Страница:
тебе, гетьманшо.
Гетьманша встала i радо привiталась з Беньовським. Беньовський
навистрiчки почав говорити ©й красномовну промову. Вiн вславився сво©ми
промовами i в Польщi, i на Укра©нi, задля того король часто вибирав його
за посланця на Укра©ну, коли треба було облесливими словами прихилити
козацьку старшину до польських iнтересiв i, само по собi, пiддурити ©©
красномовними обiцянками. Беньовський став серед свiтлицi проти гетьманшi,
щоб сказати свою привiтальну промову. По стародавньому звичаю ораторiв вiн
починав сво© промови або од Адама й Ноя, або од самого Бога, що в нашi
часи виходить трошки смiшно.
- Найвищий розум, котрого ми нарiка мо Богом, найвища сутнота, цар над
небом i землею, колись сотворив першого чоловiка Адама i першу жiнку ву,
- так почав Беньовський свою промову. - Найвища сутнота увiв першого
чоловiка i його супружницю в пишний рай, зумисне для цi © першо© пари
засаджений. Ви, ясновельможна гетьманшо, з ясновельможним гетьманом тепер
в Чигиринi та в Су-ботовi, як Адам i ва були в раю. Вiтаю ж вас, ясна
панi з великого роду, i бажаю вам щастя-долi в цьому новому раю на пишнiй
Укра©нi, поздоровляю вас з вашим високим титулом, з титулом нiби королеви
на Укра©нi по вашому становищу в укра©нському суспiльствi.
Беньовський поцiлував гетьманшу в руку, вона поцiлувала його в плече.
- Прошу ж вас, ясновельможний пане, сiдати. Будьте нашим при мним
гостем. Я бажаю часто вас бачити в Чигиринi i в нас в гостях, хоч ви й
далеченько-таки од нас живете, - сказала гетьманша.
Беньовський сiв проти гетьманшi коло стола.
-Ох, не близький свiт! Я тепер пробуваю в сво©й ма тностi на Подiллi,
коло Бара, але бiлi ш того, що живу в Варшавi або на Волинi.
- Прибувайте до нас частiше, будете оповiдати менi про Варшаву, про
двiр, про двiрськi звича©, про двiрське життя: буде що менi послухати, бо
я, признаюся, дуже цiкава знати; як живуть люди, вищi за нас i
просвiтнiшi.
- Спасибi вам, ясновельможна гетьманшо, за честь! Спасибi!
- Тут, в Чигиринi, в палацi гетьмана Богдана, все дуже
по-старосвiтському: на стiнах, за образами, вишиванi рушники, на стелi
понамальовуванi янголи та усякi малюнки, неначе в церквi. Це менi не
подоба ться.
- Чому ж? Янголи нiкому не шкодять, - Обiзвалась стара гетьманша Ганна.
- Воно так, але церква церквою, а палац палацом, - сказала Олеся. - От
у палацi мого покiйного панотця, i в князя Соломирецького, i в князя
Любецького то все вже по-чужоземському: на стелi скрiзь понамальовуванi
амури та венери, як в Луврi або в Варшавi в палацi короля.
- Нiчого те, ясновельможна гетьманшо, нiчого те! Поживете, то й ви
поставите палац, а варшавськi майстри понамальовують вам таких амурiв та
купiдонiв, що аж гарно буде подивитись: сама любов так i проситиметься в
серце з стелi та стiн. А лукавi купiдони будуть з стелi пальчиком кивати
на ваших красунь: стережiться, мовляв, красунi, бо мо© стрiли не жарти! Ой
стережiться! бо й чигиринськi козаки не вiльнi од стрiл Купiдона:
побiджують вони й козакiв.
Беньовський обернувся до дам та паннiв i покивав на них пальцем. Дами
усмiхнулись.
- Ой ви вже наговорите! Видно, що ви варшав'як, - обiзвалась смiлива й
проворна Павловська.
Дверi одчинились, i в свiтлицю вступив шляхтич, ки©вський пiдкоморiй
Юрiй Немирич з кiлькома провославними дiдичами-панами, котрi, по волi чи
по неволi, були прихильнi до козакiв ще за гетьмана Богдана i пiшли навiть
в козаки до його на службу, хоч i гнiвались на його за те, що через його
хлопи одбились од панщини. Довiдавшись, що молодо© гетьманшi ждуть в
Чигиринi, Немирич заздалегiдь прибув до Чигирина, щоб поздоровити молоду
гетьманшу-шляхтянку. Високий та рiвний станом, з розумними очима, поважний
на ходi, славний оратор того часу та вчений чоловiк, Юрiй Немирич вступив
в свiтлицю тихо й поважно, неначе вступав в сенат. Його часто шляхта
вибирала за посланця в варшавський сейм, i вiн говорив в сеймi та сенатi
дуже красномовнi й розумнi промови латинською мовою. Немирич був убраний в
французьке убрання XVII вiку, в чорний кафтан, в черевики й панчохи.
Кругом ши© бiлiв високий цупкий комiр, але поверх цього убрання Немирич
накинув на плечi козацький темно-зелений оксамитовий кунтуш.
- Моя дорога гетьманшо! Це Юрiй Немирич, дiдич, овруцький староста i
ки©вський пiдкоморiй; це мiй дорогий знайомий, - промовив Виговський до
сво © жiнки.
Олеся встала. Немирич поздоровив ©© коротеньким привiтанням, мiшаючи
старосвiтську книжну мову з живою укра©нською мовою. Юрiй Немирич
поцiлував Олесю в руку. Вона попросила його сiсти. Немирич привiтався i з
старою гетьманшею. Вiн бував в останнi часи i в гетьмана Богдана, в його
палацi, помирившись з новим козацьким суспiльським укладом життя на
Укра©нi. Немирич привiтався i до Беньовського, як до давнього знайомого.
- Який я радий, що ми тут стрiлися, неначе змовились, - сказав
Беньовський до Немирича. - Як ми давно бачились! як давно!
- Нема де правди дiти, таки давненько, - обiзвався Немирич.
- Я давно чула про вас, шановний пане, од свого дядька й опiкуна
Христофора Стеткевича. Вiн дуже хвалив вас, як вченого чоловiка i славного
оратора. Вiн кальвiнiст, як i ви.
- О нi, ясновельможна! Я був колись замолоду соцiнiаном, але повернувся
до вiри свого народу, - сказав Юрiй Немирич. - Я вже давно став знов
православний.
- Ви бували в чужих краях? У Францi©, в Парижi?- спитала в його
гетьманша.
- Бiльш того, ясновельможна, що в Голландi©. Придивлявся до
чужоземського життя, до школи, до науки, щоб себе трохи просвiтити, бо i в
наших, i в польських школах ще нема правдиво© свiтсько© науки, яка вже
тепер сутнi по чужоземських краях. Я бажав [би] позаводити такi школи i в
нас на Укра©нi замiсть духовних церковних шкiл. Я вернувся до вiри сво©х
предкiв, пристав, як i багато наших православних дворян-дiдичiв, до
покiйного гетьмана Богдана, бо хоч козаки знесли перегородки мiж усякими
верствами нашого суспiльства, знизили нашу шляхту, але зате ж Богдан, хоч,
може, й несамохiть, визволив народ од крiпацтва.
- Пане Юрiю! пани повиннi бути в кожнiй державi, бо на ©х лежить висока
повиннiсть обороняти рiдний край i дбати про науку та просвiтнiсть, -
сказав Беньовський.
- Це вже мо дiло, а не тво , пане Беньовський, - обiзвався Юрiй
Немирич, - я й сам не зрiкаю вартостi вищо© верстви, шляхетства для сво ©
вiтчини, але рабство менi не подоба ться. Кожний чоловiк носить в собi
образ Божий.
- Ясновельможнi панове! Тепер час не змагатись, а веселитись, що моя
дорога гетьманша благополучно до©хала з Ки ва до нового житла. Мамо, час
би вже привiтати гостей старим медом, од котрого усякi хмари зсовуються з
чола! - сказав гетьман до Ганни Хмельницько©. - Почастуйте, мамо, мою
молоду гетьманшу та мо©х вельмишановних гостей тим медом: може, вони трохи
розвеселяться.
Ганна Хмельницька вийшла на часок, а потiм вернулась. За нею слiдком
вступив в свiтлицю козак i винiс на срiбному блюдi здоровий жбан старого
меду i вже поналиванi медом срiбнi кубки: Виговський подав перший кубок
Олесi, взяв один кубок у руки, усi гостi взяли по кубковi меду i
повставали.
- Вип' мо за здоров'я мо © дорого© молодо© гетьманшi! - промовив
Виговський.
- За здоров'я ясновельможно© молодо© гетьманшi! Даруй же, Боже, щоб
ваше життя було солодке й мiцне, як оцей старий мед, п'яне чоло! - гукнув
Беньовський на всю свiтлицю. - Вiват! вiват! вiват!
Усi гостi гукнули тричi "Вiват!". Саме в той час прибув в двiр дядько
гетьманшi Олесi по матерi, князь Богдан Соломирецький з молоденькою дочкою
Зiна©дою. Одчинились в свiтлицю дверi i, як гостi пили мед i кричали
вiват, на порозi з'явився Соломирецький поруч з сво ю гарною дочкою.
- Ого-го! князь Соломирецький! Наливайте кубки медом! Вип' мо за
здоров'я князя i його дочки Зiна©ди! - гукнув Виговський назустрiч
родичевi-князевi, радий, що до його завiтали в гостi тi Олесинi родичi,
котрi йшли проти Олесиного шлюбу з ним.
- За чорнi очка та гарнi брiвки молодих паннiв Маринцi, Христини та
князiвни Зiна©ди! вiват! - гукнув Беньовський, неначе вiн був молоденький
панич.
- Вiват! - гукнули гостi, а панни засоромились, почервонiли i тiльки
поглядали одна на другу: звiдкiль, мовляв, i для чого це така нам честь.
Козацька старшина тiльки переглядалась та осмiхалась. Козаки знали, що
п'ють за здоров'я паннiв та жiноцтва тiльки в польських палацах; це не був
козацький звичай пити прилюдно за поважних оказiй за здоров'я жiноцтва.
Окрiм того, ©м не сподобався при©зд до нового гетьмана шляхтичiв та
родичiв гетьманшi високого колiна.
Маринця й Христйна кинулись до Зiна©ди i почали з нею обнiматись та
цiлуватись.
- Ой, яка я рада, що оце ти, Маринцю, та ти, Зiна©до, при©хали до
Чигирина, - говорила Христйна до молодих паннiв, - буде менi з ким
погуляти й побалакати. А то говори з старими! Там-то менi втiха з старих
тiток та дядин! - жартувала Христйна, скоса поглядаючи на тих тiток та
дядин.
- А зна ш, серце Христю, що гетьманша просить мою маму, щоб я зосталась
в не© жити в Чигиринi та в Суботовi, - тихо шепотiла Маринка Христинi на
вушко.
- Невже! От i добре! - сказала Христйна i аж крутнулась на одному
мiсцi, а потiм пiдскочила.
- А про що там, панни, ви шепочете? Певно, про нас, старих? - спитав
Виговський в паннiв здалеку.
- Авжеж! Шепочуть вони нишком не про нас, старих, а про молодих! -
сказав веселий Беньовський. - Ой панни! стережiться лишень ви молодих
козакiв, цих степових орлiв. На©хали ж колись до гетьмана Богдана з
во водою Адамом Киселем молодi шляхтянки й панни, й панi© та й... декотрi
й додому не повертались, навiть замiжнi, не тiльки панни: позалiтали на
вольнi степи з красунями козаками, покинули навiть сво©х чоловiкiв. Ой
стережiться козакiв! Бо козак, як орел, як побачив дiвчину, то i вмер, -
жартував веселий Беньовський.
- Та ми, пане Беньовський, цього не дуже бо©мося! Ми в цьому безпечнi,
- обiзвалась весела Христина.
- Ми не бо©мось козакiв, - додала за нею Маринка.
- Моя гарна панно! Не зарiкайтесь заздалегiдь i не ручайтесь за сво
серце, бо серце вольне, як вiтер, - сказав Беньовський.
- Я зарiкаюсь заздалегiдь, - обiзвалась Христйна.
- I я зарiкаюсь, - сказала Маринка.
- Глядiть лишень та стережiться! Не дурно ж спiвають в пiснi: "Ой
дiвчина-горлиця до козака горнеться", - промовив Беньовський i покивав
делiкатно пальцем на трьох паннiв. - Ви три грацi©, а декотрi козаки
люблять грацi©, хоч вони все в битвах трохи не щодня.
Панни i справдi зорили скоса очками по козаках, котрi сидiли попiд
стiною довгим рядом. Мiж доходжалою старшиною сидiли й молодi, й гарнi
сотники i простi козаки, сини декотрих поважних старих сотникiв та
полковникiв.
- А придивiться й вгадайте, хто з молодих козакiв тут найкращий? -
говорила весела Христйна до Маринки та Зiна©ди.
Маринка й Зiна©да осмiхнулись i мовчали.
- Але жарти жартами, а нам час i честь знати, дати спокiй молодiй
гетьманшi i подорожнiм, бо вони здорожились. Чи правду я кажу, пане
пiдкоморiй? - сказав Беньовський, вставши з мiсця.
- Правда твоя, правда! Треба нам i честь знати, - обiзвався Немирич.
Беньовський, Немирич i вся козацька старшина заворушилась, вставши з
мiсця: всi вони розпрощались з гетьманшею та з при©жджими. Гетьман
запросив усiх до сво©х свiтлиць, доки покличуть ©х на обiд.
- Не забувайте ж нас, ясновельможний пане Беньовський! Навiдуйтесь до
нас! I ви, пане Немиричу, не минайте нашо© господи! - запрошувала ©х
гетьманша.
- Вже чию господу мину, а вашо© так не мину! - говорив Беньовський,
обернувшись на порозi.
Гостi зостались в свiтлицi i розбалакались. Якилина Павловська сiла
поруч з Ганною Хмельницькою i швидко познайомилась з нею i розговорилась.
Павлина Рудницька була незвичайно рада, що за©хала в далекий i новий для
не© край. Козаки вчинили на не© дуже при мне враження. Вона почала вже
марити, що тут в Чигиринi до не© причепиться якийсь козацький прудиус,
закоха ться в не©, доконечне посвата , i вона ви©де з Чигирина вже
замiжньою, а не панною.
Довгенько балакали гостi, ждучи обiду, коли несподiвано в свiтлицю
увiйшов Юрась i, без сорому казка, голосно промовив, не вважаючи на
гостей:
- Що це таке, мамо? що це таке?
- А що ж це таке? Свiтлиця, а в свiтлицi нашi шановнi гостi, -
обiзвалась Ганна Хмельницька.
- Я ©сти вже хочу! Чом ви й досi не да те обiдати? Я вже давно ©сти
хочу i вже довше не видержу. Я не звик ждати. Ввесь Чигирин вже пообiдав,
а ви й не дума те про обiд i гадки не ма те.
- Отже ж, сину, чи не правду ти кажеш: нашим гостям i справдi вже час
би й обiдати. А пiди, Катерино, та спитай в кухарiв, чи вже готовий обiд?
Катерина вийшла на часок i знов вернулась в свiтлицю.
- Вже, мамо, готовий. Не знаю, чи готовий вже до обiду гетьман та
старшина, - сказала Катерина.
Тим часом увiйшов Виговський i спитав в Ганни, чи можна вже просити
старшину й гостей до столу. Катерина оповiстила, що можна, бо обiд вже
готовий. I Ганна Хмельницька, добра господиня, нагодувала гостей i
гетьманшу таким смачним обiдом, який ©м рiдко траплялось ©сти. Молода
гетьманша сподiвалась, що при обiдi i по обiдi буде здорова випивачка, що
козацька старшина почне без мiри пити та гуляти. Але нiчого цього не
трапилось. Ганна Хмельницька не велiла подавати на столи багато горiлки та
вина. Вона ще за живоття Богдана вивела при дворi гетьмана гулянку та
п'янство.
По обiдi, як козацька старшина, небагато випивши, розiйшлась,
Виговський, зовсiм тверезий, пiшов до свого кабiнету [з Беньовським],
Юрi м Немиричем, князем Соломирецьким, Данилом Виговським та ще з кiлькома
православними шляхтичами, котрi при©хали з Немиричем поздоровити молоду
гетьманшу з при©здом. Закуривши здоровi люльки, вони посiдали на низьких
турецьких софах i почали балакати од щирого серця.
- От ви, Йване Остаповичу, тепер i гетьман на Укра©нi. Що ж тепер далi
буде? - спитав в гетьмана Немирич, вивiдуючи його думки.
- Те буде далi, що кри ться потай од усiх i в вашiй головi. Але я
вгадую вашi думки, пане Немиричу, навiть просто скажу, що не помиляюсь...
- обiзвався гетьман i глянув пильно просто в вiчi Немиричевi сво©ми
розумними гострими очима.
- Вас козаки вибрали за гетьмана, а ви й досi не послали навiть
посланця в Москву, щоб оповiстити царя про сво вибрання, - говорив
Немирич.
- Я й не думаю посилати, в Москву посланця. Не подоба ться менi Москва,
не подобаються менi московськi непросвiченi, й дуже грубi, й наглi
московськi бояри. Не люблю я i тих московських во вод, що вже засiли з
стрiльцями в наших бiльших мiстах, навiть в тих, в котрих по умовi
гетьмана Богдана з царем Олексi м, вони не повиннi бути, як от: в
Чернiговi, в Нiжинi, - сказав Виговський.
- Засядуть московськi во води i у всiх наших мiстах i заберуть Укра©ну
в сво© руки. От побачите, ясновельможний гетьмане! - говорив Немирич. -
Москва вже склалася з розбитих удiлiв в монархiю, а монархiя не стерпить
нашо© республiки на Укра©нi i чи тепер, чи потiм злама й знесе нашi
порядки, нашi привiле©, наш уклад. Польща i тепер республiка, i
республiка шляхетська: при Польщi i на Укра©нi вдержиться гетьманщина.
- Це ви, пане Немиричу, неначе чита те мо© думки в мо©й головi, -
обiзвався гетьман Виговський, осмiхаючись. - Окрiм того, Москва
непросвiчена i вона не дбатиме про свiтло науки i не поважатиме нашо©
просвiтностi на Укра©нi.
- При Москвi наша просвiтнiсть впаде, нашi школи впадуть, бо не з
Москви йде до нас свiт науки, а з чужоземських кра©в через Польщу. Нам
треба завести два унiверситети: в Ки вi i в Вiнницi, найменше два, i такi
увiверситети, якi я бачив за границею, з науками свiтськими, правдивими, а
не з теологi ю нашо© Ки во-Могилянсько© академi©. Польща це попустить, а
московськi бояри назвуть цi заграничнi школи безбожними й лютерськими, -
говорив далi Немирич.
- Буде в нас з Москвою за такi школи велика тяганина, - обiзвався
Данило Виговський.
- Москва нiколи не попустить волi нашiй шляхтi, хоч би й православнiй,
не тiльки католицькiй; а скiльки гетьман Богдан вигнав з Укра©ни таки
укра©нсько©, хоч i не вже покатоличено©, шляхти! - промовив, князь
Соломирецький, - Хiба це добре дiло? Хiба ж цi шляхтичi й дiдичi не дiти
однi © матерi Укра©ни?
I Виговський, i Немирич змовчали i нiчого не одповiдали на цю думку
князя Соломирецького.
- Знов i те, що держава без шляхти неможлива рiч, - почав говорити
Немирич. - Шляхта i тiльки шляхта ма спроможнiсть дбати про свою просвiту
i розповсюднювати науки по всiй державi. Вам, козакам, треба б добуватись
шляхетських привiле©в, а не змiщуватись з плебсом, котрому нема часу дбати
про виховання й просвiтнiсть.
- Оце свята правда! - аж крикнув гетьман. - Вашi думки правдивi. Козаки
повиннi зрiвнятись з шляхтою i дiстати шляхетськi привiле©, а не ставати
запанiбрата з плебсом. Через це то нам Польща бiльше стане в пригодi. Але
що то на це скаже козацька старшина? Що скажуть простi козаки? Що скаже
народ? Польщi не люблять на Укра©нi.
- Буде бiйка, буде колотнеча повсякчас, але потiм, як усi побачать, що
поляки не втручаються в справи на Укра©нi, то й замовкнуть, а потiм
потроху звикнуть до нових порядкiв, - промовив Немирич.
- Я задумав знов з' днатись з Польщею, - обiзвався гетьман Виговський,
- i вчиню це дiло хоч би й декотрi козаки i не пристали на це, хоб би
полились рiки кровi. Король само по собi повинен нас з' днати з поляками,
як рiвних з рiвними, вольних з вольними. Я завтра запрошу до себе козацьку
старшину нiби на пораду i довiдаюсь, якi в ©х думки та гадки, який в ©х
погляд на це дiло. Серце мо лежить до Польщi, а не до темно© Москви. А
ви, ясновельможний пане Беньовський, приходьте завтра до нас на пораду i
вчинiть пропозицiю од короля й сената. Менi нiяково самому починати цю
пропозицiю.
-Добре, добре, ясновельможний! Нехай i пан Немирич приходить, i ви,
шляхтичi, приходьте: може, ми i вмовимо непокiрливих i незгодних з нами
полковникiв.
Гетьман Виговський другого дня ввечерi скликав до себе козацьку
старшину на пораду, щоб вона вислухала пропозицiю королiвського посланця
Беньовського. Гетьман ходив по ясно освiченiй свiтлицi тихою ходою,
спустивши голову додолу. Думи ро м вилися в його головi, одна одну
попереджаючи, як хвилi на водi в негоду на здоровому вiтрi. Виговський, як
тiльки став гетьманом, одразу задумав план з' днання Укра©ни з Польшею,
але почував, що пiсля Богданових побiд над Польщею це дiло буде трудне й
небезпечне.
"Ой велике й небезпечне дiло задумала моя голова! - думав гетьман,
ламаючи руки так, що аж пальцi лущали. - I треба хапатись з цим дiлом, бо
Юрась вийде з академi© i вiзьме од мене гетьманську булаву. Порива всю
мою душу не на пiвнiч, а туди, на захiд, до Польщi, до вропи. Там для
мене ся сонце, а пiвнiч неначе заслонена чорними хмарами. Король надарить
мене ма тностями, селами, лiсами; рiчкою полл ться золото з Варшави. Ой
думи мо©, мрi© мо© золотi! Не да те ви менi спокою нi вдень нi вночi. Але
треба... треба провадити дiло розумно й обережно, щоб часом i моя голова
не покотилась додолу, як дитячий м'яч: в цьому дiлi - або пан, або пропав!
I хруснули усi пальцi на обох руках в гетьмана; знов похилилась його
голова ще нижче, а хода по свiтлицi стала тихiша. Гетьман спинився i став
на одному мiсцi; його голова неначе захрясла в натовпi смiливих думок,
неначе не могла знести велико© ваги великих думок. Вiн неначе бачив перед
сво©ми очима той блиск, силу й славу Укра©ни, бо дуже любив рiдний край.
Почала збиратись в свiтлицю козацька старшина, яка тодi нагодилась до
Чигирина: прийшов Павло Тетеря, переяславський полковник, що держав сестру
гетьмана Виговського; надiйшов Богданович-Зарудний, генеральний судець;
Тимiш Носач, генеральний обозний; прийшов шурин Богдана Хмельницького Яким
Сомко; прийшли Цюцюра, [Остап Золотаренко], полковники Данило Виговський
та Нечай; Богдановi зятi й iншi сотники, котрi тодi прибули до Чигирина.
Незабаром увiйшов в свiтлицю Юрiй Немирич, а зараз за ним вступив
королiвський посланець пан Беньовський.
- Од найяснiшого короля з Варшави прибув до нас, гетьмана, i до вас,
козацька старшино, посланець ясновельможний Беньовський з королiвською
пропозицi ю. Просимо вас вважливо вислухати пропозицiю i, порадившись
вкупi з нами, сказати посланцевi свою одповiдь, - почав говорити гетьман
Виговський.
- Чи це, гетьмане, буде рада, чи тiльки порада?-спитав в гетьмана дехто
з старшини.
- Нi, це тiльки порада, так... тим часом... Як дiло пiде в нас на лад,
тодi ми зберемо й правдиву козацьку раду i оповiстимо цю пропозицiю од
короля та польського сенату, - промовив Виговський.
Гетьман став посеред свiтлицi за столом. Кругом стола стала в коло
козацька старшина. Пан Беньовський виступив перед колом i почав
висловлювати польську пропозицiю в ораторськiй промовi.
- Найвища сутнота, отець наш небесний, що створив небо i землю, ще в
раю дав велику заповiдь нашому праотцевi Адамовi i нашiй праматерi вi, а
через ©х i всiм людям заповiдав любитися i жити в згодi. Усi ми дiти
нашого одного праотця, ми всi брати. В раю не було нi католика, нi
православного. I в нас колись був рай i на Укра©нi, i в Польщi; жили ми
колись в згодi по-братерськи, любилися, мирилися i лиха не знали. Не
зазнали ми нiяко© сварки, нi бiйки, бо ми побратались, як рiвнi з рiвними,
вольнi з вольними.
- Ясновельможний пане, кажеш правду, - обiзвався Павло Тетеря.
- Свята правда! - сказав гетьман.
- Це, певно, було тодi, як зу©ти поробили з наших укра©нських панiв
перевертнiв-католикiв, - промовив Сомко насмiшкувато.
- От ви менi й перебили промову, - сказав Беньовський. - Ворог людських
душ, чорт проклятий, зумисне пiдвiв нас, пiдбив на сварки на нашу
погибель. Вдаривши себе в перси, пiзнаймо сво© грiхи i простiмо однi
другим нашi обопiльнi провини. Забудьмо про давнi сварки та змагання i
знов зiйдемось докупи i будемо жити в згодi, як жив наш праотець Адам в
раю з нашою праматiр'ю вою. Гетьман Богдан недобре дiло вчинив, одiрвавши
Укра©ну од Польщi. Забудьмо про Богданове дiло, вимажмо його з карток
нашо© iсторi©, з козацьких чорних лiтописiв.
- Ну, пане Беньовський! Що написано пером, того не вивезеш i волом, -
обiзвався Цюцюра.
- Я прибув до вас, гетьмане й старшино, з пропозицi ю од найяснiшого
нашого короля прилучити Укра©ну до Польщi. Приставайте до Польщi, як рiвнi
до рiвних, вольнi до вольних. I нам без вас погано, i вам без нас недобре;
i поляки були виннi, i козаки не без грiхiв та помилок, - говорив далi
Беньовський. - Найяснiший наш король, наш правдивий отець, простить i
вибачить козакам ©х провини, ©х помилки, а значнiй старшинi дасть право
шляхетства, зрiвня ©х в привiлеях з польською шляхтою.
- А чи не стане часом наша тiнь довша, як станемо шляхтичами? - не
втерпiв Носач, щоб не пожартувати.
- Я думаю, що шляхта повинна бути в усякiй державi, повинна бути i в
нас, - сказав Юрiй Немирич. - Козацька старшина повинна мати шляхетськi
привiле©, бо вона здобула ©х мечем i на дiлi вже ©х i ма . Я пристаю, i
вся православна шляхта охоче пристане зо мною до Польщi, як до держави
багато бiльше просвiчено©, нiж Москва, держави пiдхожо© до укладу життя
козацького.
- Пан Немирич говорить правду, - сказав Данило Виговський.
- Отже ж, ви все менi перебива те, - почав говорити пан Беньовський. -
Я посланий од короля до вас, як та Но ва голубка до ковчега, i принiс вам,
козакам, масличну гiлку миру i згоди з Польщею. Розривайте з Москвою i
пiдхиляйтесь знов пiд мiцну руку найяснiшого польського короля, нашого й
вашого природженого отця й добродiя.
Декотрi з полковникiв загомонiли, зачувши таку пропозицiю Беньовського.
В свiтлицi пiднявся гомiн. Однi не хотiли слухати далi тi © пропозицi©,
другi спиняли ©х, щоб вони не перебаранчали говорити далi пановi
Беньовському. Палкий Сомко, палкий Носач повиймали шаблi з пiхов i почали
ними махати.
- Не хочемо цього далi й слухати! Не приста мо на таку пропозицiю! Не
треба нам польського короля! Вiн напустить на Укра©ну польсько© та
католицько© сполячено© укра©нсько© шляхти, нашле зу©тiв! Знов будуть
повертати народ на католицтво! Знов будуть сполячувати укра©нську шляхту!
- Чи не отаку масличну гiлку ви нам принесли, ясновельможний пане? -
сказав Сомко, показуючи йому свою шаблю.
- Неправда! Не меч, а мир приносить нам ясновельможний пан Беньовський.
До Польщi! до Польщi! до з' днання з Польщею! - крикнув Павло Тетеря.
- Не буде цього нiколи! Нам не треба шляхти! Ми всi тепер тут рiвнi: i
шляхтичi, й козаки, й мужики, - говорив Остап Золотаренко.
- Згода! Годi! Не галасуйте! Подумайте, погадайте, а потiм скажете свою
гадку. Це ж тiльки пропозицiя найяснiшого короля, а до самого дiла ще не
близький свiт, ще буде добра промашка, - говорив гетьман, заспокоюючи
старшину. - Вкладiть шаблi в пiхви! Ми обража мо посланця найяснiшого
короля. Посланець - особа освячена. Ш-ша!
- Я тiльки принiс вам пропозицiю про згоду! Нехай буде мир мiж нами на
землi, як на небi мiж херувимами та серафимами! - заспокоював козакiв
Беньовський. - Чи ж що в свiтi кращого, як мир та згода, коли братерськi
народи живуть в згодi, як рiвнi брати? Хiба ж ми не брати i тiлом, i
духом? Хiба ж ми не дiти отця небесного? Хiба ж ми не близькi до других?
Наш отець, польський король, не понехту тими, котрi покаються перед ним i
пiдхиляться пiд його руку. I ми будемо жити в згодi. Знов буде рай на
Укра©нi.
- Ми вже зна мо тепер про твою пропозицiю пане Беньовський, то вже нема
чого бiльше й балакати про це, - промовив Сомко. - 3 цього пива не буде
дива. Дiло вже зроблено гетьманом Богданом, а мертвого з гробу не
вертають.
- Ясновельможний пане! Ти приносиш нам з сво ю пропозицi ю не мир, а
меч, - обiзвався Тимiш Носач. - Король та пани пустять на Укра©ну
польських дiдичiв та зу©тiв, насадять на уряди в Укра©нi сво©х урядникiв,
знов роздiлять наше суспiльство на ворожi верстви: на щляхту, козакiв,
хлопiв, а цей порядок нам непотрiбний, це польський порядок! Ми не згоднi
Гетьманша встала i радо привiталась з Беньовським. Беньовський
навистрiчки почав говорити ©й красномовну промову. Вiн вславився сво©ми
промовами i в Польщi, i на Укра©нi, задля того король часто вибирав його
за посланця на Укра©ну, коли треба було облесливими словами прихилити
козацьку старшину до польських iнтересiв i, само по собi, пiддурити ©©
красномовними обiцянками. Беньовський став серед свiтлицi проти гетьманшi,
щоб сказати свою привiтальну промову. По стародавньому звичаю ораторiв вiн
починав сво© промови або од Адама й Ноя, або од самого Бога, що в нашi
часи виходить трошки смiшно.
- Найвищий розум, котрого ми нарiка мо Богом, найвища сутнота, цар над
небом i землею, колись сотворив першого чоловiка Адама i першу жiнку ву,
- так почав Беньовський свою промову. - Найвища сутнота увiв першого
чоловiка i його супружницю в пишний рай, зумисне для цi © першо© пари
засаджений. Ви, ясновельможна гетьманшо, з ясновельможним гетьманом тепер
в Чигиринi та в Су-ботовi, як Адам i ва були в раю. Вiтаю ж вас, ясна
панi з великого роду, i бажаю вам щастя-долi в цьому новому раю на пишнiй
Укра©нi, поздоровляю вас з вашим високим титулом, з титулом нiби королеви
на Укра©нi по вашому становищу в укра©нському суспiльствi.
Беньовський поцiлував гетьманшу в руку, вона поцiлувала його в плече.
- Прошу ж вас, ясновельможний пане, сiдати. Будьте нашим при мним
гостем. Я бажаю часто вас бачити в Чигиринi i в нас в гостях, хоч ви й
далеченько-таки од нас живете, - сказала гетьманша.
Беньовський сiв проти гетьманшi коло стола.
-Ох, не близький свiт! Я тепер пробуваю в сво©й ма тностi на Подiллi,
коло Бара, але бiлi ш того, що живу в Варшавi або на Волинi.
- Прибувайте до нас частiше, будете оповiдати менi про Варшаву, про
двiр, про двiрськi звича©, про двiрське життя: буде що менi послухати, бо
я, признаюся, дуже цiкава знати; як живуть люди, вищi за нас i
просвiтнiшi.
- Спасибi вам, ясновельможна гетьманшо, за честь! Спасибi!
- Тут, в Чигиринi, в палацi гетьмана Богдана, все дуже
по-старосвiтському: на стiнах, за образами, вишиванi рушники, на стелi
понамальовуванi янголи та усякi малюнки, неначе в церквi. Це менi не
подоба ться.
- Чому ж? Янголи нiкому не шкодять, - Обiзвалась стара гетьманша Ганна.
- Воно так, але церква церквою, а палац палацом, - сказала Олеся. - От
у палацi мого покiйного панотця, i в князя Соломирецького, i в князя
Любецького то все вже по-чужоземському: на стелi скрiзь понамальовуванi
амури та венери, як в Луврi або в Варшавi в палацi короля.
- Нiчого те, ясновельможна гетьманшо, нiчого те! Поживете, то й ви
поставите палац, а варшавськi майстри понамальовують вам таких амурiв та
купiдонiв, що аж гарно буде подивитись: сама любов так i проситиметься в
серце з стелi та стiн. А лукавi купiдони будуть з стелi пальчиком кивати
на ваших красунь: стережiться, мовляв, красунi, бо мо© стрiли не жарти! Ой
стережiться! бо й чигиринськi козаки не вiльнi од стрiл Купiдона:
побiджують вони й козакiв.
Беньовський обернувся до дам та паннiв i покивав на них пальцем. Дами
усмiхнулись.
- Ой ви вже наговорите! Видно, що ви варшав'як, - обiзвалась смiлива й
проворна Павловська.
Дверi одчинились, i в свiтлицю вступив шляхтич, ки©вський пiдкоморiй
Юрiй Немирич з кiлькома провославними дiдичами-панами, котрi, по волi чи
по неволi, були прихильнi до козакiв ще за гетьмана Богдана i пiшли навiть
в козаки до його на службу, хоч i гнiвались на його за те, що через його
хлопи одбились од панщини. Довiдавшись, що молодо© гетьманшi ждуть в
Чигиринi, Немирич заздалегiдь прибув до Чигирина, щоб поздоровити молоду
гетьманшу-шляхтянку. Високий та рiвний станом, з розумними очима, поважний
на ходi, славний оратор того часу та вчений чоловiк, Юрiй Немирич вступив
в свiтлицю тихо й поважно, неначе вступав в сенат. Його часто шляхта
вибирала за посланця в варшавський сейм, i вiн говорив в сеймi та сенатi
дуже красномовнi й розумнi промови латинською мовою. Немирич був убраний в
французьке убрання XVII вiку, в чорний кафтан, в черевики й панчохи.
Кругом ши© бiлiв високий цупкий комiр, але поверх цього убрання Немирич
накинув на плечi козацький темно-зелений оксамитовий кунтуш.
- Моя дорога гетьманшо! Це Юрiй Немирич, дiдич, овруцький староста i
ки©вський пiдкоморiй; це мiй дорогий знайомий, - промовив Виговський до
сво © жiнки.
Олеся встала. Немирич поздоровив ©© коротеньким привiтанням, мiшаючи
старосвiтську книжну мову з живою укра©нською мовою. Юрiй Немирич
поцiлував Олесю в руку. Вона попросила його сiсти. Немирич привiтався i з
старою гетьманшею. Вiн бував в останнi часи i в гетьмана Богдана, в його
палацi, помирившись з новим козацьким суспiльським укладом життя на
Укра©нi. Немирич привiтався i до Беньовського, як до давнього знайомого.
- Який я радий, що ми тут стрiлися, неначе змовились, - сказав
Беньовський до Немирича. - Як ми давно бачились! як давно!
- Нема де правди дiти, таки давненько, - обiзвався Немирич.
- Я давно чула про вас, шановний пане, од свого дядька й опiкуна
Христофора Стеткевича. Вiн дуже хвалив вас, як вченого чоловiка i славного
оратора. Вiн кальвiнiст, як i ви.
- О нi, ясновельможна! Я був колись замолоду соцiнiаном, але повернувся
до вiри свого народу, - сказав Юрiй Немирич. - Я вже давно став знов
православний.
- Ви бували в чужих краях? У Францi©, в Парижi?- спитала в його
гетьманша.
- Бiльш того, ясновельможна, що в Голландi©. Придивлявся до
чужоземського життя, до школи, до науки, щоб себе трохи просвiтити, бо i в
наших, i в польських школах ще нема правдиво© свiтсько© науки, яка вже
тепер сутнi по чужоземських краях. Я бажав [би] позаводити такi школи i в
нас на Укра©нi замiсть духовних церковних шкiл. Я вернувся до вiри сво©х
предкiв, пристав, як i багато наших православних дворян-дiдичiв, до
покiйного гетьмана Богдана, бо хоч козаки знесли перегородки мiж усякими
верствами нашого суспiльства, знизили нашу шляхту, але зате ж Богдан, хоч,
може, й несамохiть, визволив народ од крiпацтва.
- Пане Юрiю! пани повиннi бути в кожнiй державi, бо на ©х лежить висока
повиннiсть обороняти рiдний край i дбати про науку та просвiтнiсть, -
сказав Беньовський.
- Це вже мо дiло, а не тво , пане Беньовський, - обiзвався Юрiй
Немирич, - я й сам не зрiкаю вартостi вищо© верстви, шляхетства для сво ©
вiтчини, але рабство менi не подоба ться. Кожний чоловiк носить в собi
образ Божий.
- Ясновельможнi панове! Тепер час не змагатись, а веселитись, що моя
дорога гетьманша благополучно до©хала з Ки ва до нового житла. Мамо, час
би вже привiтати гостей старим медом, од котрого усякi хмари зсовуються з
чола! - сказав гетьман до Ганни Хмельницько©. - Почастуйте, мамо, мою
молоду гетьманшу та мо©х вельмишановних гостей тим медом: може, вони трохи
розвеселяться.
Ганна Хмельницька вийшла на часок, а потiм вернулась. За нею слiдком
вступив в свiтлицю козак i винiс на срiбному блюдi здоровий жбан старого
меду i вже поналиванi медом срiбнi кубки: Виговський подав перший кубок
Олесi, взяв один кубок у руки, усi гостi взяли по кубковi меду i
повставали.
- Вип' мо за здоров'я мо © дорого© молодо© гетьманшi! - промовив
Виговський.
- За здоров'я ясновельможно© молодо© гетьманшi! Даруй же, Боже, щоб
ваше життя було солодке й мiцне, як оцей старий мед, п'яне чоло! - гукнув
Беньовський на всю свiтлицю. - Вiват! вiват! вiват!
Усi гостi гукнули тричi "Вiват!". Саме в той час прибув в двiр дядько
гетьманшi Олесi по матерi, князь Богдан Соломирецький з молоденькою дочкою
Зiна©дою. Одчинились в свiтлицю дверi i, як гостi пили мед i кричали
вiват, на порозi з'явився Соломирецький поруч з сво ю гарною дочкою.
- Ого-го! князь Соломирецький! Наливайте кубки медом! Вип' мо за
здоров'я князя i його дочки Зiна©ди! - гукнув Виговський назустрiч
родичевi-князевi, радий, що до його завiтали в гостi тi Олесинi родичi,
котрi йшли проти Олесиного шлюбу з ним.
- За чорнi очка та гарнi брiвки молодих паннiв Маринцi, Христини та
князiвни Зiна©ди! вiват! - гукнув Беньовський, неначе вiн був молоденький
панич.
- Вiват! - гукнули гостi, а панни засоромились, почервонiли i тiльки
поглядали одна на другу: звiдкiль, мовляв, i для чого це така нам честь.
Козацька старшина тiльки переглядалась та осмiхалась. Козаки знали, що
п'ють за здоров'я паннiв та жiноцтва тiльки в польських палацах; це не був
козацький звичай пити прилюдно за поважних оказiй за здоров'я жiноцтва.
Окрiм того, ©м не сподобався при©зд до нового гетьмана шляхтичiв та
родичiв гетьманшi високого колiна.
Маринця й Христйна кинулись до Зiна©ди i почали з нею обнiматись та
цiлуватись.
- Ой, яка я рада, що оце ти, Маринцю, та ти, Зiна©до, при©хали до
Чигирина, - говорила Христйна до молодих паннiв, - буде менi з ким
погуляти й побалакати. А то говори з старими! Там-то менi втiха з старих
тiток та дядин! - жартувала Христйна, скоса поглядаючи на тих тiток та
дядин.
- А зна ш, серце Христю, що гетьманша просить мою маму, щоб я зосталась
в не© жити в Чигиринi та в Суботовi, - тихо шепотiла Маринка Христинi на
вушко.
- Невже! От i добре! - сказала Христйна i аж крутнулась на одному
мiсцi, а потiм пiдскочила.
- А про що там, панни, ви шепочете? Певно, про нас, старих? - спитав
Виговський в паннiв здалеку.
- Авжеж! Шепочуть вони нишком не про нас, старих, а про молодих! -
сказав веселий Беньовський. - Ой панни! стережiться лишень ви молодих
козакiв, цих степових орлiв. На©хали ж колись до гетьмана Богдана з
во водою Адамом Киселем молодi шляхтянки й панни, й панi© та й... декотрi
й додому не повертались, навiть замiжнi, не тiльки панни: позалiтали на
вольнi степи з красунями козаками, покинули навiть сво©х чоловiкiв. Ой
стережiться козакiв! Бо козак, як орел, як побачив дiвчину, то i вмер, -
жартував веселий Беньовський.
- Та ми, пане Беньовський, цього не дуже бо©мося! Ми в цьому безпечнi,
- обiзвалась весела Христина.
- Ми не бо©мось козакiв, - додала за нею Маринка.
- Моя гарна панно! Не зарiкайтесь заздалегiдь i не ручайтесь за сво
серце, бо серце вольне, як вiтер, - сказав Беньовський.
- Я зарiкаюсь заздалегiдь, - обiзвалась Христйна.
- I я зарiкаюсь, - сказала Маринка.
- Глядiть лишень та стережiться! Не дурно ж спiвають в пiснi: "Ой
дiвчина-горлиця до козака горнеться", - промовив Беньовський i покивав
делiкатно пальцем на трьох паннiв. - Ви три грацi©, а декотрi козаки
люблять грацi©, хоч вони все в битвах трохи не щодня.
Панни i справдi зорили скоса очками по козаках, котрi сидiли попiд
стiною довгим рядом. Мiж доходжалою старшиною сидiли й молодi, й гарнi
сотники i простi козаки, сини декотрих поважних старих сотникiв та
полковникiв.
- А придивiться й вгадайте, хто з молодих козакiв тут найкращий? -
говорила весела Христйна до Маринки та Зiна©ди.
Маринка й Зiна©да осмiхнулись i мовчали.
- Але жарти жартами, а нам час i честь знати, дати спокiй молодiй
гетьманшi i подорожнiм, бо вони здорожились. Чи правду я кажу, пане
пiдкоморiй? - сказав Беньовський, вставши з мiсця.
- Правда твоя, правда! Треба нам i честь знати, - обiзвався Немирич.
Беньовський, Немирич i вся козацька старшина заворушилась, вставши з
мiсця: всi вони розпрощались з гетьманшею та з при©жджими. Гетьман
запросив усiх до сво©х свiтлиць, доки покличуть ©х на обiд.
- Не забувайте ж нас, ясновельможний пане Беньовський! Навiдуйтесь до
нас! I ви, пане Немиричу, не минайте нашо© господи! - запрошувала ©х
гетьманша.
- Вже чию господу мину, а вашо© так не мину! - говорив Беньовський,
обернувшись на порозi.
Гостi зостались в свiтлицi i розбалакались. Якилина Павловська сiла
поруч з Ганною Хмельницькою i швидко познайомилась з нею i розговорилась.
Павлина Рудницька була незвичайно рада, що за©хала в далекий i новий для
не© край. Козаки вчинили на не© дуже при мне враження. Вона почала вже
марити, що тут в Чигиринi до не© причепиться якийсь козацький прудиус,
закоха ться в не©, доконечне посвата , i вона ви©де з Чигирина вже
замiжньою, а не панною.
Довгенько балакали гостi, ждучи обiду, коли несподiвано в свiтлицю
увiйшов Юрась i, без сорому казка, голосно промовив, не вважаючи на
гостей:
- Що це таке, мамо? що це таке?
- А що ж це таке? Свiтлиця, а в свiтлицi нашi шановнi гостi, -
обiзвалась Ганна Хмельницька.
- Я ©сти вже хочу! Чом ви й досi не да те обiдати? Я вже давно ©сти
хочу i вже довше не видержу. Я не звик ждати. Ввесь Чигирин вже пообiдав,
а ви й не дума те про обiд i гадки не ма те.
- Отже ж, сину, чи не правду ти кажеш: нашим гостям i справдi вже час
би й обiдати. А пiди, Катерино, та спитай в кухарiв, чи вже готовий обiд?
Катерина вийшла на часок i знов вернулась в свiтлицю.
- Вже, мамо, готовий. Не знаю, чи готовий вже до обiду гетьман та
старшина, - сказала Катерина.
Тим часом увiйшов Виговський i спитав в Ганни, чи можна вже просити
старшину й гостей до столу. Катерина оповiстила, що можна, бо обiд вже
готовий. I Ганна Хмельницька, добра господиня, нагодувала гостей i
гетьманшу таким смачним обiдом, який ©м рiдко траплялось ©сти. Молода
гетьманша сподiвалась, що при обiдi i по обiдi буде здорова випивачка, що
козацька старшина почне без мiри пити та гуляти. Але нiчого цього не
трапилось. Ганна Хмельницька не велiла подавати на столи багато горiлки та
вина. Вона ще за живоття Богдана вивела при дворi гетьмана гулянку та
п'янство.
По обiдi, як козацька старшина, небагато випивши, розiйшлась,
Виговський, зовсiм тверезий, пiшов до свого кабiнету [з Беньовським],
Юрi м Немиричем, князем Соломирецьким, Данилом Виговським та ще з кiлькома
православними шляхтичами, котрi при©хали з Немиричем поздоровити молоду
гетьманшу з при©здом. Закуривши здоровi люльки, вони посiдали на низьких
турецьких софах i почали балакати од щирого серця.
- От ви, Йване Остаповичу, тепер i гетьман на Укра©нi. Що ж тепер далi
буде? - спитав в гетьмана Немирич, вивiдуючи його думки.
- Те буде далi, що кри ться потай од усiх i в вашiй головi. Але я
вгадую вашi думки, пане Немиричу, навiть просто скажу, що не помиляюсь...
- обiзвався гетьман i глянув пильно просто в вiчi Немиричевi сво©ми
розумними гострими очима.
- Вас козаки вибрали за гетьмана, а ви й досi не послали навiть
посланця в Москву, щоб оповiстити царя про сво вибрання, - говорив
Немирич.
- Я й не думаю посилати, в Москву посланця. Не подоба ться менi Москва,
не подобаються менi московськi непросвiченi, й дуже грубi, й наглi
московськi бояри. Не люблю я i тих московських во вод, що вже засiли з
стрiльцями в наших бiльших мiстах, навiть в тих, в котрих по умовi
гетьмана Богдана з царем Олексi м, вони не повиннi бути, як от: в
Чернiговi, в Нiжинi, - сказав Виговський.
- Засядуть московськi во води i у всiх наших мiстах i заберуть Укра©ну
в сво© руки. От побачите, ясновельможний гетьмане! - говорив Немирич. -
Москва вже склалася з розбитих удiлiв в монархiю, а монархiя не стерпить
нашо© республiки на Укра©нi i чи тепер, чи потiм злама й знесе нашi
порядки, нашi привiле©, наш уклад. Польща i тепер республiка, i
республiка шляхетська: при Польщi i на Укра©нi вдержиться гетьманщина.
- Це ви, пане Немиричу, неначе чита те мо© думки в мо©й головi, -
обiзвався гетьман Виговський, осмiхаючись. - Окрiм того, Москва
непросвiчена i вона не дбатиме про свiтло науки i не поважатиме нашо©
просвiтностi на Укра©нi.
- При Москвi наша просвiтнiсть впаде, нашi школи впадуть, бо не з
Москви йде до нас свiт науки, а з чужоземських кра©в через Польщу. Нам
треба завести два унiверситети: в Ки вi i в Вiнницi, найменше два, i такi
увiверситети, якi я бачив за границею, з науками свiтськими, правдивими, а
не з теологi ю нашо© Ки во-Могилянсько© академi©. Польща це попустить, а
московськi бояри назвуть цi заграничнi школи безбожними й лютерськими, -
говорив далi Немирич.
- Буде в нас з Москвою за такi школи велика тяганина, - обiзвався
Данило Виговський.
- Москва нiколи не попустить волi нашiй шляхтi, хоч би й православнiй,
не тiльки католицькiй; а скiльки гетьман Богдан вигнав з Укра©ни таки
укра©нсько©, хоч i не вже покатоличено©, шляхти! - промовив, князь
Соломирецький, - Хiба це добре дiло? Хiба ж цi шляхтичi й дiдичi не дiти
однi © матерi Укра©ни?
I Виговський, i Немирич змовчали i нiчого не одповiдали на цю думку
князя Соломирецького.
- Знов i те, що держава без шляхти неможлива рiч, - почав говорити
Немирич. - Шляхта i тiльки шляхта ма спроможнiсть дбати про свою просвiту
i розповсюднювати науки по всiй державi. Вам, козакам, треба б добуватись
шляхетських привiле©в, а не змiщуватись з плебсом, котрому нема часу дбати
про виховання й просвiтнiсть.
- Оце свята правда! - аж крикнув гетьман. - Вашi думки правдивi. Козаки
повиннi зрiвнятись з шляхтою i дiстати шляхетськi привiле©, а не ставати
запанiбрата з плебсом. Через це то нам Польща бiльше стане в пригодi. Але
що то на це скаже козацька старшина? Що скажуть простi козаки? Що скаже
народ? Польщi не люблять на Укра©нi.
- Буде бiйка, буде колотнеча повсякчас, але потiм, як усi побачать, що
поляки не втручаються в справи на Укра©нi, то й замовкнуть, а потiм
потроху звикнуть до нових порядкiв, - промовив Немирич.
- Я задумав знов з' днатись з Польщею, - обiзвався гетьман Виговський,
- i вчиню це дiло хоч би й декотрi козаки i не пристали на це, хоб би
полились рiки кровi. Король само по собi повинен нас з' днати з поляками,
як рiвних з рiвними, вольних з вольними. Я завтра запрошу до себе козацьку
старшину нiби на пораду i довiдаюсь, якi в ©х думки та гадки, який в ©х
погляд на це дiло. Серце мо лежить до Польщi, а не до темно© Москви. А
ви, ясновельможний пане Беньовський, приходьте завтра до нас на пораду i
вчинiть пропозицiю од короля й сената. Менi нiяково самому починати цю
пропозицiю.
-Добре, добре, ясновельможний! Нехай i пан Немирич приходить, i ви,
шляхтичi, приходьте: може, ми i вмовимо непокiрливих i незгодних з нами
полковникiв.
Гетьман Виговський другого дня ввечерi скликав до себе козацьку
старшину на пораду, щоб вона вислухала пропозицiю королiвського посланця
Беньовського. Гетьман ходив по ясно освiченiй свiтлицi тихою ходою,
спустивши голову додолу. Думи ро м вилися в його головi, одна одну
попереджаючи, як хвилi на водi в негоду на здоровому вiтрi. Виговський, як
тiльки став гетьманом, одразу задумав план з' днання Укра©ни з Польшею,
але почував, що пiсля Богданових побiд над Польщею це дiло буде трудне й
небезпечне.
"Ой велике й небезпечне дiло задумала моя голова! - думав гетьман,
ламаючи руки так, що аж пальцi лущали. - I треба хапатись з цим дiлом, бо
Юрась вийде з академi© i вiзьме од мене гетьманську булаву. Порива всю
мою душу не на пiвнiч, а туди, на захiд, до Польщi, до вропи. Там для
мене ся сонце, а пiвнiч неначе заслонена чорними хмарами. Король надарить
мене ма тностями, селами, лiсами; рiчкою полл ться золото з Варшави. Ой
думи мо©, мрi© мо© золотi! Не да те ви менi спокою нi вдень нi вночi. Але
треба... треба провадити дiло розумно й обережно, щоб часом i моя голова
не покотилась додолу, як дитячий м'яч: в цьому дiлi - або пан, або пропав!
I хруснули усi пальцi на обох руках в гетьмана; знов похилилась його
голова ще нижче, а хода по свiтлицi стала тихiша. Гетьман спинився i став
на одному мiсцi; його голова неначе захрясла в натовпi смiливих думок,
неначе не могла знести велико© ваги великих думок. Вiн неначе бачив перед
сво©ми очима той блиск, силу й славу Укра©ни, бо дуже любив рiдний край.
Почала збиратись в свiтлицю козацька старшина, яка тодi нагодилась до
Чигирина: прийшов Павло Тетеря, переяславський полковник, що держав сестру
гетьмана Виговського; надiйшов Богданович-Зарудний, генеральний судець;
Тимiш Носач, генеральний обозний; прийшов шурин Богдана Хмельницького Яким
Сомко; прийшли Цюцюра, [Остап Золотаренко], полковники Данило Виговський
та Нечай; Богдановi зятi й iншi сотники, котрi тодi прибули до Чигирина.
Незабаром увiйшов в свiтлицю Юрiй Немирич, а зараз за ним вступив
королiвський посланець пан Беньовський.
- Од найяснiшого короля з Варшави прибув до нас, гетьмана, i до вас,
козацька старшино, посланець ясновельможний Беньовський з королiвською
пропозицi ю. Просимо вас вважливо вислухати пропозицiю i, порадившись
вкупi з нами, сказати посланцевi свою одповiдь, - почав говорити гетьман
Виговський.
- Чи це, гетьмане, буде рада, чи тiльки порада?-спитав в гетьмана дехто
з старшини.
- Нi, це тiльки порада, так... тим часом... Як дiло пiде в нас на лад,
тодi ми зберемо й правдиву козацьку раду i оповiстимо цю пропозицiю од
короля та польського сенату, - промовив Виговський.
Гетьман став посеред свiтлицi за столом. Кругом стола стала в коло
козацька старшина. Пан Беньовський виступив перед колом i почав
висловлювати польську пропозицiю в ораторськiй промовi.
- Найвища сутнота, отець наш небесний, що створив небо i землю, ще в
раю дав велику заповiдь нашому праотцевi Адамовi i нашiй праматерi вi, а
через ©х i всiм людям заповiдав любитися i жити в згодi. Усi ми дiти
нашого одного праотця, ми всi брати. В раю не було нi католика, нi
православного. I в нас колись був рай i на Укра©нi, i в Польщi; жили ми
колись в згодi по-братерськи, любилися, мирилися i лиха не знали. Не
зазнали ми нiяко© сварки, нi бiйки, бо ми побратались, як рiвнi з рiвними,
вольнi з вольними.
- Ясновельможний пане, кажеш правду, - обiзвався Павло Тетеря.
- Свята правда! - сказав гетьман.
- Це, певно, було тодi, як зу©ти поробили з наших укра©нських панiв
перевертнiв-католикiв, - промовив Сомко насмiшкувато.
- От ви менi й перебили промову, - сказав Беньовський. - Ворог людських
душ, чорт проклятий, зумисне пiдвiв нас, пiдбив на сварки на нашу
погибель. Вдаривши себе в перси, пiзнаймо сво© грiхи i простiмо однi
другим нашi обопiльнi провини. Забудьмо про давнi сварки та змагання i
знов зiйдемось докупи i будемо жити в згодi, як жив наш праотець Адам в
раю з нашою праматiр'ю вою. Гетьман Богдан недобре дiло вчинив, одiрвавши
Укра©ну од Польщi. Забудьмо про Богданове дiло, вимажмо його з карток
нашо© iсторi©, з козацьких чорних лiтописiв.
- Ну, пане Беньовський! Що написано пером, того не вивезеш i волом, -
обiзвався Цюцюра.
- Я прибув до вас, гетьмане й старшино, з пропозицi ю од найяснiшого
нашого короля прилучити Укра©ну до Польщi. Приставайте до Польщi, як рiвнi
до рiвних, вольнi до вольних. I нам без вас погано, i вам без нас недобре;
i поляки були виннi, i козаки не без грiхiв та помилок, - говорив далi
Беньовський. - Найяснiший наш король, наш правдивий отець, простить i
вибачить козакам ©х провини, ©х помилки, а значнiй старшинi дасть право
шляхетства, зрiвня ©х в привiлеях з польською шляхтою.
- А чи не стане часом наша тiнь довша, як станемо шляхтичами? - не
втерпiв Носач, щоб не пожартувати.
- Я думаю, що шляхта повинна бути в усякiй державi, повинна бути i в
нас, - сказав Юрiй Немирич. - Козацька старшина повинна мати шляхетськi
привiле©, бо вона здобула ©х мечем i на дiлi вже ©х i ма . Я пристаю, i
вся православна шляхта охоче пристане зо мною до Польщi, як до держави
багато бiльше просвiчено©, нiж Москва, держави пiдхожо© до укладу життя
козацького.
- Пан Немирич говорить правду, - сказав Данило Виговський.
- Отже ж, ви все менi перебива те, - почав говорити пан Беньовський. -
Я посланий од короля до вас, як та Но ва голубка до ковчега, i принiс вам,
козакам, масличну гiлку миру i згоди з Польщею. Розривайте з Москвою i
пiдхиляйтесь знов пiд мiцну руку найяснiшого польського короля, нашого й
вашого природженого отця й добродiя.
Декотрi з полковникiв загомонiли, зачувши таку пропозицiю Беньовського.
В свiтлицi пiднявся гомiн. Однi не хотiли слухати далi тi © пропозицi©,
другi спиняли ©х, щоб вони не перебаранчали говорити далi пановi
Беньовському. Палкий Сомко, палкий Носач повиймали шаблi з пiхов i почали
ними махати.
- Не хочемо цього далi й слухати! Не приста мо на таку пропозицiю! Не
треба нам польського короля! Вiн напустить на Укра©ну польсько© та
католицько© сполячено© укра©нсько© шляхти, нашле зу©тiв! Знов будуть
повертати народ на католицтво! Знов будуть сполячувати укра©нську шляхту!
- Чи не отаку масличну гiлку ви нам принесли, ясновельможний пане? -
сказав Сомко, показуючи йому свою шаблю.
- Неправда! Не меч, а мир приносить нам ясновельможний пан Беньовський.
До Польщi! до Польщi! до з' днання з Польщею! - крикнув Павло Тетеря.
- Не буде цього нiколи! Нам не треба шляхти! Ми всi тепер тут рiвнi: i
шляхтичi, й козаки, й мужики, - говорив Остап Золотаренко.
- Згода! Годi! Не галасуйте! Подумайте, погадайте, а потiм скажете свою
гадку. Це ж тiльки пропозицiя найяснiшого короля, а до самого дiла ще не
близький свiт, ще буде добра промашка, - говорив гетьман, заспокоюючи
старшину. - Вкладiть шаблi в пiхви! Ми обража мо посланця найяснiшого
короля. Посланець - особа освячена. Ш-ша!
- Я тiльки принiс вам пропозицiю про згоду! Нехай буде мир мiж нами на
землi, як на небi мiж херувимами та серафимами! - заспокоював козакiв
Беньовський. - Чи ж що в свiтi кращого, як мир та згода, коли братерськi
народи живуть в згодi, як рiвнi брати? Хiба ж ми не брати i тiлом, i
духом? Хiба ж ми не дiти отця небесного? Хiба ж ми не близькi до других?
Наш отець, польський король, не понехту тими, котрi покаються перед ним i
пiдхиляться пiд його руку. I ми будемо жити в згодi. Знов буде рай на
Укра©нi.
- Ми вже зна мо тепер про твою пропозицiю пане Беньовський, то вже нема
чого бiльше й балакати про це, - промовив Сомко. - 3 цього пива не буде
дива. Дiло вже зроблено гетьманом Богданом, а мертвого з гробу не
вертають.
- Ясновельможний пане! Ти приносиш нам з сво ю пропозицi ю не мир, а
меч, - обiзвався Тимiш Носач. - Король та пани пустять на Укра©ну
польських дiдичiв та зу©тiв, насадять на уряди в Укра©нi сво©х урядникiв,
знов роздiлять наше суспiльство на ворожi верстви: на щляхту, козакiв,
хлопiв, а цей порядок нам непотрiбний, це польський порядок! Ми не згоднi