Страница:
iнтонацi ю, внутрiшньою схвильованiстю сво © мови. Але промови популярних
проповiдникiв записувались iнодi ними самими, поширювались у рукописах,
ставали лiтературою. Як вiдомо, мистецтво ораторсько© мови було доведено
до високо© мiри досконалостi ще в античному свiтi. В системi антично©
освiти теорi© ораторсько© прози риторицi вiдводилось чи не найперше мiсце.
Iмена Демосфена i Лiсiя в старогрецькiй лiтературi, iм'я Цiцерона - в
римськiй були оточенi великою шанобою i повагою.
Перед християнськими письменниками ранньо© пори виникло питання, як
поставитись ©м до спадщини в галузi ораторсько© прози, залишено©
язичницьким свiтом. З одного боку, образна, пiдпорядкована законам
струнко© композицi©, перiодизована, ритмiчна проза античних ораторiв; з
другого - вангелi й iншi книги Нового завiту, написанi необробленою, з
погляду риторики, грецькою мовою, з домiшкою арамейських та латинських
слiв i висловiв, - проза, бiдна на перiоди, чужа архiтектурнiй стрункостi,
позбавлена звичного для знавцiв стилю ритму. З лiтературного погляду,
Новий завiт, порiвняно з творами Демосфена або Платона, не вартий був
нiяко© критики. Але водночас ця книга, написана "мовою рибалок", - книга
"священна", яка вiдкрила людству з погляду адептiв нового культу незнану
до того часу iстину.
Розв'язання цi © важко© дилеми знайдено було, наприклад, одним з
вiдомих церковних ораторiв, Григорi м Богословом, який, подiбно до двох
iнших його сучасникiв - Василiя Великого i Iоанна Златоуста (всi тро - IV
ст.), здобував освiту в напiвязичницькiй школi. "Я б наслiдував приклад
рибалок, - писав Григорiй, - якби мав силу творити чудеса, як вони: але
через те, що моя дина сила у мо©й мовi, то я i присвячую ©© добрiй
справi". Високу технiку антично© ораторсько© прози було поставлено, таким
чином, на службу новому змiстовi, але з тим, додавали церковнi
письменники, щоб красномовство було пiдпорядковане християнськiй релiгi©,
"як тiло душi, як лiра пiснi". Так розвинулась вiзантiйська ораторська
проза, - проповiдь з двома основними типами: повчальним i урочистим.
Повчальна проповiдь пропонувала уроки християнсько© моралi, роз'яснювала
бiблiйний текст i давала його тлумачення, стараючись впливати на волю i
розум слухача; урочиста проповiдь ("слово"), впливаючи на почуття й уяву,
прославляла геро©в i дiячiв церкви, подi©, що стали приводом до пiзнiших
церковних свят. Твори трьох згаданих вище прославлених у Вiзантi©
церковних ораторiв - Василiя Великого (303 - 379), Григорiя Богослова (329
- 389) i Iоанна Златоуста (344 - 407) - незабаром пiсля прийняття
християнства прийшли в перекладi в Ки©вську Русь, стали тут предметом
читання i вивчення i, до певно© мiри, допомогли сформуватися оригiнальнiй
ораторськiй прозi. Цi твори переписувались i виходили друком протягом
усього старого перiоду укра©нсько© лiтератури, впливаючи i на пiзнiших
укра©нських церковних письменникiв.
ЗБIРНИКИ РIЗНОГО ЗМIСТУ
Як i бiльшiсть iнших перекладних творiв, пам'ятки ораторсько© прози
приходили звичайно в складi збiрникiв, улюблено© у Вiзантi© Х - XI ст.
форми лiтературно© передачi. Особливо популярнi проповiдi Iоанна Златоуста
ще в Болгарi© вживались в антологiях з назвами "Златоструй", "Учительне
вангелi " (вибранi уривки з пояснювальних бесiд Iоанна на вангелiя, з
додатком повчань iнших вiзантiйських письменникiв, об' днанi в збiрник
болгарським письменником Х ст. Костянтином Пресвiтером) та iн. За цими
зразками складались i в Ки©вськiй Русi антологi© ораторсько© прози
("Златоуст" i iн.). До творiв Iоанна Златоуста тут прилучалися повчання й
iнших письменникiв, а потiм i самостiйнi твори, написанi за вiзантiйськими
зразками. Декiлька збiрок антологiй такого типу дiйшло до нас уже в
списках ХI-ХII ст.
Сюди належить насамперед збiрник Святослава 1073 р. Збiрник цей був
переписаний якимсь дяком Iоанном для великого князя Святослава Ярославича
i в оригiналi вiдомий пiд заголовком "Събор от мног отець". На слов'янську
мову збiрник цей був перекладений ще в IX - Х ст. за наказом болгарського
царя Симеона, для якого вiн спочатку й призначався. Склад його досить
строкатий. Поряд з вибраними творами Iоанна Златоуста, Василiя Великого,
Григорiя Богослова, пiфанiя Кiпрського та iнших тут ми знаходимо й
найдавнiший у нашiй лiтературi пiдручник риторики - статтю Георгiя
Херобоска, вiзантiйського письменника IX ст., "О образhх". Стаття
становить собою перелiк рiзних риторичних фiгур i цiкава сво ю
термiнологi ю: "инословiе" (алегорiя), "превод" (метафора), "лихорhчье"
(гiпербола), "поруганiе" (iронiя), "поигранiе" (сарказм) i т. д.
Не менший iнтерес виклика й другий збiрник Святослава - 1076 р.,
написаний рукою "грhшного Iоанна", мабуть, того самого Iоанна-дяка, який
списав для князя Святослава Ярославича збiрник 1073 р. Збiрник 1076 р.
складений, за словами Iоанна, "из мъног книг княжь", тобто на пiдставi тих
матерiалiв, якi можна було знайти в тодiшнiй великокнязiвськiй бiблiотецi.
Перед нами, отже, антологiя, складена ки©вським книжником. Можливо, що
Iоанн, укладаючи свiй збiрник i добираючи до нього матерiал у
великокнязiвськiй бiблiотецi, наслiдував збiрник 1073 р. До збiрника
увiйшли вибранi твори Iоанна Златоуста, Василiя Великого, Афанасiя
Александрiйського, фрема Сiрiна i iн.; виписки iз житiй, iз патерикiв,
навiть iз Бiблi©. Ввiйшли сюди деякi статтi й пiвденнослов'янського
походження ("Слово некоего калугера о четьи книг" i iн.).
Обидва збiрники свого часу переховувалися у великокнязiвськiй
бiблiотецi; ними користувався Володимир Мономах, складаючи сво вiдоме
"Поученiе дhтям".
Перекладна ораторська проза приносила з собою цiлий свiт нових iдей i
понять, але дiяла й сво ю формою, задовольняючи потреби в зразках
яскраво©, виразно© мови. Морально-дидактична мета не усувала можливостi
естетичного впливу.
Потреби у влучному словi, в стислiй i виразнiй формулi житт во©
мудростi й досвiду задовольняли також антологi© коротких висловiв i
афоризмiв, вибраних з Бiблi©, з творiв церковних письменникiв i
письменникiв античних ("рhчи и мудрости от вангелiя, апостола, святых
мужей и внhшних философов"). Звичайна назва тако© антологi© - "Пчела".
Подiбно до того, як бджола збира мед з рiзних квiток, так упорядник
вiзантiйського збiрника (чернець Антонiй - XI ст.) старанно добирав "мислi
мудрих людей" з книг церковних i свiтських. У слов'янськiй "Пчелh"
матерiал розподiлено за темами. Один по одному йдуть роздiли про житi
добродiйне i про злобу, про чистоту й невиннiсть, про мужнiсть i про
мiцнiсть, про правду, про братолюбство i про дружбу i т. д. Цитати
розмiщено за ступенем авторитетностi: з вангелiя, "Апостола", Соломона,
Iоанна Златоуста, патрiарха Фотiя, Плутарха, Фiлона, Демокрiта. Солона,
Дiогена, Сократа, Менандра, Еврiпiда i iн. Слов'янськi переклади "Пчелы"
були вiдомi в Ки©вськiй Русi вже в XII ст.; у XIII ст., як вважають
дослiдники, був зроблений у межах Галицько-Волинсько© землi новий переклад
безпосередньо з грецько©, а потiм "Пчела" не втрачала сво © популярностi в
росiйськiй лiтературi до XVIII ст., а в укра©нськiй i пiзнiше. В пiзнiших
списках "Пчелы" спецiальний роздiл про "злих жiнок", який склада ться з
афоризмiв та анекдотiв. Частково цi афоризми належать фремовi Сiрiну,
якому припису ться окреме "Слово о злых женах".
В якогось чоловiка померла зла жiнка i через кiлька днiв вiн почав
продавати сво©х дiтей. Коли люди його лаяли, вiн вiдповiдав: "Боюсь, що
коли вони пiдуть у матiр, то вирiсши, мене продадуть".
Якийсь чоловiк, побачивши золото на потворнiй жiнцi, сказав: "Тяжко
цьому золоту".
Якийсь чоловiк кликав знайомого подивитися на муштрованих мавп.
"Навiщо, - вiдповiв той, - у мене дома своя мавпа, жiнка злоподiбна".
Зустрiчав я в дорозi лева, зустрiчав на перехрестi розбiйника, вiд обох
утiк, а вiд зло© жiнки не можу втекти. Краще жити в пустелi з левом i з
змi м, нiж з жiнкою лукавою та язикатою. Добра жiнка - життя домовi й
рятунок чоловiковi, а зла жiнка - пустота домовi й сум чоловiковi i т. iн.
Зразками для збiрникiв, таких як "Пчела", були збiрники висловiв, що
входили до складу Бiблi© ("Книги премудростi Iсуса, сина Сiрахового",
книга притч Соломона й книга премудростi Соломона i, нарештi, "Екклезiаст"
з його вiдомим афоризмом: "Суета суетствiй, всяческая суета").
В уснiй творчостi паралель до афоризмiв "Пчелы" становлять прислiв'я.
Любов народу до прислiв'я i його художн значення допомагають зрозумiти
iнтерес, викликаний "Пчелой", та ©© мiсце в розвитку художньо© лiтератури.
Прислiв'я - конденсований художнiй твiр, пiдпорядкований ритмовi логiчному
й зовнiшньому, твiр, що подоба ться сво ю закiнченiстю, влучнiстю i
можливiстю рiзноманiтного житт вого застосування. Те саме здебiльшого
становлять собою i вислови, зiбранi в "Пчелh" - розумi ться, тодi, коли
вони дiбранi вдало.
ПРИРОДНИЧО-НАУКОВI ТВОРИ
За ораторською прозою i збiрниками висловiв iдуть збiрники i твори, що
цiкавили не формою, а змiстом, фактами, що в них подаються. Це - наука в
умовному, звичайно, значеннi цього слова. Вона повинна була дати вiдповiдь
на питання про природу, про навколишнiй свiт людини, про людське минуле.
На питання природничо-наукового характеру перекладна лiтература
вiдповiдала такими творами, як Шестоднев, "Фiзiолог", "Християнська
топографiя" Козьми Iндiкоплова.
Перекладна лiтература зна не один Шестоднев, а кiлька ©х. З
вiзантiйсько© лiтератури прийшли до слов'ян Шестодневи Василiя Великого i
Георгiя Пiсiди, вiзантiйського поета VII ст. ("Похвала богу о сотворенiй
всея твари"). З болгарсько© лiтератури прийшов у Ки©вську Русь Шестоднев
Iоанна, екзарха болгарського. Щодо свого задуму, твори цi однаковi. За
старо врейським мiфом, записаним у Бiблi©, свiт створив бог за шiсть днiв.
Шестоднев Василiя Великого й докладним коментарем до короткого
бiблiйного повiдомлення про цi шiсть днiв творiння. На початку,
застерiгаючи слухачiв вiд захоплення теорiями еллiнських мудрецiв про
природу, автор, проте, примушений сам згадати i про атомiстичну теорiю, i
про астрономiчнi дослiдження небозводу. У коментарях до бiблiйного тексту
йому доводиться подавати i деякi природничо-iсторичнi вiдомостi, добутi
античною наукою й зiбранi в Арiстотеля, Плутарха, Елiана i Плiнiя
Старшого. Але спостереження i пiзнання природи цiннi для нього в такiй
мiрi, в якiй явища природи можуть бути витлумаченi як символ
релiгiйно-моральних понять.
Особливо послiдовно цей символiзм проводиться в збiрнику, що ма назву
"Фiзiолог". У сво му початковому виглядi цей збiрник складений був,
видимо, ще у II - III ст. н. е. Не раз перероблений, вiн прийшов у
Ки©вську Русь уже в пiзнiшiй вiзантiйськiй редакцi©. Вiн склада ться з
окремих розповiдей головним чином про тварин, почасти про каменi та
рослини. Здебiльшого говориться не про те, що читач (особливо
слов'янський) мiг бачити перед очима, а про рiдкiсних напiвказкових звiрiв
i птахiв: або про казкового птаха Фенiкса, звiра iнорога ( динорога), або
про екзотичних для слов'янства тварин - лева, слона, кита i т. д. Кожна
розповiдь склада ться з двох частин: у першiй описуються властивостi
тварин, у другiй встановлю ться "подiбнiсть" i робиться повчальний
висновок.
Серед пам'яток укра©нського релiгiйного живопису XVII - XVIII ст. можна
часто зустрiти iкону iз зображенням птаха пелiкана (неяситi), який году
сво©х пташат власною кров'ю. Змiст цього зображення розкрива один iз
роздiлiв "Фiзiолога". Пелiкан - птах чадолюбний. Але чада його непокiрнi:
ледве пiдрiсши, починають клювати свого батька в обличчя. Той у поривi
гнiву б' пташенят, але потiм, пожалiвши, оживлю ©х власною кров'ю. Такий
i Христос, що розiп'ятий був на хрестi й пролив свою кров для спасiння i
вiчного життя людського роду.
В укра©нському фольклорi ми зустрiча мо не раз згадку про динорога
(" динорожця"). Пiд час всесвiтнього потопу, розповiда одна укра©нська
легенда, коли Ной збирав у ковчег тварин i птахiв, динорожець заявив, що
вiн може плавати 40 днiв i 40 ночей i тому не потребу ковчега. Можливо,
так i сталося б, якби iншi птахи не втопили його, рятуючись вiд потоплення
на його ж спинi.
В одних переказах птах, в iнших - звiр- динорожець ввiйшов у народну
фантазiю й з iншими подробицями, взятими з того ж "Фiзiолога". Там про
динорога розповiда ться, що це - звiр, подiбний до козла, але з одним
рогом посеред голови. Спiймати його важко, але коли привести до нього
невинну дiвчину, вiн наближа ться до не©, почина ссати ©© грудь, i тодi
вона може привести динорога в царську палату. Далi йде тлумачення, яке
важко навiть не визнати штучним: "Сию рhчь добро приложите к лицу спаову:
воздвиже бо рог спасенiя нашего в дому Давидове отрока своего; не могша
ангельскiе силы удержати его, но вселися в чрево истиныя дhвицы,
богородицы Марiй, и слово плоть бысть и вселился в ны".
В такому ж родi вiдомостi, що подаються в "Християнськiй топографi©"
Козьми, вiзантiйського ченця з гипту (VI ст.), прозваного Iндiкопловом,
плавателем у Iндiю. Книгу свою Козьма написав iз спецiальною метою -
заснувати географiю й астрономiю на бiблiйних даних у противагу
язичницькому вченню Птолемея, який вважав, що земля куля i що сонце
бiльше вiд землi. Насправдi ж, - твердить Козьма, - земля не куля, а
площина, що ма вигляд Но вого ковчега або скинi© Мойсея.[7] На пiвночi
землi висока гора, за яку заходить сонце. Сонце, мiсяць i зорi рухаються
тому, що рухами ©х керують ангели так само, як перемiщенням хмар. Земна
площина оточена океаном i сто©ть на якiйсь твердiй основi, так що теорiя
"антиподiв", людей, що живуть на протилежнiй сторонi земно© кулi,-
безпiдставна: навiть i вниз головою ©м однаково нема на чому стояти i т.
д.
Як бачимо, до справдi наукового розумiння тут ще безмежно далеко. Та
все ж усi цi на©вно-фантастичнi уявлення будили допитливiсть, примушували
працювати думку в певному напрямi, поки не настав час перевiрки цих байок
дослiдом i спостереженнями. Географiю, астрономiю й зоологiю такого ж роду
ми зустрiнемо i в укра©нських церковних письменникiв XVII ст., хоч там
вона запозича ться вже з iнших - не так грецьких, як середньовiчних
латинських джерел.
IСТОРИЧНI ТВОРИ
Допитливiсть iсторичну повиннi були задовольняти перекладнi
вiзантiйськi хронiки, з яких досить назвати згадану вище хронiку Iоанна
Малали, вiдому в перекладi вже з XII ст., але менш популярну в схiдних
слов'ян, нiж хронiка iншого ченця - Георгiя, на прiзвисько Амартола (тобто
"Грiшника"), IX ст.; руська редакцiя староболгарського перекладу цi ©
хронiки припада на першу половину XI ст.
Обидва твори дають виклад всесвiтньо© iсторi©, але з традицiйного
вiзантiйсько-чернечого погляду, тобто, починаючи з iсторi© стародавнiх
вре©в (старозавiтно©), продовжуючи iсторi ю раннього християнства (за
Новим завiтом) i кiнчаючи докладно викладеною iсторi ю вiзантiйською.
Хронiка Георгiя Амартола склада ться з чотирьох книг. У першiй, без
певного плану, розповiда ться про Адама, Немврода, Нiна, персiв, римлян,
Фiлiппа Македонського, Олександра Македонського, про брахманiв, халде©в,
амазонок тощо. Друга почина ться також з Адама й да старозавiтну iсторiю
аж до римських часiв. У третiй книзi йде римська iсторiя вiд Цезаря до
Костянтина, в четвертiй - iсторiя Вiзантi©, яку Георгiй припиняв на 842
роцi, але продовжувачi повели i далi.
Укладач у вступi до сво © хронiки запевня , що вiн скористався для
сво © працi як старими еллiнськими, так i новими вiзантiйськими
iсторичними працями, так само як i рiзними моралiстичними писаннями, але
вибрав з усього цього матерiалу лише те, що йому здавалось "необхiдним" i
"корисним", прагнучи подавати тiльки правду й утримуючись вiд усяких
прикрас. Про "правду", звичайно, не доводиться говорити; що ж до
"необхiдного", то до нього належать не стiльки полiтичнi подi©, як факти
церковно© iсторi©: суть чернецтва, виникнення i поширення iконоборства у
Вiзантi© (VIII ст.), вiрування язичникiв, вiра сарацинiв i т. iн. Чернечий
погляд на свiт, витриманий у хронiцi, яка включила в себе i мiркування на
богословськi теми, i розповiдi про чудеса, рiзко засуджу ретикiв i
прагне повчати читача.
ПОВIСТЕВА ЛIТЕРАТУРА
Хронiка зацiкавила читачiв Ки©всько© Русi, якi познайомилися з нею,
видимо, iз складено© в Болгарi© широко© iсторично© компiляцi© XI ст.,
вiдомо© пiд назвою "Еллiнського i римського лiтописця". До цi © компiляцi©
ввiйшли обидвi хронiки - i Iоанна Малали, i Георгiя Амартола, доповненi
запозиченнями з бiблiйних книг i з апокрифiчно© лiтератури. У XIII ст. цей
"Лiтописець" був значно розширений i збагачений ще iншими пам'ятками, в
тому числi такою вiдомою потiм у Пiвнiчнiй Русi й на Укра©нi мiфiчною
iсторi ю Олександра Македонського, яку можна вiднести вже до окремого
розряду перекладно© лiтератури - до перекладно© "белетристики".
Вже на перекладах старозавiтних бiблiйних книг, апокрифiв i житiй
схiднослов'янський читач знайомився з античними мiфами i схiдними
переказами, в бiльшiй чи меншiй мiрi християнiзованими. Не тiльки подiбнi
"бродячi" сюжети, але й самi жанри ряду творiв на релiгiйнi теми -
фантастична казка, змагання в мудрих запитаннях i вiдповiдях, геро©чний
епос, часом суто свiтського "богатирського" характеру - не чужi, певно, i
мiсцевому слов'янському фольклору, полегшували засво ння цього нового
письменства. Останн приносить також лiтературнi жанри бiографiчно©
повiстi й справжнього роману iз вплетеними, на схiдний зразок,
дидактичними апологами, а також жанр iсторично© хронiки ("книги царств").
Тi самi сюжети i жанри ми знаходимо в перекладнiй свiтськiй
"белетристицi" Ки©вського перiоду. Очевидно, церковна лiтература, що
посилено насаджувалася, в значнiй мiрi пiдготувала грунт для поширення
свiтсько© повiстi. Звичайно, вiзантiйська лiтература, яка була i тут
основним джерелом або, принаймнi, iнстанцi ю передачi для лiтератури
слов'янсько©, наклада свiй християнсько-повчальний вiдбиток також на цi
свiтськi твори. До того ж тiльки незначна частина багато© розповiдно©
лiтератури Вiзантi© переклада ться на мови пiвденних i схiдних слов'ян. Це
здебiльшого популярнi твори типу "народних книг", тодi як любовний або
сатиричний роман i iншi жанри розповiдно© вiзантiйсько© лiтератури,
почасти ще пiзньогрецького походження, зовсiм невiдомi слов'янському
читачевi.
Серед перекладених розповiдних творiв центральне мiсце займа во©нська
повiсть, зокрема зв'язана з iсторичними особами i подiями, як-от роман про
Олександра Македонського, повiсть, вiрнiше цiла хронiка, про "Iудейську
вiйну" Иосифа Флавiя або менш популярнi самi по собi повiстi про
зруйнування Тро© та про iншi подi© легендарно© во нно© iсторi©, в тiй
мiрi, в якiй вони вiдбитi в перекладних вiзантiйських хронiках.
Особливий iнтерес до повiстей з во нною тематикою цiлком зрозумiлий у
князiвсько-дружинних колах Ки©всько© Русi, бо i в побутi, i в усному
геро©чному епосi вищо© верстви феодального суспiльства во ннi сутички
посiдали центральне мiсце, звiдси во нним подвигам i особистiй доблестi
надавалось виняткового значення. Зокрема, одним iз типових епiчних геро©в
фольклору слов'ян i iнших народiв юний витязь, який з дитинства виявляв
незвичайну силу та мужнiсть, нерiдко в по днаннi iз невластивою вiковi
мудрiстю. Цей же образ не раз повторю ться протягом столiть у писанiй
лiтературi схiдних слов'ян, перекладнiй i оригiнальнiй. Його ми зустрiнемо
в "Александрi©", у вiзантiйськiй повiстi про Дiгенiса-Девгенiя, в iсторi©
геро©в Троянсько© вiйни, в пiзнiших перекладах схiдно© повiстi про
руслана i захiдно© - про Бову i т. д. Тих же епiчних рис палкого,
смiливого, часом навiть необачливого юного витязя нада сво му геро вi
(навiть з деяким порушенням iсторично© правди) автор "Слова о полку
Игоревh".
Винятково сприятливий грунт для створення епiчного образу молодого
героя-переможця, що не зна перешкод, являли справжнi iсторичнi обставини
життя й дiяльностi Олександра Македонського.
Син македонського царя Фiлiппа й Олiмпiади, Олександр, вихованець
Арiстотеля, вже з 16 рокiв бере участь у численних походах батька.
Незабаром пiсля вбивства Фiлiппа Олександр здiйсню задуманий ще його
батьком похiд проти могутньо© персько© держави. Вiн завоював усю передню
Азiю i гипет, а потiм i схiднi областi Персько© монархi©. Дарiя III,
перського царя, розбито в двох боях; вiн тiка , i, нарештi, його вбивають
власнi наближенi. Завоювавши захiдну Iндiю, Олександр збира ться
продовжувати похiд на Схiд, до Гангу, але виснаженi вiйська вимагають
повернення. В розпалi пiдготовки до нових походiв Олександр, пiсля
коротко© хвороби, вмира у Вавiлонi на 33-му роцi життя.
На цiй iсторичнiй основi створю ться напiвлегендарна повiсть про
Олександра. В найдавнiшiй слов'янськiй редакцi©, вiдомiй нам з
хронографiчних збiрникiв у пiзнiх бiлоруських або укра©нських копiях XV i
XVI ст. пiд заголовком "Книги Александр", повiсть почина ться короткою
похвалою Олександровi, його незлiченним во нним подвигам, високим душевним
якостям, во нному щастю, мужностi. В дальшiй розповiдi про народження
Олександра вiд останнього гипетського царя Нектанеба, що втiк у
Македонiю, i Олiмпiади, дружини македонського царя Фiлiппа, - полемiчний
випад проти численних прихильникiв версi© про "законне" народження
Олександра (останнiй погляд обстою з меншим полемiчним запалом бiльшiсть
захiдно вропейських обробок сюжету).
Хитрiстю i спритним чаклуванням, не без допомоги бiсiв (або, в iншому
мiсцi - гипетських богiв - "мнимих", за зауваженням
християнина-редактора), Нектанеб зближа ться з Олiмпiадою пiд виглядом
бога Аммона Лiвiйського. Народженню Олександра переду ряд знамень i
пророкувань, якi вiщують його незвичайну долю. Дитина не схожа на батькiв:
у нього лев'яча грива, очi дивляться в рiзнi сторони, зуби гострi, як у
змiя. Його вчать "книгам" (письму i читанню), "гудhнiю" (музицi),
"землемhрiю", "мудростним словам" (красномовству), фiлософi© i вiйськовiй
справi. До останньо© сам вiн почува особливу пристрасть: влаштову
вiйськовi iгри з однолiтками, ходить з во©нами на вчення, ©здить верхи, з
дванадцяти рокiв ходить з Фiлiппом на вiйну. Його вчитель Арiстотель
пророку Олександровi велику майбутнiсть.
Одного разу ввечерi в пустельному мiсцi Нектанеб навчав Олександра
зорянiй мудростi. Бажаючи посмiятись з мудреця, що не зна навiть власно©
долi, Олександр скида його в рiв. Вмираючи, Нектанеб вiдкрива синовi
його справжн походження.
П'ятнадцяти рокiв Олександр приборку вологолового коня - людожера
Буцефала; тим часом ще ранiше Дельфiйський оракул провiстив Фiлiпповi, що
коня приборка майбутнiй свiтодержець (непосильний слов'янському
перекладачевi опис оракула вкрай спрощений: пiфiю перетворено у "вълхву",
кастальське джерело - у "воду кладязную" тощо. Так само i Олiмпiйськi
iгри, в яких з успiхом бере участь Олександр, перекладач не змiг пояснити
iнакше, як "войну", або "брань"). Поряд iз мужнiстю Олександр виявля
надзвичайну мудрiсть: перекону смиритись повсталих мефонiйцiв.
Ще за життя Фiлiппа вiн вiдмовля в звичайнiй данинi послам Дарiя
Перського. Помстившись за Фiлiппа, по-зрадницькому вбитого, Олександр
заклика "вси еллиньстiи языци" в похiд за визволення з-пiд ярма
варварiв-персiв. До складу зiбраного 76-тисячного македонського i
грецького вiйська слов'янський перекладач включа також 8 тисяч скiфiв,
нiби натякаючи на участь предкiв слов'ян у знаменитих походах
Олександра[8].
Приборкавши повсталу Грецiю, Олександр вируша в довгий похiд проти
персiв. Коротко перераховано незлiченнi пiдкоренi землi, ще стислiше
згадано про во ннi сутички. В гиптi Олександр молиться боговi Аммону,
який визна його сином; заснову мiста, оселя в них "чадь нарочитую". В
гирлi Нiла заснову величезне мiсто Александрiю.
В Сiрi© тiльки Tip противиться Олександровi. Перший приступ вiдбито. Не
вплива на тiрян i миролюбна грамота Олександра - вони розпинають послiв.
Нарештi, мiсто здобуто. Олександр руха ться на iуде©в, якi вiдмовили йому
в допомозi проти Дарiя. Далi в повiстi йде окреме "слово" про мирний i
урочистий вступ до русалима Олександра (що поклоня ться диному богу), не
цiлком узгоджене з попереднiм текстом повiстi.
Особливо докладно описано тут одяг i дорогоцiннi каменi-талiсмани
iудейського архi рея.
Одержавши зарозумiлого й грубого листа Дарiя, Олександр порiвню його
хвастощi з гавканням безсильного пса, перекону "дружину" не боятися
грiзних слiв, а сам вiдповiда пiдкреслено стриманим i дотепним iронiчним
посланням.
Нарештi, вiдбува ться рiшуча сутичка. Розгнiваний Олександр "устрhмися
на брань и исплъчися на Дарiя". Пiд звуки труб i клич во©нiв почина ться
запекла битва. Вбитi у великiй кiлькостi падають один на одного; "в велцh
прасh" (поросi) не можна вiдрiзнити македонянина вiд перса, пiшого вiд
кiнного; вiд кровi не видно нi неба, нi землi; навiть саме сонце
"съжаливси о бывших и не могый зрhти толика зла, пооблачися".
Перси тiкають; Дарiя врятову тiльки нiч та добрий кiнь, а його
дружина, дочка, мати i весь "товар" дiста ться Олександровi, який
великодушно втiша полонених.
Дарiй збира новi вiйська. Тим часом Олександр руха ться далi, вiдвiду
капище Орфея (повторю ться улюблений засiб, - провiщення про майбутнi
перемоги) i приходить у Фрiгiю; вiн заздрить щастю троянцiв, що мали
"такова проповhдника Омира" (Гомера), якому зобов'язанi сво ю славою.
Олександр переходить вфрат, зруйнувавши за собою мiст. Пiсля нового
листування противникiв та листiв Дарiя i Олександра до сво©х во вод (Дарiй
говорить тут про свiй намiр "пота утирати, потрудитися... на брань" проти
Олександра) вiдбува ться другий бiй. Олександр вда ться до во нних
хитрощiв, наляку персiв i пiдбадьорю сво©х во©нiв. Вiд стрiл i камiння
ста темно, нiби насунула хмара. Дарiй знов тiка , гiрко скаржачись на
мiнливiсть долi.
Зрадники-вельможi тяжко ранять Дарiя, i вiн вмира на руках Олександра,
проповiдникiв записувались iнодi ними самими, поширювались у рукописах,
ставали лiтературою. Як вiдомо, мистецтво ораторсько© мови було доведено
до високо© мiри досконалостi ще в античному свiтi. В системi антично©
освiти теорi© ораторсько© прози риторицi вiдводилось чи не найперше мiсце.
Iмена Демосфена i Лiсiя в старогрецькiй лiтературi, iм'я Цiцерона - в
римськiй були оточенi великою шанобою i повагою.
Перед християнськими письменниками ранньо© пори виникло питання, як
поставитись ©м до спадщини в галузi ораторсько© прози, залишено©
язичницьким свiтом. З одного боку, образна, пiдпорядкована законам
струнко© композицi©, перiодизована, ритмiчна проза античних ораторiв; з
другого - вангелi й iншi книги Нового завiту, написанi необробленою, з
погляду риторики, грецькою мовою, з домiшкою арамейських та латинських
слiв i висловiв, - проза, бiдна на перiоди, чужа архiтектурнiй стрункостi,
позбавлена звичного для знавцiв стилю ритму. З лiтературного погляду,
Новий завiт, порiвняно з творами Демосфена або Платона, не вартий був
нiяко© критики. Але водночас ця книга, написана "мовою рибалок", - книга
"священна", яка вiдкрила людству з погляду адептiв нового культу незнану
до того часу iстину.
Розв'язання цi © важко© дилеми знайдено було, наприклад, одним з
вiдомих церковних ораторiв, Григорi м Богословом, який, подiбно до двох
iнших його сучасникiв - Василiя Великого i Iоанна Златоуста (всi тро - IV
ст.), здобував освiту в напiвязичницькiй школi. "Я б наслiдував приклад
рибалок, - писав Григорiй, - якби мав силу творити чудеса, як вони: але
через те, що моя дина сила у мо©й мовi, то я i присвячую ©© добрiй
справi". Високу технiку антично© ораторсько© прози було поставлено, таким
чином, на службу новому змiстовi, але з тим, додавали церковнi
письменники, щоб красномовство було пiдпорядковане християнськiй релiгi©,
"як тiло душi, як лiра пiснi". Так розвинулась вiзантiйська ораторська
проза, - проповiдь з двома основними типами: повчальним i урочистим.
Повчальна проповiдь пропонувала уроки християнсько© моралi, роз'яснювала
бiблiйний текст i давала його тлумачення, стараючись впливати на волю i
розум слухача; урочиста проповiдь ("слово"), впливаючи на почуття й уяву,
прославляла геро©в i дiячiв церкви, подi©, що стали приводом до пiзнiших
церковних свят. Твори трьох згаданих вище прославлених у Вiзантi©
церковних ораторiв - Василiя Великого (303 - 379), Григорiя Богослова (329
- 389) i Iоанна Златоуста (344 - 407) - незабаром пiсля прийняття
християнства прийшли в перекладi в Ки©вську Русь, стали тут предметом
читання i вивчення i, до певно© мiри, допомогли сформуватися оригiнальнiй
ораторськiй прозi. Цi твори переписувались i виходили друком протягом
усього старого перiоду укра©нсько© лiтератури, впливаючи i на пiзнiших
укра©нських церковних письменникiв.
ЗБIРНИКИ РIЗНОГО ЗМIСТУ
Як i бiльшiсть iнших перекладних творiв, пам'ятки ораторсько© прози
приходили звичайно в складi збiрникiв, улюблено© у Вiзантi© Х - XI ст.
форми лiтературно© передачi. Особливо популярнi проповiдi Iоанна Златоуста
ще в Болгарi© вживались в антологiях з назвами "Златоструй", "Учительне
вангелi " (вибранi уривки з пояснювальних бесiд Iоанна на вангелiя, з
додатком повчань iнших вiзантiйських письменникiв, об' днанi в збiрник
болгарським письменником Х ст. Костянтином Пресвiтером) та iн. За цими
зразками складались i в Ки©вськiй Русi антологi© ораторсько© прози
("Златоуст" i iн.). До творiв Iоанна Златоуста тут прилучалися повчання й
iнших письменникiв, а потiм i самостiйнi твори, написанi за вiзантiйськими
зразками. Декiлька збiрок антологiй такого типу дiйшло до нас уже в
списках ХI-ХII ст.
Сюди належить насамперед збiрник Святослава 1073 р. Збiрник цей був
переписаний якимсь дяком Iоанном для великого князя Святослава Ярославича
i в оригiналi вiдомий пiд заголовком "Събор от мног отець". На слов'янську
мову збiрник цей був перекладений ще в IX - Х ст. за наказом болгарського
царя Симеона, для якого вiн спочатку й призначався. Склад його досить
строкатий. Поряд з вибраними творами Iоанна Златоуста, Василiя Великого,
Григорiя Богослова, пiфанiя Кiпрського та iнших тут ми знаходимо й
найдавнiший у нашiй лiтературi пiдручник риторики - статтю Георгiя
Херобоска, вiзантiйського письменника IX ст., "О образhх". Стаття
становить собою перелiк рiзних риторичних фiгур i цiкава сво ю
термiнологi ю: "инословiе" (алегорiя), "превод" (метафора), "лихорhчье"
(гiпербола), "поруганiе" (iронiя), "поигранiе" (сарказм) i т. д.
Не менший iнтерес виклика й другий збiрник Святослава - 1076 р.,
написаний рукою "грhшного Iоанна", мабуть, того самого Iоанна-дяка, який
списав для князя Святослава Ярославича збiрник 1073 р. Збiрник 1076 р.
складений, за словами Iоанна, "из мъног книг княжь", тобто на пiдставi тих
матерiалiв, якi можна було знайти в тодiшнiй великокнязiвськiй бiблiотецi.
Перед нами, отже, антологiя, складена ки©вським книжником. Можливо, що
Iоанн, укладаючи свiй збiрник i добираючи до нього матерiал у
великокнязiвськiй бiблiотецi, наслiдував збiрник 1073 р. До збiрника
увiйшли вибранi твори Iоанна Златоуста, Василiя Великого, Афанасiя
Александрiйського, фрема Сiрiна i iн.; виписки iз житiй, iз патерикiв,
навiть iз Бiблi©. Ввiйшли сюди деякi статтi й пiвденнослов'янського
походження ("Слово некоего калугера о четьи книг" i iн.).
Обидва збiрники свого часу переховувалися у великокнязiвськiй
бiблiотецi; ними користувався Володимир Мономах, складаючи сво вiдоме
"Поученiе дhтям".
Перекладна ораторська проза приносила з собою цiлий свiт нових iдей i
понять, але дiяла й сво ю формою, задовольняючи потреби в зразках
яскраво©, виразно© мови. Морально-дидактична мета не усувала можливостi
естетичного впливу.
Потреби у влучному словi, в стислiй i виразнiй формулi житт во©
мудростi й досвiду задовольняли також антологi© коротких висловiв i
афоризмiв, вибраних з Бiблi©, з творiв церковних письменникiв i
письменникiв античних ("рhчи и мудрости от вангелiя, апостола, святых
мужей и внhшних философов"). Звичайна назва тако© антологi© - "Пчела".
Подiбно до того, як бджола збира мед з рiзних квiток, так упорядник
вiзантiйського збiрника (чернець Антонiй - XI ст.) старанно добирав "мислi
мудрих людей" з книг церковних i свiтських. У слов'янськiй "Пчелh"
матерiал розподiлено за темами. Один по одному йдуть роздiли про житi
добродiйне i про злобу, про чистоту й невиннiсть, про мужнiсть i про
мiцнiсть, про правду, про братолюбство i про дружбу i т. д. Цитати
розмiщено за ступенем авторитетностi: з вангелiя, "Апостола", Соломона,
Iоанна Златоуста, патрiарха Фотiя, Плутарха, Фiлона, Демокрiта. Солона,
Дiогена, Сократа, Менандра, Еврiпiда i iн. Слов'янськi переклади "Пчелы"
були вiдомi в Ки©вськiй Русi вже в XII ст.; у XIII ст., як вважають
дослiдники, був зроблений у межах Галицько-Волинсько© землi новий переклад
безпосередньо з грецько©, а потiм "Пчела" не втрачала сво © популярностi в
росiйськiй лiтературi до XVIII ст., а в укра©нськiй i пiзнiше. В пiзнiших
списках "Пчелы" спецiальний роздiл про "злих жiнок", який склада ться з
афоризмiв та анекдотiв. Частково цi афоризми належать фремовi Сiрiну,
якому припису ться окреме "Слово о злых женах".
В якогось чоловiка померла зла жiнка i через кiлька днiв вiн почав
продавати сво©х дiтей. Коли люди його лаяли, вiн вiдповiдав: "Боюсь, що
коли вони пiдуть у матiр, то вирiсши, мене продадуть".
Якийсь чоловiк, побачивши золото на потворнiй жiнцi, сказав: "Тяжко
цьому золоту".
Якийсь чоловiк кликав знайомого подивитися на муштрованих мавп.
"Навiщо, - вiдповiв той, - у мене дома своя мавпа, жiнка злоподiбна".
Зустрiчав я в дорозi лева, зустрiчав на перехрестi розбiйника, вiд обох
утiк, а вiд зло© жiнки не можу втекти. Краще жити в пустелi з левом i з
змi м, нiж з жiнкою лукавою та язикатою. Добра жiнка - життя домовi й
рятунок чоловiковi, а зла жiнка - пустота домовi й сум чоловiковi i т. iн.
Зразками для збiрникiв, таких як "Пчела", були збiрники висловiв, що
входили до складу Бiблi© ("Книги премудростi Iсуса, сина Сiрахового",
книга притч Соломона й книга премудростi Соломона i, нарештi, "Екклезiаст"
з його вiдомим афоризмом: "Суета суетствiй, всяческая суета").
В уснiй творчостi паралель до афоризмiв "Пчелы" становлять прислiв'я.
Любов народу до прислiв'я i його художн значення допомагають зрозумiти
iнтерес, викликаний "Пчелой", та ©© мiсце в розвитку художньо© лiтератури.
Прислiв'я - конденсований художнiй твiр, пiдпорядкований ритмовi логiчному
й зовнiшньому, твiр, що подоба ться сво ю закiнченiстю, влучнiстю i
можливiстю рiзноманiтного житт вого застосування. Те саме здебiльшого
становлять собою i вислови, зiбранi в "Пчелh" - розумi ться, тодi, коли
вони дiбранi вдало.
ПРИРОДНИЧО-НАУКОВI ТВОРИ
За ораторською прозою i збiрниками висловiв iдуть збiрники i твори, що
цiкавили не формою, а змiстом, фактами, що в них подаються. Це - наука в
умовному, звичайно, значеннi цього слова. Вона повинна була дати вiдповiдь
на питання про природу, про навколишнiй свiт людини, про людське минуле.
На питання природничо-наукового характеру перекладна лiтература
вiдповiдала такими творами, як Шестоднев, "Фiзiолог", "Християнська
топографiя" Козьми Iндiкоплова.
Перекладна лiтература зна не один Шестоднев, а кiлька ©х. З
вiзантiйсько© лiтератури прийшли до слов'ян Шестодневи Василiя Великого i
Георгiя Пiсiди, вiзантiйського поета VII ст. ("Похвала богу о сотворенiй
всея твари"). З болгарсько© лiтератури прийшов у Ки©вську Русь Шестоднев
Iоанна, екзарха болгарського. Щодо свого задуму, твори цi однаковi. За
старо врейським мiфом, записаним у Бiблi©, свiт створив бог за шiсть днiв.
Шестоднев Василiя Великого й докладним коментарем до короткого
бiблiйного повiдомлення про цi шiсть днiв творiння. На початку,
застерiгаючи слухачiв вiд захоплення теорiями еллiнських мудрецiв про
природу, автор, проте, примушений сам згадати i про атомiстичну теорiю, i
про астрономiчнi дослiдження небозводу. У коментарях до бiблiйного тексту
йому доводиться подавати i деякi природничо-iсторичнi вiдомостi, добутi
античною наукою й зiбранi в Арiстотеля, Плутарха, Елiана i Плiнiя
Старшого. Але спостереження i пiзнання природи цiннi для нього в такiй
мiрi, в якiй явища природи можуть бути витлумаченi як символ
релiгiйно-моральних понять.
Особливо послiдовно цей символiзм проводиться в збiрнику, що ма назву
"Фiзiолог". У сво му початковому виглядi цей збiрник складений був,
видимо, ще у II - III ст. н. е. Не раз перероблений, вiн прийшов у
Ки©вську Русь уже в пiзнiшiй вiзантiйськiй редакцi©. Вiн склада ться з
окремих розповiдей головним чином про тварин, почасти про каменi та
рослини. Здебiльшого говориться не про те, що читач (особливо
слов'янський) мiг бачити перед очима, а про рiдкiсних напiвказкових звiрiв
i птахiв: або про казкового птаха Фенiкса, звiра iнорога ( динорога), або
про екзотичних для слов'янства тварин - лева, слона, кита i т. д. Кожна
розповiдь склада ться з двох частин: у першiй описуються властивостi
тварин, у другiй встановлю ться "подiбнiсть" i робиться повчальний
висновок.
Серед пам'яток укра©нського релiгiйного живопису XVII - XVIII ст. можна
часто зустрiти iкону iз зображенням птаха пелiкана (неяситi), який году
сво©х пташат власною кров'ю. Змiст цього зображення розкрива один iз
роздiлiв "Фiзiолога". Пелiкан - птах чадолюбний. Але чада його непокiрнi:
ледве пiдрiсши, починають клювати свого батька в обличчя. Той у поривi
гнiву б' пташенят, але потiм, пожалiвши, оживлю ©х власною кров'ю. Такий
i Христос, що розiп'ятий був на хрестi й пролив свою кров для спасiння i
вiчного життя людського роду.
В укра©нському фольклорi ми зустрiча мо не раз згадку про динорога
(" динорожця"). Пiд час всесвiтнього потопу, розповiда одна укра©нська
легенда, коли Ной збирав у ковчег тварин i птахiв, динорожець заявив, що
вiн може плавати 40 днiв i 40 ночей i тому не потребу ковчега. Можливо,
так i сталося б, якби iншi птахи не втопили його, рятуючись вiд потоплення
на його ж спинi.
В одних переказах птах, в iнших - звiр- динорожець ввiйшов у народну
фантазiю й з iншими подробицями, взятими з того ж "Фiзiолога". Там про
динорога розповiда ться, що це - звiр, подiбний до козла, але з одним
рогом посеред голови. Спiймати його важко, але коли привести до нього
невинну дiвчину, вiн наближа ться до не©, почина ссати ©© грудь, i тодi
вона може привести динорога в царську палату. Далi йде тлумачення, яке
важко навiть не визнати штучним: "Сию рhчь добро приложите к лицу спаову:
воздвиже бо рог спасенiя нашего в дому Давидове отрока своего; не могша
ангельскiе силы удержати его, но вселися в чрево истиныя дhвицы,
богородицы Марiй, и слово плоть бысть и вселился в ны".
В такому ж родi вiдомостi, що подаються в "Християнськiй топографi©"
Козьми, вiзантiйського ченця з гипту (VI ст.), прозваного Iндiкопловом,
плавателем у Iндiю. Книгу свою Козьма написав iз спецiальною метою -
заснувати географiю й астрономiю на бiблiйних даних у противагу
язичницькому вченню Птолемея, який вважав, що земля куля i що сонце
бiльше вiд землi. Насправдi ж, - твердить Козьма, - земля не куля, а
площина, що ма вигляд Но вого ковчега або скинi© Мойсея.[7] На пiвночi
землi висока гора, за яку заходить сонце. Сонце, мiсяць i зорi рухаються
тому, що рухами ©х керують ангели так само, як перемiщенням хмар. Земна
площина оточена океаном i сто©ть на якiйсь твердiй основi, так що теорiя
"антиподiв", людей, що живуть на протилежнiй сторонi земно© кулi,-
безпiдставна: навiть i вниз головою ©м однаково нема на чому стояти i т.
д.
Як бачимо, до справдi наукового розумiння тут ще безмежно далеко. Та
все ж усi цi на©вно-фантастичнi уявлення будили допитливiсть, примушували
працювати думку в певному напрямi, поки не настав час перевiрки цих байок
дослiдом i спостереженнями. Географiю, астрономiю й зоологiю такого ж роду
ми зустрiнемо i в укра©нських церковних письменникiв XVII ст., хоч там
вона запозича ться вже з iнших - не так грецьких, як середньовiчних
латинських джерел.
IСТОРИЧНI ТВОРИ
Допитливiсть iсторичну повиннi були задовольняти перекладнi
вiзантiйськi хронiки, з яких досить назвати згадану вище хронiку Iоанна
Малали, вiдому в перекладi вже з XII ст., але менш популярну в схiдних
слов'ян, нiж хронiка iншого ченця - Георгiя, на прiзвисько Амартола (тобто
"Грiшника"), IX ст.; руська редакцiя староболгарського перекладу цi ©
хронiки припада на першу половину XI ст.
Обидва твори дають виклад всесвiтньо© iсторi©, але з традицiйного
вiзантiйсько-чернечого погляду, тобто, починаючи з iсторi© стародавнiх
вре©в (старозавiтно©), продовжуючи iсторi ю раннього християнства (за
Новим завiтом) i кiнчаючи докладно викладеною iсторi ю вiзантiйською.
Хронiка Георгiя Амартола склада ться з чотирьох книг. У першiй, без
певного плану, розповiда ться про Адама, Немврода, Нiна, персiв, римлян,
Фiлiппа Македонського, Олександра Македонського, про брахманiв, халде©в,
амазонок тощо. Друга почина ться також з Адама й да старозавiтну iсторiю
аж до римських часiв. У третiй книзi йде римська iсторiя вiд Цезаря до
Костянтина, в четвертiй - iсторiя Вiзантi©, яку Георгiй припиняв на 842
роцi, але продовжувачi повели i далi.
Укладач у вступi до сво © хронiки запевня , що вiн скористався для
сво © працi як старими еллiнськими, так i новими вiзантiйськими
iсторичними працями, так само як i рiзними моралiстичними писаннями, але
вибрав з усього цього матерiалу лише те, що йому здавалось "необхiдним" i
"корисним", прагнучи подавати тiльки правду й утримуючись вiд усяких
прикрас. Про "правду", звичайно, не доводиться говорити; що ж до
"необхiдного", то до нього належать не стiльки полiтичнi подi©, як факти
церковно© iсторi©: суть чернецтва, виникнення i поширення iконоборства у
Вiзантi© (VIII ст.), вiрування язичникiв, вiра сарацинiв i т. iн. Чернечий
погляд на свiт, витриманий у хронiцi, яка включила в себе i мiркування на
богословськi теми, i розповiдi про чудеса, рiзко засуджу ретикiв i
прагне повчати читача.
ПОВIСТЕВА ЛIТЕРАТУРА
Хронiка зацiкавила читачiв Ки©всько© Русi, якi познайомилися з нею,
видимо, iз складено© в Болгарi© широко© iсторично© компiляцi© XI ст.,
вiдомо© пiд назвою "Еллiнського i римського лiтописця". До цi © компiляцi©
ввiйшли обидвi хронiки - i Iоанна Малали, i Георгiя Амартола, доповненi
запозиченнями з бiблiйних книг i з апокрифiчно© лiтератури. У XIII ст. цей
"Лiтописець" був значно розширений i збагачений ще iншими пам'ятками, в
тому числi такою вiдомою потiм у Пiвнiчнiй Русi й на Укра©нi мiфiчною
iсторi ю Олександра Македонського, яку можна вiднести вже до окремого
розряду перекладно© лiтератури - до перекладно© "белетристики".
Вже на перекладах старозавiтних бiблiйних книг, апокрифiв i житiй
схiднослов'янський читач знайомився з античними мiфами i схiдними
переказами, в бiльшiй чи меншiй мiрi християнiзованими. Не тiльки подiбнi
"бродячi" сюжети, але й самi жанри ряду творiв на релiгiйнi теми -
фантастична казка, змагання в мудрих запитаннях i вiдповiдях, геро©чний
епос, часом суто свiтського "богатирського" характеру - не чужi, певно, i
мiсцевому слов'янському фольклору, полегшували засво ння цього нового
письменства. Останн приносить також лiтературнi жанри бiографiчно©
повiстi й справжнього роману iз вплетеними, на схiдний зразок,
дидактичними апологами, а також жанр iсторично© хронiки ("книги царств").
Тi самi сюжети i жанри ми знаходимо в перекладнiй свiтськiй
"белетристицi" Ки©вського перiоду. Очевидно, церковна лiтература, що
посилено насаджувалася, в значнiй мiрi пiдготувала грунт для поширення
свiтсько© повiстi. Звичайно, вiзантiйська лiтература, яка була i тут
основним джерелом або, принаймнi, iнстанцi ю передачi для лiтератури
слов'янсько©, наклада свiй християнсько-повчальний вiдбиток також на цi
свiтськi твори. До того ж тiльки незначна частина багато© розповiдно©
лiтератури Вiзантi© переклада ться на мови пiвденних i схiдних слов'ян. Це
здебiльшого популярнi твори типу "народних книг", тодi як любовний або
сатиричний роман i iншi жанри розповiдно© вiзантiйсько© лiтератури,
почасти ще пiзньогрецького походження, зовсiм невiдомi слов'янському
читачевi.
Серед перекладених розповiдних творiв центральне мiсце займа во©нська
повiсть, зокрема зв'язана з iсторичними особами i подiями, як-от роман про
Олександра Македонського, повiсть, вiрнiше цiла хронiка, про "Iудейську
вiйну" Иосифа Флавiя або менш популярнi самi по собi повiстi про
зруйнування Тро© та про iншi подi© легендарно© во нно© iсторi©, в тiй
мiрi, в якiй вони вiдбитi в перекладних вiзантiйських хронiках.
Особливий iнтерес до повiстей з во нною тематикою цiлком зрозумiлий у
князiвсько-дружинних колах Ки©всько© Русi, бо i в побутi, i в усному
геро©чному епосi вищо© верстви феодального суспiльства во ннi сутички
посiдали центральне мiсце, звiдси во нним подвигам i особистiй доблестi
надавалось виняткового значення. Зокрема, одним iз типових епiчних геро©в
фольклору слов'ян i iнших народiв юний витязь, який з дитинства виявляв
незвичайну силу та мужнiсть, нерiдко в по днаннi iз невластивою вiковi
мудрiстю. Цей же образ не раз повторю ться протягом столiть у писанiй
лiтературi схiдних слов'ян, перекладнiй i оригiнальнiй. Його ми зустрiнемо
в "Александрi©", у вiзантiйськiй повiстi про Дiгенiса-Девгенiя, в iсторi©
геро©в Троянсько© вiйни, в пiзнiших перекладах схiдно© повiстi про
руслана i захiдно© - про Бову i т. д. Тих же епiчних рис палкого,
смiливого, часом навiть необачливого юного витязя нада сво му геро вi
(навiть з деяким порушенням iсторично© правди) автор "Слова о полку
Игоревh".
Винятково сприятливий грунт для створення епiчного образу молодого
героя-переможця, що не зна перешкод, являли справжнi iсторичнi обставини
життя й дiяльностi Олександра Македонського.
Син македонського царя Фiлiппа й Олiмпiади, Олександр, вихованець
Арiстотеля, вже з 16 рокiв бере участь у численних походах батька.
Незабаром пiсля вбивства Фiлiппа Олександр здiйсню задуманий ще його
батьком похiд проти могутньо© персько© держави. Вiн завоював усю передню
Азiю i гипет, а потiм i схiднi областi Персько© монархi©. Дарiя III,
перського царя, розбито в двох боях; вiн тiка , i, нарештi, його вбивають
власнi наближенi. Завоювавши захiдну Iндiю, Олександр збира ться
продовжувати похiд на Схiд, до Гангу, але виснаженi вiйська вимагають
повернення. В розпалi пiдготовки до нових походiв Олександр, пiсля
коротко© хвороби, вмира у Вавiлонi на 33-му роцi життя.
На цiй iсторичнiй основi створю ться напiвлегендарна повiсть про
Олександра. В найдавнiшiй слов'янськiй редакцi©, вiдомiй нам з
хронографiчних збiрникiв у пiзнiх бiлоруських або укра©нських копiях XV i
XVI ст. пiд заголовком "Книги Александр", повiсть почина ться короткою
похвалою Олександровi, його незлiченним во нним подвигам, високим душевним
якостям, во нному щастю, мужностi. В дальшiй розповiдi про народження
Олександра вiд останнього гипетського царя Нектанеба, що втiк у
Македонiю, i Олiмпiади, дружини македонського царя Фiлiппа, - полемiчний
випад проти численних прихильникiв версi© про "законне" народження
Олександра (останнiй погляд обстою з меншим полемiчним запалом бiльшiсть
захiдно вропейських обробок сюжету).
Хитрiстю i спритним чаклуванням, не без допомоги бiсiв (або, в iншому
мiсцi - гипетських богiв - "мнимих", за зауваженням
християнина-редактора), Нектанеб зближа ться з Олiмпiадою пiд виглядом
бога Аммона Лiвiйського. Народженню Олександра переду ряд знамень i
пророкувань, якi вiщують його незвичайну долю. Дитина не схожа на батькiв:
у нього лев'яча грива, очi дивляться в рiзнi сторони, зуби гострi, як у
змiя. Його вчать "книгам" (письму i читанню), "гудhнiю" (музицi),
"землемhрiю", "мудростним словам" (красномовству), фiлософi© i вiйськовiй
справi. До останньо© сам вiн почува особливу пристрасть: влаштову
вiйськовi iгри з однолiтками, ходить з во©нами на вчення, ©здить верхи, з
дванадцяти рокiв ходить з Фiлiппом на вiйну. Його вчитель Арiстотель
пророку Олександровi велику майбутнiсть.
Одного разу ввечерi в пустельному мiсцi Нектанеб навчав Олександра
зорянiй мудростi. Бажаючи посмiятись з мудреця, що не зна навiть власно©
долi, Олександр скида його в рiв. Вмираючи, Нектанеб вiдкрива синовi
його справжн походження.
П'ятнадцяти рокiв Олександр приборку вологолового коня - людожера
Буцефала; тим часом ще ранiше Дельфiйський оракул провiстив Фiлiпповi, що
коня приборка майбутнiй свiтодержець (непосильний слов'янському
перекладачевi опис оракула вкрай спрощений: пiфiю перетворено у "вълхву",
кастальське джерело - у "воду кладязную" тощо. Так само i Олiмпiйськi
iгри, в яких з успiхом бере участь Олександр, перекладач не змiг пояснити
iнакше, як "войну", або "брань"). Поряд iз мужнiстю Олександр виявля
надзвичайну мудрiсть: перекону смиритись повсталих мефонiйцiв.
Ще за життя Фiлiппа вiн вiдмовля в звичайнiй данинi послам Дарiя
Перського. Помстившись за Фiлiппа, по-зрадницькому вбитого, Олександр
заклика "вси еллиньстiи языци" в похiд за визволення з-пiд ярма
варварiв-персiв. До складу зiбраного 76-тисячного македонського i
грецького вiйська слов'янський перекладач включа також 8 тисяч скiфiв,
нiби натякаючи на участь предкiв слов'ян у знаменитих походах
Олександра[8].
Приборкавши повсталу Грецiю, Олександр вируша в довгий похiд проти
персiв. Коротко перераховано незлiченнi пiдкоренi землi, ще стислiше
згадано про во ннi сутички. В гиптi Олександр молиться боговi Аммону,
який визна його сином; заснову мiста, оселя в них "чадь нарочитую". В
гирлi Нiла заснову величезне мiсто Александрiю.
В Сiрi© тiльки Tip противиться Олександровi. Перший приступ вiдбито. Не
вплива на тiрян i миролюбна грамота Олександра - вони розпинають послiв.
Нарештi, мiсто здобуто. Олександр руха ться на iуде©в, якi вiдмовили йому
в допомозi проти Дарiя. Далi в повiстi йде окреме "слово" про мирний i
урочистий вступ до русалима Олександра (що поклоня ться диному богу), не
цiлком узгоджене з попереднiм текстом повiстi.
Особливо докладно описано тут одяг i дорогоцiннi каменi-талiсмани
iудейського архi рея.
Одержавши зарозумiлого й грубого листа Дарiя, Олександр порiвню його
хвастощi з гавканням безсильного пса, перекону "дружину" не боятися
грiзних слiв, а сам вiдповiда пiдкреслено стриманим i дотепним iронiчним
посланням.
Нарештi, вiдбува ться рiшуча сутичка. Розгнiваний Олександр "устрhмися
на брань и исплъчися на Дарiя". Пiд звуки труб i клич во©нiв почина ться
запекла битва. Вбитi у великiй кiлькостi падають один на одного; "в велцh
прасh" (поросi) не можна вiдрiзнити македонянина вiд перса, пiшого вiд
кiнного; вiд кровi не видно нi неба, нi землi; навiть саме сонце
"съжаливси о бывших и не могый зрhти толика зла, пооблачися".
Перси тiкають; Дарiя врятову тiльки нiч та добрий кiнь, а його
дружина, дочка, мати i весь "товар" дiста ться Олександровi, який
великодушно втiша полонених.
Дарiй збира новi вiйська. Тим часом Олександр руха ться далi, вiдвiду
капище Орфея (повторю ться улюблений засiб, - провiщення про майбутнi
перемоги) i приходить у Фрiгiю; вiн заздрить щастю троянцiв, що мали
"такова проповhдника Омира" (Гомера), якому зобов'язанi сво ю славою.
Олександр переходить вфрат, зруйнувавши за собою мiст. Пiсля нового
листування противникiв та листiв Дарiя i Олександра до сво©х во вод (Дарiй
говорить тут про свiй намiр "пота утирати, потрудитися... на брань" проти
Олександра) вiдбува ться другий бiй. Олександр вда ться до во нних
хитрощiв, наляку персiв i пiдбадьорю сво©х во©нiв. Вiд стрiл i камiння
ста темно, нiби насунула хмара. Дарiй знов тiка , гiрко скаржачись на
мiнливiсть долi.
Зрадники-вельможi тяжко ранять Дарiя, i вiн вмира на руках Олександра,