- Ну... тепер всi розлучаються.
Вона знову дивилася в стелю.
- Мiй чоловiк i моя дочка загинули...
В мене по тiлу побiгли холоднi мурашки.
- Як це сталося? - запитав я, бо що ще мiг запитати.
- Купалися в морi. Був шторм. Невеликий. Чотири бали. Вiн узяв дочку на
руки, стрибав з нею в хвилях, ©й було десять рокiв. Його збило хвилею...
Очевидно, вiн шукав ©©... I вже не виплив сам.
- А ти? - одважився я що на одне запитання.
- Яв той день не пiшла на море.
Тугий холодний обруч стиснув мо© груди. Всi мо© думки розгубилися, в
головi стояла холодна каламуть. Крiзь не© пробився здогад, що тодi вона й
зiйшлася з Марi ю, прихилилася до не©. Не знаю, чому я так подумав. Iнна
сiла, тримаючи простирадло на грудях.
- Одвернися. Я одягнуся.
Ми пили каву, i ©ли принесений мною вчора торт, i перемовлялися про
щось дрiбне, сторонн . Я вiдчув, як нас мовби щось рознесло у два
протилежнi боки, так розносить, розламавши навпiл, одну крижину рiчкова
течiя, я не мiг пояснити, чому так сталося й що ж роздiлило нас. Зда ться,
я не припустився нiяко© нетактовностi... Крiм хiба тi ©, що не знав, не
розпитав нi в кого ранiше про Iннину трагедiю. Ми не сердилися одне на
одного, не почували й тiнi неприязнi, просто ми не могли розмовляти в
попередньому тонi. Мабуть, щоб перебороти цей бар' р, потрiбно багато
часу. Адже я тiльки тепер зрозумiв, що Iнна важко торувала сама собi шлях,
що вона жiнка мужня й талановита i, очевидно, сприймала всi отi мо©
баляндраси з невеликою дозою гумору та скидкою... на мою провiнцiйнiсть.
Кохання тако© жiнки потрiбно завойовувати довго й терпляче. А може, мене
пригнiчувала думка, що я прийшов до Iнни не з велико© вiдваги, на яку мене
кинуло палке кохання, для якого нема перепон, що це не кров бризнула iз
зарубцьовано© рани, а прокапотiли затру нi ©ддю злостi сльози. Я прибився
сюди, аби погамувати самолюбство... самолюбство рогоносця? Що пал мiй - не
пал любовi, а вогонь помсти? Тепер ми з Любою квити? Це мене привело до
Iнни? Нi, не це. Воно тiльки... додало смiливостi. Мовби дали дозвiл... I
це потьмарю радiсть того, про що мрiяв, марив стiльки рокiв, а точнiше -
фантазував. Усi ми живимо фантазiями.
Радостi справдi нема , якась гiркота, неначе по©в травм з полипом.
Звiдки таке порiвняння? Трава - прiсна, а полин - гiркий. I це знову
властивiсть мо © вдачi - прихмарювати сопочко, яко так рiдко загляда до
вiкна. Цi ю думкою я ображаю й Iпну. Але прогнати ©© не можу. Якби все це
сталося ранiше, з великого кохання, я був би щасливий i страждав безмiрно.
О, я вмiю страждати, може, це дине, що я вмiю. Страждати за себе, за
Любу, за дiтей, за родичiв, за знайомих i отруювати теплi погожi днi. Але
таки досить. Нинi у мене серйознiшi пiдстави для страждань. Коли я
закiнчив важку для мене процедуру зав'язування галстука, Iнна пiдiйшла до
невеликого однотумбо вого столика, вiдчинила верхню шафу й дiстала звiдти
невелику синю папку.
- Тебе не обтяжить, якщо дам тобi почитати оцей опус? Це - два роздiли
з мо © докторсько© дисертацi©. Основнi роздiли.
- Якщо я щось зрозумiю...
- Це - в обмiн... Я читала твою книжку. В цiй мо©й роботi одна
думка... Одним словом, почитай.
При мне тепло розлилося менi в грудях.
- Я прочитаю швидко. Менi зараз робити нiчого.
...Едик у мене нi про що не запитував. Вчора по телефону я йому сказав,
що здибав старого товариша й переночую в нього. Едик гортав пiдручники, а
я читав Iннину роботу. Iнодi Едик що-небудь запитував у мене, i я йому
вiдповiдав, але вiдривався вiд Iннино© роботи знехотя, вона захопила мене.
Я читав дослiдження про вживання хiмiчних препаратiв у медицинi, й знову
по-новому бачив Iнну, я якось особливо вiдчув, що кожен абзац писала вона,
перед оцим реченням, мабуть, довго сидiла замислена, а оцi пiдрахунки
робила ранiше, а це слово виправила в поспiховi на iнше. Незвичайна
жiнка... I не випадково вона вибрала собi в подруги Марiю.
Я не помiтив, що давно не читаю, а думаю про Марiю, про Iнну, про ©хню
дивну дружбу, про Iннину квартиру, намагаючись розгадати по нiй ©©
хазяйку.
У мо© роздуми ввiрвався телефонний дзвiнок. Кiмнатка в нас маленька, i
його дзеленчання наповнило ©© по вiнця в одну мить. Я пiдняв трубку, в нiй
пролунав голос вгена Сидоровича. Той голос був такий нерiшучий i
тоненький, що, здавалося, вiн ось-ось перерветься, пересохне, як пересихав
кволий струмок лiтньо© пори.
- Я не хотiв дзвонити... А потiм подумав... Щоб не було несподiванкою.
Ваш син може розгубитися на наступному екзаменi. Лiпше все знати ранiше.
- Що трапилося? - грубо обiрвав його я.
- Сам не розумiю. Ваша землячка... Одним словом... поставила за твiр
трiйку.
Я не знаю, чого мене так приголомшили Онищенковi слова. Адже вважав, що
менi вже байдуже, якою буде решта оцiнок в екзаменацiйному листку Едика.
Менi здавалося, я навiть хотiв, аби вiн зрiзався. Тодi б все стало на сво©
мiсця. Так, буде вдома буря, а я скажу... Скажу, що було б переспати ще з
кимось, що ж ти плуталася тiльки з одним. Гнiздився в мо©й головi й такий
варiант помсти. Але тiльки варiант. I дуже умовний. Насправдi я й далi
вболiвав за Едпка. I тепер сидiв, i трубка тремтiла в мо©й руцi.
- Як трiйка? - видихнув у трубку.
- Трiйка. Але ви не вiдчаюйтесь. Ще можна боротися... Аркадiй
Васильович вже зна . Ваша землячка...
- Iдiть ви к чортам собачим iз сво©м Аркадi м Васильовичем! - раптом
заревiв я.
Едик дивився на мене злякано. По його красивому обличчю розповзалися
бiлi плями. В одну мить вiн став маленьким i жалюгiдним, його очi блиснули
зрадливим блиском. Вiн розумiв, що це - катастрофа. Мотор вiдмовив, внизу
- лiс, лiтак ще летить, але летить вже тiльки по iнерцi©. При такому
конкурсi втрата одразу двох балiв - втрата всiх шансiв на вступ. "Ваша
землячка" - зринуло в мо©й головi. Так вилiта з води пущена з дна порожня
закоркована пляшка. Навiщо вона це зробила? Едик не мiг, просто не мiг
написати погано. Вiн краще за всiх у школi писав твори, ©х вмiщували до
стiнно© газети, посилали на районну i навiть обласну олiмпiади...
Руки мо© й далi тремтiли. Але тремтiли вже не вiд хвилювапия, а вiд
гнiву. Я висмикнув з кишенi записник, вигрiбав папiрцi з номерами
телефонiв. Не знав, для чого дзвоню, - щось змiнити вже неможливо, просто
хотiв сказати Тирсi найприкрiшi слова, якi запеклися в серцi.
- Рая?.. Ра©са Максимiвна? Це ви? Це ти?.. Я хотiв довiдатись... Мене
здивувало... Хто дзвонить?.. Вiктор... Вiктор Iванович Кириченко. - Я
замовк. Мовчала й Райка. Мабуть, мiй дзвiнок запопав ©© зненацька. По
довгiй хвилi вона тихо сказала:
- Я не могла... поставити йому бiльше. - Знову запала довга пауза. Я
вже опанував собою. В головi несподiвано майнуло: "На©вна чи дурна?".
- Розумi ш, я не можу в це повiрити, - сказав я. I раптом Райка
вибухнула. I я в одну мить почув голос колишньо© Райки, розвихрено©,
прямо©, як спиця, запекло©, тако©, якою пам'ятав отам у лiсi, в школi i
яко© тепер не хотiв пам'ятати.
- Нецiкава робота. Нещира. Просто - погана. Его©ст у тебе син, хитрун.
На полiтицi граб.
- По-мо му, за це трiйок не ставлять.
Райка мене не слухала.
- Вiн пише: "Кожного ранку, йдучи до школи, я кладу квiти на могилу
Кирпоноса..." А могила Кирпоноса тут, у Ки вi. Як вiн мiг класти на не©
квiти, йдучи до школи?
- Це ж образ, образ, - тепер кричу вже я. - Як ти не розумi ш. Яка ти
вчителька...
Ра©са враз притихла й сказала втомлено, але так само безкомпромiсно:
- Кон'юнктурник вiн, та ще й безграмотний. Вже в першому реченнi слово
"Союз" написав з маленько© лiтери. I ще... кiлька помилок. А потiм -
шпори. Всю руку обписав... Я не захотiла... Не захотiла тобi ганьби. Тут
набивався менi в допомогу з ручкою один шпиндик. То я його шугонула.
Я мовчки поклав трубку. Десятипудовий тягар упав на плечi, притиснув, i
я сiв на лiжко. Осiннiм листопадом крутилися в головi думки. I серед них
одна - твереза, холодна, гостра, мов колiйський нiж. Думка про те, що з
цi ю оцiнкою можна боротися. Особливо - при пiдтримцi... вгена
Сидоровича. Або й самому пiти до ректора. Кiлька помилок у
публiцистично-пiднесенiй роботi... Отже, ©х не так i багато. Скiльки
дозволя ться зробити помилок у такiй роботi? Якi дурницi лiзуть до голови.
Звичайно, Райка... Я й зараз не мiг примиритися з нею, i зараз у мо му
серцi стримiла проти не© гостра скалка, але ж вона... права. Я сам казав
Едиковi майже такi самi слова. I мiг же вiн написати про Чiпку та Грицька.
Була така тема: "Порiвняльна характеристика Чiпки та Грицька з твору
Панаса Мирного "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?". Ще вдома ми разом
аналiзували твiр Мирного.
- Що... таке? - запитав Едик. Його рот повело кутиками в боки, й Едик
був схожий на викинутого на берег пiчкуря.
- Ти користувався шпаргалкою? - в свою чергу запитав я.
- А вона впiймала, впiймала! - раптом закричав Едик i з його очей
потекли сльози. - Зараза монгольська, вонюча кобила... Стукотiла копитами
бiля дошки... "Пишiть спокiйно, не хвилюйтеся".
Я чомусь дивився на Едиковi руки. Вони були чистi, з пещеними нiгтями
на довгих пальцях, такi руки дуже подобаються дiвчатам. Едик ще вчора
позмивав з долонь цитати.
- Дуже багато граматичних помилок, - сказав я неправду. - Проте не все
ще втрачено. Треба готуватися до останнього екзамену. - Я не вiрив у те,
що кажу. - I вiдповiдати вагомо, спокiйно, впевнено. Покладатися тiльки на
себе. Предмет ти зна ш. - В кiнцi мiй голос став дуже схожим на голос
вгена Сидоровича, i я замовк.
Едик витирав кулаками сльози й з недовiрою дивився на мене. В цю мить
менi здалося, що вiн дивиться на мене в презирством i ненавистю.
- А чого не приходять цi самi?.. - раптом запитав вiн.
- "Жучки"? Д'iвопив же ось один.
- Дзвонив. Але не прийшов. А другого не видно зовсiм. Я мовчки стенув
плечима.
День сiмнадцятий
Я сидiв у Iнни й обговорював з нею роздiли, якi вона дала почитати.
Щойно я вiдкрив папку, вопа дiстала з ящика столу пачку "Кента". Сiрникiв
не було, вона пiшла за ними на кухню. На столi лежав Iннин капелюшок,
мабуть, скинутий в поспiховi. Я взяв у руки бiлий капелюшок, погладив
його. М'який ворс залоскотав пальцi.
Iнпа вернулася з сiрниками. Я бачив, як тремтiв у ©© пальцях вогни ©©
на кiнчику сiрника. Iнна хвилювалася, отже, приймала мою думку всерйоз, i
я аж запишався. Мене знову бентежила ця жiнка, бентежила якось особливо,
менi було тривожно й трiшки сумно. Очевидна рiч, пiсля того, як я сказав,
що йду до не©, вона мене чекала. Але як вона мене чекала? Чи хоче вона
менi сподобатися? Нi, таки не знаю. На нiй сiрий строгий костюм, бiла з
коротким комiрцем кофточка. На обличчi - трiшки косметики, коротке волосся
зачесане вгору й заколоте набiк. Менi дужо подоба ться така зачiска, вона
хвилююче оголю шию. Кiлька волосинок вибилося, вони здаються
беззахисними. Iнна вiдчула це й пальцями лiво© руки пiдiбрала волосинки.
Сама вона не зда ться менi беззахисною. Я подумав: той, кого кохала ця
жiнка, був або дуже щасливий, або дуже нещасний. Ще вчора увечерi я мiг ©©
про це запитати, але сьогоднi таке запитання пролунало б безтактно. Також
я думав про те, чи прийду ще коли-небудь у цю кiмнату. Не так, як зараз, а
без папки, як учора. Цього я не знав. Це залежало вiд не©, вiд мене й ще
вiд чогось, про що я _боявся думати й не мiг не думати. Менi здавалося, що
саме з цi ю жiнкою я вiдчув би всю повноту життя. Проте не був упевнений,
що змiг би досягти цього тепер. Ким би я був з нею? Вiктором Кириченком чи
чоловiком Iнни Стро во©? До речi, вопа залишила сво прiзвище, сполучивши
з прiзвищем чоловiка, я прочитав це на пайцi: Галицька-Стро ва. А може, ми
й тодi не були б щасливi? Перетворилися на суперникiв або завадило ще
щось. То не просто затерте пояснення: не зiйшлися характерами. Ми он з
Любою теж не зiйшлися характерами. Прожили життя й не зiйшлися.
Спiвiснували. Донедавна я тим вдоволь-пявся. "Залiз черв'як у хрiн та й
дума , що в свiтi нема нiчого солодшого".
"I все-таки, якби поруч зi мною була така жiнка, як Iнна, то, може б, i
я... то, може б, i я звершив щось значне в життi".
"Так-так. Якби щезли Емми, то щезли б i Нельсони".
А може, навпаки - саме через Емм ядра вбивали Нельсонiв, а мудрецi
ставали жалюгiдними примiтивами. Одначе менi такi крайнощi не загрожували
нiколи.
У коридорi задзвонив телефон. Я вже знаю цей дзвiнок. Дзвiнки, як i
людськi голоси, не схожi один на одного. Я по©ду й колись подзвоню зi
свого мiста по цьому телефону. Якщо... звичайно, залишуся живий.
Iнна пiшла й вернулася здивована: тебе. Я був здивований ще дужче, нiж
вона.
- Я нiкому не давав твого телефону.Вiд хвилювання в мене спiтнiла рука,
якою вхопив трубку.
- Слухаю.
- Тату, - пролунало в трубцi. - Тату, куди ти подiв кип'ятильник? Я не
можу його знайти. А потiм... дзвонила мама. Вона каже, щоб ти пiшов до
Аркадiя Васильовича. Вiн теж дзвонив i запитував, де ти.
Мене обпекло жаром. Менi здалося, я кручу в руках вузлик, а в нього
десятки кiнцiв, i я не знаю, за який ухопитися. "Звiдки вiн узяв Iннин
телефон? Чому Люба подзвонила вдень? Навiщо я Роговому?" Нижньою губою
злизав краплину поту над верхньою. Гарячково нишпорив у кишенях, вивернув
просто на тумбочку все, що в них було. Так, я забув Iннину вiзитку з
написом губною помадою "Заходьте обов'язково" бiля телефону. А може, вiн
ще й заглядав у папку, звiрив вiзитку з прiзвищем власницi папки й таким
чином встановив, де я ночував минуло© ночi. Люба, може, й дзвонила, а
може, й не дзвонила, а Роговий ни дзвонив напевно. Вiн менi бiльше не
подзвонить нiколи. Юний негiдник цього не зна , вiн вигадав телефонний
дзвiнок Рогового. Вiн мене шантажу . Шантажу тим, що скаже Любi, де я
ночував. Вiн бо©ться, що не поступить. Ще вчора вiн запитував, чому не
приходять Роговий i Онищенко. Мабуть, вважа , що я ©х одшив, корабель
пливе без керма, от через те й трiйка.
Червоний туман застелив менi очi. Я чую слова, якi прориваються крiзь
дзвiн кровi у вушах: "Ах ти мерзотнику". Хто це ©х менi нашiпту ? Це я сам
шепочу ©х.
Квака у руцi трубка. Очевидно, Едик, не дочекавшись мо © вiдповiдi,
злякався й поклав свою. Я кидаю трубку. До хрускоту стискаю кулаки. Менi
хочеться кричати, бити, ламати все довкола... Ламати в чужiй квартирi? Я
бачу в темнiй глибинi дзеркала, освiтлений маленьким бра, чийсь ощирений
рот. Хто то сто©ть передi мною? Якийсь знервований чи злий чоловiк. Хто
вiн? Негiдник? Порядна людина?
В коридор виходить Iнна. Вона стривожено дивиться .на мене.
- Що там сталося? Хто це дзвонив?
- Нiчого не сталося.
- А все-таки?
- Дома... непри мностi.
- Якi? Хтось захворiв?
- Син розлучився... Старший син, - бовкаю я. - I взагалi... Пробач,
Iнно. Я пiду. Одним словом... - Я махнув рукою.
Iнна спочутливе кива головою. Я беру свiй портфель, намагаюся вичавити
усмiшку.
- Бувай...
- Бувай, - каже Iнна й дивиться на мене, як дивляться лiкарi на хворих.
Я знаю цей погляд. Вiн такою мiрою закумуфльований, що простий смертний
нiчого не прочита по ньому зроду-вiку.
Я крокую вулицею. Назустрiч менi йдуть люди. Я не бачу облич. Тiльки -
бiлi плями. Маски. Ширми. Старi, потрiпанi, новi, такi, яких не розбереш,
скiльки вони прослужили, заштопанi, пiдфарбованi... Кра м тротуару пливе
витрiпана, в зморшках ширма, за нею - iнша - ясна, чiтка, з намальованою
усмiшкою. Такою, як у мого Едика. Так, так, я бачив тiльки ширму... Всi
днi, всi роки - ширму. Коли, вiдколи я бачу ©©?
Я переходжу дорогу, на мене ледве не на©жджа машина (в цю мить у
головi пунктиром пролiта постать Олексiя Дiгтяра серед дороги), бреду
навмання, набираючи в черевики пiску. Я не шукаю сходiв, не шукаю стежки,
йду i йду кудись вниз i враз натикаюся на синю стрiчку води. Далi йти
нiкуди.
Далi йти нiкуди! Ми завжди i скрiзь наштовху мося на перепони. Вони нас
зупиняють, iнколи рятують. Iнколи ми об них розбива мося. Я лупаю очима,
розглядаюся, нiби вийшов з туману. Та це ж Днiпровий рукав. По той бiк -
Гiдропарк. Бурунять воду човни, бреде попiд берегом рибалка, лiниво кида
блешню. Вiн сам не вiрить, що може щось упiймати.
Ми часто в життi кида мо блешню без жодно© надi©, просто не лиша ться
нiчого iншого. Я вiдступаю на кiлька крокiв, сiдаю на зелений горбик. У
скронi й далi стукають молотки: гномики-ковалики роблять свою роботу - в
грудях порожнеча, i десь у нiй - тонюсiнький, як голочка, бiль. Бiль у
вакуумi. Але тепер я вже можу мiркувати. Я хочу дiйти iстини. Яко© я хочу
дiйти iстини? Тi ©, велико©? Яко© не дiйшли всi разом за тисячi рокiв? Нi.
Сво ©, маленько©. Як це сталося? Коли це сталося? Коли? I чому?
Чому - не знаю. Неначе ж... все було як у людей. Купував черевички,
рукавички, штанцi. Водив на прогулянки. На гойдалку-коня, на карусель. По
алейцi слiдом за голубами: диб, диб. "Гулi, гулi". Пiдставляв спину i
бiгав, як баский кiнь. Читав про Iвасика-Телесика та Чипполiно. Допомагав
розв'язувати задачки про двi труби: в одну вода налива ться, в другу -
вилива ться. Проводив "душерятiвнi" бесiди на нiч - був впевнений, що так
потрiбно, що виконую велику виховну роботу. Ще й намагався подати "в
цiкавiй формi". Щоб син не позiхав. Вiн слухав. I кудись дивився. Iнодi
щось запитував. Може, я вчив його но тому, що треба, й не так, як треба? Я
намагався прищепити дiтям любов до працi, пошану до святого хлiба, вчив на
контрастi, навiть тримав для цього "наочне приладдя". Зда ться, справдi
нiчого переконливiшого й вигадати не можна. У мене в банцi лежить шматок
окупацiйного хлiба. Сталося це так: ми саме обiдали, коли нiмцi, що
вiдступали, почали виганяти з села людей. Вони заскочили до нас зненацька,
мати щойно налила в миску юшки й поклала на стiл хлiб - шматок ячника
вперемiшку з викою i половою. Тим окрайцем, завбiльшки в кулак, можна було
вбити вола.
Два тижнi гнали нас нiмцi розгрузлими осiннiми дорогами, а потiм ще два
тижнi ми ховалися в ярах на Засуллi, i вже по тому вернулися додому. Миска
з юшкою так само стояла на столi, i бiля не© лежав хлiб. Юшка загусла,
затвердiла, мати виколупувала ©© ножем, а хлiб так зачерствiв, що його не
можна було розбити й молотком. Мати чомусь закинула його на полицю в
сiнях, де вiн дужо довго валявся серед осколкiв i мантачок, а коли через
два роки хтось iз нас, дiтей, прибiг з ним до не© й запитав, що це таке,
вона довго хитала головою, заплакала i поклала той осушок в черепочок па
суднику й при нагодi показувала :знайомим, а також нам, дiтям. Замавши
власну сiм'ю, я забрав той окрайчик i поклав у скляну банку з кришкою i
потiм часто показував сво©м дiтям. На чорному антрацитному зрiзi видно
остюки i золотавi, блискучi, схожi на нарости лишаю, кружальця просяно©
полови. Вiд одного погляду на той хлiб у мене ставало важко в шлунку.
Одначе на хлопцiв та наочна агiтацiя чомусь не дiяла. '_Можливо, поганий з
мене агiтатор, можливо, щоб все те осягнути, не потрiбно дивитися на той
хлiб, а поносити йго в шлунку, але мене до болю ображало, коли хтось iз
них, вловивши паузу в мо©х повчаннях, пiдступно-поштивим голосом кликав:
"Вовко, Вовко, йди, батько хлiб показуватиме". I стояли навпроти мене
смиреннi, а в очах скакали бiсики. Потрiбно зiзнатися, що виховнi моменти
- виховними моментами, а я й далi почувався, як i всi ми, грiшнi.
Купував дiтям лижi, iграшки, велосипеди. Були одягненi, нагодованi,
вмитi. Моя дружина (намагаюся судити цiлком тверезо) не найгiрша з
матерiв. Вона любила ©х. "Так чому ж, чому ж тодi вони не такi, якими я
хотiв ©х бачити?", - заглушуючи шум у вухах, без голосу кричу я. Чому в
п'янички Квача, який живе в мо му будинку на першому поверсi, такi гарнi
хлопцi. Обидва працюють, вiддають матерi грошi, захищають ©© вiд батька.
Ага - випяток. Бояться бути схожими на батька. А чому в Полян-ьких такi
ввiчливi, такi скромнi дiвчата? хнiй батько працю на базi, мати - в
гастрономi. Увесь будинок бачить, як щовечора пiрить вона з гастроному
важкого кошика. Так, i це виняток. Але i в сiреньких Млинченкiв дуже
порядна дочка, я знаю, вона була в нас у лiкарнi на практицi!
Тодi чому нашi дiти не стали такими, як ©хнi? Причина цьому - наша
зайнятiсть, заклопотанiсть? Тс, що ми iнколи сваримось, що Люба сяга у
сварках зi мною i з ними крайнiх меж? ("Слинько. Зараза". -"Сама ти
зараза".). В тому, що вони завжди знали: у батька грiш, нехай не ©
жмикрутиться, як жлоб. Вони мали все, бiльшого самi вже не зароблять.
Нiчого дертися вгору, пробиратися через хащi. Причина в тiй
поiнформованостi, яку мають, в нечесностi самого вселенського свiту - в
кiно i книжках то й знай показують, як тисячi вiкiв обдурюють одне одного
в свiтi люди i як можна обдурити краще? У втратi почуття святостi? Почуття
цнотливостi?.. Справедливостi?..
О свiте, як же ти вихова ш сво©х майбутнiх мешканцiв? Нi, я не годен
знайти вiдповiдь на всi отi "чому?". Залиша ться ще - "коли?". Тодi, як
просили, щоб ©в мапну кашу, а вiн не хотiв ©сти, i ми ставали перед ним
дибки? Коли не захотiв ходити до дитячого садка i ми пожалiли його,
забрали звiдти, найняли няньку, а вона була хитрою i недоброю?
Коли упросили нас, щоб ми купили цуценя, а потiм не хотiли вставати й
водити його на вулицю, й довелося вiддати цуценя сторожевi з автобази?
Коли вiдкрутили з товаришем у iнвалiднiй колясцi фару, а потiм звернули на
двiрниччиного Гриня, двi чника й балбеса? Коли ясно© сонячно© днини у
пiонерському таборi пiонервожата i вчителька вчили дiтей, як проводити
пiонерськi збори, як писати протоколи, i всi дiти не слухали, пустували, а
Едик сумлiнно та з натхненням мережив рядками сторiнки? Коли у восьмому
класi учнi по©хали в трудовий табiр i Едик сказав, що бiльше не залишиться
там, бо вони, мовляв, роблять дурну роботу: рвуть моркву, складають на
купки, а ту моркву потiм нiхто не забира , вона гни , а вони рвуть i
складають новi купки? Ми повiрили, та так, воно, певпо, й було, i сказали
директоровi табору, що ©демо в санаторiй, мусимо забрати iз собою сина.
Щоправда, наступного року ти наполiг, i Едик знову по©хав у табiр. З класу
©х по©хало тiльки четверо.
Чи це вже сталося аж у десятому класi, коли класна керiвниця обiцяла
витягнути й Едика на медаль i не витягла?
А може, вже аж тепер, як уперше прийшли до нас Роговий i Онищенко?
Й на цi запитання я також не мiг вiдповiсти.
Важка образа на свiт, на Любу, на самого себе пекла менi горло, на не©
накочувалася iнша хвиля - гнiву, й творили такий коктейль, що вiд нього
можна було похлинутися. З усього цього хаосу, з хитросплетiння запитань i
вiдповiдей випливало тiльки одне: мiй син - негiдник, послi-дущий пiдляк,
топкий i пiдступний лицемiр, i таким вже залишиться назавжди. Це не заноси
й перекоси, вiн дi продумано, тверезо, вцiля у сонячне сплетiння. Нiякi
прорахунки виховання не можуть його виправдати: вiн розумi все й свiдомо
керу сво ю поведiнкою. Якби йому вдалося стати на першi сходинки, вiн,
мабуть, справдi пiшов би далеко, пробирався б угору спритно й винахiдливо,
пролазив пiд ногами, дряпався по головах, вiдпихав з дороги тих, що
загавилися, когось, може, зiпхнув би i в прольот...
"В душi нi трепету, нi спiвчуття, нi навiть на©вного подиву перед тим,
що вiдбува ться навкруги". "Дурнi, от i мучаться". "Що це таке,- жахаюся
я.Звiдки? Якiсь галюцинацi©? А-а, з Нечаева. Це його слова. Того страшного
чоловiка".
"Ну, це ти вже занадто, - нашiпту менi якийсь голос. - Утiшся. Тво©
сини - не найгiршi. Не п'яницi, не хулiгани, не бандити. Едик - гарний на
взiр, здоровий, розумний. I може, й справдi ти ще колись пишатимешся його
успiхами".
Не треба менi його успiхiв. Його кар' ри, його слави. Менi потрiбен
чесний син. А вiн таким уже нiколи не стане. Вiн житиме, як жив, i,
можливо, поступить на той рiк, й нiхто нiколи не здогада ться, який вiн
насправдi. I десь живе дiвчина, яка стане його дружиною. Добре, якщо це
буде така ж пройдисвiтка, як вiн сам...
I раптом, неначе снайперська куля з далеко© вiдстанi, мене вража
думка: чим ти клопочешся? Над чим побива шся? А може, воно вже тобi зовсiм
не потрiбне? Я пiдхоплююся. А що ж... одним махом - все. По©хати й добити
до кiнця. Портфель iз знiмками зi мною, я вiдносив у ньому Iннi ©© роботу.
Я почуваю, що це рiшення не породжене хвилиною розпачу. Воно зрiло
давно, я до нього готувався всi цi днi.
Що ранiше розшукав телефон Петра Огира й дзвопив йому на роботу.
Набивався провiдати. "При©зди, коли хочеш", - сказав Петро. Петро працю в
онкологi©. Я не знаю, чому вибрав його. Ми з ним нiколи не дружили, щиро
кажучи, вiн менi нiколи не iмпонував. Ото вже було справжн село, таке
репане, що могло шокувати й мене. Та де там село, белебень, глухий,
вiдлюдькуватий хутiр. "Тiтко, - кричить вiн у гастрономi через голови
покупцiв до похмуро©, яка вперто маску ться косметикою пiд дiвчину,
продавщицi.- Ваш ковбик жарений на смальцi?" - "Это не ковбик, это
сальтисон". - "А на смальцi чи на салi?" - "Нахал. Дурак. Не мешай
торговать". Петро здивовано чуха потилицю: "Хлопцi, чого вона
з' репенилася?"
Мабуть, я вибрав Петра через те, що вiн, як менi зда ться, не зможе
приховати правди. О, в цих справах ми досягнули вiртуозностi. Можливо, це
дина в свiтi брехня, вiд яко© не повиннi вiдмовитися люди. Але я не хочу
i ©©.
Сьогоднi субота, проте я знаю, що Петро в лiкарнi. Зiбрав про нього
чималу iнформацiю й вивiв з не©, що ©хати менi потрiбно саме до нього.
З чверть години простояв у черзi на таксi, а за пiвгодини вже був у
онкологiчнiй клiнiцi. Я йшов швидко, широко та впевнено вимахував
портфелем, не розглядався, й чергова не зупинила мене. Менi не хотiлося
марнувати час: викликати Петра по телефону, виписувати перепустку. Вже аж
у кiнцi довгого коридора вiдчув, що в мене в грудях напружилася якась
линва, а ноги в колiнах нiби розм'якшилися, ледь пружинять. Я змусив ©х
ступати твердо.
Петро Огир стояв за столом у сво му кабiнетi, складав на купу якiсь
папки, мабуть, iсторi© хвороб. Вiн мене не впiзнав. Перший чоловiк, який
мене не впiзнав. Зате я впiзнав його одразу, хоч, леле, змiнився вiн
неймовiрно. Передi мною стояв огрядний товстий чоловiк з великою, зовсiм
лисою головою,- тiльки вiночок волосся нижче вух, як у святого Петра в
мультиплiкацiйних фiльмах, - великим носом, великими губами та великими
добрими очима.
- Би зна те, сьогоднi я не зможу вас прийняти, - вибачливо сказав вiн.
- А коли, Петре?
Вiн заморгав бiлими повiками, його рука несамохiть ковзнула до
потилицi.
- Чи не Вiктор, хай тобi бiс!
- А нащо вiн менi, твiй бiс?
Вона знову дивилася в стелю.
- Мiй чоловiк i моя дочка загинули...
В мене по тiлу побiгли холоднi мурашки.
- Як це сталося? - запитав я, бо що ще мiг запитати.
- Купалися в морi. Був шторм. Невеликий. Чотири бали. Вiн узяв дочку на
руки, стрибав з нею в хвилях, ©й було десять рокiв. Його збило хвилею...
Очевидно, вiн шукав ©©... I вже не виплив сам.
- А ти? - одважився я що на одне запитання.
- Яв той день не пiшла на море.
Тугий холодний обруч стиснув мо© груди. Всi мо© думки розгубилися, в
головi стояла холодна каламуть. Крiзь не© пробився здогад, що тодi вона й
зiйшлася з Марi ю, прихилилася до не©. Не знаю, чому я так подумав. Iнна
сiла, тримаючи простирадло на грудях.
- Одвернися. Я одягнуся.
Ми пили каву, i ©ли принесений мною вчора торт, i перемовлялися про
щось дрiбне, сторонн . Я вiдчув, як нас мовби щось рознесло у два
протилежнi боки, так розносить, розламавши навпiл, одну крижину рiчкова
течiя, я не мiг пояснити, чому так сталося й що ж роздiлило нас. Зда ться,
я не припустився нiяко© нетактовностi... Крiм хiба тi ©, що не знав, не
розпитав нi в кого ранiше про Iннину трагедiю. Ми не сердилися одне на
одного, не почували й тiнi неприязнi, просто ми не могли розмовляти в
попередньому тонi. Мабуть, щоб перебороти цей бар' р, потрiбно багато
часу. Адже я тiльки тепер зрозумiв, що Iнна важко торувала сама собi шлях,
що вона жiнка мужня й талановита i, очевидно, сприймала всi отi мо©
баляндраси з невеликою дозою гумору та скидкою... на мою провiнцiйнiсть.
Кохання тако© жiнки потрiбно завойовувати довго й терпляче. А може, мене
пригнiчувала думка, що я прийшов до Iнни не з велико© вiдваги, на яку мене
кинуло палке кохання, для якого нема перепон, що це не кров бризнула iз
зарубцьовано© рани, а прокапотiли затру нi ©ддю злостi сльози. Я прибився
сюди, аби погамувати самолюбство... самолюбство рогоносця? Що пал мiй - не
пал любовi, а вогонь помсти? Тепер ми з Любою квити? Це мене привело до
Iнни? Нi, не це. Воно тiльки... додало смiливостi. Мовби дали дозвiл... I
це потьмарю радiсть того, про що мрiяв, марив стiльки рокiв, а точнiше -
фантазував. Усi ми живимо фантазiями.
Радостi справдi нема , якась гiркота, неначе по©в травм з полипом.
Звiдки таке порiвняння? Трава - прiсна, а полин - гiркий. I це знову
властивiсть мо © вдачi - прихмарювати сопочко, яко так рiдко загляда до
вiкна. Цi ю думкою я ображаю й Iпну. Але прогнати ©© не можу. Якби все це
сталося ранiше, з великого кохання, я був би щасливий i страждав безмiрно.
О, я вмiю страждати, може, це дине, що я вмiю. Страждати за себе, за
Любу, за дiтей, за родичiв, за знайомих i отруювати теплi погожi днi. Але
таки досить. Нинi у мене серйознiшi пiдстави для страждань. Коли я
закiнчив важку для мене процедуру зав'язування галстука, Iнна пiдiйшла до
невеликого однотумбо вого столика, вiдчинила верхню шафу й дiстала звiдти
невелику синю папку.
- Тебе не обтяжить, якщо дам тобi почитати оцей опус? Це - два роздiли
з мо © докторсько© дисертацi©. Основнi роздiли.
- Якщо я щось зрозумiю...
- Це - в обмiн... Я читала твою книжку. В цiй мо©й роботi одна
думка... Одним словом, почитай.
При мне тепло розлилося менi в грудях.
- Я прочитаю швидко. Менi зараз робити нiчого.
...Едик у мене нi про що не запитував. Вчора по телефону я йому сказав,
що здибав старого товариша й переночую в нього. Едик гортав пiдручники, а
я читав Iннину роботу. Iнодi Едик що-небудь запитував у мене, i я йому
вiдповiдав, але вiдривався вiд Iннино© роботи знехотя, вона захопила мене.
Я читав дослiдження про вживання хiмiчних препаратiв у медицинi, й знову
по-новому бачив Iнну, я якось особливо вiдчув, що кожен абзац писала вона,
перед оцим реченням, мабуть, довго сидiла замислена, а оцi пiдрахунки
робила ранiше, а це слово виправила в поспiховi на iнше. Незвичайна
жiнка... I не випадково вона вибрала собi в подруги Марiю.
Я не помiтив, що давно не читаю, а думаю про Марiю, про Iнну, про ©хню
дивну дружбу, про Iннину квартиру, намагаючись розгадати по нiй ©©
хазяйку.
У мо© роздуми ввiрвався телефонний дзвiнок. Кiмнатка в нас маленька, i
його дзеленчання наповнило ©© по вiнця в одну мить. Я пiдняв трубку, в нiй
пролунав голос вгена Сидоровича. Той голос був такий нерiшучий i
тоненький, що, здавалося, вiн ось-ось перерветься, пересохне, як пересихав
кволий струмок лiтньо© пори.
- Я не хотiв дзвонити... А потiм подумав... Щоб не було несподiванкою.
Ваш син може розгубитися на наступному екзаменi. Лiпше все знати ранiше.
- Що трапилося? - грубо обiрвав його я.
- Сам не розумiю. Ваша землячка... Одним словом... поставила за твiр
трiйку.
Я не знаю, чого мене так приголомшили Онищенковi слова. Адже вважав, що
менi вже байдуже, якою буде решта оцiнок в екзаменацiйному листку Едика.
Менi здавалося, я навiть хотiв, аби вiн зрiзався. Тодi б все стало на сво©
мiсця. Так, буде вдома буря, а я скажу... Скажу, що було б переспати ще з
кимось, що ж ти плуталася тiльки з одним. Гнiздився в мо©й головi й такий
варiант помсти. Але тiльки варiант. I дуже умовний. Насправдi я й далi
вболiвав за Едпка. I тепер сидiв, i трубка тремтiла в мо©й руцi.
- Як трiйка? - видихнув у трубку.
- Трiйка. Але ви не вiдчаюйтесь. Ще можна боротися... Аркадiй
Васильович вже зна . Ваша землячка...
- Iдiть ви к чортам собачим iз сво©м Аркадi м Васильовичем! - раптом
заревiв я.
Едик дивився на мене злякано. По його красивому обличчю розповзалися
бiлi плями. В одну мить вiн став маленьким i жалюгiдним, його очi блиснули
зрадливим блиском. Вiн розумiв, що це - катастрофа. Мотор вiдмовив, внизу
- лiс, лiтак ще летить, але летить вже тiльки по iнерцi©. При такому
конкурсi втрата одразу двох балiв - втрата всiх шансiв на вступ. "Ваша
землячка" - зринуло в мо©й головi. Так вилiта з води пущена з дна порожня
закоркована пляшка. Навiщо вона це зробила? Едик не мiг, просто не мiг
написати погано. Вiн краще за всiх у школi писав твори, ©х вмiщували до
стiнно© газети, посилали на районну i навiть обласну олiмпiади...
Руки мо© й далi тремтiли. Але тремтiли вже не вiд хвилювапия, а вiд
гнiву. Я висмикнув з кишенi записник, вигрiбав папiрцi з номерами
телефонiв. Не знав, для чого дзвоню, - щось змiнити вже неможливо, просто
хотiв сказати Тирсi найприкрiшi слова, якi запеклися в серцi.
- Рая?.. Ра©са Максимiвна? Це ви? Це ти?.. Я хотiв довiдатись... Мене
здивувало... Хто дзвонить?.. Вiктор... Вiктор Iванович Кириченко. - Я
замовк. Мовчала й Райка. Мабуть, мiй дзвiнок запопав ©© зненацька. По
довгiй хвилi вона тихо сказала:
- Я не могла... поставити йому бiльше. - Знову запала довга пауза. Я
вже опанував собою. В головi несподiвано майнуло: "На©вна чи дурна?".
- Розумi ш, я не можу в це повiрити, - сказав я. I раптом Райка
вибухнула. I я в одну мить почув голос колишньо© Райки, розвихрено©,
прямо©, як спиця, запекло©, тако©, якою пам'ятав отам у лiсi, в школi i
яко© тепер не хотiв пам'ятати.
- Нецiкава робота. Нещира. Просто - погана. Его©ст у тебе син, хитрун.
На полiтицi граб.
- По-мо му, за це трiйок не ставлять.
Райка мене не слухала.
- Вiн пише: "Кожного ранку, йдучи до школи, я кладу квiти на могилу
Кирпоноса..." А могила Кирпоноса тут, у Ки вi. Як вiн мiг класти на не©
квiти, йдучи до школи?
- Це ж образ, образ, - тепер кричу вже я. - Як ти не розумi ш. Яка ти
вчителька...
Ра©са враз притихла й сказала втомлено, але так само безкомпромiсно:
- Кон'юнктурник вiн, та ще й безграмотний. Вже в першому реченнi слово
"Союз" написав з маленько© лiтери. I ще... кiлька помилок. А потiм -
шпори. Всю руку обписав... Я не захотiла... Не захотiла тобi ганьби. Тут
набивався менi в допомогу з ручкою один шпиндик. То я його шугонула.
Я мовчки поклав трубку. Десятипудовий тягар упав на плечi, притиснув, i
я сiв на лiжко. Осiннiм листопадом крутилися в головi думки. I серед них
одна - твереза, холодна, гостра, мов колiйський нiж. Думка про те, що з
цi ю оцiнкою можна боротися. Особливо - при пiдтримцi... вгена
Сидоровича. Або й самому пiти до ректора. Кiлька помилок у
публiцистично-пiднесенiй роботi... Отже, ©х не так i багато. Скiльки
дозволя ться зробити помилок у такiй роботi? Якi дурницi лiзуть до голови.
Звичайно, Райка... Я й зараз не мiг примиритися з нею, i зараз у мо му
серцi стримiла проти не© гостра скалка, але ж вона... права. Я сам казав
Едиковi майже такi самi слова. I мiг же вiн написати про Чiпку та Грицька.
Була така тема: "Порiвняльна характеристика Чiпки та Грицька з твору
Панаса Мирного "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?". Ще вдома ми разом
аналiзували твiр Мирного.
- Що... таке? - запитав Едик. Його рот повело кутиками в боки, й Едик
був схожий на викинутого на берег пiчкуря.
- Ти користувався шпаргалкою? - в свою чергу запитав я.
- А вона впiймала, впiймала! - раптом закричав Едик i з його очей
потекли сльози. - Зараза монгольська, вонюча кобила... Стукотiла копитами
бiля дошки... "Пишiть спокiйно, не хвилюйтеся".
Я чомусь дивився на Едиковi руки. Вони були чистi, з пещеними нiгтями
на довгих пальцях, такi руки дуже подобаються дiвчатам. Едик ще вчора
позмивав з долонь цитати.
- Дуже багато граматичних помилок, - сказав я неправду. - Проте не все
ще втрачено. Треба готуватися до останнього екзамену. - Я не вiрив у те,
що кажу. - I вiдповiдати вагомо, спокiйно, впевнено. Покладатися тiльки на
себе. Предмет ти зна ш. - В кiнцi мiй голос став дуже схожим на голос
вгена Сидоровича, i я замовк.
Едик витирав кулаками сльози й з недовiрою дивився на мене. В цю мить
менi здалося, що вiн дивиться на мене в презирством i ненавистю.
- А чого не приходять цi самi?.. - раптом запитав вiн.
- "Жучки"? Д'iвопив же ось один.
- Дзвонив. Але не прийшов. А другого не видно зовсiм. Я мовчки стенув
плечима.
День сiмнадцятий
Я сидiв у Iнни й обговорював з нею роздiли, якi вона дала почитати.
Щойно я вiдкрив папку, вопа дiстала з ящика столу пачку "Кента". Сiрникiв
не було, вона пiшла за ними на кухню. На столi лежав Iннин капелюшок,
мабуть, скинутий в поспiховi. Я взяв у руки бiлий капелюшок, погладив
його. М'який ворс залоскотав пальцi.
Iнпа вернулася з сiрниками. Я бачив, як тремтiв у ©© пальцях вогни ©©
на кiнчику сiрника. Iнна хвилювалася, отже, приймала мою думку всерйоз, i
я аж запишався. Мене знову бентежила ця жiнка, бентежила якось особливо,
менi було тривожно й трiшки сумно. Очевидна рiч, пiсля того, як я сказав,
що йду до не©, вона мене чекала. Але як вона мене чекала? Чи хоче вона
менi сподобатися? Нi, таки не знаю. На нiй сiрий строгий костюм, бiла з
коротким комiрцем кофточка. На обличчi - трiшки косметики, коротке волосся
зачесане вгору й заколоте набiк. Менi дужо подоба ться така зачiска, вона
хвилююче оголю шию. Кiлька волосинок вибилося, вони здаються
беззахисними. Iнна вiдчула це й пальцями лiво© руки пiдiбрала волосинки.
Сама вона не зда ться менi беззахисною. Я подумав: той, кого кохала ця
жiнка, був або дуже щасливий, або дуже нещасний. Ще вчора увечерi я мiг ©©
про це запитати, але сьогоднi таке запитання пролунало б безтактно. Також
я думав про те, чи прийду ще коли-небудь у цю кiмнату. Не так, як зараз, а
без папки, як учора. Цього я не знав. Це залежало вiд не©, вiд мене й ще
вiд чогось, про що я _боявся думати й не мiг не думати. Менi здавалося, що
саме з цi ю жiнкою я вiдчув би всю повноту життя. Проте не був упевнений,
що змiг би досягти цього тепер. Ким би я був з нею? Вiктором Кириченком чи
чоловiком Iнни Стро во©? До речi, вопа залишила сво прiзвище, сполучивши
з прiзвищем чоловiка, я прочитав це на пайцi: Галицька-Стро ва. А може, ми
й тодi не були б щасливi? Перетворилися на суперникiв або завадило ще
щось. То не просто затерте пояснення: не зiйшлися характерами. Ми он з
Любою теж не зiйшлися характерами. Прожили життя й не зiйшлися.
Спiвiснували. Донедавна я тим вдоволь-пявся. "Залiз черв'як у хрiн та й
дума , що в свiтi нема нiчого солодшого".
"I все-таки, якби поруч зi мною була така жiнка, як Iнна, то, може б, i
я... то, може б, i я звершив щось значне в життi".
"Так-так. Якби щезли Емми, то щезли б i Нельсони".
А може, навпаки - саме через Емм ядра вбивали Нельсонiв, а мудрецi
ставали жалюгiдними примiтивами. Одначе менi такi крайнощi не загрожували
нiколи.
У коридорi задзвонив телефон. Я вже знаю цей дзвiнок. Дзвiнки, як i
людськi голоси, не схожi один на одного. Я по©ду й колись подзвоню зi
свого мiста по цьому телефону. Якщо... звичайно, залишуся живий.
Iнна пiшла й вернулася здивована: тебе. Я був здивований ще дужче, нiж
вона.
- Я нiкому не давав твого телефону.Вiд хвилювання в мене спiтнiла рука,
якою вхопив трубку.
- Слухаю.
- Тату, - пролунало в трубцi. - Тату, куди ти подiв кип'ятильник? Я не
можу його знайти. А потiм... дзвонила мама. Вона каже, щоб ти пiшов до
Аркадiя Васильовича. Вiн теж дзвонив i запитував, де ти.
Мене обпекло жаром. Менi здалося, я кручу в руках вузлик, а в нього
десятки кiнцiв, i я не знаю, за який ухопитися. "Звiдки вiн узяв Iннин
телефон? Чому Люба подзвонила вдень? Навiщо я Роговому?" Нижньою губою
злизав краплину поту над верхньою. Гарячково нишпорив у кишенях, вивернув
просто на тумбочку все, що в них було. Так, я забув Iннину вiзитку з
написом губною помадою "Заходьте обов'язково" бiля телефону. А може, вiн
ще й заглядав у папку, звiрив вiзитку з прiзвищем власницi папки й таким
чином встановив, де я ночував минуло© ночi. Люба, може, й дзвонила, а
може, й не дзвонила, а Роговий ни дзвонив напевно. Вiн менi бiльше не
подзвонить нiколи. Юний негiдник цього не зна , вiн вигадав телефонний
дзвiнок Рогового. Вiн мене шантажу . Шантажу тим, що скаже Любi, де я
ночував. Вiн бо©ться, що не поступить. Ще вчора вiн запитував, чому не
приходять Роговий i Онищенко. Мабуть, вважа , що я ©х одшив, корабель
пливе без керма, от через те й трiйка.
Червоний туман застелив менi очi. Я чую слова, якi прориваються крiзь
дзвiн кровi у вушах: "Ах ти мерзотнику". Хто це ©х менi нашiпту ? Це я сам
шепочу ©х.
Квака у руцi трубка. Очевидно, Едик, не дочекавшись мо © вiдповiдi,
злякався й поклав свою. Я кидаю трубку. До хрускоту стискаю кулаки. Менi
хочеться кричати, бити, ламати все довкола... Ламати в чужiй квартирi? Я
бачу в темнiй глибинi дзеркала, освiтлений маленьким бра, чийсь ощирений
рот. Хто то сто©ть передi мною? Якийсь знервований чи злий чоловiк. Хто
вiн? Негiдник? Порядна людина?
В коридор виходить Iнна. Вона стривожено дивиться .на мене.
- Що там сталося? Хто це дзвонив?
- Нiчого не сталося.
- А все-таки?
- Дома... непри мностi.
- Якi? Хтось захворiв?
- Син розлучився... Старший син, - бовкаю я. - I взагалi... Пробач,
Iнно. Я пiду. Одним словом... - Я махнув рукою.
Iнна спочутливе кива головою. Я беру свiй портфель, намагаюся вичавити
усмiшку.
- Бувай...
- Бувай, - каже Iнна й дивиться на мене, як дивляться лiкарi на хворих.
Я знаю цей погляд. Вiн такою мiрою закумуфльований, що простий смертний
нiчого не прочита по ньому зроду-вiку.
Я крокую вулицею. Назустрiч менi йдуть люди. Я не бачу облич. Тiльки -
бiлi плями. Маски. Ширми. Старi, потрiпанi, новi, такi, яких не розбереш,
скiльки вони прослужили, заштопанi, пiдфарбованi... Кра м тротуару пливе
витрiпана, в зморшках ширма, за нею - iнша - ясна, чiтка, з намальованою
усмiшкою. Такою, як у мого Едика. Так, так, я бачив тiльки ширму... Всi
днi, всi роки - ширму. Коли, вiдколи я бачу ©©?
Я переходжу дорогу, на мене ледве не на©жджа машина (в цю мить у
головi пунктиром пролiта постать Олексiя Дiгтяра серед дороги), бреду
навмання, набираючи в черевики пiску. Я не шукаю сходiв, не шукаю стежки,
йду i йду кудись вниз i враз натикаюся на синю стрiчку води. Далi йти
нiкуди.
Далi йти нiкуди! Ми завжди i скрiзь наштовху мося на перепони. Вони нас
зупиняють, iнколи рятують. Iнколи ми об них розбива мося. Я лупаю очима,
розглядаюся, нiби вийшов з туману. Та це ж Днiпровий рукав. По той бiк -
Гiдропарк. Бурунять воду човни, бреде попiд берегом рибалка, лiниво кида
блешню. Вiн сам не вiрить, що може щось упiймати.
Ми часто в життi кида мо блешню без жодно© надi©, просто не лиша ться
нiчого iншого. Я вiдступаю на кiлька крокiв, сiдаю на зелений горбик. У
скронi й далi стукають молотки: гномики-ковалики роблять свою роботу - в
грудях порожнеча, i десь у нiй - тонюсiнький, як голочка, бiль. Бiль у
вакуумi. Але тепер я вже можу мiркувати. Я хочу дiйти iстини. Яко© я хочу
дiйти iстини? Тi ©, велико©? Яко© не дiйшли всi разом за тисячi рокiв? Нi.
Сво ©, маленько©. Як це сталося? Коли це сталося? Коли? I чому?
Чому - не знаю. Неначе ж... все було як у людей. Купував черевички,
рукавички, штанцi. Водив на прогулянки. На гойдалку-коня, на карусель. По
алейцi слiдом за голубами: диб, диб. "Гулi, гулi". Пiдставляв спину i
бiгав, як баский кiнь. Читав про Iвасика-Телесика та Чипполiно. Допомагав
розв'язувати задачки про двi труби: в одну вода налива ться, в другу -
вилива ться. Проводив "душерятiвнi" бесiди на нiч - був впевнений, що так
потрiбно, що виконую велику виховну роботу. Ще й намагався подати "в
цiкавiй формi". Щоб син не позiхав. Вiн слухав. I кудись дивився. Iнодi
щось запитував. Може, я вчив його но тому, що треба, й не так, як треба? Я
намагався прищепити дiтям любов до працi, пошану до святого хлiба, вчив на
контрастi, навiть тримав для цього "наочне приладдя". Зда ться, справдi
нiчого переконливiшого й вигадати не можна. У мене в банцi лежить шматок
окупацiйного хлiба. Сталося це так: ми саме обiдали, коли нiмцi, що
вiдступали, почали виганяти з села людей. Вони заскочили до нас зненацька,
мати щойно налила в миску юшки й поклала на стiл хлiб - шматок ячника
вперемiшку з викою i половою. Тим окрайцем, завбiльшки в кулак, можна було
вбити вола.
Два тижнi гнали нас нiмцi розгрузлими осiннiми дорогами, а потiм ще два
тижнi ми ховалися в ярах на Засуллi, i вже по тому вернулися додому. Миска
з юшкою так само стояла на столi, i бiля не© лежав хлiб. Юшка загусла,
затвердiла, мати виколупувала ©© ножем, а хлiб так зачерствiв, що його не
можна було розбити й молотком. Мати чомусь закинула його на полицю в
сiнях, де вiн дужо довго валявся серед осколкiв i мантачок, а коли через
два роки хтось iз нас, дiтей, прибiг з ним до не© й запитав, що це таке,
вона довго хитала головою, заплакала i поклала той осушок в черепочок па
суднику й при нагодi показувала :знайомим, а також нам, дiтям. Замавши
власну сiм'ю, я забрав той окрайчик i поклав у скляну банку з кришкою i
потiм часто показував сво©м дiтям. На чорному антрацитному зрiзi видно
остюки i золотавi, блискучi, схожi на нарости лишаю, кружальця просяно©
полови. Вiд одного погляду на той хлiб у мене ставало важко в шлунку.
Одначе на хлопцiв та наочна агiтацiя чомусь не дiяла. '_Можливо, поганий з
мене агiтатор, можливо, щоб все те осягнути, не потрiбно дивитися на той
хлiб, а поносити йго в шлунку, але мене до болю ображало, коли хтось iз
них, вловивши паузу в мо©х повчаннях, пiдступно-поштивим голосом кликав:
"Вовко, Вовко, йди, батько хлiб показуватиме". I стояли навпроти мене
смиреннi, а в очах скакали бiсики. Потрiбно зiзнатися, що виховнi моменти
- виховними моментами, а я й далi почувався, як i всi ми, грiшнi.
Купував дiтям лижi, iграшки, велосипеди. Були одягненi, нагодованi,
вмитi. Моя дружина (намагаюся судити цiлком тверезо) не найгiрша з
матерiв. Вона любила ©х. "Так чому ж, чому ж тодi вони не такi, якими я
хотiв ©х бачити?", - заглушуючи шум у вухах, без голосу кричу я. Чому в
п'янички Квача, який живе в мо му будинку на першому поверсi, такi гарнi
хлопцi. Обидва працюють, вiддають матерi грошi, захищають ©© вiд батька.
Ага - випяток. Бояться бути схожими на батька. А чому в Полян-ьких такi
ввiчливi, такi скромнi дiвчата? хнiй батько працю на базi, мати - в
гастрономi. Увесь будинок бачить, як щовечора пiрить вона з гастроному
важкого кошика. Так, i це виняток. Але i в сiреньких Млинченкiв дуже
порядна дочка, я знаю, вона була в нас у лiкарнi на практицi!
Тодi чому нашi дiти не стали такими, як ©хнi? Причина цьому - наша
зайнятiсть, заклопотанiсть? Тс, що ми iнколи сваримось, що Люба сяга у
сварках зi мною i з ними крайнiх меж? ("Слинько. Зараза". -"Сама ти
зараза".). В тому, що вони завжди знали: у батька грiш, нехай не ©
жмикрутиться, як жлоб. Вони мали все, бiльшого самi вже не зароблять.
Нiчого дертися вгору, пробиратися через хащi. Причина в тiй
поiнформованостi, яку мають, в нечесностi самого вселенського свiту - в
кiно i книжках то й знай показують, як тисячi вiкiв обдурюють одне одного
в свiтi люди i як можна обдурити краще? У втратi почуття святостi? Почуття
цнотливостi?.. Справедливостi?..
О свiте, як же ти вихова ш сво©х майбутнiх мешканцiв? Нi, я не годен
знайти вiдповiдь на всi отi "чому?". Залиша ться ще - "коли?". Тодi, як
просили, щоб ©в мапну кашу, а вiн не хотiв ©сти, i ми ставали перед ним
дибки? Коли не захотiв ходити до дитячого садка i ми пожалiли його,
забрали звiдти, найняли няньку, а вона була хитрою i недоброю?
Коли упросили нас, щоб ми купили цуценя, а потiм не хотiли вставати й
водити його на вулицю, й довелося вiддати цуценя сторожевi з автобази?
Коли вiдкрутили з товаришем у iнвалiднiй колясцi фару, а потiм звернули на
двiрниччиного Гриня, двi чника й балбеса? Коли ясно© сонячно© днини у
пiонерському таборi пiонервожата i вчителька вчили дiтей, як проводити
пiонерськi збори, як писати протоколи, i всi дiти не слухали, пустували, а
Едик сумлiнно та з натхненням мережив рядками сторiнки? Коли у восьмому
класi учнi по©хали в трудовий табiр i Едик сказав, що бiльше не залишиться
там, бо вони, мовляв, роблять дурну роботу: рвуть моркву, складають на
купки, а ту моркву потiм нiхто не забира , вона гни , а вони рвуть i
складають новi купки? Ми повiрили, та так, воно, певпо, й було, i сказали
директоровi табору, що ©демо в санаторiй, мусимо забрати iз собою сина.
Щоправда, наступного року ти наполiг, i Едик знову по©хав у табiр. З класу
©х по©хало тiльки четверо.
Чи це вже сталося аж у десятому класi, коли класна керiвниця обiцяла
витягнути й Едика на медаль i не витягла?
А може, вже аж тепер, як уперше прийшли до нас Роговий i Онищенко?
Й на цi запитання я також не мiг вiдповiсти.
Важка образа на свiт, на Любу, на самого себе пекла менi горло, на не©
накочувалася iнша хвиля - гнiву, й творили такий коктейль, що вiд нього
можна було похлинутися. З усього цього хаосу, з хитросплетiння запитань i
вiдповiдей випливало тiльки одне: мiй син - негiдник, послi-дущий пiдляк,
топкий i пiдступний лицемiр, i таким вже залишиться назавжди. Це не заноси
й перекоси, вiн дi продумано, тверезо, вцiля у сонячне сплетiння. Нiякi
прорахунки виховання не можуть його виправдати: вiн розумi все й свiдомо
керу сво ю поведiнкою. Якби йому вдалося стати на першi сходинки, вiн,
мабуть, справдi пiшов би далеко, пробирався б угору спритно й винахiдливо,
пролазив пiд ногами, дряпався по головах, вiдпихав з дороги тих, що
загавилися, когось, може, зiпхнув би i в прольот...
"В душi нi трепету, нi спiвчуття, нi навiть на©вного подиву перед тим,
що вiдбува ться навкруги". "Дурнi, от i мучаться". "Що це таке,- жахаюся
я.Звiдки? Якiсь галюцинацi©? А-а, з Нечаева. Це його слова. Того страшного
чоловiка".
"Ну, це ти вже занадто, - нашiпту менi якийсь голос. - Утiшся. Тво©
сини - не найгiршi. Не п'яницi, не хулiгани, не бандити. Едик - гарний на
взiр, здоровий, розумний. I може, й справдi ти ще колись пишатимешся його
успiхами".
Не треба менi його успiхiв. Його кар' ри, його слави. Менi потрiбен
чесний син. А вiн таким уже нiколи не стане. Вiн житиме, як жив, i,
можливо, поступить на той рiк, й нiхто нiколи не здогада ться, який вiн
насправдi. I десь живе дiвчина, яка стане його дружиною. Добре, якщо це
буде така ж пройдисвiтка, як вiн сам...
I раптом, неначе снайперська куля з далеко© вiдстанi, мене вража
думка: чим ти клопочешся? Над чим побива шся? А може, воно вже тобi зовсiм
не потрiбне? Я пiдхоплююся. А що ж... одним махом - все. По©хати й добити
до кiнця. Портфель iз знiмками зi мною, я вiдносив у ньому Iннi ©© роботу.
Я почуваю, що це рiшення не породжене хвилиною розпачу. Воно зрiло
давно, я до нього готувався всi цi днi.
Що ранiше розшукав телефон Петра Огира й дзвопив йому на роботу.
Набивався провiдати. "При©зди, коли хочеш", - сказав Петро. Петро працю в
онкологi©. Я не знаю, чому вибрав його. Ми з ним нiколи не дружили, щиро
кажучи, вiн менi нiколи не iмпонував. Ото вже було справжн село, таке
репане, що могло шокувати й мене. Та де там село, белебень, глухий,
вiдлюдькуватий хутiр. "Тiтко, - кричить вiн у гастрономi через голови
покупцiв до похмуро©, яка вперто маску ться косметикою пiд дiвчину,
продавщицi.- Ваш ковбик жарений на смальцi?" - "Это не ковбик, это
сальтисон". - "А на смальцi чи на салi?" - "Нахал. Дурак. Не мешай
торговать". Петро здивовано чуха потилицю: "Хлопцi, чого вона
з' репенилася?"
Мабуть, я вибрав Петра через те, що вiн, як менi зда ться, не зможе
приховати правди. О, в цих справах ми досягнули вiртуозностi. Можливо, це
дина в свiтi брехня, вiд яко© не повиннi вiдмовитися люди. Але я не хочу
i ©©.
Сьогоднi субота, проте я знаю, що Петро в лiкарнi. Зiбрав про нього
чималу iнформацiю й вивiв з не©, що ©хати менi потрiбно саме до нього.
З чверть години простояв у черзi на таксi, а за пiвгодини вже був у
онкологiчнiй клiнiцi. Я йшов швидко, широко та впевнено вимахував
портфелем, не розглядався, й чергова не зупинила мене. Менi не хотiлося
марнувати час: викликати Петра по телефону, виписувати перепустку. Вже аж
у кiнцi довгого коридора вiдчув, що в мене в грудях напружилася якась
линва, а ноги в колiнах нiби розм'якшилися, ледь пружинять. Я змусив ©х
ступати твердо.
Петро Огир стояв за столом у сво му кабiнетi, складав на купу якiсь
папки, мабуть, iсторi© хвороб. Вiн мене не впiзнав. Перший чоловiк, який
мене не впiзнав. Зате я впiзнав його одразу, хоч, леле, змiнився вiн
неймовiрно. Передi мною стояв огрядний товстий чоловiк з великою, зовсiм
лисою головою,- тiльки вiночок волосся нижче вух, як у святого Петра в
мультиплiкацiйних фiльмах, - великим носом, великими губами та великими
добрими очима.
- Би зна те, сьогоднi я не зможу вас прийняти, - вибачливо сказав вiн.
- А коли, Петре?
Вiн заморгав бiлими повiками, його рука несамохiть ковзнула до
потилицi.
- Чи не Вiктор, хай тобi бiс!
- А нащо вiн менi, твiй бiс?