Страница:
й прихильнiстю до людей i до тебе. Вони забудуть про помсту; злiсть згасне
в ©х душi, а в серцi запану ласка та добро. Тодi проси в старого князя та
княгинi чого забажа твоя душа i Розалiя буде твоя".
Герман подякував Сандалi, заплатив ©й багато червiнцiв, сам сiв на
корабель, переплив океан, а потiм день i нiч летiв конем до замку старого
рицаря.
- I що ж? Вчинили що-небудь тi чари? - не втерпiла Олеся i спитала в
тiтки.
- Не встиг прилетiти вiн до замку старого Адольфа, коли дивиться,
одчиня ться замкова брама в високiй баштi, а з брами виходить процесiя.
Дзвонять в усi дзвони. Ксьондзи в чорних ризах. Брама оббита чорним
сукном. З брами ви©жджа висока колiсниця, оббита чорним шовком та
оксамитом; конi вкритi чорними попонами. То везли старого рицаря Адольфа.
Другого дня Герман пiшов в замок. Розалiя й ©© мати звелiли його
впустити. Герман бризнув в покоях зачарованим зеленим напо м. Чудовий дух
пiшов по всiх покоях. Стара мати з лихо© стала добра, а черстве серце ©©
пом'якiшало, як теплий вiск. Вона радо привiтала Германа i згодилась
видати за його Розалiю. Герман i Розалiя побрались i були щасливi ввесь
свiй вiк.
Олеся зiтхнула, неначе ©й стало легше на душi. В кiмнатi стало
тихо-тихо. Коли це надворi знов застукотiло в ворота ще дужче, неначе
хтось хотiв виламати ворота i ввiрватися в двiр силою. Брама аж гуркотiла.
Собаки гавкали, аж вили. В кiмнатцi серед нiчно© тишi було виразно чути
кожний удар в браму. I тiтка, й небога скочили з мiсця i стовпом стали.
- Ой Боже наш! Хтось напада на наш палац! - крикнула тiтка Павлина.
- Ой Господи! Чи не татари часом! А може, це збунтувались нашi хлопи,
хотять вигнати нас з села? - обiзвалась Олеся.
- Певно, хлопи збунтувались. Ще, борони Боже, запалять палац. Що ми
тодi в свiтi Божому будемо робити? Ще повбивають нас отут в кiмнатi! -
закричала тiтка.
- Оце, борони Боже! Ви, цьоцю, таки добрий страхополох. Я вiзьму оцю
рушницю та як смальну кулею в лоб одного та другого, хто насмiлиться
ввiрватись в палац, то другi вже не поквапляться лiзти, куди ©м не слiд, -
сказала Олеся.
Вона пiшла в свою кiмнатку, винесла звiдтiля рушницю та шаблю i почала
набивати рушницю набо м, поклавши шаблю на стiл.
- Цьоцю! Берiть i ви другу рушницю та набивайте! - обiзвалась смiлива
Олеся.
- Ой серденько мо ! Я боюся й доторкнутися до рушницi . Та не крути-бо
тi ю рушницею, може, вона набита набоями, то ще сама вистрелить в мене, -
говорила тiтка Павлина, оступаючись за розiпяту основу килима. - Що ми
робитимемо, як вороги видеруть вiкна та лiзтимуть до нас в кiмнату? -
говорила тiтка Павлина через пасма основи.
- Тодi я телепну по лобi того ворога держалном рушницi або штрикну його
в очi шаблею, - сказала Олеся.
- Ой страшно! Оя Господи, спаси нас i помилуй од напастi© - молилась
тiтка, неначе за тином з ниток.
Тим часом за двором стукiт не переставав. Собаки аж скиглили, кидаючись
до ворiт. Сам господар Христофор Стеткевич з переляку кинув сво©
кальвiнськi книги, вискочив в заду i вибiг надвiр. До ворiт вже вибiгли
слуги, побiг розбурканий i заспаний економ Христофора.
- Хто там стука ? - гукнув економ, притулившись лицем до мiцно© дубово©
брами. - Чи сво©, чи вороги?
- Сво© й не вороги. Я - писар вiйська Запорозького - Виговський.
Оповiстiть шановного пана Стеткевича, шо я прибув до нього в гостi, але
опiзнився в дорозi, - сказав Виговський. - Не бiйтесь нiчого.
- Добре! - сказав економ. - - Але чи ти напевно писар? - питав економ.
- Напевно. Я вас не дурю. Панна Олеся мене зна , вона впiзна навiть
мiй голос, - сказав Виговський.
Економ пiшов до ганку i оповiстив Стеткевича. Стеткевич не йняв вiри
нiкому в тi тривожнi й неспокiйнi часи. Вiн викликав надвiр Олесю. Олеся
вибiгла з рушницею в руках. Довiдавшись, що стукав в браму Виговський,
вона повагом пiшла з рушницею через подвiр'я i впiзнала голос Виговського.
Стеткевич звелiв одчиняти браму. Слуги принесли запалений смоляний
сосновий сучок i посвiтили. В одчинену браму в'©хав на чудовому конi Iван
Остапович, з рушницею через плече, з шаблею при боку. Свiт смоляного сучка
впав на нього i на голову баского коня. Олеся крикнула з велико© радостi.
- Вiн, шановний дядьку! Вiн! Давнiй мiй знайомий!
- А це ви, панно Олесю! Чого це ви стрiча те мене з рушницею? Певно,
думали, що на©хав вночi якийсь кримський мурза з татарами, щоб потривожити
спокiй.
- Так ми й думали. Ви, пане Iване, таки добре налякали нас в наших
пущах, - обiзвалась Олеся.
Виговський скочив з коня i кинув поводи в руки козаковi, а сам
привiтався до Олесi. Виговський здiйняв шапку i низенько уклонився старому
Хрйстофоровi, просячи вибачення, що запiзнився в дорозi i потривожив
спокiй добрих людей трохи не серед ночi.
- Нiчого те, нiчого! - говорив старий Стеткевич. - Коли ви заблукались
в пущах i навiдались в нашi мокрi нетрi, то прошу до поко©в. Будьте мо©м
шановним гостем. Я чув вже про вас од панi Павловсько© та од iнших мо©х
родичiв. Прошу до свiтлицi!
Конюх з смоляною здоровою скалкою пiшов вперед. За ним рушили усi.
Конюх високо пiдняв над головою палаючий полiський факел. Червоний свiт од
палаючо© живицi облив палац, неначе кров'ю. Ясно виступив палац на фонi
чорно© ночi, як пишна декорацiя на сценi з баштами на углах, з ганком, з
якимсь прикалабком, причепленим до стiни коло башти, з важкими
пiрамiдальними пiдпорками. Свiт лився на чудний важкий палац, мигав,
переливався по стiнах. Закутки, визубнi, звивки й заломи коло прикалабкiв
ховались в чорнiй тiнi, неначе боялись свiтла i чорнiли, неначе чорнi
колони попритулюванi до палацу. Бiлi високi димарi мрiли червоно-матовим
свiтом високо над чорною покрiвлею, знизу пiрнувши в тiнь, неначе висiли
над палацом десь в хмарах i поглядали зверху наниз на ту несподiвану
ворушню й вештання людей на дворi, на гурт людей, котрi посувались до
палацу.
Виговський цiкавими очима окинув палац i примiтив, що Стеткевичi не з
високого панства, що не з величного магнатського палацу вилинули вони на
свiт Божий.
- Прошу до нашо© господи! - просив старий Стеткевич Виговського,
показуючи на одчиненi узькi, зверху закругленi, дверi, неначе видовбанi в
товстiй стiнi, як у твердинi.
Молодий хлопчак стрiв ©х з восковою свiчкою в руках i освiтив невеличкi
узькi сiнцi. Виговський скинув синiй дорогий кунтуш i вступив слiдком за
старим Стеткевичем та Олесею в свiтлицю. Зала була подовгаста й невеличка.
На стелi по кутках i по серединi були вилiпленi деякi фiгурки: листя,
стебла, квiтки й усякi чудернацькi арабески, мiж котрими нiби
позаплутувались пузатi амури, пикатi й повноперсi бюсти нiмф та венер. Всi
тi прикраси були вимальованi грубими рiзкими зеленими, синiми та червоними
фарбами. Рожевi щоки амурiв та нiмф наче понадимались з усi © сили, так що
на ©х виступили не рум'янцi, а нiби рiзана кров: здавалось, що в нiмф та
амурiв щоки от-от луснуть од страшного напруження.
Старий Богдан Стеткевич, Олесин батько, пробуваючи в Варшавi в багато©
рiднi сенаторiв, набрався там нових чужоземських звича©в i позаводив i в
себе в палацi нову обставу, хоч i в найгрубiших формах.
Христофор Стеткевич скинув з себе кунтуш, i Вигов-ському кинулось у
вiчi, що старий Олесин дядько був убраний в усе чорне i був схожий на
якогось католицького ченця: на йому був жупан i широкi шаровари з чорного
оксамиту. Кругом ши© бiлiв комiр ввесь в зборах та складках. На головi
чорнiла малесенька чорна ярмулочка, з-пiд котро© висунулись i телiпались
понад вухами сивi пасма волосся, спускаючись до плечей.
"Ой Господи! Це чи жид, чи чернець, чи якийсь пустельник, здичiлий в
полiських пущах? Що воно за проява?" - подумав Виговський, оглядаючи
високу рiвну фiгуру Стеткевича в сiрих панчохах до колiн, в чорних
черевиках, з тонкими, як у цапа, нiжками.
- Ви придивля тесь до мене i, мабуть, чуду тесь з мого убрання? -
спитав старий Виговського, примiтивши його цiкавий © допитливий гострий
погляд. - Я кальвiнiст тепер, а колись був соцiнiанин; я не католик i не
православний, i ношу убрання мо©х заграничних братiв соцiнiанiв та
кальвiнiстiв. В нас все повинно бути просто й не напоказ, не так, як бува
у католикiв полякiв або в козакiв.
I старий насмiшкувато глянув на Виговського, а його гострi очi зорили
по пишному малиновому жупанi, нiби розмальованому золотом, по червоних
сап'янцях та по синiх широких штанях.
- Прошу сiдати та одпочивати в нашiй господi! - промовив старий
Стеткевич, показуючи на широку та важку софу з качалками по обидва боки,
застелену веселим, неначе розмальованим, турецьким килимом.
- То це ви, панно Олено, з рушницею, неначе на вовка? - спитав
Виговський Олесю, примiтивши, що Олеся здiймала з плечей рушницю i
становила ©© в куток.
- Думала, що або нападають на палац якiсь вороги, або нашi хлопи
збунтувались, i оце налагодилась до оборони, - обiзвалась, осмiхаючись,
Олеся.
- То, бачите, пане Виговський, мо му покiйному братовi, а ©© батьковi
Богдановi прийшла думка вивчити ©© ©здити верхи на конi i стрiляти з
рушницi, на кожний випадок в нашi неспокiйнi часи, - говорив Стеткевич. -
В нас тепер часом i бабам доводиться оборонятись i од чужих, i од сво©х
ворогiв, якби трапився на©зд на оселю, бо в Польщi i на Укра©нi шляхта ще
й досi не позбавилась розбишацьких норовiв: на©де якась лиха сатана, що
ворогу з тобою, зруйну палац, оселю, забере товар, вiвцi розжене, поб'
челядь, а землю та лiси забере собi та й обладу ними. Ви самi добре
зна те, що суду в Польщi хоч i не шукай, i не питай: можна вiк прожити
спокiйненько, доки дiло тягтиметься по усяких судах, а лихий сусiд тим
часом споживе ваше добро, пустивши вас з торбами по свiту. Поганi звича©!
Не всi порядки i в Польщi гарнi!
Сидячи з Стеткевичем на софi, Виговський окинув оком свiтлицю. Попiд
стiнами стояли ряди старомодних стiльцiв з точеними нiжками, з високими
спинками, оббитих жовтим сап'яном; ручки були поробленi в формi товстих
гадюк, як i в палацi князя Любецького; тiльки в палацi Стеткевича цi
гадюки не гюзвiшували сумно голiв униз, а трохи попiднiмали ©х вгору, ще й
роти пороззявляли, неначе сичали од злостi i налагодились кусатись.
"I там в Ки вi гадюки, i тут гадюки... Поганий для мене знак з цими
гадюками", - подумав Виговський.
- Панi Павловська передала вам, шановний пане Стеткевичу, поклiн, а
вас, панно Олено, просила при©хати до не© в гостi, - промовив Виговський.
- Спасибi, спасибi! А князь Любецький не передавав менi поклону? Як вiн
там пожива ? Як його господарськi справи в ма тностях? - спитав Стеткевич
i втупив в Виговського пильний погляд, неначе випитував його: чи був ти в
Любецького? чи бачився з ним? чи сприя вiн тобi?
Стеткевич вже давненько перечув через людей, що Виговський свата
Олесю.
Виговський спустив очi додолу: вiн по очах старого Стеткевича вгадав
його думки.
Одначе старий кальвiнiст не показав перед Виговським, що вiн
догаду ться, з якими замiрами Виговський прибув до нього в гостi. Вiн
привiтно й охоче розговорився з гостем. Пишний i веселий вид Виговського,
його гарна й мужня фiгура, нове багате убрання, розумна й красномовна
розмова гостя, котрий неначе розворушив сон дрiмаючого серед пущ та борiв
тихого палацу, - все це вчинило добрий вплив на душу старого суворого
кальвiнiста.
Побалакавши про Павловську, про Любецьких, про Ки©в, Стеткевич
обернувся до Олесi i промовив:
- А що, небого! Гiсть i подорожнiй - Божий чоловiк, як кажуть. Час би
нам нагодувати, напо©ти гостя i дати йому спочинок. Чи готова вже вечеря?
- Певно, вже готова, бо я чую, що тiтка Павлина вже вешта ться за
дверима та брязка тарiлками, - обiзвалася Олеся i вийшла з зали.
- Я, пане Виговський, рано вечеряю, не спiзнююся, рано лягаю спати,
рано й встаю, бо я господар, та й нашi кальвiнськi правила життя того
вимагають. Помiрнiсть, регулярнiсть у всьому, гуманнiсть до всiх - це
правила гуманiстичного вiку.
- Добрi правила! Про це нема чого й говорити. Менi тiльки й подоба ться
в соцiнiан, що вони дуже люблять науку i просвiту i намагаються ширити
просвiнiсть i сiяти сiмено науки в краю. Це дуже свiтла прикмета в
соцiнiан.
- Твоя правда, пане генеральний писарю! Дверi одчинились, i Олеся
заповiстила, що тiтка Павлина вже з пiвгодини жде ©х з вечерею.
- Просимо, шановний гостю, не поцуратись нашого хлiба-солi! - просив
старий гостя, встаючи помаленьку з софи за помiччю обох довгих сухих рук,
котрими вiн обперся позад себе об софу i неначе пiдводив свою суху, довгу,
нiби збудовану з одних довгих кiсток, фiгуру. Старий Стеткевич подибав
через залу як довгоногий журавель, розминаючи сво© старечi цибатi ноги.
Виговський, ступаючи навшпиньки, тихою ходою пiшов слiдком за господарем.
Столова кiмната була довгенька, узька й тiсна, як були тiснi усi
кiмнати в старинному палацi. Стiл був вже накритий. Стеткевич попросив
гостя сiдати за стiл. Тiтка Павлина стояла кiнець стола, витрiщила очi на
Виговського i пильно дивилась на нього, не мигаючи навiть вiками, як
дивляться на незнайомих гостей дiти. Олеся сiла за стiл, а Павлина все
стояла i навiть забулася, що ©й треба сiдати за вечерю, ©© дуже вразив
новий гiсть.
- Тiтко Павлино! Сiдайте та вечеряйте, бо заячина прохолоне, -
обiзвалась Олеся до тiтки, котра аж кинулась од ©© слiв.
Стеткевич випив маленьку чарку горiлки i налив здорову чарку для
Виговського.
- Ти козак, то тобi й чарка козацька, а я соцiнiанин i люблю мiру у
всьому, - говорив Стеткевич.
Виголодавшись i перепавшись в дорозi, Виговський ©в за столом за двох i
справдi по-запорозьки. Стеткевич випив за вечерю тiльки один невеличкий
кубок венгерського i все розпитував у Виговського про гетьмана Богдана,
про його дальшi замiри й плани на Укра©нi, про московських во вод та
стрiльцiв, котрi на©хали в бiльшi мiсця Укра©ни. Виговський, хапаючись з
©жею, насилу встигав йому одповiдати.
- Тепер нi гетьман, нi цар вже не пустять католикiв-дiдичiв в ©х
ма тностi, а це велика шкода, бо то були люди вже просвiченi, не те, що
московськi бояри. Погане дiло вчинив гетьман, що одiбрав Укра©ну од
Польщi, - говорив Стеткевич спокiйним голосом, - гюгано, погано!
- Але ж католики-дiдичi одняли од козакiв вольностi, не зважаючи на
свою просвiту; та ще треба додати, що тi пани не польського, а
укра©нського роду, тiльки вони сполячились, покатоличились i стали
ворогами для Укра©ни, для народу i для козакiв; цi обляшки нашо© кровi
вчинили нам стiльки лиха, скiльки й правдивi польськi пани, ще й бiльше за
©х, - сказав Виговський, висловлюючи не сво©, а бiльше офiцiальнi думки
того часу, думки гетьмана Богдана.
- Так воно, так, але з плином часу все б те змiнилося, сталося б iнакше
i настали б лiпшi порядки i в Польщi, i на Укра©нi, бо скрiзь в вропi все
йде до лiпшого, а не до гiршого становища, йде до гуманiзму. Там блиснув
свiт гуманiзму, i вiн освiтив би Польщу, а за нею й Укра©ну. З Москви цей
свiт не пiде, та там його й загасили б, якби вiн туди зайшов: туди його не
пустять, про це нема що й казати.
- Коли вже так сталося, то тепер трудно це змiнити, - обiзвався
Виговський, вихиляючи кубок венгерського.
- Ваша правда, пане генеральний писарю! На все Божа воля... Я
кальвiнiст i вiрую в незмiнне боже призначення i для усяких держав, i для
поодиноких людей. Як судив Бог спокон вiкiв, так воно й буде. Але козаки
вчинили негарне дiло, недобре. Погано, погано! Кальвiнiсти мали недавно
волю держатись сво © вiри в Польщi, ми здiймали темнi пута з людського
розуму, ми любимо науки й просвiтнiсть, любимо ширити ©х в суспiльствi.
Стеткевич задумався, а Виговський, впоравшись коло зайця, прийнявся за
печеню з тетерi i заливав ©© венгерським, переглядаючись з Олесею.
- Козаки знищили на Укра©нi шляхту, порiвняли усi верстви суспiльства,
через що просвiчена православна шляхта, що зiсталась на Укра©нi, iще не
пристала до католицтва та соцiнiанства, спроститься. Ох, не люблю я за це
гетьмана Богдана! - аж зiтхнув важко старий кальвiнiст i глянув з
презирством на Виговського. - Погано! Погано, пане генеральний писарю!
Погано!
"I цей спiва тi © ж, що спiвав менi князь Любецький, хоч тихеньким
соцiнiанським голоском. Вони ворогують проти козакiв. Чи вдасться ж мо
дiло? Чи згодиться ж то старий журавель видати за мене Олесю. - I
Виговський, вдоволивши свiй апетит, i собi задумався, схиливши голову. -
Горенько менi з такою Олесиною рiднею! Тепер i я можу промовити за цим
чорним дiдом: погано! погано!"
Олесi, очевидячки, обридла ця розмова старого дядька та ще й з сумною
приспiвкою: погано та й погано! Для не© тепер хотiлося, щоб усе на свiтi
було гарно, ще й дуже гарно. Вона не могла надивитися на пишного
Виговського, убраного в ясно-малиновий жупан, чепурного, з чорними
кучерями, з пишними ясними очима, котрi аж сипали блиском, як Виговський
позирав швидким поглядом на Олесю. Олеся не могла намилуватись його видом,
вiк би дивилась i не надивилась на його. I блиск мужньо© краси, i козацька
смiливiсть, i високе становище Виговського - все чарувало молоду дiвчину,
заперту в стародавньому палацi з чорним поважним кальвiнiстом та старою
родичкою. Виговський неначе принiс з собою в задимлений палац саме життя,
живе, веселе, чаруюче молоду душу.
- Чого ви, пане Йване, так забарилися, не при©здили до нас цiле лiто? -
не втерпiла Олеся i спитала Виговського.
- Гетьман не пускав мене. Було багато роботи через новi усякi порядки,
котрi мусили неминуче настати од часу з' днання Укра©ни з Москвою. Та я
мав i свою роботу: скiнчив Чигиринський монастир, котрий я давненько
заклав, i оце недавно вже його освятили.
- То ви, пане генеральний писарю, поставили монастир, ще, може, на свiй
кошт? - спитав Стеткевич, пiдвiвши голову i неначе прокинувшись од важко©
задуми.
- Еге, шановний пане добродiю! Поставив новий монастир за спасiння
сво © душi i за ввесь свiй рiд, - обiзвався Виговський.
- I це погано! Погано!
"Ну, та й наважився цей дiд з сво©м: погано та й погано! Неначе
накупився поганькати цiлий вечiр; що ми зробили, в його все погано", -
подумав Виговський, а Олеся глянула на його крадькома i осмiхнулась.
- Чому ж погано? Я чоловiк богомiльний i хотiв зробити добре дiло та й
пiддержати й змiцнити в народi свою давню батькiвську вiру, - сказав
Виговський.
- Монастирi нiкому не потрiбнi нi вашi, нi католицькi. Треба бути
тiльки гуманним, просвiтним чоловiком, гуманно стосуватись до людей,
навiть до хлопiв. I я ж християнин, такий., як i ви усi. Колись я був
замолоду чистим соцiнiанином, вiрив, що сутнi один Бог в одному лицi,
вiрив в одну найвищу сутноту, а на Христа вважав, як на чоловiка, котрий
викупив людський рiд од грiха не сво ю кров'ю та смертю на хрестi, а сво©м
моральним високим вченням. А тепер я став кальвiнiстом i признаю Христа за
Бога, але вважаю, що не людськi добродiйнi вчинки спасають людей, а
споконвiчне Боже призначення,, споконвiчна Божа воля. А вчитель наш
Кальвiн вчив, що монастирi непотрiбнi, коли сутнi споконвiчне Боже
призначення для кожно© людини:
"I заходився ж плести якусь нiсенiтницю старий! Не дасть Виговському й
слова промовити! Взяла б та й випхнула його з хати, а сама говорила б з
козаком до бiлого свiта", - думала Олеся i прислухалась до Виговського
голосу, неначе вона слухала чудовi музичнi мелодi©.
- Погано, пане добродiю, погано! - говорив Стеткевич рiвним одностайним
голосом без гнiву, без вияву душевного порушення.
"Та й пренудний же цей дерев'яний дiд! - подумав Виговський. - Але що
то вiн менi скаже завтра, як довiда ться, чого я прибув до його господи?"
Вечеря скiнчилась, усi сидiли за столом мовчки. Тiтка Павлина встала i
навшпиньки, по-котячи, не пiшла, а неначе посунулась в дверi до пекарнi, а
потiм знов вернулась i сiла.
- Ну, тепер час хоч би й спати! - промовив Стеткевич. - Я, пане
Виговський, рано лягаю, рано й встаю. А ви, Павлино та Олесю, краще
зробите, як ляжете зараз спати. Не засиджуйтесь за вишиванням. А коли
Павлина не доказала тобi, Олесю, життя святого Олексiя, нехай докаже
завтра. Свiтло тепер дороге, бо вiйни знищили пасiки. Вiск став дорогий.
- То ви розважа те себе вечорами оповiданнями про святих? - радiсно
спитав Виговський в Олесi.
- То тiтка Павлина розказувала менi цього вечора за роботою про святого
Олексiя, чоловiка Божого, - обiзвалась Олеся i спустила очi додолу.
Павливi теж стало нiяково i вона схилила голову.
-- Це добре, що ви любите розважати себе благочестивими оповiданнями, -
промовив Виговський. - Я люблю смiливих паннiв, таких, як нашi козачки,
люблю, щоб вони вмiли i верхи на конi ©здити, i стрiляти з рушницi, бо
тепер часи неспокiйнi; вороги кругом нас: треба вмiти всiм ставати до
оборони краю; але я люблю i паннiв богомiльних, котрих нiякi патери зу©ти
не зведуть з пуття, не заманять до католицтва.
Стеткевич встав з-за стола i не перехрестився до образiв. Павлина взяла
з стола свiчку, покликала слугу i звелiла йому одвести Виговського на
спочинок в маленьку кiмнатку.
- На добранiч, пане гостю! На добранiч, Павлино й Олесю! Не залежуйтесь
та завтра вставайте раненько, готуйте собi й гостевi снiдання, бо гiсть в
домi - чоловiк Божий, - промовив Стеткевич, мов патер з кафедри, i подибав
через залу до сво © опочивальнi.
"Чу моя душа, що оце кальвiнське опудало не оддасть за мене Олесi, -
подумав Виговський, зоставшись сам в маленькiй, як монастирська келiйка,
кiмнатцi. - Хоч вiн кальвiнiст i проповiду любов та гуманiзм, але вiн пан
i тягне за панами та дуками; козакiв не любить, а любить Польщу. Все в
його погано, що сутнi на Укра©нi, все погано, що вчинив гетьман та
козаки. Щодо Олесi й мене, то вiн i нам втирить сво "погано". Iншого
слова для нас од його не буде. Але як тiльки Олеся не спротивиться, я ©©
викраду в цього чорного дiда i повiнчаюсь з нею в Ки вi. От тодi, дiду,
буде й тобi погано!"
I Виговський впав на лiжко i пiсля трусько© полiсько© дороги по
соснових корiннях зараз заснув, як застрелений, мiцним i солодким сном.
Другого дня Виговський трохи заспав пiсля важко© та далеко© дороги. Вже
сонце пiдбилося вгору, як вiн прокинувся i солодко потягнувся на лiжку на
всю довжину свого високого зросту.
"Викраду Олесю в цього дiда! Сьогоднi-таки викраду! Нехай сiда на коня
та й ©де слiдком за мною! Старий кальвiнiст втiшить себе тим, що таке було
споконвiчне Боже призначення", - подумав Виговський i заспоко©вся на цiй
думцi.
Вмившись i причепурившись, Виговський через довгi сiнцi вийшов у двiр i
пiшов оглядати Стеткевичеве господарство. В просторному дворi стримiло три
журавлi коло криниць. Журавлi скрипiли, то спускаючись в криницi, то
пiднiмаючись високо вгору: наймити тягли воду для пекарнi, напували конi
та воли. Поруч з старим садком було видко здоровий тiк, обсаджений старими
осокорами, але коло здорово© клунi було мало стiжкiв: очевидячки, що й
некатолиць-ким панам було сутужно в господарствi в тi неспокiйнi часи. На
току молотники молотили жито та сiмено. Коло току вештались та порались
люди: возiльники звозили ярину, овес та просо. Подавальники подавали
вилами снопи на стiжки. Снопи неначе летiли з возiв на стiжок, i
кладiльники насилу встигали вкладати снопи в довгi верстви стiжка. На току
валялась розв'язь; з снопiв витрушувався бризками натрус. В чистому
повiтрi розливався пахучий дух вiвсяно© соломи та жита. Одпочивши й добре
виспавшись пiсля трусько© дороги, Виговський походжав по току, по садку,
вдихаючи здорове лiсове повiтря усiма персами. На усi оселi пахло живицею,
при мним духом сосон, припечених сонцем. На всi боки, скiльки сягало око,
зеленiли та синiли старi густi бори.
- Чи за грошi молотите, чи послуха те за панську землю, що пан да вам
пiд посiви? - спитав Виговський в чоловiкiв.
- Та послуха мо за землю, бо сво © не ма мо, - обiзвались молотники.
"Цебто панщину роблять Стеткевичевi, - подумав Виговський. - От тепер i
я мiг би сказати чорному дiдовi: погано! погано! Правда та гуманiзм у його
тiльки в головi, а до дiла все те ще не дiйшло".
Виговський увiйшов в залу свiжий, бадьористий, з веселими думками в
головi. Свiжi зеленi лiси та луги, свiже повiтря пiдсвiжили його душу й
тiло. Дверi в кабiнет одхилились, i на порозi став Стеткевич, рiвний, як
стрiла, в усьому чорному.
- Добридень вам, пане господарю! А я оце з дороги трохи заспав, -
промовив Виговський, приступаючи до Стеткевича.
- Доброго здоров'я, пане Виговський! Заспав i гiсть, заспали й нашi.
Певно, в них снiдання не готове, а я вже хочу ©сти. Прошу до мого кабiнету
та побалака мо тим часом, поки наша Павлина увинеться з снiданням.
Виговський вступив в тiсний кабiнет. Сонце сипнуло косим промiнням в
дво вузеньких вiконець i звеселило тiсний, з простою, навiть убогою
обставою кабiнет, схожий на чернечу келiю. Коло однi © стiни стояло просте
лiжко. Двi стiни були обставленi полицями, на котрих лежали й стояли
книжки усякого формату.
- Оце мо кальвiнське добро! Поки усi спали, я вже з нудьги чимало
прочитав з оцi © книги, - промовив Стеткевич. - Ми й соцiнiани любимо
книги, але бiльш за все любимо нашi кальвiнськi книги, бо в ©х думки
свiтлiшi i не заплутують розуму в усякi догматичнi абстракцi©, як вашi й
католицькi книги. Нашi книги яснi й зрозумiлi, як проста й ясна людська
здорова голова. За Польщi нам вiльно було заводити i бiблiотеки, й школи,
а тепер один Бог вiда , що буде з нами. Погано, пане Виговський, погано!
В той час в дверях кабiнету з'явилась Олеся, в ясно-блакитному, як
весняне небо, лiтнику. Це убрання, делiкатне й ясне, незвичайно гарно
приставало до ©© русо© коси та бiлого лелiйного лиця. На ши© в не© лиснiло
дороге материне намисто з перлiв, в ушах сяли сережки з брильянтами.
Нiчого не було на нiй колоритного, але делiкатнi тони убору дуже
приставали до ©© лелiйного бiлого лиця та русо© коси. Олеся була схожа на
пишну майську мiсячну нiч з ©© делiкатними тонами та сутiнками. Виговський
звеселив ©© сво©м при©здом: в не© щоки посвiжiшали, вкрились рум'янцями. В
очах аж сяла радiсть.
- Прошу до снiдання, бо вже сонце височенько пiдбилось вгору, а ми з
в ©х душi, а в серцi запану ласка та добро. Тодi проси в старого князя та
княгинi чого забажа твоя душа i Розалiя буде твоя".
Герман подякував Сандалi, заплатив ©й багато червiнцiв, сам сiв на
корабель, переплив океан, а потiм день i нiч летiв конем до замку старого
рицаря.
- I що ж? Вчинили що-небудь тi чари? - не втерпiла Олеся i спитала в
тiтки.
- Не встиг прилетiти вiн до замку старого Адольфа, коли дивиться,
одчиня ться замкова брама в високiй баштi, а з брами виходить процесiя.
Дзвонять в усi дзвони. Ксьондзи в чорних ризах. Брама оббита чорним
сукном. З брами ви©жджа висока колiсниця, оббита чорним шовком та
оксамитом; конi вкритi чорними попонами. То везли старого рицаря Адольфа.
Другого дня Герман пiшов в замок. Розалiя й ©© мати звелiли його
впустити. Герман бризнув в покоях зачарованим зеленим напо м. Чудовий дух
пiшов по всiх покоях. Стара мати з лихо© стала добра, а черстве серце ©©
пом'якiшало, як теплий вiск. Вона радо привiтала Германа i згодилась
видати за його Розалiю. Герман i Розалiя побрались i були щасливi ввесь
свiй вiк.
Олеся зiтхнула, неначе ©й стало легше на душi. В кiмнатi стало
тихо-тихо. Коли це надворi знов застукотiло в ворота ще дужче, неначе
хтось хотiв виламати ворота i ввiрватися в двiр силою. Брама аж гуркотiла.
Собаки гавкали, аж вили. В кiмнатцi серед нiчно© тишi було виразно чути
кожний удар в браму. I тiтка, й небога скочили з мiсця i стовпом стали.
- Ой Боже наш! Хтось напада на наш палац! - крикнула тiтка Павлина.
- Ой Господи! Чи не татари часом! А може, це збунтувались нашi хлопи,
хотять вигнати нас з села? - обiзвалась Олеся.
- Певно, хлопи збунтувались. Ще, борони Боже, запалять палац. Що ми
тодi в свiтi Божому будемо робити? Ще повбивають нас отут в кiмнатi! -
закричала тiтка.
- Оце, борони Боже! Ви, цьоцю, таки добрий страхополох. Я вiзьму оцю
рушницю та як смальну кулею в лоб одного та другого, хто насмiлиться
ввiрватись в палац, то другi вже не поквапляться лiзти, куди ©м не слiд, -
сказала Олеся.
Вона пiшла в свою кiмнатку, винесла звiдтiля рушницю та шаблю i почала
набивати рушницю набо м, поклавши шаблю на стiл.
- Цьоцю! Берiть i ви другу рушницю та набивайте! - обiзвалась смiлива
Олеся.
- Ой серденько мо ! Я боюся й доторкнутися до рушницi . Та не крути-бо
тi ю рушницею, може, вона набита набоями, то ще сама вистрелить в мене, -
говорила тiтка Павлина, оступаючись за розiпяту основу килима. - Що ми
робитимемо, як вороги видеруть вiкна та лiзтимуть до нас в кiмнату? -
говорила тiтка Павлина через пасма основи.
- Тодi я телепну по лобi того ворога держалном рушницi або штрикну його
в очi шаблею, - сказала Олеся.
- Ой страшно! Оя Господи, спаси нас i помилуй од напастi© - молилась
тiтка, неначе за тином з ниток.
Тим часом за двором стукiт не переставав. Собаки аж скиглили, кидаючись
до ворiт. Сам господар Христофор Стеткевич з переляку кинув сво©
кальвiнськi книги, вискочив в заду i вибiг надвiр. До ворiт вже вибiгли
слуги, побiг розбурканий i заспаний економ Христофора.
- Хто там стука ? - гукнув економ, притулившись лицем до мiцно© дубово©
брами. - Чи сво©, чи вороги?
- Сво© й не вороги. Я - писар вiйська Запорозького - Виговський.
Оповiстiть шановного пана Стеткевича, шо я прибув до нього в гостi, але
опiзнився в дорозi, - сказав Виговський. - Не бiйтесь нiчого.
- Добре! - сказав економ. - - Але чи ти напевно писар? - питав економ.
- Напевно. Я вас не дурю. Панна Олеся мене зна , вона впiзна навiть
мiй голос, - сказав Виговський.
Економ пiшов до ганку i оповiстив Стеткевича. Стеткевич не йняв вiри
нiкому в тi тривожнi й неспокiйнi часи. Вiн викликав надвiр Олесю. Олеся
вибiгла з рушницею в руках. Довiдавшись, що стукав в браму Виговський,
вона повагом пiшла з рушницею через подвiр'я i впiзнала голос Виговського.
Стеткевич звелiв одчиняти браму. Слуги принесли запалений смоляний
сосновий сучок i посвiтили. В одчинену браму в'©хав на чудовому конi Iван
Остапович, з рушницею через плече, з шаблею при боку. Свiт смоляного сучка
впав на нього i на голову баского коня. Олеся крикнула з велико© радостi.
- Вiн, шановний дядьку! Вiн! Давнiй мiй знайомий!
- А це ви, панно Олесю! Чого це ви стрiча те мене з рушницею? Певно,
думали, що на©хав вночi якийсь кримський мурза з татарами, щоб потривожити
спокiй.
- Так ми й думали. Ви, пане Iване, таки добре налякали нас в наших
пущах, - обiзвалась Олеся.
Виговський скочив з коня i кинув поводи в руки козаковi, а сам
привiтався до Олесi. Виговський здiйняв шапку i низенько уклонився старому
Хрйстофоровi, просячи вибачення, що запiзнився в дорозi i потривожив
спокiй добрих людей трохи не серед ночi.
- Нiчого те, нiчого! - говорив старий Стеткевич. - Коли ви заблукались
в пущах i навiдались в нашi мокрi нетрi, то прошу до поко©в. Будьте мо©м
шановним гостем. Я чув вже про вас од панi Павловсько© та од iнших мо©х
родичiв. Прошу до свiтлицi!
Конюх з смоляною здоровою скалкою пiшов вперед. За ним рушили усi.
Конюх високо пiдняв над головою палаючий полiський факел. Червоний свiт од
палаючо© живицi облив палац, неначе кров'ю. Ясно виступив палац на фонi
чорно© ночi, як пишна декорацiя на сценi з баштами на углах, з ганком, з
якимсь прикалабком, причепленим до стiни коло башти, з важкими
пiрамiдальними пiдпорками. Свiт лився на чудний важкий палац, мигав,
переливався по стiнах. Закутки, визубнi, звивки й заломи коло прикалабкiв
ховались в чорнiй тiнi, неначе боялись свiтла i чорнiли, неначе чорнi
колони попритулюванi до палацу. Бiлi високi димарi мрiли червоно-матовим
свiтом високо над чорною покрiвлею, знизу пiрнувши в тiнь, неначе висiли
над палацом десь в хмарах i поглядали зверху наниз на ту несподiвану
ворушню й вештання людей на дворi, на гурт людей, котрi посувались до
палацу.
Виговський цiкавими очима окинув палац i примiтив, що Стеткевичi не з
високого панства, що не з величного магнатського палацу вилинули вони на
свiт Божий.
- Прошу до нашо© господи! - просив старий Стеткевич Виговського,
показуючи на одчиненi узькi, зверху закругленi, дверi, неначе видовбанi в
товстiй стiнi, як у твердинi.
Молодий хлопчак стрiв ©х з восковою свiчкою в руках i освiтив невеличкi
узькi сiнцi. Виговський скинув синiй дорогий кунтуш i вступив слiдком за
старим Стеткевичем та Олесею в свiтлицю. Зала була подовгаста й невеличка.
На стелi по кутках i по серединi були вилiпленi деякi фiгурки: листя,
стебла, квiтки й усякi чудернацькi арабески, мiж котрими нiби
позаплутувались пузатi амури, пикатi й повноперсi бюсти нiмф та венер. Всi
тi прикраси були вимальованi грубими рiзкими зеленими, синiми та червоними
фарбами. Рожевi щоки амурiв та нiмф наче понадимались з усi © сили, так що
на ©х виступили не рум'янцi, а нiби рiзана кров: здавалось, що в нiмф та
амурiв щоки от-от луснуть од страшного напруження.
Старий Богдан Стеткевич, Олесин батько, пробуваючи в Варшавi в багато©
рiднi сенаторiв, набрався там нових чужоземських звича©в i позаводив i в
себе в палацi нову обставу, хоч i в найгрубiших формах.
Христофор Стеткевич скинув з себе кунтуш, i Вигов-ському кинулось у
вiчi, що старий Олесин дядько був убраний в усе чорне i був схожий на
якогось католицького ченця: на йому був жупан i широкi шаровари з чорного
оксамиту. Кругом ши© бiлiв комiр ввесь в зборах та складках. На головi
чорнiла малесенька чорна ярмулочка, з-пiд котро© висунулись i телiпались
понад вухами сивi пасма волосся, спускаючись до плечей.
"Ой Господи! Це чи жид, чи чернець, чи якийсь пустельник, здичiлий в
полiських пущах? Що воно за проява?" - подумав Виговський, оглядаючи
високу рiвну фiгуру Стеткевича в сiрих панчохах до колiн, в чорних
черевиках, з тонкими, як у цапа, нiжками.
- Ви придивля тесь до мене i, мабуть, чуду тесь з мого убрання? -
спитав старий Виговського, примiтивши його цiкавий © допитливий гострий
погляд. - Я кальвiнiст тепер, а колись був соцiнiанин; я не католик i не
православний, i ношу убрання мо©х заграничних братiв соцiнiанiв та
кальвiнiстiв. В нас все повинно бути просто й не напоказ, не так, як бува
у католикiв полякiв або в козакiв.
I старий насмiшкувато глянув на Виговського, а його гострi очi зорили
по пишному малиновому жупанi, нiби розмальованому золотом, по червоних
сап'янцях та по синiх широких штанях.
- Прошу сiдати та одпочивати в нашiй господi! - промовив старий
Стеткевич, показуючи на широку та важку софу з качалками по обидва боки,
застелену веселим, неначе розмальованим, турецьким килимом.
- То це ви, панно Олено, з рушницею, неначе на вовка? - спитав
Виговський Олесю, примiтивши, що Олеся здiймала з плечей рушницю i
становила ©© в куток.
- Думала, що або нападають на палац якiсь вороги, або нашi хлопи
збунтувались, i оце налагодилась до оборони, - обiзвалась, осмiхаючись,
Олеся.
- То, бачите, пане Виговський, мо му покiйному братовi, а ©© батьковi
Богдановi прийшла думка вивчити ©© ©здити верхи на конi i стрiляти з
рушницi, на кожний випадок в нашi неспокiйнi часи, - говорив Стеткевич. -
В нас тепер часом i бабам доводиться оборонятись i од чужих, i од сво©х
ворогiв, якби трапився на©зд на оселю, бо в Польщi i на Укра©нi шляхта ще
й досi не позбавилась розбишацьких норовiв: на©де якась лиха сатана, що
ворогу з тобою, зруйну палац, оселю, забере товар, вiвцi розжене, поб'
челядь, а землю та лiси забере собi та й обладу ними. Ви самi добре
зна те, що суду в Польщi хоч i не шукай, i не питай: можна вiк прожити
спокiйненько, доки дiло тягтиметься по усяких судах, а лихий сусiд тим
часом споживе ваше добро, пустивши вас з торбами по свiту. Поганi звича©!
Не всi порядки i в Польщi гарнi!
Сидячи з Стеткевичем на софi, Виговський окинув оком свiтлицю. Попiд
стiнами стояли ряди старомодних стiльцiв з точеними нiжками, з високими
спинками, оббитих жовтим сап'яном; ручки були поробленi в формi товстих
гадюк, як i в палацi князя Любецького; тiльки в палацi Стеткевича цi
гадюки не гюзвiшували сумно голiв униз, а трохи попiднiмали ©х вгору, ще й
роти пороззявляли, неначе сичали од злостi i налагодились кусатись.
"I там в Ки вi гадюки, i тут гадюки... Поганий для мене знак з цими
гадюками", - подумав Виговський.
- Панi Павловська передала вам, шановний пане Стеткевичу, поклiн, а
вас, панно Олено, просила при©хати до не© в гостi, - промовив Виговський.
- Спасибi, спасибi! А князь Любецький не передавав менi поклону? Як вiн
там пожива ? Як його господарськi справи в ма тностях? - спитав Стеткевич
i втупив в Виговського пильний погляд, неначе випитував його: чи був ти в
Любецького? чи бачився з ним? чи сприя вiн тобi?
Стеткевич вже давненько перечув через людей, що Виговський свата
Олесю.
Виговський спустив очi додолу: вiн по очах старого Стеткевича вгадав
його думки.
Одначе старий кальвiнiст не показав перед Виговським, що вiн
догаду ться, з якими замiрами Виговський прибув до нього в гостi. Вiн
привiтно й охоче розговорився з гостем. Пишний i веселий вид Виговського,
його гарна й мужня фiгура, нове багате убрання, розумна й красномовна
розмова гостя, котрий неначе розворушив сон дрiмаючого серед пущ та борiв
тихого палацу, - все це вчинило добрий вплив на душу старого суворого
кальвiнiста.
Побалакавши про Павловську, про Любецьких, про Ки©в, Стеткевич
обернувся до Олесi i промовив:
- А що, небого! Гiсть i подорожнiй - Божий чоловiк, як кажуть. Час би
нам нагодувати, напо©ти гостя i дати йому спочинок. Чи готова вже вечеря?
- Певно, вже готова, бо я чую, що тiтка Павлина вже вешта ться за
дверима та брязка тарiлками, - обiзвалася Олеся i вийшла з зали.
- Я, пане Виговський, рано вечеряю, не спiзнююся, рано лягаю спати,
рано й встаю, бо я господар, та й нашi кальвiнськi правила життя того
вимагають. Помiрнiсть, регулярнiсть у всьому, гуманнiсть до всiх - це
правила гуманiстичного вiку.
- Добрi правила! Про це нема чого й говорити. Менi тiльки й подоба ться
в соцiнiан, що вони дуже люблять науку i просвiту i намагаються ширити
просвiнiсть i сiяти сiмено науки в краю. Це дуже свiтла прикмета в
соцiнiан.
- Твоя правда, пане генеральний писарю! Дверi одчинились, i Олеся
заповiстила, що тiтка Павлина вже з пiвгодини жде ©х з вечерею.
- Просимо, шановний гостю, не поцуратись нашого хлiба-солi! - просив
старий гостя, встаючи помаленьку з софи за помiччю обох довгих сухих рук,
котрими вiн обперся позад себе об софу i неначе пiдводив свою суху, довгу,
нiби збудовану з одних довгих кiсток, фiгуру. Старий Стеткевич подибав
через залу як довгоногий журавель, розминаючи сво© старечi цибатi ноги.
Виговський, ступаючи навшпиньки, тихою ходою пiшов слiдком за господарем.
Столова кiмната була довгенька, узька й тiсна, як були тiснi усi
кiмнати в старинному палацi. Стiл був вже накритий. Стеткевич попросив
гостя сiдати за стiл. Тiтка Павлина стояла кiнець стола, витрiщила очi на
Виговського i пильно дивилась на нього, не мигаючи навiть вiками, як
дивляться на незнайомих гостей дiти. Олеся сiла за стiл, а Павлина все
стояла i навiть забулася, що ©й треба сiдати за вечерю, ©© дуже вразив
новий гiсть.
- Тiтко Павлино! Сiдайте та вечеряйте, бо заячина прохолоне, -
обiзвалась Олеся до тiтки, котра аж кинулась од ©© слiв.
Стеткевич випив маленьку чарку горiлки i налив здорову чарку для
Виговського.
- Ти козак, то тобi й чарка козацька, а я соцiнiанин i люблю мiру у
всьому, - говорив Стеткевич.
Виголодавшись i перепавшись в дорозi, Виговський ©в за столом за двох i
справдi по-запорозьки. Стеткевич випив за вечерю тiльки один невеличкий
кубок венгерського i все розпитував у Виговського про гетьмана Богдана,
про його дальшi замiри й плани на Укра©нi, про московських во вод та
стрiльцiв, котрi на©хали в бiльшi мiсця Укра©ни. Виговський, хапаючись з
©жею, насилу встигав йому одповiдати.
- Тепер нi гетьман, нi цар вже не пустять католикiв-дiдичiв в ©х
ма тностi, а це велика шкода, бо то були люди вже просвiченi, не те, що
московськi бояри. Погане дiло вчинив гетьман, що одiбрав Укра©ну од
Польщi, - говорив Стеткевич спокiйним голосом, - гюгано, погано!
- Але ж католики-дiдичi одняли од козакiв вольностi, не зважаючи на
свою просвiту; та ще треба додати, що тi пани не польського, а
укра©нського роду, тiльки вони сполячились, покатоличились i стали
ворогами для Укра©ни, для народу i для козакiв; цi обляшки нашо© кровi
вчинили нам стiльки лиха, скiльки й правдивi польськi пани, ще й бiльше за
©х, - сказав Виговський, висловлюючи не сво©, а бiльше офiцiальнi думки
того часу, думки гетьмана Богдана.
- Так воно, так, але з плином часу все б те змiнилося, сталося б iнакше
i настали б лiпшi порядки i в Польщi, i на Укра©нi, бо скрiзь в вропi все
йде до лiпшого, а не до гiршого становища, йде до гуманiзму. Там блиснув
свiт гуманiзму, i вiн освiтив би Польщу, а за нею й Укра©ну. З Москви цей
свiт не пiде, та там його й загасили б, якби вiн туди зайшов: туди його не
пустять, про це нема що й казати.
- Коли вже так сталося, то тепер трудно це змiнити, - обiзвався
Виговський, вихиляючи кубок венгерського.
- Ваша правда, пане генеральний писарю! На все Божа воля... Я
кальвiнiст i вiрую в незмiнне боже призначення i для усяких держав, i для
поодиноких людей. Як судив Бог спокон вiкiв, так воно й буде. Але козаки
вчинили негарне дiло, недобре. Погано, погано! Кальвiнiсти мали недавно
волю держатись сво © вiри в Польщi, ми здiймали темнi пута з людського
розуму, ми любимо науки й просвiтнiсть, любимо ширити ©х в суспiльствi.
Стеткевич задумався, а Виговський, впоравшись коло зайця, прийнявся за
печеню з тетерi i заливав ©© венгерським, переглядаючись з Олесею.
- Козаки знищили на Укра©нi шляхту, порiвняли усi верстви суспiльства,
через що просвiчена православна шляхта, що зiсталась на Укра©нi, iще не
пристала до католицтва та соцiнiанства, спроститься. Ох, не люблю я за це
гетьмана Богдана! - аж зiтхнув важко старий кальвiнiст i глянув з
презирством на Виговського. - Погано! Погано, пане генеральний писарю!
Погано!
"I цей спiва тi © ж, що спiвав менi князь Любецький, хоч тихеньким
соцiнiанським голоском. Вони ворогують проти козакiв. Чи вдасться ж мо
дiло? Чи згодиться ж то старий журавель видати за мене Олесю. - I
Виговський, вдоволивши свiй апетит, i собi задумався, схиливши голову. -
Горенько менi з такою Олесиною рiднею! Тепер i я можу промовити за цим
чорним дiдом: погано! погано!"
Олесi, очевидячки, обридла ця розмова старого дядька та ще й з сумною
приспiвкою: погано та й погано! Для не© тепер хотiлося, щоб усе на свiтi
було гарно, ще й дуже гарно. Вона не могла надивитися на пишного
Виговського, убраного в ясно-малиновий жупан, чепурного, з чорними
кучерями, з пишними ясними очима, котрi аж сипали блиском, як Виговський
позирав швидким поглядом на Олесю. Олеся не могла намилуватись його видом,
вiк би дивилась i не надивилась на його. I блиск мужньо© краси, i козацька
смiливiсть, i високе становище Виговського - все чарувало молоду дiвчину,
заперту в стародавньому палацi з чорним поважним кальвiнiстом та старою
родичкою. Виговський неначе принiс з собою в задимлений палац саме життя,
живе, веселе, чаруюче молоду душу.
- Чого ви, пане Йване, так забарилися, не при©здили до нас цiле лiто? -
не втерпiла Олеся i спитала Виговського.
- Гетьман не пускав мене. Було багато роботи через новi усякi порядки,
котрi мусили неминуче настати од часу з' днання Укра©ни з Москвою. Та я
мав i свою роботу: скiнчив Чигиринський монастир, котрий я давненько
заклав, i оце недавно вже його освятили.
- То ви, пане генеральний писарю, поставили монастир, ще, може, на свiй
кошт? - спитав Стеткевич, пiдвiвши голову i неначе прокинувшись од важко©
задуми.
- Еге, шановний пане добродiю! Поставив новий монастир за спасiння
сво © душi i за ввесь свiй рiд, - обiзвався Виговський.
- I це погано! Погано!
"Ну, та й наважився цей дiд з сво©м: погано та й погано! Неначе
накупився поганькати цiлий вечiр; що ми зробили, в його все погано", -
подумав Виговський, а Олеся глянула на його крадькома i осмiхнулась.
- Чому ж погано? Я чоловiк богомiльний i хотiв зробити добре дiло та й
пiддержати й змiцнити в народi свою давню батькiвську вiру, - сказав
Виговський.
- Монастирi нiкому не потрiбнi нi вашi, нi католицькi. Треба бути
тiльки гуманним, просвiтним чоловiком, гуманно стосуватись до людей,
навiть до хлопiв. I я ж християнин, такий., як i ви усi. Колись я був
замолоду чистим соцiнiанином, вiрив, що сутнi один Бог в одному лицi,
вiрив в одну найвищу сутноту, а на Христа вважав, як на чоловiка, котрий
викупив людський рiд од грiха не сво ю кров'ю та смертю на хрестi, а сво©м
моральним високим вченням. А тепер я став кальвiнiстом i признаю Христа за
Бога, але вважаю, що не людськi добродiйнi вчинки спасають людей, а
споконвiчне Боже призначення,, споконвiчна Божа воля. А вчитель наш
Кальвiн вчив, що монастирi непотрiбнi, коли сутнi споконвiчне Боже
призначення для кожно© людини:
"I заходився ж плести якусь нiсенiтницю старий! Не дасть Виговському й
слова промовити! Взяла б та й випхнула його з хати, а сама говорила б з
козаком до бiлого свiта", - думала Олеся i прислухалась до Виговського
голосу, неначе вона слухала чудовi музичнi мелодi©.
- Погано, пане добродiю, погано! - говорив Стеткевич рiвним одностайним
голосом без гнiву, без вияву душевного порушення.
"Та й пренудний же цей дерев'яний дiд! - подумав Виговський. - Але що
то вiн менi скаже завтра, як довiда ться, чого я прибув до його господи?"
Вечеря скiнчилась, усi сидiли за столом мовчки. Тiтка Павлина встала i
навшпиньки, по-котячи, не пiшла, а неначе посунулась в дверi до пекарнi, а
потiм знов вернулась i сiла.
- Ну, тепер час хоч би й спати! - промовив Стеткевич. - Я, пане
Виговський, рано лягаю, рано й встаю. А ви, Павлино та Олесю, краще
зробите, як ляжете зараз спати. Не засиджуйтесь за вишиванням. А коли
Павлина не доказала тобi, Олесю, життя святого Олексiя, нехай докаже
завтра. Свiтло тепер дороге, бо вiйни знищили пасiки. Вiск став дорогий.
- То ви розважа те себе вечорами оповiданнями про святих? - радiсно
спитав Виговський в Олесi.
- То тiтка Павлина розказувала менi цього вечора за роботою про святого
Олексiя, чоловiка Божого, - обiзвалась Олеся i спустила очi додолу.
Павливi теж стало нiяково i вона схилила голову.
-- Це добре, що ви любите розважати себе благочестивими оповiданнями, -
промовив Виговський. - Я люблю смiливих паннiв, таких, як нашi козачки,
люблю, щоб вони вмiли i верхи на конi ©здити, i стрiляти з рушницi, бо
тепер часи неспокiйнi; вороги кругом нас: треба вмiти всiм ставати до
оборони краю; але я люблю i паннiв богомiльних, котрих нiякi патери зу©ти
не зведуть з пуття, не заманять до католицтва.
Стеткевич встав з-за стола i не перехрестився до образiв. Павлина взяла
з стола свiчку, покликала слугу i звелiла йому одвести Виговського на
спочинок в маленьку кiмнатку.
- На добранiч, пане гостю! На добранiч, Павлино й Олесю! Не залежуйтесь
та завтра вставайте раненько, готуйте собi й гостевi снiдання, бо гiсть в
домi - чоловiк Божий, - промовив Стеткевич, мов патер з кафедри, i подибав
через залу до сво © опочивальнi.
"Чу моя душа, що оце кальвiнське опудало не оддасть за мене Олесi, -
подумав Виговський, зоставшись сам в маленькiй, як монастирська келiйка,
кiмнатцi. - Хоч вiн кальвiнiст i проповiду любов та гуманiзм, але вiн пан
i тягне за панами та дуками; козакiв не любить, а любить Польщу. Все в
його погано, що сутнi на Укра©нi, все погано, що вчинив гетьман та
козаки. Щодо Олесi й мене, то вiн i нам втирить сво "погано". Iншого
слова для нас од його не буде. Але як тiльки Олеся не спротивиться, я ©©
викраду в цього чорного дiда i повiнчаюсь з нею в Ки вi. От тодi, дiду,
буде й тобi погано!"
I Виговський впав на лiжко i пiсля трусько© полiсько© дороги по
соснових корiннях зараз заснув, як застрелений, мiцним i солодким сном.
Другого дня Виговський трохи заспав пiсля важко© та далеко© дороги. Вже
сонце пiдбилося вгору, як вiн прокинувся i солодко потягнувся на лiжку на
всю довжину свого високого зросту.
"Викраду Олесю в цього дiда! Сьогоднi-таки викраду! Нехай сiда на коня
та й ©де слiдком за мною! Старий кальвiнiст втiшить себе тим, що таке було
споконвiчне Боже призначення", - подумав Виговський i заспоко©вся на цiй
думцi.
Вмившись i причепурившись, Виговський через довгi сiнцi вийшов у двiр i
пiшов оглядати Стеткевичеве господарство. В просторному дворi стримiло три
журавлi коло криниць. Журавлi скрипiли, то спускаючись в криницi, то
пiднiмаючись високо вгору: наймити тягли воду для пекарнi, напували конi
та воли. Поруч з старим садком було видко здоровий тiк, обсаджений старими
осокорами, але коло здорово© клунi було мало стiжкiв: очевидячки, що й
некатолиць-ким панам було сутужно в господарствi в тi неспокiйнi часи. На
току молотники молотили жито та сiмено. Коло току вештались та порались
люди: возiльники звозили ярину, овес та просо. Подавальники подавали
вилами снопи на стiжки. Снопи неначе летiли з возiв на стiжок, i
кладiльники насилу встигали вкладати снопи в довгi верстви стiжка. На току
валялась розв'язь; з снопiв витрушувався бризками натрус. В чистому
повiтрi розливався пахучий дух вiвсяно© соломи та жита. Одпочивши й добре
виспавшись пiсля трусько© дороги, Виговський походжав по току, по садку,
вдихаючи здорове лiсове повiтря усiма персами. На усi оселi пахло живицею,
при мним духом сосон, припечених сонцем. На всi боки, скiльки сягало око,
зеленiли та синiли старi густi бори.
- Чи за грошi молотите, чи послуха те за панську землю, що пан да вам
пiд посiви? - спитав Виговський в чоловiкiв.
- Та послуха мо за землю, бо сво © не ма мо, - обiзвались молотники.
"Цебто панщину роблять Стеткевичевi, - подумав Виговський. - От тепер i
я мiг би сказати чорному дiдовi: погано! погано! Правда та гуманiзм у його
тiльки в головi, а до дiла все те ще не дiйшло".
Виговський увiйшов в залу свiжий, бадьористий, з веселими думками в
головi. Свiжi зеленi лiси та луги, свiже повiтря пiдсвiжили його душу й
тiло. Дверi в кабiнет одхилились, i на порозi став Стеткевич, рiвний, як
стрiла, в усьому чорному.
- Добридень вам, пане господарю! А я оце з дороги трохи заспав, -
промовив Виговський, приступаючи до Стеткевича.
- Доброго здоров'я, пане Виговський! Заспав i гiсть, заспали й нашi.
Певно, в них снiдання не готове, а я вже хочу ©сти. Прошу до мого кабiнету
та побалака мо тим часом, поки наша Павлина увинеться з снiданням.
Виговський вступив в тiсний кабiнет. Сонце сипнуло косим промiнням в
дво вузеньких вiконець i звеселило тiсний, з простою, навiть убогою
обставою кабiнет, схожий на чернечу келiю. Коло однi © стiни стояло просте
лiжко. Двi стiни були обставленi полицями, на котрих лежали й стояли
книжки усякого формату.
- Оце мо кальвiнське добро! Поки усi спали, я вже з нудьги чимало
прочитав з оцi © книги, - промовив Стеткевич. - Ми й соцiнiани любимо
книги, але бiльш за все любимо нашi кальвiнськi книги, бо в ©х думки
свiтлiшi i не заплутують розуму в усякi догматичнi абстракцi©, як вашi й
католицькi книги. Нашi книги яснi й зрозумiлi, як проста й ясна людська
здорова голова. За Польщi нам вiльно було заводити i бiблiотеки, й школи,
а тепер один Бог вiда , що буде з нами. Погано, пане Виговський, погано!
В той час в дверях кабiнету з'явилась Олеся, в ясно-блакитному, як
весняне небо, лiтнику. Це убрання, делiкатне й ясне, незвичайно гарно
приставало до ©© русо© коси та бiлого лелiйного лиця. На ши© в не© лиснiло
дороге материне намисто з перлiв, в ушах сяли сережки з брильянтами.
Нiчого не було на нiй колоритного, але делiкатнi тони убору дуже
приставали до ©© лелiйного бiлого лиця та русо© коси. Олеся була схожа на
пишну майську мiсячну нiч з ©© делiкатними тонами та сутiнками. Виговський
звеселив ©© сво©м при©здом: в не© щоки посвiжiшали, вкрились рум'янцями. В
очах аж сяла радiсть.
- Прошу до снiдання, бо вже сонце височенько пiдбилось вгору, а ми з