"укрiплення", зроблене по-державному i для державних цiлей, мусило вийти
на шкоду громад i громадсько© самоуправи. Князi понасаджували здовж
дуклянсько© дороги сво©х бояр, понадаровували ©м iз громадських земель
просторi грунти й посiдища i вложили на них обов'язок - пильнувати
дуклянсько© брами, в разi во нного нападу спиняти неприятеля во нними
дружинами, набраними з околичних громад, а також засiками, себто
дерев'яними та кам'яними запорами, що ними в тiсних мiсцях завалювано
дорогу, чинячи ©© при якiй-такiй оборонi зовсiм непрохiдною для ворожих
воякiв. Розумi ться, що тi обов'язки цiлим сво©м тягарем спадали на селян,
на громади. Вони не тiльки тратили часть сво©х споконвiчних земель, на
яких розсiдалися бояри, але мусили, крiм того, ставити варти, давати
дружинникiв та слуг боярам, робити засiки, ба, в разi во нного часу,
пiдданi були зовсiм боярським розказам i боярському судовi. Очевидна рiч,
боярин, обдарований такими широкими правами, ставався силою в селi i,
зовсiм природно, дбав про побiльшення й укрiплення сво © сили. Щоб
забагатiти, бояри закладали на шляху сво© власнi засiки-рогачки i побирали
з них i в спокiйних часах оплату вiд усякого про©жджого, а се мусило
спинити живий рух по дуклянськiй дорозi, ослабити живi зв'язки мiж
громадами. А рiвночасно з ослабленням тих зв'язкiв мусив iти й упадок
вiчевих, вiльних порядкiв у самих громадах. Власть боярська не могла й не
хотiла обiк себе терпiти друго©, громадсько© властi; мiж боярами а
громадами мусило прийти до довго© й тяжко© боротьби, яка вкiнцi випала на
некористь громад. Правда, в тiм часi, коли йде наше оповiдання, боротьба
тота ще далеко не була скiнчена, а декуди, в вiдлюдних гiрських селах, ще
й зовсiм не почалася,- i се були, можна сказати напевно, найщасливiшi
закутки тодiшньо© Русi. До таких щасливих закуткiв належала й Тухольщина,
а дорога, проведена через Бескид на Угри, на довгi часи забезпечила ©©
добробуток. Тухольська дорога не була ще в руках боярських, була вiльна
для кождого, хоч громадяни сумежних з нею селищ, як червоноруського, так i
угорського боку, пильно стерегли ©© вiд усякого ворожого нападу i давали
собi вза©мно знати про всяку грозячу небезпечу, яку таким способом
вiдбивано завчасу i тихо, сполученими силами всiх заiнтересованих тим
дiлом громад. Не диво, проте, що, лежачи при тiй дорозi, на серединi мiж
Угорщиною i Пiдгiр'ям, Тухольщина раз у раз пiдносилася не лише добрим
побутом, але й свобiдним громадським ладом. Сво©м примiром вона освiжувала
i пiддержувала всю дооколичну верховину, а особливо тi села, в яких уже
були княжi бояри i в яких почалась уже руйнуюча боротьба мiж давнiм
громадством а новим панством. Гаряче слово i велика повага Захара Беркута
причинювалася немало до того, що, поки бiльша часть громад держалася добре
в тiй боротьбi, бояри не могли так швидко розширювати сво © властi, як ©м
сього бажалося, i мусили жити в добрiй злагодi з громадами, пiдлягаючи в
часах супокою ©х копним судам i засiдаючи в них поруч з iншими старцями,
як рiвнi з рiвними. Але такий стан був боярам дуже немилий; вони ждали
во нного часу, як не знати якого празника, бо тодi всмiхалася ©м надiя -
вiдразу захопити всю власть у сво© руки, а при тiй нагодi розбити до
крихти ненависнi громадськi порядки, так, аби раз захоплена власть уже не
потребувала виходити з ©х рук. Але часу во нного не було. Володар Червоно©
Русi, князь Данило Романович, хоч i який був ласкавий для бояр - не то що
його батько,- але допомогти ©м багато не мiг, занятий то стараннями о
королiвську корону, то спорами князiв, що дерлись за великокняжий
ки©вський престол, а найменше забезпечуванням свого краю против нового,
досi нечуваного ворога, монголiв, що перед десятьма роками, мов страшна
громова хмара, появилися були на схiдних границях Русi, в наддонських
степах, i побили зiбраних руських князiв у страшнiй i дуже кровавiй битвi
над рiкою Калкою. Але з-над Калки нагло, немов наполошенi хоробрiстю
русичiв, вони вернули назад, i ось уже десятий рiк минав, а про них не
було нiчого чути. Тiльки глуха тривога ходила по народi, мов гаряча
вiтрова хвиля ходить по дозрiваючiм житi, i нiхто не знав, чи хвиля
уляжеться, чи, може, нажене з собою грiзну, градову тучу. А найменше знали
се й надiялись сього князi та бояри. Вони спокiйно по погромi над Калкою
принялися за свою давню роботу - спори за наслiддя престолiв i
пiдкопування свобiдних та самоуправних громадських порядкiв. Нерозумнi!
Вони пiдривали дуба, котрий годував ©х сво©ми жолудьми! Коли б були свою
власть i свою силу повернули на скрiплювання, а не на пiдкопування тих
порядкiв по громадах i живих зв'язкiв мiж громадами, то наша Русь, певно,
не була б упала пiд стрiлами та топорами монголiв, але була б остоялася
проти них, як глибоко вкорiнений дуб-велетень остою ться проти осiнньо©
бурi!
Щаслива була Тухольщина, бо досi якось обминали ©© неситi очi князiв i
бояр. Чи то для того, що лежала так вiддалiк вiд свiта, мiж горами та
скалами, чи, може, для того, що надто великого багатства в нiй не було.
Досить того, що бояри якось не мали охоти затiсуватися в той закуток. Але
i се щастя не було вiчне. Нараз одно© гарно© днини за©хав у тухольськi
гори боярин Тугар Вовк i, не кажучи нiкому анi слова, почав на горбi над
Опором, вiддалiк вiд Тухлi, але на тухольськiм грунтi, будувати собi дiм.
Тухольцi з зачудування зразу мовчали i не спиняли нового гостя, далi
почали допитуватися його, хто вiн, вiдки i за чим приходить сюди?
- Я боярин князя Данила,- гордо вiдповiдав м Тугар Вовк.- За мо©
заслуги князь надгородив мене землями й лiсами в Тухольщинi.
- Але ж се землi й лiси громадськi! - вiдповiдали йому тухольцi.
- Се мене нiчого не обходить,- вiдказував боярин,- iдiть i в князя
допоминайтеся. Я маю його грамоту i бiльше нiчого знати не хочу!
Тухольцi кивали головами на такi боярськi слова i не казали нiчого. А
боярин тимчасом починав собi все згорда, все похвалявся княжою ласкою та
княжою волею, хоч зрештою наразi й не стiсняв нi в чiм тухольцiв i не
мiшався в ©х громадськi дiла. Тухольцi, а особливо молодшi, зразу чи то з
цiкавостi, чи з звичайно© гостинностi частенько сходилися з боярином i
робили йому деякi прислуги,- аж нараз, мов сокирою втяв, перестали ходити
i, очевидно, зовсiм уникали його. Се зразу здивувало, а далi й розсердило
боярина, i вiн почав тепер чинити тухольцям усякi пакостi. Дiм його стояв
якраз над тухольською дорогою, i вiн, iдучи за примiром iнших бояр,
поставив на дорозi величезну рогачку i жадав вiд про©жджих для себе мита.
Та тухольцi були тугий народ. Вони почули вiдразу, що тут почина ться
рiшуча боротьба, i постановили, за радою Захара Беркута, стояти твердо i
невiдступне при сво©х правах до крайньо© крайностi. Зараз тиждень по
виставленню рогачки вислала тухольська рада громадська сво©х вiдпоручникiв
до Тугара Вовка. Вiдпоручники завдали йому коротке i рiшуче питання:
- Що робиш, боярине? За що спира ш дорогу?
- Так менi хочеться! - вiдповiв гордо боярин.- Коли вам кривда, то
йдiть жалуйтесь на мене до князя.
- Але ж се дорога не княжа, а громадська.
- Се мене нiчого не обходить!
З тим вiдпоручники й вiддалилися, але зараз по ©х вiдходi прийшла з
Тухлi цiла ватага сiльсько© молодiжi з сокирами i тихесенько порубала
рогачку на дрiбнi куснi, наклала з не© огонь i спалила ©© недалеко вiд
боярського двора. Боярин лютився на сво©м дворi, кляв поганих смердiв, але
супротивлятися ©м не мав смiлостi i наразi не робив уже друго© рогачки.
Перший напад на громадськi права був вiдбитий, але тухольцi не радувалися
завчасно,- вони добре знали, що се тiльки перший напад i що за ним треба
надiятись iнших. I справдi так воно сталося. Одного дня прибiгли до Тухлi
вiвчарi, голосячи сумну вiсть, що боярськi слуги зганяють ©х iз найкращо©
громадсько© полонини. Не вспiли вiвчарi до ладу розказати свого, коли втiм
прибiгли громадськi лiсничi, кажучи, що боярин вiдмiрю i запалькову для
себе величезний кусень найкращого громадського лiса. Знов громадська рада
вислала вiдпоручникiв до Тугара Вовка.
- За що, боярине, кривдиш громаду?
- Я беру тiльки те, що менi мiй князь дарував.
- Але ж се не княжi, а громадськi землi! Князь не мiг дарувати того, що
до нього не належить.
- Ну, то йдiть на князя жалуйтеся,- вiдказав ©м боярин i вiдвернувся
вiд них.
Вiд то© пори почалася правдива вiйна мiж боярином i тухольцями. То раз
тухольцi зженуть боярськi стада зi сво©х полонин, то боярськi слуги
зженуть тухольськi отари. Лiса, загарбаного боярином, стерегли i
громадськi, i боярськi лiсничi, мiж котрими не раз приходило до сварки i
бiйки. Се лютило боярина чимраз дужче, i вiн вкiнцi казав убивати
тухольську худобу, придибану на загарбаних полонинах, а одного
громадського лiсничого, придибаного в заграбленiм лiсi, велiв прив'язати
до дерева i сiкти терновими рiзками мало що не на смерть. Сього було вже
замного тухольськiй громадi. Многi голоси обiзвалися за тим, аби по
давньому звичаю до боярина приложити закон про непокiрного i шкiдного
громадянина, розбiйника та злодiя, i вигнати його з обсягу громадських
земель, а дiм його зруйнувати дотла. Велика часть громадян пристала на се,
i певно, що круто прийшлось би було тодi бояриновi, коли б Захар Беркут не
був висловив то© думки, що не належиться засуджувати нiкого, не вислухавши
вперед його оправдання, i що справедливiсть домага ться закликати боярина
поперед усього на громадський копний суд, дати йому можнiсть витолкуватися
i аж потiм поступати з ним так, як осудить громада при повнiм спокою й
розвазi. То© розумно© ради послухала тухольська громада.
Певно, нiхто в нинiшнiм зборi не розумiв так добре важностi се© хвилi,
як Захар Беркут. Вiн бачив, що тут цiле дiло його життя важиться на вiстрю
громадського засуду. Та й коби-то в тiм засудi ходило лиш о просту
справедливiсть, то Захар був би спокiйний i покладався б уповнi на
громадський розум. Але тут приходилося розважати - перший раз на
тухольськiм копнiм судi - також iншi, постороннi, а безмiрно важнi
обставини, що запутували справу майже до безвихiдностi. Захар розумiв
добре, що засуд, чи прихильний, чи неприхильний для боярина, грозить
громадi великою небезпекою. Прихильний засуд, значить, признання не так
права, як сили, по сторонi боярина, раз назавсiди упокорить перед ним
громаду, вiддасть йому в руки не тiльки загарбанi лiси й полонини, але й
цiлу громаду, буде першим i найтяжчим виломом у вiльнiм громадськiм
устрою, над якого вiдновленням i скрiпленням вiн ненастанно трудився
протягом сiмдесятьох лiт. А неприхильний засуд, що вирече прогнання
боярина з громади, грозить також немалою небезпекою. Ану ж боярин зумi
пiдмовити князя, розбудити його гнiв, переконати його, що тухольцi -
бунтiвники? Се може стягнути велику бурю або й цiлковиту ру©ну на
Тухольщину, як подiбнi засуди кiлька разiв уже стягали ру©ну на iншi
громади, що ©х князi узнавали за бунтiвничi i вiддавали боярам та ©х
дружинам на розграблення та на знищення. Оба тi важкi виходи нинiшньо©
ради наповняли серце старого Захара великим сумом, i вiн щиро молився
духом перед почином ради до великого Дажбога-Сонця, щоб той просвiтив
розум його й його громади i дав ©м знайти праву стежку серед усiх тих
трудностей.
- Чесна громадо! - так зачав вiн свою бесiду.- Не буду вiд вас
скривати, та й, впрочiм, ви й самi то добре зна те, якi важкi i великi
дiла чекають сьогоднi нашого громадського розсуду. Коли поглядаю на те, що
довкола нас робиться i що нам грозить, то так i зда ться менi, що наше
дотеперiшн спокiйне громадське життя пропало безповоротно, що тепер
наступа для нас усiх пора - показати на дiлi, в боротьбi, чи нашi
громадськi порядки справдi мiцнi й добрi, чи можуть видержати надходячу
важку бурю. Яка се буря надходить на нас, i то не з одного боку, се ви
зна те i почу те ще ширше на нинiшнiй радi, тож про се я тепер не потребую
говорити. Я хотiв би тiлько показати вам i вбити незнищимо в вашу тямку те
становище, на якiм би нам, по мо©й думцi, треба стояти, твердо стояти до
крайньо© крайности. А втiм, i тут нi я, нi нiхто iнший не ма власти над
вами: схочете, то послуха те, а не схочете - воля ваша! Тiлько ж кажу вам,
що сьогоднi ми сто©мо на розстайнiй дорозi, сьогоднi нам прийдеться
вибрати: сюди чи туди. Тож годиться нам, людям старим i досвiдним, добре
вияснити собi той вибiр i тi дороги, на якi вiн може повести нас, i те
мiсце, на котрiм ми сто©мо тепер!
- Погляньте, чесна громадо, на те наше копне знамено, котре вiд
п'ятдесятьох лiт чу нашi слова i бачить нашi дiла. Чи зна те ви, що
виражають його знаки? Святi i поважнi старцi, батьки нашi, зробили його i
передали менi його значiння, "Захаре,сказали вони,- колись, у хвилi
найгрiзнiшо© небезпеки, коли життя наверне супротивну хвилю на громаду i
загрозить ©© порядок,- тодi ти вiдкри ш громадi, що значить се знамено, а
заразом вiдкри ш, що на нiм спочива наше i нашого духа-опiкуна
благословенство, що вiдступлення вiд то© дороги, яку вказу те знамено,
буде найбiльшим нещастям для громади, буде початком ©© цiлковитого
упадку!"
Захар утих на хвилю. Його бесiда зробила велике вражiння на всiх
громадян. Усiх очi зверненi були на знамено, що на високiй жердцi,
встромленiй у камiнь, стояло перед громадою, блискотiло срiбною оковою на
сво©х кiльцях i повiвало кармазиновою хоруговкою, немов переливалось живою
кров'ю.
- Я досi не говорив вам про се нiчого,- говорив Захар дальше,- бо часи
були спокiйнi. Але сьогоднi пора се зробити. Глядiть на нього, на се
знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцiльний ланцюг,
сильний i немов замкнутий у собi, а прецiнь свобiдний в кождiм по динчiм
колiсцi, готовий приняти всякi зв'язки. Сей ланцюг - то наш руський рiд,
такий, який вийшов з рук добрих, творчих духiв. Кожне колiсце в тiм
ланцюзi - то одна громада, нерозривно, з само© природи зв'язана з усiма
iншими, а проте свобiдна сама в собi, немов замкнена сама в собi, живе
сво©м власним життям i вдоволя сво© потреби. Тiлько така суцiльнiсть i
свобода кождо© поодиноко© громади робить усю цiлiсть суцiльною й
свобiдною. Нехай тiлько одно колiсце трiсне, розпадеться само в собi, то й
цiлий ланцюг розпадеться, одноцiлий його зв'язок розiрветься. От так i
упадок вольних громадських порядкiв у однiй громадi ста раною, котра
приносить недугу, а то й заразу для цiлого тiла нашо© свято© Русi. Горе
громадi, котра добровiльно станеться тою раною, котра не ужи всiх сил i
способiв, щоб удержати себе при здоров'ю! Лiпше би було такiй громадi
щезнути з лиця землi, запастися в безодню!
Остатнi слова Захара, сказанi грiзним, пiднесеним голосом, приглушили в
ушах слухаючо© громади шум водопаду, що недалеко гримав собою о камiнь i,
мов живий стовп кришталю, граючи проти сонця всiми барвами веселки,
видавався блискучою пасмугою понад головами громади.
Захар говорив дальше:
- Гляньте ще раз на се знамено! Кожде колiсце його ланцюга сковане
блискучими срiбними оковами в гарнi узори. Окови тi не обтяжають колiсця,
а додають йому оздоби й тривкостi. Так само кожда громада ма сво©
дорогоцiннi установи i порядки, породженi потребами, упорядкованi розумом
мудрих батькiв наших. Порядки тi святi, але не для того, що давнi, що
батьками нашими уладженi, тiлько для того, що свобiднi, що не в'яжуть
нiкого доброго в добрiм дiланню, а в'яжуть лиш злого, що хотiв би шкодити
громадi. Порядки тi не в'яжуть i громаду, а тiлько додають ©й сили i
власти для охорони всього, що добре i хосенне, а для знищення всього, що
зле i шкiдне. Коли б не тi срiбнi окови, дерев'янi обручки легко могли би
потрiскати, i вся одноцiлiсть ланцюга пропала би. Так само, якби не нашi
святi громадськi установи, то й уся громада пропала би. Уважайте ж, чесна
громадо! Злодiйськi руки простягаються, щоб обдерти тi срiбнi окови з
нашого колiсця, щоб ослабити i ногами потоптати наш громадський лад, при
якiм нам так добре жилося!
- Нi, ми не попустимо ©м того! - крикнула разом однодушно громада.-
Станемо в оборонi сво © свободи, хоч би прийшлося нам i остатню краплю
крови пролити!
- Добре, дiти! - сказав зворушений Захар Беркут,- так воно й треба!
Вiрте менi, се дух нашого великого Сторожа прорiк iз вас! Ви його силою
вгадали значiння то© хоругви, що повiва на нашiм знаменi. Чому вона
червона? Бо значить кров! До остатньо© краплi крови повинна боронити
громада сво © свободи, свого святого ладу! I вiрте менi, недалеко та
хвиля, котра справдi запотребу вiд нас крови! Будьмо готовi й ©© пролити
в сво©й оборонi!
В тiй хвилi очi всiх громадян, немов на даний знак, звернулися в
сторону села.
Там, на шляху, що вiв вiд села попри водопад у гори, показалася
невеличка громада пишно постро них, оружних людей. Се йшов у всiй сво©й
пишнотi на тухольську раду боярин Тугар Вовк зi сво ю дружиною.
Невважаючи на гарячу весняну днину, боярин був у повнiй рицарськiй
збру©: в панцирi з залiзно©, блискучо© бляхи, в таких же набедрениках i
наголiнниках i в блискучiм спижевiм шоломi з розвiяною поверх нього китою
з когутячих косиць. При боцi у нього телiпався в пiхвi тяжкий бойовий меч,
через плечi перевiшений був лук i сагайдак зi стрiлами, а за поясом
стримiв топiр, блискучий широким сталевим вiстрям i бронзою набиваним
обухом. Поверх усе© то© страшно© збро©, на знак супокiйного свого намiру,
боярин накинув вовчу шкiру з пащею, переробленою в защiпку на грудi, i з
лабами, що острими кiгтями обхапували його пояс. Довкола боярина йшло
десять воякiв, лучникiв i топiрникiв, повбираних у такi ж вовчi шкiри, але
без панцирiв. Мимоволi стрепенулася тухольська громада, побачивши
наближення то© вовчо© дружини; всi зрозумiли, що се власне й той ворог,
який напосiвся на ©х свободу й незалежнiсть. Але поки що вони ще не
надiйшли, а Захар кiнчив свою бесiду.
- Ось надходить боярин, котрий хвалиться, що з милости для нього князь
подарував йому нашi землi, нашу свободу, нас самих. Бачте, як гордо
виступа вiн у тiм почуттю княжо© милости, в тiм почуттю, що вiн княжий
слуга, що вiн раб! Нам не потрiбно милости вiд боярина i нi за що ставати
нам рабами - се причина, для чого вiн ненавидить нас i прозива нас
смердами. Але ми зна мо, що гордiсть його пуста i що правдиво свобiдному
чоловiковi личить не гордiсть, а супокiйна повага та розум. Заховайте ж
проти нього ту повагу i той розум, щоб не ми упокорили його, а сам вiн у
глибинi свого сумлiння почув себе упокореним! Я скiнчив.
Тихий шепiт вдоволення i радiсно© рiшучостi пройшов по громадi. Захар
сiв на сво мiсце. Хвилю стояла мовчанка на майданi, поки Тугар Вовк не
наблизився до ради.
- Здоровi були, громадо! - сказав вiн, дотикаючи рукою свого шолома,
але не знiмаючи його з голови.
- Здоров будь i ти, боярине! - вiдповiла громада.
Тугар Вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду i, ледве
окинувши ©© оком, проговорив:
- Ви кликали мене перед себе,- i ось я. Чого хочете вiд мене?
Слова тi сказанi були рiзким, гордим голосом, котрим боярин, очевидно,
хотiв показати громадi свою вищiсть. При тiм вiн не дивився на громаду,
але обертав у руках свiй топiр i немов любувався блиском його вiстря та
обуха, показуючи явно, що глибоко погорджу цiлою тою радою.
- Ми закликали тебе, боярине, перед суд громадський, щоб, заким осудимо
тво© поступки, вислухати твого слова. Яким правом i в якiй цiлi ти робиш
кривду громадi?
- На суд громадський? - повторив, немов зачудуваний, Тугар Вовк,
обертаючись лицем до Захара.- Я княжий слуга i боярин. Нiхто не ма права
судити мене, окрiм князя i рiвних менi бояр.
- Про се, боярине, чий ти слуга, ми не будемо з тобою сперечатися,- се
нас нiчого не обходить. А про тво право поговоримо пiзнiше. Тепер тiлько
будь ласкав сказати нам: вiдкiля прийшов ти в наше село?
- Зi столичного княжого мiста Галича.
- А хто велiв тобi йти сюди?
- Мiй i ваш пан, князь Данило Романович.
- Говори про себе, а не про нас, боярине! Ми вольнi люди i не зна мо
нiякого пана. А чого ж велiв тобi твiй пан iти в наше село?
Лице боярина облилося червоною пасмугою злостi при тих словах Захара.
Хвилю вiн вагувався, чи вiдповiдати дальше на його допитування, далi
погамував свiй невчасний порив.
- Вiн велiв менi бути сторожем його земель i його пiдданих, во водою й
начальником Тухольщини, i дав менi i мо©м потомкам у вiчне посiдання
тухольськi землi в надгороду за мою вiрну службу. Ось його грамота, його
печать i пiдпис!
При тих словах боярин гордим рухом руки вийняв iз-за широкого ремiнного
пояса княжу грамоту i пiдняв ©© вгору, показуючи громадi.
- Сховай свою грамоту, боярине,- сказав спокiйно Захар,- ми не вмi мо
©© читати, а печать твого князя для нас не закон. Радше сам ти скажи нам,
хто се такий, той твiй князь?
- Як то? - крикнув здивований боярин.- Ви не зна те князя Данила?
- Нi, не зна мо нiякого князя.
- Володаря всiх земель, усiх осель i мiст вiд Сяну аж до Днiпра, вiд
Карпат аж до устя Буга?
- Ми не видали його нiколи, i у нас вiн не володар. Адже пастух,
володар отари, стереже ©© вiд вовка, гонить ©© в спеку полудня до
холодного потока, а в холод ночi до тепло©, безпечно© кошари. А князь чи
робить се зi сво©ми пiдвладними?
- Князь робить з ними ще бiльше,- вiдповiв боярин.- Вiн да ©м мудрi
права i мудрих суддiв, посила ©м сво©х вiрних слуг, аби боронили ©х вiд
ворога.
- Не по правдi сказав ти се, боярине,- замiтив строго Захар.- Бач,
сонце на небi закрило сво ясне лице, щоб не слухати тво©х кривих слiв!
Мудрi права нашi походять не вiд твого князя, а вiд дiдiв i батькiв наших.
Мудрих суддiв княжих ми не видали досi i жили тихо, в згодi й ладi,
судячись самi громадським розумом. Батьки нашi здавна вчили нас: один
чоловiк - дурень, а громадський суд - справедливий суд. Без княжих во вод
жили нашi батьки, жили й ми досi, i, як бачиш, хати нашi не попустошенi i
дiти нашi не забранi до ворожо© неволi.
- Так було досi, але вiдтепер не так буде.
- Як буде вiдтепер, сього ми не зна мо i ти, боярине, не зна ш. Одно ще
тiлько скажи нам: твiй князь чи справедливий чоловiк?
- Весь свiт зна i подивля його справедливiсть.
- То вiн, певно, i тебе вислав, щоб ти в наших горах насаджував
справедливiсть?
Боярин змiшався сим простим питанням, але по хвилевiм вагованню сказав:
- Так.
- А як дума ш, боярине, чи справедливий може несправедливо кривдити
сво©х пiдвладних?
Боярин мовчав.
- Чи може вiн несправедливими поступками насадити в ©х серцях
справедливiсть i, кривдячи ©х, з' днати для себе ©х любов i повагу?
Боярин мовчав, граючись вiстрям свойого топора.
- Гляди ж, боярине,- закiнчив Захар.- Уста тво© мовчать, але сумлiння
тво каже, що се не може бути. А прецiнь же твiй справедливий князь зробив
се з нами, з нами, котрих вiн не бачив i не зна , котрих добром i щастям
вiн не турбу ться, котрi йому не вчинили нiчого злого, але, навпаки,
щороку складають йому богату данину. Як вiн мiг се зробити, боярине?
Тугар Вовк блиснув гнiвно очима на Захара i сказав:
- Плетеш дурницi, старий. Князь нiкого не може скривдити!
- А прецiнь нас скривдив, отою самою грамотою, котрою ти так хвалишся!
Бо зважай лишень: чи не скривдив би я тебе, якби без тво © волi зняв iз
тебе отой блискучий панцир i дав його мойому синовi? А таке саме дiло
зробив твiй князь iз нами. Що для тебе панцир, то для нас земля й лiс. Вiд
вiкiв ми вживали ©х i берегли, як ока в головi,- а тут нараз приходиш ти в
iменi свого князя i кажеш: "Се мо ! Мiй князь дав менi се в надгороду за
мо© великi заслуги!" I проганя ш наших пастухiв, убива ш нашого лiсничого
на нашiй власнiй землi! Скажи ж, чи можемо ми уважати твого князя
справедливим чоловiком?
- Ти помилився, старче! - сказав Тугар Вовк.- Усi ми - власнiсть князя,
зi всiм, що ма мо, з худобою й землею. Князь один вiльний, а ми його
невiльники. Його ласка - то наша воля. Вiн може зробити з нами, що хоче.
Мов удар обуха в тiм'я, так оглушили тi слова Захара Беркута. Вiн
похилив свою сиву голову додолу i довгу хвилю мовчав, не знаючи, що й
казати. Мертвецьки понуро мовчала й уся громада. Вкiнцi Захар устав. Лице
його яснiло. Вiн пiднiс руки догори, до сонця.
- Сонце преясне! - сказав вiн.- Ти, благотворне, вольне свiтило, не
слухай тих огидних слiв, якi осмiлився сей чоловiк сказати перед тво©м
лицем! Не слухай ©х, забудь, що вони сказанi були на нашiй, досi й
помислом таким не оскверненiй землi! I не карай нас за них! Бо безкарно ти
не пропустиш ©х, то знаю. I коли там, у тiм Галичi, довкола князя
наплодилось богато таких людей, то ти зiтри ©х iз лиця землi, але за кару
не погуби разом iз ними всього нашого народа!
I по тiм Захар успоко©вся, сiв i знову звернувся до боярина.
- Ми чули, боярине, твое переконання,- сказав вiн.- Не повторяй його
другий раз перед нами, нехай воно при тобi лиша ться. Послухай же тепер,
яка наша думка про твого князя. Послухай i не прогнiвайся! Сам бачиш i
зна ш, що вiтця й опiкуна ми в нiм бачити не можемо. Отець зна свою
дитину, ©© потреби й бажання, а вiн не зна нас i не хоче знати. Опiкун
береже свого пiдручного вiд ворога i вiд усяко© шкоди,- князь не береже
нас нi вiд сльоти, нi вiд тучi, нi вiд граду, нi вiд медведя,- а се нашi
найгiршi вороги. Вiн, щоправда, голосить, що береже нас вiд нападiв
угорських воякiв. Але як береже нас? Насилаючи на нас iще гiрших ворогiв,
нiж угри - сво©х неситих бояр з ©х дружинами. Угри нападуть, заберуть, що
можна, i пiдуть; боярин як нападе, то вже й осяде i не вдоволиться нiякими
добичами, а рад би нас усiх навiки поробити рабами. Не вiтцем i опiкуном
ми вважа мо твого князя, але карою божою, зiсланою на нас за грiхи нашi,
вiд яко© мусимо вiдкупуватися щорiчними данинами. Чим менше ми про нього
зна мо, а вiн про нас, тим лiпше для нас. I коби вся наша Русь могла
позбутися сьогоднi його з усiма його ватагами, то, певно, була би ще
щаслива i велика!*
З дивним чуттям у серцi слухав Тугар Вовк тих гарячих слiв старого
бесiдника. Хоч вихований при княжiм дворi i зiпсований гниллю та пiдлотою,
на шкоду громад i громадсько© самоуправи. Князi понасаджували здовж
дуклянсько© дороги сво©х бояр, понадаровували ©м iз громадських земель
просторi грунти й посiдища i вложили на них обов'язок - пильнувати
дуклянсько© брами, в разi во нного нападу спиняти неприятеля во нними
дружинами, набраними з околичних громад, а також засiками, себто
дерев'яними та кам'яними запорами, що ними в тiсних мiсцях завалювано
дорогу, чинячи ©© при якiй-такiй оборонi зовсiм непрохiдною для ворожих
воякiв. Розумi ться, що тi обов'язки цiлим сво©м тягарем спадали на селян,
на громади. Вони не тiльки тратили часть сво©х споконвiчних земель, на
яких розсiдалися бояри, але мусили, крiм того, ставити варти, давати
дружинникiв та слуг боярам, робити засiки, ба, в разi во нного часу,
пiдданi були зовсiм боярським розказам i боярському судовi. Очевидна рiч,
боярин, обдарований такими широкими правами, ставався силою в селi i,
зовсiм природно, дбав про побiльшення й укрiплення сво © сили. Щоб
забагатiти, бояри закладали на шляху сво© власнi засiки-рогачки i побирали
з них i в спокiйних часах оплату вiд усякого про©жджого, а се мусило
спинити живий рух по дуклянськiй дорозi, ослабити живi зв'язки мiж
громадами. А рiвночасно з ослабленням тих зв'язкiв мусив iти й упадок
вiчевих, вiльних порядкiв у самих громадах. Власть боярська не могла й не
хотiла обiк себе терпiти друго©, громадсько© властi; мiж боярами а
громадами мусило прийти до довго© й тяжко© боротьби, яка вкiнцi випала на
некористь громад. Правда, в тiм часi, коли йде наше оповiдання, боротьба
тота ще далеко не була скiнчена, а декуди, в вiдлюдних гiрських селах, ще
й зовсiм не почалася,- i се були, можна сказати напевно, найщасливiшi
закутки тодiшньо© Русi. До таких щасливих закуткiв належала й Тухольщина,
а дорога, проведена через Бескид на Угри, на довгi часи забезпечила ©©
добробуток. Тухольська дорога не була ще в руках боярських, була вiльна
для кождого, хоч громадяни сумежних з нею селищ, як червоноруського, так i
угорського боку, пильно стерегли ©© вiд усякого ворожого нападу i давали
собi вза©мно знати про всяку грозячу небезпечу, яку таким способом
вiдбивано завчасу i тихо, сполученими силами всiх заiнтересованих тим
дiлом громад. Не диво, проте, що, лежачи при тiй дорозi, на серединi мiж
Угорщиною i Пiдгiр'ям, Тухольщина раз у раз пiдносилася не лише добрим
побутом, але й свобiдним громадським ладом. Сво©м примiром вона освiжувала
i пiддержувала всю дооколичну верховину, а особливо тi села, в яких уже
були княжi бояри i в яких почалась уже руйнуюча боротьба мiж давнiм
громадством а новим панством. Гаряче слово i велика повага Захара Беркута
причинювалася немало до того, що, поки бiльша часть громад держалася добре
в тiй боротьбi, бояри не могли так швидко розширювати сво © властi, як ©м
сього бажалося, i мусили жити в добрiй злагодi з громадами, пiдлягаючи в
часах супокою ©х копним судам i засiдаючи в них поруч з iншими старцями,
як рiвнi з рiвними. Але такий стан був боярам дуже немилий; вони ждали
во нного часу, як не знати якого празника, бо тодi всмiхалася ©м надiя -
вiдразу захопити всю власть у сво© руки, а при тiй нагодi розбити до
крихти ненависнi громадськi порядки, так, аби раз захоплена власть уже не
потребувала виходити з ©х рук. Але часу во нного не було. Володар Червоно©
Русi, князь Данило Романович, хоч i який був ласкавий для бояр - не то що
його батько,- але допомогти ©м багато не мiг, занятий то стараннями о
королiвську корону, то спорами князiв, що дерлись за великокняжий
ки©вський престол, а найменше забезпечуванням свого краю против нового,
досi нечуваного ворога, монголiв, що перед десятьма роками, мов страшна
громова хмара, появилися були на схiдних границях Русi, в наддонських
степах, i побили зiбраних руських князiв у страшнiй i дуже кровавiй битвi
над рiкою Калкою. Але з-над Калки нагло, немов наполошенi хоробрiстю
русичiв, вони вернули назад, i ось уже десятий рiк минав, а про них не
було нiчого чути. Тiльки глуха тривога ходила по народi, мов гаряча
вiтрова хвиля ходить по дозрiваючiм житi, i нiхто не знав, чи хвиля
уляжеться, чи, може, нажене з собою грiзну, градову тучу. А найменше знали
се й надiялись сього князi та бояри. Вони спокiйно по погромi над Калкою
принялися за свою давню роботу - спори за наслiддя престолiв i
пiдкопування свобiдних та самоуправних громадських порядкiв. Нерозумнi!
Вони пiдривали дуба, котрий годував ©х сво©ми жолудьми! Коли б були свою
власть i свою силу повернули на скрiплювання, а не на пiдкопування тих
порядкiв по громадах i живих зв'язкiв мiж громадами, то наша Русь, певно,
не була б упала пiд стрiлами та топорами монголiв, але була б остоялася
проти них, як глибоко вкорiнений дуб-велетень остою ться проти осiнньо©
бурi!
Щаслива була Тухольщина, бо досi якось обминали ©© неситi очi князiв i
бояр. Чи то для того, що лежала так вiддалiк вiд свiта, мiж горами та
скалами, чи, може, для того, що надто великого багатства в нiй не було.
Досить того, що бояри якось не мали охоти затiсуватися в той закуток. Але
i се щастя не було вiчне. Нараз одно© гарно© днини за©хав у тухольськi
гори боярин Тугар Вовк i, не кажучи нiкому анi слова, почав на горбi над
Опором, вiддалiк вiд Тухлi, але на тухольськiм грунтi, будувати собi дiм.
Тухольцi з зачудування зразу мовчали i не спиняли нового гостя, далi
почали допитуватися його, хто вiн, вiдки i за чим приходить сюди?
- Я боярин князя Данила,- гордо вiдповiдав м Тугар Вовк.- За мо©
заслуги князь надгородив мене землями й лiсами в Тухольщинi.
- Але ж се землi й лiси громадськi! - вiдповiдали йому тухольцi.
- Се мене нiчого не обходить,- вiдказував боярин,- iдiть i в князя
допоминайтеся. Я маю його грамоту i бiльше нiчого знати не хочу!
Тухольцi кивали головами на такi боярськi слова i не казали нiчого. А
боярин тимчасом починав собi все згорда, все похвалявся княжою ласкою та
княжою волею, хоч зрештою наразi й не стiсняв нi в чiм тухольцiв i не
мiшався в ©х громадськi дiла. Тухольцi, а особливо молодшi, зразу чи то з
цiкавостi, чи з звичайно© гостинностi частенько сходилися з боярином i
робили йому деякi прислуги,- аж нараз, мов сокирою втяв, перестали ходити
i, очевидно, зовсiм уникали його. Се зразу здивувало, а далi й розсердило
боярина, i вiн почав тепер чинити тухольцям усякi пакостi. Дiм його стояв
якраз над тухольською дорогою, i вiн, iдучи за примiром iнших бояр,
поставив на дорозi величезну рогачку i жадав вiд про©жджих для себе мита.
Та тухольцi були тугий народ. Вони почули вiдразу, що тут почина ться
рiшуча боротьба, i постановили, за радою Захара Беркута, стояти твердо i
невiдступне при сво©х правах до крайньо© крайностi. Зараз тиждень по
виставленню рогачки вислала тухольська рада громадська сво©х вiдпоручникiв
до Тугара Вовка. Вiдпоручники завдали йому коротке i рiшуче питання:
- Що робиш, боярине? За що спира ш дорогу?
- Так менi хочеться! - вiдповiв гордо боярин.- Коли вам кривда, то
йдiть жалуйтесь на мене до князя.
- Але ж се дорога не княжа, а громадська.
- Се мене нiчого не обходить!
З тим вiдпоручники й вiддалилися, але зараз по ©х вiдходi прийшла з
Тухлi цiла ватага сiльсько© молодiжi з сокирами i тихесенько порубала
рогачку на дрiбнi куснi, наклала з не© огонь i спалила ©© недалеко вiд
боярського двора. Боярин лютився на сво©м дворi, кляв поганих смердiв, але
супротивлятися ©м не мав смiлостi i наразi не робив уже друго© рогачки.
Перший напад на громадськi права був вiдбитий, але тухольцi не радувалися
завчасно,- вони добре знали, що се тiльки перший напад i що за ним треба
надiятись iнших. I справдi так воно сталося. Одного дня прибiгли до Тухлi
вiвчарi, голосячи сумну вiсть, що боярськi слуги зганяють ©х iз найкращо©
громадсько© полонини. Не вспiли вiвчарi до ладу розказати свого, коли втiм
прибiгли громадськi лiсничi, кажучи, що боярин вiдмiрю i запалькову для
себе величезний кусень найкращого громадського лiса. Знов громадська рада
вислала вiдпоручникiв до Тугара Вовка.
- За що, боярине, кривдиш громаду?
- Я беру тiльки те, що менi мiй князь дарував.
- Але ж се не княжi, а громадськi землi! Князь не мiг дарувати того, що
до нього не належить.
- Ну, то йдiть на князя жалуйтеся,- вiдказав ©м боярин i вiдвернувся
вiд них.
Вiд то© пори почалася правдива вiйна мiж боярином i тухольцями. То раз
тухольцi зженуть боярськi стада зi сво©х полонин, то боярськi слуги
зженуть тухольськi отари. Лiса, загарбаного боярином, стерегли i
громадськi, i боярськi лiсничi, мiж котрими не раз приходило до сварки i
бiйки. Се лютило боярина чимраз дужче, i вiн вкiнцi казав убивати
тухольську худобу, придибану на загарбаних полонинах, а одного
громадського лiсничого, придибаного в заграбленiм лiсi, велiв прив'язати
до дерева i сiкти терновими рiзками мало що не на смерть. Сього було вже
замного тухольськiй громадi. Многi голоси обiзвалися за тим, аби по
давньому звичаю до боярина приложити закон про непокiрного i шкiдного
громадянина, розбiйника та злодiя, i вигнати його з обсягу громадських
земель, а дiм його зруйнувати дотла. Велика часть громадян пристала на се,
i певно, що круто прийшлось би було тодi бояриновi, коли б Захар Беркут не
був висловив то© думки, що не належиться засуджувати нiкого, не вислухавши
вперед його оправдання, i що справедливiсть домага ться закликати боярина
поперед усього на громадський копний суд, дати йому можнiсть витолкуватися
i аж потiм поступати з ним так, як осудить громада при повнiм спокою й
розвазi. То© розумно© ради послухала тухольська громада.
Певно, нiхто в нинiшнiм зборi не розумiв так добре важностi се© хвилi,
як Захар Беркут. Вiн бачив, що тут цiле дiло його життя важиться на вiстрю
громадського засуду. Та й коби-то в тiм засудi ходило лиш о просту
справедливiсть, то Захар був би спокiйний i покладався б уповнi на
громадський розум. Але тут приходилося розважати - перший раз на
тухольськiм копнiм судi - також iншi, постороннi, а безмiрно важнi
обставини, що запутували справу майже до безвихiдностi. Захар розумiв
добре, що засуд, чи прихильний, чи неприхильний для боярина, грозить
громадi великою небезпекою. Прихильний засуд, значить, признання не так
права, як сили, по сторонi боярина, раз назавсiди упокорить перед ним
громаду, вiддасть йому в руки не тiльки загарбанi лiси й полонини, але й
цiлу громаду, буде першим i найтяжчим виломом у вiльнiм громадськiм
устрою, над якого вiдновленням i скрiпленням вiн ненастанно трудився
протягом сiмдесятьох лiт. А неприхильний засуд, що вирече прогнання
боярина з громади, грозить також немалою небезпекою. Ану ж боярин зумi
пiдмовити князя, розбудити його гнiв, переконати його, що тухольцi -
бунтiвники? Се може стягнути велику бурю або й цiлковиту ру©ну на
Тухольщину, як подiбнi засуди кiлька разiв уже стягали ру©ну на iншi
громади, що ©х князi узнавали за бунтiвничi i вiддавали боярам та ©х
дружинам на розграблення та на знищення. Оба тi важкi виходи нинiшньо©
ради наповняли серце старого Захара великим сумом, i вiн щиро молився
духом перед почином ради до великого Дажбога-Сонця, щоб той просвiтив
розум його й його громади i дав ©м знайти праву стежку серед усiх тих
трудностей.
- Чесна громадо! - так зачав вiн свою бесiду.- Не буду вiд вас
скривати, та й, впрочiм, ви й самi то добре зна те, якi важкi i великi
дiла чекають сьогоднi нашого громадського розсуду. Коли поглядаю на те, що
довкола нас робиться i що нам грозить, то так i зда ться менi, що наше
дотеперiшн спокiйне громадське життя пропало безповоротно, що тепер
наступа для нас усiх пора - показати на дiлi, в боротьбi, чи нашi
громадськi порядки справдi мiцнi й добрi, чи можуть видержати надходячу
важку бурю. Яка се буря надходить на нас, i то не з одного боку, се ви
зна те i почу те ще ширше на нинiшнiй радi, тож про се я тепер не потребую
говорити. Я хотiв би тiлько показати вам i вбити незнищимо в вашу тямку те
становище, на якiм би нам, по мо©й думцi, треба стояти, твердо стояти до
крайньо© крайности. А втiм, i тут нi я, нi нiхто iнший не ма власти над
вами: схочете, то послуха те, а не схочете - воля ваша! Тiлько ж кажу вам,
що сьогоднi ми сто©мо на розстайнiй дорозi, сьогоднi нам прийдеться
вибрати: сюди чи туди. Тож годиться нам, людям старим i досвiдним, добре
вияснити собi той вибiр i тi дороги, на якi вiн може повести нас, i те
мiсце, на котрiм ми сто©мо тепер!
- Погляньте, чесна громадо, на те наше копне знамено, котре вiд
п'ятдесятьох лiт чу нашi слова i бачить нашi дiла. Чи зна те ви, що
виражають його знаки? Святi i поважнi старцi, батьки нашi, зробили його i
передали менi його значiння, "Захаре,сказали вони,- колись, у хвилi
найгрiзнiшо© небезпеки, коли життя наверне супротивну хвилю на громаду i
загрозить ©© порядок,- тодi ти вiдкри ш громадi, що значить се знамено, а
заразом вiдкри ш, що на нiм спочива наше i нашого духа-опiкуна
благословенство, що вiдступлення вiд то© дороги, яку вказу те знамено,
буде найбiльшим нещастям для громади, буде початком ©© цiлковитого
упадку!"
Захар утих на хвилю. Його бесiда зробила велике вражiння на всiх
громадян. Усiх очi зверненi були на знамено, що на високiй жердцi,
встромленiй у камiнь, стояло перед громадою, блискотiло срiбною оковою на
сво©х кiльцях i повiвало кармазиновою хоруговкою, немов переливалось живою
кров'ю.
- Я досi не говорив вам про се нiчого,- говорив Захар дальше,- бо часи
були спокiйнi. Але сьогоднi пора се зробити. Глядiть на нього, на се
знамено наше! З одного здорового пня вироблений весь той суцiльний ланцюг,
сильний i немов замкнутий у собi, а прецiнь свобiдний в кождiм по динчiм
колiсцi, готовий приняти всякi зв'язки. Сей ланцюг - то наш руський рiд,
такий, який вийшов з рук добрих, творчих духiв. Кожне колiсце в тiм
ланцюзi - то одна громада, нерозривно, з само© природи зв'язана з усiма
iншими, а проте свобiдна сама в собi, немов замкнена сама в собi, живе
сво©м власним життям i вдоволя сво© потреби. Тiлько така суцiльнiсть i
свобода кождо© поодиноко© громади робить усю цiлiсть суцiльною й
свобiдною. Нехай тiлько одно колiсце трiсне, розпадеться само в собi, то й
цiлий ланцюг розпадеться, одноцiлий його зв'язок розiрветься. От так i
упадок вольних громадських порядкiв у однiй громадi ста раною, котра
приносить недугу, а то й заразу для цiлого тiла нашо© свято© Русi. Горе
громадi, котра добровiльно станеться тою раною, котра не ужи всiх сил i
способiв, щоб удержати себе при здоров'ю! Лiпше би було такiй громадi
щезнути з лиця землi, запастися в безодню!
Остатнi слова Захара, сказанi грiзним, пiднесеним голосом, приглушили в
ушах слухаючо© громади шум водопаду, що недалеко гримав собою о камiнь i,
мов живий стовп кришталю, граючи проти сонця всiми барвами веселки,
видавався блискучою пасмугою понад головами громади.
Захар говорив дальше:
- Гляньте ще раз на се знамено! Кожде колiсце його ланцюга сковане
блискучими срiбними оковами в гарнi узори. Окови тi не обтяжають колiсця,
а додають йому оздоби й тривкостi. Так само кожда громада ма сво©
дорогоцiннi установи i порядки, породженi потребами, упорядкованi розумом
мудрих батькiв наших. Порядки тi святi, але не для того, що давнi, що
батьками нашими уладженi, тiлько для того, що свобiднi, що не в'яжуть
нiкого доброго в добрiм дiланню, а в'яжуть лиш злого, що хотiв би шкодити
громадi. Порядки тi не в'яжуть i громаду, а тiлько додають ©й сили i
власти для охорони всього, що добре i хосенне, а для знищення всього, що
зле i шкiдне. Коли б не тi срiбнi окови, дерев'янi обручки легко могли би
потрiскати, i вся одноцiлiсть ланцюга пропала би. Так само, якби не нашi
святi громадськi установи, то й уся громада пропала би. Уважайте ж, чесна
громадо! Злодiйськi руки простягаються, щоб обдерти тi срiбнi окови з
нашого колiсця, щоб ослабити i ногами потоптати наш громадський лад, при
якiм нам так добре жилося!
- Нi, ми не попустимо ©м того! - крикнула разом однодушно громада.-
Станемо в оборонi сво © свободи, хоч би прийшлося нам i остатню краплю
крови пролити!
- Добре, дiти! - сказав зворушений Захар Беркут,- так воно й треба!
Вiрте менi, се дух нашого великого Сторожа прорiк iз вас! Ви його силою
вгадали значiння то© хоругви, що повiва на нашiм знаменi. Чому вона
червона? Бо значить кров! До остатньо© краплi крови повинна боронити
громада сво © свободи, свого святого ладу! I вiрте менi, недалеко та
хвиля, котра справдi запотребу вiд нас крови! Будьмо готовi й ©© пролити
в сво©й оборонi!
В тiй хвилi очi всiх громадян, немов на даний знак, звернулися в
сторону села.
Там, на шляху, що вiв вiд села попри водопад у гори, показалася
невеличка громада пишно постро них, оружних людей. Се йшов у всiй сво©й
пишнотi на тухольську раду боярин Тугар Вовк зi сво ю дружиною.
Невважаючи на гарячу весняну днину, боярин був у повнiй рицарськiй
збру©: в панцирi з залiзно©, блискучо© бляхи, в таких же набедрениках i
наголiнниках i в блискучiм спижевiм шоломi з розвiяною поверх нього китою
з когутячих косиць. При боцi у нього телiпався в пiхвi тяжкий бойовий меч,
через плечi перевiшений був лук i сагайдак зi стрiлами, а за поясом
стримiв топiр, блискучий широким сталевим вiстрям i бронзою набиваним
обухом. Поверх усе© то© страшно© збро©, на знак супокiйного свого намiру,
боярин накинув вовчу шкiру з пащею, переробленою в защiпку на грудi, i з
лабами, що острими кiгтями обхапували його пояс. Довкола боярина йшло
десять воякiв, лучникiв i топiрникiв, повбираних у такi ж вовчi шкiри, але
без панцирiв. Мимоволi стрепенулася тухольська громада, побачивши
наближення то© вовчо© дружини; всi зрозумiли, що се власне й той ворог,
який напосiвся на ©х свободу й незалежнiсть. Але поки що вони ще не
надiйшли, а Захар кiнчив свою бесiду.
- Ось надходить боярин, котрий хвалиться, що з милости для нього князь
подарував йому нашi землi, нашу свободу, нас самих. Бачте, як гордо
виступа вiн у тiм почуттю княжо© милости, в тiм почуттю, що вiн княжий
слуга, що вiн раб! Нам не потрiбно милости вiд боярина i нi за що ставати
нам рабами - се причина, для чого вiн ненавидить нас i прозива нас
смердами. Але ми зна мо, що гордiсть його пуста i що правдиво свобiдному
чоловiковi личить не гордiсть, а супокiйна повага та розум. Заховайте ж
проти нього ту повагу i той розум, щоб не ми упокорили його, а сам вiн у
глибинi свого сумлiння почув себе упокореним! Я скiнчив.
Тихий шепiт вдоволення i радiсно© рiшучостi пройшов по громадi. Захар
сiв на сво мiсце. Хвилю стояла мовчанка на майданi, поки Тугар Вовк не
наблизився до ради.
- Здоровi були, громадо! - сказав вiн, дотикаючи рукою свого шолома,
але не знiмаючи його з голови.
- Здоров будь i ти, боярине! - вiдповiла громада.
Тугар Вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду i, ледве
окинувши ©© оком, проговорив:
- Ви кликали мене перед себе,- i ось я. Чого хочете вiд мене?
Слова тi сказанi були рiзким, гордим голосом, котрим боярин, очевидно,
хотiв показати громадi свою вищiсть. При тiм вiн не дивився на громаду,
але обертав у руках свiй топiр i немов любувався блиском його вiстря та
обуха, показуючи явно, що глибоко погорджу цiлою тою радою.
- Ми закликали тебе, боярине, перед суд громадський, щоб, заким осудимо
тво© поступки, вислухати твого слова. Яким правом i в якiй цiлi ти робиш
кривду громадi?
- На суд громадський? - повторив, немов зачудуваний, Тугар Вовк,
обертаючись лицем до Захара.- Я княжий слуга i боярин. Нiхто не ма права
судити мене, окрiм князя i рiвних менi бояр.
- Про се, боярине, чий ти слуга, ми не будемо з тобою сперечатися,- се
нас нiчого не обходить. А про тво право поговоримо пiзнiше. Тепер тiлько
будь ласкав сказати нам: вiдкiля прийшов ти в наше село?
- Зi столичного княжого мiста Галича.
- А хто велiв тобi йти сюди?
- Мiй i ваш пан, князь Данило Романович.
- Говори про себе, а не про нас, боярине! Ми вольнi люди i не зна мо
нiякого пана. А чого ж велiв тобi твiй пан iти в наше село?
Лице боярина облилося червоною пасмугою злостi при тих словах Захара.
Хвилю вiн вагувався, чи вiдповiдати дальше на його допитування, далi
погамував свiй невчасний порив.
- Вiн велiв менi бути сторожем його земель i його пiдданих, во водою й
начальником Тухольщини, i дав менi i мо©м потомкам у вiчне посiдання
тухольськi землi в надгороду за мою вiрну службу. Ось його грамота, його
печать i пiдпис!
При тих словах боярин гордим рухом руки вийняв iз-за широкого ремiнного
пояса княжу грамоту i пiдняв ©© вгору, показуючи громадi.
- Сховай свою грамоту, боярине,- сказав спокiйно Захар,- ми не вмi мо
©© читати, а печать твого князя для нас не закон. Радше сам ти скажи нам,
хто се такий, той твiй князь?
- Як то? - крикнув здивований боярин.- Ви не зна те князя Данила?
- Нi, не зна мо нiякого князя.
- Володаря всiх земель, усiх осель i мiст вiд Сяну аж до Днiпра, вiд
Карпат аж до устя Буга?
- Ми не видали його нiколи, i у нас вiн не володар. Адже пастух,
володар отари, стереже ©© вiд вовка, гонить ©© в спеку полудня до
холодного потока, а в холод ночi до тепло©, безпечно© кошари. А князь чи
робить се зi сво©ми пiдвладними?
- Князь робить з ними ще бiльше,- вiдповiв боярин.- Вiн да ©м мудрi
права i мудрих суддiв, посила ©м сво©х вiрних слуг, аби боронили ©х вiд
ворога.
- Не по правдi сказав ти се, боярине,- замiтив строго Захар.- Бач,
сонце на небi закрило сво ясне лице, щоб не слухати тво©х кривих слiв!
Мудрi права нашi походять не вiд твого князя, а вiд дiдiв i батькiв наших.
Мудрих суддiв княжих ми не видали досi i жили тихо, в згодi й ладi,
судячись самi громадським розумом. Батьки нашi здавна вчили нас: один
чоловiк - дурень, а громадський суд - справедливий суд. Без княжих во вод
жили нашi батьки, жили й ми досi, i, як бачиш, хати нашi не попустошенi i
дiти нашi не забранi до ворожо© неволi.
- Так було досi, але вiдтепер не так буде.
- Як буде вiдтепер, сього ми не зна мо i ти, боярине, не зна ш. Одно ще
тiлько скажи нам: твiй князь чи справедливий чоловiк?
- Весь свiт зна i подивля його справедливiсть.
- То вiн, певно, i тебе вислав, щоб ти в наших горах насаджував
справедливiсть?
Боярин змiшався сим простим питанням, але по хвилевiм вагованню сказав:
- Так.
- А як дума ш, боярине, чи справедливий може несправедливо кривдити
сво©х пiдвладних?
Боярин мовчав.
- Чи може вiн несправедливими поступками насадити в ©х серцях
справедливiсть i, кривдячи ©х, з' днати для себе ©х любов i повагу?
Боярин мовчав, граючись вiстрям свойого топора.
- Гляди ж, боярине,- закiнчив Захар.- Уста тво© мовчать, але сумлiння
тво каже, що се не може бути. А прецiнь же твiй справедливий князь зробив
се з нами, з нами, котрих вiн не бачив i не зна , котрих добром i щастям
вiн не турбу ться, котрi йому не вчинили нiчого злого, але, навпаки,
щороку складають йому богату данину. Як вiн мiг се зробити, боярине?
Тугар Вовк блиснув гнiвно очима на Захара i сказав:
- Плетеш дурницi, старий. Князь нiкого не може скривдити!
- А прецiнь нас скривдив, отою самою грамотою, котрою ти так хвалишся!
Бо зважай лишень: чи не скривдив би я тебе, якби без тво © волi зняв iз
тебе отой блискучий панцир i дав його мойому синовi? А таке саме дiло
зробив твiй князь iз нами. Що для тебе панцир, то для нас земля й лiс. Вiд
вiкiв ми вживали ©х i берегли, як ока в головi,- а тут нараз приходиш ти в
iменi свого князя i кажеш: "Се мо ! Мiй князь дав менi се в надгороду за
мо© великi заслуги!" I проганя ш наших пастухiв, убива ш нашого лiсничого
на нашiй власнiй землi! Скажи ж, чи можемо ми уважати твого князя
справедливим чоловiком?
- Ти помилився, старче! - сказав Тугар Вовк.- Усi ми - власнiсть князя,
зi всiм, що ма мо, з худобою й землею. Князь один вiльний, а ми його
невiльники. Його ласка - то наша воля. Вiн може зробити з нами, що хоче.
Мов удар обуха в тiм'я, так оглушили тi слова Захара Беркута. Вiн
похилив свою сиву голову додолу i довгу хвилю мовчав, не знаючи, що й
казати. Мертвецьки понуро мовчала й уся громада. Вкiнцi Захар устав. Лице
його яснiло. Вiн пiднiс руки догори, до сонця.
- Сонце преясне! - сказав вiн.- Ти, благотворне, вольне свiтило, не
слухай тих огидних слiв, якi осмiлився сей чоловiк сказати перед тво©м
лицем! Не слухай ©х, забудь, що вони сказанi були на нашiй, досi й
помислом таким не оскверненiй землi! I не карай нас за них! Бо безкарно ти
не пропустиш ©х, то знаю. I коли там, у тiм Галичi, довкола князя
наплодилось богато таких людей, то ти зiтри ©х iз лиця землi, але за кару
не погуби разом iз ними всього нашого народа!
I по тiм Захар успоко©вся, сiв i знову звернувся до боярина.
- Ми чули, боярине, твое переконання,- сказав вiн.- Не повторяй його
другий раз перед нами, нехай воно при тобi лиша ться. Послухай же тепер,
яка наша думка про твого князя. Послухай i не прогнiвайся! Сам бачиш i
зна ш, що вiтця й опiкуна ми в нiм бачити не можемо. Отець зна свою
дитину, ©© потреби й бажання, а вiн не зна нас i не хоче знати. Опiкун
береже свого пiдручного вiд ворога i вiд усяко© шкоди,- князь не береже
нас нi вiд сльоти, нi вiд тучi, нi вiд граду, нi вiд медведя,- а се нашi
найгiршi вороги. Вiн, щоправда, голосить, що береже нас вiд нападiв
угорських воякiв. Але як береже нас? Насилаючи на нас iще гiрших ворогiв,
нiж угри - сво©х неситих бояр з ©х дружинами. Угри нападуть, заберуть, що
можна, i пiдуть; боярин як нападе, то вже й осяде i не вдоволиться нiякими
добичами, а рад би нас усiх навiки поробити рабами. Не вiтцем i опiкуном
ми вважа мо твого князя, але карою божою, зiсланою на нас за грiхи нашi,
вiд яко© мусимо вiдкупуватися щорiчними данинами. Чим менше ми про нього
зна мо, а вiн про нас, тим лiпше для нас. I коби вся наша Русь могла
позбутися сьогоднi його з усiма його ватагами, то, певно, була би ще
щаслива i велика!*
З дивним чуттям у серцi слухав Тугар Вовк тих гарячих слiв старого
бесiдника. Хоч вихований при княжiм дворi i зiпсований гниллю та пiдлотою,