Страница:
великого поширення, i майже нема жодного великого рукописного збiрника,
де не було б списку цього житiя. Почина ться воно звичайно: святу людину
без роду i племенi, бродягу, що видався пiдозрiлим вiзантiйським властям,
заарештували, кинули в тюрму i взяли на тортури, але цим не добились вiд
нього потрiбних про себе вiдомостей. Кiнець кiнцем його випустили.
Добродiйники дали йому притулок, приставили до нього в служницi бабусю
Феодору. Василiй живе в столицi разом з гуртком сво©х шанувальникiв,
спостерiгаючи двiрцевi перевороти i чвари, що тут вiдбуваються. У нього
дар провидiння, i на цьому заснованi його нечисленнi чудеса; загалом вiн
особа загадкова, i про нього самого розповiсти майже нiчого: його житi -
привiд для двох великих додаткiв, зв'язаних з житi м майже механiчно. Цi
додатки - розповiдь Феодори, що явилася пiсля смертi учневi Василiя
ченцевi Григорiю, про повiтрянi митарства i видiння самого Григорiя npo
страшний суд.
Феодора докладно розповiда , що вона почувала пiд; час смертi. Ангели
взяли ©© душу i повели до бога. По дорозi. душа робить двадцять двi
зупинки; саме вони i називаються митарствами. На кожнiй зупинцi демони в
образi страшних ефiопiв затримують душу i подають ©й рахунок ©© грiхiв.
Ангели протиставляють йому добрi дiла Феодори i заслуги святого Василiя;
зваживши грiхи й заслуги, вiдкупляються вiд злих митарiв i йдуть далi.
Iнший епiзод - видiння Григорiя про останнi днi i страшний суд: тут -
картини пекла i раю, блаженство праведних, муки грiшникiв - образи, що, за
лiтописним переказом, вразили колись уяву князя Володимира i широко були
потiм використанi церковним живописом. Поряд з апокрифiчним "Хожденi м
богородицi по мукам" - це ще одна вiзантiйсько-слов'янська паралель до
"Комедi©" Данте. Основне джерело оповiдання - Апокалiпсис i "видiння", а
разом з ними - враження вiд реально© дiйсностi, реалiстичний змiст,
прибраний в "iрреалiстичну" форму.
Автор, за словами О.М. Веселовського, любовно опису картину суду, "з
видимим iнтересом стежачи, як спускаються i пiднiмаються ангели, як сонм
за сонмом виступа на сцену, i йдуть яснi юрби вiд великого града до Едема
i вiд оновлено© землi до врат неба. Це великий царський вихiд
вiзантiйського двору з усiма його церемонiями, перенесений у церковний
вжиток i звiдти на небо серед сяяння, у славословлення i риторики. Автор,
очевидно, пройшов риторичну школу: його ангели лiтають, як блискавка, як
орли i швидколiтнi яструби, святi - як яснi горлицi... Деякi образи не
позбавленi поезi©: ангели черпають золотими посудинами вiд
нецьогосвiтнього вогню, що росить свiтлом, i несуть його у високостi, на
вiвтар господа. Поряд з епiтетами реального характеру iншi позбавлено
всяко© образностi: мисленi каменi, розумнi вертогради".
Незважаючи на деякi слiди риторично© виучки в автора, в цiлому житi
Василiя Нового вiдступа вiд шаблону риторичних житiй i наближа ться до
тi © групи, яку вище названо було "народною". Ще далi вiд традицiйно©
форми сто©ть перекладене також у домонгольську епоху "Житi Андрiя
Юродивого" (в уривках збереглося в "Прологах" XIII - XIV ст., повнiстю - у
списках, починаючи з XIV ст.).
Родом скiф (слов'янин), Андрiй був слугою вiзантiйського вельможi
Феогноста. Вiн видiлявся серед iнших слуг розумом i величною красою.
Одного разу йому сниться iподром, де один проти одного стоять готовi до
змагання люди в бiлому одязi i чорнi ефiопи. Осторонь свiтлий юнак з
дорогоцiнними вiнками - нагородою для переможця. Пристрасне бажання
здобути вiнець обiйма Андрiя; втрутившись у змагання, вiн перемiг
найстрашнiшого з ефiопiв i тут же у снi дiстав роз'яснення i заповiт:
"Вiнцi - це вiнцi Христовi, ефiопи - сили демонськi. Iди з миром, як друг
наш i брат, стань юродивим Христа ради".
З цього часу Андрiй зрiка ться свого розуму, його визнано божевiльним,
вiн живе в холодi i в спецi просто неба, ночу на купах смiття, ©сть що
попало, зазна побо©в i знущань. Вiн покинутий - навiть собака, до якого
вiн прихилився в лютий мороз, щоб зогрiтися, гарчить i вiдходить вiд
нього. Але вiн винагороджений у снi i наяву незвичайними видiннями. Якось,
замерзаючи, побачив себе в раю. Замiсть подертого лахмiття, на ньому
дорогий одяг, немов витканий блискавками; на ногах, звичайно босих, -
позолоченi чоботи, на головi вiнець блискучий. Навколо нього чудеснi
дерева, запашнi вiтри. Вiн ходить у райських садах, пишаючись i
торжествуючи: "То не мав де голову прихилити, а то ходжу тут, мов цар
якийсь".
"Чудеснi привиди" (створенi й тут за земним образом i подобою)
чергуються в житi© з жанровими малюнками життя великого мiста, сповненого
контрастiв бiдностi й багатства, сповненого соцiальних i економiчних
суперечностей. В житi© нема плану, воно все склада ться з епiзодiв, але
крiзь усi епiзоди проходить дина соцiальна тенденцiя. От Андрiй
спостерiга похорон багача: померлого проводжа пишна процесiя, але тiльки
одному святому видно, що за гробом iде цiлий натовп демонiв в образi
танцюючих i радiючих ефiопiв i блудниць. Ангел роз'ясню Андрi вi грiхи
померлого. Найтяжчий з них - гноблення багатим сво©х слуг: вiн ©х морив
голодом, лишав у холодi без одягу й взуття, бив, розбещував. Iншим разом
Андрiй, зустрiвши якогось багача, попросив у нього милостинi, але той
вiдмовив. "Правду про вас сказано,- говорить святий,легше верблюдовi
пройти крiзь вушко голки, нiж багатому в царство боже". Багатий смi ться,
що юродивий циту святе письмо, i вiдповiда : "Ти бачиш нас багатими, а
якби знав, скiльки ми для вас робимо". У вiдповiдь Андрiй говорить про те,
що багачi ненаситнiшi за море, змiй i саме пекло. Але, дода вiн -
"подщимся, душе моя... и паки в жерновы мелимы: несть бо далече, да пойдем
тамо, идеже сть зобь добрая и вода медвяная". Цей час - не тiльки за
гробом, а в перспективi земного майбутнього, про яке Андрiй розмовля iз
сво©м учнем пiфанi м: "В последняя дни восставит господь царя от нищеты;
ходити начнет по мнозе правде и всяку брань уставити, и нищая богаты
сотворит и будут человеци во дни его богати... и ходяще без боязни ратного
строения, и без печали ходяще по земли, занеже брани не будеть".
Перед нами вже не тiльки iндивiдуальний моральний iдеал, а й до певно©
мiри соцiальна утопiя. Загалом вона та сама, що й у старозавiтних
пророкiв. Лев ляже поруч з агнцем, у кожного буде свiй виноградник: iдеал
дрiбного власництва, привабливий для бiдноти, але недосяжний, особливо в
умовах феодально© епохи. В цих умовах вiн мiг мати i прогресивне значення,
зливаючись з протестом всi © знедолено© маси.
Вже з наведених прикладiв ми бачимо, який рiзноманiтний змiст мiг
вкладатися в традицiйну форму житiй. Термiном "житi " позначалися нерiдко
i твори, якi за сво©м типом належать, з нашого погляду, до жанру роману -
таке, наприклад, "Житi святих Варлаама i Iоасафа, царевича iндiйського".
Пам'ять цих святих вiдзнача ться в православному церковному календарi
19 листопада. Слов'янський переклад житiя з грецько© з'явився в Ки©вськiй
Русi ще в домонгольську епоху, хоча рукописи, що збереглися, не старiшi
XIV ст. Вже в 1637 р. в друкарнi Куте©нського монастиря вийшло друковане
видання: "Гисторiя албо правдивое выписанiе святого Iоанна Дамаскина о
житiй святых отец Варлаама и Осафа и о наверненю iндiян". В додатку до
тексту вмiщено оригiнальну "Пhснь святаго Иосафа, кгды вышел на пустиню",
яка стала потiм зразком для цiлого ряду руських духовних вiршiв i
укра©нських "побожних пiсень". Пiзнiше, в скороченiй переробцi, житi було
вмiщене в "Четь©х-мiнеях" Дмитрiя Ростовського.
Стислий змiст житiя такий. В iндiйського царя Авенiра, гонителя
християн, довгий час не було дiтей. Коли, нарештi, народився син, названий
Iоасафом, звiздар провiстив, що, пiдрiсши, царевич стане послiдовником
християнства.
Засмучений цар вирiшив запобiгти здiйсненню провiщення. Вiн вiдводить
для Iоасафа розкiшний палац, оточений садом i iзольований вiд усього
зовнiшнього життя. Вiдвiвши вiд царевича всякi тяжкi враження, цар
сподiва ться приспати його душу i уберегти ©© вiд шкiдливих християнських
впливiв. Але рання допитливiсть розуму царевича призводить до того, що
цар, пiсля багатьох просьб, змушений був дозволити йому вихiд з розкiшно©
темницi. Ви©хавши, царевич зустрiча хворого старика i дiзна ться, що на
свiтi iснують старiсть, горе, смерть. Тривога закрада ться йому в душу, i
вiн терза ться нерозв'язаними питаннями.
Тодi, з навiяння божого, пустинник Варлаам, переодягнувшись купцем,
приходить до Iоасафа. Вiн заявля , що принiс дорогоцiнний камiнь з
чудодiйними властивостями: глухим вiн поверта слух, нiмим да голос, але
вручений вiн може бути лише тому, хто цнотливий i ма чистий зiр, -
iнакше, взявши його, ослiпнеш. Купця пропускають, i Варлаам почина свою
проповiдь, внаслiдок яко© царевич ста християнином.
Марно цар-батько наказу зловити Варлаама, марно прагне переконати
сина, органiзовуючи для цього релiгiйний диспут, намагаючись вiдвернути
його спокусою жiночо© краси, - Iоасаф лиша ться непохитним. За порадою
одного з вельмож, цар вiдда синовi в управлiння половину свого царства,
щоб зайняти його розум державними справами. Iоасаф оберта сво©х пiдданих
у християнство, ставить ©м пiсля смертi свого батька (який прийняв кiнець
кiнцем вiру сина) iншого правителя, а сам iде до Варлаама в пустелю, де
потiм помира смертю святого аскета.
Житi наближа ться до роману не тiльки розмiрами, -а й елементами
психологiчного аналiзу: виникнення сумнiвiв у душi Iоасафа, невиразнi
шукання сенсу i мети життя, боротьба мiж любов'ю до батька i любов'ю до
вiдкрито© йому Варлаамом релiгi© тощо - така рiзноманiтнiсть у зображеннi
внутрiшнього свiту героя не властива житiям i взагалi була новиною в
лiтературi. Читачiв приваблювали також i тi вставнi апологи (притчi),
якими користу ться у сво©й проповiдi Варлаам для бiльшо© наочностi тi © чи
iншо© морально© тези. Такою, наприклад, "Притча про однорога ( норога)",
як вона назива ться в бiльшостi рукописiв.
Усе земне, - проповiду Варлаам, - примарне, як сон. Люди, поневоленi
тутешнiм свiтом, поринули в турботи i не думають про те, що ©х жде за
гробом, подiбно до тi © людини, яка тiкала в пустелi вiд розлютованого
однорога (в iнших текстах - скажений верблюд, розлютований лев). Тiкаючи,
вона попада в глибоку яму; падаючи, хапа ться за деревце i повиса на
ньому. Приглянувшися, бачить, що корiнь деревця невпинно пiдгризають двi
мишi - бiла й чорна; на днi ями - страшний дракон з розверстою пащею
чека , щоб мандрiвець упав; iз стiни провалля тягнуться до нього голови
чотирьох отруйних змi©в. Але з гiлок деревця капа мед; забувши про всi
небезпеки, людина почина вкушати цi мiзернi солодощi i тiшиться ними.
Далi йде тлумачення змiсту: однорог - смерть, що переслiду рiд людський;
деревце - життя людське, що невпинно вкорочу ться змiною дня i ночi (бiла
i чорна мишi); дракон - пекло (або диявол), що чека загибелi грiшного;
краплини меду - земнi насолоди, мiзерна "сладость мира сего". Притча
полюбилась i, вiдокремившись вiд даного житiя, iснувала окремо в
старовиннiй лiтературi, у морально-повчальних збiрниках; вiдобразилась
вона i в образотворчому мистецтвi.
Серед iнших притч Варлаама й такi, що згодом можемо зустрiти в творах
найвидатнiших письменникiв ново© вропи. Так, сцена вибору нареченого у
"Венецiанському купцi" Шекспiра повторю мотив "притчi про ковчеги" з
житiя.
Щоб випробувати сво©х наближених, якийсь цар наказав зробити чотири
ковчеги (дерев'янi ящики). Два були позолоченi, але наповненi смердючими
мертвими кiстками; два iнших вимазанi смолою i дьогтем, але наповненi
дорогоцiнностями i ароматами. Покликавши вельмож, цар пропону ©м оцiнити
ковчеги. Вельможi, звичайно, обманюються зовнiшнiм виглядом ковчегiв. Цар
користу ться нагодою i повча ©х: ящики з мертвими кiстками подiбнi до
пишно виряджених пихатих багачiв, а ящики в смолi i дьогтi - до бiднякiв,
якi одягнутi убого, але благоухають i зачаровують прихованими моральними
якостями.
Манера вставних розповiдей зближа "Варлаама i Iоасафа" з розповiдною
лiтературою Сходу. Грецький оригiнал житiя припису ться то якомусь ченцевi
Iоанну, то Iоанну Дамаскiну, вiдомому вiзантiйському письменниковi i
поетовi VIII ст. Однак уже в XVII ст. помiтили схожiсть iсторi© Iоасафа з
переказами про легендарного засновника буддiйсько© релiгi©, iндiйського
царевича Сiддарти. Роботи лiтературознавцiв XIX ст. (серед яких почесне
мiсце належить розвiдцi I. Франка) показали з усi ю переконливiстю, що
"Житi Варлаама i Iоасафа" - справдi християнська переробка буддiйських
легенд, "перехожа повiсть", яка втягнута була в коло агiографiчно©
лiтератури i як житi набула широко© популярностi у всiх лiтературах
вропи. Особливо полюбились зазначенi вище притчi Варлаама. Вже наприкiнцi
XII ст. ми можемо вiдзначити факт використання однi © з варлаамових притч
вiдомим церковним оратором Кирилом Туровським в "Повhсти к Василию игумену
о бhлоризць". "Притчу об инорогh" в росiйськiй лiтературi переказав
вiршами В. А. Жуковський; ©© використав у сво©й "Исповеди" Л. М. Толстой.
Серед вiршiв I. Франка в збiрнику "Мiй Iзмарагд" ми знайдемо поетичний
переказ п'яти апологiв Варлаама, витлумачених уже зовсiм по-новому, в дусi
революцiйно-демократичного просвiтительства кiнця XIX ст.
Поряд з житiями до агiографiчно© лiтератури належать i малi розповiднi
форми: невеликi оповiдання, анекдоти, влучнi вислови пустинникiв одного
якого-небудь монастиря або кiлькох монастирiв, зiбранi разом i поданi як
записи безпосередньо баченого i почутого укладачем. Звичайна назва ченця -
отець, по грецькому patir, звiдси назва таких збiрникiв "патерики"
(отечники). Вiзантiйська лiтература знала кiлька таких патерикiв.
Найбiльшо© популярностi в слов'янських перекладах набув збiрник, складений
Iоанном Мосхом, ченцем кiнця VI - початку VII ст., який об'©хав разом iз
сво©м другом Софронi м монастирi Палестини, гипту, Синаю, Сiрi©, Мало©
Азi© й зiбрав там багато рiзноманiтного матерiалу. Книгу свою вiн назвав
"Луг" (по-грецькому leimwn, leimwnarion); слов'янському перекладi книга ця
набула назви "Синайського патерика". В строкатiй сумiшцi, "подiбно до
квiтiв лугових", зiбрано тут у диний букет понад 200 окремих оповiдань,
якi загалом становлять чималий iнтерес i для iсторика побуту, й для
iсторика культури. Як i iншi укладачi патерикiв, Мосх не намага ться
лiтературно обробити сво© оповiдання. Оповiдання патерикiв - це звичайнi
записи. "У школi божiй не вчать красно говорити, - зауважу укладач одного
з найстарiших патерикiв (Палладiй, IV ст.), - але вчать пiдкоряти свiй
розум вiчнiй iстинi, щоб нею пройнятися".
Нема в авторiв, звичайно, i критичного ставлення до зiбраного
матерiалу. В збiрнику Iоанна Мосха дослiдники знаходять, з одного боку,
вiдгуки врейських талмудистських переказiв, з другого, - вiдображення
арабського нахилу до розповiдi. Оповiдання суто свiтського змiсту
чергуються з оповiданнями про аскетiв, що прославляють духовну мiць ченцiв
у молитвi й аскетичних подвигах, ©х покору, постiйне уболiвання за грiхами
тощо. Зрiкаючись всяких житт вих благ, звiвши сво© людськi потреби до
мiнiмуму, людина нiбито набува особливо© сили, яку вiдчувають навiть
звiрi пустелi. Таким в "Синайському патерику" оповiдання про лева авви
Герасима (в росiйськiй лiтературi воно вiдоме в художнiй обробцi М.С.
Лескова), яке ма немало паралелей у казковiй лiтературi, починаючи з
оповiдання про римського раба Андрокла та його лева i продовжуючи
старовинними нiмецькими народними книгами.[6]
Але поряд з такими оповiданнями ми можемо зустрiти у Мосха i суто
свiтську новелу, наприклад оповiдання про злочинну матiр.
Пiд час плавання корабель став у морi, незважаючи на сприятливий вiтер.
Капiтан корабля в розпачi. Раптом вiн чу голос: кинь у море Марiю й
закiнчиш благополучно сво плавання. Капiтан, не розумiючи, про яку Марiю
йде мова, пiсля повторного поклику та мничого голосу, гукнув: "Марi !"
Одна з пасажирок вiдгукнулась i пiдiйшла. Вiдiйшовши з нею осторонь,
капiтан сказав: "Бачиш, Марi , який я грiшник: через мо© грiхи корабель не
може зрушити з мiсця". "Нi, це я грiшниця", - вiдповiда Марiя i розказу
свою iсторiю. Лишившися вдовою з двома дiтьми, вона, полюбила якогось
вiйськового, який, проте, через дiтей не хотiв з нею одружитися. Тодi вона
©х убила. Але, дiзнавшись про ©© злочин, вiйськовий жахнувся i категорично
вiдмовився стати ©© чоловiком. Злякавшись, щоб не розкрився ©© злочин,
вона втекла. Капiтан, вислухавши розповiдь Марi©, не наважу ться кинути ©©
в море. Вiн пропону ©й спробу: спершу спуска ться в човен сам, але
корабель не рушив з мiсця; потiм спуска в човен Марiю, i човен негайно
йде на дно, а корабель почина йти благополучно. Мотив "сповiдання грiхiв"
на морi ми знаходимо у вiдомiй укра©нськiй думi про Олексiя Поповича i
бурю на Чорному морi. "Луг духовний" Iоанна Мосха, добре вiдомий уже в
рукопису XI - XII ст., в 1628 р. був надрукований у Ки вi друкарем
Спиридоном Соболем "в дворh Iова Борецкого, митрополита кiевскаго" -
"Лимонар, сирhч Цвhтник иже во святых отца нашего Софронiя, патриарха
iерусалимскаго, составлен же Iоанном i ромонахом в лhто шестьсотное..." До
видання додано передмову, яка поясню , хто був автор i його друг Софронiй,
якому присвячено книгу, i рекоменду ©© увазi "зацного чителника".
"Читай теды книгу тую охотною душею и вhрою несумненною и так обычай и
живот твой подлуг читання стосуй, абысь таковых и так презацных мужей,
которых тут выписаных знайдеш, годным ревнителем стал, а за часом их
сполкованню прилучен был..."
Крiм "Синайського патерика", в слов'янських перекладах надходили й iншi
патерики пiд назвами "Скитського", " гипетського", "Римського" тощо, що
проходили через усе старовинне письменство як руське, так i укра©нське.
Пiд ©х впливом виник оригiнальний "Ки во-Печерський патерик", про який
мова буде далi. Мiж оповiданнями перекладних патерикiв i оповiданнями
"Ки во-Печерського патерика" часто спостерiга ться схожiсть, яка
поясню ться, зрештою, не стiльки запозиченням, скiльки схожiстю побутових
умов монастирського життя i схожiстю думок та почуттiв близько спорiднених
соцiальних груп.
Вплив перекладно© агiографiчно© лiтератури на лiтературу оригiнальну
винятково великий. Вище вже говорилось про виникнення в фольклорi цiлого
ряду агiографiчних легенд, де вiдгуки житiй переплелись з мотивами, що
йдуть вiд язичницько© старовини. Багато чим завдячу житiям i лiрична
поезiя напiвкнижного й напiвнародного походження: так званi "набожнi" або
"побожнi" пiснi, що поширювалися серед патрiархально-вiдсталого селянства
i через усну передачу, i через збiрники, рукописнi й навiть друкованi, на
зразок "Богогласника", що з 1790 p. витримав кiлька видань, у складi якого
ряд пiсень, взятих iз житiйних збiрникiв (пiснi Параскевi-П'ятницi,
великомученицi Варварi, святому Микола вi, Олексi вi - чоловiку божому,
Онуфрi вi-пустельнику, Георгi вi Побiдоносцю та iн.). Але далеко бiльший
вплив на всi цi пiснi мала церковна лiрика, iсторiя яко© почина ться з II
ст. н. е. i тягнеться на сходi протягом усi © епохи iснування
Вiзантiйсько© iмперi©.
ЦЕРКОВНА ЛIРИКА
Перекладна церковна лiрика представлена творчiстю багатьох десяткiв
поетiв, серед яких свого часу славилися, наприклад, фрем Сiрiн (сiрi ць)
- IV ст., Григорiй Богослов - IV ст., Роман Сладкоп вець - V ст., Андрiй
Критський - VII - VIII ст., Iоанн Дама скiн - VII - VIII ст., монахиня
поетеса Кассiя - IX ст. та iн. Вiд первiсно© простоти i нехитромовностi
вiзантiйська церковна лiрика йшла до велико© формально© вдосконаленостi,
виробивши новi вiршовi розмiри, створивши мудрованi строфiчнi побудови i
жанри, зумовленi тим чи iншим способом вокального виконання. Суб' ктивних
елементiв у цiй лiрицi або нема зовсiм, або вони незначнi. Вона виявля
не особистi, а колективнi почуття всi © вiруючо© общини. Нема велико©
сво рiдностi й в доборi поетичних засобiв: вони наперед указанi Бiблi ю,
книгами Старого i Нового завiту, особливо Псалтирем, i книгами пророкiв;
тому тi самi образи i поетичнi формули ми знайдемо в поетiв, що належать
до рiзних столiть. Оскiльки з християнського погляду особи i подi©
старозавiтно© iсторi© - прообрази i передвiсники Нового завiту, остiльки
поезiя ця багата на алегорi© i символи, а це, як вiдомо, становить
характерну рису всього середньовiчного релiгiйного мистецтва. З
формального боку, для не© характернi засво нi вiд старо врейсько© поезi©
паралельнiсть розташування частин, часте повторення рефренiв. Ця лiрика в
деякiй мiрi зазнала впливу i лiрики антично©, i антично© риторично© прози,
з яко©, мiж iншим, запозичений нахил до рими.
Вибранi й систематизованi в окремих збiрниках, цi лiричнi твори цiлою
масою прийшли в слов'янських перекладах у Ки©вську Русь зараз же пiсля
прийняття християнства. Залежно вiд вмiщеного в них матерiалу цi збiрники
мали рiзнi назви. Так, наприклад, збiрник церковних пiсень, що стосуються
днiв церковно© вiдправи на весь рiк, називався "Минея мhсячная", церковнi
пiснi, що стосуються до найзначнiшого з християнських свят - до свята
пасхи i наступних пiсля нього тижнiв, згрупованi в "Трiоди цвhтной"
(грецьке triwdion, слов'янське - "трипhснец"); цьому святу в християнськiй
церквi переду семитижневий пiст. Церковнi пiснi, зв'язанi з пiдготовкою
до цього посту й з тижнями цього посту, становлять "Трiодь постную" i т.
д. Перелiченi й подiбнi до них книги рiдко були матерiалом для домашнього
читання, але пiд час кожно© церковно© вiдправи рiк у рiк слухали в
хоровому й сольному виконаннi твори, що мiстилися в цих книгах, - i вони
не могли не роботи свого впливу, запам'ятовувались.
Церковнi пiснi, читання й обряди, розмiщенi в певному порядку,
пiдпорядкованi диному композицiйному задумовi, в цiлому становлять
"службу божу" - культову християнську драму, яка була цiлковитою новиною
для язичникiв слов'ян. Лише деякою подобою тако© драми були в них,
наприклад, весiльнi, а також похороннi обряди (старослов'янська тризна).
Церковна драма, бувши таким же синкретичним дiйством, вiдрiзнялася вiд
нього бiльшою розробленiстю i бiльшою складнiстю.
За християнським богослужебним обрядом крились традицi©, якi перейшли
до нього вiд старогрецького театрального дiйства. Сама внутрiшнiсть
християнського православного храму щодо конструкцi© мала багато спiльного
з античним театром. I там, i тут декоративна стiна з трьома виходами; в
грецькому театрi - "скене", в православному храмi - iконостас; середнi
дверi в старогрецькому трагiчному театрi призначались для виходу царiв, а
в iконостасi християнсько© церкви вони називались "царськими вратами".
Перед декоративною стiною старогрецького театру пiзнiшо© епохи було
пiдвищення - проскенiон, куди виносилась дiя, де речитативнi вигуки
акторiв чергувались з пiснями вiдокремленого вiд них хору. У храмi цей
проскенiон дiстав назву "амвона", на якому i виконувалась значна частина
богослужебного дiйства. Трьом акторам старогрецько© трагедi© -
протагонiстовi, девтерагонiстовi й тритагонiстовi - вiдповiдали три
служителi християнського культу трьох ступенiв: i рей (священик), диякон i
чтець (псаломщик, дячок), мiж якими i розподiлялась дiалогiчна частина
дiйства. Важлива роль хору, наявнiсть елементiв пластики в рухах
служителiв культу (поклони, ставання на колiна, здiймання рук, кадiння,
повiльне й прискорене ходiння по церквi в рiзних напрямах i т. iн.),
речитативний характер вигукiв i читань - усе це було формою християнсько©
символiчно© драми, правильнiше сказати, кiлькох драм, якi мiняли свiй
змiст i характер залежно вiд часу виконання (ранiшня i вечiрня вiдправи i
т. iн.) i вiд того чи iншого моменту в церковному календарi. Рiзниця мiж
богослужебним дiйством i театром - у цiлковитiй консервативностi
церковного обряду, який не допускав нiяко© творчо© iнiцiативи, зовсiм не
мiг розвиватися. "Репертуар" був раз назавжди точно заданий: точнi
сценарi© кожного дiйства були закрiпленi в спецiальних порадниках -
"служебниках", "требниках" i iн. Проте естетичний вплив мiг бути дуже
великим. Ми ма мо безпосереднi свiдчення лiтописного переказу про те, як
Володимир перед прийняттям християнства послав послiв у Вiзантiю та iншi
кра©ни подивитися, "какова там вhра". Вiзантiйськi греки повели
слов'янських послiв в одну з найрозкiшнiших сво©х церков. Спiв хору,
вигляд служителiв культу в одязi, що виблискував золотом та дорогоцiнним
камiнням, прекрасний моза©чний живопис, що прикрашав стiни будiвлi,
незлiченнi вогнi лампад перед iконами - все це справило на послiв
Володимира, що жили на батькiвщинi ще в примiтивнiй вiдносно матерiальнiй
обстановцi, разючий вплив. Повернувшись, вони, за переказом, розхвалювали
князевi вiру грекiв, а про вiдвiдання вiзантiйського храму говорили: "И
придохом же в Грекы, и ведоша ны, идеже служать Богу сво му, и не свhми,
на небh ли есмы быша, ли на земли; нhсть бо на земли такого вида, ли
красоты такоя...Есть служба их паче всhх стран. Мы убо не можем забыти
красоты тоя; всяк бо человhк аще вкусить сладка, послhди горести не
приимаеть, тако и мы не имамы сдh быти".
ОРАТОРСЬКА ПРОЗА
За межами розглянутих жанрiв сто©ть ще ряд перекладних творiв, якi
розрахованi не стiльки на почуття й уяву, скiльки на розум читача, подаючи
йому новi поняття, вiдомостi й факти. Межi мiж "поезi ю" i "прозою", мiж
лiтературою художньою i науковою в дану епоху, як уже було сказано, часто
бували надто умовнi.
Ближче до поезi©, нiж до науково© прози, стоять твори вiзантiйських
церковних письменникiв, проповiдникiв i моралiстiв, церковних ораторiв,
якi культивували мистецтво виразного слова. Церковна проповiдь вiдiграла
величезну роль у поширеннi й змiцненнi християнства. Первiсна проповiдь
була усною: агiтатори нового культу мало дбали про художнiсть i
закiнченiсть форми, очевидно, доповнюючи сво живе слово жестами,
де не було б списку цього житiя. Почина ться воно звичайно: святу людину
без роду i племенi, бродягу, що видався пiдозрiлим вiзантiйським властям,
заарештували, кинули в тюрму i взяли на тортури, але цим не добились вiд
нього потрiбних про себе вiдомостей. Кiнець кiнцем його випустили.
Добродiйники дали йому притулок, приставили до нього в служницi бабусю
Феодору. Василiй живе в столицi разом з гуртком сво©х шанувальникiв,
спостерiгаючи двiрцевi перевороти i чвари, що тут вiдбуваються. У нього
дар провидiння, i на цьому заснованi його нечисленнi чудеса; загалом вiн
особа загадкова, i про нього самого розповiсти майже нiчого: його житi -
привiд для двох великих додаткiв, зв'язаних з житi м майже механiчно. Цi
додатки - розповiдь Феодори, що явилася пiсля смертi учневi Василiя
ченцевi Григорiю, про повiтрянi митарства i видiння самого Григорiя npo
страшний суд.
Феодора докладно розповiда , що вона почувала пiд; час смертi. Ангели
взяли ©© душу i повели до бога. По дорозi. душа робить двадцять двi
зупинки; саме вони i називаються митарствами. На кожнiй зупинцi демони в
образi страшних ефiопiв затримують душу i подають ©й рахунок ©© грiхiв.
Ангели протиставляють йому добрi дiла Феодори i заслуги святого Василiя;
зваживши грiхи й заслуги, вiдкупляються вiд злих митарiв i йдуть далi.
Iнший епiзод - видiння Григорiя про останнi днi i страшний суд: тут -
картини пекла i раю, блаженство праведних, муки грiшникiв - образи, що, за
лiтописним переказом, вразили колись уяву князя Володимира i широко були
потiм використанi церковним живописом. Поряд з апокрифiчним "Хожденi м
богородицi по мукам" - це ще одна вiзантiйсько-слов'янська паралель до
"Комедi©" Данте. Основне джерело оповiдання - Апокалiпсис i "видiння", а
разом з ними - враження вiд реально© дiйсностi, реалiстичний змiст,
прибраний в "iрреалiстичну" форму.
Автор, за словами О.М. Веселовського, любовно опису картину суду, "з
видимим iнтересом стежачи, як спускаються i пiднiмаються ангели, як сонм
за сонмом виступа на сцену, i йдуть яснi юрби вiд великого града до Едема
i вiд оновлено© землi до врат неба. Це великий царський вихiд
вiзантiйського двору з усiма його церемонiями, перенесений у церковний
вжиток i звiдти на небо серед сяяння, у славословлення i риторики. Автор,
очевидно, пройшов риторичну школу: його ангели лiтають, як блискавка, як
орли i швидколiтнi яструби, святi - як яснi горлицi... Деякi образи не
позбавленi поезi©: ангели черпають золотими посудинами вiд
нецьогосвiтнього вогню, що росить свiтлом, i несуть його у високостi, на
вiвтар господа. Поряд з епiтетами реального характеру iншi позбавлено
всяко© образностi: мисленi каменi, розумнi вертогради".
Незважаючи на деякi слiди риторично© виучки в автора, в цiлому житi
Василiя Нового вiдступа вiд шаблону риторичних житiй i наближа ться до
тi © групи, яку вище названо було "народною". Ще далi вiд традицiйно©
форми сто©ть перекладене також у домонгольську епоху "Житi Андрiя
Юродивого" (в уривках збереглося в "Прологах" XIII - XIV ст., повнiстю - у
списках, починаючи з XIV ст.).
Родом скiф (слов'янин), Андрiй був слугою вiзантiйського вельможi
Феогноста. Вiн видiлявся серед iнших слуг розумом i величною красою.
Одного разу йому сниться iподром, де один проти одного стоять готовi до
змагання люди в бiлому одязi i чорнi ефiопи. Осторонь свiтлий юнак з
дорогоцiнними вiнками - нагородою для переможця. Пристрасне бажання
здобути вiнець обiйма Андрiя; втрутившись у змагання, вiн перемiг
найстрашнiшого з ефiопiв i тут же у снi дiстав роз'яснення i заповiт:
"Вiнцi - це вiнцi Христовi, ефiопи - сили демонськi. Iди з миром, як друг
наш i брат, стань юродивим Христа ради".
З цього часу Андрiй зрiка ться свого розуму, його визнано божевiльним,
вiн живе в холодi i в спецi просто неба, ночу на купах смiття, ©сть що
попало, зазна побо©в i знущань. Вiн покинутий - навiть собака, до якого
вiн прихилився в лютий мороз, щоб зогрiтися, гарчить i вiдходить вiд
нього. Але вiн винагороджений у снi i наяву незвичайними видiннями. Якось,
замерзаючи, побачив себе в раю. Замiсть подертого лахмiття, на ньому
дорогий одяг, немов витканий блискавками; на ногах, звичайно босих, -
позолоченi чоботи, на головi вiнець блискучий. Навколо нього чудеснi
дерева, запашнi вiтри. Вiн ходить у райських садах, пишаючись i
торжествуючи: "То не мав де голову прихилити, а то ходжу тут, мов цар
якийсь".
"Чудеснi привиди" (створенi й тут за земним образом i подобою)
чергуються в житi© з жанровими малюнками життя великого мiста, сповненого
контрастiв бiдностi й багатства, сповненого соцiальних i економiчних
суперечностей. В житi© нема плану, воно все склада ться з епiзодiв, але
крiзь усi епiзоди проходить дина соцiальна тенденцiя. От Андрiй
спостерiга похорон багача: померлого проводжа пишна процесiя, але тiльки
одному святому видно, що за гробом iде цiлий натовп демонiв в образi
танцюючих i радiючих ефiопiв i блудниць. Ангел роз'ясню Андрi вi грiхи
померлого. Найтяжчий з них - гноблення багатим сво©х слуг: вiн ©х морив
голодом, лишав у холодi без одягу й взуття, бив, розбещував. Iншим разом
Андрiй, зустрiвши якогось багача, попросив у нього милостинi, але той
вiдмовив. "Правду про вас сказано,- говорить святий,легше верблюдовi
пройти крiзь вушко голки, нiж багатому в царство боже". Багатий смi ться,
що юродивий циту святе письмо, i вiдповiда : "Ти бачиш нас багатими, а
якби знав, скiльки ми для вас робимо". У вiдповiдь Андрiй говорить про те,
що багачi ненаситнiшi за море, змiй i саме пекло. Але, дода вiн -
"подщимся, душе моя... и паки в жерновы мелимы: несть бо далече, да пойдем
тамо, идеже сть зобь добрая и вода медвяная". Цей час - не тiльки за
гробом, а в перспективi земного майбутнього, про яке Андрiй розмовля iз
сво©м учнем пiфанi м: "В последняя дни восставит господь царя от нищеты;
ходити начнет по мнозе правде и всяку брань уставити, и нищая богаты
сотворит и будут человеци во дни его богати... и ходяще без боязни ратного
строения, и без печали ходяще по земли, занеже брани не будеть".
Перед нами вже не тiльки iндивiдуальний моральний iдеал, а й до певно©
мiри соцiальна утопiя. Загалом вона та сама, що й у старозавiтних
пророкiв. Лев ляже поруч з агнцем, у кожного буде свiй виноградник: iдеал
дрiбного власництва, привабливий для бiдноти, але недосяжний, особливо в
умовах феодально© епохи. В цих умовах вiн мiг мати i прогресивне значення,
зливаючись з протестом всi © знедолено© маси.
Вже з наведених прикладiв ми бачимо, який рiзноманiтний змiст мiг
вкладатися в традицiйну форму житiй. Термiном "житi " позначалися нерiдко
i твори, якi за сво©м типом належать, з нашого погляду, до жанру роману -
таке, наприклад, "Житi святих Варлаама i Iоасафа, царевича iндiйського".
Пам'ять цих святих вiдзнача ться в православному церковному календарi
19 листопада. Слов'янський переклад житiя з грецько© з'явився в Ки©вськiй
Русi ще в домонгольську епоху, хоча рукописи, що збереглися, не старiшi
XIV ст. Вже в 1637 р. в друкарнi Куте©нського монастиря вийшло друковане
видання: "Гисторiя албо правдивое выписанiе святого Iоанна Дамаскина о
житiй святых отец Варлаама и Осафа и о наверненю iндiян". В додатку до
тексту вмiщено оригiнальну "Пhснь святаго Иосафа, кгды вышел на пустиню",
яка стала потiм зразком для цiлого ряду руських духовних вiршiв i
укра©нських "побожних пiсень". Пiзнiше, в скороченiй переробцi, житi було
вмiщене в "Четь©х-мiнеях" Дмитрiя Ростовського.
Стислий змiст житiя такий. В iндiйського царя Авенiра, гонителя
християн, довгий час не було дiтей. Коли, нарештi, народився син, названий
Iоасафом, звiздар провiстив, що, пiдрiсши, царевич стане послiдовником
християнства.
Засмучений цар вирiшив запобiгти здiйсненню провiщення. Вiн вiдводить
для Iоасафа розкiшний палац, оточений садом i iзольований вiд усього
зовнiшнього життя. Вiдвiвши вiд царевича всякi тяжкi враження, цар
сподiва ться приспати його душу i уберегти ©© вiд шкiдливих християнських
впливiв. Але рання допитливiсть розуму царевича призводить до того, що
цар, пiсля багатьох просьб, змушений був дозволити йому вихiд з розкiшно©
темницi. Ви©хавши, царевич зустрiча хворого старика i дiзна ться, що на
свiтi iснують старiсть, горе, смерть. Тривога закрада ться йому в душу, i
вiн терза ться нерозв'язаними питаннями.
Тодi, з навiяння божого, пустинник Варлаам, переодягнувшись купцем,
приходить до Iоасафа. Вiн заявля , що принiс дорогоцiнний камiнь з
чудодiйними властивостями: глухим вiн поверта слух, нiмим да голос, але
вручений вiн може бути лише тому, хто цнотливий i ма чистий зiр, -
iнакше, взявши його, ослiпнеш. Купця пропускають, i Варлаам почина свою
проповiдь, внаслiдок яко© царевич ста християнином.
Марно цар-батько наказу зловити Варлаама, марно прагне переконати
сина, органiзовуючи для цього релiгiйний диспут, намагаючись вiдвернути
його спокусою жiночо© краси, - Iоасаф лиша ться непохитним. За порадою
одного з вельмож, цар вiдда синовi в управлiння половину свого царства,
щоб зайняти його розум державними справами. Iоасаф оберта сво©х пiдданих
у християнство, ставить ©м пiсля смертi свого батька (який прийняв кiнець
кiнцем вiру сина) iншого правителя, а сам iде до Варлаама в пустелю, де
потiм помира смертю святого аскета.
Житi наближа ться до роману не тiльки розмiрами, -а й елементами
психологiчного аналiзу: виникнення сумнiвiв у душi Iоасафа, невиразнi
шукання сенсу i мети життя, боротьба мiж любов'ю до батька i любов'ю до
вiдкрито© йому Варлаамом релiгi© тощо - така рiзноманiтнiсть у зображеннi
внутрiшнього свiту героя не властива житiям i взагалi була новиною в
лiтературi. Читачiв приваблювали також i тi вставнi апологи (притчi),
якими користу ться у сво©й проповiдi Варлаам для бiльшо© наочностi тi © чи
iншо© морально© тези. Такою, наприклад, "Притча про однорога ( норога)",
як вона назива ться в бiльшостi рукописiв.
Усе земне, - проповiду Варлаам, - примарне, як сон. Люди, поневоленi
тутешнiм свiтом, поринули в турботи i не думають про те, що ©х жде за
гробом, подiбно до тi © людини, яка тiкала в пустелi вiд розлютованого
однорога (в iнших текстах - скажений верблюд, розлютований лев). Тiкаючи,
вона попада в глибоку яму; падаючи, хапа ться за деревце i повиса на
ньому. Приглянувшися, бачить, що корiнь деревця невпинно пiдгризають двi
мишi - бiла й чорна; на днi ями - страшний дракон з розверстою пащею
чека , щоб мандрiвець упав; iз стiни провалля тягнуться до нього голови
чотирьох отруйних змi©в. Але з гiлок деревця капа мед; забувши про всi
небезпеки, людина почина вкушати цi мiзернi солодощi i тiшиться ними.
Далi йде тлумачення змiсту: однорог - смерть, що переслiду рiд людський;
деревце - життя людське, що невпинно вкорочу ться змiною дня i ночi (бiла
i чорна мишi); дракон - пекло (або диявол), що чека загибелi грiшного;
краплини меду - земнi насолоди, мiзерна "сладость мира сего". Притча
полюбилась i, вiдокремившись вiд даного житiя, iснувала окремо в
старовиннiй лiтературi, у морально-повчальних збiрниках; вiдобразилась
вона i в образотворчому мистецтвi.
Серед iнших притч Варлаама й такi, що згодом можемо зустрiти в творах
найвидатнiших письменникiв ново© вропи. Так, сцена вибору нареченого у
"Венецiанському купцi" Шекспiра повторю мотив "притчi про ковчеги" з
житiя.
Щоб випробувати сво©х наближених, якийсь цар наказав зробити чотири
ковчеги (дерев'янi ящики). Два були позолоченi, але наповненi смердючими
мертвими кiстками; два iнших вимазанi смолою i дьогтем, але наповненi
дорогоцiнностями i ароматами. Покликавши вельмож, цар пропону ©м оцiнити
ковчеги. Вельможi, звичайно, обманюються зовнiшнiм виглядом ковчегiв. Цар
користу ться нагодою i повча ©х: ящики з мертвими кiстками подiбнi до
пишно виряджених пихатих багачiв, а ящики в смолi i дьогтi - до бiднякiв,
якi одягнутi убого, але благоухають i зачаровують прихованими моральними
якостями.
Манера вставних розповiдей зближа "Варлаама i Iоасафа" з розповiдною
лiтературою Сходу. Грецький оригiнал житiя припису ться то якомусь ченцевi
Iоанну, то Iоанну Дамаскiну, вiдомому вiзантiйському письменниковi i
поетовi VIII ст. Однак уже в XVII ст. помiтили схожiсть iсторi© Iоасафа з
переказами про легендарного засновника буддiйсько© релiгi©, iндiйського
царевича Сiддарти. Роботи лiтературознавцiв XIX ст. (серед яких почесне
мiсце належить розвiдцi I. Франка) показали з усi ю переконливiстю, що
"Житi Варлаама i Iоасафа" - справдi християнська переробка буддiйських
легенд, "перехожа повiсть", яка втягнута була в коло агiографiчно©
лiтератури i як житi набула широко© популярностi у всiх лiтературах
вропи. Особливо полюбились зазначенi вище притчi Варлаама. Вже наприкiнцi
XII ст. ми можемо вiдзначити факт використання однi © з варлаамових притч
вiдомим церковним оратором Кирилом Туровським в "Повhсти к Василию игумену
о бhлоризць". "Притчу об инорогh" в росiйськiй лiтературi переказав
вiршами В. А. Жуковський; ©© використав у сво©й "Исповеди" Л. М. Толстой.
Серед вiршiв I. Франка в збiрнику "Мiй Iзмарагд" ми знайдемо поетичний
переказ п'яти апологiв Варлаама, витлумачених уже зовсiм по-новому, в дусi
революцiйно-демократичного просвiтительства кiнця XIX ст.
Поряд з житiями до агiографiчно© лiтератури належать i малi розповiднi
форми: невеликi оповiдання, анекдоти, влучнi вислови пустинникiв одного
якого-небудь монастиря або кiлькох монастирiв, зiбранi разом i поданi як
записи безпосередньо баченого i почутого укладачем. Звичайна назва ченця -
отець, по грецькому patir, звiдси назва таких збiрникiв "патерики"
(отечники). Вiзантiйська лiтература знала кiлька таких патерикiв.
Найбiльшо© популярностi в слов'янських перекладах набув збiрник, складений
Iоанном Мосхом, ченцем кiнця VI - початку VII ст., який об'©хав разом iз
сво©м другом Софронi м монастирi Палестини, гипту, Синаю, Сiрi©, Мало©
Азi© й зiбрав там багато рiзноманiтного матерiалу. Книгу свою вiн назвав
"Луг" (по-грецькому leimwn, leimwnarion); слов'янському перекладi книга ця
набула назви "Синайського патерика". В строкатiй сумiшцi, "подiбно до
квiтiв лугових", зiбрано тут у диний букет понад 200 окремих оповiдань,
якi загалом становлять чималий iнтерес i для iсторика побуту, й для
iсторика культури. Як i iншi укладачi патерикiв, Мосх не намага ться
лiтературно обробити сво© оповiдання. Оповiдання патерикiв - це звичайнi
записи. "У школi божiй не вчать красно говорити, - зауважу укладач одного
з найстарiших патерикiв (Палладiй, IV ст.), - але вчать пiдкоряти свiй
розум вiчнiй iстинi, щоб нею пройнятися".
Нема в авторiв, звичайно, i критичного ставлення до зiбраного
матерiалу. В збiрнику Iоанна Мосха дослiдники знаходять, з одного боку,
вiдгуки врейських талмудистських переказiв, з другого, - вiдображення
арабського нахилу до розповiдi. Оповiдання суто свiтського змiсту
чергуються з оповiданнями про аскетiв, що прославляють духовну мiць ченцiв
у молитвi й аскетичних подвигах, ©х покору, постiйне уболiвання за грiхами
тощо. Зрiкаючись всяких житт вих благ, звiвши сво© людськi потреби до
мiнiмуму, людина нiбито набува особливо© сили, яку вiдчувають навiть
звiрi пустелi. Таким в "Синайському патерику" оповiдання про лева авви
Герасима (в росiйськiй лiтературi воно вiдоме в художнiй обробцi М.С.
Лескова), яке ма немало паралелей у казковiй лiтературi, починаючи з
оповiдання про римського раба Андрокла та його лева i продовжуючи
старовинними нiмецькими народними книгами.[6]
Але поряд з такими оповiданнями ми можемо зустрiти у Мосха i суто
свiтську новелу, наприклад оповiдання про злочинну матiр.
Пiд час плавання корабель став у морi, незважаючи на сприятливий вiтер.
Капiтан корабля в розпачi. Раптом вiн чу голос: кинь у море Марiю й
закiнчиш благополучно сво плавання. Капiтан, не розумiючи, про яку Марiю
йде мова, пiсля повторного поклику та мничого голосу, гукнув: "Марi !"
Одна з пасажирок вiдгукнулась i пiдiйшла. Вiдiйшовши з нею осторонь,
капiтан сказав: "Бачиш, Марi , який я грiшник: через мо© грiхи корабель не
може зрушити з мiсця". "Нi, це я грiшниця", - вiдповiда Марiя i розказу
свою iсторiю. Лишившися вдовою з двома дiтьми, вона, полюбила якогось
вiйськового, який, проте, через дiтей не хотiв з нею одружитися. Тодi вона
©х убила. Але, дiзнавшись про ©© злочин, вiйськовий жахнувся i категорично
вiдмовився стати ©© чоловiком. Злякавшись, щоб не розкрився ©© злочин,
вона втекла. Капiтан, вислухавши розповiдь Марi©, не наважу ться кинути ©©
в море. Вiн пропону ©й спробу: спершу спуска ться в човен сам, але
корабель не рушив з мiсця; потiм спуска в човен Марiю, i човен негайно
йде на дно, а корабель почина йти благополучно. Мотив "сповiдання грiхiв"
на морi ми знаходимо у вiдомiй укра©нськiй думi про Олексiя Поповича i
бурю на Чорному морi. "Луг духовний" Iоанна Мосха, добре вiдомий уже в
рукопису XI - XII ст., в 1628 р. був надрукований у Ки вi друкарем
Спиридоном Соболем "в дворh Iова Борецкого, митрополита кiевскаго" -
"Лимонар, сирhч Цвhтник иже во святых отца нашего Софронiя, патриарха
iерусалимскаго, составлен же Iоанном i ромонахом в лhто шестьсотное..." До
видання додано передмову, яка поясню , хто був автор i його друг Софронiй,
якому присвячено книгу, i рекоменду ©© увазi "зацного чителника".
"Читай теды книгу тую охотною душею и вhрою несумненною и так обычай и
живот твой подлуг читання стосуй, абысь таковых и так презацных мужей,
которых тут выписаных знайдеш, годным ревнителем стал, а за часом их
сполкованню прилучен был..."
Крiм "Синайського патерика", в слов'янських перекладах надходили й iншi
патерики пiд назвами "Скитського", " гипетського", "Римського" тощо, що
проходили через усе старовинне письменство як руське, так i укра©нське.
Пiд ©х впливом виник оригiнальний "Ки во-Печерський патерик", про який
мова буде далi. Мiж оповiданнями перекладних патерикiв i оповiданнями
"Ки во-Печерського патерика" часто спостерiга ться схожiсть, яка
поясню ться, зрештою, не стiльки запозиченням, скiльки схожiстю побутових
умов монастирського життя i схожiстю думок та почуттiв близько спорiднених
соцiальних груп.
Вплив перекладно© агiографiчно© лiтератури на лiтературу оригiнальну
винятково великий. Вище вже говорилось про виникнення в фольклорi цiлого
ряду агiографiчних легенд, де вiдгуки житiй переплелись з мотивами, що
йдуть вiд язичницько© старовини. Багато чим завдячу житiям i лiрична
поезiя напiвкнижного й напiвнародного походження: так званi "набожнi" або
"побожнi" пiснi, що поширювалися серед патрiархально-вiдсталого селянства
i через усну передачу, i через збiрники, рукописнi й навiть друкованi, на
зразок "Богогласника", що з 1790 p. витримав кiлька видань, у складi якого
ряд пiсень, взятих iз житiйних збiрникiв (пiснi Параскевi-П'ятницi,
великомученицi Варварi, святому Микола вi, Олексi вi - чоловiку божому,
Онуфрi вi-пустельнику, Георгi вi Побiдоносцю та iн.). Але далеко бiльший
вплив на всi цi пiснi мала церковна лiрика, iсторiя яко© почина ться з II
ст. н. е. i тягнеться на сходi протягом усi © епохи iснування
Вiзантiйсько© iмперi©.
ЦЕРКОВНА ЛIРИКА
Перекладна церковна лiрика представлена творчiстю багатьох десяткiв
поетiв, серед яких свого часу славилися, наприклад, фрем Сiрiн (сiрi ць)
- IV ст., Григорiй Богослов - IV ст., Роман Сладкоп вець - V ст., Андрiй
Критський - VII - VIII ст., Iоанн Дама скiн - VII - VIII ст., монахиня
поетеса Кассiя - IX ст. та iн. Вiд первiсно© простоти i нехитромовностi
вiзантiйська церковна лiрика йшла до велико© формально© вдосконаленостi,
виробивши новi вiршовi розмiри, створивши мудрованi строфiчнi побудови i
жанри, зумовленi тим чи iншим способом вокального виконання. Суб' ктивних
елементiв у цiй лiрицi або нема зовсiм, або вони незначнi. Вона виявля
не особистi, а колективнi почуття всi © вiруючо© общини. Нема велико©
сво рiдностi й в доборi поетичних засобiв: вони наперед указанi Бiблi ю,
книгами Старого i Нового завiту, особливо Псалтирем, i книгами пророкiв;
тому тi самi образи i поетичнi формули ми знайдемо в поетiв, що належать
до рiзних столiть. Оскiльки з християнського погляду особи i подi©
старозавiтно© iсторi© - прообрази i передвiсники Нового завiту, остiльки
поезiя ця багата на алегорi© i символи, а це, як вiдомо, становить
характерну рису всього середньовiчного релiгiйного мистецтва. З
формального боку, для не© характернi засво нi вiд старо врейсько© поезi©
паралельнiсть розташування частин, часте повторення рефренiв. Ця лiрика в
деякiй мiрi зазнала впливу i лiрики антично©, i антично© риторично© прози,
з яко©, мiж iншим, запозичений нахил до рими.
Вибранi й систематизованi в окремих збiрниках, цi лiричнi твори цiлою
масою прийшли в слов'янських перекладах у Ки©вську Русь зараз же пiсля
прийняття християнства. Залежно вiд вмiщеного в них матерiалу цi збiрники
мали рiзнi назви. Так, наприклад, збiрник церковних пiсень, що стосуються
днiв церковно© вiдправи на весь рiк, називався "Минея мhсячная", церковнi
пiснi, що стосуються до найзначнiшого з християнських свят - до свята
пасхи i наступних пiсля нього тижнiв, згрупованi в "Трiоди цвhтной"
(грецьке triwdion, слов'янське - "трипhснец"); цьому святу в християнськiй
церквi переду семитижневий пiст. Церковнi пiснi, зв'язанi з пiдготовкою
до цього посту й з тижнями цього посту, становлять "Трiодь постную" i т.
д. Перелiченi й подiбнi до них книги рiдко були матерiалом для домашнього
читання, але пiд час кожно© церковно© вiдправи рiк у рiк слухали в
хоровому й сольному виконаннi твори, що мiстилися в цих книгах, - i вони
не могли не роботи свого впливу, запам'ятовувались.
Церковнi пiснi, читання й обряди, розмiщенi в певному порядку,
пiдпорядкованi диному композицiйному задумовi, в цiлому становлять
"службу божу" - культову християнську драму, яка була цiлковитою новиною
для язичникiв слов'ян. Лише деякою подобою тако© драми були в них,
наприклад, весiльнi, а також похороннi обряди (старослов'янська тризна).
Церковна драма, бувши таким же синкретичним дiйством, вiдрiзнялася вiд
нього бiльшою розробленiстю i бiльшою складнiстю.
За християнським богослужебним обрядом крились традицi©, якi перейшли
до нього вiд старогрецького театрального дiйства. Сама внутрiшнiсть
християнського православного храму щодо конструкцi© мала багато спiльного
з античним театром. I там, i тут декоративна стiна з трьома виходами; в
грецькому театрi - "скене", в православному храмi - iконостас; середнi
дверi в старогрецькому трагiчному театрi призначались для виходу царiв, а
в iконостасi християнсько© церкви вони називались "царськими вратами".
Перед декоративною стiною старогрецького театру пiзнiшо© епохи було
пiдвищення - проскенiон, куди виносилась дiя, де речитативнi вигуки
акторiв чергувались з пiснями вiдокремленого вiд них хору. У храмi цей
проскенiон дiстав назву "амвона", на якому i виконувалась значна частина
богослужебного дiйства. Трьом акторам старогрецько© трагедi© -
протагонiстовi, девтерагонiстовi й тритагонiстовi - вiдповiдали три
служителi християнського культу трьох ступенiв: i рей (священик), диякон i
чтець (псаломщик, дячок), мiж якими i розподiлялась дiалогiчна частина
дiйства. Важлива роль хору, наявнiсть елементiв пластики в рухах
служителiв культу (поклони, ставання на колiна, здiймання рук, кадiння,
повiльне й прискорене ходiння по церквi в рiзних напрямах i т. iн.),
речитативний характер вигукiв i читань - усе це було формою християнсько©
символiчно© драми, правильнiше сказати, кiлькох драм, якi мiняли свiй
змiст i характер залежно вiд часу виконання (ранiшня i вечiрня вiдправи i
т. iн.) i вiд того чи iншого моменту в церковному календарi. Рiзниця мiж
богослужебним дiйством i театром - у цiлковитiй консервативностi
церковного обряду, який не допускав нiяко© творчо© iнiцiативи, зовсiм не
мiг розвиватися. "Репертуар" був раз назавжди точно заданий: точнi
сценарi© кожного дiйства були закрiпленi в спецiальних порадниках -
"служебниках", "требниках" i iн. Проте естетичний вплив мiг бути дуже
великим. Ми ма мо безпосереднi свiдчення лiтописного переказу про те, як
Володимир перед прийняттям християнства послав послiв у Вiзантiю та iншi
кра©ни подивитися, "какова там вhра". Вiзантiйськi греки повели
слов'янських послiв в одну з найрозкiшнiших сво©х церков. Спiв хору,
вигляд служителiв культу в одязi, що виблискував золотом та дорогоцiнним
камiнням, прекрасний моза©чний живопис, що прикрашав стiни будiвлi,
незлiченнi вогнi лампад перед iконами - все це справило на послiв
Володимира, що жили на батькiвщинi ще в примiтивнiй вiдносно матерiальнiй
обстановцi, разючий вплив. Повернувшись, вони, за переказом, розхвалювали
князевi вiру грекiв, а про вiдвiдання вiзантiйського храму говорили: "И
придохом же в Грекы, и ведоша ны, идеже служать Богу сво му, и не свhми,
на небh ли есмы быша, ли на земли; нhсть бо на земли такого вида, ли
красоты такоя...Есть служба их паче всhх стран. Мы убо не можем забыти
красоты тоя; всяк бо человhк аще вкусить сладка, послhди горести не
приимаеть, тако и мы не имамы сдh быти".
ОРАТОРСЬКА ПРОЗА
За межами розглянутих жанрiв сто©ть ще ряд перекладних творiв, якi
розрахованi не стiльки на почуття й уяву, скiльки на розум читача, подаючи
йому новi поняття, вiдомостi й факти. Межi мiж "поезi ю" i "прозою", мiж
лiтературою художньою i науковою в дану епоху, як уже було сказано, часто
бували надто умовнi.
Ближче до поезi©, нiж до науково© прози, стоять твори вiзантiйських
церковних письменникiв, проповiдникiв i моралiстiв, церковних ораторiв,
якi культивували мистецтво виразного слова. Церковна проповiдь вiдiграла
величезну роль у поширеннi й змiцненнi християнства. Первiсна проповiдь
була усною: агiтатори нового культу мало дбали про художнiсть i
закiнченiсть форми, очевидно, доповнюючи сво живе слово жестами,