Страница:
кромiшньо© тьми, вогняно© рiки, вогняно© хмари, смоляного потоку, озера;
там караються грiшники, якi не визнавали iстинного бога, а поклонялися
iдолам Трояна, Хорса, Велеса, Перуна; в iншому мiсцi в тяжких муках
стогнуть патрiархи i пiскопи, немилостивi князi й царi. Укра©нська
редакцiя 1747 р. вносить у картини мук побутовий елемент, розправляючись з
дрiбнiшими гнобителями та ошуканцями трудового селянства i показуючи, як
терзаються шахра© - мiрошники, кравцi, кушнiри, шевцi, лимарi i т. д.; у
фантастичну розповiдь вторга ться живе життя, картини реальних
соцiально-побутових вiдносин. Образи потойбiчного свiту втiлили мрiю про
вiдплату за нескiнченнi гiркi кривди, а разом iз тим виконали, до певно©
мiри, i агiтацiйну роль, так само як виконували ©© образи "Божественно©
комедi©" Данте, розумi ться, незрiвняннi з даним апокрифом щодо художньо©
сили. Деякi деталi з цi © картини пекельних мук пригадував, можливо,
Котляревський, змальовуючи пекло в "Ене©дi". Але й стара рамка апокрифа
"Хожденi богородицi" та ©© заступництво за грiшних не забулась; вона
перероблена в укра©нському фольклорi в одну з щедрiвок, широко вiдомих аж
до XIX ст. включно:
Ой сiв Христос вечеряти,
Прийшла до його та божая мати:
"Оддай, сину, райськi ключi
Одiмкнути рай i пекло,
Випустити грiшнi душi" i т. д.
Так i iншi апокрифи з розвиненiшою фабулою проникали цiлком або
частинами в народнi маси, ширилися серед них i зберiгалися саме завдяки
сво©й соцiально-моральнiй тенденцi©.
Серед старозавiтних апокрифiв найбiльш розвинену фабулу мають
апокрифiчнi казки про царя Соломона. Термiн "казка" цiлком застосовний до
цих легенд, якi лише в малiй мiрi ввiйшли до Бiблi©, але широко
представленi вже в так званiй "Агадi", особливiй галузi врейсько©
талмудiйсько© лiтератури[5] , яка виникла в II ст. до н. е. на основi
врейського фольклору. В переказах про Соломона досить важливе мiсце
займа тема розв'язання важких загадок. Вiдомо, яке значення часто ма в
казковiй композицi© загадка. На загадках буду ться нерiдко весь сюжет
казки: загадка спрямову i пожвавлю казкову дiю, будучи спiвзвучною ©й
сво ю та мничiстю, зручною для не© сво ю гнучкiстю, несподiваним
виникненням з переплетенням обставин, здатнiстю тримати увагу слухача в
напруженнi. На загадках буду ться жанр апокрифiчних запитань-вiдповiдей
("Бесhда трех святителей" та iн.), якi задовольняли колись примiтивну
допитливiсть; з них можна було дiзнатися, на чому держиться земля, вiд
чого походить грiм i блискавка, iз скiлькох "частин" був створений Адам,
хто двiчi помер (Лазар, якого за вангельською легендою воскресив
Христос), хто не вмер (Iлля-пророк, живим узятий на небо), хто не зотлiв
(дружина Лота, що обернулася в соляний стовп) тощо. Оточена епiчною дi ю,
вкладена в уста дiйових осiб, загадка ста основою апокрифiчних переказiв
про суди царя Соломона, про його змагання в мудростi з царицею Савською i
з перським царем Дарi м. Цариця, що з'явилася "вiд пiвдня", хоче поставити
в безвихiдь мудрого царя сво©ми хитромудрими вiдповiдями. Коли ©©
запитують, яке м'ясо вона хоче ©сти, - вона вiдповiда : "М'ясо тих звiрiв,
якi ночами лiтають мiж небом i землею, мають кiстянi крила, на небо не
дивляться, голосу не мають". Соломон здогаду ться, що мова йде про рибу.
Iншим разом цариця одягнула сво©х отрокiв i дiвчат в однакове чоловiче
вбрання, постригла ©х однаково i стала вимагати, щоб Соломон розрiзнив ©х.
Соломон звелiв насипати горiхiв i запропонував позбирати ©х: отроки стали
класти ©х собi в кишенi, а дiвчата сипати в рукава. Так знову було
розв'язано загадку, i цариця, повернувшись у свою землю, "подивилась
вельми премудрости Соломонове".
В такому ж дусi i всi оповiдання про суди Соломона, якi доповнюють
диний описаний у бiблiйному текстi суд. Помер якийсь чоловiк, залишивши
дочку i шестеро синiв. Помираючи, вiн заповiдав золото дочцi, а все iнше
майно старшому синовi. Скривдженi сини пiшли скаржитись Соломоновi.
Соломон запропонував ©м викопати труп батька з могили, обрубати йому праву
руку i принести: по нiй вiн, нiбито, дiзна ться, як розв'язати суперечку.
Коли почали розкопувати могилу, то старший син почав просити не чiпати
тiла, обiцяючи подiлити спадщину порiвну. Почувши про це, Соломон
здогадався, що справжнiй син той, хто не дав понiвечити труп, а iншi -
нерiднi дiти померлого.
Суди Соломона i змагання в мудростi - тiльки частина легендарного циклу
про знаменитого царя. Центральною частиною циклу перекази про збудування
Соломоном i русалимського храму при сприяннi демона Ашмедая (Асмодея),
який у слов'янських обробках перетворився в казкового Китовраса. О.М.
Веселовський, що спецiально вивчав даний цикл у планi
порiвняльно-лiтературного дослiдження, виводив прiзвисько Китовраса вiд
Кентавра старогрецько© мiфологi©. В переказах про Соломона i Китовраса ми
знайдемо багато дуже поширених казкових мотивiв: добування рiдкiсних
предметiв (для збудування храму добува ться камiнь, або "черв", - шамир,
завдяки якому можна дерево i камiнь обтiсувати без усякого шуму), боротьба
з чудесною, напiвдемонiчною iстотою, яка теж зада загадки (цi ю iстотою
Китоврас, необхiдний для допомоги при добуваннi шамиру), закляття демона,
що повста проти свого повелителя, i вмiщення його в посудину, викрадання
дружини (Китоврас завозить дружину Соломона) i, нарештi, мотив про гордого
царя - чи не найпопулярнiший у всьому циклi. Китоврас, дiставши чародiйний
перстень царя Соломона, закида царя на край свiту, а сам набира його
образу i сiда на його престолi; Соломон ста жебраком, мандру i, тiльки
цiлком смирившись, через деякий час поверта собi царство.
Укра©нськi народнi казки не запам'ятали мудруватого iменi Китовраса,
але добре знають премудрого Соломона i багато разiв варiюють мотиви, що
в апокрифiчних переказах. Казки про Соломона легко знайти в
першому-лiпшому збiрнику укра©нських народних казок. В "Малорусских
народных преданиях и рассказах" М. Драгоманова ми знайдемо, наприклад,
казку з епiзодами дитинства Соломона, другу - про зраду дружини i
покарання ©© Соломоном, третю - про Соломона та його злу матiр, четверту -
про суд Соломонiв. Не позабуто в них i образ Китовраса, але вiн
назива ться тут сатаною, або дияволом.
В однiй з таких казок розповiда ться, як Соломон за вечерею
засперечався з сатаною, хто з них сильнiший i владнiший. Сатана
похваля ться, що може обернути всю безлiч сво©х слуг у маковi зерна i
замкнути в однiй бочцi. Соломон не вiрить. Сатана викону те, що обiцяв.
Соломон закляв вiщим словом бочку i закопав ©©. Так i загинули б демони,
якби згодом, спокушений скарбами, обiцяними сатаною, цар Iрод
(новозавiтний персонаж) не вiдкопав бочки i не випустив чортiв.
Перед нами мотив про "замкненого бiса", який обiйшов казковий епос
усього свiту вiд арабсько© "Тисячi i однi © ночi" до укра©нських казок про
те, як бiдний селянин замкнув 12 злиднiв у бочку, а його багатий
заздрiсний брат визволив ©х собi на лихо. Замiсть злиднiв iнодi виступа
недоля, iнодi смерть.
У писаних апокрифах про Соломона це оповiдання ма заголовок: "Како
Соломон закопа бhси в единой дельвh (бочцi) тьмами тем, тысящами тысяч".
Вiдокремившись вiд iменi Соломона, мотив замкненого бiса з фольклору
перейшов i в художню лiтературу (оброблений I. Франком, на основi усного
переказу, в оповiданнi "Без працi" i Гоголем в "Ночi перед рiздвом").
Мотив про царя, що втрача царство i ста вбогим, особливо полюбився
фольклоровi прихованою в ньому соцiально-викривною тенденцi ю. В XVII ст.
старовинна лiтература ще раз зустрiлася з ним у повiстi про гордого царя
Iовiнiана з перекладного збiрника "Римськi дiяння". Укра©нська народна
казка зна його i з iм'ям царя Соломона, i без цього iменi (наприклад,
серед казок, зiбраних Рудченком, - "Южнорусские сказки", т. 2, стор. 36).
Бiльшiсть апокрифiв сво ю формою нагадують кiнець кiнцем бiльш-менш
насиченi фабульним матерiалом казки. Зв'язок з церковною лiтературою
виявля ться лише в iменах i деяких деталях оповiдання, яке в цiлому
розраховане на цiкавiсть i тому легко переходить з письменства в казковий
фольклор. Мораль, що виплива з апокрифiчних оповiдань, мало спiльного ма
з мораллю офiцiально© церкви. Апокрифiчна лiтература любить зниження
священних осiб i подiй: вона часто-густо, так би мовити, демократизу i
божество, i святих, зводячи ©х з ©хньо© висоти на рiвень повсякденних
побутових вiдносин. Апостоли ходять по Землi не стiльки як проповiдники
християнського вчення, а як звичайнi мандрiвники. Виголодавшись, вони,
проходячи полями, просять хлiба у селянина, але бiдняковi нiчого дати. Вiн
iде до мiста по хлiб, а тим часом апостоли беруться за плуг, орють i
сiють; чудесним способом перед самим поверненням старого селянина нива
вкрива ться спiлим житом. I цей апокрифiчний переказ пiдхоплений був
щедрiвками:
В чистiм полi плужок оре,
А в тiм плужку чотири воли половi©,
А в них роги золотi©.
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло воли гонить,
Пресвятая дiва ©сти носить,
©сти носить, бога просить:
"Уроди, боже, жито, пшеницю,
Усяку пашницю..."
Лiтература панiвних класiв не затримувалась на такiй тематицi. Але
часто-густо апокрифiчна розповiдь не тiльки видозмiню церковну мораль, а
й зовсiм знiма момент цi © моралi. Так, милостивий образ Христа,
проповiдника любовi до ближнього, руйну ться, наприклад, оповiданнями
апокрифiчного вангелiя Фоми, якi показують Христа свавiльним, примхливим
пiдлiтком, що користу ться сво ю силою для жорстоко© помсти сво©м
напасникам. Переслiдувачi юного Iсуса слiпнуть, сохнуть, падають мертвими.
Вiн творить чудеса, але й вони розрахованi на здивування читача, а не на
його душевне розчулення.
Церква вносила апокрифiчнi перекази в iндекси заборонених книг,
засуджувала ©х як "басни и кощюни", але часто-густо користувалася ними i в
сво му образотворчому мистецтвi, i в проповiдях, i в iнших видах церковно©
лiтератури, зокрема в лiтературi агiографiчнiй.
АГIОГРАФIЧНА ЛIТЕРАТУРА_
Агiографiчна (вiд грецького agioz - святий, grajw - пишу) лiтература
становить другу популярну групу перекладного письменства, введеного
християнським культом. До не© входять так званi "житiя святих". Житi -
бiографiя видатно©, з погляду церкви, особи, що написана в тонi ©©
вихваляння. Починаючи з епохи сво © боротьби з язичництвом (з античними
релiгiями), християнство зiбрало чимало спогадiв про сво©х ревносних
прихильникiв, якi або заплатили за свою вiдданiсть новiй релiгi©
мученицькою смертю (мученики), або безстрашно визнавали ©©, зазнаючи
утискiв i страждань (сповiдники), або, займаючи керiвний пост у
християнськiй общинi, сприяли змiцненню нового культу (святителi;
по-грецькому - пiскопи, буквально - наглядачi), або прославились життям,
строго згiдним з приписами церковно© моралi (преподобнi). Дi© останнiх
полягали в аскетичних подвигах, наприклад у вiдмовленнi вiд ©жi (посники),
в цiлоденному стояннi на якомусь пiдвищеннi - "столпi", в станi мовчазного
самозаглиблення (столпники); ще iншi вiдмовлялись з любовi до бога вiд
вищого людського дару - розуму, симулюючи iдiотизм i божевiлля (Христа
ради юродивi). Аскетизм як форма морально© поведiнки не , як вiдомо,
приналежнiстю тiльки християнсько© релiгi© - вiн поширений був уже в
античностi, знали його i брахманiйська, буддiйська i магометанська
релiгi©.
Цих сво©х дiячiв християнська релiгiя називала загалом - "святi".
Пам'ять про них становила гордiсть церкви, житт писи ©х подавались як
iсторично-цiнний спогад, як приклад, що заслугову наслiдування, як одна з
форм релiгiйно© християнсько© пропаганди. Однак правдивих iсторичних
документiв, що ©х мали пiд рукою автори житiй, було небагато. На допомогу
приходив матерiал, нагромаджений античною мiфологi ю, схiдними казками i
легендами - то у виглядi цiлiсних сюжетiв, то у виглядi окремих мотивiв; в
iнших випадках образ святого виникав з уособленого абстрактного поняття;
iнодi приводом до виникнення легенди служила навiть пряма помилка,
наприклад неправильно прочитане iм'я.
Наукова критика вiдзначила, наприклад, вiдбиття старогрецького мiфа про
Едiпа, батьковбивцю i кровозмiсника, в християнських житiях св. Григорiя i
св. Юлiана Милостивого (цi мiфи зв'язанi також з християнськими легендами
про Iуду Зрадника). Розповiдь про те, як римський iмператор Август наказав
кумкаючим жабам мовчати i вони замовкли, повторено в застосуваннi до
багатьох святих, схiдних i захiдних. Староримськi божества Вiрнiсть i
Згода мають сво© аналогi© в образах християнських святих - Вiри, Надi©,
Любовi та ©х матерi Софi© (по-грецькому - Мудрiсть). Напис на верстовому
каменi староримсько© дороги: ("83 milliario" ("83 милi"), прочитаний як
"83 milites" ("83 во©ни"), да привiд до агiографiчно© легенди про 83-х
нiби похованих там во©нiв-мученикiв i т. iн.
Особливо вдячний матерiал авторам житiй давали вангельськi розповiдi
про життя i чудеса Христа. Христос - iдеал, що його повинен наслiдувати
святий, а тому житi пристосову свою розповiдь до вангельсько©,
поповнюючи недостачу вiдомостей ситуацiями, аналогiчними до життя Христа.
Ще в дитинствi святий, виявляючи незвичайну мудрiсть, диву навколишнiх,
як дитина i отрок Iсус в вангелi©; так само, як диявол спокуша Христа в
пустинi, так пробу вiн збити рiзними спокусами з дороги спасiння i
святого; чудеса, творенi святими, також варiанти чудес вангелiя.
Отже, перед новою лiтературною формою "житiя" (новизна ©©, звичайно,
вiдносна, бо самий жанр бiографi© був доведений до високо© досконалостi ще
античнiстю) вiдразу поставала небезпека вдатися в шаблон. Цi © небезпеки
вона й не уникнула. Цiлий ряд житiй склада ться з риторичних схем,
загальних мiсць, з якими нема чого робити iсториковi i вiд яких мало
користi iсториковi лiтератури. Але поряд iз шаблоном бiльшiсть житiй
мiстить i елементи, навiянi живою дiйснiстю: в них вiдбились мiсцевi
побутовi риси i риси епохи, в них знайшли свiй вияв iдеали рiзних
суспiльних груп, починаючи вiд перших часiв християнства i кiнчаючи епохою
капiталiзму, коли новi святi з'являлися вже дуже рiдко. Житi неминуче
повинно було займатися не тiльки зовнiшньою бiографi ю святого, а i його
"внутрiшнiм життям", - iнакше кажучи, його психологi ю: в цьому
лiтературне значення житiй, якi пiдходили, хоч i боязко, до розв'язання
художньо© проблеми зображення людсько© психiки. Фантастика житiй, ©х
повчальнiсть, подавана в живих образах, в непозбавленiй драматизму формi,
цiкавi побутовi деталi - все це забезпечувало жанровi популярнiсть серед
читачiв. Житiями захоплювались, як потiм захоплювались романами: в образах
головних дiйових осiб вбачали iдеал, зразок поведiнки. За типом
перекладно© житiйно© лiтератури створювалась своя, оригiнальна, яка так
само пiдготовляла, хоч i повiльно, можливiсть пiзнiшо© появи в читацькому
середовищi психологiчного роману.
Слов'янськi переклади пам'яток агiографiчно© лiтератури прийшли на
Ки©вську Русь, мабуть, одночасно з богослужебними книгами. Звичайно житiя
приходили в складi двох збiрникiв.
Перший, що по-грецькому називався Мiнологi м (Мiсяцесловом), або
Синаксарем (збiрником), у слов'янському перекладi дiстав назву "Пролога"
(за першою статтею грецького збiрника -прологом, тобто передмовою). На
початку це збiрник дуже коротких пам'яток, розмiщених у порядку церковного
календаря, з доданням таких же коротких замiток про свята "господськi" i
"богородичнi"), бiльше довiдник, нiж книга для читання. Далi збiрник
значно розширився пiсля додання нових житiй святих (мiсцевих), повчань,
цiкавих повчальних легенд з рiзних джерел. Вийшла велика хрестоматiя
рiзноманiтного, цiкавого в цiлому, але, звичайно, пiдпорядкованого
церковним тенденцiям читання.
Другий тип збiрника - "Четь©-мiне©" (вiд грецького mhn - мiсяць) -
збiрник широких житiй, також розмiщених у календарному порядку (дванадцять
частин за дванадцятьма мiсяцями року), причому на кожний день, в порядку
зазначено© вище i рархi©, пода ться декiлька житiй рiзного обсягу, аж до
розмiрiв повiстi i навiть роману.
Найстарiшi списки "Пролога" припадають на XII - ХIII ст.; списки
"Четь©х-мiней" збереглися вiд ще бiльш ранньо© пори (найстарiшi, що дiйшли
до нас частинами, належать до XI ст.) i iснували на Укра©нi аж до XVII
ст., коли один з тодiшнiх укра©нських письменникiв, Дмитрiй Туптало,
зробив нову обробку всього житiйного матерiалу, яка вийшла друком у 1689
-1705 pp. i вiдома пiд назвою "Четi©х-мiней Дмитрiя Ростовського". Аж до
новiтнiх часiв "Четь©-мiне©" були однi ю з найпоширенiших книг до читання
не тiльки серед панiвних класiв, а й серед письменного селянства. Згадуючи
сво дитинство, Шевченко в епiлозi "Гайдамакiв" говорить:
Бувало, в недiлю, закривши Мiнею,
По чарцi з сусiдом випивши тi ©,
Батько дiда просить, щоб той розказав
Про Колi©вщину...
Ще бiльше читались, звичайно, "Четь©-мiне©" в новооберненiй у
християнство Ки©вськiй Русi. Iнок Зарубського монастиря (Ки©вського
князiвства) Георгiй у повчаннi (XII ст.) рекоменду сво му духовному
синовi цей церковний епос, який, очевидно, повинен витiснити язичницькi
казки i саги: "Аще ли глума ищеши и веселiя, и всякiе утhnхи, то прi м
животворныя книгы i почhсти (прочитай) святых муж повhсти, и ученiя, и
дhла".
Вiзантiйська лiтература знала три типи житiй: житiя реторичнi, житiя
лiтургiчнi (що читалися пiд час вiдправи культу) i житiя народнi. Само
собою зрозумiло, що найбiльшо© популярностi в Ки©вськiй Русi набули житiя
останнього типу, названi народними, звичайно, не тому, що вони виникли в
народi, а тому, що вони розрахованi були на широкого читача.
Виникнення монастирiв - зокрема заснування Ки во-Печерсько© лаври -
викликало iнтерес до житiй засновникiв схiдних монастирiв: уже автор
"Житiя Феодосiя" Нестор друго© половини XI ст. посила ться на вiдомi йому
житiя Антонiя Великого, Сави Освященного, вфiмiя - видатних пустинникiв
Сходу. Особливий слiд в вропейському мистецтвi лишило "Житi Антонiя
Великого", написане Афанасi м Александрiйським (IV ст.) i рано перекладене
слов'янською мовою. Тема "спокуси святого Антонiя" довгий час була
поширеною темою захiдно вропейського живопису; у французькiй лiтературi
XIX ст. житi дало матерiал для фiлософсько© поеми в прозi Флобера
"Спокуса св. Антонiя". Але Антонiй Афанасiя Александрiйського ще дуже
далеко сто©ть вiд Антонiя Флоберового.
В житi© постiйно пiдкреслю ться байдужiсть Антонiя до освiченостi i
свiтського знання. В дитинствi Антонiй не вчиться грамоти; пам'ять замiня
йому начитанiсть; вiн премудрий i розумний, хоча зовсiм "не учился
книгам". Коли язичницькi фiлософи прийшли його "спокушати", вiн у
вiдповiдь запитав ©х: що чому переду - розум чи письмена: "Разум ли от
письмен составися или письмена от разума произыдоша", i фiлософи примушенi
були визнати першенство розуму. "Сего ради, - вiдповiда Антонiй, - аще
кому разум здрав сть, сей письмен не ищет". I в прикiнцевiй похвалi
святому автор ще раз пiдкреслю , що Антонiй прославився "не хитрости ради
книжных словес, ниже мирские ради мудрости и любопрения, ни ради нарочита
рода, ниже богатств бесконечное собрание его прослави, но богоугодное
житие".
З дитинства Антонiй не цiкавиться "миром". Дитячi iгри його не
приваблюють. Зате вiн ретельно ходить до церкви. Пiсля смертi батькiв,
увiйшовши одного разу до храму, вiн чу слова, що там читаються: "Якщо
хочеш бути досконалим, iди продай майно i грошi роздай жебракам". Так вiн
i робить. Дальше його життя - ряд аскетичних подвигiв: пiст, умертвiння
плотi, життя в дикiй пустелi, де потiм навколо нього збираються
послiдовники i заснову ться монастир. Саме тут i починають його спокушати
демони. Спочатку вони намагаються збентежити його рiзними житт вими
спогадами i турботами; далi вони страхають його звуками грому, примарами
диких звiрiв, заслiплюють його чудесним свiтлом, бентежать грою i танками,
але святий не пiдда ться. Одного разу демон постукав у ворота монастиря i
почав скаржитися Антонiю на монахiв, якi ненавидять його без усяко©
причини: "Я ж ©м нiчого не роблю, самi вони себе i один одного бентежать".
Антонiй змушений був визнати справедливiсть слiв демона. Ставши
засновником i главою обителi, Антонiй запроваджу в нiй суворий чернечий
статут, викрива язичникiв i ретикiв, повча братiю, творить чудеса i
кiнець кiнцем помира , вiдчуваючи наближення ангелiв, що прийшли по його
душу.
Крiм епiзодiв iз спокусами, житi бiдне на фабульнi моменти i становить
iнтерес, головним чином, для чернечого середовища. В ньому заперечу ться
не тiльки сучасний побут, а й усяке мирське пiклування про житт вi
потреби. Це типове житi аскета, для якого важливi тiльки питання
морального самовдосконалення, що розумi ться як знищення в самому собi
всяких бажань i потреб. Читач-мирянин вiддавав перевагу перед Антонi м
iншим святим, що ближче стояли до мирського життя, брали участь у ньому
хоч би сво©ми чудесами. В народному середовищi набули слави святi, що ©х
образи якимсь шляхом асоцiювалися з образами старих язичницьких богiв i
напiвбогiв, утворюючи в результатi нову язичницько-християнську мiфологiю,
розвитковi яко© церква не перешкоджала, а з свого боку готова була
пристосувати сво©х святих до народних навичок i потреб.
Внаслiдок так званого двовiрства (про яке мова буде далi) "язичницьке",
змiшуючись з "християнським", фактично взяло гору над ним: населення
дохристиянського слов'янського "Олiмпа", зрiсши в багато разiв, зажило з
новими прихiдцями бiльш-менш добросусiдським життям. Новий релiгiйний
синкретизм утворювався тим легше, що церковна християнська обряднiсть
мiстила в собi багато магiчних елементiв, як i обряднiсть язичницька, а
християнськi святi поповнили недолiк у рядах "вищих богiв" i дали iмена
багатьом безiменним до того часу силам, уособленим в анiмiстичному
свiтоглядi. Святий Iлля-пророк увiбрав у себе риси бога-громiвника; в
образi Iвана Купали об' дналась згадка про Iоанна Хрестителя з образом
стародавнього сонячного божества; святий Георгiй Побiдоносець, на
укра©нському грунтi в пiзнiшi часи вiдомий пiд iм'ям святого Юрiя, став
покровителем стад i полiв, повелителем вовкiв, начальником весни, можливо,
також будучи прямим заступником слов'янського бога Велеса. Окремi
представники церкви протестували проти цi © "паганiзацi©" (вiд латинського
paganus - язичницький) християнських святих: "На Георгия мученика празник
диаволский на поле изшедших сатанh офhру танцами и скоками чинти
разорhте", - обурювався наприкiнцi XVI ст. Iван Вишенський; але старовиннi
звича© держалися мiцно i були вигiднi для само© церкви, яка заохочувала
цi, так би мовити, самочинно виниклi культи. Серед iнших святих особливо
популярний на Укра©нi був святий Микола Мирликiйський - "Мирноки©вський",
як назива його народна пiсня, переусвiдомлюючи по-сво му незрозумiлу
грецьку географiчну назву. З його iм'ям зв'язаний цiлий ряд укра©нських
народних легенд, почасти побудованих на мотивах його житiя, почасти
заснованих на якихось дохристиянських переказах. Якщо, наприклад, святий
Пантелеймон, на прiзвище Цiлитель, став покровителем народно© медицини,
святий Вонiфатiй - спецiалiстом по лiкуванню пияцтва, то святий Микола
вiдомий як рятiвник потопаючих, поручитель у грошових справах, який аж
нiяк не вiдзнача ться християнською лагiднiстю. Вiзантiйське житi святого
Миколи вже в XI - XII ст. стало доповнюватися оригiнальними розповiдями
про його чудеса, якi вiн зробив уже в межах Ки©всько© Русi.
Один киянин вiдпустив на волю взятого в полон половця пiсля того, як
той поклявся iм'ям святого Миколи, що доставить викуп. Половець гадав, що
iкона Миколи, перед якою вiн поклявся, нiчого йому не зробить, якщо вiн не
викона сво © клятви. Микола тричi з'явля ться до половця i нагаду про
викуп. На третiй раз вiн скида половця з коня, мучить i б' його об
землю. Наляканий половець вибира ться до Ки ва i на велику втiху киянина
вруча йому обiцяний викуп, розповiвши про явлення святого Миколи.
Ту саму роль вiдiгра святий Микола i в фольклорi, як можна бачити з
оповiдання, записаного I. Манжурою на колишнiй Катеринославщинi.
Один бiдний селянин не мiг заплатити подать. Його покликали до
"збiрнi", стали бити i, нарештi, прив'язали до стовпа. Знайомий врей дав
йому грошей, взявши з нього перед iконою Миколи клятву, що вiн ©х поверне.
Справи селяниновi пiдправились, вiн розбагатiв, але клятви не виконав. I
от одного разу в полi його наздогнав фургон, пере©хав його, зламав йому
саме ту руку, якою вiн брав у врея грошi. Видужавши, селянин розкаявся i
повернув грошi вре вi.
Наведенi оповiдання - тiльки незначна частина оригiнального, писаного i
усного, легендарного епосу про святого Миколу, епосу, що виник у Ки©вськiй
Русi i на Укра©нi на основi житiйних легенд i ще не досить дослiджений
лiтературознавцями i фольклористами. Але житiя могли ставати популярними i
не лишаючи помiтних слiдiв у фольклорi. Поряд з житiями, пройнятими
аскетичними чи строго ортодоксальними тенденцiями, до складу тих самих
"Четь©х-мiней" потрапляли i житiя, з офiцiйного погляду, апокрифiчнi,
"отреченнi", або тому, що в них подавались факти, зовсiм невiдомi
канонiчним писанням, або тому, що в них, хоч i в приглушенiй формi, чулись
ноти протесту проти панiвних класiв. Нерiдко сво ю формою цi житiя далеко
вiдходили вiд усталеного агiографiчного типу житiй, проте це не заважало
©м сильнiше впливати на фантазiю i почуття широкого кола читачiв. Такими,
, наприклад, багатi на есхатологiчнi мотиви житiя Василiя Нового (грецька
пам'ятка Х ст.) i Андрiя Юродивого (X - XI ст.).
Житi Василiя Нового збереглося в слов'янських рукописах XIV i
наступних столiть, але, очевидно, перекладалось ранiше. Воно набуло
там караються грiшники, якi не визнавали iстинного бога, а поклонялися
iдолам Трояна, Хорса, Велеса, Перуна; в iншому мiсцi в тяжких муках
стогнуть патрiархи i пiскопи, немилостивi князi й царi. Укра©нська
редакцiя 1747 р. вносить у картини мук побутовий елемент, розправляючись з
дрiбнiшими гнобителями та ошуканцями трудового селянства i показуючи, як
терзаються шахра© - мiрошники, кравцi, кушнiри, шевцi, лимарi i т. д.; у
фантастичну розповiдь вторга ться живе життя, картини реальних
соцiально-побутових вiдносин. Образи потойбiчного свiту втiлили мрiю про
вiдплату за нескiнченнi гiркi кривди, а разом iз тим виконали, до певно©
мiри, i агiтацiйну роль, так само як виконували ©© образи "Божественно©
комедi©" Данте, розумi ться, незрiвняннi з даним апокрифом щодо художньо©
сили. Деякi деталi з цi © картини пекельних мук пригадував, можливо,
Котляревський, змальовуючи пекло в "Ене©дi". Але й стара рамка апокрифа
"Хожденi богородицi" та ©© заступництво за грiшних не забулась; вона
перероблена в укра©нському фольклорi в одну з щедрiвок, широко вiдомих аж
до XIX ст. включно:
Ой сiв Христос вечеряти,
Прийшла до його та божая мати:
"Оддай, сину, райськi ключi
Одiмкнути рай i пекло,
Випустити грiшнi душi" i т. д.
Так i iншi апокрифи з розвиненiшою фабулою проникали цiлком або
частинами в народнi маси, ширилися серед них i зберiгалися саме завдяки
сво©й соцiально-моральнiй тенденцi©.
Серед старозавiтних апокрифiв найбiльш розвинену фабулу мають
апокрифiчнi казки про царя Соломона. Термiн "казка" цiлком застосовний до
цих легенд, якi лише в малiй мiрi ввiйшли до Бiблi©, але широко
представленi вже в так званiй "Агадi", особливiй галузi врейсько©
талмудiйсько© лiтератури[5] , яка виникла в II ст. до н. е. на основi
врейського фольклору. В переказах про Соломона досить важливе мiсце
займа тема розв'язання важких загадок. Вiдомо, яке значення часто ма в
казковiй композицi© загадка. На загадках буду ться нерiдко весь сюжет
казки: загадка спрямову i пожвавлю казкову дiю, будучи спiвзвучною ©й
сво ю та мничiстю, зручною для не© сво ю гнучкiстю, несподiваним
виникненням з переплетенням обставин, здатнiстю тримати увагу слухача в
напруженнi. На загадках буду ться жанр апокрифiчних запитань-вiдповiдей
("Бесhда трех святителей" та iн.), якi задовольняли колись примiтивну
допитливiсть; з них можна було дiзнатися, на чому держиться земля, вiд
чого походить грiм i блискавка, iз скiлькох "частин" був створений Адам,
хто двiчi помер (Лазар, якого за вангельською легендою воскресив
Христос), хто не вмер (Iлля-пророк, живим узятий на небо), хто не зотлiв
(дружина Лота, що обернулася в соляний стовп) тощо. Оточена епiчною дi ю,
вкладена в уста дiйових осiб, загадка ста основою апокрифiчних переказiв
про суди царя Соломона, про його змагання в мудростi з царицею Савською i
з перським царем Дарi м. Цариця, що з'явилася "вiд пiвдня", хоче поставити
в безвихiдь мудрого царя сво©ми хитромудрими вiдповiдями. Коли ©©
запитують, яке м'ясо вона хоче ©сти, - вона вiдповiда : "М'ясо тих звiрiв,
якi ночами лiтають мiж небом i землею, мають кiстянi крила, на небо не
дивляться, голосу не мають". Соломон здогаду ться, що мова йде про рибу.
Iншим разом цариця одягнула сво©х отрокiв i дiвчат в однакове чоловiче
вбрання, постригла ©х однаково i стала вимагати, щоб Соломон розрiзнив ©х.
Соломон звелiв насипати горiхiв i запропонував позбирати ©х: отроки стали
класти ©х собi в кишенi, а дiвчата сипати в рукава. Так знову було
розв'язано загадку, i цариця, повернувшись у свою землю, "подивилась
вельми премудрости Соломонове".
В такому ж дусi i всi оповiдання про суди Соломона, якi доповнюють
диний описаний у бiблiйному текстi суд. Помер якийсь чоловiк, залишивши
дочку i шестеро синiв. Помираючи, вiн заповiдав золото дочцi, а все iнше
майно старшому синовi. Скривдженi сини пiшли скаржитись Соломоновi.
Соломон запропонував ©м викопати труп батька з могили, обрубати йому праву
руку i принести: по нiй вiн, нiбито, дiзна ться, як розв'язати суперечку.
Коли почали розкопувати могилу, то старший син почав просити не чiпати
тiла, обiцяючи подiлити спадщину порiвну. Почувши про це, Соломон
здогадався, що справжнiй син той, хто не дав понiвечити труп, а iншi -
нерiднi дiти померлого.
Суди Соломона i змагання в мудростi - тiльки частина легендарного циклу
про знаменитого царя. Центральною частиною циклу перекази про збудування
Соломоном i русалимського храму при сприяннi демона Ашмедая (Асмодея),
який у слов'янських обробках перетворився в казкового Китовраса. О.М.
Веселовський, що спецiально вивчав даний цикл у планi
порiвняльно-лiтературного дослiдження, виводив прiзвисько Китовраса вiд
Кентавра старогрецько© мiфологi©. В переказах про Соломона i Китовраса ми
знайдемо багато дуже поширених казкових мотивiв: добування рiдкiсних
предметiв (для збудування храму добува ться камiнь, або "черв", - шамир,
завдяки якому можна дерево i камiнь обтiсувати без усякого шуму), боротьба
з чудесною, напiвдемонiчною iстотою, яка теж зада загадки (цi ю iстотою
Китоврас, необхiдний для допомоги при добуваннi шамиру), закляття демона,
що повста проти свого повелителя, i вмiщення його в посудину, викрадання
дружини (Китоврас завозить дружину Соломона) i, нарештi, мотив про гордого
царя - чи не найпопулярнiший у всьому циклi. Китоврас, дiставши чародiйний
перстень царя Соломона, закида царя на край свiту, а сам набира його
образу i сiда на його престолi; Соломон ста жебраком, мандру i, тiльки
цiлком смирившись, через деякий час поверта собi царство.
Укра©нськi народнi казки не запам'ятали мудруватого iменi Китовраса,
але добре знають премудрого Соломона i багато разiв варiюють мотиви, що
в апокрифiчних переказах. Казки про Соломона легко знайти в
першому-лiпшому збiрнику укра©нських народних казок. В "Малорусских
народных преданиях и рассказах" М. Драгоманова ми знайдемо, наприклад,
казку з епiзодами дитинства Соломона, другу - про зраду дружини i
покарання ©© Соломоном, третю - про Соломона та його злу матiр, четверту -
про суд Соломонiв. Не позабуто в них i образ Китовраса, але вiн
назива ться тут сатаною, або дияволом.
В однiй з таких казок розповiда ться, як Соломон за вечерею
засперечався з сатаною, хто з них сильнiший i владнiший. Сатана
похваля ться, що може обернути всю безлiч сво©х слуг у маковi зерна i
замкнути в однiй бочцi. Соломон не вiрить. Сатана викону те, що обiцяв.
Соломон закляв вiщим словом бочку i закопав ©©. Так i загинули б демони,
якби згодом, спокушений скарбами, обiцяними сатаною, цар Iрод
(новозавiтний персонаж) не вiдкопав бочки i не випустив чортiв.
Перед нами мотив про "замкненого бiса", який обiйшов казковий епос
усього свiту вiд арабсько© "Тисячi i однi © ночi" до укра©нських казок про
те, як бiдний селянин замкнув 12 злиднiв у бочку, а його багатий
заздрiсний брат визволив ©х собi на лихо. Замiсть злиднiв iнодi виступа
недоля, iнодi смерть.
У писаних апокрифах про Соломона це оповiдання ма заголовок: "Како
Соломон закопа бhси в единой дельвh (бочцi) тьмами тем, тысящами тысяч".
Вiдокремившись вiд iменi Соломона, мотив замкненого бiса з фольклору
перейшов i в художню лiтературу (оброблений I. Франком, на основi усного
переказу, в оповiданнi "Без працi" i Гоголем в "Ночi перед рiздвом").
Мотив про царя, що втрача царство i ста вбогим, особливо полюбився
фольклоровi прихованою в ньому соцiально-викривною тенденцi ю. В XVII ст.
старовинна лiтература ще раз зустрiлася з ним у повiстi про гордого царя
Iовiнiана з перекладного збiрника "Римськi дiяння". Укра©нська народна
казка зна його i з iм'ям царя Соломона, i без цього iменi (наприклад,
серед казок, зiбраних Рудченком, - "Южнорусские сказки", т. 2, стор. 36).
Бiльшiсть апокрифiв сво ю формою нагадують кiнець кiнцем бiльш-менш
насиченi фабульним матерiалом казки. Зв'язок з церковною лiтературою
виявля ться лише в iменах i деяких деталях оповiдання, яке в цiлому
розраховане на цiкавiсть i тому легко переходить з письменства в казковий
фольклор. Мораль, що виплива з апокрифiчних оповiдань, мало спiльного ма
з мораллю офiцiально© церкви. Апокрифiчна лiтература любить зниження
священних осiб i подiй: вона часто-густо, так би мовити, демократизу i
божество, i святих, зводячи ©х з ©хньо© висоти на рiвень повсякденних
побутових вiдносин. Апостоли ходять по Землi не стiльки як проповiдники
християнського вчення, а як звичайнi мандрiвники. Виголодавшись, вони,
проходячи полями, просять хлiба у селянина, але бiдняковi нiчого дати. Вiн
iде до мiста по хлiб, а тим часом апостоли беруться за плуг, орють i
сiють; чудесним способом перед самим поверненням старого селянина нива
вкрива ться спiлим житом. I цей апокрифiчний переказ пiдхоплений був
щедрiвками:
В чистiм полi плужок оре,
А в тiм плужку чотири воли половi©,
А в них роги золотi©.
Святий Петро за плугом ходить,
Святий Павло воли гонить,
Пресвятая дiва ©сти носить,
©сти носить, бога просить:
"Уроди, боже, жито, пшеницю,
Усяку пашницю..."
Лiтература панiвних класiв не затримувалась на такiй тематицi. Але
часто-густо апокрифiчна розповiдь не тiльки видозмiню церковну мораль, а
й зовсiм знiма момент цi © моралi. Так, милостивий образ Христа,
проповiдника любовi до ближнього, руйну ться, наприклад, оповiданнями
апокрифiчного вангелiя Фоми, якi показують Христа свавiльним, примхливим
пiдлiтком, що користу ться сво ю силою для жорстоко© помсти сво©м
напасникам. Переслiдувачi юного Iсуса слiпнуть, сохнуть, падають мертвими.
Вiн творить чудеса, але й вони розрахованi на здивування читача, а не на
його душевне розчулення.
Церква вносила апокрифiчнi перекази в iндекси заборонених книг,
засуджувала ©х як "басни и кощюни", але часто-густо користувалася ними i в
сво му образотворчому мистецтвi, i в проповiдях, i в iнших видах церковно©
лiтератури, зокрема в лiтературi агiографiчнiй.
АГIОГРАФIЧНА ЛIТЕРАТУРА_
Агiографiчна (вiд грецького agioz - святий, grajw - пишу) лiтература
становить другу популярну групу перекладного письменства, введеного
християнським культом. До не© входять так званi "житiя святих". Житi -
бiографiя видатно©, з погляду церкви, особи, що написана в тонi ©©
вихваляння. Починаючи з епохи сво © боротьби з язичництвом (з античними
релiгiями), християнство зiбрало чимало спогадiв про сво©х ревносних
прихильникiв, якi або заплатили за свою вiдданiсть новiй релiгi©
мученицькою смертю (мученики), або безстрашно визнавали ©©, зазнаючи
утискiв i страждань (сповiдники), або, займаючи керiвний пост у
християнськiй общинi, сприяли змiцненню нового культу (святителi;
по-грецькому - пiскопи, буквально - наглядачi), або прославились життям,
строго згiдним з приписами церковно© моралi (преподобнi). Дi© останнiх
полягали в аскетичних подвигах, наприклад у вiдмовленнi вiд ©жi (посники),
в цiлоденному стояннi на якомусь пiдвищеннi - "столпi", в станi мовчазного
самозаглиблення (столпники); ще iншi вiдмовлялись з любовi до бога вiд
вищого людського дару - розуму, симулюючи iдiотизм i божевiлля (Христа
ради юродивi). Аскетизм як форма морально© поведiнки не , як вiдомо,
приналежнiстю тiльки християнсько© релiгi© - вiн поширений був уже в
античностi, знали його i брахманiйська, буддiйська i магометанська
релiгi©.
Цих сво©х дiячiв християнська релiгiя називала загалом - "святi".
Пам'ять про них становила гордiсть церкви, житт писи ©х подавались як
iсторично-цiнний спогад, як приклад, що заслугову наслiдування, як одна з
форм релiгiйно© християнсько© пропаганди. Однак правдивих iсторичних
документiв, що ©х мали пiд рукою автори житiй, було небагато. На допомогу
приходив матерiал, нагромаджений античною мiфологi ю, схiдними казками i
легендами - то у виглядi цiлiсних сюжетiв, то у виглядi окремих мотивiв; в
iнших випадках образ святого виникав з уособленого абстрактного поняття;
iнодi приводом до виникнення легенди служила навiть пряма помилка,
наприклад неправильно прочитане iм'я.
Наукова критика вiдзначила, наприклад, вiдбиття старогрецького мiфа про
Едiпа, батьковбивцю i кровозмiсника, в християнських житiях св. Григорiя i
св. Юлiана Милостивого (цi мiфи зв'язанi також з християнськими легендами
про Iуду Зрадника). Розповiдь про те, як римський iмператор Август наказав
кумкаючим жабам мовчати i вони замовкли, повторено в застосуваннi до
багатьох святих, схiдних i захiдних. Староримськi божества Вiрнiсть i
Згода мають сво© аналогi© в образах християнських святих - Вiри, Надi©,
Любовi та ©х матерi Софi© (по-грецькому - Мудрiсть). Напис на верстовому
каменi староримсько© дороги: ("83 milliario" ("83 милi"), прочитаний як
"83 milites" ("83 во©ни"), да привiд до агiографiчно© легенди про 83-х
нiби похованих там во©нiв-мученикiв i т. iн.
Особливо вдячний матерiал авторам житiй давали вангельськi розповiдi
про життя i чудеса Христа. Христос - iдеал, що його повинен наслiдувати
святий, а тому житi пристосову свою розповiдь до вангельсько©,
поповнюючи недостачу вiдомостей ситуацiями, аналогiчними до життя Христа.
Ще в дитинствi святий, виявляючи незвичайну мудрiсть, диву навколишнiх,
як дитина i отрок Iсус в вангелi©; так само, як диявол спокуша Христа в
пустинi, так пробу вiн збити рiзними спокусами з дороги спасiння i
святого; чудеса, творенi святими, також варiанти чудес вангелiя.
Отже, перед новою лiтературною формою "житiя" (новизна ©©, звичайно,
вiдносна, бо самий жанр бiографi© був доведений до високо© досконалостi ще
античнiстю) вiдразу поставала небезпека вдатися в шаблон. Цi © небезпеки
вона й не уникнула. Цiлий ряд житiй склада ться з риторичних схем,
загальних мiсць, з якими нема чого робити iсториковi i вiд яких мало
користi iсториковi лiтератури. Але поряд iз шаблоном бiльшiсть житiй
мiстить i елементи, навiянi живою дiйснiстю: в них вiдбились мiсцевi
побутовi риси i риси епохи, в них знайшли свiй вияв iдеали рiзних
суспiльних груп, починаючи вiд перших часiв християнства i кiнчаючи епохою
капiталiзму, коли новi святi з'являлися вже дуже рiдко. Житi неминуче
повинно було займатися не тiльки зовнiшньою бiографi ю святого, а i його
"внутрiшнiм життям", - iнакше кажучи, його психологi ю: в цьому
лiтературне значення житiй, якi пiдходили, хоч i боязко, до розв'язання
художньо© проблеми зображення людсько© психiки. Фантастика житiй, ©х
повчальнiсть, подавана в живих образах, в непозбавленiй драматизму формi,
цiкавi побутовi деталi - все це забезпечувало жанровi популярнiсть серед
читачiв. Житiями захоплювались, як потiм захоплювались романами: в образах
головних дiйових осiб вбачали iдеал, зразок поведiнки. За типом
перекладно© житiйно© лiтератури створювалась своя, оригiнальна, яка так
само пiдготовляла, хоч i повiльно, можливiсть пiзнiшо© появи в читацькому
середовищi психологiчного роману.
Слов'янськi переклади пам'яток агiографiчно© лiтератури прийшли на
Ки©вську Русь, мабуть, одночасно з богослужебними книгами. Звичайно житiя
приходили в складi двох збiрникiв.
Перший, що по-грецькому називався Мiнологi м (Мiсяцесловом), або
Синаксарем (збiрником), у слов'янському перекладi дiстав назву "Пролога"
(за першою статтею грецького збiрника -прологом, тобто передмовою). На
початку це збiрник дуже коротких пам'яток, розмiщених у порядку церковного
календаря, з доданням таких же коротких замiток про свята "господськi" i
"богородичнi"), бiльше довiдник, нiж книга для читання. Далi збiрник
значно розширився пiсля додання нових житiй святих (мiсцевих), повчань,
цiкавих повчальних легенд з рiзних джерел. Вийшла велика хрестоматiя
рiзноманiтного, цiкавого в цiлому, але, звичайно, пiдпорядкованого
церковним тенденцiям читання.
Другий тип збiрника - "Четь©-мiне©" (вiд грецького mhn - мiсяць) -
збiрник широких житiй, також розмiщених у календарному порядку (дванадцять
частин за дванадцятьма мiсяцями року), причому на кожний день, в порядку
зазначено© вище i рархi©, пода ться декiлька житiй рiзного обсягу, аж до
розмiрiв повiстi i навiть роману.
Найстарiшi списки "Пролога" припадають на XII - ХIII ст.; списки
"Четь©х-мiней" збереглися вiд ще бiльш ранньо© пори (найстарiшi, що дiйшли
до нас частинами, належать до XI ст.) i iснували на Укра©нi аж до XVII
ст., коли один з тодiшнiх укра©нських письменникiв, Дмитрiй Туптало,
зробив нову обробку всього житiйного матерiалу, яка вийшла друком у 1689
-1705 pp. i вiдома пiд назвою "Четi©х-мiней Дмитрiя Ростовського". Аж до
новiтнiх часiв "Четь©-мiне©" були однi ю з найпоширенiших книг до читання
не тiльки серед панiвних класiв, а й серед письменного селянства. Згадуючи
сво дитинство, Шевченко в епiлозi "Гайдамакiв" говорить:
Бувало, в недiлю, закривши Мiнею,
По чарцi з сусiдом випивши тi ©,
Батько дiда просить, щоб той розказав
Про Колi©вщину...
Ще бiльше читались, звичайно, "Четь©-мiне©" в новооберненiй у
християнство Ки©вськiй Русi. Iнок Зарубського монастиря (Ки©вського
князiвства) Георгiй у повчаннi (XII ст.) рекоменду сво му духовному
синовi цей церковний епос, який, очевидно, повинен витiснити язичницькi
казки i саги: "Аще ли глума ищеши и веселiя, и всякiе утhnхи, то прi м
животворныя книгы i почhсти (прочитай) святых муж повhсти, и ученiя, и
дhла".
Вiзантiйська лiтература знала три типи житiй: житiя реторичнi, житiя
лiтургiчнi (що читалися пiд час вiдправи культу) i житiя народнi. Само
собою зрозумiло, що найбiльшо© популярностi в Ки©вськiй Русi набули житiя
останнього типу, названi народними, звичайно, не тому, що вони виникли в
народi, а тому, що вони розрахованi були на широкого читача.
Виникнення монастирiв - зокрема заснування Ки во-Печерсько© лаври -
викликало iнтерес до житiй засновникiв схiдних монастирiв: уже автор
"Житiя Феодосiя" Нестор друго© половини XI ст. посила ться на вiдомi йому
житiя Антонiя Великого, Сави Освященного, вфiмiя - видатних пустинникiв
Сходу. Особливий слiд в вропейському мистецтвi лишило "Житi Антонiя
Великого", написане Афанасi м Александрiйським (IV ст.) i рано перекладене
слов'янською мовою. Тема "спокуси святого Антонiя" довгий час була
поширеною темою захiдно вропейського живопису; у французькiй лiтературi
XIX ст. житi дало матерiал для фiлософсько© поеми в прозi Флобера
"Спокуса св. Антонiя". Але Антонiй Афанасiя Александрiйського ще дуже
далеко сто©ть вiд Антонiя Флоберового.
В житi© постiйно пiдкреслю ться байдужiсть Антонiя до освiченостi i
свiтського знання. В дитинствi Антонiй не вчиться грамоти; пам'ять замiня
йому начитанiсть; вiн премудрий i розумний, хоча зовсiм "не учился
книгам". Коли язичницькi фiлософи прийшли його "спокушати", вiн у
вiдповiдь запитав ©х: що чому переду - розум чи письмена: "Разум ли от
письмен составися или письмена от разума произыдоша", i фiлософи примушенi
були визнати першенство розуму. "Сего ради, - вiдповiда Антонiй, - аще
кому разум здрав сть, сей письмен не ищет". I в прикiнцевiй похвалi
святому автор ще раз пiдкреслю , що Антонiй прославився "не хитрости ради
книжных словес, ниже мирские ради мудрости и любопрения, ни ради нарочита
рода, ниже богатств бесконечное собрание его прослави, но богоугодное
житие".
З дитинства Антонiй не цiкавиться "миром". Дитячi iгри його не
приваблюють. Зате вiн ретельно ходить до церкви. Пiсля смертi батькiв,
увiйшовши одного разу до храму, вiн чу слова, що там читаються: "Якщо
хочеш бути досконалим, iди продай майно i грошi роздай жебракам". Так вiн
i робить. Дальше його життя - ряд аскетичних подвигiв: пiст, умертвiння
плотi, життя в дикiй пустелi, де потiм навколо нього збираються
послiдовники i заснову ться монастир. Саме тут i починають його спокушати
демони. Спочатку вони намагаються збентежити його рiзними житт вими
спогадами i турботами; далi вони страхають його звуками грому, примарами
диких звiрiв, заслiплюють його чудесним свiтлом, бентежать грою i танками,
але святий не пiдда ться. Одного разу демон постукав у ворота монастиря i
почав скаржитися Антонiю на монахiв, якi ненавидять його без усяко©
причини: "Я ж ©м нiчого не роблю, самi вони себе i один одного бентежать".
Антонiй змушений був визнати справедливiсть слiв демона. Ставши
засновником i главою обителi, Антонiй запроваджу в нiй суворий чернечий
статут, викрива язичникiв i ретикiв, повча братiю, творить чудеса i
кiнець кiнцем помира , вiдчуваючи наближення ангелiв, що прийшли по його
душу.
Крiм епiзодiв iз спокусами, житi бiдне на фабульнi моменти i становить
iнтерес, головним чином, для чернечого середовища. В ньому заперечу ться
не тiльки сучасний побут, а й усяке мирське пiклування про житт вi
потреби. Це типове житi аскета, для якого важливi тiльки питання
морального самовдосконалення, що розумi ться як знищення в самому собi
всяких бажань i потреб. Читач-мирянин вiддавав перевагу перед Антонi м
iншим святим, що ближче стояли до мирського життя, брали участь у ньому
хоч би сво©ми чудесами. В народному середовищi набули слави святi, що ©х
образи якимсь шляхом асоцiювалися з образами старих язичницьких богiв i
напiвбогiв, утворюючи в результатi нову язичницько-християнську мiфологiю,
розвитковi яко© церква не перешкоджала, а з свого боку готова була
пристосувати сво©х святих до народних навичок i потреб.
Внаслiдок так званого двовiрства (про яке мова буде далi) "язичницьке",
змiшуючись з "християнським", фактично взяло гору над ним: населення
дохристиянського слов'янського "Олiмпа", зрiсши в багато разiв, зажило з
новими прихiдцями бiльш-менш добросусiдським життям. Новий релiгiйний
синкретизм утворювався тим легше, що церковна християнська обряднiсть
мiстила в собi багато магiчних елементiв, як i обряднiсть язичницька, а
християнськi святi поповнили недолiк у рядах "вищих богiв" i дали iмена
багатьом безiменним до того часу силам, уособленим в анiмiстичному
свiтоглядi. Святий Iлля-пророк увiбрав у себе риси бога-громiвника; в
образi Iвана Купали об' дналась згадка про Iоанна Хрестителя з образом
стародавнього сонячного божества; святий Георгiй Побiдоносець, на
укра©нському грунтi в пiзнiшi часи вiдомий пiд iм'ям святого Юрiя, став
покровителем стад i полiв, повелителем вовкiв, начальником весни, можливо,
також будучи прямим заступником слов'янського бога Велеса. Окремi
представники церкви протестували проти цi © "паганiзацi©" (вiд латинського
paganus - язичницький) християнських святих: "На Георгия мученика празник
диаволский на поле изшедших сатанh офhру танцами и скоками чинти
разорhте", - обурювався наприкiнцi XVI ст. Iван Вишенський; але старовиннi
звича© держалися мiцно i були вигiднi для само© церкви, яка заохочувала
цi, так би мовити, самочинно виниклi культи. Серед iнших святих особливо
популярний на Укра©нi був святий Микола Мирликiйський - "Мирноки©вський",
як назива його народна пiсня, переусвiдомлюючи по-сво му незрозумiлу
грецьку географiчну назву. З його iм'ям зв'язаний цiлий ряд укра©нських
народних легенд, почасти побудованих на мотивах його житiя, почасти
заснованих на якихось дохристиянських переказах. Якщо, наприклад, святий
Пантелеймон, на прiзвище Цiлитель, став покровителем народно© медицини,
святий Вонiфатiй - спецiалiстом по лiкуванню пияцтва, то святий Микола
вiдомий як рятiвник потопаючих, поручитель у грошових справах, який аж
нiяк не вiдзнача ться християнською лагiднiстю. Вiзантiйське житi святого
Миколи вже в XI - XII ст. стало доповнюватися оригiнальними розповiдями
про його чудеса, якi вiн зробив уже в межах Ки©всько© Русi.
Один киянин вiдпустив на волю взятого в полон половця пiсля того, як
той поклявся iм'ям святого Миколи, що доставить викуп. Половець гадав, що
iкона Миколи, перед якою вiн поклявся, нiчого йому не зробить, якщо вiн не
викона сво © клятви. Микола тричi з'явля ться до половця i нагаду про
викуп. На третiй раз вiн скида половця з коня, мучить i б' його об
землю. Наляканий половець вибира ться до Ки ва i на велику втiху киянина
вруча йому обiцяний викуп, розповiвши про явлення святого Миколи.
Ту саму роль вiдiгра святий Микола i в фольклорi, як можна бачити з
оповiдання, записаного I. Манжурою на колишнiй Катеринославщинi.
Один бiдний селянин не мiг заплатити подать. Його покликали до
"збiрнi", стали бити i, нарештi, прив'язали до стовпа. Знайомий врей дав
йому грошей, взявши з нього перед iконою Миколи клятву, що вiн ©х поверне.
Справи селяниновi пiдправились, вiн розбагатiв, але клятви не виконав. I
от одного разу в полi його наздогнав фургон, пере©хав його, зламав йому
саме ту руку, якою вiн брав у врея грошi. Видужавши, селянин розкаявся i
повернув грошi вре вi.
Наведенi оповiдання - тiльки незначна частина оригiнального, писаного i
усного, легендарного епосу про святого Миколу, епосу, що виник у Ки©вськiй
Русi i на Укра©нi на основi житiйних легенд i ще не досить дослiджений
лiтературознавцями i фольклористами. Але житiя могли ставати популярними i
не лишаючи помiтних слiдiв у фольклорi. Поряд з житiями, пройнятими
аскетичними чи строго ортодоксальними тенденцiями, до складу тих самих
"Четь©х-мiней" потрапляли i житiя, з офiцiйного погляду, апокрифiчнi,
"отреченнi", або тому, що в них подавались факти, зовсiм невiдомi
канонiчним писанням, або тому, що в них, хоч i в приглушенiй формi, чулись
ноти протесту проти панiвних класiв. Нерiдко сво ю формою цi житiя далеко
вiдходили вiд усталеного агiографiчного типу житiй, проте це не заважало
©м сильнiше впливати на фантазiю i почуття широкого кола читачiв. Такими,
, наприклад, багатi на есхатологiчнi мотиви житiя Василiя Нового (грецька
пам'ятка Х ст.) i Андрiя Юродивого (X - XI ст.).
Житi Василiя Нового збереглося в слов'янських рукописах XIV i
наступних столiть, але, очевидно, перекладалось ранiше. Воно набуло