його простирадлом, лiг.
Мабуть, я став великим вередi м i, як писав Iван Вишенський,
м'якоспалом. Вже за годину боки болiли, неначе на них зiграли дубцем марш.
День п'ятий
Обвал. Землетрус. Вулканiчний вибух. Але десь там, всерединi, пiд
шельфом. А зовнi - спокiй, витримка, зосередженiсть. "Не поспiшай. Обдумай
запитання. Склади на папiрцi плап вiдповiдi. Лишиться час - розширюй
вiдповiдь". Це вже - по доро'зi до iнституту. Вузького алейкою, обсадженою
декоративними ялинками, йдуть, поспiшають абiтурi нти. Всi вони рiзнi, ало
па всi обличчя лiг якийсь один карб, який, мабуть, незмога передати нi
словами, нi фарбами. Вiн чимось схожий на той, з яким людина стриба в
холодну воду. Але й не зовсiм такий, бо, крiм того, всi вони задивленi в
себе, щось там виважують, щось обдумують. Ще ©х можна порiвняти з табунцем
горобцiв, яких прогнали з проса. Й теж не зовсiм вдале порiвняння. Бо на
просо можна вернутися.
- Я чекатиму на тiй он лавицi. Нi пуху нi пера.
- К чорту. - Слова сказанi механiчно. Едик мене не бачить.
Менi ста до болю шкода його.
На лавицi сидiв якийсь хлопець у сiрих штанях та клiтчастiй сорочцi,
пасмо бiлого, вигорiлого па сонцi волосся звисло йому па смагляве чоло, на
його колiнах лежав чорний дешевий "дипломат", а на "дипломатi" -
розгорнута книга. Хлопець швидко бiгав по рядках очима, вказiвний палець
його право© руки нетерпляче загортав крайок наступно© сторiнки. Занурений
у читання, вiн не звертав на мене нiяко© уваги. Я покрадьки поглянув на
нього. Худе, дуже худе обличчя, тонкi й довгi, як палицi, руки, тонкi ноги
в жовтих шкарпетках, коричневих черевиках, розкуйовджене волосся, вiн
трохи схожий на Едика, але Едик якийсь не такий - доглянутiший, чи що
(слово "пещений" я рiшуче вiдкинув), меланхолiйнiший, впевненiший, нi,
жодне з цих слiв не пiдходило. Вочевидь було одне: хлопець трохи старший
за Едика, й робочий, вiн десь працю . Мiй погляд упав на книжку, я упiзнав
пiдручник з хiмi©, той самий пiдручник, який ми з Едиком гризли всi цi
днi, навiть той роздiл, який так важко давався мо му сиповi.
- Цього вивчити по можна. Треба просто зазубрювати, - обережно сказав
я.
Хлопець подивився па мене, не пiдводячи голо'ви.
- Я знаю. Заплющу очi й бачу всю таблицю. Можу переказати навiть ззаду
наперед.
- Навiщо ж ви тодi... забива те собi памороки? Не рекоменду ться перед
екзаменами перевантажувати голову якимось одним матерiалом. Пробачте, ви
теж абiтурi нт?
- Абiтурi нт.
Не знати навiщо, я запитував далi:
- I в якiй ви групi склада те екзамени?
- У восьмiй.
Восьма - Едикова група.
- Ваша група вже пiшла на екзамени.
Хлопець сполохано подивився на мене.
- Ви звiдки зна те?
- Мiй син також у цiй групi.
- Сип? Як його прiзвище?
Я усмiхпуися.
- Хiба ви зна те прiзвища всiх абiтурi нтiв групи? Ну... Прiзвище -
Кириченко. Едик. Едуард. А ваше?
- Дiгтяр. Олексiй Дiгтяр. Я поступаю втрете. Так, втрет , - пiдвiв вiн
голову, неначе я заперечував чи не вiрив йому. - На це само вiддiлення. I
я поступлю. Стопроцентово поступлю. Але я двiчi ходив на хiмiю першим. Ну,
так би мовити, в перших лавах. I обидва рази - трiйка. Вони запитують иа
свiжу голову, доскiпуються до всього. I лихi, як тигри. Бо ще ж стiльки
субчикiв пiд дверима. А в кiнцi вони вже не слухають. Я скебетяв це аж
тепер.
- Якщо ви зна те предмет, нащо ж iти в кiнцi. Якщо десь спiткнулися, па
початку легше виправитися. Навiть можна попросити, щоб занитували...
давали бiльшо додаткових запитань...
- Е, нi, - аж смикнувся Олексiй. - Додатковими запитаннями вони валять.
Запитують таке, чого, мабуть, i самi не знають. Минулого року я ©м так i
сказав. Попросили написати реакцiю, яка б довела присутнiсть в новока©нi
первiсно© амiногрупи.
- Хто ви? Ким працю те? - запитав я.
- Працюю електрозварником у колгоспi, в майстернi. Ви не вiрите, що в
колгоспi електрозварники?
- Чому ж по вiрю.
- В майстернi. А прийдуть жнива, у лiтучку, i - з ранку до вечора по
полях. Не тiльки зварюю якiсь там вузли. Гайки, болти, клавiшi - все мое.
- Хлопець подивився на мене. - Розумi те, я не люблю технiки. Не по менi
ця робота. Платять там бiльше... Я буду лiкарем. У вас яка лiкарня? Ви ж
лiкар?
- Широкого профiлю.
- Я буду рентгенологом. У нас у солi рентген. Я прочитав книжку... I
лiкар менi пояснював. У мо © матерi... рак легенiв. Не змогли розпiзнати.
Мене струснув дрiж. Перед очима спалахнула пляма на знiмку. Я тiльки
вдавав, що не надаю тому знiмковi нiякiсiнького значення, що забув про
нього. Я пам'ятав. Вiн висiв, мол камiнь над стежкою, як градова хмара на
овидi, подорожнiй поспiша до села, вiн навiть мугиче пiсеньку, вiн не
огляда ться, вда , що не бачить хмари, намага ться думати про iнше, але
щось у ньому весь час пам'ята про не©.
Я вiдчув якось особливо спiвчуття до Олексiя, i вiп, мабуть, вибрав
його з мо©х очей, бо раптом тихо й довiрливо запитав:
- А правда, що тепер так просто не поступають?
Я ни змiг витримати його погляду й вiдиiп ичi:
- Не знаю... Думаю, що неправда.
А сам i далi дивився вбiк, i в мо©й головi вертiлося дивне колесо,
схоже на поламану карусель з рiзнокольоровими вогнями: Правда. Неправда.
Правда. Неправда. "Неправда", - раптом подумки вигукнув я.
Обличчя Олексiя засвiтилося надi ю.
- Я теж так думаю. Поступлю. Цього року поступлю. - Вiн пiдвiвся. - Ну,
пiду... Там деякi дiвчата непритомнiють... Бувайте.
- Бажаю тобi удачi. Ну, ну, не соромся, посилай к чорту.
Олексiй щось прошелестiв сухими губами й пiшов, широко розкидаючи ноги.
Менi вiн здався зiбраним з металевого конструктора. А потiм майнула думка,
чи щиро я бажаю йому поступити до iнституту? Адже вiн - Едикiв конкурент.
Але чому не щиро? Мiсць там багато.
Мiсць там багато. На кожне - дванадцять чоловiк.
Час плинув повiльно. Край, крап, крап - як рiдина з крапельницi. Або як
кров з погано забинтовано© рани. Розгорнув Маркеса - не читалося, гортав
газети, спочатку прибiг спортивiнi новини, далi - полiтичну iнформацiю,
потроху забувся, занурився в складну мiжнародну статтю, заплутався,
задумався. Здавалося, нащо менi всi отi новини, Сальвадори i Фолклендськi
острови, Iрани i Iраки? Газети виходять сотнi рокiв, подi© мiняються
ка-лейдоскопiчно, тiльки найбiльшi вiдiб'ються одним рядком в iсторi©, ще
й той рядок мiнятиметься кiлька разiв, й що воно дало всiм отим людям,
якi, сидячи в Ки вi або Софi©, переживали за нiколи не бачених ними бурiв,
гарiбальдiйцiв чи болiварцiв. Але так вже влаштований сiiiт, так щепленi
всi ми мiж собою, що нас тривожать долi подiбних нам двоногих iстот на
далеких i близьких континентах. Свiт з його дипломатичними хитрощами,
ракетами, золотими копальнями Намiбi© i полпотiвськими бандами давно
втягнув мене в свою круговерть, i я вже й загину в нiй, як муха у молочнiй
лiйцi. I ось зараз я сам веду дипломатичнi перемови з iранцями та
iракцями, якi, мовоii на догоду дiдьковi, знищують однi одних, влаштовую
протиповiтрянi оборони остронiв, i розглядаю в трофейний бiнокль з гори, з
бананово© гущавини колону окупацiйних машин на вузькiй дорозi. Непроханi
чи проханi згра ю змовникiв, що видають себе за конституцiйний, народний
уряд, втелющилися па чужу землю i гвалтують ©© колесами танкiв. "По
окупантах- вогонь!"
А тим часом я не забуваю, що дi ться зараз отам, за обкладеними бiлою
плиткою стiнами.
Маленький розчерк на аркушику з написом "Екзаменацiйний листок" зараз
менi важливiший, нiж доля того далекого острова i усiх нафтових запасiв
Iрану та Iраку разом узятих. Горять мiльйоннотоннi сховища, а ще дужче
горить мо серце. Якийсь час я кручуся довкола лавицi, виходжу на вулицю й
вертаюся назад. Мабуть, треба було менi кудись по©хати й вернутися сюди
години чоре:i пiвтори. Але тепер - пiзно. Центральною але ю груикамп й
поодинцi проходять студенти. Групами - то, мабуть, старшокурсники - ©дуть
на практику або при©хали з практики; вони й виглядом вiдрiзняються од
абiтурi нтiв, розмовляють впевнено, вимахують руками, смiються.
Врештi мо око помiча на сходах знайому високу постать з бiлявими
кучерями. Тенька серце. Едик iде не швидко й не повiльно, i по його
обличчю не можна нiчого вiдгадати. По Едикових губах блукав незрозумiла
усмiшка. Я пориваюся поглядом уперед, в мо©х очах сто©ть нiме запитання, й
вiн пiднiма до рiвня свого обличчя лiву руку й показу чотири пальцi.
Четвiрка.
- Що ж, не погано, - кажу.- Я сподiвався гiршого.
Менi гiрчить па душi. Од власного удаваного оптимiзму, вiд брехнi. Я
сподiвався на п'ятiрку. Втрачено один бал!
Я не запитую Едика, чого вiн не знав, сподiваюся, розповiсть про те
пiзнiше. Хоч, зрештою, яке це ма значення?
Втомленi, чвала мо до зупинки тролейбуса. В номерi Едик просто в
черевиках пада на лiжко й лежить, заклавши руки за голову. Це його
улюблена поза. Вiн мовчить, а я мовби почуваюся в чомусь винуватим.
Приношу з кулiнарi© смажених шнiцелiв, сирникiв, ©мо ©х уже холодними. I
холодно в мене на душi. Я запиваю сирникн молоком, Едик молочних страв не
любить. Потому Едик засипа , я теж лягаю на лiжко, розкриваю Маркеса, але
прочитую тiльки одну сторiнку. В лiжку м'яко та гарно, сон зборю мене за
кiлька хвилин - далася безсонна пiч.
Прокидаюся вiд телефонно© трiскотняви. Дзвонить Аркадiй Васильович.
- Ну як? Як настрiй? Нiчого, нiчого. Йдемо вгору. Набирайтесь терпiння.
Дорога довга. Пройшли пiдгiр'я. I непогано пройшли. Чималенько альпiнiстiв
вернулося. Зрiзалося i вiдстало чимало.
- Але такi, що попереду,- обережно кажу я.
- . Не дуже багато. - Й раптом його голос мiня ться. - Та ви що,
справдi, розкисли? То я зараз прийду.
- Нi, нi, - поспiшливо белькочу я. Менi зараз пе хочеться, щоб при©здив
навiть Аркадiй Васильович з його доброю усмiшкою i спокiйними глибокими
очима. - Почина мо готуватися до наступного переходу.
- Готуйтеся. Прогляньте шанцевий iнструмент. Той, який ми вам залишили.
- Дякую.
Менi иепри м'на ця розмова змовникiв. Але я повинен бути тiльки вдячний
за не©. Безмежно вдячний.
Проте Едик сьогоднi не ма на задачi сили. Може, й правильно, я сам у
день здачi екзамену не робив нiчого. Нехай дивиться телевiзор, вiдпочива .
А я прогуляюся до телефонно© станцi©.
Цього разу менi довелося довгенько чекати в черзi. До того ж не
додивився й першою поставив ювiлейну монету, автомат проковтнув ©©,
гавкнув i знову загудiв. Потiм не набирався помер. Нарештi пролунали довгi
гудки. Вони здалися менi чимось схожими на вiтальнi гудки пароплава.
Наш червоний телефон дзеленчав, луна гасала по квартирi в пошуках сво ©
хазяйки й не знаходила ©©. У розпачi билася в шибки, в дверi, менi стало
©© шкода, i я поклав трубку на важiль. Якби таке сталося колись, я дзвонив
би знайомим, сусiдам, переполохав би всiх, i зрештою... виставив би в
смiшному свiтi себе та Любу. Разiв зо два таке й траплялося, i Люба круто
вiдчитувала мене. Менi прикро, що ©© нема вдома, але я вже не думаю про
те, що з нею сталося нещастя. Завтра вранцi вона подзвонить сама. А я
дзвонити бiльше не буду.
Повiльно брiв освiтленою лiхтарями денного свiтла вулицею. Довкола
вирував, сплескував смiхом, гомонiв людський натовп. Я знову дивувався, що
буденного дня, пiзньо© дощово© пори на вулицях так людно. Прислухався до
смiху, вглядався в обличчя, шукав у них якогось вiдгомону сво©м думкам,
сво му настрою й пе знаходив. Я плив, мов крапля олi© па водi. Вiн був
менi чужий, незрозумiлий, цей натопи. Я здивувався, й аж трохи розгубився.
Раптом я мовби пiрнув кудись, в якийсь iнший, вiддзеркалений свiт, силою
волi затримався там i побачик цю вулицю з iще молодими каштанами, й себе
без лисини та зморщок. Себе й iнших хлопцiв - у широких штанях i довгих
пiджаках, бобках-естонках i клiтчастих кашкетах, дiвчат у довгих сукнях i
чобiтках-румунках. Моя свiдомiсть немовби роздво©лася, вона була там, зi
мною колишнiм, але й контролювалася мною ж з вiдстанi у двадцять шiсть
рокiв. То був мiй натовп, i я був його. Я був його живою часткою, належав
до нього, почувався злитним з чимось великим, цiлим, безсмертним. Я чогось
хотiв вiд нього: любовi, визнання, дружби. Я не мiг уявити себе поза ним,
бо, здавалося менi, вiн не зможе проiснувати без мене й дня, а тепер ось
спробував уявити себе з цим новим натовпом, i не можу. Я для нього чужий i
зайвий навiки, пiду, як i прийшов, i пiхто не помiтить мого приходу та
зникнення. Хiба мало при©жджих дивакiв блука по цих вулицях!
Я розумiю: вся справа в менi самому, в мо©й уявi, в мо му настро©, тодi
мене теж нiхто не знав, але тодi я мiг пiдiйти до будь-кого й заговорити з
будь-ким, одержати згоду або вiдмову, але те й iнше означало, що я свiй i
мною захоплюються, як сво©м, i зневажають, як свого ж.
Я прийшов додому. Едик позiхав у крiслi перед телевiзором. На килимi
бiля нього валялася купа качанiв вiд яблук, кiсточок абрикосiв та
черешень. Вдома на таке свинство я обов'язково обурююся, а тут мовчки
зiбрав у газету качани та кiсточки й вiднiс у кошик для смiття. Менi
захотiлося пити. Вийняв iз холодильника пляшку мiнерально© води, почав
вiдкривати, i в цю мить задзвонив телефон. Пiдняв трубку. Молодий дiвчачий
голос попросив Едика. Здогадався - дзвонила Катя. Вона дзвонить Едику
кожного вечора.
Едик розмовляв лiниво, сонно. На якесь ©© запитання вiдповiв: п'ять.
Мабуть, вона запитала, як вiн склав хiмiю. Фарба нiяковостi залила менi
обличчя, хоч я й подумав: перед дiвчиною, яку кохають, хочеться
похвастатися; але, менi зда ться, i в такому випадку краще сказати правду.
Я знову спав у вiтальнi, але цього разу пiдiслав поролоновий матрац.
День шостий
Ох i обрид менi цей готель. А ще ж тiльки шостий день. Я взагалi iстота
домашня й не люблю чужих займищ i пасовшц. Я не люблю людського тирла,
тимчасовостi, поспiху, хоч гам буваю поспiшливий, петерилячий i нпвiть
вибуховий. Мене пригнiчу готельна, перемацана тисячами рук розкiш, оця
висока, не сучасна, з пикатими, пузатими яiгголятами (у небесних магазинах
було вдосталь м'яса i ковбаси) стеля, надутi адмiнiстратори й офiцiанти,
непривiтнi поко©вки. Мене нудить од запаху погано© мастики, ресторанного
борщу, що просмокту ться навiть у номер, чужих чемоданiв. Сьогоднi ними
заставлено весь вестибюль. Великi, важкi, iмпозантнi, вони здаються менi
непроханими i нахабними. Як i люди, котрi ©х пакували, а тепер товпляться
бiля столика адмiнiстратора та бiля сувенiрного кiоска. Я не люблю й
iноземцiв i намагаюся пе вступати з ними в контакти. Вловлюю в них щось
чуже, далеке, вiд них вiв пихою, холоднiстю, зверхнiстю, i я в свою чергу
застiбаюся перед ними на всi гудзики. Розумiю, що мо© враження оманливi,
що скрiзь, по всьому свiту хорошi й поганi люди, але нiчого вдiяти з
собою не можу. Всi iноземцi уявляються менi неробами, людьми, якi з нудьги
тиняються з однi © кра©ни в iншу, тиняються з лiнощiв, невмiння знайти
роботу сво му розуму, сво©м рукам. Вчора у барi до мене пiдсiв якийсь
череватий канадець i почав окейкать, яке то зелене мiсто Ки©в, яка тут
смачна горiлка i якi поганi авто.
- Де пан трима сво© авта? - сiкався вiн до мене.- I чи в пана авто з
автоматичною коробкою переключення швидкостей?
Я йому вiдказав, що пан здебiльшого ©здить в авто "швидко© допомоги", i
якщо заокеанський пан по'паде туди, то особисто познайомиться з принципом
управлiння наших машин, а також порадив частiше ходити пiшки, бо в такому
випадку людина краще зберiгав статуру й бiльше бачить. Вiн скривився й
сказав, що думка, мовляв, парадоксальна, але вона заслугову на увагу.
Вранцi я сходив на базар.
Я не вельми люблю тинятися по базарах, не люблю людського тлумиська,
але мо© очi мимоволi знаджують гори овочiв та фруктiв, я милуюся ними, як
довершеними мистецькими витворами. Мене не переста дивувати й дивуватиме
до останнього дня нехитра сентенцiя, що на одному й тому ж шматковi землi
з одинакових на вигляд зернин виростають отакi рiшуче не схожi одно на
одного дива: солодкi полуницi й кислуватi помiдори, нiжнi, з ледь вловимим
запахом огiрки й пекучий хрiн, солодка морква й гiрка, як сто чортiв,
редька, й вирощують ©х однаковi руки, споживають однаковi роти,
перетравлюють однаковi шлунки, але в кiнцевому рахунку один рот належить
Ландау чи Тичинi, а другий хижому, розбiйному Крижу, мо му сусiдовi, що
вже тричi вiдсидiв за бандитизм i неробство.
...Червонi, як сонечко, помiдори, й руки, що вкладають ©х до кошикiв.
Руки спокiйнi, руки нервовi, руки хижi. Я одвертаюся. Я теж щойно вкладав
до кошика червонi сонця.
Повертаю до рядiв, де продають сир. Едик сиру не ©сть, а я снiдаю ча м
з сиром. Для Едика я купив у крамницi комiсiйно© торгiвлi ковбаси.
Купуючи овочi та фрукти, я починаю торгуватися, я боюся, що наш банк
може лопнути задовго до кiнця екзаменацiйного марафону. Диво як легко в
буднях людина переходить лiнiю окопiв i опиня ться у таборi, в якому не
сподiвалася опинитися. По-перше, ранiше я нiколи не торгувався на базарi,
запитував цiну (i цим вже, як менi здавалося, показував, що я з тих
покупцiв, якi знають, де що кошту ) i купував продукти, по-друге, я все
життя стояв з тими, хто по той бiк колгоспних прилавкiв. Я сам селюк, живу
в сiльськiй мiсцевостi i знаю, як важко гарують люди на землi, навiть на
тих сво©х городах i в садках. З полуницями, якi, на думку мiського жителя,
ростуть майже так само, як i суницi, ой скiльки клопотiв. Посадивши,
випо©вши водою, ©х треба десять разiв шарувати, проривати, пiдгодовувати.
I коли який-небудь мiнiатюрний нафарбований ротик при менi кривиться й з
обуренням говорить щось про селюкiв, "жлобiв", я не мовчу теж.
Жлоби, вони скрiзь. Отi дядько й тiтка, якi продають величезнi -
кожна завбiльшки в кулак - полуницi, то - жлоби, бо пiдживлюють полуницi
фекалiями, видно з кольору ягiд та кiлькох листочкiв у корзинах,- i ота
фiфа - капелюшок з пером, губки червоною петелькою - теж жлобиха, бо аж
сичала, торгуючись з високою тiткою за два бурячки, й купила три кiлограми
дорогих фекалiйових полуниць.
I ось я упiймав себе на думцi: гилять, кугути, за кiлограм бiлого
наливу по два карбованцi! Та в мене вдома його, як кажуть тепер, навалом.
Корзинами доводиться виносити до ями в кiнцi саду...
Отже, я па якийсь час опинився у протилежному таборi. Дивуватися
нiчого, ми завжди в якомусь таборi: молодих i старих, питущих i непитущих,
тих, якi курять, i тих, якi не курять... порядних i непорядних.
Знову тягну свою сумку пiшки на четвертий поверх - лiфт возить важкi
валiзи у супроводi швейцарiв. Пiдходжу до нашого номера i чую за дверима
регiт - чоловiчий i жiночий. Ще раз обмацую очима синiй ромбик з цифрою
чотириста сiмнадцять - чи не помилинся. Нi, номер наш. Прочиняю дверi.
Посеред номера стоять Едик та незнайома дiвчина й смiються. Помiчаю на
килимi щiтку i пилосос. Ага, поко©вка. Поко©вочка. Товстенька, пухкенька,
рум'янощока. "Пийте морквяний сiк i ви матимете такi самi щоки". Тепер зi
снiданком доведетьгя зачекати, адже ми користу мося контрабандою -
вмика мо кип'ятильник.
Дiвчина (©© звати Лiза, "Лисавета", проказав про себе) кача ться, мов
колобочок, по номеру й подзвоню смiхом. Смiх у пе© трохи верескливий, але
при мний. I личко тож.
- У вас пiколи це можна прибрати, ви вдома i вдо'ма. Нашi дiвчата вже
кажуть: може, вони там самогон варять або грошi малюють.
Зверта ться мовби до нас обох, а очима так i пасе Едика. О, я гаразд
розумiю той погляд - кокетливий, хтивий, закличний. Добре, що Едик що таке
теля, яко на цьому не тямиться.
- Варимо,- каже Едик i смiливо вмика кип'ятильник. Я йду у ванну
голитися.
- А якщо я донесу, - лукаво пiдляку Едика Лiза.
- А от i не донесеш, - вiдказу Едик.
- А от i донесу. Що ти менi зробиш!
- А то вже моя справа.
- Не тiльки твоя.
- Наша, - погоджу ться Едик.
Я голюся, дзижчить бритва, й вони думають, що менi нiчого по чути. Лiза
скрику , i я мимоволi зупиняю бритву. "Ого, конфлiкт перероста в договiр
про вза мну допомогу. З закликанням вiйськ на чужу територiю". Менi
смiшно, але я трохи й спантеличений, чимось мене Едик вдивував. Вiн
здивував ще дужче, коли н зайшов до вiтальнi. Лiза стояла па стiльцi
обличчям до вiкна й намотаною на швабру ганчiркою знiмала павутину над
гардинами. Вона нахилилася вперед, туго випнувши для рiвноваги iншу, не
малих розмiрiв частину свого тiла.
- Послухай анекдот, - сказав Едик. - Йде по вулицi чоловiк, а поперед
нього - жiнка. Вiн i каже: "Ох i зуби, ох i зуби". По кiлькох кроках
знову: "Ох i зуби". Жiнка не витриму , оберта ться й гука : "Чого
причепився, звiдки ти бачиш мо© зуби". - "Як же, щоб такий задок на©сти,
треба мати добрi зуби..."
Едик i Лiза смiються. Вона не обража ться. А менi став соромно.
Зда ться, я не давав Едиковi приводу розповiдати в мо©й присутностi такi
анекдоти.
Я нахмурююсь. На кiлька хвилин у кiмнатi запада непевна тиша. На
пiдвiконнi покашлю радiо, то замовка зовсiм, то щось шепеляво шепоче, у
круглому отворi регулювання звуку iронiчно водить довгими вусами тарган,
зда ться, вiн принюху ться до нових пожильцiв. Може, й справдi вже пiшов
душок?
Лисавета пiшла, ми поснiдали i взялися до математики. Власне, взявся
Едик, я в нього На пiдсобних роботах. Знайти синус, вирахувати кут,
зробити арифметичнi пiдрахунки. Математичнi знання, а чи ©х тлумачення в
школi, розвиваються так шалено, що ми зда мося у порiвняннi з сучасними
учнями, як лiтаки "Блерiо" бiля ЯКiв та АНiв. З Вовкою я дотупав до
дев'ятого класу, а вiд Едика вiдстав у восьмому. I чому це Едиковi
забаглося пiти на вiддiлення, на якому ще й потрiбно складати математику?
Здасться, так йому радила Люба. А ©й, очевидно, Аркадiй Васильович. Хтось
там у нього дуже певний.
Едик кепку надi мною, ганя мене по воду та за черешнями, а менi й то
робота. Час тягнеться, як розтоплена смола за пiдошвами.
Годинi о шостiй вечора в дверi щось зашкрябало, менi здалося, що то
шкряба в кутку миша, а потiм тихенько застукотiло, я пiшов i вiдчипив. У
коридорi стояв Онищенко. вген Сидорович Онищенко був схожий па прохача.
Вiн взагалi, як я вже казав, пряде свою ниточку тонко, пода голос рiдко,
а сьогоднi ще й мав невеселий вигляд.
Ледве Опищонко переступив порiг, Едик пiдвiвся, дiловито склав папери й
вийшов до спальнi, щiльно причинивши за собою дверi. Менi здалося, в його
очах зача©лася якась загадка. А ще здалося, що ми з ним усе бiльше входимо
у змову. Нехорошу змову, дужо нехорошу. Так входять... Нi, цур! - не
треба. Починаю клепати па себе й на сина.
Я запросив вгена Сидоровича до столу. Я не знав, дiставати пляшку, чи
нi. Мабуть, не дiставати, але вiн може подумати, що я - скупердяй, що пе
шаную його, якби це був Аркадiй Васильович, то я б так не монявся, i я
вистаппв па стiл коньяк. "Чого вiн ходить? - подумав. - Адже й чарка йому
не вельми до смаку. Так наказав йому Аркадiй Васильович?" Розмова
волоклася, неначе тачка з поламаним колесом. Я щось запитував, Онищенко
вiдповiдав або й не вiдповiдав, а тiльки схитував головою, вiн мовби
дивився на мене й повз мене, лихо, а не бесiда. Маленький, чорненький, вiя
скидався па побитого цуцика.
Я запитав його про дослiдну роботу в iнститутi, й Онищенко знову
похитав головою.
- Я не лiкар. Я викладач iноземно© мови. Працюю в медiнститутi - оце й
увесь зв'язок з медициною. Я ©©, сказати правду, боюся.
- Чого ©© боятися?
- Тепер страшна медицина. Тiльки що - пiд нiж або починають шепотiтися,
поставлять гачечок у лiкувальнiй картцi, пошлють на всiлякi перевiрки. Ось
як у мене...Його очi блищала, як у хворого ведмедика, так я подумав, хоч i
не знаю, чи блищать у хворих ведмедiв очi.
- Що ж у вас?..
- Пiшов до хiрурга, а вiн... записав щось. I сказав, аби прийшов через
тиждень. Я прийшов через тиждень, вiн подивився й сказав: прийдiть ще
через тиждень... Ось так. А я йду, i колiна менi тремтять.
- На що ж скаржитесь? - несподiвано запитую голосом, яким не користуюся
вже шостий день.
- Гуля. Пiд лiвою лопаткою. Я вiдставив склянку з коньяком.
- Скидайте сорочку.
- Ви... ви ж не хiрург.
- У нас лiкарня широкого профiлю. Я цих гуль перем'яв у руках бiльше.,
нiж груш. Скидайте, скидайте, не соромтеся.
Боязко оглядаючись, Опищенко роздягнувся до пояса. Тепер вiн був ще
дужче схожий на барильце. Я придавив середнiх, з волоський горiх, розмiрiв
гострувату гулю.
- Одягайтеся.
Загнанi вглиб, круглi очi дивилися на мене злякано.
- Ну що?
- Нiчого. Звичайна фiброма. Дужо чiтко вiдмежована вiд основно©
тканини, ©х ма безлiч людей. Якби це в нашiй лiкарнi, ми б прибрали ©©
хоч у цю мить, через два днi ви забули б, що вона у вас i була.
- Ви хочете мене втiшити, заспоко©ти?
- Ходiмо завтра разом до будь-якого хiрурга. Вiп зробить це при менi.
Фiброма просто пiд шкiрою.
- Не лягаючи в лiкарню?
- Не лягаючи.
Чорнi очi печального ведмедика спалахнули радiстю.
- А якщо не рiзати?
- Носiть на здоров'я. Але вона може рости. Нащо вона вам?
- Я почекаю, поки пiдросте.- Ось зараз вiн заусмiха ться, а вийшовши
вiд мене, може, й застриба на однiй нозi. Вiн i свою гулю пам'ятатиме
тiльки по тiй радостi, яка щойно прийшла до нього... А я... а я вiд думок
про рентгенiвський знiмок, чорний рентгенiвський знiмок у чорному портфелi
вже не вiдкараскаюся.
Я чомусь розсердився на вгена Сидоровича. А вiн з насолодою, цмулячи
крiзь тонко складенi губи, випив коньяк i з таким смаком гризонув яблуко,
аж зернятко вилетiло та вдарилося об шибку вiкна.
На мить я вiдчув полегшення, мовби звiльнився вiд залежностi од вгена
Сидоровича. Звiльнився розрахувавшись. Так, у свiтi багато чого трима ться
на вза морозра-хунку. В медицинi теж. Лiкар за винагороду стара ться.
Додатковi аналiзи... додаткове лiкування. Одначе, на щастя, трима ться за
все. Якби на тому - кришка б усьому. Хм. На чому ж? На душi? Та на нiй.
Всi ми, лiкарi, люди. Всi потроху байдужi мо, втомлю мося. Але й серед
нас... Та хоча б i в мо©й лiкарнi... Зiна Козленко. Сво©х дiтей я водив
тiльки до не©. "Зараз ми послуха мо тата. Ось так. А тепер - Едика". Дiти
в не© нiколи не плачуть, ©й вже шiстдесят два. А вона все така ж.
Перейма ться кожною дитиною, кожною болячкою. А я ось... Чоловiк виповiв
свiй найбiльший страх, а менi хоча б щось стрепенулося в серцi. Бо не вiрю
в той страх? Чи власна небезпека знекровила всi iншi? Чи надто менi не
симпатичний цей клi нт? Але чому?
вген Сидорович догриз яблуко й пiдвiвся.
Мабуть, я став великим вередi м i, як писав Iван Вишенський,
м'якоспалом. Вже за годину боки болiли, неначе на них зiграли дубцем марш.
День п'ятий
Обвал. Землетрус. Вулканiчний вибух. Але десь там, всерединi, пiд
шельфом. А зовнi - спокiй, витримка, зосередженiсть. "Не поспiшай. Обдумай
запитання. Склади на папiрцi плап вiдповiдi. Лишиться час - розширюй
вiдповiдь". Це вже - по доро'зi до iнституту. Вузького алейкою, обсадженою
декоративними ялинками, йдуть, поспiшають абiтурi нти. Всi вони рiзнi, ало
па всi обличчя лiг якийсь один карб, який, мабуть, незмога передати нi
словами, нi фарбами. Вiн чимось схожий на той, з яким людина стриба в
холодну воду. Але й не зовсiм такий, бо, крiм того, всi вони задивленi в
себе, щось там виважують, щось обдумують. Ще ©х можна порiвняти з табунцем
горобцiв, яких прогнали з проса. Й теж не зовсiм вдале порiвняння. Бо на
просо можна вернутися.
- Я чекатиму на тiй он лавицi. Нi пуху нi пера.
- К чорту. - Слова сказанi механiчно. Едик мене не бачить.
Менi ста до болю шкода його.
На лавицi сидiв якийсь хлопець у сiрих штанях та клiтчастiй сорочцi,
пасмо бiлого, вигорiлого па сонцi волосся звисло йому па смагляве чоло, на
його колiнах лежав чорний дешевий "дипломат", а на "дипломатi" -
розгорнута книга. Хлопець швидко бiгав по рядках очима, вказiвний палець
його право© руки нетерпляче загортав крайок наступно© сторiнки. Занурений
у читання, вiн не звертав на мене нiяко© уваги. Я покрадьки поглянув на
нього. Худе, дуже худе обличчя, тонкi й довгi, як палицi, руки, тонкi ноги
в жовтих шкарпетках, коричневих черевиках, розкуйовджене волосся, вiн
трохи схожий на Едика, але Едик якийсь не такий - доглянутiший, чи що
(слово "пещений" я рiшуче вiдкинув), меланхолiйнiший, впевненiший, нi,
жодне з цих слiв не пiдходило. Вочевидь було одне: хлопець трохи старший
за Едика, й робочий, вiн десь працю . Мiй погляд упав на книжку, я упiзнав
пiдручник з хiмi©, той самий пiдручник, який ми з Едиком гризли всi цi
днi, навiть той роздiл, який так важко давався мо му сиповi.
- Цього вивчити по можна. Треба просто зазубрювати, - обережно сказав
я.
Хлопець подивився па мене, не пiдводячи голо'ви.
- Я знаю. Заплющу очi й бачу всю таблицю. Можу переказати навiть ззаду
наперед.
- Навiщо ж ви тодi... забива те собi памороки? Не рекоменду ться перед
екзаменами перевантажувати голову якимось одним матерiалом. Пробачте, ви
теж абiтурi нт?
- Абiтурi нт.
Не знати навiщо, я запитував далi:
- I в якiй ви групi склада те екзамени?
- У восьмiй.
Восьма - Едикова група.
- Ваша група вже пiшла на екзамени.
Хлопець сполохано подивився на мене.
- Ви звiдки зна те?
- Мiй син також у цiй групi.
- Сип? Як його прiзвище?
Я усмiхпуися.
- Хiба ви зна те прiзвища всiх абiтурi нтiв групи? Ну... Прiзвище -
Кириченко. Едик. Едуард. А ваше?
- Дiгтяр. Олексiй Дiгтяр. Я поступаю втрете. Так, втрет , - пiдвiв вiн
голову, неначе я заперечував чи не вiрив йому. - На це само вiддiлення. I
я поступлю. Стопроцентово поступлю. Але я двiчi ходив на хiмiю першим. Ну,
так би мовити, в перших лавах. I обидва рази - трiйка. Вони запитують иа
свiжу голову, доскiпуються до всього. I лихi, як тигри. Бо ще ж стiльки
субчикiв пiд дверима. А в кiнцi вони вже не слухають. Я скебетяв це аж
тепер.
- Якщо ви зна те предмет, нащо ж iти в кiнцi. Якщо десь спiткнулися, па
початку легше виправитися. Навiть можна попросити, щоб занитували...
давали бiльшо додаткових запитань...
- Е, нi, - аж смикнувся Олексiй. - Додатковими запитаннями вони валять.
Запитують таке, чого, мабуть, i самi не знають. Минулого року я ©м так i
сказав. Попросили написати реакцiю, яка б довела присутнiсть в новока©нi
первiсно© амiногрупи.
- Хто ви? Ким працю те? - запитав я.
- Працюю електрозварником у колгоспi, в майстернi. Ви не вiрите, що в
колгоспi електрозварники?
- Чому ж по вiрю.
- В майстернi. А прийдуть жнива, у лiтучку, i - з ранку до вечора по
полях. Не тiльки зварюю якiсь там вузли. Гайки, болти, клавiшi - все мое.
- Хлопець подивився на мене. - Розумi те, я не люблю технiки. Не по менi
ця робота. Платять там бiльше... Я буду лiкарем. У вас яка лiкарня? Ви ж
лiкар?
- Широкого профiлю.
- Я буду рентгенологом. У нас у солi рентген. Я прочитав книжку... I
лiкар менi пояснював. У мо © матерi... рак легенiв. Не змогли розпiзнати.
Мене струснув дрiж. Перед очима спалахнула пляма на знiмку. Я тiльки
вдавав, що не надаю тому знiмковi нiякiсiнького значення, що забув про
нього. Я пам'ятав. Вiн висiв, мол камiнь над стежкою, як градова хмара на
овидi, подорожнiй поспiша до села, вiн навiть мугиче пiсеньку, вiн не
огляда ться, вда , що не бачить хмари, намага ться думати про iнше, але
щось у ньому весь час пам'ята про не©.
Я вiдчув якось особливо спiвчуття до Олексiя, i вiп, мабуть, вибрав
його з мо©х очей, бо раптом тихо й довiрливо запитав:
- А правда, що тепер так просто не поступають?
Я ни змiг витримати його погляду й вiдиiп ичi:
- Не знаю... Думаю, що неправда.
А сам i далi дивився вбiк, i в мо©й головi вертiлося дивне колесо,
схоже на поламану карусель з рiзнокольоровими вогнями: Правда. Неправда.
Правда. Неправда. "Неправда", - раптом подумки вигукнув я.
Обличчя Олексiя засвiтилося надi ю.
- Я теж так думаю. Поступлю. Цього року поступлю. - Вiн пiдвiвся. - Ну,
пiду... Там деякi дiвчата непритомнiють... Бувайте.
- Бажаю тобi удачi. Ну, ну, не соромся, посилай к чорту.
Олексiй щось прошелестiв сухими губами й пiшов, широко розкидаючи ноги.
Менi вiн здався зiбраним з металевого конструктора. А потiм майнула думка,
чи щиро я бажаю йому поступити до iнституту? Адже вiн - Едикiв конкурент.
Але чому не щиро? Мiсць там багато.
Мiсць там багато. На кожне - дванадцять чоловiк.
Час плинув повiльно. Край, крап, крап - як рiдина з крапельницi. Або як
кров з погано забинтовано© рани. Розгорнув Маркеса - не читалося, гортав
газети, спочатку прибiг спортивiнi новини, далi - полiтичну iнформацiю,
потроху забувся, занурився в складну мiжнародну статтю, заплутався,
задумався. Здавалося, нащо менi всi отi новини, Сальвадори i Фолклендськi
острови, Iрани i Iраки? Газети виходять сотнi рокiв, подi© мiняються
ка-лейдоскопiчно, тiльки найбiльшi вiдiб'ються одним рядком в iсторi©, ще
й той рядок мiнятиметься кiлька разiв, й що воно дало всiм отим людям,
якi, сидячи в Ки вi або Софi©, переживали за нiколи не бачених ними бурiв,
гарiбальдiйцiв чи болiварцiв. Але так вже влаштований сiiiт, так щепленi
всi ми мiж собою, що нас тривожать долi подiбних нам двоногих iстот на
далеких i близьких континентах. Свiт з його дипломатичними хитрощами,
ракетами, золотими копальнями Намiбi© i полпотiвськими бандами давно
втягнув мене в свою круговерть, i я вже й загину в нiй, як муха у молочнiй
лiйцi. I ось зараз я сам веду дипломатичнi перемови з iранцями та
iракцями, якi, мовоii на догоду дiдьковi, знищують однi одних, влаштовую
протиповiтрянi оборони остронiв, i розглядаю в трофейний бiнокль з гори, з
бананово© гущавини колону окупацiйних машин на вузькiй дорозi. Непроханi
чи проханi згра ю змовникiв, що видають себе за конституцiйний, народний
уряд, втелющилися па чужу землю i гвалтують ©© колесами танкiв. "По
окупантах- вогонь!"
А тим часом я не забуваю, що дi ться зараз отам, за обкладеними бiлою
плиткою стiнами.
Маленький розчерк на аркушику з написом "Екзаменацiйний листок" зараз
менi важливiший, нiж доля того далекого острова i усiх нафтових запасiв
Iрану та Iраку разом узятих. Горять мiльйоннотоннi сховища, а ще дужче
горить мо серце. Якийсь час я кручуся довкола лавицi, виходжу на вулицю й
вертаюся назад. Мабуть, треба було менi кудись по©хати й вернутися сюди
години чоре:i пiвтори. Але тепер - пiзно. Центральною але ю груикамп й
поодинцi проходять студенти. Групами - то, мабуть, старшокурсники - ©дуть
на практику або при©хали з практики; вони й виглядом вiдрiзняються од
абiтурi нтiв, розмовляють впевнено, вимахують руками, смiються.
Врештi мо око помiча на сходах знайому високу постать з бiлявими
кучерями. Тенька серце. Едик iде не швидко й не повiльно, i по його
обличчю не можна нiчого вiдгадати. По Едикових губах блукав незрозумiла
усмiшка. Я пориваюся поглядом уперед, в мо©х очах сто©ть нiме запитання, й
вiн пiднiма до рiвня свого обличчя лiву руку й показу чотири пальцi.
Четвiрка.
- Що ж, не погано, - кажу.- Я сподiвався гiршого.
Менi гiрчить па душi. Од власного удаваного оптимiзму, вiд брехнi. Я
сподiвався на п'ятiрку. Втрачено один бал!
Я не запитую Едика, чого вiн не знав, сподiваюся, розповiсть про те
пiзнiше. Хоч, зрештою, яке це ма значення?
Втомленi, чвала мо до зупинки тролейбуса. В номерi Едик просто в
черевиках пада на лiжко й лежить, заклавши руки за голову. Це його
улюблена поза. Вiн мовчить, а я мовби почуваюся в чомусь винуватим.
Приношу з кулiнарi© смажених шнiцелiв, сирникiв, ©мо ©х уже холодними. I
холодно в мене на душi. Я запиваю сирникн молоком, Едик молочних страв не
любить. Потому Едик засипа , я теж лягаю на лiжко, розкриваю Маркеса, але
прочитую тiльки одну сторiнку. В лiжку м'яко та гарно, сон зборю мене за
кiлька хвилин - далася безсонна пiч.
Прокидаюся вiд телефонно© трiскотняви. Дзвонить Аркадiй Васильович.
- Ну як? Як настрiй? Нiчого, нiчого. Йдемо вгору. Набирайтесь терпiння.
Дорога довга. Пройшли пiдгiр'я. I непогано пройшли. Чималенько альпiнiстiв
вернулося. Зрiзалося i вiдстало чимало.
- Але такi, що попереду,- обережно кажу я.
- . Не дуже багато. - Й раптом його голос мiня ться. - Та ви що,
справдi, розкисли? То я зараз прийду.
- Нi, нi, - поспiшливо белькочу я. Менi зараз пе хочеться, щоб при©здив
навiть Аркадiй Васильович з його доброю усмiшкою i спокiйними глибокими
очима. - Почина мо готуватися до наступного переходу.
- Готуйтеся. Прогляньте шанцевий iнструмент. Той, який ми вам залишили.
- Дякую.
Менi иепри м'на ця розмова змовникiв. Але я повинен бути тiльки вдячний
за не©. Безмежно вдячний.
Проте Едик сьогоднi не ма на задачi сили. Може, й правильно, я сам у
день здачi екзамену не робив нiчого. Нехай дивиться телевiзор, вiдпочива .
А я прогуляюся до телефонно© станцi©.
Цього разу менi довелося довгенько чекати в черзi. До того ж не
додивився й першою поставив ювiлейну монету, автомат проковтнув ©©,
гавкнув i знову загудiв. Потiм не набирався помер. Нарештi пролунали довгi
гудки. Вони здалися менi чимось схожими на вiтальнi гудки пароплава.
Наш червоний телефон дзеленчав, луна гасала по квартирi в пошуках сво ©
хазяйки й не знаходила ©©. У розпачi билася в шибки, в дверi, менi стало
©© шкода, i я поклав трубку на важiль. Якби таке сталося колись, я дзвонив
би знайомим, сусiдам, переполохав би всiх, i зрештою... виставив би в
смiшному свiтi себе та Любу. Разiв зо два таке й траплялося, i Люба круто
вiдчитувала мене. Менi прикро, що ©© нема вдома, але я вже не думаю про
те, що з нею сталося нещастя. Завтра вранцi вона подзвонить сама. А я
дзвонити бiльше не буду.
Повiльно брiв освiтленою лiхтарями денного свiтла вулицею. Довкола
вирував, сплескував смiхом, гомонiв людський натовп. Я знову дивувався, що
буденного дня, пiзньо© дощово© пори на вулицях так людно. Прислухався до
смiху, вглядався в обличчя, шукав у них якогось вiдгомону сво©м думкам,
сво му настрою й пе знаходив. Я плив, мов крапля олi© па водi. Вiн був
менi чужий, незрозумiлий, цей натопи. Я здивувався, й аж трохи розгубився.
Раптом я мовби пiрнув кудись, в якийсь iнший, вiддзеркалений свiт, силою
волi затримався там i побачик цю вулицю з iще молодими каштанами, й себе
без лисини та зморщок. Себе й iнших хлопцiв - у широких штанях i довгих
пiджаках, бобках-естонках i клiтчастих кашкетах, дiвчат у довгих сукнях i
чобiтках-румунках. Моя свiдомiсть немовби роздво©лася, вона була там, зi
мною колишнiм, але й контролювалася мною ж з вiдстанi у двадцять шiсть
рокiв. То був мiй натовп, i я був його. Я був його живою часткою, належав
до нього, почувався злитним з чимось великим, цiлим, безсмертним. Я чогось
хотiв вiд нього: любовi, визнання, дружби. Я не мiг уявити себе поза ним,
бо, здавалося менi, вiн не зможе проiснувати без мене й дня, а тепер ось
спробував уявити себе з цим новим натовпом, i не можу. Я для нього чужий i
зайвий навiки, пiду, як i прийшов, i пiхто не помiтить мого приходу та
зникнення. Хiба мало при©жджих дивакiв блука по цих вулицях!
Я розумiю: вся справа в менi самому, в мо©й уявi, в мо му настро©, тодi
мене теж нiхто не знав, але тодi я мiг пiдiйти до будь-кого й заговорити з
будь-ким, одержати згоду або вiдмову, але те й iнше означало, що я свiй i
мною захоплюються, як сво©м, i зневажають, як свого ж.
Я прийшов додому. Едик позiхав у крiслi перед телевiзором. На килимi
бiля нього валялася купа качанiв вiд яблук, кiсточок абрикосiв та
черешень. Вдома на таке свинство я обов'язково обурююся, а тут мовчки
зiбрав у газету качани та кiсточки й вiднiс у кошик для смiття. Менi
захотiлося пити. Вийняв iз холодильника пляшку мiнерально© води, почав
вiдкривати, i в цю мить задзвонив телефон. Пiдняв трубку. Молодий дiвчачий
голос попросив Едика. Здогадався - дзвонила Катя. Вона дзвонить Едику
кожного вечора.
Едик розмовляв лiниво, сонно. На якесь ©© запитання вiдповiв: п'ять.
Мабуть, вона запитала, як вiн склав хiмiю. Фарба нiяковостi залила менi
обличчя, хоч я й подумав: перед дiвчиною, яку кохають, хочеться
похвастатися; але, менi зда ться, i в такому випадку краще сказати правду.
Я знову спав у вiтальнi, але цього разу пiдiслав поролоновий матрац.
День шостий
Ох i обрид менi цей готель. А ще ж тiльки шостий день. Я взагалi iстота
домашня й не люблю чужих займищ i пасовшц. Я не люблю людського тирла,
тимчасовостi, поспiху, хоч гам буваю поспiшливий, петерилячий i нпвiть
вибуховий. Мене пригнiчу готельна, перемацана тисячами рук розкiш, оця
висока, не сучасна, з пикатими, пузатими яiгголятами (у небесних магазинах
було вдосталь м'яса i ковбаси) стеля, надутi адмiнiстратори й офiцiанти,
непривiтнi поко©вки. Мене нудить од запаху погано© мастики, ресторанного
борщу, що просмокту ться навiть у номер, чужих чемоданiв. Сьогоднi ними
заставлено весь вестибюль. Великi, важкi, iмпозантнi, вони здаються менi
непроханими i нахабними. Як i люди, котрi ©х пакували, а тепер товпляться
бiля столика адмiнiстратора та бiля сувенiрного кiоска. Я не люблю й
iноземцiв i намагаюся пе вступати з ними в контакти. Вловлюю в них щось
чуже, далеке, вiд них вiв пихою, холоднiстю, зверхнiстю, i я в свою чергу
застiбаюся перед ними на всi гудзики. Розумiю, що мо© враження оманливi,
що скрiзь, по всьому свiту хорошi й поганi люди, але нiчого вдiяти з
собою не можу. Всi iноземцi уявляються менi неробами, людьми, якi з нудьги
тиняються з однi © кра©ни в iншу, тиняються з лiнощiв, невмiння знайти
роботу сво му розуму, сво©м рукам. Вчора у барi до мене пiдсiв якийсь
череватий канадець i почав окейкать, яке то зелене мiсто Ки©в, яка тут
смачна горiлка i якi поганi авто.
- Де пан трима сво© авта? - сiкався вiн до мене.- I чи в пана авто з
автоматичною коробкою переключення швидкостей?
Я йому вiдказав, що пан здебiльшого ©здить в авто "швидко© допомоги", i
якщо заокеанський пан по'паде туди, то особисто познайомиться з принципом
управлiння наших машин, а також порадив частiше ходити пiшки, бо в такому
випадку людина краще зберiгав статуру й бiльше бачить. Вiн скривився й
сказав, що думка, мовляв, парадоксальна, але вона заслугову на увагу.
Вранцi я сходив на базар.
Я не вельми люблю тинятися по базарах, не люблю людського тлумиська,
але мо© очi мимоволi знаджують гори овочiв та фруктiв, я милуюся ними, як
довершеними мистецькими витворами. Мене не переста дивувати й дивуватиме
до останнього дня нехитра сентенцiя, що на одному й тому ж шматковi землi
з одинакових на вигляд зернин виростають отакi рiшуче не схожi одно на
одного дива: солодкi полуницi й кислуватi помiдори, нiжнi, з ледь вловимим
запахом огiрки й пекучий хрiн, солодка морква й гiрка, як сто чортiв,
редька, й вирощують ©х однаковi руки, споживають однаковi роти,
перетравлюють однаковi шлунки, але в кiнцевому рахунку один рот належить
Ландау чи Тичинi, а другий хижому, розбiйному Крижу, мо му сусiдовi, що
вже тричi вiдсидiв за бандитизм i неробство.
...Червонi, як сонечко, помiдори, й руки, що вкладають ©х до кошикiв.
Руки спокiйнi, руки нервовi, руки хижi. Я одвертаюся. Я теж щойно вкладав
до кошика червонi сонця.
Повертаю до рядiв, де продають сир. Едик сиру не ©сть, а я снiдаю ча м
з сиром. Для Едика я купив у крамницi комiсiйно© торгiвлi ковбаси.
Купуючи овочi та фрукти, я починаю торгуватися, я боюся, що наш банк
може лопнути задовго до кiнця екзаменацiйного марафону. Диво як легко в
буднях людина переходить лiнiю окопiв i опиня ться у таборi, в якому не
сподiвалася опинитися. По-перше, ранiше я нiколи не торгувався на базарi,
запитував цiну (i цим вже, як менi здавалося, показував, що я з тих
покупцiв, якi знають, де що кошту ) i купував продукти, по-друге, я все
життя стояв з тими, хто по той бiк колгоспних прилавкiв. Я сам селюк, живу
в сiльськiй мiсцевостi i знаю, як важко гарують люди на землi, навiть на
тих сво©х городах i в садках. З полуницями, якi, на думку мiського жителя,
ростуть майже так само, як i суницi, ой скiльки клопотiв. Посадивши,
випо©вши водою, ©х треба десять разiв шарувати, проривати, пiдгодовувати.
I коли який-небудь мiнiатюрний нафарбований ротик при менi кривиться й з
обуренням говорить щось про селюкiв, "жлобiв", я не мовчу теж.
Жлоби, вони скрiзь. Отi дядько й тiтка, якi продають величезнi -
кожна завбiльшки в кулак - полуницi, то - жлоби, бо пiдживлюють полуницi
фекалiями, видно з кольору ягiд та кiлькох листочкiв у корзинах,- i ота
фiфа - капелюшок з пером, губки червоною петелькою - теж жлобиха, бо аж
сичала, торгуючись з високою тiткою за два бурячки, й купила три кiлограми
дорогих фекалiйових полуниць.
I ось я упiймав себе на думцi: гилять, кугути, за кiлограм бiлого
наливу по два карбованцi! Та в мене вдома його, як кажуть тепер, навалом.
Корзинами доводиться виносити до ями в кiнцi саду...
Отже, я па якийсь час опинився у протилежному таборi. Дивуватися
нiчого, ми завжди в якомусь таборi: молодих i старих, питущих i непитущих,
тих, якi курять, i тих, якi не курять... порядних i непорядних.
Знову тягну свою сумку пiшки на четвертий поверх - лiфт возить важкi
валiзи у супроводi швейцарiв. Пiдходжу до нашого номера i чую за дверима
регiт - чоловiчий i жiночий. Ще раз обмацую очима синiй ромбик з цифрою
чотириста сiмнадцять - чи не помилинся. Нi, номер наш. Прочиняю дверi.
Посеред номера стоять Едик та незнайома дiвчина й смiються. Помiчаю на
килимi щiтку i пилосос. Ага, поко©вка. Поко©вочка. Товстенька, пухкенька,
рум'янощока. "Пийте морквяний сiк i ви матимете такi самi щоки". Тепер зi
снiданком доведетьгя зачекати, адже ми користу мося контрабандою -
вмика мо кип'ятильник.
Дiвчина (©© звати Лiза, "Лисавета", проказав про себе) кача ться, мов
колобочок, по номеру й подзвоню смiхом. Смiх у пе© трохи верескливий, але
при мний. I личко тож.
- У вас пiколи це можна прибрати, ви вдома i вдо'ма. Нашi дiвчата вже
кажуть: може, вони там самогон варять або грошi малюють.
Зверта ться мовби до нас обох, а очима так i пасе Едика. О, я гаразд
розумiю той погляд - кокетливий, хтивий, закличний. Добре, що Едик що таке
теля, яко на цьому не тямиться.
- Варимо,- каже Едик i смiливо вмика кип'ятильник. Я йду у ванну
голитися.
- А якщо я донесу, - лукаво пiдляку Едика Лiза.
- А от i не донесеш, - вiдказу Едик.
- А от i донесу. Що ти менi зробиш!
- А то вже моя справа.
- Не тiльки твоя.
- Наша, - погоджу ться Едик.
Я голюся, дзижчить бритва, й вони думають, що менi нiчого по чути. Лiза
скрику , i я мимоволi зупиняю бритву. "Ого, конфлiкт перероста в договiр
про вза мну допомогу. З закликанням вiйськ на чужу територiю". Менi
смiшно, але я трохи й спантеличений, чимось мене Едик вдивував. Вiн
здивував ще дужче, коли н зайшов до вiтальнi. Лiза стояла па стiльцi
обличчям до вiкна й намотаною на швабру ганчiркою знiмала павутину над
гардинами. Вона нахилилася вперед, туго випнувши для рiвноваги iншу, не
малих розмiрiв частину свого тiла.
- Послухай анекдот, - сказав Едик. - Йде по вулицi чоловiк, а поперед
нього - жiнка. Вiн i каже: "Ох i зуби, ох i зуби". По кiлькох кроках
знову: "Ох i зуби". Жiнка не витриму , оберта ться й гука : "Чого
причепився, звiдки ти бачиш мо© зуби". - "Як же, щоб такий задок на©сти,
треба мати добрi зуби..."
Едик i Лiза смiються. Вона не обража ться. А менi став соромно.
Зда ться, я не давав Едиковi приводу розповiдати в мо©й присутностi такi
анекдоти.
Я нахмурююсь. На кiлька хвилин у кiмнатi запада непевна тиша. На
пiдвiконнi покашлю радiо, то замовка зовсiм, то щось шепеляво шепоче, у
круглому отворi регулювання звуку iронiчно водить довгими вусами тарган,
зда ться, вiн принюху ться до нових пожильцiв. Може, й справдi вже пiшов
душок?
Лисавета пiшла, ми поснiдали i взялися до математики. Власне, взявся
Едик, я в нього На пiдсобних роботах. Знайти синус, вирахувати кут,
зробити арифметичнi пiдрахунки. Математичнi знання, а чи ©х тлумачення в
школi, розвиваються так шалено, що ми зда мося у порiвняннi з сучасними
учнями, як лiтаки "Блерiо" бiля ЯКiв та АНiв. З Вовкою я дотупав до
дев'ятого класу, а вiд Едика вiдстав у восьмому. I чому це Едиковi
забаглося пiти на вiддiлення, на якому ще й потрiбно складати математику?
Здасться, так йому радила Люба. А ©й, очевидно, Аркадiй Васильович. Хтось
там у нього дуже певний.
Едик кепку надi мною, ганя мене по воду та за черешнями, а менi й то
робота. Час тягнеться, як розтоплена смола за пiдошвами.
Годинi о шостiй вечора в дверi щось зашкрябало, менi здалося, що то
шкряба в кутку миша, а потiм тихенько застукотiло, я пiшов i вiдчипив. У
коридорi стояв Онищенко. вген Сидорович Онищенко був схожий па прохача.
Вiн взагалi, як я вже казав, пряде свою ниточку тонко, пода голос рiдко,
а сьогоднi ще й мав невеселий вигляд.
Ледве Опищонко переступив порiг, Едик пiдвiвся, дiловито склав папери й
вийшов до спальнi, щiльно причинивши за собою дверi. Менi здалося, в його
очах зача©лася якась загадка. А ще здалося, що ми з ним усе бiльше входимо
у змову. Нехорошу змову, дужо нехорошу. Так входять... Нi, цур! - не
треба. Починаю клепати па себе й на сина.
Я запросив вгена Сидоровича до столу. Я не знав, дiставати пляшку, чи
нi. Мабуть, не дiставати, але вiн може подумати, що я - скупердяй, що пе
шаную його, якби це був Аркадiй Васильович, то я б так не монявся, i я
вистаппв па стiл коньяк. "Чого вiн ходить? - подумав. - Адже й чарка йому
не вельми до смаку. Так наказав йому Аркадiй Васильович?" Розмова
волоклася, неначе тачка з поламаним колесом. Я щось запитував, Онищенко
вiдповiдав або й не вiдповiдав, а тiльки схитував головою, вiн мовби
дивився на мене й повз мене, лихо, а не бесiда. Маленький, чорненький, вiя
скидався па побитого цуцика.
Я запитав його про дослiдну роботу в iнститутi, й Онищенко знову
похитав головою.
- Я не лiкар. Я викладач iноземно© мови. Працюю в медiнститутi - оце й
увесь зв'язок з медициною. Я ©©, сказати правду, боюся.
- Чого ©© боятися?
- Тепер страшна медицина. Тiльки що - пiд нiж або починають шепотiтися,
поставлять гачечок у лiкувальнiй картцi, пошлють на всiлякi перевiрки. Ось
як у мене...Його очi блищала, як у хворого ведмедика, так я подумав, хоч i
не знаю, чи блищать у хворих ведмедiв очi.
- Що ж у вас?..
- Пiшов до хiрурга, а вiн... записав щось. I сказав, аби прийшов через
тиждень. Я прийшов через тиждень, вiн подивився й сказав: прийдiть ще
через тиждень... Ось так. А я йду, i колiна менi тремтять.
- На що ж скаржитесь? - несподiвано запитую голосом, яким не користуюся
вже шостий день.
- Гуля. Пiд лiвою лопаткою. Я вiдставив склянку з коньяком.
- Скидайте сорочку.
- Ви... ви ж не хiрург.
- У нас лiкарня широкого профiлю. Я цих гуль перем'яв у руках бiльше.,
нiж груш. Скидайте, скидайте, не соромтеся.
Боязко оглядаючись, Опищенко роздягнувся до пояса. Тепер вiн був ще
дужче схожий на барильце. Я придавив середнiх, з волоський горiх, розмiрiв
гострувату гулю.
- Одягайтеся.
Загнанi вглиб, круглi очi дивилися на мене злякано.
- Ну що?
- Нiчого. Звичайна фiброма. Дужо чiтко вiдмежована вiд основно©
тканини, ©х ма безлiч людей. Якби це в нашiй лiкарнi, ми б прибрали ©©
хоч у цю мить, через два днi ви забули б, що вона у вас i була.
- Ви хочете мене втiшити, заспоко©ти?
- Ходiмо завтра разом до будь-якого хiрурга. Вiп зробить це при менi.
Фiброма просто пiд шкiрою.
- Не лягаючи в лiкарню?
- Не лягаючи.
Чорнi очi печального ведмедика спалахнули радiстю.
- А якщо не рiзати?
- Носiть на здоров'я. Але вона може рости. Нащо вона вам?
- Я почекаю, поки пiдросте.- Ось зараз вiн заусмiха ться, а вийшовши
вiд мене, може, й застриба на однiй нозi. Вiн i свою гулю пам'ятатиме
тiльки по тiй радостi, яка щойно прийшла до нього... А я... а я вiд думок
про рентгенiвський знiмок, чорний рентгенiвський знiмок у чорному портфелi
вже не вiдкараскаюся.
Я чомусь розсердився на вгена Сидоровича. А вiн з насолодою, цмулячи
крiзь тонко складенi губи, випив коньяк i з таким смаком гризонув яблуко,
аж зернятко вилетiло та вдарилося об шибку вiкна.
На мить я вiдчув полегшення, мовби звiльнився вiд залежностi од вгена
Сидоровича. Звiльнився розрахувавшись. Так, у свiтi багато чого трима ться
на вза морозра-хунку. В медицинi теж. Лiкар за винагороду стара ться.
Додатковi аналiзи... додаткове лiкування. Одначе, на щастя, трима ться за
все. Якби на тому - кришка б усьому. Хм. На чому ж? На душi? Та на нiй.
Всi ми, лiкарi, люди. Всi потроху байдужi мо, втомлю мося. Але й серед
нас... Та хоча б i в мо©й лiкарнi... Зiна Козленко. Сво©х дiтей я водив
тiльки до не©. "Зараз ми послуха мо тата. Ось так. А тепер - Едика". Дiти
в не© нiколи не плачуть, ©й вже шiстдесят два. А вона все така ж.
Перейма ться кожною дитиною, кожною болячкою. А я ось... Чоловiк виповiв
свiй найбiльший страх, а менi хоча б щось стрепенулося в серцi. Бо не вiрю
в той страх? Чи власна небезпека знекровила всi iншi? Чи надто менi не
симпатичний цей клi нт? Але чому?
вген Сидорович догриз яблуко й пiдвiвся.