Страница:
та сотники, котрi дiстали право шляхетства.
Осавул Ковалевський, Тимiш Носач i iншi, котрi не дiстали права
шляхетства, не поклонилися Виговському.
- Поздоровля ш нас, гетьмане й великий князю, з правом шляхетства, та
не всiх, - гордо промовив Ковалевський. - Ми, козаки, усi дiти однi ©
матерi Укра©ни. Зда ться, в Гадячi постановили, щоб уся козацька старшина
дiстала од короля право на шляхетство, i там не було тако© умови, щоб
шляхетство було дано тво©м, гетьмане, слугам...
- Не з мо © причини так сталось... Про це вже зна найяснiший наш
король i добродiй, - сказав Виговський i в його словах, в його голосi знов
виявились хитрощi та облесливiсть колишнього Богданового генерального
писаря.
- Зна про це король... це правда. Але коли король зна , то тiльки
через тебе, гетьмане, - знов обiзвався зi злiстю Ковалевський.
Тимiш Носач стояв мовчки i тiльки од злостi крутив свого довгого вуса.
Гетьман гордо випростався на ввесь свiй високий зрiст i сказав:
- Що зроблено, то зроблено, i не нам його переробляти. Прошу старшину
пам'ятати про сво© обов'язки до найяснiшого нашого короля й добродiя i до
нас, гетьмана i великого князя.
Старшина замовкла. Генеральний писар Груша облесливо промовив:
- Переда мо наше поздоровлення ясновельможнiй гетьманшi i великiй
княгинi!
- От вона зараз буде, - сказав гетьман i вийшов в дверi. Фараонова
дочка й очерет знов з'явились перед очима старшини.
Через одну хвилину два козаки знов одчинили дверi i стали по обидва
боки, неначе вкопанi. В дверi увiйшла гетьманша з повагом, горда та пишна.
Княжа дiадема лиснiла й блищала, аж сипала промiнням. Золоте намисто,
перли, золотi позументи, золотi парчевi квiтки на шовковому кунтушi сипали
од себе ся во кругом ново© велико© княгинi. Вона увiйшла i стала серед
свiтлицi. Слiдком за нею вийшов Виговський i став поруч з нею.
Старшина поздоровила Виговську з святками i з великим князiвством. Вона
подякувала тихим голосом. Усi полковники та сотники пiдступали до не© та
цiлували ©© в руку i в плече. Вона не поцiлувала в плече нi одного
полковника.
Гетьман i гетьманша трохи постояли серед свiтлицi, трохи побалакали з
деякими посланцями. Виговський розпитав в посланцiв, як приймали ©х в
Варшавi, як вони давали присягу на пiдданство королевi, а потiм поклонився
усiм полковникам. Гетьманша так само поклонилась заразом усiм одним
поклоном i тихою ходою вийшла з свiтлицi. Слiдком за нею вийшов i гетьман,
не запросивши старшини до себе на празниковий бенкет, як то бувало
переднiше. Два козаки зачинили за ними дверi.
- Осавул Ковалевський страшний задля мене, - тихо промовив Виговський
до жiнки. - Вiн мене зсадить з гетьманства i з великого князiвства, але не
дiжде вiн цього. Треба йому чики-чики! - сказав гетьман i показав на
горло, чикаючи пальцем по сво©й горлянцi. - Пошлю найнятих убiйникiв,
горлорiзiв-татар, нехай його десь застукають та й чики по горлi!
- Це наш закатований ворог: вiн нам нако©ть багато лиха, - сказала ще
тихiше гетьманша.
Уся старшина, усi посланцi стояли, терлись, м'ялись, тупцяли, все
сподiвались, що гетьман знов вийде i запросить усiх на празниковий бенкет,
як звичайно бувало переднiше. Але дверi в свiтлицю не одчинялись, неначе
©х хто замкнув i припечатав. Фараонова дочка мовчки дивилась на старшину i
неначе смiялась з ©х. Усi постояли, потупцяли та й розiйшлись.
- Ого-го! Виговський вже став не той! - смiливо гомонiла старшина. -
Вже не осмiха ться й не кланя ться низенько.
- Коли б тобi хоч сiсти попросив! коли б тобi дав хоч по чарцi за
труда! - гомонiли деякi сотники та посланцi.
- Ото добра закуска, нiгде правди дiти! - говорив гордовитий
Ковалевський. - Оце гаразд на©лись, напились в гетьмана, та й... бувайте
здоровi!
- В мене вже аж хмiль вдарив в голову од гетьманського вина. Добрий
могорич поставив нам Виговський! - жартував Носач.
- Буде вiн нам ставити ще кращi могоричi! Щось вiн занадто гордо пiдняв
голову, як став великим князем з ласки королiвсько©, а не з нашо©, -
гомонiли Ковалевський та Золотаренко. - Не король вибрав Виговського, а
ми! А коли ми його вибрали, - то можемо й скинути з гетьманства. Високо
вiн лiта , та низько сяде.
Вже аж третього дня 3елених свят гетьманшин брат, сотник Юрiй
Стеткевич, вговорив сестру та гетьмана, щоб вони запросили старшину та
посланцiв на бенкет. Гетьман i справдi запросив до себе, але не всiх
полковникiв та сотникiв, а тiльки тих, що були йому вiрнi i дiстали од
короля шляхетство. Це ще бiльше роздратувало козацьку старшину. Чутка про
те, що не всi козаки дiстали право шляхетства од короля, навiть не всi
полковники й сотники, облетiла по всiх полках. Невдоволена старшина почала
нарiкати на короля й гримати на гетьмана. Гетьмановi про все виказували
вiрнi йому козаки. Бiльше за всiх пiдбурював козакiв Ковалевський. Гетьман
задумав звести його з свiта i пiдiслав пота мцi до його сво©х шпигунiв i
убiйникiв. Але вбити Ковалевського ©м не вдалося, а слава про цей
гетьманiв замiр пiшла по всьому Чигиринi.
Дiставши грамоти од короля, гетьман визволив з тюрми московського
посланця Портомо©на i одiслав його в Москву з грамотою до царя, в которiй
нарiкав на Олексiя Михайловича за те, що вiн розiслав по Укра©нi унiверсал
i звав гетьмана зрадником. Сам гетьман зараз розiслав по всiх полкових
мiстах, по всiх мiстечках свiй унiверсал, в котрому вiн оповiщав, з яко©
причини вiн одiрвав Укра©ну од Москви i оддав Польщi. Усе поспiльство,
усей народ, усi простi козаки загули, закричали проти цього гетьманського
вчинку. Тiльки десять рокiв минуло, як народ визволився од польського
ярма. Польське лихолiття було ненависне народовi й простим козакам. Люди
не встигли забутись про панщину, про всi неправди й притиски од панiв та
ксьондзiв. Народ боявся, що знов вернуться на Укра©ну вигнанi Богданом
католики-пани i силуватимуть його до панщини, що Польща знов заведе унiю
на Укра©нi, знов напустить зу©тiв та ксьондзiв, знов нашле на Укра©ну
свого вiйська, котре прийдеться вдержувати на харчах. Московськi бояри й
во води почали пiддержувати пушкарiвську партiю в Полтавi, ворожу до
гетьмана. В Полтавському полку вибрали за полковника Пушкаревого сина
Кирика, котрий скликав до свого полку невдоволених хлопiв i назвав ©х
"дейнеками".
Гетьман не вважав на народ i на козацьку старшину, що була неприхильна
до Польщi. Вiн знав, що усi полковники на Правобережнiй Укра©нi будуть
встоювати за ним, будуть тягти до Польщi; вiн сподiвався, що коронний
обозний Андрiй Потоцький стане йому до помочi, бо вже привiв польське
вiйсько на Правобережну Укра©ну i став станом в Бiлiй Церквi. Гетьман
назначив Немирича рейментарем над польським "затяжним" вiйськом i послав
його за Днiпро, де було чимало полковникiв, ворожих для гетьмана. Немирич
перевiв польське вiйсько через Днiпро i поставив його в Чернiговi, Нiжинi,
Борзнi й iнших мiстах Лiвобережно© Укра©ни. Нiжинський протопоп Филимонов
давав про все звiстки в Москву. До його пристав Богданiв шурин, полковник
нiжинський Василь Золотаренко, котрому хотiлось видерти гетьманську булаву
з рук Виговського; пристав переяславський полковник Тимiш Цюцюра, котрому
так само заманулось дiстати гетьманську булаву, запобiгши ласки в
московських во вод. Яким Сомко, брат першо© Богданово© жiнки Ганни, так
само хотiв стати гетьманом. Запорозька Сiч i славний ©© отаман Iван Сiрко
встали проти Виговського i оступились за Богданового сина Юрiя, котрому
вони хотiли доручити гетьманство. На Укра©нi тлiло, жеврiло, i огонь був
напоготовi спахнути. Виговський знав про це i оповiстив збiр на раду в
Канiвiцинi коло Германiвки. Вiн хотiв сповiстити там королiвський
унiверсал на пiдданство козакiв королевi.
IX
Зачувши про цей гетьманський вчинок, старий Лютай так i скипiв. Цiлий
день ходив як сам не свiй, сердився, з усiма лаявся, чiплявся до жiнки,
лаяв Маринку, а по обiдi звелiв синовi запрягти коня в вiзок i побiг в
Чигирин до сво©х старих приятелiв.
Того таки дня ввечерi Маринка примiтила, що Демко все шепочеться з
сином, все виходить з хати i розмовля з ним нишком то в ганку, то на
причiлку. Пiсля вечерi, вже смерком Маринка заглядiла в вiкно, що старий
Лютай неначе крадькома пройшов попiд вiкнами в садок i понiс здоровий
бутель горiлки, прикривши його полою жупана. Слiдком за батьком майнула
пiд вiкнами постать Зiнькова. Зiнько понiс два здоровi хлiби пiд обома
пахвами, накинувши наопашки жупан i прикривши хлiб полами. Перегодя
Маринка примiтила, що пiд вiкнами майнула ще одна висока постать i
простувала з гори в садок. Вона впiзнала полковника Джеджалика,
найлютiшого ворога полякiв та Виговського. За ним знов майнув хтось
крадькома, неначе закрадався з-за хати, щоб когось впiймати, а за ним ще
пройшло два старi дiди.
Маринку взяла цiкавiсть. Свекрухи не було в хатi. Дитина вже спала. Вже
й слуги поснули. I в хатi, i в дворi було тихо. Маринка вибiгла з хати i
побiгла стежкою в садок. Старий садок рiс по крутiй горi i спускався з
горбка в глибокий ярок. Старi грушi та яблунi неначе заливали вщерть той
яр густим гiллям. Маринка спинилась коло густих кущiв лiщини та калини.
Вона почула, що в яру гомонять люди. Гомiн, тихий i здержливий, часом
здужчувався, то знов затихав, ставав тихий, як шелест листу. В садку пiд
старим гiллям було поночi, аж чорно, неначе в погребi, i звiдтiля
розносився тихий, але густий гомiн. Маринцi здавалось, нiби десь в пасiцi
вийшло з уликiв два або три ро© разом i гули на всю пасiку.
"Що це за диво? Якi це люди зiбралися в гущавинi садка в цьому
глибокому яру? I чого вони зiбрались не вдень, а вночi? I старий Лютай,
певно, тут, i Зiнько простував сюди крадькома, потай од мене. I тi, якiсь
темнi високi постатi, певно, йшли сюди..."
Маринка виглянула з-за кущiв i знов побачила, що з другого боку садка
знизу простували попiд коноплями з десяток чоловiка i неначе пiрнули в
гущавину садка. Маринцi стало чогось страшно, не вважаючи на те, що од не©
дуже близько ворушились i гомонiли люди, що вона не сама стояла в чорнiй
темрявi, а побiч живих людей.
"Щось та ! Не дурно ж старий свекор прикривав полами бутель, а Зiнько
хлiб? Може, це якесь козацьке потайне чарiвниче святкування?" - подумала
Маринка i несподiвано зразу вся охолола, ©й здавалось, що от-от незабаром
блисне огонь на небi, i в садок, у чорний яр, впаде з неба огневий змiй;
©й здавалось, що помiж кущами заворушаться дiдьки, виставлять здоровi
роги, вишкiрять здоровi червонi залiзнi зуби, розпеченi на жару. Маринка
почувала, що в не© по спинi пiшов мороз, що ©© морозить всю од голови до
нiг. Зуби застукали в ротi, неначе в пропасницi. Вона боялась рушити з
мiсця, не мала сили тiкати, неначе ©© ноги приросли до землi. Вона чула
багато оповiданнi в про запорожцiв-характерникiв, про ©х чари, i ©й
здалося, що тi чарiвники-запорожцi на©хали до старого Лютая в гостi темно©
ночi, при ясних зорях, на©хали не в двiр, а пота мцi зайшли в глибокий
чорний яр, в густий старий садок, щоб справляти якийсь чарiвничий бенкет,
щоб чинити якiсь чари вкупi з господарем, ©© свекром, потай од людських
очей.
Мiж кущами в чорнiй iмлi блиснув огонь, неначе затлiлась жарина; коло
не© рядком спахнула друга жаринка, а далi третя й четверта, а потiм
зажеврiв цiлий рядок червоних жаринок. Гомiн гув в яру, неначе бджоли гули
в уликах. Маринцi здалося, що огонь от-от спахне пiд ©© ногами, що
чарiвники-запорожцi дiзнаються, що вона сто©ть за кущами, i спалять ©©
пiдземним огнем за ©© цiкавiсть. Вона напрудила сво© сили i одскочила за
другий кущ калини. Несподiвано гомiн ущухнув. В яру стало тихо й мертво.
Маринка почула тихий голос. Вона впiзнала той голос - то говорив старий
осавул Лютай.
- Старi брати товаришi, i ви, запорожцi. Гетьман постановив в Гадячi
умову з королем: вiн з декотрими полковниками та недоляшками,
православними панами знов запродав Укра©ну Польщi. Вже й посланцi його,
посланi в варшавський сейм, вернулися з Варшави. Король прийняв Укра©ну
пiд свою державу. Козацька старшина дiстала од короля препоганий для
Укра©ни гостинець - шляхетське право. Знов настануть для Укра©ни старi
порядки! Знов прийдеться одбиватись од польсько© нахаби! Може, знов пани
помаленьку повертаються на сво© землi, заберуть народ до панщини. Гетьман
з козацькою старшиною заведуть нове шляхетство, нових панiв замiсть
старих.
- Не попустимо цього! не попустимо! Поляжемо покотом на полi битви,
накладемо сво©ми головами, а цього не попустимо гетьмановi! - зашепотiли
старi козаки.
- Смерть гетьмановi! Повiсити б за це дiло Виговського на першому
деревi на гiлляцi!
- Повiсити його на воротях його двору! - гомонiло кiлька запорожцiв,
котрих запорозький отаман Iван Сiрко прислав в Чигирин на розвiдки.
Маринка з переляку iздригнулась. Вона все тепер втямила: вона
постерегла, що старий Демко задумав пiдняти бунт проти гетьмана i вбити
його, i для цього зiбрав пота нцi в свiй садок на яру сво©х прихильникiв
та однодумцiв. Маринцi неначе з'явилась жива гетьманша. Гетьманша нiби
сто©ть над вбитим гетьманом i лама з горя руки. Гетьман пiдплив сво ю
кров'ю i лежить порубаний та пострiляний.
"Побiжу до гетьманшi зараз! зараз, i остережу ©© i все розкажу!
Гетьманша тепер пробува в Чигиринi... при©хала з Суботова", - блиснула,
як блискавка, в одну мить думка в Маринки. Але ©© взяла жiноча цiкавiсть:
©й хотiлось послухати, що говоритимуть далi. Страх чарiв, страх од
нечисто© сили вже минув.
- Смерть польському наймитовi! Смерть королiвськiй собацi! Смерть
польському пiдлизi! Смерть пронизi! - говорив один запорожець, i його
голос пронизував густий гомiн, як рiзкий крик чайки пронизу шум i
завивання бурi на морi.
- Послухайте, панове, мо © ради! На що нам здалася смерть гетьмана? Ми
лiпше вхопимо його в його палацi i виженемо в Польщу! - гомонiв чийсь
голос, i Маринка впiзнала чистий дзвiнкий Зiнькiв голос.
- Смерть Виговському! Повiсити його на брамi! - загомонiли запорожцi i
наймити з близьких козацьких броварiв.
- Вiн хоче знов приневолити нас до панщини! Полковники хотять стати
панами, знов завести шляхетчину! Це гарно! Не треба нам панiв! Смерть
гетьмановi! - не вдержався один наймит з броварнi.
- Приятель Виговського Юрiй Немирич, хоч i православно© вiри шляхтич,
вже навiв польського вiйська в Чернiгiв, Борзну та Нiжин. Польськi жовнiри
вже вимагають, щоб ©х харчували нашi села й городи. В Нiжинi i в iнших
мiстах козаки вже збунтувались i вирiзують жовнiрiв. Сам Немирич втiк з
Нiжина. Козаки застигли його коло села Свiдовця i порубали на шматки його!
Ми через тиждень вночi проти понедiлка нападемо на Виговського двiр i
вхопимо його живцем, - говорив Демко Лютай.
"Проти понедiлка вночi... Дам знати гетьманшi! Дам знати, хоч би
прийшлось i вмерти", - подумала Маринка i, як стрiла, полетiла з кущiв на
гору, вбiгла в хату, впала на постiль i заплющила очi, прикинулась, нiби
вона спить. Але вона не спала всю нiч. Соннота та дрiмота неначе втiкли од
не© i пiшли по хатах до людей, щасливiших за не©. Маринка встала з
постелi, як тiльки почало розвиднюватись. I старий Лютай, i Зiнько спали
довго i повставали вже як сонце височенько пiдбилося вгору. Маринка
поралась, заводилась готувати снiдання. Посiдали за стiл снiдати. Маринка
все спускала очi вниз i не могла глянути просто в вiчi нi свекровi, нi
Зiньковi. й було нiяково з ними вкупi за столом i дивитись ©м в вiчi. й
здавалося, що вона нiби щось вкрала в ©х i недобре сховала.
"Побiжу до гетьманшi сьогоднi... одпрошуся в Зiнька та свекрухи нiби по
дiлу. Але по якому дiлу менi одпрошуватись, коли нiякого дiла нема? Коли б
часом старий не догадався, чого я прошуся до гетьманшi... В гостi до
гетьманшi не випада проситись, бо сьогоднi будень, та й роботи чимало.
Пiду завтра або пiслязавтра", - думала Маринка, втупивши очi в землю, ©жа
не йшла ©й на думку. Вона все нiби бачила перед собою гетьмана,
порубаного, порiзаного ножами, бачила, що нiби вiн плава в сво©й власнiй
кровi. Щодня пiсля того Маринка думала одпроситись до гетьманшi в гостi, i
щодня не ставало в не© смiливостi й запикнутись про це перед Люта©хою та
Люта м.
Тиждень минав. Настала субота. В суботу було роботи в господарствi ще
бiльше. Маринка мучилась, трохи не плакала.
"Одпрошуся завтра до церкви, а з церкви забiжу до гетьманшi", -
подумала Маринка i заспоко©лась, думаючи, що вона попередить напад козакiв
на гетьмана.
Тим часом того тижня гетьман трохи не загинув од руки полковника
Джеджалика. Задумавши небезпечне для себе дiло, Виговський знов найняв
татарську орду. Карач-бей привiв орду i отаборився в степу. Гетьман ви©хав
до татар, щоб стати з ними в спiлку. Пiсля присяги i козаки, й татари пили
та гуляли. Виговський по сво му звичаю не пив, тiльки прикинувся п'яним.
Ввечерi вiн увiйшов в свiй намет, але не лiг в йому спати, а пiдняв полу
намета i шмигнув в татарський стан. П'яний Джеджалик увiйшов в намет i
шаблею порубав тiльки постiль Виговського...
В недiлю Маринка пiшла до церкви, впала на колiна i молилась, щоб Бог
одвернув напасть од гетьмана та гетьманшi. Пiсля служби Божо© Маринка не
пiшла, а бiгцем побiгла до гетьманського палацу.
"Але як менi сказати про змову козакiв вбити гетьмана? На кого ж це я
думаю виказувати? Невже менi доведеться виказувати на свого свекра та
Зiнька? А що, як гетьман звелить вхопити свекра й Зiнька i постинати ©м
голови?"
Ця думка блиснула в Маринки, як блискавка. Маринка спинилась i стояла
на одному мiсцi, як укопана. Вона й сама не знала, чи йти до гетьманшi, чи
вертатись додому, ©й стало жаль Зiнька. Вона нiби бачила очима, як Зiнька
ведуть на кару, кладуть голову на колоду i стинають йому голову. Бiдна
Маринка неначе побачила, як блиснула сокира в здорових руках
ката-татарина, неначе почула, як стукнула сокира, як бризнула Зiнькова
кров, як голова покотилась по землi. Маринка крикнула i повернула назад.
Сльози закапали з очей. Вона бiгла по улицi додому, неначе втiкала од
страшного кривавого видовища. Вже вона вибiгла за мiсто, вже з мiста було
видко свекрiв хутiр на горi. Тихий вiтер повiвав на не© i прохолоджував ©©
лице. Вона знов спинилась i задумалась. Знов вона пригадала, яка страшна
смерть жде гетьмана, а може, й гетьманшу!
"Боже мiй! що менi робити? що менi почати? -думала Маринка, ламаючи
руки. - I в кого менi поради питати? Одна рiдна мати дала б менi пораду...
але я крил не маю, щоб летiти до не© поради питати".
Маринка довго стояла, неначе непритомна, ламала руки. Думки неначе
згасли в головi, як свiтло на вiтрi. Але несподiвано на не© найшла думка,
неначе десь з неба впала.
"Скажу я гетьманшi, що знаю напевно, що чула од людей, нiби чигиринськi
козаки та робiтники-наймити змовились сьогоднi ввечерi вчинити напад на
гетьманську оселю i звести з свiта гетьмана. Про свекра й Зiнька нiчого не
скажу; не скажу й слова: i хто, i що, i де, i як".
I Маринка знов повернула назад, побiгла в мiсто i застала гетьманшу
дома.
Гетьманша сидiла задумавшись. Вже не одна непри мна чутка доходила до
не© й до гетьмана. Як тiльки посланцi прибули з Варшави i привезли грамоти
од короля, увесь Чигирин загомонiв проти гетьмана. Загомонiли простi
козаки, почали нарiкати на гетьмана мiщани, загули селяни в близьких
селах, наймити на броварнях, загомонiла чорнота i усяка сiрома. Гетьман
знав про цей гомiн невдоволених, але вiн надiявся на свiй Чигиринський
полк, складений з нiмцiв, православних сiрачкових шляхтичiв та вiрних
козакiв, надiявся на татарське вiйсько, що стояло напоготовi за Чорним
лiсом, а ще бiльше покладав надiю на короля й польське вiйсько. Гетьманша
сидiла задумана й блiда. Одна несподiвана чутка за другою, як чорний ворон
за вороном, залiтали в гетьманський двiр i тривожили гетьмана й гетьманшу.
Маринка вбiгла в свiтлицю блiда, стривожена й заплакана. Вона
привiталась до гетьманшi, сiла й зразу заплакала. Гетьманшi здалося, що в
домi Демка Лютая трапилось якесь нещастя, що Зiнько несподiвано або
скалiчив себе, або занедужав, або помер, або старий Лютай вмер наглою
смертю.
- Маринко! Що з тобою? Чого ти плачеш? -спитала гетьманша, сама
стривожена.
- Моя дорога гетьманшо! Скажи гетьмановi, щоб зараз-таки, зараз тiкав з
Чигирина, бо сьогоднi вночi буде йому бiда, - сказала Маринка.
- Яка бiда? - спитала гетьманша i трохи зблiдла на виду.
- Буде йому смерть: його хотять вбити сьогоднi ввечерi або вночi, -
сказала Маринка.
- Як ти зна ш про це? Хто тобi сказав? Хто хоче вбити гетьмана? -
питала гетьманша, хапаючись з питаннями.
- Я про це чула на сво© вуха... на улицi... пiдслухала в садку.
Чигиринськi старi козаки, мiщани та наймити з броварiв змовились цi © ночi
вбити гетьмана.
- Ох, моя лиха година та нещаслива! - крикнула гетьманша i охолола, й
остовпiла.
Маринка знов заплакала голосно на всю свiтлицю: ©й жаль було i Зiнька,
жаль було i гетьмана та гетьманшi, i вона зуби зцiпила, щоб не признатись
i не вихопитись яким словом про те, хто ма замiр вбити гетьмана. Цей плач
почув гетьман з друго© свiтлицi. Вiн раптом одчинив дверi i заглянув в ту
свiтлицю, де сидiла гетьманша.
- Хто тут плаче? - спитав гетьман. - Маринка! Чого це ти, Маринко,
плачеш?
- Тiкайте з Чигирина, ясновельможний гетьмане, бо цi © ночi хотять вас
вбити: цi © ночi вас або зарубають, або повiсять, або живцем вiзьмуть i
випровадять кудись, а вже куди, про те й сама не знаю. Я пiдслухала це все
на улицi. В мiстi неспокiйно... Тiкайте! - говорила Маринка, i ©© сльози
та хлипання мiшались з розмовою, з уривчастими словами та викриками.
Виговський зблiд на виду. Це була не перша чутка, котра доходила до
його, що його збираються вбити.
Тiльки що Маринка вийшла з дому плачучи, в гетьманський двiр вскочили
на конях п'ять польських жовнiрiв. Гетьман вглядiв ©х у вiкно i вискочив у
ганок. Конi були вкритi пiною i важко сапали, аж боки в ©х ходором ходили.
Гетьман впiзнав затяжцiв Юрiя Немирича.
Звiдкiль ви прискакали? Що трапилось за Днiпром? гукнув гетьман до
жовнiрiв. Бiда нам, ясновельможний гетьмане! - обiзвався один жовнiр. -
Пан Немирич поставив жовнiрiв на станцiях в Чернiговi, в Борзнi, в Нiжинi
та в iнших мiстах. Мiщани й хлопи не хотiли давати нам харчiв та станцiй i
кричали та лютували, що Немирич та гетьман навели польського вiйська на
Укра©ну. Ми стояли в Нiжинi. Василь Золотаренко зрадив тобi,
ясновельможний. Вночi прийшов пiд Нiжин Переяславський полк, що зостався
вiрний царевi. Золотаренко покинув на нiч незапертi ворота без сторожi.
Переяславськi козаки одчинили вночi ворота, ввiрвались в мiсто i крикнули:
"Бийте ляхiв!" Мiщани й мужики пристали до козакiв i за одну годину
повбивали п'ять хоругвiв. В iнших мiстах так само повбивали жовнiрiв. Наш
рейментар пан Немирич втiк. Козаки наздогнали його за Кобизчею коло села
Свiдовця i порубали його на шматки.
Гетьман став бiлий як стiна. Двi сльози покотились з очей: йому було
жаль Немирича, найпросвiченiшого чоловiка на Укра©нi, котрий i Укра©ну
любив, i бажав ©й щастя-долi, i стояв за спiлку Укра©ни з Польщею, бо
вважав на цю спiлку як найлiпшу. Настав вечiр. Гетьмановi оповiстили, що
по улицях в Чигиринi ско©вся якийсь несподiваний рух: скрiзь було примiтне
якесь вештання. Вештались козаки, вештались мiщани. З сiл, з близьких
броварiв найшло багато хлопiв, налiзло багато голоти. Все те чогось никало
по улицях, вешталось по хатах, по дворах. Гетьман неначе по-чутив дух
смалятини серед пожежi. Вiн почував душею, що от-от незабаром десь
схопиться полум'я пожежi, на котрiй вiн накладе сво ю головою.
- Тiкай, серце, з мiста! - тихо говорила гетьманша Ви-говському. - В
мiстi небезпечно. Можуть напасти на тебе з-за угла, з якогось закутка, з
садка. За мене не бiйся! Я сяду на коня i сховаюсь в твердинi. Мене
оборонять обозний Данило Олiвемберг та найняте нiмецьке i татарське
вiйсько.
Як тiльки надворi смеркло, гетьман спохвату скочив на коня i, як вiн
сам потiм говорив, в однiй сукманi, верхом на конi втiк з Чигирина. Вiн
покатав пiд Германiвку, де козацьке вiйсько зiбралось на раду по його
приказу. На Германiвськiй радi Виговський думав оповiстити Гадяцьку умову,
прийняту й затверджену королем та варшавським сенатом.
В той час Юрiй Хмельницький вже вернувся з Ки ва i прибув до
Переяслава. Звiдтiля вiн послав вiрного слугу свого батька, Брюховецького,
з унiверсалом до запорозького отамана Iвана Сiрка. В тому унiверсалi
молодий Юрiй жалiвся на Виговського, що вiн не верта йому гетьмансько©
булави, що вiн грабу Богдановi скарби i вжива ©х на сво© потреби. Сiрко
прибув з сво©ми запорожцями i вкупi з Юрi м та вiрними йому козаками рушив
з вiйськом на Чигирин, щоб вигнати Виговського i настановити Юрiя
гетьманом.
Одного вечора смерком Маринка знов примiтила, що старий Демко майнув
попiд вiкнами i понiс пiд полою здоровий бутель горiлки. Вона вглядiла, що
й Зiнько понiс пiд полою два здоровi хлiби i попростував слiдком за
батьком з гори в гущавину садка. В Маринки серце забилось з переляку. Вона
знала, що гетьман ви©хав з Чигирина, i не боялась за його, але й знала, що
©© сестра в первих, гетьманша, з малим синком Остапком зосталася в
Чигиринi. Маринка прожогом кинулась з хати надвiр, перебiгла город попiд
окопом, вскочила в гущавину садка i сiла в кущах, зата©вши дух. й було
видко, як люди йшли з гори, як перелазили внизу садка через тини i пiрнали
в гущавину садка. Маринка почула тихий гомiн, побачила жеврiючi люльки
через листя та гiлля. Вона насторочила вуха i почала прислухатись.
- Яз старими козаками засяду коло мосту в садках за частоколом, - почав
гомонiти старий Демко. - Юрась та Сiрко з запорожцями будуть iти в Чигирин
через два мости на Тясминi, а Брюховецький зайде з другого боку Чигирина
згори, кинеться на гору i вiзьме твердиню. Я з старими засяду за
частоколом, i як тiльки вийдуть нiмцi, та шляхтичi, та козаки, вiрнi
Виговському, до мостiв, щоб обороняти мости, ми вискочимо з-за частоколу i
вдаримо на виговцiв з потилицi.
Осавул Ковалевський, Тимiш Носач i iншi, котрi не дiстали права
шляхетства, не поклонилися Виговському.
- Поздоровля ш нас, гетьмане й великий князю, з правом шляхетства, та
не всiх, - гордо промовив Ковалевський. - Ми, козаки, усi дiти однi ©
матерi Укра©ни. Зда ться, в Гадячi постановили, щоб уся козацька старшина
дiстала од короля право на шляхетство, i там не було тако© умови, щоб
шляхетство було дано тво©м, гетьмане, слугам...
- Не з мо © причини так сталось... Про це вже зна найяснiший наш
король i добродiй, - сказав Виговський i в його словах, в його голосi знов
виявились хитрощi та облесливiсть колишнього Богданового генерального
писаря.
- Зна про це король... це правда. Але коли король зна , то тiльки
через тебе, гетьмане, - знов обiзвався зi злiстю Ковалевський.
Тимiш Носач стояв мовчки i тiльки од злостi крутив свого довгого вуса.
Гетьман гордо випростався на ввесь свiй високий зрiст i сказав:
- Що зроблено, то зроблено, i не нам його переробляти. Прошу старшину
пам'ятати про сво© обов'язки до найяснiшого нашого короля й добродiя i до
нас, гетьмана i великого князя.
Старшина замовкла. Генеральний писар Груша облесливо промовив:
- Переда мо наше поздоровлення ясновельможнiй гетьманшi i великiй
княгинi!
- От вона зараз буде, - сказав гетьман i вийшов в дверi. Фараонова
дочка й очерет знов з'явились перед очима старшини.
Через одну хвилину два козаки знов одчинили дверi i стали по обидва
боки, неначе вкопанi. В дверi увiйшла гетьманша з повагом, горда та пишна.
Княжа дiадема лиснiла й блищала, аж сипала промiнням. Золоте намисто,
перли, золотi позументи, золотi парчевi квiтки на шовковому кунтушi сипали
од себе ся во кругом ново© велико© княгинi. Вона увiйшла i стала серед
свiтлицi. Слiдком за нею вийшов Виговський i став поруч з нею.
Старшина поздоровила Виговську з святками i з великим князiвством. Вона
подякувала тихим голосом. Усi полковники та сотники пiдступали до не© та
цiлували ©© в руку i в плече. Вона не поцiлувала в плече нi одного
полковника.
Гетьман i гетьманша трохи постояли серед свiтлицi, трохи побалакали з
деякими посланцями. Виговський розпитав в посланцiв, як приймали ©х в
Варшавi, як вони давали присягу на пiдданство королевi, а потiм поклонився
усiм полковникам. Гетьманша так само поклонилась заразом усiм одним
поклоном i тихою ходою вийшла з свiтлицi. Слiдком за нею вийшов i гетьман,
не запросивши старшини до себе на празниковий бенкет, як то бувало
переднiше. Два козаки зачинили за ними дверi.
- Осавул Ковалевський страшний задля мене, - тихо промовив Виговський
до жiнки. - Вiн мене зсадить з гетьманства i з великого князiвства, але не
дiжде вiн цього. Треба йому чики-чики! - сказав гетьман i показав на
горло, чикаючи пальцем по сво©й горлянцi. - Пошлю найнятих убiйникiв,
горлорiзiв-татар, нехай його десь застукають та й чики по горлi!
- Це наш закатований ворог: вiн нам нако©ть багато лиха, - сказала ще
тихiше гетьманша.
Уся старшина, усi посланцi стояли, терлись, м'ялись, тупцяли, все
сподiвались, що гетьман знов вийде i запросить усiх на празниковий бенкет,
як звичайно бувало переднiше. Але дверi в свiтлицю не одчинялись, неначе
©х хто замкнув i припечатав. Фараонова дочка мовчки дивилась на старшину i
неначе смiялась з ©х. Усi постояли, потупцяли та й розiйшлись.
- Ого-го! Виговський вже став не той! - смiливо гомонiла старшина. -
Вже не осмiха ться й не кланя ться низенько.
- Коли б тобi хоч сiсти попросив! коли б тобi дав хоч по чарцi за
труда! - гомонiли деякi сотники та посланцi.
- Ото добра закуска, нiгде правди дiти! - говорив гордовитий
Ковалевський. - Оце гаразд на©лись, напились в гетьмана, та й... бувайте
здоровi!
- В мене вже аж хмiль вдарив в голову од гетьманського вина. Добрий
могорич поставив нам Виговський! - жартував Носач.
- Буде вiн нам ставити ще кращi могоричi! Щось вiн занадто гордо пiдняв
голову, як став великим князем з ласки королiвсько©, а не з нашо©, -
гомонiли Ковалевський та Золотаренко. - Не король вибрав Виговського, а
ми! А коли ми його вибрали, - то можемо й скинути з гетьманства. Високо
вiн лiта , та низько сяде.
Вже аж третього дня 3елених свят гетьманшин брат, сотник Юрiй
Стеткевич, вговорив сестру та гетьмана, щоб вони запросили старшину та
посланцiв на бенкет. Гетьман i справдi запросив до себе, але не всiх
полковникiв та сотникiв, а тiльки тих, що були йому вiрнi i дiстали од
короля шляхетство. Це ще бiльше роздратувало козацьку старшину. Чутка про
те, що не всi козаки дiстали право шляхетства од короля, навiть не всi
полковники й сотники, облетiла по всiх полках. Невдоволена старшина почала
нарiкати на короля й гримати на гетьмана. Гетьмановi про все виказували
вiрнi йому козаки. Бiльше за всiх пiдбурював козакiв Ковалевський. Гетьман
задумав звести його з свiта i пiдiслав пота мцi до його сво©х шпигунiв i
убiйникiв. Але вбити Ковалевського ©м не вдалося, а слава про цей
гетьманiв замiр пiшла по всьому Чигиринi.
Дiставши грамоти од короля, гетьман визволив з тюрми московського
посланця Портомо©на i одiслав його в Москву з грамотою до царя, в которiй
нарiкав на Олексiя Михайловича за те, що вiн розiслав по Укра©нi унiверсал
i звав гетьмана зрадником. Сам гетьман зараз розiслав по всiх полкових
мiстах, по всiх мiстечках свiй унiверсал, в котрому вiн оповiщав, з яко©
причини вiн одiрвав Укра©ну од Москви i оддав Польщi. Усе поспiльство,
усей народ, усi простi козаки загули, закричали проти цього гетьманського
вчинку. Тiльки десять рокiв минуло, як народ визволився од польського
ярма. Польське лихолiття було ненависне народовi й простим козакам. Люди
не встигли забутись про панщину, про всi неправди й притиски од панiв та
ксьондзiв. Народ боявся, що знов вернуться на Укра©ну вигнанi Богданом
католики-пани i силуватимуть його до панщини, що Польща знов заведе унiю
на Укра©нi, знов напустить зу©тiв та ксьондзiв, знов нашле на Укра©ну
свого вiйська, котре прийдеться вдержувати на харчах. Московськi бояри й
во води почали пiддержувати пушкарiвську партiю в Полтавi, ворожу до
гетьмана. В Полтавському полку вибрали за полковника Пушкаревого сина
Кирика, котрий скликав до свого полку невдоволених хлопiв i назвав ©х
"дейнеками".
Гетьман не вважав на народ i на козацьку старшину, що була неприхильна
до Польщi. Вiн знав, що усi полковники на Правобережнiй Укра©нi будуть
встоювати за ним, будуть тягти до Польщi; вiн сподiвався, що коронний
обозний Андрiй Потоцький стане йому до помочi, бо вже привiв польське
вiйсько на Правобережну Укра©ну i став станом в Бiлiй Церквi. Гетьман
назначив Немирича рейментарем над польським "затяжним" вiйськом i послав
його за Днiпро, де було чимало полковникiв, ворожих для гетьмана. Немирич
перевiв польське вiйсько через Днiпро i поставив його в Чернiговi, Нiжинi,
Борзнi й iнших мiстах Лiвобережно© Укра©ни. Нiжинський протопоп Филимонов
давав про все звiстки в Москву. До його пристав Богданiв шурин, полковник
нiжинський Василь Золотаренко, котрому хотiлось видерти гетьманську булаву
з рук Виговського; пристав переяславський полковник Тимiш Цюцюра, котрому
так само заманулось дiстати гетьманську булаву, запобiгши ласки в
московських во вод. Яким Сомко, брат першо© Богданово© жiнки Ганни, так
само хотiв стати гетьманом. Запорозька Сiч i славний ©© отаман Iван Сiрко
встали проти Виговського i оступились за Богданового сина Юрiя, котрому
вони хотiли доручити гетьманство. На Укра©нi тлiло, жеврiло, i огонь був
напоготовi спахнути. Виговський знав про це i оповiстив збiр на раду в
Канiвiцинi коло Германiвки. Вiн хотiв сповiстити там королiвський
унiверсал на пiдданство козакiв королевi.
IX
Зачувши про цей гетьманський вчинок, старий Лютай так i скипiв. Цiлий
день ходив як сам не свiй, сердився, з усiма лаявся, чiплявся до жiнки,
лаяв Маринку, а по обiдi звелiв синовi запрягти коня в вiзок i побiг в
Чигирин до сво©х старих приятелiв.
Того таки дня ввечерi Маринка примiтила, що Демко все шепочеться з
сином, все виходить з хати i розмовля з ним нишком то в ганку, то на
причiлку. Пiсля вечерi, вже смерком Маринка заглядiла в вiкно, що старий
Лютай неначе крадькома пройшов попiд вiкнами в садок i понiс здоровий
бутель горiлки, прикривши його полою жупана. Слiдком за батьком майнула
пiд вiкнами постать Зiнькова. Зiнько понiс два здоровi хлiби пiд обома
пахвами, накинувши наопашки жупан i прикривши хлiб полами. Перегодя
Маринка примiтила, що пiд вiкнами майнула ще одна висока постать i
простувала з гори в садок. Вона впiзнала полковника Джеджалика,
найлютiшого ворога полякiв та Виговського. За ним знов майнув хтось
крадькома, неначе закрадався з-за хати, щоб когось впiймати, а за ним ще
пройшло два старi дiди.
Маринку взяла цiкавiсть. Свекрухи не було в хатi. Дитина вже спала. Вже
й слуги поснули. I в хатi, i в дворi було тихо. Маринка вибiгла з хати i
побiгла стежкою в садок. Старий садок рiс по крутiй горi i спускався з
горбка в глибокий ярок. Старi грушi та яблунi неначе заливали вщерть той
яр густим гiллям. Маринка спинилась коло густих кущiв лiщини та калини.
Вона почула, що в яру гомонять люди. Гомiн, тихий i здержливий, часом
здужчувався, то знов затихав, ставав тихий, як шелест листу. В садку пiд
старим гiллям було поночi, аж чорно, неначе в погребi, i звiдтiля
розносився тихий, але густий гомiн. Маринцi здавалось, нiби десь в пасiцi
вийшло з уликiв два або три ро© разом i гули на всю пасiку.
"Що це за диво? Якi це люди зiбралися в гущавинi садка в цьому
глибокому яру? I чого вони зiбрались не вдень, а вночi? I старий Лютай,
певно, тут, i Зiнько простував сюди крадькома, потай од мене. I тi, якiсь
темнi високi постатi, певно, йшли сюди..."
Маринка виглянула з-за кущiв i знов побачила, що з другого боку садка
знизу простували попiд коноплями з десяток чоловiка i неначе пiрнули в
гущавину садка. Маринцi стало чогось страшно, не вважаючи на те, що од не©
дуже близько ворушились i гомонiли люди, що вона не сама стояла в чорнiй
темрявi, а побiч живих людей.
"Щось та ! Не дурно ж старий свекор прикривав полами бутель, а Зiнько
хлiб? Може, це якесь козацьке потайне чарiвниче святкування?" - подумала
Маринка i несподiвано зразу вся охолола, ©й здавалось, що от-от незабаром
блисне огонь на небi, i в садок, у чорний яр, впаде з неба огневий змiй;
©й здавалось, що помiж кущами заворушаться дiдьки, виставлять здоровi
роги, вишкiрять здоровi червонi залiзнi зуби, розпеченi на жару. Маринка
почувала, що в не© по спинi пiшов мороз, що ©© морозить всю од голови до
нiг. Зуби застукали в ротi, неначе в пропасницi. Вона боялась рушити з
мiсця, не мала сили тiкати, неначе ©© ноги приросли до землi. Вона чула
багато оповiданнi в про запорожцiв-характерникiв, про ©х чари, i ©й
здалося, що тi чарiвники-запорожцi на©хали до старого Лютая в гостi темно©
ночi, при ясних зорях, на©хали не в двiр, а пота мцi зайшли в глибокий
чорний яр, в густий старий садок, щоб справляти якийсь чарiвничий бенкет,
щоб чинити якiсь чари вкупi з господарем, ©© свекром, потай од людських
очей.
Мiж кущами в чорнiй iмлi блиснув огонь, неначе затлiлась жарина; коло
не© рядком спахнула друга жаринка, а далi третя й четверта, а потiм
зажеврiв цiлий рядок червоних жаринок. Гомiн гув в яру, неначе бджоли гули
в уликах. Маринцi здалося, що огонь от-от спахне пiд ©© ногами, що
чарiвники-запорожцi дiзнаються, що вона сто©ть за кущами, i спалять ©©
пiдземним огнем за ©© цiкавiсть. Вона напрудила сво© сили i одскочила за
другий кущ калини. Несподiвано гомiн ущухнув. В яру стало тихо й мертво.
Маринка почула тихий голос. Вона впiзнала той голос - то говорив старий
осавул Лютай.
- Старi брати товаришi, i ви, запорожцi. Гетьман постановив в Гадячi
умову з королем: вiн з декотрими полковниками та недоляшками,
православними панами знов запродав Укра©ну Польщi. Вже й посланцi його,
посланi в варшавський сейм, вернулися з Варшави. Король прийняв Укра©ну
пiд свою державу. Козацька старшина дiстала од короля препоганий для
Укра©ни гостинець - шляхетське право. Знов настануть для Укра©ни старi
порядки! Знов прийдеться одбиватись од польсько© нахаби! Може, знов пани
помаленьку повертаються на сво© землi, заберуть народ до панщини. Гетьман
з козацькою старшиною заведуть нове шляхетство, нових панiв замiсть
старих.
- Не попустимо цього! не попустимо! Поляжемо покотом на полi битви,
накладемо сво©ми головами, а цього не попустимо гетьмановi! - зашепотiли
старi козаки.
- Смерть гетьмановi! Повiсити б за це дiло Виговського на першому
деревi на гiлляцi!
- Повiсити його на воротях його двору! - гомонiло кiлька запорожцiв,
котрих запорозький отаман Iван Сiрко прислав в Чигирин на розвiдки.
Маринка з переляку iздригнулась. Вона все тепер втямила: вона
постерегла, що старий Демко задумав пiдняти бунт проти гетьмана i вбити
його, i для цього зiбрав пота нцi в свiй садок на яру сво©х прихильникiв
та однодумцiв. Маринцi неначе з'явилась жива гетьманша. Гетьманша нiби
сто©ть над вбитим гетьманом i лама з горя руки. Гетьман пiдплив сво ю
кров'ю i лежить порубаний та пострiляний.
"Побiжу до гетьманшi зараз! зараз, i остережу ©© i все розкажу!
Гетьманша тепер пробува в Чигиринi... при©хала з Суботова", - блиснула,
як блискавка, в одну мить думка в Маринки. Але ©© взяла жiноча цiкавiсть:
©й хотiлось послухати, що говоритимуть далi. Страх чарiв, страх од
нечисто© сили вже минув.
- Смерть польському наймитовi! Смерть королiвськiй собацi! Смерть
польському пiдлизi! Смерть пронизi! - говорив один запорожець, i його
голос пронизував густий гомiн, як рiзкий крик чайки пронизу шум i
завивання бурi на морi.
- Послухайте, панове, мо © ради! На що нам здалася смерть гетьмана? Ми
лiпше вхопимо його в його палацi i виженемо в Польщу! - гомонiв чийсь
голос, i Маринка впiзнала чистий дзвiнкий Зiнькiв голос.
- Смерть Виговському! Повiсити його на брамi! - загомонiли запорожцi i
наймити з близьких козацьких броварiв.
- Вiн хоче знов приневолити нас до панщини! Полковники хотять стати
панами, знов завести шляхетчину! Це гарно! Не треба нам панiв! Смерть
гетьмановi! - не вдержався один наймит з броварнi.
- Приятель Виговського Юрiй Немирич, хоч i православно© вiри шляхтич,
вже навiв польського вiйська в Чернiгiв, Борзну та Нiжин. Польськi жовнiри
вже вимагають, щоб ©х харчували нашi села й городи. В Нiжинi i в iнших
мiстах козаки вже збунтувались i вирiзують жовнiрiв. Сам Немирич втiк з
Нiжина. Козаки застигли його коло села Свiдовця i порубали на шматки його!
Ми через тиждень вночi проти понедiлка нападемо на Виговського двiр i
вхопимо його живцем, - говорив Демко Лютай.
"Проти понедiлка вночi... Дам знати гетьманшi! Дам знати, хоч би
прийшлось i вмерти", - подумала Маринка i, як стрiла, полетiла з кущiв на
гору, вбiгла в хату, впала на постiль i заплющила очi, прикинулась, нiби
вона спить. Але вона не спала всю нiч. Соннота та дрiмота неначе втiкли од
не© i пiшли по хатах до людей, щасливiших за не©. Маринка встала з
постелi, як тiльки почало розвиднюватись. I старий Лютай, i Зiнько спали
довго i повставали вже як сонце височенько пiдбилося вгору. Маринка
поралась, заводилась готувати снiдання. Посiдали за стiл снiдати. Маринка
все спускала очi вниз i не могла глянути просто в вiчi нi свекровi, нi
Зiньковi. й було нiяково з ними вкупi за столом i дивитись ©м в вiчi. й
здавалося, що вона нiби щось вкрала в ©х i недобре сховала.
"Побiжу до гетьманшi сьогоднi... одпрошуся в Зiнька та свекрухи нiби по
дiлу. Але по якому дiлу менi одпрошуватись, коли нiякого дiла нема? Коли б
часом старий не догадався, чого я прошуся до гетьманшi... В гостi до
гетьманшi не випада проситись, бо сьогоднi будень, та й роботи чимало.
Пiду завтра або пiслязавтра", - думала Маринка, втупивши очi в землю, ©жа
не йшла ©й на думку. Вона все нiби бачила перед собою гетьмана,
порубаного, порiзаного ножами, бачила, що нiби вiн плава в сво©й власнiй
кровi. Щодня пiсля того Маринка думала одпроситись до гетьманшi в гостi, i
щодня не ставало в не© смiливостi й запикнутись про це перед Люта©хою та
Люта м.
Тиждень минав. Настала субота. В суботу було роботи в господарствi ще
бiльше. Маринка мучилась, трохи не плакала.
"Одпрошуся завтра до церкви, а з церкви забiжу до гетьманшi", -
подумала Маринка i заспоко©лась, думаючи, що вона попередить напад козакiв
на гетьмана.
Тим часом того тижня гетьман трохи не загинув од руки полковника
Джеджалика. Задумавши небезпечне для себе дiло, Виговський знов найняв
татарську орду. Карач-бей привiв орду i отаборився в степу. Гетьман ви©хав
до татар, щоб стати з ними в спiлку. Пiсля присяги i козаки, й татари пили
та гуляли. Виговський по сво му звичаю не пив, тiльки прикинувся п'яним.
Ввечерi вiн увiйшов в свiй намет, але не лiг в йому спати, а пiдняв полу
намета i шмигнув в татарський стан. П'яний Джеджалик увiйшов в намет i
шаблею порубав тiльки постiль Виговського...
В недiлю Маринка пiшла до церкви, впала на колiна i молилась, щоб Бог
одвернув напасть од гетьмана та гетьманшi. Пiсля служби Божо© Маринка не
пiшла, а бiгцем побiгла до гетьманського палацу.
"Але як менi сказати про змову козакiв вбити гетьмана? На кого ж це я
думаю виказувати? Невже менi доведеться виказувати на свого свекра та
Зiнька? А що, як гетьман звелить вхопити свекра й Зiнька i постинати ©м
голови?"
Ця думка блиснула в Маринки, як блискавка. Маринка спинилась i стояла
на одному мiсцi, як укопана. Вона й сама не знала, чи йти до гетьманшi, чи
вертатись додому, ©й стало жаль Зiнька. Вона нiби бачила очима, як Зiнька
ведуть на кару, кладуть голову на колоду i стинають йому голову. Бiдна
Маринка неначе побачила, як блиснула сокира в здорових руках
ката-татарина, неначе почула, як стукнула сокира, як бризнула Зiнькова
кров, як голова покотилась по землi. Маринка крикнула i повернула назад.
Сльози закапали з очей. Вона бiгла по улицi додому, неначе втiкала од
страшного кривавого видовища. Вже вона вибiгла за мiсто, вже з мiста було
видко свекрiв хутiр на горi. Тихий вiтер повiвав на не© i прохолоджував ©©
лице. Вона знов спинилась i задумалась. Знов вона пригадала, яка страшна
смерть жде гетьмана, а може, й гетьманшу!
"Боже мiй! що менi робити? що менi почати? -думала Маринка, ламаючи
руки. - I в кого менi поради питати? Одна рiдна мати дала б менi пораду...
але я крил не маю, щоб летiти до не© поради питати".
Маринка довго стояла, неначе непритомна, ламала руки. Думки неначе
згасли в головi, як свiтло на вiтрi. Але несподiвано на не© найшла думка,
неначе десь з неба впала.
"Скажу я гетьманшi, що знаю напевно, що чула од людей, нiби чигиринськi
козаки та робiтники-наймити змовились сьогоднi ввечерi вчинити напад на
гетьманську оселю i звести з свiта гетьмана. Про свекра й Зiнька нiчого не
скажу; не скажу й слова: i хто, i що, i де, i як".
I Маринка знов повернула назад, побiгла в мiсто i застала гетьманшу
дома.
Гетьманша сидiла задумавшись. Вже не одна непри мна чутка доходила до
не© й до гетьмана. Як тiльки посланцi прибули з Варшави i привезли грамоти
од короля, увесь Чигирин загомонiв проти гетьмана. Загомонiли простi
козаки, почали нарiкати на гетьмана мiщани, загули селяни в близьких
селах, наймити на броварнях, загомонiла чорнота i усяка сiрома. Гетьман
знав про цей гомiн невдоволених, але вiн надiявся на свiй Чигиринський
полк, складений з нiмцiв, православних сiрачкових шляхтичiв та вiрних
козакiв, надiявся на татарське вiйсько, що стояло напоготовi за Чорним
лiсом, а ще бiльше покладав надiю на короля й польське вiйсько. Гетьманша
сидiла задумана й блiда. Одна несподiвана чутка за другою, як чорний ворон
за вороном, залiтали в гетьманський двiр i тривожили гетьмана й гетьманшу.
Маринка вбiгла в свiтлицю блiда, стривожена й заплакана. Вона
привiталась до гетьманшi, сiла й зразу заплакала. Гетьманшi здалося, що в
домi Демка Лютая трапилось якесь нещастя, що Зiнько несподiвано або
скалiчив себе, або занедужав, або помер, або старий Лютай вмер наглою
смертю.
- Маринко! Що з тобою? Чого ти плачеш? -спитала гетьманша, сама
стривожена.
- Моя дорога гетьманшо! Скажи гетьмановi, щоб зараз-таки, зараз тiкав з
Чигирина, бо сьогоднi вночi буде йому бiда, - сказала Маринка.
- Яка бiда? - спитала гетьманша i трохи зблiдла на виду.
- Буде йому смерть: його хотять вбити сьогоднi ввечерi або вночi, -
сказала Маринка.
- Як ти зна ш про це? Хто тобi сказав? Хто хоче вбити гетьмана? -
питала гетьманша, хапаючись з питаннями.
- Я про це чула на сво© вуха... на улицi... пiдслухала в садку.
Чигиринськi старi козаки, мiщани та наймити з броварiв змовились цi © ночi
вбити гетьмана.
- Ох, моя лиха година та нещаслива! - крикнула гетьманша i охолола, й
остовпiла.
Маринка знов заплакала голосно на всю свiтлицю: ©й жаль було i Зiнька,
жаль було i гетьмана та гетьманшi, i вона зуби зцiпила, щоб не признатись
i не вихопитись яким словом про те, хто ма замiр вбити гетьмана. Цей плач
почув гетьман з друго© свiтлицi. Вiн раптом одчинив дверi i заглянув в ту
свiтлицю, де сидiла гетьманша.
- Хто тут плаче? - спитав гетьман. - Маринка! Чого це ти, Маринко,
плачеш?
- Тiкайте з Чигирина, ясновельможний гетьмане, бо цi © ночi хотять вас
вбити: цi © ночi вас або зарубають, або повiсять, або живцем вiзьмуть i
випровадять кудись, а вже куди, про те й сама не знаю. Я пiдслухала це все
на улицi. В мiстi неспокiйно... Тiкайте! - говорила Маринка, i ©© сльози
та хлипання мiшались з розмовою, з уривчастими словами та викриками.
Виговський зблiд на виду. Це була не перша чутка, котра доходила до
його, що його збираються вбити.
Тiльки що Маринка вийшла з дому плачучи, в гетьманський двiр вскочили
на конях п'ять польських жовнiрiв. Гетьман вглядiв ©х у вiкно i вискочив у
ганок. Конi були вкритi пiною i важко сапали, аж боки в ©х ходором ходили.
Гетьман впiзнав затяжцiв Юрiя Немирича.
Звiдкiль ви прискакали? Що трапилось за Днiпром? гукнув гетьман до
жовнiрiв. Бiда нам, ясновельможний гетьмане! - обiзвався один жовнiр. -
Пан Немирич поставив жовнiрiв на станцiях в Чернiговi, в Борзнi, в Нiжинi
та в iнших мiстах. Мiщани й хлопи не хотiли давати нам харчiв та станцiй i
кричали та лютували, що Немирич та гетьман навели польського вiйська на
Укра©ну. Ми стояли в Нiжинi. Василь Золотаренко зрадив тобi,
ясновельможний. Вночi прийшов пiд Нiжин Переяславський полк, що зостався
вiрний царевi. Золотаренко покинув на нiч незапертi ворота без сторожi.
Переяславськi козаки одчинили вночi ворота, ввiрвались в мiсто i крикнули:
"Бийте ляхiв!" Мiщани й мужики пристали до козакiв i за одну годину
повбивали п'ять хоругвiв. В iнших мiстах так само повбивали жовнiрiв. Наш
рейментар пан Немирич втiк. Козаки наздогнали його за Кобизчею коло села
Свiдовця i порубали його на шматки.
Гетьман став бiлий як стiна. Двi сльози покотились з очей: йому було
жаль Немирича, найпросвiченiшого чоловiка на Укра©нi, котрий i Укра©ну
любив, i бажав ©й щастя-долi, i стояв за спiлку Укра©ни з Польщею, бо
вважав на цю спiлку як найлiпшу. Настав вечiр. Гетьмановi оповiстили, що
по улицях в Чигиринi ско©вся якийсь несподiваний рух: скрiзь було примiтне
якесь вештання. Вештались козаки, вештались мiщани. З сiл, з близьких
броварiв найшло багато хлопiв, налiзло багато голоти. Все те чогось никало
по улицях, вешталось по хатах, по дворах. Гетьман неначе по-чутив дух
смалятини серед пожежi. Вiн почував душею, що от-от незабаром десь
схопиться полум'я пожежi, на котрiй вiн накладе сво ю головою.
- Тiкай, серце, з мiста! - тихо говорила гетьманша Ви-говському. - В
мiстi небезпечно. Можуть напасти на тебе з-за угла, з якогось закутка, з
садка. За мене не бiйся! Я сяду на коня i сховаюсь в твердинi. Мене
оборонять обозний Данило Олiвемберг та найняте нiмецьке i татарське
вiйсько.
Як тiльки надворi смеркло, гетьман спохвату скочив на коня i, як вiн
сам потiм говорив, в однiй сукманi, верхом на конi втiк з Чигирина. Вiн
покатав пiд Германiвку, де козацьке вiйсько зiбралось на раду по його
приказу. На Германiвськiй радi Виговський думав оповiстити Гадяцьку умову,
прийняту й затверджену королем та варшавським сенатом.
В той час Юрiй Хмельницький вже вернувся з Ки ва i прибув до
Переяслава. Звiдтiля вiн послав вiрного слугу свого батька, Брюховецького,
з унiверсалом до запорозького отамана Iвана Сiрка. В тому унiверсалi
молодий Юрiй жалiвся на Виговського, що вiн не верта йому гетьмансько©
булави, що вiн грабу Богдановi скарби i вжива ©х на сво© потреби. Сiрко
прибув з сво©ми запорожцями i вкупi з Юрi м та вiрними йому козаками рушив
з вiйськом на Чигирин, щоб вигнати Виговського i настановити Юрiя
гетьманом.
Одного вечора смерком Маринка знов примiтила, що старий Демко майнув
попiд вiкнами i понiс пiд полою здоровий бутель горiлки. Вона вглядiла, що
й Зiнько понiс пiд полою два здоровi хлiби i попростував слiдком за
батьком з гори в гущавину садка. В Маринки серце забилось з переляку. Вона
знала, що гетьман ви©хав з Чигирина, i не боялась за його, але й знала, що
©© сестра в первих, гетьманша, з малим синком Остапком зосталася в
Чигиринi. Маринка прожогом кинулась з хати надвiр, перебiгла город попiд
окопом, вскочила в гущавину садка i сiла в кущах, зата©вши дух. й було
видко, як люди йшли з гори, як перелазили внизу садка через тини i пiрнали
в гущавину садка. Маринка почула тихий гомiн, побачила жеврiючi люльки
через листя та гiлля. Вона насторочила вуха i почала прислухатись.
- Яз старими козаками засяду коло мосту в садках за частоколом, - почав
гомонiти старий Демко. - Юрась та Сiрко з запорожцями будуть iти в Чигирин
через два мости на Тясминi, а Брюховецький зайде з другого боку Чигирина
згори, кинеться на гору i вiзьме твердиню. Я з старими засяду за
частоколом, i як тiльки вийдуть нiмцi, та шляхтичi, та козаки, вiрнi
Виговському, до мостiв, щоб обороняти мости, ми вискочимо з-за частоколу i
вдаримо на виговцiв з потилицi.