Вовчок Марко. Три долi

себе, то знов вони нас.
Чайченкова мати купила хату у Любчиках, святила ту хату; нас звано i
Пилипиху з дочкою: то ми усi на вхiдчинах тих були.
На господi у себе Чайченко такий самий небалакливий, як i в людях, мати
ж його дуже ласкава i привiтно до всiх ставилась. Як вже ми додому
виходили од ©х, то вона нас проводила за свою леваду та й каже Катрi:
"Коли б менi до сi© хати таку пташечку, як ти!"
Нiхто того слова не чув тихого, окрiм мене. Я Марусi се говорю, що чула
я. Вона тiльки поспитала: чи добре я чула?
З якого часу-години осмутнiла наша Катря весела. Не раз я на сво© очi
бачила, що вона оте дума -дума , та й обiлл ться сльозами дрiбними. Або
не знать з чого, з доброго дива обрадi : тодi спiва , всмiха ться,
червонi . Яким вже я тихим видом не пiдходила розмовитись з нею,
розпитаться за все, так вона ж од мене посторонь. Нi менi нiчого не каже,
нi Марусi. I вже до нас так не горнеться, як давно: вже вона з сво©ми
мислоньками i вже любiш ©й на самотi iз собою. Тепер вже сама не промовля
слова - не залюбила i других чути - як говорять. Стала вона до дiброви
учащати.
Був гай, такий густий, пущi такi за рiчкою - все вона туди ходить. Як я
настерегла, що вона береться одного разу, - я й собi за нею назирцем
побiгла.
У самiй гущавинi дубрiвнiй, де там липина i горобина, i дуб кучерявий
посплiталися вiтами зеленими над холодною криничовиною, - забралась аж
туди та й сидить, схиливши голову. Уявилася я - вона зараз схопилась,
охмурилась... Я до не© слово зговорила... "Годi вже тобi! - промовила, -в
мене голова болить!" Попоходили укупi по гаю, послухали, як листя шумлять,
як вода точиться, та й додому прийшли. Така-то вже стала Катря
недоторклива: анi поспитати, анi загомонiти до не©! Коли б думок-гадок
сво©х, а то й так нiчого менi не скаже...
Побреду до Марусi, а Маруся наче стала ще тихша, нiж була; усе вона ши
та вишива , усе за дiлом, усе тож в якихсь мислях... Нiяко© менi поради i
од Марусi. То було усе нас тройко у любiй купцi, а то якось розiйшлися, як
зозулi в лiсi...
Однi© недiлi смуткувала я дуже сама. Катря покрилась десь, - пiшла я
собi до Марусi. Приходжу - вона сама у хатi, старо© Пилипихи не було.
- Здоровенька була, Марусечко! - кажу ©й. - Чого се ти сама дома?
- Та мати у гостину пiшли.
- А ти ж? Чи не болить в тебе голова, - кажу, - як в нашо© Катрi? У
дiвчат, як серце набро©ло, то зараз на голову звернуть...
- Я чогось нездужаю трохи, - промовила Маруся. Придивилася я на не©
пильно, та аж у крик покрикнула, - такеньки змарнiла вона дуже, А в очу ж
який смуток!
- Марусе, голубко! - кажу ©й: - як ти змарнiла! I чого в тебе такi очi
смутнi?
- Да того, може, що нездужаю, - сказала на одвiт. - А як там Катря? -
пита .
- Та нема ©© дома давно: мабуть, у дубах сидить та дума думку. Вже, -
кажу, - й мати давно помiтили, вже й питали саму Катрю i мене. Катря не
призна ться... А я що скажу? Хiба свою догадочку? А бачу вже, що бiда
якась ко©ться: батько на Катрю позира , - от як вiн ©© поспита !..
Маруся поруч зi мною сидить i слуха , а сама словечка не промовить.
- Боже мiй! I що се лихо таке сколотилось несподiване? I ти, Марусю,
вже не така, як колись була!
Оте такеньки сидимо, а вечор темнi , - коли й Катря вбiгла. Обiйняла
Марусю, стиснула мене, поцiлувала, сiла коло нас. Мовчимо усi довго.
- Ну, бувай же здорова, Марусе! - кажу. - На добранiч! Вже час додому.
Чи пiдеш i ти, Катре? Тебе, - кажу, - мати, мабуть, давно дожидають. Вже й
спати пора.
- Химочко, голубочко! Марусе, голубочко! Я не хочу спати... Я, - каже,
- я того Чайченка покохала!
- Та хiба не зна мо! - веселенько я ©й одмовляю: - отсе нам новина
велика!
А Маруся так-то навсправжн ©© пита ще:
- Чи так се, Катре? Чи справдi, Катре?
- Нащо ти мене так пита ш, Марусю? Я його люблю.
- Чи щиро? Чи велико, сестрице? Подумай!
- Та боже ж мiй, боже! - одкаже Катря: - та я його од першого.разу
покохала. Вже я з того весiлля за ним пропадаю. Тiльки ти не вважала, а з
мене вже усi дiвчата смiються...
- Нi, - каже Маруся, - я вважала та думала: ее так... Я думала -
забудеш...
- Хiба як очi заплющу!
- То поможи тобi боже, Катре! - промовила Маруся.
- Дай тобi боже, Катре! - кажу й я. Кинулась нас цiлувати, жалувати
Катря.
- А вiн же чи полюбить? - стала тодi гадати. - Може, насмi ться! Скажи,
Марусю, скажи, Химо! Чи вiн любитиме?
- Ой, трохи чи не бiльше ти од нас вiда ш про це, Катре, - говорю, -
десь ти його бачила, абощо, бо ти чогось наче на свiт одродилася сьогоднi.
Признайся ж i нам, любко, щоб i ми знали.
- Я його бачила, - розказу . - Була я у гаях i забрела дуже далеко, аж
туди к чужосiльським левадам; iшла собi, коли чую: "Здорова була!" Глянула
- бачу його, вiри не йму. Се, кажу, моя дума щоденна, щочасна вживилася...
А вiн усе говорить до мене, усе говорить....
- Що ж вiн тобi говорив?
- Питав мене, чого зайшла, чом невесела...
- Що ж ти йому сказала? - я все ©© питаю; Маруся тiльки слухала.
- Так зайшла, - кажу, - гуляю собi, i я, - кажу, - весела... Тодi вiн
питав мене, чи хутко ми будемо у Любчиках, i казав, що у Красному церква
згорiла... I що був вiн у ярмарку оттодi, як ми ходили до церкви, а його
не було - вiн-то у ярмарку був, - говорив, що туга його обiйма ... I
провiв мене аж до самiсiнького нашого тину. Iшов усе поруч зо мною...
Спасибi тобi, вечiр темний, i ти, доленько моя щасна!.. А Яковенко вже
рушники побрав у Ганни; на тому тижню весiлля. Пита вiн, чи будемо...
- Отсе, - кажу, - тепер треба ще на те весiлля прибиратись. Трохи й ми
з тобою там розважимось, Марусю!
- Та не знаю ще, - каже, - як мати схочуть!
- Хiба самiй не манеться? Хiба не попросиш матусi?
- Та якось вже буде, - одказала.
- Ти, - кажу, - суму ш чогось, Марусе; чи не пiшла б ти iз нами?
А Катря тодi:
- Суму Маруся? Чого суму ?
- Голубко, - говорить менi Маруся, - менi не смутно, а коли й буде кому
смутно, люди не розважать!
- Тiльки той, кого любиш, розважить, - озвалась Катря.
- Покохаймо кого-небудь, Марусе! - жартую. Маруся нiчого не одказала.
- Щаслива будеш, - говорить Катря.
- Покохаймо ж, Марусе! - я знов до не©.
- Не жартуй, - одкаже тихо.
Надiйшла Пилипиха. Попрощались ми й пiшли з Катрею додому. А Катря
сього вечора да така ласкава була й весела, i смирнесенька така, що я
такою ©© зроду не бачила.

V

Ходила Катря у Любчики нiбито заполочi позичати червоно© та й
повернулася додому iк вечору така, що батько споглянув та й поспитав в
не©, де була, де ходила, а почувши де i пощо: "як така з тебе швачка, -
каже, - то дбай, щоб не позичати заполочi вдруге по чужих селах".
По тiм словi батько вийшов з хати, запаливши люльку.
- Що тобi, моя дитино! - упада вже коло Катрi мати. - Уступила до хати
бiла мов бiлочок... що тобi, доню?
- Нiчого, мамо, нiчого!
- Де вже там нiчого! Журиш ти мене, дочко! Прийшла Пилипиха до нас з
Марусею. Мати з старою зняли розмову, а ми, дiвчата, у садок поскорилися.
- Що ж таке, Катре? - питаю.
- Сьогоднi вiн увечерi буде, - вiн сьогоднi прийде до мене...
- А ти ж як, вийдеш до його? А батько не почу ?
- То що? Щоб я не вийшла? До його щоб я не вийшла? Нехай чу батько,
нехай чу мати, нехай усi - я до його вийду!
- Та як батько почу , то не пустить, - кажу, - як вже ти собi там не
ймися, а мусиш зостатися тодi.
- Я не зостануся, я пiду!.. Чого ти на мене надалася, недобра
дiвчино?..
- Я тобi саму правду говорю, Катре; хiба ж я нападаюся на тебе?
- Не треба ненi тако© правди, не хочу я тако©! Я вже бачу, що ти менi
не щира подружниця, ти менi не хочеш у помочi стати, я сама за все стану!
- Слухай лиш, Катре, чого-бо ти вгнiвалась? Я правду тобi виказала, та
я ж тобi i в пригодi стану, коли вже не можна iнако...
Тодi вона мене цiлувати, тодi вона мене обiймати! Почали ми змовлятись,
як дверi вiдчинити Катрi i як ©й вийти. Радились i Марусi питались, що
вона дума , - сама вона нiчого не говорила й нiчого не питала, сидiла собi
тихо, як на могилцi...
Катря усе розказала, як вона у Любчиках була.
"Його мати мене покликала сама, як я йшла улицею, i жалувала мене любо,
i розпитувала, чи мене хто свата , чи я кого вподобала... А вiн усе
оддалiк стояв, не пiдходив... Так-то вже менi гiрко стало! "Я, - кажу, -
сi© осенi замiж пiду". Як я сказала, вона як покрикне: чи ж то правда?
"Що?" - запитав вiн у матерi, а вона йому каже, що я замiж пiду восени...
Я тодi попрощалась з ними. Вона зiтхнула, провела мене трохи i каже:
"Шкода менi тебе, дiвчино!.." - що я аж слiзьми вмилася... Одiишла трохи,
стала, - та нехай хоч на ©х хату подивлюся, коли вiн i виходить iз ворiт,
i йде... Я хочу далi - не можу... Дiждалась, що вiн близько до мене
зблизився... Зблизився: "Чи правда сьому?" - поспитав... Дiвчатонька,
голубоньки! Коли б же я сама знала, як я йому призналася, що я його кохаю
одного у свiтi... Довго говорити не можна було: усе знакомi люди доходжали
улицею; тодi я йому сказала - нехай прийде до мене ввечерi, вiн сказав -
прийде..."
Скоро нашi старi поснули, я випустила Катрю з хати, а сама сiла, щоб
сон не хилив, та менi не спалося: лихо та й годi дожидатись було! Нема, та
й нема, та й нема!
"Як се вона га©ться, - думалося менi. - Що ©й добре, то й забула про
мене, яково тут менi дожидати, боячись... Такi-то люди на сьому свiтi!"
А там i те я згадала, що я сиротую, що вбога я та не при
батьковi-матерi зросла, живу у чужiй сiм'© з ласки; що не пожалу нiхто
мене щиро, не любить нiхто душею усiю... I за що я перше дякувала, з того
самого тодi слiз гiрких уточила; за що було, хвалити бога, вiк байдуже, у
той час так того забажалося, так-то вже треба стало...
Горюючи-плачучи, iзвела голову, погляну - як-то округи мене сумно усе,
а у вiкно вже свiтання синi ...
Очутилася я якось одразу, та й самiй менi чудно стало; чого се я
такеньки i чим зажурилась? Хiба ж я не знала Катрi, що вона до свiту
забарить? Та й яка б то дiвчина з кохання поспiхом дбала? I чи я ж
сьогоднi всиротiла? Чи се тепер тiльки зубожiла?
Поглузувала я сама з себе та й вийшла Катрi назустрiч - за ворота. За
ворiтьми я ще довгенько зотривала ©©, поки аж вона прибiгла весела.
- А що, надивилася? наговорилась?
- Все я йому сказала, все... як же я його кохаю, Химо! Господи великий!
Як я його кохаю!
- А вiн же що говорив?
- Питав, чи дуже я його люблю... Вiн прийде завтра... Я його завтра
дожидатиму...
З того часу стали вже вони щовечора зiходитись. Прилучилося менi,
проводивши Катрю, того Чайченка зустрiчати. У недiлю або в свято яке iдемо
удвiйзi з Катрею, немов погуляти ранком тихим, то й вгледжу, було, я
Чайченка, - усе вiн наче смутний... та й спитала якось Катрi:
- А ви iз ним нiколи не сваритесь?
А вона менi:
- Що'тсе тобi бог дав, Химо! Оте б iз ним сваритись!
- Та чого ж вiй наче невеселий ходить? - кажу.
- Такий завсiди, - заговорила, сама тут миттю впечалившись. - "Ти
смутний? - питала я його. - Чого ж ти смутний?" А вiн менi: "На свiтi
бiльш смутку, нiж радостi!" - "Що говориш, серце, та я як знаю, що ти мене
любиш, я забула, який то смуток на свiтi живе!" - "Се, - каже, - се
такеньки бог да тiльки дiвчатам та пташкам спiвочим..." Такий вiн, такий,
Химо! I говорить, i жалу смутно; а потому ще менi любiиiий, ще милiший...
Постерегла мати, що дi ться щось, поспитала. Катря призналась матусi. А
мати головою журливо похитала:
- Отсе i твоя пора прийшла, доню! Гляди ж, се на весь вiк, Катре!
Гляди, кого обира ш, та й нехай тебе мати божа i благословить, i допоможе!
Батько не питав нiчого; чи вiн здогадувавсь, чи нi - того не знали ми.
Правда, що двiчi, а може, й бiльш вiн якось пильненько на нас споглядав.
Ми, було, собi говоримо, що як се буде - Катрине весiлля, та яке життя ©й
красне, гада мо, а батько уступить до хати, - ми й пополошимось усi: одна
схопиться, друга шука чогось за запiчком, третя голку загубить, - батько
сяде у стола, дивиться бистрим оком та й каже: "А в якому кутку пожар в
нашiй хатi?"
Ми й скаменi мо перед ним... Вiн почне про господарство що говорити
матерi, яке дiло загадувати, ми вiзьмемось робити щиро як, боже диний!
Чого б то й опасувагься були? Ми думали, що вiн прийме Чайченкове
залицяння ласкаво, бо Чайченко i багатий, i молодий, i дочцi любий, i люди
Чайченка не цуралися - чого ж опасуватись? А ми все боялися дуже його
часом. А мати вже для сво © дочки поклопотатися постарались. Бачу, де вже
стрiнуться з Чайчихою, посядуть рядочком i потиху розмовляють собi
любенько, а прощаються, то обiймаються щиро. Прийшла до нас Чайчиха у
недiлю, а в середу вже мати до Чайчихи йде. Чайчиха знов i собi не
забариться нас одвiдати; та й пiшлося так, що аби яке свято, то або
Чайчиха в нас, або наша мати у Чайчихи...
Катря нам з Марусею призналася, що буде ©© сватати Якiв восени. Мати
вдалися до Пилипихи за порадою; розказали ©й усе, що дочка вподобала
парубка, що то хорошi люди - за ними нажиться!
- Дай боже щастя! - говорить Пилипиха.
- Ох, голубко моя! Я ще не знаю, як чоловiк згодиться... Та чого б йому
не згодиться? Сей хiба не гарний? Сей хiба не добрий парубок? I
заможний...
- А ти мати чи нi сво©й дочцi? Як почне вiн примхати, то ти й рученьки
попустиш - нехай мойму дитятi доля гине.
Вже як тiльки вчула удова, що батька бояться, вона жваво вхопилась за
сватання: "Що з того буде, що ви головами розкивалися? Добре дiло -
доводьте ж йому краю!"
Та й одпочити не да часу; пiдмовля та пiдговорю : "хутчiй, хутчiй!"
Було, моя годинонько, аж за рукава трясе, щоб хутчiй...
Почала мати заходити коло старого та свого слова домовляти; почала усе
про Чайчиху провадить та йому нагадувати, та хвалити, а разом вже й сина
молодого:
- Що то за парубок хороший, роботящий, удатний, - се матерi втiха вiд
бога, а не син!
- Вже того не знаю, який вiн до дiла, - каже батько, - а щодо танцiв,
то вдавсь: дiвчатами, як мухами, увива .
- А що ж, мiй голубе? Як веселого норову, то весело iз ним i жити буде,
кому судить господь. Сам не сумуватиме i подружжячку смуткувати не дасть.
- Не жодну й тугу танцюра розтанцю ! - на те ©й одмовив.
Удруге знов примощу ться мати Чайченка добрить: "а моторний, а
розумний, а славний". Пильно батько ©и у вiчi поглянув.
- А що се хвалиш, - змовив, - неначеб зятя?
- Як воля божа та твоя вгода, мiй голубе! - одкаже йому тихо та умовно
так уже!..
Ми з Катрею сидимо - не д'хнемо...
Старий подививсь на жiнку, подививсь на дочку.
- Не шукай дочцi пари, стара, - промовив, - вже я ©й сам пару знайшов;
осенi заждiть.
Стара зирк на дочку, - дочка обмертвiла либонь; сплеснула мати руками
та на його:
- Мiй ти голубе милий! За кого ж ти ©© 'ддати хочеш?
- Се вже менi знати. Та й вийшов з хати.
- Годi, доню! Годi, дитино моя! - вона до Катрi. - Не печаль свого
серденька, Катре моя мила, годi! Я для тебе на все зважуся; я поклонюся ще
тво му батьковi; я його буду за тебе прохати...
- Iдiть, мамо, йдiть-бо - просiть зараз! Iдiть, мамо, йдiть!
- Не можна так, доню! Так гiрше буде: зажди трохи...
- Мамо, мамо! Яково менi зажидати!
Ми ©© вговоряти стали... Та коли ж умовив хто молоду тугу нетерплячу
словом розсудливим?
Слухаючи, Катря поливалася слiзьми та все сво , знай, правила: "йдiть,
iдiть зараз!"
- Катре, - говорю, - буде гiрш з тим поспiхом: ми кинемось до батька -
благати, а як вiн прийме тепереньки? Що ж як вiн згукне нам оте сво
"годi!" та й нагадувать iще не звелить?
- Горе мо ! Горе мо ! Добре! Я ждатиму... Як же менi важко! Чи се
смерть моя приходить!.. Треба ще дожидати! Коли ж се буде? Коли? Скажiть,
мамо!
- А от зараз, по обiдi, ви з Химою вийдiть з хати, - я тодi йому
скажу... Я тодi скажу i поблагаю... Для сво © дитини й голову пiд сокиру
покладають, а то б менi ще не попiклуватися тобою...
- Я ждатиму, - промовила Катря: - я терпiтиму. А ждала вона так, як от
пташки сидять у клiтцi, - що вже нiкуди летiти, то б'ються, де зачиненi.

VI

Обiдаючи, батько наче не добачав, як мати блiдла, як Катря плакала, -
сидiв такий, не гадки, як i вчора.
Пiсля обiд ми з Катрею зараз зiйшли з хати, стали по вкупi пiд дверима.
Довгенько у хатi тихо було...
- Голубе мiй! - заговорила мати: - нашу Катрю хочуть сватати...
- А що ж! Нехай сватають, хто хоче, - з того догани нема!
- Се молодий Чайченко хоче сватати... Яка твоя вгода?
- Я за Чайченка не 'ддам.
Я вже живосилом одволiкла Катрю од дверей хатнiх:
"Катре! Катре! Усе пропаде!.."
Затрусилася вона i стала нерухомо на прислух знову.
- Дитина дуже парубка вподобала, - просить мати: - нехай же вона в нас
щаслива буде!
- Не на те я дочку викохав, - гримнув батько, - щоб я ©© первому
пройдисвiту мав оддати, який там ©й в око впаде!
- Чим вони не люди? I добрi, й заможнi; усi ©х на повазi мають.
- За що поважають? Хiба за те, що зайшла вона невiдомо чого та й осiла
у селi чужому.
- Знали б люди... чулись би непокори на ©х, а то усi шанують... Ти сам
перве з ними заходив...
- Я по усiх шляхах битих блукаюся i багато людей набредеш усяких, що на
ворота б сво© не пускав ©х нiколи...
- Велику ласку менi зроби, послухай!
- Годi!..
Катря як скричить, зарветься до хати, - я ©© за поперек вхопила, у сiни
назад одкинула...
- Що таке? - пита батько з хати, бiжить мати...
- Се ми йдемо в берег по воду, - одкажу голосно. Та вiдра на коромисел,
та Катрю обiручки за собою...
- Не журись, - вмовляю ©©, - не журись! Може, ще батько власкавиться -
вiн же тебе жалу ! Як же нападеться на мене Катря!
- Куди се мене тягнеш? Що на мене замишля ш? Аж я сама трохи
iзлякалася:
- Та бо'? iз тобою, Катре, - кажу, - обмiркуйся гаразд!
Облилася вона слiзьми дрiбними.
- Коли б же я хоч його побачила, сво серденько хоч трохи розвеселила!
Химо! Бiгаймо у великий гай, - вiн сьогоднi у га© дерево руба .
- Бiгаймо, - кажу, - утрися, не плач!
Вона тодi зараз обiтерла очицi, i побiгли ми до гаю, приховавши вiдра
сво© понад ровом у бур'янах.
До гаю хоч близенько видати, та далеко стрибати: розсудливiй людинi на
добру годину ходп, а ми перебiгли не зупиняючись. Чу мо вже - сокира цюка
i голос вiтер до нас зносить - пiснi хтось спiва .
- Се вiн, - впiзнала доразу Катря. Тут ми його й побачили обидвi
заразом, ще оддалiк... Вже тодi вiсень iшла; лист червонiв, жовтiв, в'янув
i обсипавсь, i котючий вiтер низався помiж деревом безлистим.
Голосно i просторо стало округи, у свiжiм гаю пахущiм... Бачимо його, а
вiн нас ще не бачить - спiва . Катря припинилася.
- Що вiн таке спiва ? - спиталася, вжахнувшися спiву того: - що вiн
спiва ?
- Послухаймо, - кажу, - то й почу мо... Ходiм ближче.
- Цить! Постривай! - шепоче менi.
Стала за кущ та й слуха. Слухаю й я.
Чайченко обрублював гiлки з зваленого дерева, i круг його зрубане
дерев'я i пеньки свiжi; над ним ясне та холодне небо, грайливе сонечко.
Недбало вiн сво ю сокирою блискучою цюкав, - задумався сам тяжко i тихо i
сумно спiвав.
Отака була його пiсня:
Спiвав вiн, що любив колись щиро та вiрно, а йому зрада сталась
несподiвана, - i вже повiк нещасливий вiн житиме; кохають iншi - та до
iнших серце вже не приляже, до нiкого:
Хоч яка ласкава, яка чорнобрива,
Та не буде так, як першая, мила!
- Яких се ти пiсень спiва ш? - покрикне криком Катря, наче себе не
пам'ятаючи.
Вiн iздригнувся; швиденько вхопивсь, кинув сокиру, взяв Катрю за руку,
- знов пустив i знов сокиру пiдняв.
- Спасибi, - каже, - спасибi, що прийшла, а я не сподiвався...
- Боже милий! Яко© ж смутно© ти спiвав! Яку ти милу згадував? Була вже,
либонь, перша, а я - друга?
Вiн так нiби трохи iзмiшався...
- Лучче, - одмовля ться, - лучче пожалуй мене, моя рибонько!
Вона рум'янцем уся закрасилася, як те слово почула, - вона усе сво
горе забула...
- Нi, - каже, - я знаю, що ти мене вiрно любиш, а я тiльки пожартувала,
- збач менi те... Та й знову перескоком:
- А нащо тако© смутно© спiвав? Проти чого спiвав тако©?
Тодi вже я з-за куща озвалась:
- Чи забула, - кажу, - голубонько-гуркотливочко, чого бiгла сюди?
- Ой, лихо ж мо велике ! Нещастя мо !
- Що ти кажеш? - пита ©© Чайченко, вклонившись менi. Усi ми посiдали на
прикорню.
- Батько за тебе дати мене не хоче!
- Ма другого зятя до руки?.. Кого се? - пита вiн, та чудно менi те, що
пита вiн нi весело, нi журно, наче за хлiбсiль подяку склада .
- Когось там дума на мо безголов'я! - говорить Катря, заплакавши.
- Вже зять нарекований! - каже тодi Чайченко. - От воно що! Кращого
знайшли! Нiчим втiшатись та й нарiкати нi на що; дармо ж з сухо© криницi
воду брать...
Мабуть, за досаду йому стало, що трохи мов зневажений зостався... уста
стиснув i голову пiдняв гордо, i очi блисконули... Та все те пота©вши у
собi, нiби з упоко м помалу уста ...
- А тобi ж як? Ти що дума ш? - пита Катрi.
- Нащо пита ш? Нащо мо серце кра ш? - одкаже вона.
- Та хто вас зна, хто й розбере! - промовив Чайченко гiрко: - покоха те
вранцi, забудете ввечерi!
Заридала-заплакала Катря, а я проти його головою хитаю.
Вiн тодi узяв ©© за руку.
- Не плач! Ще ти молода, ще твоя доля тебе дожида !
- Як? Без тебе? Хiба ж ти кого ще покоха ш? То ти й щасливий з другою
будеш?
- Вже менi не було того щастя одвiку, та й повiк не буде!.. Прощай,
дiвчино! Бувай здорова й щаслива!
- Та що се ви, - говорю я, - та ви ж сядьте порадьтеся: як його, що тут
робити, як запобiгти? Може, ще й нi за що буде на долю нарiкати. Сiдайте
лиш!
Вони слухняненько коло мене посiдали; вiн сумно дививсь, вона ж наче
усi шляхи погубила, тiльки усе до його ближче горнулася.
От i стали ми радитись.
- Не треба батьковi докучати слiзьми, - кажу. - Не треба тепер до його
й приступати.
Чайченко усього дослуха склавши руки.
- Я батьковi до нiг упаду, - нахваля ться Катря, послухавши мого слова
розумного. - Як не вiддасть мене батько за тебе, я вмру!
- Ти й до нiг зажди упадати, - мовлю ©й, - i вмирати зажди: може, ще й
так перемежениться; а поки що, - кажу, - не займай батька, нехай вiн сам
трохи вгаму ться.
- Та яково ж отакечки й не знати - чи менi жити у свiтi, чи лежати у
домовинi? Ой лихо мо ! Лихо мо !
- А ти думала! Се воно, життя людське, се воно й е: терпи-терпи,
надiйсь та сподiвайся, - виводжу Катрi.
- Або ще й сподiванку покинь та живи собi так, як без не© живеться! -
додав Чайченко. Знав, бачте, парубок порадою втiшити...
- Розумний не стратить надi©, - я йому: - треба сподiватись, живши...
- Поки не зрадять, - знов мостить вiн. А Катря тодi до його
пригорнулася.
- О, - каже, - отсе я тебе зраджу?
Аж i вiн на таке любе словечко всмiхнувсь.
- А нам пора додому, - нагадую, - щоб часом не нажити нам собi
лишенька!
- Iди, Химо, голубочко! - говорить Катря. - Я ось тiльки ще два слова
скажу, я тебе наздожену.
А сама мене виводить на стежечку... Я пiшла... Що й казати! Я ще пiд
га м чималу годинку тривала тих двох слiв... Та вже добре й те менi, що
вона прийшла трошки спокiйнiша i веселiшая.
Допали криницi та боржiй, сповнивши вiдра, додому побрались. Нас
перестрiв батько.
- А до яко© се криницi ходили? - спитав.
- Ми ще й прогулялися собi трохи, - одказую йому. Вiн подививсь менi в
вiчi й подививсь на дочку... А в дочки сльози хвилюють...
- Батенько! - промовила.
I пiшов собi, наче вiн не завважив i не чув слова ©© благащого...

VII

Час iде, мина ться; ми ждемо собi кращого, бiдка мось, страха мось.
Батько не згаду за Чайченка.
Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подiя...
- Як, - каже, - як! Та чи ж ти не рiдна мати сво©й дитинi? Чи не ти
страждала, чи не ти ©© згодувала? Нехай би так мене хто застував перед
мо©м дитям! Я - мати, вiльно менi ©© за кого хотя вiддати, чи за пана, чи
за наймита, за того, хто менi до вподоби.
Та аж тодi вона посварилась з нашою матiр'ю i довго до нас не ходила.
А на селi весiлля ладяться та ладяться; приходять до нас, запрошують.
Не гулянки у Катрi в головi, та ходить, - надiя, бач, така: його там
побачить.
Сi© осенi i батько наш на всiх весiллях гуляв... Помiчаю я, що Чайченко
став бiльше до Катрi припадати: то було поперiд вона його шука-шука,
поки-то вiн уявиться, а то вже сам вiн i© очима назорить мiж дiвчатами i
вмисне тодi до не© горнеться, як старий батько тут буде, - як би його волю
мав нехтувати.
"Голубе, голубе! - думаю, - сього тобi не перетенетити так, - шкода й
заходу!.."
Ну, батько нiчого собi, - тiльки дивиться - не на Чайченка, а через
його голову, згори...
А Чайчиха й наша мати сидять, от мов тi голубки сивi, що бачать, як ©х
гнiздечко розношають...
На одному весiллi Чайченко вже надто всмiливсь: од Катрi мало що i
одступа ... Мати вже у такiй тривозi була, що забула й молодих привiтати.
Перш усiх гостей наш батько побравсь додому i нам звелiв сходить; а ще
саме гуляння; самi танцi... пiшли ми додому; пiшла Катря плачучи.
- Не плач, Катре! Що поможеться? - вмовляю.
- То що? Я плачу, а все я щаслива! Щаслива, щаслива! Вiн мене любить, i
я його любитиму, поки мого життя... нехай батько зна ! Хоч горюю, - я
щаслива - нехай i те знае!
- Катре! Краще буде, як батька не гнiвити; лучче, коли б Якiв тихенько
обходив коло його. А то ж який талан вам буде, як батько не зглянеться...
Уважай, яка мати смутна, та й у якiй вона тривозi... Не горнись ти вже так
до його - i дiвчата смiятимуться з тебе.
- Нехай смiються! Я його люблю! Я щаслива!
- А як батько образився, - як не пустить бiльш по весiллях ходити - де
тодi Якова побачиш? Уранцi вийти забороня , увечерi сам дверi замика ...
Обсипалася вона слiзьми ще дрiбнiшими.
- А таки я щаслива, - промовила. - ©й же богу мо му, щаслива!
Перегодом знов нас на весiлля прохали. Може, й не пустив би батько, дак
родичi. Iдемо туди усi вкупi, та аж нас улиця широка тисне... Приходимо.
Зирк-зирк по хатi, по кiмнатi, по усiх кутках i закутках - бiгма Чайченка.
- Ще рано, ще вiн прийде! - каже Катря. Ждемо та дожида мо - нема. Вже
пiзно уступила стара Чайчиха. Катря тiльки ©© зуспiла, ураз опинилась бiля
сво © мами: зна , що Чайчиха вже не мине. Чи Чайчиха не обачила - сiла
вона собi оддалiк. Наша мати сама до не© добралась - сiла. Сидять мовчки.
I Чайчиха i наша мати неспокiйнi, бачу. От мов i хочуть спитатись, та не
зважуться; хочуть говорити, та не змiркуються. А Катря так i кипить у
пiджодi тому. Зна те наша матуся, -дивиться на Чайчиху
любенько-жалiбненько, а Чайчиха на свiй пояс догляда ться та й каже:
- Якi то теперки пояси тчуть, моя голубко!..
- Чому вiн не прийшов? Чому? - вимовила Катря сама, матерi не дожидаючи
- сво ©, - чужо© не соромлячись,
- Катре! - дорiкнула мати. - Ох! моя дитино!
А Катря й не чу :
- Чому не прийшов? Чому його нема?
- Не знаю, не знаю, моя красо! Вiн казав менi - буде... : а нема!..
Мабуть, притичина яка... я його поспитаю... я тобi скажу...
Такеньки стара Чайчиха словами мiша ться, i зупиня ться, i
перехоплю ться - що 'тсе таке?
Далi вже каже, що Якiв дожидав якогось чоловiка до себе, - якiсь воли
на спродаж находяться... того вiн i не прийшов, мабуть.