотоцикла
студентку-бiологiчку. Я й зараз пам'ятаю тi чорнi днi у нашiй квартирi. Ту
тривогу, той туман, що згуск майже до трагiчного болю. Тi думки, якi
передумали з Любою... Про швидку рiчку Дике Устя, i про Десну, i про важкi
вантажнi автомобiлi, якi розбивають на нiчних дорогах мотоциклiстiв у
млинець. Вовку привiв у дiм мiлiцiонер. Позаду йшов Короткий - прокурор,
iз Короткими ми часом зустрiча мо Новий рiк i Першотравень. Короткий
вiдпустив мiлiцiонера й сказав: "Бий. Я прокурор, вiн не зможе
поскаржитися". Я двiчi вдарив Вовку по обличчю.
Життя й далi пiдсовувало нам несподiванки. Одначе не всi вони були
непри мнi. На четвертому курсi Вовка одружився на журналiстцi, що при©хала
до нашого мiста на дипломну практику. Одружився проти Любино©, та й трохи
проти мо © волi. Вина сама прийшла в наш дiм. Зараз Вовка працю в школi,
й директор ним не нахвалиться. Я не знаю, що сталося, яким чином вiн так
перемiнився. I пояснюю все одруженням. Ася, невiстка, взяла його в руки.
"Кириченко, - так вона кличе мого сина, - ти що, знову вмостився бiля
телевiзора? Ану кроком руш по картоплю". I Кириченко покiрно пiдводиться,
бере двi авоськи й чеше до овочевого магазину. Я люблю свою невiстку, хоч
мене чомусь трохи обража оте "Кириченко". Менi зда ться, я сво©й Любi
кликати так себе не дозволив би. Ася - житт радiсна, рухлива, як ртуть,
але надто категорична, строга. "Кириченко"... Тодi ©© очi чимось нагадують
очi мо © Люби, а тонкi губи складенi в шнурочок. В Асi менi не подобаються
тiльки губи, губи i рот, вiн у не© дуже великий i трохи хижий. Але це вже
спостереження не по мо му, а по Вовчиному профiлю.
Проте iнодi менi хочеться думати, що ота перемiна у Вовцi не
докопченою заслугою однi © Асi. Просто то був бунт молодостi, кипiння сил,
скованих мiською квартирою, схоластичною шкiльною наукою та нашими
батькiвськими нудними нотацiями. Вовка не сприймав будь-яко© неправди,
фальшi, хоч, мабуть, i сам не знав, як i де потрiбно шукати правду, та й
не вельми мав право обстоювати ©©. Так чи так, але там, де нинi в мо му
серцi Вовка, - благодатна тиша, i тиша в його двокiмнатнiй кооперативнiй
квартирi, яку тiльки зрiдка порушу строгий окрик: "Кириченко!". Всi менi
кажуть - я щасливий батько. Як на нашi часи - то й вельми.
Блукаючи думкою по синовому та невiстчиному домi, я несподiвано заснув.
День другий
Скажений, напружений, розжоханий, як автомобiль на крутому вiражi пiд
час змагань. На вокзалi нас нiхто не зустрiчав. Ми простояли на перонi
чверть години, а тодi взяли валiзи й поволокли ©х до довго© черги на
таксi. Щоправда, попервах я навiть зрадiв, що Аркадiй Васильович не
зустрiв нас. Я не люблю, коли мною дрiбно опiкуються, не люблю товариства
незнайомих людей. Та й з яко© б речi вiн нас зустрiчав? Двоюрiдний брат
Любино© подруги! Наобiцяв чортзна-чого пiсля чарки коньяку!
Ми по©хали в готель. Це був старий готель майже в центрi мiста, на
тихiй зеленiй ки©вськiй вулицi. У готелi сказали, що номер нам справдi
замовлено, але з дванадцято© години, а до дванадцято© нас не приймуть.
Зараз була тiльки десята. Водночас день наступав, пружина розкручувалася,
i якщо я загаюся, вже ©© не стисну. Хiба що розкручу земну кулю в
зворотний бiк - як у отих фантастичних романах, що ©х чита Едик,- i час
полетить в зворотному напрямку. Сьогоднi - п'ятниця, завтра i пiслязавтра
в установах вихiдний день, а в понедiлок уже екзамени.
Ми вийшли з Едиком у скверик - маленький зелений трикутник на розi двох
вулиць, i я сказав синовi, щоб чекав мене тут, на дванадцяту годину я
повернуся. "Менi потрiбно заглянути до мiнiстерства в сво©х справах",-
коротко пояснив i побiг ловити таксi.
Таксi не було, я зупинив чорну "Волгу" i попросив шофера пiдвезти.
Великий, сивий, тiлистий, схожий на мiнiстра шофер мовчки схитнув головою.
Боже, як менi не хочеться зустрiчатися з Миколою Поляком! Моя душа вже
наперед зморщилася, як старий не-мащений чобiт, ще й там хлюпа щось
слизьке й драглисте. Я пояснюю собi це тим, що доводиться зустрiчатися
саме з Миколою Поляком, який одного разу вимагав виключити мене з
комсомолу за те, що я не пiшов на комсомольський крос. Це було за два днi
до стипендi©, а я жив майже виключно на не©. За мене заступилася декан. Я
й зараз бачу ©© погляд, спрямований па мо© великi, розбитi парусиновi
черевики жовтого кольору, i фарба задавнiлого сорому й вдячностi залива
менi щоки. Декан була молода жiнка а вiночком кiс на головi - тодi такi
вiночки були моднi. Вона, звичайно, нiчого не сказала про черевики, а
запитала, чи зрозумiв я свою провину i чи побiжу наступного разу. Я
пообiцяв оббiгти по меридiану всю земну кулю. Тодi я мiг ©й пообiцяти все.
Як же я тепер розмовлятиму з Миколою? Звичайно, за двадцять п'ять
рокiв, вiдколи ми закiнчили iнститут i вiн перебува па високих
адмiнiстративних посадах, вiн тричi забув про той крос i, мабуть, зняв з
дистанцi© тисячi ота-ких-от невдатних кросменiв...
Микола уявлявся менi схожим на оцього шофера, тiльки що з бiльшим
черевцем. Це ж вiн з пiвгодини протрима мене у сво©й приймальнi, а далi
викаблучуватиметься, мов колишнiй купчик, якому вдалося купити дворянство.
Лiтня, майже пенсiйного вiку секретарка сказала, що заступник мiнiстра
зайнятий, звiльниться, мабуть, не скоро, але якщо я конче хочу його
побачити, можу зачекати. Я сiв на стiлець навпроти дверей. Аби погамувати
хвилювання, роззирався по приймальнi. Велика кiмната, полiрованi меблi,
кiлька телефонiв на приставному столику i багато картин на стiнах. В
основному пейзажi. Я сам адмiнiстратор i вже трохи навчився оцiнювати
господарiв кабiнетiв по ©хнiх приймальнях. Знаю гаразд, що сам я -
адмiнiстратор кепський, i це легко вгадати по мо©й приймальнi, у якiй дуже
часто нема секретарки або вона з iншими дiвчатами, медсестрами, трощить
за канцелярським столом яблука, п' чай, точить по телефону теревенi, i
нiхто не може до мене додзвонитися. Лiда - секретарка дуже вродлива, мо©
знайомi на вечiрках жартома пiдколюють Любу, а Люба вда , що ревну .
Секретарку пiдбирав не я, вона дiсталася менi вiд мого попередника. Я
чомусь нiяковiю перед Лiдою - сам не знаю чого, адже у мене i в гадцi
нема чогось такого, що б виходило за межi службових стосункiв. В гадцi
нема , а може, я просто не допускаю того нагору, не допускаю зусиллям
волi, i Лiда щось вгаду ? Адже на деяких секретарок деяких начальникiв я
дивлюся iншими очима. Теж, звичайно, не зовсiм нахабними, але можу дещо
уявити хоча б за вiдомими анекдотами. Тими анекдотами я гребую, але щось
вiд них залиша ться в пам'ятi, до того ж, як менi зда ться, Лiда трохи
кокету зi мною. Мабуть, вона кокету зi мною, як зi сво©м начальником,
вади i недосконалостi якого знав. Проте перед незнайомими вiдвiдувачами
Лiда вида мене за строгого начальника, й вони заходять до мене настраханi
та настороженi. Я не завжди розвiюю цю ©хню упереджену думку. До того ж
трапля ться, що й справдi зриваюся, вибухаю, можу наговорити прикростей,
iнодi не зовсiм гаразд пам'ятаю, що казав, а потiм страшенно переживаю за
це й соромлюся того свого вибуху. Я знаю, таке не личить лiкаревi, та ще й
адмiнiстраторовi, але не завжди можу стриматися. Надто, коли розпiзнаю, що
хтось використову мою м'якiсть, "ката ться на менi" (Люба), чинить мо©м
iм'ям неправду. Я на службi нерiвний, не маю певно© лiнi© поведiнки, то
напускаю на себе начальницьку строгiсть - тримаюся так якийсь час, бо таки
вважаю, що повинен матися суворо завжди, - то знову забуваюся й вступаю зi
сво©ми пiдлеглими в панiбратськi суперечки та розмови, вiдтак знову
влаштовую нагiнки "для профiлактики". Нагiнок тих нiхто не бо©ться, до
того ж я часто пiдкреслюю, що моя адмiнiстративна iпостась тимчасова, всi
ми, колеги й друзi, повиннi радитися, вирiшувати все колегiальне. Одначе з
часом зрозумiв: це теж не все правда, людина - то таки людина, комусь вона
симпатизу бiльше, комусь - менше, i всi те вловлюють тонко; так, я часто
раджуся з колегами, а останн слово за мною, я вислуховую думки багатьох,
але намагаюся переконати ©х в правильностi мо ©, бо вона, таки моя,
визрiла в мо©й головi, зда ться менi найправильнiшою. Ото на тому й
кiнча ться весь мiй демократизм, така його цiна. Я це розумiю, але
переiнакшити себе вже не можу.
До кабiнету з червоною папкою пiд пахвою зайшла суха, як тараня, в
сiрого кольору костюмi жiнка, лишила дверi не причиненими, i в ту щiлину
Микола помiтив мене. Помiтив i впiзнав, хоч ми за цi роки жодного разу не
зустрiчалися. Як вiн мене впiзнав?
- Чого ж ти мовчиш? - сказав менi, а докiрливо подивився на секретарку.
- Заходь. Радий тебе бачити... Стiльки рокiв... за снiгами бiлими... i
нiколи не зустрiлися. Сiдай ось сюди. Ну, ти ще нiчого... В це крiсло
вмiстишся. Воно в мене - як еталон для старих друзiв.
Крiсло справдi вузьке, хоч i зручне. А сам Микола - худорлявий,
високий, в спортивного крою костюмi - здавався менi тим же iнститутським
Миколою, що запекло вимахував руками i гукав: "Всi на буряки! Вiзьмемо
пiдвищенi зобов'язання". А мiж тим його сухе обличчя виглядало втомленим i
розумним. I був вiн геть сивий, красиво сивий, одначе й такiй сивинi
заздрити нема чого. Дво чоловiкiв, що сидiли в кабiнетi за приставним
столиком, тактовно попiдводилися.
- Миколо Степановичу, ми потiм.
- Гаразд, - недбадо махнув рукою Поляк.
- Я, мабуть, перебив вам нараду? - запитав я нiяково, коли ми
залишилися вдвох.
- Яка там нарада! На рибу завтра збира мося. Та от не зна мо куди.
В мене на мислi, на самому ©© гребiнцi, - як отi бiлi баранцi або
паперовi кораблики на хвилi, - завертiлося:
"При©жджай до мене, я тобi влаштую таку риболовлю, що карасi самi
вилазитимуть на берег", - але зусиллям волi потопив той кораблик.
- Хлопцi внадилися в один колгосп... Голову колгоспу в клiнiку
Стражеска влаштували. Тепер вiддячу ... Там коропи, як поросята. А я не
люблю... Пiд самим селом, дюди йдуть на роботу, дивляться. - Вiн аж тепер
сiв навпроти мене. - Ну, розказуй, як живеш. Або спочатку - якi вiтри тебе
занесли до мене. Мабуть, потрiбна путiвка? Собi чи комусь iз друзiв?
"Коли б iшлося про путiвку, - подумав я. - Десять лiт лежав би на
березi свого Дикого Устя, ©в консервованi бички, аби тiльки... Аби тiльки
не починати цi © розмови". Я проковтнув клубочок у горлi й, поспiшаючи
докiнчити цю балачку, сказав:
- Та нi... Син у мене поступа до медичного iнституту. Хоче... по мо©й
лiнi©.
Останнi слова "хоче по мо©й лiнi©" прозвучали не гордовито, як то
бувало вдома, коли хто-небудь запитував, куди поступа син, а чомусь
жалюгiдно.
- Може, Черкаський ще пам'ята мене? Я працював у його семiнарi... По
пiдшлунковiй. Але... скiльки ©х, таких, як я, стукалися в його дверi.
Микола рвучко пiдвiвся, закрокував по кабiнету, перетинаючи навкiс
розкiшну килимову дорiжку. Один раз вiн об не© спiткнувся, дорiжка
загорнулася, футбольним ударом блискучого коричневого черевика Микола
розправив ©©.
- Я спробую, - по довгiй мовчанцi, вiд яко© менi натекло повнi груди
холоду, сказав вiн. - Але ти, Вiкторе, зрозумiй... Я певний: ти не схожий
на деяких провiнцiалiв, якi думають, що заступник мiнiстра... це хтось
такий... ну як апостол Петро бiля райських врат. Зна ш, скiльки отуто, в
Ки вi, отаких, як я, начальникiв?.. В ешелон не вбереш, i в усiх сини,
дочки, племiнники. I пiв-еше-лона вищих. А потiм таких, якi крiзь стiни
проходять. Як Фантомаси. Якби це я просив ректора за свого сина чи
дочку... Може, трохи й зважив... А так, хто ти менi. I ще одне - я не
контактую з ним. Нi, ми нiколи не сварилися. Просто по©зди нашi - на
рiзних магiстралях.
Вiн пильно подивився на мене, чи я все зрозумiв, чи не образився. Я
зрозумiв, не образився.
- Спасибi.
- За що там спасибi. - Вiн знову сiв. - Ну, розкажи трохи про себе. В
тебе один син? Каву замовити?
- Не треба. Я ©© майже не п'ю. А син це в мене менший.
Я коротко розповiв Миколi про свою родину. Диво, я не почував на нього
за те, колишн , анi крихти злостi чи навiть досади, й подумав, що це роки
розчинили ©х. А може, це я такий безхарактерний? Адже збирався нагадати за
будь-яких обставин. Бодай жартома. А тепер ось не хочеться.
- Ех, - потягнувся в крiслi Микола. - Лiта - як дикi конi. Вже синiв
женимо. А давно... самi були дурнi й дикi...
Вiн подивився на мене й швидко вiдвiв очi, в яких майнули, схожi на
крильця бiлих метеликiв, вогники. Я зрозумiв, що Микола пам'ята все: i
про буряки, i про крос, i не вибача ться, бо це було б нерозумно.
Я пiдвiвся, мiцно потис йому руку. Затримався ще на мить у дверях:
- Як ти дума ш, варто менi самому пiти до Черкаського?
Микола на хвилю замислився.
- Мабуть, варто. Живий чоловiк... вiн якось вплива особливо. Я це по
собi знаю. Ну... бо i живий чоловiк.
Я повернувся в готель близько дванадцято© години. Ми з Едиком волокли
угору сво© важкi валiзи (бiля лiфта товклися iноземцi, бородатий лiфтер у
лiвре© навiть не дивився в наш бiк), а назустрiч нам волокли валiзи ще два
Едики i два Вiктори Iвановичi, вони неначе випiрнали з голубо© темряви
старовинних дзеркал на стiнi. Всi шестеро почувалися в цьому домi трохи
незатишно.
Поминаючи на наступному поверсi велетенське дзеркало, я оглянувся, аби
ще раз упевнитися в сво©й думцi, одначе зрозумiв, що помилився: високий
бiлявий молодик у притемнених глибинах дзеркала ступав нiскiлечки не
знiчено. Навпаки, вiн навiть на мить притишив ходу i обмiнявся усмiшкою iз
сво©м двiйником. Я розгадав ту усмiшку, i тиха радiсть ворухнулася менi в
грудях. Син вдоволений собою, але не самомилу ться, отже, й не збира ться
прожити таким собi метеликом на квiтках i збирати з них нектар. На квiтках
жiночо© краси насамперед. Вiн не вдовольниться тим нектаром, вiн хоче ще
чогось од життя, од свiту, бо розумi , що в наш час досягти, чогось лише
красивою зовнiшнiстю неможливо; вiн вчитиметься серйозно, спробу зажити
значнiшого. А хiба можуть батьки не радiти з того? Я навiть пiдморгнув
змовницьки: "Знай наших" - зрозумiла рiч, не бiлявому широкоплечому
юнаковi, а середньо© статури чоловiковi з трикутним обличчям. Ну, не
зовсiм трикутним, одначе, якщо визначати його геометрiю, то до цi ©
примiтивно© фiгури воно найближче. До того ж тесане прямими лiнiями i
жорстке: високий i великий лоб, сухi щоки, твердi прямi губи, сухе, гостре
пiдборiддя - воно дуже часто вводить людей в оману. На довершення всього в
мене майже металевий бас, усi, хто чу , хто бачить мене вперше, мало мене
зна , вважають, що я дуже крутий, непохитно© вдачi чоловiк. Я ж рiдко
користуюся в життi цими "дарами природи", колись хотiв за сво©м зовнiшнiм
образом та подобою перекувати душу - з того нiчого не вийшло.
Номер виявився розкiшним, на двi кiмнати - вiтальня i спальня, з
ванною, холодильником, телевiзором i телефоном. Швидко розпакувалися, я
вмився й перемiнив сорочку. Ми з Едиком збиралися до iнституту. Вiн -
переписати розклад екзаменiв та консультацiй, я - буцiм так, знiчев'я,
супроводжувати його й поблукати стежками молодостi. В останню мить, трохи
повагавшись, дiстав з чемодана й почепив на лацкан пiджака два значки:
Заслуженого лiкаря республiки та депутата облради. Ректора цими значками
не здиву ш, але його секретарка, може, буде привiтнiшою. Чiпляючи значки,
я нiяковiв, як хлопчик, i боявся, що Едик гмикне або й прямо обсмi мене,
але син удав, що нiчого не помiтив.
Тролейбус мчав нас Хрещатиком, площею Перемоги, Брест-Литовським
проспектом. Вiн котився через мою молодiсть у майбутн мого сина. Я буваю
в Ки вi часто, i мо© вiдчуття юностi пригасли, але присутнiсть сина, те,
що вiн робить першi кроки по мо©х слiдах, обвiяла ©х, наче пригаслий жар,
свiжим вiтром, здмухнула попiл, i вони заяснiли знову. Звичайно, тодiшнi
стежки були трохи iншi, i слiди теж, я ступаю в них пам'яттю, i менi
щемить пiд серцем.
Я вдивляюся в дерева, в будинки, в людей: тi самi вони чи не тi?
Вдивляюся, зiтхаю - мандрiвка по стежинах юностi не налива серце радiстю,
в перетлiлому багаттi не спечеш навiть картоплини. Старi тополi на
бульварi зрубали й посадили новi. Мiсто в чомусь змiнилося, а в чому саме,
я не можу збагнути. Ну, новi масиви, новi вулицi - так це скрiзь. Ще
зовсiм недавно мене, як i багатьох iнших людей, захоплювали повi
геометричнi форми будинкiв, ©хня висота, збiльшення кiлькостi поверхiв
вважали майже вивищенням самого людського духу, його генiя, але з недавнiх
часiв це перестало захоплювати навiть таких провiнцiалiв, як я, бо всi ми
зрозумiли - в цьому планi попереду перспективи безмежнi, лiнi© i форми
будинкiв вдосконалити легше, нiж звичайну усмiшку, зигзаги карниза можна
мiняти безконечно, а кривизна ластiвчиного крила - одна-бдина па вiки
вiчнi, i те, що ©х, ластiвок, значно поменшало в мiстi, моя увага
зафiксувала сумно, i я подумав: а що, як вони зникнуть, як зникли десятки
видiв iнших птахiв? Який майстер ©х витворить заново? Нема такого
майстра. Майже всi мислителi i поети сходяться на тому: людство iсну
задля краси. Вона вряту всiх нас. Ми й творимо ©©... Геометричну, сiру,
бетонну. А вiковiчна - зелена й голуба - поволi зника . Як же ©© нам
врятувати? I що робити, щоб примножити красу справжню? Щоб гармонiя
людсько© душi не вiдставала так круто вiд гармонi© технiчного прогресу!
Ще я помiтив, що помiнялося щось в самих людях, а в який бiк - збагнути
не можу. Звичайно ж, ©х стало бiльше, на Хрещатику так ледве можна
протовпитись, колись i Хрещатик був порожнiй, по ньому проходили дiловим
кроком, ну хiба що в недiлю ввечерi тротуари заливав молодий гемiн.
Публiка стала ошатнiшою, ©© хода - повiльнiшою, i в очах побiльшало
лiнивого лiтепла. А може, менi те тiльки зда ться?
Пересохле колесо спогадiв скрипiло, перетертий пiсок присипав слiд. Ось
i будинок, де я здавав документи. Приймальна комiсiя тодi працювала на
бульварi Шевченка. Отам, просто пiд дверима, сидiли ми з Грицьком Смолою i
чекали, коли вiдчинять iнститут. Ми при©хали дуже рано й не знали, куди
подiтися. Сьогоднi мене смiшили нашi посиденьки пiд дверима: можна було
перечекати на вокзалi або принаймнi в скверi, а ми притулилися бiля стiни,
попiдкладавши пiд себе: я - фанерного чемодана, а Грицько - батькового
солдатського мiшка, i куняли. Розiгрiтих од ходи (йшли од вокзалу пiшки),
нас почала проймати ранкова вiльгiсть, i ми поодягали фуфайки. Нарештi
з'явилася прибиральниця. Вона побачила нас i сказала, що до iнституту
заходити ще рано. Потiм повз нас пройшло двi якiсь жiнки, а потiм... потiм
над i перед нами зупинився високий худий чоловiк у зеленому капелюсi й
бiлому, навiть трохи жовтому дорогому костюмi та червоному з жовтими
метеликами галстуцi. Вiн подивився на нас, на вашi фуфайки, на вашi
сiльськi, пошитi дядьком Ринджи-глом чоботи, i сказав м'яким, трохи
простудженим голосом:
- Ви, хлопцi, заблудилися. Вам - не сюди. Сiдайте на десятий номер
трамвая i ©дьте в Голосi во, у ветеринарний iнститут.
Сказав - i пiшов. Хто вiн такий, чого зупинився бiля нас, чого винiс
нам такий присуд, я не знаю й сьогоднi. Одначе його слова приголомшили
нас. Вимовленi м'яко, порадливо, вони стривожили, налякали, знищили нас.
Мабуть, отакий чоловiк, у такому капелюсi, з таким галстуком - зна все.
- Я ж казав... Я ж казав, - засовався Грицько.
Вiн справдi щось таке мимрив - мовляв, може, поступатимемо у
ветеринарний або в сiльськогосподарський iнститут. А зараз вiн спанiкував,
налякав i мене, й ми потелiпалися на вулицю Саксаганського, де ходив
десятий номер трамвая.
Я таки вернувся на бульвар Шевченка, а Грицько закiнчив ветеринарний
iнститут i тепер працю на Волинi директором вiдгодiвельного пункту.
Отут, на бульварi Шевченка, я тодi прокрутився цiлий день, бо папiрець
на мiсце в гуртожитку дали аж увечерi. На отiй (мабуть, ©х перемiнилося
вже кiлька "поколiнь") лавочцi пiд тополею. В обiд купив у хлiбному, тепер
там ювелiрний магазин, за тридцять копiйок булку з повидлом, ум'яв ©©, й
аж злякався: якщо з першого дня так шикуватиму грiшми, то не дотягну й до
кiнця екзаменiв.
Iншi тепер тополi, iншi лавочки, i зовсiм iншi вступники. Одягнутi в
джинси, спортивного покрою костюми, моднi сукнi, й чемодани залишають на
вокзалi в автоматичнiй камерi схову. Тiльки гудуть так само, як i колись,
i в очах полохливi, сповненi надi© i безнадi© вогники. Я побачив, як
принишк, знiтився, неначе аж поменшав зростом, Едик, як вiн несамохiть
подався до мене, i в мене жалем i любов'ю стиснулося серце. Чомусь спливло
на пам'ять село, запряжена у воза кобила, великий лошак, що плента ться за
возом, дуже часто вiдста , а то й зупиня ться зовсiм, задере свою лошачу
галову й дивиться кудись, i ©здовому доводиться зiскакувати iз воза та
пiдганяти його батогом, так само отой лошак, нажаханий собаками або iншими
лошаками, тиснеться до матерi, аж виверта голоблi воза.
В iнститутському коридорi ми з Едиком загубили один одного. Загубили за
мо©м умисним намiром, я просто ледь вiдстав i повернув у бiчний коридор. Я
не хотiв, щоб Едик знав, куди я йду, не хотiв каламутити йому душу, я
навiть боявся, що вiн запротесту чи, може збунту ться й зовсiм прожене
мене, а то й не захоче складати екзамени. Адже я... я вчив його жити
чесно. Я намагався не брехати, не обманювати - навiть у таких дрiбницях,
як куди пiшов, коли буду вдома, з ким зустрiчався. Я це робив навмисно,
можливо, це пе справжня, золото© проби чеснiсть, мабуть, на мо©й дутi
тако© проби нема . О, душа - вона гнучка i в'юнка, вона хитра, хитрiша за
нас (як у отих анекдотах про внутрiшнiй голос), тобто за те, що з нас
виховували, що в пас вкладали, хтозна - звiдки воно береться, якими
вiтрами його туди навiва , але вона завжди зна , у який бiк у даний момент
©й вигiдно хитнутися, щоб краще було ©© оболонцi з носом i вухами, ще й
хитнутися так, аби того нiхто не помiтив, - де пролетiти тiнню, де
пробiгти зигзагом, а де проперти навпрошки, виставляючи напоказ сво©
доброчинностi. Ой, як важко вхопити ©© за вуха, як важко повернути на
пряму стежку - "Дурень, дурень, це ж для тебе, для твого благополуччя", -
як важко ©© присоромити, скiльки кiлометрiв обмильно© фiлософi©
намоту ться довкола не©? Тисячi, мiльйони, вона може обманути увесь
космос, бо вiн - один, i вона - одна, вона зникне, вiн залишиться _й
забуде про не©, i вона повсякчас пам'ята про те. Не забувають того тiльки
iншi душi, що смiються, плачуть, корчаться вiд болю поруч не©, та й то не
завжди. Але душi рiднi... вони вловлюють неправду на стокiлометровiй
вiдстанi. Я з усiх сил намагався не пускати свою душу в глухi закапелки,
де б ©© могли знайти мо© сини i поглузувати з не©, проте й не виставляв ©©
перед ними напоказ, мабуть, через те, що знав: особливих доброчипностей
там нема . Просто я вiдав одне: тiльки особистий приклад ма вагу, вiд
президента до голови родини, якщо той або той не живе за нормами, якi
встановив i сповiда вголос, самi норми не мають жодно© ваги.
стукочуть колеса. Тiльки чомусь менi зда ться, що по©зд iде в зворотному
напрямку. В темрявi менi завжди зда ться, що я вертаюся з пiвдороги туди,
звiдки ви©хав. Щоправда, у ешелонi iнколи переставляють тепловози i перший
вагон ста останнiм. Але навiть якщо ми зараз ©демо у зворотному напрямку,
менi гарно на душi. Хоч трохи й тривожно. Можливо, ранiше я занадто
остуджував Едиковi пориви, адже намагався триматися по-бать-кiвськи
суворо, а в останнiй рiк просто висiв над його головою. Я вимагав, щоб вiн
прочитав усi рекомендованi в пiдручнику твори, - чомусь думав, що вiн, як
i старший син, пiде вчитися на фiлологiчний факультет педагогiчного
iнституту в нашому мiстi. Адже математика не захоплювала його, i знав вiн
математичнi дисциплiни для вступу до технiчного вузу недостатньо. Ми i
вчителя наймали, Едик ходив до нього пiвтора року, трохи вирiвняв оцiнки з
математики, але вона, математика, так його й не прикохала. А менi чомусь
дуже хотiлося, щоб хоч один син став iнженером. Може, ще й тому, що за
мо © молодостi з нашого села тiльки один хлопець - учительський син -
вивчився на iнженера, i всi вчителi ставили нам його за приклад. А Едик
раптом, за два мiсяцi до випускних екзаменiв у школi, заявив, що хоче
стати лiкарем. "Пiду, тату, по тво©х слiдах". Так i сказав. Я неймовiрно
розчулився й воднораз стривожився. А чого, власне, менi тривожитися? Що з
усiх математичних дисциплiн в атестатi стоятимуть четвiрки? А може, то
твердi четвiрки? Того, сказати по правдi, я не знаю. Що не помiчав у ньому
схильностi до лiкарсько© професi©? А в чому це мало проявитися? В тому, що
не перев'язував, як свого часу я в селi, поламанi сусiдською палюгою лапи
курчатам, не го©в телятi гнояки на спинi й не брав у руки вужiв? Так де ж
вiн мiг проявити себе подiбним чином! Дурниця все це: звичайно, лiкар
почина ться з любовi. З любовi до людей, зi спiвчуття, з поваги до ©хнiх
страждань, iз бажання допомогти. Я впевнений - Едик усе це розумi i йде
до медичного iнституту за покликом серця. Хлопець вiн розумний i зважив
усе. Розумний, ерудований i гострий на розум i слово.
Коли, бувало, Люба намагалася спровадити Едика на вулицю, я ©й
заперечував: "Мало тобi одного", - i вона вмовкала. Справдi, нашого
старшого нам вистачило трохи не на двi неврастенi©. Обтiпав вiн нам нерви,
як коноплi на терницi. Вовка i вчився через пень-колоду, i до класного
керiвника ми втоптали дорогу - то його помiтили за шкiльною смiттяркою iз
сигаретою - дим з-за тi © смiттярки валував, аж вчителi думали, що там
щось горить; то дiстали десь закордонний журнальчик i понаклеювали голих
хлопцiв у зошити дiвчатам; то побилися з хлопцями iз сусiдньо© школи. Не
мали ми з Любою спокою i пiсля того, як вiн вступив до педiнституту. Знову
ж таки вчився погано, часом приходив пiзно, й вiд нього пахло
"бiомiцином". А потiм записався до мотогуртка, i ми кожного дня чекали, що
нас покличуть до лiкарнi, а то й до моргу. Вiн i справдi двiчi перекидався
з мотоциклом, одного разу йому зчесало на плечi шкiру i вивихнув руку. А
якось зник, i не було його чотири днi. Ми подали у мiлiцiю на розшук. Його
знайшли в сусiдньому районi. Повiз додому в село на багажнику мотоцикла
студентку-бiологiчку. Я й зараз пам'ятаю тi чорнi днi у нашiй квартирi. Ту
тривогу, той туман, що згуск майже до трагiчного болю. Тi думки, якi
передумали з Любою... Про швидку рiчку Дике Устя, i про Десну, i про важкi
вантажнi автомобiлi, якi розбивають на нiчних дорогах мотоциклiстiв у
млинець. Вовку привiв у дiм мiлiцiонер. Позаду йшов Короткий - прокурор,
iз Короткими ми часом зустрiча мо Новий рiк i Першотравень. Короткий
вiдпустив мiлiцiонера й сказав: "Бий. Я прокурор, вiн не зможе
поскаржитися". Я двiчi вдарив Вовку по обличчю.
Життя й далi пiдсовувало нам несподiванки. Одначе не всi вони були
непри мнi. На четвертому курсi Вовка одружився на журналiстцi, що при©хала
до нашого мiста на дипломну практику. Одружився проти Любино©, та й трохи
проти мо © волi. Вина сама прийшла в наш дiм. Зараз Вовка працю в школi,
й директор ним не нахвалиться. Я не знаю, що сталося, яким чином вiн так
перемiнився. I пояснюю все одруженням. Ася, невiстка, взяла його в руки.
"Кириченко, - так вона кличе мого сина, - ти що, знову вмостився бiля
телевiзора? Ану кроком руш по картоплю". I Кириченко покiрно пiдводиться,
бере двi авоськи й чеше до овочевого магазину. Я люблю свою невiстку, хоч
мене чомусь трохи обража оте "Кириченко". Менi зда ться, я сво©й Любi
кликати так себе не дозволив би. Ася - житт радiсна, рухлива, як ртуть,
але надто категорична, строга. "Кириченко"... Тодi ©© очi чимось нагадують
очi мо © Люби, а тонкi губи складенi в шнурочок. В Асi менi не подобаються
тiльки губи, губи i рот, вiн у не© дуже великий i трохи хижий. Але це вже
спостереження не по мо му, а по Вовчиному профiлю.
Проте iнодi менi хочеться думати, що ота перемiна у Вовцi не
докопченою заслугою однi © Асi. Просто то був бунт молодостi, кипiння сил,
скованих мiською квартирою, схоластичною шкiльною наукою та нашими
батькiвськими нудними нотацiями. Вовка не сприймав будь-яко© неправди,
фальшi, хоч, мабуть, i сам не знав, як i де потрiбно шукати правду, та й
не вельми мав право обстоювати ©©. Так чи так, але там, де нинi в мо му
серцi Вовка, - благодатна тиша, i тиша в його двокiмнатнiй кооперативнiй
квартирi, яку тiльки зрiдка порушу строгий окрик: "Кириченко!". Всi менi
кажуть - я щасливий батько. Як на нашi часи - то й вельми.
Блукаючи думкою по синовому та невiстчиному домi, я несподiвано заснув.
День другий
Скажений, напружений, розжоханий, як автомобiль на крутому вiражi пiд
час змагань. На вокзалi нас нiхто не зустрiчав. Ми простояли на перонi
чверть години, а тодi взяли валiзи й поволокли ©х до довго© черги на
таксi. Щоправда, попервах я навiть зрадiв, що Аркадiй Васильович не
зустрiв нас. Я не люблю, коли мною дрiбно опiкуються, не люблю товариства
незнайомих людей. Та й з яко© б речi вiн нас зустрiчав? Двоюрiдний брат
Любино© подруги! Наобiцяв чортзна-чого пiсля чарки коньяку!
Ми по©хали в готель. Це був старий готель майже в центрi мiста, на
тихiй зеленiй ки©вськiй вулицi. У готелi сказали, що номер нам справдi
замовлено, але з дванадцято© години, а до дванадцято© нас не приймуть.
Зараз була тiльки десята. Водночас день наступав, пружина розкручувалася,
i якщо я загаюся, вже ©© не стисну. Хiба що розкручу земну кулю в
зворотний бiк - як у отих фантастичних романах, що ©х чита Едик,- i час
полетить в зворотному напрямку. Сьогоднi - п'ятниця, завтра i пiслязавтра
в установах вихiдний день, а в понедiлок уже екзамени.
Ми вийшли з Едиком у скверик - маленький зелений трикутник на розi двох
вулиць, i я сказав синовi, щоб чекав мене тут, на дванадцяту годину я
повернуся. "Менi потрiбно заглянути до мiнiстерства в сво©х справах",-
коротко пояснив i побiг ловити таксi.
Таксi не було, я зупинив чорну "Волгу" i попросив шофера пiдвезти.
Великий, сивий, тiлистий, схожий на мiнiстра шофер мовчки схитнув головою.
Боже, як менi не хочеться зустрiчатися з Миколою Поляком! Моя душа вже
наперед зморщилася, як старий не-мащений чобiт, ще й там хлюпа щось
слизьке й драглисте. Я пояснюю собi це тим, що доводиться зустрiчатися
саме з Миколою Поляком, який одного разу вимагав виключити мене з
комсомолу за те, що я не пiшов на комсомольський крос. Це було за два днi
до стипендi©, а я жив майже виключно на не©. За мене заступилася декан. Я
й зараз бачу ©© погляд, спрямований па мо© великi, розбитi парусиновi
черевики жовтого кольору, i фарба задавнiлого сорому й вдячностi залива
менi щоки. Декан була молода жiнка а вiночком кiс на головi - тодi такi
вiночки були моднi. Вона, звичайно, нiчого не сказала про черевики, а
запитала, чи зрозумiв я свою провину i чи побiжу наступного разу. Я
пообiцяв оббiгти по меридiану всю земну кулю. Тодi я мiг ©й пообiцяти все.
Як же я тепер розмовлятиму з Миколою? Звичайно, за двадцять п'ять
рокiв, вiдколи ми закiнчили iнститут i вiн перебува па високих
адмiнiстративних посадах, вiн тричi забув про той крос i, мабуть, зняв з
дистанцi© тисячi ота-ких-от невдатних кросменiв...
Микола уявлявся менi схожим на оцього шофера, тiльки що з бiльшим
черевцем. Це ж вiн з пiвгодини протрима мене у сво©й приймальнi, а далi
викаблучуватиметься, мов колишнiй купчик, якому вдалося купити дворянство.
Лiтня, майже пенсiйного вiку секретарка сказала, що заступник мiнiстра
зайнятий, звiльниться, мабуть, не скоро, але якщо я конче хочу його
побачити, можу зачекати. Я сiв на стiлець навпроти дверей. Аби погамувати
хвилювання, роззирався по приймальнi. Велика кiмната, полiрованi меблi,
кiлька телефонiв на приставному столику i багато картин на стiнах. В
основному пейзажi. Я сам адмiнiстратор i вже трохи навчився оцiнювати
господарiв кабiнетiв по ©хнiх приймальнях. Знаю гаразд, що сам я -
адмiнiстратор кепський, i це легко вгадати по мо©й приймальнi, у якiй дуже
часто нема секретарки або вона з iншими дiвчатами, медсестрами, трощить
за канцелярським столом яблука, п' чай, точить по телефону теревенi, i
нiхто не може до мене додзвонитися. Лiда - секретарка дуже вродлива, мо©
знайомi на вечiрках жартома пiдколюють Любу, а Люба вда , що ревну .
Секретарку пiдбирав не я, вона дiсталася менi вiд мого попередника. Я
чомусь нiяковiю перед Лiдою - сам не знаю чого, адже у мене i в гадцi
нема чогось такого, що б виходило за межi службових стосункiв. В гадцi
нема , а може, я просто не допускаю того нагору, не допускаю зусиллям
волi, i Лiда щось вгаду ? Адже на деяких секретарок деяких начальникiв я
дивлюся iншими очима. Теж, звичайно, не зовсiм нахабними, але можу дещо
уявити хоча б за вiдомими анекдотами. Тими анекдотами я гребую, але щось
вiд них залиша ться в пам'ятi, до того ж, як менi зда ться, Лiда трохи
кокету зi мною. Мабуть, вона кокету зi мною, як зi сво©м начальником,
вади i недосконалостi якого знав. Проте перед незнайомими вiдвiдувачами
Лiда вида мене за строгого начальника, й вони заходять до мене настраханi
та настороженi. Я не завжди розвiюю цю ©хню упереджену думку. До того ж
трапля ться, що й справдi зриваюся, вибухаю, можу наговорити прикростей,
iнодi не зовсiм гаразд пам'ятаю, що казав, а потiм страшенно переживаю за
це й соромлюся того свого вибуху. Я знаю, таке не личить лiкаревi, та ще й
адмiнiстраторовi, але не завжди можу стриматися. Надто, коли розпiзнаю, що
хтось використову мою м'якiсть, "ката ться на менi" (Люба), чинить мо©м
iм'ям неправду. Я на службi нерiвний, не маю певно© лiнi© поведiнки, то
напускаю на себе начальницьку строгiсть - тримаюся так якийсь час, бо таки
вважаю, що повинен матися суворо завжди, - то знову забуваюся й вступаю зi
сво©ми пiдлеглими в панiбратськi суперечки та розмови, вiдтак знову
влаштовую нагiнки "для профiлактики". Нагiнок тих нiхто не бо©ться, до
того ж я часто пiдкреслюю, що моя адмiнiстративна iпостась тимчасова, всi
ми, колеги й друзi, повиннi радитися, вирiшувати все колегiальне. Одначе з
часом зрозумiв: це теж не все правда, людина - то таки людина, комусь вона
симпатизу бiльше, комусь - менше, i всi те вловлюють тонко; так, я часто
раджуся з колегами, а останн слово за мною, я вислуховую думки багатьох,
але намагаюся переконати ©х в правильностi мо ©, бо вона, таки моя,
визрiла в мо©й головi, зда ться менi найправильнiшою. Ото на тому й
кiнча ться весь мiй демократизм, така його цiна. Я це розумiю, але
переiнакшити себе вже не можу.
До кабiнету з червоною папкою пiд пахвою зайшла суха, як тараня, в
сiрого кольору костюмi жiнка, лишила дверi не причиненими, i в ту щiлину
Микола помiтив мене. Помiтив i впiзнав, хоч ми за цi роки жодного разу не
зустрiчалися. Як вiн мене впiзнав?
- Чого ж ти мовчиш? - сказав менi, а докiрливо подивився на секретарку.
- Заходь. Радий тебе бачити... Стiльки рокiв... за снiгами бiлими... i
нiколи не зустрiлися. Сiдай ось сюди. Ну, ти ще нiчого... В це крiсло
вмiстишся. Воно в мене - як еталон для старих друзiв.
Крiсло справдi вузьке, хоч i зручне. А сам Микола - худорлявий,
високий, в спортивного крою костюмi - здавався менi тим же iнститутським
Миколою, що запекло вимахував руками i гукав: "Всi на буряки! Вiзьмемо
пiдвищенi зобов'язання". А мiж тим його сухе обличчя виглядало втомленим i
розумним. I був вiн геть сивий, красиво сивий, одначе й такiй сивинi
заздрити нема чого. Дво чоловiкiв, що сидiли в кабiнетi за приставним
столиком, тактовно попiдводилися.
- Миколо Степановичу, ми потiм.
- Гаразд, - недбадо махнув рукою Поляк.
- Я, мабуть, перебив вам нараду? - запитав я нiяково, коли ми
залишилися вдвох.
- Яка там нарада! На рибу завтра збира мося. Та от не зна мо куди.
В мене на мислi, на самому ©© гребiнцi, - як отi бiлi баранцi або
паперовi кораблики на хвилi, - завертiлося:
"При©жджай до мене, я тобi влаштую таку риболовлю, що карасi самi
вилазитимуть на берег", - але зусиллям волi потопив той кораблик.
- Хлопцi внадилися в один колгосп... Голову колгоспу в клiнiку
Стражеска влаштували. Тепер вiддячу ... Там коропи, як поросята. А я не
люблю... Пiд самим селом, дюди йдуть на роботу, дивляться. - Вiн аж тепер
сiв навпроти мене. - Ну, розказуй, як живеш. Або спочатку - якi вiтри тебе
занесли до мене. Мабуть, потрiбна путiвка? Собi чи комусь iз друзiв?
"Коли б iшлося про путiвку, - подумав я. - Десять лiт лежав би на
березi свого Дикого Устя, ©в консервованi бички, аби тiльки... Аби тiльки
не починати цi © розмови". Я проковтнув клубочок у горлi й, поспiшаючи
докiнчити цю балачку, сказав:
- Та нi... Син у мене поступа до медичного iнституту. Хоче... по мо©й
лiнi©.
Останнi слова "хоче по мо©й лiнi©" прозвучали не гордовито, як то
бувало вдома, коли хто-небудь запитував, куди поступа син, а чомусь
жалюгiдно.
- Може, Черкаський ще пам'ята мене? Я працював у його семiнарi... По
пiдшлунковiй. Але... скiльки ©х, таких, як я, стукалися в його дверi.
Микола рвучко пiдвiвся, закрокував по кабiнету, перетинаючи навкiс
розкiшну килимову дорiжку. Один раз вiн об не© спiткнувся, дорiжка
загорнулася, футбольним ударом блискучого коричневого черевика Микола
розправив ©©.
- Я спробую, - по довгiй мовчанцi, вiд яко© менi натекло повнi груди
холоду, сказав вiн. - Але ти, Вiкторе, зрозумiй... Я певний: ти не схожий
на деяких провiнцiалiв, якi думають, що заступник мiнiстра... це хтось
такий... ну як апостол Петро бiля райських врат. Зна ш, скiльки отуто, в
Ки вi, отаких, як я, начальникiв?.. В ешелон не вбереш, i в усiх сини,
дочки, племiнники. I пiв-еше-лона вищих. А потiм таких, якi крiзь стiни
проходять. Як Фантомаси. Якби це я просив ректора за свого сина чи
дочку... Може, трохи й зважив... А так, хто ти менi. I ще одне - я не
контактую з ним. Нi, ми нiколи не сварилися. Просто по©зди нашi - на
рiзних магiстралях.
Вiн пильно подивився на мене, чи я все зрозумiв, чи не образився. Я
зрозумiв, не образився.
- Спасибi.
- За що там спасибi. - Вiн знову сiв. - Ну, розкажи трохи про себе. В
тебе один син? Каву замовити?
- Не треба. Я ©© майже не п'ю. А син це в мене менший.
Я коротко розповiв Миколi про свою родину. Диво, я не почував на нього
за те, колишн , анi крихти злостi чи навiть досади, й подумав, що це роки
розчинили ©х. А може, це я такий безхарактерний? Адже збирався нагадати за
будь-яких обставин. Бодай жартома. А тепер ось не хочеться.
- Ех, - потягнувся в крiслi Микола. - Лiта - як дикi конi. Вже синiв
женимо. А давно... самi були дурнi й дикi...
Вiн подивився на мене й швидко вiдвiв очi, в яких майнули, схожi на
крильця бiлих метеликiв, вогники. Я зрозумiв, що Микола пам'ята все: i
про буряки, i про крос, i не вибача ться, бо це було б нерозумно.
Я пiдвiвся, мiцно потис йому руку. Затримався ще на мить у дверях:
- Як ти дума ш, варто менi самому пiти до Черкаського?
Микола на хвилю замислився.
- Мабуть, варто. Живий чоловiк... вiн якось вплива особливо. Я це по
собi знаю. Ну... бо i живий чоловiк.
Я повернувся в готель близько дванадцято© години. Ми з Едиком волокли
угору сво© важкi валiзи (бiля лiфта товклися iноземцi, бородатий лiфтер у
лiвре© навiть не дивився в наш бiк), а назустрiч нам волокли валiзи ще два
Едики i два Вiктори Iвановичi, вони неначе випiрнали з голубо© темряви
старовинних дзеркал на стiнi. Всi шестеро почувалися в цьому домi трохи
незатишно.
Поминаючи на наступному поверсi велетенське дзеркало, я оглянувся, аби
ще раз упевнитися в сво©й думцi, одначе зрозумiв, що помилився: високий
бiлявий молодик у притемнених глибинах дзеркала ступав нiскiлечки не
знiчено. Навпаки, вiн навiть на мить притишив ходу i обмiнявся усмiшкою iз
сво©м двiйником. Я розгадав ту усмiшку, i тиха радiсть ворухнулася менi в
грудях. Син вдоволений собою, але не самомилу ться, отже, й не збира ться
прожити таким собi метеликом на квiтках i збирати з них нектар. На квiтках
жiночо© краси насамперед. Вiн не вдовольниться тим нектаром, вiн хоче ще
чогось од життя, од свiту, бо розумi , що в наш час досягти, чогось лише
красивою зовнiшнiстю неможливо; вiн вчитиметься серйозно, спробу зажити
значнiшого. А хiба можуть батьки не радiти з того? Я навiть пiдморгнув
змовницьки: "Знай наших" - зрозумiла рiч, не бiлявому широкоплечому
юнаковi, а середньо© статури чоловiковi з трикутним обличчям. Ну, не
зовсiм трикутним, одначе, якщо визначати його геометрiю, то до цi ©
примiтивно© фiгури воно найближче. До того ж тесане прямими лiнiями i
жорстке: високий i великий лоб, сухi щоки, твердi прямi губи, сухе, гостре
пiдборiддя - воно дуже часто вводить людей в оману. На довершення всього в
мене майже металевий бас, усi, хто чу , хто бачить мене вперше, мало мене
зна , вважають, що я дуже крутий, непохитно© вдачi чоловiк. Я ж рiдко
користуюся в життi цими "дарами природи", колись хотiв за сво©м зовнiшнiм
образом та подобою перекувати душу - з того нiчого не вийшло.
Номер виявився розкiшним, на двi кiмнати - вiтальня i спальня, з
ванною, холодильником, телевiзором i телефоном. Швидко розпакувалися, я
вмився й перемiнив сорочку. Ми з Едиком збиралися до iнституту. Вiн -
переписати розклад екзаменiв та консультацiй, я - буцiм так, знiчев'я,
супроводжувати його й поблукати стежками молодостi. В останню мить, трохи
повагавшись, дiстав з чемодана й почепив на лацкан пiджака два значки:
Заслуженого лiкаря республiки та депутата облради. Ректора цими значками
не здиву ш, але його секретарка, може, буде привiтнiшою. Чiпляючи значки,
я нiяковiв, як хлопчик, i боявся, що Едик гмикне або й прямо обсмi мене,
але син удав, що нiчого не помiтив.
Тролейбус мчав нас Хрещатиком, площею Перемоги, Брест-Литовським
проспектом. Вiн котився через мою молодiсть у майбутн мого сина. Я буваю
в Ки вi часто, i мо© вiдчуття юностi пригасли, але присутнiсть сина, те,
що вiн робить першi кроки по мо©х слiдах, обвiяла ©х, наче пригаслий жар,
свiжим вiтром, здмухнула попiл, i вони заяснiли знову. Звичайно, тодiшнi
стежки були трохи iншi, i слiди теж, я ступаю в них пам'яттю, i менi
щемить пiд серцем.
Я вдивляюся в дерева, в будинки, в людей: тi самi вони чи не тi?
Вдивляюся, зiтхаю - мандрiвка по стежинах юностi не налива серце радiстю,
в перетлiлому багаттi не спечеш навiть картоплини. Старi тополi на
бульварi зрубали й посадили новi. Мiсто в чомусь змiнилося, а в чому саме,
я не можу збагнути. Ну, новi масиви, новi вулицi - так це скрiзь. Ще
зовсiм недавно мене, як i багатьох iнших людей, захоплювали повi
геометричнi форми будинкiв, ©хня висота, збiльшення кiлькостi поверхiв
вважали майже вивищенням самого людського духу, його генiя, але з недавнiх
часiв це перестало захоплювати навiть таких провiнцiалiв, як я, бо всi ми
зрозумiли - в цьому планi попереду перспективи безмежнi, лiнi© i форми
будинкiв вдосконалити легше, нiж звичайну усмiшку, зигзаги карниза можна
мiняти безконечно, а кривизна ластiвчиного крила - одна-бдина па вiки
вiчнi, i те, що ©х, ластiвок, значно поменшало в мiстi, моя увага
зафiксувала сумно, i я подумав: а що, як вони зникнуть, як зникли десятки
видiв iнших птахiв? Який майстер ©х витворить заново? Нема такого
майстра. Майже всi мислителi i поети сходяться на тому: людство iсну
задля краси. Вона вряту всiх нас. Ми й творимо ©©... Геометричну, сiру,
бетонну. А вiковiчна - зелена й голуба - поволi зника . Як же ©© нам
врятувати? I що робити, щоб примножити красу справжню? Щоб гармонiя
людсько© душi не вiдставала так круто вiд гармонi© технiчного прогресу!
Ще я помiтив, що помiнялося щось в самих людях, а в який бiк - збагнути
не можу. Звичайно ж, ©х стало бiльше, на Хрещатику так ледве можна
протовпитись, колись i Хрещатик був порожнiй, по ньому проходили дiловим
кроком, ну хiба що в недiлю ввечерi тротуари заливав молодий гемiн.
Публiка стала ошатнiшою, ©© хода - повiльнiшою, i в очах побiльшало
лiнивого лiтепла. А може, менi те тiльки зда ться?
Пересохле колесо спогадiв скрипiло, перетертий пiсок присипав слiд. Ось
i будинок, де я здавав документи. Приймальна комiсiя тодi працювала на
бульварi Шевченка. Отам, просто пiд дверима, сидiли ми з Грицьком Смолою i
чекали, коли вiдчинять iнститут. Ми при©хали дуже рано й не знали, куди
подiтися. Сьогоднi мене смiшили нашi посиденьки пiд дверима: можна було
перечекати на вокзалi або принаймнi в скверi, а ми притулилися бiля стiни,
попiдкладавши пiд себе: я - фанерного чемодана, а Грицько - батькового
солдатського мiшка, i куняли. Розiгрiтих од ходи (йшли од вокзалу пiшки),
нас почала проймати ранкова вiльгiсть, i ми поодягали фуфайки. Нарештi
з'явилася прибиральниця. Вона побачила нас i сказала, що до iнституту
заходити ще рано. Потiм повз нас пройшло двi якiсь жiнки, а потiм... потiм
над i перед нами зупинився високий худий чоловiк у зеленому капелюсi й
бiлому, навiть трохи жовтому дорогому костюмi та червоному з жовтими
метеликами галстуцi. Вiн подивився на нас, на вашi фуфайки, на вашi
сiльськi, пошитi дядьком Ринджи-глом чоботи, i сказав м'яким, трохи
простудженим голосом:
- Ви, хлопцi, заблудилися. Вам - не сюди. Сiдайте на десятий номер
трамвая i ©дьте в Голосi во, у ветеринарний iнститут.
Сказав - i пiшов. Хто вiн такий, чого зупинився бiля нас, чого винiс
нам такий присуд, я не знаю й сьогоднi. Одначе його слова приголомшили
нас. Вимовленi м'яко, порадливо, вони стривожили, налякали, знищили нас.
Мабуть, отакий чоловiк, у такому капелюсi, з таким галстуком - зна все.
- Я ж казав... Я ж казав, - засовався Грицько.
Вiн справдi щось таке мимрив - мовляв, може, поступатимемо у
ветеринарний або в сiльськогосподарський iнститут. А зараз вiн спанiкував,
налякав i мене, й ми потелiпалися на вулицю Саксаганського, де ходив
десятий номер трамвая.
Я таки вернувся на бульвар Шевченка, а Грицько закiнчив ветеринарний
iнститут i тепер працю на Волинi директором вiдгодiвельного пункту.
Отут, на бульварi Шевченка, я тодi прокрутився цiлий день, бо папiрець
на мiсце в гуртожитку дали аж увечерi. На отiй (мабуть, ©х перемiнилося
вже кiлька "поколiнь") лавочцi пiд тополею. В обiд купив у хлiбному, тепер
там ювелiрний магазин, за тридцять копiйок булку з повидлом, ум'яв ©©, й
аж злякався: якщо з першого дня так шикуватиму грiшми, то не дотягну й до
кiнця екзаменiв.
Iншi тепер тополi, iншi лавочки, i зовсiм iншi вступники. Одягнутi в
джинси, спортивного покрою костюми, моднi сукнi, й чемодани залишають на
вокзалi в автоматичнiй камерi схову. Тiльки гудуть так само, як i колись,
i в очах полохливi, сповненi надi© i безнадi© вогники. Я побачив, як
принишк, знiтився, неначе аж поменшав зростом, Едик, як вiн несамохiть
подався до мене, i в мене жалем i любов'ю стиснулося серце. Чомусь спливло
на пам'ять село, запряжена у воза кобила, великий лошак, що плента ться за
возом, дуже часто вiдста , а то й зупиня ться зовсiм, задере свою лошачу
галову й дивиться кудись, i ©здовому доводиться зiскакувати iз воза та
пiдганяти його батогом, так само отой лошак, нажаханий собаками або iншими
лошаками, тиснеться до матерi, аж виверта голоблi воза.
В iнститутському коридорi ми з Едиком загубили один одного. Загубили за
мо©м умисним намiром, я просто ледь вiдстав i повернув у бiчний коридор. Я
не хотiв, щоб Едик знав, куди я йду, не хотiв каламутити йому душу, я
навiть боявся, що вiн запротесту чи, може збунту ться й зовсiм прожене
мене, а то й не захоче складати екзамени. Адже я... я вчив його жити
чесно. Я намагався не брехати, не обманювати - навiть у таких дрiбницях,
як куди пiшов, коли буду вдома, з ким зустрiчався. Я це робив навмисно,
можливо, це пе справжня, золото© проби чеснiсть, мабуть, на мо©й дутi
тако© проби нема . О, душа - вона гнучка i в'юнка, вона хитра, хитрiша за
нас (як у отих анекдотах про внутрiшнiй голос), тобто за те, що з нас
виховували, що в пас вкладали, хтозна - звiдки воно береться, якими
вiтрами його туди навiва , але вона завжди зна , у який бiк у даний момент
©й вигiдно хитнутися, щоб краще було ©© оболонцi з носом i вухами, ще й
хитнутися так, аби того нiхто не помiтив, - де пролетiти тiнню, де
пробiгти зигзагом, а де проперти навпрошки, виставляючи напоказ сво©
доброчинностi. Ой, як важко вхопити ©© за вуха, як важко повернути на
пряму стежку - "Дурень, дурень, це ж для тебе, для твого благополуччя", -
як важко ©© присоромити, скiльки кiлометрiв обмильно© фiлософi©
намоту ться довкола не©? Тисячi, мiльйони, вона може обманути увесь
космос, бо вiн - один, i вона - одна, вона зникне, вiн залишиться _й
забуде про не©, i вона повсякчас пам'ята про те. Не забувають того тiльки
iншi душi, що смiються, плачуть, корчаться вiд болю поруч не©, та й то не
завжди. Але душi рiднi... вони вловлюють неправду на стокiлометровiй
вiдстанi. Я з усiх сил намагався не пускати свою душу в глухi закапелки,
де б ©© могли знайти мо© сини i поглузувати з не©, проте й не виставляв ©©
перед ними напоказ, мабуть, через те, що знав: особливих доброчипностей
там нема . Просто я вiдав одне: тiльки особистий приклад ма вагу, вiд
президента до голови родини, якщо той або той не живе за нормами, якi
встановив i сповiда вголос, самi норми не мають жодно© ваги.