Страница:
Немирич.
- Чого ж ваша вельможнiсть там був? - спитав старий Остап.
- Як чого? Я ж пристав до Ракочiя з паном Грондським та з польськими
панами дисидентами, соцiнiанами. Нас багато перейшло до Ракочiя, i оце ми
бились з королiвським вiйськом. Провчили ми добре короля Яна-Казимiра!
Багато панiв присягло на вiрнiсть Ракочi вi, багато мiстечок та мiст ми
поздавали самохiть трансiльванському князевi, щоб провчити короля Яся.
Нехай зна Ясь, як небезпечно зачiпати шляхту. Хотiв вiн обчикрижити нашi
права i стати неомежованим монархом, щоб керувати панами, як слугами. А ми
його самого вигнали з Варшави. Ракочiй вже в Варшавi з вiйськом.
- Невже! - крикнули всi в один голос.
- Вже! Але був вiн в Варшавi довгенько, та оце його вже витиснули з
Варшави, бо Богдановi спiльники отi Ракочi вi вiвчарi та свинопаси, не
вартi доброго слова.
- Знаю, знаю! Вони вчились воювати, певно, на запiчку або на печi, отi
вiвчарi, волохи та венгри, а не на полi битв, - обiзвався Iван Виговський.
- Вже чи так, чи iнак, а Ян-Казимiр буде пам'ятати до нових вiникiв, як
небезпечно зачiпати шляхту. Шляхта ще й переднiше була пооддавала польськi
мiста шведам i присягла на пiдданство Карловi Густавовi, щоб показати
Яновi-Казимiровi, що шляхта в Польщi дужча за короля i зробить, що схоче.
Тодi Ян-Казимiр мусив тiкати в Сiлезiю. А тепер i ми з Ракочi м дали йому
пам'ятного, здорово приборкали його, нехай не квапиться обтинати нашi
права. Король хотiв приборкати шляхту, але шляхта не пошилась в дурнi i
приборкала короля.
- То ваша милiсть вкупi з шведами бились з королем? - спитав Данило
Виговський.
- Авжеж бився! Ще б пак не битись, коли Ян-Казимiр намiрився обтяти
нашi привiле© i стати монархом над шляхтою. Я перейшов був до шведiв, а
потiм оце ходив вкупi з вiйськом Ракочiя на Варшаву. Нiяк не всиджу вдома,
коли яке ледащо зачепить шляхту, - сказав Немирич, - але тепер, коли ми
короля вже добре провчили, я покинув Ракочiя i оце прибiг просто з
Ракочi вого стану до гетьмана. Оце зараз по©ду до гетьмана...
Немирич жваво пiдвiвся, неначе пiдскочив, i вже насторочився бiгти по
сходах.
- Гетьман нiкого тепер не пуска до себе, вiн давно слабу . Тут тiльки
що були посли од шведського короля та од Ракочiя. Гетьман вирядив послiв i
лiг на лiжко, бо дуже втомився. Зда ться, вiн вже на ладан дише. Та чого ж
вам, вельможний пане, так приспiло доконче бачитись з гетьманом? - сказав
Iван Виговський.
- Хочу оповiстити йому щиру правду про його спiльника Ракочiя i його
вiйсько. Ракочiй не вартий доброго слова, не вартий того, щоб з ним
держати спiл. А вже його вiйсько, тi венгри та волохи, та усякi греки, та
усякi заволоки, то не лицарi чеснi, а правдивi розбишаки. Не вартi вони,
щоб ми держали з ними спiл. Краще йти в супряжичi з чортами, нiж з ними.
Зараз по©ду до гетьмана!
Немирич, нервовий на вдачу, жвавий, непосидючий та палкий, вже кинувся
з ганку, щоб вскочити в ридван. Iван Виговський вдержав його за руку.
- Ласкавий пане! Гетьман слабий; вас сьогоднi не пустять до гетьмана.
Сiдайте та одпочиньте з дороги, бо ви стривоженi та втомленi. Побалакайте
з нами та оповiдайте нам докладно, чого там нако©ли тi супряжичi з
дiдьками. Будь ласка, ваша милiсть, сiдайте та втихомиртесь! - впрошував
Iван Виговський.
Немирич сiв на стiлець. Спокiйна, тиха вдача Виговського, його тихий та
привiтний голос неначе свiжим вiтерцем подихнули на палку, неспокiйну
Немиричеву вдачу. Немирич сiв i почав оповiдати, але все повертався на усi
боки, неначе його силою посадили на стiльцi, неначе хтось держав його
силою на одному мiсцi i не давав йому знятись з мiсця i полетiти в
гетьманський двiр. Нервовий та ворушкий Немирич сво ю неспокiйною вдачею
був схожий на запорожця, але з коша не запорозького, а шляхетського. Вiн
був ладен кидатись в усякi битви, переходити з шведського стану до
Ракочi вого або й до iншого, аби захистити привiле© шляхти.
- Ракочi ве вiйсько - це якась наволоч, а не лицарське вiйсько, це
ватага диких волоських вiвчарiв та венгерських свинопасiв та пастухiв. А
до ©х поприставали нашi надднiпрянськi левенцi, що живляться вiйною, та
якiсь волоцюги, та пройдисвiти греки, та усяка наволоч. Чи вступлять в
село польське або мiстечко, зараз грабують, палять, руйнують, рiжуть
товар, вiвцi, кури, качки, свинi, розкладають багаття в загородах,
смалять, патрають поросята, ©дять, п'ють, а потiм посваряться, полаються
за здобуток i давай самi битись та рiзатись! В ©х все гульня та рiзанина.
Вони нiчого путящого для нас не зроблять. Це Бати ва дика татарська орда,
а не вiйсько. Польська шляхта, соцiнiани кинули Ракочiя. Кинув його i я.
Менi сором бути в спiлцi з цi ю дикою ордою. Шведи... О! Це iнша рiч!
Шведи - це шляхетнi лицарi: з ними варто держати спiл. А Ракочi вi
трансiльванцi... пху! Нi! Зараз по©ду до гетьмана i усе докладно заповiщу.
Нехай порве спiл з Ракочi м!
I Немирич знов пiдвiвся, щоб бiгти до гетьмана. Карi чималi очi його
блищали. Шляхетне високе чоло лиснiло од поту в одлисках вечiрнього сонця.
Ненависнiсть до дико© Ракочi во© орди блищала в очах, виявлялась в
нервовому лицi. Його брала нетерплячка, так що вiн не мiг всидiти на
мiсцi.
- Вельможний дорогий друже! Спокiй в цих справах переднiше за все й
вартнiше за все. Сiдайте та вип' мо по кубковi доброго меду та
побалака мо. А завтра, як дiждемо та живi будемо, то й пiдемо до гетьмана.
Може, вiн подужча до завтрього. Скидайте, carissime amice*, (* Дорогий
друже (латин.), - Упоряд.) кунтуш та кольчугу i будете в нас дорогим
гостем! - сказав Iван Виговський i тихенько бiлою, але жилавою рукою,
зсунув з його плечей кунтуш, а далi почав одчiплювати шаблю та витягати
з-за череса пiстоль та кинджал.
- Коханий пане! ой, не здiймай з мене кунтуша, бо я таки зараз думаю
побалакати з гетьманом! - сказав Немирич i знов насунув на плечi кунтуш.
- Не доступитесь сьогоднi до гетьмана, бо вiн нездужа , про це нема що
й казати... Чоловiче! випрягай конi та одведи до станi! - гукнув Iван
Виговський до погонича. Немирич трохи заспоко©вся. Iван Виговський плеснув
тричi в долонi. Старий Ярема принiс здоровий жбдн меду. Данило поналивав
медом срiбнi кубки. Немирич вхопив кубка обома руками i втопив гарячi
смажнi уста в холодний напиток, заспоко©в жагу i став i сам спокiйнiший.
Випивши кухоль холодного меду, вiн глибоко зiтхнув, неначе з самого дна
нервових персiв, i його очi одразу стали спокiйнiшi: ©х гарячий блиск
трохи пригас. Вiн скинув кунтуш, одчепив шаблю, а потiм скинув тонку
кольчугу, сiв i заспоко©вся.
- Навiщо це ваша милiсть ©хала в кольчузi, коли в нашому кра©, хвалить
Бога, нiгде нема битви? - спитав Тетеря.
- А задля того, що по всьому Подiллi блукають ватаги надднiстрянських
левенцiв та диких волоських заволок. Ракочi ва армiя потягла за собою
довгого хвоста з розбишакiв та усяких волоцюг, неначе Бати ва дика орда.
Ой, пiду я хоч аж в обляги до гетьмана та застережу його од тих розбишак.
Може, до гетьмана якось таки доступлюсь.
I Немирич знов схопився з мiсця. Його брала така нетерплячка, що вiн i
попару не знаходив, заметушився, парка парив, шукаючи сво © збро©.
- Ласкавий друже! Нехай вже зоста ться на завтра ця справа. Ваша
милiсть завсiди або на вiйнi, або коло книжки та коло науки, а все не
всидить без дiла, - сказав Iван Виговський.
- Це правда. Марс та мудра Мiнерва - це улюбленi боги вашо© милостi. Од
шаблi та до книжки, од книжки та до шаблi, в цьому усе ваше життя, -
обiзвався Тетеря.
- Нi, оце менi довелося тепер од шаблi та до шаблi, од меча та до
списа, од шведiв та до Ракочiя. Намахався я шаблею на Яна-Казимiра вкупi з
польськими панами. Але ж буде йому втямки, як зачiпати нашi шляхетськi
привiле©, нашу шляхетську вольнiсть! - сказав Немирич.
- А тут, вельможний пане Немиричу, гетьман мав багато клопоту з
московськими боярами, мабуть, бiльше, нiж польськi пани з сво©м королем, -
промовила Катерина i таки не втерпiла: розказала Немиричевi усi пригоди з
московськими боярами i так жваво обмалювала ©х навкруги, i спереду, i
ззаду, що Немирич заслухався.
- Ваш панотець, - сказав Немирич, - а наш гетьман дуже помилився, що
оддав Укра©ну в пiдданство Москвi. Я пристав до гетьмаиа, покинув свою
соцiнiанську вiру, знов прийняв благочестi i вернувся до нашо© давньо©
церкви, бо люблю рiдний край i ладен служити на добро йому, доки й мого
живоття, Але пересвiдчився тепер в тому, що й сам гетьман слабий через те,
що йому Москва дала отруту сво©м зневажанням наших прав. Бояри не пустили
наших послiв i до намету, де вони ставили умову з Польщею на смерть
Укра©нi. Я вже про це чув. Москва груба, ще й до того темна; вона ламатиме
i зломить нашi привiле©, нашi умовини з нею, бо й сама ©х давно втратила.
Московськi гордi бояри давно стали холопами i стукають чолом перед царем.
А в Польщi золота воля для шляхти. Не треба було б гетьмановi оступатись
од Польщi.
- Мене тут Бутурлiн зневажав, як останнього свого хлопа, назвав мене
перед усiма нiкчемним, негодною людиною, - обiзвався Iван Виговський.
- То це так вiн назвав в вiчi нашого генерального писаря, великого
канцлера Укра©ни! - крикнув Немирич i схопився та нiби скипiв. - Так
назвав вашу милiсть якийсь нiкчемний окольничий? Отака честь од Москви
згодом буде нам усiм! Я знаю бояр добре. Це перевдягненi в дорогi шати
неписьменнi темнi мужики, тiльки чваньковитi й гордi, як сатана. Вони
здатнi загнути нам i в батька-матiр, а то ще й по-соромiцьки, i не тiльки
нам, а й самому гетьмановi.
Вже надворi смеркалось. Гостi пили мед i балакали. Катерина, Олена й
iншi жiнки повставали, розпрощались i пiшли додому. Тихi, делiкатнi
сутiнки стелились по горбах, по зелених левадах, по луках, неначе на яснi
фарби зеленi й червонястi чиясь небачна велетенська рука накидала легенькi
прозорi покривала. Над широкими без краю луками, понад Днiпром, навкруги
обрiю, небо нiби пiдперезалось фiолетовим поясом - широкою гарячою
фiолетовою смугою. А серед тi © смуги викотився на небо здоровий, як вiко
з дiжi, жовтий, пальовий мiсяць i тихо поплив по фiолетовiй смузi, неначе
кружало, виковане з матового золота, без свiта, без промiння, без блиску.
Господар знов звелiв принести на ганок меду та венгерського вина. Гостi
знов розговорились, i розмова ©х велася довго, доки не залиснiв свiт
мiсяця на ганку, на матовому бiлому виду красуня Iвана Виговського, на
високому чолi, на червоному кунтушi, на широкому бiлому комiрi i довгому
волоссi Немирича, котрий i тепер не покинув кальвiнського звичаю одягатись
в темне убрання. Тихий свiт мiсяця облив i сивобородого сухорлявого Остапа
Виговського, i широкi плечi, плисковате лице та розумнi очi Тетерi. Свiт
блищав, лився на стiл, лиснiв на срiбних жбанах та кухлях i освiчував
найпросвiтнiшi чола тодiшньо© Укра©ни, найпросвiтнiших ©© синiв, що вже
були зовсiм вропейцi i стояли нарiвнi з лiпшими вропейцями i бажали
добра Укра©нi, i дбали про ©© гаразд, про ©© просвiтнiсть скiльки в них
було змоги й сили.
Юрiй Немирич зовсiм заспоко©вся, одпочив пiсля важко© далеко© дороги,
розговорився, розбалакався i почав оповiдати про свою давню вандрiвку в
чужоземнi кра©: в Голландiю, в Нiмеччину, на береги пишного Рейна. Старий
дiд Остап слухав, неначе дитина слуха казку.
- Якого там дива я тiльки не бачив! Якi там пишнi кра© на високих
берегах Рейна! Яке багатство, яка морська торгiвля в Амстердамi, в
Гамбурзi! Кораблi за кораблями шугають з моря в порти, неначе степовi
орли, i привозять скарби з далекого сходу, з багато© Iндi©. Якi там
багатства, якi скарби! В нас на Чорному морi нишпорять тiльки розбишацькi
турецькi галери та запорозькi чайки. А там же тих кораблiв - неначе хатiв
в Чигиринi. А береги Рейна! Неначе рай цвiте в садках та виноградниках. А
над Рейном на скелях виснуть давнi лицарськi замки з гострими баштами. Але
i в тих замках вже зникла лицарська воля. Монархи приборкали вже давнiх
лицарiв, приборкали тамошню шляхту. Тiльки в Польщi ще сто©ть шляхта на
сво©й волi, як нiгде на свiтi. А од шляхти ж йде просвiта й наука.
- Сто©ть тiльки в Польщi, це правда, - обiзвався Iван Виговський.
- Гетьман погано зробив, що оддав Укра©ну Москвi: при Москвi нiгде
нiчия воля не всто©ть. Вона усе злама , й потрощить, i загасить те свiтло
науки, що i в нас засвiтилось. Помре старий гетьман, тодi нам треба
повернути знов до Польщi. Тiльки в Польщi ми, i пани, й козаки, зможемо
вдержати сво© права та привiле©, - сказав Немирич.
- Я й сам бачу, що нi волi, нi науки Москва не понесе на Укра©ну, а
понесе тiльки грубих, здирливих та лайливих бояр, - обiзвався Iван
Виговський.
- Тодi нам треба б заснувати на Укра©нi вищi вропейськi школи для
мирсько© науки, унiверситети, от хоч би в Ки вi та в Вiнницi або деiнде, -
тихо промовив Немирич.
- Ой, треба б, треба б! нема що й казати. Може, колись i засну мо, -
промовив Iван Виговський i задумався. В його майнула думка, як би то взяти
в сво© руки гетьманську булаву, щоб здiйснити отi золотi мрi© Немиричевi
та й сво© на добро, на просвiтнiсть рiдно© Укра©ни.
- Тiльки шкода, що гетьман знiс унiю... Навiщо було зачiпати унiю? -
обiзвався з кутка старий Остап Виговський.
- Нi, тату! Унi© нам не треба, - сказав Iван Виговський. - Од не© в нас
тiльки сварка та змагання i мiж нами самими, i в нас з поляками. Найкраще,
як дома одне стадо та один пастир. З ляхом дружи, а камiнь за пазухою
держи! Ляхи не повиннi микатись в нашi справи, хоч би ми й [були] пiд
Польщею.
Вже мiсяць високо пiдбився вгору, а гостi ще довго сидiли та балакали
про невiдому будущину Укра©ни, про ©© просвiту та вольнi права. Але в усiх
тiльки й мови було про права шляхти, котра в вропi вже втрачувала сво©
геть-то вже широкi феодальнi привiле©, як шкiдливi для широкого розвитку
народу й городян.
- Як будемо коли пiд Польщею, то козакам треба зрiвняти сво© права з
великими привiлеями польсько© шляхти i стати шляхтичами на Укра©нi; отодi
нами нiхто не насмiлиться орудувати по сво©й вподобi: нi король, нi сейм в
Варшавi, нi цар, нi бояри, - сказав Немирйч, встаючи з-за стола.
Iван Виговський задумався, похиливши голову, i мовчав. В його мигали
думки про уклад на Укра©нi, який треба було запровадити, який здавався
Немиричевi i йому найлiпшим.
"Немирйч каже правду: найлiпше було б, щоб козаки мали права й привiле©
на Укра©нi, якi ма польська шляхта в Польщi", - майнула думка в
Виговського.
Чи думали, чи гадали цi найпросвiченiшi люди свого часу на Укра©нi, що
великi шляхетськi привiле© впадуть вагою на народ, i що вони самi потонуть
з сво©ми нащадками в польському шляхетському морi, а ©х нащадки, споляченi
до п'ят, стануть ворогами Укра©нi й народовi...
Ще довго балакав Немирич i розказував про пишнi чужоземськi кра©. Гостi
повечеряли на ганку i розпрощались з господарем. Господар поклав спати
Немирича в сво му поко©, а сам послався на ганку на лавi i лiг на
одпочинок. Але сон не брав його. Мiсяць високо пiднявся на небi, i на
ганок впала тiнь. Виговський згадав Олесю, згадав Ки©в в мiсячному
ся вi... А в його думцi виникали якiсь чудовi чужоземськi здоровi мiста
десь над Рейном, десь над морем в Голландi©. Вiн неначе бачив кораблi в
портах з багатою вантагою усякого дорогого краму, нiби бачив якiсь собори
пишнi, високi, бачив школи. I це усе вiн переносив в сво©й думцi на
Укра©ну: багатi кораблi уявлялись йому вже на Чорному морi, а школи - в
Ки вi, на Укра©нi... I йому забажалось взяти в руки булаву, щоб тiльки
позаводити це усе i на Укра©нi.
V
Гетьман Богдан вже був старий i часта нездужав. Виговський знав, що
йому зосталось недовго жити i передпочував, що вiн сам швидко буде обраний
на гетьмана. Сам Богдан, вже зовсiм слабий, покликав до себе старшину i
просив вибрати за гетьмана не свого молоденького сина Юрiя, а досвiдного у
всiх козацьких справах Iвана Виговського або полковника Лисницького.
На©жджаючи в Ки©в до Олесi, Виговський оповiдав Олесi про волю гетьмана,
про сво© надi©. Честолюбнiй Олесi ця думка сподобалась.
- Ото якби менi довелось в'©хати в Чигирин гетьманшею! От би я тодi
пiдвела голову вгору i показала б себе сво©й гордовитiй та неласкавiй до
мене рiднi! - говорила Олеся Виговському. - Тодi б i вона схилила голови
передо мною. Ой, яка б я була рада! Я в'©хала б в Чигирин пишно, як
польськi королеви в'©жджають в Варшаву, бо хiба ж я тодi не була б
королева на Укра©нi або трохи не королева? - говорила Олеся, розпускаючи
сво© смiливi мрi©, котрi збурювали ©© честолюбну натуру, перейняту в
наслiдок од гордовитого й честолюбного свого батька Богдана та матерi, з
роду князiв Соломирецьких.
- А зна ш, мо серце, що тво© мрi© можуть справдитись навiть швидше,
нiж ти гада ш? - говорив Виговський. - Гетьман зовсiм недужий, i слабiсть
в його смертельна. А пiсля його тiльки мене оберуть за гетьмана, принаймнi
доки гетьманiв син Юрiй скiнчить науки в Ки©вськiй академi©. Душа моя
почува , що так воно станеться.
- Ото я була б рада! Ой, яка б я була тодi щаслива! Хоч би на кiлька
рокiв менi того блиску, тi © слави, того високого становища! - марила
Олеся, сидячи поруч з Виговським на софi. - I зна ш що, мiй коханий Iване?
Я готова зостатись в Ки вi, аж доки не помре старий гетьман, хоч я люблю
тебе, i мене без тебе бере нудьга. Як тебе виберуть за гетьмана, тодi я
в'©ду в Чигирин, мов королева.
- Про мене й зоставайся в Ки вi, хоч менi важко жити без тебе. Але я
вже не молодий: серце мо любить тебе тихо, як тихо грi осiнн сонце, -
говорив Виговський.
- Тiльки при©жджай до мене з Чигирина частiше!
- Ой, важко менi жити без тебе в Чигиринi солом'яним удiвцем, - сказав
Виговський, зiтхнувши, - але для тебе я готовий на все згодитись.
I сталося справдi так, як говорив Виговський.
27 iюля 1657 року помер гетьман Богдан. Ще перед смертю Богдана
козацькi полковники, поважаючи старого Богдана, обрали за гетьмана його
сина Юрiя, не вважаючи на те, що сам Богдан радив ©м вибрати за гетьмана
або Лисницького, або Виговського. Але як тiльки помер Богдан, козаки
схаменулись i почали нарiкати, що над ними постановили гетьмана, котрому
було всього шiстнадцать рокiв, i перестали покорятись Юрi вi. Юрiй питав
поради в Виговського, що йому вчинити.
- Оповiсти збори на раду, зречись гетьманства, поклади булаву, а я й
уся генеральна старшина так само зречемося свого уряду. Нехай козаки
вибирають за гетьмана й старшину, кого схочуть. Може, як ти зречешся
гетьманства, козакiв це вразить, i вони стануть прихильнiшi до тебе, - так
радив Юрi вi Виговський, але в його була думка: самому взяти булаву.
Про раду оповiстили. Виговський закликав на раду полковникiв, сотникiв
та по два козаки з кожно© сотнi. Такий був давнiй козацький звичай. Для
ради Виговський i його прихильники призначили гетьманський двiр, щоб в
йому змiстилось небагато козакiв. Тим часом Виговський пiддобрювався до
козакiв, звелiв викотити з льохiв кiлька бочок горiлки, напував простих
козакiв горiлкою, справляв для ©х багатi обiди, сам частував козакiв, сам
пив й прикидався п'яним, щоб пiдiйти пiд козацькi норови, бо Виговський не
любив пити i нiколи не був п'яний.
В недiлю 24 серпня довбишi вдарили на раду. Козаки рушили в двiр. Як
тiльки двiр став повний козакiв, ворота навiщось зачинили. Багато козакiв
i сила хлопiв зостались за ворiтьми.
З дому вийшов Юрiй з булавою в руках. За ним несли бунчук, обтiнюючи
його голову.
- Панове рада! Дякую вам низько за гетьманський уряд, котрий ви менi
дали, пам'ятаючи мого батька, але я ще молодий i недосвiднйй, i не менi
пiдняти й знести на собi вагу гетьманського уряду. Вибирайте собi за
гетьмана iншого, старшого i вартнiшого за мене. От вам булава й бунчук!
Юрiй поклав гетьманськi клейноди на стiл, поклонився i пiшов в дiм.
Пiсля Юрiя вийшов Виговський, подякував козакам за честь, зрiкся
писарського уряду, поставив на стiл чорнильницю i одiйшов в дiм. Обозний
Носач поклав на стiл свiй пернач та печатку, поклонився i одiйшов.
Гетьманська булава лежала на столi серед двору, i багато було таких, що
хотiли ©© взяти, та не насмiлились без волi народу.
Тим часом за ворiтьми пiднявся шум, неначе там шумiв бiр або загуло
море на вiтрi. Пiднявся крик стовпища, котрого не пустили в двiр, котре
догадалось, що ворота зачинили зумисне, щоб нiкого не пустити на раду.
Галас, шум все дужчав та дужчав. За ворiтьми неначе заклекотiло море в час
бурi мiж скелями.
- Бий ворота! ламай баркани! - кричали козаки за ворiтьми. - Висаджуй
ворота! Нас не пускають на раду!
Хлопи кинулись висаджувати ворота. Осавули швиденько завештались помiж
козаками i похапцем питали:
- Кого хочете вибрати собi за гетьмана?
- Хмельниченка! Нехай Хмельниченко бере булаву! - крикнули козаки.
Юрiй вийшов з дому i сказав, що йому треба ©хати до Ки ва i вчитись в
академi©.
Тодi вихопився якийсь сотник i гукнув.
- Нехай Хмельниченко держить бунчук та булаву при собi, а командувати
вiйськом буде Виговський i на той час буде брати булаву й бунчук з рук
Хмельниченка.
- Дайте менi час подумати, - обiзвався Виговський.
Рада дала йому часу три днi.
В середу 27 серпня довбишi знов вдарили на раду. Знов зiбралась рада в
гетьманському дворi. Рада знов викликала Виговського i просила його взяти
булаву на той час, поки Юрiй скiнчить науки i дiйде до повного зросту.
Виговський все кланявся i зрiкався. Спустивши очi вниз, з покiрливим
видом, з сльозами на очах вiн дякував радi за честь, одмагався i просив
вибрати за гетьмана кого здатнiшого.
"Чи виграю, чи програю? чи виграю, чи програю?" - вертiлось в його
головi, неначе якийсь маятник стукав i вибивав в його душi цi слова,
стукав, не перестаючи, настирливо, уперто, надокучливо, а серце в грудях
стукотiло, кидалось, неначе рвалось, хотiло вирватись з грудей. Виговський
ждав, що от-от настане одна мить, коли вiн або все програ , або все
вигра . Вiн усе кланявся та одмагався, говорив тихо, спокiйно, але
почував, що його руки й ноги дрижали, неначе в пропасницi, що йому забива
дух, душить у грудях. Йому здавалося, що йде битва кругом його, що вiн сам
у битвi десь на Жовтих Водах або пiд Корсунем, що наста час, коли битва
буде або виграна, або от-от буде програна. Але як Виговський одмагався i
кланявся, козаки ще бiльше просили його взяти часово булаву. Роздратованi
упертiстю писаря, козаки почади вже, по-козацькому звичаю, закидати на
лайку. Тодi Виговський, нiби знехотя, присилуваний волею ради, згодився
взяти часово булаву. Рада крикнула радiсно. Цей крик неначе воскресив
Виговського. Вiн весь задрижав на радощах.
Тодi Виговський. сказав:
- Як же менi прийдеться пiдписуватись, доки Хмельниченко буде вчитись в
Ки вi, доки вiн стане станiвним чоловiком?
Тодi з гурту вихопивсь якийсь прихильник Виговського i промовив:
- Нехай пан Виговський пiдпису ться так: "Iван Виговський, гетьман на
той час, вiйська Запорозького", бо коли в його будуть клейноди, то
правдивим гетьманом буде вiн.
-Добре! Нехай буде так! - гукнули козаки. Виговський взяв булаву i
сказав так:
- Ця булава доброму на ласку, а злому на карнiсть; а манити в вiйську я
нiкого не буду, коли ви мене вибрали за гетьмана. Вiйсько Запорозьке без
страху не може бути.
На радi в Чигиринi були не всi козацькi полковники, i ця рада могла
здаватись нiби не зовсiм законною. Виговському хотiлось таки, щоб уся
старшина настановила його правдивим гетьманом. Вiн оповiстив знову раду у
Корсунi на 25 сентября. З'©хались усi полковники i сотники, прибув i
польський посланець Казимир Беньовський та Юрiй Немирич, овруцький
староста, шляхтич православно© вiри. На цiй радi вибрали й затвердили
Виговського на гетьманствi.
Взявши гетьманську булаву, Виговський зараз по©хав в Гадяч i викопав з
землi закопаний гетьманом Богданом в Гадяцькому замковi великий скарб,
цiлий мiльйон талярiв. Виговський вважав на цей скарб як на козацький,
скарбовий, а не за власний, Богданiв. Цей скарб Виговський задумав тратити
для сво©х замiрiв, щоб оддiлити Укра©ну од Москви i оддати в пiдданство
польському королевi; думав за Богдановi таляри найняти орду, найняти в
свiй Чигиринський полк нiмцiв i ходачкових шляхтичiв для сво © особисто©
оборони.
Виговський вернувся в Чигирин щасливий, веселий, вдоволений. Вiн
перебрався з сво © тiсно© убого© кватири в палац померлого гетьмана,
новий, гарно убраний, просторний, вважаючи на палац як на скарбове добро,
як на палац гетьманський, ранговий. Високо пiднявши голову, вiн гордо
походжав по просторних свiтлицях, устелених перськими килимами, обвiшаних
дорогою збру ю, дорогими рушницями, шаблями, прикрашених полицями, на
котрих лиснiли срiбнi та золотi миски, жбани, тарiлки, кубки, пугарi та
чарки. Смiливi думи заворушились в його головi, замиготiли, як блискавки в
темну нiч. Власть, слава, честь, золото i срiбло, багатство, блиск, iдеали
полiтичнi, щастя Укра©ни, просвiтнiсть - все це натовпом товпилось в його
головi, змiшалось в думах, як золото й срiбло, пересипане перлами, облите
огнем блискавки. Думи тривожили гетьмана, не давали спокою, то шугали
орлами, то линули пташками, заслiплювали його, забивали памороки.
"Ой думи мо©, думи, золотi мрi©! аж тепер ви справдитесь, як пишнi
золотi сни. Тепер сила в мо©х руках! Тепер я поверну назад колесо iсторi©
Укра©ни! Не пущу я тепер на Укра©ну грубих причепливих московських бояр,
одiрву Укра©ну од Москви i оддам в пiдданство польському королевi. Онде
мо© iдеали! Онде зразець для Укра©ни! Он звiдкiль полл ться на мене слава
й золото! Король щедрий, вiн надару мене за цей вчинок землями, селами,
лiсами, золотом i срiблом. Я поставлю умову для Польщi, щоб Укра©на стала
великим князiвством... щоб забезпечити мiцнiше незалежнiсть од Польщi...
Тепер я перевезу свою милу Олесю в цей палац з честю i славою, вдоволю ©©
золотi давнi мрi©, обсиплю золотом та перлами. Народ не пiде за мною...
але в мене тепер сила в талярах... Найму орду, найму полякiв, заб'ю баки
хлопам i простим козакам i таки пристану до Польщi, до просвiчено© i
вольно© польсько© шляхти. Заведу я тодi на Укра©нi просвiчену козацьку
- Чого ж ваша вельможнiсть там був? - спитав старий Остап.
- Як чого? Я ж пристав до Ракочiя з паном Грондським та з польськими
панами дисидентами, соцiнiанами. Нас багато перейшло до Ракочiя, i оце ми
бились з королiвським вiйськом. Провчили ми добре короля Яна-Казимiра!
Багато панiв присягло на вiрнiсть Ракочi вi, багато мiстечок та мiст ми
поздавали самохiть трансiльванському князевi, щоб провчити короля Яся.
Нехай зна Ясь, як небезпечно зачiпати шляхту. Хотiв вiн обчикрижити нашi
права i стати неомежованим монархом, щоб керувати панами, як слугами. А ми
його самого вигнали з Варшави. Ракочiй вже в Варшавi з вiйськом.
- Невже! - крикнули всi в один голос.
- Вже! Але був вiн в Варшавi довгенько, та оце його вже витиснули з
Варшави, бо Богдановi спiльники отi Ракочi вi вiвчарi та свинопаси, не
вартi доброго слова.
- Знаю, знаю! Вони вчились воювати, певно, на запiчку або на печi, отi
вiвчарi, волохи та венгри, а не на полi битв, - обiзвався Iван Виговський.
- Вже чи так, чи iнак, а Ян-Казимiр буде пам'ятати до нових вiникiв, як
небезпечно зачiпати шляхту. Шляхта ще й переднiше була пооддавала польськi
мiста шведам i присягла на пiдданство Карловi Густавовi, щоб показати
Яновi-Казимiровi, що шляхта в Польщi дужча за короля i зробить, що схоче.
Тодi Ян-Казимiр мусив тiкати в Сiлезiю. А тепер i ми з Ракочi м дали йому
пам'ятного, здорово приборкали його, нехай не квапиться обтинати нашi
права. Король хотiв приборкати шляхту, але шляхта не пошилась в дурнi i
приборкала короля.
- То ваша милiсть вкупi з шведами бились з королем? - спитав Данило
Виговський.
- Авжеж бився! Ще б пак не битись, коли Ян-Казимiр намiрився обтяти
нашi привiле© i стати монархом над шляхтою. Я перейшов був до шведiв, а
потiм оце ходив вкупi з вiйськом Ракочiя на Варшаву. Нiяк не всиджу вдома,
коли яке ледащо зачепить шляхту, - сказав Немирич, - але тепер, коли ми
короля вже добре провчили, я покинув Ракочiя i оце прибiг просто з
Ракочi вого стану до гетьмана. Оце зараз по©ду до гетьмана...
Немирич жваво пiдвiвся, неначе пiдскочив, i вже насторочився бiгти по
сходах.
- Гетьман нiкого тепер не пуска до себе, вiн давно слабу . Тут тiльки
що були посли од шведського короля та од Ракочiя. Гетьман вирядив послiв i
лiг на лiжко, бо дуже втомився. Зда ться, вiн вже на ладан дише. Та чого ж
вам, вельможний пане, так приспiло доконче бачитись з гетьманом? - сказав
Iван Виговський.
- Хочу оповiстити йому щиру правду про його спiльника Ракочiя i його
вiйсько. Ракочiй не вартий доброго слова, не вартий того, щоб з ним
держати спiл. А вже його вiйсько, тi венгри та волохи, та усякi греки, та
усякi заволоки, то не лицарi чеснi, а правдивi розбишаки. Не вартi вони,
щоб ми держали з ними спiл. Краще йти в супряжичi з чортами, нiж з ними.
Зараз по©ду до гетьмана!
Немирич, нервовий на вдачу, жвавий, непосидючий та палкий, вже кинувся
з ганку, щоб вскочити в ридван. Iван Виговський вдержав його за руку.
- Ласкавий пане! Гетьман слабий; вас сьогоднi не пустять до гетьмана.
Сiдайте та одпочиньте з дороги, бо ви стривоженi та втомленi. Побалакайте
з нами та оповiдайте нам докладно, чого там нако©ли тi супряжичi з
дiдьками. Будь ласка, ваша милiсть, сiдайте та втихомиртесь! - впрошував
Iван Виговський.
Немирич сiв на стiлець. Спокiйна, тиха вдача Виговського, його тихий та
привiтний голос неначе свiжим вiтерцем подихнули на палку, неспокiйну
Немиричеву вдачу. Немирич сiв i почав оповiдати, але все повертався на усi
боки, неначе його силою посадили на стiльцi, неначе хтось держав його
силою на одному мiсцi i не давав йому знятись з мiсця i полетiти в
гетьманський двiр. Нервовий та ворушкий Немирич сво ю неспокiйною вдачею
був схожий на запорожця, але з коша не запорозького, а шляхетського. Вiн
був ладен кидатись в усякi битви, переходити з шведського стану до
Ракочi вого або й до iншого, аби захистити привiле© шляхти.
- Ракочi ве вiйсько - це якась наволоч, а не лицарське вiйсько, це
ватага диких волоських вiвчарiв та венгерських свинопасiв та пастухiв. А
до ©х поприставали нашi надднiпрянськi левенцi, що живляться вiйною, та
якiсь волоцюги, та пройдисвiти греки, та усяка наволоч. Чи вступлять в
село польське або мiстечко, зараз грабують, палять, руйнують, рiжуть
товар, вiвцi, кури, качки, свинi, розкладають багаття в загородах,
смалять, патрають поросята, ©дять, п'ють, а потiм посваряться, полаються
за здобуток i давай самi битись та рiзатись! В ©х все гульня та рiзанина.
Вони нiчого путящого для нас не зроблять. Це Бати ва дика татарська орда,
а не вiйсько. Польська шляхта, соцiнiани кинули Ракочiя. Кинув його i я.
Менi сором бути в спiлцi з цi ю дикою ордою. Шведи... О! Це iнша рiч!
Шведи - це шляхетнi лицарi: з ними варто держати спiл. А Ракочi вi
трансiльванцi... пху! Нi! Зараз по©ду до гетьмана i усе докладно заповiщу.
Нехай порве спiл з Ракочi м!
I Немирич знов пiдвiвся, щоб бiгти до гетьмана. Карi чималi очi його
блищали. Шляхетне високе чоло лиснiло од поту в одлисках вечiрнього сонця.
Ненависнiсть до дико© Ракочi во© орди блищала в очах, виявлялась в
нервовому лицi. Його брала нетерплячка, так що вiн не мiг всидiти на
мiсцi.
- Вельможний дорогий друже! Спокiй в цих справах переднiше за все й
вартнiше за все. Сiдайте та вип' мо по кубковi доброго меду та
побалака мо. А завтра, як дiждемо та живi будемо, то й пiдемо до гетьмана.
Може, вiн подужча до завтрього. Скидайте, carissime amice*, (* Дорогий
друже (латин.), - Упоряд.) кунтуш та кольчугу i будете в нас дорогим
гостем! - сказав Iван Виговський i тихенько бiлою, але жилавою рукою,
зсунув з його плечей кунтуш, а далi почав одчiплювати шаблю та витягати
з-за череса пiстоль та кинджал.
- Коханий пане! ой, не здiймай з мене кунтуша, бо я таки зараз думаю
побалакати з гетьманом! - сказав Немирич i знов насунув на плечi кунтуш.
- Не доступитесь сьогоднi до гетьмана, бо вiн нездужа , про це нема що
й казати... Чоловiче! випрягай конi та одведи до станi! - гукнув Iван
Виговський до погонича. Немирич трохи заспоко©вся. Iван Виговський плеснув
тричi в долонi. Старий Ярема принiс здоровий жбдн меду. Данило поналивав
медом срiбнi кубки. Немирич вхопив кубка обома руками i втопив гарячi
смажнi уста в холодний напиток, заспоко©в жагу i став i сам спокiйнiший.
Випивши кухоль холодного меду, вiн глибоко зiтхнув, неначе з самого дна
нервових персiв, i його очi одразу стали спокiйнiшi: ©х гарячий блиск
трохи пригас. Вiн скинув кунтуш, одчепив шаблю, а потiм скинув тонку
кольчугу, сiв i заспоко©вся.
- Навiщо це ваша милiсть ©хала в кольчузi, коли в нашому кра©, хвалить
Бога, нiгде нема битви? - спитав Тетеря.
- А задля того, що по всьому Подiллi блукають ватаги надднiстрянських
левенцiв та диких волоських заволок. Ракочi ва армiя потягла за собою
довгого хвоста з розбишакiв та усяких волоцюг, неначе Бати ва дика орда.
Ой, пiду я хоч аж в обляги до гетьмана та застережу його од тих розбишак.
Може, до гетьмана якось таки доступлюсь.
I Немирич знов схопився з мiсця. Його брала така нетерплячка, що вiн i
попару не знаходив, заметушився, парка парив, шукаючи сво © збро©.
- Ласкавий друже! Нехай вже зоста ться на завтра ця справа. Ваша
милiсть завсiди або на вiйнi, або коло книжки та коло науки, а все не
всидить без дiла, - сказав Iван Виговський.
- Це правда. Марс та мудра Мiнерва - це улюбленi боги вашо© милостi. Од
шаблi та до книжки, од книжки та до шаблi, в цьому усе ваше життя, -
обiзвався Тетеря.
- Нi, оце менi довелося тепер од шаблi та до шаблi, од меча та до
списа, од шведiв та до Ракочiя. Намахався я шаблею на Яна-Казимiра вкупi з
польськими панами. Але ж буде йому втямки, як зачiпати нашi шляхетськi
привiле©, нашу шляхетську вольнiсть! - сказав Немирич.
- А тут, вельможний пане Немиричу, гетьман мав багато клопоту з
московськими боярами, мабуть, бiльше, нiж польськi пани з сво©м королем, -
промовила Катерина i таки не втерпiла: розказала Немиричевi усi пригоди з
московськими боярами i так жваво обмалювала ©х навкруги, i спереду, i
ззаду, що Немирич заслухався.
- Ваш панотець, - сказав Немирич, - а наш гетьман дуже помилився, що
оддав Укра©ну в пiдданство Москвi. Я пристав до гетьмаиа, покинув свою
соцiнiанську вiру, знов прийняв благочестi i вернувся до нашо© давньо©
церкви, бо люблю рiдний край i ладен служити на добро йому, доки й мого
живоття, Але пересвiдчився тепер в тому, що й сам гетьман слабий через те,
що йому Москва дала отруту сво©м зневажанням наших прав. Бояри не пустили
наших послiв i до намету, де вони ставили умову з Польщею на смерть
Укра©нi. Я вже про це чув. Москва груба, ще й до того темна; вона ламатиме
i зломить нашi привiле©, нашi умовини з нею, бо й сама ©х давно втратила.
Московськi гордi бояри давно стали холопами i стукають чолом перед царем.
А в Польщi золота воля для шляхти. Не треба було б гетьмановi оступатись
од Польщi.
- Мене тут Бутурлiн зневажав, як останнього свого хлопа, назвав мене
перед усiма нiкчемним, негодною людиною, - обiзвався Iван Виговський.
- То це так вiн назвав в вiчi нашого генерального писаря, великого
канцлера Укра©ни! - крикнув Немирич i схопився та нiби скипiв. - Так
назвав вашу милiсть якийсь нiкчемний окольничий? Отака честь од Москви
згодом буде нам усiм! Я знаю бояр добре. Це перевдягненi в дорогi шати
неписьменнi темнi мужики, тiльки чваньковитi й гордi, як сатана. Вони
здатнi загнути нам i в батька-матiр, а то ще й по-соромiцьки, i не тiльки
нам, а й самому гетьмановi.
Вже надворi смеркалось. Гостi пили мед i балакали. Катерина, Олена й
iншi жiнки повставали, розпрощались i пiшли додому. Тихi, делiкатнi
сутiнки стелились по горбах, по зелених левадах, по луках, неначе на яснi
фарби зеленi й червонястi чиясь небачна велетенська рука накидала легенькi
прозорi покривала. Над широкими без краю луками, понад Днiпром, навкруги
обрiю, небо нiби пiдперезалось фiолетовим поясом - широкою гарячою
фiолетовою смугою. А серед тi © смуги викотився на небо здоровий, як вiко
з дiжi, жовтий, пальовий мiсяць i тихо поплив по фiолетовiй смузi, неначе
кружало, виковане з матового золота, без свiта, без промiння, без блиску.
Господар знов звелiв принести на ганок меду та венгерського вина. Гостi
знов розговорились, i розмова ©х велася довго, доки не залиснiв свiт
мiсяця на ганку, на матовому бiлому виду красуня Iвана Виговського, на
високому чолi, на червоному кунтушi, на широкому бiлому комiрi i довгому
волоссi Немирича, котрий i тепер не покинув кальвiнського звичаю одягатись
в темне убрання. Тихий свiт мiсяця облив i сивобородого сухорлявого Остапа
Виговського, i широкi плечi, плисковате лице та розумнi очi Тетерi. Свiт
блищав, лився на стiл, лиснiв на срiбних жбанах та кухлях i освiчував
найпросвiтнiшi чола тодiшньо© Укра©ни, найпросвiтнiших ©© синiв, що вже
були зовсiм вропейцi i стояли нарiвнi з лiпшими вропейцями i бажали
добра Укра©нi, i дбали про ©© гаразд, про ©© просвiтнiсть скiльки в них
було змоги й сили.
Юрiй Немирич зовсiм заспоко©вся, одпочив пiсля важко© далеко© дороги,
розговорився, розбалакався i почав оповiдати про свою давню вандрiвку в
чужоземнi кра©: в Голландiю, в Нiмеччину, на береги пишного Рейна. Старий
дiд Остап слухав, неначе дитина слуха казку.
- Якого там дива я тiльки не бачив! Якi там пишнi кра© на високих
берегах Рейна! Яке багатство, яка морська торгiвля в Амстердамi, в
Гамбурзi! Кораблi за кораблями шугають з моря в порти, неначе степовi
орли, i привозять скарби з далекого сходу, з багато© Iндi©. Якi там
багатства, якi скарби! В нас на Чорному морi нишпорять тiльки розбишацькi
турецькi галери та запорозькi чайки. А там же тих кораблiв - неначе хатiв
в Чигиринi. А береги Рейна! Неначе рай цвiте в садках та виноградниках. А
над Рейном на скелях виснуть давнi лицарськi замки з гострими баштами. Але
i в тих замках вже зникла лицарська воля. Монархи приборкали вже давнiх
лицарiв, приборкали тамошню шляхту. Тiльки в Польщi ще сто©ть шляхта на
сво©й волi, як нiгде на свiтi. А од шляхти ж йде просвiта й наука.
- Сто©ть тiльки в Польщi, це правда, - обiзвався Iван Виговський.
- Гетьман погано зробив, що оддав Укра©ну Москвi: при Москвi нiгде
нiчия воля не всто©ть. Вона усе злама , й потрощить, i загасить те свiтло
науки, що i в нас засвiтилось. Помре старий гетьман, тодi нам треба
повернути знов до Польщi. Тiльки в Польщi ми, i пани, й козаки, зможемо
вдержати сво© права та привiле©, - сказав Немирич.
- Я й сам бачу, що нi волi, нi науки Москва не понесе на Укра©ну, а
понесе тiльки грубих, здирливих та лайливих бояр, - обiзвався Iван
Виговський.
- Тодi нам треба б заснувати на Укра©нi вищi вропейськi школи для
мирсько© науки, унiверситети, от хоч би в Ки вi та в Вiнницi або деiнде, -
тихо промовив Немирич.
- Ой, треба б, треба б! нема що й казати. Може, колись i засну мо, -
промовив Iван Виговський i задумався. В його майнула думка, як би то взяти
в сво© руки гетьманську булаву, щоб здiйснити отi золотi мрi© Немиричевi
та й сво© на добро, на просвiтнiсть рiдно© Укра©ни.
- Тiльки шкода, що гетьман знiс унiю... Навiщо було зачiпати унiю? -
обiзвався з кутка старий Остап Виговський.
- Нi, тату! Унi© нам не треба, - сказав Iван Виговський. - Од не© в нас
тiльки сварка та змагання i мiж нами самими, i в нас з поляками. Найкраще,
як дома одне стадо та один пастир. З ляхом дружи, а камiнь за пазухою
держи! Ляхи не повиннi микатись в нашi справи, хоч би ми й [були] пiд
Польщею.
Вже мiсяць високо пiдбився вгору, а гостi ще довго сидiли та балакали
про невiдому будущину Укра©ни, про ©© просвiту та вольнi права. Але в усiх
тiльки й мови було про права шляхти, котра в вропi вже втрачувала сво©
геть-то вже широкi феодальнi привiле©, як шкiдливi для широкого розвитку
народу й городян.
- Як будемо коли пiд Польщею, то козакам треба зрiвняти сво© права з
великими привiлеями польсько© шляхти i стати шляхтичами на Укра©нi; отодi
нами нiхто не насмiлиться орудувати по сво©й вподобi: нi король, нi сейм в
Варшавi, нi цар, нi бояри, - сказав Немирйч, встаючи з-за стола.
Iван Виговський задумався, похиливши голову, i мовчав. В його мигали
думки про уклад на Укра©нi, який треба було запровадити, який здавався
Немиричевi i йому найлiпшим.
"Немирйч каже правду: найлiпше було б, щоб козаки мали права й привiле©
на Укра©нi, якi ма польська шляхта в Польщi", - майнула думка в
Виговського.
Чи думали, чи гадали цi найпросвiченiшi люди свого часу на Укра©нi, що
великi шляхетськi привiле© впадуть вагою на народ, i що вони самi потонуть
з сво©ми нащадками в польському шляхетському морi, а ©х нащадки, споляченi
до п'ят, стануть ворогами Укра©нi й народовi...
Ще довго балакав Немирич i розказував про пишнi чужоземськi кра©. Гостi
повечеряли на ганку i розпрощались з господарем. Господар поклав спати
Немирича в сво му поко©, а сам послався на ганку на лавi i лiг на
одпочинок. Але сон не брав його. Мiсяць високо пiднявся на небi, i на
ганок впала тiнь. Виговський згадав Олесю, згадав Ки©в в мiсячному
ся вi... А в його думцi виникали якiсь чудовi чужоземськi здоровi мiста
десь над Рейном, десь над морем в Голландi©. Вiн неначе бачив кораблi в
портах з багатою вантагою усякого дорогого краму, нiби бачив якiсь собори
пишнi, високi, бачив школи. I це усе вiн переносив в сво©й думцi на
Укра©ну: багатi кораблi уявлялись йому вже на Чорному морi, а школи - в
Ки вi, на Укра©нi... I йому забажалось взяти в руки булаву, щоб тiльки
позаводити це усе i на Укра©нi.
V
Гетьман Богдан вже був старий i часта нездужав. Виговський знав, що
йому зосталось недовго жити i передпочував, що вiн сам швидко буде обраний
на гетьмана. Сам Богдан, вже зовсiм слабий, покликав до себе старшину i
просив вибрати за гетьмана не свого молоденького сина Юрiя, а досвiдного у
всiх козацьких справах Iвана Виговського або полковника Лисницького.
На©жджаючи в Ки©в до Олесi, Виговський оповiдав Олесi про волю гетьмана,
про сво© надi©. Честолюбнiй Олесi ця думка сподобалась.
- Ото якби менi довелось в'©хати в Чигирин гетьманшею! От би я тодi
пiдвела голову вгору i показала б себе сво©й гордовитiй та неласкавiй до
мене рiднi! - говорила Олеся Виговському. - Тодi б i вона схилила голови
передо мною. Ой, яка б я була рада! Я в'©хала б в Чигирин пишно, як
польськi королеви в'©жджають в Варшаву, бо хiба ж я тодi не була б
королева на Укра©нi або трохи не королева? - говорила Олеся, розпускаючи
сво© смiливi мрi©, котрi збурювали ©© честолюбну натуру, перейняту в
наслiдок од гордовитого й честолюбного свого батька Богдана та матерi, з
роду князiв Соломирецьких.
- А зна ш, мо серце, що тво© мрi© можуть справдитись навiть швидше,
нiж ти гада ш? - говорив Виговський. - Гетьман зовсiм недужий, i слабiсть
в його смертельна. А пiсля його тiльки мене оберуть за гетьмана, принаймнi
доки гетьманiв син Юрiй скiнчить науки в Ки©вськiй академi©. Душа моя
почува , що так воно станеться.
- Ото я була б рада! Ой, яка б я була тодi щаслива! Хоч би на кiлька
рокiв менi того блиску, тi © слави, того високого становища! - марила
Олеся, сидячи поруч з Виговським на софi. - I зна ш що, мiй коханий Iване?
Я готова зостатись в Ки вi, аж доки не помре старий гетьман, хоч я люблю
тебе, i мене без тебе бере нудьга. Як тебе виберуть за гетьмана, тодi я
в'©ду в Чигирин, мов королева.
- Про мене й зоставайся в Ки вi, хоч менi важко жити без тебе. Але я
вже не молодий: серце мо любить тебе тихо, як тихо грi осiнн сонце, -
говорив Виговський.
- Тiльки при©жджай до мене з Чигирина частiше!
- Ой, важко менi жити без тебе в Чигиринi солом'яним удiвцем, - сказав
Виговський, зiтхнувши, - але для тебе я готовий на все згодитись.
I сталося справдi так, як говорив Виговський.
27 iюля 1657 року помер гетьман Богдан. Ще перед смертю Богдана
козацькi полковники, поважаючи старого Богдана, обрали за гетьмана його
сина Юрiя, не вважаючи на те, що сам Богдан радив ©м вибрати за гетьмана
або Лисницького, або Виговського. Але як тiльки помер Богдан, козаки
схаменулись i почали нарiкати, що над ними постановили гетьмана, котрому
було всього шiстнадцать рокiв, i перестали покорятись Юрi вi. Юрiй питав
поради в Виговського, що йому вчинити.
- Оповiсти збори на раду, зречись гетьманства, поклади булаву, а я й
уся генеральна старшина так само зречемося свого уряду. Нехай козаки
вибирають за гетьмана й старшину, кого схочуть. Може, як ти зречешся
гетьманства, козакiв це вразить, i вони стануть прихильнiшi до тебе, - так
радив Юрi вi Виговський, але в його була думка: самому взяти булаву.
Про раду оповiстили. Виговський закликав на раду полковникiв, сотникiв
та по два козаки з кожно© сотнi. Такий був давнiй козацький звичай. Для
ради Виговський i його прихильники призначили гетьманський двiр, щоб в
йому змiстилось небагато козакiв. Тим часом Виговський пiддобрювався до
козакiв, звелiв викотити з льохiв кiлька бочок горiлки, напував простих
козакiв горiлкою, справляв для ©х багатi обiди, сам частував козакiв, сам
пив й прикидався п'яним, щоб пiдiйти пiд козацькi норови, бо Виговський не
любив пити i нiколи не був п'яний.
В недiлю 24 серпня довбишi вдарили на раду. Козаки рушили в двiр. Як
тiльки двiр став повний козакiв, ворота навiщось зачинили. Багато козакiв
i сила хлопiв зостались за ворiтьми.
З дому вийшов Юрiй з булавою в руках. За ним несли бунчук, обтiнюючи
його голову.
- Панове рада! Дякую вам низько за гетьманський уряд, котрий ви менi
дали, пам'ятаючи мого батька, але я ще молодий i недосвiднйй, i не менi
пiдняти й знести на собi вагу гетьманського уряду. Вибирайте собi за
гетьмана iншого, старшого i вартнiшого за мене. От вам булава й бунчук!
Юрiй поклав гетьманськi клейноди на стiл, поклонився i пiшов в дiм.
Пiсля Юрiя вийшов Виговський, подякував козакам за честь, зрiкся
писарського уряду, поставив на стiл чорнильницю i одiйшов в дiм. Обозний
Носач поклав на стiл свiй пернач та печатку, поклонився i одiйшов.
Гетьманська булава лежала на столi серед двору, i багато було таких, що
хотiли ©© взяти, та не насмiлились без волi народу.
Тим часом за ворiтьми пiднявся шум, неначе там шумiв бiр або загуло
море на вiтрi. Пiднявся крик стовпища, котрого не пустили в двiр, котре
догадалось, що ворота зачинили зумисне, щоб нiкого не пустити на раду.
Галас, шум все дужчав та дужчав. За ворiтьми неначе заклекотiло море в час
бурi мiж скелями.
- Бий ворота! ламай баркани! - кричали козаки за ворiтьми. - Висаджуй
ворота! Нас не пускають на раду!
Хлопи кинулись висаджувати ворота. Осавули швиденько завештались помiж
козаками i похапцем питали:
- Кого хочете вибрати собi за гетьмана?
- Хмельниченка! Нехай Хмельниченко бере булаву! - крикнули козаки.
Юрiй вийшов з дому i сказав, що йому треба ©хати до Ки ва i вчитись в
академi©.
Тодi вихопився якийсь сотник i гукнув.
- Нехай Хмельниченко держить бунчук та булаву при собi, а командувати
вiйськом буде Виговський i на той час буде брати булаву й бунчук з рук
Хмельниченка.
- Дайте менi час подумати, - обiзвався Виговський.
Рада дала йому часу три днi.
В середу 27 серпня довбишi знов вдарили на раду. Знов зiбралась рада в
гетьманському дворi. Рада знов викликала Виговського i просила його взяти
булаву на той час, поки Юрiй скiнчить науки i дiйде до повного зросту.
Виговський все кланявся i зрiкався. Спустивши очi вниз, з покiрливим
видом, з сльозами на очах вiн дякував радi за честь, одмагався i просив
вибрати за гетьмана кого здатнiшого.
"Чи виграю, чи програю? чи виграю, чи програю?" - вертiлось в його
головi, неначе якийсь маятник стукав i вибивав в його душi цi слова,
стукав, не перестаючи, настирливо, уперто, надокучливо, а серце в грудях
стукотiло, кидалось, неначе рвалось, хотiло вирватись з грудей. Виговський
ждав, що от-от настане одна мить, коли вiн або все програ , або все
вигра . Вiн усе кланявся та одмагався, говорив тихо, спокiйно, але
почував, що його руки й ноги дрижали, неначе в пропасницi, що йому забива
дух, душить у грудях. Йому здавалося, що йде битва кругом його, що вiн сам
у битвi десь на Жовтих Водах або пiд Корсунем, що наста час, коли битва
буде або виграна, або от-от буде програна. Але як Виговський одмагався i
кланявся, козаки ще бiльше просили його взяти часово булаву. Роздратованi
упертiстю писаря, козаки почади вже, по-козацькому звичаю, закидати на
лайку. Тодi Виговський, нiби знехотя, присилуваний волею ради, згодився
взяти часово булаву. Рада крикнула радiсно. Цей крик неначе воскресив
Виговського. Вiн весь задрижав на радощах.
Тодi Виговський. сказав:
- Як же менi прийдеться пiдписуватись, доки Хмельниченко буде вчитись в
Ки вi, доки вiн стане станiвним чоловiком?
Тодi з гурту вихопивсь якийсь прихильник Виговського i промовив:
- Нехай пан Виговський пiдпису ться так: "Iван Виговський, гетьман на
той час, вiйська Запорозького", бо коли в його будуть клейноди, то
правдивим гетьманом буде вiн.
-Добре! Нехай буде так! - гукнули козаки. Виговський взяв булаву i
сказав так:
- Ця булава доброму на ласку, а злому на карнiсть; а манити в вiйську я
нiкого не буду, коли ви мене вибрали за гетьмана. Вiйсько Запорозьке без
страху не може бути.
На радi в Чигиринi були не всi козацькi полковники, i ця рада могла
здаватись нiби не зовсiм законною. Виговському хотiлось таки, щоб уся
старшина настановила його правдивим гетьманом. Вiн оповiстив знову раду у
Корсунi на 25 сентября. З'©хались усi полковники i сотники, прибув i
польський посланець Казимир Беньовський та Юрiй Немирич, овруцький
староста, шляхтич православно© вiри. На цiй радi вибрали й затвердили
Виговського на гетьманствi.
Взявши гетьманську булаву, Виговський зараз по©хав в Гадяч i викопав з
землi закопаний гетьманом Богданом в Гадяцькому замковi великий скарб,
цiлий мiльйон талярiв. Виговський вважав на цей скарб як на козацький,
скарбовий, а не за власний, Богданiв. Цей скарб Виговський задумав тратити
для сво©х замiрiв, щоб оддiлити Укра©ну од Москви i оддати в пiдданство
польському королевi; думав за Богдановi таляри найняти орду, найняти в
свiй Чигиринський полк нiмцiв i ходачкових шляхтичiв для сво © особисто©
оборони.
Виговський вернувся в Чигирин щасливий, веселий, вдоволений. Вiн
перебрався з сво © тiсно© убого© кватири в палац померлого гетьмана,
новий, гарно убраний, просторний, вважаючи на палац як на скарбове добро,
як на палац гетьманський, ранговий. Високо пiднявши голову, вiн гордо
походжав по просторних свiтлицях, устелених перськими килимами, обвiшаних
дорогою збру ю, дорогими рушницями, шаблями, прикрашених полицями, на
котрих лиснiли срiбнi та золотi миски, жбани, тарiлки, кубки, пугарi та
чарки. Смiливi думи заворушились в його головi, замиготiли, як блискавки в
темну нiч. Власть, слава, честь, золото i срiбло, багатство, блиск, iдеали
полiтичнi, щастя Укра©ни, просвiтнiсть - все це натовпом товпилось в його
головi, змiшалось в думах, як золото й срiбло, пересипане перлами, облите
огнем блискавки. Думи тривожили гетьмана, не давали спокою, то шугали
орлами, то линули пташками, заслiплювали його, забивали памороки.
"Ой думи мо©, думи, золотi мрi©! аж тепер ви справдитесь, як пишнi
золотi сни. Тепер сила в мо©х руках! Тепер я поверну назад колесо iсторi©
Укра©ни! Не пущу я тепер на Укра©ну грубих причепливих московських бояр,
одiрву Укра©ну од Москви i оддам в пiдданство польському королевi. Онде
мо© iдеали! Онде зразець для Укра©ни! Он звiдкiль полл ться на мене слава
й золото! Король щедрий, вiн надару мене за цей вчинок землями, селами,
лiсами, золотом i срiблом. Я поставлю умову для Польщi, щоб Укра©на стала
великим князiвством... щоб забезпечити мiцнiше незалежнiсть од Польщi...
Тепер я перевезу свою милу Олесю в цей палац з честю i славою, вдоволю ©©
золотi давнi мрi©, обсиплю золотом та перлами. Народ не пiде за мною...
але в мене тепер сила в талярах... Найму орду, найму полякiв, заб'ю баки
хлопам i простим козакам i таки пристану до Польщi, до просвiчено© i
вольно© польсько© шляхти. Заведу я тодi на Укра©нi просвiчену козацьку