Страница:
тiткою, вибачай нам, дорогий дядьку, трохи заспали. Певно, пане Йване, ти
вже голодний?
- Спасибi вам! Поснiдаю з добрим апетитом, - обiзвався Виговський, i
вони пiшли в столову кiмнату, де Павлина Рудницька ждала ©х з снiданком.
Пiсля снiдання Виговський вийшов з Стеткевичем в залу i приступив
просто до дiла, оповiстивши, що вiн свата його небогу i що небога вже
дала йому сво слово ще в Ки вi.
- Я вже перечув про тво сватання i через Павловську, i через князiв
Любецьких. Я догадався, чого ти забився в таку далеч, в Мокрани. Але скажу
тобi, пане генеральний писарю, що з твого сватання нiчого не вийде. I я, i
моя рiдня, порадившись, постановили не видавати Олесi за тебе замiж.
- Чому ж так, шановний пане добродiю? Я люблю панну Стеткевичiвну, i
вона мене любить...
- То що ж! Шляхтянка, та ще й високого роду, козаковi не пара. Шукай
собi, пане Виговський, козачки, гарно©, простенько©, хазяйновито©. В вас
простi звича©, в вас простацька обстава, в вас вiйськове мiсто,
неспокiйне, як вiйськовий табiр серед степу в час вiйни. Не хочемо ми
видавати за тебе нашо© небоги. Вона iншого роду, звикла до iншо© обстави,
до iншого товариства. Погано, погано буде ©й в вас.
- Чого ж погано? Я чоловiк з достатком. Маю добрi доходи. Посланцi з
усяких держав надаряють мене багатими подарунками. Обставу панна Олена
заведе в мене, яка ©й буде до вподоби.
- Нi, нi, нi! Погано, пане писарю! Погано для не© буде! Iншi люди, iнше
суспiльство, iншi звича©, iнше в вас усе. Вона занудиться в вашому
Чигиринi.
Слуга попросив Стеткевича вийти на двiр до економа, котрий прийшов до
його по дiлу. Старий Стеткевич вийшов з зали. В той час Олеся вскочила в
залу i почала розпитувати в Виговського, що одповiдав йому старий дядько.
- Те, що й Любецькi: не видамо! Погано в вас буде для не©, та й годi.
Зна те що, Олесю! Як тiльки я ви©ду конем з двору, ви звелiть осiдлати
собi коня та й ви©жджайте з двору в гай нiби на прогуляння. Я вас ждатиму
в гаю. Побiжимо на конях до Ки ва та й повiнча мось, бо я бачу, що уся
ваша значна рiдня йде проти мене. Ще мушу вам сказати от що. Гетьман вже
слабу й швидко помре; його син Юрiй ще молодий хлопець. Тим часом, поки
Юрiй скiнчить науку в Ки©вськiй колегi©, козаки виберуть мене за гетьмана.
Будете гетьманшею!
- Я згодна! - промовила Олеся. - Сяду на коня, як тiльки дядько засяде
за сво© соцiнiанськi книжки в кабiнетi, i дожену вас. При©демо до тiтки
Павловсько© та й повiнча мось, - сказала Олеся, подаючи руку Виговському.
- Нема чого вважати на мою рiдню, бо через не© я нiколи не пiду замiж.
Виговський обняв i гаряче поцiлував Олесю. Олеся почервонiла, але на ©©
виду, в очах ясно виявилась смiливiсть i завзятiсть сливе козацька.
- Я напевно знаю, що моя рiдня буде противитись нашому шлюбовi i нiколи
не згодиться на його. Я ви©ду слiдком за вами, нiби на прогуляння. Нiхто
не зверне на мене уваги, бо я часто сама гуляю конем по гаях кругом села,
- сказала Олеся.
Виговський звелiв осiдлати свого коня i почав прощатись з старим
кальвiнiстом.
- Вибачай менi, шановний добродiю, що я не згоджуюсь оддати тобi в
козацькi руки Олесю. Попроща мось i розiйдемось з миром i ласкою, -
промовив старий Стеткевич на прощаннi.
Вийшла й Олеся, i ©© тiтка Павлина i розпрощались з Виговським. Як
добра господиня, Павлина винесла в торбинi гостевi на дорогу харчi: печену
тетерю, паляницю, пироги й мнишики i прив'язала торбину до сiдла.
- Будете ©хати нашими пущами день i не вглядите нi одного села, нiгде
не знайдете й шматка хлiба. Споживайте на здоров'я та й мене згадуйте, -
сказала Павлина, втираючи сльози.
Олеся вже сказала тiтцi, що вона ви©де з дому i наздожене Виговського,
а потiм повiнча ться з ним в Ки вi.
- Ото й добре зробиш! Якби я була так зробила, як мене хотiв мiй жених
викрасти в батька, я була б ввесь вiк щаслива, - сказала Павлина. - Тiльки
буде менi жаль за тобою, Олесю! Тепер я зостанусь сама з старим паном
Христофором, а вiй вже мене нiчим не розважить. Ох, горенько менi!
Перегодя, як Виговський ви©хав з двору, а старий Стеткевич засiв за
книжки, Олеся послала тiтку, щоб вона звелiла конюховi осiдлати коня для
по©здки по гаях. Незабаром кiнь стояв в дворi осiдланий. Олеся впала на
плече тiтцi Павлинi i заплакала. Павлина залилась слiзьми.
Олеся перебiгла через сiнцi, скочила на коня i тихенько промовила:
- Тiтко! Я й не тiкаю з дому; я просто ©ду без дозволу дядька до Ки ва,
до тiтки Павловсько©. Прощайте! Прощайте!
Олеся помаленьку ви©хала з двору, поволi об'©хала тiк, а як тiльки вона
в'©хала в гай мiж рiдкi дуби, тодi торкнула коня острогами. Гарячий кiнь
полетiв, нiби стрiла, тiльки дуби замигали в очах в Олесi. Вона оглянулась
i кинула очима на зчорнiлий старий палац, що миготiв мiж дубами та липами,
вглядiла високi виводи, тонкi криничанi журавлi, i ©© взяв за серце жаль.
й не шкода було суворого дядька, котрий обрид ©й сво ю мораллю та
вчiнням; ©й було жаль за тiткою Павлиною, доброю, веселою, красномовною та
говорючою, котра розважала ©© зимнi- ми вечорами оповiданнями то про
святих, то про нiмецьких рицарiв. Олеся згадала, що тiтка зосталась нiби
сиротою, i важко зiтхнула.
"Прощай, старе батькiвське гнiздо! Чи доведеться менi ще побувати в
тобi? А може, я не переступлю через тво© пороги й довiку? Тепер на Укра©нi
життя крутиться i клекотить, як вода в чортори©. Може, й мене вхопить той
вихор i закрутить мене й мою долю", - думала Олеся, летячи на комi томiж
соснами, ©© брала нетерплячка як можна швидше наздогнати Виговського.
Чогось ©й здавалось, що вона його не дожене, не знайде в густих гаях i
вернеться в старий палац.
Але швидко мiж зеленою лiщиною заманячiв кунтуш, заблищали на сонцi
золотi позументи. З-за кущiв виглядала кiнська голова з гострими
настороченими вухами; мiж зеленим листом зачервонiв вершок козацько©
шапки. Виговський вглядiв Олесю i вискочив з-за лiщини.
- Тепер нехай нас Бог напутить в дорогу на наше щастя! - промовив
Виговський i поскакав конем поруч з Олесею.
- Але зна ш що, коханий пане Йване? Мiй дядько не такий тихий та
спокiйний, як тобi зда ться. В йому часами пробурку ться давня вiдвага й
завзятiсть укра©нського шляхтича. Як тiльки вiн розшолопа , де я дiлась,
вiн посадить на коней з десять хлопiв i випустить оцю вовчу зграю
навздогiнцi за нами. Нам треба збочити з простого шляху i братись
манiвцями та об'©здками, - промовила Олеся.
- Отже ж, твоя й правда, кохана Олесю. Ти тут зна ш усi шляхи й стежки.
Веди мене, правуй мною, а я буду скакати слiдком за тобою.
Олеся збочила на вузький лiсовий шляшок, неначе прорубаний через молодi
рiвнi сосни. Гарячий дух сосни й живицi, здоровий i бадьорячий, вдарив з
сосново© алейки, як з натоплено© печi, аж забивав дух. Олеся скакала
попереду. Виговський летiв слiдком за нею.
Довго вони ©хали цим лiсовим шляшком, неначе тунелем, i незабаром
ви©хали на чималу в'©жджену дорогу. Довго вони ©хали цi ю дорогою, i вже
сонце звернуло з пiвдня, як вони прибились до чималого хутора серед лiсу.
В хуторi жила сама за себе ходачкова шляхта.
- А що, кохана Олесю? Чи не розбила тебе дорога? Чи не важко тобi буде
вандрувати на конi в далеку дорогу?
- Буде важко, бо я не козак. Я вже почуваю себе втомленою i розбитою, -
обiзвалась з сiдла Олеся.
- Я так i думав. Пошукаю я в цьому присiлку якого шляхтича, котрий ма
коненята. Наймемо пiдводу, коли можна буде, припряжемо сво© конi i так
до©демо до Ки ва, - сказав Виговський i побiг конем до хутора.
Олеся скочила з коня i лягла на травi пiд дубом, держачи коня за
поводи. Кiнь щипав низьку траву i прихкав, обертаючи голову до Олесi.
Олеся встала, прив'язала коня до молодого граба i знов лягла пiд дубом,
поклавши голову на обрубок колодки, що валявся на травi. Олеся втомилась
од незвичайно© для не© далеко© промашки верхом на конi. Вона простяглася
на ввесь свiй зрiст, потяглася разiв зо два i лежала нерушно, дивлячись
вгору на розкiшне старе гiлля столiтнього дуба. Молода панна почувала, як
помаленьку розливався по ©© нервах спокiй. Ще нiколи на сво му вiку вона
не почувала себе такою радiсною, навiть щасливою. й здавалось, що вона
серед зеленого гаю та борiв стала вольною, як повiтря, що усi перетичини,
усi намагання значно© рiднi далеко десь зостались позад не©, що вони вже
щезли навiк i вже нiхто не буде чiплятись до не© з сво ю порадою, вже
нiхто не насмiлиться розлучити ©© з милим. Вона пiдвела очi вгору i
задивилась на повирiзуваний в зубцi дубовий лист, на клаптики синього, як
бiрюза, неба, що блищало помiж темно-зеленим листом. Глянула вона на луг,
i зелений луг неначе засмiявся до не©. © тiшила i сиза далечiнь густого
бору, i старi дуплинястi корчакуватi сосни, що росли осторонь на зелених
луках i, неначе калiки, повипинали покрученi на всi боки товстi
червонуватi гiлки.
"Який гарний Божий свiт! Як легко, як весело менi на душi! Я тут
вольна, як пташка в лiсi", - подумала Олеся, потягаючись на травi.
Виговський вертався уличкою хутора з двома шляхтичами, ввесь блискучий,
чудово убраний, облитий свiтом гарячого сонця, серед зеленого гаю, як
давнiй рицар, про котрого тiтка Павлина часто оповiдала ©й зимнiми
вечорами. Олеся здалеку милувалась його рiвним станом, рiвною фiгурою, i,
як вiн наблизився до не©, вона задивилась на його яснi блискучi очi.
"Якi розумнi в його очi! Ой, правду вiн каже, що буде гетьманом на
Укра©нi. Його очi говорять менi це. Буду я гетьманшею!"
I гордовита, i честолюбна душа Олесина нiби заграла од радостi й щастя.
Для не© нiби в одну мить десь зник зелений гай, зникла сиза далечiнь
борiв, зникла уся поезiя лiсу. В думках ©© мрiло, як пишне ся во того
ясного дня, гетьманство, слава, повага, блиск високого становища, котрий
затiнить i князiв Любецьких, i князiв Соломирецьких, неприхильних до ©©
милого.
- От я i пiдводу знайшов! - промовив Виговський, сiдаючи на травi коло
Олесi. - А вже б час нам i попо©сти. Спасибi тiтцi, що прив'язала менi до
сiдла торбу з харчами.
I Виговський звелiв козаковi одв'язати i принести ту торбу. Вiн вийняв
печену тетерю, паляницю й сiль, покраяв усе на шматочки. Олеся розстелила
хусточку i поскладала харч на хусточку. Шляхтич поставив на травi глечик
молока й два кухлики. I здорова, молода Олеся пообiдала з таким смаком, з
яким вона нiколи не обiдала в палацi свого батька.
Попо©вши всмак, Виговський велiв шляхтичевi лагодитись в дорогу. Вiз
був простий, труський. Шляхтич поклав у вiз два кулi, а на кулi наклав
соломи i переплiв ©х зверху ликами. Виговський припрiг свого коня, а
Олесиного привязав до воза ззаду. Шляхтич сiв за погонича, i вiз покотився
швидко по втертiй лiсовiй дорозi до Ки ва.
Знов повився полiський бакаюватий шлях через яри та луки, через густi
сосновi лiси. Сонце стало на вечiрньому прузi, як вони в'©хали в чимале
село Микитяни. В кiнцi села стояв пусткою палац якогось дiдича; дiдич,
очевидячки, був католик i мусив покинути свою ма тнiсть. В палацi всi
вiкна були повибиванi, всi дверi повиламуванi, все добро рознесене. Олеся
глянула на той палац, на те спустошення i ©й стало важко на душi.
Не встигли вони в'©хати в село, як од корчми рушили до ©х воза чоловiки
i спинили конi, вхопивши за гнуздечки.
- А чого вам од нас треба, люди добрi? - спитав Виговський.
- А того треба, що вам не слiд сюди вертатись! - обiзвався понуро один
чоловiк.
Селяни, вглядiвши вiз, на котрому ©хали пани, почали сходитись i
поставали кругом воза. Декотрi чоловiки вибiгли з дрючками. Олеся мовчки
поглядала на ту громаду, i в не© в душi похололо.
- Отже ж, це яхнянський дiдич! й-богу вiн! Це вiн верта ться з Польщi
в сво село, - обiзвався один чоловiк.
- Та я не яхнянський дiдич! Я козак, я з козацько© старшини! - крикнув
сердито Виговський. - Поганяй далi, вiзниче!
- Ба, не поганяй-бо! Далi, пане, не по©деш, а назад то, може, й
вернешся, коли ще про тебе не довiдаються яхняни, тво© давнi панщаннi, -
промовив один чоловiк.
- Це давнiй яхнянський дiдич, а то його жiнка! А коли не вiн, то його
брат, бо дуже скинувся на його, - промовив один дiд. - Не пускаймо його в
Яхни! дь собi, пане, назад до Польщi, коли тобi шкода сво © голови.
- Що це вам прийшло на думку, що я яхнянський дiдич? Дивiться, на менi
козацький жупан, козацька шапка! Чого це ви до мене причепилися?
- А чи то ж велика труднацiя надягти на себе козацький убiр та й
проскочити в Яхни? Бог тебе зна ! Повертай назад! Гетьман Богдан погано
вчинив, що умовився з королем повертати католицьких панiв в ма тностi i
запрягати людей до панщини, - гомонiв старий дiд.
- Та тепер вже не польський король пану на Укра©нi, а московський цар,
бо гетьман i козаки присягли на пiдданство царевi, а цар вже не дозволить
вертатись католицьким панам в ©х села та палаци на Укра©нi, - обiзвався
Виговський.
- А Бог його святий зна i Ми про це нiчого не чули, нiчого не зна мо, а
тiльки зна мо про те, що польськi пани повертаються з Польщi i неволять
людей, силують робити панщину, - промовив дiд.
- Та бреше вiн, оцей пан! Це вiн хоче вибрехатись! Це той, коли чули,
люди добрi, що, було, за сво©ми панщанними людьми ходить на полi з
рушницею та неслухняних пiдстрелю кулями, ©й же богу, вiн! Дрючками його!
дрючками! Не ймiть йому вiри! - гукав один здоровий чолов'яга, очевидячки,
завзятий ворог панiв. - Повертай назад, вражий сину, з сво ю панi ю, бо
тут тобi буде й кiнець! Бач, яких баских коней веде з Варшави! А скiльки
начiпляв на себе зодота!
I чолов'яга замахнувся на Виговського товстим дрючком. Олеся сидiла нi
жива нi мертза. Вона стала жовта, як вiск,
- Оце яка напасть трапилась менi в дорозi! Мене жде в Чигиринi гетьман,
а тут тобi на!.. Люди добрi, везiть мене до священика! Священик вам скаже,
що я за людина, - сказав Виговський.
- То й повезiм! - обiзвався один дiд, очевидячки, здатливий i не лихий
чоловiк.
Шляхтич погнав конi до двору священика, за возом рушила громада з
дрючками. На щастя Виговського, батюшка й справдi вгадав, що Виговський з
козацько© старшини. Виговський сказав йому, хто вiн такий. Батюшка
вернувся в хату, накинув пiтрахиль, взяв в руки хрест, вийшов з хати i
стрiв Виговського як значну особу, на порозi хати. Громада поздiймала
шапки. Виговський i Олеся поцiлували хреста i батюшку в руку.
- Еге, високоповажний генеральний писарю, нашi хлопи, нетямущi
полiщуки, вважали тебе за католика дiдича i стрiли тебе як ворога? -
промовив батюшка.
- Так, це правда, панотче! Трохи не почастували отими дреколiями, а
менi не пойняли вiри, що я козак. Запевнiть ©х, панотче, що ви бачили мене
не раз в Ки вi, бо й ви менi щось на примiтi, - сказав Виговський.
- Прошу ж до мо © хати! - прохав батюшка. Олеся так i шугнула в дверi,
неначе спасаючись од нагло© смертi; за нею слiдком вступив в сiни i
Виговський. Вона вбiгла в свiтлицю i, сливе непритомна, не сiла, а впала
на стiлець. Батюшка оповiстив громадi, хто був при©жджий козак. Громада,
похиливши голови, рушила з двору.
Переночувавши в тiснiй простiй хатi сiльського панотця, Виговський з
Олесею до©хали потiм без пригод до Ки ва i за©хали до двору тiтки Якилини
Павловсько©. Павловська вибiгла в двiр i зараз догадалась про все. Вона
була рада цьому випадковi, як сво му щастю.
- Еге, це ви вдвох ви©хали з Мокран? Я вгадую, що не Христофор
Стеткевич пустив вас самохiть з дому: ви самi пустили себе. Еге? - питала
Якилина Павловська, осмiхаючись.
- Та еге ж! - обiзвався Виговський, обтрушуючи солому з свого дорогого
кунтуша та з Олесино© одежi. - Мусила Олеся саму себе пустити до Ки ва,
коли iншi не пускали.
- Прошу ж до господи! Повечеряйте та й одпочивайте, бо ви, мабуть, i
здорожились, i од голоду та втоми перепались, - говорила Якилина.
Добре одпочивши, Виговський пiшов ночувати до старого встафiя
Виговського i зараз таки пiсля снiданку побiг конем на Подiл годити
вiнчання в одного панотця. Вiн ви©хав з двору, а до Якилини Павловсько©
зараз нагодилась княгиня Любецька, ще й привела з собою свою родичку, панi
Суходольську, вже зовсiм покатоличену i сполячену. Недаремно Олеся думала,
що нiхто в Ки вi й не догаду ться про ©© при©зд до Ки ва вкупi з
Виговським. В той час, як вони ©хали улицею, ©х углядiв дворецький князя
Любецького; вглядiв вiн i Олесю, котра сидiла на возi поплiч з Виговським.
Як добрий навиглядач, ще й до того цiкавий, вiн пiшов до княгинi Любецько©
i розказав ©й про цей випадок, зовсiм незвичайний. Княгиня зараз
догадалась про все i другого дня раненько побiгла до Павловсько©, щоб
одбити од Виговського Олесю.
Олеся, поснiдавши, сiла на канапi, нiби сховавшись в куточку канапи,
пiдобгала ноги, оперлась на качалку-подушку i одпочивала. Вона почувала
себе стомленою й розбитою пiсля довго© трусько© дороги, зблiдла на виду, а
очi виявляли велику втому i збурення душi несподiваними подiями тих днiв.
Любецька i Суходольська вбiгли в свiтлицю i почали зорити очима по
закутках. Вони вглядiли Олесю в куточку здорово©, неначе ясла, софи.
Для Олесi цей раннiй вiзит був такий непри мний, що вона аж скривилась
i трохи не заплакала. Вона трохи була вже задрiмала; ©й так було гарно та
спокiйно в тишi, в закуточку широко© софи. Золотi мрi© ро м лiтали нiби
перед ©© очима, як бджоли на сонцi в пасiцi. Вона все думала про свого
коханого, уявляла собi його вид, його очi, тiшилась мрiями про сво будуще
високе становище гетьманшi, першо© особи на Укра©нi пiсля гетьмана.
- О! А ти, Олесю, в Ки вi? - крикнула Любецька.
- О! Ти тут! Не в Мокранах? А де ж пан Христофор Стеткевич? Ти з ним
прибула сюди чи з тiткою Павлиною? - гукнула на всi кiмнати голосна панi
Суходольська.
- Я, цьоцю, прибула до Ки ва з Iваном Остаповичем Виговським, -
обiзвалась Олеся, привiтавшись до родичок i знов вгнiздившись в куток
софи.
- А то чого так? - спитала Любецька.
- А це що за диво? Панна Олеся прибула з козаком вдвох: ©хали два днi й
одну нiч через нетрi та пущi, через бори... Це диво та й годi! - гукала
Суходольська.
- I дива тут нема нiякого. Мене дядько не пускав, а менi хотiлось ©хати
до Ки ва. Не ©хати ж менi самiй в такi небезпечнi часи. Трапився добрий
чоловiк i довiз мене, спасибi йому, до Ки ва, в доброму здоров'©, - тихо
говорила Олеся.
- Щось тут ! Щось та ! Це, Олесю, неспроста ти пустилась в таку
вандрiвку з Виговським та ще й без дозволу опiкуна, - говорила Любецька.
- Ба, спроста, моя дорога цьоцю. При©хала до Ки ва в гостi та й годi, -
говорила Олеся.
- Скажи по правдi, моя дорога Олесю! Еге, ти зробила оту промашку з
Мокран з тим козаком, щоб вийти за його замiж? Еге, ти втiкла з дому? -
спитала Любецька.
- Ба, я не втiкла, крягине! Я серед ясного дня звелiла осiдлати свого
коня та й по©хала з Виговським до Ки ва. От i все! - промовила Олеся.
- Але ж ти оце прибула до Ки ва, щоб повiнчатись з Виговським, нi в
кого не питаючись? - спитала панi Суходольська.
- Я ще й сама напевно не знаю, чи буду я з Виговським шлюб брати в
Ки вi, чи й нi, - говорила з досадою Олеся, одникуючи од щирого признання.
- О, я напевно знаю, що будеш брати шлюб! - гукнула стара й криклива
Суходольська. - Чого б тобi й ©хати з Виговським вдвох в таку далечiнь?
- Що ти собi задумала, серце Олесю? Чи козак же до пари тобi? Ти
шляхтянка з дiдiв, з прадiдiв; ти з роду сенаторського й княжого, а вiн...
Хто вiн? Простий ходачковський шляхтич з села Вигова на Волинi, тепер
козак, хоч i служить за якогось там писаря при гетьманi, - репетувала
стара шляхтянка.
- Вiн, тiтко, займа високий уряд при гетьмановi, ма великi доходи;
вiн чоловiк з достатками, бо оце недавно поставив сво©м коштом
Чигиринський монастир, - тихо говорила Олеся.
- То шо з того! - репетувала княгиня Любецька. - Тебе вiн завезе мiж
козакiв та козачок. Вони тебе вберуть в сво© хлопськi стародавнi убори:
вберуть тебе в плахту та червону запаску. Тепер ти зовсiм панна, нiби щира
варшавянка, а там ти станеш мужичкою, зовсiм спростишся. Ох, горе менi
тяжке!
- Як не схочу, то мене нiхто нiгде не вбере в плахту та червону
запаску. Я таки й не думаю в не© вбиратись, Коли я при©ду в Чигирин, то
при©ду з блиском i честю, як природжена шляхтянка, як новосвiтська панi, i
такою там i зiстанусь, - гордо обiзвалась Олеся.
- Ой Боже мiй! Горенько тим нещасним сиротам! Нiхто за ними не
догляда , нiхто ©х не вихову гаразд. Ростуть на волi, як сосни в бору.
Ти, серце Олесю, сирота, не ма ш матерi; ти б послухала нас, бо ми бажа мо
тобi добра й щастя. Ти ще молода; знайдеться тобi жених мiж значними
шляхтичами укра©нськими, а може, й польськими, - говорила Суходольська й
трохи вже не проливала слiз.
- Хоч я й сирота, але не без розуму, i в кожному становищi покажу себе
i новосвiтською особою, i шляхтянкою, прихильною не до Москви, а до
Польщi. Я сама собi дам ради, коли то ще вийду за козака-шляхтича
Виговського, - тихо й спокiйно говорила Олеся.
- Ну то й давай собi ради сама! - крикнула Любецька вже спересердя.
- То й давай сама собi ради, коли нас не хочеш слухати! - репетувала
вже сердито Суходольська. - Бог з тобою, коли цура шся свого роду,
цура шся княгинi, котра стала тобi за рiдну матiр. Ходiм, сестро, додому!
- Ходiмо, сестро! Покiрливе телятко двi матки ссе, а непокiрливе i
одно© не хоче.
"Ой, коли б цi матерi швидше виходили з хати! Ой, обридли вони менi
сво ю порадою та криком!" -думала Олеся мовчки.
- Ходiм, сестро! Роби, Олесю, як зна ш, але потiм на нас не нарiкай, а
нарiкай тiльки на саму себе, - сказала Любецька i вийшла з свiтлицi,
навiть не попрощавшись з Олесею.
- Ходiм! Ат! Будемо тiльки надаремно гаяти час! Ходiм! - крикнула
Суходольська i вийшла, так само не прощаючись з Олесею.
"Слава тобi, Сотворителю! Хоч крику та усяко© поради не буду чути", -
подумала Олеся.
Увiйшла тiтка Якилина i глянула на Олесю. Олеся сидiла сердита й блiда.
- Пiшли? - спитала Якилина.
- Хвалить Бога, пiшли. Трохи не луснули з досади, - сказала Олеся.
- Пiшли порадницi, а наш порадник щось загаявся. Одначе незабаром
прилетiв на конi Виговський i сказав, що вже згодив вiнчання в одного
священика. Ввечерi Виговський i Олеся пiшли до Софiйського собору на
утреню й висповiдались, а другого дня на Подолi запричастились i
повiнчались. Щасливi й веселi вони вертались на обiд до прихильно© й
добро© тiтки Якилини Павловсько©. Якилина таки була рада, неначе вона сама
повiнчалась з Iваном Виговським. I нiхто в свiтi не спочував до
Виговського та Олесi в ©х щастi так щиро, як тiтка Якилина. Вона завсiди
була рада й вдоволена, коли ©й доводилось спарувати хлопця з молодою
панною.
Тиждень прожив Iван Остапович Виговський в Якилини Павловсько©, як у
раю, i не мiг натiшитись сво ю Олесею. Вiн неначе помолодшав, повеселiшав
i одпочивав душею i пiсля важко© вандрiвки в Мокрани, i пiсля тяганини з
Олесиною рiднею, одпочивав i од важко© канцелярсько© служби при старому
вередливому гетьманi. Але на Олесi усей той пережиток турбот окошився
нервовою хворобою, котро© не мiг навiть вгамувати сво ю ласкою та коханням
ввiчливий Виговський. I причеплива уперта рiдня, i довга тяганина з
сватанням, i несподiванi втьоки з дому од старого Стеткевича, i
несподiване, нiби крадене, вiнчання проти волi усi © рiднi - все це
окошилось на делiкатнiй i випещенiй Олесi нервовою слабiстю.
Тим часом з Чигирина до Ки ва при©хав Данило Виговський i переказав
Iвановi Остаповичу, щоб вiн зараз ©хав до Чигирина, бо всяких справ
набралось багато, i гетьман Богдан вже почав гримати на Виговського i
навiть сердитись за його дляння з сво©м шлюбом в Ки вi. Виговський доручив
догляд за Олесею тiтцi Якилинi та старому Остаповi Виговському, а сам, як
можна швидше, поспiшив до Чигирина.
Тим часом Олесина слабiсть затяглася. Вона то одужувала, трохи
поправлялась, то знов занедужувала. Виговський часто навiдувався до Олесi,
пробував по тижню й по два в домi тiтки Якилини, але боявся перевозити ©©
до Чигирина, бо вже зайшла негода, почались холоди. Олеся не любила
козакiв, з неохотою збиралася ©хати до Чигирина i, очевидячки, сама
длялась з ви©здом.
- Нехай вже моя Олеся перезиму в вас, шановна тiтко, а влiтку ми
перевеземо ©© по теплi та при теплiй сухiй годинi, щоб ©й наш Чигирин
здався кращим, - говорив Виговський до тiтки.
- То й нехай так буде. Вона в мене, як у рiдно© матерi. Я ©©
доглядатиму, як свою дитину. А не дай, Господи, вона зимою застудиться в
дорозi в тих степах та на тих степових вiтрах! Що тодi станеться з нею? -
говорила тiтка Якилина.
Тим часом настала весна, холодна та непогожа. Вже й Великдень минув, а
холоди все не минали, неначе наважились шкодити Виговському й Олесi.
Настало лiто. Олеся породила сина Юрiя.
- Знов притичина менi з Олесею! Вже й козацька старшина смi ться, що я
ховаю десь в Ки вi свою жiнку-шляхтянку i боюсь показувати ©© козакам в
Чигиринi, щоб вона не одбила ©© од мене, - говорив Виговський тiтцi
Якилинi.
IV
Як тiльки гетьман Богдан Хмельницький оддав Укра©ну в пiдданство
московському царевi, цар Олексiй оповiстив Польщi вiйну. Богдан тiльки й
бажав того: в його давно була думка одняти од Польщi ще Волинь за Горинню
та Галичину, прилучити цей край до Укра©ни i зiбрати докупи ввесь
укра©нський народ. Богдан ще перед тим, як мав вiддати Укра©ну в
пiдданство московському царевi, приговорив собi спiльника, шведського
короля Карла Густава. Вiн посилав листи до Карла Густава через двох
шведiв, польських офiцерiв, взятих в полон в дрижипольськiй битвi з
поляками, i намовляв його постановити спiлку з козаками, щоб воювати
Польщу. Шведський король послав до Богдана свого посла генерала Вiльгельма
Карлуса з подарунками та грамотою. Богдан постановив умову з королем вкупi
воюватись з поляками i не ставити миру з ними без обопiльно© згоди. Вiн
переслав через Карлуса грамоту й подарунки: тро турецьких коней з багатою
збру ю, три янчарки, три буйволячi роги i три козацькi кунтушi з вишневого
оксамиту, обкладенi перлами та золотом.
Московське вiйсько 1654 року вступило в Бiлу Русь. За вiйськом
незабаром прибув сам цар. Богдан послав на пiдмогу царевi три козацькi
полки пiд приводом нiжинського полковника Василя Золотаренка з правами
вже голодний?
- Спасибi вам! Поснiдаю з добрим апетитом, - обiзвався Виговський, i
вони пiшли в столову кiмнату, де Павлина Рудницька ждала ©х з снiданком.
Пiсля снiдання Виговський вийшов з Стеткевичем в залу i приступив
просто до дiла, оповiстивши, що вiн свата його небогу i що небога вже
дала йому сво слово ще в Ки вi.
- Я вже перечув про тво сватання i через Павловську, i через князiв
Любецьких. Я догадався, чого ти забився в таку далеч, в Мокрани. Але скажу
тобi, пане генеральний писарю, що з твого сватання нiчого не вийде. I я, i
моя рiдня, порадившись, постановили не видавати Олесi за тебе замiж.
- Чому ж так, шановний пане добродiю? Я люблю панну Стеткевичiвну, i
вона мене любить...
- То що ж! Шляхтянка, та ще й високого роду, козаковi не пара. Шукай
собi, пане Виговський, козачки, гарно©, простенько©, хазяйновито©. В вас
простi звича©, в вас простацька обстава, в вас вiйськове мiсто,
неспокiйне, як вiйськовий табiр серед степу в час вiйни. Не хочемо ми
видавати за тебе нашо© небоги. Вона iншого роду, звикла до iншо© обстави,
до iншого товариства. Погано, погано буде ©й в вас.
- Чого ж погано? Я чоловiк з достатком. Маю добрi доходи. Посланцi з
усяких держав надаряють мене багатими подарунками. Обставу панна Олена
заведе в мене, яка ©й буде до вподоби.
- Нi, нi, нi! Погано, пане писарю! Погано для не© буде! Iншi люди, iнше
суспiльство, iншi звича©, iнше в вас усе. Вона занудиться в вашому
Чигиринi.
Слуга попросив Стеткевича вийти на двiр до економа, котрий прийшов до
його по дiлу. Старий Стеткевич вийшов з зали. В той час Олеся вскочила в
залу i почала розпитувати в Виговського, що одповiдав йому старий дядько.
- Те, що й Любецькi: не видамо! Погано в вас буде для не©, та й годi.
Зна те що, Олесю! Як тiльки я ви©ду конем з двору, ви звелiть осiдлати
собi коня та й ви©жджайте з двору в гай нiби на прогуляння. Я вас ждатиму
в гаю. Побiжимо на конях до Ки ва та й повiнча мось, бо я бачу, що уся
ваша значна рiдня йде проти мене. Ще мушу вам сказати от що. Гетьман вже
слабу й швидко помре; його син Юрiй ще молодий хлопець. Тим часом, поки
Юрiй скiнчить науку в Ки©вськiй колегi©, козаки виберуть мене за гетьмана.
Будете гетьманшею!
- Я згодна! - промовила Олеся. - Сяду на коня, як тiльки дядько засяде
за сво© соцiнiанськi книжки в кабiнетi, i дожену вас. При©демо до тiтки
Павловсько© та й повiнча мось, - сказала Олеся, подаючи руку Виговському.
- Нема чого вважати на мою рiдню, бо через не© я нiколи не пiду замiж.
Виговський обняв i гаряче поцiлував Олесю. Олеся почервонiла, але на ©©
виду, в очах ясно виявилась смiливiсть i завзятiсть сливе козацька.
- Я напевно знаю, що моя рiдня буде противитись нашому шлюбовi i нiколи
не згодиться на його. Я ви©ду слiдком за вами, нiби на прогуляння. Нiхто
не зверне на мене уваги, бо я часто сама гуляю конем по гаях кругом села,
- сказала Олеся.
Виговський звелiв осiдлати свого коня i почав прощатись з старим
кальвiнiстом.
- Вибачай менi, шановний добродiю, що я не згоджуюсь оддати тобi в
козацькi руки Олесю. Попроща мось i розiйдемось з миром i ласкою, -
промовив старий Стеткевич на прощаннi.
Вийшла й Олеся, i ©© тiтка Павлина i розпрощались з Виговським. Як
добра господиня, Павлина винесла в торбинi гостевi на дорогу харчi: печену
тетерю, паляницю, пироги й мнишики i прив'язала торбину до сiдла.
- Будете ©хати нашими пущами день i не вглядите нi одного села, нiгде
не знайдете й шматка хлiба. Споживайте на здоров'я та й мене згадуйте, -
сказала Павлина, втираючи сльози.
Олеся вже сказала тiтцi, що вона ви©де з дому i наздожене Виговського,
а потiм повiнча ться з ним в Ки вi.
- Ото й добре зробиш! Якби я була так зробила, як мене хотiв мiй жених
викрасти в батька, я була б ввесь вiк щаслива, - сказала Павлина. - Тiльки
буде менi жаль за тобою, Олесю! Тепер я зостанусь сама з старим паном
Христофором, а вiй вже мене нiчим не розважить. Ох, горенько менi!
Перегодя, як Виговський ви©хав з двору, а старий Стеткевич засiв за
книжки, Олеся послала тiтку, щоб вона звелiла конюховi осiдлати коня для
по©здки по гаях. Незабаром кiнь стояв в дворi осiдланий. Олеся впала на
плече тiтцi Павлинi i заплакала. Павлина залилась слiзьми.
Олеся перебiгла через сiнцi, скочила на коня i тихенько промовила:
- Тiтко! Я й не тiкаю з дому; я просто ©ду без дозволу дядька до Ки ва,
до тiтки Павловсько©. Прощайте! Прощайте!
Олеся помаленьку ви©хала з двору, поволi об'©хала тiк, а як тiльки вона
в'©хала в гай мiж рiдкi дуби, тодi торкнула коня острогами. Гарячий кiнь
полетiв, нiби стрiла, тiльки дуби замигали в очах в Олесi. Вона оглянулась
i кинула очима на зчорнiлий старий палац, що миготiв мiж дубами та липами,
вглядiла високi виводи, тонкi криничанi журавлi, i ©© взяв за серце жаль.
й не шкода було суворого дядька, котрий обрид ©й сво ю мораллю та
вчiнням; ©й було жаль за тiткою Павлиною, доброю, веселою, красномовною та
говорючою, котра розважала ©© зимнi- ми вечорами оповiданнями то про
святих, то про нiмецьких рицарiв. Олеся згадала, що тiтка зосталась нiби
сиротою, i важко зiтхнула.
"Прощай, старе батькiвське гнiздо! Чи доведеться менi ще побувати в
тобi? А може, я не переступлю через тво© пороги й довiку? Тепер на Укра©нi
життя крутиться i клекотить, як вода в чортори©. Може, й мене вхопить той
вихор i закрутить мене й мою долю", - думала Олеся, летячи на комi томiж
соснами, ©© брала нетерплячка як можна швидше наздогнати Виговського.
Чогось ©й здавалось, що вона його не дожене, не знайде в густих гаях i
вернеться в старий палац.
Але швидко мiж зеленою лiщиною заманячiв кунтуш, заблищали на сонцi
золотi позументи. З-за кущiв виглядала кiнська голова з гострими
настороченими вухами; мiж зеленим листом зачервонiв вершок козацько©
шапки. Виговський вглядiв Олесю i вискочив з-за лiщини.
- Тепер нехай нас Бог напутить в дорогу на наше щастя! - промовив
Виговський i поскакав конем поруч з Олесею.
- Але зна ш що, коханий пане Йване? Мiй дядько не такий тихий та
спокiйний, як тобi зда ться. В йому часами пробурку ться давня вiдвага й
завзятiсть укра©нського шляхтича. Як тiльки вiн розшолопа , де я дiлась,
вiн посадить на коней з десять хлопiв i випустить оцю вовчу зграю
навздогiнцi за нами. Нам треба збочити з простого шляху i братись
манiвцями та об'©здками, - промовила Олеся.
- Отже ж, твоя й правда, кохана Олесю. Ти тут зна ш усi шляхи й стежки.
Веди мене, правуй мною, а я буду скакати слiдком за тобою.
Олеся збочила на вузький лiсовий шляшок, неначе прорубаний через молодi
рiвнi сосни. Гарячий дух сосни й живицi, здоровий i бадьорячий, вдарив з
сосново© алейки, як з натоплено© печi, аж забивав дух. Олеся скакала
попереду. Виговський летiв слiдком за нею.
Довго вони ©хали цим лiсовим шляшком, неначе тунелем, i незабаром
ви©хали на чималу в'©жджену дорогу. Довго вони ©хали цi ю дорогою, i вже
сонце звернуло з пiвдня, як вони прибились до чималого хутора серед лiсу.
В хуторi жила сама за себе ходачкова шляхта.
- А що, кохана Олесю? Чи не розбила тебе дорога? Чи не важко тобi буде
вандрувати на конi в далеку дорогу?
- Буде важко, бо я не козак. Я вже почуваю себе втомленою i розбитою, -
обiзвалась з сiдла Олеся.
- Я так i думав. Пошукаю я в цьому присiлку якого шляхтича, котрий ма
коненята. Наймемо пiдводу, коли можна буде, припряжемо сво© конi i так
до©демо до Ки ва, - сказав Виговський i побiг конем до хутора.
Олеся скочила з коня i лягла на травi пiд дубом, держачи коня за
поводи. Кiнь щипав низьку траву i прихкав, обертаючи голову до Олесi.
Олеся встала, прив'язала коня до молодого граба i знов лягла пiд дубом,
поклавши голову на обрубок колодки, що валявся на травi. Олеся втомилась
од незвичайно© для не© далеко© промашки верхом на конi. Вона простяглася
на ввесь свiй зрiст, потяглася разiв зо два i лежала нерушно, дивлячись
вгору на розкiшне старе гiлля столiтнього дуба. Молода панна почувала, як
помаленьку розливався по ©© нервах спокiй. Ще нiколи на сво му вiку вона
не почувала себе такою радiсною, навiть щасливою. й здавалось, що вона
серед зеленого гаю та борiв стала вольною, як повiтря, що усi перетичини,
усi намагання значно© рiднi далеко десь зостались позад не©, що вони вже
щезли навiк i вже нiхто не буде чiплятись до не© з сво ю порадою, вже
нiхто не насмiлиться розлучити ©© з милим. Вона пiдвела очi вгору i
задивилась на повирiзуваний в зубцi дубовий лист, на клаптики синього, як
бiрюза, неба, що блищало помiж темно-зеленим листом. Глянула вона на луг,
i зелений луг неначе засмiявся до не©. © тiшила i сиза далечiнь густого
бору, i старi дуплинястi корчакуватi сосни, що росли осторонь на зелених
луках i, неначе калiки, повипинали покрученi на всi боки товстi
червонуватi гiлки.
"Який гарний Божий свiт! Як легко, як весело менi на душi! Я тут
вольна, як пташка в лiсi", - подумала Олеся, потягаючись на травi.
Виговський вертався уличкою хутора з двома шляхтичами, ввесь блискучий,
чудово убраний, облитий свiтом гарячого сонця, серед зеленого гаю, як
давнiй рицар, про котрого тiтка Павлина часто оповiдала ©й зимнiми
вечорами. Олеся здалеку милувалась його рiвним станом, рiвною фiгурою, i,
як вiн наблизився до не©, вона задивилась на його яснi блискучi очi.
"Якi розумнi в його очi! Ой, правду вiн каже, що буде гетьманом на
Укра©нi. Його очi говорять менi це. Буду я гетьманшею!"
I гордовита, i честолюбна душа Олесина нiби заграла од радостi й щастя.
Для не© нiби в одну мить десь зник зелений гай, зникла сиза далечiнь
борiв, зникла уся поезiя лiсу. В думках ©© мрiло, як пишне ся во того
ясного дня, гетьманство, слава, повага, блиск високого становища, котрий
затiнить i князiв Любецьких, i князiв Соломирецьких, неприхильних до ©©
милого.
- От я i пiдводу знайшов! - промовив Виговський, сiдаючи на травi коло
Олесi. - А вже б час нам i попо©сти. Спасибi тiтцi, що прив'язала менi до
сiдла торбу з харчами.
I Виговський звелiв козаковi одв'язати i принести ту торбу. Вiн вийняв
печену тетерю, паляницю й сiль, покраяв усе на шматочки. Олеся розстелила
хусточку i поскладала харч на хусточку. Шляхтич поставив на травi глечик
молока й два кухлики. I здорова, молода Олеся пообiдала з таким смаком, з
яким вона нiколи не обiдала в палацi свого батька.
Попо©вши всмак, Виговський велiв шляхтичевi лагодитись в дорогу. Вiз
був простий, труський. Шляхтич поклав у вiз два кулi, а на кулi наклав
соломи i переплiв ©х зверху ликами. Виговський припрiг свого коня, а
Олесиного привязав до воза ззаду. Шляхтич сiв за погонича, i вiз покотився
швидко по втертiй лiсовiй дорозi до Ки ва.
Знов повився полiський бакаюватий шлях через яри та луки, через густi
сосновi лiси. Сонце стало на вечiрньому прузi, як вони в'©хали в чимале
село Микитяни. В кiнцi села стояв пусткою палац якогось дiдича; дiдич,
очевидячки, був католик i мусив покинути свою ма тнiсть. В палацi всi
вiкна були повибиванi, всi дверi повиламуванi, все добро рознесене. Олеся
глянула на той палац, на те спустошення i ©й стало важко на душi.
Не встигли вони в'©хати в село, як од корчми рушили до ©х воза чоловiки
i спинили конi, вхопивши за гнуздечки.
- А чого вам од нас треба, люди добрi? - спитав Виговський.
- А того треба, що вам не слiд сюди вертатись! - обiзвався понуро один
чоловiк.
Селяни, вглядiвши вiз, на котрому ©хали пани, почали сходитись i
поставали кругом воза. Декотрi чоловiки вибiгли з дрючками. Олеся мовчки
поглядала на ту громаду, i в не© в душi похололо.
- Отже ж, це яхнянський дiдич! й-богу вiн! Це вiн верта ться з Польщi
в сво село, - обiзвався один чоловiк.
- Та я не яхнянський дiдич! Я козак, я з козацько© старшини! - крикнув
сердито Виговський. - Поганяй далi, вiзниче!
- Ба, не поганяй-бо! Далi, пане, не по©деш, а назад то, може, й
вернешся, коли ще про тебе не довiдаються яхняни, тво© давнi панщаннi, -
промовив один чоловiк.
- Це давнiй яхнянський дiдич, а то його жiнка! А коли не вiн, то його
брат, бо дуже скинувся на його, - промовив один дiд. - Не пускаймо його в
Яхни! дь собi, пане, назад до Польщi, коли тобi шкода сво © голови.
- Що це вам прийшло на думку, що я яхнянський дiдич? Дивiться, на менi
козацький жупан, козацька шапка! Чого це ви до мене причепилися?
- А чи то ж велика труднацiя надягти на себе козацький убiр та й
проскочити в Яхни? Бог тебе зна ! Повертай назад! Гетьман Богдан погано
вчинив, що умовився з королем повертати католицьких панiв в ма тностi i
запрягати людей до панщини, - гомонiв старий дiд.
- Та тепер вже не польський король пану на Укра©нi, а московський цар,
бо гетьман i козаки присягли на пiдданство царевi, а цар вже не дозволить
вертатись католицьким панам в ©х села та палаци на Укра©нi, - обiзвався
Виговський.
- А Бог його святий зна i Ми про це нiчого не чули, нiчого не зна мо, а
тiльки зна мо про те, що польськi пани повертаються з Польщi i неволять
людей, силують робити панщину, - промовив дiд.
- Та бреше вiн, оцей пан! Це вiн хоче вибрехатись! Це той, коли чули,
люди добрi, що, було, за сво©ми панщанними людьми ходить на полi з
рушницею та неслухняних пiдстрелю кулями, ©й же богу, вiн! Дрючками його!
дрючками! Не ймiть йому вiри! - гукав один здоровий чолов'яга, очевидячки,
завзятий ворог панiв. - Повертай назад, вражий сину, з сво ю панi ю, бо
тут тобi буде й кiнець! Бач, яких баских коней веде з Варшави! А скiльки
начiпляв на себе зодота!
I чолов'яга замахнувся на Виговського товстим дрючком. Олеся сидiла нi
жива нi мертза. Вона стала жовта, як вiск,
- Оце яка напасть трапилась менi в дорозi! Мене жде в Чигиринi гетьман,
а тут тобi на!.. Люди добрi, везiть мене до священика! Священик вам скаже,
що я за людина, - сказав Виговський.
- То й повезiм! - обiзвався один дiд, очевидячки, здатливий i не лихий
чоловiк.
Шляхтич погнав конi до двору священика, за возом рушила громада з
дрючками. На щастя Виговського, батюшка й справдi вгадав, що Виговський з
козацько© старшини. Виговський сказав йому, хто вiн такий. Батюшка
вернувся в хату, накинув пiтрахиль, взяв в руки хрест, вийшов з хати i
стрiв Виговського як значну особу, на порозi хати. Громада поздiймала
шапки. Виговський i Олеся поцiлували хреста i батюшку в руку.
- Еге, високоповажний генеральний писарю, нашi хлопи, нетямущi
полiщуки, вважали тебе за католика дiдича i стрiли тебе як ворога? -
промовив батюшка.
- Так, це правда, панотче! Трохи не почастували отими дреколiями, а
менi не пойняли вiри, що я козак. Запевнiть ©х, панотче, що ви бачили мене
не раз в Ки вi, бо й ви менi щось на примiтi, - сказав Виговський.
- Прошу ж до мо © хати! - прохав батюшка. Олеся так i шугнула в дверi,
неначе спасаючись од нагло© смертi; за нею слiдком вступив в сiни i
Виговський. Вона вбiгла в свiтлицю i, сливе непритомна, не сiла, а впала
на стiлець. Батюшка оповiстив громадi, хто був при©жджий козак. Громада,
похиливши голови, рушила з двору.
Переночувавши в тiснiй простiй хатi сiльського панотця, Виговський з
Олесею до©хали потiм без пригод до Ки ва i за©хали до двору тiтки Якилини
Павловсько©. Павловська вибiгла в двiр i зараз догадалась про все. Вона
була рада цьому випадковi, як сво му щастю.
- Еге, це ви вдвох ви©хали з Мокран? Я вгадую, що не Христофор
Стеткевич пустив вас самохiть з дому: ви самi пустили себе. Еге? - питала
Якилина Павловська, осмiхаючись.
- Та еге ж! - обiзвався Виговський, обтрушуючи солому з свого дорогого
кунтуша та з Олесино© одежi. - Мусила Олеся саму себе пустити до Ки ва,
коли iншi не пускали.
- Прошу ж до господи! Повечеряйте та й одпочивайте, бо ви, мабуть, i
здорожились, i од голоду та втоми перепались, - говорила Якилина.
Добре одпочивши, Виговський пiшов ночувати до старого встафiя
Виговського i зараз таки пiсля снiданку побiг конем на Подiл годити
вiнчання в одного панотця. Вiн ви©хав з двору, а до Якилини Павловсько©
зараз нагодилась княгиня Любецька, ще й привела з собою свою родичку, панi
Суходольську, вже зовсiм покатоличену i сполячену. Недаремно Олеся думала,
що нiхто в Ки вi й не догаду ться про ©© при©зд до Ки ва вкупi з
Виговським. В той час, як вони ©хали улицею, ©х углядiв дворецький князя
Любецького; вглядiв вiн i Олесю, котра сидiла на возi поплiч з Виговським.
Як добрий навиглядач, ще й до того цiкавий, вiн пiшов до княгинi Любецько©
i розказав ©й про цей випадок, зовсiм незвичайний. Княгиня зараз
догадалась про все i другого дня раненько побiгла до Павловсько©, щоб
одбити од Виговського Олесю.
Олеся, поснiдавши, сiла на канапi, нiби сховавшись в куточку канапи,
пiдобгала ноги, оперлась на качалку-подушку i одпочивала. Вона почувала
себе стомленою й розбитою пiсля довго© трусько© дороги, зблiдла на виду, а
очi виявляли велику втому i збурення душi несподiваними подiями тих днiв.
Любецька i Суходольська вбiгли в свiтлицю i почали зорити очима по
закутках. Вони вглядiли Олесю в куточку здорово©, неначе ясла, софи.
Для Олесi цей раннiй вiзит був такий непри мний, що вона аж скривилась
i трохи не заплакала. Вона трохи була вже задрiмала; ©й так було гарно та
спокiйно в тишi, в закуточку широко© софи. Золотi мрi© ро м лiтали нiби
перед ©© очима, як бджоли на сонцi в пасiцi. Вона все думала про свого
коханого, уявляла собi його вид, його очi, тiшилась мрiями про сво будуще
високе становище гетьманшi, першо© особи на Укра©нi пiсля гетьмана.
- О! А ти, Олесю, в Ки вi? - крикнула Любецька.
- О! Ти тут! Не в Мокранах? А де ж пан Христофор Стеткевич? Ти з ним
прибула сюди чи з тiткою Павлиною? - гукнула на всi кiмнати голосна панi
Суходольська.
- Я, цьоцю, прибула до Ки ва з Iваном Остаповичем Виговським, -
обiзвалась Олеся, привiтавшись до родичок i знов вгнiздившись в куток
софи.
- А то чого так? - спитала Любецька.
- А це що за диво? Панна Олеся прибула з козаком вдвох: ©хали два днi й
одну нiч через нетрi та пущi, через бори... Це диво та й годi! - гукала
Суходольська.
- I дива тут нема нiякого. Мене дядько не пускав, а менi хотiлось ©хати
до Ки ва. Не ©хати ж менi самiй в такi небезпечнi часи. Трапився добрий
чоловiк i довiз мене, спасибi йому, до Ки ва, в доброму здоров'©, - тихо
говорила Олеся.
- Щось тут ! Щось та ! Це, Олесю, неспроста ти пустилась в таку
вандрiвку з Виговським та ще й без дозволу опiкуна, - говорила Любецька.
- Ба, спроста, моя дорога цьоцю. При©хала до Ки ва в гостi та й годi, -
говорила Олеся.
- Скажи по правдi, моя дорога Олесю! Еге, ти зробила оту промашку з
Мокран з тим козаком, щоб вийти за його замiж? Еге, ти втiкла з дому? -
спитала Любецька.
- Ба, я не втiкла, крягине! Я серед ясного дня звелiла осiдлати свого
коня та й по©хала з Виговським до Ки ва. От i все! - промовила Олеся.
- Але ж ти оце прибула до Ки ва, щоб повiнчатись з Виговським, нi в
кого не питаючись? - спитала панi Суходольська.
- Я ще й сама напевно не знаю, чи буду я з Виговським шлюб брати в
Ки вi, чи й нi, - говорила з досадою Олеся, одникуючи од щирого признання.
- О, я напевно знаю, що будеш брати шлюб! - гукнула стара й криклива
Суходольська. - Чого б тобi й ©хати з Виговським вдвох в таку далечiнь?
- Що ти собi задумала, серце Олесю? Чи козак же до пари тобi? Ти
шляхтянка з дiдiв, з прадiдiв; ти з роду сенаторського й княжого, а вiн...
Хто вiн? Простий ходачковський шляхтич з села Вигова на Волинi, тепер
козак, хоч i служить за якогось там писаря при гетьманi, - репетувала
стара шляхтянка.
- Вiн, тiтко, займа високий уряд при гетьмановi, ма великi доходи;
вiн чоловiк з достатками, бо оце недавно поставив сво©м коштом
Чигиринський монастир, - тихо говорила Олеся.
- То шо з того! - репетувала княгиня Любецька. - Тебе вiн завезе мiж
козакiв та козачок. Вони тебе вберуть в сво© хлопськi стародавнi убори:
вберуть тебе в плахту та червону запаску. Тепер ти зовсiм панна, нiби щира
варшавянка, а там ти станеш мужичкою, зовсiм спростишся. Ох, горе менi
тяжке!
- Як не схочу, то мене нiхто нiгде не вбере в плахту та червону
запаску. Я таки й не думаю в не© вбиратись, Коли я при©ду в Чигирин, то
при©ду з блиском i честю, як природжена шляхтянка, як новосвiтська панi, i
такою там i зiстанусь, - гордо обiзвалась Олеся.
- Ой Боже мiй! Горенько тим нещасним сиротам! Нiхто за ними не
догляда , нiхто ©х не вихову гаразд. Ростуть на волi, як сосни в бору.
Ти, серце Олесю, сирота, не ма ш матерi; ти б послухала нас, бо ми бажа мо
тобi добра й щастя. Ти ще молода; знайдеться тобi жених мiж значними
шляхтичами укра©нськими, а може, й польськими, - говорила Суходольська й
трохи вже не проливала слiз.
- Хоч я й сирота, але не без розуму, i в кожному становищi покажу себе
i новосвiтською особою, i шляхтянкою, прихильною не до Москви, а до
Польщi. Я сама собi дам ради, коли то ще вийду за козака-шляхтича
Виговського, - тихо й спокiйно говорила Олеся.
- Ну то й давай собi ради сама! - крикнула Любецька вже спересердя.
- То й давай сама собi ради, коли нас не хочеш слухати! - репетувала
вже сердито Суходольська. - Бог з тобою, коли цура шся свого роду,
цура шся княгинi, котра стала тобi за рiдну матiр. Ходiм, сестро, додому!
- Ходiмо, сестро! Покiрливе телятко двi матки ссе, а непокiрливе i
одно© не хоче.
"Ой, коли б цi матерi швидше виходили з хати! Ой, обридли вони менi
сво ю порадою та криком!" -думала Олеся мовчки.
- Ходiм, сестро! Роби, Олесю, як зна ш, але потiм на нас не нарiкай, а
нарiкай тiльки на саму себе, - сказала Любецька i вийшла з свiтлицi,
навiть не попрощавшись з Олесею.
- Ходiм! Ат! Будемо тiльки надаремно гаяти час! Ходiм! - крикнула
Суходольська i вийшла, так само не прощаючись з Олесею.
"Слава тобi, Сотворителю! Хоч крику та усяко© поради не буду чути", -
подумала Олеся.
Увiйшла тiтка Якилина i глянула на Олесю. Олеся сидiла сердита й блiда.
- Пiшли? - спитала Якилина.
- Хвалить Бога, пiшли. Трохи не луснули з досади, - сказала Олеся.
- Пiшли порадницi, а наш порадник щось загаявся. Одначе незабаром
прилетiв на конi Виговський i сказав, що вже згодив вiнчання в одного
священика. Ввечерi Виговський i Олеся пiшли до Софiйського собору на
утреню й висповiдались, а другого дня на Подолi запричастились i
повiнчались. Щасливi й веселi вони вертались на обiд до прихильно© й
добро© тiтки Якилини Павловсько©. Якилина таки була рада, неначе вона сама
повiнчалась з Iваном Виговським. I нiхто в свiтi не спочував до
Виговського та Олесi в ©х щастi так щиро, як тiтка Якилина. Вона завсiди
була рада й вдоволена, коли ©й доводилось спарувати хлопця з молодою
панною.
Тиждень прожив Iван Остапович Виговський в Якилини Павловсько©, як у
раю, i не мiг натiшитись сво ю Олесею. Вiн неначе помолодшав, повеселiшав
i одпочивав душею i пiсля важко© вандрiвки в Мокрани, i пiсля тяганини з
Олесиною рiднею, одпочивав i од важко© канцелярсько© служби при старому
вередливому гетьманi. Але на Олесi усей той пережиток турбот окошився
нервовою хворобою, котро© не мiг навiть вгамувати сво ю ласкою та коханням
ввiчливий Виговський. I причеплива уперта рiдня, i довга тяганина з
сватанням, i несподiванi втьоки з дому од старого Стеткевича, i
несподiване, нiби крадене, вiнчання проти волi усi © рiднi - все це
окошилось на делiкатнiй i випещенiй Олесi нервовою слабiстю.
Тим часом з Чигирина до Ки ва при©хав Данило Виговський i переказав
Iвановi Остаповичу, щоб вiн зараз ©хав до Чигирина, бо всяких справ
набралось багато, i гетьман Богдан вже почав гримати на Виговського i
навiть сердитись за його дляння з сво©м шлюбом в Ки вi. Виговський доручив
догляд за Олесею тiтцi Якилинi та старому Остаповi Виговському, а сам, як
можна швидше, поспiшив до Чигирина.
Тим часом Олесина слабiсть затяглася. Вона то одужувала, трохи
поправлялась, то знов занедужувала. Виговський часто навiдувався до Олесi,
пробував по тижню й по два в домi тiтки Якилини, але боявся перевозити ©©
до Чигирина, бо вже зайшла негода, почались холоди. Олеся не любила
козакiв, з неохотою збиралася ©хати до Чигирина i, очевидячки, сама
длялась з ви©здом.
- Нехай вже моя Олеся перезиму в вас, шановна тiтко, а влiтку ми
перевеземо ©© по теплi та при теплiй сухiй годинi, щоб ©й наш Чигирин
здався кращим, - говорив Виговський до тiтки.
- То й нехай так буде. Вона в мене, як у рiдно© матерi. Я ©©
доглядатиму, як свою дитину. А не дай, Господи, вона зимою застудиться в
дорозi в тих степах та на тих степових вiтрах! Що тодi станеться з нею? -
говорила тiтка Якилина.
Тим часом настала весна, холодна та непогожа. Вже й Великдень минув, а
холоди все не минали, неначе наважились шкодити Виговському й Олесi.
Настало лiто. Олеся породила сина Юрiя.
- Знов притичина менi з Олесею! Вже й козацька старшина смi ться, що я
ховаю десь в Ки вi свою жiнку-шляхтянку i боюсь показувати ©© козакам в
Чигиринi, щоб вона не одбила ©© од мене, - говорив Виговський тiтцi
Якилинi.
IV
Як тiльки гетьман Богдан Хмельницький оддав Укра©ну в пiдданство
московському царевi, цар Олексiй оповiстив Польщi вiйну. Богдан тiльки й
бажав того: в його давно була думка одняти од Польщi ще Волинь за Горинню
та Галичину, прилучити цей край до Укра©ни i зiбрати докупи ввесь
укра©нський народ. Богдан ще перед тим, як мав вiддати Укра©ну в
пiдданство московському царевi, приговорив собi спiльника, шведського
короля Карла Густава. Вiн посилав листи до Карла Густава через двох
шведiв, польських офiцерiв, взятих в полон в дрижипольськiй битвi з
поляками, i намовляв його постановити спiлку з козаками, щоб воювати
Польщу. Шведський король послав до Богдана свого посла генерала Вiльгельма
Карлуса з подарунками та грамотою. Богдан постановив умову з королем вкупi
воюватись з поляками i не ставити миру з ними без обопiльно© згоди. Вiн
переслав через Карлуса грамоту й подарунки: тро турецьких коней з багатою
збру ю, три янчарки, три буйволячi роги i три козацькi кунтушi з вишневого
оксамиту, обкладенi перлами та золотом.
Московське вiйсько 1654 року вступило в Бiлу Русь. За вiйськом
незабаром прибув сам цар. Богдан послав на пiдмогу царевi три козацькi
полки пiд приводом нiжинського полковника Василя Золотаренка з правами