Страница:
в первих. Овдовiйши, Богдан Стеткевич запросив до себе Рудницьку за
хазяйку i за товаришку для Олесi. Рудницька була з небагатого роду i з
охотою перейшла на життя до Богдана Стеткевича. Негарна з лиця, сухорлява,
чорненька, але проворна й розумна, Павлина Рудницька i на старостi лiт
зосталась такою ж романтичною i мрiйною, якою була замолоду. Вона не
втратила надi© вийти замiж за гарного, хоч i убогого жениха, все
сподiвалась, що вiн звiдкiльсь-таки при©де до не©, несподiвано закоха ться
в не©, i вона пiде за його замiж, ви©де з ним кудись далеко на самий край
Укра©ни або Польщi, в якiсь широкi степи або в дикi пущi, i буде з ним
проживати щасливо. Панна Павлина була письменна, любила читати, дiставала
книжки в багатих сусiд-дiдичiв, прочитала кiлька стародавнiх рицарських
романiв, переложених на польську мову, i пам'ятала ©х трохи не до
словечка, до останнiх дрiбних подiй. Часом вечорами находила на не© охота
оповiдати тi рицарськi iсторi© Олесi, i вона вмiла дуже гарно розказувати,
так що Олеся слухала ©© оповiдання, неначе сама читала книжку. Панна
Павлина любила читати i церковнi книжки, а найбiльше любила читати житiя
святих.
Кiмнати, в котрих жили панна Павлина та Олеся, були невеличкi й
невисокi. Невеличкi вiкна з круглими маленькими шибками, пробитi
височенько в товстих стiнах, нiби заглядали в кiмнати i неначе не
насмiлювались пропускати багато свiтла знадвору. Темнуватi вдень, кiмнати
ввечерi, освiтленi свiтлом, були багато привiтнiшi й при мнiшi, вистланi
килимами, чисто прибранi, обвiшанi образами в дорогих золочених шатах.
Панна Павлина сiла на стiльчику коло розiпнуто© на здорових пальцях основи
i почала вироблювати килим. Олеся сидiла коло столика i вишивала шовком та
золотом покрiвець на аналой для церкви. Через одчиненi дверi свiтилась
лампадка перед образами в Олесинiй опочивальнi, застеленiй килимами.
Восковi свiчi розливали доволi свiтла на невеличку кiмнатку панни Павлини.
В кiмнатках було тихо, спокiйно й чисто, як в монастирських келiях в
черничок.
- От i лiто мина , а Виговський не при©здить до нас! - тихо почала
говорити панна Павлина. - Не дай, Господи, як вiн не при©де! Ох, як буде
важко та тяжко тобi, серце Олесю!
- Я й сама не знаю, чому вiн так запiзнився. Може, його гетьман не
пуска , може, в його роботи багато, бо вiн менi натякав, що при гетьмановi
Богдановi служба дуже важка, - обiзвалась Олеся.
- Коли б через це, то ще нiчого. Був i в мене жених... гарний, гарний,
чорнявий, як намальований. Ох, ох! Бував вiн в покiйного мого панотця
частенько, а потiм через пiвроку почав присватуватись до мене. Я й слово
сво дала, а вiн як по©хав, як за©хав десь далеко, на вiйну, чи що, та
тiльки я його й бачила. Ох! Не йму я вiри тим паничам. Якi вони непевнi в
словах! Якi вони змiнчивi! Як вони граються нашим серцем, неначе м'ячиком!
Ох, ох, ох! Я в цьому вже пересвiдчилась, - говорила панна Павлина i разом
з тим зiтхала так важко як людина, котра на вiки вiчнi втратила когось
дорогого для серця.
-Виговський не з такiвських, цьоцю Павлино, я певна, що вiн не з
такiвських. Вiн розсудливий, певний чоловiк, бо вже не дуже молодий. Вiн
не повинен не додержати свого слова.
- Вiр, вiр ©м, мо серце! А я вже звiрилась раз i другий, то й буде з
мене на ввесь вiк. Один мiй жених присватався до мене. Тато не хотiли
видавати мене за його, бо вiн був дуже вбогий шляхтич. Тодi вiн намовив
мене, щоб я втiкла з ним, ©й же богу, признаюся, що я вже хотiла з ним
тiкати! - i вiн, як по©хав, то вже й не вернувся! - бiдкалась панна
Павлина плаксивим голосом. - Ой, не йму я ©м вiри од того часу, i всiм
паннам буду заказувати, щоб не йняли ©м вiри.
- Цьоцю Павлино! Виговського становище поважне й високе: йому нiяково
дурити мене, дочку Богдана Стеткевича i князiвни Соломирецько©. , мабуть,
якась iнша притичина, а дурити мене, родичку сенаторiв та князiв, такому
поважному й немолодому козаковi нiяк не випада .
- Може, ти й правду кажеш, - сказала тiтка.
- Цьоцю! Розкажiть менi якусь iсторiю. Ви так гарно розказу те, неначе
по книжцi чита те, - просила Олеся.
- Не знаю, що б тобi розказати. Хiба розкажу тобi про Олексiя, чоловiка
Божого.
Олесi не хотiлось слухати про святих. Згадка про Виговського направила
©© думки на iншу стежку: ©й заманулось говорити або слухати про любощi.
- Потривайте, цьоцю! Розкажiть менi яку iсторiю про рицарiв! Ви багато
зна те тих iсторiй.
- Потривай! Нехай пригадаю, - сказала тiтка.
- Де то ви, цьоцю Павлино, дiставали тi книжки з такими цiкавими
iсторiями, котрi ви менi розказували?
- То, серце Олесю, ще як мiй панотець служив за управителя в одного
польського пана на Волинi, то вiн випрошував тi книжки в пана задля мене,
бо знав, що я дуже люблю читати. Я тобi ще не розказувала однi © iсторi©
про молодого рицаря Германа. А ця iсторiя дуже схожа на твою iсторiю з
Виговським.
- Схожа! - аж крикнула Олеся i перестала вишивати. - Розкажи ж менi,
серце цьоцю, ту iсторiю, коли вона схожа на мою.
- Це дiялось десь далеко за границею, в нiмецькiй землi. Там жив дуже
багатий рицар, князь Адольф. В його була одним-одна дочка Розалiя, гарна,
як янгол; бiла-бiла, з русявими кучерями; щоки в не© були свiжi та
рум'янi, як рожi, уста, як тi коралi, а очi блакитнi, як небо. Батько ©©
був багатий рицар i мав сво чимале царство як король. Багато молодих
рицарiв на©здило в палац, багато ©х сваталось за Розалiю, але вона нi за
кого не хотiла виходити замiж. Вже батько й мати сердились на не©,
силували ©© вибрати собi жениха, а вона неначе затялась: не хочу та й не
хочу, бо тi усi женихи менi не до вподоби.
- Чого ж то так? Чи не думала вона постригтись в черницi? - спитала в
тiтки Олеся.
- Нi, не думала... Раз якось старий рицар Адольф з жiнкою та дочкою
плили на суднi по якiйсь великiй рiчцi. Плили вони коло якогось мiста. За
мiстом на горi над рiчкою стояв палац з баштами. В той час на човнах
гуляли по рiчцi молодi рицарi i з ними гуляв молодий хазя©н того палацу,
Герман, красунь на всю нiмецьку землю. Човни плили за судном. Розалiя
стояла на чердаку того судна, спершись на порученчата; вона вглядiла того
красуня. Рицарi примiтили Розалiю i не могли надивитись на не©, така вона
була гарна та пишна. Вони почали кидати ©й на судно квiтки; кинув червону
рожу й Герман. Розалiя нагнулась, взяла ту однйм-одну рожу, заквiтчала нею
свою русу косу i осмiхнулась до Германа. Од того часу вона любила його
одного i не могла його забути, неначе вiн причарував ©© сво©ми очима. А
батько й мати Розалi© про це нiчого не знали й не вiдали.
Ото Розалiя все одверта ться од женихiв та одсила ©х з батькового
палацу нi з чим. Батько ©© й каже до сво © жiнки:
"Зберу я в себе в дворi рицарiв на великий турнiр; нехай вони вчинять
велику рицарську битву. Може, Розалiя не любить паничiв з лиця, але
полюбить того, хто виявить велику силу й зручнiсть на турнiрi, хто покаже
себе найдужчим й найсмiливiшим i поб' усiх значних борцiв-рицарiв".
Старий князь Адольф, порадившись з жiнкою, дав оповiстку в сво му
царствi i по всiй нiмецькiй землi, що вiн весною, через тиждень пiсля
Великодня, буде справляти при сво му дворi великий турнiр, i щоб до його
з'©жджались усякi рицарi, хто ма охоту показати свою силу i свою
зручнiсть в битвi; найзручнiшому побiдниковi на турнiрi князь Адольф
обiцяв великi нагороди, котрi буде роздавати його дочка Розалiя, i коли
рицар-побiдник сподоба ться Розалi©, то князь видасть ©© за його замiж.
Прийшла весна, минув Великдень. Рицар Адольф велiв збудувати для
турнiру здорове забудування з просторним круглим майданом посерединi. На
помостi, кругом майдану, попiд стiнами поставили стiльцi, понакриванi
червоним дорогим сукном. Проти брами князь звелiв поставити на високому
помостi шовковий намет, а серед намету поставити широкий трон, вкритий
золотою парчею. Почали з'©жджатися рицарi звiдусiль, а разом з ними
прибували i ©х батьки, матерi й сестри, i усякi гостi, щоб подивитись на
той турнiр i на славну красуню Розалiю. Князь звелiв зарiзати двадцять
волiв, пiвсотнi баранiв, звелiв убити усяко© птицi, викотити з льохiв
кiлька бочок старого вина, щоб приймати гостей.
Настав день турнiру. Князь Адольф, його жiнка та дочка посiдали на
тронi проти ворiт, кудою в'©жджали на конях рицарi. Ввесь намет, усi стiни
вгорi були обвiшанi гiрляндами з листу та квiток. Усi гостi розмiстилися
навкруги на стiльцях та ослонах. Почали ви©здити на конях рицарi в
залiзних позолочених панцирях, в залiзних шапках. Почалася битва. Багато
молодих рицарiв ви©жджало на битву, але мiж ними не показалося нi одного
мiцносилого та дуже смiливого. Вже сонце пiдбилося високо вгору, коли
несподiвано на майдан ви©хав якийсь несподiваний рицар з закритим лицем,
ввесь нiби закований в позолочене залiзо. Пiд ним кiнь аж вигравав, аж
танцював. Сам рицар був рiвний станом, плечистий; вiн гордо почав
викликати на битву рицарiв. Рицарi ви©жджали проти його, але вiн усiх
вибивав з сiдла; вони падали з коней на землю, неначе стиглi яблука
сипались з дерева. Всiх вiн побив i вийшов побiдником. Князь, княгиня, усi
гостi в один голос, як один чоловiк, крикнули йому: "Гарно! Вiват!" Князь
покликав його до сво © ложi, i князiвна Розалiя подала йому букет з рож,
дорогий золотий кубок, потiм зняла з себе дорогий шовковий шарф,
перев'язала йому через плече, а на тiй перев'язi почепила меч з золотим
держалном. Батько запросив його i усiх рицарiв до себе на обiд до свого
двору.
Настав час обiду. Рицарi почали збиратись в замок. Прийшов i невiдомий
рицар, все ще закутаний в збрую i з закритим видом. Вже гостi почали
садовитись за столи, а рицар все стояв i не одкривав лиця.
- Одкрий же, смiливий рицар, свiй вид, щоб ми знали, хто ти такий, i
привiтали тебе як рицаря i як чоловiка. Просимо тебе сiдати з нами за
стiл! - промовив господар до гостя.
Молодий рицар одкрив вид. Розалiя, як стояла, так i впала на софу: то
був той красунь, котрого вона бачила на Рейнi як плила на суднi. Старий
батько помаленьку пiдвiвся з мiсця i почервонiв, його очi блиснули гнiвом
i помстою.
- Ти - Герман! Ти - син мого закатованого ворога! Твiй батько колись
напав на мiй замок, ограбував його, загнав ввесь мiй товар в поля,
заграбував мо© червiнцi, попалив ввесь мiй хлiб, ще й погнав у полон сотню
мо©х хлопiв! Ти - син мого ворога, котрого я ненавиджу i не прощу його,
поки й мого вiку!
- Я - син твого ворога, але я сам не ворог тобi, не ворог i тво©й
пишнiй дочцi Розалi©, бо я ©© давно полюбив, ©© одну любитиму до смертi.
По тво©й умовi ти повинен видати за мене свою дочку.
- Я згодна вийти за тебе замiж, за тебе i бiльше нi за кого! -
обiзвалась Розалiя, вставши з софи. Перед нею став коханий Герман, ще
кращий, нiж був колись, гарний, як сонце, русявий та кучерявий, здоровий,
рiвний станом, рум'яний, як яблуко. Од його аж тхнуло здоров'ям та щастям.
- Не буде цього нiколи, доки мого вiку! Не буде! Я з ворогами
непомирливий i за сво©х ворогiв не буду видавати сво©х дочок! - грiзно
промовив батько.
Все в залi затихло i прита©ло дух. Усi гостi думали, що старий князь
кинеться з мечем на Германа, що Герман впаде мертвий додолу серед пишного
натовпу рицарiв та дам.
- Ти, молодий рицарю, хоч син мого лютого ворога, але зостався
побiдником на турнiрi на мо му празниковi; через це я прошу тебе
садовитись за стiл i бути мо©м шановним гостем; не цурайся мого
хлiба-солi, бо я тобi, молодому рицаревi, не ворог i повинен оддати тобi
честь, а родатись з тво©м батьком не хочу! Прошу до столу, до рицарсько©
шляхетно© компанi©! - додав далi князь Адольф.
- Не маю рицарського права гнiвити тебе сво ю одмовою од тво©х
запросин, - обiзвався понуро рицар Герман i сiв за стiл, але далеко од
господаря, аж в кiнцi стола, звiдкiля йому було видко красуню Розалiю в
вiнку з бiлих рож та нарцисiв.
Тимчасом, як тiтка розказувала, а Олеся слухала i вся перелетiла думкою
в замок князя Адольфа, несподiвано гуркнули дверi в кiмнату i з-за дверей
висунулась в маленькiй чорнiй ярмулцi сива голова старого Христофора
Стеткевича, Олесиного дядька й опiкуна. I тiтка Павлина, й Олеся обидвi
жахнулись, кинулись, аж крикнули. Чогось ©м обом здалося, що вони сидiли в
залi за столом князя Адольфа i несподiвано в залу ввiгнався страшний
батько Германiв, мов розбишака.
- Що це ти, Павлино, розказу ш так довго та голосно, що аж в мо му
поко© чуть, нiби хтось пiд самими дверима сто©ть та бубонить, - промовив
Христофор тоном суворого батька й педагога.
- Та це я, брате, за роботою оповiдаю Олесi про... про Олексiя,
чоловiка Божого, - обiзвалась тихо тiтка Павлина i запикнулась.
- Ото й добре! Це дiло благочестиве. Тiльки, будь ласка, не розказуй
Олесi тих нiмецьких романiв, котрими ти напхала собi голову. Молодим
паннам не слiд оповiдати про тi рицарськi походеньки та романсики з
усякими паннами. Розказуй, розказуй, щоб Олеся не нудила свiтом та не
нудилась за...
Старий трохи не прохопився, що за Виговським, але якось завчасу вдержав
язика, причинив дверi i пiшов до сво © кiмнати. Для Павлини й Олесi
перебитi iлюзi© неначе вiтер розвiяв. Вони знов перенеслися думками з зали
князя Адольфа в свою тiсну кiмнатку, освiчену восковими свiчками та
лампадою перед образами.
- Що ж було далi? -не втерпiла Олеся, питаючи в тiтки.
- Ой, що було, що було далi, то аж сумно оповiдати: була одна мука для
обох, i для Розалi©, i для Германа. Старий князь не пускав в свiй двiр
Германа i не випускав нiкуди з двiрця Розалi©, так що ©м нiгде було й
побачитись. Герман не вернувся до батька в замок; вiн оселився поблизу од
замку старого князя Адольфа i все никав вечорами кругом замку, де нудила
свiтом панна Розалiя. Вiн знав, в котрiй кiмнатi живе Розалiя, знав, котрi
вiкна в високiй баштi замку були в ©© кiмнатi; вечорами вiн брав арфу й
рiжок, ставав за потоком на березi, подавав знак рiжком, а потiм грав на
арфi пiснi про кохання, котрi вiн сам складав, вставляючи в пiснi сво й
©© iмення. То сльози, то радiсть виливав вiн в тих пiснях, i Розалiя
розумiла тi пiснi: то плакала, то смiялась од гарячого кохання, слухаючи
то жалiбнi, то веселi мелодi©. Розалiя одчиняла вiкно, дивилась на Германа
здалеку, вiн дивився на не© i посилав ©й привiт, махаючи бiлою хусточкою.
Але слуги в замку це примiтили i сказали старому батьковi. Батько
розлютувався i звелiв дочцi перейти в кiмнату внизу палацу, звiдкiль не
видко було нi потоку, нi гаю. Тодi Герман довiдався, яким шляхом мати з
Розалi ю ©здили на прогуляння в здоровий лiс. Вiн сiдлав свого коня i
щовечора ви©здив назустрiч, щоб глянути на Розалiю. Але швидко мати
примiтила його й перестала ©здити в той лiс.
Молодий рицар зблiд на виду, зачеврiв, уже дiйшов до одчаю i хотiв сам
собi смерть заподiяти. Герман написав до старого Адольфа лист, що сам собi
смерть заподi , коли князь не видасть за нього сво © дочки, просив його,
благав, говорив, що йому шкода загубити сво молоде життя, розбити сво
серце тодi, коли його серце зацвiло, мов пишна квiтка. Пославши листа в
замок, Герман ждав коло ворiт одповiдi. Але старий князь навiть не написав
одповiдi i велiв сказати Германовi, що не буде жалкувати, як Герман сам
загубить сво життя.
Довго жив Герман недалечке од замку, але йому не довелося нi разу
побачити сво © кохано© Розалi©. Вiн зблiд, зачеврiв, як рослина в велику
сушу, i тiльки й думав, що про свою милу Розалiю. Ото раз ввечерi вiн
гуляв в лiсi коло ру©н якогось старого замку; там вiн углядiв якусь стару
страшну циганку. Вона вийшла з-пiд ру©н з маленько© кiмнатки i махнула до
Германа рукою. Герман наблизився до не© i злякався, глянувши на ©© страшне
чорне обличчя, на ©© дикi здоровi чорнi очi. То була циганка-чарiвниця.
- Молодий рицарю! - промовила до нього циганка. - Я ворожка й
чарiвниця; я знаю про все тво горе; знаю, що старий князь Адольф не
видасть за тебе дочки, поки його вiку. Але можна запобiгти тво му горю:
можна поробити так, що старий князь забуде про свою обиду од твого батька,
забуде все давн , минувше, неначе воно нiколи з ним не траплялось, неначе
вiн вдруге на свiт народився. От тодi вiн полюбить тебе, бо не впiзна
тебе i вiддасть за тебе свою дочку.
- Може, ти, чарiвнице, вчиниш це сво©ми чарами? - спитав в циганки
Герман.
- Нi, не можу, не маю тако© сили. Але ©дь ти в iндiйське царство, все
на схiд сонця. Там живе в столицi рiдна сестра моя Сандала. Питай про не©,
i кожний тобi скаже, де вона живе, бо ©© кожний зна . Сандала - велика
чарiвниця. Вона одна зна такий спосiб, що лихий та злий чоловiк стане
добрим, мстивий забуде про свою помсту, неправдивий полюбить правду i
стане правдивим. Не гай часу, сiдай на коня i ©дь все на схiд сонця в
iндiйське царство. Чарiвниця дасть тобi тi лiки. Ти вернешся сюди,
пiдсиплеш тi чари в вино або в хлiб, котрi подають старому князевi, як вiн
вип' те вино або з©сть шматок того хлiба, то в нього в одну мить вовча
вдача змiниться на людську вдачу.
Герман подякував циганцi, сiв на коня i по©хав на схiд сонця в далеке
iндiйське царство шукати собi поради. хав вiн пiвроку через усякi
царства, потiм при©хав до великого моря, сiв на купецький корабель i
приплив до великого iндiйського мiста, такого великого, що йому неначе й
краю нiде не було. Пожив вiн там з пiвроку, вже вивчився iндiйсько© мови,
i тодi почав питати про чарiвницю Сандалу. Йому показали хату на далекому
передмiстi, мiж високими скелистими горами, де вона жила. Герман зайшов в
хату. Чарiвниця була тодi вдома, сидiла долi на розстелених бiлих циновках
i перебирала усяке зiлля, складаючи його в пучки та в снопики. Сандала
була стара i страшна на обличчя циганка, схожа на ту, котру вiн стрiв коло
ру©н замку: вона була ©© старша сестра. Герман привiтався до не©, передав
©й поклiн од сестри, оповiдав про сво горе i просив ©© допомогти йому в
тiй бiдi.
- Добре! - обiзвалась циганка. - Ради сво © меншо© сестри я зроблю це
для тебе i допоможу тобi. Приходь завтра ввечерi до нашого найбiльшого
храму, стань коло дверей i жди мене. Завтра в нас велике свято. Ти повинен
йти зо мною в наш храм i помолитись нашим великим богам, бо без того i я
тобi не допоможу.
- Але ж я не вашо© вiри, я - християнин, - обiзвався Герман.
- Нiчого те! Один Бог на свiтi i в нас, i в вас. Ти повинен переднiше
помолитись нашим богам, тодi й мо© лiки бiльше тобi допоможуть, - сказала
Сандала, перебираючи зiлля та квiтки, од котрих розходився по хатинi
страшенно важкий дух, то при мний, то противний.
Герман окинув очима хатину. Хатина була убога, проста, з невеличкими
вiкнами. На поличках стояли рядки iдолiв, страшних та препоганих,
витрiшкуватих, мордатих, ухатих, з вищиреними зубами. Мiж ними був iдол
чорта. Сама Сандала була чорна-пречорна та беззуба. З-пiд хустки вилазили
пасма сивих кiс. Вона i справдi трохи скидалась з лиця на ту чарiвницю,
котру молодий рицар стрiв у лiсi коло ру©н старого замку. Герман
розпрощався й вийшов.
Другого дня надвечiр вiн пiшов до храму, став коло дверей i ждав
Сандали. Жерцi одчинили храм. Здоровi залiзнi дверi заскрипiли. Храм стояв
на пригорку, здоровий та широкий, як скеля. Перед самим пригорком блищав
ставочок, в котрому плавали, неначе колодки, чорнi посвяченi богам
крокодили. Кругом усього пригорка, кругом ставка стояла висока мурована
зубчаста стiна, обтикана баштами. Народ посипався на той цвинтар i рiчкою
полився в широкi дверi храму. Незабаром прийшла i Сандала, взяла Германа
за руку i повела його в храм. Вiкна були маленькi. Храм був темний, як
печера, неначе висiчений в скелi. Проти дверей на вiвтарях стояли три
страшнi iдоли. В одного було четверо лиць з чотирьох бокiв, з бiлими
вищиреними зубами; другий держав косу, а коло його нiг валялись бiлi
черепи та кiстки. Третiй був вухатий та рогатий, чорний з бiлими зубами,
страшний, як сатана.
- Ой цьоцю! Яке страшне ви розказу те! й-богу, я не буду спати цi ©
ночi, а коли й спатиму, то тi iдоли будуть менi снитись цiлу нiч, -
сказала Олеся.
Але тiтка Павлина добре знала, що Олеся любить слухати оповiдання i про
усяке страхiття, як i про кохання, i вела далi сво оповiдання про
страхiття, бо й сама любила усе романтичне, а найбiльше страшне. Iнколи
вночi ©й снилось, що ©© викрада жених, що вона вже тiка з ним якимись
пущами та борами, хоч той жених нiколи й гадки не мав викрадати тако©
печерицi, якою була й замолоду Павлина. Тiтка Павлина почала оповiдати
далi:
- Ото Сандала провела Германа до ставка та й каже:
"Впади ниць на землю й поклонись святим крокодилам! Це слуги наших
богiв. Колись давно сам наш Бог втiлився на землi в одному крокодиловi". I
Герман впав ниць i мусив поклонитись крокодилам. Потiм вона взяла рицаря
за руку, повела в храм i стала з ним перед самими iдолами. В храмi
запалали свiчки. Жерцi вдарили в бубни i почали спiвати та дико
галасувати.
"Впади на землю i поклонись нашим богам", - тихо зашепотiла над самим
вухом в рицаря Сандала.
"Не можу, не можу я молитись до цих страшних богiв. Це не боги, а
чорти!" - обiзвався Герман.
Тiльки що вiн сказав цi слова, блиснула блискавка i неначе запалила
храм; загримiв страшний грiм. Дощ полив ливцем, неначе з вiдра. Грiм
гуркотiв, стугонiв, трiщав, аж земля двигтiла. Блискавка неначе вогнем
освiчувала страшних iдолiв. Храм дрожав. Iдоли неначе заворушились на
престолах i захитались, неначе були напоготовi зiйти додолу як живi. На
Германа напав страх. А грiм трiщав та все дужчав. Здавалось, от-от
завалиться важкий храм i впаде на людей. Люди крикнули i почали голосно
молитись до богiв. Жрець обернувся до людей i промовив: "Мiж нами в храмi
люди не нашо© вiри. Шукайте ©х! Це через ©х сталася така бiда!"
"Впади на землю i помолись нашим богам, бо буде тобi лихо!"
- Ой Боже мiй, як менi стало страшно! Ой цьоцю! Не розказуйте далi, -
говорила Олеся; в не© з рук давно випала голка, а покрiвець зсунувся з
колiн i впав на пiдлогу.
В той час i Павлина, й Олеся почули, що в ворота хтось застукотiв. В
тишi ночi в тихих, аж мертвих покоях, було виразно чути, що стукають в
браму двора чимось дерев'яним, неначе довбнею.
- Ой Боже мiй! Хто ж це стука в ворота тако© пiзньо© доби? - промовила
Олеся, прислухаючись. - Менi страшно!
- То, може, управитель десь запiзнився та верта ться додому, - втiшала
тiтка, але i в не© само© очi стали переляканi.
Стукiт швидко затих. В кiмнатi стало тихо. Обидвi женщини довгенько
мовчали. Чуть було, як Павлина важко дихала од переляку.
- Нiчого не чуть. - То, може, вiтер де звалив деревину або вивалив
частокiл, - обiзвалась тiтка.
- Говорiть цьоцю, далi! Який то буде кiнець, - просила Олеся, i вона в
думцi становила себе на мiсце безталанно© Розалi©, а Виговського - на
мiсце рицаря Германа. Прирiвнюючи ©© долю до сво ©, вона дуже бажала знати
кiнець того оповiдання.
- Ото пiсля служби, як грiм затих, дощ перестав, Сандала вивела Германа
з храму i промовила до нього:
"Приходь же завтра до мене, як сонечко стане на вечiрньому прузi, i я
тобi дам чари й лiки".
Другого дня молодий рицар не мiг дiждатись вечора. Вже його й мiсто не
цiкавило, не зацiкавлювали його нi храми, нi чуднi жильцi того мiста,
смуглявi та сухорлявi, повбиранi в квiтчастi запаски, та плахти, та усякi
пiстрявi убрання. Сонце стало на вечiрньому прузi, скотилося над пальмовi
лiси i неначе заплуталося червоним промiнням в гостролистих пальмових
верхiв'ях, неначе огнева птиця червоними крилами заплуталась в гiллi.
Герман пiшов до Сандали i застав ©© дома. Вона сидiла над купою зiлля,
держала на руках здорову гадюку, неначе дитину, i годувала ©© молоком з
ложки. Герман i здригнувся i одскочив од порога.
"Не полохайся, молодий рицарю, бо не дiстанеш чарiв. Для чарiвництва
треба смiливостi. Коли хочеш дiстати од мене чари, то переднiше мусиш
видержати спокусу. Ходiм зо мною в мiй палац. Я в цiй хатинi приймаю
тiльки простих людей, а ти походиш од колiна великих панiв", - сказала
Сандала i вивела його через сiнцi в пишний садок з пальм, фiнiкiв, фiг та
апельсинiв. В садку було насiяно стiльки усякого пахучого зела та усяких
квiток, що в Германа од того духу запаморочилась голова.
Тiльки що вони зiйшли з ганку, Сандала свиснула. З кущiв лавру та рож
виплазували чотири товстi та довгi гадюки. Вони плазували просто до
Германа, коливаючи золотистими головами та висунувши гострi жала. Сандала
оступилась назад i стала позад Германа. Гадюки лiзли просто пiд ноги
Германовi i були вже напоготовi оповитись кругом його. В його й дух замер.
Тодi Сандала позабирала в руки гадюки, погладила ©х, почепила собi на
плечi, однi ю, найменшою гадюкою, оповила собi шию i повела його далi
через сад.
Серед саду стояв розкiшний дiм з ганком, обставлений кам'яними зеленими
колонами. Дiм був ввесь розмальований, як цяцька, з блискучими вiкнами i з
терасою нижче ганка, обставленого бiлими колонами. I ганок, i веранда були
застеленi бiлими циновками, а через одчиненi дверi був простелений
квiтчастий перський килим. Тiльки що вони ступили через порiг, з кiмнат
вибiгли два старi леви. Вглядiвши Германа, вони вищирили гострi зуби i
кинулись на Германа. Герман думав, що вже прийшла його смерть. Тодi
Сандала махнула батiжком, i леви, як цуценята, побiгли за нею слiдком в
кiмнати.
Сандала повела Германа через ряд пишних поко©в, устелених iндiйськими
килимами, оббитих дорогими матерiями з золотими квiтками, i привела його в
останню кiмнату, де стояла здорова пiч. Сандала набрала зiлля, наклала в
казанок, розпалила огонь i приставила казанок до огню. Огонь спалахнув
одразу. Казанок закипiв. Дим, чорний як смола, пiшов в широкий комин.
Сандала мiшала зiлля в казанку i все щось шепотiла.
"От тобi й чари готовi!" - в кiнець усього промовила Сандала.
Вона налила в кришталеву пляшечку зеленого пахучого напою, дала
Германовi i сказала: "Вертайся ж тепер додому. Ввiйдеш в палац старого
князя, зараз побризкай в палацi цим напо м, помочи й свою хусточку,
покропи свою одежу. Як зачують вони дух цього зела, то зараз з неправдивих
стануть правдивими, з недобрих стануть добримм. х серце налл ться любов'ю
хазяйку i за товаришку для Олесi. Рудницька була з небагатого роду i з
охотою перейшла на життя до Богдана Стеткевича. Негарна з лиця, сухорлява,
чорненька, але проворна й розумна, Павлина Рудницька i на старостi лiт
зосталась такою ж романтичною i мрiйною, якою була замолоду. Вона не
втратила надi© вийти замiж за гарного, хоч i убогого жениха, все
сподiвалась, що вiн звiдкiльсь-таки при©де до не©, несподiвано закоха ться
в не©, i вона пiде за його замiж, ви©де з ним кудись далеко на самий край
Укра©ни або Польщi, в якiсь широкi степи або в дикi пущi, i буде з ним
проживати щасливо. Панна Павлина була письменна, любила читати, дiставала
книжки в багатих сусiд-дiдичiв, прочитала кiлька стародавнiх рицарських
романiв, переложених на польську мову, i пам'ятала ©х трохи не до
словечка, до останнiх дрiбних подiй. Часом вечорами находила на не© охота
оповiдати тi рицарськi iсторi© Олесi, i вона вмiла дуже гарно розказувати,
так що Олеся слухала ©© оповiдання, неначе сама читала книжку. Панна
Павлина любила читати i церковнi книжки, а найбiльше любила читати житiя
святих.
Кiмнати, в котрих жили панна Павлина та Олеся, були невеличкi й
невисокi. Невеличкi вiкна з круглими маленькими шибками, пробитi
височенько в товстих стiнах, нiби заглядали в кiмнати i неначе не
насмiлювались пропускати багато свiтла знадвору. Темнуватi вдень, кiмнати
ввечерi, освiтленi свiтлом, були багато привiтнiшi й при мнiшi, вистланi
килимами, чисто прибранi, обвiшанi образами в дорогих золочених шатах.
Панна Павлина сiла на стiльчику коло розiпнуто© на здорових пальцях основи
i почала вироблювати килим. Олеся сидiла коло столика i вишивала шовком та
золотом покрiвець на аналой для церкви. Через одчиненi дверi свiтилась
лампадка перед образами в Олесинiй опочивальнi, застеленiй килимами.
Восковi свiчi розливали доволi свiтла на невеличку кiмнатку панни Павлини.
В кiмнатках було тихо, спокiйно й чисто, як в монастирських келiях в
черничок.
- От i лiто мина , а Виговський не при©здить до нас! - тихо почала
говорити панна Павлина. - Не дай, Господи, як вiн не при©де! Ох, як буде
важко та тяжко тобi, серце Олесю!
- Я й сама не знаю, чому вiн так запiзнився. Може, його гетьман не
пуска , може, в його роботи багато, бо вiн менi натякав, що при гетьмановi
Богдановi служба дуже важка, - обiзвалась Олеся.
- Коли б через це, то ще нiчого. Був i в мене жених... гарний, гарний,
чорнявий, як намальований. Ох, ох! Бував вiн в покiйного мого панотця
частенько, а потiм через пiвроку почав присватуватись до мене. Я й слово
сво дала, а вiн як по©хав, як за©хав десь далеко, на вiйну, чи що, та
тiльки я його й бачила. Ох! Не йму я вiри тим паничам. Якi вони непевнi в
словах! Якi вони змiнчивi! Як вони граються нашим серцем, неначе м'ячиком!
Ох, ох, ох! Я в цьому вже пересвiдчилась, - говорила панна Павлина i разом
з тим зiтхала так важко як людина, котра на вiки вiчнi втратила когось
дорогого для серця.
-Виговський не з такiвських, цьоцю Павлино, я певна, що вiн не з
такiвських. Вiн розсудливий, певний чоловiк, бо вже не дуже молодий. Вiн
не повинен не додержати свого слова.
- Вiр, вiр ©м, мо серце! А я вже звiрилась раз i другий, то й буде з
мене на ввесь вiк. Один мiй жених присватався до мене. Тато не хотiли
видавати мене за його, бо вiн був дуже вбогий шляхтич. Тодi вiн намовив
мене, щоб я втiкла з ним, ©й же богу, признаюся, що я вже хотiла з ним
тiкати! - i вiн, як по©хав, то вже й не вернувся! - бiдкалась панна
Павлина плаксивим голосом. - Ой, не йму я ©м вiри од того часу, i всiм
паннам буду заказувати, щоб не йняли ©м вiри.
- Цьоцю Павлино! Виговського становище поважне й високе: йому нiяково
дурити мене, дочку Богдана Стеткевича i князiвни Соломирецько©. , мабуть,
якась iнша притичина, а дурити мене, родичку сенаторiв та князiв, такому
поважному й немолодому козаковi нiяк не випада .
- Може, ти й правду кажеш, - сказала тiтка.
- Цьоцю! Розкажiть менi якусь iсторiю. Ви так гарно розказу те, неначе
по книжцi чита те, - просила Олеся.
- Не знаю, що б тобi розказати. Хiба розкажу тобi про Олексiя, чоловiка
Божого.
Олесi не хотiлось слухати про святих. Згадка про Виговського направила
©© думки на iншу стежку: ©й заманулось говорити або слухати про любощi.
- Потривайте, цьоцю! Розкажiть менi яку iсторiю про рицарiв! Ви багато
зна те тих iсторiй.
- Потривай! Нехай пригадаю, - сказала тiтка.
- Де то ви, цьоцю Павлино, дiставали тi книжки з такими цiкавими
iсторiями, котрi ви менi розказували?
- То, серце Олесю, ще як мiй панотець служив за управителя в одного
польського пана на Волинi, то вiн випрошував тi книжки в пана задля мене,
бо знав, що я дуже люблю читати. Я тобi ще не розказувала однi © iсторi©
про молодого рицаря Германа. А ця iсторiя дуже схожа на твою iсторiю з
Виговським.
- Схожа! - аж крикнула Олеся i перестала вишивати. - Розкажи ж менi,
серце цьоцю, ту iсторiю, коли вона схожа на мою.
- Це дiялось десь далеко за границею, в нiмецькiй землi. Там жив дуже
багатий рицар, князь Адольф. В його була одним-одна дочка Розалiя, гарна,
як янгол; бiла-бiла, з русявими кучерями; щоки в не© були свiжi та
рум'янi, як рожi, уста, як тi коралi, а очi блакитнi, як небо. Батько ©©
був багатий рицар i мав сво чимале царство як король. Багато молодих
рицарiв на©здило в палац, багато ©х сваталось за Розалiю, але вона нi за
кого не хотiла виходити замiж. Вже батько й мати сердились на не©,
силували ©© вибрати собi жениха, а вона неначе затялась: не хочу та й не
хочу, бо тi усi женихи менi не до вподоби.
- Чого ж то так? Чи не думала вона постригтись в черницi? - спитала в
тiтки Олеся.
- Нi, не думала... Раз якось старий рицар Адольф з жiнкою та дочкою
плили на суднi по якiйсь великiй рiчцi. Плили вони коло якогось мiста. За
мiстом на горi над рiчкою стояв палац з баштами. В той час на човнах
гуляли по рiчцi молодi рицарi i з ними гуляв молодий хазя©н того палацу,
Герман, красунь на всю нiмецьку землю. Човни плили за судном. Розалiя
стояла на чердаку того судна, спершись на порученчата; вона вглядiла того
красуня. Рицарi примiтили Розалiю i не могли надивитись на не©, така вона
була гарна та пишна. Вони почали кидати ©й на судно квiтки; кинув червону
рожу й Герман. Розалiя нагнулась, взяла ту однйм-одну рожу, заквiтчала нею
свою русу косу i осмiхнулась до Германа. Од того часу вона любила його
одного i не могла його забути, неначе вiн причарував ©© сво©ми очима. А
батько й мати Розалi© про це нiчого не знали й не вiдали.
Ото Розалiя все одверта ться од женихiв та одсила ©х з батькового
палацу нi з чим. Батько ©© й каже до сво © жiнки:
"Зберу я в себе в дворi рицарiв на великий турнiр; нехай вони вчинять
велику рицарську битву. Може, Розалiя не любить паничiв з лиця, але
полюбить того, хто виявить велику силу й зручнiсть на турнiрi, хто покаже
себе найдужчим й найсмiливiшим i поб' усiх значних борцiв-рицарiв".
Старий князь Адольф, порадившись з жiнкою, дав оповiстку в сво му
царствi i по всiй нiмецькiй землi, що вiн весною, через тиждень пiсля
Великодня, буде справляти при сво му дворi великий турнiр, i щоб до його
з'©жджались усякi рицарi, хто ма охоту показати свою силу i свою
зручнiсть в битвi; найзручнiшому побiдниковi на турнiрi князь Адольф
обiцяв великi нагороди, котрi буде роздавати його дочка Розалiя, i коли
рицар-побiдник сподоба ться Розалi©, то князь видасть ©© за його замiж.
Прийшла весна, минув Великдень. Рицар Адольф велiв збудувати для
турнiру здорове забудування з просторним круглим майданом посерединi. На
помостi, кругом майдану, попiд стiнами поставили стiльцi, понакриванi
червоним дорогим сукном. Проти брами князь звелiв поставити на високому
помостi шовковий намет, а серед намету поставити широкий трон, вкритий
золотою парчею. Почали з'©жджатися рицарi звiдусiль, а разом з ними
прибували i ©х батьки, матерi й сестри, i усякi гостi, щоб подивитись на
той турнiр i на славну красуню Розалiю. Князь звелiв зарiзати двадцять
волiв, пiвсотнi баранiв, звелiв убити усяко© птицi, викотити з льохiв
кiлька бочок старого вина, щоб приймати гостей.
Настав день турнiру. Князь Адольф, його жiнка та дочка посiдали на
тронi проти ворiт, кудою в'©жджали на конях рицарi. Ввесь намет, усi стiни
вгорi були обвiшанi гiрляндами з листу та квiток. Усi гостi розмiстилися
навкруги на стiльцях та ослонах. Почали ви©здити на конях рицарi в
залiзних позолочених панцирях, в залiзних шапках. Почалася битва. Багато
молодих рицарiв ви©жджало на битву, але мiж ними не показалося нi одного
мiцносилого та дуже смiливого. Вже сонце пiдбилося високо вгору, коли
несподiвано на майдан ви©хав якийсь несподiваний рицар з закритим лицем,
ввесь нiби закований в позолочене залiзо. Пiд ним кiнь аж вигравав, аж
танцював. Сам рицар був рiвний станом, плечистий; вiн гордо почав
викликати на битву рицарiв. Рицарi ви©жджали проти його, але вiн усiх
вибивав з сiдла; вони падали з коней на землю, неначе стиглi яблука
сипались з дерева. Всiх вiн побив i вийшов побiдником. Князь, княгиня, усi
гостi в один голос, як один чоловiк, крикнули йому: "Гарно! Вiват!" Князь
покликав його до сво © ложi, i князiвна Розалiя подала йому букет з рож,
дорогий золотий кубок, потiм зняла з себе дорогий шовковий шарф,
перев'язала йому через плече, а на тiй перев'язi почепила меч з золотим
держалном. Батько запросив його i усiх рицарiв до себе на обiд до свого
двору.
Настав час обiду. Рицарi почали збиратись в замок. Прийшов i невiдомий
рицар, все ще закутаний в збрую i з закритим видом. Вже гостi почали
садовитись за столи, а рицар все стояв i не одкривав лиця.
- Одкрий же, смiливий рицар, свiй вид, щоб ми знали, хто ти такий, i
привiтали тебе як рицаря i як чоловiка. Просимо тебе сiдати з нами за
стiл! - промовив господар до гостя.
Молодий рицар одкрив вид. Розалiя, як стояла, так i впала на софу: то
був той красунь, котрого вона бачила на Рейнi як плила на суднi. Старий
батько помаленьку пiдвiвся з мiсця i почервонiв, його очi блиснули гнiвом
i помстою.
- Ти - Герман! Ти - син мого закатованого ворога! Твiй батько колись
напав на мiй замок, ограбував його, загнав ввесь мiй товар в поля,
заграбував мо© червiнцi, попалив ввесь мiй хлiб, ще й погнав у полон сотню
мо©х хлопiв! Ти - син мого ворога, котрого я ненавиджу i не прощу його,
поки й мого вiку!
- Я - син твого ворога, але я сам не ворог тобi, не ворог i тво©й
пишнiй дочцi Розалi©, бо я ©© давно полюбив, ©© одну любитиму до смертi.
По тво©й умовi ти повинен видати за мене свою дочку.
- Я згодна вийти за тебе замiж, за тебе i бiльше нi за кого! -
обiзвалась Розалiя, вставши з софи. Перед нею став коханий Герман, ще
кращий, нiж був колись, гарний, як сонце, русявий та кучерявий, здоровий,
рiвний станом, рум'яний, як яблуко. Од його аж тхнуло здоров'ям та щастям.
- Не буде цього нiколи, доки мого вiку! Не буде! Я з ворогами
непомирливий i за сво©х ворогiв не буду видавати сво©х дочок! - грiзно
промовив батько.
Все в залi затихло i прита©ло дух. Усi гостi думали, що старий князь
кинеться з мечем на Германа, що Герман впаде мертвий додолу серед пишного
натовпу рицарiв та дам.
- Ти, молодий рицарю, хоч син мого лютого ворога, але зостався
побiдником на турнiрi на мо му празниковi; через це я прошу тебе
садовитись за стiл i бути мо©м шановним гостем; не цурайся мого
хлiба-солi, бо я тобi, молодому рицаревi, не ворог i повинен оддати тобi
честь, а родатись з тво©м батьком не хочу! Прошу до столу, до рицарсько©
шляхетно© компанi©! - додав далi князь Адольф.
- Не маю рицарського права гнiвити тебе сво ю одмовою од тво©х
запросин, - обiзвався понуро рицар Герман i сiв за стiл, але далеко од
господаря, аж в кiнцi стола, звiдкiля йому було видко красуню Розалiю в
вiнку з бiлих рож та нарцисiв.
Тимчасом, як тiтка розказувала, а Олеся слухала i вся перелетiла думкою
в замок князя Адольфа, несподiвано гуркнули дверi в кiмнату i з-за дверей
висунулась в маленькiй чорнiй ярмулцi сива голова старого Христофора
Стеткевича, Олесиного дядька й опiкуна. I тiтка Павлина, й Олеся обидвi
жахнулись, кинулись, аж крикнули. Чогось ©м обом здалося, що вони сидiли в
залi за столом князя Адольфа i несподiвано в залу ввiгнався страшний
батько Германiв, мов розбишака.
- Що це ти, Павлино, розказу ш так довго та голосно, що аж в мо му
поко© чуть, нiби хтось пiд самими дверима сто©ть та бубонить, - промовив
Христофор тоном суворого батька й педагога.
- Та це я, брате, за роботою оповiдаю Олесi про... про Олексiя,
чоловiка Божого, - обiзвалась тихо тiтка Павлина i запикнулась.
- Ото й добре! Це дiло благочестиве. Тiльки, будь ласка, не розказуй
Олесi тих нiмецьких романiв, котрими ти напхала собi голову. Молодим
паннам не слiд оповiдати про тi рицарськi походеньки та романсики з
усякими паннами. Розказуй, розказуй, щоб Олеся не нудила свiтом та не
нудилась за...
Старий трохи не прохопився, що за Виговським, але якось завчасу вдержав
язика, причинив дверi i пiшов до сво © кiмнати. Для Павлини й Олесi
перебитi iлюзi© неначе вiтер розвiяв. Вони знов перенеслися думками з зали
князя Адольфа в свою тiсну кiмнатку, освiчену восковими свiчками та
лампадою перед образами.
- Що ж було далi? -не втерпiла Олеся, питаючи в тiтки.
- Ой, що було, що було далi, то аж сумно оповiдати: була одна мука для
обох, i для Розалi©, i для Германа. Старий князь не пускав в свiй двiр
Германа i не випускав нiкуди з двiрця Розалi©, так що ©м нiгде було й
побачитись. Герман не вернувся до батька в замок; вiн оселився поблизу од
замку старого князя Адольфа i все никав вечорами кругом замку, де нудила
свiтом панна Розалiя. Вiн знав, в котрiй кiмнатi живе Розалiя, знав, котрi
вiкна в високiй баштi замку були в ©© кiмнатi; вечорами вiн брав арфу й
рiжок, ставав за потоком на березi, подавав знак рiжком, а потiм грав на
арфi пiснi про кохання, котрi вiн сам складав, вставляючи в пiснi сво й
©© iмення. То сльози, то радiсть виливав вiн в тих пiснях, i Розалiя
розумiла тi пiснi: то плакала, то смiялась од гарячого кохання, слухаючи
то жалiбнi, то веселi мелодi©. Розалiя одчиняла вiкно, дивилась на Германа
здалеку, вiн дивився на не© i посилав ©й привiт, махаючи бiлою хусточкою.
Але слуги в замку це примiтили i сказали старому батьковi. Батько
розлютувався i звелiв дочцi перейти в кiмнату внизу палацу, звiдкiль не
видко було нi потоку, нi гаю. Тодi Герман довiдався, яким шляхом мати з
Розалi ю ©здили на прогуляння в здоровий лiс. Вiн сiдлав свого коня i
щовечора ви©здив назустрiч, щоб глянути на Розалiю. Але швидко мати
примiтила його й перестала ©здити в той лiс.
Молодий рицар зблiд на виду, зачеврiв, уже дiйшов до одчаю i хотiв сам
собi смерть заподiяти. Герман написав до старого Адольфа лист, що сам собi
смерть заподi , коли князь не видасть за нього сво © дочки, просив його,
благав, говорив, що йому шкода загубити сво молоде життя, розбити сво
серце тодi, коли його серце зацвiло, мов пишна квiтка. Пославши листа в
замок, Герман ждав коло ворiт одповiдi. Але старий князь навiть не написав
одповiдi i велiв сказати Германовi, що не буде жалкувати, як Герман сам
загубить сво життя.
Довго жив Герман недалечке од замку, але йому не довелося нi разу
побачити сво © кохано© Розалi©. Вiн зблiд, зачеврiв, як рослина в велику
сушу, i тiльки й думав, що про свою милу Розалiю. Ото раз ввечерi вiн
гуляв в лiсi коло ру©н якогось старого замку; там вiн углядiв якусь стару
страшну циганку. Вона вийшла з-пiд ру©н з маленько© кiмнатки i махнула до
Германа рукою. Герман наблизився до не© i злякався, глянувши на ©© страшне
чорне обличчя, на ©© дикi здоровi чорнi очi. То була циганка-чарiвниця.
- Молодий рицарю! - промовила до нього циганка. - Я ворожка й
чарiвниця; я знаю про все тво горе; знаю, що старий князь Адольф не
видасть за тебе дочки, поки його вiку. Але можна запобiгти тво му горю:
можна поробити так, що старий князь забуде про свою обиду од твого батька,
забуде все давн , минувше, неначе воно нiколи з ним не траплялось, неначе
вiн вдруге на свiт народився. От тодi вiн полюбить тебе, бо не впiзна
тебе i вiддасть за тебе свою дочку.
- Може, ти, чарiвнице, вчиниш це сво©ми чарами? - спитав в циганки
Герман.
- Нi, не можу, не маю тако© сили. Але ©дь ти в iндiйське царство, все
на схiд сонця. Там живе в столицi рiдна сестра моя Сандала. Питай про не©,
i кожний тобi скаже, де вона живе, бо ©© кожний зна . Сандала - велика
чарiвниця. Вона одна зна такий спосiб, що лихий та злий чоловiк стане
добрим, мстивий забуде про свою помсту, неправдивий полюбить правду i
стане правдивим. Не гай часу, сiдай на коня i ©дь все на схiд сонця в
iндiйське царство. Чарiвниця дасть тобi тi лiки. Ти вернешся сюди,
пiдсиплеш тi чари в вино або в хлiб, котрi подають старому князевi, як вiн
вип' те вино або з©сть шматок того хлiба, то в нього в одну мить вовча
вдача змiниться на людську вдачу.
Герман подякував циганцi, сiв на коня i по©хав на схiд сонця в далеке
iндiйське царство шукати собi поради. хав вiн пiвроку через усякi
царства, потiм при©хав до великого моря, сiв на купецький корабель i
приплив до великого iндiйського мiста, такого великого, що йому неначе й
краю нiде не було. Пожив вiн там з пiвроку, вже вивчився iндiйсько© мови,
i тодi почав питати про чарiвницю Сандалу. Йому показали хату на далекому
передмiстi, мiж високими скелистими горами, де вона жила. Герман зайшов в
хату. Чарiвниця була тодi вдома, сидiла долi на розстелених бiлих циновках
i перебирала усяке зiлля, складаючи його в пучки та в снопики. Сандала
була стара i страшна на обличчя циганка, схожа на ту, котру вiн стрiв коло
ру©н замку: вона була ©© старша сестра. Герман привiтався до не©, передав
©й поклiн од сестри, оповiдав про сво горе i просив ©© допомогти йому в
тiй бiдi.
- Добре! - обiзвалась циганка. - Ради сво © меншо© сестри я зроблю це
для тебе i допоможу тобi. Приходь завтра ввечерi до нашого найбiльшого
храму, стань коло дверей i жди мене. Завтра в нас велике свято. Ти повинен
йти зо мною в наш храм i помолитись нашим великим богам, бо без того i я
тобi не допоможу.
- Але ж я не вашо© вiри, я - християнин, - обiзвався Герман.
- Нiчого те! Один Бог на свiтi i в нас, i в вас. Ти повинен переднiше
помолитись нашим богам, тодi й мо© лiки бiльше тобi допоможуть, - сказала
Сандала, перебираючи зiлля та квiтки, од котрих розходився по хатинi
страшенно важкий дух, то при мний, то противний.
Герман окинув очима хатину. Хатина була убога, проста, з невеличкими
вiкнами. На поличках стояли рядки iдолiв, страшних та препоганих,
витрiшкуватих, мордатих, ухатих, з вищиреними зубами. Мiж ними був iдол
чорта. Сама Сандала була чорна-пречорна та беззуба. З-пiд хустки вилазили
пасма сивих кiс. Вона i справдi трохи скидалась з лиця на ту чарiвницю,
котру молодий рицар стрiв у лiсi коло ру©н старого замку. Герман
розпрощався й вийшов.
Другого дня надвечiр вiн пiшов до храму, став коло дверей i ждав
Сандали. Жерцi одчинили храм. Здоровi залiзнi дверi заскрипiли. Храм стояв
на пригорку, здоровий та широкий, як скеля. Перед самим пригорком блищав
ставочок, в котрому плавали, неначе колодки, чорнi посвяченi богам
крокодили. Кругом усього пригорка, кругом ставка стояла висока мурована
зубчаста стiна, обтикана баштами. Народ посипався на той цвинтар i рiчкою
полився в широкi дверi храму. Незабаром прийшла i Сандала, взяла Германа
за руку i повела його в храм. Вiкна були маленькi. Храм був темний, як
печера, неначе висiчений в скелi. Проти дверей на вiвтарях стояли три
страшнi iдоли. В одного було четверо лиць з чотирьох бокiв, з бiлими
вищиреними зубами; другий держав косу, а коло його нiг валялись бiлi
черепи та кiстки. Третiй був вухатий та рогатий, чорний з бiлими зубами,
страшний, як сатана.
- Ой цьоцю! Яке страшне ви розказу те! й-богу, я не буду спати цi ©
ночi, а коли й спатиму, то тi iдоли будуть менi снитись цiлу нiч, -
сказала Олеся.
Але тiтка Павлина добре знала, що Олеся любить слухати оповiдання i про
усяке страхiття, як i про кохання, i вела далi сво оповiдання про
страхiття, бо й сама любила усе романтичне, а найбiльше страшне. Iнколи
вночi ©й снилось, що ©© викрада жених, що вона вже тiка з ним якимись
пущами та борами, хоч той жених нiколи й гадки не мав викрадати тако©
печерицi, якою була й замолоду Павлина. Тiтка Павлина почала оповiдати
далi:
- Ото Сандала провела Германа до ставка та й каже:
"Впади ниць на землю й поклонись святим крокодилам! Це слуги наших
богiв. Колись давно сам наш Бог втiлився на землi в одному крокодиловi". I
Герман впав ниць i мусив поклонитись крокодилам. Потiм вона взяла рицаря
за руку, повела в храм i стала з ним перед самими iдолами. В храмi
запалали свiчки. Жерцi вдарили в бубни i почали спiвати та дико
галасувати.
"Впади на землю i поклонись нашим богам", - тихо зашепотiла над самим
вухом в рицаря Сандала.
"Не можу, не можу я молитись до цих страшних богiв. Це не боги, а
чорти!" - обiзвався Герман.
Тiльки що вiн сказав цi слова, блиснула блискавка i неначе запалила
храм; загримiв страшний грiм. Дощ полив ливцем, неначе з вiдра. Грiм
гуркотiв, стугонiв, трiщав, аж земля двигтiла. Блискавка неначе вогнем
освiчувала страшних iдолiв. Храм дрожав. Iдоли неначе заворушились на
престолах i захитались, неначе були напоготовi зiйти додолу як живi. На
Германа напав страх. А грiм трiщав та все дужчав. Здавалось, от-от
завалиться важкий храм i впаде на людей. Люди крикнули i почали голосно
молитись до богiв. Жрець обернувся до людей i промовив: "Мiж нами в храмi
люди не нашо© вiри. Шукайте ©х! Це через ©х сталася така бiда!"
"Впади на землю i помолись нашим богам, бо буде тобi лихо!"
- Ой Боже мiй, як менi стало страшно! Ой цьоцю! Не розказуйте далi, -
говорила Олеся; в не© з рук давно випала голка, а покрiвець зсунувся з
колiн i впав на пiдлогу.
В той час i Павлина, й Олеся почули, що в ворота хтось застукотiв. В
тишi ночi в тихих, аж мертвих покоях, було виразно чути, що стукають в
браму двора чимось дерев'яним, неначе довбнею.
- Ой Боже мiй! Хто ж це стука в ворота тако© пiзньо© доби? - промовила
Олеся, прислухаючись. - Менi страшно!
- То, може, управитель десь запiзнився та верта ться додому, - втiшала
тiтка, але i в не© само© очi стали переляканi.
Стукiт швидко затих. В кiмнатi стало тихо. Обидвi женщини довгенько
мовчали. Чуть було, як Павлина важко дихала од переляку.
- Нiчого не чуть. - То, може, вiтер де звалив деревину або вивалив
частокiл, - обiзвалась тiтка.
- Говорiть цьоцю, далi! Який то буде кiнець, - просила Олеся, i вона в
думцi становила себе на мiсце безталанно© Розалi©, а Виговського - на
мiсце рицаря Германа. Прирiвнюючи ©© долю до сво ©, вона дуже бажала знати
кiнець того оповiдання.
- Ото пiсля служби, як грiм затих, дощ перестав, Сандала вивела Германа
з храму i промовила до нього:
"Приходь же завтра до мене, як сонечко стане на вечiрньому прузi, i я
тобi дам чари й лiки".
Другого дня молодий рицар не мiг дiждатись вечора. Вже його й мiсто не
цiкавило, не зацiкавлювали його нi храми, нi чуднi жильцi того мiста,
смуглявi та сухорлявi, повбиранi в квiтчастi запаски, та плахти, та усякi
пiстрявi убрання. Сонце стало на вечiрньому прузi, скотилося над пальмовi
лiси i неначе заплуталося червоним промiнням в гостролистих пальмових
верхiв'ях, неначе огнева птиця червоними крилами заплуталась в гiллi.
Герман пiшов до Сандали i застав ©© дома. Вона сидiла над купою зiлля,
держала на руках здорову гадюку, неначе дитину, i годувала ©© молоком з
ложки. Герман i здригнувся i одскочив од порога.
"Не полохайся, молодий рицарю, бо не дiстанеш чарiв. Для чарiвництва
треба смiливостi. Коли хочеш дiстати од мене чари, то переднiше мусиш
видержати спокусу. Ходiм зо мною в мiй палац. Я в цiй хатинi приймаю
тiльки простих людей, а ти походиш од колiна великих панiв", - сказала
Сандала i вивела його через сiнцi в пишний садок з пальм, фiнiкiв, фiг та
апельсинiв. В садку було насiяно стiльки усякого пахучого зела та усяких
квiток, що в Германа од того духу запаморочилась голова.
Тiльки що вони зiйшли з ганку, Сандала свиснула. З кущiв лавру та рож
виплазували чотири товстi та довгi гадюки. Вони плазували просто до
Германа, коливаючи золотистими головами та висунувши гострi жала. Сандала
оступилась назад i стала позад Германа. Гадюки лiзли просто пiд ноги
Германовi i були вже напоготовi оповитись кругом його. В його й дух замер.
Тодi Сандала позабирала в руки гадюки, погладила ©х, почепила собi на
плечi, однi ю, найменшою гадюкою, оповила собi шию i повела його далi
через сад.
Серед саду стояв розкiшний дiм з ганком, обставлений кам'яними зеленими
колонами. Дiм був ввесь розмальований, як цяцька, з блискучими вiкнами i з
терасою нижче ганка, обставленого бiлими колонами. I ганок, i веранда були
застеленi бiлими циновками, а через одчиненi дверi був простелений
квiтчастий перський килим. Тiльки що вони ступили через порiг, з кiмнат
вибiгли два старi леви. Вглядiвши Германа, вони вищирили гострi зуби i
кинулись на Германа. Герман думав, що вже прийшла його смерть. Тодi
Сандала махнула батiжком, i леви, як цуценята, побiгли за нею слiдком в
кiмнати.
Сандала повела Германа через ряд пишних поко©в, устелених iндiйськими
килимами, оббитих дорогими матерiями з золотими квiтками, i привела його в
останню кiмнату, де стояла здорова пiч. Сандала набрала зiлля, наклала в
казанок, розпалила огонь i приставила казанок до огню. Огонь спалахнув
одразу. Казанок закипiв. Дим, чорний як смола, пiшов в широкий комин.
Сандала мiшала зiлля в казанку i все щось шепотiла.
"От тобi й чари готовi!" - в кiнець усього промовила Сандала.
Вона налила в кришталеву пляшечку зеленого пахучого напою, дала
Германовi i сказала: "Вертайся ж тепер додому. Ввiйдеш в палац старого
князя, зараз побризкай в палацi цим напо м, помочи й свою хусточку,
покропи свою одежу. Як зачують вони дух цього зела, то зараз з неправдивих
стануть правдивими, з недобрих стануть добримм. х серце налл ться любов'ю