Страница:
наказного гетьмана. Московськi во води забирали одне мiсто за другим на
пiвнiчнiй Бiлiй Русi, завоювали Дорогобуж, Бiлий, Невель, Мстиславль,
Рославль, Оршу, Шклов. Золотаренко завоював в Могилiвщинi та Мiнщинi
Рiчицю, Гомель. В серпнi московське й козацьке вiйсько розбило вiйсько
литовського польського гетьмана Радзивiла. Москалi й козаки пiшли загонами
по Бiлiй Русi. Цар вступив в Смоленськ. Полоцьк i Вiтебськ самi оддалися
царевi. Чернiгiвський полковник Подобайло взяв заново Гомель, Пропойськ,
Новий Бихiв. Цар взяв Смоленськ i все посовувався далi на Литву до Вiльна.
Саме в той час Карл Густав вступив в Польщу. Познань i Велика Польща
мусила присягти на пiдданство шведському королевi. Короля Яна-Казимiра
пани не любили. Варшава здалась шведам i присягла королевi без битви.
Шведи забирали одне мiсто за другим, взяли Ченстохiв i заграбували скарби
в монастирi. Польськi пани боялись, що король однiме од ©х вольностi й
права, кидали короля i приставали до шведiв. Вони поставали зрадниками
Польщi i королевi.
В той час, як Польщу забирала Москва й шведи, Богдан вступив з
козацьким вiйськом в Галичину вкупi з московським вiйськом пiд приводом
Бутурлiна. В Богдана була думка забрати пiвденнi польськi провiнцi©,
заселенi укра©нським народом, i довести до кiнця визволення усього
укра©нського народу од Польщi. Карпатськi русини, гуцули пiднялись i пiшли
загонами по Галичинi, били й грабували польських панiв. Богдан пiдступив
пiд Львiв i обложив його звiдусiль. Мiста й твердинi в Галичинi здавались
однi за другими або гинули в боротьбi. Козаки взяли твердиню Гродек.
Богдан взяв великий викуп з Львова, а Бутурлiн з москалями та козаками
взяли Люблiн, спалили й вигубили усiх жидiв.
Вiйна тяглася вже другий рiк. Польща неначе вже гинула. Пани-зрадники
опам'ятались. Побачивши, що Польща гине, вони почали думати та гадати, як
би спасти рiдний край од загину. Шведи грабували Польщу, зруйнували
Ченстохiвський монастир, забрали церковнi скарби. Шведський король не
поважав польських республiканських порядкiв i говорив панам, що його шабля
покаже закони для побито© Польщi. Пани покидали Карла i знов присягали
Яновi-Казимiровi на вiрнiсть. Чарнецький розбив шведське вiйсько.
Ян-Казимiр, Чарнецький та Любомирський розiслали заклик до народу. Варшаву
одняли од шведiв. Шведський король оступився в Пруссiю. Пани почали думати
та гадати, як би спасти Польщу, бо московський цар вже забрав усю Бiлу
Русь i взяв Вiльно.
Одiбравши од шведiв Варшаву та Великопольщу, поляки постановили йти на
мир з козаками та й московським царем. Ян-Казимiр послав разом послiв до
царя i в Чигирин до Богдана Хмельницького, щоб помиритись з козаками i з
Москвою.
Ляндскоройський при©хав в Чигирин, просив гетьмана помиритись з Польщею
i дати помiч полякам проти шведiв.
- Невже ви дума те, що ми такi дурнi, що будемо проливати нашу кров за
вас, коли пани й досi вважають нас за сво©х пiдданих? - сказав
Хмельницький. - Оповiстiть нас вольними од вас, незалежними вiд Польщi.
Нехай зна Польща, що ми не пiдемо нi на яку приятельську умову з нею,
доки вона не одкажеться вiд усi © Русi. Як пани признають нас незалежним,
вольним од Польщi народом, тодi ми житимемо з вами, як приятелi й сусiди,
а не як пiдданi й невольники.
I справдi вже минав другий рiк од того часу, як Укра©на присягла на
пiдданство московському царевi, а поляки й до того часу ще не одмежували
границь Укра©ни од Польщi i вважали Укра©ну як польський край.
Ляндскоронський вернувся в Варшаву нi з чим. Зате ж польськi посли в
Москвi спромоглись вговорити царя на мир. Вони обiцяли, що пiсля смертi
свого короля пани виберуть царя Олексiя за польського короля, i Москва, й
Польща стануть одним потужним царством. В Москвi боялись, що шведи стануть
небезпечнi для само© Москви, а патрiарх Никон дав раду помиритись з
Польщею i почати вiйну з шведами, щоб одiбрати од ©х Ливонiю i давнi кра©
Великого Новгорода.
Цар послав сво©х комiсарiв в Вiльно, щоб постановита мир з Польщею.
Богдан, довiдавшись про це, послав в Вiльну i сво©х посланцiв, щоб вони
встоювали за права Укра©ни. Але московськi комiсари не пустили ©х в намет
на раду i самi постановили мир з Польщею в сентябрi 1656 року. По цьому
трактатовi Польща була повинна пiсля смертi Яна-Казимiра обiбрати собi за
короля царя Олексiя Михайловича, а цар обiцяв воювати з шведами, сво©ми
переднiшими спiльниками, i обороняти од ©х Польщу, нiби вже сво царство.
Богданових посланцiв не пустили на раду в намет i сказали ©м, що
Хмельницький та козаки - пiдданi, а через те вони не смiють подавати голос
там, де про ©х долю говорять посланцi монархiв. Козацькi посланцi
вернулись в Чигирин до гетьмана.
Тим часом на Укра©нi пiшла чутка, що цар обiцяв польським панам
припинити козакiв, заборонити козакам воювати з Польщею як з царською
державою, що вiн знов оддасть Укра©ну Польщi, а гетьмановi звелить
виставити козацьке вiйсько проти шведiв для оборони Польщi од шведiв.
Богдан стривожився. Цар та московськi бояри повели полiтику з Польщею
наперекiр усiм Богдановим замiрам та планам.
В Чигирин прибiг один московський гонець з листом. Виговський сердито
вирвав в його з рук листа. Гiнця не допустили до гетьмана.
Уся Укра©на була стривожена чуткою про Вiденський трактат. Скрiзь
загомонiли, що цар присилу козакiв йти на помiч Польщi, сво му лютому
вороговi, i спасати ©© од шведiв. Говорили, що цар може знов оддати
Укра©ну Польщi.
Вернулись Богдановi посланцi з Вiльна в Чигирин. Вони вступили в
Богданову свiтлицю. Посходилась козацька старшина. Прийшов i Виговський.
Придибав i його старий батько Остап, котрий прибув до сина в гостг. Всi
ждали певних звiсток, що таке постановили царськi бояри в Вiльнi,
помирившись з Польщею. Усi були смутнi. Усiм було важко на серцi. Богдан
вийшов до свiтлицi, стривожений, з неспокiйними очима. В його руки
трусились, а очi аж горiли. Iван Виговський стояв, похиливши голову.
Темнi, яснi очi неначе пригасли, неначе ©х повила iмла. В очах в старшини
свiтилась i тривога, й журба.
Посланцi впали в ноги гетьмановi й обнiмали його колiна. Очi в ©х були
заплаканi.
- Ясновельможний гетьмане! Пропало вiйсько Запорозьке! загине Укра©на!
Нема нам помочi нi од кого. Ми навiть не зна мо докладно, яку умову
поставили уповносиленi вiд царя московськi бояри з ляськими комiсарами.
Царськi посланцi не пустили нас i в посольський намет. Навiть не допускали
нас близько до намету, неначе собак до Божо© церкви. А ляхи сказали нам по
щирiй совiстi, що вони постановили таку умову з царем, щоб Укра©на з
Запорозьким вiйськом знов була пiд Польщею... А як вiйсько Запорозьке з
усi ю Укра©ною не буде покорятись ляхам, то цар буде помагати ляхам сво©м
вiйськом i битиме вiйсько Запорозьке. Загинемо ми! загине Укра©на!
Посланцi заплакали, обнiмаючи гетьмановi колiна.
- Колись ми бились з самою Польщею, тепер нам доведеться битись з
Польщею i Москвою. Пропащi ми навiки! Не наша сила встояти проти ©х, -
говорили крiзь сльози посланцi.
Хмарний, сумний осiннiй день заглядав в просторну Богданову свiтлицю
через невеличкi вiкна i неначе збiльшував смуток, розлитий на смутних
обличчях старшини. Iван Виговський стояв, неначе громом прибитий. Двi
сльози покотились з темних очей.
Один Богдан не похилив голови. Вiн спахнув, пiдвiв сиву голову. Уста й
нiздрi задрижали. Старi руки затрусились. Вiн крикнув, неначе в гарячiй
битвi з панами. Злiсть i гнiв на московську полiтику душили його.
- Московськi бояри подурiли й показились! В ©х нема не то однi © клепки
в головi, а десятьох клепок! Москва не варта доброго слова. Нема й не буде
нам пiдмоги вiд Москви. Укра©на була як чайка в степу, що вивела дiток при
дорозi. Я мусив вiддати Укра©ну царевi, бо не було де дiтись. А Москва
дурна, хоче нас занапастити й занапастить! Присягаюсь i божусь, що нас
хотять занапастити! Нас зневажають! Ой Боже наш праведний!
Дехто з старшини почав плакати.
- Не плачте, не журiться, дiти! Треба оступитись од Москви. Коли Москва
вчинила таке з нами, то треба оступитись од царя. Пiдемо тудою, кудою
звелить нам йти найвищий владика. Будемо i пiд бусурменським царем, не
тiльки пiд християнським. Московськi бояри грубi, дурнi й темнi. Ляхи ©х
дурять. Нiколи не станемо до помочi нашому споконвiчному вороговi Польщi!
Нiколи не пiдемо бити шведа, нашого щирого спiльника. Пани не одмежували й
досi границь Укра©ни, не вважають на нас, як на вольних, незалежних од
Польщi, а Москва знов хоче вiддати нас панам на поталу. Невже ми повиннi
стати до помочi нашим ворогам проти наших друзiв? Пани дурять Москву!
Нiколи вони не оберуть собi за короля московського царя.
Богдан ще довго лютував, лаявся, кричав та проклинав Москву. Розбитий
завсiднiми вiйнами та клопотами, завсiднiм, без перерви, тривожним життям
в походах та битвах, Богдан не мiг здержати себе, не мiг вгамуватись.
Страх за будучину Укра©ни, за усе сво дiло, що вiн провадив за усе сво
життя, помилка московського царя, легкодумнiсть i дурiсть московських бояр
збурили Богданову душу, як буря море, до самого дна.
А Виговський стояв i не промовив i слова. Вiн неначе крiзь сон чув ту
лайку та крики Богдановi, як крiзь сон людина чу завивання бурi в лiсi. А
його серце болiло й нило. Тихий на вдачу й помiркований, звиклий та©ти
сво© щирi думки й вчиняти Богданову волю, Виговський i тепер не виявив i
словом свого збудження проти Москви, свого гнiву; але в думцi вiн
згоджувався з гетьманом. А тим часом в його серцi аж клекотiла обида. Вiн
вгадував, що Укра©нi не сподiватись добра од Москви, що Москва не
додержить Переяславсько© умови i нiколи не держатиме, що вона вчинить з
Укра©ною, що схоче, як покаже ©© потреба, ©© iнтереси, а не вигоди
Укра©ни.
Виговський стояв, похиливши голову. Як крiзь сон долiтали до його вуха
крики й лайка гетьманова. А в його головi йшла дума за думою тихо-тихо,
одна смутна, друга невесела. В його болiло серце так само, як i в Богдана,
але болiло тихо, без гуку, без крику, без слiв, як тлi жар в сухому
деревi перед пожежею.
"Що то станеться тепер з Укра©ною? Де ©й дiтись? До кого приставати? В
кого запомоги шукати? Скiльки вже пролито козацько© кровi! А скiльки ще
доведеться ©© пролити!" - снувались думки в його головi, доки гетьман
вгамувався.
Гетьман зараз оповiстив, щоб на днях зiбралась рада. Старшина
розпрощалась з гетьманом i вийшла з свiтлицi, неначе громом приголомшена.
Вийшов слiдком за нею й Виговський з сво©м старим батьком Остапом. Вони
вертались додому мовчки i слова не промовили, ©х наздогнав Данило
Виговський. Вони ввiйшли в свiтлицю Виговеького такi сумнi, неначе
вертались з кладовища, поховавши дорогу, близьку людину.
Вже був час пiзнiх обiдiв. Виговський звелiв подавати обiд. Слуги
накрили стiл i подали обiд. Вйговськi сiли за стiл. Але ©м не пилось i не
©лось. Страва сто-яла на столi й холонула. Налитi чарки стояли повнi.
Смутний сiрий свiт хмарного осiннього дня ледве свiтив в маленькi вiконця
тiсно© свiтлицi i неначе додавав смутку засмученим Виговським.
- Отака-то наша доля, тату! - заговорив Iван Виговський.
- Я нiчого доброго для Укра©ни i не сиодiвався од Москви. Не люблю я
Москви й нiколи не любив ©©, - тихо промовив старий Остап.
- Московськi бояри темнi, непросвiченi, ще й до того гордi та
чваньковитi. Вони згорда поглядають на нас i на ляхiв, високо несуться,
неслись би аж до неба, якби можна було, - говорив Iван Виговський. - В
нас, мовляв, в Москвi, тiльки чиста православна вiра, а ви, укра©нцi, вже
полатинщенi, схизматики, бо в вас, бач, хрестять через обливання... бо ви
набрались ляського, католицького духу од Польщi. Москва - третiй Рим, а
четвертого вже й не буде. Це тiльки й чу ш од ©х. Не ждати нам добра од
Москви!
- Я давно нарiкав на гетьмана, що вiн прийняв московське пiдданство i
тепер нарiкаю, - обiзвався Давило Виговський.
- I недурно ти нарiка ш, - сказав Iван Виговський. - Ще нi сiло нi
впало, а Москва вже ладна оступитись од нас, як тiльки пани покадили ©й
пiд нiс облесливими пахощами. А поляки ж ще й не одвели нам границi. Ще ж
ми не визволили од Польщi нi Галичини, нi Волинi за Горинню. Ми ще не
зiбрались докупи, не змiцнились гаразд, а Москва вже ладна знов покорити
нас пiд ноги полякам. Що станеться з нами? Хто вгада , яка доля нас жде?
I Виговський зiтхнув важко-важко, неначе перед його очима клали в
домовину його милу, любу Олесю або його рiдну матiр.
- Аж тепер на старостi лiт гетьман дiйшов до розуму! Розiбрав i втямив
добре, чим тхне Москва, - сказав старий Остап Виговський.
- Розiбрав i втямив, це правда, але заплутався мiж двома царствами, -
сказав Iван Виговський. - I один Бог вiда , як ми виплута мось на волю.
Москва оце одразу показала сво© норови. Наших козацьких послiв поляки
приймали й вiтали, як i послiв заграничних, цiсарських, нiмецьких,
венгерських. х приймали з честю й пошаною, давали ©м харчi, кватири,
давали дорогi подарунки, оксамитовi кунтушi, фалендишi голландськi й усякi
дорогi сукна. А московськi бояри не пустили ©х навiть близько до намету,
нiби якусь непотрiб.
- Це недобрий знак, - обiзвався Данило Виговський. - Коли Москва вже
тепер, тiльки що прийнявши Укра©ну в пiдданство, проганя наших посланцiв
i не шану ©х, що ж буде потiм, як Москва забере нас в руки та насадовить
свого вiйська отут, в нас дома, по наших мiстах?
Увiйшов слуга, старий козак, i принiс другу потраву. Але ще й перша
стояла непочата, i чарки стояли повнi. Слуга з дива витрiщив очi.
Виговськi тодi тiльки опам'ятались i схаменулись, випили по чарцi i почали
©сти страву. Але ©жа не йшла ©м на думку. Старий козак поприймав з стола
сливе повнi миски й полумиски i тiльки з дива поглядав скоса то на писаря,
то на його старого батька.
"Чи це вони послабли, чи з ними трапилась якась непри мна притичина", -
подумав старий козак, виносячи тiльки почату страву.
А Виговськi ще довго сидiли за столом, довго балакали, пили венгерське
вино, але й вино не розвеселило ©х. Важка дума каменем налягла на ©х душу.
Данило попрощався i пiшов додому. Старий Остап пiшов одпочивати до
сво © кiмнатки. Iван Виговський усе сидiв край вiконечка i поглядав на
хмарне небо, на густi хмари, котрi неначе бiгли понад лiсом, понад горою,
доганяли одна одну, котячись, неначе чорний дим, густими довгими валами.
"Чи не так вже котилось горе по Укра©нi за усi Богдановi часи, як
котяться по небi валами отi чорнi хмари? Битви за битвами, рiки кровi за
рiками лились по всiй Укра©нi, одна другу доганяла, одна другу
випереджала. Не встигла одна рiчка зсякнути й висохнути, десь знов
пiднiмалась друга кривава рiчка i сповнялась червоною козацькою кров'ю.
Тепер Польща вихилиталась до дна, до корiння. Пани спаскуднiли. Польща
пада , i при такiм упадi Польщi Укра©на встояла б i мала б силу одбиватись
i вдержувати сво© права. Москва росте, набира ться сили. Бояри не страшнi
тепер царевi: це потомки давнiх двiрських шутiв та скоморохiв Iвана
Страшного. Це не польська вольнолюбна шляхта, а холопи царевi, i будуть
чинити його волю, i прислужуватись навiть через мiру, i годити царевi, як
годить нiкчемний холоп. Кляне гетьман Москву, кляну ©© й я ще бiльше з ©©
нiкчемними, наглими холопами-боярами".
Надворi сутенiло, смеркало. В свiтлицi неначе впали тiнi на бiлi стiни,
стали тiнi в кутку на дорогих в золотих шатах образах, обвiшаних
вишиваними рушниками. Стало ще сумнiше на душi в Виговського. Його думи
полетiли в давнину, лiтали понад полями, де були битви за волю Укра©ни.
Смутна згадка за згадкою летiла швидко, як чорнi хмари на небi. I
несподiвано Виговський згадав Корсун, i Пилявцi, i Берестечко, згадав
Ки©в. I от вiн неначе бачить невеличкий домок, а в тому домковi неначе
вглядiв Олесю... I в одну мить в його свiтлицi неначе блиснув промiнь
ясного сонця, неначе звiдкiльсь повiяло теплом. Свiтлиця одразу нiби
повеселiшала, нiби ожила. Олеся нiби стояла перед ним, як жива. Вiн неначе
бачив ©© тихi очi. I йому здалось, що серед свiтлицi зацвiла якась пишна
квiтка серед зеленого листу, ясно-червона, пахуча. Вiн неначе почував
пахощi од тi © квiтки, що пiшли по усiй свiтлицi i сповнили його душу.
Йому стало весело на серцi. Якiсь надi© на щастя заворушились десь
глибоко-глибоко в душi. Вiн неначе набирався сили. Одна при мна думка
викликала другу i розганяла смуток. I одразу вiн пригадав, що Богдан
розлютувався на Москву, хоче одняти Укра©ну од Москви.
"Не все пропало! Не загинемо до кiнця! Богдан винесе на сво©х подужних
плечах i цю напасть. Вiн аж тепер став на добру путь. Москва остогидла
йому, як i менi. Вiн одiрве Укра©ну од Москви. Не все пропало! Ще не
вмерла козацька мати!"
I ясний, милий Олесин образ нiби злився докупи з тим ся вом щастя i
надi© на лiпшу долю Укра©ни, на ©© волю. Виговський повеселiшав, встав з
стiльця i почав походжати по свiтлицi. Надiя додала йому сили, розiгнала
смуток.
"Не все загинуло, не все пропало! Польща тепер хистка, як тонка кладка.
Пани проваляться на сво©й кладцi, а ми визволимо Галичину й Волинь,
зберемо ввесь наш укра©нський народ докупи, i тодi пристанемо до хистко©
Польщi i матимемо силу й снагу вдержати самостiйнiсть при слабкiй Польщi.
Богдан уже зверта з сво © полюблено© стежки. Вiн тепер мусить йти тудою,
кудою я бажаю. А я йому допоможу сво ю радою... На Укра©нi розвидню ться
аж тепер! От-от зася сонце волi i самостiйностi! надiя! Ще не вмерла
козацька мати!"
I не буйним вiтром вирвались його палкi почування, як вони виривались у
Богдана. Виговський, тихий на вдачу та помiркований, тiльки швидше заходив
по свiтлицi i все розгладжував долонею сво високе бiле чоло, повне дум,
та гадок, та надiй на лiпшу долю Укра©ни.
Другого таки дня Богдан скликав козацьку старшину на раду. Богдан
вийшов з сво © кiмнати блiдий, стривожений, сердитий, аж лютий. Вiн i досi
не мiг заспоко©тись, лаявся, сердився i проклинав Москву. Виговський
бачив, що гетьман вже старий та недужий, може спересердя та зопалу
нашкодити Укра©нi в справi з Москвою, почав заспокоювати гетьмана, благав
його пiдождати трохи та гаразд розвiдати про це дiло, обнiмав колiна,
доказував, що це неможлива рiч, щоб цар оддав Укра©ну ворогам
благочестиво© вiри й поганцям на поталу.
- Коли ми, не розвiдавши гаразд про це дiло, зопалу пiймемо вiри в таку
чутку про Москву i оступимось од царя, то про нас пiде слава як про
зрадникiв i кривоприсяжникiв. Треба пiдождати i розвiдати гаразд. Може, це
тiльки така чутка пiшла по Укра©нi, а чуткам не все можна йняти вiри, -
вговорював i заспокоював писар гетьмана.
Богдан вгамувався. Рада постановила ждати з Москви звiстки од царя, але
не посилати козацьких полкiв на помiч полякам проти шведiв.
- Я шведського короля нiколи не зраджу. Вiн наш вiрний спiльник. Нам
треба добивати панiв, знесилювати ©х, а не помагати ©м, доки ми не
однiмемо од Польщi Галичини та Волинi, доки вони не згодяться одмежувати
Укра©ну од Польщi границями, - говорив Богдан старшинi.
А тим часом вiн послав в Москву до царя лист. В сво му листi Богдан
писав, що польськi пани нiколи в свiтi не додержать свого слова, не
сповнять Вiденського трактату, не виберуть царя собi за короля, що вони
обдурюють царя, бо вже послали послiв до римського цiсаря i просять його
брата собi за короля. В кiнець усього Богдан благав царя не вертати
Укра©ни Польщi, як сво©й будущiй державi, не давати на поталу ляхам
православно© вiри.
Москва була глуха на цю пораду гетьмана та на його прохання. Цар
постановив трактат з панами без козакiв i навiть не дав вiдповiдi на
Богданiв лист.
А час йшов. Ляхи намовляли кримську орду напасти на Укра©ну, пiдмовляли
й цiсаря. Тодi Богдан, не питаючись в царя, завiв переговори з
трансiльванським князем Ракочi м. З початку 1657 року Укра©на постановила
умову з Швецi ю та Трансiльванi ю роздiлити Польщу мiж собою. Ракочiй
вступив з вiйськом в Польщу. Богдан послав йому до помочi козацькi полки.
Чутка про це дiйшла в Москву вже тодi, як Ракочiй йшов на Варшаву. Цар
Олексiй Михайлович послав до гетьмана в Чигирин свого окольничого Федора
Бутурлiна та дяка Василя Михайлова з докорами гетьмановi за ту спiлку.
Московськi посли ви©хали з Москви весною, а прибули до Чигирина аж
лiтом, третього iюня, вже тодi, коли Богдан слабував, коли вже наступав
кiнець його життя.
Богдан знав, що Бутурлiн ©де з докорами од царя; вiн не мав думки зусiм
розiйтись з царем i послав стрiчати боярина з пошаною. Миргородський
полковник Грицько Лiсницький ви©хав назустрiч послам за десять верстов од
Чигирина. За п'ять верстов од Чигирина стрiтили послiв гетьманiв син Юрiй,
генеральний писар Iван Виговський та вiйськовий осавул Ковалевський. Юрiй
иросив послiв вибачити, що сам гетьман не ви©хав ©м назустрiч, бо нездужа
i лежить на лiжку.
Другого дня прибув до послiв Ковалевський i привiз на подарунок ©м два
багато осiдланi конi.
- Добродiй наш гетьман звелiв вам ©хати до його, - сказав Ковалевський.
Посли при©хали в гетьманський двiр. В сiнях стрiв ©х Iван Виговський.
- Не майте за зле, - сказав генеральний писар, вiтаючись з послами, -
гетьман лежить недужий i не мiг нiяким побитом стрiнути вас.
Послiв допустили до гетьмана. Гетьман лежав слабий на лiжку. Його лице
вже осунулось, щоки позападали, нiс загострився. Голова вже посивiла.
Гетьман спав з тiла так, iцо його нiби половини не стало. Вже було знать,
що над ним лiта подих смертi. Смерть, очевидячки, вже стояла в його за
плечима або заглядала в дверi. Тiльки гострi очi горiли, як огонь, i в ©х
свiтилось давн завзяття. Свiтився й гнiв на московських бояр за зраду
Укра©нi й за нехтування ©© iнтересами, дорогими для гетьмана.
Бутурлiн, здоровий та огрядний, вступив в свiтлицю i поклонився
гетьмановi. Високий комiр синього кафтана, обшитий важким золотом, високо
стримiв кругом ши©, неначе клепки дiжi, поцяцькованi парчею та золотими
взорцями. З того комiра, неначе з курена, висунулась i нахилилась товста
голова з повними червоними щоками, з русявою довгою бородою, з сiрими
круглими очима та повними ситими рожевими устами. Од важко© духоти в
важкому убраннi, обшитому золотом, Бутурлiн розпарився як у лазнi. З чола
лився пiт i стiкав по ситих щоках. Йому було важко й досадно i од духоти,
i од злостi на гетьмана. Бутурлiн та Михайлов в довгополих кафтанах,
облямованих парчею, з довгими бородами були схожi на московських поважних
протопопiв i сво©м убранням, i бородами, i поважними фiгурами та рухами.
Бутурлiн тричi перехрестився до образiв, тричi поклонився гетьмановi.
Позад посла стояв дяк Василiй Михайлов, нижчий за боярина, але ще товщий,
неначе вгодований. Вiн хрестився до образiв, кланявся та аж сопiв од
духоти в важкому довгому суконному офiцiальному убраннi.
Бутурлiн спитав, по-давньому звичаю, про здоров'я в гетьмана. Гетьман
спитав про здоров'я царя та царицi, та ©х дiтей. Посли зараз роздали
царське жалування по списовi для гетьмана, генерального писаря та для
полковникiв. Роздавши жалування, Бутурлiн сказав:
- Наказано нам говорити з тобою, гетьмане, про державнi справи, а тобi,
гетьмане, наказано вислухати за тi державнi справи.
- Не можна менi теперечки слухати про державнi справи, - сказав
гетьман. - Я нездужаю, i дуже нездужаю; нехай вiйськовий писар Iван
Виговський вислуха про великi справи його царського велнчества.
- Ми присланi по указу великого государя до тебе, гетьмане, i нам
загадано говорити з тобою, а не з якимсь писарем, - обiзвався Бутурлiн.
Виговський гордо зирнув на боярина. Слова боярськi кольнули його в
самiсiньке серце. "I я ж такий боярин на Укра©нi як i ти, а може, ще й
кращий за тебе, бо я державний канцлер", - подумав Виговський i спустив
очi: нехтування московське вразило його дуже непри мно.
- Я нiяк не можу при сво©й хворобi говорити про державнi справи i
давати одповiдь, - сказав гетьман, - та про що б ви не говорили те не буде
вта но вiд писаря.
- Не годиться тобi, гетьмане, одмовлятися нiякими причинами: треба
слухати указ i загад великого государя без жодно© суперечки, - сказав
боярин.
- Указу й загаду царського я повинен слухати, але од хворостi менi
говорити не можна. Дасть Бог, подужчаю, тодi дам знати.
"Ну та й причепилась оця московська причепа, неначе шевська смола!
Чiпля ться до слабого чоловiка: хоч вмирай, а його вислухай! Це правдива
московська пеня. Польськi посланцi не чiплялись до нас так нагло й грубо",
- думав Виговський i тiльки крутив свого довгого лиснючого вуса.
Надутi й сердитi московськi посли вийшли в велику свiтлицю i хотiли вже
йти з двору. Гетьман послав Виговського просити ©х зостатись на обiд.
Посли вернулись в кiмнату до гетьмана i гордо сказали:
- По милостi царського величества для нас обiди наготовленi в нашiй
господi: ми будемо ©сти в себе.
- Усi посли царськi по милостi царського величества в мо му домi ©ли i
за довговiчнiсть государеву пили. Вчинiть i ви так само. А коли так не
зробите, то менi буде здаватись, нiбито буде неласка до мене його
царського величества, - сказав гетьман.
Посли згодились зостатись на обiд. Столи накрили коло гетьманового
лiжка. До гостей вийшла гетьманова третя жiнка Ганна, з роду Золотаренкiв,
та Богданова старша дочка Катерина, що була замужем за Данилом Виговським.
Обидвi були убранi в дорогi оксамитовi вишневi кунтушi та в бiлi шовковi
намiтки, наверченi на золотi парчевi очiпки. Вони попросили послiв за
стiл. Гетьман попросив на обiд Iвана Виговського та осавула Ковалевського.
Перехрестившись та прочитавши молитву, усi посiдали за столи. За столами
при обiдi нiхто не говорив. Усi сидiли мовчки, усi були задуманi. Посли
були сердитi, аж понадувались. Виговський поглядав на бояр скоса i тiльки
крутив сво© довгi чорнi вуси. Гетьманша й Катерина не насмiлювались
говорити з чужими послами. Веселiй та говорючiй Катеринi страх як хотiлось
побалакати з чужоземцями, розпитати, як живуть в ©х теремах московськi
пiвнiчнiй Бiлiй Русi, завоювали Дорогобуж, Бiлий, Невель, Мстиславль,
Рославль, Оршу, Шклов. Золотаренко завоював в Могилiвщинi та Мiнщинi
Рiчицю, Гомель. В серпнi московське й козацьке вiйсько розбило вiйсько
литовського польського гетьмана Радзивiла. Москалi й козаки пiшли загонами
по Бiлiй Русi. Цар вступив в Смоленськ. Полоцьк i Вiтебськ самi оддалися
царевi. Чернiгiвський полковник Подобайло взяв заново Гомель, Пропойськ,
Новий Бихiв. Цар взяв Смоленськ i все посовувався далi на Литву до Вiльна.
Саме в той час Карл Густав вступив в Польщу. Познань i Велика Польща
мусила присягти на пiдданство шведському королевi. Короля Яна-Казимiра
пани не любили. Варшава здалась шведам i присягла королевi без битви.
Шведи забирали одне мiсто за другим, взяли Ченстохiв i заграбували скарби
в монастирi. Польськi пани боялись, що король однiме од ©х вольностi й
права, кидали короля i приставали до шведiв. Вони поставали зрадниками
Польщi i королевi.
В той час, як Польщу забирала Москва й шведи, Богдан вступив з
козацьким вiйськом в Галичину вкупi з московським вiйськом пiд приводом
Бутурлiна. В Богдана була думка забрати пiвденнi польськi провiнцi©,
заселенi укра©нським народом, i довести до кiнця визволення усього
укра©нського народу од Польщi. Карпатськi русини, гуцули пiднялись i пiшли
загонами по Галичинi, били й грабували польських панiв. Богдан пiдступив
пiд Львiв i обложив його звiдусiль. Мiста й твердинi в Галичинi здавались
однi за другими або гинули в боротьбi. Козаки взяли твердиню Гродек.
Богдан взяв великий викуп з Львова, а Бутурлiн з москалями та козаками
взяли Люблiн, спалили й вигубили усiх жидiв.
Вiйна тяглася вже другий рiк. Польща неначе вже гинула. Пани-зрадники
опам'ятались. Побачивши, що Польща гине, вони почали думати та гадати, як
би спасти рiдний край од загину. Шведи грабували Польщу, зруйнували
Ченстохiвський монастир, забрали церковнi скарби. Шведський король не
поважав польських республiканських порядкiв i говорив панам, що його шабля
покаже закони для побито© Польщi. Пани покидали Карла i знов присягали
Яновi-Казимiровi на вiрнiсть. Чарнецький розбив шведське вiйсько.
Ян-Казимiр, Чарнецький та Любомирський розiслали заклик до народу. Варшаву
одняли од шведiв. Шведський король оступився в Пруссiю. Пани почали думати
та гадати, як би спасти Польщу, бо московський цар вже забрав усю Бiлу
Русь i взяв Вiльно.
Одiбравши од шведiв Варшаву та Великопольщу, поляки постановили йти на
мир з козаками та й московським царем. Ян-Казимiр послав разом послiв до
царя i в Чигирин до Богдана Хмельницького, щоб помиритись з козаками i з
Москвою.
Ляндскоройський при©хав в Чигирин, просив гетьмана помиритись з Польщею
i дати помiч полякам проти шведiв.
- Невже ви дума те, що ми такi дурнi, що будемо проливати нашу кров за
вас, коли пани й досi вважають нас за сво©х пiдданих? - сказав
Хмельницький. - Оповiстiть нас вольними од вас, незалежними вiд Польщi.
Нехай зна Польща, що ми не пiдемо нi на яку приятельську умову з нею,
доки вона не одкажеться вiд усi © Русi. Як пани признають нас незалежним,
вольним од Польщi народом, тодi ми житимемо з вами, як приятелi й сусiди,
а не як пiдданi й невольники.
I справдi вже минав другий рiк од того часу, як Укра©на присягла на
пiдданство московському царевi, а поляки й до того часу ще не одмежували
границь Укра©ни од Польщi i вважали Укра©ну як польський край.
Ляндскоронський вернувся в Варшаву нi з чим. Зате ж польськi посли в
Москвi спромоглись вговорити царя на мир. Вони обiцяли, що пiсля смертi
свого короля пани виберуть царя Олексiя за польського короля, i Москва, й
Польща стануть одним потужним царством. В Москвi боялись, що шведи стануть
небезпечнi для само© Москви, а патрiарх Никон дав раду помиритись з
Польщею i почати вiйну з шведами, щоб одiбрати од ©х Ливонiю i давнi кра©
Великого Новгорода.
Цар послав сво©х комiсарiв в Вiльно, щоб постановита мир з Польщею.
Богдан, довiдавшись про це, послав в Вiльну i сво©х посланцiв, щоб вони
встоювали за права Укра©ни. Але московськi комiсари не пустили ©х в намет
на раду i самi постановили мир з Польщею в сентябрi 1656 року. По цьому
трактатовi Польща була повинна пiсля смертi Яна-Казимiра обiбрати собi за
короля царя Олексiя Михайловича, а цар обiцяв воювати з шведами, сво©ми
переднiшими спiльниками, i обороняти од ©х Польщу, нiби вже сво царство.
Богданових посланцiв не пустили на раду в намет i сказали ©м, що
Хмельницький та козаки - пiдданi, а через те вони не смiють подавати голос
там, де про ©х долю говорять посланцi монархiв. Козацькi посланцi
вернулись в Чигирин до гетьмана.
Тим часом на Укра©нi пiшла чутка, що цар обiцяв польським панам
припинити козакiв, заборонити козакам воювати з Польщею як з царською
державою, що вiн знов оддасть Укра©ну Польщi, а гетьмановi звелить
виставити козацьке вiйсько проти шведiв для оборони Польщi од шведiв.
Богдан стривожився. Цар та московськi бояри повели полiтику з Польщею
наперекiр усiм Богдановим замiрам та планам.
В Чигирин прибiг один московський гонець з листом. Виговський сердито
вирвав в його з рук листа. Гiнця не допустили до гетьмана.
Уся Укра©на була стривожена чуткою про Вiденський трактат. Скрiзь
загомонiли, що цар присилу козакiв йти на помiч Польщi, сво му лютому
вороговi, i спасати ©© од шведiв. Говорили, що цар може знов оддати
Укра©ну Польщi.
Вернулись Богдановi посланцi з Вiльна в Чигирин. Вони вступили в
Богданову свiтлицю. Посходилась козацька старшина. Прийшов i Виговський.
Придибав i його старий батько Остап, котрий прибув до сина в гостг. Всi
ждали певних звiсток, що таке постановили царськi бояри в Вiльнi,
помирившись з Польщею. Усi були смутнi. Усiм було важко на серцi. Богдан
вийшов до свiтлицi, стривожений, з неспокiйними очима. В його руки
трусились, а очi аж горiли. Iван Виговський стояв, похиливши голову.
Темнi, яснi очi неначе пригасли, неначе ©х повила iмла. В очах в старшини
свiтилась i тривога, й журба.
Посланцi впали в ноги гетьмановi й обнiмали його колiна. Очi в ©х були
заплаканi.
- Ясновельможний гетьмане! Пропало вiйсько Запорозьке! загине Укра©на!
Нема нам помочi нi од кого. Ми навiть не зна мо докладно, яку умову
поставили уповносиленi вiд царя московськi бояри з ляськими комiсарами.
Царськi посланцi не пустили нас i в посольський намет. Навiть не допускали
нас близько до намету, неначе собак до Божо© церкви. А ляхи сказали нам по
щирiй совiстi, що вони постановили таку умову з царем, щоб Укра©на з
Запорозьким вiйськом знов була пiд Польщею... А як вiйсько Запорозьке з
усi ю Укра©ною не буде покорятись ляхам, то цар буде помагати ляхам сво©м
вiйськом i битиме вiйсько Запорозьке. Загинемо ми! загине Укра©на!
Посланцi заплакали, обнiмаючи гетьмановi колiна.
- Колись ми бились з самою Польщею, тепер нам доведеться битись з
Польщею i Москвою. Пропащi ми навiки! Не наша сила встояти проти ©х, -
говорили крiзь сльози посланцi.
Хмарний, сумний осiннiй день заглядав в просторну Богданову свiтлицю
через невеличкi вiкна i неначе збiльшував смуток, розлитий на смутних
обличчях старшини. Iван Виговський стояв, неначе громом прибитий. Двi
сльози покотились з темних очей.
Один Богдан не похилив голови. Вiн спахнув, пiдвiв сиву голову. Уста й
нiздрi задрижали. Старi руки затрусились. Вiн крикнув, неначе в гарячiй
битвi з панами. Злiсть i гнiв на московську полiтику душили його.
- Московськi бояри подурiли й показились! В ©х нема не то однi © клепки
в головi, а десятьох клепок! Москва не варта доброго слова. Нема й не буде
нам пiдмоги вiд Москви. Укра©на була як чайка в степу, що вивела дiток при
дорозi. Я мусив вiддати Укра©ну царевi, бо не було де дiтись. А Москва
дурна, хоче нас занапастити й занапастить! Присягаюсь i божусь, що нас
хотять занапастити! Нас зневажають! Ой Боже наш праведний!
Дехто з старшини почав плакати.
- Не плачте, не журiться, дiти! Треба оступитись од Москви. Коли Москва
вчинила таке з нами, то треба оступитись од царя. Пiдемо тудою, кудою
звелить нам йти найвищий владика. Будемо i пiд бусурменським царем, не
тiльки пiд християнським. Московськi бояри грубi, дурнi й темнi. Ляхи ©х
дурять. Нiколи не станемо до помочi нашому споконвiчному вороговi Польщi!
Нiколи не пiдемо бити шведа, нашого щирого спiльника. Пани не одмежували й
досi границь Укра©ни, не вважають на нас, як на вольних, незалежних од
Польщi, а Москва знов хоче вiддати нас панам на поталу. Невже ми повиннi
стати до помочi нашим ворогам проти наших друзiв? Пани дурять Москву!
Нiколи вони не оберуть собi за короля московського царя.
Богдан ще довго лютував, лаявся, кричав та проклинав Москву. Розбитий
завсiднiми вiйнами та клопотами, завсiднiм, без перерви, тривожним життям
в походах та битвах, Богдан не мiг здержати себе, не мiг вгамуватись.
Страх за будучину Укра©ни, за усе сво дiло, що вiн провадив за усе сво
життя, помилка московського царя, легкодумнiсть i дурiсть московських бояр
збурили Богданову душу, як буря море, до самого дна.
А Виговський стояв i не промовив i слова. Вiн неначе крiзь сон чув ту
лайку та крики Богдановi, як крiзь сон людина чу завивання бурi в лiсi. А
його серце болiло й нило. Тихий на вдачу й помiркований, звиклий та©ти
сво© щирi думки й вчиняти Богданову волю, Виговський i тепер не виявив i
словом свого збудження проти Москви, свого гнiву; але в думцi вiн
згоджувався з гетьманом. А тим часом в його серцi аж клекотiла обида. Вiн
вгадував, що Укра©нi не сподiватись добра од Москви, що Москва не
додержить Переяславсько© умови i нiколи не держатиме, що вона вчинить з
Укра©ною, що схоче, як покаже ©© потреба, ©© iнтереси, а не вигоди
Укра©ни.
Виговський стояв, похиливши голову. Як крiзь сон долiтали до його вуха
крики й лайка гетьманова. А в його головi йшла дума за думою тихо-тихо,
одна смутна, друга невесела. В його болiло серце так само, як i в Богдана,
але болiло тихо, без гуку, без крику, без слiв, як тлi жар в сухому
деревi перед пожежею.
"Що то станеться тепер з Укра©ною? Де ©й дiтись? До кого приставати? В
кого запомоги шукати? Скiльки вже пролито козацько© кровi! А скiльки ще
доведеться ©© пролити!" - снувались думки в його головi, доки гетьман
вгамувався.
Гетьман зараз оповiстив, щоб на днях зiбралась рада. Старшина
розпрощалась з гетьманом i вийшла з свiтлицi, неначе громом приголомшена.
Вийшов слiдком за нею й Виговський з сво©м старим батьком Остапом. Вони
вертались додому мовчки i слова не промовили, ©х наздогнав Данило
Виговський. Вони ввiйшли в свiтлицю Виговеького такi сумнi, неначе
вертались з кладовища, поховавши дорогу, близьку людину.
Вже був час пiзнiх обiдiв. Виговський звелiв подавати обiд. Слуги
накрили стiл i подали обiд. Вйговськi сiли за стiл. Але ©м не пилось i не
©лось. Страва сто-яла на столi й холонула. Налитi чарки стояли повнi.
Смутний сiрий свiт хмарного осiннього дня ледве свiтив в маленькi вiконця
тiсно© свiтлицi i неначе додавав смутку засмученим Виговським.
- Отака-то наша доля, тату! - заговорив Iван Виговський.
- Я нiчого доброго для Укра©ни i не сиодiвався од Москви. Не люблю я
Москви й нiколи не любив ©©, - тихо промовив старий Остап.
- Московськi бояри темнi, непросвiченi, ще й до того гордi та
чваньковитi. Вони згорда поглядають на нас i на ляхiв, високо несуться,
неслись би аж до неба, якби можна було, - говорив Iван Виговський. - В
нас, мовляв, в Москвi, тiльки чиста православна вiра, а ви, укра©нцi, вже
полатинщенi, схизматики, бо в вас, бач, хрестять через обливання... бо ви
набрались ляського, католицького духу од Польщi. Москва - третiй Рим, а
четвертого вже й не буде. Це тiльки й чу ш од ©х. Не ждати нам добра од
Москви!
- Я давно нарiкав на гетьмана, що вiн прийняв московське пiдданство i
тепер нарiкаю, - обiзвався Давило Виговський.
- I недурно ти нарiка ш, - сказав Iван Виговський. - Ще нi сiло нi
впало, а Москва вже ладна оступитись од нас, як тiльки пани покадили ©й
пiд нiс облесливими пахощами. А поляки ж ще й не одвели нам границi. Ще ж
ми не визволили од Польщi нi Галичини, нi Волинi за Горинню. Ми ще не
зiбрались докупи, не змiцнились гаразд, а Москва вже ладна знов покорити
нас пiд ноги полякам. Що станеться з нами? Хто вгада , яка доля нас жде?
I Виговський зiтхнув важко-важко, неначе перед його очима клали в
домовину його милу, любу Олесю або його рiдну матiр.
- Аж тепер на старостi лiт гетьман дiйшов до розуму! Розiбрав i втямив
добре, чим тхне Москва, - сказав старий Остап Виговський.
- Розiбрав i втямив, це правда, але заплутався мiж двома царствами, -
сказав Iван Виговський. - I один Бог вiда , як ми виплута мось на волю.
Москва оце одразу показала сво© норови. Наших козацьких послiв поляки
приймали й вiтали, як i послiв заграничних, цiсарських, нiмецьких,
венгерських. х приймали з честю й пошаною, давали ©м харчi, кватири,
давали дорогi подарунки, оксамитовi кунтушi, фалендишi голландськi й усякi
дорогi сукна. А московськi бояри не пустили ©х навiть близько до намету,
нiби якусь непотрiб.
- Це недобрий знак, - обiзвався Данило Виговський. - Коли Москва вже
тепер, тiльки що прийнявши Укра©ну в пiдданство, проганя наших посланцiв
i не шану ©х, що ж буде потiм, як Москва забере нас в руки та насадовить
свого вiйська отут, в нас дома, по наших мiстах?
Увiйшов слуга, старий козак, i принiс другу потраву. Але ще й перша
стояла непочата, i чарки стояли повнi. Слуга з дива витрiщив очi.
Виговськi тодi тiльки опам'ятались i схаменулись, випили по чарцi i почали
©сти страву. Але ©жа не йшла ©м на думку. Старий козак поприймав з стола
сливе повнi миски й полумиски i тiльки з дива поглядав скоса то на писаря,
то на його старого батька.
"Чи це вони послабли, чи з ними трапилась якась непри мна притичина", -
подумав старий козак, виносячи тiльки почату страву.
А Виговськi ще довго сидiли за столом, довго балакали, пили венгерське
вино, але й вино не розвеселило ©х. Важка дума каменем налягла на ©х душу.
Данило попрощався i пiшов додому. Старий Остап пiшов одпочивати до
сво © кiмнатки. Iван Виговський усе сидiв край вiконечка i поглядав на
хмарне небо, на густi хмари, котрi неначе бiгли понад лiсом, понад горою,
доганяли одна одну, котячись, неначе чорний дим, густими довгими валами.
"Чи не так вже котилось горе по Укра©нi за усi Богдановi часи, як
котяться по небi валами отi чорнi хмари? Битви за битвами, рiки кровi за
рiками лились по всiй Укра©нi, одна другу доганяла, одна другу
випереджала. Не встигла одна рiчка зсякнути й висохнути, десь знов
пiднiмалась друга кривава рiчка i сповнялась червоною козацькою кров'ю.
Тепер Польща вихилиталась до дна, до корiння. Пани спаскуднiли. Польща
пада , i при такiм упадi Польщi Укра©на встояла б i мала б силу одбиватись
i вдержувати сво© права. Москва росте, набира ться сили. Бояри не страшнi
тепер царевi: це потомки давнiх двiрських шутiв та скоморохiв Iвана
Страшного. Це не польська вольнолюбна шляхта, а холопи царевi, i будуть
чинити його волю, i прислужуватись навiть через мiру, i годити царевi, як
годить нiкчемний холоп. Кляне гетьман Москву, кляну ©© й я ще бiльше з ©©
нiкчемними, наглими холопами-боярами".
Надворi сутенiло, смеркало. В свiтлицi неначе впали тiнi на бiлi стiни,
стали тiнi в кутку на дорогих в золотих шатах образах, обвiшаних
вишиваними рушниками. Стало ще сумнiше на душi в Виговського. Його думи
полетiли в давнину, лiтали понад полями, де були битви за волю Укра©ни.
Смутна згадка за згадкою летiла швидко, як чорнi хмари на небi. I
несподiвано Виговський згадав Корсун, i Пилявцi, i Берестечко, згадав
Ки©в. I от вiн неначе бачить невеличкий домок, а в тому домковi неначе
вглядiв Олесю... I в одну мить в його свiтлицi неначе блиснув промiнь
ясного сонця, неначе звiдкiльсь повiяло теплом. Свiтлиця одразу нiби
повеселiшала, нiби ожила. Олеся нiби стояла перед ним, як жива. Вiн неначе
бачив ©© тихi очi. I йому здалось, що серед свiтлицi зацвiла якась пишна
квiтка серед зеленого листу, ясно-червона, пахуча. Вiн неначе почував
пахощi од тi © квiтки, що пiшли по усiй свiтлицi i сповнили його душу.
Йому стало весело на серцi. Якiсь надi© на щастя заворушились десь
глибоко-глибоко в душi. Вiн неначе набирався сили. Одна при мна думка
викликала другу i розганяла смуток. I одразу вiн пригадав, що Богдан
розлютувався на Москву, хоче одняти Укра©ну од Москви.
"Не все пропало! Не загинемо до кiнця! Богдан винесе на сво©х подужних
плечах i цю напасть. Вiн аж тепер став на добру путь. Москва остогидла
йому, як i менi. Вiн одiрве Укра©ну од Москви. Не все пропало! Ще не
вмерла козацька мати!"
I ясний, милий Олесин образ нiби злився докупи з тим ся вом щастя i
надi© на лiпшу долю Укра©ни, на ©© волю. Виговський повеселiшав, встав з
стiльця i почав походжати по свiтлицi. Надiя додала йому сили, розiгнала
смуток.
"Не все загинуло, не все пропало! Польща тепер хистка, як тонка кладка.
Пани проваляться на сво©й кладцi, а ми визволимо Галичину й Волинь,
зберемо ввесь наш укра©нський народ докупи, i тодi пристанемо до хистко©
Польщi i матимемо силу й снагу вдержати самостiйнiсть при слабкiй Польщi.
Богдан уже зверта з сво © полюблено© стежки. Вiн тепер мусить йти тудою,
кудою я бажаю. А я йому допоможу сво ю радою... На Укра©нi розвидню ться
аж тепер! От-от зася сонце волi i самостiйностi! надiя! Ще не вмерла
козацька мати!"
I не буйним вiтром вирвались його палкi почування, як вони виривались у
Богдана. Виговський, тихий на вдачу та помiркований, тiльки швидше заходив
по свiтлицi i все розгладжував долонею сво високе бiле чоло, повне дум,
та гадок, та надiй на лiпшу долю Укра©ни.
Другого таки дня Богдан скликав козацьку старшину на раду. Богдан
вийшов з сво © кiмнати блiдий, стривожений, сердитий, аж лютий. Вiн i досi
не мiг заспоко©тись, лаявся, сердився i проклинав Москву. Виговський
бачив, що гетьман вже старий та недужий, може спересердя та зопалу
нашкодити Укра©нi в справi з Москвою, почав заспокоювати гетьмана, благав
його пiдождати трохи та гаразд розвiдати про це дiло, обнiмав колiна,
доказував, що це неможлива рiч, щоб цар оддав Укра©ну ворогам
благочестиво© вiри й поганцям на поталу.
- Коли ми, не розвiдавши гаразд про це дiло, зопалу пiймемо вiри в таку
чутку про Москву i оступимось од царя, то про нас пiде слава як про
зрадникiв i кривоприсяжникiв. Треба пiдождати i розвiдати гаразд. Може, це
тiльки така чутка пiшла по Укра©нi, а чуткам не все можна йняти вiри, -
вговорював i заспокоював писар гетьмана.
Богдан вгамувався. Рада постановила ждати з Москви звiстки од царя, але
не посилати козацьких полкiв на помiч полякам проти шведiв.
- Я шведського короля нiколи не зраджу. Вiн наш вiрний спiльник. Нам
треба добивати панiв, знесилювати ©х, а не помагати ©м, доки ми не
однiмемо од Польщi Галичини та Волинi, доки вони не згодяться одмежувати
Укра©ну од Польщi границями, - говорив Богдан старшинi.
А тим часом вiн послав в Москву до царя лист. В сво му листi Богдан
писав, що польськi пани нiколи в свiтi не додержать свого слова, не
сповнять Вiденського трактату, не виберуть царя собi за короля, що вони
обдурюють царя, бо вже послали послiв до римського цiсаря i просять його
брата собi за короля. В кiнець усього Богдан благав царя не вертати
Укра©ни Польщi, як сво©й будущiй державi, не давати на поталу ляхам
православно© вiри.
Москва була глуха на цю пораду гетьмана та на його прохання. Цар
постановив трактат з панами без козакiв i навiть не дав вiдповiдi на
Богданiв лист.
А час йшов. Ляхи намовляли кримську орду напасти на Укра©ну, пiдмовляли
й цiсаря. Тодi Богдан, не питаючись в царя, завiв переговори з
трансiльванським князем Ракочi м. З початку 1657 року Укра©на постановила
умову з Швецi ю та Трансiльванi ю роздiлити Польщу мiж собою. Ракочiй
вступив з вiйськом в Польщу. Богдан послав йому до помочi козацькi полки.
Чутка про це дiйшла в Москву вже тодi, як Ракочiй йшов на Варшаву. Цар
Олексiй Михайлович послав до гетьмана в Чигирин свого окольничого Федора
Бутурлiна та дяка Василя Михайлова з докорами гетьмановi за ту спiлку.
Московськi посли ви©хали з Москви весною, а прибули до Чигирина аж
лiтом, третього iюня, вже тодi, коли Богдан слабував, коли вже наступав
кiнець його життя.
Богдан знав, що Бутурлiн ©де з докорами од царя; вiн не мав думки зусiм
розiйтись з царем i послав стрiчати боярина з пошаною. Миргородський
полковник Грицько Лiсницький ви©хав назустрiч послам за десять верстов од
Чигирина. За п'ять верстов од Чигирина стрiтили послiв гетьманiв син Юрiй,
генеральний писар Iван Виговський та вiйськовий осавул Ковалевський. Юрiй
иросив послiв вибачити, що сам гетьман не ви©хав ©м назустрiч, бо нездужа
i лежить на лiжку.
Другого дня прибув до послiв Ковалевський i привiз на подарунок ©м два
багато осiдланi конi.
- Добродiй наш гетьман звелiв вам ©хати до його, - сказав Ковалевський.
Посли при©хали в гетьманський двiр. В сiнях стрiв ©х Iван Виговський.
- Не майте за зле, - сказав генеральний писар, вiтаючись з послами, -
гетьман лежить недужий i не мiг нiяким побитом стрiнути вас.
Послiв допустили до гетьмана. Гетьман лежав слабий на лiжку. Його лице
вже осунулось, щоки позападали, нiс загострився. Голова вже посивiла.
Гетьман спав з тiла так, iцо його нiби половини не стало. Вже було знать,
що над ним лiта подих смертi. Смерть, очевидячки, вже стояла в його за
плечима або заглядала в дверi. Тiльки гострi очi горiли, як огонь, i в ©х
свiтилось давн завзяття. Свiтився й гнiв на московських бояр за зраду
Укра©нi й за нехтування ©© iнтересами, дорогими для гетьмана.
Бутурлiн, здоровий та огрядний, вступив в свiтлицю i поклонився
гетьмановi. Високий комiр синього кафтана, обшитий важким золотом, високо
стримiв кругом ши©, неначе клепки дiжi, поцяцькованi парчею та золотими
взорцями. З того комiра, неначе з курена, висунулась i нахилилась товста
голова з повними червоними щоками, з русявою довгою бородою, з сiрими
круглими очима та повними ситими рожевими устами. Од важко© духоти в
важкому убраннi, обшитому золотом, Бутурлiн розпарився як у лазнi. З чола
лився пiт i стiкав по ситих щоках. Йому було важко й досадно i од духоти,
i од злостi на гетьмана. Бутурлiн та Михайлов в довгополих кафтанах,
облямованих парчею, з довгими бородами були схожi на московських поважних
протопопiв i сво©м убранням, i бородами, i поважними фiгурами та рухами.
Бутурлiн тричi перехрестився до образiв, тричi поклонився гетьмановi.
Позад посла стояв дяк Василiй Михайлов, нижчий за боярина, але ще товщий,
неначе вгодований. Вiн хрестився до образiв, кланявся та аж сопiв од
духоти в важкому довгому суконному офiцiальному убраннi.
Бутурлiн спитав, по-давньому звичаю, про здоров'я в гетьмана. Гетьман
спитав про здоров'я царя та царицi, та ©х дiтей. Посли зараз роздали
царське жалування по списовi для гетьмана, генерального писаря та для
полковникiв. Роздавши жалування, Бутурлiн сказав:
- Наказано нам говорити з тобою, гетьмане, про державнi справи, а тобi,
гетьмане, наказано вислухати за тi державнi справи.
- Не можна менi теперечки слухати про державнi справи, - сказав
гетьман. - Я нездужаю, i дуже нездужаю; нехай вiйськовий писар Iван
Виговський вислуха про великi справи його царського велнчества.
- Ми присланi по указу великого государя до тебе, гетьмане, i нам
загадано говорити з тобою, а не з якимсь писарем, - обiзвався Бутурлiн.
Виговський гордо зирнув на боярина. Слова боярськi кольнули його в
самiсiньке серце. "I я ж такий боярин на Укра©нi як i ти, а може, ще й
кращий за тебе, бо я державний канцлер", - подумав Виговський i спустив
очi: нехтування московське вразило його дуже непри мно.
- Я нiяк не можу при сво©й хворобi говорити про державнi справи i
давати одповiдь, - сказав гетьман, - та про що б ви не говорили те не буде
вта но вiд писаря.
- Не годиться тобi, гетьмане, одмовлятися нiякими причинами: треба
слухати указ i загад великого государя без жодно© суперечки, - сказав
боярин.
- Указу й загаду царського я повинен слухати, але од хворостi менi
говорити не можна. Дасть Бог, подужчаю, тодi дам знати.
"Ну та й причепилась оця московська причепа, неначе шевська смола!
Чiпля ться до слабого чоловiка: хоч вмирай, а його вислухай! Це правдива
московська пеня. Польськi посланцi не чiплялись до нас так нагло й грубо",
- думав Виговський i тiльки крутив свого довгого лиснючого вуса.
Надутi й сердитi московськi посли вийшли в велику свiтлицю i хотiли вже
йти з двору. Гетьман послав Виговського просити ©х зостатись на обiд.
Посли вернулись в кiмнату до гетьмана i гордо сказали:
- По милостi царського величества для нас обiди наготовленi в нашiй
господi: ми будемо ©сти в себе.
- Усi посли царськi по милостi царського величества в мо му домi ©ли i
за довговiчнiсть государеву пили. Вчинiть i ви так само. А коли так не
зробите, то менi буде здаватись, нiбито буде неласка до мене його
царського величества, - сказав гетьман.
Посли згодились зостатись на обiд. Столи накрили коло гетьманового
лiжка. До гостей вийшла гетьманова третя жiнка Ганна, з роду Золотаренкiв,
та Богданова старша дочка Катерина, що була замужем за Данилом Виговським.
Обидвi були убранi в дорогi оксамитовi вишневi кунтушi та в бiлi шовковi
намiтки, наверченi на золотi парчевi очiпки. Вони попросили послiв за
стiл. Гетьман попросив на обiд Iвана Виговського та осавула Ковалевського.
Перехрестившись та прочитавши молитву, усi посiдали за столи. За столами
при обiдi нiхто не говорив. Усi сидiли мовчки, усi були задуманi. Посли
були сердитi, аж понадувались. Виговський поглядав на бояр скоса i тiльки
крутив сво© довгi чорнi вуси. Гетьманша й Катерина не насмiлювались
говорити з чужими послами. Веселiй та говорючiй Катеринi страх як хотiлось
побалакати з чужоземцями, розпитати, як живуть в ©х теремах московськi