кiлками, але ж i робленi не навмiць, а про хвилеву потребу. Та не до
оглядання закликав громадян Захар. На хвилю тiльки вони спинилися коло
машин, а потiм купками йшли чимраз далi понад кручею, долi долиною, аж до
того мiсця, де тухольський потiк тiсниною випливав iз долини i де край
нього стояв величезний кам'яний стовп, чотирогранний, грубий i нахилений
над потоком, званий тухольським Сторожем. Туди, за проводом Захара й
Мирослави, спiшила вся тухольська громада: молодцi несли на плечах довгi,
грубi ялицi й драбини, дiвчата величезнi вiнцi з листя i смерекового
галуззя, старшi несли довгi звитки шнурiв i линвiв. Огнi в тiй сторонi
погашено, щоб ворог перед часом не доглянув, що тут робиться. Звiльна,
обережно, без шуму, мов тиха вода, почала громада крутими стежками вниз по
обривах спускатися в долину. Попереду сильний вiдряд узбро но© молодежi,
котрий лавою в три ряди став у долинi, лицем звернений до монгольського
табору, може, на яких тисячу крокiв вiддаленого вiдси. Далi пiшли молодцi
з драбинами, шнурами й ялицями: драбини приставлено до обривiв i по них
легенько зсунено ялицi в долину. Дiвчата передали сво© вiнцi молодцям - ©м
не слiд було сходити в долину, де кождо© хвилi мiг напасти ворог.
Напослiдку посходили до долу i старi з Захаром Беркутом i, оглянувши
становище узбро них i всi прилади, поспiшили до тiснини, крiзь яку з шумом
котив до долу сво© чистi хвилi тухольський потiк.
Захар зупинився перед Сторожем i пильно почав дивитися на нього.
Тихо було довкола. Захар молився:
- Великий наш Сторожу! Ти, котрого дiди нашi вважали сво©м опiкуном,
котрого i ми шанували досi щорiчними празниками! Три рази вже ти, нiч по
ночi, являвся менi в снах, немов то ти падеш i привалю ш собою мене. Я
вiрю, що ти добрий i ласкавий, i коли ти кличеш мене до себе, то я радуюсь
твойому зазиву i радо пiду за тобою. Але коли й ти сам хочеш двигнутися зi
свойого вiдвiчного стояння, то розбий, господине, сво©м тягарем отсього
поганого ворога, дiтей Морани, що знов нинi вкрили благословенне тво
дiдицтво, тухольську долину! Зломи другий раз погану силу так, як зломив
©© перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам'яну стiну i дав водам
протоку, i дарував людям отсю прекрасну долину! Загати ©© тепер назад,
нехай згине горда ворожа сила, що тепер знуща ться над нами!
В тiй хвилi огниста блискавка з полудня до пiвночi роздерла темне небо,
i далеко в горах загуркотiв грiм.
- Так, се твiй могутнiй голос! - сказав радiсно Захар.- Ану, дiти!
Останнiй раз увiнчайте сей святий камiнь!
Чотири молодцi по драбинi вилiзли на камiнь i обвили його вершок
зеленими вiнцями. Знов загримiло в полудневiй сторонi.
- Воля його, дiти! - сказав Захар.- Обвивайте його шнурами! А ви, iншi,
живо до рискалiв! Пiдкопуйте його здолу, пiдкладайте пiдойми! Живо, дiти,
живо!
Тихо, без стуку працювали десятки рук коло Сторожа. Згори його
обкручувано линвами i шнурами, здолу пiдкопувано його насаду, i в шпару,
що показалася недалеко пiд землею, вкладано скосом ялицi, що мали служити
за пiдойми для обалення каменя поперек тiснини. Швидко справнi молодцi
зробили всi потрiбнi приготовання, повiднiмали драбини, попiдкладали грубе
камiння пiд пiдойми.
- Берiться за линви, всi, хто може досягнути! За пiдойми, хлопцi! -
розказував Захар, i вiдразу сотнi рук приймилися за дiло.
- Далi, дружною силою! - крикнув Захар.- Тягнiть, тиснiть!
Ухнув народ з натуги, затрiщали грубi пiдойми, але камiнь i не
похитнувся.
- Ще раз! дужче натискайте!-кричав Захар i сам принявся за линву.
Захитався величезний камiнь.
- Руша ться! руша ться! пода ться! - закричав радiсно народ.
- Ще раз напирайте, з усi © сили!
Ще раз ухнув народ - i разом звiльнiло напруження шнурiв, величезний
камiнь рушився зi сво © посади i, хвилю захитавшися в повiтрi, з
страшенним глухим ломотом повалився додолу, поперек потока й тiснини.
Застогнала i затряслася тухольська долина вiд страшного удару, далеко
перловими краплями бризнула вода потока, i радiсним, голосним криком
наповнили повiтря тухольцi. Ворухнулася в сво©м таборi сонна монгольська
сила, заверещали вартовi, загомонiли начальники, забряжчала зброя, але за
хвилю все втихло. Монголи надiялись нападу i стояли готовi до оборони, але
тухольцi й не думали нападати на них. Вони зовсiм iнший напад виконували.
Захар живо, мов молодець, оглянув положення обваленого каменя. Камiнь
упав так добре, немов вiд вiку сюди був припасований. Острими кiнцями вiн
позапинався за вистаючi роги обривiв, що творили тiснину, а цiлою сво ю
масою мостом ляг поперек потоку. Правда, води потока вiн собою не загатив,
бо вода плила глибшим коритом,- але ось уже тухольськi молодцi двигали на
руках великi плити, а iншi вичищували дно потока вiд намулу i круглого
камiння, щоб зовсiм щiльно замурувати водi прохiд. А iншi знов мурували з
другого боку, поза каменем, у тiснинi, виводячи таким способом з
найгрубшого камiння стiну на якi три сажнi завгрубшки вiд одно© стiни
тiснини до друго©. Та стiна, а ще з величезним Сторожем у сво©й основi,
могла безпечно опертися хоч би й найсильнiшому напоровi води.
- Живо, дiти, живо! - заохочував Захар, стоячи над потоком i
допомагаючи то сво ю радою, то руками до роботи.- Затикайте, замуровуйте
потiк, поки ще вода не прибула. В горах, мабуть, дощi впали великi, живо
прибуде повiнь, а тодi трудне було би наше дiло. А стiну вивести треба
рiвно з отсими обривами заввишки,- побачимо, що вдi сила Чiнгiсхана проти
сили води.
Робота йшла прудко. Незабаром потiк був зовсiм замурований. Гнiвно
закрутилася виром на мiсцi спинена вода, мов не розумiючи, пощо се
спиняють ©© в бiгу. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камiнь,
кинулась було пiдгризати спiднi, на днi покладенi плити, шукати мiж ними
проходу, але все було даремно, всюди камiнь та й камiнь, щiльно стиснений
i збитий в одну незломну стiну. Заклекотiла вода. Порушилася в усiм сво©м
ложищу - i стала, зачудувана, спокiйна на вид, але з гнiвом у ©©
кришталевiй глибинi. Мов тур, готуючись до нападу, стане i голову вниз
похилить, i роги до землi згина , i стишиться, щоб опiсля разом вирватись
iз того приниженого положення i кинутися з цiлою силою на противника, так
i непривична до пут вода тухольського потока на хвилю притишилася, немов
злiнивiла, задрiмала в плоских сво©х берегах, а тимчасом набирала сили i
смiлостi до нового рiшучого нападу, i тiльки стиха перла собою о стiну,
немов пробуючи сво©х плечей, чи не зможе ними вiдсунути кинену ©й так
несподiвано запору. Але нi; запора стояла на мiсцi, зимна, гладка, горда в
сво©й непорушностi, непереможна. Пильнi руки тухольцiв раз у раз скрiпляли
©©, навалюючи камiння на камiння, плити на плити, споюючи ©х липкою,
непромокальною глиною. Мов нова, всемогучою волею здвигнена скеля, так
пiднiмалася кам'яна гать усе вище й вище пiд руками тухольцiв. Узбро нi
молодцi давно вже покинули сво становище в долинi, лицем до монгольського
табору, i промiняли луки та топори на друччя й молотки до оббивання
камiння. Радiсно глядiв Захар на ©х роботу i на ©х дiло, в його очах
свiтилася певнiсть побiди.
А втiм, на сходi, над монгольським табором, кровавою загравою
розжеврiлися хмари. Свiтало. Рожеве свiтло облило високий шпиль Зелеменя i
сипалося iскрами чимраз нижче. Далi хмари проступилися, i звiльна, мов
боязко, викотилося сонце на небо i глипнуло на занятих сво ю роботою
тухольцiв. Повен щиро© радостi, глянув Захар на схiд i, простягши руки,
проговорив пiднесеним голосом:
- Сонце, великий преясний володарю свiта! вiдвiчний опiкуне всiх добрих
i чистих душею! Зглянься на нас! Бач, ми нападенi диким ворогом, що
понищив нашi хати, зруйнував наш край, порiзав тисячi нашого народу. В
тво©м iменi стали ми з ним до смертельного бою i тво©м свiтлом кленемось,
що не уступимо до остатньо© хвилi, до послiднього вiддиху нашого. Поможи
нам у тiм страшнiм бою! Дай нам твердiсть, i вмiлiсть, i згоду! Дай нам не
злякатися ©х многоти i вiрити в свою силу! Дай нам дружнiстю, i згодою, i
розумом побiдити нищителiв! Сонце, я поклоняюсь тобi, як дiди нашi тобi
поклонялися, i молюсь до тебе всiм серцем: дай нам побiдити!
Вiн замовк. Слова його, горячi, могучi, тремтiли у свiжiм раннiм
повiтрi. Слухали ©х не тiльки тухольцi. Слухали ©х гори i подавали собi ©х
вiдгомiн вiд плаю до плаю. Слухала ©х сперта хвиля потока i, мов
надумавшись, покинула бити собою в кам'яну гать, а повернулася взад. VIII
Поки боярин вернувся зi свойого невдатного посольства, Максим сидiв у
його шатрi i прислухувався та думав, що йому робити. Коротка стрiча з
Мирославою була свiтлою хвилею серед пiтьми його невольництва. © слова,
©© погляд, дотик ©© рук i ©© вiстi - все те немов вирвало його з темного
гробу, повернуло йому життя. Вiн чув, як вертала його давня смiлiсть i
надiя. Спокiйно, але з ясними думками дожидався вiн боярина.
- Так ти тут? - скрикнув боярин, вступаючи в намет.- Бiдний хлопче,
даремно я старався о тво увiльнення. Завзятий твiй старий! Хоч сивий, а
дитина.
- А хiба ж я не казав тобi, боярине, що даремне тво старання? -
вiдповiв Максим.- Ну, але що ж таке сказав мiй батько?
- Казав, що будуть битися до остатнього духу та й годi! "Або ми,-
каже,- всi поляжемо, або ви".
- Мiй батько не на вiтер говорить, боярине. Вiн звик добре передумати,
заким що говорить.
- Вже я то бачу, що вiн хоч потроха, а правду каже,- мовив неохiтно
боярин.- Але що дiяти? Все-таки боротьба тухольцiв з монголами нерiвна.
Сила солому зломить, що кажи, те й кажи!
- Ей, боярине! способи на силу! - вiдмовив Максим.
- Ну, ну, бачив я ©х способи! Моя дочка, запалена голова,- ви вчарували
©©, то певна рiч,навчила ©х робити метавки. Будемо тут мати градок камiння
завтра, але не дуже шкiдливий градок, бо не вмiли добре виплести шнурових
пружин.
- А крiм метавок, дума ш, не мають iншого способу?
- Не знаю. Бачиться, нема. А втiм, не довго й чекати, рано побачимо.
Тiлько лихо мо з Бурундою; конче наляга : шукай та й шукай способу, щоб
завтра рано вивести нас вiдси без бою i без страти часу. А тут тухольцi
вперлися, мов цапи рогами. Ну, та що менi зробить? Як не можна, то не
можна!
- Нi, боярине, так не кажи! Поки що ти все-таки в монгольських руках,
так само, як я. Мусиш волити ©х волю.
- Але що ж я ©м удiю?
- Я, може, мiг би тобi стати в пригодi, боярине. Я вдячний тобi за тво
нинiшн милосердя надi мною. Коли хочеш, то я послужу тобi сьогоднi.
- Ти? Менi? - скрикнув здивований боярин.- Що ж ти можеш зробити для
мене?
- Я знаю стежку з се© кiтловини, безпечну, а скриту, про яку не зна
нiхто в Тухлi, окрiм мойого батька й мене. Стежки то© не пильнують. Туди
можна вивести вiддiл монголiв наверх i обсадити ними вивiз, а тодi легка
рiч буде розвалити засiки i вийти з се© долини.
Боярин стояв, мов остовпiлий, перед Максимом, ушам сво©м вiри не няв.
"Невже ж се може бути?" - блиснуло в його головi, i знов потемнiло, i щось
защемiло в його серцi. Хоч i як донедавна вiн ворогував на Максима, то
все-таки йому подобалася його рицарська твердiсть i незломнiсть; тож
тепер, коли почув такi Максимовi слова, йому здавалося, що в його серцi
рветься щось глибоке i святе, рветься остатн пасмо вiри в чеснiсть i
постiйнiсть людей.
-Хлопче,-скрикнув вiн,-що се ти говориш? Ти мав би хотiти зробити щось
подiбного?
- А що ж, боярине,- сказав напiвсумно, а напiвнасмiшливо Максим,- сам
же ти сказав, що сила солому ломить.
- Але ти, ти, що недавно ще присягався, що "волю, мовляв, умерти, нiж
податися на зраду"?
- Що дiяти,сказав знов так само Максим,- як не можна додержати присяги,
то не можна!
- I ти, з такою податливою натурою, смi ш думати, що моя дочка буде
любити тебе? - скрикнув гнiвно боярин.
- Боярине,вiдказав терпко Максим,- не згадуй про не©!
- А видиш, як тебе се вкололо! - сказав боярин.- Видно, що я правду
кажу.
- Хто зна , боярине, хто зна ! У нас во нний час, вiйна вчить усяко©
штуки. А що, якби..?
- Якби що? Чому не договорю ш? - скрикнув Тугар Вовк.
- Нiчого, нiчого! Я тiлько ще раз питаю тебе: чи приймеш мо
предложення?
- Але чи направду ти дума ш вести монголiв проти сво©х тухольцiв?
- Направду, коли тiлько буде можна...
- Як то, коли буде можна? То значить, коли стежка не буде пильнована?
- Нi, я за те ручу, що стежка не буде пильнована i що пройдемо в бiлий
день незамiченi, коли тiлько не буде яко© iншо© перешкоди.
- А яка ж би могла бути?
- Я... не знаю...
- Коли так, то нiчого й баритися довго. Ходiмо до Бурунди!
- Iди сам, боярине, i скажи йому те, що я отсе тобi сказав. Про можливу
перешкоду не потребу ш згадувати, бо я ще раз ручу тобi, що анi тухольцi,
анi нiякi iншi збройнi люди нам не перешкодять, а iншi перешкоди чей не
злякають ваших смiльчакiв.
- Нехай i так,- сказав Тугар Вовк.
- I проси його, щоб велiв розкувати мене, бо в тих ланцюгах годi менi
буде.
- Се розумi ться само собою,- сказав боярин i пiшов, усяко мiркуючи по
дорозi.
Якi тривожнi, якi страшнi, пекельнi хвилi перебував Максим за той час,
поки боярин пiшов звiщати Бурунду про його намiр! Схопивши голову в руки,
сидiв вiн у страшнiй непевностi, ловив вухом усякий найлегший шелест,
немов ждав приходу когось найдорожчого його серцю. Вiн тремтiв увесь,
немов у лихорадцi, i сiк зубами, мов на морозi. Але хвилi плили так тихо,
спокiйно, лiниво, i кожда з них мов острими медвежими кiгтями впивалася в
його серце. А коли так не станеться, як казала Мирослава, i боярин почне
налягати, щоб вiн сповняв свою обiцянку? Ну, звiсна рiч, смертi йому не
минути, на смерть вiн готов вiддавна,- але вмирати, не додержавши слова
чоловiковi, який на те слово поклався, якого будучнiсть, може, й життя,
лежить на тiм словi,- вмирати зрадником хоч би тiльки в очах зрадника,- се
страшно, се мука, се гiрше само© смертi. Але й сама смерть була йому
тепер, пiсля побачення з Мирославою, далеко страшнiша, нiж перед годиною,
нiж тодi, коли вiн сидiв серед вулицi i непорушне глядiв на пожежу рiдно©
хати, душачися димом то© пожежi... Але що се таке? В тiй хвилi задрожала
земля, i страшенний лускiт потряс повiтрям. Гамiр знявся в таборi, крик,
брязкiт оружжя - що се таке сталося? Максим зiрвався на рiвнi ноги i
сплеснув у долонi, аж забряжчали його пута. Радiсть, радiсть! Се тухольцi
працюють! Се вони будують оту заваду, що спинить монголiв i не дасть йому
бути зрадником! Тепер йому можна й умерти спокiйно, бо вiн навiть вороговi
не зломить свого слова. Серце його билося живо, голосно- вiн не мiг
висидiти на мiсцi, але почав ходити по наметi. Гамiр у таборi почав
стихати, i в тiй хвилi вбiг боярин до намету. Лице його яснiло радiстю i
вдоволенням.
- Хлопче,сказав вiн живо,- дуже впору прийшло тво предложення. Воно
вирятувало мене з велико© бiди. Ти чув той гук? Хитрi тво© тухольцi:
роблять засiки i позаду нас. Живо ходи до начальника, вiн уже збира
вiддiл, що ма йти з тобою. Нам треба швидко видобутися вiдси - тут
небезпечно!
Мов острi ножi, вразили в серце Максима тi слова. Будь-що-будь, а йому
треба було припiзнити похiд аж до то© хвилi, коли вiн станеться
неможливим.
- А се вiдколи, боярине, ви почали лякатися хлопських засiкiв? Я не
думаю, щоб так нагло яка небезпека грозила монголам. Нехай собi тухольцi
бавляться засiками,живо ми зженемо ©х iз них. А квапитись нам нiчого, бо й
так, бачиш, ще не розвиднiлося. А поки не стане зовсiм видно, поти й
виходу, про який кажу, не знайдемо.
- Але що ж се за вихiд такий, що тiлько вдень можна його знайти?
- Слухай, боярине, що за вихiд. У нашiм огородi, в однiм мiсцi пiд
верствою землi, лежить велика плита. Треба винайти се мiсце, вiдкопати i
вiдвалити плиту, а тодi ввiйдемо до тiсного, помiж пiдземнi скали
проробленого хiдника, який виведе нас аж на гору, просто на Ясну поляну,
там, де ти недавно бачив мойого батька.
- Ну, чого ж тут чекати? Ходiмо зараз i шукаймо! - скрикнув боярин.
- Добре тобi мовити, боярине, тiлько одно забув, що село згорiло, плоти
i будинки нашi погорiли, знак, по якому можна було пiзнати те мiсце, також
згорiв, так що напотемки я нiяким свiтом не знайду його. Та й ще раз кажу:
чого квапитися, коли хiд наш безпечний i серед бiлого дня?
- Га, нехай буде по-твойому,- сказав вкiнцi боярин.- Iду звiстити про
се Бурунду i зараз пришлю таких, що розкують тебе. Тiлько, небоже, ти
все-таки лишишся пiд вартою, бо скажу тобi правду, анi Бурунда, анi я не
довiря мо тобi, i скоро би показалося, що ти зводиш нас, то будь певний,
що смерти не минеш.
- Я се давно знаю, боярине! - сказав безжурно Максим.
Знов вийшов боярин, i швидко потiм ввiйшли два монгольськi ковалi,
розкували Максима i зняли з нього тяжкi ланцюги. Мов на свiт народився,
таким легким почув себе Максим, позбувшися тих залiзних тягарiв, що
близько добу втискалися йому не лише в тiло, але немовби аж у душу. З
легким серцем i повний надi©, вiн пiшов пiд проводом монголiв перед намет
Бурунди. Бурунда змiрив його вiд нiг до голови сво©ми грiзними, дикими
очима i сказав через товмача - сю послугу сим разом сповняв для обох Тугар
Вовк.
- Рабе,мовив Бурунда.- Я чув, що ти зна ш вихiд iз се© долини?
- Знаю,вiдказав Максим.
- I готов показати його нам?
- Готов.
- Яко© плати надi шся за те?
- Нiяко©.
- Для чого ж се робиш?
- З добро© волi.
- Де сей вихiд?
- В огородi мойого батька.
- Можеш зараз знайти його?
- Не можу. Все там погорiло, а вихiд грубо прикопаний землею. Коли
розвидниться, знайду.
- Отсе ж розвидню ться. Йди й шукай! I слухай, що тобi скажу. Коли
говориш правду, коли знайдеш вихiд, то будеш свобiдний, ще й дари одержиш.
Коли ж дуриш нас пустими словами, то згинеш у страшних муках.
- Покладаюсь на тво слово, великий бегадире,- сказав Максим,-
покладайсь i ти на мо слово!
- Iди ж шукай виходу. Ось тобi помiч! Я сам iду з тобою.
Як повiльно, оглядно йшов Максим! Як старанно обзирав кождий куточок,
кождий камiнчик, немов стараючись прикликати собi в тямку положення
мiсцевостi, змiнене вчорашньою пожежею! Хоч до огорода його батька було ще
далеко, то вiн кiлька разiв зупинявся, прилягав до землi, стукав, шпортав,
а все позирав наперед себе, до потока, вiдки мала прийти для нього помiч.
Слимаковим ходом поступав вiддiл наперед, уже Бурунда почав нетерпитися.
- Не гнiвайся, великий бегадире,- сказав Максим.- Учорашня пожежа
загладила всi слiди людського життя на тiй долинi. Годi менi вiдразу
розпiзнатися. От зараз i будемо на обiйстю мойого батька.
Цiкавим оком зиркнув Максим на потiк. Господи, тобi слава! Береги вже
повнiсiнькi - ще хвиля, а вода розiлл ться по долинi! Ба, понижче села,
при тiснинi, вже виднiлися широкi рiчки i ставки, червонi, як кров, вiд
червоностi сходового сонця. Тепер, значиться, можна. Швидко попровадив
Максим монголiв на батькiв огород, швидко винайшов мiсце, де земля глухо
стугонiла, а Бурунда, дрожачи з нетерплячки, крикнув монголам, щоб копали.
Аж тепер вiн глипнув кругом i побачив розлиту по рiвнинi воду.
- Га, а се що? - скрикнув вiн, знятий якоюсь невиясненною тривогою.
Тугар Вовк i собi ж затремтiв. Тiльки Максим стояв спокiйний,
безжурний.
- Нiчого, бегадире! Се© ночi впали дощi в горах, а по кождiй зливi наш
потiк вилива . Але се нiчого, сюди не доходить вода нiколи.
- А, так,сказав Бурунда, перемагаючи в собi тривогу.- Ну, коли так, то
копайте далi!
Але Максим мовив неправду. Вода розливалася чимраз ширше по рiвнинi, i
тiльки несвiдущi та заляканi монголи не могли порозумiти, що се не повiнь,
що вода в потоцi зовсiм чиста, що не тече наперед, не шумить, тiльки
ду ться вгору i розлива ться з берегiв.
Тимчасом копання йшло поволi, хоч монголи трудилися з усе© сили. Аж ось
i справдi рискалi задуднiли о щось тверде. Плита! Але плита показалася
широка, ширша, нiж викопана монголами яма. Приходилось розкопувати яму
ширше, щоб виняти ©©, або розбивати плиту. Максим тривожними очима слiдив
зрiст води. Цiла часть долини понижче села була вже залита. Валом котилася
вода горi долиною, якраз у противнiм напрямi вiд того, в якiм плила
вiдвiку. Аж ось у монгольськiм таборi залунали страшнi крики. Вода
виступила з берегiв i тисячними потоками розливалася по таборi.
- Рабе, що се значить? - скрикнув на Максима Бурунда.
- Що ж, бегадире,- вiдмовив Максим,- видно, велика туча впала в горах,
наш потiчок дужче вилива , нiж звичайно. Але невже ж вам боятися води, що
сяга по кiстки? Розбивайте плиту! - скрикнув вiн до монголiв,- нехай
побачить великий бегадир, що я не обдурював його!
Загримали монгольськi топори о плиту, але плита була груба i мiцна,
годi було ©© розбити.
- Гримайте лiпше! - кричав Бурунда, не можучи вже тепер опанувати сво ©
тривоги на вид то© води, що заливала одностайним озером велику часть
тухольсько© долини i валом котилася просто до них. Але плита була
тухольсько© вдачi i опиралася до остатньо© змоги. Та ось вона луснула; ще
один дружний удар, i вона, розбита на куснi, впала додолу, а разом з нею
впали й тi монголи, що стояли на нiй. Темне гирло пiдземного хiдника
показалося очам згромаджених.
- Видиш, бегадире! - сказав Максим.- Скажи сам, чи обдурював я тебе?
Але Бурунда якось не радувався вiдкритим хiдником. Валом набiгла вода i
заплюскотiла при ногах монголiв. Ще хвиля, i з веселим плюскотом полилася
вода в нововiдкриту яму.
- Спинiть воду, спинiть воду! - кричав Бурунда, i кинулись монголи
гатити воду довкола ями. Але й се вже було запiзно. Вода покрила землю,
глина розм'якла i розпливалася болотом у руках монголiв - така гать не
могла спинити води, яка чимраз сильнiше, з усiх бокiв валилася в яму,
довго плюскотiла i щезала в нiй, поки вкiнцi не наповнила ©© зовсiм. Мов
остовпiлi стояли монголи над ямою i дивилися, як вода заливала остатнiй ©х
вихiд iз долини!
- Рабе! - сказав Бурунда до Максима.- Чи се твiй вихiд?
- Бегадире, чи можу ж я розказувати водам? - вiдповiв Максим.
Бурунда нiчого не вiдповiв, а лише дивився кругом на воду, що чимраз
грубшою верствою покривала долину. Вже гладким дзеркалом iскрилася вода по
цiлiй долинi, тiльки де-де визирали, мов невеличкi острови, кусники сухо©
землi. В монгольськiм таборi був крик i замiшання, хоч вода доходила
монголам ледве до кiсток.
- Бегадире,сказав Максим до Бурунди, бачучи, що той забира ться вертати
до свойого намету,пригадую тобi тво слово. Ти сказав, що як покажу тобi
вихiд, буду вiльний. Я показав тобi вихiд.
- I вихiд одурив мене. Тодi будеш вiльний, як усi вийдемо з се© долини,
не борше!
I Бурунда пiшов робити порядок у сво©м змiшанiм вiйську, а за ним пiшла
i його дружина.
Монгольське вiйсько стояло довгими рядами, по кiстки в водi, сумне,
безрадне. Хоч i як мiлка була вода, але тота ©© маса, що вкрила вже всю
долину, гладка, прозiрчаста, мов блискуче розтоплене скло, i той водопад,
що, мов свiтляний стовп, стояв над водяною площею i раз у раз доливав до
не© ново© води,- от що лякало монголiв. Але годi було стояти! Сама
тривога, сам вид грiзно© небезпеки побуджували тих людей до якогось дiла,
хоч би й безплодного, до руху. Конечно треба було щось зробити, стрiбувати
щастя, бо iнакше,- Бурунда чув се добре - вся та маса монголiв пiде
врозтiч, розбiгнеться, гнана власною тривогою. Бурунда велiв цiлому
вiйську зiбратися докупи, збитися в тiсну масу.
- Що ви, мужi чи коти, що так бо©теся тих кiлькох крапель води? Чи такi
ж то рiки перебували ми? Що сей потiк проти Я©ка, i Волги, i Дону, i
Днiпра? Не бiйтеся, вода по кiстки не здужа затопити вас! Далi до вивозу!
Нападемо всi збитою масою! Не дбаймо на страти! Побiда мусить бути наша!
Так кричав Бурунда i пiшов передом. Двигнулась за ним монгольська сила,
бродячи в водi з голосним плюскотом, вiд якого лунали гори i стогнали
лiси. Але на сто крокiв вiд вивозу стрiнув ©х убiйчий град камiння,
киданого метавками. Великi кам'янi кругляки, щербате камiння i рiчний
пiщаник - усе те валило в збиту громаду монголiв, друхотало костi,
розбивало голови. Кров'ю зачервонiлася вода пiд ©х ногами. Незважаючи на
крик Бурунди, вiйсько розскочилося, найбiльша частина подалася взад, там,
де не могло досягнути ©© камiння. Вкiнцi й сам Бурунда з рештою сво©х
найсмiливiших туркоманiв мусив вiдступити, бо град камiння чимдалi ставав
дужчий, а монгольськi стрiли не робили тухольцям нiяко© шкоди. Тугар Вовк
зирнув пильно на ворожi становища i побачив, що при найбiльшiй метавцi,
яка ненастанно кидала то тяжкi брили, то цiлi кiрцi дрiбного камiння на
монголiв, стояла його донька Мирослава серед кiлькох вiкових уже тухольцiв
i кермувала всiми рухами страшно© машини. Максим давно вже побачив ©© й не
зводив iз не© очей. Як рад би був вiн тепер стояти коло не© i слухати ©©
смiлих, розумних розказiв i поражати ворога по ©© показу! Та ба, не так
йому судилося! Ось вiн сто©ть сам серед тих ворогiв, правда, без кайданiв,
та все-таки безоружний, невольник, i бажа , щоб хоть камiнь, кинений ©©
рукою, закiнчив його життя i його муку.
Тугар Вовк сiпнув його за рукав.
- Годi там вдивлятися, хлопче,- сказав вiн. - Здурiла моя донька, та он
що виробля ! Але нам усе-таки круто приходиться. Чи у вас такi повенi
часто бувають?
- Такi? Нiколи.
- Як то? Нiколи?
- А так, бо се не повiнь. Адже ж бачиш, що вода чиста.
- Не повiнь? А що ж?
- Хiба ж ти ще не догадався, боярине? Тухольцi загатили потiк, щоб
залити водою долину.
- Загатили! - скрикнув боярин.- Значиться...
- Значиться, вода буде раз у раз бiльшати поки...
- Поки що?
- Поки всiх нас не затопить. От що!
Боярин кулаком ударив себе в голову.
- I ти се знав наперед?
- Знав, вiд тво © доньки. Се, боярине, мiй батько таке придумав.
- О, прокляття! I чому ж ти не казав менi сього борше?
- Нащо?
- Ми були б хоч оба спаслися.
- На се ще ма мо час,- сказав спокiйно Максим.- Тiлько держiмся разом,
i коли б що до чого, не дай мене, боярине, безоружного скривдити.
- Се розумi ться,- сказав боярин,-тiлько що ж нам робити?
- Поки що нема ще страху,-вiдказав Максим.- Потiк малий, а долина
широка, вода прибува дуже поволi. Але се недовго так буде. Може, за
пiвгодини прибуде з гiр правдива повiнь i живо наповнить цiлу долину. До
вечора вже буде по цiлiй долинi води вище, нiж найвищий муж. А нам конче
треба продержатися до того часу. Бо поки ще монголи будуть живi, то,
певно, не випустять нас живих iз сво©х рук.
оглядання закликав громадян Захар. На хвилю тiльки вони спинилися коло
машин, а потiм купками йшли чимраз далi понад кручею, долi долиною, аж до
того мiсця, де тухольський потiк тiсниною випливав iз долини i де край
нього стояв величезний кам'яний стовп, чотирогранний, грубий i нахилений
над потоком, званий тухольським Сторожем. Туди, за проводом Захара й
Мирослави, спiшила вся тухольська громада: молодцi несли на плечах довгi,
грубi ялицi й драбини, дiвчата величезнi вiнцi з листя i смерекового
галуззя, старшi несли довгi звитки шнурiв i линвiв. Огнi в тiй сторонi
погашено, щоб ворог перед часом не доглянув, що тут робиться. Звiльна,
обережно, без шуму, мов тиха вода, почала громада крутими стежками вниз по
обривах спускатися в долину. Попереду сильний вiдряд узбро но© молодежi,
котрий лавою в три ряди став у долинi, лицем звернений до монгольського
табору, може, на яких тисячу крокiв вiддаленого вiдси. Далi пiшли молодцi
з драбинами, шнурами й ялицями: драбини приставлено до обривiв i по них
легенько зсунено ялицi в долину. Дiвчата передали сво© вiнцi молодцям - ©м
не слiд було сходити в долину, де кождо© хвилi мiг напасти ворог.
Напослiдку посходили до долу i старi з Захаром Беркутом i, оглянувши
становище узбро них i всi прилади, поспiшили до тiснини, крiзь яку з шумом
котив до долу сво© чистi хвилi тухольський потiк.
Захар зупинився перед Сторожем i пильно почав дивитися на нього.
Тихо було довкола. Захар молився:
- Великий наш Сторожу! Ти, котрого дiди нашi вважали сво©м опiкуном,
котрого i ми шанували досi щорiчними празниками! Три рази вже ти, нiч по
ночi, являвся менi в снах, немов то ти падеш i привалю ш собою мене. Я
вiрю, що ти добрий i ласкавий, i коли ти кличеш мене до себе, то я радуюсь
твойому зазиву i радо пiду за тобою. Але коли й ти сам хочеш двигнутися зi
свойого вiдвiчного стояння, то розбий, господине, сво©м тягарем отсього
поганого ворога, дiтей Морани, що знов нинi вкрили благословенне тво
дiдицтво, тухольську долину! Зломи другий раз погану силу так, як зломив
©© перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам'яну стiну i дав водам
протоку, i дарував людям отсю прекрасну долину! Загати ©© тепер назад,
нехай згине горда ворожа сила, що тепер знуща ться над нами!
В тiй хвилi огниста блискавка з полудня до пiвночi роздерла темне небо,
i далеко в горах загуркотiв грiм.
- Так, се твiй могутнiй голос! - сказав радiсно Захар.- Ану, дiти!
Останнiй раз увiнчайте сей святий камiнь!
Чотири молодцi по драбинi вилiзли на камiнь i обвили його вершок
зеленими вiнцями. Знов загримiло в полудневiй сторонi.
- Воля його, дiти! - сказав Захар.- Обвивайте його шнурами! А ви, iншi,
живо до рискалiв! Пiдкопуйте його здолу, пiдкладайте пiдойми! Живо, дiти,
живо!
Тихо, без стуку працювали десятки рук коло Сторожа. Згори його
обкручувано линвами i шнурами, здолу пiдкопувано його насаду, i в шпару,
що показалася недалеко пiд землею, вкладано скосом ялицi, що мали служити
за пiдойми для обалення каменя поперек тiснини. Швидко справнi молодцi
зробили всi потрiбнi приготовання, повiднiмали драбини, попiдкладали грубе
камiння пiд пiдойми.
- Берiться за линви, всi, хто може досягнути! За пiдойми, хлопцi! -
розказував Захар, i вiдразу сотнi рук приймилися за дiло.
- Далi, дружною силою! - крикнув Захар.- Тягнiть, тиснiть!
Ухнув народ з натуги, затрiщали грубi пiдойми, але камiнь i не
похитнувся.
- Ще раз! дужче натискайте!-кричав Захар i сам принявся за линву.
Захитався величезний камiнь.
- Руша ться! руша ться! пода ться! - закричав радiсно народ.
- Ще раз напирайте, з усi © сили!
Ще раз ухнув народ - i разом звiльнiло напруження шнурiв, величезний
камiнь рушився зi сво © посади i, хвилю захитавшися в повiтрi, з
страшенним глухим ломотом повалився додолу, поперек потока й тiснини.
Застогнала i затряслася тухольська долина вiд страшного удару, далеко
перловими краплями бризнула вода потока, i радiсним, голосним криком
наповнили повiтря тухольцi. Ворухнулася в сво©м таборi сонна монгольська
сила, заверещали вартовi, загомонiли начальники, забряжчала зброя, але за
хвилю все втихло. Монголи надiялись нападу i стояли готовi до оборони, але
тухольцi й не думали нападати на них. Вони зовсiм iнший напад виконували.
Захар живо, мов молодець, оглянув положення обваленого каменя. Камiнь
упав так добре, немов вiд вiку сюди був припасований. Острими кiнцями вiн
позапинався за вистаючi роги обривiв, що творили тiснину, а цiлою сво ю
масою мостом ляг поперек потоку. Правда, води потока вiн собою не загатив,
бо вода плила глибшим коритом,- але ось уже тухольськi молодцi двигали на
руках великi плити, а iншi вичищували дно потока вiд намулу i круглого
камiння, щоб зовсiм щiльно замурувати водi прохiд. А iншi знов мурували з
другого боку, поза каменем, у тiснинi, виводячи таким способом з
найгрубшого камiння стiну на якi три сажнi завгрубшки вiд одно© стiни
тiснини до друго©. Та стiна, а ще з величезним Сторожем у сво©й основi,
могла безпечно опертися хоч би й найсильнiшому напоровi води.
- Живо, дiти, живо! - заохочував Захар, стоячи над потоком i
допомагаючи то сво ю радою, то руками до роботи.- Затикайте, замуровуйте
потiк, поки ще вода не прибула. В горах, мабуть, дощi впали великi, живо
прибуде повiнь, а тодi трудне було би наше дiло. А стiну вивести треба
рiвно з отсими обривами заввишки,- побачимо, що вдi сила Чiнгiсхана проти
сили води.
Робота йшла прудко. Незабаром потiк був зовсiм замурований. Гнiвно
закрутилася виром на мiсцi спинена вода, мов не розумiючи, пощо се
спиняють ©© в бiгу. Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камiнь,
кинулась було пiдгризати спiднi, на днi покладенi плити, шукати мiж ними
проходу, але все було даремно, всюди камiнь та й камiнь, щiльно стиснений
i збитий в одну незломну стiну. Заклекотiла вода. Порушилася в усiм сво©м
ложищу - i стала, зачудувана, спокiйна на вид, але з гнiвом у ©©
кришталевiй глибинi. Мов тур, готуючись до нападу, стане i голову вниз
похилить, i роги до землi згина , i стишиться, щоб опiсля разом вирватись
iз того приниженого положення i кинутися з цiлою силою на противника, так
i непривична до пут вода тухольського потока на хвилю притишилася, немов
злiнивiла, задрiмала в плоских сво©х берегах, а тимчасом набирала сили i
смiлостi до нового рiшучого нападу, i тiльки стиха перла собою о стiну,
немов пробуючи сво©х плечей, чи не зможе ними вiдсунути кинену ©й так
несподiвано запору. Але нi; запора стояла на мiсцi, зимна, гладка, горда в
сво©й непорушностi, непереможна. Пильнi руки тухольцiв раз у раз скрiпляли
©©, навалюючи камiння на камiння, плити на плити, споюючи ©х липкою,
непромокальною глиною. Мов нова, всемогучою волею здвигнена скеля, так
пiднiмалася кам'яна гать усе вище й вище пiд руками тухольцiв. Узбро нi
молодцi давно вже покинули сво становище в долинi, лицем до монгольського
табору, i промiняли луки та топори на друччя й молотки до оббивання
камiння. Радiсно глядiв Захар на ©х роботу i на ©х дiло, в його очах
свiтилася певнiсть побiди.
А втiм, на сходi, над монгольським табором, кровавою загравою
розжеврiлися хмари. Свiтало. Рожеве свiтло облило високий шпиль Зелеменя i
сипалося iскрами чимраз нижче. Далi хмари проступилися, i звiльна, мов
боязко, викотилося сонце на небо i глипнуло на занятих сво ю роботою
тухольцiв. Повен щиро© радостi, глянув Захар на схiд i, простягши руки,
проговорив пiднесеним голосом:
- Сонце, великий преясний володарю свiта! вiдвiчний опiкуне всiх добрих
i чистих душею! Зглянься на нас! Бач, ми нападенi диким ворогом, що
понищив нашi хати, зруйнував наш край, порiзав тисячi нашого народу. В
тво©м iменi стали ми з ним до смертельного бою i тво©м свiтлом кленемось,
що не уступимо до остатньо© хвилi, до послiднього вiддиху нашого. Поможи
нам у тiм страшнiм бою! Дай нам твердiсть, i вмiлiсть, i згоду! Дай нам не
злякатися ©х многоти i вiрити в свою силу! Дай нам дружнiстю, i згодою, i
розумом побiдити нищителiв! Сонце, я поклоняюсь тобi, як дiди нашi тобi
поклонялися, i молюсь до тебе всiм серцем: дай нам побiдити!
Вiн замовк. Слова його, горячi, могучi, тремтiли у свiжiм раннiм
повiтрi. Слухали ©х не тiльки тухольцi. Слухали ©х гори i подавали собi ©х
вiдгомiн вiд плаю до плаю. Слухала ©х сперта хвиля потока i, мов
надумавшись, покинула бити собою в кам'яну гать, а повернулася взад. VIII
Поки боярин вернувся зi свойого невдатного посольства, Максим сидiв у
його шатрi i прислухувався та думав, що йому робити. Коротка стрiча з
Мирославою була свiтлою хвилею серед пiтьми його невольництва. © слова,
©© погляд, дотик ©© рук i ©© вiстi - все те немов вирвало його з темного
гробу, повернуло йому життя. Вiн чув, як вертала його давня смiлiсть i
надiя. Спокiйно, але з ясними думками дожидався вiн боярина.
- Так ти тут? - скрикнув боярин, вступаючи в намет.- Бiдний хлопче,
даремно я старався о тво увiльнення. Завзятий твiй старий! Хоч сивий, а
дитина.
- А хiба ж я не казав тобi, боярине, що даремне тво старання? -
вiдповiв Максим.- Ну, але що ж таке сказав мiй батько?
- Казав, що будуть битися до остатнього духу та й годi! "Або ми,-
каже,- всi поляжемо, або ви".
- Мiй батько не на вiтер говорить, боярине. Вiн звик добре передумати,
заким що говорить.
- Вже я то бачу, що вiн хоч потроха, а правду каже,- мовив неохiтно
боярин.- Але що дiяти? Все-таки боротьба тухольцiв з монголами нерiвна.
Сила солому зломить, що кажи, те й кажи!
- Ей, боярине! способи на силу! - вiдмовив Максим.
- Ну, ну, бачив я ©х способи! Моя дочка, запалена голова,- ви вчарували
©©, то певна рiч,навчила ©х робити метавки. Будемо тут мати градок камiння
завтра, але не дуже шкiдливий градок, бо не вмiли добре виплести шнурових
пружин.
- А крiм метавок, дума ш, не мають iншого способу?
- Не знаю. Бачиться, нема. А втiм, не довго й чекати, рано побачимо.
Тiлько лихо мо з Бурундою; конче наляга : шукай та й шукай способу, щоб
завтра рано вивести нас вiдси без бою i без страти часу. А тут тухольцi
вперлися, мов цапи рогами. Ну, та що менi зробить? Як не можна, то не
можна!
- Нi, боярине, так не кажи! Поки що ти все-таки в монгольських руках,
так само, як я. Мусиш волити ©х волю.
- Але що ж я ©м удiю?
- Я, може, мiг би тобi стати в пригодi, боярине. Я вдячний тобi за тво
нинiшн милосердя надi мною. Коли хочеш, то я послужу тобi сьогоднi.
- Ти? Менi? - скрикнув здивований боярин.- Що ж ти можеш зробити для
мене?
- Я знаю стежку з се© кiтловини, безпечну, а скриту, про яку не зна
нiхто в Тухлi, окрiм мойого батька й мене. Стежки то© не пильнують. Туди
можна вивести вiддiл монголiв наверх i обсадити ними вивiз, а тодi легка
рiч буде розвалити засiки i вийти з се© долини.
Боярин стояв, мов остовпiлий, перед Максимом, ушам сво©м вiри не няв.
"Невже ж се може бути?" - блиснуло в його головi, i знов потемнiло, i щось
защемiло в його серцi. Хоч i як донедавна вiн ворогував на Максима, то
все-таки йому подобалася його рицарська твердiсть i незломнiсть; тож
тепер, коли почув такi Максимовi слова, йому здавалося, що в його серцi
рветься щось глибоке i святе, рветься остатн пасмо вiри в чеснiсть i
постiйнiсть людей.
-Хлопче,-скрикнув вiн,-що се ти говориш? Ти мав би хотiти зробити щось
подiбного?
- А що ж, боярине,- сказав напiвсумно, а напiвнасмiшливо Максим,- сам
же ти сказав, що сила солому ломить.
- Але ти, ти, що недавно ще присягався, що "волю, мовляв, умерти, нiж
податися на зраду"?
- Що дiяти,сказав знов так само Максим,- як не можна додержати присяги,
то не можна!
- I ти, з такою податливою натурою, смi ш думати, що моя дочка буде
любити тебе? - скрикнув гнiвно боярин.
- Боярине,вiдказав терпко Максим,- не згадуй про не©!
- А видиш, як тебе се вкололо! - сказав боярин.- Видно, що я правду
кажу.
- Хто зна , боярине, хто зна ! У нас во нний час, вiйна вчить усяко©
штуки. А що, якби..?
- Якби що? Чому не договорю ш? - скрикнув Тугар Вовк.
- Нiчого, нiчого! Я тiлько ще раз питаю тебе: чи приймеш мо
предложення?
- Але чи направду ти дума ш вести монголiв проти сво©х тухольцiв?
- Направду, коли тiлько буде можна...
- Як то, коли буде можна? То значить, коли стежка не буде пильнована?
- Нi, я за те ручу, що стежка не буде пильнована i що пройдемо в бiлий
день незамiченi, коли тiлько не буде яко© iншо© перешкоди.
- А яка ж би могла бути?
- Я... не знаю...
- Коли так, то нiчого й баритися довго. Ходiмо до Бурунди!
- Iди сам, боярине, i скажи йому те, що я отсе тобi сказав. Про можливу
перешкоду не потребу ш згадувати, бо я ще раз ручу тобi, що анi тухольцi,
анi нiякi iншi збройнi люди нам не перешкодять, а iншi перешкоди чей не
злякають ваших смiльчакiв.
- Нехай i так,- сказав Тугар Вовк.
- I проси його, щоб велiв розкувати мене, бо в тих ланцюгах годi менi
буде.
- Се розумi ться само собою,- сказав боярин i пiшов, усяко мiркуючи по
дорозi.
Якi тривожнi, якi страшнi, пекельнi хвилi перебував Максим за той час,
поки боярин пiшов звiщати Бурунду про його намiр! Схопивши голову в руки,
сидiв вiн у страшнiй непевностi, ловив вухом усякий найлегший шелест,
немов ждав приходу когось найдорожчого його серцю. Вiн тремтiв увесь,
немов у лихорадцi, i сiк зубами, мов на морозi. Але хвилi плили так тихо,
спокiйно, лiниво, i кожда з них мов острими медвежими кiгтями впивалася в
його серце. А коли так не станеться, як казала Мирослава, i боярин почне
налягати, щоб вiн сповняв свою обiцянку? Ну, звiсна рiч, смертi йому не
минути, на смерть вiн готов вiддавна,- але вмирати, не додержавши слова
чоловiковi, який на те слово поклався, якого будучнiсть, може, й життя,
лежить на тiм словi,- вмирати зрадником хоч би тiльки в очах зрадника,- се
страшно, се мука, се гiрше само© смертi. Але й сама смерть була йому
тепер, пiсля побачення з Мирославою, далеко страшнiша, нiж перед годиною,
нiж тодi, коли вiн сидiв серед вулицi i непорушне глядiв на пожежу рiдно©
хати, душачися димом то© пожежi... Але що се таке? В тiй хвилi задрожала
земля, i страшенний лускiт потряс повiтрям. Гамiр знявся в таборi, крик,
брязкiт оружжя - що се таке сталося? Максим зiрвався на рiвнi ноги i
сплеснув у долонi, аж забряжчали його пута. Радiсть, радiсть! Се тухольцi
працюють! Се вони будують оту заваду, що спинить монголiв i не дасть йому
бути зрадником! Тепер йому можна й умерти спокiйно, бо вiн навiть вороговi
не зломить свого слова. Серце його билося живо, голосно- вiн не мiг
висидiти на мiсцi, але почав ходити по наметi. Гамiр у таборi почав
стихати, i в тiй хвилi вбiг боярин до намету. Лице його яснiло радiстю i
вдоволенням.
- Хлопче,сказав вiн живо,- дуже впору прийшло тво предложення. Воно
вирятувало мене з велико© бiди. Ти чув той гук? Хитрi тво© тухольцi:
роблять засiки i позаду нас. Живо ходи до начальника, вiн уже збира
вiддiл, що ма йти з тобою. Нам треба швидко видобутися вiдси - тут
небезпечно!
Мов острi ножi, вразили в серце Максима тi слова. Будь-що-будь, а йому
треба було припiзнити похiд аж до то© хвилi, коли вiн станеться
неможливим.
- А се вiдколи, боярине, ви почали лякатися хлопських засiкiв? Я не
думаю, щоб так нагло яка небезпека грозила монголам. Нехай собi тухольцi
бавляться засiками,живо ми зженемо ©х iз них. А квапитись нам нiчого, бо й
так, бачиш, ще не розвиднiлося. А поки не стане зовсiм видно, поти й
виходу, про який кажу, не знайдемо.
- Але що ж се за вихiд такий, що тiлько вдень можна його знайти?
- Слухай, боярине, що за вихiд. У нашiм огородi, в однiм мiсцi пiд
верствою землi, лежить велика плита. Треба винайти се мiсце, вiдкопати i
вiдвалити плиту, а тодi ввiйдемо до тiсного, помiж пiдземнi скали
проробленого хiдника, який виведе нас аж на гору, просто на Ясну поляну,
там, де ти недавно бачив мойого батька.
- Ну, чого ж тут чекати? Ходiмо зараз i шукаймо! - скрикнув боярин.
- Добре тобi мовити, боярине, тiлько одно забув, що село згорiло, плоти
i будинки нашi погорiли, знак, по якому можна було пiзнати те мiсце, також
згорiв, так що напотемки я нiяким свiтом не знайду його. Та й ще раз кажу:
чого квапитися, коли хiд наш безпечний i серед бiлого дня?
- Га, нехай буде по-твойому,- сказав вкiнцi боярин.- Iду звiстити про
се Бурунду i зараз пришлю таких, що розкують тебе. Тiлько, небоже, ти
все-таки лишишся пiд вартою, бо скажу тобi правду, анi Бурунда, анi я не
довiря мо тобi, i скоро би показалося, що ти зводиш нас, то будь певний,
що смерти не минеш.
- Я се давно знаю, боярине! - сказав безжурно Максим.
Знов вийшов боярин, i швидко потiм ввiйшли два монгольськi ковалi,
розкували Максима i зняли з нього тяжкi ланцюги. Мов на свiт народився,
таким легким почув себе Максим, позбувшися тих залiзних тягарiв, що
близько добу втискалися йому не лише в тiло, але немовби аж у душу. З
легким серцем i повний надi©, вiн пiшов пiд проводом монголiв перед намет
Бурунди. Бурунда змiрив його вiд нiг до голови сво©ми грiзними, дикими
очима i сказав через товмача - сю послугу сим разом сповняв для обох Тугар
Вовк.
- Рабе,мовив Бурунда.- Я чув, що ти зна ш вихiд iз се© долини?
- Знаю,вiдказав Максим.
- I готов показати його нам?
- Готов.
- Яко© плати надi шся за те?
- Нiяко©.
- Для чого ж се робиш?
- З добро© волi.
- Де сей вихiд?
- В огородi мойого батька.
- Можеш зараз знайти його?
- Не можу. Все там погорiло, а вихiд грубо прикопаний землею. Коли
розвидниться, знайду.
- Отсе ж розвидню ться. Йди й шукай! I слухай, що тобi скажу. Коли
говориш правду, коли знайдеш вихiд, то будеш свобiдний, ще й дари одержиш.
Коли ж дуриш нас пустими словами, то згинеш у страшних муках.
- Покладаюсь на тво слово, великий бегадире,- сказав Максим,-
покладайсь i ти на мо слово!
- Iди ж шукай виходу. Ось тобi помiч! Я сам iду з тобою.
Як повiльно, оглядно йшов Максим! Як старанно обзирав кождий куточок,
кождий камiнчик, немов стараючись прикликати собi в тямку положення
мiсцевостi, змiнене вчорашньою пожежею! Хоч до огорода його батька було ще
далеко, то вiн кiлька разiв зупинявся, прилягав до землi, стукав, шпортав,
а все позирав наперед себе, до потока, вiдки мала прийти для нього помiч.
Слимаковим ходом поступав вiддiл наперед, уже Бурунда почав нетерпитися.
- Не гнiвайся, великий бегадире,- сказав Максим.- Учорашня пожежа
загладила всi слiди людського життя на тiй долинi. Годi менi вiдразу
розпiзнатися. От зараз i будемо на обiйстю мойого батька.
Цiкавим оком зиркнув Максим на потiк. Господи, тобi слава! Береги вже
повнiсiнькi - ще хвиля, а вода розiлл ться по долинi! Ба, понижче села,
при тiснинi, вже виднiлися широкi рiчки i ставки, червонi, як кров, вiд
червоностi сходового сонця. Тепер, значиться, можна. Швидко попровадив
Максим монголiв на батькiв огород, швидко винайшов мiсце, де земля глухо
стугонiла, а Бурунда, дрожачи з нетерплячки, крикнув монголам, щоб копали.
Аж тепер вiн глипнув кругом i побачив розлиту по рiвнинi воду.
- Га, а се що? - скрикнув вiн, знятий якоюсь невиясненною тривогою.
Тугар Вовк i собi ж затремтiв. Тiльки Максим стояв спокiйний,
безжурний.
- Нiчого, бегадире! Се© ночi впали дощi в горах, а по кождiй зливi наш
потiк вилива . Але се нiчого, сюди не доходить вода нiколи.
- А, так,сказав Бурунда, перемагаючи в собi тривогу.- Ну, коли так, то
копайте далi!
Але Максим мовив неправду. Вода розливалася чимраз ширше по рiвнинi, i
тiльки несвiдущi та заляканi монголи не могли порозумiти, що се не повiнь,
що вода в потоцi зовсiм чиста, що не тече наперед, не шумить, тiльки
ду ться вгору i розлива ться з берегiв.
Тимчасом копання йшло поволi, хоч монголи трудилися з усе© сили. Аж ось
i справдi рискалi задуднiли о щось тверде. Плита! Але плита показалася
широка, ширша, нiж викопана монголами яма. Приходилось розкопувати яму
ширше, щоб виняти ©©, або розбивати плиту. Максим тривожними очима слiдив
зрiст води. Цiла часть долини понижче села була вже залита. Валом котилася
вода горi долиною, якраз у противнiм напрямi вiд того, в якiм плила
вiдвiку. Аж ось у монгольськiм таборi залунали страшнi крики. Вода
виступила з берегiв i тисячними потоками розливалася по таборi.
- Рабе, що се значить? - скрикнув на Максима Бурунда.
- Що ж, бегадире,- вiдмовив Максим,- видно, велика туча впала в горах,
наш потiчок дужче вилива , нiж звичайно. Але невже ж вам боятися води, що
сяга по кiстки? Розбивайте плиту! - скрикнув вiн до монголiв,- нехай
побачить великий бегадир, що я не обдурював його!
Загримали монгольськi топори о плиту, але плита була груба i мiцна,
годi було ©© розбити.
- Гримайте лiпше! - кричав Бурунда, не можучи вже тепер опанувати сво ©
тривоги на вид то© води, що заливала одностайним озером велику часть
тухольсько© долини i валом котилася просто до них. Але плита була
тухольсько© вдачi i опиралася до остатньо© змоги. Та ось вона луснула; ще
один дружний удар, i вона, розбита на куснi, впала додолу, а разом з нею
впали й тi монголи, що стояли на нiй. Темне гирло пiдземного хiдника
показалося очам згромаджених.
- Видиш, бегадире! - сказав Максим.- Скажи сам, чи обдурював я тебе?
Але Бурунда якось не радувався вiдкритим хiдником. Валом набiгла вода i
заплюскотiла при ногах монголiв. Ще хвиля, i з веселим плюскотом полилася
вода в нововiдкриту яму.
- Спинiть воду, спинiть воду! - кричав Бурунда, i кинулись монголи
гатити воду довкола ями. Але й се вже було запiзно. Вода покрила землю,
глина розм'якла i розпливалася болотом у руках монголiв - така гать не
могла спинити води, яка чимраз сильнiше, з усiх бокiв валилася в яму,
довго плюскотiла i щезала в нiй, поки вкiнцi не наповнила ©© зовсiм. Мов
остовпiлi стояли монголи над ямою i дивилися, як вода заливала остатнiй ©х
вихiд iз долини!
- Рабе! - сказав Бурунда до Максима.- Чи се твiй вихiд?
- Бегадире, чи можу ж я розказувати водам? - вiдповiв Максим.
Бурунда нiчого не вiдповiв, а лише дивився кругом на воду, що чимраз
грубшою верствою покривала долину. Вже гладким дзеркалом iскрилася вода по
цiлiй долинi, тiльки де-де визирали, мов невеличкi острови, кусники сухо©
землi. В монгольськiм таборi був крик i замiшання, хоч вода доходила
монголам ледве до кiсток.
- Бегадире,сказав Максим до Бурунди, бачучи, що той забира ться вертати
до свойого намету,пригадую тобi тво слово. Ти сказав, що як покажу тобi
вихiд, буду вiльний. Я показав тобi вихiд.
- I вихiд одурив мене. Тодi будеш вiльний, як усi вийдемо з се© долини,
не борше!
I Бурунда пiшов робити порядок у сво©м змiшанiм вiйську, а за ним пiшла
i його дружина.
Монгольське вiйсько стояло довгими рядами, по кiстки в водi, сумне,
безрадне. Хоч i як мiлка була вода, але тота ©© маса, що вкрила вже всю
долину, гладка, прозiрчаста, мов блискуче розтоплене скло, i той водопад,
що, мов свiтляний стовп, стояв над водяною площею i раз у раз доливав до
не© ново© води,- от що лякало монголiв. Але годi було стояти! Сама
тривога, сам вид грiзно© небезпеки побуджували тих людей до якогось дiла,
хоч би й безплодного, до руху. Конечно треба було щось зробити, стрiбувати
щастя, бо iнакше,- Бурунда чув се добре - вся та маса монголiв пiде
врозтiч, розбiгнеться, гнана власною тривогою. Бурунда велiв цiлому
вiйську зiбратися докупи, збитися в тiсну масу.
- Що ви, мужi чи коти, що так бо©теся тих кiлькох крапель води? Чи такi
ж то рiки перебували ми? Що сей потiк проти Я©ка, i Волги, i Дону, i
Днiпра? Не бiйтеся, вода по кiстки не здужа затопити вас! Далi до вивозу!
Нападемо всi збитою масою! Не дбаймо на страти! Побiда мусить бути наша!
Так кричав Бурунда i пiшов передом. Двигнулась за ним монгольська сила,
бродячи в водi з голосним плюскотом, вiд якого лунали гори i стогнали
лiси. Але на сто крокiв вiд вивозу стрiнув ©х убiйчий град камiння,
киданого метавками. Великi кам'янi кругляки, щербате камiння i рiчний
пiщаник - усе те валило в збиту громаду монголiв, друхотало костi,
розбивало голови. Кров'ю зачервонiлася вода пiд ©х ногами. Незважаючи на
крик Бурунди, вiйсько розскочилося, найбiльша частина подалася взад, там,
де не могло досягнути ©© камiння. Вкiнцi й сам Бурунда з рештою сво©х
найсмiливiших туркоманiв мусив вiдступити, бо град камiння чимдалi ставав
дужчий, а монгольськi стрiли не робили тухольцям нiяко© шкоди. Тугар Вовк
зирнув пильно на ворожi становища i побачив, що при найбiльшiй метавцi,
яка ненастанно кидала то тяжкi брили, то цiлi кiрцi дрiбного камiння на
монголiв, стояла його донька Мирослава серед кiлькох вiкових уже тухольцiв
i кермувала всiми рухами страшно© машини. Максим давно вже побачив ©© й не
зводив iз не© очей. Як рад би був вiн тепер стояти коло не© i слухати ©©
смiлих, розумних розказiв i поражати ворога по ©© показу! Та ба, не так
йому судилося! Ось вiн сто©ть сам серед тих ворогiв, правда, без кайданiв,
та все-таки безоружний, невольник, i бажа , щоб хоть камiнь, кинений ©©
рукою, закiнчив його життя i його муку.
Тугар Вовк сiпнув його за рукав.
- Годi там вдивлятися, хлопче,- сказав вiн. - Здурiла моя донька, та он
що виробля ! Але нам усе-таки круто приходиться. Чи у вас такi повенi
часто бувають?
- Такi? Нiколи.
- Як то? Нiколи?
- А так, бо се не повiнь. Адже ж бачиш, що вода чиста.
- Не повiнь? А що ж?
- Хiба ж ти ще не догадався, боярине? Тухольцi загатили потiк, щоб
залити водою долину.
- Загатили! - скрикнув боярин.- Значиться...
- Значиться, вода буде раз у раз бiльшати поки...
- Поки що?
- Поки всiх нас не затопить. От що!
Боярин кулаком ударив себе в голову.
- I ти се знав наперед?
- Знав, вiд тво © доньки. Се, боярине, мiй батько таке придумав.
- О, прокляття! I чому ж ти не казав менi сього борше?
- Нащо?
- Ми були б хоч оба спаслися.
- На се ще ма мо час,- сказав спокiйно Максим.- Тiлько держiмся разом,
i коли б що до чого, не дай мене, боярине, безоружного скривдити.
- Се розумi ться,- сказав боярин,-тiлько що ж нам робити?
- Поки що нема ще страху,-вiдказав Максим.- Потiк малий, а долина
широка, вода прибува дуже поволi. Але се недовго так буде. Може, за
пiвгодини прибуде з гiр правдива повiнь i живо наповнить цiлу долину. До
вечора вже буде по цiлiй долинi води вище, нiж найвищий муж. А нам конче
треба продержатися до того часу. Бо поки ще монголи будуть живi, то,
певно, не випустять нас живих iз сво©х рук.