сивина забiлiла.
Оселилися вони знов у сво©й хатi, у глухiм дворi, бо вже не було там
нiчого живого, щоб голос подало, щоб крилом стрепенуло - усе вже спродане
було... Дiтки гомонять самi однi, i вже така ©м утiшка з того, як горобцi
прилетять - зацвiрiнькають або голуб попогуде; не полохають, самi
притуляться пiд тином, радiючи.
Чайченко усе хворiв, усе болiв; вiд людей наче ховався; з хати не
виходив хiба пiзно, крадькома, за горiлкою у чуже село. Пити вiн став
дуже.
Я його бачила двiчi. Одного разу вiн сидiв без жодного дiла, склавши
руки, очi приплющував, - десь сильно в його голова болiла... Другого разу
бачила - вiн спав... Маруся дивилася на його таким поглядом, як i перше,
прихильна була, як перше. Кого вона любила ще? Якого кохала? Як зазнати
чоловiка у красi його, у квiту, в силi, як зазнати його доброго, а час
пiде та усе iзможе, то iнше покажеться, нiж гадалося. "Мислi ж мо©, мислi!
До кого ж ви прийшли?" - сказати, та й годi! "Багато жалю мого буде, - не
буде вже мо © любовi".
XX
Мене сватало два женихи... Еге ж! Згаду ться менi часто чоловiк Палiй,
що як в його дитина втопилась, хата згорiла, - вiн iшов улицею та весiлля
забачив i каже: "А тi люди ще женяться!"
Згадувався менi чоловiк Палiй... Сватало ж дво . Перший жених вбогий
був парубок, добрий, смутний - я не пiшла за його! Не було в мене кохання
смуток його розважати; не було грошей хату неогороджену впридобити - не
схотiла робачком стати... Вiн пожурився за мною та з iншою оженився.
Другий жених був багатий, норовливий: конче хотiв мене взяти за себе. Йому
мати його забороняла, просила: не жадалося ©й для свого сина, чепурного,
сироту брати, - вiн таки матiр присилував, що вона ще сама мене вмовляла.
Я не пiшла. Сей був менi зовсiм не до сподоби: ревнивий, незвичайний - вiн
i любив якось, наче бився.
Як вже одцуралася я його сватання, то треба було жити, як на чеку:
боялася його сама одна стрiнути. Як вiн очима на мене свiтив! Мати
жалкувала, що я не пiшла замiж; батько тiльки дослухав: йому байдуже було
усе з того часу, як Катря покинула. Вiн об не© не говорив, та вже й нi об
чому не говорив. Сумував, ходив по дорогах; багатiв не дбаючи. Його Катря
одцуралася, - вiн усiх за те вiдцурався людей: i сво©х рiдних, i чужих. I
вже до смертi такий остався самотнiй i неласкавий. Як занедужав вiн на
смерть, то мати просили священика, щоб написав Катрi, чи не при©де вона з
батьком попрощатись. Написав священик, i грошi ©й послали.
Тяжко було одного дня батьковi дуже, - мати сидiла бiля його та й каже:
- Друже мiй! Дитина наша при©де до нас.
Вiн разом пiдвiвся сам, дивиться на не©. Мати знов каже:
- Катря до нас при©де.
Дожидали Катрi - Катрi не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав -
як дожидав! I мертвiв, i оживав. Анi слова нiколи не промовив - чому не
©де, чи буде - анi одного! Тiльки звечора казав: "я помру завтра". На
завтра i вмер вiн.
Як поховали його, то в кiлька днiв лист од Катрi прийшов, що, пише,
"молитимуся за батька мого душу, а грошi, що менi присланi, на церкву божу
вiддала, - будуть поминать, будуть грiхи iзбирать..."
Знов жилося...
Була в нас у слободi бублечниця, а в не© наймичка - велика, чорнява
дiвчина, роботяща, а вже непотороча така, як рiдко, - то, було, стрiнешся
iз нею, пита ш: "Що робили ви?" - "Воду носили, бублики пекли", - одкаже
вона спокiйно. "А завтра що робитимете?" - "Води принесемо, бублики
спечемо". - "А позавтрому?" - "Будемо воду носити, будемо бублики пекти".
Вмер в ©х хазя©н - дiвчина трохи заклопоталася, поки його поховали.
- А що в вас?
- В нас хазя©н вмер, i поховали.
- А тепер як?
- Воду носимо, бублики печемо.
Дiвчина було говорить спокiйно, сто©ть свiжа - а тут б слухати нiяково:
диву шся, як це вона живе довольна такеньки, що бублики пече... Бувають
такi в бога!
Нам день минав, день розсвiтався, весна йшла грiючи; наближувалася зима
з морозами - усе здавалося якось нудно, якось докучливо... Були в нас
давнi радощi; були в нас старi сумування - до ©х тепер душа не озивалася,
не стрепехалося серце. Коли б!.. То б не так, зовсiм не так було! Тодi, як
серце та душа живi, то вийдеш, забачиш дерево, що вже роки сто©ть знакоме,
а тут вiта шся: яке дерево! Зеленися, дерево, розвивайся! Оте як
шелестить! Глянеш на поля, на луги - якi поля, якi луги! Аж смi ться щось
в тобi...
А вже як життя лiчиш сво понедiлком та недiлею, то все тобi байдуже:
що нове, то заклопоче тiльки спершу, а що старе, то вже таке старе буде,
таке знайоме та безв'©iшне!
Такеньки ми жили. Коло нас однi люди вмирали, нарождались другi...
Часом звали нас на весiлля - ми ходили на весiлля... Найчастiш я ходила до
Марусi.
Марусi не так жилося, як нам. Пила вона хоч од гiрко©, та од живо©
води... ©й сонечко не так свiтило, як нам; ©й i пташки iначiй щебетали...
XXI
Чи великий, чи малий час збiг - мати занедужала. Сказав би, рада вона
сво©й недузi була:
- Отсе й менi вмирати, - каже, - отсе i моя година! Бiжи, Химо, до
священика, проси - нехай пише зараз до Катрi, щоб при©хала поховати матiр.
Бiжи, любко, не барися!
Знов написав лист священик, знов туди грошi послали.
- Отсе, не ©де Катря! -мутиться мати. - Хто ж мене оплаче! Мабуть, не
пускають ©© там; коли б я видужала, то б я вже сама до не© по©хала
одвiдати, побачити... Чи побачу ©© вже коли? Коли б я одужала, то б я ©©
одшукала, де вона... Чи я вже ©© не побачу?
Од Катрi такий самий лист одiбрали, що: "молитимуся за материну душу, а
грошi на поминання вiддала - будуть поминать, грiхи будуть одпрошувати".
- О, дитино мила! Не побачу вже я тебе! - промовила мати i заплакала. -
Поховай мене, Химо, - говорить менi. - Поховай мене гарненько. Тобi буде
нехай наша хата, се тобi нехай буде. Пом'яни мене, голубко. Сядь до мене
ближче, любко! Близенько сядь! - усе прохала мене.
Перед смертю говорила:
- Може, коли побачиш Катрю мою, може, буде нездужати, болiти, - послужи
©й, серце, не покинь!
Усе богу молилась, все молилася - до останньо© години. Тихо i сумно
вмерла.
Як ©© поховали, то знов Катрi знати давали, що мати вже вмерла, що
зосталися ©й лани, степи i грошi. Тодi одписала Катря, що буде сама,
при©де сама опоряджати, що ©й у спадку дiсталося. Ми стали ©© дожидати.
Дiждали.
Як бачу той вiз, критий, палубчастий, що притяга до нашого двору. Було
се ранком, - ранок славний, ясний, пахучий:уночi дощ перепав.
Я вибiгла за ворота.
- Катренько, де ти?
Нiхто не обiзвався менi. Вилазила перше з воза ополиста, рум'яна
черниця i хрестила мене. За нею Катря.
Катря теж мене перехрестила - ледве на мене глянула вона - i за
черницею у хату увiйшла. Я за ними вступила. Чи ж вона мене не пам'ята -
забула? Серце, що було стрепенулося, то притиснуло його тяжко...
- Ох, як же втомилися ми, - почала рум'яна черниця, скидаючи з себе
чорнi сво© ряси одну по другiй. - Вже ©хали ми, ©хали, та й годi сказали.
Глас в не© був такий, що для глухих добрий. Катря стояла у стола,
розбираючи чотки у руках. Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як
змарнiла, i очi впали, i сама, як нитка, бiленька стала. Вона якось
захолодiла... На дух-мару вона походила з сво©м нездвиженим обличчям, iз
сво©м поглядом безпричасним... А ще в тiй довгiй рясi чорнiй, у тiй чорнiй
покривальницi!..
Хоч би вона що в мене спитала! Хоч би до мене слово промовила!
Черниця знов говорить:
- Втомилися як, боже милий! Ледве диха мо! - А там дода : - Вже сонечко
пiдбилося на снiдання...
Глянула на Катрю - Катря сто©ть, не чу i не озива ться.
- Сестро! - до Катрi, посмикаючи ©© мiцненько за рукава. - Треба нам
пiдживитися?
- Як завволите, сестро Меланiя, - одказала Катря. Я ледве дочула:
безодголосно такечки вона гомонiла.
- Дiвчино! - приклика мене сестра Меланiя. - Ходи лишень ближче, - як
на iм'я?
- Химою звуть, - кажу.
- Химо, чи не дала б ти нам поснiдати?
- Зараз iзготую, - кажу.
Почала я готувати снiдання, а черниця за мною у комору, пшона одмiря у
глечик, одсипа муки у миску, сметани у полумисок; слив'янку набира ; хлiб
кра ; порозчиняла столи, достала скатерку, стiл застеля , - жвава та
хапкая. Господи-свiте!
Катря усе стояла сама. Сестра Меланiя одхилила ©© рукою од столу,
накриваючи, - Катря сiла на лавцi тодi.
Готове снiдання - стали снiдати. Сестра Меланiя Катрю ближче посадила.
Катря послухала, близенько присунулась, а ©сти нiчого не ©ла вона, окрiм
малесенький шматочок хлiба iз водою. Сестра Меланiя снiдання впорала. Мала
вона тридцять i два зуби бiлi та здоровi, та роботящi. О, якi ж зуби! Усе
молола ними, як жорном добрим.
По снiданню стала сестра Меланiн до Катрi говорити:
- Сестро! Треба усе тепер добре впоряджати, треба хутче, щоб тут нам не
забаритися... - А очi в не© почали прижмурюватись; говорячи якось
мимовiльно, мостила вона ближче до себе двi великi подушки у краплистих
темних пошивках, що з воза я внесла.
- Не треба баритись, - ще промовила зiтхаючи, - о... о... - вимовила ще
раз, вже зовсiм на подушки схилившися головою...
Спала. Мухи понад нею гули, мухи ©© кусали - спала. Катря сидiла,
схиливши голову. Чи молилася вона? Бо шептала щось i рум'янцем закрасилася
живим. Я до не© близько пiдступила i кажу:
- Катре, чи ти вже мене зовсiм забула? Чи не пiзна ш? - Рум'янцi одразу
збiгли з ©© обличчя; обернула на мене вже безпричаснi очi сво© i одказала
менi:
- Я тебе пам'ятаю.
- Чому ж се така до мене неласкава? Чом не заговориш до мене?
- Усi слова пражнi. Треба молитись...
- Катре, чи ти зна ш, що Маруся замiж пiшла?
- Боже благослови.
- За Чайченка пiшла.
- Боже благослови.
- Вона нещасна дуже.
- Божа воля.
Усе менi одказу , як наче по псалтирю чита .
- Чи ти коли згадувала нас? Згадувала людей?
- Я молюся за вас i за всiх людей.
- Спасибi. А ти вже мене тепер i трохи не любиш?
- Господь повелiв усiх любити, - i ворогiв.
- То ти мене як ворога жалу ш, чи що? Чи ж у тебе вже нема i в свiтi
нiкого любого? Нема нiчого милого?
- Менi усi рiвнi, за всiх молюся.
- И усi вороги тобi?
- Кожен чоловiк другому ворог великий, ворог лихий, - промовила з
опалом: очi заiскрились, задрижали уста: пiзналася менi давня Катря. Огнем
да полум'ям од не© пахнуло - як колись.
- А сiм'я? А родина? - кажу.
- Усi! Усi! Прихиляють до себе душу, боронять до бога!
- Так усiх кидати?
- Кидати, кидати! В бозi спасете! Боже мiй! Боже нiй! Помилуй нас! -
покликнула сумно.
- Амiнь, - одказала з лавки сестра Меланiя глухо. Переспала вона свiй
дзвiнкий голос. - Амiнь, - ще раз ркаже та й позiхнула такеньки, що в мене
рукава замаяли, а якi мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насiння
од вiтру. Довго ще потягалася на лавцi. Далi стала, прибралась у ряси: -
Ходiм вже до батюшки, - приказу Катрi.
I пiшли. I менi велiла йти iз собою сестра Меланiя, дорогу показувати.
Поки ми дiйшли до священикового двору - бiля церкви стояв з двома
коминами i з рундучком пiд пiддашшя, - поки дiйшли, кажу, то вже сестра
Меланiя зовсiм чуйна була: хоч очi од спання помалiли, та дивилися густо i
жваво.
Священик стрiв нас, увiв у кiмнату. Сестра Меланiя посiла у якомусь
великому крiслi, що в ньому мало було придоби, а багато цвяхiв. Катря
стала бiля не©, а я поза Катрею.
- Сiдайте ж бо, батюшка! - просить його сестра Меланiя.
Батюшка сiв проти не© та й закашлявся.
- А що се - кашель вас напав, батюшка? - пита сестра Меланiя. -
Липового цвiту напийтеся увечерi, на нiч. Та чого се ви такi на виду
жовтi? Чи не жовтяниця? Й посивiли ви зовсiм, а, мабуть, ще не дуже й
старi, - болiли на голову?
Батюшка сам був розумний i розсудливий, та смирний - сторопiв, слухаючи
©© та на не! дивлячись - тiльки головою кивав.
- Отсе ми до вас при©хали з вашою давньою парафiянкою, - почина другу
вже рiч сестра Меланiя. - Вона менi приручена. Спадок ©й од родителiв, як
зна те; вона усе оджалувала на монастир. Ми при©хали усього того
роздивитися, опорядити. Вам звiсно, що тут ©й належить, - покажiть менi,
коли ласка ваша буде. Разом вкупi з нами для господа бога нашого
потрудiмось.
Тодi пiшли по степах, по ланах оглядати, громадських людей кликали
цiнувати. Сестра Меланiя никала скрiзь по всiх кутках, мутилася,
пiдбiгала, приглядала, прислухала.
Катря ходила за нею слiдом, не глядячи округи. Мiсця знакомi коло не©
процвiтали - вона не вважала. Нiде не припинилась i разу не оглянулась. В
хату як ми повернулися, то там вже людей понаходило багато. Вiтали Катрю,
питали... Вона наче нiкого зроду не бачила i нiчого не знала, хто й якi
прийшли.
Одчинили скринi, .стали лiчити грошi, якi там були. Батюшка усе
зашептував i записував; сестра Меланiя теж собi пiрцем черкала - Катря усе
стояла оддалiк, не глядячи...
Люди потроху розiйшлися...
- Ви добре се зна те, батюшка, що хата цiй дiвчинi придiлена вiд
небiжчикiв? - питалася батюшки сестра Меланiя аж двiчi.
- Знаю добре, - говорив батюшка.
- Та вона ж далека родичка, а дочка рiдна...
- Така була воля ©х. Вони дiвчину жалували.
- I другi знають те?
- Як же! Свiдки .
- А! - каже. Бiльш вже не питала.
XXII
Прийшла Маруся до Катрi. Була вона тиха, смутна i ласкава.
- Зна ? - спитала мене.
- Зна , - кажу, - та ©й за все байдуже.
Катря ©© спершу не пiзнала, а на вiтання одказала:
- Благослови, господи!
- Се Маруся, - говорю ©й.
Тодi вже вона пiзнала i знов каже:
- Боже благослови!
Маруся стояла перед нею.
- Сiдай, Марусе! - прошу.
Вона не схотiла чи не вчула, стояла i дивилася на Катрю. Катря
непорухома сидiла. Бiльш не було нiкого в хатi.
- Катре, - промовила до не© Маруся, - чом ти слова не промовиш? Чи менi
звелиш говорити, Катре?
- Що? - пита Катря. - Що говорити?
- Бач, Маруся вже сива стала зовсiм, - кажу, знявши хустку з Марусi.
Подивившися, каже:
- Сива.
Посидiла Маруся мовчки i попрощалась. Катря ©© хрестить.
- Катре! - промовила Маруся, - в мене дiти.
- Боже ©х благослови! - одказала Катря по сво му звичаю.
Як сама вже вона нiчим людським не мутилася, - то вже й не вважала, як
в iнших серце колотилося.
Маруся додому пiшла.
На третiй день Катря iз сестрою Меланi ю по©хали. Маруся ще приходила
попрощатися. Катря прощалася так само, як вiталась... Хоч би вона лице
запечалила! Хоч би озирнулася разочок!
- Як одмiнилася! - промовила Маруся, дивлячись услiд за тим возом
критим по дорозi.
- А пам'ята ш, яка була вона? - кажу.
- Як же!.. Добре пам'ятаю.
Ще ми постояли, подивились. Маруся пiшла до сво © господи, а я ©©
провела i в не© трохи посидiла.
Якiв усе хворiв, усе болiв. Давно вже вiн не робив нiчого: не здолав.
Падала коло всього сама Маруся. Багато було ©й дiла в господi, велико
печалi на серцi.
Весело, як ким радiти, та й те добре, коли об кiм поплакати. Iй-же
богу мо му, добре! Гiрка та жива вода, кажу вам...
Виходжу я од Марусi, i вена мене до ворiт доводить, а за нею дiтки
топотять дрiбненько-важенько...
- Подивись, - каже вона, - подивись, Химо, усi тройко у його вилились -
мо© чорнявенькi!
I згорнула ©х усiх до себе. А вони хто з паличкою у руцi, хто з хлiбом,
з пiсочком у жменьцi, жвавенько дивляться... Тиха i вбога хата з вишневим
садком!
Я живу собi придобно на сво©й селитьбi. Сусiди до мене ходять, а я знов
до ©х - одвiду мось. Радимось, як городи засiва мо; вкупi наш одпочивок у
свято...
Час за час, а к вечору ближче...
Оселилися вони знов у сво©й хатi, у глухiм дворi, бо вже не було там
нiчого живого, щоб голос подало, щоб крилом стрепенуло - усе вже спродане
було... Дiтки гомонять самi однi, i вже така ©м утiшка з того, як горобцi
прилетять - зацвiрiнькають або голуб попогуде; не полохають, самi
притуляться пiд тином, радiючи.
Чайченко усе хворiв, усе болiв; вiд людей наче ховався; з хати не
виходив хiба пiзно, крадькома, за горiлкою у чуже село. Пити вiн став
дуже.
Я його бачила двiчi. Одного разу вiн сидiв без жодного дiла, склавши
руки, очi приплющував, - десь сильно в його голова болiла... Другого разу
бачила - вiн спав... Маруся дивилася на його таким поглядом, як i перше,
прихильна була, як перше. Кого вона любила ще? Якого кохала? Як зазнати
чоловiка у красi його, у квiту, в силi, як зазнати його доброго, а час
пiде та усе iзможе, то iнше покажеться, нiж гадалося. "Мислi ж мо©, мислi!
До кого ж ви прийшли?" - сказати, та й годi! "Багато жалю мого буде, - не
буде вже мо © любовi".
XX
Мене сватало два женихи... Еге ж! Згаду ться менi часто чоловiк Палiй,
що як в його дитина втопилась, хата згорiла, - вiн iшов улицею та весiлля
забачив i каже: "А тi люди ще женяться!"
Згадувався менi чоловiк Палiй... Сватало ж дво . Перший жених вбогий
був парубок, добрий, смутний - я не пiшла за його! Не було в мене кохання
смуток його розважати; не було грошей хату неогороджену впридобити - не
схотiла робачком стати... Вiн пожурився за мною та з iншою оженився.
Другий жених був багатий, норовливий: конче хотiв мене взяти за себе. Йому
мати його забороняла, просила: не жадалося ©й для свого сина, чепурного,
сироту брати, - вiн таки матiр присилував, що вона ще сама мене вмовляла.
Я не пiшла. Сей був менi зовсiм не до сподоби: ревнивий, незвичайний - вiн
i любив якось, наче бився.
Як вже одцуралася я його сватання, то треба було жити, як на чеку:
боялася його сама одна стрiнути. Як вiн очима на мене свiтив! Мати
жалкувала, що я не пiшла замiж; батько тiльки дослухав: йому байдуже було
усе з того часу, як Катря покинула. Вiн об не© не говорив, та вже й нi об
чому не говорив. Сумував, ходив по дорогах; багатiв не дбаючи. Його Катря
одцуралася, - вiн усiх за те вiдцурався людей: i сво©х рiдних, i чужих. I
вже до смертi такий остався самотнiй i неласкавий. Як занедужав вiн на
смерть, то мати просили священика, щоб написав Катрi, чи не при©де вона з
батьком попрощатись. Написав священик, i грошi ©й послали.
Тяжко було одного дня батьковi дуже, - мати сидiла бiля його та й каже:
- Друже мiй! Дитина наша при©де до нас.
Вiн разом пiдвiвся сам, дивиться на не©. Мати знов каже:
- Катря до нас при©де.
Дожидали Катрi - Катрi не було. Смерть вже за плечима. Старий дожидав -
як дожидав! I мертвiв, i оживав. Анi слова нiколи не промовив - чому не
©де, чи буде - анi одного! Тiльки звечора казав: "я помру завтра". На
завтра i вмер вiн.
Як поховали його, то в кiлька днiв лист од Катрi прийшов, що, пише,
"молитимуся за батька мого душу, а грошi, що менi присланi, на церкву божу
вiддала, - будуть поминать, будуть грiхи iзбирать..."
Знов жилося...
Була в нас у слободi бублечниця, а в не© наймичка - велика, чорнява
дiвчина, роботяща, а вже непотороча така, як рiдко, - то, було, стрiнешся
iз нею, пита ш: "Що робили ви?" - "Воду носили, бублики пекли", - одкаже
вона спокiйно. "А завтра що робитимете?" - "Води принесемо, бублики
спечемо". - "А позавтрому?" - "Будемо воду носити, будемо бублики пекти".
Вмер в ©х хазя©н - дiвчина трохи заклопоталася, поки його поховали.
- А що в вас?
- В нас хазя©н вмер, i поховали.
- А тепер як?
- Воду носимо, бублики печемо.
Дiвчина було говорить спокiйно, сто©ть свiжа - а тут б слухати нiяково:
диву шся, як це вона живе довольна такеньки, що бублики пече... Бувають
такi в бога!
Нам день минав, день розсвiтався, весна йшла грiючи; наближувалася зима
з морозами - усе здавалося якось нудно, якось докучливо... Були в нас
давнi радощi; були в нас старi сумування - до ©х тепер душа не озивалася,
не стрепехалося серце. Коли б!.. То б не так, зовсiм не так було! Тодi, як
серце та душа живi, то вийдеш, забачиш дерево, що вже роки сто©ть знакоме,
а тут вiта шся: яке дерево! Зеленися, дерево, розвивайся! Оте як
шелестить! Глянеш на поля, на луги - якi поля, якi луги! Аж смi ться щось
в тобi...
А вже як життя лiчиш сво понедiлком та недiлею, то все тобi байдуже:
що нове, то заклопоче тiльки спершу, а що старе, то вже таке старе буде,
таке знайоме та безв'©iшне!
Такеньки ми жили. Коло нас однi люди вмирали, нарождались другi...
Часом звали нас на весiлля - ми ходили на весiлля... Найчастiш я ходила до
Марусi.
Марусi не так жилося, як нам. Пила вона хоч од гiрко©, та од живо©
води... ©й сонечко не так свiтило, як нам; ©й i пташки iначiй щебетали...
XXI
Чи великий, чи малий час збiг - мати занедужала. Сказав би, рада вона
сво©й недузi була:
- Отсе й менi вмирати, - каже, - отсе i моя година! Бiжи, Химо, до
священика, проси - нехай пише зараз до Катрi, щоб при©хала поховати матiр.
Бiжи, любко, не барися!
Знов написав лист священик, знов туди грошi послали.
- Отсе, не ©де Катря! -мутиться мати. - Хто ж мене оплаче! Мабуть, не
пускають ©© там; коли б я видужала, то б я вже сама до не© по©хала
одвiдати, побачити... Чи побачу ©© вже коли? Коли б я одужала, то б я ©©
одшукала, де вона... Чи я вже ©© не побачу?
Од Катрi такий самий лист одiбрали, що: "молитимуся за материну душу, а
грошi на поминання вiддала - будуть поминать, грiхи будуть одпрошувати".
- О, дитино мила! Не побачу вже я тебе! - промовила мати i заплакала. -
Поховай мене, Химо, - говорить менi. - Поховай мене гарненько. Тобi буде
нехай наша хата, се тобi нехай буде. Пом'яни мене, голубко. Сядь до мене
ближче, любко! Близенько сядь! - усе прохала мене.
Перед смертю говорила:
- Може, коли побачиш Катрю мою, може, буде нездужати, болiти, - послужи
©й, серце, не покинь!
Усе богу молилась, все молилася - до останньо© години. Тихо i сумно
вмерла.
Як ©© поховали, то знов Катрi знати давали, що мати вже вмерла, що
зосталися ©й лани, степи i грошi. Тодi одписала Катря, що буде сама,
при©де сама опоряджати, що ©й у спадку дiсталося. Ми стали ©© дожидати.
Дiждали.
Як бачу той вiз, критий, палубчастий, що притяга до нашого двору. Було
се ранком, - ранок славний, ясний, пахучий:уночi дощ перепав.
Я вибiгла за ворота.
- Катренько, де ти?
Нiхто не обiзвався менi. Вилазила перше з воза ополиста, рум'яна
черниця i хрестила мене. За нею Катря.
Катря теж мене перехрестила - ледве на мене глянула вона - i за
черницею у хату увiйшла. Я за ними вступила. Чи ж вона мене не пам'ята -
забула? Серце, що було стрепенулося, то притиснуло його тяжко...
- Ох, як же втомилися ми, - почала рум'яна черниця, скидаючи з себе
чорнi сво© ряси одну по другiй. - Вже ©хали ми, ©хали, та й годi сказали.
Глас в не© був такий, що для глухих добрий. Катря стояла у стола,
розбираючи чотки у руках. Була ще вона з себе дуже хороша, хоч як
змарнiла, i очi впали, i сама, як нитка, бiленька стала. Вона якось
захолодiла... На дух-мару вона походила з сво©м нездвиженим обличчям, iз
сво©м поглядом безпричасним... А ще в тiй довгiй рясi чорнiй, у тiй чорнiй
покривальницi!..
Хоч би вона що в мене спитала! Хоч би до мене слово промовила!
Черниця знов говорить:
- Втомилися як, боже милий! Ледве диха мо! - А там дода : - Вже сонечко
пiдбилося на снiдання...
Глянула на Катрю - Катря сто©ть, не чу i не озива ться.
- Сестро! - до Катрi, посмикаючи ©© мiцненько за рукава. - Треба нам
пiдживитися?
- Як завволите, сестро Меланiя, - одказала Катря. Я ледве дочула:
безодголосно такечки вона гомонiла.
- Дiвчино! - приклика мене сестра Меланiя. - Ходи лишень ближче, - як
на iм'я?
- Химою звуть, - кажу.
- Химо, чи не дала б ти нам поснiдати?
- Зараз iзготую, - кажу.
Почала я готувати снiдання, а черниця за мною у комору, пшона одмiря у
глечик, одсипа муки у миску, сметани у полумисок; слив'янку набира ; хлiб
кра ; порозчиняла столи, достала скатерку, стiл застеля , - жвава та
хапкая. Господи-свiте!
Катря усе стояла сама. Сестра Меланiя одхилила ©© рукою од столу,
накриваючи, - Катря сiла на лавцi тодi.
Готове снiдання - стали снiдати. Сестра Меланiя Катрю ближче посадила.
Катря послухала, близенько присунулась, а ©сти нiчого не ©ла вона, окрiм
малесенький шматочок хлiба iз водою. Сестра Меланiя снiдання впорала. Мала
вона тридцять i два зуби бiлi та здоровi, та роботящi. О, якi ж зуби! Усе
молола ними, як жорном добрим.
По снiданню стала сестра Меланiн до Катрi говорити:
- Сестро! Треба усе тепер добре впоряджати, треба хутче, щоб тут нам не
забаритися... - А очi в не© почали прижмурюватись; говорячи якось
мимовiльно, мостила вона ближче до себе двi великi подушки у краплистих
темних пошивках, що з воза я внесла.
- Не треба баритись, - ще промовила зiтхаючи, - о... о... - вимовила ще
раз, вже зовсiм на подушки схилившися головою...
Спала. Мухи понад нею гули, мухи ©© кусали - спала. Катря сидiла,
схиливши голову. Чи молилася вона? Бо шептала щось i рум'янцем закрасилася
живим. Я до не© близько пiдступила i кажу:
- Катре, чи ти вже мене зовсiм забула? Чи не пiзна ш? - Рум'янцi одразу
збiгли з ©© обличчя; обернула на мене вже безпричаснi очi сво© i одказала
менi:
- Я тебе пам'ятаю.
- Чому ж се така до мене неласкава? Чом не заговориш до мене?
- Усi слова пражнi. Треба молитись...
- Катре, чи ти зна ш, що Маруся замiж пiшла?
- Боже благослови.
- За Чайченка пiшла.
- Боже благослови.
- Вона нещасна дуже.
- Божа воля.
Усе менi одказу , як наче по псалтирю чита .
- Чи ти коли згадувала нас? Згадувала людей?
- Я молюся за вас i за всiх людей.
- Спасибi. А ти вже мене тепер i трохи не любиш?
- Господь повелiв усiх любити, - i ворогiв.
- То ти мене як ворога жалу ш, чи що? Чи ж у тебе вже нема i в свiтi
нiкого любого? Нема нiчого милого?
- Менi усi рiвнi, за всiх молюся.
- И усi вороги тобi?
- Кожен чоловiк другому ворог великий, ворог лихий, - промовила з
опалом: очi заiскрились, задрижали уста: пiзналася менi давня Катря. Огнем
да полум'ям од не© пахнуло - як колись.
- А сiм'я? А родина? - кажу.
- Усi! Усi! Прихиляють до себе душу, боронять до бога!
- Так усiх кидати?
- Кидати, кидати! В бозi спасете! Боже мiй! Боже нiй! Помилуй нас! -
покликнула сумно.
- Амiнь, - одказала з лавки сестра Меланiя глухо. Переспала вона свiй
дзвiнкий голос. - Амiнь, - ще раз ркаже та й позiхнула такеньки, що в мене
рукава замаяли, а якi мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насiння
од вiтру. Довго ще потягалася на лавцi. Далi стала, прибралась у ряси: -
Ходiм вже до батюшки, - приказу Катрi.
I пiшли. I менi велiла йти iз собою сестра Меланiя, дорогу показувати.
Поки ми дiйшли до священикового двору - бiля церкви стояв з двома
коминами i з рундучком пiд пiддашшя, - поки дiйшли, кажу, то вже сестра
Меланiя зовсiм чуйна була: хоч очi од спання помалiли, та дивилися густо i
жваво.
Священик стрiв нас, увiв у кiмнату. Сестра Меланiя посiла у якомусь
великому крiслi, що в ньому мало було придоби, а багато цвяхiв. Катря
стала бiля не©, а я поза Катрею.
- Сiдайте ж бо, батюшка! - просить його сестра Меланiя.
Батюшка сiв проти не© та й закашлявся.
- А що се - кашель вас напав, батюшка? - пита сестра Меланiя. -
Липового цвiту напийтеся увечерi, на нiч. Та чого се ви такi на виду
жовтi? Чи не жовтяниця? Й посивiли ви зовсiм, а, мабуть, ще не дуже й
старi, - болiли на голову?
Батюшка сам був розумний i розсудливий, та смирний - сторопiв, слухаючи
©© та на не! дивлячись - тiльки головою кивав.
- Отсе ми до вас при©хали з вашою давньою парафiянкою, - почина другу
вже рiч сестра Меланiя. - Вона менi приручена. Спадок ©й од родителiв, як
зна те; вона усе оджалувала на монастир. Ми при©хали усього того
роздивитися, опорядити. Вам звiсно, що тут ©й належить, - покажiть менi,
коли ласка ваша буде. Разом вкупi з нами для господа бога нашого
потрудiмось.
Тодi пiшли по степах, по ланах оглядати, громадських людей кликали
цiнувати. Сестра Меланiя никала скрiзь по всiх кутках, мутилася,
пiдбiгала, приглядала, прислухала.
Катря ходила за нею слiдом, не глядячи округи. Мiсця знакомi коло не©
процвiтали - вона не вважала. Нiде не припинилась i разу не оглянулась. В
хату як ми повернулися, то там вже людей понаходило багато. Вiтали Катрю,
питали... Вона наче нiкого зроду не бачила i нiчого не знала, хто й якi
прийшли.
Одчинили скринi, .стали лiчити грошi, якi там були. Батюшка усе
зашептував i записував; сестра Меланiя теж собi пiрцем черкала - Катря усе
стояла оддалiк, не глядячи...
Люди потроху розiйшлися...
- Ви добре се зна те, батюшка, що хата цiй дiвчинi придiлена вiд
небiжчикiв? - питалася батюшки сестра Меланiя аж двiчi.
- Знаю добре, - говорив батюшка.
- Та вона ж далека родичка, а дочка рiдна...
- Така була воля ©х. Вони дiвчину жалували.
- I другi знають те?
- Як же! Свiдки .
- А! - каже. Бiльш вже не питала.
XXII
Прийшла Маруся до Катрi. Була вона тиха, смутна i ласкава.
- Зна ? - спитала мене.
- Зна , - кажу, - та ©й за все байдуже.
Катря ©© спершу не пiзнала, а на вiтання одказала:
- Благослови, господи!
- Се Маруся, - говорю ©й.
Тодi вже вона пiзнала i знов каже:
- Боже благослови!
Маруся стояла перед нею.
- Сiдай, Марусе! - прошу.
Вона не схотiла чи не вчула, стояла i дивилася на Катрю. Катря
непорухома сидiла. Бiльш не було нiкого в хатi.
- Катре, - промовила до не© Маруся, - чом ти слова не промовиш? Чи менi
звелиш говорити, Катре?
- Що? - пита Катря. - Що говорити?
- Бач, Маруся вже сива стала зовсiм, - кажу, знявши хустку з Марусi.
Подивившися, каже:
- Сива.
Посидiла Маруся мовчки i попрощалась. Катря ©© хрестить.
- Катре! - промовила Маруся, - в мене дiти.
- Боже ©х благослови! - одказала Катря по сво му звичаю.
Як сама вже вона нiчим людським не мутилася, - то вже й не вважала, як
в iнших серце колотилося.
Маруся додому пiшла.
На третiй день Катря iз сестрою Меланi ю по©хали. Маруся ще приходила
попрощатися. Катря прощалася так само, як вiталась... Хоч би вона лице
запечалила! Хоч би озирнулася разочок!
- Як одмiнилася! - промовила Маруся, дивлячись услiд за тим возом
критим по дорозi.
- А пам'ята ш, яка була вона? - кажу.
- Як же!.. Добре пам'ятаю.
Ще ми постояли, подивились. Маруся пiшла до сво © господи, а я ©©
провела i в не© трохи посидiла.
Якiв усе хворiв, усе болiв. Давно вже вiн не робив нiчого: не здолав.
Падала коло всього сама Маруся. Багато було ©й дiла в господi, велико
печалi на серцi.
Весело, як ким радiти, та й те добре, коли об кiм поплакати. Iй-же
богу мо му, добре! Гiрка та жива вода, кажу вам...
Виходжу я од Марусi, i вена мене до ворiт доводить, а за нею дiтки
топотять дрiбненько-важенько...
- Подивись, - каже вона, - подивись, Химо, усi тройко у його вилились -
мо© чорнявенькi!
I згорнула ©х усiх до себе. А вони хто з паличкою у руцi, хто з хлiбом,
з пiсочком у жменьцi, жвавенько дивляться... Тиха i вбога хата з вишневим
садком!
Я живу собi придобно на сво©й селитьбi. Сусiди до мене ходять, а я знов
до ©х - одвiду мось. Радимось, як городи засiва мо; вкупi наш одпочивок у
свято...
Час за час, а к вечору ближче...