Страница:
бояринi, якi в ©х звича©, яка поведенцiя в убраннях. Але вона боялась
батька, щоб часом чимсь не прохопитись i не сказати чого зайвого, такого,
чого не дозволя етикет. Обiд був невеселий, вже геть-то поважний, навiть
сумний, схожий на обiд на панахидах. В очах в усiх свiтилась обида,
невдоволення, заздрiвання. Вряди-годи недужий гетьман обзивався словом до
Бутурлiна, та гетьманша тихо давала слугам якийсь там загад, а нетерпляча
Катерина сливе на саме вухо шепотiла мачусi сво© уваги i все поправляла на
ши© разки намиста з дрiбних червiнцiв.
На половинi обiду гетьман пiдвiвся, звелiв слугам пiддержувати себе,
взяв срiбний кубок з венгерським i промовив бажання здоров'я царевi,
царицi, царiвнам, ласкавому заступниковi Укра©ни патрiарховi Никоновi,
боярам, думським людям i христолюбному вiйськовi, щоб Господь покорив пiд
ноги царевi не тiльки ретикiв, але й самого поганина бусурмана султана
турецького.
Випивши кубок, гетьман впав знесилений на постiль i вже того дня бiльше
не вставав з лiжка. Усi хапком до©дали обiд i швиденько розпрощались з
недужим гетьманом.
Другого дня царськi посланцi знов намагались, щоб гетьман прийняв ©х i
вислухав. Виговський одмагався, що гетьман слабу , не може ©х вислухати.
Посли стояли на сво му i говорили, що вони присланi не на довгий час, що
©м треба хапатись додому. Двiчi ходив генеральний писар до гетьмана i
двiчi приносив послам ту саму одповiдь, що гетьман не може нi слухати, нi
одповiдати, i прийме послiв, як тiльки трохи одужа й подужча .
Але московськi посли таки при©хали в гетьманський двiр непроханi, ©х
привiтав Iван Виговський i запросив до свiтлицi. Посли почали вивiдувати в
Виговського, навiщо гетьман ма стосунки з шведами та трансiльванським
князем Ракочi м.
Виговський глянув на образ Спасителя, перехрестився i сказав:
- Божусь i присягаюсь, що в гетьмановi i в усьому Запорозькому вiйську
нема нiяко© неправди i зради царевi. Але як пiшли чутки, що нiби цар,
ставши польським королем, оддасть Укра©ну Польщi, як поляки почали
посилати сво©х послiв до султана та до кримського хана, щоб намовити ©х
напасти на Укра©ну, то гетьман почав шукати собi помагачiв та спiльникiв,
щоб бути з ними в приятельствi. Усе це гетьман зробив не для зради царевi,
а на честь i хвалу великого государя.
- Дивно нам, що гетьман вступа в спiл з царевими ворогами без наказу й
дозволу царського, - сказали посли.
Виговський почав одмагатись, вговорювати i заспокоювати послiв. Його
красномовна промова лилась, як вода весною в бистрих потоках. Вiн говорив
швидко, й плавко, й розумно, виправдуючи гетьмана. I посли трохи
заспоко©лись.
Але через чотири днi гетьман поздоровшав i звелiв Виговському покликати
до себе послiв.
Посли вступили в здорову свiтлицю. Гетьман сидiв на канапi, худий,
змарнiлий та блiдий. Вiн так спав з тiла, що оксамитовий вишневий жупан
став широкий i бгався на його худому тiлi широкими складками. Здавалось,
нiби на канапi сидiла тiнь колишнього огрядного, здорового
велетня-гетьмана.
Гетьман попросив послiв сiсти на почесному мiсцi на канапках в кутку
пiд образами. Виговський сiв оддалiк на стiльцi. Бутурлiн почав говорити з
докором в голосi:
- Обiцялись ви, присягаючи на пiдданство царевi, в святiй Божiй церквi
по непорочнiй Христовiй вангельськiй заповiдi перед святою вангелi ю
служити i бути в пiдданствi у великого государя на усiй його волi й
неслуханнi, а по теперiшнiх ваших замiрах ваше спочування переноситься од
його царського величества на Ракочiя. Тепер ми чу мо, що ти вже вступив в
спiл з шведським королем Карлом Густавом та з Ракочi м i послав полковника
Антона Жданова з Запорозьким вiйськом на помiч Ракочiю, щоб руйнувати
мiста й села Корони Польсько©, забувши страх Божий i свою присягу. Тодi
було б слiд допомагати царевi, щоб вiн мiг стати польським королем та
великим князем литовським, а не брататись з такими ретиками, кальвiнами.
Це тобi од Бога грiх, а од нас сором!
Слова московського посла розсердили гетьмана. Вiн спахнув i промовив
одкрито й з запалом:
- Од шведського короля я нiколи не оступлюсь. В нас давне приятельство
i згода од того часу, як ми ще не були в пiдданствi в царя. Шведи - люди
щирi й правдивi, не те, що ляхи; вони додержують свого слова. А цар вчинив
з нами свою немилiсть: помирився з поляками i хоче оддати нас в руки
полякам. Нам треба не миритись з поляками i не помагати ©м вiйськом проти
шведiв, а битись з ними до кiнця i знесилити ©х до краю. I тепер йде
чутка, що цар вже посила з-пiд Вiльна двадцять тисяч вiйська на нас,
шведського короля та Ракочiя. Ми й гадки не ма мо оступатись од царя i
ладнi йти на його ворогiв, на невiрних бусурманiв, хоч би менi в
теперiшнiй мо©й хворобi i смерть трапилась в дорозi; задля цього повеземо
з собою й домовину... Великому государевi, царському величеству, у всьому
воля: вiн монарх великий; тiльки те менi дивно, що йому бояри нiчого
путящого не порадять; ще й не дiстали польсько© корони, з Польщею миру не
постановили, а вже з шведами, сво©ми ж спiльниками, розiйшлись i почали з
ними вiйну. А те, що ви говорите, неначе б я давав згоду, щоб царськi
во води були в Чернiговi, Нiжинi та Переяславi i збирали царськi податi,
так цього не було; в Переяславi з боярином Бутурлiним ми умовлялись, щоб
царськi во води були тiльки в Ки вi. Я буду служити великому государевi, а
од шведiв нiколи не оступлюсь.
- Гетьмане! - сказав. Бутурлiн. - Говорити тобi такi непристойнi речi
сором. Треба Бога пам'ятати i свою присягу царевi, як ти обiцявся великому
государевi вiрно служити i усякого добра йому хотiти. А тепер за помiччю
вiйська Запорозького шведський король i венгерський Ракочiй пошарпали
мiста Польсько© Корони i великi скарби в монастирях забрали. Ви руйну те
Польську Корону, на котру обiбрали пани нашого государя... Ти, гетьмане,
тепер говориш з великими пихами невiдомо з яко© причини... Нема тобi
сорому i Бога ти забува ш. Служба твоя в великого государя нiколи не буде
забута... тiльки непристойнi й високi замiри покинь,
Виговський сидiв у куточку i з дива вирячив очi на московського посла.
"Такими гордими словами, - думав вiн собi, - промовляли до Богдана
польськi пани тiльки зараз пiсля Корсунсько© битви з панами, поки козаки
не вбились в палки, не набрались сили. Бояри панiв не знають гаразд, а
пiддуренi панами, вони й справдi ще оддадуть нас полякам до рук... Погана
справа з боярами" - думав Виговський. I вiн почував, що гнiв на бояр
пiдступа йому до серця. Йому хотiлось встати у заговорити i словами стати
до оборони i гетьманово© полiтики, i iнтересiв рiдного краю. Але вiн
здержався. Помiркований, здержливий, тихий на вдачу, вiн вмiв правувати i
сво©ми думками i сво©м словом. Уся збуренiсть в йому виявилась тiльки в
тому, що вiн двiчi повернувся на стiльцi i згорнув руки на персах.
Бутурлiн говорив далi докори гетьмановi i почав говорити та навчати:
- Ви помага те ворогам царевим, руйну те й грабу те Корону Польську, на
котру пани обiбрали нашого государя; ви пролива те вкупi з шведами та
Ракочi м християнську кров. Божим церквам i християнам чините спустошення
й глум, про що й слухати страшно. Стережiться "како опасно ходите", щоб
часом вам за такi неправди не навести на себе праведного гнiву Божого, -
говорив Бутурлiн в тонi навчаючого старого протопопа.
"Це не бояри думськi, а нiби попи з московських соборiв на©хали нас
навчати та наводити на добру путь задля сво © користi, а на нашу пагубу.
Саме ж московське вiйсько на Бiлiй Русi руйнувало й грабувало i костьоли,
й польських панiв-християн, i села, й мiста. Про це бояри й словом не
запикнуться, про це вже й забули, а нас цим докоряаоть. Гарнi цi
московськi попи-бояри!" - подумав Виговський.
I справдi, якби посланцi не були взутi в жовтi сап'янцi, можна було б
по всьому - i по обличчi, i по убраннi, i по мовi - подумати, що вони не
бояри, а московськi або вiзантiйськi попи. I гетьман, i Виговський
здавались врiвнi з ними вропейцями.
Вже були пiзнi обiди. Гетьман звелiв накривати столи i попросив послiв
на обiд. До столу вийшла гетьманша Ганна, в розкiшному зеленому кунтушi, з
чималим дорогим золотим хрестом на ши©, обсипаним брильянтами. Ганна була
ще не стара й дуже гарна з лиця, бiла та чорноброва, з ясними карими
очима. Вона попросила послiв сiдати за столи. Вийшла й Катерина, Богданова
дочка. Гетьман звелiв сiдати за столи i синовi Юрi вi, i генеральному
писаревi Виговському, i сво му зятевi Даниловi Виговському. Гетьманша
почастувала послiв. Усi посiдали за столи. Але цей обiд був невеселий.
Обидва Виговськi i не дивились на послiв: вони ©м стали противнi. Усi
мовчали, неначе за столом сидiли високi московськi духовнi особи, архi ре©
або митрополити, перед котрими було якось нiяково говорити про буденнi
справи. I цей обiд був схожий на панахиду.
- Чи це ми були на гетьманському обiдi, чи на панахидi? - спитав Данило
в Iвана Виговського, виходячи од гетьмана.
- Менi все здавалось, що я на панахидi: все не розбирав, чи я обiдаю з
боярами, чи з московськими надутими попами, - сказав Iван Виговський.
- Ой, коли б цi обiди з боярами i справдi не стали панахидами по
Укра©нi! - обiзвався Данило Виговський.
- Але гетьман, слабий та ще й злий на Москву за ©© дурну справу з
Польщею, говорив з послами дуже круто й роздратовано, - сказав Iван
Виговський. - Москви драпувати не годиться: може, ще повернемо справу на
свiй бiк. Треба буде по©хати до послiв i попросити вибачення за гетьмана.
Не раз i не два менi доводилось i за Польщi вгамовувати та здержувати
старого гетьмана пiсля його розмови з польськими послами.
I другого дня Iван Виговський по©хав до московських послiв i сказав ©м:
- Ясновельможний пан гетьман звелiв сказати вам "добридень" i спитати
про ваше здоров'я, а коли вчора вам була яка недогода, то не майте того за
зле: гетьман дуже слабий i тiльки був радий, що ви в його домi хлiб-сiль
©ли; пробачте йому, що вiн в тяжкiй сво©й слабостi палко говорив з вами.
Вiн при сво©й хворобi тепер на усiх сердиться; такi вже тепер в його
норови; i нас усiх вiн усе ла , за якусь нiсенiтницю так розсердиться, що
до його хоч не приступай.
Iван Виговський мав талан ораторський i любив говорити, але в розмовi
вiн завсiди був дипломатом, i дуже обережним дипломатом.
Посли почали випитувати в писаря про спiл гетьмана з шведами та з
Ракочi м i сказали йому:
- Писарю Iване Виговський! Пам'ятай ласку до тебе нашого царя, служи,
працюй для його з щирим серцем i з дорогою душею, без хитрощiв, а твоя
служба царевi не буде нiколи забута царем.
- Я гетьмана й полковникiв завсiди наводжу на добру путь, а на знак
сво © вiрностi й щиростi в вiрi я оце одружився з дочкою Богдана
Стеткевича, благочестиво© християнсько© вiри. в його ма тностi коло Оршi
в Могилiвщинi, так нехай би цар звелiв вiддати цi ма тностi мо©й жiнцi й
менi i записати ©х за нами, а я буду йому за вiрного слугу до кiнця сво ©
жизностi. государева ласка до iншо© шляхти, що царевi не служила, а тi
ма тностi були колись Стеткевичевi.
Посли пообiцяли Виговському тi ма тностi, але цар ©х не вернув
Виговському. Бояри московськi вславились сво ю скупiстю навiть за
границею, хоч для себе були зажерливi.
Посли знов домагались, щоб ©х допустили до гетьмана говорити про сво©
справи. Але ще ©х i до гетьмана не допустили, як в Чигирин при©хали
шведський посол, а за ним посол од Ракочiя. Гетьман зараз прийняв послiв.
Московськi посли випитували в гетьманських челядникiв, пiдкуповували двома
парами соболiв пiдписарiв гетьмансько© канцелярi©, але нiчого не випитали.
Стали вони випитувати в Iвана Виговського, але Виговський запевняв ©х, що
посли тiльки говорять про любов та згоду з вiйськом Запорозьким i бiльш
нiчого.
Одправивши чужоземних послiв, гетьман запросив до себе Бутурлiна та
Михайлова на прощання. Iван Виговський та осавул Ковалевський закликали
послiв i запросили ©х в гетьманськi горницi.
На прощаннi посли довго вмовляли гетьмана, щоб вiн порвав спiл з
шведами, помирився з поляками, як будущими царськими пiдданими, i став до
помочi полякам проти шведiв.
Одкритий i простий Богдан сказав ©м:
- Од шведiв ми не оступимось. Шведи - нашi найкращi спiльники. Нехай
цар помириться з шведами. А коли вони не бажатимуть миру з Москвою, тодi
ми вчинимо справу на iнший спосiб. А теперечки допроваджуймо до кiнця
справу з ляхами: треба наступити на ©х з двох бокiв - московське вiйсько
по один бiк, а шведський король по другий, i бити панiв, щоб ©х з корiнням
викоренити i не допустити ©х злучитись з iншими спiльниками. Ми ©х добре
зна мо! Хоч вони на словах i обiбрали государя на свiй престол, але на
дiлi цього нiколи не буде. Шукають же вони собi iншого короля в Цiсарщинi.
Посли не знайшли, що на це вiдповiдати гетьмановi. Тодi вони почали
домагатись, щоб гетьман звелiв збудувати в Ки вi для московського вiйська
казарми або понаймати кватири. Гетьмановi було не до вподоби, щоб
великоруське вiйсько оселялось в укра©нських мiстах. Вiн почав одникувати
й одмагатись. Iван Виговський одразу постерiг, для чого цар дума оселяти
московське вiйсько по укра©нських мiстах. Вiн почав потакати гетьмановi i
сказав, що однiмати оселi й грунти пiд казарми та дратувати жильцiв
небезпечно, щоб з цього дiла часом не вийшло те, що колись вийшло в
Суботовi, як ляхи одняли в гетьмана Суботiв, через що й досi лл ться кров
на Укра©нi. А осавул Ковалевський пристав до його й потакав йому.
Бутурлiн спахнув i промовив:
- Дивно менi та й годi! Як це ви Бога не бо©тесь i сорому в вас нема? А
тобi, писарю, i тобi, осавуле, не годиться приставати до гетьманських слiв
i говорити так голосно. Це звичай людей нiкчемних, негодних!
Виговський зблiд як крейда од боярсько© лайки. Ковалевський почервонiв
з досади й посатанiв.
"Таким тоном говорили колись до нас дикi польськi звiрi Миколай
Потоцький, Самiйло Лащ, та й то до Корсунсько© битви з поляками. Якийсь
московський окольничий, якийсь дяк чи пiддячий, нижчий за мене, кида менi
в вiчi лайку при гетьмановi, менi, кращому й вищому за його, менi,
великому канцлеровi вiйська Запорозького!" - майнула думка в Виговського.
Вiн замовк, бiльше й слова не промовив, стояв блiдий та задуманий, але
зата©в в сво©й душi ще бiльшу ненависнiсть до московських гордих,
непросвiчених, наглих та грубих бояр.
Гетьман перебив цю розмову i сказав:
- Не знаю, я в Ки вi давно не бував. Подума мо, як це дiло зробити, i
подамо звiстку вам на од'©здi вашому через генерального писаря.
Посли розпрощались з гетьманом. На од'©здii з Чигирина вони таки
встигли випитати через пiдписарiв гетьмансько© канцелярi©, чого при©здили
чужоземськi посли i що гетьман постановив спiл з шведами та Ракочi м
воювати з Польщею i роздiлити ©© мiж собою на три частки.
Московськi посли ви©хали з Чигирина вже пiсля пiзнiх обiдiв. Iван
Виговський, випровадивши послiв за мiсто, вернувся додому i одпочивав,
сидячи на ганку, неначе одбувши важку панщину. Вiн скинув з себе важкий
оксамитовий кунтуш, перевдягся в легенький лiтнiй жупан, сiв на лавцi в
просторному ганку i балакав з старим батьком встафi м. Невеличка кватира
Виговського стояла на пригорку пiд високою Замковою горою серед розкiшного
старого садка, а мiсто спускалось наниз i розстелялось по низинi. Низина,
просторнi луки та сiножатi зеленiли неначе застеленi зеленим сукном. Усей
Чигирин було видко як на долонi. Виговський одпочивав нiби пiсля важко©
роботи, скидаючи очима широкий простiр, де бiлiли купами доми, лиснiли
хрести церков та позолоченi макiвки на банях.
Виговський не встиг одпочити, як прибiгла Катерина Виговська, старша
гетьманова дочка, i бiгцем вибiгла по схiдцях на ганок. Проворна на вдачу
та дуже цiкава, вона ледве дiждалась, поки генеральний писар вернеться
додому, i, вглядiвши в вiкно, що вiн про©хав вулицею ва конi, зараз
побiгла до його, щоб розпитати за проводи бояр та останню розмову з ними.
Не встигла Катерина i на лавцi сiсти, як у хвiртку вскочила Олена
Неча ва, менша Богданова дочка, i бiгцем побiгла до ганку. I ©© брала
нетерплячка поговорити й розпитати про московських бояр. Незабаром хвiртка
знов заскрипiла, i на подвiр'© з'явився Данило Виговський, стрункий,
рiвний, як стрiла, легкий на ходi, i швиденько попростував до ганку. Зараз
за ним надiйшов полковник Тетеря, а за ним генеральний осавул
Ковалевський, поважний, важкий на ходi, плечистий та поставний. Прибiгло
ще кiлька жiнок старшини. В ганку стало аж тiсно. Олена Неча ва та зо двi
козачки пооступались з лавок i посiдали на сходах, щоб дати мiсце на
лавках чоловiкам.
Усiм хотiлося побалакати про московських гостей, котрi на сей час усiм
не припали до вподоби, навiть були непри мнi, а декому й противнi. Навiть
слуга Виговського, старий козак, i той постерiгав, про що буде тепер
розмова на ганку, i був такий цiкавий послухати ту розмову, що став коло
ганку i насторочив вуха. Виговський вглядiв його i промовив:
- А пiди лиш, Яремо, в льох та наточи меду в жбани та й жди, доки я не
звелю подавати!
"Треба бути обережним, - подумав Виговський. - Москва ще сто©ть над
нами з келепом, а цi бояри пiдкуплять в нас i слуг i випитають, що ©м
треба".
- Ну й гарнi ж гостоньки були оце в нас в Чигиринi! - почала розмову
Катерина. - I вродилась, й охрестилась, а таких пенькiв ще не бачила в
гостях в мого батька.
- Бодай ©х лиха година взяла! Втомили вони й гетьмана, втомили вони й
мене... панькався з ними, як з болячками, - промовив Iван Виговський.
- Це такi болячки, що було б лiпше ©х повирiзувати та геть повикидати,
щоб не загно©ли усього нашого тiла, - обiзвався щирий Данило Виговський.
Тетеря мовчав i тiльки хитро осмiхався усiм сво©м широким плисковатим
лицем та невеличкими карими лиснючими очками: йому було байдуже про бояр,
доки вони не шкодили йому особисто.
- Нагуркотiли, настукотiли московськi цi чорнi хмари та й посунулись на
пiвнiч i бодай не вертались! - сказав старий Остап Виговський.
- Лiзуть в палац гетьманiв, мов гуси в тiк: пускай ©х, хоч вмри, бо
вони при©хали з Москви! Оце гаразд! Трохи не ввiгнали в домовину мого
тата, - сказала Олена Неча ва.
- Коли б пак налазили, як гуси, а то притьмом пруться, як поросята в
картоплю, аж кувiкають! Ой давай, мовляв, гетьмане, свою картоплю, бо вона
для наших рил саджена в тво му городi! - додала Катерина й разом
реготалась.
- Ну та й придбав гетьман собi приятелiв в Москвi! Цур ©м, таким
спiльникам! - додав Данило Виговський.
- I цур ©м, i пек ©м! Що правда, то правда, - обiзвався старий Остап
Виговський. - Польськi пани кращi за ©х.
- Принаймнi делiкатнiшi. А цi бояри i гордi, як сатана, i дурнi, як
ступа, i чваньковитi, ще й до того наглi, наглi без мiри, без кiнця. Два
роки минуло, як Укра©на доброхiть присягла московському царевi, а цi
московськi зателепи вже порядкують та орудують на Укра©нi, неначе вони
завоювали наш край, [неначе] тричi побили нас в трьох битвах, - сказав
Iван Виговський.
- Для ©х, москалiв, для ©х, стрiльцiв, став палаци, пускай ©х в усi
мiста, куди ©м буде завгодно! - сказав Ковалевський.
- Еге ж! пускай, щоб забрали нас в сво© лапища в наших таки мiстах,
недалеко ходивши, щоб накрити нас решетом в самiсiнькому гнiздi, - сказав
Iван Виговський.
- А якi вони чуднi, оцi бояри! - обiзвалась Катерина. - Не сказати б -
московськi попи в рясах та з патерицями... Як вступила я в свiтлицю, то
трохи не помилилась: думала просити благословення i трохи не цмокнула ©х в
руку. Ще добре, що завчасу схаменулась. Ото б вийшла була кумедiя!
- Де, в дiдька, вони схожi на попiв? Вони схожi на татарських мурз або
на Бати вих баскакiв, - бовкнув Данило Виговський. - Це правдива
московська татарва, тiльки вiра в них християнська. Наш гетьман матиме
багато клопоту з цими боярами, як довго житиме.
- Не мала баба клопоту, та купила собi порося. Оце ж i гетьман купив
собi бiду, та й за сво© грошi, - пожартував Ковалевський.
- Та якi вони лайливi! як вони грубо говорили з гетьманом! "Тобi,
гетьмане, негоже! тобi, гетьмане, непристойно! Ти, гетьмане, i Бога не
бо©шся, i людей не соромишся!" Лаються та й лаються! Вилаялись та й
по©хали, бодай не вертались, - жартувала Катерина.
- I справдi: "по©хав мiй миленький, бодай не вернувся", як спiвають в
пiснi, - додав Данило Виговський.
- Та якi ж вони одоробала! Ледве повертаються та сопуть, та хропуть,
неначе крiзь сон в лiжку. Та все чогось позiхають... А пiт на гладких
щоках так i дзюрчить, неначе залива з стрiхи. Я вже хотiла встати з-за
стола та повтирати ©м гладкi морди, бо з ©х лобiв аж в полумиски капотiло,
неначе з стрiхи, ©й-богу, хотiла вже втирати ©м вуси та бороди, що
позамочували в борщi, бо я гидлива: гидувала ©сти. Бачила я i польських
послiв, i шведських, i венгерських, i волоських, а таких поганих ще зроду
не бачила.
- Добре, що гетьман розкоштував, якi на смак московськi бояри i чого
нам сподiватись од ©х. Може, тепер одвернеться од Москви i оддасть Укра©ну
пiд руку турецького султана. Зда ться, що, пiд турком нам буде вiльнiше, -
сказав щирий Данило Виговський.
- Не говори так, брате! Гетьман говорив з велико© досади, а як
обдума ться та помiрку , то, може, скаже iнше, - обiзвався обережний Iван
Виговський. - Може, i в Москвi бояри заспiвають iншо©, як довiдаються i
пересвiдчаться, що польськi пани ©х дурять, бо панам тепер дуже й дуже
прикрутило.
Iван Виговський був дуже обережний. Хоч вiн i не любив бояр, але добре
тямив, що Москва набира ться тепер сили, побивши Польщу, i з нею треба
поводитись дуже обережно, щоб часом не запобiгти од не© клопоту й лиха
через боярську темноту та дурiсть.
- I добре, пане Йване, твоя Олеся зробила, що не перебралась оце з
Ки ва до тебе. Якби вона оце була пообiдала з боярами, то з переляку
втiкла б з Чигирина в Ки©в, - сказала Катерина.
- Та й я б не видержала i дременула б слiдком за нею. Якби прийшлось
парити парка через боярськi вереди та лайку, то кожний втiк би од ©х хоч i
до турка, - обiзвалась Олена Неча ва.
- Од ©х i поли врiж та втiкай чи до ляха, чи до турка, чи хоч i на край
свiта. Ну та й цяця ж оцi московськi бояри! - говорив старий Остап
Виговський.
- Нелегенько тепер i тiкати од ©х, коли запряглись в московське ярмо, -
сказав Iван Виговський. - Тепер вони тiльки кричатимуть на нас: "Гей,
ставай, круторогий! Цабе, моругий!" Поганятимуть вони нас, як схотять i
куди схотять. А нашi - вони йтимуть пiд ©х загадом, куди боярам потрiбно.
Виговський скоса поглядав на Тетерю. Тетеря тiльки хитро осмiхався
чорними очима, а потiм промовив:
- Кому важке буде те ярмо, той крутне рогами та й скине його; а хто
оговта ться з ярмом, то й носитиме його, хоч i намуля собi ним шию.
"Надво говорить Тетеря, що i в ступi не влучиш", - подумав Iван
Виговський.
- Що до мене, то я, бувши волом, так крутнула б рогами, що й ярмо, й
занози, й притику потрощила б, ще й в боярськi пампушки штурхнула б
рогами. Ой грубi ж, ще й до того сапатi тi бояри! - говорила Катерина. -
Ото буде про що розказувати Олесi, як оце вона при©де в Чигирин!
Гостi Виговського забалакались, розмовляючи за бояр. Коли це за двором
несподiвано застукотiли колеса. За ворiтьми спинився ридван. Ярема кинувся
з льоху одчиняти ворота.
- Одчиняй, старий, швидше! Плуганиться, неначе вiвця з перебитою ногою,
- крикнув погонич за ворiтьми на старого Ярему.
- Хтось при©хав, хтось при©хав! Годi тепер балакати про московських
бояр, бо вiтер донесе нашу розмову аж до само© Москви, - сказав Iван
Виговський.
"Чи ворог, чи приятель оце в нас за ворiтьми? Видко, що хапа ться.
Певно, щось спiшне! I хто б це був такий?" - вертiлась в його думка.
Ярема одчинив скрипучi ворота так раптово, що аж ворiтницi
захилитались. Вiн вглядiв, що на возi сидiв лицар. В одчиненi ворота
шугнули чорнi баскi конi, неначе чотири степовi орли, повернули кругом
широкого двору i зопалу неначе осiли перед ганком. В повозi сидiв
овруцький староста Юрiй Немирич.
Усi впiзнали його i вмить схопились з мiсця. Iван Виговський та Данило
кинулись до ридвана так швидко, неначе злетiли по схiдцях на крилах.
- Ого! Саrissimus dominus* (* Найяснiший господарю! (Латин,) -Упоряд.)
Немирич! - крикнув Iван Виговський.
- Тuus semper carissimus amicus et frater* (* Завжди найяснiший твiй
друг i брат! (Латин,) - Упоряд.) - крикнув Немирич з воза i прожогом
схопився i скочив на землю жваво, проворно, неначе йому було ще двадцять
рокiв.
Iван Виговський простяг руки i обняв його на льоту, неначе впiймав його
на повiтрi. Немирич скочив додолу i тричi гаряче поцiлувався з Iваном
Виговським.
Вже сонце скотилось над лiс i обливало двiр i садок червоним свiтом,
обсипало лиснючi чорнi з сивиною Немиричевi кучерi, грало блиском на
позолоченому держалнi його шаблi, на пiстолетi та кинджалi, заткнутому за
черес, на золотистiй кольчузi, котру було видко на персах з-пiд широкого
кунтуша. Немирич був рiвний станом, високий на зрiст, гарний з лиця,
проворний, аж трохи тороплений.
Данило Виговський, Павло Тетеря й Ковалевський привiтались з Немиричем
дуже привiтно. Iван Виговський запросив гостя до господи. Немирич вибiг по
сходах на ганок, поцiлувався з старим Остапом i кинув жарт неначе на
льоту:
- Ге! reverendissime pater*! (* Ясновельможний отче! (Латин.).) Сидите
тут на ганку та хлiб дурно збавля те. Анумо, з нами в стан до Ракочiя! До
шаблi та до списа! - крикнув Немирич до старого Виговського.
- Еге-ге© Мо вже минуло. Нам тiльки й зосталось, що на ганку грiтись
проти сонечка, - сказав сивий дiд i засмiявся сухими, тонкими, нiби
зiв'ялими устами.
- Просимо до господи! до свiтлицi! - просив генеральний писар Немирича.
- Спасибi! Навiщо йти до свiтлицi, коли й тут гарно... Сiдаймо тут та
побалака мо, бо я оце хапком прибiг до Чигирина, летiв день i нiч, -
сказав Немирич i не сiв, а нiби впав як пiдкошений на стiльчик.
- Що ж там таке трапилось? Звiдкiль ясновельможний староста прибiг до
нас, так що й воронi тво© вкрились пiною, як я оце бачу? - спитав Iван
Виговський в Немирича.
- Просто з венгерського стану навiсного Ракочiя з-пiд Люблiна, - сказав
батька, щоб часом чимсь не прохопитись i не сказати чого зайвого, такого,
чого не дозволя етикет. Обiд був невеселий, вже геть-то поважний, навiть
сумний, схожий на обiд на панахидах. В очах в усiх свiтилась обида,
невдоволення, заздрiвання. Вряди-годи недужий гетьман обзивався словом до
Бутурлiна, та гетьманша тихо давала слугам якийсь там загад, а нетерпляча
Катерина сливе на саме вухо шепотiла мачусi сво© уваги i все поправляла на
ши© разки намиста з дрiбних червiнцiв.
На половинi обiду гетьман пiдвiвся, звелiв слугам пiддержувати себе,
взяв срiбний кубок з венгерським i промовив бажання здоров'я царевi,
царицi, царiвнам, ласкавому заступниковi Укра©ни патрiарховi Никоновi,
боярам, думським людям i христолюбному вiйськовi, щоб Господь покорив пiд
ноги царевi не тiльки ретикiв, але й самого поганина бусурмана султана
турецького.
Випивши кубок, гетьман впав знесилений на постiль i вже того дня бiльше
не вставав з лiжка. Усi хапком до©дали обiд i швиденько розпрощались з
недужим гетьманом.
Другого дня царськi посланцi знов намагались, щоб гетьман прийняв ©х i
вислухав. Виговський одмагався, що гетьман слабу , не може ©х вислухати.
Посли стояли на сво му i говорили, що вони присланi не на довгий час, що
©м треба хапатись додому. Двiчi ходив генеральний писар до гетьмана i
двiчi приносив послам ту саму одповiдь, що гетьман не може нi слухати, нi
одповiдати, i прийме послiв, як тiльки трохи одужа й подужча .
Але московськi посли таки при©хали в гетьманський двiр непроханi, ©х
привiтав Iван Виговський i запросив до свiтлицi. Посли почали вивiдувати в
Виговського, навiщо гетьман ма стосунки з шведами та трансiльванським
князем Ракочi м.
Виговський глянув на образ Спасителя, перехрестився i сказав:
- Божусь i присягаюсь, що в гетьмановi i в усьому Запорозькому вiйську
нема нiяко© неправди i зради царевi. Але як пiшли чутки, що нiби цар,
ставши польським королем, оддасть Укра©ну Польщi, як поляки почали
посилати сво©х послiв до султана та до кримського хана, щоб намовити ©х
напасти на Укра©ну, то гетьман почав шукати собi помагачiв та спiльникiв,
щоб бути з ними в приятельствi. Усе це гетьман зробив не для зради царевi,
а на честь i хвалу великого государя.
- Дивно нам, що гетьман вступа в спiл з царевими ворогами без наказу й
дозволу царського, - сказали посли.
Виговський почав одмагатись, вговорювати i заспокоювати послiв. Його
красномовна промова лилась, як вода весною в бистрих потоках. Вiн говорив
швидко, й плавко, й розумно, виправдуючи гетьмана. I посли трохи
заспоко©лись.
Але через чотири днi гетьман поздоровшав i звелiв Виговському покликати
до себе послiв.
Посли вступили в здорову свiтлицю. Гетьман сидiв на канапi, худий,
змарнiлий та блiдий. Вiн так спав з тiла, що оксамитовий вишневий жупан
став широкий i бгався на його худому тiлi широкими складками. Здавалось,
нiби на канапi сидiла тiнь колишнього огрядного, здорового
велетня-гетьмана.
Гетьман попросив послiв сiсти на почесному мiсцi на канапках в кутку
пiд образами. Виговський сiв оддалiк на стiльцi. Бутурлiн почав говорити з
докором в голосi:
- Обiцялись ви, присягаючи на пiдданство царевi, в святiй Божiй церквi
по непорочнiй Христовiй вангельськiй заповiдi перед святою вангелi ю
служити i бути в пiдданствi у великого государя на усiй його волi й
неслуханнi, а по теперiшнiх ваших замiрах ваше спочування переноситься од
його царського величества на Ракочiя. Тепер ми чу мо, що ти вже вступив в
спiл з шведським королем Карлом Густавом та з Ракочi м i послав полковника
Антона Жданова з Запорозьким вiйськом на помiч Ракочiю, щоб руйнувати
мiста й села Корони Польсько©, забувши страх Божий i свою присягу. Тодi
було б слiд допомагати царевi, щоб вiн мiг стати польським королем та
великим князем литовським, а не брататись з такими ретиками, кальвiнами.
Це тобi од Бога грiх, а од нас сором!
Слова московського посла розсердили гетьмана. Вiн спахнув i промовив
одкрито й з запалом:
- Од шведського короля я нiколи не оступлюсь. В нас давне приятельство
i згода од того часу, як ми ще не були в пiдданствi в царя. Шведи - люди
щирi й правдивi, не те, що ляхи; вони додержують свого слова. А цар вчинив
з нами свою немилiсть: помирився з поляками i хоче оддати нас в руки
полякам. Нам треба не миритись з поляками i не помагати ©м вiйськом проти
шведiв, а битись з ними до кiнця i знесилити ©х до краю. I тепер йде
чутка, що цар вже посила з-пiд Вiльна двадцять тисяч вiйська на нас,
шведського короля та Ракочiя. Ми й гадки не ма мо оступатись од царя i
ладнi йти на його ворогiв, на невiрних бусурманiв, хоч би менi в
теперiшнiй мо©й хворобi i смерть трапилась в дорозi; задля цього повеземо
з собою й домовину... Великому государевi, царському величеству, у всьому
воля: вiн монарх великий; тiльки те менi дивно, що йому бояри нiчого
путящого не порадять; ще й не дiстали польсько© корони, з Польщею миру не
постановили, а вже з шведами, сво©ми ж спiльниками, розiйшлись i почали з
ними вiйну. А те, що ви говорите, неначе б я давав згоду, щоб царськi
во води були в Чернiговi, Нiжинi та Переяславi i збирали царськi податi,
так цього не було; в Переяславi з боярином Бутурлiним ми умовлялись, щоб
царськi во води були тiльки в Ки вi. Я буду служити великому государевi, а
од шведiв нiколи не оступлюсь.
- Гетьмане! - сказав. Бутурлiн. - Говорити тобi такi непристойнi речi
сором. Треба Бога пам'ятати i свою присягу царевi, як ти обiцявся великому
государевi вiрно служити i усякого добра йому хотiти. А тепер за помiччю
вiйська Запорозького шведський король i венгерський Ракочiй пошарпали
мiста Польсько© Корони i великi скарби в монастирях забрали. Ви руйну те
Польську Корону, на котру обiбрали пани нашого государя... Ти, гетьмане,
тепер говориш з великими пихами невiдомо з яко© причини... Нема тобi
сорому i Бога ти забува ш. Служба твоя в великого государя нiколи не буде
забута... тiльки непристойнi й високi замiри покинь,
Виговський сидiв у куточку i з дива вирячив очi на московського посла.
"Такими гордими словами, - думав вiн собi, - промовляли до Богдана
польськi пани тiльки зараз пiсля Корсунсько© битви з панами, поки козаки
не вбились в палки, не набрались сили. Бояри панiв не знають гаразд, а
пiддуренi панами, вони й справдi ще оддадуть нас полякам до рук... Погана
справа з боярами" - думав Виговський. I вiн почував, що гнiв на бояр
пiдступа йому до серця. Йому хотiлось встати у заговорити i словами стати
до оборони i гетьманово© полiтики, i iнтересiв рiдного краю. Але вiн
здержався. Помiркований, здержливий, тихий на вдачу, вiн вмiв правувати i
сво©ми думками i сво©м словом. Уся збуренiсть в йому виявилась тiльки в
тому, що вiн двiчi повернувся на стiльцi i згорнув руки на персах.
Бутурлiн говорив далi докори гетьмановi i почав говорити та навчати:
- Ви помага те ворогам царевим, руйну те й грабу те Корону Польську, на
котру пани обiбрали нашого государя; ви пролива те вкупi з шведами та
Ракочi м християнську кров. Божим церквам i християнам чините спустошення
й глум, про що й слухати страшно. Стережiться "како опасно ходите", щоб
часом вам за такi неправди не навести на себе праведного гнiву Божого, -
говорив Бутурлiн в тонi навчаючого старого протопопа.
"Це не бояри думськi, а нiби попи з московських соборiв на©хали нас
навчати та наводити на добру путь задля сво © користi, а на нашу пагубу.
Саме ж московське вiйсько на Бiлiй Русi руйнувало й грабувало i костьоли,
й польських панiв-християн, i села, й мiста. Про це бояри й словом не
запикнуться, про це вже й забули, а нас цим докоряаоть. Гарнi цi
московськi попи-бояри!" - подумав Виговський.
I справдi, якби посланцi не були взутi в жовтi сап'янцi, можна було б
по всьому - i по обличчi, i по убраннi, i по мовi - подумати, що вони не
бояри, а московськi або вiзантiйськi попи. I гетьман, i Виговський
здавались врiвнi з ними вропейцями.
Вже були пiзнi обiди. Гетьман звелiв накривати столи i попросив послiв
на обiд. До столу вийшла гетьманша Ганна, в розкiшному зеленому кунтушi, з
чималим дорогим золотим хрестом на ши©, обсипаним брильянтами. Ганна була
ще не стара й дуже гарна з лиця, бiла та чорноброва, з ясними карими
очима. Вона попросила послiв сiдати за столи. Вийшла й Катерина, Богданова
дочка. Гетьман звелiв сiдати за столи i синовi Юрi вi, i генеральному
писаревi Виговському, i сво му зятевi Даниловi Виговському. Гетьманша
почастувала послiв. Усi посiдали за столи. Але цей обiд був невеселий.
Обидва Виговськi i не дивились на послiв: вони ©м стали противнi. Усi
мовчали, неначе за столом сидiли високi московськi духовнi особи, архi ре©
або митрополити, перед котрими було якось нiяково говорити про буденнi
справи. I цей обiд був схожий на панахиду.
- Чи це ми були на гетьманському обiдi, чи на панахидi? - спитав Данило
в Iвана Виговського, виходячи од гетьмана.
- Менi все здавалось, що я на панахидi: все не розбирав, чи я обiдаю з
боярами, чи з московськими надутими попами, - сказав Iван Виговський.
- Ой, коли б цi обiди з боярами i справдi не стали панахидами по
Укра©нi! - обiзвався Данило Виговський.
- Але гетьман, слабий та ще й злий на Москву за ©© дурну справу з
Польщею, говорив з послами дуже круто й роздратовано, - сказав Iван
Виговський. - Москви драпувати не годиться: може, ще повернемо справу на
свiй бiк. Треба буде по©хати до послiв i попросити вибачення за гетьмана.
Не раз i не два менi доводилось i за Польщi вгамовувати та здержувати
старого гетьмана пiсля його розмови з польськими послами.
I другого дня Iван Виговський по©хав до московських послiв i сказав ©м:
- Ясновельможний пан гетьман звелiв сказати вам "добридень" i спитати
про ваше здоров'я, а коли вчора вам була яка недогода, то не майте того за
зле: гетьман дуже слабий i тiльки був радий, що ви в його домi хлiб-сiль
©ли; пробачте йому, що вiн в тяжкiй сво©й слабостi палко говорив з вами.
Вiн при сво©й хворобi тепер на усiх сердиться; такi вже тепер в його
норови; i нас усiх вiн усе ла , за якусь нiсенiтницю так розсердиться, що
до його хоч не приступай.
Iван Виговський мав талан ораторський i любив говорити, але в розмовi
вiн завсiди був дипломатом, i дуже обережним дипломатом.
Посли почали випитувати в писаря про спiл гетьмана з шведами та з
Ракочi м i сказали йому:
- Писарю Iване Виговський! Пам'ятай ласку до тебе нашого царя, служи,
працюй для його з щирим серцем i з дорогою душею, без хитрощiв, а твоя
служба царевi не буде нiколи забута царем.
- Я гетьмана й полковникiв завсiди наводжу на добру путь, а на знак
сво © вiрностi й щиростi в вiрi я оце одружився з дочкою Богдана
Стеткевича, благочестиво© християнсько© вiри. в його ма тностi коло Оршi
в Могилiвщинi, так нехай би цар звелiв вiддати цi ма тностi мо©й жiнцi й
менi i записати ©х за нами, а я буду йому за вiрного слугу до кiнця сво ©
жизностi. государева ласка до iншо© шляхти, що царевi не служила, а тi
ма тностi були колись Стеткевичевi.
Посли пообiцяли Виговському тi ма тностi, але цар ©х не вернув
Виговському. Бояри московськi вславились сво ю скупiстю навiть за
границею, хоч для себе були зажерливi.
Посли знов домагались, щоб ©х допустили до гетьмана говорити про сво©
справи. Але ще ©х i до гетьмана не допустили, як в Чигирин при©хали
шведський посол, а за ним посол од Ракочiя. Гетьман зараз прийняв послiв.
Московськi посли випитували в гетьманських челядникiв, пiдкуповували двома
парами соболiв пiдписарiв гетьмансько© канцелярi©, але нiчого не випитали.
Стали вони випитувати в Iвана Виговського, але Виговський запевняв ©х, що
посли тiльки говорять про любов та згоду з вiйськом Запорозьким i бiльш
нiчого.
Одправивши чужоземних послiв, гетьман запросив до себе Бутурлiна та
Михайлова на прощання. Iван Виговський та осавул Ковалевський закликали
послiв i запросили ©х в гетьманськi горницi.
На прощаннi посли довго вмовляли гетьмана, щоб вiн порвав спiл з
шведами, помирився з поляками, як будущими царськими пiдданими, i став до
помочi полякам проти шведiв.
Одкритий i простий Богдан сказав ©м:
- Од шведiв ми не оступимось. Шведи - нашi найкращi спiльники. Нехай
цар помириться з шведами. А коли вони не бажатимуть миру з Москвою, тодi
ми вчинимо справу на iнший спосiб. А теперечки допроваджуймо до кiнця
справу з ляхами: треба наступити на ©х з двох бокiв - московське вiйсько
по один бiк, а шведський король по другий, i бити панiв, щоб ©х з корiнням
викоренити i не допустити ©х злучитись з iншими спiльниками. Ми ©х добре
зна мо! Хоч вони на словах i обiбрали государя на свiй престол, але на
дiлi цього нiколи не буде. Шукають же вони собi iншого короля в Цiсарщинi.
Посли не знайшли, що на це вiдповiдати гетьмановi. Тодi вони почали
домагатись, щоб гетьман звелiв збудувати в Ки вi для московського вiйська
казарми або понаймати кватири. Гетьмановi було не до вподоби, щоб
великоруське вiйсько оселялось в укра©нських мiстах. Вiн почав одникувати
й одмагатись. Iван Виговський одразу постерiг, для чого цар дума оселяти
московське вiйсько по укра©нських мiстах. Вiн почав потакати гетьмановi i
сказав, що однiмати оселi й грунти пiд казарми та дратувати жильцiв
небезпечно, щоб з цього дiла часом не вийшло те, що колись вийшло в
Суботовi, як ляхи одняли в гетьмана Суботiв, через що й досi лл ться кров
на Укра©нi. А осавул Ковалевський пристав до його й потакав йому.
Бутурлiн спахнув i промовив:
- Дивно менi та й годi! Як це ви Бога не бо©тесь i сорому в вас нема? А
тобi, писарю, i тобi, осавуле, не годиться приставати до гетьманських слiв
i говорити так голосно. Це звичай людей нiкчемних, негодних!
Виговський зблiд як крейда од боярсько© лайки. Ковалевський почервонiв
з досади й посатанiв.
"Таким тоном говорили колись до нас дикi польськi звiрi Миколай
Потоцький, Самiйло Лащ, та й то до Корсунсько© битви з поляками. Якийсь
московський окольничий, якийсь дяк чи пiддячий, нижчий за мене, кида менi
в вiчi лайку при гетьмановi, менi, кращому й вищому за його, менi,
великому канцлеровi вiйська Запорозького!" - майнула думка в Виговського.
Вiн замовк, бiльше й слова не промовив, стояв блiдий та задуманий, але
зата©в в сво©й душi ще бiльшу ненависнiсть до московських гордих,
непросвiчених, наглих та грубих бояр.
Гетьман перебив цю розмову i сказав:
- Не знаю, я в Ки вi давно не бував. Подума мо, як це дiло зробити, i
подамо звiстку вам на од'©здi вашому через генерального писаря.
Посли розпрощались з гетьманом. На од'©здii з Чигирина вони таки
встигли випитати через пiдписарiв гетьмансько© канцелярi©, чого при©здили
чужоземськi посли i що гетьман постановив спiл з шведами та Ракочi м
воювати з Польщею i роздiлити ©© мiж собою на три частки.
Московськi посли ви©хали з Чигирина вже пiсля пiзнiх обiдiв. Iван
Виговський, випровадивши послiв за мiсто, вернувся додому i одпочивав,
сидячи на ганку, неначе одбувши важку панщину. Вiн скинув з себе важкий
оксамитовий кунтуш, перевдягся в легенький лiтнiй жупан, сiв на лавцi в
просторному ганку i балакав з старим батьком встафi м. Невеличка кватира
Виговського стояла на пригорку пiд високою Замковою горою серед розкiшного
старого садка, а мiсто спускалось наниз i розстелялось по низинi. Низина,
просторнi луки та сiножатi зеленiли неначе застеленi зеленим сукном. Усей
Чигирин було видко як на долонi. Виговський одпочивав нiби пiсля важко©
роботи, скидаючи очима широкий простiр, де бiлiли купами доми, лиснiли
хрести церков та позолоченi макiвки на банях.
Виговський не встиг одпочити, як прибiгла Катерина Виговська, старша
гетьманова дочка, i бiгцем вибiгла по схiдцях на ганок. Проворна на вдачу
та дуже цiкава, вона ледве дiждалась, поки генеральний писар вернеться
додому, i, вглядiвши в вiкно, що вiн про©хав вулицею ва конi, зараз
побiгла до його, щоб розпитати за проводи бояр та останню розмову з ними.
Не встигла Катерина i на лавцi сiсти, як у хвiртку вскочила Олена
Неча ва, менша Богданова дочка, i бiгцем побiгла до ганку. I ©© брала
нетерплячка поговорити й розпитати про московських бояр. Незабаром хвiртка
знов заскрипiла, i на подвiр'© з'явився Данило Виговський, стрункий,
рiвний, як стрiла, легкий на ходi, i швиденько попростував до ганку. Зараз
за ним надiйшов полковник Тетеря, а за ним генеральний осавул
Ковалевський, поважний, важкий на ходi, плечистий та поставний. Прибiгло
ще кiлька жiнок старшини. В ганку стало аж тiсно. Олена Неча ва та зо двi
козачки пооступались з лавок i посiдали на сходах, щоб дати мiсце на
лавках чоловiкам.
Усiм хотiлося побалакати про московських гостей, котрi на сей час усiм
не припали до вподоби, навiть були непри мнi, а декому й противнi. Навiть
слуга Виговського, старий козак, i той постерiгав, про що буде тепер
розмова на ганку, i був такий цiкавий послухати ту розмову, що став коло
ганку i насторочив вуха. Виговський вглядiв його i промовив:
- А пiди лиш, Яремо, в льох та наточи меду в жбани та й жди, доки я не
звелю подавати!
"Треба бути обережним, - подумав Виговський. - Москва ще сто©ть над
нами з келепом, а цi бояри пiдкуплять в нас i слуг i випитають, що ©м
треба".
- Ну й гарнi ж гостоньки були оце в нас в Чигиринi! - почала розмову
Катерина. - I вродилась, й охрестилась, а таких пенькiв ще не бачила в
гостях в мого батька.
- Бодай ©х лиха година взяла! Втомили вони й гетьмана, втомили вони й
мене... панькався з ними, як з болячками, - промовив Iван Виговський.
- Це такi болячки, що було б лiпше ©х повирiзувати та геть повикидати,
щоб не загно©ли усього нашого тiла, - обiзвався щирий Данило Виговський.
Тетеря мовчав i тiльки хитро осмiхався усiм сво©м широким плисковатим
лицем та невеличкими карими лиснючими очками: йому було байдуже про бояр,
доки вони не шкодили йому особисто.
- Нагуркотiли, настукотiли московськi цi чорнi хмари та й посунулись на
пiвнiч i бодай не вертались! - сказав старий Остап Виговський.
- Лiзуть в палац гетьманiв, мов гуси в тiк: пускай ©х, хоч вмри, бо
вони при©хали з Москви! Оце гаразд! Трохи не ввiгнали в домовину мого
тата, - сказала Олена Неча ва.
- Коли б пак налазили, як гуси, а то притьмом пруться, як поросята в
картоплю, аж кувiкають! Ой давай, мовляв, гетьмане, свою картоплю, бо вона
для наших рил саджена в тво му городi! - додала Катерина й разом
реготалась.
- Ну та й придбав гетьман собi приятелiв в Москвi! Цур ©м, таким
спiльникам! - додав Данило Виговський.
- I цур ©м, i пек ©м! Що правда, то правда, - обiзвався старий Остап
Виговський. - Польськi пани кращi за ©х.
- Принаймнi делiкатнiшi. А цi бояри i гордi, як сатана, i дурнi, як
ступа, i чваньковитi, ще й до того наглi, наглi без мiри, без кiнця. Два
роки минуло, як Укра©на доброхiть присягла московському царевi, а цi
московськi зателепи вже порядкують та орудують на Укра©нi, неначе вони
завоювали наш край, [неначе] тричi побили нас в трьох битвах, - сказав
Iван Виговський.
- Для ©х, москалiв, для ©х, стрiльцiв, став палаци, пускай ©х в усi
мiста, куди ©м буде завгодно! - сказав Ковалевський.
- Еге ж! пускай, щоб забрали нас в сво© лапища в наших таки мiстах,
недалеко ходивши, щоб накрити нас решетом в самiсiнькому гнiздi, - сказав
Iван Виговський.
- А якi вони чуднi, оцi бояри! - обiзвалась Катерина. - Не сказати б -
московськi попи в рясах та з патерицями... Як вступила я в свiтлицю, то
трохи не помилилась: думала просити благословення i трохи не цмокнула ©х в
руку. Ще добре, що завчасу схаменулась. Ото б вийшла була кумедiя!
- Де, в дiдька, вони схожi на попiв? Вони схожi на татарських мурз або
на Бати вих баскакiв, - бовкнув Данило Виговський. - Це правдива
московська татарва, тiльки вiра в них християнська. Наш гетьман матиме
багато клопоту з цими боярами, як довго житиме.
- Не мала баба клопоту, та купила собi порося. Оце ж i гетьман купив
собi бiду, та й за сво© грошi, - пожартував Ковалевський.
- Та якi вони лайливi! як вони грубо говорили з гетьманом! "Тобi,
гетьмане, негоже! тобi, гетьмане, непристойно! Ти, гетьмане, i Бога не
бо©шся, i людей не соромишся!" Лаються та й лаються! Вилаялись та й
по©хали, бодай не вертались, - жартувала Катерина.
- I справдi: "по©хав мiй миленький, бодай не вернувся", як спiвають в
пiснi, - додав Данило Виговський.
- Та якi ж вони одоробала! Ледве повертаються та сопуть, та хропуть,
неначе крiзь сон в лiжку. Та все чогось позiхають... А пiт на гладких
щоках так i дзюрчить, неначе залива з стрiхи. Я вже хотiла встати з-за
стола та повтирати ©м гладкi морди, бо з ©х лобiв аж в полумиски капотiло,
неначе з стрiхи, ©й-богу, хотiла вже втирати ©м вуси та бороди, що
позамочували в борщi, бо я гидлива: гидувала ©сти. Бачила я i польських
послiв, i шведських, i венгерських, i волоських, а таких поганих ще зроду
не бачила.
- Добре, що гетьман розкоштував, якi на смак московськi бояри i чого
нам сподiватись од ©х. Може, тепер одвернеться од Москви i оддасть Укра©ну
пiд руку турецького султана. Зда ться, що, пiд турком нам буде вiльнiше, -
сказав щирий Данило Виговський.
- Не говори так, брате! Гетьман говорив з велико© досади, а як
обдума ться та помiрку , то, може, скаже iнше, - обiзвався обережний Iван
Виговський. - Може, i в Москвi бояри заспiвають iншо©, як довiдаються i
пересвiдчаться, що польськi пани ©х дурять, бо панам тепер дуже й дуже
прикрутило.
Iван Виговський був дуже обережний. Хоч вiн i не любив бояр, але добре
тямив, що Москва набира ться тепер сили, побивши Польщу, i з нею треба
поводитись дуже обережно, щоб часом не запобiгти од не© клопоту й лиха
через боярську темноту та дурiсть.
- I добре, пане Йване, твоя Олеся зробила, що не перебралась оце з
Ки ва до тебе. Якби вона оце була пообiдала з боярами, то з переляку
втiкла б з Чигирина в Ки©в, - сказала Катерина.
- Та й я б не видержала i дременула б слiдком за нею. Якби прийшлось
парити парка через боярськi вереди та лайку, то кожний втiк би од ©х хоч i
до турка, - обiзвалась Олена Неча ва.
- Од ©х i поли врiж та втiкай чи до ляха, чи до турка, чи хоч i на край
свiта. Ну та й цяця ж оцi московськi бояри! - говорив старий Остап
Виговський.
- Нелегенько тепер i тiкати од ©х, коли запряглись в московське ярмо, -
сказав Iван Виговський. - Тепер вони тiльки кричатимуть на нас: "Гей,
ставай, круторогий! Цабе, моругий!" Поганятимуть вони нас, як схотять i
куди схотять. А нашi - вони йтимуть пiд ©х загадом, куди боярам потрiбно.
Виговський скоса поглядав на Тетерю. Тетеря тiльки хитро осмiхався
чорними очима, а потiм промовив:
- Кому важке буде те ярмо, той крутне рогами та й скине його; а хто
оговта ться з ярмом, то й носитиме його, хоч i намуля собi ним шию.
"Надво говорить Тетеря, що i в ступi не влучиш", - подумав Iван
Виговський.
- Що до мене, то я, бувши волом, так крутнула б рогами, що й ярмо, й
занози, й притику потрощила б, ще й в боярськi пампушки штурхнула б
рогами. Ой грубi ж, ще й до того сапатi тi бояри! - говорила Катерина. -
Ото буде про що розказувати Олесi, як оце вона при©де в Чигирин!
Гостi Виговського забалакались, розмовляючи за бояр. Коли це за двором
несподiвано застукотiли колеса. За ворiтьми спинився ридван. Ярема кинувся
з льоху одчиняти ворота.
- Одчиняй, старий, швидше! Плуганиться, неначе вiвця з перебитою ногою,
- крикнув погонич за ворiтьми на старого Ярему.
- Хтось при©хав, хтось при©хав! Годi тепер балакати про московських
бояр, бо вiтер донесе нашу розмову аж до само© Москви, - сказав Iван
Виговський.
"Чи ворог, чи приятель оце в нас за ворiтьми? Видко, що хапа ться.
Певно, щось спiшне! I хто б це був такий?" - вертiлась в його думка.
Ярема одчинив скрипучi ворота так раптово, що аж ворiтницi
захилитались. Вiн вглядiв, що на возi сидiв лицар. В одчиненi ворота
шугнули чорнi баскi конi, неначе чотири степовi орли, повернули кругом
широкого двору i зопалу неначе осiли перед ганком. В повозi сидiв
овруцький староста Юрiй Немирич.
Усi впiзнали його i вмить схопились з мiсця. Iван Виговський та Данило
кинулись до ридвана так швидко, неначе злетiли по схiдцях на крилах.
- Ого! Саrissimus dominus* (* Найяснiший господарю! (Латин,) -Упоряд.)
Немирич! - крикнув Iван Виговський.
- Тuus semper carissimus amicus et frater* (* Завжди найяснiший твiй
друг i брат! (Латин,) - Упоряд.) - крикнув Немирич з воза i прожогом
схопився i скочив на землю жваво, проворно, неначе йому було ще двадцять
рокiв.
Iван Виговський простяг руки i обняв його на льоту, неначе впiймав його
на повiтрi. Немирич скочив додолу i тричi гаряче поцiлувався з Iваном
Виговським.
Вже сонце скотилось над лiс i обливало двiр i садок червоним свiтом,
обсипало лиснючi чорнi з сивиною Немиричевi кучерi, грало блиском на
позолоченому держалнi його шаблi, на пiстолетi та кинджалi, заткнутому за
черес, на золотистiй кольчузi, котру було видко на персах з-пiд широкого
кунтуша. Немирич був рiвний станом, високий на зрiст, гарний з лиця,
проворний, аж трохи тороплений.
Данило Виговський, Павло Тетеря й Ковалевський привiтались з Немиричем
дуже привiтно. Iван Виговський запросив гостя до господи. Немирич вибiг по
сходах на ганок, поцiлувався з старим Остапом i кинув жарт неначе на
льоту:
- Ге! reverendissime pater*! (* Ясновельможний отче! (Латин.).) Сидите
тут на ганку та хлiб дурно збавля те. Анумо, з нами в стан до Ракочiя! До
шаблi та до списа! - крикнув Немирич до старого Виговського.
- Еге-ге© Мо вже минуло. Нам тiльки й зосталось, що на ганку грiтись
проти сонечка, - сказав сивий дiд i засмiявся сухими, тонкими, нiби
зiв'ялими устами.
- Просимо до господи! до свiтлицi! - просив генеральний писар Немирича.
- Спасибi! Навiщо йти до свiтлицi, коли й тут гарно... Сiдаймо тут та
побалака мо, бо я оце хапком прибiг до Чигирина, летiв день i нiч, -
сказав Немирич i не сiв, а нiби впав як пiдкошений на стiльчик.
- Що ж там таке трапилось? Звiдкiль ясновельможний староста прибiг до
нас, так що й воронi тво© вкрились пiною, як я оце бачу? - спитав Iван
Виговський в Немирича.
- Просто з венгерського стану навiсного Ракочiя з-пiд Люблiна, - сказав