неймовiрно крутi й такi вузькi, що по вмiща ться па сходинках нога. Не
дивно, що вiн...
В цю мить я вiдчуваю, як моя права нога втрача опору, спалаху перед
очима свiчка. I я лечу в грузьку пiтьму. Скрикую й прокидаюся. Й потiм
довго лежу з розплющеними очима. Здебiльшого я чомусь прокидаюся само в
цьому мiсцi. На тiй самiй сходинцi, на якiй спiткнувся вiн. Хоч, якщо
сказати правду, це й не сон, швидше це марення. Нi, й не марення. Це таки
мрiя... Повернута назад. Я свiдомо й палко розробляю цей сюжет. Якби я мав
письменницький хист, я написав би цiлу повiсть. I виповiв би в нiй
все-все. Й те, як ми ©хали на Укра©ну, i як збудували на Угорському,
неподалiк вiд Аскольдово© могили, два будиночки, один схожий на фiнський,
а другий - за його, Тарасовим, малюнком, i як жили там, i як ходили один
до одного в гостi. I навiть як вудили разом рибу. Заповзятий рибалка, я
захопив цi ю пристрастю i його. Особливо гарно нам малося в одному,
облюбованому мною ще до того, як Днiпро затопило Ки©вське море, мiсцi. Я
не пам'ятаю кращих лукiв - широких, як море, барвистих, як вiнок на головi
наречено©, кращого Днiпра - повноводого, задумливого, свiтлого, такого
високого неба, з якого потоками спада жайворонкiв спiв i на широке плесо
осiда сонячний пилок. Ми брели в травах, а вони хилилися й круто, неначе
дикi конi, вигинали високi гриви, й падали долу, й тодi нам здавалося,
нiби щось невидиме бiжить по них. А потiм ми лежали на горбочку пiд кущем
таволги, дивилися на Днiпро й розмовляли. Скiльки ж то перебалакали
всього! А про що говорили - вiдомо, як казали в давнину, лише боговi та
нам двом.
Свiй сюжет, свою мрiю я переповiв дуже коротко, вiн ма безлiч
вiдгалужень i варiантiв, але завжди закiнчу ться вибухом, трiумфом,
торжеством того, за що страждало поетове серце. Його хвороба у наш час
описана в численних статтях i навiть книжках, але жодна книжка безсила
пояснити, чим же ще, окрiм звичайно© людсько© кровi, воно було наповнене:
мабуть, то найбiльша та©на свiту, можливо, завдяки тiй та©нi усi ми живемо
й посува мося кудись. Одначе до трiумфу я чомусь доходжу дуже рiдко, то
вже ста на завадi мiй лiкарський реалiзм; та й вельми довга до того
дорога, наша розмова течеться безкiнечно.
Менi ©© вистачить до свiтанку.
День сьомий i восьмий
Я прокинувся розбитий, втомлений, iз дзвоном у вухах. Непри мна це рiч
- дзвiн у вухах, - хоч Сенека й прославив його у вiршах. Замовив термiнову
розмову, з' днали через двадцять хвилин. Люба була, що ясочка.
- Мо© дорогенькi, мо© нещаснi, як ви там? Вiтьок, ти дуже втомився?
- Де ти була вчора увечерi?
- На репетицi©. Готу мо нову програму.
- А позавчора? А позапозавчора?
- Всi вечори на репетицiях. Я так стомлююся, так стомлююся... Григорiй
Кирилович каже...
- Нас не цiкавить, що каже Григорiй Кирилович, - грубо перебив я. -
Един хотiв (пiдключаю Едика), щоб ти сходила до Миколи Стратоновича i щоб
вiн розв'язав нам задачу. Двi задачi. Бери ручку та папiр. Швидко.
Записуй. I подзвони нам одразу.
Я продиктував задачi й поклав трубку. Люба подзвонила через двi години.
Вiдповiдi записував Едик.
Решту дня я займався господарством. Прибрав у кiмнатi (Едик кида речi
куди попало, потрiбно спецiальну поко©вку, щоб доглядала за ним), у
холодильнику, вистояв у черзi пiвкiлограма ковбаси, купив чаю, кави,
молока та кефiру, сходив до перукарнi, бо зарiс, як парафiяльний дячок.
В перукарнi я дав карбованець "на чай" - нехай знають провiнцiю!
Повертаючись до готелю, на розi, за газетним кiоском, трохи не
зiштовхнувся з чоловiком у бiлому халатi бiля вагiв. Лiвий рукав у нього
був заткнутий у кишеню. Звичайнi ваги на мiськiй вулицi, щоб кожен мiг
перевiрити, чи не набира зайвi кiлограми. Ще он висить силомiр -
вимiрювати мускульну силу.
Бiлi ваги i бiлий вагар нагадали щось, чорний жучок випустив кiгтики.
Не жучок, а жук! У мо©й уявi вiн асоцiю ться з великим потворним
жуком-рогачем. В дитинствi нам казали, що вiп душить курчат. Дурпипя,
звичайно, али ми вiрили.
Нi, нi, й оцей жук - дурниця. Та й менi нема коли про таке думати. Ось
зараз сам собi доведу, що отой жук - звичайна помисливiсть.
Я став на ваги. Сiмдесят п'ять.
Нервуюся. I харчування не регулярне.
А кiгтик угруз глибше. I вже бiльше не ховався.
Зненацька вiдчув втому. Опустився на лавочку пiд молоденьким каштаном.
Тут сидiли двi жiнки й чоловiк, з вигляду - теж при©жджi. Тiльки це -
великi котики, i по-провiнцiйному не моднi черевики - й зафiксувала увага,
зафiксувала майже механiчно - мо© теж не моднi. А думка буравилася кудись
глибше. До серцевини, яка дуже часто виявля ться трухлявою. Що ж, мабуть,
настав час пiдбити хоч якийсь баланс: плюс, мiнус. I що залишу в остачi?
Читав не раз, що саме цим найдужче переймаються люди в отакому ось, як
мо , становищi. Чомусь не переймаюся.
"Ми - тiльки порох i тiнь". I нiчого я не залишу. Тобто не залишу на
особистому балансi нiяких накопичень. Збудував новий корпус лiкарнi,
розпочав ще один, але ж будували ©© буду мо ми разом! Промацав
кiльканадцять тисяч пульсiв i тi писав кiлька бочок лiкiв... ©х прослухав
би й виписав хтось iнший. Може, я прослухав трохи краще за декого?
Можливо. Признатися, навiть тепер при мно думати, що виконано гибiль
всяко© роботи, i викопано добро. Боргiв я но лишаю. Колись, добiгаючи
думкою до захованого в iмлi останнього дня, коли чорний вiтор здмухне iз
гiлки останнiй пожовклий листочок, я теж думав про пагiнцi. Втiшався
синами... Тепер ось... чомусь не хочеться думати й про це. Одначе довести
до кiнця розпочато мушу, iнших великих справ у мене немая.
Едик лежачи - ноги на спинцi лiжка - розв'язував задачi. Я строго
перевiрив, чи всi, визначенi на сьогоднi, задачi й приклади вiн розв'язав.
Я бачив, що сво©ми перевiрками, сво©ми нотацiями ("вчи, вчи") настирився
йому, що вiн позасвiдоме може зненавидiти мене за ц ,_ але не зважаю.
Нехай лiпше... ненавидить i поступить, анiж пе поступить i любитиме. Та й
ненависть вiд невдачi все одно пролл ться на мене. Я це почуваю.
Але й Едик сутужив з усiх сил, я бачив у його очах незнану ранiше
твердiсть, затятiсть, розумiння вiдповiдальностi моменту. Я вловлюю це з
його очей, менi навiть трохи його шкода, але... шкода й ще чогось. Менi
страшно, якщо вiн не поступить, i соромно, якщо поступить.
Стою на порозi вiтальнi й розмiрковую отако, й зда ться менi: щось у
мо©х мiркуваннях правильне, а щось неправильне. Менi мовби щось одкрилося,
в тому, що мене оточу , але одкрився тiльки красчок запони, хтось менi
шепоче - ступи ще крок, шарпони, а я чомусь не зважуюся.
Я проганяю ту думку й надолужую роботою. Я взагалi працьовитий, як
чорт, це не хвастощi, не похвальба, будь-яку роботу я виконую сумлiнно i
почуваюся кепсько, поки не завершу ©©. Для мене результат важить дуже
багато, але не тiльки вiн. Я не хочу сказати, що робота завжди приносить
менi насолоду й що працювати для мене - найприроднiший стан, не можу також
сказати, що я виконую роботу од свiдомостi принести користь суспiльству
(хоч в кiнцевому рахунку i цей момент дуже важливий), я таки роблю для
себе, для себе й сво © родини, але нiчого бiльшого в життi я не знаю, а
знаю iнше - тiльки робота трима нас на свiтi, тiльки завдяки ©й ми
трима мося купи. Ми часом i втомлю мося на нiй, i проклина мо ©©, й
при©да ться вона, - ох, при©да ться на свiтi все, навiть звання академiкiв
i маршалiв, нудьга губить на землi дев'ять десятих добрих починань, - але
чогось iншого ми не ма мо й нiколи не матимемо. Менi вельми при мно, коли,
наприклад, вдалося додумати щось, над чим довго морокували в лiкарцi всi
разом, i не тiльки вiд тi © поваги, яку вичитую в очах колег, ще менi
при мнiше (хоч це бува й рiдко) прийти додому ранiше за всiх, приготувати
обiд, помити на кухнi та в коридорi, а самому скромненько сiсти десь у
кутку iз течкою i вдавати, буцiм заглиблений у читання паперiв. "Ой, як
смачно пахпе! - Люба. - Що це, смаженя?" - "Ану тягни ©© на стiл", - Едик.
"Нашому батьковi йти б у кухарi. Його ресторан процвiтав би", - невiстка.
Й тече, розтiка ться по душi лей, хоч я й далi вдаю заклопотаного, махаю
рукою: "Ах, вiдчепiться". То дуже при мнi хвилини. Але ось зараз я
передумую ©х, передумую холодно й не знаходжу, розумом но знаходжу ©© них
тi © втiхи, яку знаходив ранiше. Звичайно, потрiбно робити людям добро,
близьким - насамперед. Але чи потрiбно присвячувати ©м усе сво життя до
решти? Сакраментальне питання. Вдома за стiною живе мiй товариш i колега,
завiдуючий отолярингологiчного вiддiлення, у цього - внук, вони з дружиною
побожеволiли на ньому й вiддають себе тiльки йому. Внук - справдi втiшний,
i потрiбпiший дiдовi та бабi бiльше, нiж батькам (батьки зайнятi собою i
iншими особами протилежно© статi), але вони ну просто пластаються перед
ним. А вiн виросте... Виросте й стане ледацюгою, сутяжником, а то й
бандюгою. Куди вбули вашi ще но зовсiм похилi лiта, енергiя, сили? Адже ви
могли насолоджуватися життям - ходити в гостi й приймати гостей,
подорожувати, як подорожують всi оцi iноземцi, садити квiточки й
милуватися ними i просто робити щось хороше. Звичайно, тiшити внука - теж
насолода. Та й так уже запрограмувала природа, що нам це бiльше до серця,
нiж порожнi мандрiвки. Але теоретично...
Теоретично - кобила, а практично - не везе. Я почуваю, що сам люблю
внука, якого... в мене ще нема .
Дiтей, а значить внукiв не хочуть з багатьох причин. люди, якi
бояться взяти в себе ще чиюсь долю, нести ©© в собi. Вони ледве впоруються
зi сво ю. Такi люди не можуть бути лiкарями, на лiкарях завжди висять
десятки доль. Ну, таким ще можна пробачити ©хнiй его©зм. Вiн - зi страху.
на свiтi люди, якi живуть тiльки для себе. Хапають усе, що
трапля ться пiд руку, гризуть, кусають., надкушують, лижуть, топчуть у
себе й пiд себе i бiжать галасвiта, не знати куди. Вони женяться й
переженюються, i ©м не болять покинутi дiти, не сняться ночами, не
простягають до них рученята, вони намагаються й алiменти на них не
платити, i тратити все, що заробляють з необхiдностi та крадуть по
спритностi, на себе та на тимчасових партнерiв або партнерок. Лихо, бiда -
таких спритникiв ста все бiльше й бiльше. I нiякi лекцi© - мiльярди
мiльярдiв слiв, нiякi книжки - гори книжок,- не можуть утримати ©х вiд
пiдлоти. Я не осуджую тих, у кого не вдалося життя, я осуджую споживачiв
насолод. Вони гублять людський рiд.
За вечерею Едик раптом менi каже:
- В комiсiйному на Свердлова продасться радiомаганiтофон. Байфонiк.
Байфопiчна музика.
- Звiдки ти зпа ш? - дивуюся я.
- Йшов з консультацi©, бачив. А пiд магазином хлопцi торгують музикою.
Платiвками iз рiзними записами. Обалдiти можна, - i враз посмiхнувся.-
Юринди усiляко© там теж чимало. Ловлять на гачок простачкiв.
- А що таке байфонiчна музика?
- Та... Ну й мастадонт ти. Об' мна. Купиш, як поступлю?
- Ще треба поступити. Та й вiн, мабуть, кошту шаленi грошi.
- Дорога штукенцiя. В гуртожитку можуть украсти. Нi, не треба.
Вiн уже впевнений, що поступить.
- Поступиш, закiнчиш, заробиш грошi й купиш, - невiдь звiдки
пiднiма ться в менi протест.
Едик дивиться на мене з усмiшкою. Тепер це зовсiм iнша усмiшка. Скiльки
в нього ©© вiдозмiн? Враз його обличчя ста серйозним.
- Та ти, мабуть, ма ш мене за примiтива. Я таким жучком, як цей
Сидорович, не стану. I таким, як Васильович. Хоч цей i кращий.
Отже, Едик ©х осуджу . За вiщо вiн ©х осуджу ? За те, що не стали
хорошими фахiвцями сво © справи, видатними людьми, за те, що не зробили
кар' ри, лишилися на нижнiх приступках сходiв, якi ведуть угору, за тс, що
вони... Нi, за те вiн ©х не осуджу . В цьому я вже майже переконаний.
Яким же ти будеш? - зрина в менi запитання.- Скiльки сходинок ти
здола ш? О, ти, мабуть, здола ш багато, зiйдеш високо. Я бачу впевненiсть
у тво©х очах, якусь важку твердiсть i затятiсть. Впевненiсть i затятiсть -
це добре. Впевненiсть i затятiсть... Ти почнеш брати сходинки ще у вузi. Я
читаю це по тво©х очах, хоч i по знаю, звiдки це в тобi. Ти не будеш
оглядатися й розглядатися по боках. Вгору i вгору. Звiдки це в тобi? Невже
пiд мене? Адже я також мрiяв про високi гори. Одначе, менi зда ться, мрiяв
трохи не так.
Я вiдриваю погляд од вiкна, струшую головою i неначе прокидаюся. Ну й
розгулялася ж у мене фантазiя!
Дзвонить телефон. Трубку бере Едик. Тиче пальцем собi в груди, мовляв,
це менi. "А то ще б кому", - думаю я. Дзвонить Катя. Я вихожу до спальнi.
Туди долинають тiльки окремi слова. "Слухаю, за ць... Пам'ятаю, моя
дорога... Скiльки ©х? Золотенька".
Я думаю про те, що багато слiв утратило свiй первiсний змiст, що
вимовляють ©х легко, майже бездумно, й так само легко, як пiр'я, як пух
вони пролiтають над нами. Мепi вда ться, ми позичили ©х через кiно, через
книжки в далеких кра©нах. "Дорога, дорогий" у Хемiнгуея чи Ремарка нiчого
не означають, це нiби "Ей, ти", або "шановний". Очi кажуть одне, а губи
iнше, й це вже стало звичкою, сутнiстю душi. У нас цi слова мали цiну дуже
високу. Я так i не вимовив ©х батьковi та матерi, хоч це й справдi
найдорожчi для мене люди, коли я думаю про них, вошi в мо му серцi, але
випустити ©х з губiв я соромлюся, i тато та мама знають це. Та й цей
закрiй пiшов од них, вони мене теж нiколи не називали "дорогим",
"золотесеньким", "котиком" чи "зайчиком", здебiльшого навпаки -
"басурманом", "тюхтi м" або "зiрвиголовою", ось тодi й для них слова
втрачали первородний змiст, вони в них не вiрили, i жодного разу не
крикнули "будь ти проклятий" чи "щоб ти здох", бо то - насправжки, то е -
прокляття, якого вони не пробачили б собi. А моя дружина перекида ться iз
синами цими словами, мов крем'яхами, у гнiвi нона вигуку ще й по таке.
Навiть у хвилини сво © найбiльшо© закоханостi я не сказав Любi "дорога",
"найдорожча", я неначе розумiв, що тодi доведеться казати ©х все життя, а
цього я не мiг. Iнодi менi зда ться, що нинi взагалi дуже багато слiв
втратило сво первiсне значення а чи страшенно полегшали. Ми нагорта мо
цих слiв цiлi бархани, вдома, па роботi, з трибуни. Ну хто сьогоднi
вiрить, що порошок для миття ванн, унiтазiв та раковин справдi
"Унiверсальний", та ще й "супер", що нова зубна паста - "Екстра", що
пральний порошок щось ма вiд лотосу, а мастика для пiдлоги вiд iншо©
найцiннiшо© квiтки - едельвейса. А що ми залиша мо нащадкам, як
називатимуть вони сво© мастики та вакси - надекстрами? Сексбомба,
супоркохання, а вони й на поганеньке залицяння не тягнуть. Надшвидкiсть,
супербомба... Отут вже не хочеться розпросторюватися мрiями у майбутн . Бо
надшвидкiсть - це й швидко спалена нафта, швидко зрiзаний лiс, дочасно
розсмиканi нерви. Нi, не можна так легковажно кидатися словами, надто вони
девальвуються в наш час. Як тi ж значки, якi колись я збирав сам, художнi
чеканки - зробили штамп й завалили ними всi крамнички. Всесвiт, космос,
безмежнiсть - з усiма цими словами ми стали на "ти". Комашка, яка сидигь
на раптовi черевика пасажира трансатлантичного лайнера, на "ти" з
лайнером.
Едик скiнчив розмову. Я вийшов до вiтальнi. Син тримав у руках
папiрець, на ньому були записанi якiсь лiтери та цифри.
- Наших аж семеро поступа в Ки вi, - повiдомляв вiн. - I Борис - теж.
Передумав. Хотiв у Харкiв... Тут у нього тiтка.
З Борисом Едик дружив. Не дружив - приятелював. Справжнiх друзiв у
нього не було. Це вельми мене дивувало. Я не мiг без них прожити й одного
дня. Ми разом розв'язували задачi, рiзалися в шахи, ходили на лижах у лiс,
сварилися й мирилися. Прийшов з школи, по©в не по©в, за книжки, за шапку -
й гайда. Мати: "Куди ти?"- "До хлопцiв". - "Давно бачилися?" Або: " ж, ©ж,
чого задира ш голову. Нiкуди твiй Микола не дiнеться. Нехай посвистить".
Бувало, ми загиджувалися за шахами або книжками допiзна, й тодi батько або
мати приходили заганяти мене додому. Траплялося, я й заночовував у когось.
Або хтось iз хлопцiв заночовував у нас. Якi то були вечори! Ми залазили на
пiч (а то ще й завiшували ©©), ставили каганчик на комин, i шепотiлися, й
пирскали в кулаки, й верещали, i мати, бувало, втихомирювала нас вiником.
А вночi - заблукували на печi. То якась мана, та мниця: цiлi поколiння
майбутнiх орачiв, во©нiв, пiлотiв, геологiв заблукували на печi.
До Едика хлопцi приходили вряди-годи. Вмикали магнiтофон, про щось
лiниво перемовлялися. Це - взимку i восени. На лiто вони взагалi
розлiталися, як горобцi. Хiба що заникне Борис.
Я не вельми часто бував у школi, в якiй вчився Едик. I знаю не всiх
його однокласникiв. Вчителi кажуть: сильний клас. Четверо медалiстiв. Три
чистих i один не чистий. У сина начальника райсобезу медаль не чиста.
Директор школи в цьому роцi виходить на пенсiю. Про це менi зi смiхом
розповiдали на випускному вечорi. За столом поруч зi мною сидiв заступник
завiдуючого мiськздо-роввiддiлу Прокопчак, батько ще одного Едикового
приятеля - Iгоря. Вiн намалював майбутн свого сина так упевнено i ясно,
що я здивувався й подумав: а що ж робити самому Iгоревi. Iгор поступав до
фiзкультурного iнституту (ще в першому класi батьки вiддали його в групу
до вiдомого тренера по стрiльбi з лука, нинi Iгор - кандидат у майстри
спорту), на другому курзi вiша лук на цвях i переходить на факультет
лiкувально© фiзкультури. По його закiнченнi - поступа до аспiрантури,
тему дисертацi© батько вже намiтив. Там взагалi найлегше захиститися.
Потiм вiн поступа на роботу до травматологiчного iнституту. Потiм...
На вечорi не було спиртного, але ми випили перед цим, i, мабуть, тому я
запитав у Прокопчака, чи не зна вiн, у якiй домовинi поховають Iгоря.
Пiсля того Прокопчак зi мною перестав вiтатися.
Я думав, що Едик зараз почне дзвонити хлопцям, i примостився з книжкою
бiля торшера. Нехай подзвонить, а потiм ми пiдемо на прогулянку.
Едик нiкому не дзвонив. Вiн складав акуратними квадратиками аркушi, на
яких були розв'язанi задачi.
- Нащо ти ©х склада ш? Ти розумi ш, якщо тебе впiймають iз
шпаргалкою... Та й просто... Я за свiй вiк жодного разу не скористався
шпаргалкою.
- Навпаки, колись тiльки й користувались шпорами.
- Ти не вiриш?
- Гаразд, та... Не пускай даремно пар. Я ©х не витягатиму.
- Для чого ж тодi заготовля ш?
- Так, для страховки. Почува шся певнiше.
Менi прикро, що мiй син не розумi , що користуватися шпаргалками -
аморально. Окрiм того, я потерпаю, що одним отаким папiрцем вiн може
зруйнувати все. Але не можу ж я сказати йому цього. Едик дивився на мене.
Зда ться, вiн щось зрозумiв. Хоч не знаю, що саме.
- Я ©х не вийматиму, - ще раз каже вiн. Ми стояли з ним на високому
березi Днiпра в парку Слави й дивилися в сизу далечiнь. Мiрiадами бiлих i
жовтих вогнiв сяяли внизу молодi житловi масиви, горiли червонi й синi
рядки реклам та гасел на готелях та iнших високих будинках, звивалася по
мосту гусениця по©зда метро, витрiщалася незмигними баньками-фарами.
Внизу, од дороги, повiвало випарами автомобiльних газiв. Люди, якi стояли
бiля пас, говорили про лiнiю метро в кiнцi мосту, вiхто не знав, чому вона
звива ться, а не йде прямо вздовж дороги. Я не знав теж. I не намагався
розгадати цю загадку. Мо© думки були далеко-далеко, десь там, в полiськiй
сторонi, куди стелеться асфальтова траса. Там стоять важкi дубовi га© i
дивляться в небо синiми очима плес зарослi очеретом i ситнягом болота.
Останнi чистi очi планети. Там пiд ногами вгина ться, пружинить древнiй
мох i трубить в свою не позичену дуду одуд: "Ху-ду-ду, ху-ду-ду!" До тих
болiт не ведуть асфальтованi стежки й не всi галявини в лiсi обтоптанi. Ми
ще не все вибрали звiдти. Ще не передихали, не перегнали по кiлька разiв
через легенi повiтря (оцим повiтрям, яким дихаю зараз я, дихали ота он
красуня, i отой алкаш iз сизим носо'м, i отой астматичний дiд з бородавкою
пiд бровою), ще не вибрали очима з листя зелену ярiсть кольорiв, не
закоптили зорi над сво ю головою. Ми чуду мося власним вiдкриттям, охка мо
й охка мо бiля пово© форми кузова автомобiля, а там мiльйони лiт сто©ть у
болотi качалочка й висить на гiлцi жолудь, просто й нiжно окреслений
довершеною рукою природи.
Може, змiнити форму жолудя?
На яку?
Там, за сизою iмлою, мо соло, мо мiсто, моя улюблена робота, мiй дiм,
мо© книги... Я кожного дня думаю про свою роботу. Зараз лiто, у розпалi
ремонтнi роботи... Ми перебудову мо, робимо нову пiд'©зну дорогу. Як вони
без мене обходяться? Нинi доводиться все вибивати - кожен кiлограм цвяхiв,
кожен центнер асфальту...
I знову входжу до свого будинку, до свого затишного кабiнету.
А може, це не твiй дiм? - знагла б' у мозок пiдступна думка.
Втiкаю од не©, переводжу погляд на Едика. Вiн сто©ть, зiпершись обома
руками на кам'яний бордюр, його ледь пiдведене вгору обличчя мовби
закам'янiло, погляд пронизу далечiнь, в очах вiдбилися розсипи вогнiв, i
Днiпро, й мiсто з жовтими лiхтарями. I в той же час менi зда ться - Едик
не бачить нiчого. Зненацька менi на думку сплива "Батечко Горiо",
кiнцiвка твору, де Растiньяк кида згори виклик Парижу: "Я або ти". Може,
й Едик... Щось менi пiдказу , що вiн не прости милу ться ятривом вогнiв. Я
знаю - син честолюбний неймовiрно.
Свого часу я часто стояв на ки©вських горбах.. Це взагалi улюбленi
мiсця студентiв. Проте бiльшiсть шукав тут знайомств iз дiвчатами, а не
мети житiя. I рiдко хто дума про той виклик. У мене теж не вистачило
смiливостi на нього. То був напiввиклик. I мiсто вiдчуло це й вiдкинуло
мене на далеку периферiю.
А справдi, що коли б я кинув цей виклик на всю силу? Змiг би приборкати
це схарапуджене мiсто? Для цього два шляхи: безоглядна смiливiсть,
титанiчна праця й талант, i... невпинна робота гострими лiктями, вдавана
смиреннiсть текучо© душi. Текучо©, як кульова блискавка. Адже вона може
просмоктуватись навiть у дiрки для ключiв. Я не мав тако© душi й не мав
таланту та сили на титанiчну працю.
Я нiби й не невдаха. Хоч саме невдахи найдужче хвилюють мене. Звичайно,
не тi, якi все життя прокачалися на канапi з книгою в руках, лiниво мрiючи
про вiдкриття давно вiдкритого. Мене хвилюють такi люди, нк Шеклтон i
Левандевський. Котрi в тяжкiй борнi з примхами долi по досягли пiвградуса
до омрiяно© точки й залишилися для нащадкiв майже невiдомими. Хтось iнший
обiгнав ©х на нiвградуса. Може, це якесь самовиправдання? Нi. Я на тi
пiвградуса не важився. Просто дуже кривдно, коли по збува ться мрiя.
Хоч... Найбiльша досягнута мрiя - це неначе черевики, якi вдалося вихопити
з черги, а вонi©, виявилося, тиспуть. Мрiя, яка збулася, втрача запахi© й
кольори. А от коли вона не збулася...
Повертаючись думкою до Едика, неясно вiдчуваю, що в ньому теж нема
отого титанiчного заряду, який кида , цiною життя, на штурм останнього
пiвградуса. Й тому мене не раду його можливий виклик.
День дев'ятий
Знову сиджу на лавочцi бiля iнституту. Провiвши Едика, я по©хав у
готель, а потiм вернувся сюди. Добро, що на цю лавочку не посяга ще хтось
iз батькiв. Здебiльш вони тирлуються на майданчику бiля сходiв. тут
поваж нi мотрони з високими зачiсками i сiльськi тiтусi в накинутих на
плечi квiтчастих, гарусових хустках (переважно головихи) та безлiч
усiлякого iншого люду. Одного абiтурi нта пiдвозить чорна "Волга", й з не©
бiла ручка з блискучою каблучкою заспокiйливо маха абiтурi нтовi. В цю
мить ми всi солiдаризу мося мiж собою проти цi © ручки.
Зараз - без чвертi година. Едик сказав, що складатиме екзамен десь пiд
кiнець. Прочитав одну газету, взявся за iншу, заглибився в статтю пiд
рубрикою "В сiмейному колi", як раптом на газету упала нечiтка тiнь.
Пiдзоджу голову, передi мною - Онищенко. Це зовсiм не той чоловiчок, який
сидiв у мене в готелi. Вiн i далi сну свою ниточку, але сну дуже мiцно.
Вiн вимаху руками, його очицi блищать.
- Неймовiрна несподiванка! Виявля ться, i у вас тут дуже близькi
друзi. Нi, нi... Нехай покортить. Хвилинку покортить. Я зараз, миттю...
Вiн зника , а за хвилину з'явля ться в кiнцi але© з супроводi яко©сь
жiнки. У не© чорне, майже квадратне обличчя, монгольського прорiзу очi,
монгольський нiс, тверда чоловiча хода. Не просто тверда, а якась
особлива, вона пiдкида високо вгору колiна й аж пiдскаку , неначе iде
верхи.
Я вгадую в цiй жiнцi знайомi риси, до болю знайомi... Й не можу
вiдгадати.
вген Сидорович випереджав жiнку на три кроки й шепоче: "Ра©са Тирса".
Вiн або прочитав по мо©х очах, що я не впiзнаю жiнку, або побоявся, що не
впiзнаю.
- Райко! - кидаюся я вперед, викрикуючи це iм'я з перебiльшеним
ентузiазмом, штучно перебiльшеним, аж трохи фальшивим, i менi ста
соромно.- Райко, - кажу вже трохи спокiйнiше.
- Вiхтор! (у нас у селi кажуть Вiхтор) - лупить мене кулаком у груди й
обмацу за плечi - так обмацують доброго, загубленого, а тепер знайденого
коня.
Навiть коли б Онищенко не сказав, хто це, пiсля цього гупання я впiзнав
би ©© обов'язково. Це - Ра©са Тирса, Райка; нашi городи, городи наших
батькiв на Полинному лежали од вiку поруч, i ми з нею перекидалися в
просянiй соломi, а потiм знову стягували солому на купу, щоб не влетiло од
батькiв, i крали на сусiдських городах огiрки, i ловили в гарбузових
чашечках бджiл.
Райка, комсорг нашого класу, не скромниця й зубрильниця, а заводiйка,
призвiдця до багатьох кабепгiв, наша суддя i наша, хлопчача, суперниця на
кросах, лазiнню по канату, а також за шаховою дошкою. Вона справдi мала
хлопчачу вдачу, ще й вдачу запеклу, затяту, даремно нiкого не кривдила,
але й не давала скривдити себе. Вона водила нас на буряки та картоплю -
тодi в школi навчання починалося аж у листопадi, - на заготiвлю дров для
школи (дрова заготовляли самi учнi), й одного разу вивела з лiсу всi три
старшi класи, вивела пiсля того, як ми проблукали в туманi кiлька годин, i
потомилися страшенно, й настав холодний осiннiй вечiр, i розгубилися
вчптелi. Вона вiдтрутила фiзрука та директора школи, стала на чолi вже не
колони, а натовпу й повела за собою старою, зарослою чагарниками просiкою.
Вона знала, що некрасива, але не журилася тим. Принаймнi вдавала, що не
журиться, ще й пiджартовувала над собою. Вопа товаришувала з нами,
хлопцями, аж до закiнчення школи, й жоден з нас нiколи не провiв ©© додому
як дiвчину. Проводили тiльки як товариша. I я теж так само проводив ©©,
намагався не згадувати, як ми борюкалися в просянiй соломi. Я дружив з
iншою дiвчиною, i Райка схвалювала мiй вибiр. Який же тiсний свiт!
дивно, що вiн...
В цю мить я вiдчуваю, як моя права нога втрача опору, спалаху перед
очима свiчка. I я лечу в грузьку пiтьму. Скрикую й прокидаюся. Й потiм
довго лежу з розплющеними очима. Здебiльшого я чомусь прокидаюся само в
цьому мiсцi. На тiй самiй сходинцi, на якiй спiткнувся вiн. Хоч, якщо
сказати правду, це й не сон, швидше це марення. Нi, й не марення. Це таки
мрiя... Повернута назад. Я свiдомо й палко розробляю цей сюжет. Якби я мав
письменницький хист, я написав би цiлу повiсть. I виповiв би в нiй
все-все. Й те, як ми ©хали на Укра©ну, i як збудували на Угорському,
неподалiк вiд Аскольдово© могили, два будиночки, один схожий на фiнський,
а другий - за його, Тарасовим, малюнком, i як жили там, i як ходили один
до одного в гостi. I навiть як вудили разом рибу. Заповзятий рибалка, я
захопив цi ю пристрастю i його. Особливо гарно нам малося в одному,
облюбованому мною ще до того, як Днiпро затопило Ки©вське море, мiсцi. Я
не пам'ятаю кращих лукiв - широких, як море, барвистих, як вiнок на головi
наречено©, кращого Днiпра - повноводого, задумливого, свiтлого, такого
високого неба, з якого потоками спада жайворонкiв спiв i на широке плесо
осiда сонячний пилок. Ми брели в травах, а вони хилилися й круто, неначе
дикi конi, вигинали високi гриви, й падали долу, й тодi нам здавалося,
нiби щось невидиме бiжить по них. А потiм ми лежали на горбочку пiд кущем
таволги, дивилися на Днiпро й розмовляли. Скiльки ж то перебалакали
всього! А про що говорили - вiдомо, як казали в давнину, лише боговi та
нам двом.
Свiй сюжет, свою мрiю я переповiв дуже коротко, вiн ма безлiч
вiдгалужень i варiантiв, але завжди закiнчу ться вибухом, трiумфом,
торжеством того, за що страждало поетове серце. Його хвороба у наш час
описана в численних статтях i навiть книжках, але жодна книжка безсила
пояснити, чим же ще, окрiм звичайно© людсько© кровi, воно було наповнене:
мабуть, то найбiльша та©на свiту, можливо, завдяки тiй та©нi усi ми живемо
й посува мося кудись. Одначе до трiумфу я чомусь доходжу дуже рiдко, то
вже ста на завадi мiй лiкарський реалiзм; та й вельми довга до того
дорога, наша розмова течеться безкiнечно.
Менi ©© вистачить до свiтанку.
День сьомий i восьмий
Я прокинувся розбитий, втомлений, iз дзвоном у вухах. Непри мна це рiч
- дзвiн у вухах, - хоч Сенека й прославив його у вiршах. Замовив термiнову
розмову, з' днали через двадцять хвилин. Люба була, що ясочка.
- Мо© дорогенькi, мо© нещаснi, як ви там? Вiтьок, ти дуже втомився?
- Де ти була вчора увечерi?
- На репетицi©. Готу мо нову програму.
- А позавчора? А позапозавчора?
- Всi вечори на репетицiях. Я так стомлююся, так стомлююся... Григорiй
Кирилович каже...
- Нас не цiкавить, що каже Григорiй Кирилович, - грубо перебив я. -
Един хотiв (пiдключаю Едика), щоб ти сходила до Миколи Стратоновича i щоб
вiн розв'язав нам задачу. Двi задачi. Бери ручку та папiр. Швидко.
Записуй. I подзвони нам одразу.
Я продиктував задачi й поклав трубку. Люба подзвонила через двi години.
Вiдповiдi записував Едик.
Решту дня я займався господарством. Прибрав у кiмнатi (Едик кида речi
куди попало, потрiбно спецiальну поко©вку, щоб доглядала за ним), у
холодильнику, вистояв у черзi пiвкiлограма ковбаси, купив чаю, кави,
молока та кефiру, сходив до перукарнi, бо зарiс, як парафiяльний дячок.
В перукарнi я дав карбованець "на чай" - нехай знають провiнцiю!
Повертаючись до готелю, на розi, за газетним кiоском, трохи не
зiштовхнувся з чоловiком у бiлому халатi бiля вагiв. Лiвий рукав у нього
був заткнутий у кишеню. Звичайнi ваги на мiськiй вулицi, щоб кожен мiг
перевiрити, чи не набира зайвi кiлограми. Ще он висить силомiр -
вимiрювати мускульну силу.
Бiлi ваги i бiлий вагар нагадали щось, чорний жучок випустив кiгтики.
Не жучок, а жук! У мо©й уявi вiн асоцiю ться з великим потворним
жуком-рогачем. В дитинствi нам казали, що вiп душить курчат. Дурпипя,
звичайно, али ми вiрили.
Нi, нi, й оцей жук - дурниця. Та й менi нема коли про таке думати. Ось
зараз сам собi доведу, що отой жук - звичайна помисливiсть.
Я став на ваги. Сiмдесят п'ять.
Нервуюся. I харчування не регулярне.
А кiгтик угруз глибше. I вже бiльше не ховався.
Зненацька вiдчув втому. Опустився на лавочку пiд молоденьким каштаном.
Тут сидiли двi жiнки й чоловiк, з вигляду - теж при©жджi. Тiльки це -
великi котики, i по-провiнцiйному не моднi черевики - й зафiксувала увага,
зафiксувала майже механiчно - мо© теж не моднi. А думка буравилася кудись
глибше. До серцевини, яка дуже часто виявля ться трухлявою. Що ж, мабуть,
настав час пiдбити хоч якийсь баланс: плюс, мiнус. I що залишу в остачi?
Читав не раз, що саме цим найдужче переймаються люди в отакому ось, як
мо , становищi. Чомусь не переймаюся.
"Ми - тiльки порох i тiнь". I нiчого я не залишу. Тобто не залишу на
особистому балансi нiяких накопичень. Збудував новий корпус лiкарнi,
розпочав ще один, але ж будували ©© буду мо ми разом! Промацав
кiльканадцять тисяч пульсiв i тi писав кiлька бочок лiкiв... ©х прослухав
би й виписав хтось iнший. Може, я прослухав трохи краще за декого?
Можливо. Признатися, навiть тепер при мно думати, що виконано гибiль
всяко© роботи, i викопано добро. Боргiв я но лишаю. Колись, добiгаючи
думкою до захованого в iмлi останнього дня, коли чорний вiтор здмухне iз
гiлки останнiй пожовклий листочок, я теж думав про пагiнцi. Втiшався
синами... Тепер ось... чомусь не хочеться думати й про це. Одначе довести
до кiнця розпочато мушу, iнших великих справ у мене немая.
Едик лежачи - ноги на спинцi лiжка - розв'язував задачi. Я строго
перевiрив, чи всi, визначенi на сьогоднi, задачi й приклади вiн розв'язав.
Я бачив, що сво©ми перевiрками, сво©ми нотацiями ("вчи, вчи") настирився
йому, що вiн позасвiдоме може зненавидiти мене за ц ,_ але не зважаю.
Нехай лiпше... ненавидить i поступить, анiж пе поступить i любитиме. Та й
ненависть вiд невдачi все одно пролл ться на мене. Я це почуваю.
Але й Едик сутужив з усiх сил, я бачив у його очах незнану ранiше
твердiсть, затятiсть, розумiння вiдповiдальностi моменту. Я вловлюю це з
його очей, менi навiть трохи його шкода, але... шкода й ще чогось. Менi
страшно, якщо вiн не поступить, i соромно, якщо поступить.
Стою на порозi вiтальнi й розмiрковую отако, й зда ться менi: щось у
мо©х мiркуваннях правильне, а щось неправильне. Менi мовби щось одкрилося,
в тому, що мене оточу , але одкрився тiльки красчок запони, хтось менi
шепоче - ступи ще крок, шарпони, а я чомусь не зважуюся.
Я проганяю ту думку й надолужую роботою. Я взагалi працьовитий, як
чорт, це не хвастощi, не похвальба, будь-яку роботу я виконую сумлiнно i
почуваюся кепсько, поки не завершу ©©. Для мене результат важить дуже
багато, але не тiльки вiн. Я не хочу сказати, що робота завжди приносить
менi насолоду й що працювати для мене - найприроднiший стан, не можу також
сказати, що я виконую роботу од свiдомостi принести користь суспiльству
(хоч в кiнцевому рахунку i цей момент дуже важливий), я таки роблю для
себе, для себе й сво © родини, але нiчого бiльшого в життi я не знаю, а
знаю iнше - тiльки робота трима нас на свiтi, тiльки завдяки ©й ми
трима мося купи. Ми часом i втомлю мося на нiй, i проклина мо ©©, й
при©да ться вона, - ох, при©да ться на свiтi все, навiть звання академiкiв
i маршалiв, нудьга губить на землi дев'ять десятих добрих починань, - але
чогось iншого ми не ма мо й нiколи не матимемо. Менi вельми при мно, коли,
наприклад, вдалося додумати щось, над чим довго морокували в лiкарцi всi
разом, i не тiльки вiд тi © поваги, яку вичитую в очах колег, ще менi
при мнiше (хоч це бува й рiдко) прийти додому ранiше за всiх, приготувати
обiд, помити на кухнi та в коридорi, а самому скромненько сiсти десь у
кутку iз течкою i вдавати, буцiм заглиблений у читання паперiв. "Ой, як
смачно пахпе! - Люба. - Що це, смаженя?" - "Ану тягни ©© на стiл", - Едик.
"Нашому батьковi йти б у кухарi. Його ресторан процвiтав би", - невiстка.
Й тече, розтiка ться по душi лей, хоч я й далi вдаю заклопотаного, махаю
рукою: "Ах, вiдчепiться". То дуже при мнi хвилини. Але ось зараз я
передумую ©х, передумую холодно й не знаходжу, розумом но знаходжу ©© них
тi © втiхи, яку знаходив ранiше. Звичайно, потрiбно робити людям добро,
близьким - насамперед. Але чи потрiбно присвячувати ©м усе сво життя до
решти? Сакраментальне питання. Вдома за стiною живе мiй товариш i колега,
завiдуючий отолярингологiчного вiддiлення, у цього - внук, вони з дружиною
побожеволiли на ньому й вiддають себе тiльки йому. Внук - справдi втiшний,
i потрiбпiший дiдовi та бабi бiльше, нiж батькам (батьки зайнятi собою i
iншими особами протилежно© статi), але вони ну просто пластаються перед
ним. А вiн виросте... Виросте й стане ледацюгою, сутяжником, а то й
бандюгою. Куди вбули вашi ще но зовсiм похилi лiта, енергiя, сили? Адже ви
могли насолоджуватися життям - ходити в гостi й приймати гостей,
подорожувати, як подорожують всi оцi iноземцi, садити квiточки й
милуватися ними i просто робити щось хороше. Звичайно, тiшити внука - теж
насолода. Та й так уже запрограмувала природа, що нам це бiльше до серця,
нiж порожнi мандрiвки. Але теоретично...
Теоретично - кобила, а практично - не везе. Я почуваю, що сам люблю
внука, якого... в мене ще нема .
Дiтей, а значить внукiв не хочуть з багатьох причин. люди, якi
бояться взяти в себе ще чиюсь долю, нести ©© в собi. Вони ледве впоруються
зi сво ю. Такi люди не можуть бути лiкарями, на лiкарях завжди висять
десятки доль. Ну, таким ще можна пробачити ©хнiй его©зм. Вiн - зi страху.
на свiтi люди, якi живуть тiльки для себе. Хапають усе, що
трапля ться пiд руку, гризуть, кусають., надкушують, лижуть, топчуть у
себе й пiд себе i бiжать галасвiта, не знати куди. Вони женяться й
переженюються, i ©м не болять покинутi дiти, не сняться ночами, не
простягають до них рученята, вони намагаються й алiменти на них не
платити, i тратити все, що заробляють з необхiдностi та крадуть по
спритностi, на себе та на тимчасових партнерiв або партнерок. Лихо, бiда -
таких спритникiв ста все бiльше й бiльше. I нiякi лекцi© - мiльярди
мiльярдiв слiв, нiякi книжки - гори книжок,- не можуть утримати ©х вiд
пiдлоти. Я не осуджую тих, у кого не вдалося життя, я осуджую споживачiв
насолод. Вони гублять людський рiд.
За вечерею Едик раптом менi каже:
- В комiсiйному на Свердлова продасться радiомаганiтофон. Байфонiк.
Байфопiчна музика.
- Звiдки ти зпа ш? - дивуюся я.
- Йшов з консультацi©, бачив. А пiд магазином хлопцi торгують музикою.
Платiвками iз рiзними записами. Обалдiти можна, - i враз посмiхнувся.-
Юринди усiляко© там теж чимало. Ловлять на гачок простачкiв.
- А що таке байфонiчна музика?
- Та... Ну й мастадонт ти. Об' мна. Купиш, як поступлю?
- Ще треба поступити. Та й вiн, мабуть, кошту шаленi грошi.
- Дорога штукенцiя. В гуртожитку можуть украсти. Нi, не треба.
Вiн уже впевнений, що поступить.
- Поступиш, закiнчиш, заробиш грошi й купиш, - невiдь звiдки
пiднiма ться в менi протест.
Едик дивиться на мене з усмiшкою. Тепер це зовсiм iнша усмiшка. Скiльки
в нього ©© вiдозмiн? Враз його обличчя ста серйозним.
- Та ти, мабуть, ма ш мене за примiтива. Я таким жучком, як цей
Сидорович, не стану. I таким, як Васильович. Хоч цей i кращий.
Отже, Едик ©х осуджу . За вiщо вiн ©х осуджу ? За те, що не стали
хорошими фахiвцями сво © справи, видатними людьми, за те, що не зробили
кар' ри, лишилися на нижнiх приступках сходiв, якi ведуть угору, за тс, що
вони... Нi, за те вiн ©х не осуджу . В цьому я вже майже переконаний.
Яким же ти будеш? - зрина в менi запитання.- Скiльки сходинок ти
здола ш? О, ти, мабуть, здола ш багато, зiйдеш високо. Я бачу впевненiсть
у тво©х очах, якусь важку твердiсть i затятiсть. Впевненiсть i затятiсть -
це добре. Впевненiсть i затятiсть... Ти почнеш брати сходинки ще у вузi. Я
читаю це по тво©х очах, хоч i по знаю, звiдки це в тобi. Ти не будеш
оглядатися й розглядатися по боках. Вгору i вгору. Звiдки це в тобi? Невже
пiд мене? Адже я також мрiяв про високi гори. Одначе, менi зда ться, мрiяв
трохи не так.
Я вiдриваю погляд од вiкна, струшую головою i неначе прокидаюся. Ну й
розгулялася ж у мене фантазiя!
Дзвонить телефон. Трубку бере Едик. Тиче пальцем собi в груди, мовляв,
це менi. "А то ще б кому", - думаю я. Дзвонить Катя. Я вихожу до спальнi.
Туди долинають тiльки окремi слова. "Слухаю, за ць... Пам'ятаю, моя
дорога... Скiльки ©х? Золотенька".
Я думаю про те, що багато слiв утратило свiй первiсний змiст, що
вимовляють ©х легко, майже бездумно, й так само легко, як пiр'я, як пух
вони пролiтають над нами. Мепi вда ться, ми позичили ©х через кiно, через
книжки в далеких кра©нах. "Дорога, дорогий" у Хемiнгуея чи Ремарка нiчого
не означають, це нiби "Ей, ти", або "шановний". Очi кажуть одне, а губи
iнше, й це вже стало звичкою, сутнiстю душi. У нас цi слова мали цiну дуже
високу. Я так i не вимовив ©х батьковi та матерi, хоч це й справдi
найдорожчi для мене люди, коли я думаю про них, вошi в мо му серцi, але
випустити ©х з губiв я соромлюся, i тато та мама знають це. Та й цей
закрiй пiшов од них, вони мене теж нiколи не називали "дорогим",
"золотесеньким", "котиком" чи "зайчиком", здебiльшого навпаки -
"басурманом", "тюхтi м" або "зiрвиголовою", ось тодi й для них слова
втрачали первородний змiст, вони в них не вiрили, i жодного разу не
крикнули "будь ти проклятий" чи "щоб ти здох", бо то - насправжки, то е -
прокляття, якого вони не пробачили б собi. А моя дружина перекида ться iз
синами цими словами, мов крем'яхами, у гнiвi нона вигуку ще й по таке.
Навiть у хвилини сво © найбiльшо© закоханостi я не сказав Любi "дорога",
"найдорожча", я неначе розумiв, що тодi доведеться казати ©х все життя, а
цього я не мiг. Iнодi менi зда ться, що нинi взагалi дуже багато слiв
втратило сво первiсне значення а чи страшенно полегшали. Ми нагорта мо
цих слiв цiлi бархани, вдома, па роботi, з трибуни. Ну хто сьогоднi
вiрить, що порошок для миття ванн, унiтазiв та раковин справдi
"Унiверсальний", та ще й "супер", що нова зубна паста - "Екстра", що
пральний порошок щось ма вiд лотосу, а мастика для пiдлоги вiд iншо©
найцiннiшо© квiтки - едельвейса. А що ми залиша мо нащадкам, як
називатимуть вони сво© мастики та вакси - надекстрами? Сексбомба,
супоркохання, а вони й на поганеньке залицяння не тягнуть. Надшвидкiсть,
супербомба... Отут вже не хочеться розпросторюватися мрiями у майбутн . Бо
надшвидкiсть - це й швидко спалена нафта, швидко зрiзаний лiс, дочасно
розсмиканi нерви. Нi, не можна так легковажно кидатися словами, надто вони
девальвуються в наш час. Як тi ж значки, якi колись я збирав сам, художнi
чеканки - зробили штамп й завалили ними всi крамнички. Всесвiт, космос,
безмежнiсть - з усiма цими словами ми стали на "ти". Комашка, яка сидигь
на раптовi черевика пасажира трансатлантичного лайнера, на "ти" з
лайнером.
Едик скiнчив розмову. Я вийшов до вiтальнi. Син тримав у руках
папiрець, на ньому були записанi якiсь лiтери та цифри.
- Наших аж семеро поступа в Ки вi, - повiдомляв вiн. - I Борис - теж.
Передумав. Хотiв у Харкiв... Тут у нього тiтка.
З Борисом Едик дружив. Не дружив - приятелював. Справжнiх друзiв у
нього не було. Це вельми мене дивувало. Я не мiг без них прожити й одного
дня. Ми разом розв'язували задачi, рiзалися в шахи, ходили на лижах у лiс,
сварилися й мирилися. Прийшов з школи, по©в не по©в, за книжки, за шапку -
й гайда. Мати: "Куди ти?"- "До хлопцiв". - "Давно бачилися?" Або: " ж, ©ж,
чого задира ш голову. Нiкуди твiй Микола не дiнеться. Нехай посвистить".
Бувало, ми загиджувалися за шахами або книжками допiзна, й тодi батько або
мати приходили заганяти мене додому. Траплялося, я й заночовував у когось.
Або хтось iз хлопцiв заночовував у нас. Якi то були вечори! Ми залазили на
пiч (а то ще й завiшували ©©), ставили каганчик на комин, i шепотiлися, й
пирскали в кулаки, й верещали, i мати, бувало, втихомирювала нас вiником.
А вночi - заблукували на печi. То якась мана, та мниця: цiлi поколiння
майбутнiх орачiв, во©нiв, пiлотiв, геологiв заблукували на печi.
До Едика хлопцi приходили вряди-годи. Вмикали магнiтофон, про щось
лiниво перемовлялися. Це - взимку i восени. На лiто вони взагалi
розлiталися, як горобцi. Хiба що заникне Борис.
Я не вельми часто бував у школi, в якiй вчився Едик. I знаю не всiх
його однокласникiв. Вчителi кажуть: сильний клас. Четверо медалiстiв. Три
чистих i один не чистий. У сина начальника райсобезу медаль не чиста.
Директор школи в цьому роцi виходить на пенсiю. Про це менi зi смiхом
розповiдали на випускному вечорi. За столом поруч зi мною сидiв заступник
завiдуючого мiськздо-роввiддiлу Прокопчак, батько ще одного Едикового
приятеля - Iгоря. Вiн намалював майбутн свого сина так упевнено i ясно,
що я здивувався й подумав: а що ж робити самому Iгоревi. Iгор поступав до
фiзкультурного iнституту (ще в першому класi батьки вiддали його в групу
до вiдомого тренера по стрiльбi з лука, нинi Iгор - кандидат у майстри
спорту), на другому курзi вiша лук на цвях i переходить на факультет
лiкувально© фiзкультури. По його закiнченнi - поступа до аспiрантури,
тему дисертацi© батько вже намiтив. Там взагалi найлегше захиститися.
Потiм вiн поступа на роботу до травматологiчного iнституту. Потiм...
На вечорi не було спиртного, але ми випили перед цим, i, мабуть, тому я
запитав у Прокопчака, чи не зна вiн, у якiй домовинi поховають Iгоря.
Пiсля того Прокопчак зi мною перестав вiтатися.
Я думав, що Едик зараз почне дзвонити хлопцям, i примостився з книжкою
бiля торшера. Нехай подзвонить, а потiм ми пiдемо на прогулянку.
Едик нiкому не дзвонив. Вiн складав акуратними квадратиками аркушi, на
яких були розв'язанi задачi.
- Нащо ти ©х склада ш? Ти розумi ш, якщо тебе впiймають iз
шпаргалкою... Та й просто... Я за свiй вiк жодного разу не скористався
шпаргалкою.
- Навпаки, колись тiльки й користувались шпорами.
- Ти не вiриш?
- Гаразд, та... Не пускай даремно пар. Я ©х не витягатиму.
- Для чого ж тодi заготовля ш?
- Так, для страховки. Почува шся певнiше.
Менi прикро, що мiй син не розумi , що користуватися шпаргалками -
аморально. Окрiм того, я потерпаю, що одним отаким папiрцем вiн може
зруйнувати все. Але не можу ж я сказати йому цього. Едик дивився на мене.
Зда ться, вiн щось зрозумiв. Хоч не знаю, що саме.
- Я ©х не вийматиму, - ще раз каже вiн. Ми стояли з ним на високому
березi Днiпра в парку Слави й дивилися в сизу далечiнь. Мiрiадами бiлих i
жовтих вогнiв сяяли внизу молодi житловi масиви, горiли червонi й синi
рядки реклам та гасел на готелях та iнших високих будинках, звивалася по
мосту гусениця по©зда метро, витрiщалася незмигними баньками-фарами.
Внизу, од дороги, повiвало випарами автомобiльних газiв. Люди, якi стояли
бiля пас, говорили про лiнiю метро в кiнцi мосту, вiхто не знав, чому вона
звива ться, а не йде прямо вздовж дороги. Я не знав теж. I не намагався
розгадати цю загадку. Мо© думки були далеко-далеко, десь там, в полiськiй
сторонi, куди стелеться асфальтова траса. Там стоять важкi дубовi га© i
дивляться в небо синiми очима плес зарослi очеретом i ситнягом болота.
Останнi чистi очi планети. Там пiд ногами вгина ться, пружинить древнiй
мох i трубить в свою не позичену дуду одуд: "Ху-ду-ду, ху-ду-ду!" До тих
болiт не ведуть асфальтованi стежки й не всi галявини в лiсi обтоптанi. Ми
ще не все вибрали звiдти. Ще не передихали, не перегнали по кiлька разiв
через легенi повiтря (оцим повiтрям, яким дихаю зараз я, дихали ота он
красуня, i отой алкаш iз сизим носо'м, i отой астматичний дiд з бородавкою
пiд бровою), ще не вибрали очима з листя зелену ярiсть кольорiв, не
закоптили зорi над сво ю головою. Ми чуду мося власним вiдкриттям, охка мо
й охка мо бiля пово© форми кузова автомобiля, а там мiльйони лiт сто©ть у
болотi качалочка й висить на гiлцi жолудь, просто й нiжно окреслений
довершеною рукою природи.
Може, змiнити форму жолудя?
На яку?
Там, за сизою iмлою, мо соло, мо мiсто, моя улюблена робота, мiй дiм,
мо© книги... Я кожного дня думаю про свою роботу. Зараз лiто, у розпалi
ремонтнi роботи... Ми перебудову мо, робимо нову пiд'©зну дорогу. Як вони
без мене обходяться? Нинi доводиться все вибивати - кожен кiлограм цвяхiв,
кожен центнер асфальту...
I знову входжу до свого будинку, до свого затишного кабiнету.
А може, це не твiй дiм? - знагла б' у мозок пiдступна думка.
Втiкаю од не©, переводжу погляд на Едика. Вiн сто©ть, зiпершись обома
руками на кам'яний бордюр, його ледь пiдведене вгору обличчя мовби
закам'янiло, погляд пронизу далечiнь, в очах вiдбилися розсипи вогнiв, i
Днiпро, й мiсто з жовтими лiхтарями. I в той же час менi зда ться - Едик
не бачить нiчого. Зненацька менi на думку сплива "Батечко Горiо",
кiнцiвка твору, де Растiньяк кида згори виклик Парижу: "Я або ти". Може,
й Едик... Щось менi пiдказу , що вiн не прости милу ться ятривом вогнiв. Я
знаю - син честолюбний неймовiрно.
Свого часу я часто стояв на ки©вських горбах.. Це взагалi улюбленi
мiсця студентiв. Проте бiльшiсть шукав тут знайомств iз дiвчатами, а не
мети житiя. I рiдко хто дума про той виклик. У мене теж не вистачило
смiливостi на нього. То був напiввиклик. I мiсто вiдчуло це й вiдкинуло
мене на далеку периферiю.
А справдi, що коли б я кинув цей виклик на всю силу? Змiг би приборкати
це схарапуджене мiсто? Для цього два шляхи: безоглядна смiливiсть,
титанiчна праця й талант, i... невпинна робота гострими лiктями, вдавана
смиреннiсть текучо© душi. Текучо©, як кульова блискавка. Адже вона може
просмоктуватись навiть у дiрки для ключiв. Я не мав тако© душi й не мав
таланту та сили на титанiчну працю.
Я нiби й не невдаха. Хоч саме невдахи найдужче хвилюють мене. Звичайно,
не тi, якi все життя прокачалися на канапi з книгою в руках, лiниво мрiючи
про вiдкриття давно вiдкритого. Мене хвилюють такi люди, нк Шеклтон i
Левандевський. Котрi в тяжкiй борнi з примхами долi по досягли пiвградуса
до омрiяно© точки й залишилися для нащадкiв майже невiдомими. Хтось iнший
обiгнав ©х на нiвградуса. Може, це якесь самовиправдання? Нi. Я на тi
пiвградуса не важився. Просто дуже кривдно, коли по збува ться мрiя.
Хоч... Найбiльша досягнута мрiя - це неначе черевики, якi вдалося вихопити
з черги, а вонi©, виявилося, тиспуть. Мрiя, яка збулася, втрача запахi© й
кольори. А от коли вона не збулася...
Повертаючись думкою до Едика, неясно вiдчуваю, що в ньому теж нема
отого титанiчного заряду, який кида , цiною життя, на штурм останнього
пiвградуса. Й тому мене не раду його можливий виклик.
День дев'ятий
Знову сиджу на лавочцi бiля iнституту. Провiвши Едика, я по©хав у
готель, а потiм вернувся сюди. Добро, що на цю лавочку не посяга ще хтось
iз батькiв. Здебiльш вони тирлуються на майданчику бiля сходiв. тут
поваж нi мотрони з високими зачiсками i сiльськi тiтусi в накинутих на
плечi квiтчастих, гарусових хустках (переважно головихи) та безлiч
усiлякого iншого люду. Одного абiтурi нта пiдвозить чорна "Волга", й з не©
бiла ручка з блискучою каблучкою заспокiйливо маха абiтурi нтовi. В цю
мить ми всi солiдаризу мося мiж собою проти цi © ручки.
Зараз - без чвертi година. Едик сказав, що складатиме екзамен десь пiд
кiнець. Прочитав одну газету, взявся за iншу, заглибився в статтю пiд
рубрикою "В сiмейному колi", як раптом на газету упала нечiтка тiнь.
Пiдзоджу голову, передi мною - Онищенко. Це зовсiм не той чоловiчок, який
сидiв у мене в готелi. Вiн i далi сну свою ниточку, але сну дуже мiцно.
Вiн вимаху руками, його очицi блищать.
- Неймовiрна несподiванка! Виявля ться, i у вас тут дуже близькi
друзi. Нi, нi... Нехай покортить. Хвилинку покортить. Я зараз, миттю...
Вiн зника , а за хвилину з'явля ться в кiнцi але© з супроводi яко©сь
жiнки. У не© чорне, майже квадратне обличчя, монгольського прорiзу очi,
монгольський нiс, тверда чоловiча хода. Не просто тверда, а якась
особлива, вона пiдкида високо вгору колiна й аж пiдскаку , неначе iде
верхи.
Я вгадую в цiй жiнцi знайомi риси, до болю знайомi... Й не можу
вiдгадати.
вген Сидорович випереджав жiнку на три кроки й шепоче: "Ра©са Тирса".
Вiн або прочитав по мо©х очах, що я не впiзнаю жiнку, або побоявся, що не
впiзнаю.
- Райко! - кидаюся я вперед, викрикуючи це iм'я з перебiльшеним
ентузiазмом, штучно перебiльшеним, аж трохи фальшивим, i менi ста
соромно.- Райко, - кажу вже трохи спокiйнiше.
- Вiхтор! (у нас у селi кажуть Вiхтор) - лупить мене кулаком у груди й
обмацу за плечi - так обмацують доброго, загубленого, а тепер знайденого
коня.
Навiть коли б Онищенко не сказав, хто це, пiсля цього гупання я впiзнав
би ©© обов'язково. Це - Ра©са Тирса, Райка; нашi городи, городи наших
батькiв на Полинному лежали од вiку поруч, i ми з нею перекидалися в
просянiй соломi, а потiм знову стягували солому на купу, щоб не влетiло од
батькiв, i крали на сусiдських городах огiрки, i ловили в гарбузових
чашечках бджiл.
Райка, комсорг нашого класу, не скромниця й зубрильниця, а заводiйка,
призвiдця до багатьох кабепгiв, наша суддя i наша, хлопчача, суперниця на
кросах, лазiнню по канату, а також за шаховою дошкою. Вона справдi мала
хлопчачу вдачу, ще й вдачу запеклу, затяту, даремно нiкого не кривдила,
але й не давала скривдити себе. Вона водила нас на буряки та картоплю -
тодi в школi навчання починалося аж у листопадi, - на заготiвлю дров для
школи (дрова заготовляли самi учнi), й одного разу вивела з лiсу всi три
старшi класи, вивела пiсля того, як ми проблукали в туманi кiлька годин, i
потомилися страшенно, й настав холодний осiннiй вечiр, i розгубилися
вчптелi. Вона вiдтрутила фiзрука та директора школи, стала на чолi вже не
колони, а натовпу й повела за собою старою, зарослою чагарниками просiкою.
Вона знала, що некрасива, але не журилася тим. Принаймнi вдавала, що не
журиться, ще й пiджартовувала над собою. Вопа товаришувала з нами,
хлопцями, аж до закiнчення школи, й жоден з нас нiколи не провiв ©© додому
як дiвчину. Проводили тiльки як товариша. I я теж так само проводив ©©,
намагався не згадувати, як ми борюкалися в просянiй соломi. Я дружив з
iншою дiвчиною, i Райка схвалювала мiй вибiр. Який же тiсний свiт!